Формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ"

УДК 159.922.6:371.13(043.3)

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ІНТЕРАКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З УЧНЯМИ

ТЕРЕЩЕНКО

Вікторія Анатоліївна

Київ

2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, кафедра психології освіти, праці і управління. Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент

ДУТКЕВИЧ Тетяна Вікторівна,

Кам'янець-Подільський національний університет

імені Івана Огієнка,

кафедра психології освіти, праці і

управління, завідувач.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

САВЧИН Мирослав Васильович,

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка,

кафедра психології, завідувач;

кандидат психологічних наук, професор

МОРГУН Володимир Федорович,

Полтавський державний педагогічний університет

ім.. В.К.Короленка,

кафедра психології, завідувач.

Захист відбудеться " 20 " лютого 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.02. в ДВНЗ "Університет менеджменту освіти" за адресою: 04053 м. Київ, вул. Артема, 52а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ "Університет менеджменту освіти" за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52д.

Автореферат розісланий „_12___" _січня____ 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. М. Скоробогатько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вимоги до професійної діяльності та особистості вчителя зумовлені соціальними пріоритетами та ідеалами, що зазнають трансформацій разом з розвитком суспільства. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, у Державній програмі "Вчитель" визначається завдання формування особистості вчителя відповідно до потреб практики, сучасних змін, що відбуваються в країні і світі. Зрозуміло, що цей процес має бути забезпечений концептуально. Тому дослідження проблеми формування професіоналізму сучасного вчителя є актуальним і невідкладним завданням.

Ефективність сучасної освіти залежить від утілення в ній демократичних засад, цінностей партнерства і співпраці між педагогом та учнями. Об'єднання вчителя і учнів навколо виконання спільної діяльності передбачає їх інтерактивну взаємодію, яка в реальному освітньому процесі наштовхується на низку труднощів. Зокрема, інтерактивна взаємодія вчителя з учнями відзначається фрагментарністю і не охоплює весь навчально-виховний процес. Учителі включають у роботу з учнями лише окремі її елементи. Поширені форми взаємодії в освітньому процесі школи, як то взаємоперевірки, змагання, конкурси, дискусії, не завжди забезпечують потрібну згуртованість між учнями та вчителем і лише частково відповідають вимогам особистісного підходу до навчання.

Інтерактивна взаємодія у навчально-виховному процесі виключає автоматичне її виникнення внаслідок перебування учнів і вчителя в єдиному просторі та часі, а вимагає цілеспрямованої організації. Існують проблеми і у підготовці педагога, яка переважно орієнтує майбутнього фахівця на взаємодію з окремим учнем, а не з учнівським колективом, що блокує використання розвивальних можливостей взаємодії між учнями. Існуючі навчальні плани та програми у системі вищої педагогічної освіти спрямовані в основному на відпрацювання комунікативних навичок майбутнього вчителя, важливих у системі суб'єкт-суб'єктних взаємин. Як наслідок, звужується спектр розвивальних можливостей інтерактивної взаємодії, що розгортається у системі суб'єкт-об'єкт-суб'єкт, коли спілкування опосередковане предметом спільної діяльності вчителя і учнів.

Вищезазначене актуалізує задачу посилення єдності теоретичної і практичної підготовки майбутнього педагога, формування у нього здатності реалізовувати задекларовані принципи педагогічного спілкування і взаємодії. У зв'язку з цим постає проблема спеціальної роботи з формування у майбутніх учителів психологічної готовності до конструювання та реалізації інтерактивної взаємодії з учнями.

У психологічній науці накопичено достатньо напрацювань, що можуть слугувати теоретичною основою розробки цієї проблеми. Так, питання психологічної готовності до педагогічної діяльності знайшли відображення у дослідженнях особистості вчителя та засад її формування (Ф. М. Гоноболін, В. А. Крутецький, Н. В. Кузьміна, М. Д. Лєвітов, В. О. Сластьонін, О. І. Щербаков та ін.), педагогічного професіоналізму та майстерності (Н. Ю. Волянюк, Н. В. Гузій, І. А. Зязюн, А. К. Маркова, О. Г. Мороз, В. П. Омельяненко, Н. М. Тарасевич та ін.). У низці праць отримали ґрунтовне висвітлення питання психологічної підготовки до професійної діяльності педагога (Г. О. Балл, К. М. Дурай-Новакова, В. Ф. Моргун, В. А. Семиченко, Я. Л. Коломінський та ін.), її особливості у ситуації оновлення системи освіти (М. В. Кларін, П. В. Лушин, В. В. Олійник та ін.)

Проблема професійно-педагогічного спілкування та психологічної готовності до нього розроблялась у працях Н. П. Волкової, О. О. Бодальова, В. А. Кан-Каліка, О. О. Леонтьєва, Л. О. Савєнкової, Т. С. Яценко та ін. Окремі аспекти цієї проблеми висвітлені у роботах О. І. Бондарчук, Н. Р. Вітюка, Л. В. Долинської, М. М. Заброцького, О. Г. Коваленко, М. О. Коць, А. С. Москальової, Н. С. Орлової, С. Д. Максименка, Т. Д. Щербан, та ін. Дещо рідше досліджувалась психологічна готовність до педагогічної взаємодії з учнями (Л. К. Велітченко, Л. В. Долинська, В. К. Дяченко, Л. В. Кондрашова, О. М. Легун, В. Г. Маралов та ін.). Опосередковано ці питання знайшли висвітлення у працях представників педагогіки співробітництва (А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, Ш. О. Амонашвілі та ін.).

Проведені дослідження переконливо свідчать про те, що посилення співпрацюючої складової освітнього процесу за рахунок змістовно насиченої й активної взаємодії між його учасниками належить до актуальних проблем сучасної психолого-педагогічної науки. Водночас, психологічна готовність майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями не була предметом окремих досліджень.

Відтак, проблема інтерактивної взаємодії вчителів з учнями відзначається актуальністю й практичною значущістю поряд з її недостатньою науковою розробленістю, що зумовило вибір теми нашого дисертаційного дослідження: "Формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Загальний напрям дисертаційної роботи пов'язаний з темою дослідження кафедри психології освіти, праці і управління Кам'янець-Подільського національного університету - "Психологія педагогічної освіти" (протокол № 6 від 25.01.2005). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Кам'янець-Подільського державного університету (протокол № 2 від 02.03. 2006 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 17.12.2007 р.).

Об'єкт дослідження: процес розвитку професійної готовності майбутніх учителів до педагогічної діяльності.

Предмет дослідження: психологічні умови формування готовності майбутніх вчителів до інтерактивної взаємодії з учнями.

Мета роботи: на основі аналізу особливостей педагогічного спілкування і взаємодії та емпірично визначеного стану психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями, розробити та апробувати програму з формування цієї готовності.

Мета роботи зумовлює необхідність послідовного вирішення наступних завдань:

1. Визначити психологічну сутність інтерактивної взаємодії педагога з учнями в освітньому процесі.

2. Розкрити структуру досліджуваної готовності.

3. Дослідити розподіл студентів за рівнями сформованості психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями.

4. Визначити чинники, що впливають на рівень досліджуваної готовності.

5. Розробити та апробувати у ході формувального експерименту програму з формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями.

6. Визначити ефективність використаної у роботі програми з формування досліджуваної готовності.

Теоретико-методологічною основою дослідження виступили фундаментальні положення психологічної науки, що розкривають особливості професійно-педагогічної діяльності та особистості вчителя (Ф. М. Гоноболін, В. А. Крутецький, Н. В. Кузьміна, М. Д. Лєвітов, В. О. Сластьонін, О. І. Щербаков); теоретичні підходи до дослідження психологічної готовності до праці і до діяльності педагога, зокрема (Г. О. Балл, М. І. Дяченко, К. М. Дурай-Новакова, Л. О. Кандибович, Я. Л. Коломінський, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, В. Ф. Моргун,).

Суттєве значення в осмисленні особливостей інтерактивної взаємодії вчителя з учнями мали теоретичні положення про природу, механізми, чинники соціальної взаємодії й спілкування (Б. Г. Ананьєв, Г. М. Андрєєва, О. О. Бодальов, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, В. В. Москаленко, В. М. Мясіщев); результати досліджень психологічних основ педагогічного спілкування і взаємодії (О. О. Леонтьєв, І. Д. Бех, І. С. Булах, Л. В. Долинська, В. А. Кан-Калік, С. Д. Максименко, В. А. Семиченко, Т. Д. Щербан, Т. С. Яценко).

У дослідженні використано такі методи: теоретичні (аналіз висвітлення у психологічних дослідженнях проблем інтерактивної взаємодії в освітньому процесі школи, психологічної готовності особистості до професійно-педагогічної діяльності, теоретичне моделювання), емпіричні (констатуючий і формуючий експерименти). У констатуючому експерименті з метою визначення стану психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями використано методику анкетування, стандартизовану методику дослідження особистості Л. В. Собчик, методику дослідження особистості "П'ять факторів" (МакКрає-Коста), методики самооцінювання і взаємооцінювання, методику "Властивості характеру" Т.Лірі, методику "Ціннісні орієнтації особистості (на взаємодію, діяльність, на себе)" (ЦОЛ), метод аналізу документів (журналів академічної успішності, особових даних студентів і магістрантів). У формуючому експерименті у формі практикуму використано інтерактивні методи професійної підготовки майбутніх учителів (групова робота, рольові та ділові ігри, моделювання, проектування, дискусії тощо). Обробка матеріалів дослідження виконана за допомогою методів математичної статистики і методів унаочнення емпіричних результатів.

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечена опорою дослідження на фундаментальні теоретичні і методологічні положення, розроблені у психології, а також репрезентативністю вибірки досліджуваних, використанням комплексу взаємодоповнюючих методик, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів, використанням методів математичної статистики.

Експериментальна база дослідження. Дослідження виконано на базі Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка серед студентів педагогічних спеціальностей першого (91 особа) і четвертого (120 осіб) курсів, магістрантів (139 осіб). Загальний обсяг вибірки склав 350 осіб.

Наукова новизна та теоретичне значення отриманих результатів полягають у тому, що:

Поглиблено й уточнено поняття інтерактивної взаємодії як міжособистісного процесу організації спільної діяльності; показано особливості цієї взаємодії у контексті педагогічного спілкування; запропоновано класифікацію форм інтерактивної взаємодії вчителя з учнями.

Вперше:

– Розроблено теоретичну модель психологічної готовності майбутніх вчителів до інтерактивної взаємодії з учнями.

– Встановлено розподіл майбутніх учителів за рівнями досліджуваної готовності за традиційних умов навчання.

– Розкрито чинники розвитку досліджуваної готовності.

– Розроблено та впроваджено програму формування готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями.

Практичне значення результатів роботи. Проведене дослідження надає можливість зорієнтувати навчальні програми професійного циклу підготовки сучасних учителів у напрямку формування у студентів психологічної готовності до широкого впровадження у навчально-виховний процес школи інтерактивної взаємодії з учнями. За результатами дослідження підготовлений спеціальний практикум для студентів педагогічних спеціальностей, що може також використовуватись для підготовки фахівців гуманітарного профілю (психологів, соціальних працівників) на етапі підвищення кваліфікації працюючих педагогів.

Впровадження результатів дослідження здійснювалось у навчально-виховній роботі зі студентами Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 117-33/03 від 11.02.2008), Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету (довідка № 20 від 11.02.2008), Хмельницького національного університету (довідка № 34-10 від 03.02.2008). Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження проходили обговорення на науково-практичних конференціях і семінарах. Серед них: Міжнародні науково-практичні конференції "Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті" (Луганськ, 2005), Просвітницька діяльність С. Русової" (Кам'янець-Подільський, 2006), Всеукраїнська науково-практична конференція "Духовність у становленні та розвитку особистості" (Кам'янець-Подільський, 2007), Міжнародний науково-практичний семінар "Акмеологія розвитку" (Хмельницький, 2006), Науково-практичний семінар лабораторії організаційної психології "Актуальні проблеми організаційної психології" (Кам'янець-Подільський, 2006). Матеріали дослідження обговорювались на засіданні кафедри психології освіти, праці і управління Кам'янець-Подільського національного університету. Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 8 наукових статтях та 1 навчальному посібнику. Одну статтю та навчальний посібник опубліковано у співавторстві. Чотири одноосібних статті опубліковано у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Особистий внесок здобувача. У навчальному посібнику "Вікова і педагогічна психологія" авторові належить розробка розділу "Педагогічна психологія", а у статті "Готовність до співпраці як складова професійно важливих якостей особистості майбутнього вчителя" - виклад результатів емпіричного дослідження. Матеріали які належать співавтору у дисертаційному дослідженні не використовувались.

Структура та обсяг дисертації. Структура та обсяг дисертації зумовлені логікою розв'язання поставленої мети дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел у кількості 237 найменувань (7 зарубіжних), додатків. Обсяг роботи 235 сторінок комп'ютерного набору (основний текст складає 164 сторінки).

Дисертація містить 17 таблиць, 16 рисунків і 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується стан і напрями її наукового опрацювання, окреслено мету, завдання та методи наукового пошуку, визначено об'єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, викладені дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Аналіз теоретичних передумов формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями" обґрунтовано поняття інтерактивної взаємодії як міжособистісного процесу організації спільної діяльності; показано особливості взаємодії у контексті педагогічного спілкування; запропоновано класифікацію форм інтерактивної взаємодії вчителя з учнями; розроблено теоретичну модель психологічної готовності майбутніх вчителів до інтерактивної взаємодії з учнями.

Широке тлумачення взаємодії характерне для філософсько-психологічного підходу (Б. Г. Ананьєв, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, В. М. Мясіщев та ін.), де взаємодія вважається глобальним явищем, яке пов'язує людину з різноманітними сферами дійсності. Процес життя кожної людини можна розглядати як взаємодію, з одного боку, в процесі праці з предметами праці, з іншого, в процесі спілкування з іншими людьми.

У конкретно-психологічному підході взаємодія розглядається як міжособистісне явище, що підпорядковане процесам спільної діяльності та спілкування. Взаємодія аналізується або як одна зі сторін структури спілкування (Г. М. Андрєєва, Б. Ф. Ломов, Б. Д. Паригін та ін.), або як компонент спільної діяльності (Є. І. Головаха, О. І.Донцов, О. Л. Журавльов, М. М. Обозов та ін.).

Взаємодія як родове поняття відносно спілкування та спільної діяльності тлумачиться у працях М. С. Кагана, О. В. Киричука, Я. Л. Коломінського, Л. Е. Орбан-Лембрик, Н. С. Орлової, В. А. Семиченко та ін. Підкреслюється, що взаємодія охоплює всі види соціальних процесів і людської діяльності (працю, пізнання, спілкування, виховання, навчання).

Подолання суперечності у вирішенні питання про співвідношення понять міжособистісної взаємодії та спілкування як ширшого та вужчого намічено у ситуативному підході, що розробляється О. О. Леонтьєвим. Цей автор вирізняє два різновиди спілкування, а саме: модальне (метою спілкування є психологічний контакт і взаємини), та диктальне (спілкування виступає як самоцінний процес). Спілкування у процесі налагодження спільної діяльності виступає різновидом диктального.

Проведений аналіз співвідношення понять взаємодії, спілкування, спільної діяльності дає можливість запропонувати наступне означення інтерактивної взаємодії. Інтерактивна взаємодія - різновид міжособистісної взаємодії, що забезпечує організацію та виконання спільної діяльності, відзначається високою мірою взаємоузгодженості, взаємопов'язаності, взаєморозуміння її суб'єктів; виступає в єдності ділової та особистісно-емоційної (духовної) сторін та спричиняє активізуючий вплив на особистість її учасників.

Інтерактивна взаємодія відзначається наступними ознаками:

– Об'єднує людей для виконання спільної діяльності та забезпечує сам процес її реалізації, передбачає кооперацію виконавців спільної діяльності, яка є водночас її метою та кінцевим етапом.

– Висока міра взаємопов'язаності її суб'єктів, що досягається за допомогою таких механізмів, як взаєморозуміння, координація та узгодження.

– За змістом включає обмін між її суб'єктами діями (діловий компонент) та мотивами, цінностями, ідеями, оцінками (особистісно-емоційний, духовний компонент).

– Будується за схемою суб'єкт-об'єкт-суб'єкт і цим самим носить опосередкований характер.

– Умовою інтерактивної взаємодії виступають діалогічні й партнерські взаємини між її суб'єктами.

Інтерактивна взаємодія вчителя з учнями - це така єдність педагогічного спілкування і педагогічної взаємодії, яка спрямована на об'єднання учнів навколо спільної діяльності навчально-виховного змісту і яка забезпечує її успішне виконання, дозволяючи досягти цінних психолого-педагогічних результатів. Інтерактивна взаємодія між учителем і учнями, між самими учнями є водночас продуктивною у тому сенсі, що дозволяє успішно вирішувати розвивальні завдання, а саме: сприяє становленню учнівського колективу в цілому, формуванню в кожного школяра рис творчої особистості (Г. О. Балл, І. C. Булах, Л. В. Долинська, О. В. Киричук, О. М. Матюшкін, В. В. Щербан та ін.).

Дослідження взаємодії у педагогічному процесі ведуться у двох основних напрямках. По-перше, питання взаємодії вчителя і учнів висвітлюються у дослідженнях педагогічного спілкування й комунікації (Н. Ю. Бутенко, Н. П. Волкова, Л. В. Долинська, С. Д. Максименко, В. А. Кан-Калік, Я. Л. Коломінський, О. О. Леонтьєв, Н. С. Орлова, Т. Д. Щербан та ін.). По-друге, вирізняється група досліджень, безпосередньо присвячених вивченню педагогічної взаємодії (В. В. Андрієвська, Г. О. Балл, І. С. Булах, О. В. Винославська, Л. В. Долинська, В. К. Дьяченко, Л. В. Дяченко, Я. Л. Коломінський, О. М. Легун, В. Я. Ляудіс, В. А. Семиченко та ін.); знаходять своє висвітлення у працях педагогів (О. В. Киричука, М. В. Кларіна, Л. В. Кондрашової, В. Г. Маралова, С. О. Сисоєвої та ін.).

Сформувалось два підходи до трактування інтерактивності педагогічної взаємодії. У першому з них стверджується, що педагогічна взаємодія є завжди інтерактивною (Ш. О. Амонашвілі, В. О. Киричук, В. Г. Маралов, В. А. Семиченко) Прихильники другого підходу зауважують спеціальний характер інтерактивної взаємодії у контексті педагогічної (Н. П. Волкова, В. Я. Ляудіс).

У своїй роботі ми притримуємось другого підходу і вважаємо, що педагогічна взаємодія набуває інтерактивного характеру залежно від поставлених педагогічних цілей. Інтерактивна взаємодія вчителя з учнями має місце, коли вчитель об'єднує учнів заради виконання спільної діяльності навчально-виховного змісту.

Форми організації інтерактивної взаємодії вчителя з учнями доцільно поділяти на три групи. По-перше, з перевагою навчального спілкування (дискусія, диспут, полеміка, "круглий стіл", рольові ігри, ігри-інсценізації, імітаційні ігри), по-друге, - з перевагою навчальної співпраці (навчальна співпраця у мікрогрупах, дидактичні ігри з наявністю спільного предметного матеріалу). По-третє, деякі форми інтерактивної взаємодії однаковою мірою поєднують навчальне спілкування і співпрацю (метод проектів, мозкова атака, театралізована гра, гра-драматизація).

Організація інтерактивної взаємодії вчителя з учнями становить окрему професійно-педагогічну задачу, а психологічна готовність до її вирішення виступає однією з важливих складових формування особистості майбутнього вчителя у вищому навчальному закладі. Сучасне вирішення проблем якостей особистості педагога спирається на психологічні характеристики педагогічної професії, розроблені у працях Ф. М. Гоноболіна, В. А. Крутецького, Н. В. Кузьміної, М. Д. Лєвітова.

Психологічна готовність до різних ситуацій спілкування педагога була предметом досліджень у роботах С. Д. Максименка, А. С. Москальової, О. О. Орлової, І. С. Тодорової, Т. Д. Щербан, Т. С. Яценко та ін.

Значно рідше, ніж питання комунікативної готовності, виступають предметом спеціальних досліджень проблеми психологічної готовності до взаємодії вчителя з учнями (Л. К. Велітченко, Л. В. Долинська, Л. В. Дяченко, Л. В. Кондрашова, О. М. Легун, В. Г. Маралов та ін.).

У тлумаченні поняття психологічної готовності ми притримуємось особистісного підходу, згідно із яким, за визначенням Л. М. Карамушки, готовність розуміється як стійке, багатоаспектне та ієрархізоване утворення особистості, яке включає ряд компонентів, адекватних вимогам, змісту та умовам діяльності, які у своїй сукупності дозволяють суб'єкту більш або менш успішно здійснювати діяльність.

Погляди щодо структури психологічної готовності до професійно-педагогічної діяльності розрізняються кількістю та змістом її складових (О. В. Винославська, М. І. Дьяченко, Л. О. Кандибович, Л. М. Карамушка, А. Ф. Линенко, С. О. Ніколаєнко, Л. О. Савенкова, О. С. Тарнавська та ін.). Узагальнення зазначених праць показує, що основними компонентами психологічної готовності до професійно-педагогічної діяльності виступають мотиваційні, когнітивні, операційні та особистісні складові.

Аналіз праць, присвячених вимогам до особистості вчителя при організації різних форм інтерактивної взаємодії з учнями (Т. В. Дуткевич, М. В. Кларін, Л. В. Кондрашова, Н. В. Кузьміна, В. Я. Ляудіс, Н. С. Орлова, Л. В. Пироженко, О. І. Пометун, Т. С. Яценко та ін.), дозволив нам побудувати модель психологічної готовності майбутнього педагога до такої взаємодії. Компонентами якої виступають мотиваційні, когнітивні та праксичні якості педагога.

Мотиваційний компонент досліджуваної готовності передбачає такі якості як: орієнтованість на партнерство і взаємодію з учнями, позитивне ставлення до інтерактивної взаємодії з учнями; орієнтацію студента на взаємодію з оточуючими. Когнітивний компонент включає: якості продуктивності мислення, що дозволяють співвідносити різні смислові позиції учасників інтерактивної взаємодії; загальні знання особливостей педагогічного спілкування і взаємодії; специфічні знання про інтерактивну взаємодію, її умови, та вплив на розвиток учнів. Праксичний компонент охоплює рефлексивні вміння (здатність вирізняти особливості процесу інтерактивної взаємодії та його організації з метою контролю й корекції); інтегративні вміння, як особливий різновид комунікативних (вміння домовлятись, знаходити спільну мову, відповідально виконувати свою роль, обмінюватись впливами з партнерами, готовність до співпраці); уміння організатора інтерактивної взаємодії (готувати завдання для спільного виконання, розподіляти ділянки роботи, поєднувати індивідуальну роботу з колективною, допомагати партнерам, залагоджувати суперечки). Особистісні особливості ми розглядаємо як чинник розвитку.

У другому розділі "Особливості психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями" розкривається методична база та основні етапи констатуючого дослідження; подається опис процедури проведеного констатуючого експерименту; виділяються рівні розвитку досліджуваної готовності; аналізуються отримані кількісні дані щодо розподілу студентів за її рівнями, розкривається вплив зовнішніх та внутрішніх чинників.

Констатуючий експеримент проводився під час консультативної роботи зі студентами й магістрантами (350 осіб) та включав три змістових етапи. На 1-му етапі були виділені рівні досліджуваної готовності та виявлений їх розподіл серед студентів 4-го курсу (120 осіб). На 2-му етапі у роботі брали участь студенти 1-го (91 особа) і 4-го (120 осіб) курсів, а також магістранти (139 осіб). На 3-му етапі здійснювався аналіз та інтерпретація емпіричних результатів.

На основі узагальнення та систематизації критеріїв й показників досліджуваної готовності були виділені три її рівні.

На високому рівні досліджуваної готовності студенти виявляють виразну орієнтованість на партнерство і взаємодію, позитивне ставлення до інтерактивної взаємодії; мають глибокі й повні знання з психології спілкування і взаємодії, з конкретних питань організації такої взаємодії; гнучкість, швидкість і продуктивність їх мислення дозволяє їм успішно співвідносити різні погляди та виробляти спільні; вони уміють бути як учасниками, так і організаторами інтерактивної взаємодії з учнями.

Середній рівень досліджуваної готовності характеризується менш вираженою їх орієнтованістю на партнерство і взаємодію з учнями, наявністю окремих прогалин у знаннях стосовно інтерактивної взаємодії вчителя з учнями. Рівень професійно-важливих умінь дозволяє їм успішно налагоджувати інтерактивну взаємодію з учнями лише час від часу.

Низький рівень досліджуваної готовності відзначається розумінням ролі педагога як домінантної; слабкими і формальними знаннями про спілкування і взаємодію з учнями; ригідністю мислення; неспроможністю організувати інтерактивну взаємодію. Такі студенти завжди відчувають труднощі у виконанні спільних завдань, не вміють узгоджувати свої дії з партнерами, відповідально виконувати належну їм роль, долати суперечки, через що у стосунках з іншими виникає ворожість, недоброзичливість, підозрілість. Завдання на організацію форм взаємодіючого навчання ці студенти виконують вкрай слабо.

Аналіз розподілу студентів 4-го курсу (120 осіб) за рівнями окремих складових відображено в (табл. 1). У мотиваційному компоненті найбільш високим рівнем (21,7 %) відзначається такий показник, як ціннісна орієнтація на взаємодію. Водночас, найбільш виражений низький рівень спостерігається у ставленні до інтерактивної взаємодії з учнями (15,8 %).

Аналіз розподілу студентів за рівнями когнітивного компоненту виявив, що високий рівень продуктивності мислення властивий менше чверті студентів (19,2 %), що свідчить про наявність у багатьох опитаних більш чи менш серйозних утруднень у процесі співвіднесення і узагальнення різних думок.



Таблиця 1

Розподіл студентів за рівнями сформованості компонентів психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями

Структурні компоненти готовності	Рівні розвитку показників (кількість студентів (у %)
	Високий	Середній	Низький
Мотиваційний компонент
Орієнтованість на партнерство і співпрацю	20,8	70,8	8,4
Ціннісна орієнтація на взаємодію	21,7	71,6	6,7
Ставлення до інтерактивної взаємодії	16,7	67,5	15,8
Когнітивний компонент
Продуктивність мислення	19,2	76,7	4,1
Загальні знання особливостей педагогічного спілкування і взаємодії	26,7	60,0	13,3
Специфічні знання про інтерактивну взаємодію	24,2	58,3	17,5
Праксичний компонент
Рефлексивні уміння	10,0	45,0	45,0
Інтегративні уміння	19,2	59,2	21,6
Організаторські уміння	16,7	57,5	25,8

Турбує також те, що досить вагома частина опитаних мають низький рівень загальних знань про педагогічне спілкування і взаємодію (13,3 %) та специфічних знань про інтерактивну взаємодію (17,5 %).

Серед показників праксичного компоненту досліджуваної готовності найслабше розвиненими у студентів є рефлексивні вміння. Тільки 10,0 % мають високий рівень рефлексивних умінь, а середній і низький - по 45,0 % досліджуваних. Отже, студенти відчувають значні труднощі у використанні способів його активізації та прийомів подолання перешкод взаємодії. Інтегративні та організаторські вміння розвинені у майбутніх учителів приблизно на однаковому рівні (високий - відповідно у 19,2 % та 16,7 %; низький - у 21,6 % та 25,8 % досліджуваних).

Розподіл студентів за рівнями сформованості окремих компонентів та інтегрованого показника обчислювався на основі середнього арифметичного. Отримані результати подані на рис.1. Порівняння між собою рівнів сформованості окремих компонентів (мотиваційного, когнітивного і праксичного) досліджуваної готовності показує, що у майбутніх педагогів переважає їх середній рівень. Найбільш розвиненим є когнітивний компонент (23,4 % досліджуваних). Найслабше розвиненим є праксичний компонент (його високий рівень зафіксовано у 15,3 % досліджуваних, а низький - у 30,8 %).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Розподіл студентів за рівнями сформованості окремих компонентів та інтегрованим показником психологічної готовності до інтерактивної взаємодії з учнями

Таким чином, виявлено, що більшість досліджуваних майбутніх педагогів (63 %) мають середній рівень. Високий і низький рівні готовності зафіксовано приблизно у однакової кількості досліджуваних (19,5 % та 17,5 % відповідно).

Кореляційний аналіз дозволив визначити вплив низки особистісних якостей майбутніх учителів на розвиток їх психологічної готовності до інтерактивної взаємодії з учнями (табл. 2).



Таблиця 2

Значення коефіцієнтів рангової кореляції Спірмена між якостями особистості та психологічною готовністю до інтерактивної взаємодії

домінантність

впевненість у собі

консерватизм

негативізм

поступливість

залежність

конформізм

чуйність

ворожість

упередженість

соціальна відчуженість

невротизм

екстраверсія

відкритість новому

сумлінність

Значення коефіцієнту рангової кореляції

-0,54*

0,22

- 0,37

- 0,46*

0,23

- 0,27

0,46*

0,57**

- 0,48*

- 0,45*

- 0,53**

- 0,33

0,44*

0,45*

0,33

Примітки:

^{1. *} - значущість на 0,05 рівні.

^{2. **} - значущість на 0,01 рівні.

Статистично значущими (на рівнях 0,01 та 0,05) сприятливими особистісними чинниками виступають чуйність, конформність, екстраверсія, відкритість новому, а від'ємними чинниками є такі властивості особистості, як домінантність, негативізм, ворожість, упередженість, соціальна відчуженість.

Статистично незначущими слабким позитивним зв'язком відзначаються такі якості як: сумлінність, поступливість, впевненість у собі, слабким негативним: консерватизм, залежність, нейротизм.

Виявлено також, що готовність до співпраці зростає залежно від наступних зовнішніх чинників:

1. Тривалості підготовки у вищому навчальному закладі - готовність до співпраці у першокурсників нижча її рівня у магістрантів.

2. Педагогічної спеціальності, що пов'язана з певними методами та формами відповідної професійної підготовки. У студентів тих спеціальностей, які орієнтують на активну педагогічну або соціальну взаємодію, зафіксований найвищий рівень готовності до співпраці (іноземна мова, дефектологія, психологія).

На рівні недостатньо виражених тенденцій спостерігається залежність рівня готовності опитаних до співпраці від наявності у них досвіду професійно-педагогічної діяльності. Так, у працюючих магістрантів спостерігається дещо вища міра готовності до співпраці, ніж у не працюючих, проте різниця ця незначуща.

У третьому розділі "Умови формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями" обґрунтовуються принципи побудови формувального експерименту, його програма, аналізуються результати експериментальної підготовки майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями за допомогою спеціального практикуму.

Ми вбачали метою формувальної роботи розвиток у майбутніх учителів потреби й здатності до створення та управління інтерактивним середовищем у класі, коли взаємодія з учнями та між учнями носить дієвий характер, актуалізує пізнавальні й соціальні потреби учнів, активізує їх мислення, спонукає до висловлення й узгодження їх поглядів та думок. Під час формувальних занять важливо забезпечити атмосферу спільного пошуку й творчості на основі доброзичливості, довіри, взаєморозуміння кожного студента; розкрити процес активної взаємодії між учителем та учнями, що не просто надає можливість самореалізації кожному, а стимулює цей процес, викликає потребу бути почутим, зрозумілим для інших, презентувати свої знання, ідеї, прагнення для оточуючих. Зміст і структура формувальних занять відображали розроблену теоретичну модель досліджуваної готовності, передбачаючи формування мотивації студентів до інтерактивної взаємодії з учнями; засвоєння ними знань з питань інтерактивної взаємодії педагога і учнів; відпрацювання вмінь планування й управління інтерактивною взаємодією з учнями.

Вихідними принципами формувального експерименту виступали:

– Перенесення акценту зі змісту програми на особистість студента, розвиток його компетентності, здібностей.

– Студент виступає активним учасником здобування знань, умінь, навичок шляхом власних пошуків та експериментування.

– Навчальні ситуації підготовки організовуються таким чином, щоб створити студентам можливість власного пошуку, емоційного залучення, самостійного осмислення проблем.

– Опора на актуалізацію здатності студентської групи до навчальної взаємодії, створення у ній інтерактивного середовища.

Основним засобом під час формувальних занять виступило зростання згуртованості команди шляхом різнобічного забезпечення її факторів:

– Мотиваційних (бажання учасників працювати разом, бути в єдиній команді, задоволення від перебування у команді).

– Когнітивно-оцінних (володіння спільною інформаційною основою, зближення та узгодження поглядів, думок, цінностей, оцінок).

– Праксичних (наявність спільної мети, залучення до виконання спільних завдань, зняття комунікативних бар'єрів, засвоєння комунікативних вмінь та навичок).

З метою забезпечення єдності теоретичної і практичної підготовки студентів формою експериментальних занять був обраний практикум. Заняття спрямовувались на розвиток таких особистісних якостей майбутніх учителів, як чуйність, конформність, відкритість новому, що виявили у констатуючому експерименті свій позитивний вплив на рівень досліджуваної готовності. Натомість, у майбутніх педагогів попереджувались прояви негативних особистісних чинників, таких як: домінантність, негативізм, ворожість, упередженість, соціальна відчуженість, оскільки вони є психологічним бар'єром в інтерактивній взаємодії з учнями.

Програма практикуму "Вчимось працювати у команді" була апробована у ході формувального експерименту на базі Кам'янець-Подільського національного університету, що проходив протягом 2006-2007 рр. Експериментальна та контрольна групи налічували по 60 студентів четвертого курсу педагогічних спеціальностей.

З метою оцінки ефективності проведеного практикуму з формування у майбутніх учителів досліджуваної готовності проводилось повторне вимірювання параметрів, які передбачає модель цієї готовності і які досліджувались у констатуючому експерименті. Статистична оцінка значущості змін в експериментальній і контрольній групах проводилась за допомогою ч² критерію. Крім того, динаміка змін простежувалась методом самооцінки інтерактивних якостей.

В експериментальній групі зафіксовано зростання (з 18,3 % до 41,6 %) кількості студентів із високим рівнем психологічної готовності до інтерактивної взаємодії з учнями, зниження кількості студентів із середнім (з 63,4 % до 50,0 %) та низьким (з 18,3 % до 8,3 %) рівнями цієї готовності. Ці відмінності статистично значущі на рівні р<0,05 (табл. 3).

У контрольній групі зафіксовано незначне зростання кількості студентів із високим рівнем психологічної готовності до інтерактивної взаємодії з учнями

(з 20,0 % до 21,7 %), відсутність змін стосовно середнього рівня (63,3 %) та незначне зменшення стосовно низького (з 16,7 % до 15,0 %). Отримані відмінності не мають статистичної значущості.



Таблиця 3

Вплив експериментальної роботи на загальний рівень психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями

Рівень психологічної готовності	Кількість досліджуваних (у %)
	Експериментальна група	Контрольна група
	І вимірювання	ІІ вимірювання	І вимірювання	ІІ вимірювання
Високий	18,3	41,6	20,0	21,7
Середній	63,4	50,0	63,3	63,3
Низький	18,3	8,3	16,7	15,0

За даними самооцінки студенти експериментальної групи відзначають зростання рівня своїх інтерактивних якостей у середньому на 56,4 %, а контрольної групи - у середньому на 14,6 %.

Таким чином, проведена формувальна робота довела свою ефективність, що виявилась як за об'єктивними показниками, так і суб'єктивними враженнями студентів. Формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями відбувається у процесі включення майбутніх педагогів в інтерактивну взаємодію під час навчальних занять із забезпеченням рефлексивного ставлення студентів до виконання ними ролей організатора й учасника інтерактивної взаємодії.



ВИСНОВКИ

1. У результаті проведеного теоретичного дослідження розкрита сутність інтерактивної взаємодії - різновиду міжособистісної взаємодії, що забезпечує організацію та виконання спільної діяльності, виступає в єдності ділової та особистісно-емоційної (духовної) сторін та спричиняє активізуючий вплив на особистість її учасників. Доведено що інтерактивна взаємодія вчителя з учнями виступає необхідною умовою оновлення форм навчання і виховання у напрямку забезпечення гуманістичних цінностей, створення умов особистісного розвитку учнів, повного розкриття їх творчого потенціалу.

2. Розкрита структура та розроблено теоретичну модель психологічної готовності майбутніх вчителів до інтерактивної взаємодії з учнями, що включає мотиваційні, когнітивні та праксичні компоненти.

3. Визначено критерії та показники досліджуваної готовності, на підставі яких виділено її високий, середній та низький рівні. Високий рівень дозволяє студентам систематично й ефективно впроваджувати інтерактивну взаємодію з учнями у навчально-виховний процес. Студенти із середнім рівнем готові самостійно реалізовувати таку взаємодію лише у сприятливих умовах, а студенти із низьким рівнем можуть налагодити її лише при допомозі досвідчених педагогів.

4. Проведене емпіричне дослідження виявило, що переважна більшість майбутніх учителів відзначається середнім рівнем (63,0 %). Високий і низький рівні готовності зафіксовано приблизно у однакової кількості досліджуваних (19,5 % та 17,5 % відповідно).

5. Емпіричне дослідження виявило позитивний взаємозв'язок між рівнем досліджуваної психологічної готовності і такими особистісними властивостями, як чуйність, конформність, екстраверсія, відкритість новому. Негативний взаємозв'язок виявлено із домінантністю, негативізмом, ворожістю, упередженістю, соціальною відчуженістю.

6. Доведено, що зовнішніми чинниками, які впливають на рівень досліджуваної готовності майбутніх учителів, є тривалість їх професійної підготовки та приналежність до певної педагогічної спеціальності.

7. Розроблена та апробована програма довела, що формування досліджуваної психологічної готовності відбувається у процесі включення майбутніх педагогів в інтерактивну взаємодію під час навчальних занять із забезпеченням рефлексивного ставлення студентів до виконання ними ролей організатора й учасника інтерактивної взаємодії.

8. Ефективним засобом формування досліджуваної психологічної готовності є організація спільної навчально-професійної діяльності студентів у їх команді та включення їх у такі форми і методи роботи, як евристичні бесіди, обговорення, дискусії, тренінгові і психодіагностичні вправи, самостійна і групова робота, ділові ігри, практичні завдання, розробка проектів.

9. За наслідками формувального експерименту доведено ефективність використаної програми: в експериментальній групі зафіксовано зростання (з 18,3 % до 41,6 %) кількості студентів із високим рівнем досліджуваної психологічної готовності, зниження кількості студентів із середнім (з 63,4 % до 50,0 %) та низьким (з 18,3 % до 8,3 %) рівнями (значущість р<0,05). У контрольній групі зафіксовано статистично незначуще зростання кількості студентів із високим рівнем досліджуваної психологічної готовності (з 20,0 % до 21,7 %), відсутність змін стосовно середнього рівня (63,3 %) та незначне зменшення стосовно низького (з 16,7 % до 15,0 %).

Перспективна розробка проблеми формування досліджуваної психологічної готовності може відбуватись у таких напрямках:

– порівняльний аналіз особливостей формування досліджуваної готовності майбутніх учителів у процесі їх навчання та виховання;

– дослідження проблеми психологічної готовності до інтерактивної взаємодії з учнями майбутніх і працюючих учителів залежно від їх спеціальності;

– гендерний аспект проблеми забезпечення інтерактивної взаємодії вчителя з учнями;

– вплив на процес інтерактивної взаємодії з учнями особистісних деформацій працюючих учителів;

– особливості розвитку психологічної готовності вчителів до інтерактивної взаємодії з учнями у системі післядипломної освіти.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Терещенко В. А. Аналіз рівнів психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями / В. А. Терещенко // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. праць. / ред. кол. : В. В. Олійник (гол. ред.) та ін. ? К. : Геопринт, 2007. ? Вип. 6. ? С. 200-207.

2. Яцюк В. А. (Терещенко) Формування духовної спільності студентів у процесі їх навчально-пізнавальної співпраці / В. А. Яцюк // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка - Т. 9.- Ч. 6. - К. : Гнозіс, 2007. - С. 515-522.

3. Яцюк В. А. (Терещенко) Психологічна модель позиції педагога у ролі організатора навчальної співпраці між учнями / В. А. Яцюк // Науковий часопис національного педагогічного університету ім. П. Драгоманова : серія 12 Психологічні науки. ? Вип. 21 (45). ? К. : НПУ ім. П. Драгоманова, 2008. ? С. 143-149.

4. Терещенко В. А. Зміст та умови психологічної підготовки майбутніх педагогів до інтерактивної взаємодії з учнями / В. А. Терещенко //Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка - Т. 7.- Вип. 13. - К. : Гнозіс, 2008. - С. 204-210.

5. Яцюк В. А. (Терещенко) Вікова та педагогічна психологія: навчальний посібник / В. А. Яцюк, Т. В. Дуткевич. - Кам.-Под. : Друк. ПП Буйницький О. А., 2006. - 208 с. (Автором розроблено розділ "Педагогічна психологія")

6. Яцюк В. А. (Терещенко) Бар'єри у розумінні психологічних знань студентами педагогічних спеціальностей / В. А. Яцюк, Т. В. Дуткевич // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. ? Вип. 4. ? Том. 1. ? Кам-Под, 2005. ? С. 195-196. (Автор підготувала результати емпіричного дослідження)

7. Яцюк В. А.(Терещенко) Психологічна підготовка майбутніх педагогів до використання інтерактивних методів навчання / В. А. Яцюк // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : зб. за підсумками звітної наук. конф. викладачів і аспірантів, 17-18 квітня 2006 р. - Вип. 5. - Т. 3. - Кам.- Под. : Кам-Под. держ. університет, інформаційно-видавничий відділ, 2006. - С. 56-57.

8. Яцюк В. А. (Терещенко) Проблема навчальної співпраці між учнями у працях Софії Русової та на сучасному рівні її розроблення / В. А. Яцюк // Просвітницька діяльність Софії Русової : зб. наук. праць Кам'янець-Подільського державного університету. Серія соціально-педагогічна. Вип V. - Т. 2 / відп. ред. Ю. М. Ковальчук, упорядн. В. А. Гурський. - Кам.-Под : Абетка-НОВА, 2007. - С. 232-239.

9. Яцюк В. А. (Терещенко) Особливості психологічної готовності майбутніх педагогів до організації навчальної співпраці учнів / В. А. Яцюк // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Серія: Психологічні науки. ? Вип. 1.? Кам.-Под. : Видавець Зволейко Д. Г., 2007. ? С. 243-248.



АНОТАЦІЇ

Терещенко В. А. Формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - ДВНЗ "Університет менеджменту освіти", - Київ, 2009.

У дисертації на емпіричному рівні досліджуються особливості формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями. Проаналізовані ознаки інтерактивної взаємодії у навчально-виховному процесі, провідними серед яких виступають її спрямованість на організацію спільної діяльності вчителя з учнями та між самими учнями, дієвість, продуктивність, кооперативний характер.

Розроблено теоретичну модель досліджуваної готовності, компонентами якої виступають мотиваційна, когнітивна та праксична складові; виділено їх показники (орієнтованість на партнерство, ставлення до інтерактивної взаємодії з учнями, продуктивність мислительних процесів, загальні та спеціальні знання про інтерактивну взаємодію, вміння виступати її організатором та учасником), на підставі яких подано характеристику рівнів (високого, середнього та низького) психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями.

Проаналізовано розподіл студентів за рівнями як окремих компонентів досліджуваної готовності, так і за її інтегральним показником.

Виявлено залежність рівня досліджуваної готовності від зовнішніх умов професійної підготовки майбутніх учителів у вищому навчальному закладі та від особистісних якостей самих студентів.

Розкрито методику формування психологічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями за допомогою спеціального практикуму, що передбачає формування у студентів мотивації інтерактивної взаємодії з учнями, засвоєння ними знань з питань такої взаємодії; відпрацювання вмінь організації та участі в інтерактивній взаємодії.

Ключові слова: спілкування, спільна діяльність, взаємодія, педагогічна взаємодія, педагогічне спілкування, інтерактивна взаємодія, психологічна готовність, формування.

Терещенко В. А. Формирование психологической готовности будущих учителей к интерактивному взаимодействию с учащимися. - Рукопись. мотиваційний когнітивний праксичний підготовка

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - ГВУЗ "Университет менеджмента образования", - Киев, 2009.

В диссертации на эмпирическом уровне исследуются особенности формирования психологической готовности будущих учителей к интерактивному взаимодействию с учащимися. Проведенные исследования убедительно свидетельствуют о том, что усиление сотрудничества в образовательном процессе за счет содержательно насыщенного и активного взаимодействия между его участниками принадлежит к современным проблемам современной психолого-педагогической науки. В тоже время, психологическая готовность будущих учителей к интерактивному взаимодействию не была предметом отдельных исследований.

В результате проведенного теоретического исследования раскрыта суть интерактивного взаимодействия - одного из видов межличностного взаимодействия, которое обеспечивает организацию и выполнение совместной деятельности, выступает в объединении деловой и личностно - эмоциональной (духовной) стороной и имеет активизирующее влияние на личность ее участников. Доказано, что интерактивное взаимодействие учителя с учениками необходимое условие обновления форм обучения и воспитания, в направлении обеспечения гуманных ценностей, создания условий для личностного развития ученика, полного раскрытия его творческого потенциала. Проведен анализ признаков понятия интерактивного взаимодействия: ведущими среди которых выступают направленность на организацию совместной деятельности с учащимися, действенность, продуктивность, кооперативный характер.

Психологическую готовность будущего учителя следует рассматривать в контексте понятия психологической готовности к деятельности, которая представляет собой, многоаспектное иерархическое образование личности и включает такие ее свойства, что соответствуют содержанию и условиям деятельности и позволяют субъекту более или менее успешно осуществлять деятельность.

Внедрение интерактивного взаимодействия в педагогический процесс предусматривает способность учителя играть роль организатора и участника интерактивного взаимодействия с учениками. Разработана теоретическая модель психологической готовности будущих учителей к интерактивному взаимодействию с учениками, компонентами которой выступают мотивационная, когнитивная и праксическая составляющие. В модель также включены внутренние (социально направленные) и внешние (особенности профессиональной подготовки) факторы психологической готовности студентов к интерактивному взаимодействию с учениками. Выделены критерии и показатели готовности (ориентированность на партнерство, отношение к интерактивному взаимодействию с учащимися, продуктивность мыслительных процессов, общие и специальные знания о таком взаимодействии, умения выступать его организатором и участником), на основе которых представлена характеристика уровней (высокого, среднего и низкого) готовности будущих учителей к интерактивному взаимодействию с учащимися. Большинство исследуемых будущих учителей имеет средний уровень готовности (63 %). Незначительная часть студентов находиться на высоком и низком уровне готовности к интерактивному взаимодействию с учениками (19,5 % и 17,5 % соответственно).