Психологічні особливості ставлення персоналу органів внутрішніх справ до суїцидів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКівський національний університет внутрішніх справ

Шиліна Алла Андріївна

УДК 159.9:159.922 [316.64:316.624+351.74]

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАВЛЕННЯ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ДО СУЇЦИДІВ

Спеціальність: 19.00.06 - юридична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків - 2008

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент

Жданова Ірина Вячеславівна,

Харківський національний університет внутрішніх справ, кафедра прикладної психології, доцент кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор

Тімченко Олександр Володимирович,

Університет цивільного захисту України,

Начальник науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології;

кандидат психологічних наук, доцент

Кузнєцов Марат Амірович,

Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, кафедра практичної психології, доцент кафедри.

Захист відбудеться „5” червня 2008 р. о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий „2” травня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.В. Макаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В останні роки відбуваються значні зміни в українському суспільстві, зокрема в системі ОВС України. Одним із негативних і загрозливих наслідків докорінних змін у країні є зростання випадків самогубств серед населення взагалі та високий рівень суїцидальної активності персоналу органів внутрішніх справ зокрема. На сьогодні Україна увійшла до групи країн з високим рівнем самогубств: понад 33 суїциди на 100 тисяч населення, а в деяких областях України - до 40 випадків самогубств. За останнє десятиріччя самогубство вийшло на третє місце серед причин смерті з явною тенденцією до зростання. Зараз Україна входить у “п'ятірку” країн Європи з високим рівнем суїцидальної активності.

Кількість самогубств нерівномірна серед різних груп населення. Найбільш високий рівень самогубств визначається у лікарів, особливо жінок, психологів, вчителів та адвокатів. За даними багатьох дослідників працівники правоохоронних органів також входять до професійних груп найбільшої “суїцидальної небезпеки”, рівень суїцидальної активності яких склав 22 на 100 тисяч населення. Це обумовлено такими причинами, як висока стресогенність професії правоохоронця, доступ до вогнепальної зброї в багатьох підрозділах ОВС, великі психічні та фізичні навантаження, професійне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій, невелика оплата праці та ін.

Актуальність вивчення суїцидальної поведінки та розробки дійових заходів її профілактики в наш час не підлягає сумніву як з погляду соціально-психологічної значущості проблеми, так і у світі незмінного зростання та поширення самогубств. Особливо це стосується проблеми суїцидальної поведінки серед персоналу органів внутрішніх справ, бо самогубства, які чинять працівники ОВС, призводять не тільки до втрат персоналу, але й мають моральні та економічні наслідки, викликають великий громадський резонанс, завдають великої моральної шкоди як сім'ям загиблих, так і авторитету ОВС. Високий рівень суїцидальної активності персоналу ОВС визначає необхідність пошуку та розробки ефективних методів діагностики, прогнозування і профілактики суїцидальної поведінки серед даного контингенту.

Це питання не залишається без уваги з боку апарату МВС України, керівництво якого вкрай занепокоєне станом профілактичної роботи щодо попередження самогубств серед персоналу ОВС і неодноразово звертало увагу на цей факт. Про це свідчать численні розпорядження, накази та методичні рекомендації МВС України.

Питання суїцидальної діагностики та превенції намагаються вирішити вже протягом багатьох років. Важливе місце посідають роботи наступних фахівців-суїцидологів: А.Г.Амбрумової, В.В.Ковальова, В.Є.Кузнєцова, А.С.Міхліна, А.М.Полєєва, Л.І.Постовалової, В.А.Тихоненко та інших. Дослідження самогубств персоналу органів внутрішніх справ почали проводитися зовсім недавно. Серед досліджень у цій галузі слід виділити роботи А.В.Абрамова, О.В.Тімченка, В.В.Суліцького, О.В.Шаповалова, Л.Ф.Шестопалової, С.І.Яковенка та інших. Існуючі сьогодні програми діагностики та попередження суїцидальних проявів ґрунтуються на дослідженнях статистичних даних самогубств, їх причин, аналізу впливу соціально-демографічних, економічних, політичних, психологічних та інших чинників ризику та антиризику суїцидальної поведінки. Але глибокий психологічний аналіз суїцидальної поведінки, на нашу думку, є неможливим без урахування такої досить серйозної проблеми, як ставлення персоналу органів внутрішніх справ до суїцидів, яке в залежності від його змісту може з одного боку сприяти виникненню суїцидальних думок, намірів та спроб, а з іншого боку виступати потужним антисуїцидальним чинником. Дослідження цієї проблеми на сьогодні практично відсутні. Вивчення особливостей ставлення персоналу органів внутрішніх справ до суїцидів та психологічних чинників його формування матиме вагомий науковий інтерес та сприятиме розробці адекватних науково-обґрунтованих програм психодіагностики та психопрофілактики суїцидальної поведінки серед даного контингенту.

Таким чином, актуальність цієї проблеми, недостатнє її теоретичне та практичне вивчення й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до „Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років” (наказ МВС України №755 від 05.07.2004р.), „Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ з реалізації виховної роботи та психологічного забезпечення в органах внутрішніх справ на 2006-2010 рр.” (п.6.5); “Про затвердження Концепції психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ України та програми її реалізації до 2005 року” (Наказ МВС №334 від 5 квітня 2002 року); „Про випадки загибелі персоналу внаслідок самогубства у 2005 році та заходи щодо активізації профілактичної роботи” (Вказівка МВС України №344 від 27.04.2005р.); „Про виконання вимог вказівки МВС України від 08.08.2005 № 6/2/1 - 4011” „Про додаткові заходи щодо попередження втрат особового складу внаслідок надзвичайних подій” (розпорядження ХНУВС №1722 від 12.09.2005р.); „Про недоліки в організації самогубств серед особового складу органів внутрішніх справ та заходи щодо їх усунення” (Наказ МВС України №803 від 07.2004р.); „Про направлення Методичних рекомендацій щодо профілактики самогубств серед працівників органів внутрішніх справ України” (МВС України від 20.10.2007р. №18327. На виконання протоколу наради керівництва Міністерства від 08.10.2007р. №62). Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою ХНУВС (протокол №11 від 13.12.2003 р.).

Об'єкт дослідження - особистість працівників ОВС.

Предмет дослідження - соціально-психологічні установки працівників ОВС щодо суїцидів та їх особистісні детермінанти.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні того, що ставлення працівників ОВС до суїцидів є досить стабільним атитюдом та пов'язане з тими особистісними якостями, які є індивідуальними чинниками суїцидального ризику. Це дає можливість вважати суперечливе ставлення до суїцидів чинником суїцидального ризику, а негативне ставлення - чинником антиризику суїцидальної поведінки.

Мета дослідження - визначити психологічні особливості та чинники ставлення персоналу ОВС до суїцидів і на цій підставі розробити рекомендації щодо вдосконалення психологічної діагностики та профілактики суїцидальної поведінки серед персоналу ОВС.

Відповідно до мети було поставлено наступні завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз та узагальнення основних емпіричних та теоретичних підходів до проблеми суїцидальної поведінки.

2. Вивчити особливості ставлення персоналу ОВС до суїцидів на свідомому та підсвідомому рівнях з урахуванням соціально-демографічних характеристик.

3. Виділити основні типи ставлень персоналу ОВС до суїцидів, визначити їх психологічний зміст.

4. Проаналізувати комплекс особистісних чинників, які визначають той чи інший тип ставлення до суїцидальної поведінки.

5. Розробити рекомендації щодо вдосконалення психологічної діагностики та профілактики суїцидальної поведінки серед персоналу ОВС.

Методологічною і теоретичною основою дослідження виступили:

o праці з суїцидології (А.Г.Амбрумова, С.В.Бородін, В.Е.Кузнецов, А.С.Міхлін, Л.І. Постовалова, Г.В. Старшенбаум, В.А.Тихоненко);

o дослідження в галузі юридичної психології з проблеми суїцидальної поведінки (С.А.Кириченко, В.С.Медведєв, В.В.Суліцький, О.В.Тімченко, С.І.Яковенко);

o дослідження з психології девіантної поведінки (Я.І.Гілінський, О.В.Змановська, Ю.А.Клейберг, В.М. Кудрявцев, В.Д.Менделевич);

o роботи у галузі соціальної психології (Б.Ф.Ломов, В.М. Мясіщєв, В.А. Ядов, У.Томас, М.Сміт,).

Методи дослідження:

теоретичні: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація отриманої інформації.

емпіричні: анкета, бесіда та психодіагностичний метод, який представлено наступними методиками: колірний тест ставлень Є.Ф.Бажина, О.М.Еткінда, методика діагностики рівня суб'єктивного контролю Дж.Роттера, адаптація Є.Ф.Бажина, С.А.Голинкіної, О.М.Еткінда; тест антиципаційної спроможності В.Д.Менделевича; методика визначення індивідуальних копінг-стратегій Е.Хайма; методика діагностики соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Даймонда, методика для діагностики механізмів психологічного захисту Л.І.Васермана; тест сенсожиттєвих орієнтацій Д.О.Леонтьєва.

методи математичної статистики: t-критерій Стьюдента, ц-критерій кутового перетворення Фішера, факторний аналіз.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

Вперше:

- визначено психологічні особливості ставлення персоналу органів внутрішніх справ до суїцидів та суїцидентів;

- виділено психологічні типи ставлення персоналу ОВС до суїцидів, розкрито їх психологічний зміст;

- досліджено психологічні чинники, що впливають на тип ставлення персоналу ОВС до суїцидів;

- показано, що ставлення персоналу ОВС до суїцидів є чинником суїцидального ризику або антиризику в залежності від його психологічного змісту.

Удосконалено підходи до психологічної діагностики та психопрофілактики суїцидальної поведінки серед персоналу органів внутрішніх справ.

Набуло подальшого розвитку дослідження чинників ризику та антиризику суїцидальної поведінки.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані для удосконалення психопрофілактичної роботи з попередження самогубств серед працівників органів внутрішніх справ та психодіагностики суїцидальної поведінки.

Впровадження у діяльність ОВС результатів дослідження сприятиме роботі практичного психолога, а також керівників відділень та підрозділів органів внутрішніх справ з формування негативного ставлення працівників ОВС до суїцидів та особливостей особистості, які його обумовлюють. Встановлена залежність суперечливого ставлення персоналу ОВС до суїцидів від певних особистісних чинників дає можливість для проведення ранньої діагностики суїцидальної поведінки працівників ОВС.

Результати дослідження впроваджено у діяльність Центру практичної психології УКЗ ГУМВС України в Харківській області, у навчальний процес ННІ ПМІТ ХНУВС з дисципліни „Психологія девіантної поведінки” та у навчальний процес Центру післядипломної освіти ХНУВС з дисципліни «Професійно-психологічна підготовка».

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто зроблено теоретичний аналіз наукової літератури, проведено емпіричне дослідження, самостійно сформульовані наукові положення, висновки і рекомендації. В тезах „Соціально-психологічний тренінг як метод навчання у вищих навчальних закладах”, написаних у співавторстві з І.В.Воробйовою та Н.В.Фелендюк, особистим внеском здобувача є визначення базових методів у тренінговій роботі; в тезах „Задоволеність життям як чинник антиризику суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ”, написаних у співавторстві з І.В.Ждановою, автором узагальнено чинники ризику суїцидальної поведінки та досліджено ставлення працівників ОВС до суїцидів; у тезах „Психопрофілактика суїцидальної поведінки персоналу органів внутрішніх справ”, написаних у співавторстві з І.В.Ждановою, здобувачем проаналізовано етапи та завдання психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та отримані в ході проведення дослідження результати пройшли апробацію на 7 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми суїцидології” (Київ, 2002 р.); „Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (Київ, 2002 р.); „Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ: стан та перспективи” (Харків, 2003р.); „Актуальні проблеми будівництва та розвитку внутрішніх військ МВС України” (Харків, 2003 р.); „Впровадження гендерних підходів в діяльність органів внутрішніх справ України” (Євпаторія, 2005 р.); „Наука и образование без границ - 2007” (Софія, 2007 р.); „Психолого-педагогічна складова підготовки працівників системи МВС” (Харків, 2008 р.). Також результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри загальної психології і педагогіки та прикладної психології Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 11 публікаціях, 4 з них опубліковано у фахових наукових виданнях із психологічних наук, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 221 найменування, з них 11 іноземних авторів, додатка та включає 30 таблиць та 5 рисунків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 212 сторінок друкованого тексту, з них основного - 182.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, показано зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету та завдання роботи, визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів.

У першому розділі „Історія та сучасний стан проблеми суїцидів у психології” здійснено історико-теоретичний аналіз проблеми суїцидальної поведінки, розглянуто поняття та види суїцидальної поведінки, її мотиви, причини, приводи, чинники ризику та антиризику, висвітлено стан проблеми психопрофілактики та психокорекції суїцидальної поведінки, проаналізовано особливості суїцидальної поведінки персоналу органів внутрішніх справ.

Під суїцидом суїцидологи розуміють акт позбавлення себе життя, під час якого людина діє навмисно, цілеспрямовано й усвідомлено.

Тривалий час суїцид вважався приналежністю психічно хворих людей, тому проблему самогубства вивчали з погляду психопатологічних підходів. Однак показовим є ряд публікацій того часу, в яких суїцид розглядався й як суто свідома дія, що виключає будь-яку психопатологію. Самогубство як соціальний феномен розглядали у свої роботах Е.Дюркгейм, Ф.М.Достоєвський, А.Ф. Коні. Психологічна теорія самогубства розкрита у роботах З.Фрейда, К.Юнга, К.Хорні та інших.

Дослідження останніх років, які були проведені А.Г.Амбрумовою, В.А.Тихоненко, Л.Л. Бергельсон та іншими провідними суїцидологами, висунули проблему про неоднозначне розуміння самогубства як суто аутоагресивного акту психічно хворої людини, переконливо вказав на те, що значна частина самогубств вчиняється психічно здоровими людьми в результаті соціально-психологічної дезадаптації особистості в умовах мікросоціального конфлікту.

На поширення суїцидальної поведінки впливають різні чинники, одним з яких є ставлення людей до суїциду. Це ставлення може виступати як потужним суїцидальним, так і антисуїцидальним фактором. Позитивно суїцид оцінювався деякими скандинавськими племенами, а також набував ефекту естетизації у ритуальних формах Харакірі (Японія) і Саті (Індія). Ідеологія скептиків, епікурейців, стоїків виконувала роль особливого провокатора суїциду за принципом розуміння індивідуальної волі в якості права на смерть. Християнський світ також знає варіанти позитивного або терпимого ставлення до суїциду (захист права на самогубство Ж.Ж.Руссо, М.Монтенем, поява «клубів самовбивць»).

Однак негативна оцінка явища суїциду все-таки має більш стійкий і масовий характер у порівнянні з позитивною. Так, народи Ближнього Сходу - Давньої Персії і Вавилону - суворо засуджували самогубство; стародавній іудейський світ взагалі практично не знав такого роду насильства; і донині Ізраїль займає одне з останніх місць у світі за кількістю самогубств.

При діагностиці суїцидальної поведінки враховують вплив як групових, так й індивідуальних факторів суїцидального ризику. Групові фактори поділяють на соціально-демографічні, середовищні та медичні, а індивідуальні фактори особистості - на предиспозіційні, позиційні, статусні та інтенційні. В роботах сучасних суїцидологів показано, що ризик виникнення суїцидальних тенденцій і вчинків значно зростає, якщо у суб'єкта виникає один з наступних варіантів суїцидальної поведінки: протест, заклик, запобігання, самопокарання, відмовлення. Мотиви і приводи суїцидальних вчинків (у порядку послідовного зменшення їхньої питомої ваги) поділяють на наступні групи: особисто-сімейні конфлікти, стан психічного здоров'я, стан фізичного здоров'я, конфлікти, пов'язані з антисоціальною поведінкою суїцидента, конфлікти в професійній або навчальній сфері, матеріально-побутові труднощі та інші мотиви і приводи.

Працівники правоохоронних органів входять до професійних груп з найбільшим рівнем суїцидальної активності. Причинами цього є: висока стресогенність професії, великі психічні й фізичні навантаження, професійне почуття підвищеної відповідальності, невелика оплата праці та ін. Профілактика суїцидальної поведінки серед працівників ОВС включає міри психологічного, медичного, соціального та правового характерів. До них належать: створення «телефонів довіри»; проведення занять фахівцями-психологами в системі службової підготовки з персоналом і керівниками підрозділів; створення належного морально-психологічного клімату у підрозділі; впровадження заходів щодо поліпшення взаємодії й обміну інформацією медичних установ з керівниками ОВС, кадровим апаратом по виявленню і своєчасному обстеженню, наданню допомоги морально-нестійким, психічно неврівноваженим працівникам; проведення комплексних заходів щодо поліпшення індивідуально-виховної роботи серед персоналу; поліпшення якості відбору кандидатів на службу в ОВС; психологічний супровід кожного працівника правоохоронних органів протягом усієї служби.

В цілому проблема попередження самогубств на сьогодні залишається нерозв'язаною. Головним напрямком попередження самогубств є вплив на причини цього негативного явища, а оптимальним результатом - мінімізація числа самогубств.

У другому розділі „Індивідуально-типологічні особливості ставлення персоналу органів внутрішніх справ до суїцидів” висвітлено методи емпіричного дослідження ставлення персоналу ОВС до суїцидів на свідомому та підсвідомому рівні, проаналізовано психологічні особливості та види цього ставлення.

Дослідження проводилося на базі Інституту післядипломної освіти ХНУВС. У ньому взяли участь працівники різних підрозділів міліції з різних областей України у кількості 264 осіб у віці від 20 до 45 років, з них: 166 чоловіків, 98 жінок; 169 працівників мали власну сім'ю, 95 осіб не були одруженими; працівників зі стажем роботи до п'яти років - 104, більше п'яти років - 160 осіб.

Для дослідження ставлення персоналу ОВС до суїцидів на свідомому рівні було використано розроблену нами анкету, для визначення неусвідомлюваних параметрів ставлення - колірний тест ставлень Є.Ф.Бажина, О.М.Еткінда. Дослідження ставлення персоналу ОВС до суїцидів проводилося з урахуванням соціально-демографічних характеристик, відповідно до чого досліджувані були розділені на групи за статтю, віком, стажем та сімейним станом.

Дослідження особливостей ставлення персоналу ОВС до самогубства показало, що практично всі працівники незалежно від статі негативно ставляться до самогубства в цілому. Найчастіше негативне ставлення висловлюється чоловіками (90,4%-96,4%) і жінками (87,8% - 96,0%) до релігійного самогубства та суїцидів, пов'язаних із матеріальними та професійними труднощами, самотністю, проблемами в особистому житті. Самогубство заради урятування життя іншої людини найчастіше викликає у досліджуваних позитивне ставлення, більш виражене у жінок (39,3% та 49,4%; р<0,01), та нейтральне ставлення, більш притаманне чоловікам (19,3% та 9,2%; р<0,01). Неоднозначно-негативне ставлення персоналу ОВС, з припущенням можливості скоєння суїциду, найчастіше викликають самогубства, пов'язані із тяжкою хворобою, своєю або іншої людини (27,1%-37,8%). Чоловіки вірогідно частіше, ніж жінки, висловлюють негативне ставлення до самогубств через фізичне каліцтво, смерть значущої людини та заради запобігання кримінальної відповідальності, в той час як жінки до цих видів самогубств частіше, ніж чоловіки виявляють неоднозначно-негативне ставлення.

Аналіз ставлення до різних видів самогубства працівників ОВС в залежності від сімейного стану, віку та стажу в ОВС показав, що найчастіше негативне ставлення реєструється до релігійного самогубства (відповіді коливаються у діапазоні від 94,7% - 97,0%) та самогубства через самотність (93,4%-95,2%), до самогубств через проблеми в особистому житті (94,0% - 96,8%) та пов'язаних із матеріальними труднощами (91,7%-93,7%). Позитивне ставлення найчастіше викликає у досліджуваних самогубство заради урятування життя іншої людини (31,7%-46,3%): це ставлення більш виражене у несімейних працівників ОВС (р<0,05) та у працівників зі стажем більше 5 років (р<0,01). А неоднозначно-негативне ставлення з припущенням можливості скоєння частіше за все реєструється до самогубства тяжко хворої людини заради позбавлення своїх близьких від клопоту або себе - від страждань (31,7% - 45,6%).

Таким чином, ставлення персоналу ОВС до різних видів самогубств в залежності від їх мотивації коливається від однозначно-негативного, яке діагностується частіше за все, через неоднозначно-негативне з припущенням можливості скоєння самогубства (середні відсоткові показники) до позитивного та нейтрального, які реєструються рідше за все, але все ж таки є в наявності.

Аналіз емоційного ставлення працівників ОВС до суїцидентів показав, що реальний суїцидент викликає у досліджуваних, насамперед, жалість (21,1%-27,9%), співчуття (17,8%-25,0%) та тривогу (15,2%-22,7%), а потенційний суїцидент - тривогу (31,1%-39,7%) та жалість (15,4%-19,3%). По відношенню до молодого суїцидента працівники ОВС найчастіше відчувають здивування (18,8%-25,2%), жалість (18,7%-27,3%) та тривогу (19,8%-22,9%), а до старого - співчуття (22,1% - 32,7%) та жалість (20,2% - 44,9%). Треба виокремити наявність серед емоцій, що відбивають ставлення персоналу ОВС до суїцидентів, емоцій позитивного ряду (розуміння, інтересу), а також відсутність емоцій взагалі («нічого не відчуваю»). Ці емоції реєструються у невеликій кількості (0,7%-10,2%), але вони є в наявності.

Аналіз ставлення працівників ОВС до суїцидів на підсвідомому рівні показав, що до понять „самогубство”, „самогубець” та „смерть” реєструються найвищі середні ранги (6,1-6,8), що відбиває негативне ставлення персоналу ОВС до цих явищ. Ці поняття асоціюються частіше за все з чорним, сірим та коричневим кольорами, хоча є й інші колірні асоціації, однак в меншій кількості. Такі поняття як „життя” і „Я сам” мають найменший середній ранг (2,5-3,1) та асоціюються, насамперед, з трьома головними кольорами; це свідчить про позитивне ставлення більшості досліджуваних до себе і до життя. У одружених, молодших працівників ОВС та з меншим стажем служби в ОВС вірогідно частіше, ніж у інших, до самогубця реєструється негативне ставлення, що відбивається у приписуванні йому соціально небажаних особистісних характеристик.

У таблиці 1 наведено результати ідентифікації персоналом ОВС понять та кольорів КТС.

суїцид персонал орган внутрішній

Таблиця 1. Показники ідентифікації понять та кольорів працівниками ОВС (%)

Ідентифіковані поняття та кольори	Групи	Загальна частота ідентифікацій
	Чоловіки	Жінки	Є сім'я	Немає сім'ї	Стаж до 5 років	Стаж більше 5 р.	Вік до 25 років	Вік більше 25 р.
«Я» - «життя»	18,4	19,8	17,9	21,7	22,1	17,1	23,5	17,1	18,9
«Я» - «самогубство»	2,8	0,8	1,2	4,3	0,0	3,3	2,1	2,1	2,1
«Я» - «самогубець»	0,5	1,6	0,8	1,1	0,0	1,4	1,0	0,8	0,9
«Я» - «смерть»	0,5	0,8	0,0	2,2	0,0	0,9	1,0	0,4	0,6
Я - основні кольори	58,5	52,4	57,3	53,3	58,2	55,1	55,1	56,7	56,2
Я - додаткові кольори	19,3	24,6	22,8	17,4	19,7	22,2	17,3	22,9	21,3

Результати дослідження ідентифікованих понять та кольорів показали, що частіше за все (56,2%) працівники ОВС ідентифікують себе з основними кольорами, які символізують основні психологічні потреби особистості та такі позитивні характеристики, як задоволеність, спокій, самовпевненість, силу волі, активність тощо. У два рази рідше зустрічається ідентифікація „Я - додаткові кольори” (21,3%), що символізують негативні тенденції: тривожність, стрес, страх, засмучення. Ще рідше діагностується ідентифікація „Я” - „життя” (18,9%). До понять, пов'язаних із самогубством, реєструється найменша кількість ідентифікацій, а саме: «Я» - «самогубство» - 2,1%, «Я» - «самогубець» - 0,9% та «Я» - «смерть» - 0,6%.

На підставі аналізу двох методів - колірного тесту ставлень та анкети - всіх досліджуваних було розділено на три групи залежно від типу ставлення до самогубств. Перша група - працівники ОВС з негативним ставленням до суїцидів, яке складається з: негативного ставлення до всіх видів самогубств незалежно від їх мотивів, відсутністю позитивних емоційних реакцій до суїцидентів та відсутністю ідентифікацій з такими поняттями, як самогубство, самогубець, смерть та додатковими кольорами. Друга група - досліджувані з нейтральним або неоднозначно негативним ставленням до суїцидів: неоднозначне або нейтральне ставлення до всіх видів самогубств, більш виявлене на свідомому рівні, наявність позитивних емоційних реакцій до суїцидентів, відсутність ідентифікацій себе з самогубством, самогубцем, смертю, додатковими кольорами та відсутність ідентифікацій з життям. Третя група - персонал ОВС з суперечливим ставленням до самогубства: сполучення неоднозначного, нейтрального, позитивного ставлення до суїцидів на свідомому рівні та ідентифікацій себе з самогубством, самогубцем, смертю чи додатковими кольорами, або сполучення позитивного ставлення на свідомому рівні та ідентифікацій себе з основними кольорами.

Розподіл досліджуваних на групи наведено на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Розподіл персоналу ОВС на групи залежно від типу ставлення до суїцидів

У третьому розділі „Психологічні чинники ставлення персоналу органів внутрішніх справ до суїцидів” наведено результати дослідження психологічних особливостей персоналу ОВС з різним типом ставлення до суїцидів, виділено психологічні чинники того чи іншого ставлення до суїцидів.

У таблиці 2 представлено зведені результати дослідження психологічних особливостей персоналу ОВС в залежності від типу ставлення до суїцидів.

Як бачимо з таблиці 2, показник загальної інтернальності є вірогідно вищим у персоналу ОВС першої та другої груп, ніж у досліджуваних з суперечливим ставленням до суїциду (р_1,3<0,01, р_2,3<0,01). Аналогічна тенденція простежується й за іншими шкалами методики Роттера: інтернальність у сфері невдач, сімейних відносин, професійної діяльності, здоров'я більш виражена у працівників з негативним та нейтральним ставленням до суїцидів.

Таблиця 2. Зведена таблиця загальних психологічних показників в групах досліджуваних

Міра вимірювання	Показник	Перша група n=102	Друга група n=105	Третя група n=57	Р1,2	Р1,3	Р2,3
Х - середнє	Загальна інтернальність	5,57±2,25	5,42±2,19	3,33±1,56	-	0,01	0,01
	Загальний сенс життя	117,3±15,5	112,6±14,6	99,3±14,7	-	0,01	0,01
	Соц-психологічна адаптованість	151,6±19,0	148,2±20,5	129,8±21,4	-	0,01	0,01
	Соц-психологічна дезадаптованість	57,8±26,3	60,4±24,7	76,1±21,4	-	0,01	0,01
(%)	Антиціпаційна спроможність	87,5	82,4	71,7	-	0,05	-
	Копінг- стратегії	Продуктивні	41,7	40,24	30,2	-	0,05	-
		Відносно продуктивні	47,8	44,7	50,8	-	-	-
		Непродуктивні	10,5	15,1	19,0	-	-	-
	Інтернальність	Інтернали	45,1	35,2	8,8	-	0,01	0,01
		Екстернали	54,9	64,8	91,2	-	0,01	0,01

У першій та другій групах досліджуваних вірогідно частіше зустрічається інтернальний локус контролю, ніж у працівників ОВС третьої групи (р_1,3<0,01; р_2,3<0,01). І навпаки, працівники ОВС з суперечливим ставленням до суїцидів вірогідно частіше мають екстернальний локус контролю (р_3,1<0,01; р_3,2<0,01). Це дозволяє казати про досліджуваних третьої групи як про людей, які не беруть на себе відповідальність за своє життя, а покладаються на зовнішні фактори (випадок, долю, інших людей).

Середні показники за методикою «сенсожиттєві орієнтації» за усіма шкалами (наявність мети життя, задоволеність від процесу та результату життя, відповідальність за себе та за своє життя) вірогідно вищі у працівників ОВС з негативним та нейтральним ставленням до суїцидів. Відповідно й показник наявності загального сенсу життя вірогідно вищий у цих групах (р_1,3<0,01, р_2,3<0,01). Тобто можна казати про значно меншу осмисленість та задоволеність життям у працівників ОВС з суперечливим ставленням до суїцидів.

Працівники ОВС з негативним та нейтральним ставленням до суїцидів вірогідно більш адаптовані, ніж працівники ОВС, що до суїцидів ставляться суперечливо (р<0,01 в обох випадках). І навпаки, за шкалою «дезадаптація» найвищі дані фіксуються у досліджуваних третьої групи (р_1,3<0,01 та р_2,3<0,01). За складовими соціально-психологічної адаптації (емоційний комфорт, внутрішній контроль, домінування) вірогідно вищі показники реєструються у працівників першої та другої групи, а за складовими дезадаптації (емоційний дискомфорт, зовнішній контроль, відомість, ескапізм) - у персоналу ОВС з суперечливим ставленням до суїцидів.

Атиціпаційна спроможність взагалі та особистісно-ситуативна й часова спроможність зокрема вірогідно частіше зустрічаються у досліджуваних першої групи, ніж третьої (р_1,3<0,01). Тобто працівникам ОВС з негативним ставленням до суїцидів притаманно з більшою ймовірністю, ніж досліджуваним з суперечливим ставленням до суїцидів, передбачати хід подій, прогнозувати розвиток ситуацій і власні реакції на них.

Працівники ОВС, незалежно від типу ставлення до суїцидів, частіше за все використовують відносно продуктивні копінг-стратегії (як когнітивні, так емоційні і поведінкові), а рідше за все - непродуктивні. Працівники ОВС з негативним типом ставлення до самогубств частіше обирають продуктивні стратегії поведінки за усіма її видами у порівнянні з працівниками з суперечливим ставленням до суїцидів (р_1,3<0,01).

Дослідження механізмів психологічного захисту показало (рис. 2), що за таким механізмом як заперечення у досліджуваних третьої групи виявлені вірогідно більш високі показники, ніж у респондентів першої та другої груп (74,77; 61,83 та 58,25; р_3,1<0,05; р_3,2<0,05). Тобто працівники ОВС з суперечливим ставленням до самогубств більш схильні до заперечення певних обставин, що викликають тривогу або фрустрацію, а також власних рис, почуттів й переживань, насамперед небажаних та неприйнятних.

За таким механізмом захисту як регресія вірогідно більш високий показник зареєстровано у досліджуваних з суперечливим, ніж у досліджуваних з негативним ставленням до суїцидів (47,55 і 64,64; р_1,3<0,05). Працівникам ОВС третьої групи більш властиве прагнення заміняти в ситуаціях фрустрації рішення суб'єктивно більш складних завдань на більш прості й доступні. Захисний механізм «реактивні утворювання» вірогідно в більшій мірі властивий досліджуваним третьої групи у порівнянні з другою (59,36 і 67,96; р_2,3<0,05). Це свідчить про більш виражену схильність працівників ОВС другої групи запобігати думкам, почуттям або вчинкам (насамперед неприємним і неприйнятним), шляхом перебільшеного розвитку протилежних прагнень.



Рис. 2. Механізми психологічного захисту працівників ОВС з різним типом ставлення до суїцидів (Хср.)

Працівникам ОВС з негативним ставленням до суїцидів у вірогідно більшій мірі, ніж працівникам ОВС з суперечливим ставленням, властиве домінування такого захисного механізму як заміщення (61,39 і 45,55; р_1,3<0,05). Як правило дія цього механізму проявляється в розряді придушених емоцій, які спрямовуються на об'єкти, що являють меншу небезпеку або більшу доступність, ніж ті, що викликали негативні емоції й почуття.

Механізми психологічного захисту (заперечення, регресія й реактивні утворювання), які в більшій мірі властиві працівникам ОВС з суперечливим ставленням до суїцидів, належать до неконструктивних, примітивних, адже вони не допускають надходження конфліктної та травмуючої інформації у свідомість. Для персоналу ОВС першої групи більш притаманні конструктивні механізми психологічного захисту, яки допускають травмуючу інформацію у свідомість, але інтерпретують її ні би «безболісним» для людини способом.

Факторний аналіз дозволив виокремити психологічні чинники, які мають найбільшу значимість при тому чи іншому типі ставлення персоналу ОВС до суїцидів.

Ш Негативне ставлення до суїцидів визначається наявністю у працівників ОВС сенсожиттєвих орієнтацій (процес - 0,845; результат - 0,914; локус контролю-Я (0,793)), особистісно-ситуативною спроможністю (0,953), інтернальністю у сфері невдач (0,838) та сімейних стосунків (0,870), емоційною насичуваністю та комфортом (0,966).

Ш Нейтральне ставлення опосередковується неоднозначними захисними механізмами (інтелектуалізація - 0,831; витиснення - 0,835), наявністю сенсожиттєвих орієнтацій (0,824 в середньому), часовою спроможністю (0,975), адаптивністю (0,982).

Ш Суперечливе ставлення до самогубств обумовлюється деструктивними психологічними механізмами захисту (регресія - 0,886, витиснення - 0,852), екстернальністю у сфері досягнень (0,968) і міжособистісних стосунках (0,959), зовнішнім локус контролем (0,912).

У четвертому розділі „Організаційно-психологічні аспекти діагностики та превенції суїцидальної поведінки персоналу органів внутрішніх справ” розглянуті підходи до психодіагностики, профілактики та корекції суїцидальної поведінки персоналу ОВС. Психопрофілактика самогубств серед персоналу ОВС є складовою частиною психопрофілактичної роботи в органах внутрішніх справ.

Першим етапом будь-якої психопрофілактичної роботи, спрямованої на попередження самогубств, є психодіагностичний етап, основною задачею якого є визначення осіб з підвищеним суїцидальним ризиком, що відбиває ступень вираження суїцидальних проявів та ймовірність реалізації самогубства. Існує багато методик діагностики суїцидальних проявів (думок, механізмів захисту, душевного болю, особливостей поведінки), в тому числі Карта суїцидального ризику, але в жодній з них не розглядається ставлення до суїциду. Пропонуємо внести у карту суїцидального ризику - у V її розділ в якості індикатора суїцидального ризику - суперечливе ставлення персоналу ОВС до самогубств.

Ставлення до суїцидів можна вважати як чинником суїцидального ризику (якщо воно суперечливе), так і антисуїцидальним чинником (якщо воно негативне) з наступних причин: воно є досить стабільним (рис.3); воно впливає на поведінку людини; суперечливе ставлення до суїцидів пов'язано з такими психологічними особливостями особистості, які в літературі розглядаються як індивідуальні чинники суїцидального ризику.

Рис. 3. Стабільність ставлення до самогубства працівників ОВС (%)

Примітки: стабільність ставлення оцінювалася працівниками ОВС за останні три роки; ** - вірогідні відмінності р<0,01.

Психокорекційна частина психопрофілактичної роботи в ОВС щодо попередження самогубств повинна бути спрямована на:

- формування негативного ставлення до суїцидів;

- розвиток таких особливостей особистості, які детермінують негативне ставлення до суїцидів й до яких належать конструктивні психологічні механізми захисту, продуктивні копінг-стратегії, прогностична компетентність, інтернальний тип контролю та соціально-психологічна адаптованість, наявність сенсу і мети життя.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено аналіз психологічних особливостей ставлення до суїцидів працівників ОВС як психолого-юридичної проблеми, її теоретичних засад та можливостей використання отриманих результатів у практичній діяльності. На підставі проведеної роботи можна зробити наступні висновки:

1. Суїцид - усвідомлені навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя. Психологічна діагностика та прогноз суїцидальної поведінки як правило базується на аналізі чинників суїцидального ризику та антиризику, серед яких ставлення до самогубств як означений чинник не розглядається. Правоохоронна діяльність з її психологічною напруженістю та високою відповідальністю належать до професій з підвищеним ризиком суїцидальної активності.

2. Практично всі працівники ОВС незалежно від статі, віку, сімейного стану та стажу служби в ОВС висловлюють негативне ставлення до самогубства. Найбільш негативне ставлення виявляється до самогубств через самотність, проблеми у особистій сфері, релігійні мотиви. Самогубства при наявності невиліковної хвороби заради позбавлення себе від страждань, своїх близьких від клопоту та заради урятування життя іншої людини викликають у працівників ОВС найбільш різноманітне ставлення, починаючи від негативного і неоднозначно-негативного до позитивного. При цьому, чоловіки частіше, ніж жінки, висловлюють негативне ставлення до самогубств через фізичне каліцтво, смерть значущої людини та заради запобігання кримінальної відповідальності, в той час як жінки до цих видів самогубств частіше, ніж чоловіки, виявляють неоднозначно-негативне ставлення з припущенням можливості їх скоєння. Самогубство через фізичне каліцтво більше припускають молоді працівники, а самогубство заради урятування життя іншої людини - працівники зі стажем більше 5 років. У всіх працівників ОВС емоційне ставлення до суїцидентів представлено переважно жалістю та тривогою при наявності незначної кількості емоцій інтересу та розуміння.

3. Ставлення працівників ОВС до суїцидів, суїцидентів та смерті на підсвідомому рівні здебільшого є негативним при позитивному ставленні до життя і до себе. При цьому сімейні працівники ОВС більш негативно, ніж несімейні, ставляться до самогубства, працівники зі стажем служби в ОВС до 5 років - до самогубця та смерті, а жінки - до життя.

4. Ставлення працівників ОВС до самогубств виявляється трьома типами:

· Негативне ставлення, що складається з наступних складових: негативного ставлення до всіх видів самогубств незалежно від їх мотивів, відсутністю позитивних емоційних реакцій до суїцидентів та відсутністю ідентифікацій з такими поняттями, як самогубство, самогубець, смерть та додатковими кольорами.

· Нейтральне або неоднозначно негативне ставлення до суїцидів: неоднозначне або нейтральне ставлення до всіх видів самогубств, більш виявлене на свідомому рівні, наявність позитивних емоційних реакцій до суїцидентів, відсутність ідентифікацій себе з самогубством, самогубцем, смертю, додатковими кольорами та відсутність ідентифікацій з життям.

· Суперечливе: сполучення неоднозначного, нейтрального, позитивного ставлення до суїцидів на свідомому рівні та ідентифікацій себе з самогубством, самогубцем, смертю чи додатковими кольорами, або сполучення позитивного ставлення на свідомому рівні та ідентифікацій себе з основними кольорами.

5. Ставлення до суїциду працівників ОВС опосередковуються певними психологічними особливостями особистості:

Ш негативне ставлення - конструктивними психологічними механізмами захисту такими, як інтелектуалізація та заміщення; інтернальним типом контролю в різних сферах життя; прогностичною компетентністю; наявністю сенсу життя, мети, прагнення до самореалізації; продуктивними копінг-стратегіями та таким складовими соціально - психологічної адаптованості, як прийняття себе, прийняття інших, емоційним комфортом та домінуванням.

Ш нейтральне ставлення або неоднозначне негативне - становить перехідний варіант ставлення персоналу ОВС до суїцидів від негативного до суперечливого - визначається психологічними особливостями притаманними як працівникам з негативним (у більшій мірі), так і з суперечливим ставленням до суїцидів. Насамперед це: конструктивні захисні механізми, інтернальний локус контролю в усіх соціальних сферах, крім сфери професійної діяльності і невдач; прогностична компетентність; відносно продуктивні поведінкові стратегії та соціально-психологічна адаптованість.

Ш суперечливе ставлення - наявністю деструктивних захисних механізмів (регресія, реактивні утворення, заперечення); екстернальним типом локусу контролю, особливо у сфері здоров'я та невдач; прогностичною некомпетентністю за усіма її складовими; відсутністю сенсу та мети у житті; найчастішим вибором непродуктивних стратегій поведінки; такими складовими соціально-психологічної дезадаптованості, як неприйняття себе, неприйняття інших, емоційним дискомфортом, відомістю та ескапізмом.

6. Наявність зв'язку суперечливого типу ставлення до суїцидів та психологічних особливостей, які в науковій літературі кваліфіковані як індивідуальні чинники ризику, дозволяє розглядати суперечливе ставлення до самогубства як чинник ризику. Відповідно негативне ставлення до суїциду можна вважати потужним антисуїцидальним чинником. На цій підставі розроблені рекомендації щодо психологічної діагностики та профілактики суїцидальної поведінки працівників ОВС. Діагностика повинна враховувати ставлення персоналу ОВС до суїцидів, яке потрібно вимірювати як на свідомому, так і на підсвідомому рівні за допомогою спеціально розробленої анкети та колірного тесту ставлень. Психопрофілактичні заходи щодо попередження суїцидів треба спрямувати на формування негативного ставлення до суїцидів та розвиток тих особливостей особистості, які пов'язані з цим типом ставлення. Ставлення працівників ОВС до самогубства є досить стабільним атитюдом, що рідко піддається змінам.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Шиліна А.А. Психологічні фактори суїцидальної поведінки // Вісник ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Психологія. - Харків: ХДПУ, 2002. - Вип.8. - С. 201-207

2. Шиліна А.А. Механізми психологічного захисту та відношення до суїциду персоналу органів внутрішніх справ // Вісник Харківського університету. Серія Психологія. - 2003. - № 599. - С. 324-327

3. Шиліна А.А. Усвідомлений аспект ставлення до суїциду персоналу органів внутрішніх справ // Вісник ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків: ХНПУ, 2005. - Вип.14. - С. 208-214

4. Шиліна А.А. Особливості суб'єктивного контролю працівників органів внутрішніх справ з різним типом ставлення до самогубства // Право і безпека. - 2007. - Т.6. - №1. - С.79-82

5. Шиліна А.А. Психологічний аналіз проблеми відношення до суїцидів // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. 25-27 листопада 2002 р., - Київ,: Міленіум, 2002. - С. 149-152

6. Шиліна А.А., Жданова І.В. Задоволеність життям як чинник антиризику суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми суїцидології: Зб. наук. праць / Заг. ред. Яковенко С.І. - К.: РВВ КІВС, 2002. Частина 1. - С.89-95

7. Шиліна А.А. Роль антисуїцидальних чинників у профілактиці суїцидальної поведінки працівників органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми будівництва та розвитку внутрішніх військ МВС України: Матеріали науково-практичної конференції Військового інституту ВВ МВС України (25-26 травня 2003р., Харків). - Х.: Військовий інститут ВВ МВС України, 2003. - С. 187

8. Шиліна А.А., Воробйова І.В., Фелендюк Н.В. Соціально-психологічний тренінг як метод навчання у вищих навчальних закладах // Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ (стан та перспективи): Матеріали науково-практичної конференції (31 травня 2003 р., Харків). - Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2003. - С.36-40

9. Шиліна А.А. Гендерні особливості ставлення до суїциду працівників органів внутрішніх справ // Впровадження гендерних підходів в діяльність органів внутрішніх справ України: Матеріали науково-практичної конференції (18-20 травня 2005 р.). - Євпаторія (Київ). - 2005.- С.43-45

10. Шиліна А.А. Сенсожиттєві орієнтації працівників органів внутрішніх справ з різним типом ставлення до суїциду // Матеріали за 3-а международна научна практична конференция, „Наука и образование без граница”, - Том 11. Психология и социология. София, 2007. - С. 96-99

11. Шиліна А.А., Жданова І.В. Психопрофілактика суїцидальної поведінки персоналу органів внутрішніх справ // Психолого-педагогічна складова підготовки працівників системи МВС: Матеріали науково-практичної конференції (18 квітня 2008 р., Харків) - Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. - С. 22-25

АНОТАЦІЇ

Шиліна А.А. Психологічні особливості ставлення персоналу органів внутрішніх справ до суїцидів. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06. - юридична психологія. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2008.

У дисертації здійснено теоретичний аналіз проблеми самогубства та наведено результати дослідження ставлення персоналу органів внутрішніх справ до суїцидів. Розглянуто основні теоретичні підходи до аналізу суїцидальної поведінки, розкрито її психологічну сутність, проаналізовано види, мотиви, причини, приводи та чинники ризику і антиризику суїцидальної поведінки, розкрито особливості суїцидальної поведінки персоналу органів внутрішніх справ. Досліджено індивідуально-типологічні особливості ставлення працівників ОВС до суїцидів. Визначено психологічний зміст та психологічні чинники суперечливого, нейтрального та негативного ставлення персоналу ОВС до суїцидів. Показано, що негативне ставлення виступає антисуїцидальним чинником, а суперечливе - чинником ризику суїцидальної поведінки персоналу ОВС. На підставі отриманих даних запропоновано при діагностиці суїцидальної поведінки персоналу ОВС враховувати ставлення до самогубства, а при психопрофілактиці самогубств формувати негативне ставлення та розвивати психологічні особливості, які його обумовлюють.

Ключові слова: самогубство, ставлення до суїцидів, персонал ОВС, чинники ризику та антиризику суїцидальної поведінки, психодіагностика, психопрофілактика суїцидальної поведінки працівників ОВС.

Шилина А.А. Психологические особенности отношения персонала органов внутренних дел к суицидам. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 - юридическая психология. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2008.

В диссертационном исследовании проведен теоретический анализ проблемы суицидов и представлены результаты исследования отношения персонала ОВД к суицидам. Рассматривается отношение к самоубийству в ходе исторического развития человечества. Анализируются основные подходы к изучению суицидального поведения, мотивы, причины этого явления, суицидальные и антисуицидальные факторы. Рассматривается проблема психопрофилактики суицидального поведения и его особенности у работников ОВД.

В исследовательской части работы проанализированы индивидуально-типологические особенности отношения персонала ОВД к самоубийствам на осознаваемом и неосознаваемом уровнях. Показано, что на осознаваемом уровне наряду с преобладающим негативным отношением у работников ОВД к суицидам встречается и позитивная его оценка, в основном к таким видам самоубийства, как ради спасения жизни другого человека и в связи с тяжелой болезнью (своей или близкого человека. Эмоциональное отношение к суицидентам в большинстве случаев отличается жалостью, состраданием, сочувствием и тревогой. Неосознаваемое отношение к самоубийству также в основном негативное, хотя в данном случае чаще регистрируется противоречивое и нейтральное отношение к самоубийствам. Выделены основные варианты отношения персонала ОВД к суицидам: негативное, нейтральное или неоднозначно негативное и противоречивое.

Исследование психологических особенностей работников ОВД с разным типом отношения к суицидам показало, что каждый тип отношения сопряжен с разными психологическими характеристиками. Негативное отношение работников ОВД к суицидам опосредуется конструктивными механизмами психологической защиты, такими как замещение и интеллектуализация, интернальным типом контроля в разных сферах жизни; антиципационной состоятельностью; способностью контролировать свою жизнь, наличием смысла жизни, цели, самореализации и удовлетворенности жизнью; продуктивными эмоциональными и относительно продуктивными поведенческими копинг-стратегиями в ситуациях стресса; адаптивностью и такими ее составляющими как принятие других, эмоциональный комфорт, внутренний контроль и доминирование. Нейтральный или неоднозначно негативный тип отношения к суицидам обуславливается использованием конструктивных и деструктивных психологических защитных механизмов (проекция, интеллектуализация и вытеснение); продуктивными поведенческими копинг-стратегиями; интернальным типом контроля практически во всех социальных сферах; антиципационной состоятельностью; достаточной адаптивностью. Противоречивое отношение к самоубийствам связано с доминированием деструктивных механизмов психологической защиты; использованием непродуктивных поведенческих копинг-стратегий; экстернальностью, особенно в сферах здоровья, неудач, семейных отношений и профессиональной деятельности; прогностической некомпетентностью, прежде всего, временной; убеждениями относительно неподвластности жизни сознательному контролю, отсутствию ее смысла, недостаточной удовлетворенностью своей жизнью; дезадаптацией и такими ее составляющими как эмоциональный дискомфорт, внешний контроль, ведомость и эскапизм.