Причини, умови розвитку та психотерапія сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

19.00.04 - Медична психологія

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Причини, умови розвитку та психотерапія сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя

Мінухін Андрій Сергійович

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гавенко Володимир Леонідович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Бабюк Ігор Олексійович, Донецький національний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, кафедра психіатрії, психотерапії, медичної психології та наркології з курсом сексології ФІПО, завідувач кафедри

Захист відбудеться 17.06.2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий 16.05. 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук, доцент Н.К.Агішева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сексуально-поведінкова адаптація, як складова частина сексуального здоров'я, є складним багатофакторним та поліпараметричним феноменом, детермінованим сполученням усіх аспектів сексуальності подружжя - соціального, психологічного, соціально-психологічного та біологічного (І.О.Бабюк, 2002; В.В.Кришталь, Н.К.Агішева, 2002; В.Л.Гавенко зі співавт., 2006). Природно, що й порушення сексуально-поведінкової адаптації має складний генез. Це визначає труднощі розробки даної проблеми, що дотепер зберігає велике медико-біологічне й соціальне значення, особливо якщо врахувати поширеність дезадаптації сексуальної поведінки подружжів, яка є причиною третини всіх випадків порушення сексуального здоров'я (В.В.Кришталь, С.Р.Григорян, 2002).

Вивченню причин, механізмів розвитку, перебігу та проявів різних варіантів і форм подружньої невідповідності присвятили свої дослідження чимало авторів - Г.С.Васильченко, Г.Ф.Дейнега (1983), С.С.Лібіх, В.І.Фрідкін (1990), В.В.Кришталь (1999), С.Т.Агарков (2004), Г.С.Кочарян (2007), A.Ellis, W.Dryden (2002), B.Martel (2006). Проте досі не вивчено й не висвітлено в літературі особливостей сексуального адаптогенезу в молодого подружжя відносно шлюбної динаміки. Не проведено всебічного аналізу форм сексуально-поведінкової дезадаптації, що в них первинно виявляються, з урахуванням специфіки початкового етапу життєвого циклу сім'ї. Не простежений зв'язок первинних форм порушення сексуальної адаптації з особливостями сексуальної поведінки подружжя в дошлюбний період, типами загального і статевого виховання, стилями поведінки в батьківських сім'ях.

Водночас у небагатьох працях, присвячених дослідженню сексуальної адаптації молодого подружжя, визнається, що більшість подружніх пар, які мають сексуальні проблеми на початку спільного життя, належать до категорії проміжного й нестабільного шлюбу (Г.С.Васильченко, Г.Ф.Дейнега, 1983; С.С.Лібіх, В.М.Фрі-дкін, 1990). За різними джерелами, через порушені інтимно-осо-бистісні стосунки та сексуальну незадоволеність у перший рік шлюбу розпадається від 20% до третини всіх сімей (Т.М.Трапезникова, 1988; В.А.Сисенко, 1991; Т.Л.Крюкова зі співавт., 2005). У країнах СНД, за даними різних авторів, близько 70% розлучень відбувається з ініціативи дружин, і найактивніші у розторгненні шлюбу молоді дружини (до 25 років) (Т.В.Андрєєва, 2005).

Унаслідок недостатньої вивченості первинних форм порушення сексуально-поведінкової адаптації у молодого подружжя відсутні й ефективні методи їх корекції. Загальноприйняті психотерапевтичні методики не можуть бути успішно застосовані без відповідної модифікації, що враховує роль усіх різноманітних чинників порушення загальної та сексуальної комунікації в молодій подружній парі.

Усе сказане визначає актуальність та необхідність проведення цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за темою: "Психопрофілактика порушень сексуального здоров'я" (№ державної реєстрації 0103U004036).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - на підставі системного комплексного вивчення причин, механізмів розвитку та клінічних проявів сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя розробити систему її психотерапевтичної корекції.

Поставлена мета визначила необхідність вирішення таких завдань:

Вивчити стан сексуальної функції молодих людей, які взяли шлюб.

Виявити роль соціогенних, психогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників у розвитку порушення сексуальної взаємодії подружжів і формуванні сексуально-поведінкової дезадаптації у перші роки сімейного життя.

Дослідити відмінності особистості та функціонування сім'ї молодого подружжя.

Визначити причини, механізми розвитку, перебіг та прояви порушень сексуально-поведінкової адаптації у молодого подружжя.

Розробити диференційно-діагностичні критерії різних форм порушень сексуально-поведінкової адаптації молодих подружжів.

Розробити систему диференційованої психотерапевтичної корекції сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя.

Об'єкт дослідження - сексуально-поведінкова дезадаптація молодого подружжя. сексуальний поведінковий дезадаптація подружжя

Предмет дослідження - причини, механізми розвитку та клінічні прояви порушень сексуально-поведінкової адаптації у молодих подружжів.

Методи дослідження - клінічні і клініко-патопсихологічний методи дослідження соматичного та психічного стану молодих подружжів, системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружньої пари, психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних стосунків подружжів; соціологічні методи дослідження; методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше на підставі системного міждисциплінарного підходу з урахуванням парного характеру сексуальної функції визначено причини, механізми розвитку в молодого подружжя сексуально-поведінкової дезадаптації і виявлено чотири її основні клінічні форми - соціокультурна, сексуально-еротична, статеворольова й конституціональна. Уперше показано роль психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних та біологічних чинників у формуванні дезадаптивних сексуально-поведінкових патернів у молодого подружжя на ранніх етапах сексуального адаптогенезу, перебіг та прояви сексуально-поведінкової дезадаптації, що при цьому розвивається.

У дисертації набула подальшого розвитку чотирифакторна концепція забезпечення сексуального здоров'я, на підставі якої розроблено нову систему діагностики та психотерапевтичної корекції первинних форм сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя.

Практична значущість результатів дослідження. Для клінічної практики мають значення здобуті в роботі нові дані про причини, умови розвитку та клінічні прояви сексуально-поведінкової дезадаптації у молодого подружжя; виокремлення й опис дезадаптивних форм порушення сексуального здоров'я, які в них формуються. Практичну цінність мають розроблені критерії диференціальної діагностики форм сексуально-поведінкової дезадаптації та запропонована автором патогенетично обґрунтована система її психотерапевтичної корекції.

Результати проведеного дослідження запроваджено в практику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, а також у педагогічний процес на кафедрі сексології й медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на науково-практичній конференції сексологів і андрологів України "Вікові аспекти сексології та андрології" (Київ, 2006); на науково-практичній конференції "Актуальні проблеми андрології та сексології" (Київ, 2006); на засіданні Харківського товариства медичних психологів (Харків, 2007).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 самостійних наукових праць, із яких 9 - у спеціалізованих наукових журналах відповідно до Переліку ВАК України, 1 - у матеріалах науково-практичної конференції.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 159 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, 5 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровано 18 таблицями та 2 рисунками.

Бібліографічний список містить 221 джерело, в тому числі - 74 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених подружжів. Під нашим спостереженням у відділенні сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру перебувало 100 пар молодих подружжів із первинною сексуально-поведінковою дезадаптацією.

Серед них було виокремлено чотири групи: до першої увійшли 25 подружніх пар із соціокультурною, до другої - 25 із сексуально-еротичною, до третьої - 25 пар із статеворольовою і до четвертої - 25 пар із конституціональною формою сексуальної дезадаптації. Як контрольну групу було обстежено 50 подружніх пар, у яких сексуальної дезадаптації та психосексуальної незадоволеності не спостерігалося.

Подружжя були віком від 18 до 35 років. У кожній парі різниця у віці становила не більше 5 років. Усі чоловіки й дружини в кожній подружній парі входили до однієї вікової групи.

Переважна більшість подружжів (933%) перебували у першому шлюбі, в другому було 249% подружніх пар четвертої та одна пара (44%) - третьої групи. Таким чином, перший шлюб розірвали переважно подружжя з конституціональною формою сексуально-поведінкової дезадаптації.

Тривалість перебування подружжів у шлюбі, як у дезадаптованих подружніх пар, так і в контрольній групі, не перевищувала 4-х років. Більшість подружжів (665%) були одружені від 1 до 2-х років, 305% - менше, ніж 1 рік. Отже, усі шлюбні союзи обстежених подружжів належали до категорії "зовсім молоді шлюби", а самі вони були молодим подружжям (В.А.Сисенко, 1991).

Мали дітей (переважно по одній дитині) лише 204% подружжів основних груп, до того в 73% сімей дружини і в 93% - чоловіки - мали дитину від першого шлюбу. У контрольній групі подружні пари найчастіше (726%) мали по одній дитині, 286% - по двоє дітей.

Більшість подружжів в усіх обстежених групах мали середню або спеціальну середню освіту, лише в чоловіків і жінок другої та контрольної груп на першому місці за частотою - незакінчена вища.

В усіх чотирьох основних групах більшість чоловіків і жінок займалися фізичною працею. У контрольній групі понад половину чоловіків і жінок займалися розумовою працею. В усіх групах подружжя найчастіше були виконавцями, але в контрольній значна кількість обстежених - керівниками.

Давність сексуально-поведінкової дезадаптації у всіх спостережуваних подружніх пар основних груп відповідала часу перебування у шлюбі, тобто дезадаптація виникала з самого початку статевого життя в шлюбі.

Методи досліджень. До комплексу проведеного клінічного обстеження молодого подружжя входило вивчення соматичного стану кожного з подружжів, у тому числі урологічного статусу чоловіків та гінекологічного статусу жінок, дослідження неврологічного та психічного стану подружжів, їх спеціальне сексологічне обстеження.

Стан сексуального здоров'я подружжя досліджували методом системно-структурного аналізу за В.В.Кришталем (2002). Згідно з цим методом, виокремлювали соціальний компонент з інформаційно-оцінною та соціокультурною складовими, психологічний, соціально-психологічний компоненти й біологічний компонент сексуального здоров'я, до якого входять нейрогуморальна, нейрорегуляторна, психічна та генітальна складові. Вивчення стану сексуального здоров'я молодого подружжя проводили не лише за цими компонентами та складовими, але й за його інтегральними критеріями.

Тип статевої конституції чоловіків визначали за векторною шкалою Г.С.Васильченка (2005), жінок - за шкалою І.Л.Ботнєвої (2005).

Функціональність ерогенних зон, сценарні й тактильні сексуальні переваги подружжя виявляли за методом М.В.Єкимова (2003, 2006).

Зважаючи на найважливішу роль психологічних та соціальних чинників у розвитку сексуальної дезадаптації, досліджували особистісні відмінності подружжів, характер їхніх стосунків, соціальні та мікросоціальні чинники.

Особливості загального й статевого виховання вивчали за А.Є.Личко (1983); стилі поведінки в батьківських сім'ях - за Г.Кра-йг (2002) та А.Лібіним (2006).

Особистість подружжів досліджували з позицій сучасних уя-влень про неї: концепції діяльності О.Л.Леонтьєва (1975), відносин В.С.М'ясищева (1960), спілкування Б.В.Ломова (1981), А.А.Бодалє-ва (1980), персоналізації А.В.Петровського (1981).

З метою отримання об'єктивних даних про особистісні відмінності чоловіків і жінок, рівень та ступінь їхньої адаптації, характер стосунків подружжів проводили психодіагностичне дослідження.

Оцінюючи типи акцентуації характеру, застосовували опитувальник Г.Шмішека (1970), розроблений на основі концепції акцентуйованих особистостей К.Леонгарда. Ознакою явної акцентуації за даним типом вважали підсумковий показник понад 12 (максимальне значення - 24) (А.А.Реан, С.Є.Лукін, 1993).

Вивчали спрямованість особистості спостережуваних чоловіків і жінок (за їхньою домінуючою мотивацією, ціннісними орієнтаціями та проведенням дозвілля) й визначали ступінь їхньої адаптації на різних рівнях взаємодії.

Психосексуальні типи чоловіків і жінок та їх відповідність у подружжі досліджували за методикою С.С.Лібіха (1990).

Статеворольову поведінку молодих подружжів визначали за допомогою проективної психодіагностичної шкали Dur-Moll L.Szondi (1960), яка дозволяє визначити полорольову поведінку на біогенному рівні, та полорольової шкали A.B.Heilbrun (1981), що дає змогу встановити маскулінні та фемінінні риси особистості на соціогенному рівні (рівні Я-концепції).

Подружню комунікацію вивчали за допомогою опитувальника M.J.Bienvenu, що дає змогу виміряти рівень подружнього щастя, та опитувальника подружньої адаптації D.H.Sprenkle, B.L.Fischer (цит. за О.С.Кочарян, 1996).

Застосовували також шкалу сексуальності W.E.Snell, D.R.Papini (1989), яка дозволяє визначити самооцінку подружжям своїх сексуальних можливостей та наявність у них сексуальної заклопотаності й сексуальної депресії.

Окрім зазначених вище характеристик, вивчали також функціонування сім'ї, а саме значущість функцій сім'ї для кожного з подружжів та оцінку ними виконання цих функцій. Для оцінки порушення сімейних функцій використовували методику І.А.Семьонкіної (1999), що дає змогу обчислити коефіцієнт виконання функцій.

Соціологічне дослідження включало вивчення стажу сімейного життя, кількості дітей у сім'ї, міцності сімейних стосунків, трудової діяльності та соціальних зв'язків подружжів, взаємин із колективом і взаємозв'язку цих характеристик із сексуальною дезадаптацією.

Для статистичної обробки даних клінічних та соціологічних досліджень використовувались такі методи: описової статистики (визначення середньоарифметичних значень і середньоарифметичних відхилень за кожним із кількісних показників MSD, частоти для якісних параметрів), математичної статистики за таблицями відсотків та помилок, метод кореляційного аналізу (коефіцієнт кореляції Пірсона r), критерій U Вілкоксона - Манна - Уїтні та t-кри-терій Стьюдента з достовірною імовірністю p<0,05 - для обробки результатів психодіагностичних досліджень.

Результати досліджень. У соматичному статусі, в тому числі урологічному в чоловіків та гінекологічному в жінок, не було порушень, які б могли несприятливо позначитися на їхній сексуальній функції. У психічному стані у 154% чоловіків і 164% жінок біло виявлено короткочасні депресивні реакції, у 164% і 103% відповідно - неврастенія, а у 84% жінок - коїтофобія.

У процесі аналізу сексуального здоров'я молодих подружжів за інтегральними критеріями було виявлено, що переважна більшість із них в основних групах обстежених була порушена. Психосексуальний розвиток був затриманим у 385% чоловіків та 715% жінок, причому у всіх жінок другої та третьої груп. У останніх відзначалися й асинхронії статевого дозрівання, частіше прості, а в більшості чоловіків і майже половини жінок четвертої групи - сукупні асинхронії. Статеворольова поведінка була порушена у 305% чоловіків і 174% жінок, частіше вона була трансформована. Поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя була недостатньою або неправильною практично у всіх обстежених, і переважна більшість із них, причому всі чоловіки першої і четвертої та всі жінки третьої групи, неправильно оцінювали свою сексуальність.

У сексуальній мотивації подружжя чітко переважали дисгармонуючі типи, особливо часто генітальний, шаблонно-регламен-тований, у третій групі - агресивно-егоїстичний, але в першій групі у 4010% жінок був гармонійний взаємно-альтруїстичний комунікативно-гедонічний тип сексуальної мотивації. Переважали в обстежених й несприятливі для сексуальної гармонії мотиви статевого акту: виконання подружнього обов'язку; у чоловіків - сексуальне самоствердження, у жінок - отримання оргазму.

У 325% чоловіків (у четвертій групі у 6010%) та в половини жінок була слабка статева конституція, при цьому по 4010% жінок першої і четвертої груп належали до сильного типу статевої конституції. Таке сполучення визначало досить часту невідповідність у парі за цим параметром. У багатьох чоловіків були слабко виражені всі види лібідо, сексуальне лібідо послаблене у 355% чоловіків, із них у четвертій групі у 6010%, і в 675% жінок, причому у всіх у третій групі. Сексуальні фантазії були відсутні в обстежених другої та більшості четвертої групи, а в решти вони найчастіше полягали в чоловіків в уявленні орально-генітального статевого акту з іншою партнеркою, а в жінок - статевого акту з колишнім чи незнайомим партнером, тобто мали компенсаторний характер, відтворюючи незадоволеність сексуальними стосунками у шлюбі. Любов до подружжя, незважаючи на невеликий стаж подружнього життя, зберегли лише 355% чоловіків та 264% жінок.

Адекватні ерекції були зниженими майже в половини чоловіків у другій та більшості - в четвертій групі, - і в 264% спостерігалося передчасне сім'явипорскування. У всіх обстежених жінок мала місце дуже низька оргастичність - від 10 до 30%. Сексуальна активність була низькою (переважно один статевий акт впродовж 10 днів) у подружжів четвертої групи.

Серед типів сексуальної культури найпоширенішим був примітивний, на другому місці за частотою - невротичний, у чоловіків першої та третьої груп - гіперрольовий. Гармонійний аполлонівський тип сексуальної культури спостерігався лише в жінок першої групи. Діапазон прийнятності, проведення попереднього періоду, техніка та поза статевого акту не відповідали бажанням у всіх жінок і цілком відповідали лише в чоловіків четвертої групи. Усі подружжя, за винятком тільки цих чоловіків, зазнавали психосексуальної незадоволеності.

У період обстеження 174% усіх подружніх пар припинили сексуальні стосунки, а 305% молодих подружжів мали позашлюбні зв'язки.

У процесі системно-структурного аналізу сексуального здоров'я молодих подружжів за його компонентами та складовими було визначено їх стрижневе ураження як безпосередня причина сексуально-поведінкової дезадаптації подружніх пар. У першій групі це було ураження соціокультурної, у другій - інформаційно-оцінної складових соціального компонента; у третій групі - ураження психологічного компонента, в четвертій - ураження нейрогуморальної складової анатомо-фізіологічного компонента. Порушення решти компонентів та складових у кожній із груп сприяло формуванню й посилювало перебіг сексуальної дезадаптації молодого подружжя.

Це дало підставу виокремити в молодих подружжів чотири клінічні форми дезадаптації, що розвиваються: соціокультурну, сексуально-еротичну, статеворольову та конституціональну, кожна з яких має свої причини, механізми розвитку, перебіг та прояви.

Результати психодіагностичного обстеження молодого подружжя з сексуальною дезадаптацією дали змогу визначити, що практично у всіх них - 923% чоловіків та 962% жінок - були явно виражені акцентуації характеру, причому спостерігалася залежність між типом акцентуації та формою дезадаптації. При соціокультурній формі в чоловіків переважав збудливий, у жінок - демонстративний тип, при сексуально-еротичній - у тих та інших педантичний та емотивний, при статеворольовій - збудливий, при конституціональній - емотивний, тривожний, у чоловіків також застрягаючий типи акцентуації характеру.

Виявлено також зв'язок між типом акцентуації та здобутим вихованням. Тож гіпопротекція сприяла розвиткові збудливого, емотивного, гіпертимного та дистимічного характеру, домінуюча гіперпротекція - розвиткові педантичного та застрягаючого. Потураюча гіперпротекція призводила до формування демонстра-тивної акцентуації, емоційне відторгнення - найчастіше гіпертимної, умови жорстоких стосунків - збудливої, а підвищена моральна відповідальність - здебільшого дистимічної акцентуації. Статевого виховання не здобули більшість обстежених, а в тих випадках, коли воно проводилося, це було пуританське, заборонне виховання. Стиль поведінки батьків був переважно індиферентний чи авторитарний.

Таким чином, обстежені молоді люди здобули неправильне загальне виховання, здебільшого не дістали статевого виховання, а в їхніх батьківських сім'ях мали місце дезадаптивні стилі поведінки батьків.

Майже у всіх подружжів домінуючою мотивацією було забезпечення життєвих інтересів, у проведенні дозвілля вони віддавали перевагу відпочинку, але частина подружжів зі збудливим, половина чоловіків і понад 1/3 жінок із гіпертимним типом акцентуації - розвагам. Серед ціннісних орієнтацій у більшості і чоловіків, і жінок на першому місці був побут, але в чоловіків із демонстративною акцентуацією характеру - сексуальна сфера. У 655% подружжів відзначалася розбіжність диспозицій особистості, що сприяла подружній дезадаптації.

У процесі вивчення статеворольової поведінки з'ясувалося, що на рівні Я-концепції (табл. 1) найвищі показники маскулінності мали місце в чоловіків зі збудливою, гіпертимною та демонстративною, найнижчі - в осіб із тривожною, педантичною, емотивною та дистимічною акцентуаціями (p<0,01).

Таблиця 1

Вираженість маскулінної (М) та фемінінної (Ф) Я-концепції у чоловіків (в балах)

Я-концепція	Типи акцентуації характеру
	демонстративний, n=6	педантичний, n=9	збудливий, n=14	емотивний, n=16
	X	S	X	S	X	S	X	S
М	78,2	0,54	71,2	0,34	85,1	0,81	71,4	0,73
Ф	82,3	0,91	80,2	0,83	70,3	0,93	88,1	0,96
Я-концепція	застрягаючий, n=12	гіпертимний, n=7	тривожний, n=19	дистимічний, n=7
	X	S	X	S	X	S	X	S
М	75,4	0,73	83,5	0,61	70,2	0,49	72,1	0,64
Ф	84,3	1,15	73,1	1,21	86,7	1,29	85,6	1,25
Я-концепція	циклотимічний, n=5	екзальтований, n=3	без явної акцентуації, n=2	контрольна група, n=50
	X	S	X	S	X	S	X	S
М	75,3	1,32	73,7	1,21	75,5	0,45	77,6	0,75
Ф	76,2	0,83	81,6	1,34	74,0	0,5	75,3	0,63

Примітка. Х - середні значення по групі; S - похибка середньої арифметичної

У чоловіків з останніми типами акцентуації відзначалися найвищі показники фемінінності. На біогенному рівні (табл. 2) гіпермаскулінними були чоловіки зі збудливою та гіпертимною акцентуацією, а гіпомаскулінними - з педантичною, тривожною, емотивною, дистимічною та демонстративною. Таким чином, у демонстративних чоловіків мала місце міжрівнева статеворольова дискордантність, що дає підставу говорити про наявність у них внутрішньоособистісного конфлікту.

Таблиця 2

Індекси маскулінності за шкалою Dur-Moll у чоловіків

Типи акцентуації характеру
демонстративний, n=6	педантичний, n=9	збудливий, n=14	емотивний, n=16
X	S	X	S	X	S	X	S
52,7	1,11	50,9	1,12	77,5	1,19	53,2	1,18
застрягаючий, n=12	гіпертимний, n=7	тривожний, n=19	дистимічний, n=7
X	S	X	S	X	S	X	S
63,5	1,10	74,6	1,24	50,5	1,14	53,8	1,21
циклотимічний, n=5	екзальтований, n=3	без явної акцентуації, n=2	контрольна група, n=50
X	S	X	S	X	S	X	S
60,2	0,45	55,3	1,32	65,3	0,4	68,5	1,11

Примітка. Х - середні значення по групі; S - похибка середньої арифметичної

Серед жінок на соціогенному рівні найвища маскулінність спостерігалася за збудливої та гіпертимної акцентуацій, у решти вона була низькою (p<0,01). Найвищі показники фемінінності відзначалися в жінок із емотивною, тривожною та демонстративною акцентуаціями характеру, найнижчі - зі збудливою, гіпертимною та циклотимічною. На біогенному рівні гіпермаскулінними були жінки зі збудливою, демонстративною, гіпертимною та застрягаючою акцентуацією, гіпомаскулінними - з педантичною, тривожною, емотивною та дистимічною (p<0,05).

Виявлені особливості статеворольової поведінки кожного з подружжя та її сполучення в парі свідчить про існування закономірності, яка полягає в тому, що чим адекватніша статеворольова Я-концепція подружжів, тим гармонійніше їхні стосунки, а біогенний рівень статеворольової поведінки є менш значущим щодо цього.

Вивчення психосексуальних типів подружжів показало, що в більшості подружніх пар спостерігалося несприятливе сполучення агресивних чи пасивно-підкорюваних варіантів типів чоловік-чоловік та жінка-жінка, а також типів чоловік-батько і жінка-мати, чоловік-син і жінка-дочка, що було суттєвим чинником, який дисгармоніював сексуальні стосунки подружжя. Задоволеність молодим подружжям своєю подружньою комунікацією здебільшого була на достатньому рівні, про що свідчить той факт, що 705% подружніх пар було віднесено до умовно функціональних. При цьому найвищі показники подружнього щастя мали місце за сексуально-еротичної, а найнижчі - за конституціональної форми дезадаптації. Сексуальна самооцінка була найвищою в обох подружжів за соціокультурної і найнижчою - за конституціональної форми дезадаптації, водночас за останньої найвищими були показники сексуальної депресії й заклопотаність.

Вивчення динаміки становлення сексуальних відносин молодих подружжів дало змогу з'ясувати, що адаптогенез був порушений уже на першому його етапі, тобто з самого початку подружнього життя.

Аналіз функціонування сім'ї показав, що всі молоді подружжя оцінювали як погане та дуже погане виконання сексуально-еротичної функції. Стан решти сімейних функцій здебільшого оцінювався як добрий та задовільний. Проте 405% подружжів вважали за погану виконувану рольову функцію і дещо рідше (до 244 - 274%) - функції соціалізації, персоналізації, психотерапевтичну; крім того, 234% чоловіків і 123% жінок були не задоволені виконанням емоційної функції. Слід відзначити також той факт, що досить часто подружжя не могли визначитися в оцінці виконання функції сім'ї, особливо реабілітаційної, репродуктивної, та збереження здоров'я. Це, треба думати, пояснюється тим, що в молодих сім'ях ще рідко виникали ситуації, які б дали змогу оцінити ці функції.

У процесі вивчення причин, механізмів розвитку, перебігу та клінічних проявів виявлених форм сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя було визначено ряд закономірностей.

Соціокультурна форма дезадаптації розвивалася внаслідок невідповідності в подружжя варіантів та типів сексуальної культури.

Було визначено дезадаптивний характер сполучень типів сексуальної культури, що належали як до різних її варіантів (сполучення аполлонівського типу гармонійного варіанта та гіперрольового типу девіантного варіанта; аполлонівського типу гармонійного варіанта й примітивного типу дисгармонійного варіанта), так і до різних типів всередені одного варіанта (сполучення невротичного та примітивного типів у межах дисгармонійного варіанта). Сексуально-поведінкова дезадаптація починалася при цьому з самого початку подружнього життя, причому спроби чоловіків із гіперрольовим типом культури нав'язати своїм дружинам з її аполлонівським типом власний сексуальний сценарій призводили до інноваційного конфлікту та психосексуальної незадоволеності обох подружжів.

Причинами сексуально-еротичної форми дезадаптації була недостатня й неправильна поінформованість молодого подружжя в питаннях сексу, а також стимуляційна й позиційна неадекватність партнерів під час сексуальних контактів. Дезадаптація за даної форми починалася з перших статевих актів, призводила до зниження адекватних ерекцій у чоловіків, сексуальної гіпестезії та гіпооргазмії у жінок та психосексуальної незадоволеності обох подружжів.

Статеворольова форма дезадаптації була наслідком несприятливого сполучення в парах маскулінних жінок з гіпермаскулінними та маскулінними чоловіками. Вона формувалася впродовж першого року подружнього життя і виявлялася зниженням сексуальної активності подружжів, низькою оргастичністю жінок та психосексуальною незадоволеністю.

Конституціональна форма дезадаптації розвивалася через невідповідність статевої конституції подружжів і проявлялася у двох варіантах - за слабкої конституції у чоловіка й за слабкої конституції у дружини - з самого початку подружнього життя. Основним її проявом є низька сексуальна потреба й заповзятливість у цих подружжів, що призводить до психосексуальної незадоволеності одного з них.

Виявлення описаних особливостей форм сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя дало змогу розробити систему їх патогенетичне спрямованої корекції. Відповідно до чотирьохфакторної концепції забезпечення сексуального здоров'я запропонована система складається з чотирьох компонентів: когнітивного (інформаційного), афективного (емоційного), конативного (поведінкового) й особистісного, ґрунтується на принципах комплексності, диференційованості, етапності, послідовності і становить неперервний ланцюг коригувальних впливів адекватних у кожному конкретному випадку методів і форм психотерапії.

Психотерапевтична корекція за всіх форм дезадаптації складалася з трьох основних етапів: вироблення у подружжя нової психологічної настанови, зняття особистісних реакцій та навчання правильної сексуальної поведінки.

На першому етапі у якості основних методів корекції застосовували раціональну, інформаційну та персоналістичну психотерапію.

На другому етапі загального курсу психотерапії сексуальної дезадаптації основними методами корекції були аутотренінгові та гіпносугестивні техніки, на третьому - також тренінги: комунікаційний, сексуально-поведінковий (за соціокультурної форми дезадаптації), сексуально-еротичний (за сексуально-еротичної форми дезадаптації), рольовий психосексуальний (за статеворольової форми дезадаптації), комбінований аутостимуляційний та сексуально-еротичний (за конституціональної форми сексуальної дезадаптації).

У результаті проведеної психокорекції найбільшого успіху було досягнуто за сексуально-еротичної форми дезадаптації, менш ефективною була корекція статеворольової форми, але за обох цих форм рецидиви дезадаптації не виникали. За соціокультурної форми високий безпосередній ефект лікування за рік у деяких подружніх пар знизився через те, що неподоланним виявився інноваційний конфлікт подружжя. Найменш успішною була корекція конституціональної форми дезадаптації, причому відсутність терапевтичного ефекту в частини пацієнтів і безпосередньо після лікування, й у віддалений період була пов'язана з тим, що подружжя не виконували рекомендацій лікаря.

Загалом достатньо високого й стійкого ефекту психотерапевтичної корекції сексуальної дезадаптації було досягнуто у 834% молодих подружжів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наводиться теоретичне обґрунтування й нове вирішення завдання психокорекції сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя. Завдання вирішено на основі системного підходу до визначення причин, механізмів формування й клінічних проявів розладу сексуального здоров'я молодих подружжів. Розроблено методологічно обґрунтовану систему психодіагностики та психотерапії сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя.

Сексуально-поведінкова дезадаптація молодого подружжя має багатофакторний генез, до якого додається порушення більшості інтегральних критеріїв сексуальної функції. У 385% чоловіків і 714% жінок відзначається ретардація психосексуального розвитку, відповідно у 305 та 174% трансформована статеворольова поведінка; всі обстежені недостатньо й неправильно поінформовані в питаннях психогігієни статевого життя; переважають дисгармонійні типи сексуальної мотивації, примітивний та невротичний типи сексуальної культури. У 325% чоловіків та у половини жінок - слабка статева конституція. У чоловіків часто послаблені адекватні ерекції, у жінок оргастичність не перевищує 30%, й у всіх молодих подружжів сильно зниженою є сексуальна активність. Незважаючи на невеликий стаж подружнього життя, почуття любові зберігають лише 355% чоловіків і 264% жінок.

Усі ці негативні чинники визначають психосексуальну незадоволеність подружжя.

Причиною сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя є стрижневе ураження соціокультурної - в першій групі, інформаційно-оцінної складових соціального компонента - у другій; ураження психологічного компонента - у третій; ураження нейрогуморальної складової анатомо-фізіологічного компонента - в четвертій. Це дає підставу відповідно до виявлених причин виокремити чотири форми дезадаптації, що розвиваються в молодого подружжя, - соціокультурну, сексуально-еротичну, статеворольову та конституціональну, кожна з яких має свою клінічну картину.

4. Формуванню сексуально-поведінкової дезадаптації сприяють існуючі в молодих подружжів (923% чоловіків та 962% жі-нок) явно виражені акцентуації характеру, причому спостерігаєть- ся залежність між типом акцентуації та формою дезадаптації. За соціокультурної форми в чоловіків переважає збудливий, у жінок - демонстративний тип, за сексуально-еротичної - у тих та інших педантичний та емотивний, за статеворольової - збудливий, за конституціональної - емотивний, тривожний, у чоловіків також застрягаючий типи акцентуації.

Зниження здатності до адаптації багато в чому пов'язане зі здобутим подружжям неправильним вихованням (частіше домінуючою або потураючою гіперпротекцією, гіпопротекцією, емоційним відторгненням) та стилем поведінки батьків у батьківській сім'ї - авторитарним або індиферентним. Дезадаптуючу роль відіграє і відсутність у переважної більшості молодих подружжів статевого виховання.

5. Суттєво дисгармонують стосунки подружжя гіперорльова або трансформована статеворольова поведінка, міжрівнева статеворольова дискордантність у осіб з демонстративною акцентуацією характеру, що сприяє виникненню внутрішньо особистісного конфлікту, несприятливе сполучення в подружній парі психосексуальних типів чоловіка і жінки, а також розбіжність диспозицій особистості, що спостерігається у 655% молодих подружжів.

6. Задоволеність молодих подружжів своєю подружньою комунікацією загалом у більшості випадків є доволі високою, що дає змогу віднести 705% обстежених пар до умовно функціональних шлюбів. Сімейні функції переважно виконуються в них добре й задовільно, за винятком сексуально-еротичної функції, яка виконується погано й дуже погано. Сексуальний адаптогенез порушений у цих сім'ях уже на першому його етапі, тобто з самого початку подружнього життя.

7. Психотерапевтична корекція сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя має бути системою, що складається з чотирьох компонентів - когнітивного, афективного, конативного, особистісного - і ґрунтуватися на принципах комплексності, диференційованості, етапності та послідовності. За всіх форм дезадаптації корекція має складатися з трьох основних етапів: вироблення настанови, зняття особистісних реакцій на дезадаптацію та навчання правильної сексуальної поведінки. Вибір методу й конкретного змісту психотерапевтичного впливу визначається формою дезадаптації. У якості основних методів на першому етапі слід застосовувати раціональну, інформаційну та персоналістичну психотерапію; на другому - аутотренінгові та гіпносугестивні техніки; на третьому - комунікаційний, сексуально-поведінковий, сексуально-еротичний, рольовий психосексуальний, комбінований (аутостимуляційний та сексуально-еротичний) тренінги.

Проведення розробленої системи психокорекції дає змогу отримати високий та стійкий терапевтичний ефект у 834% молодих подружжів із сексуально-поведінковою дезадаптацією.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Минухин А.С. Дебютантные формы супружеской дезадаптации: причины и условия развития // Международный медицинский журнал. - 2001. - Т.7, №4. - С.91 - 93.

Минухин А.С. Психопрофилактика сексуально-эротической формы супружеской дезадаптации в дебюте половой жизни // Международный медицинский журнал. - 2002. - Т.8, №1-2. - С.88 - 89.

Минухин А.С. Причины и условия развития коммуникативной формы супружеской дезадаптации в дебюте половой жизни // Український вісник психоневрології. - 2002. - Т.10, вип.2. - С.125 -126.

Минухин А.С. Сексуально-эротическая форма сексуальной дезадаптации: причины, условия развития, клинические проявления // Архів психіатрії. - 2003. - Т.9, №4. - С.158 - 160.

Минухин А.С. Полоролевая форма сексуальной дезадаптации: причины, механизмы развития, клинические проявления // Український вісник психоневрології. - 2004. - Т.12, вип.1. - С.30 - 32.

Минухин А.С. Психотерапевтическая коррекция полоролевой формы сексуальной дезадаптации в дебюте супружеской жизни // Международный медицинский журнал. - 2005. - Т.11, №4. - С.35 - 37.

Минухин А.С. Причины и условия развития полоролевой формы сексуальной дезадаптации среди супружеских пар в дебюте половой жизни // Андрология и сексуальная медицина. - 2006. - №1. - С.30 - 31.

Минухин А.С. Причины и условия развития сексуально-поведенческой дезадаптации у молодоженов // Здоровье мужчины. - 2006. - №2. - С.171 - 173.

Минухин А.С. Конституциональная форма сексуально-поведенческой дезадаптации молодоженов // Медицинская психология. - 2007. - Т.2, №3. - С.77 - 81.

Минухин А.С. О социокультурной сексуально-поведенческой дезадаптации молодых супругов // Международный медицинский журнал. - 2007. - Т.13, №3. - С.25 - 28.

Минухин А.С. Варианты коммуникативной формы супружеской дезадаптации // Актуальные проблемы сексологии и медицинской психологии: Матер. науч.-практ. конф., посвященной 15-летию кафедры сексологии и мед. психологии ХМАПО. - Харьков, 2002. - С.154 - 157.

АНОТАЦІЯ

Мінухін А.С. Причини, умови розвитку та психотерапія сексуально-поведінкової дезадаптації молодого подружжя. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2008.

У дисертації на основі системного міждисциплінарного підходу з урахуванням парного характеру сексуальної функції визначено причини, механізми розвитку в молодого подружжя сексуально-поведінкової дезадаптації й виявлено її чотири основні клінічні форми - соціокультурну, сексуально-еротичну, статеворольову та конституціональну. Показано роль психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних та біологічних чинників у формуванні дезадаптивних сексуально-поведінкових патернів у молодих подружжів на ранніх етапах сексуального адаптогенезу, перебіг та прояви сексуально-поведінкової дезадаптації молодих подружжів, що розвивається при цьому. Описано розроблену автором високоефективну систему психотерапевтичної корекції первинних форм сексуально-поведінкової дезадаптації в молодого подружжя.

Ключові слова: молоде подружжя, сексуально-поведінкова дезадаптація, сексуальний адаптогенез, клінічні форми, психотерапевтична корекція.

АННОТАЦИЯ

Минухин А.С. Причины, условия развития и психотерапия сексуально-поведенческой дезадаптации молодоженов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2008.

В диссертации на основе системного междисциплинарного подхода с учетом парного характера сексуальной функции установлены причины, механизмы развития у молодоженов сексуально-поведенческой дезадаптации и выявлены ее четыре основные клинические формы - социокультурная, сексуально-эротическая, полоролевая и конституциональная. Показаны роль психогенных, социогенных, негативных социально-психологических и биологических факторов в формировании дезадаптивных сексуально-поведенческих паттернов у молодоженов на ранних этапах сексуального адаптогенеза, течение и проявление развивающейся при этом сексуально-поведенческой дезадаптации молодых супругов.

Показано, что сексуально-поведенческая дезадаптация молодых супругов имеет многофакторный генез, в который вносит свой вклад нарушение большинства интегральных критериев сексуальной функции - ретардация психосексуального развития, трансформация полоролевого поведения; недостаточная и неправильная информированность в области психогигиены половой жизни; дисгармоничные типы сексуальной мотивации, примитивный и невротический типы сексуальной культуры, слабая половая конституция. У всех молодых супругов резко снижена сексуальная активность. Несмотря на небольшой стаж супружеской жизни, чувство любви сохраняют лишь 355% мужчин и 265% женщин.

Формированию сексуально-поведенческой дезадаптации способствуют имеющиеся у молодоженов (923% мужчин и 962% женщин) явно выраженные акцентуации характера, причем наблюдается зависимость между типом акцентуации и формой дезадаптации. При социокультурной форме у мужчин преобладает возбудимый, у женщин - демонстративный тип, при сексуально-эротической у тех и других - педантический и эмотивный, при полоролевой - возбудимый, при конституциональной - эмотивный, тревожный, у мужчин также застревающий типы акцентуаций.

Существенно дисгармонируют отношения супругов гиперролевое или трансформированное полоролевое поведение, способствующая возникновению внутриличностного конфликта межуровневая полоролевая дискордантность у лиц с демонстративной акцентуацией характера, неблагоприятное сочетание в супружеской паре психосексуальных типов мужчины и женщины, а также расхождение диспозиций личности, отмечающееся у 655% молодых супругов.

В диссертации получила дальнейшее развитие четырехфакторная концепция обеспечения сексуального здоровья, на основании которой разработана новая система диагностики и психотерапевтической коррекции первичных форм сексуально-поведенческой дезадаптации молодоженов.

Обосновано положение, что психотерапевтическая коррекция сексуально-поведенческой дезадаптации молодоженов должна представлять собой систему, состоящую из четырех компонентов - когнитивного, аффективного, конативного, личностного - и основанную на принципах комплексности, дифференцированности, этапности и последовательности. При всех формах дезадаптации коррекция должна состоять из трех основных этапов: выработки установки, снятия личностных реакций на дезадаптацию и обучения правильному сексуальному поведению. Выбор метода и конкретного содержания психотерапевтического воздействия определяется формой дезадаптации. В качестве основных методов на первом этапе следует применять рациональную, информационную и персоналистическую психотерапию; на втором - аутотренинговые и гипносуггестивные техники; на третьем - коммуникационный, сексуально-поведенческий, сексуально-эротический, ролевой психосексуальный, комбинированный (аутостимуляционный и се-ксуально-эротический) тренинги.

Проведение разработанной системы психокоррекции дало возможность получить высокий и стойкий терапевтический эффект у 834% молодоженов с сексуально-поведенческой дезадаптацией.

Ключевые слова: молодожены, сексуально-поведенческая дезадаптация, сексуальный адаптогенез, клинические формы, психотерапевтическая коррекция.

ANNOTATION

Minukhin A.S. Causes, conditions of development and psychotherapy of newly married couple sexual-behavioral desadaptation. - Manuscript.

The thesis is to compete for scientific degree of Candidate of medical science as to the speciality 19.00.04 - medical psychology. Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Studies MHU. - Kharkiv, 2008.

The causes and development mechanisms of sexual-behavioral desadaptation in newly married couples have been determined on the basis of the systemic interdisciplinary approach with taking into account the sexual function pair character in this thesis. Four main clinical forms - social-cultural, sexual-erotic, sexual-role and constitutional ones have been revealed. The role of psychogenic, sociogenic, negative social-psychological and biological factors in the desadaptive sexual-behavioral patterns forming in newly married couples on the sexual adaptogenesis early stages has been shown. The course and the developed sexual-behavioral desadaptation manifestations in newly married couples has been investigated. Grounded by the author high effective system of psychotherapy correction of initial period forms newly married couples sexual-behavioral desadaptation has been described.

Keywords: newly married couple, sexual-behavioral desadaptation, sexual adaptogenesis, clinical forms, psychotherapy correction.

Размещено на Allbest.ru