Психологічні умови становлення життєвих домагань підлітків із неповної одностатевої сім’ї

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження. Проблема проектування життєвого шляху особистості на етапі підліткового віку зумовлена необхідністю у завчасній підготовці підростаючої генерації до особистісного і професійного самовизначення відповідно до наявного для цього вікового етапу потенціалу, з одного боку, до нових, прогнозованих і непередбачуваних суспільно-економічних трансформацій суспільства - з іншого.

Очевидно, що розв'язання зазначеної проблеми пов'язано із потребою у психологічному обґрунтуванні умов і засобів розвитку особистості як самостійного ініціатора власного способу життя, зокрема, як суб'єкта самоздійснення й самотворення загалом.

В цьому зв'язку актуальним і перспективним видається напрямок, що концентрується на психологічному осмисленні феномена життєвих домагань як окремого смислового утворення і буттєвого потенціалу особистості.

Отримані у підсумку результати аналізу картини психологічних досліджень процесу життєбудови особистості дозволили констатувати, що пріоритет до нинішнього часу надається питанням, пов'язаним головним чином із проблемою вибору випускниками шкіл певної професії, професійної адаптації, професійної ідентифікації, розвитку певних професійних здібностей тощо. Питання щодо умов і особливостей становлення життєвих домагань підлітків взагалі і тих, хто виховується у одностатевій неповній сім'ї зокрема, залишаються на периферії інтересів дослідників.

Натомість є всі підстави констатувати, що змістовність і спрямованість життєвих домагань на етапі підліткового віку опосередковують успішність процесу гармонійного входження підлітка в соціум, засвоєння ним відповідних соціокультурних нормативів і цінностей, а також засоби вирішення вимог, що висуваються перед ним сучасною ситуацією розвитку суспільних і економічних відносин.

Разом з тим, такі ключові питання, як умови становлення і трансформації життєвих домагань підлітків із неповної одностатевої сім'ї, зв'язок останніх із характеристиками їхніх суб'єктивних репрезентацій стану взаємин у родині, а також із актуальним рівнем розвитку особистісних утворень не були поставлені у педагогічній психології.

Зважаючи на актуальність зазначеної проблеми, її недостатню розробленість у сучасній віковій і педагогічній психології, а також на очевидну вагомість у практичному розв'язанні проблем формування відповідального ставлення особистості до власного життя, було визначено тему дисертаційного дослідження „Психологічні умови становлення життєвих домагань підлітків із неповної одностатевої сім'ї”.

Мета дослідження - полягає у визначенні структурної організації і процесуально-змістовних характеристик життєвих домагань підлітків із одностатевої неповної сім'ї та їхніх позитивних трансформацій у процесі застосування спеціально організованих засобів психологічного впливу.

Відповідно до предмета та мети дослідження було висунуто таку гіпотезу:

Особливості соціальних умов розвитку підлітка на мікрорівні (сім'я) презентуються:

- у специфіці суб'єктивних оцінок щодо характеру взаємин в сім'ї;

- у впливі цих умов на змістовні особливості і спрямованість життєвих домагань;

- у такому структурно-змістовному поєднанні особистісних складових (Я-репрезентацій підлітка), яке має типологічну ознаку.

Продуктивною видається також теза про те, що трансформація життєвих домагань підлітка відповідно до його природної інтенції постає джерелом самоактивності і самоздійснення, уможливлюється завдяки спеціально організованій системі психологічних впливів, зокрема у формі соціально-психологічного тренінгу.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань дослідження:

1. Систематизувати наявні у літературі підходи до проблеми життєвих домагань особистості взагалі і підліткового віку зокрема.

2. Встановити характер взаємозв'язків життєвих домагань у складі психічних новоутворень підлітка.

3. На підставі отриманих результатів констатації розробити технологію оптимізації життєвих домагань підлітків із неповної одностатевої сім'ї.

4. Здійснити порівняльний аналіз ефективності впровадженої програми як спеціального засобу психологічного впливу.

1. Життєві домагання особистості як предмет психологічного дослідження

Викладено результати аналізу літературних джерел з досліджуваної проблеми, проаналізовано й узагальнено провідні напрями та підходи до її вивчення, обґрунтовано теоретичні засади дослідження, способи їхнього впливу на зміст і організацію емпіричного дослідження.

У розділі констатується, що останнє десятиріччя позначено активною увагою психологів до феномену життя. Зазначається, що дослідження в цьому напряму здійснюється в річищі різних підходів, різних контекстах і із використанням найрізноманітнішої термінології. Залежно від того чи іншого наголосу вказана психічна реальність розкривається (специфікується) відповідними словосполученнями. В цьому плані психологічний тезаурус репрезентується широким спектром конструктів того чи іншого рівня методологічного навантаження.

Зазначається, що ключові позиції в переліку найпоширеніших у літературі випадків висвітлення проблематики феномена життя, охоплюють такі поняття, як життєвий шлях, або історія становлення й трансформації особистості як члена певної соціальної спільноти упродовж її індивідуального розвитку та досвіду активності в процесі подолання нею певних ситуацій, подій, обставин, життєві стратегії, або обраний особистістю спосіб і організація (керування) власного життя відповідно до наявних у неї цінностей, мети і сенсу, життєвої перспективи як особистісний конструкт, що відбиває часовий аспект життя, модель власного бажаного майбутнього, життєві принципи, або певні ціннісні судження, що виконують для особистості функцію регуляції поведінки, життєва антиципація, життєвий світ як концептуальна модель дійсності тощо.

Разом з тим, наразі вітчизняна психологія поповнилася додатковим конструктом «життєві домагання» (Т.М. Титаренко) як первісно важливого для психологічного пізнання життєздійснення і самоздійснення людини. Останній розглядається тією первісною ланкою, яка, як доводиться, здатна наповнити подану вище палітру поглядів щодо багатовимірності і багатоаспектності життєвиявів людини новим змістом, відтак і новими можливостями у розв'язанні не лише індивідуальних життєвих проблем конкретної особистості, але й типових життєвих проблем, притаманних різним статусним категоріям осіб, в першу чергу тим, які охоплюються поняттям “підлітковий вік”.

Зазначається, що попри те, що концепт «життєві домагання» віднайшов своє чільне місце у поняттєвому апараті соціально-психологічної дисципліни як пояснювальний принцип і засіб дослідження, поодинокі спроби екстраполяції його на сферу вікової психології, зокрема на процес дослідження психології підлітка, де цей концепт, як вважаємо, має виняткове значення, становлять радше виняток (Л.А. Лєпіхова), аніж самостійну лінію стратегічного штибу.

У підсумку здійсненого у розділі аналізу констатується, що значний досвід дослідження психології підлітка взагалі, процесу становлення й розвитку його в умовах сімейних взаємин, конструкт «життєві домагання» не використовується у відповідних публікаціях ані в якості принципу аналізу, ані в якості буттєвого референту. Поміж тим, у контексті явища неповної одностатевої сім'ї, яке набуває у суспільстві дедалі більш поширеного характеру, вказаний конструкт і до цього часу залишається на периферії інтересів сучасних дослідників.

Очевидно, що для з'ясування обсягу поняття «життєве домагання» у тезаурусі психолого-педагогічної дисципліни, необхідно не лише віддиференціювати його від низки інших, що вживаються у відповідних дослідженнях життєвої сфери особистості, але й визначити ту емпіричну реальність, що охоплюється вказаним поняттям.

Конструктивною з цього погляду є конкретизація вказаної реальності шляхом аналізу:

а) попереднього досвіду виховання підлітка у сім'ї;

б) впливу цього досвіду на якісний зміст і спрямованість життєвих домагань;

в) рівня сформованості особистісних конструктів як механізму психічної регуляції передбачуваного проекту життєздійснення.

Способи задоволення вказаних умов, а також організація емпіричного дослідження подаються у другому розділі.

2. Процедура та методичний апарат дослідження

Викладено загальну процедуру організації дослідження, обґрунтовано закладений у його зміст перелік методичних прийомів, здійснено аналіз отриманих у процесі констатуючого етапу дослідження даних, окреслюються шляхи побудови системи розвиваючих впливів.

Дослідження здійснювалось на базі загальноосвітніх шкіл м. Луганська і Луганської області. Дослідженням, що проводили упродовж 2005-2008 рр., було охоплено загалом 111 підлітків. Серед них 59 із неповної одностатевої сім'ї (36 дівчат і 23 хлопчики), які склали експериментальну групу, і 52 підлітка із повних сімей (28 дівчат і 24 хлопчики), які виконували роль контрольної групи.

У дослідженнях взяли участь також 73 дорослі особи (батьки і матері): із них 37 (23 матері і 14 батьків) - групи досліджуваних експериментальної вибірки і 36 (21 матір і 15 батьків) - групи досліджуваних контрольної вибірки.

Дослідження здійснювалося у два етапи - підготовчий і основний.

Мета підготовчого етапу полягала у доборі і селекції (шляхом застосування методу експлораторного факторного аналізу) комплексу дібраних до програми констатуючої і формуючої частини дослідження методик відповідно до наявних психометричних вимог щодо їхньої інформативності і прогностичності.

У підсумку із первинного складу показників (38) було вилучено сім, факторне навантаження яких не досягало мінімально прийнятої величини. Як остаточний отриманий перелік і був покладений до основної частини дослідження. Конкретний зміст вказаної множини показників презентували такі методики: адаптований до україномовної вибірки опитувальник життєвих домагань (Р. Еммонса); опитувальник мотивації до успіху (Т. Елерса); опитувальник самоставлення (С.Р. Пантілєєва); шкала самоповаги (М. Розенберга); опитувальник Дж. Роттера «Рівень суб'єктивного контролю»; тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) (адаптованої Д.О. Леонтьєвим версії тесту Дж. Крамбо і Л. Махоліка “Мета у житті”); тест-опитувальник “Упевненість у собі”; опитувальник самооцінки; шкала особистісної і ситуативної тривожності (Ч. Спілбергера - Ю. Ханіна); беручи до уваги значну роль рефлексивності в структурі психічних властивостей особистості, зв'язок цієї властивості із поведінковими параметрами, до загального переліку методичного апарату цього дослідження було залучено розроблену О.В. Карповим опитувальну методику діагностики рефлексивності; особливості взаємин підлітків у родині діагностувалися за допомогою апробованої на репрезентативній вибірці досліджуваних підліткового віку методики «Підлітки про батьків».

Підтверджений за допомогою методу кластеризації міжгруповий розподіл за сукупністю залучених до аналізу психологічних змінних дозволив встановити наявність певної інваріанти, що виконує функцію кластероутворюючого чинника, проте не вказує на конкретний зміст такого чинника, виокремлення й змістовний аналіз останнього становив таке завдання цього емпіричного дослідження.

В результаті вирішення вказаного завдання було з'ясовано, що за психологічним змістом отриманої за допомогою опитувальника і контент-аналізу індивідуальних протоколів множини висловлювань досліджуваних щодо спрямованості і міри вияву власної активності у досягненні заявлених ними життєвих домагань останні об'єднуються у певні констеляції, стабільне відтворення яких дозволило нам надати їм самостійного типологічного статусу.

Відповідно до цього встановлені групування було проінтерпретовано нами як такі, домінанти яких презентують настановлення досліджуваних на: 1) прагматичний сюжет майбутнього життєздійснення (27.2% осіб - відповідно 50.0% осіб чоловічої і такий саме відсоток досліджуваних жіночої статі), 2) капітуляційний (23.8% - серед них 28.5% особи чоловічої і 71.5% жіночої статі), 3) егоцентричний (18.6% - серед них 27.3% чоловічої і 72.7% жіночої статі), 4) самоздійснюваний (15.2% - серед них 55.6% чоловічої і 44.6% жіночої статі), 5) конформний (15.2% - серед них 33.3% чоловічої і 66.7% жіночої статі).

Аналіз співвідношення характеристик досліджуваних стилю взаємин у родині із належністю до встановлених типів життєвих домагань виявив між ними лише один прямий позитивний зв'язок, а саме - між приналежністю до самоздійснюваного типу і шкалою позитивного інтересу (0.63), цьому, зокрема, сприяє відсутність з боку батьків надмірного контролю, підтримка їхньої ініціативи, визнання за ними права на власний вибір і самовияв тощо.

Натомість, оцінка стилів виховання в родині з боку хлопців і дівчат прагматичного, егоцентричного і конформного типів супроводжуються посиланнями на непоодинокі випадки нав'язування батьками директивного стилю спілкування, що виявляється у аргументованій корекції їхньої поведінки в разі відхилення від заданого батьками стандарту (притаманне, головним чином, носіям прагматичного типу життєвих домагань). Поєднання позитивного інтересу водночас із проявами деспотизму, поведінки з позиції сили властиве для егоцентричного типу, в той самий час поєднання позитивного інтересу із вимогами неухильного дотримання поведінки, що схвалюється ближнім оточенням і суспільством, характерні для досліджуваних конформного типу.

Прямий зв'язок, як і у випадку із самоздійснюваним типом, має місце між капітуляційним типом і оцінкою досліджуваного цього типу стилю взаємин (спілкування) як хаотичного, відстороненого і непередбачуваного.

Таким чином, виявлені особливості співвідношення між стилем взаємин у сім'ї і типами життєвих домагань свідчать про різнорівневий характер їхнього поєднання, що змушує сприймати наявні у відповідній літературі посилання на прямі і досить жорсткі зв'язки між зазначеними складниками як надто категоричні.

Неоднозначною виявилася картина взаємозв'язків особистісних змінних із належністю досліджуваних до певного типу життєвих домагань. Зокрема, найбільш міцними виявилися зв'язки із типом, орієнтованим на самоздійснення, конкретно: із упевненістю у собі (0.68), самоповагою (0.64), загальною інтернальністю (0.74), мотивацією до успіху (0.67), метою у житті (0.52), локусом контролю Я (0.71), рефлексивністю (0.77) і самооцінкою (0.68).

Протилежними за знаком виявилися зв'язки із капітуляційним (безпорадним) типом. Досліджуваним цього типу властиві, зокрема, низька самоповага, локус контролю Я, самоприхильність, рефлексивність, самооцінка, при водночас підвищеній тривожності, внутрішній конфліктності і прагненні до уникнення невдач.

Здійснена щодо інших типів аналогічна процедура аналізу виявила властиві саме для певного типу констеляції особистісних утворень, а саме: висока екстернальність, низький локус контролю життя, рефлексивність і мотивація до успіху за помірної тривожності, самооцінки і самозвинувачення - для досліджуваних із конформним типом; висока самооцінка при виразній екстернальності в галузі досягнень, відповідно при доволі низькому рівні рефлексивності і внутрішньої конфліктності, за помірною виразністю самоповаги, мотивації успіху та упевненості в собі - досліджуваних прагматичного типу; позитивний зв'язок між самосприйняттям (самооцінкою), самоповагою, локусом контролю Я, інтернальністю у сфері міжособистісних стосунків і негативний із загальною інтернальністю, упевненістю у собі і локусом контролю життя встановлений у групі досліджуваних із егоцентричним типом життєвих домагань.

Здійснений на завершальній стадії констатуючої частини дослідження порівняльний аналіз одержаних результатів із аналогічними показниками контрольної вибірки дозволяє стверджувати, що за наявності низки відмінностей між даними вибірками за окремо узятими складниками (ситуація родинних взаємин, актуальний рівень сформованості досліджуваних особистісних змінних, життєві сюжети), що має місце також і у багатьох інших публікаціях, можна зафіксувати і відсутність таких відмінностей за умови співставлення вказаних вибірок за цілісною сукупністю зазначених вище складників, що дозволяє використовувати останню в якості діагностичного інструменту аналізу інтра- та інтервікових особливостей змісту і функцій життєвих домагань особистості, зокрема, за критерієм їхньої типологічної приналежності. Отже, отриманий фактичний матеріал зафіксував факт наявності у переважної більшості досліджуваних позаособистісної стратегії ймовірної реалізації програми власного життєздійснення, що надало нам підстави для розроблення спеціальної програми психолого-педагогічних впливів, спрямованих на формування у особистості здатності до оптимального конструювання власного майбутнього як безперервного процесу самобудови і саморозгортання унікального Я.

3. Зміст та засоби актуалізації психологічного ресурсу особистості підлітка

Подається загальна процедура організації і застосування програми психологічної допомоги (з використанням соціально-психологічного тренінгу), обґрунтовується закладений у її зміст комплекс методичних прийомів, аналізуються і обговорюються отримані впродовж формуючого етапу дослідження результати, здійснюється порівняльний аналіз ефективності впровадженої програми, накреслюється перспектива реалізації розробленої програми у педагогічну практику.

Зміст розроблених окремо для підлітків та їхніх батьків програм складався із 7 сесій (вони містили близько 40 вправ) для перших, і 8-ми сесій (у формі лекційних курсів) - для батьків. Конкретний склад експериментальних вибірок (їхня чисельність не перевищувала 10-11 осіб) добирався незалежно від приналежності досліджуваних до певної статі чи встановленого на етапі констатації типу життєвих домагань. Мета формуючого експерименту із підлітками передбачала реалізацію таких конкретних завдань: 1) формування здатності до проектування життєвої перспективи і власного процесу саморозгортання (2 заняття); 2) оволодіння знаннями й засобами послідовної реалізації бажаної картини власного майбутнього (2 заняття); 3) формування тих особистісних утворень (рефлексивність, упевненість у собі, мотивація успіху, самооцінка, готовність до подолання труднощів, настановлення на саморозвиток, якими уможливлюється успішне досягнення бажаного об'єкта домагання (3 заняття).

Оптимізація здатності батьків до взаємин із підлітками досягалася за допомогою 8 занять, які передбачали: а) розвиток здатності до встановлення контактів із підлітками (3 заняття) і б) опанування батьками технік міжособистісного спілкування (5 занять).

В порядку поданої вище послідовності таблиць зазначимо істотне зниження кількості осіб із неконструктивним типом життєвих домагань як у групі хлопчиків, так і дівчат. При цьому, якщо у дівчат кількість випадків безпорадного типу скоротилася на 50% (13,8% проти 27,8% на етапі констатації), то у хлопчиків наприкінці експерименту жодного випадку аналогічного типу не спостерігалося. Певна перевага за глибиною змін у групі хлопчиків спостерігалася і за таким ключовим типом, як самоздійснювання (39,2% проти 21,7% у хлопчиків, і 19,4% проти 11,1% - у дівчат). Навпаки, зворотна, проте у всіх випадках значима, картина розподілу мала місце за прагматичним типом (36,2% проти 22,2% у дівчат; проти 43,5% і 34,8% - у хлопчиків).

На відміну від наведеного вище характеру розподілу аналогічних типів у контрольній групі (див.табл.2) величина зсуву виявилася мінімальною, а отже і такою, що за умови відсутності спеціально організованих впливів не виходить за межі зумовлених часом випадкових мінімальних коливань.

Проведений надалі якісно-кількісний аналіз величин зсувів показників самооцінки батьками досліджуваних експериментальної і контрольної груп стилю взаємин у родині до і після завершення формуючого етапу експериментального дослідження виявив аналогічну картину.

Є всі підстави зробити висновок про позитивний вплив реалізованої програми психологічної підготовки батьків, і, навпаки, майже тотожно відтворена величина аналогічних шкал, отриманих батьками контрольної групи на початковому етапі вимірювальної процедури, що може свідчити про консервативний характер впливу минулого досвіду, з одного боку, і уразливості останнього в разі вчасного отримання з боку фахівця науково обґрунтованої психологічної інформації - з іншого.

Таким чином, у дослідженні експериментальним шляхом було підтверджено гіпотезу про те, що процес реорганізації життєвого сценарію підлітка є водночас процесом усталених перетворень настановлень особистості як до предметного, так і власного внутрішнього світу.

У висновках підбито підсумки здійсненого дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, а також окреслені перспективи подальших досліджень за проблемою, що досліджувалася.

Висновки

психологічний підлітковий життєвий одностатевий

На основі узагальнення результатів дослідження зроблено такі висновки:

1. Встановлено, що показники самооцінки стилю взаємин у родині підлітків із неповної одностатевої сім'ї, зокрема: позитивний інтерес, директивність, ворожість, автономність і непослідовність - позитивно корелюють із локальними орієнтаціями життєвих домагань, водночас постають у функції механізму селекції власної самоактивності підлітка за способом їхньої реалізації.

2. Належність підлітка до певного типу життєвих домагань зумовлюється сформованістю суб'єктних змінних, що є неодмінною умовою для відрефлексованого конструювання підлітком життєвого прогнозу як осенсованого проекту саморозвитку й самотворення у просторі наявних та ймовірних соціоекономічних викликів.

3. Виявлено, що багатоманітність індивідуальних версій утілення в життя реальних відносин породжуваних підлітками життєвих домагань можуть бути типологізовані за такими параметрами, як: пристосовництво, самоздійснення, егоцентризм, прагматичність і безпорадність.

4. Емпіричним шляхом доведено, що за наявності певних відмінностей в оцінках дівчатами стилю взаємин в родині, способи задоволення їхніх життєвих домагань виявляються спільними із однолітками чоловічої статі. Підрахована величина відмінностей між представниками обох статей за цим показником виявилася статистично незначною.

5. Доведено, що встановленим типам життєвих домагань відповідають певні констеляції особистісних змінних, що виконують роль стабілізатора, який дозволяє підтримувати останні в зоні суб'єктивно прийнятних життєвих очікувань.

6. Показано, що спосіб активності прямо корелює із змістовними характеристиками життєвих домагань в діапазоні від настановлення підлітка до самоздійснення як суб'єктивної перспективності успішного оволодіння наступною соціальною ситуацією, до ригідної орієнтації на поточні соціальні нормативи і повсякденну ситуацію життєздійснення із повною індиферентністю підлітка щодо власної життєвої перспективи.

7. За результатами апробації розробленої програми актуалізації життєвих домагань підлітків показана її ефективність як психологічного засобу оптимізації життєвих домагань зокрема та гармонізації цілісного процесу розвитку підлітка загалом.

Щодо перспективи подальшого вивчення обраного у нашому дослідженні напрямку можна зробити висновок, що розширення одержаної інформації стосовно чинників побудови, структуризації і бажаної лінії реалізації життєвих домагань підлітків із неповної одностатевої сім'ї дозволить екстраполювати цю інформацію із певною її модифікацією на кшталт дослідницьких і розвиваючих психотехнік, розрахованих на охоплення ними усього періоду підготовки особистості напередодні вступу її на шлях самостійного життя як процесу життєтворчості, що є наразі вельми актуальною соціальною і психологічною проблемою.

Література

1. Третьяченко В.О., Скляр П.П. До питання щодо гуманізації технічної освіти / В.О. Третьяченко, П.П. Скляр // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. - №3(3). - С. 214-218.

2. Третьяченко В.О., Третьяченко В.В. Управління розвитком спеціальних здатностей в ефективному навчанні інформатиці / В.О. Третьяченко, В.В. Третьяченко // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. - №5(16). - С. 6-12.

3. Третьяченко В.О. Соціально-психологічні чинники професійної компетентності і психологічної культури студентської молоді / В.О. Третьяченко // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. - №1(17). - С. 96-105.

4. Третьяченко В.О. Методологічні основи професійної підготовки студентської молоді в умовах активізації її креативності / В.О. Третьяченко // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. - №1(17). - С. 96-105.

5. Третьяченко В.О. До питання психології підлітків із неповних сімей / В.О. Третьяченко // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. - №2(19). - С. 101-108.

6. Третьяченко В.О. До основ гендерного підходу з психологічної допомоги особистості в неповних родинах / В.О. Третьяченко // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. - №3(20). - С. 194-200.

7. Третьяченко В.О. Психологічні засади формування рівня життєвих домагань підлітків із неповних одностатевих родин / В.О. Третьяченко // Актуальні проблеми психології. - К.: ДП «Інформаційно-аналітічне агентство», 2008. - Т.10. - Вип. 8. - С. 461-465.

Размещено на Allbest.ru