Психологічні чинники готовності особистості до громадської активності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Психологічні чинники готовності особистості до громадської активності

Гусєва Анжела Володимирівна

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент Каменська Наталія Леонідівна, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, доцент кафедри загальної та соціальної психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки і техніки України Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Завідувач лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати;

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Панок Віталій Григорович Академія педагогічних наук України, Директор українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи Міністерства освіти і науки України

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради М.А. Крюкова

Анотація

психологічний готовність особистість громадський

Гусєва А.В. Психологічні чинники готовності особистості до громадської активності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса, 2009.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню психологічних чинників готовності особистості до громадської активності та з'ясуванню особливостей впливу цих чинників на громадську активність студентської молоді південного та західного регіонів України. В дисертації висвітлено погляди вітчизняних вчених на проблему готовності як суб'єктивно значущого стану особистості, який передує діяльнісній активності; розкрита сутність та спрямованість громадської активності як феномену суспільних відносин та форми прояву соціальної діяльності особистості; виокремлено структуру психологічної готовності до громадської активності; здійснено теоретико-емпіричне дослідження психологічних чинників готовності особистості до громадської активності; визначені особливості їх впливу на громадську активність студентів південного та західного регіонів України.

Виявлено, що головними детермінантами готовності особистості до громадської активності виступають її емоційно-вольові якості, особистісні характеристики та ціннісні орієнтації. Визначено, що на готовність до громадської активності студентської молоді західної України впливають емпатійні властивості, відповідальність, самостійність, незалежність, чесність, принципи солідарності, взаємодопомоги, цінності «щастя інших», «незалежність», «чесність», «сміливість у процесі відстоювання власної думки», на готовність студентської молоді з півдня - вольові якості, екстернальність.

Проаналізовані біосоціальні та соціокультурні умови формування громадської активності особистості, розглянуто вплив соціального капіталу на становлення активнодіючої громади.

Ключові слова: готовність, психологічна готовність, громадська активність, особистість, психологічна готовність до громадської активності, психологічні чинники готовності особистості до громадської активності.

Аннотация

Гусева А.В. Психологические факторы готовности личности к гражданской активности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 2009.

Диссертационное исследование посвящено изучению психологических факторов готовности личности к гражданской активности и исследованию особенностей влияния этих факторов на гражданскую активность студенческой молодёжи южного и западного регионов Украины. В работе описаны взгляды отечественных учёных на проблему готовности как субъективно значимого состояния личности перед деятельностной активностью; раскрыта сущность и определена направленность гражданской активности как феномена общественных отношений и формы социальной деятельности личности; выделена структура психологической готовности к гражданской активности; исследовано влияние компонентов структуры на гражданскую активность студентов южного и западного регионов Украины.

Анализ феномена готовности позволил сделать вывод о том, что готовность является необходимым условием целенаправленной активности личности, она имеет сложную динамическую структуру, определяется спецификой активности и может быть физиологической, психической, физической и психологической. Психологическая готовность - это совокупность интеллектуальных, мотивационных, эмоционально-волевых сторон психики человека, она определяется ценностной системой личности, зависит от наличия адекватных требованиям активности черт характера.

На основе деятельностного подхода, с учётом теории социального капитала выделена структура психологической готовности личности к гражданской активности, в неё входят: а) мотивационный компонент (позитивное отношение к гражданской активности); б) когнитивный компонент (знания, умения, навыки гражданской активности);

в) эмоционально-волевой компонент (эмпатия, доверие, твёрдая воля);

г) ценностный компонент (приоритеты ценностей независимости, свободы, воли, счастья других, честности, смелости); д) необходимые для осуществления гражданской активности черты характера (ответственность, социальная активность, самостоятельность, обязательность и т.д.).

Психологические факторы готовности личности к гражданской активности формируются под влиянием социальной среды, которая аккумулирует в себе опыт культурно-исторического развития общества. Согласно концепции социального капитала, гражданская активность личности зависит от традиционных форм общественного существования и жизнедеятельности: на той территории, где исторически сложилась традиция социальной солидарности, взаимопомощи, взаимовыручки, уровень развития готовности личности к гражданской активности будет выше, чем там, где такая традиция отсутствует или недостаточно развита.

С целью исследования особенностей влияния психологических факторов на готовность личности к гражданской активности и на основании предположений о социальной обусловленности гражданского поведения, проведено эмпирическое исследование представителей студенческой молодёжи южного и западного регионов Украины. Выбор регионов исследования определялся особенностями исторического и социально-политического развития этих территорий, а также данными об уровне гражданской активности в этих регионах.

По результатам исследования выявлено, что психологические факторы влияют на готовность личности к гражданской активности: по уровню их развития студенческая молодёжь западной Украины опережает представителей студенчества юга по показателям развития эмоционально-волевого, ценностного и других личностных компонентов: студенты запада в большей степени проявляет эмпатию, ответственность, самостоятельность, независимость; в своей жизни они руководствуются принципами солидарности, взаимопомощи, взаимовыручки, для них ценно счастье других, честность и смелость в отстаивании своих позиций и взглядов. Студенты южного региона Украины демонстрируют более сдержанное отношение к окружающим, по результатам диагностики личностного компонента, они менее ответственны и независимы, их гражданская активность зависит от развития волевых качеств.

Ключевые слова: готовность, психологическая готовность, гражданская активность, личность, психологическая готовность к гражданской активности, психологические факторы готовности личности к гражданской активности.

Summary

A. Guseva. Psychological Factors of a Personality's Readiness for Active Involvement in Public Life. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Psychological Science in the specialty 19.00.01 - general psychology, history of psychology. - Odessa National I. Mechnikov University, Odessa, 2009.

The thesis is dedicated to the psychological factors determining a personality's readiness for active involvement in public life and their specific influence on the activity of the students' community of the Southern and Western regions of Ukraine. The paper highlights the views of Ukrainian scholars on the issue of readiness as a subjectively important state of a person oriented at the active involvement in public life. The author reveals the essence and the orientation of public activity as a phenomenon of social relations as well as the forms of a personality's manifestation of public activity. The thesis offers the structure of psychological readiness for public activity and the theoretical and practical research of psychological factors determining a personality's readiness for active involvement in public life. The author also investigates the impact these factors have on the involvement in public life of the students living in the Southern and Western regions of Ukraine.

Having researched these issues the author arrived at the conclusion that the main factors determining a personality's readiness to be actively involved in public life are: emotional qualities and willpower; personal characteristics and values, essential for a particular person. It has been discovered that the readiness of the student youth of Western Ukraine depends on empathy, responsibility, personal independence, honesty, the principle of solidarity, self-assistance, such values as: “other people' happiness” “independence”, “honesty”, “courage in asserting one's point of view”. Readiness to become active in public life for the student youth of Southern Ukraine mainly depends on personal will power and the desire to shift the responsibility upon external conditions.

The author has analyzed bio-social and socio-cultural conditions contributing to the formation of readiness to be involved in public life and considered the influence of social environment on the emergence of active community.

Key words: readiness, psychological readiness, public activity, a personality, psychological readiness for public activity, psychological factors of readiness for active involvement in public life.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В останні десятиліття світова спільнота постала перед необхідністю розуміння сенсу свого існування. Кризові умови життя, котрі склалися у результаті неефективного розв'язання суспільних проблем, змусили світовий соціум відродити ідею громадянського суспільства та звернути увагу на вирішальну роль громадськості у побудові якісно нових, більш ефективних взаємовідносин у людському співтоваристві. Активна громадська поведінка все частіше розглядається як життєтворча сила, що керує процесами розвитку особистості; відображає рівень розвитку громадської свідомості, громадської культури особистості, визначає шлях присвоєння людиною духовного та культурного потенціалу суспільства, зумовлює становлення свідомої, відповідальної, соціально-небайдужої особистості. Громадська активність є засобом розвитку громади, визначає рамки та зміст суспільних, суспільно-владних відносин, впливає на процеси демократизації у державі і загалом виступає провідним чинником суспільного благополуччя. Відтак природно, що громадська активність набуває статусу життєорієнтаційної функції, а проблема визначення чинників, які зумовлюють її розвиток, є однією з вельми актуальних проблем сьогодення.

Теоретико-емпіричне дослідження громадської активності як особливого феномену соціальної природи людини, що розглядається у рамках функціонального, особистісного, діяльнісного, біосоціального та соціокультурного підходів, дозволяє висувати певні наукові положення про механізми формування та розвитку особистості як громадянина і суб'єкта соціальної дії. Згідно з діяльнісним підходом, громадська активність, яка є формою соціальної діяльності особистості, має визначатися за її структурно-змістовним наповненням та функціональною сутністю. Серед структурних компонентів громадської активності на особливу увагу заслуговує готовність як активно-дійовий стан особистості перед виконанням певного завдання. Готовність є для особистості суб'єктивно значущою; вона виступає індикатором ставлення людини до передбачуваних дій та відображенням фізіологічних, фізичних, психічних, психологічних особливостей стану індивіда у конкретний період часу, що передує діяльнісній активності. Готовність зумовлює поведінку особистості, прискорює та полегшує досягнення результату.

Поняття готовності було виокремлено у психологічній науці у 50-х - 60-х роках минулого століття і розглядалося як наявність здібностей (Б.Г. Ананьєв, 1996; М.Д. Левітов, 1946; С.Л. Рубінштейн, 2003), або як психічний стан (В.М. Мясищев, 1970), або як ознака настанови (І.Т. Бжалава, 1965; Д.М. Узнадзе, 1961), чи як психологічний стан (П.Б. Ганнушкін, 1933; А.Ц. Пуні, 1959; О.М. Чернікова,1967), як психологічний процес (Л.Я. Гозман, 1987; Е. Еріксон, 1996).

У наявних психологічних дослідженнях головним чином розглядаються готовність до професійної діяльності (М.І. Дьяченко, 1976; Л.А. Кандибович, 1976), до професійного саморозвитку (Г.А. Ільїна, 2008; В.В. Филанковський, 2000), до дослідницької праці (О.І. Сафроненко, 2000), до материнства (Н.В. Даниленко, 2007; С.Ю. Мещерякова, 2000; О.П. Проскурняк, 2006; Г.Д. Хархан, 2008; та ін.), до самовизначення (І.П. Петров, 2004), проте дослідженню готовності до громадської активності у психологічній науці приділено недостатньо уваги.

Актуальність та недостатня вивченість проблематики у теоретичному і практичному плані зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Психологічні чинники готовності особистості до громадської активності».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематичного плану дослідження кафедри загальної та соціальної психології Інституту математики, економіки і механіки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за темою основної науково-дослідницької роботи «Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості» (номер державної реєстрації 0107U007980).

Тему затверджено вченою радою Інституту математики, економіки і механіки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (протокол № 7 від 27.06.2009 р.) та узгоджено міжвідомчою Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології (протокол № 6 від 29.09.09 р.)

Мета дослідження - виявлення психологічних чинників готовності особистості до громадської активності та з'ясування особливостей їх впливу на готовність до громадської активності студентської молоді південного та західного регіонів України.

Завдання дослідження:

1. Розкрити психологічний зміст особистісної готовності як передумови активності у концептуальних рамках функціонального та діяльнісного підходів.

2. Дослідити сутність та спрямованість громадської активності як феномену суспільних відносин та форми прояву соціальної активності особистості.

3. З'ясувати психологічні чинники готовності особистості до громадської активності та виокремити структуру цієї готовності.

4. Здійснити емпіричне дослідження психологічних чинників готовності, виявити структурно-функціональні зв'язки між ними та вивчити особливості їх впливу на готовність до громадської активності студентської молоді південного та західного регіонів України.

Об'єкт дослідження - готовність особистості до громадської активності.

Предмет дослідження - психологічні чинники готовності особистості до громадської активності.

Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення); емпіричні методи (опитування, психодіагностичний метод).

Метод опитування представлено у роботі трьома закритими опитувальниками, перший з яких спрямований на дослідження мотиваційного компоненту готовності (виявлення особистісного ставлення досліджуваних до інституцій громадянського суспільства та їх діяльності); другий - на дослідження когнітивного компоненту готовності (вивчення знань, вмінь та навичок досліджуваних щодо громадської активності); третій - на дослідження рівня довіри до навколишніх, громадських та державних інституцій. Психодіагностичний метод передбачав використання конкретних методик: методики А. Мехрабіана і Н. Епштейна «Дослідження рівня емоційного відгукування» і методики А. Мехрабіана «Дослідження розвитку вольових якостей» з метою дослідження емоційно-вольового компоненту готовності; методики М. Рокича «Ціннісні орієнтації» з метою дослідження ціннісного компоненту готовності; методики Дж. Роттера «Локус контролю» і методики Розенберга «Експрес-діагностика довіри» з метою дослідження рис характеру, які визначають готовність особистості до громадської активності.

Отримані експериментальні результати були опрацьовані за допомогою методів математичного аналізу ( частотний аналіз, регресійний аналіз, СHAD -дерева класифікацій, критерій хі-квадрат, критерій Вальда, критерій Манна-Уітні, критерій Колмогорова-Смірнова,) з кількісною та якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше:

- виділена структура готовності особистості до громадської активності;

- виявлені детермінанти готовності до громадської активності у студентської молоді південного та західного регіонів України;

- уточнено трактування громадської активності особистості;

- поглиблено уявлення про вплив соціокультурних чинників на формування громадської активності особистості;

- дістало подальшого розвитку уявлення про феномен готовності у структурі діяльнісної активності особистості.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження використані при розробці навчально-виховних, просвітницьких програм з питань формування та розвитку громадянської культури, громадянськості особистості, соціальних програм з проблем самоврядування та самоорганізації громади, розповсюдження знань, вмінь та навичок активної громадської поведінки. Матеріали дисертації використовувались у викладанні загальних та спеціальних дисциплін: загальної психології, експериментальної психології, загальної психодіагностики, соціальної психології, політичної психології.

Практична значущість дисертації підтверджена актами впровадження її результатів в освітній процес Одеського інституту Міжрегіональної Академії Управління персоналом при викладанні курсів «Загальна психологія», «Загальна психодіагностика», «Експериментальна психологія» (акт № 254 від 5.06.2009 р.) та в соціальні проекти Одеської обласної Групи Медіації з питань розширення громадських ініціатив (акт № 11 від 10.07.2009 р.).

Апробація результатів дослідження. Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження були представлені на Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2009), IV Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави» (Київ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості» (Київ-Херсон, 2006), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості» (Київ-Кременець, 2008), науково-методичних семінарах кафедри загальної та соціальної психології ОНУ ім. І.І. Мечникова, семінарах Одеської обласної Групи Медіації.

Публікації. Основні положення дисертації були представлені у 6 працях, 5 з яких - у фахових виданнях, що затверджені ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (196 найменувань). Робота ілюстрована 29 схемами, містить 36 таблиць. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, з яких основний зміст викладено на 165 сторінках.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, міру її наукової розробленості, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, викладено теоретико-методологічні положення, сформульовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження психологічної готовності як передумови громадської активності особистості», головна увага приділялась теоретичному аналізу феноменологічної природи готовності, історичному огляду наукових праць та головних напрямків дослідження цього феномену, а також аналізу наукових поглядів на феномен громадської активності особистості, його сутність і спрямованість у контексті філософсько-соціальної та психологічної наукової думки.

Проблемою готовності до різних видів активності вітчизняні психологи почали займатися з кінця 50-х-початку 60-х років ХХ століття. Вчені по-різному розуміли готовність, наприклад як прагнення людини здійснювати якісь дії (В.І. Даль, Д.М. Ушаков), як певні здібності (Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн, М.Д. Левітов), як якість особистості (К.К. Платонов), як психічний стан (В.М. Мясищев), як ознаку настанови (І.Т. Бжалава, Д.М. Узнадзе), як психологічну умову успішної діяльності (І.Д. Ладанов).

Розходження науковців у тлумаченні готовності до активності спричинено декількома факторами: по-перше, існуванням різних напрямків дослідження цього феномену (готовність досліджувалася у рамках біологічної і соціальної форм активності); по-друге, особливостями теоретичних підходів до його визначення: у рамках функціонального підходу, готовність - це короткочасний чи довготривалий стан психіки людини, який характеризується мобілізацією фізичних та психічних сил (В.О. Алаторцев, М.Д. Левітов, Л.С. Нерсесян, В.М. Пушкін та ін.); у рамках особистісного підходу - це прояв комплексу індивідуально-особистісних рис, який є наслідком певної діяльності (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, І.С. Кон, Є.Г. Козлов, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, А.Ц. Пуні, В.В. Столін, І.І. Чеснокова, Є.В. Шорохова та ін.); у рамках особистісно-діяльнісного підходу - це прояв особових, особистісних та суб'єктних властивостей і якостей людини у їх цілісності (А.О. Деркач, М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибович та ін.).

Аналіз теоретико-методологічних підходів до вивчення феномену готовності дозволив констатувати наступне: а) готовність - важлива передумова цілеспрямованої активності, її регуляції, стійкості та ефективності, вона визначається чинниками внутрішнього та зовнішнього порядку, до яких можна віднести загальну активність роботи мозку, роботу різних систем та органів людського тіла, наявність матеріалів пам'яті, відповідність зовнішньої обстановки; б) готовність має складну динамічну структуру, вона визначається специфікою активності і може бути фізіологічною, психічною, фізичною, психологічною; в) психологічна готовність є відображенням сукупності інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових сторін психіки людини, її стан може характеризуватися за такими показниками як ставлення особистості до передбачуваної активності, певні знання, вміння та навички, наявність адекватних вимогам конкретної активності рис характеру. Всі ці компоненти знаходяться між собою у функціональній залежності та виконують роль чинників готовності.

Отже, готовність це активно-дійовий стан особистості, настанова на певну поведінку, змобілізованість сил задля виконання будь-якого завдання, вона зумовлює досягнення результату, визначає успішність активності особистості. Визначення чинників готовності - компонентів її структури залежить від виду активності особистості, змісту цієї активності, цілей, завдань, передбачуваного результату.

Дослідження феномену громадської активності, як форми прояву соціальної діяльності особистості і засіб буття громади відбувається у рамках філософських (Аристотель, Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Дж. Локк, Н. Монтеск'є, Г. Гегель, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, І. Фіхте), соціальних (Ю. Хабермас, Е. Геллнер, Ф. Фукуяма, Дж. Александер, Дж. Маклін, Р. Патнам), психологічних концепцій (К.О. Абульханова-Славська, В.Г. Асєєв, О.Г. Асмолов, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн).

У системі філософсько-соціальних знань громадська активність розглядається як суспільна активність громадян, спрямована на вирішення питань співіснування громади і держави. У системі психологічних знань вона визначається як прояв діяльнісної природи людини (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Д.Б. Ельконін), як фактор, який зумовлює формування та розвиток людини як особистості (В.Г. Асєєв, О.Г. Асмолов, А.О. Деркач, О.М. Леонтьєв, В.С. Мухіна та ін.), як чинник розвитку свідомості, самосвідомості, спрямованості особистості (М.Й. Боришевський, О.В. Васютинський, М.М. Слюсаревський), як властивість особистості (Л.М. Семенюк), як детермінанта суспільно-політичного розвитку (К.Т. Гізатов, А.Б. Міскевич), як чинник політичної участі (Є.А. Ануфрієв, Л.Я. Гозман, Г.Г. Дилигентський, А.В. Клюєв, Є.Г. Комаров, Д.В. Ольшанський, Є.Б. Шестопал).

Різноманітність наукових поглядів щодо феномену громадської активності створює, з одного боку, достатньо широке коло можливостей для її розуміння, а з іншого - виявляє суперечності між накопиченими знаннями та досвідом. Ситуація ускладнюється відсутністю єдиної концепції громадської активності та її загальноприйнятого визначення.

Аналіз наявних поглядів щодо феномену громадської активності дозволив зробити певні висновки: 1) громадська активність - це така характеристика суспільних відносин, що охоплює всі ті сфери життєдіяльності громади, метою яких є досягнення та дотримання прав і свобод особистості, сприяння розвитку громади та її членів, регулювання процесів вироблення, прийняття та реалізації рішень; 2) громадська активність є творчою силою, вона уособлює ініціативний вплив особистості на навколишнє середовище, на інших людей та на себе, спричиняє процеси розвитку як на рівні окремого індивіда, так і на рівні суспільства, вона сама є процесуальною, багаторівневою активністю; 3) громадська активність особистості визначається її громадянською свідомістю та самосвідомістю, громадянською культурою, громадянськістю як особистісною рисою, зумовлюється системою різноманітних психологічних чинників, серед яких особливе місце посідають мотиваційні, ціннісні, когнітивні, індивідуально-типологічні особливості індивіду; 4) формування зазначених детермінант - чинників громадської активності залежить від особливостей соціальної дійсності, специфіки соціокультурної спадщини, наявності та якості соціального капіталу у суспільстві.

Отже, громадська активність є складним феноменом, самостійною формою соціальної активності особистості. Вона передбачає активні громадські дії особистості - суб'єкта суспільних відносин, спрямовані на перетворення і вдосконалення самої особистості та навколишньої суспільної дійсності.

У другому розділі «З'ясування психологічних чинників готовності особистості до громадської активності у контексті діяльнісного підходу» обґрунтовано правомірність дослідження громадської активності як діяльності, досліджено структуру громадської активності, визначені психологічні чинники, які зумовлюють готовність особистості до відповідної поведінки.

Громадську активність особистості ми розглядаємо як діяльність. Підстави для такого розгляду визначаються декількома факторами: по-перше, феноменологічною природою поняття, по-друге - його змістовним, структурним наповненням та механізмами реалізації.

Дослідження феноменологічної природи активності дозволило констатувати наступне: 1. Первинне значення терміну «активність», який має латинське походження, - «діяльнісний». Це значення і зараз використовується в англомовному варіанті, де терміном „activity” позначається як активність, так і діяльність. 2. Активність - принципова властивість живої матерії, форми прояву якої залежать від рівня організації цієї матерії. На рівні соціальної форми руху матерії активність перетворюється у соціальну, рух перетворюється у діяльність. 3. Активність особистості визначають як форму прояву діяльності, яка детермінована образом себе як суб'єкта подій, що сталися чи мали б статися у дійсності; вона відображається у вольових актах, самовизначенні та самоспрямованості, характеризується тим, що людина підіймається над стандартом, реалізує неординарні зусилля для здійснення суспільно завданої мети. У даному випадку активність від просто біологічної підіймається до рівня конкретних свідомих дій людини і набуває статусу поведінки або діяльності.

Аналіз змістовного наповнення довів, що громадська активність - це процесуальна активність, якій притаманні власні цілі, механізми реалізації та певний результат. Суб'єктом громадської активності може виступати як окремий індивід, так і громада. Об'єктом виступає система суспільних, суспільно-владних відносин у всіх її формах прояву. Мета громадської активності у глобальному розумінні визначається бажанням досягти високого рівня розвитку громадянського суспільства, а значить, високого рівня життя спільноти та кожного окремого громадянина. Результатом громадської активності є наступне: досягнення рівноваги між громадянським суспільством та державою; досягнення порозуміння між владою та громадою; здійснення впливу на вироблення та прийняття суспільно важливих рішень; реалізація прав та свобод громадян; створення сприятливих умов для становлення та розвитку особистості.

Громадська активність особистості визначається системою різноманітних чинників зовнішнього та внутрішнього характеру. За основними положеннями біхевіористського підходу - це потреби; за теорією функціональних систем П.К. Анохіна - це наявність певних матеріалів пам'яті, відповідної мотивації, відповідної обстановки; за теорію «поля» Курта Левіна - це вольові якості особистості; за когнітивними теоріями - це знання, вміння та навички громадської дії, за діяльнісним підходом - це готовність; за теорією соціального капіталу Р. Патнама - це соціокультурні надбання, які впливають на формування характеру, цінностей особистості та визначають особливості її громадської поведінки.

Потреби є передумовою активності особистості, але за генетичним трактуванням мотивації О.М. Леонтьєва, передумова ще не є причиною, яка діє регулярно, особливо це стосується специфічних людських потреб, які пов'язані з усвідомленням суспільного обов'язку та соціально важливих цілей діяльності. Тут, разом з потребами, на перший план виступають позитивне ставлення, знання, вміння та навички, цінності особистості, вольові та емоційні особливості, певні риси характеру. Ці чинники характеризують готовність, складають її структуру.

Структура готовності до громадської активності складається з таких компонентів: а) мотиваційний компонент (його у цьому випадку ми визначаємо як позитивне ставлення до такої форми активності);

б) когнітивний компонент (знання про сутність, зміст, спрямованість та цілі громадської діяльності, вміння реалізовувати цю діяльність, навички громадської взаємодії, громадської участі); в) емоційно-вольовий компонент (відчуття відповідальності, прояви емпатії, довіри у взаєминах, впевненість у досягненні успіху, у власних силах); г) ціннісний компонент (пріоритети цінностей незалежності, свободи, волі, активного та продуктивного життя, добробуту інших, цінностей відповідальності, чесності, сміливості у думках та вчинках); д) необхідні для здійснення громадської активності риси характеру (відповідальність, активність, самостійність, незалежність, чесність, ретельність та ін.).

Чинники готовності до громадської активності, які визначаються нами як її складові, формуються під впливом чинників зовнішнього середовища. Соціальне середовище є відображенням історичного, соціально-політичного, культурного життя спільноти. Воно акумулює у собі досвід багатьох поколінь, є вмістилищем соціокультурних традицій, норм, правил поведінки. За концепцією соціального капіталу, громадська активність особистості і спільноти залежить від традиційних форм суспільного існування та життєдіяльності: на тій території, де історично склалася традиція соціальної небайдужості, взаємодопомоги, громадської участі, готовність особистості та спільноти до громадської активності буде вищою, ніж там, де цієї традиції не було, чи вона не була достатньо розвинута.

З метою з'ясування особливостей впливу психологічних чинників на готовність особистості до громадської активності, на підставі висловлених припущень, ми провели емпіричне дослідження готовності до громадської активності представників студентської молоді південного та західного регіонів України. Вибір регіонів дослідження зумовлений декількома причинами: по-перше, особливостями історичного, соціально-політичного розвитку на цих територіях; по-друге, даними про громадську активність в зазначених регіонах.

У третьому розділі «Емпіричне дослідження психологічних чинників готовності особистості до громадської активності» висвітлено стратегічні шляхи, організація і побудова емпіричного дослідження, описано його методи, обґрунтовано доцільність вибору контингенту досліджуваних, викладено та проаналізовано результати дослідження психологічних чинників, які зумовлюють готовність особистості до громадської активності та особливості їх впливу на таку готовність студентської молоді південного та західного регіонів України.

У сучасній науці проблематика дослідження чинників громадської активності особистості включена у різні теоретико-методологічні контексти. Аналіз наявних теоретичних підходів та створеного на їх базі інструментарію засвідчив відсутність єдиних методів їх вимірювання. Загалом у вирішенні цього питання перевагу надають методу опитування (інтерв'ю, анкетування) та психодіагностичному методу.

Метод анкетного опитування використовувався нами для дослідження ставлення особистості до громадської активності; знань, вмінь та навичок громадської дії; рівня довіри людини до різноманітних інституцій суспільства (мотиваційний, когнітивний компоненти готовності). Психодіагностичний метод допоміг дослідити особливості емоційно-вольової та ціннісної сфер особистості (емоційно-вольовий та ціннісний компоненти готовності), а також з'ясувати риси характеру, які визначають громадську активність особистості.

За результатами частотного аналізу по таблицях спряженості досліджуваних показників (для номінальних і порядкових величин), метою якого було дослідження особливостей характеру, мотиваційного, когнітивного, емоційно-вольового, ціннісного компонентів готовності та встановлення того, наскільки випадковими або закономірними є розходження між групами, виділеними відповідно до регіону дослідження, доведено, що досліджувані з західного регіону, який за рівнем громадської активності випереджає південний (за результатами соціологічних досліджень Фонду «Європа ХХІ століття»), схильні більш позитивно ставитися до проявів громадської активності, до діяльності громадських організацій, об'єднань; вони частіше беруть участь у різноманітних громадських акціях, домагаються перегляду рішень влади, усвідомлюють залежність успішності суспільства від активної позиції його громадян (табл. 1).

Таблиця 1. Частотний аналіз відповідей на анкету-опитувальник № 1 по досліджених регіонах

Питання анкети-опитувальника	Регіон	Разом	Критерії і їхня значимість
	Південь	Захід
	N	%	N	%	N	чІ	V	p
1. Як ви ставитеся до різноманітних недержавних громадських організацій?
Варіанти відповідей	Позитивно	24	44,44	30	55,56	54	2,67	0,12	0,62
	Скоріше позитивно, чим негативно	50	50	50	50	100
	Важко визначити	14	50	14	50	28
	Скоріше негативно, чим позитивно	8	66,67	4	33,33	12
	Негативно	4	66,67	2	33,33	6
2. Як Ви оцінюєте діяльність недержавних громадських організацій в Україні?
Варіанти відповідей	Продуктивна	8	40	12	60	20	2,29	0,11	0,69
	Скоріше продуктивна, чим непродуктивна	34	45,95	40	54,05	74
	Важко визначити	30	55,56	24	44,44	54
	Скоріше непродуктивна, чим непродуктивна	26	54,17	22	45,83	48
	Непродуктивна	2	50	2	50	4
3. Як Ви ставитеся до участі громадянського населення в різноманітних суспільних акціях?
Варіанти відповідей	Позитивно	22	42,31	30	57,69	52	7,69	0,20	0,10
	Скоріше позитивно, чим негативно	36	48,65	38	51,35	74
	Важко визначити	14	50	14	50	28
	Скоріше негативно, чим позитивно	22	55	18	45	40
	Негативно	6	100	0	0	6

Розвиток когнітивного компоненту структури готовності до громадської активності у представників регіонів має незначні відмінності. Наприклад, досліджувані обох регіонів у своїх відповідях демонструють правильне розуміння сутності громадської активності, визнають її вплив на розвиток демократії у суспільстві (66% респондентів на півдні та 72% на заході), визначають, що стан розвитку суспільства обумовлюється суспільною активністю громадян (44% респондентів на півдні, 50% на заході), визнають себе активними громадянами (50% в обох регіонах), але майже половина з опитаних в обох регіонах не беруть участі у громадських акціях(58 % та 48%), не входять до складу громадських організацій (66% та 54%) , не використовують можливість впливати на владу та її рішення (66% респондентів на півдні та 50% на заході). Загалом, демонструючи достатній рівень знань, досліджувані не намагаються реалізовувати їх на практиці.

Результати дослідження емоційно-вольового компоненту готовності до громадської активності довели значну відмінність між представниками студентської молоді південного та західного регіонів за рівнем розвитку емпатійних властивостей. Студенти західного регіону більш емпатійні, чуйні, відкриті, готові до співчуття та самовіддачі (табл.2).

Таблиця 2. Значущість регіональних розходжень по показниках вольових якостей і відгукування

Показник	Середній ранг	U	Z	p
	Південь	Захід
Вольові якості	99,42	101,58	2798	-0,27	0,79
Відгукування	78,48	122,52	4892	-5,40	<0,001

За показниками рівня розвитку вольових якостей не спостерігається значних відмінностей: студенти обох регіонів характеризуються високим рівнем їх розвитку.

За даними діагностики особливостей характерологічних рис студентів, виявилося, що за кількістю інтерналів західний регіон випереджає південний (табл. 3).

Таблиця 3. Частотний аналіз екстернальності-інтенальності по досліджених регіонах за методикою Дж. Роттера „Локус контролю”

Питання анкети-опитувальника	Регіон	Разом	Критерії та їхня значущість
	Південь	Захід
	N	%	N	%	N	чІ	V	p
Варіанти відповідей	Екстернальний	58	58,59	41	41,41	99	5,78	0,17	0,02
	Інтернальний	42	41,58	59	58,42	101

Активна громадська поведінка вимагає від особистості достатньо великої відповідальності, соціальної активності, емоційної участі, цілеспрямованості тощо. Ці психологічні особливості особистості характеризують її як інтернальну людину, тому можна припустити, що готовність до громадської активності у представників західного регіону є вищою.

Відмінності по показниках готовності стосуються і ціннісної сфери. Досліджувані студенти з півдня України у своєму житті керуються принципами активного та продуктивного діяльнісного життя, для них важливі цінності пізнання та свободи. Досліджувані з заходу обирали цінності щастя інших, незалежності, чесності, сміливості у процесі відстоювання власної думки (табл. 4).

Таблиця 4. Значущість регіональних розходжень за ціннісними орієнтаціями

Показник	Середній ранг	U	Z	p
	Південь	Захід
Активне діяльне життя	82,71	114,29	3255	-3,904	<0,001
Продуктивне життя	85,59	111,41	3536,5	-3,196	0,001
Щастя інших	118,15	78,06	2798,5	-4,972	<0,001
Воля	83,88	102,14	3465	-2,317	0,021
Пізнання	77,32	119,68	2726	-5,248	<0,001
Відповідальність	103,23	88,69	3865,5	-1,823	0,068
Тверда воля	85,43	105,57	3555,5	-2,53	0,011
Чесність	121,36	69,64	2056	-6,502	<0,001
Незалежність	116,16	78,04	2816,5	-4,753	<0,001

Цікаво те, що найважливіші цінності студентської молоді з півдня не визначають її громадську поведінку: результати регресійного аналізу не продемонстрували зв'язок між ними та бажанням бути громадсько активними. Тоді як головні цінності студентської молоді заходу України мають прямий вплив на прийняття рішення щодо громадської участі у суспільному житті.

За результатами проведеної класифікації CHAID та порядкової регресії, отримано різну структуру групування показників за складовими готовності до громадської активності. Позитивне ставлення досліджуваних західного регіону до громадської активності, громадських організацій визначається: 1) емпатійними тенденціями; 2) вольовими якостями; 3) довірою; 4) чесністю; 5) цінністю активного життя (табл. 5).

Таблиця 5. Значущі оцінки параметрів порядкової регресії, що визначають відношення до участі в різних суспільних акціях (західний регіон)

	Показники	Оцінка	Критерій Вальда
			W	р
Положення	Довіра до інших людей	-0,647	7,285	0,007
	Довіра до громадських організацій	10,366	10,932	0,001
	Довіра до державних інституцій	-10,543	12,626	<0,001
	Показники	Оцінка	Критерій Вальда
			W	р
Положення	Відгукування	-0,359	15,974	<0,001
	Вольові якості	-0,305	14,218	<0,001
	Довіра за Розенбергом	-10,491	11,367	0,001
	Продуктивне життя	-0,239	12,903	<0,001
	Чесність	0,399	13,508	<0,001

Головними детермінантами громадської активності студентської молоді на заході виступають емпатія, чуйність, бажання допомогти іншому, створити умови для щастя оточуючих.

Позитивне ставлення досліджуваних південного регіону до громадської активності визначається особливостями їх вольової сфери: високий рівень розвитку вольових якостей детермінує готовність студентів до громадської поведінки (табл. 6).

Таблиця 6. Значущі оцінки параметрів порядкової регресії, що визначають відношення до участі в різних суспільних акціях (південний регіон)

	Показники	Оцінка	Критерій Вальда
			W	р
Положення	Тверда воля	0,210	12,497	<0,001
	Воля	0,295	14,060	<0,001
	Продуктивне життя	-0,231	10,402	0,001
	Щастя інших	0,148	5,535	0,019
	Довіра до інших людей	-0,887	8,594	0,003

Емпатія, цінності «щастя інших», «продуктивне життя» у меншому ступені впливають на громадську активність студентів півдня, демонструючи, таким чином, відмінності між досліджуваними виділених регіонів не тільки у рівні розвитку складових структури психологічної готовності, але й у функціональному навантаженні цих компонентів, а також в їх суб'єктивній значущості.

За результатами емпіричного дослідження запропоновано використання комплексного підходу до процесу формування готовності особистості до громадської активності: 1) посилити увагу до розвитку духовної площини особистості як громадянина; 2) формувати відповідальність, самостійність, незалежність, активність особистості, розвивати громадянську свідомість та самосвідомість, громадянську спрямованість особистості; 3) розвивати знання, вміння та навички громадської участі; 4) залучати молодь участі у громадському житті суспільства, зацікавлювати до проявів громадської ініціативи, до відстоювання власної громадської позиції; 5) створювати сприятливі зовнішні умови для становлення громадсько активної особистості.

Перспектива розвитку громадської активності особистості залежить від об'єднання зусиль державних інститутів, громадських інститутів та інституту родини, від стабілізації та покращення соціально-економічної, політичної, культурної ситуації розвитку суспільства, від можливостей формування та накопичення соціального капіталу спільноти.

Висновки

За результатами проведеного дослідження можна констатувати наступне:

1. Психологічна готовність - це складний феномен, який характеризує людину як індивіда, особистість, зрештою - як суб'єкта активності та визначає його здатність до дії завдяки високому рівню розвитку складових активності. Генеральною функцією готовності до активності є адаптаційна функція, яка зумовлює пристосування людини до навколишнього середовища та виникає у разі необхідності оптимізації її суб'єктних можливостей з метою досягнення високого рівня продуктивності соціальної діяльності. Генеральна функція розкривається у трьох окремих функціях: у спонукальній, виконавчій та регулювальній. Якщо перша з функцій - спонукальна - забезпечує формування мотивів подолання як зовнішніх так і внутрішніх перешкод, сприяючи цілеспрямованому вирішенню завдань, що виникають, то друга - виконавча - є умовою успішного досягнення певних цілей-завдань і передбачає наявність у суб'єкта соціальної активності відповідних знань, вмінь та навичок, а також розвиненість його індивідно- особистісних рис. Що стосується третьої - регулювальної функції, то вона забезпечує людині здатність до свідомого керування власною поведінкою, діяльністю, процесами мислення, прийняттям оптимальних рішень, що зрештою, сприяє економії внутрішньо-особистісних ресурсів.

2. Готовність до громадської активності визначається змістовною специфікою такої активності. Громадська активність - це форма соціальної активності особистості; вона передбачає відповідні дії особистості як суб'єкта суспільних відносин і спричиняє регулятивні дії, спрямовані на досягнення рівноваги між державною владою та громадянським суспільством шляхом досягнення та дотримання прав і свобод особистості, сприяння розвитку громади та її членів, регулювання процесів вироблення та прийняття рішень. Готовність до громадської активності передбачає, з одного боку, сумірність внутрішньо-особистісного психологічного настрою індивіда та навколишньої, соціально-психологічної ситуації суспільства - з іншого. Внутрішньо-особистісний стан визначається сформованістю компонентів структури психологічної готовності, рівнем їх розвитку й особливостями взаємозв'язку, взаємодії.

3. Компонентну структуру психологічної готовності особистості до громадської активності складають: мотиваційний, когнітивний, емоційно - вольовий, ціннісний компоненти та характерологічні особливості особистості. Емпірично доведено, що зазначені складові є водночас чинниками формування психологічної готовності особистості до громадської активності, оскільки рівень їх розвитку зумовлює міру готовності й особливості структурно-функціональних зв'язків між ними.

4. Результати дослідження і їх аналіз переконливо засвідчили неабияку теоретичну та практичну актуальність постановки проблеми щодо відмінностей у становленні та розвитку психологічної готовності до громадської активності особистості, котрі детермінуються чинниками регіонального походження. Це підтверджується також відомим положенням про соціальну, соціально-психологічну зумовленість розвитку світоглядних, політичних та інших орієнтацій особистості способом суспільного життя національної спільноти на різних територіях однієї і тієї ж держави.

5. Підтвердженням попереднього висновку є наступні експериментальні

дані, отримані в ході нашого дослідження:

- студентам із західного регіону України, котрі за рівнем розвитку громадської активності випереджають студентів з південного регіону, притаманний вищий рівень розвитку мотиваційного, емоційно-вольового та інших особистісних компонентів; вони частіше, ніж їх південні колеги, беруть участь у різноманітних громадських акціях державницького спрямування, домагаються перегляду неадекватних рішень влади, усвідомлюють залежність суспільних досягнень в Україні від активної позиції українських громадян. У них більше розвинені такі особистісні риси емпатійність, відповідальність, самостійність, незалежність, чесність та ін. У своєму житті вони керуються принципами солідарності, взаємодопомоги, надають перевагу таким цінностям як «щастя інших», «незалежність», «чесність», «сміливість у процесі відстоювання власної думки».

- досліджуванні з південного регіону виявляють більш нейтральне ставлення до громадської активності, ініціативи. Вони менш готові відстоювати свої погляди, менш незалежні у своїх міркуваннях стосовно суспільно-владних відносин. Незважаючи на достатню поінформованість про сутність громадської активності, її спрямованість, цілі і завдання, про вплив цих факторів на розвиток демократичних засад побудови української держави, студенти південного регіону рідко виявляють бажання брати участь у громадському житті суспільства. Цінності активної та продуктивної життєдіяльності не визначають їх індивідуально - особистісних планів, не надають суспільної, громадянської спрямованості їхній поведінці.

6. Практичні рекомендації, що засновані на результатах нашого теоретико-емпіричного дослідження, спрямовані на розв'язання проблеми формування суспільно активної особистості з урахуванням отриманих у дисертаційній роботі даних про роль таких феноменів як особистісне ставлення, емоційно-вольові характеристики, ціннісно-орієнтаційні пріоритети, суб'єктність та ін.

Проведене теоретико-емпіричне дослідження не вичерпує усієї глибини поставленої проблеми. Подальший науковий пошук вбачаємо у вивченні інших детермінант громадської активності з метою поглибленого вивчення чинників становлення та розвитку в Україні громадянського суспільства.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Гусева А.В. Психологические аспекты развития гражданского общества в Украине / А.В. Гусева // Наука I Освiта. - 2005. - № 5-6. - С. 45-48.

2. Гусєва А.В. Психологічні та соціокультурні аспекти формування громадянського суспільства / А.В. Гусєва // Проблеми загальної та педагогчної психології. Т.VIII: зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред С.Д. Максименка. - К., 2006. - Вип. 7. - С. 134-141.

3. Гусева А.В. Место и роль доверия в системе гражданских отношений. Особенности функционирования и перспективы развития / А.В. Гусева // Наука и религия в духовном возрождении общества: сборник докладов международной конференции, 25-27 ноября 2006 г., г. Одесса: в 2 т. - Одесса: ХГЭУ, 2007. - Т. I. - С. 59-65.

4. Гусєва А.В. Структура психологічної готовності до громадянської активності / А.В. Гусєва // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - № 2. - С. 68-69.

5. Гусєва А.В. Громадянська ініціатива: сприяння розвитку ідей відновного правосуддя в Україні (психологічний аспект) / А.В. Гусєва // Проблеми загальної та педагогчної психології. Т.Х.: зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред С.Д. Максименка. - К., 2008. - Ч. 5. - С. 114-120.

6. Гусева А.В. Роль мотивации в формировании и развитии активного гражданского поведения индивида / А.В. Гусєва // Практична психологія та соціальна робота. - 2008. - № 10. - С. 75-77.

Размещено на Allbest.ru