Індивідуально-психологічні відмінності переживання почуття провини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 159.942

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Індивідуально-психологічні відмінності переживання почуття провини

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Софіна Лариса Валеріївна

Київ 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Серед почуттів, які значуще впливають на життя особистості, її розвиток та психічне здоров'я, особливе місце займає почуття провини. Науковий інтерес до вивчення почуття провини зберігається упродовж тривалого часу, що зумовлюється потребами практики. Адже відомо, що надмірно виражене почуття провини може призвести до невротичних розладів особистості, а неспроможність його переживати - до соціальної дезадаптації. Актуальність дослідження почуття провини пов'язана і з моральною кризою в суспільстві, з нестабільністю суспільної ситуації. За таких умов ускладнюється процес самореалізації, що може викликати в особистості почуття провини, яке позначається на особливостях ставлення до самої себе й інших людей.

Почуття провини як емоційне явище - попри його соціальну детермінованість - характеризується суб'єктивністю проявів та індивідуальністю внеску у створення світу переживань особистості. Такі переживання розкриваються через якісні, кількісні, змістові характеристики почуття провини та статеві відмінності в його вияві. Відтак, з'ясування індивідуально-психологічних особливостей переживання людиною почуття провини є актуальною психологічною проблемою, вирішення якої важливе для надання кваліфікованої психологічної допомоги з метою гармонізації особистості, забезпечення особистісного зростання.

Ця проблема була предметом вивчення багатьох галузей психологічної науки: загальної психології (Г. Бреслав, Ф.Ю. Василюк, К. Ізард, С.Л. Рубінштейн); психології моральності (Б.І. Додонов, В.К. Демиденко, Т.М. Титаренко); консультативної психології (Н.Ю. Максимова, К. Мілютіна, А. Маслоу, К. Хорні, Ї. Ялом та ін.). У більшості праць констатується наявність почуття провини і потреби в його вивченні, але при цьому не враховується структура особистості, не приділяється належної уваги індивідуалізації проявів провини та індивідуальним особливостям її переживання. Саме тому важливим є пошук детермінант, причин виникнення почуття провини, що дасть змогу визначити типи, профілі переживання провини з метою створення програм особистісного зростання.

Таким чином, і сьогодні залишаються мало дослідженими відмінності у переживанні особистістю почуття провини на основі аналізу її різнорівневої структури. Отримані в ході дослідження результати стануть підґрунтям типології переживання особистістю почуття провини, що є важливим для практики психологічної допомоги.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах теми: “Психологічні детермінанти життєвих цінностей студентської молоді” (номер державної реєстрації - 02 БФ 13-02/1).

Об'єкт дослідження: почуття провини як феномен емоційної сфери особистості.

Предмет дослідження: індивідуально-психологічні відмінності переживання особистістю почуття провини.

Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні відмінностей у переживанні особистістю почуття провини шляхом врахування її індивідуально-психологічних особливостей.

Мета дослідження зумовила такі завдання:

Здійснити теоретичний аналіз поняття провини шляхом систематизації основних підходів та аспектів її вивчення.

Визначити змістові, кількісні та якісні характеристики почуття провини і з'ясувати їх зв'язок з індивідуально-психологічними властивостями особистості.

Розробити типологію та особистісні профілі переживання людиною почуття провини через зіставлення кількісних, якісних і змістових його характеристик й індивідуально-психологічних властивостей особистості.

Встановити статеві відмінності в переживанні почуття провини.

Розробити методичні рекомендації для практичної роботи з корекції переживання почуття провини.

Теоретико-методологічним підґрунтям дослідження стали: основні теоретичні принципи вивчення розвитку та виховання особистості, дослідження її структури, а також концепції індивідуальності (Б.Г. Ананьєв, І.Д. Бех, А.Б. Добрович, С.Д. Максименко, А.В. Петровський, О.П. Саннікова, С. Л. Рубінштейн, В.А. Татенко, Е. Фромм, Е. Еріксон); основні положення диференціальної психології про індивідуальні відмінності (Є.П. Ільїн, В.С. Мерлін, В. Д. Небиліцин, Б. М. Теплов); уявлення про природу і сутність емоційних явищ (Ф.Ю. Василюк, К. Ізард, Т. С. Кириленко, Е.Л. Носенко, О.П. Саннікова, К. Ізард, К. Хорні, І. Ялом).

Методи дослідження. Для досягнення мети і розв'язання поставлених завдань використано комплекс взаємопов'язаних теоретичних та емпіричних методів дослідження. З метою вимірювання індивідних та особистісних параметрів індивідуальності застосовано такі методики: методику “ЧХТ” В. Маріщука, методику діагностування міжособистісних відносин Т. Лірі, опитувальник Б.І. Додонова для визначення переважаючих емоційних переживань, опитувальник Леонгарда-Шмішека для з'ясування особливостей характеру. Особливості кількісних, якісних та змістових характеристик почуття провини і його переживання особистістю діагностувалися за допомогою спеціально розробленої дослідницької анкети та опитувальника Басса-Дарки. У дослідженні використано також статистичні методи кількісного та якісного опрацювання отриманих результатів.

В емпіричному дослідженні брали участь 163 особи різної статі віком від 20 до 30 років: як студенти, так і працюючі.

Наукова новизна одержаних результатів:

- Вперше запропоновано авторську типологію переживання провини за її спрямованістю, визначено особливості переживання особистістю провини перед самою собою й іншими людьми з урахуванням характеристик цього почуття. Розроблено особистісні профілі переживання (лідируючий, збудливий, вразливий) через зіставлення показника інтенсивності почуття провини з різними особистісними властивостями.

- Розширено спектр індивідуально-психологічних відмінностей у переживанні людиною почуття провини. Показано наявність значущого зв'язку між кількісними показниками почуття провини і властивостями нервової системи та особливостями характеру особистості. Зокрема, високі показники почуття провини пов'язані з чутливістю нервової системи, а також з емотивністю, тривожністю і застряганням особистості.

- Уточнено статеві відмінності в кількісних, якісних та змістових характеристиках почуття провини. Так, у жінок кількісні показники провини та її зовнішній прояв вищі, ніж у чоловіків. Крім того, у жінок переважає моральний зміст переживання провини, а у чоловіків домінує екзистенціальний зміст.

Теоретичне значення дослідження полягає у подальшій розробці проблеми емоційних переживань особистості, зокрема в з'ясуванні їх модальнісних особливостей; розширенні спектра індивідуальних відмінностей переживання особистістю почуття провини в руслі диференціально-психологічних досліджень.

Практичне значення дослідження полягає у визначенні типів та особистісних профілів переживання людиною почуття провини, що стало підґрунтям програми роботи психолога з корекції почуття провини, яке може бути травмуючим переживанням або заважати особистісному зростанню. Виокремлено два основних етапи роботи психолога. Перший етап має на меті підбір діагностичного інструментарію для дослідження почуття провини, що дає змогу прогнозувати можливий тип чи особистісний профіль переживання, другий - обрання форми роботи: тренінгової або консультативної.

Результати дослідження впроваджено у практику консультування, використано при створенні схеми аналізу почуття провини в психологічному центрі „Ніка” (Акт впровадження за № 7/2007). Крім того, отримані результати впроваджено в навчальний процес підготовки спеціалістів на факультеті психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах таких дисциплін “Загальна психологія”, “Диференціальна психологія” й “Психологія переживання травмуючих ситуацій” (Акт впровадження 016/296 03.12.08).

Особистий внесок здобувача. Подані в роботі наукові дані є самостійним внеском автора у вирішення проблеми дослідження.

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечуються теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень дослідження, комплексним використанням надійних і валідних діагностичних методик, якісним аналізом емпіричних даних, використанням методів математичної статистики для доведення достовірності результатів емпіричного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців “Психологія сучасності: наука та практика” (Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, 27 грудня 2003 р.); а також на конференціях молодих науковців при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка 28 квітня 2005 р. і 27 квітня 2006 р.

Публікації. Зміст і результати дисертаційного дослідження відображено в 4 публікаціях, надрукованих у фахових виданнях ВАК України. Одну зі статей написано у співавторстві.

Структура і обсяг дисертаційного дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, який налічує 168 найменувань, та додатків. Загальний обсяг дисертації - 187 сторінок (основний текст роботи становить 154 сторінки). Дисертація містить 29 таблиць і 4 ілюстрації.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано завдання, висвітлено методологічні засади і методи дослідження, розкрито наукову новизну роботи, її практичне та теоретичне значення, подано відомості про апробацію та структуру дисертації.

У першому розділі - “Теоретичний аналіз вивчення почуття провини як емоційного явища” викладено результати теоретичного аналізу феномена почуття провини у працях радянських, українських і зарубіжних науковців.

В літературі з проблеми емоцій та емоційних переживань особистості висвітлено питання про функції та механізми емоцій, емоційні властивості людини (Г. Бреслав, Л. Гофман, Е. Носенко, О. Саннікова, А. Ольшаннікова, М. Русалова та ін.). В той же час недостатньо розроблено, як показало дослідження, питання, пов'язані з детермінантами виникнення емоційних переживань окремих модальностей, їх зв'язком з певними індивідуально-психологічними особливостями людини. Передусім це стосується дослідження переживання особистістю почуття провини.

В радянській психології почуття провини розглядається як різновид моральних почуттів, а його переживання - як специфічна діяльність. Вивченням переживання почуття провини займалися такі вчені, як Ф.Ю. Василюк, А.М. Лук, К. Муздибаєв. та інші.

В українській психології почуття провини інтерпретується з позицій вчинкового та особистісно орієнтованого підходу до вивчення емоційних переживань, що пов'язане з розкриттям потенціалу особистості та подоланням особистісних криз (В.А. Роменець, І.П. Маноха, Т.С. Кириленко, Т.М. Титаренко). Почуття провини як специфічне почуття у структурі совісті розглядав український вчений В.К. Демиденко. Провина як стійка риса, властивість особистості досліджується О.П. Санніковою і О.Л. Малєєвою.

В зарубіжній психології почуття провини розглядається в таких напрямках: у психоаналітичному - це чинник моральності у структурі особистості; в неофрейдистському - чинник невротичності; в гуманістичному - екзистенціальне почуття; і, зрештою, в біхевіористичному - це почуття тлумачиться як наслідок виховання і наслідування (З. Фройд, К. Хорні, Р. Мей, Ї. Ялом, Маурер та ін.).

Отже, радянські, вітчизняні й зарубіжні психологи відносять почуття провини до моральної сфери особистості, надаючи цьому почуттю соціально-історичного характеру. До розбіжностей належить різне змістове наповнення цього почуття, що можна вважати скоріше доповненням і розширенням граней розуміння почуття провини.

З метою поглиблення диференціального психологічного знання в психологічній теорії і практиці нами розроблено теоретичну модель вивчення почуття провини, що дає змогу розкрити такі основні його аспекти: біологічні та загальнокультурні механізми розвитку почуття провини; його кількісні та якісні характеристики; ситуаційні та особистісні детермінанти виникнення цього почуття; поведінковий та фізіологічний його компоненти; невротичний, моральний і екзистенціальний зміст почуття провини; його основні функції - виразну і регулятивну.

Для емпіричного дослідження обрано ті аспекти вивчення почуття провини, які пов'язані з ситуаціями виникнення цього почуття, його характеристиками (кількісними, якісними і змістовими) та функціями, що дасть змогу з'ясувати індивідуальні відмінності переживання почуття провини.

У другому розділі - „Організація емпіричного дослідження та його основні результати” - представлено програму, модель і описано процедуру емпіричного дослідження, здійснено кількісний (кореляційний і факторний) та якісний аналіз отриманих даних.

У запропонованій нами моделі дослідження (рис.1) виділяються статеві особливості, прояви і характеристики почуття провини, їх представлення у зв'язках на різних рівнях структури особистості з метою з'ясування індивідуальних відмінностей у переживанні почуття провини.

Емпіричне дослідження мало такі етапи: пілотажне дослідження, діагностичний та аналітико - інтерпретаційний етапи. На етапі пілотажного дослідження завдяки бесідам з його учасниками було створено та апробовано дослідницьку анкету з метою збору інформації про особливості переживання особистістю почуття провини. Далі здійснювався обґрунтований метою та завданнями роботи вибір методичного забезпечення. На аналітико-інтерпретаційному етапі аналізувалися основні результати дослідження, створювалась типологія переживання почуття провини, визначалися особистісні профілі та з'ясовувалися статеві відмінності досліджуваних.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Модель дослідження переживання особистістю почуття провини

До загальної вибірки було залучено 163 особи: з них 58 осіб взяли участь у пілотажному дослідженні й 105 - в основному дослідженні. До основної вибірки увійшли 60 жінок та 45 чоловіків віком від 20 до 30 років, серед яких були як студенти, так і працююча молодь.

Результати дослідження характеристик та проявів почуття провини за допомогою розробленої нами дослідницької анкети свідчать, що кількісні характеристики почуття провини (тривалість та інтенсивність) зосереджені в низькому діапазоні для характеристики тривалості (65% відповідей) і в середньому діапазоні для характеристики інтенсивності (55% відповідей). Наявність зовнішнього вираження почуття провини (через міміку, поведінку та вербальні прояви) відзначили у себе 63% респондентів. Змістове наповнення почуття провини найчастіше відповідає моральному (33% відповідей) та екзистенціальному (42% відповідей) змісту. Виникненню почуття провини передують здебільшого дві ситуації: “невиконання взятих на себе зобов'язань перед певними людьми чи організацією” (її обрало 31% респондентів) і “бездіяльність та недостатня реалізація внутрішнього потенціалу” (їй віддали перевагу 26% досліджуваних). За допомогою цієї характеристики почуття провини розкриваються якісні особливості в його переживанні особистістю. Вона визначається нами як спрямованість переживання провини, а саме переживання провини перед іншими людьми та переживання провини перед самою собою.

Значущі кореляційні зв'язки між показниками почуття провини й індивідуально-психологічними характеристиками зафіксовано на всіх рівнях структури особистості. Показники почуття провини мають найбільшу кількість статистично значущих зв'язків з особливостями нервової системи та особливостями характеру особистості.

Спостерігається зворотний зв'язок між показниками сили та рухливості нервової системи людини. Тобто чим вищі показники сили та рухливості, тим нижчі показники тривалості, інтенсивності, рівня вираження почуття провини та його зовнішнього прояву (P<0,001). І навпаки, чим вища чутливість нервової системи, тим вищі показники почуття провини (тривалість: 0,360; інтенсивність: 0,305; рівень вираження: 0,259).

Зафіксовано також найбільш виражений зв'язок тривалості почуття провини з емотивною (0,345), застрягаючою (0,207) та тривожною (0,252) складовими характеру людини. Це свідчить про те, що почуття провини як емоційне явище пов'язане з високою індивідуальною чутливістю та емотивністю особистості.

Типи міжособистісних взаємин так само мають різні зв'язки з показниками почуття провини. Збільшення кількісних показників почуття провини (тривалість, інтенсивність, рівень вираження й усвідомлення його зовнішнього вияву) пов'язане або з агресивністю та підозріливістю у стосунках, або, навпаки, із залежністю від інших, сором'язливістю і невмінням себе відстояти.

Для виділення комплексних показників, які об'єднували б найбільш виражені показники почуття провини й особистісних характеристик, здійснено факторний аналіз. У зв'язку з дослідженням інтерес викликають такі фактори: „Емоційна чутливість” - у цьому факторі виділяються показники тривалості почуття провини, чутливості нервової системи, емотивності й тривожності характеру і - „Експресивність” - до складу цього фактора увійшли показники зовнішнього прояву почуття провини і таких особистісних властивостей, як збудливість, циклотимність та екзальтованість.

Кількісний аналіз (кореляційний та факторний) супроводжувався якісним аналізом співвідношення домінуючих емоційних переживань особистості, діагностованих за допомогою методики Б.І. Додонова, з метою подальшого врахування даних при розробці типології переживання. У респондентів найбільш поширеними емоційними переживаннями є комунікативні (45 % досліджуваних) та альтруїстичні (36%) емоції.

У третьому розділі -“Індивідуально-психологічні відмінності переживання почуття провини” - подано авторську типологію переживання почуття провини і типологію особистісних профілів, розроблені на підставі з'ясування низького, середнього та високого рівня вияву інтенсивності почуття провини. Крім того, у третьому розділі здійснено аналіз статевих відмінностей у переживанні особистістю почуття провини.

Для дослідження типологічних особливостей переживання особистістю почуття провини ми використали результати, отримані за допомогою розробленої нами дослідницької анкети. На підставі виразності прояву такого кількісного показника переживання почуття провини, як інтенсивність, виділено три групи досліджуваних. Перша група - з низьким показником інтенсивності почуття провини (0 - 4 балів): до неї увійшло 25 осіб. Друга - з середнім показником інтенсивності цього почуття (від 5 до 7 балів) - налічує 50 осіб. До третьої групи - з високим показником інтенсивності почуття провини (від 8 до 10 балів) - віднесено 30 респондентів.

Включення в типологію переживання почуття провини такого показника, як інтенсивність, зумовлене передусім розкриттям ним сили вираження почуття. Вибір показника інтенсивності пов'язаний також з тим, що високий рівень вияву іншого показника - тривалості почуття провини - має лише 4% респондентів, що можна пояснити його зв'язком з невротичними нахилами особистості.

З метою розробки типології переживання почуття провини ми порівняли кількісний показник інтенсивності цього почуття з його якісними та змістовими показниками.

Як бачимо з табл.1, показники змістових та якісних характеристик за низькою та середньою інтенсивністю провини є близькими. У разі низької інтенсивності переживання особистістю почуття провини домінує екзистенціальний зміст провини. Крім того, низька інтенсивність переживання провини супроводжується інтропунітивною реакцією (92% досліджуваних) і спрямованістю провини на інших (68%): про це свідчать такі ситуації виникнення почуття провини, як невиконання взятих на себе зобов'язань перед певними людьми чи організацією й емоційні реакції, що завдають болю близьким.

Таблиця 1. Представлення у вибірці різних рівнів інтенсивності провини (у відсотках)

№	Рівні інтенсивності	Типи переживання почуття провини за змістом
		Екзистенціальний	Моральний	Невротичний
1	Низький	47	26	27
2	Середній	39	34	27
3	Високий	38	50	12

індивідуальний психологічний переживання провина

У разі середньої інтенсивності почуття провини найбільш вираженими є екзистенціальний та моральний зміст провини. Інтропунітивна реакція, яка вказує на те, що людина в ситуації переживання провини бере відповідальність на себе, є домінуючою (78% досліджуваних). Спрямованість на переживання провини перед іншими, що розкривається у відповідних ситуаціях виникнення почуття провини, так само найбільш представлене в цій групі досліджуваних (72%).

У разі високих показників переживання провини переважають моральний зміст цього почуття і спрямованість провини на саму себе, що розкривається через таку ситуацію, як “бездіяльність і недостатня реалізація внутрішнього потенціалу”(55% осіб). У разі другого типу переживання збільшується кількість людей з вираженою екстрапунітивною реакцією (47% відповідей порівняно з 8%, зафіксованими щодо першого типу). Ці дані свідчать про екстраполяцію провини ззовні - можливо, через нестерпність переживання високої інтенсивності цього почуття.

Таке порівняння дало змогу визначити два типи переживання провини, які відрізняються між собою за її якісними та змістовими характеристиками:

І тип - переживання провини перед іншими; він названий за такою виділеною нами характеристикою провини, як спрямованість, і має місце у разі низької і середньої інтенсивності почуття. За цього типу переживання домінує екзистенціальний і моральний зміст провини, інтропунітивна реакція, а також спрямованість на переживання провини перед іншими.

ІІ тип - переживання провини характеризується високою інтенсивністю. За такого типу переживання переважає моральний зміст почуття провини, наявна спрямованість переживання особистістю провини перед самою собою, збільшується кількість людей з вираженою екстрапунітивною реакцією.

Для дослідження особистісних профілів переживання провини ми так само використали кількісний показник інтенсивності почуття провини і порівняли його з різними властивостями особистості.

За низького показника інтенсивності провини особи мають сильний тип нервової системи (58%). Така особливість характеру, як гіпертимність, виявляється у 75% респондентів з низьким рівнем інтенсивності провини, що характеризує їх як активних і діяльних особистостей. У групі осіб з низькою інтенсивністю почуття провини має місце авторитарний тип взаємин, який характеризується їх схильністю до домінування (77%). Найбільш вираженими ціннісними переживаннями у осіб з низькою інтенсивністю почуття провини є комунікативні переживання (25%), альтруїстичні (20%) та праксичні (20%) емоції, які супроводжуються бажанням досягти успіхів у роботі. На нашу думку, поєднання показників вираженої сили і рухливості нервової системи, гіпертимності характеру та авторитарного типу взаємин свідчить про лідируючий особистісний профіль особистості. Порівняння особистісного профілю і типу переживання провини перед іншими, притаманного людям з низьким рівнем інтенсивності почуття, свідчить про те, що виникнення провини є наслідком порушення соціальних відносин і можливої авторитарності у взаєминах.

Групі осіб з середнім показником інтенсивності почуття провини властивий рухливий тип нервової системи (58%) і такі особливості характеру, як збудливість (20%), циклотимність (48%) та екзальтованість (64%). Щодо особливостей типів взаємин зазначимо, що у 53% респондентів з середньою інтенсивністю провини зафіксовано агресивність, яка виявляється через завзятість, нестриманість та запальну вдачу. Особи з середньою інтенсивністю цього почуття характеризуються також підозрілістю у взаєминах (40%). Домінуючими ціннісними переживаннями цих досліджуваних є комунікативні (25%), альтруїстичні (25%) та гностичні (20 %). Таким чином, високі показники рухливості нервової системи, збудлива та циклотимна складові характеру, агресивний тип взаємин свідчать про збудливий особистісний профіль переживання. Порівняння цього особистісного профілю з типом переживання провини перед іншими дає змогу з'ясувати причини виникнення почуття провини, що є наслідком надмірної агресивності у взаєминах і збудливості характеру.

Особи з високим рівнем інтенсивності почуття провини мають чутливий тип нервової системи (57%) і середній показник акцентуйованості особистості, вищий за норму (75%). Відтак, їм властиві такі особливості характеру: застрягаюча (25%), циклотимна (54%), екзальтована (57%), емотивна (29%). Щодо типу взаємин виділено такі риси характеру, як підлеглість (48%), покірливість і залежність (35%). Домінуючими ціннісними переживаннями є гностичні (25%), комунікативні (22%) та глоричні емоції (18%), які виявляються у прагненні до самоствердження особистості. Особистісний профіль визначено як вразливий через високі показники чутливості характеру і показник акцентуйованості особистості. За такого особистісного профілю переважає спрямованість особистості на переживання провини перед самою собою, що свідчить про проблеми у відносинах насамперед зі своїм внутрішнім світом.

Аналіз статевих відмінностей у переживанні досліджуваними почуття провини показав наявність особливостей у кількісних, змістових та якісних характеристиках його прояву у чоловіків і жінок.

Як видно з табл.2, показники тривалості та інтенсивності почуття провини у жінок є вищими завдяки середньому рівню його прояву. Жінки частіше, ніж чоловіки, вказують на зовнішній прояв почуття провини (75% відповідей у жінок проти 55% - у чоловіків). Ці дані дослідницької анкети підтверджуються кореляційним аналізом, що свідчить про наявність кореляційного зв'язку показника статі з тривалістю провини (0,258) та її зовнішнім проявом (0,314).

Таблиця 2. Представлення характеристик почуття провини різного рівня прояву у чоловіків і жінок (у відсотках)

Інтенсивність почуття провини	Стать
	Жіноча	Чоловіча
Низький рівень вираження	13	33
Середній рівень вираження	57	40
Високий рівень вираження	30	37
Тривалість почуття провини	Жіноча	Чоловіча
Низький рівень вираження	54	75
Середній рівень вираження	37	22
Високий рівень вираження	9	3

У жінок частіше, ніж у чоловіків, має місце невротичний (30% відповідей) і моральний (37% відповідей) зміст переживання провини. Разом з тим у чоловіків - порівняно з жінками - домінує екзистенціальний зміст (58% відповідей).

Стосовно ситуацій, що викликають почуття провини і свідчать про спрямованість переживання, то у представників чоловічої статі провину перед іншими людьми відмітили 43%, а жіночої - лише 25%. Це, певно, пов'язане з важливістю для чоловіків збереження свого іміджу в очах оточення. У жінок - порівняно з чоловіками - почуття провини з'являється частіше в ситуації “емоційних реакцій (гнів, роздратування, та ін.), які завдали болю близьким людям” (відповідно 26% відповідей у жінок і 16% - у чоловіків).

Результати кореляційного аналізу свідчать, що існують відмінності у чоловіків і жінок у кореляційних зв'язках між показниками почуття провини і різнорівневими особистісними характеристиками.

Така властивість нервової системи, як рухливість, у чоловіків має позитивні зв'язки з тривалістю почуття провини (0,313), в той час як у жінок відповідна кореляція є негативною. У чоловіків має місце позитивний зв'язок рухливості нервової системи зі спрямованістю почуття провини - зокрема провини перед іншими (0,335), тоді як у жінок відповідна кореляція не спостерігається. Можливо, саме рухливість нервової системи у чоловіків більшою мірою пов'язана зі встановленням відносин з людьми, тобто з соціальними взаєминами.

У жінок зафіксовано найбільш виражений позитивний кореляційний зв'язок показника інтенсивності почуття провини з такими типами відносин, як агресивність (0,496), підлеглість (0,483), підозріливість (0,495) і залежність (0,456). Водночас у чоловіків наявний лише зв'язок показників зовнішнього прояву почуття провини і рівня вираження провини з такими особистісними характеристиками, як егоїстичність, агресивність, підозріливість і залежність (P< 0,05).

Щодо особливостей характеру, то у жінок показник тривалості почуття провини має позитивну кореляцію з показниками емотивності (0,331) та застрягання (0,288), а у чоловіків - з педантичністю характеру, що характеризується неспроможністю долати сумніви (0,397). Крім того, показник інтенсивності почуття провини у чоловіків позитивно корелює з такими показниками, як застрягаюча (0,431) і циклотимна (0,399) особливості характеру, а у жінок - з тривожною (0,362), педантичною (0,307) та циклотимною (0,309) особливостями.

Дані факторного аналізу також підтверджують існування відмінностей у факторних моделях жіночої та чоловічої статі. У чоловіків - це фактор застрягаючої інтенсивності, який характеризується інтенсивним виявом почуття провини, натомість у жінок - фактор емоційної чутливості, пов'язаний з іншою характеристикою почуття провини - його тривалістю.

Завдяки з'ясованим у дослідженні особливостям переживання особистістю почуття провини запропоновано підходи до використання отриманих результатів у практиці. Виділено два основних етапи роботи психолога з корекції переживанням особистістю почуття провини. Це, по-перше, врахування отриманих результатів у підборі діагностичного інструментарію для дослідження почуття провини, з використанням як орієнтира таблиці усереднених значень характеристик почуття провини та індивідуально-психологічних властивостей особистості; по-друге, обрання відповідних тренінгових, чи консультативних методів психологічної корекції, що ґрунтується на аналізі типів і профілів переживання людиною почуття провини.

Висновки

Результати теоретико-емпіричного дослідження дали змогу дійти таких висновків:

1. У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукового завдання з визначення відмінностей у переживанні почуття провини на підставі аналізу різнорівневої структури особистості. В результаті дослідження виділено два типи переживання особистістю почуття провини: спрямованість провини на саму себе і спрямованість на переживання провини перед іншими людьми та три особистісних профілі переживання: лідируючий, збудливий, вразливий на ґрунті врахування особливостей поєднання характеристик почуття провини та індивідуально-психологічних властивостей конкретної людини.

2. Здійснено теоретичний аналіз поняття провини шляхом систематизації основних підходів і аспектів її вивчення. Цей аналіз дав змогу розкрити основні аспекти дослідження поняття провини, а саме: характеристики, компоненти і функції, а також детермінанти його виникнення. До емпіричного дослідження почуття провини включено особливості прояву переживання (зовнішнє вираження, фізіологічні реакції, рівень вияву провини), його кількісні, якісні і змістові його характеристики й індивідуально-психологічні властивості особистості, котра переживає почуття провини.

3. З'ясовано, що у досліджуваних молодих людей переважають низький рівень вираження тривалості та середній рівень інтенсивності переживання почуття провини. Серед ознак переживання провини домінує стан внутрішньої важкості, що дістає зовнішній прояв у міміці, поведінці, вербальному вираженні.

У змістових характеристиках переживання особистістю почуття провини розрізняються його моральний і екзистенціальний зміст (при їх домінуванні), а також невротичний зміст. В якісних характеристиках розкривається спрямованість почуття провини - це провина перед іншими людьми або перед самою собою.

4. Встановлено статистично значущі кореляційні зв'язки між показниками характеристик почуття провини і показниками індивідуально-психологічних властивостей на всіх рівнях структури особистості. Цей зв'язок найбільш виразний з показниками нервової системи та характерологічними особливостями. Високі показники почуття провини пов'язані з чутливістю нервової системи, а також з емотивністю, тривожністю і застряганням особистості. Такий зв'язок підтверджується і факторним аналізом - зокрема, виділенням фактора “Емоційна чутливість”, який включає тривалість почуття провини, показник чутливості нервової системи, емотивні та тривожні особливості характеру, і фактора “Експресивність”, до складу якого входять і показник зовнішнього прояву провини і низка особистісних характеристик: зокрема, збудливість, циклотимність та екзальтованість в особливостях характеру.

5. Як показало дослідження, типи міжособистісних взаємин по різному пов'язані з показниками почуття провини. Чим вищу агресивність та підозріливість у взаєминах виявляють респонденти, тим інтенсивніший прояв у них почуття провини і вищий рівень усвідомленості його зовнішнього вираження. Особистостей, котрі виявляють сором'язливість, покірливість та схильність брати на себе чужі обов'язки у відносинах з іншими людьми, так само характеризує висока інтенсивність вираження почуття провини. Отже, посилення почуття провини пов'язане або з проявами агресивності у стосунках, або, навпаки, із залежністю від інших, невмінням людини себе відстояти.

6. Виділено два типи переживання особистістю почуття провини за його спрямованістю (провина перед самою собою й перед іншими людьми) шляхом порівняння показника інтенсивності почуття провини з якісними та змістовими характеристиками цього почуття. У разі низької та середньої інтенсивності почуття провини спостерігається переживання провини перед іншими людьми, а високі показники інтенсивності почуття - зумовлюють провину перед самою собою.

7. Визначено особистісні профілі переживання почуття провини з низьким, середнім та високим рівнем інтенсивності, що зумовлюється властивостями нервової системи, типом міжособистісних відносин, особливостями характеру і ціннісними переживаннями особистості. Показники виділених профілів відрізняються за t - критерієм Ст'юдента. В результаті дослідження виділено такі особистісні профілі переживання провини: лідируючий профіль з низьким рівнем інтенсивності провини, збудливий - з середнім рівнем і вразливий - з високим рівнем.

8. Показано наявність статевих відмінностей у переживанні почуття провини. У жінок вираження показників тривалості та інтенсивності почуття провини є вищим, ніж у чоловіків. Крім того, жінки мають більше зовнішнє вираження почуття провини, у них переважають моральні і невротичні за змістом переживання, тоді як у чоловіків домінує екзистенціальне переживання провини. До того факторний аналіз показав, що у чоловіків фактор застрягаючої інтенсивності характеризується інтенсивністю вияву почуття провини, а у жінок фактор емоційної чутливості визначається такою характеристикою почуття провини, як тривалість.

9. На підставі даних про особливості переживання особистістю почуття провини запропоновано основні напрямки аналізу переживання цього почуття, які можуть бути підґрунтям програми роботи з корекції переживання провини і вироблення практичних рекомендацій. Такий аналіз передбачає:

- врахування показників характеристик почуття провини і деяких показників індивідуально-психологічних властивостей особистості під час проведення діагностичних процедур з визначення особливостей почуття провини та його впливу на емоційну сферу;

- обрання відповідної форми роботи (індивідуальної або групової), напрямку психокорекційної допомоги, змістового наповнення методичного матеріалу відповідно до типу й особистісного профілю переживання почуття провини у випадках, коли це переживання є травмуючим для особистості або заважає її зростанню.

Подальший науковий пошук може бути пов'язаний з поглибленим вивченням якісних і змістових характеристик почуття провини, їх зв'язку з особистісними характеристиками, що дасть змогу використати отримані наукові знання для підвищення ефективності індивідуальної та групової роботи з психокорекції переживання особистістю почуття провини.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Софіна Л.В. Основні теоретичні підходи до вивчення почуття провини / Л.В. Софіна // Вісник Київського університету - Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2005. - Вип. 22-23. -- Серія : Психологія. - С. 83-85.

2. Софіна Л.В. Аналіз дослідження характеристик почуття провини / Л.В. Софіна // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка. - 2005. - Т.7. - Вип. 26. - С. 309-315.

3. Софіна Л.В. Особливості переживання почуття провини в навчально-професійній діяльності / Л.В. Софіна // Вісник Київського університету: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2005. - Вип. 24-25. -- Серія : Психологія. - С. 29-32.

4. Софіна Л.В., Кириленко Т.С. Особливості зіставлення переживання почуття провини з емоційними переживаннями особистості / Л.В. Софіна, Т.С. Кириленко // Актуальні проблеми психології / За редакцією: С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки. - 2007. - Т.1. - Ч.19.- С. 173-177.

Анотація

Софіна Л.В. Індивідуально-психологічні відмінності переживання почуття провини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертаційному дослідженні розглядаються індивідуально-психологічні відмінності переживання особистістю почуття провини. З метою визначення індивідуально-психологічних особливостей переживання провини досліджувалися характеристики почуття провини на різних рівнях розвитку структури особистості. У результаті встановлено, що найбільш тісний зв'язок поєднує почуття провини з особливостями нервової системи. При розробці авторської типології переживання людиною почуття провини виділено два типи такого переживання: спрямованість провини на саму себе і спрямованість провини на інших людей; встановлено також три особистісних профілі переживання почуття провини: лідируючий, збудливий і вразливий. У процесі дослідження статевих відмінностей з'ясовано, що жінки мають більш високі кількісні показники переживання почуття провини, ніж чоловіки.

Ключові слова: переживання почуття провини, структура особистості, індивідуально-психологічні відмінності, типологія переживання провини, особистісний профіль.

Аннотация

Софина Л.В. Индивидуально-психологические различия переживания чувства вины. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01. - общая психология, история психологии. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертационном исследовании рассматриваются индивидуально-психологические различия чувства вины.

Проанализированы и систематизированы основные подходы к определению чувства вины. И зарубежные, и советские, а также украинские исследователи относят чувство вины к моральным чувствам, придавая ему социально-исторический характер. Среди различий - при сравнительном анализе разных подходов можно выделить наделение чувства вины различным содержанием (моральным, невротическим и экзистенциальным) и рассмотрение чувства вины относительно этого содержания. Однако это можно считать скорее дополнением и расширением в результате границ понимания данного эмоционального явления, а не отрицанием его основных характеристик именно как морального чувства.

Для определения индивидуально-психологических особенностей переживания чувства вины мы выбрали изучение характеристик чувства вины на разных уровнях структуры личности (уровень индивида, личности и индивидуальности).

На основании проведенной корреляции были выявлены связи на всех уровнях структуры личности, но наибольшее влияние на чувство вины оказывают особенности нервной системы и характерологические особенности. Это связано с тем, что в характере человека выделяются формально-динамическая (темперамент) и содержательная детерминанты.

Отмечено, что показатели силы и подвижности нервной системы имеют обратную связь с показателями чувства вины, то есть чем выше данные показатели нервной системы, тем ниже показатели чувства вины. Вместе с тем показатель чувствительности, наоборот, имеет позитивную связь с такими показателями чувства вины, как длительность, интенсивность, уровень выражения и внешнее проявление.

Выявлена наиболее выраженная связь длительности чувства вины с эмотивной, застревающей и тревожной особенностями характера. Это свидетельствует, что чувство вины как проявление эмоциональной сферы связано с высокой индивидуальной чувствительностью и эмотивностью личности.

Определены различия в соотношении характеристик чувства вины и типа отношений личности по результату корреляционного анализа. Первая группа людей имеет личностные особенности, которые проявляются в агрессивном и подозрительном типе отношений. Вторая группа людей наоборот проявляет такие черты, как стеснительность, склонность брать на себя чужие обязанности, покорность, зависимость от чужого мнения.

В основе авторской типологии переживания чувства вины и типологии личностных профилей лежит сопоставление количественной характеристики чувства вины (интенсивность) с качественными характеристиками и его содержательным наполнением, а также с индивидуально-психологическими особенностями личности.

При сопоставлении интенсивности чувства вины с другими его характеристиками выделены два типа переживания этого чувства. При низком и среднем уровне его интенсивности проявляется направленность на переживание вины перед другими людьми, а при высокой интенсивности - направленность вины на себя. Кроме того, при сопоставлении интенсивности чувства вины с личностными особенностями выделены три личностных профиля переживания: лидирующий профиль при низкой интенсивности - переживания, возбудимый - при средней интенсивности, уязвимый - при высокой интенсивности.

Показано наличие половых различий в переживании чувства вины. Для женщин по сравнению с мужчинами характерно более длительное переживание чувства вины и внешнее его выражение, у них чаще проявляются переживания морального содержания, в то время как у мужчин доминирует экзистенциальное содержание. Также у женщин прослеживается большее количество корреляционных связей между характеристиками чувства вины и индивидуально-психологическими особенностями.

В процессе исследования чувства вины у мужчин и женщин выявлены различные его факторы. Если у мужчин проявляется фактор застревающей интенсивности, который характеризуется интенсивностью чувства вины, то у женщин этого фактора не наблюдается, но есть фактор эмоциональной чувствительности, который имеет иную характеристику вины - длительность.

На основе полученных результатов об особенностях переживания вины предложены основные направления анализа чувства вины, которые могут быть положены в основу разработки программы работы по коррекции переживания чувства вины и практических рекомендаций. Такой анализ предполагает:

- учет показателей характеристик чувства вины и некоторых показателей индивидуально-психологических особенностей личности при проведении диагностических процедур по определению особенностей чувства вины;

- выбор соответствующей формы работы (индивидуальный или групповой), направления психокоррекции, содержательного наполнения методического материала в соответствии с типом и личностным профилем переживания чувства вины.

Ключевые слова: переживание чувства вины, характеристики и проявления чувства вины, структура личности, типология переживания, личностный профиль.

Summary

Sofina L.V. Individual-psychological difference of feeling guilty. - Manuscript.

The thesis for a scientific degree of candidate of psycholofical science in the speciality 19.00.01. - General Psychology, History of Psychology. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv,2009.

The dissertation is devoted to consideration of problem of individual- psychological difference of feeling guilty. For showing individual-psychological difference of feeling guilty we selected styding of characteristics of feeling guilty in different levels of personal structure and fixed, that the most influence on feeling guilty have spesialites of neural system. In developing of author typology of feeling guilty it was shared out two types of feeling guilty (guilty on myself and guilty on otherself). Also it was shared out three personal profiles (leading, exciting, sensitive). Researching of gender differences showed that women have more high amounting evidences of feeling guilty than men.

Key words: feeling guilty, individual-psychological difference, personal structure, typology of feeling guilty, personal profile.

Размещено на Allbest.ru