Психологічний зміст компенсації моральної шкоди в нормотворчій та правозастосовчій діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АНДРІЄНКО ОЛЕНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 159.9:[347.426.46:34.03](043.3)

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ КОМПЕНСАЦІЇ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ

В НОРМОТВОРЧІЙ ТА ПРАВОЗАСТОСОВЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

19.00.06 - юридична психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Академії управління Міністерства внутрішніх справ

Науковий керівник

доктор психологічних наук, професор

Казміренко В'ячеслав Петрович,

Інститут соціальної та політичної психології АПН України,

завідувач лабораторії фундаментальних та прикладних проблем спілкування

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПН України, академік АПрН України

Костицький Михайло Васильович,

Київський національний університет внутрішніх справ,

професор кафедри філософії права та юридичної логіки

доктор психологічних наук, професор

Москалець Віктор Петрович,

Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ,

завідувач кафедри філософії, психології та соціології

Захист відбудеться 09.10.2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.731.01 в Академії управління МВС за адресою: 660, м. Київ, вул. Колекторна, 4

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії управління МВС за адресою: 660, м. Київ, вул. Колекторна, 4

Автореферат розісланий 07.09. 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. Є. Запорожцева

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток інституту компенсації моральної шкоди Далі - МШ. пройшов в Україні шлях від першої згадки в Законі СРСР від 12.06.1990 р. “Про пресу та інші засоби масової інформації” до визнання на рівні Конституції. Цей інститут є одним із ключових засобів захисту особистості як головної цінності громадянського суспільства, у тому числі у контексті відновного правосуддя. Зрушення у правовому полі призводять до поглиблення уявлення про компенсацію МШ Далі - КМШ. на рівні буденної свідомості.

Проте залишаються проблеми, пов'язані з відсутністю уніфікованих критеріїв і науково-теоретичного підходу до визнання права на КМШ, визначення її способу і розміру. Про актуальність проблематики свідчать, зокрема Узагальнення Апеляційного суду м. Києва практики застосування судами законодавства, що забезпечує захист прав потерпілих у кримінальному судочинстві від 01.06.2004 р., а також зростаюча кількість рішень Європейського суду з прав людини Далі - ЄС., які виносяться проти України і покладають на неї обов'язок компенсувати МШ. Загалом в основу дослідження покладений аналіз 842 рішень ЄС і 981 рішення українських судів різних інстанцій.

На сьогодні питання КМШ аналізуються переважно з позицій права (О.В. Бєляков, А.М. Бєлякова, Д.В. Боброва, А. Зейц, О.М. Ерделевський, Л.О. Корчевна, М.С. Малєїн, М.Н. Малєїна, Г.К. Матвєєв, В.П. Паліюк, Й.О. Покровський, П.М. Рабінович, О.П. Сергєєв, М.В. Сіроткіна, Р.О. Стефанчук, Ю.К. Толстой, В.Д. Чернадчук, С.І. Шимон та ін.). Проте МШ є феноменом психологічним, пов'язаним з індивідуальним світосприйманням. Тому слід послатися на дослідження психологічних явищ, які лежать в основі МШ та її компенсації (Н.В. Алікіна, Б.Г. Ананьєв, М.І. Бобнєва, Л.І. Божович, Г.М. Бреслав, О.М. Леонтьєв, В.Ф. Петренко, Я. Рейковський, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, Н.І. Сарджвеладзе, О.В. Чуманов, О.Г. Шмелєв, К.В. Шорохова, Г.П. Щедровицький, А.Л. Южанінова, В.А. Ядов та ін.). Але юридична психологія дає переважно фрагментарне бачення явища КМШ, що гальмує розробку науково-методичного інструментарію для вирішення прикладних завдань.

Комплексне дослідження психологічного змісту КМШ буде сприяти удосконаленню відповідного нормативного регулювання і правозастосовчої діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження затверджена на засіданні Вченої Ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол від 25.05.2004 р. № 6) і узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні АПН України (протокол від 16.06.2009 р. № 5); виконана відповідно до положень Концепції забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів, затвердженої Указом Президента України від 28.12.2004 р. № 1560/2004; Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006; Концепції вдосконалення державного регулювання господарської діяльності, затвердженої Указом Президента України від 03.09.2007 р. № 816/2007, а також планів науково-дослідних робіт Академії управління МВС.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття психологічного змісту феномену МШ та її компенсації у нормотворчій і правозастосовчій діяльності.

Досягненню мети слугує вирішення наступних завдань:

- аналіз філософських категорій, покладених в основу інституту КМШ; дослідження КМШ як цілісного явища, психологічного змісту та правового регулювання явища МШ та КМШ;

- встановлення особливостей уявлення про МШ, особу постраждалого і кривдника на рівні масової свідомості;

- розробка моделі розвитку і схеми аналізу ситуації соціальної взаємодії, що призводить до виникнення МШ;

- розробка моделі формування переживання МШ і вибору варіанту поведінки, спрямованої на подолання психотравмуючої ситуації (пошук КМШ);

- систематизація основних проблем при прийнятті рішень формалізованими соціальними інституціями стосовно КМШ;

- розробка рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання КМШ.

Об'єктом дослідження є КМШ як забезпечувані соціумом засоби послаблення негативного переживання особи, пов'язаного з порушенням її прав майнового і/або немайнового характеру.

Предметом дослідження є психологічний зміст КМШ в нормотворчій і правозастосовчій діяльності.

При проведенні дисертаційного дослідження використано наступні методи:

1) загальнонаукові (діалектичний, системний, структурно-функціональний, аналізу і синтезу, аналогії, дедукції й індукції) - для розкриття поняття МШ та її компенсації, філософських передумов виникнення і законодавчого закріплення КМШ, її місця у психологічному контексті й у системі законодавства (р. 1);

2) власне-наукові (порівняльний, логіко-юридичний, історичний) - для виявлення передумов заподіяння МШ, узагальнення варіантів поведінки особи, що пережила психотравмуючу ситуацію; проблемних питань КМШ у нормотворчій і правозасто-совчій діяльності, встановлення напрямів їх вирішення (р. 1, 2.1, 2.3, 3.1, 3.3);

3) методи юридично-психологічного дослідження: а) опитування, кластерного аналізу, вирахування середнього значення, семантичного диференціалу, результати якого були піддані факторизації, - для дослідження уявлень масової свідомості про стан і особистість постраждалого і кривдника при заподіянні МШ (р. 2.2); б) аналізу, класифікації, математико-статистичного аналізу даних з використанням коефіцієнту кореляції Пірсона - для аналізу судових рішень з метою виявлення основних тенденцій у судовій практиці України і ЄС щодо КМШ (р. 3.2, 3.3).

Емпіричну базу дослідження складають результати:

· аналізу 200 нормативно-правових актів України, що стосуються КМШ; матеріалів Конституційного Суду України, Верховного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України;

· проведення семантичного диференціалу для дослідження уявлень масової свідомості про стан і особистість постраждалого і кривдника при заподіянні МШ із залученням 125 респондентів;

· аналізу рішень ЄС у 842 справах (щодо 1147 заявників) й українських судів різних інстанцій у 981 справі (щодо 1030 позивачів).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

· описано: 1) структуру уявлення на рівні масової свідомості про феномен МШ (6 факторів), 2) особу постраждалого (7 основних та 4 додаткових факторів); 3) особу кривдника (3 основних та 6 додаткових факторів);

· створено модель розвитку і схеми аналізу ситуації соціальної взаємодії, що призводить до переживання МШ і включає психосоціальний контур функціонування феномену КМШ, характеристики партнерів по соціальній взаємодії як індивідуальностей, їхньої поведінки, заподіюваної у процесі взаємодії МШ і параметри психотравмуючої ситуації;

· створено модель формування переживання МШ і вибору варіанту поведінки, спрямованої на подолання психотравмуючої ситуації. Модель включає: а) сформованість уявлення про МШ, її фактичне переживання, прийняття рішення про наявність МШ у поточній ситуації; б) особливості інтерпретації потерпілим поведінки й особистості партнера по соціальній взаємодії, власної поведінки й особистості; в) вибір домінуючої функції КМШ, суб'єктивну оцінку ефективності захисту, оцінку необхідних витрат для отримання КМШ; г) характеристики потерпілого як індивідуальності;

· розроблено класифікацію варіантів поведінки особи, що пережила психотравмуючу ситуацію (адаптивна - особа не категоризує страждання як МШ або ж визначає пережиті страждання як МШ, внаслідок чого: а) самостійно долає МШ завдяки механізмам саморегуляції, особливостям диспозиційного ядра; б) приймає рішення про звернення до соціуму за КМШ: вдається до заходів позасудового захисту; звертається до суду за КМШ; до правоохоронних й інших контролюючих органів з метою покарати винних, але без вимоги про КМШ) і дезадаптивна (аутоагресія; ендогенні захворювання; асоціальні форми поведінки: а) порушення соціальних норм; б) набуття залежностей);

· систематизовано 10 груп проблем при прийнятті рішень щодо КМШ формалізованими соціальними інституціями (сфери правового захисту; часові межі застосування правових норм; коло управомочених осіб; врахування ставлення до порушення і суб'єктивного стану кривдника; об'єктивні показники розвитку ситуації й переживання МШ; суб'єктивізм осіб, які приймають формалізоване рішення; вимоги постраждалого; визначення форм і розміру КМШ; розмежування питань, які вирішуються судом і які виносяться на експертизу; тенденції у прийнятих рішеннях);

· виявлено й описано основні тенденції в судовій практиці України і практиці ЄС у справах щодо КМШ;

удосконалено:

· визначення КМШ як комплексного юридико-психологічного феномену з пропозицією внести термінологічні зміни до законодавства (замінити термін “моральна шкода” на “психологічна шкода”);

· принципи для визначення КМШ;

· рекомендації щодо правового регулювання інституту КМШ в частині визнання права на КМШ близьким осіб, яким було заподіяно тілесні ушкодження (каліцтво); визнання права на КМШ спадкоємцями в порядку процесуального правонаступництва; неприпустимості обмеження осіб у праві на отримання КМШ за ознакою моменту її заподіяння;

набуло подальшого розвитку:

· розкриття когнітивних, афективних і поведінкових компонентів КМШ;

· уявлення про КМШ як соціально-психологічний феномен, що функціонує на рівні масової й індивідуальної свідомості;

· обґрунтування необхідності залучення експертів при прийнятті судовими органами рішень у справах, в яких висувається вимога про КМШ.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використовуються суб'єктами господарювання при участі в судових процесах (акти впровадження ТОВ “Едельвейс-ВВ” від 11.08.2008 р.; ФОП Булавіна С.В. від 21.08.2008 р.; АТЗТ “Третя Київська оптова база” від 05.09.2008 р.; ТОВ “Tick financial limited” від 16.09.2008 р.; ТОВ “Акт Європа Дніпро” від 13.10.2008 р.; ТОВ “Carting Solutions Inc.” від 22.10.2008 р.; ВАТ “Агропромислова група “Закарпатський сад” від 06.11.2008 р.; ТОВ “Мак Девід” від 17.12.2008 р.; Філії “Ресурси” ЗАТ “ММС Ком'юнікейшнз Україна” від 15.01.2009 р.; Філії “Старком” ДП “ССМ” від 10.02.2009 р.), а також у навчальному процесі КНУВС (акт впровадження від 26.05.2009 р.) та судовій практиці (акт впровадження Вугледарського міського суду Донецької області від 22.05.2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на 7 науково-практичних конференціях (Наукова конференція студентів та аспірантів, КНУ ім. Тараса Шевченка, м. Київ, квітень 1998 р.; “Актуальні проблеми юридичної психології”, м. Київ, 29-30.09.2006 р.; “Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України”, м. Київ, 29.10.2007 р.; “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права”, м. Київ, 26.01.2008 р.; “Українське правосуддя: здобутки та перспективи”, м. Чернівці, 16.05.2008 р.; “Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави”, м. Київ, 23-24.10.2008 р.; “Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності”, м. Київ, 28.11.2008 р.).

Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри юридичної психології КНУВС та розширеному засіданні кафедри роботи з персоналом, юридичної психології, педагогіки та політології Академії управління МВС.

Публікації. Результати дисертаційної роботи викладено в 11 публікаціях, з них у статтях - 7, в т.ч. у фахових виданнях - 4, та 4 тезах до науково-практичних конференцій.

Структура роботи й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів (9 підрозділів), висновків, 5 додатків на 101 сторінці, списку використаних джерел (177 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 286 сторінок, з них загальний обсяг тексту - 185 сторінок.

моральний шкода компенсація

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито мету і дослідницькі завдання, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації.

Розділ 1 - “Феномен моральної шкоди та її компенсації як міждисциплінарна проблема” - включає три підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Філософські передумови виникнення та правового закріплення інституту компенсації моральної шкоди” здійснено аналіз філософських категорій, покладених в основу інституту КМШ (добра, зла, несправедливості, образи, помсти, терпимості, страждання, прощення, вини тощо).

Історично рано виникла ідея недоторканості певних цінностей, спершу більш осяжних (майно, життя, здоров'я), згодом - нематеріальних (честь, гідність, цілісність особистості тощо). В тій же послідовності вони здобували захист з боку соціуму, що фіксувалося у звичаях, а згодом - у законодавстві.

Дослідження КМШ повинно включати вивчення: а) функціонування явища КМШ на рівні соціуму; б) індивідуальних уявлень про КМШ; особливостей стану і переживань людини у випадках, які класифікуються нею як МШ; уявлень про можливі способи; фактично реалізовану поведінку при заподіянні МШ. Це зумовлено тим, що:

1) феномен КМШ виник і розвивається згідно з внутрішньою логікою, а конкретна людина є його випадковим носієм;

2) можливість переживання МШ програмується соціумом через засвоєння мови, норм моралі й права, взаємодію з соціальним середовищем і вплив ЗМІ;

3) від конкретної особи, її уявлень, переживань й обраного способу поведінки залежить, чи виникне переживання МШ як таке;

4) індивідуальний досвід (в когнітивному, емоційно-вольовому, поведінковому аспектах) впливає на функціонування феномену КМШ в соціумі в цілому.

Підрозділ 1.2. “Феномен МШ та її компенсації у психологічному контексті” присвячений дослідженню МШ як цілісного явища, що охоплює 3 рівні: умовно теоретичний (уявлення про МШ) й умовно практичні: (а) рівень негативних переживань, зумовлених посяганням на значиме нормативно охоронюване благо, (власне МШ) і (б) рівень реалізації поведінки, спрямованої на КМШ.

Для рівня уявлень про феномен КМШ у площині масової й індивідуальної свідомості особливу роль відіграють: (а) функціонування семантичних структур; (б) вплив чинного у соціумі законодавства і (в) ЗМІ.

Рівень негативних переживань пов'язаний з психологією емоцій (включаючи фізіологічні механізми), саморегуляцією, диспозитивним ядром, особливостями соціальної перцепції, характеристиками психотравмуючих ситуацій. Повинна здійснюватися ретроспективна оцінка емоційного стану особи до, під час і після психотравмуючої ситуації; причин, що зумовлюють ступінь інтенсивності й тривалість страждань; категоризації особою переживань як МШ. Індикатори факту переживання і глибини МШ поділяються на об'єктивні (фізіологічні прояви емоцій), умовно об'єктивні (зміни у соціальній ситуації особи тощо) і суб'єктивні (при їх оцінці перспективним є використання проективних методик).

На рівні поведінки прояв у соціумі страждання є заявкою на пошук КМШ і результатом вибору бажаних засобів КМШ, котрі поділяються на зовнішні (забезпечуються соціальним середовищем) і внутрішні (залучають резерви індивідуальності). Цей вибір зумовлюється суб'єктивними чинниками потерпілого, зокрема локусом контролю, тобто йдеться про психологію вчинку.

Підрозділ 1.3. “Місце інституту компенсації моральної шкоди у системі законодавства України” описує еволюцію правового регулювання КМШ як показника рівня розвитку суспільства. Корисними є інтегративні процеси між країнами права континентального й загального, що дозволяють удосконалювати нормативне регулювання інституту КМШ і застосування його на практиці.

Аналіз історичних традицій, вітчизняних і зарубіжних правових норм свідчить про належність інституту КМШ до цивільного права. Проте зміна меж між публічним і приватним правом зумовлює зростання ролі КМШ як засобу захисту суб'єктивних прав у публічних відносинах (кримінальних, податкових, фінансових).

Інститут КМШ виник як засіб захисту особистих немайнових прав і нерідко є єдиним засобом їх захисту, зокрема, для юридичних осіб. Однак сфера застосування КМШ поступово розширюється на заподіяння МШ внаслідок порушення майнових прав (спершу лише у випадках, спеціально передбачених законом).

Зобов'язання по КМШ є деліктними і закріплюються у відповідних главах цивільних кодифікацій. КМШ у договірних зобов'язаннях можлива переважно у випадках, спеціально передбачених законом. Проте новітні нормативні акти уніфікують підстави КМШ для договірних і позадоговірних зобов'язань.

Існуюче на сьогодні в Україні обмеження права на отримання КМШ за ознакою моменту її заподіяння (до чи після набуття чинності певним нормативним актом; під час призупинення його дії тощо) не є виправданим.

За своєю суттю МШ є психологічною, з огляду на що більш виправданим є запровадження терміну “психологічна шкода”.

Розділ 2 - “Юридико-психологічні аспекти моральної шкоди та її компенсації” - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Соціально-психологічні передумови заподіяння моральної шкоди та її переживання особою” розглядається зв'язок МШ з соціально-психологічними механізмами функціонування прав й обов'язків у малих і великих соціальних спільнотах. МШ є наслідком суб'єктивного і/чи об'єктивного порушення прав особи, в основі якого може лежати феномен агресії. Такі права мають різну суб'єктивну значимість і пов'язані з поняттями соціальних статусу, ролі й установки. Визнання наявності МШ і забезпечення КМШ пов'язане з функцією соціального контролю і реалізується через механізм влади. Переживання МШ є наслідком розвитку ситуації міжособистісної взаємодії. При цьому формальну відповідальність перед потерпілим може нести не конкретна особа, а соціальне утворення, з яким кривдник поєднаний соціальним зв'язком. КМШ виконує потрійну функцію: компенсаційну, каральну і превентивну.

Підрозділ 2.2. “Індивідуальні фактори, що є передумовами переживання моральної шкоди та пошуку її компенсації” присвячено когнітивним компонентам феномену МШ; особливостям МШ як переживання; психологічним механізмам формування поведінки, спрямованої на пошук КМШ.

Усвідомлення права на компенсацію МШ має ту ж структуру, що й соціальна установка: знання про існування МШ як переживання, про правовий інститут КМШ; переживання МШ, страждань внаслідок посягання на значимі цінності; вибір поведінки, пов'язаної з пошуком КМШ чи відмовою від неї.

За результатами дослідження виділено 6 факторів, що розкривають структуру уявлення про МШ у масовій свідомості і дозволяють виявити інтеріоризовані механізми соціальної регуляції поведінки особи у соціальних утвореннях, а саме: фактори переживань, протиправності, вини (умислу), інгібіції-фацилітації, моральної оцінки і компенсації як функції караності.

Узагальнена факторна структура уявлень про стан і особистість постраждалого включає 7 основних (психологічного здоров'я, наявності делікту, способу реагування, ставлення до кривдника, реактивності - врівноваженості, суб'єктивної опосередкованості, вольової активності) та 4 додаткові фактори (заподіяння МШ іншому; частоти переживання МШ; когнітивної та емоційної фіксації ситуації заподіяння МШ).

Узагальнена факторна структура уявлень про особистість кривдника у ситуації заподіяння МШ включає 3 основні (людяності, злого умислу, самоконтролю) та

6 додаткових факторів (травматичності, інтегральної оцінки, наявності делікту, заподіяння МШ іншому, частоти переживання МШ, когнітивної та емоційної фіксації ситуації заподіяння МШ).

Складність уявлень про особистість кривдника і постраждалого залежить від кількості опосередковуючих рефлексій і емоційної включеності. При оцінці з позицій стороннього спостерігача має місце тенденція до узагальнення і спрощення факторних структур.

На виникнення переживання МШ впливає інтерпретація особою:

1) психотравмуючої ситуації;

2) власної особи й поведінки - за параметрами порівняння власного стану зі станом кривдника (фізичним; психічним; психологічним; соціальним; економічним); тяжкості суб'єктивних наслідків; вибору способів реагування; рефлексії ставлення до кривдника; можливості вибору інших варіантів поведінки у травмуючій ситуації; наявності й форми власної вини; рефлексії оцінки соціумом власної поведінки;

3) особистості й поведінки кривдника - за параметрами врахування стану (фізичного; психічного; психологічного; соціального; економічного) й особистісних характеристик; наявності й форми вини, ставлення до того, що відбулося, спроби спокутувати порушення; можливості вибору інших варіантів поведінки у травмуючій ситуації; тяжкості вчиненого; рефлексії оцінки соціумом поведінки кривдника; очікувань щодо поведінки кривдника і констатація факту порушення соціальної норми.

Провідну роль при подоланні психотравмуючих ситуацій відіграє система саморегуляції і диспозиційне ядро як показники психологічного здоров'я. Тому інститут КМШ покликаний захищати осіб, які або (а) зазнали грубого втручання в суб'єктивний простір, що унеможливило задіяння компенсаторних механізмів саморегуляції (при кримінально караних діяннях, незаконних діях державних органів тощо), або (б) мають недостатній рівень розвитку (вади) саморегуляції і диспозиційної системи (КМШ виконує переважно превентивну і каральну функції).

У підрозділі 2.3. “Варіанти поведінки особи, що пережила психотравмуючу ситуацію” на підставі аналізу 1,823 рішень ЄС і українських судів різних інстанцій розроблено класифікацію стратегій, напрямків, типів, видів і способів поведінки постраждалого у психотравмуючій ситуації. Така класифікація доцільна для прогнозу поведінки у посттравматичній ситуації і визначення права на КМШ та її форми.

Поведінка постраждалого після переживання психотравмуючої ситуації поділяється на адаптивну і дезадаптивну. Адаптивна поведінка може розвиватися за двома напрямками:

1) особа не категоризує пережиті страждання як МШ;

2) особа визначає страждання, пережиті під час перебігу й/або після психотравмуючої ситуації, як МШ, внаслідок чого:

– залучає механізми саморегуляції, особливості диспозиційного ядра до самостійного подолання МШ (прощення; переоцінка ситуації);

– приймає рішення про звернення до соціуму за КМШ, а саме:

а) вдається до заходів позасудового захисту:

– звернення до соціуму за: моральною підтримкою; осудом кривдника; наданням соціальних преференцій і/або підвищенням соціального статусу; пониженням соціального статусу кривдника/позбавленням його соціальних преференцій/вжиттям санкцій; впливом на кривдника з метою змінити його ставлення до скоєного і вчинити соціально значимі дії;

– звернення до кривдника;

б) звертається до суду з однією або кількома з таких вимог:

– визнати факт порушення/протиправності дій відповідача;

– зобов'язати відповідача вчинити дію (вибачитися, спростувати інформацію; виконати передбачену законодавством/рішенням суду дію, тощо);

– стягнути з відповідача грошову суму або інше матеріальне благо (послугу) на КМШ. При цьому грошова сума є уособленням можливості задоволення актуальної потреби постраждалого;

– стягнути грошову суму з держави чи зобов'язати державу виконати певну дію при: незаконних діях органів державної влади, притягненні до кримінальної чи адміністративної відповідальності; надмірній тривалості судового розгляду, інших процесуальних дій; невиконанні з вини органів державної виконавчої служби судового рішення; невстановленні/неможливості розшуку злочинця;

– зобов'язати державу вибачитися перед постраждалим від імені держави у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності;

в) звертається до правоохоронних й інших контролюючих органів з метою покарати винних, але без вимоги про КМШ:

– притягнення кривдника до адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності;

– стягнення з кривдника штрафу в дохід держави.

Вказані види не є взаємовиключними й при оцінці обраного виду поведінки як недостатньо ефективного людина переходить до реалізації інших її видів.

Дезадаптивна поведінка постраждалого у посттравматичних ситуаціях може розвиватися у трьох напрямках: а) аутоагресія; б) ендогенні захворювання (психічні й соматичні); в) асоціальні (девіантні) форми поведінки: 1) порушення соціальних,

у тому числі правових, норм; 2) набуття залежностей.

Розділ 3 - “Проблемні питання інституту компенсації моральної шкоди у нормотворчій та правозастосовчій діяльності та можливі напрями їх вирішення” - охоплює три підрозділи.

В підрозділі 3.1. “Проблема безвиновної відповідальності за заподіяння моральної шкоди” досліджуються випадки безвиновної відповідальності за заподіяння МШ, при цьому:

– така відповідальність володільців джерел підвищеної небезпеки - автомобілів викликає дискусії через специфіку КМШ;

– є доцільною об'єктивна відповідальність володільців джерел підвищеної небезпеки, котрі створюють загрозу для життя і благополуччя значної кількості людей і навколишнього природного середовища;

– доцільною є відсутність диференціації тварин і віднесення їх до джерел підвищеної небезпеки в цілому;

– закріплення вказаної відповідальності за МШ, заподіяну в результаті незаконних засудження, притягнення до кримінальної відповідальності, взяття під варту, накладення адміністративного стягнення, свідчить про гуманізацію суспільства;

– встановлення об'єктивної відповідальності ЗМІ є неприпустимим;

– доцільним є закріплення такої відповідальності за МШ, заподіяну працівникові порушенням його прав роботодавцем.

У підрозділі 3.2. “Визначення та встановлення меж, способів та розміру компенсації моральної шкоди” здійснений огляд критеріїв КМШ, відображених у нормативних актах і науковій літературі. Подальший розвиток інституту КМШ вбачається у створенні чіткої системи таких критеріїв. Однак законодавче встановлення меж і фіксованих розмірів КМШ для конкретних правопорушень недоцільне.

Чинне законодавство не передбачає обов'язкового залучення експертів у справах щодо КМШ, проте у майбутньому таке залучення є необхідним.

З метою виявлення тенденцій судової практики при винесенні рішень у справах, що містили вимогу про КМШ, проведено аналіз 842 рішень ЄС (1979- 2007 рр.) і 981 рішень судів України різних інстанцій (1993-2007 рр.), а саме:

а) розроблено кодування для 82 параметрів (рішення ЄС) і 58 параметрів (рішення судів України); б) проаналізовано судові рішення; в) розроблено моделі розвитку ситуації соціальної взаємодії, що призводить до переживання МШ; формування переживання МШ і вибору варіанту подальшої поведінки; класифікацію варіантів такої поведінки; класифіковано 10 груп проблем, пов'язаних із прийняттям рішень соціальними інституціями щодо КМШ; г) створено 2 матриці з характеристиками судових рішень; д) обраховано коефіцієнти кореляції Пірсона і середнє для обох матриць; е) проаналізовано і розбито на 9 груп пов'язані з КМШ кореляції (суб'єкти права на КМШ; категорії справ, у яких присуджується КМШ; відмінності у підході судів різних інстанції; КМШ і відшкодування матеріальної шкоди; стягнення судових і супутніх витрат; суми КМШ; негрошові форми КМШ; вплив географічного чинника й еволюція інституту КМШ у часі).

Найбільш активними при зверненні до ЄС є особи віком від 31 до 70 років (незалежно від соціального статусу), майнові права яких порушено. Найбільшу активність при зверненні до ЄС й українських судів виявляють представники Східної і Центральної України.

Факт кримінального посягання, заподіяння шкоди здоров'ю позивача і смерть близького родича приймається українськими судами як доказ наявності МШ. Проте українські суди і ЄС чітко диференціюють шкоду фізичному здоров'ю і МШ.

Домінуюча кількість випадків КМШ за рішенням всіх судів стосується цивільних і господарських справ. ЄС найчастіше присуджує КМШ у випадку незаконних дій правоохоронних і судових органів, посягання на право власності.

Чим більша кількість українських судових інстанцій розглядає позов про КМШ, тим менша ймовірність його задоволення і тим більша ймовірність того, що позивач використовуватиме всі процесуальні засоби для отримання КМШ через ЄС.

Існує відмінність у сприйманні психотравмуючої ситуації зі сторони постраждалих і суддів, особливо українських: для перших вимоги про КМШ і відшкодування матеріальних збитків є самостійними; для других - наявність матеріальної шкоди набуває доказової сили щодо існування МШ. Українські суди різних інстанцій демонструють послідовність щодо присуджуваних сум КМШ. Так, основна присуджена сума (на відміну від ЄС) припадає на відшкодування матеріальних збитків, хоча вимоги про КМШ складають левову частку ціни позову.

При зверненні до ЄС позивачі найчастіше заявляють вимогу про КМШ від 5,001 до 10,000 євро; ЄС схильний присуджувати суми від 1,001 до 5,000 євро (з часом суми поступово зростають). В українській практиці сума вимоги КМШ і найчастіше присуджувана сума (незалежно від інстанції) коливається від 1,001 до 5,000 грн., при цьому друга за частотністю група вимог лежить у діапазоні 5,001-10,000 грн., а група рішень, навпаки - до 1,000 грн.

Судовою практикою визнано дві негрошові форми КМШ: а) визнання порушення права і б) спростування неправдивих відомостей.

Визнання порушення права як форма КМШ наявне у всіх рішеннях на користь позивача й у понад 90 % випадків поєднується з грошовою формою КМШ; задоволення вимоги про спростування неправдивих відомостей нерідко виключає наступне задоволення грошових вимог. При цьому позивачі рідко вимагають спростування як форму КМШ, хоча суди виносять відповідні рішення досить охоче.

З часом кількість рішень ЄС на задоволення вимог про КМШ неухильно збільшується. ЄС бере до уваги тривалість національного судового і виконавчого провадження при визнанні права на КМШ і визначенні її суми.

У підрозділі 3.3. “Законодавча визначеність кола управомочених суб'єктів у зобов'язаннях із заподіяння моральної шкоди” аналізуються проблемні питання визнання за різним суб'єктами права на КМШ.

Включення юридичних осіб до кола управомочених суб'єктів у зобов'язаннях із заподіяння МШ є обґрунтованим, проте необхідне теоретичне розкриття з позицій юридичної психології суті немайнової шкоди, що заподіюється юридичній особі. Під такою шкодою пропонується розуміти, зокрема, негативні зміни у структурі соціальної організації, що призводять до зниження ефективності її функціонування.

Прогресивною є норма ЦК України, котра закріплює право близьких родичів на КМШ, завданої смертю особи. При цьому необхідно уникнути звуження кола управомочених осіб у таких правовідносинах, а також передбачити можливість КМШ близьким родичам постраждалого, заподіяної ушкодженням його здоров'я (каліцтвом).

Потребує законодавчого закріплення право на КМШ спадкоємців у порядку процесуального правонаступництва у порушених на момент смерті постраждалого справах.

ВИСНОВКИ

Виходячи з поставленої мети, взаємопов'язаних між собою завдань, у дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у створенні моделей розвитку ситуації соціальної взаємодії, яка призводить до виникнення МШ; формування переживання МШ особою і вибору варіанту поведінки, спрямованої на подолання психотравмуючої ситуації (пошук КМШ); розкритті структури уявлень про феномен МШ, особу постраждалого і кривдника в ситуації заподіяння МШ на рівні масової свідомості; систематизації проблем при прийнятті рішень формалізованими соціальними інституціями щодо КМШ; виявленні основних тенденцій судової практики у справах стосовно КМШ; внесенні рекомендацій по удосконаленню правового регулювання інституту КМШ.

Узагальнення даних дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

1. За результатами аналізу судових рішень:

- розроблено модель розвитку і схеми аналізу ситуації соціальної взаємодії, що призводить до виникнення МШ (модель включає психосоціальний контур функціонування феномену КМШ, характеристики партнерів по соціальній взаємодії як індивідуальностей, поведінки партнерів, заподіюваної у процесі взаємодії шкоди і параметри психотравмуючої ситуації);

- створено модель формування переживання МШ і модель вибору варіанту поведінки, спрямованої на подолання психотравмуючої ситуації. Така модель включає: а) сформованість уявлення МШ, її фактичне переживання й прийняття рішення про наявність МШ у поточній ситуації; б) особливості інтерпретації потерпілим поведінки й особистості партнера по соціальній взаємодії, власної поведінки й особистості; в) вибір домінуючої функції КМШ, суб'єктивну оцінку ефективності захисту, оцінку необхідних витрат для отримання КМШ; г) характеристики потерпілого як індивідуальності;

- розроблено класифікацію варіантів поведінки особи, що пережила психотравмуючу ситуацію (адаптивна - особа не категоризує пережиті страждання як МШ або особа визначає пережиті страждання як МШ, внаслідок чого: а) залучає механізми саморегуляції, особливості диспозиційного ядра до самостійного подолання МШ; б) приймає рішення про звернення до соціуму за КМШ, а саме: вдається до заходів позасудового захисту; звертається до суду за КМШ; до правоохоронних й інших контролюючих органів з метою покарати винних, але без вимоги про КМШ) і дезадаптивна - аутоагресія; ендогенні захворювання; асоціальні форми поведінки: а) порушення соціальних, у тому числі правових, норм; б) набуття різного роду залежностей);

- систематизовано 10 груп проблем, пов'язаних із прийняттям рішень формалізованими соціальними інституціями стосовно КМШ (щодо сфер/випадків правового захисту; часових меж застосування правових норм; кола управомочених осіб; врахування ставлення до порушення і суб'єктивного стану кривдника; об'єктивних показників розвитку ситуації і переживання МШ; суб'єктивізму осіб, які приймають формалізоване рішення; вимог постраждалого; визначення форм і розміру КМШ; розмежування питань, які вирішуються судом і які виносяться на експертизу; тенденцій у прийнятих рішеннях).

2. За результатами дослідження виділено 6 факторів уявлення про МШ у масовій свідомості (переживань, протиправності, вини (умислу), інгібіції-фацилітації, моральної оцінки і компенсації як функції караності).

Узагальнена факторна структура уявлень про стан й особистість постраждалого включає 7 основних факторів (психологічного здоров'я, наявності делікту, способу реагування, ставлення до кривдника, реактивності - врівноваженості, суб'єктивної опосередкованості, вольової активності (сили)) і 4 додаткові фактори (заподіяння МШ іншому; частоти переживання МШ; когнітивної та емоційної фіксації ситуації заподіяння МШ).

Узагальнена факторна структура уявлень про особистість кривдника у ситуації заподіяння МШ включає 3 основні фактори (людяності, злого умислу, самоконтролю) і 6 додаткові фактори (травматичності, інтегральної оцінки, наявності делікту, заподіяння МШ іншому, частоти переживання МШ, когнітивної та емоційної фіксації ситуації заподіяння МШ).

Описано 9 груп тенденцій, виявлених при аналізі практики ЄС й українських судів різних інстанцій при розгляді справ, у яких заявлялася вимога про КМШ, і виявлених кореляцій, пов'язаних із КМШ (суб'єкти права на КМШ; категорії справ, у яких присуджується КМШ; відмінності у підході судів різних інстанції щодо КМШ; КМШ і відшкодування матеріальної шкоди; КМШ і стягнення судових і супутніх витрат; суми КМШ; негрошові форми КМШ; вплив географічного чинника на судову практику щодо КМШ; еволюція інституту КМШ у часі).

3. Удосконалено визначення МШ та її компенсації як комплексного юридико-психологічного феномену з пропозицією внести зміни до законодавства (замінити термін “моральна шкода” на “психологічна шкода”).

4. Розроблено рекомендації по удосконаленню законодавства в частині визнання права на КМШ близьким осіб, яким було заподіяно тілесні ушкодження (каліцтво); визнання права на КМШ спадкоємцями в порядку процесуального правонаступництва у порушених на момент смерті постраждалого цивільних справах; неприпустимості обмеження осіб у праві на отримання КМШ за ознакою моменту її заподіяння.

5. Дістало подальшого розвитку розкриття когнітивних, афективних і поведінкових компонентів МШ та її компенсації.

6. Обґрунтовано необхідності залучення експертів при прийнятті судовими органами рішень у справах, в яких висувається вимога про КМШ.

Перспективи дослідження проблеми КМШ полягають в розробці та впровадженні уніфікованої методології визначення факту заподіяння МШ та рекомендованого способу КМШ.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Андрієнко О. В. Еволюція інституту компенсація моральної шкоди як показник формування громадянського суспільства / О. В. Андрієнко // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : зб. наук. праць / за заг. ред. М. М. Слюсаревського; упоряд. П. П. Горностай, Л. О. Кияшко, Л. А. Найдьонова. - К. : Міленіум, 2008. - Вип. 7. - С. 167-174.

2. Андрієнко О. В. Модель формування переживання моральної шкоди в психотравмуючій ситуації / О. В. Андрієнко // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - Т. Х, ч. 5. - К., 2008. - С. 38-47.

3. Андрієнко О. В. Моральна шкода та її компенсація як психосоціальне явище / О. В. Андрієнко // Актуальні проблеми психології : Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / за ред. С. Д. Максименка. - К.: ДП “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2008. - Т. Х, вип. 7. - С. 18-29.

4. Андрієнко О. В. Проблема безвиновної відповідальності за заподіяння моральної шкоди / О. В. Андрієнко // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених : наук.-практ. зб. [за ред. О. Бандурки, В. Венедиктова, В. Гвоздецького та ін.]. - № 75 за 2008 р. - Журнал “Міліція України”. - 2008. - № 9. - С. 3-6.

5. Андрієнко О. В. Соціально-психологічні передумови заподіяння моральної шкоди та її переживання особою / О. В. Андрієнко // Актуальні проблеми психології. - Т. Х, ч. 8. / за ред. С. Д. Максименка. - К. : “Главник”, 2008. - С. 28-36.

6. Андрієнко О. В. Коло управомочених суб'єктів у зобов'язаннях із заподіяння моральної шкоди / О. В. Андрієнко // Юридична психологія та педагогіка : наук. журнал / [голова ред. колегії М. В. Костицький]. - 2008. - № 1. - К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. - С. 146-155.

7. Андрієнко О. В. Визначення та встановлення меж, способів і розміру компенсації моральної шкоди / О. В. Андрієнко // Юридична психологія та педагогіка : наук. журнал / [голова ред. колегії Є. М. Моісеєв]. - 2009. - № 1 (5). - К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2009. - С. 83-95.

8. Андрієнко О. В. Психологічні передумови виникнення та правового закріплення інституту компенсації моральної шкоди / О. В. Андрієнко // Актуальні проблеми юридичної психології : тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 29-30 верес. 2006 р.) / ред. кол.: Є. М. Моісеєв, В. М. Дзюба, О. М. Джужа [та ін.]. - К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. - С. 235-239.

9. Андрієнко О. В. Мова як одна із передумов для виникнення почуття переживання моральної шкоди та пошуку її компенсації / О. В. Андрієнко // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права : тези доп. наук.-практ. конф. (Київ, 26 січня 2008 р.). - К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. - С. 14-15.

10. Андрієнко О. В. Основні проблеми при визначенні права на компенсацію моральної шкоди (за результатами аналізу практики українських судів та Європейського суду з прав людини) / О. В. Андрієнко // Українське правосуддя : здобутки та перспективи : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Чернівці, 16 трав. 2008 р.). - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2008. - С. 241-246.

11. Андрієнко О. В. Урахування особливостей поведінки потерпілих під час здійснення оперативно-розшукової діяльності / О. В. Андрієнко // Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності : тези доп. Всеукр. наук. - практ. конф., присвяченій пам'яті професора Я. Ю. Кондратьєва (Київ, 28 листоп. 2008 р.). - К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. - С. 62-63.

АНОТАЦІЯ

Андрієнко О. В. Психологічний зміст компенсації моральної шкоди в нормотворчій та правозастосовчій діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 - юридична психологія. - Академія управління Міністерства внутрішніх справ, Київ, 2009.

У дисертації описано низку моделей функціонування феномену моральної шкоди та її компенсації у соціумі (розвитку ситуації соціальної взаємодії, що призводить до переживання моральної шкоди; формування переживання моральної шкоди; вибору варіантів поведінки, спрямованої на подолання наслідків психотравмуючої ситуації), класифіковано варіанти поведінки у посттравматичній ситуації.

Розкрито структуру уявлень на рівні масової свідомості про феномен моральної шкоди, про особу постраждалого та кривдника в ситуації заподіяння моральної шкоди.

За результатами аналізу близько 1.800 рішень Європейського суду з прав людини за 1979-2007 рр. та українських судів різних інстанцій за 1993-2007 рр. охарактеризовано основні тенденції судової практики у справах щодо компенсації моральної шкоди (суб'єкти права на таку компенсацію; категорії справ, у яких вона присуджується; відмінності у підході судів різних інстанції; компенсація моральної шкоди і відшкодування матеріальної шкоди; стягнення судових і супутніх витрат; суми компенсації моральної шкоди; негрошові форми компенсації; вплив географічного чинника та еволюція інституту компенсації моральної шкоди у часі).

Запропоновано рекомендації по удосконаленню правового регулювання інституту компенсації моральної шкоди в частині визнання права на таку компенсацію близьким осіб, яким було заподіяно тілесні ушкодження (каліцтво), а також спадкоємцям в порядку процесуального правонаступництва; неприпустимості обмеження осіб у праві на отримання компенсації моральної шкоди за ознакою моменту її заподіяння (до чи після набуття чинності відповідним нормативним актом; під час призупинення його дії).

Ключові слова: моральна (немайнова) шкода, компенсація (відшкодування) моральної шкоди, психотравмуюча ситуація, правове регулювання відшкодування моральної шкоди.

АННОТАЦИЯ

Андриенко Е.В. Психологическое содержание компенсации морального вреда в нормотворческой и правоприменительной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 - юридическая психология. - Академия управления Министерства внутренних дел, Киев, 2009.

В диссертации описан ряд моделей функционирования феномена морального вреда и его компенсации в социуме.

Представлена модель развития и схемы анализа ситуации социального взаимодействия, приводящего к возникновению переживания морального вреда (модель включает психосоциальный контур функционирования феномена морального вреда и его компенсации, характеристики партнеров по социальному взаимодействию как индивидуальностей, характеристики поведения партнеров по социальному взаимодействию, характеристики причиняемого в процессе такого взаимодействия вреда и параметры потенциально психотравмирующей ситуации).

Модель выбора варианта поведения, направленного на преодоление последствий психотравмирующей ситуации, включает: а) сформированность понятия морального вреда, его фактическое переживание и принятие решения о наличии морального вреда в текущей ситуации; б) особенности интерпретации потерпевшим поведения и личности партнера по социальному взаимодействию, а также собственного поведения и личности; в) выбор доминирующей функции желаемой компенсации морального вреда (компенсационной, карательной или превентивной), субъективную оценку эффективности защиты, оценку затрат для получения компенсации морального вреда; г) характеристики потерпевшего как индивидуальности (психическое и психологическое здоровье, возрастно-половые и индивидуально-типические свойства, особенности эмоциональной сферы и саморегуляции, доминирующая мотивация и черты характера, диспозиционное ядро, социально-ролевой статус, навыки социального влияния и противодействия такому влиянию, имеющийся опыт взаимодействия с данным партнером по социальным отношениям и в схожих ситуациях в целом).

Классифицированы варианты поведения лица, пережившего потенциально психотравмирующую ситуацию (адаптивное - человек не категоризирует пережитые страдания как моральный вред либо определяет страдания, пережитые во время и/или после психотравмирующей ситуации, как моральный вред, вследствие чего: а) задействует механизмы саморегуляции, особенности диспозиционного ядра для самостоятельного преодоления морального вреда; б) принимает решение об обращении к социуму за компенсацией морального вреда, а именно: прибегает к средствам внесудебной защиты; обращается в суд за компенсацией морального вреда; обращается в правоохранительные органы с целью наказать виновных, но без требования о компенсации морального вреда) и дезадаптивное (аутоагрессия; эндогенные заболевания (психические и соматические); асоциальные (девиантные) формы поведения: а) нарушение социальных, в том числе правовых, норм; б) приобретение разного рода зависимостей).

Раскрыты структуры представлений на уровне массового сознания о феномене морального вреда (факторы переживаний, противоправности, вины (умысла), ингибиции-фацилитации, моральной оценки и компенсации как функции наказуемости), о пострадавшем (7 основных факторов - психологического здоровья, наличия деликта, способа реагирования, отношения к обидчику, реактивности - уравновешенности, субъективной опосредованности, волевой активности и 4 дополнительных фактора - причинения морального вреда другому, частоты переживания морального вреда, когнитивной и эмоциональной фиксации ситуации причинения морального вреда) и обидчике (3 основных фактора - человечности, злого умысла, самоконтроля и 6 дополнительных факторов - травматичности, интегральной оценки, наличия деликта, причинения морального вреда другому, частоты переживания морального вреда, когнитивной и эмоциональной фиксации ситуации причинения морального вреда) в ситуации причинения морального вреда.

В результате анализа около 1.800 решений Европейского суда по правам человека за 1979-2007 гг. и украинских судов различных инстанций за 1993-2007 гг. охарактеризованы основные тенденции судебной практики в делах о компенсации морального вреда (субъекты права такой компенсации; категории дел, в которых присуждается такая компенсация; отличия в подходе судов различных инстанций; компенсация морального вреда и возмещение материального вреда, взыскание судебных и сопутствующих издержек; суммы компенсации морального вреда; нематериальные формы компенсации; влияние географического фактора и эволюция института компенсации морального вреда во времени).

Внесены рекомендации по усовершенствованию правового регулирования института компенсации морального вреда в части признания права такой компенсацию близким лиц, которым причинены телесные повреждения (увечья), а также наследникам в порядке процессуальной правопреемственности; недопустимость ограничения лиц в праве на получение компенсации морального вреда по признаку момента его причинения (до или после вступления в силу соответствующего нормативного акта, во время приостановления его действия).

Ключевые слова: моральный (неимущественный) вред, компенсация (возмещение) морального вреда, психотравмирующая ситуация, правовое (законодательное) регулирование возмещения морального вреда.

SUMMARY

Andriienko O.V. Psychological essence of compensation for non-pecuniary damages in rule-making and law-enforcement activities. - Manuscript.

Dissertation of the candidate's scientific degree in specialty 19.00.06 - Juridical psychology. - Academy of Management of the Ministry of Internal Affairs, Kyiv, 2009.

The series of models of functioning of a non-pecuniary damages and a compensation for them in society are described in the work (a model of the development of a social interaction situation driven in feeling of the non-pecuniary damages; a model of forming of feeling of the non-pecuniary damages; a model of a choice of behavioural types for overcoming of psychotraumatic situation consequences); also the types of a behaviour in the posttraumatic situation are classified.

There are disclosed the structure of conceptions of the non-pecuniary damages phenomenon, of a person of offended party and of a person of offender in the situation of non-pecuniary damages causation on the mass consciousness level.

There are described the main tendencies of the judicial practice in cases of the compensation for the non-pecuniary damages (subjects of law of this compensation; types of cases in which the compensation is adjudged; distinctions in the approach of the courts of the differ instances; the compensation for the non-pecuniary losses and a reparation of the material damages; a recovery of sue charges; amounts of the compensation for the non-pecuniary damages; non-pecuniary forms of the compensation; a geographic effect and an evolution of the legal institution of the compensation for the non-pecuniary damages in time) as a result of an analysis of about 1.800 decisions of the European Court of Human Rights for 1979-2007 and of the Ukrainian courts of differ instances for 1993-2007.