Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України

УДК 159.964.3

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Вікові особливості подолання когнітивного дисонансу в потенційних емігрантів

Спеціальність 19.00. 07 - педагогічна і вікова психологія

Рождественський Андрій Андрійович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології навчання ім. І.О.Синиці

Науковий керівник:

академік АПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, директор

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Вірна Жанна Петрівна, Волинський національний університет ім. Л.Українки МОН України (м. Луцьк), факультет психології, декан

кандидат психологічних наук, доцент Коваль Ірина Андріївна, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, кафедри загальної і медичної психології та педагогіки, доцент

Захист відбудеться „21” квітня 2009 року о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Автореферат розісланий „21” березня 2009 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Л. Зливков

когнітивний дисонанс потенційний емігрант

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Звернення до цінностей „відкритого суспільства” пов'язане не тільки з політико-правовими, культурно-аксіологічними, але і безпосередньо соцієтальними перетвореннями. Кожна особа у своєму буденному житті стикається з проявами всесвітнього перетворення - процесом, який далебі від неї не залежить.

Однією із найхарактерніших рис глобалізації є зростання міграції, а зокрема й еміграції. Еміграція - це не новітнє явище в українській історії. Еміграційні хвилі позначали важливі віхи української історії: в еміграції створено конституцію П. Орлика; з чужиною пов'язана діяльність М. Драгоманова, М. Грушевського, П. Скоропадського, Д. Донцова, В. Липинського та багатьох інших творців української культури. Окрім політичної відомі і великі хвилі трудової еміграції: до Американського континенту й Австралії у часи імперії Габсбурґів; до Сибіру та на Далекий Схід у імперії Романових; порівняно нещодавно вирушали українці на освоєння цілинних земель Казахстану. Відтак еміграція - це значною мірою не випадковість, а певний поведінковий стереотип, властивий українській культурі. Така нормативність міграційної поведінки має проявитись як етично прийнятна та супроводжуватися виробленням психологічної готовності.

Не варто також забувати, що українські терени, перебуваючи під владою різних держав, окрім українського стали місцем проживання й інших етносів. Український південь загалом ще донедавна був регіоном вільної колонізації. Відтак, нині значна частина українських громадян з великою умовністю може назвати себе автохтонами. Звернемо увагу і на становище інших автохтонних етносів. Кримські татари належать до номадних народів. Трагедія депортації також не могла не зумовити вироблення психологічної адаптації до екстериторіальності. Гагаузи, хоч і автохтонний етнос, і досі перебувають у складі двох держав - України та Молдови. Таким чином український й інші етноси, за способом свого буття, завше були охоплені міграційними рухами.

Утім згадані міграційні хвилі значною мірою відрізняються від характеру еміграції, що спостерігається в Україні з кінця 80-х років ХХ ст. Новітня еміграція відбувається за умов суверенності України. На відміну від минулих років нині саме Українська держава є відповідальною за існування умов, що спонукають до еміграції. Саме на державу зазвичай і покладають відповідальність особи, що покидають країну.

Особливо значимою є особистісна площина явища еміграції. Прийняття рішення, вибір, фрустрованість, агресія, зіткнення з проблемними та невизначеними ситуаціями - це далеко не повний перелік психологічних проявів, пов'язаних з еміграцією. Емоційно-почуттєві, мотиваційні та коґнітивні прояви характеризують включеність особи до даного процесу.

Психологічна наука зверталася до особистості емігранта, як предмету дослідження (Д. Беер-Кері, Д. Бензімон-Донат, Л. Блюм, В. Брандт, Т. Брінглер, І. Брукс, Ж. Валь, С. Вільперт, Д. Герц, К. Гінзбург, Р. Греінзон, Б. Доревенд, О. Доннер, Ж. Ізар, А. Кроплей, І. Курош, Е. Лейєр, Е. Муньє, Ф. Нансен, У. Нойман, Д. Ружмон, Г. Талінос, Т. Віттемор, Е. Хамберг, К. Цвінгман та ін.). Однак, як відзначає Н. С. Хрустальова, «розробленість цієї проблеми характеризується значною нерівномірністю».

Відтак, існування в Україні своєрідної культури еміграції, прикметність даного явища для сучасного розвитку суспільства та держави, його пов'язаність з фундаментальними психічними процесами і дає підстави вважати дослідження психологічних чинників явища еміграції актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України „Психолого-педагогічні умови розвитку особистісної активності в освітньому просторі” (номер державної реєстрації 0105U001036). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (протокол № 1 від 1. 02. 2005 р.) й узгоджена в бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі психології та педагогіки в Україні (протокол № 1 від 29.01.2008 р.)

Об'єкт дослідження: когнітивний дисонанс у потенційних емігрантів.

Предмет дослідження: чинники когнітивного дисонансу та його вікові особливості в потенційних емігрантів.

Мета: розробити методи нейтралізації фрустраційних і агресивних проявів, що спостерігаються у потенційних емігрантів.

Гіпотези:

· прийняття рішення про емігрування породжує когнітивний дисонанс, між існуючим досвідом позитивного ставлення до країни в якій живе громадянин, і потребою акцентувати ймовірні вигоди від переїзду до іншої;

· когнітивний дисонанс посилює негативне ставлення громадянина до країни, яку він покидає і ускладнює можливість подальших зв'язків із нею;

· подолання когнітивного дисонансу шляхом прийняття як позитивних, так і негативних рис, які притаманні країні в якій живе громадянин дозволяє подолати прояви фрустрації й агресії, що пов'язані з даним психічним станом, а також забезпечує загальне позитивне ставлення до країни.

Завдання дослідження:

Проаналізувати сучасні тенденції дослідження особистості потенційних емігрантів.

Узагальнити теорії когнітивного дисонансу, виявивши можливості їх застосування з метою вивчення особистості потенційних емігрантів.

Розробити загальну модель вікових проявів когнітивного дисонансу в потенційних емігрантів.

Сформувати й апробувати систему методик вивчення проявів когнітивного дисонансу, залежно од віку потенційних емігрантів.

Створити та застосувати систему методик розвитку рефлексії та комунікативних умінь, як засобів подолання когнітивного дисонансу в потенційних емігрантів.

Методологічну основу роботи склали: загально-психологічні концепції діяльності, зокрема професійної (Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьев, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн та інші); концепції фрустрації як психологічного стану (М. Д. Левітов), концепції феноменальності фрустрації (Дж. Доллард, Л. Дуб, Н. Міллер, О. Мауер, Б. Сірс, Л. Берковіц, А. Бандура, Н. Майєр, Р. Баркер та ін.), аналіз цього психічного явища у контексті цілісної особистості (В. Франкл, Е. Фромм). Підходячи до рефлексії як способу подолання фрустрації, центральне місце ми відводимо положенням про нерозривність рефлексії, досвіду та комунікації (С.Л.Рубінштейн, М. Й. Боришевський, В. О. Лефевр, Г. П. Щедровицький), про ієрархічний зв'язок рефлексії та самосвідомості (В. В. Столін, Є. В. Шорохова), про активний характер рефлексії (Б. Г. Ананьєв, О. З. Зак, В. І. Слободчиков, І. Н. Семенов, С. Ю. Степанов, П. Р. Чамата та ін.). Соціалізація розкривалась як явище пов'язане із механізмами інтеріоризації, формуванням когнітивних структур апперцепції ситуації (Г. М. Андрєєва, М. Н. Корнєв, М. І. Пірен, В. Т. Циба) та процесів адаптації у середовищі (Г. О. Балл, А. А. Налчаджян, Ж. Піаже, Н. І. Сарджевеладзе). Прояви особистості емігрантів розкривалися, шляхом опосередковування теоретико-експериментальних підходів, визначених у працях Н. С. Хрустальової.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалась використанням методів, адекватних меті та завданням дослідження, кількісного та якісного аналізу одержаних даних. В основу дослідження покладено психолого-педагогічний експеримент, у ході якого широко використовувалися активні методи соціально-психологічного навчання: операційні, імітаційні, навчально-рольові, особистісно-рольові ігри, тренінг комунікативної компетентності, аналіз конкретних педагогічних ситуацій, виконання практичних завдань творчого характеру тощо. На різних етапах дослідження використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз, спостереження, інтерв'ю, психодіагностичні методики, оціночні шкали, анкетне опитування. Інтерпретація даних здійснювалася на основі використання методів математичної статистики та подальшого якісного аналізу. Обробка даних здійснювалася на базі комп'ютерних програм SPSS 10.0.5., Statistica v. 5.5 A., MathCAD 2000 Pro.

Наукова новизна полягає у розкритті психологічної природи еміграційного процесу й тієї ролі, яку відіграє у ньому когнітивний дисонанс, а також у розробці методів нейтралізації фрустраційних і агресивних проявів, що спостерігаються в емігрантів. У процесі теоретичного й експериментального вивчення еміграції показано посутню пов'язаність рішення про емігрування з індивідуально-психологічним рівнем фрустраційної толерантності; обґрунтовано й апробовано моделі формування фрустраційної толерантності в потенційних емігрантів, а також розвитку особистісної та соціальної рефлексії, що актуалізується зіткненням із деприваціями. Показано неоднозначність впливу депривації, її здатність виступати як фрустраційний фактор, так і фактором, що актуалізують рефлексивні процеси - спосіб подолання фрустрацій; визначено основи створення системи засобів запобігання та корекції фрустраційних станів, що виникають у потенційних емігрантів.

Теоретичне значення роботи полягає у розширенні знань про психологічні механізми зв'язку між когнітивним дисонансом, фрустраційною толерантністю та розвитком здатності до рефлексії у потенційних емігрантів. Виявлено, що взаємозв'язок когнітивного дисонансу та процесу прийняття рішення є вельми складним. Зокрема рішення про емігруванння не лише не ослаблює когнітивного дисонансу, а навпаки - посилює. На основі експериментальних даних показано, що подолання негативних проявів когнітивного дисонансу уможливлюється завдяки розвитку фрустраційної толерантності. Це запобігає конфліктному сприйняттю соціального середовища, в якому перебуває потенційних емігрант. Зокрема соціальні явища не трактуються як такі, що категорично суперечать потребам й інтересам особи. Натомість вони сприймаються як об'єктивні та закономірні, як певна онтологічна реальність, яка за певних умов може використовуватися суб'єктом в якості середовища, що сприяє досягненню певних інтересів. За такими самими критеріями оцінюється й країна, до якої потенційно може переїхати особа. Отже розвиток рефлексії уможливлює подолання когнітивного дисонансу соціального й особистісного сприйняття.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що на основі теоретико-експериментальної роботи запропонована та апробована система форм і методів, яка може використовуватися працівниками еміграційних служб у роботі з потенційними емігрантами. Передусім запропоновані формувальні методи подолання конфліктного сприйняття соціальних умов країни перебування потенційних емігрантів, що створює умови для збереження особистісних і соціальних зв'язків, котрі, зазвичай, розриваються внаслідок еміграції.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації доповідалися на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, на засіданнях кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Державної академії статистики, обліку та аудиту держкомстату України та на Міжнародних наукових конференціях: „Лабіринти еволюції становлення людини та людства”. - К., 2005., „Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія” - Львів, 2008.

Зміст і результати роботи відображені у 5 публікаціях, зокрема у 3-х статтях, опублікованих у виданнях, що визначені ВАК України фаховими з психології, та 2-х тезах наукових конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Матеріали дисертаційного дослідження висвітлено на 178-ми сторінках основного тексту. Список літератури містить 226 джерел, із них - 47 іноземними мовами. Додатки подано на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотези та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено основні положення, що виносяться на захист, подані дані про апробацію роботи та її впровадження у практику.

У першому розділі - «Психологічний вимір феномену еміграції» - показано еміграцію як соціальний феномен, що позначається на особистісних якостях людини.

За даними ООН у світі близько ста мільйонів осіб проживають за межами своєї етнічної батьківщини. Це іноземні студенти, робітники, працівники транснаціональних корпорацій, економічні емігранти, біженці та ін. І з кожним роком ця цифра лише зростає. Які причини збільшення еміграційних потоків? Поряд із чинниками соціально-політичними й економічними варто вказати й на чинник культурний. У модерному суспільстві зв'язок з «рідною землею» й «співвітчизниками» вже не є незаперечною цінністю. Крах патріархальної системи цінностей, за якою людина не мислима у відриві від батьківщини й опіки соціальної групи, не здатен стримати міграційні рухи.

Іншою загальною причиною є розвиток засобів комунікації. Саме завдяки цим засобам формуються уявлення про спосіб життя в інших країнах. Як наслідок спостерігається становлення двох альтернативних способів ставлення до умов життя. Перший, критично-активний, спрямований на перетворення соціальних умов за зразком, який подається ЗМІ. Другий, критично-пасивний: особа не змінює соціальні умови, в яких вона перебуває, а вдається до еміграції, змінюючи сам соціум. Особистість не мислить себе відповідальною за суспільне життя. Вирізнювальною рисою її ідентичності є відсторонення.

Міграція (від лат. migratio) переміщення особи з метою зміни місця проживання, що супроводжується перетинанням державного кордону або меж адміністративно-територіальних одиниць. Види міграційних переміщень населення поділяють на внутрішні та зовнішні або міждержавні (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Міграція населення

Зовнішні міграції (за межі держави) поділяються на еміграцію (виїзд), імміграцію (в'їзд) і рееміграцію (повернення людей на свою батьківщину).

Еміграція з України (в 1999-2006 роках) характеризується:

1. Значним обсягом із тенденцією до скорочення;

2. Домінуванням серед емігрантів осіб, які виїжджають на постійне місце проживання;

3. Високим освітнім рівнем емігрантів;

4. Чисельною перевагою серед емігрантів представників титульної нації;

5. Чисельною перевагою серед емігрантів осіб працездатного віку.

Рис. 1.2. Кількість іммігрантів у 1999 - 2006 роках.

У період з 2000 по 2006 рік порівняно з 1999 роком за міждержавною міграцією спостерігається зменшення прибулих мігрантів у міські поселення та сільську місцевість України. У 2005 та 2006 роках порівняно з попередніми роками спостерігається збільшення прибулих мігрантів на 1013 осіб, або у 1,026 рази (на 2,627%) та 4647 осіб, або у 1,117 рази (на 11,741%) відповідно, про що свідчать абсолютні прирости і темпи приростів , які розраховані за ланцюговою системою. Кожний відсоток абсолютного приросту у 2006 році становив 396 осіб (див. рис. 1.2). У період з 2000 по 2006 рік порівняно з 1999 роком за міждержавною міграцією спостерігається зменшення вибулих мігрантів із міських поселень та сільської місцевості України. Порівнюючи кожний рік з попереднім роком, також спостерігається тенденція зменшення вибулих мігрантів, про що свідчать абсолютні зменшення і темпи зменшення, які розраховані за ланцюговою системою. Кожний відсоток абсолютного зменшення у 2006 році становив 350 осіб (див. рис. 1.3).

Рис. 1.3. Кількість емігрантів у 1999 - 2006 роках.

Еміграція - поведінковий феномен, пов'язаний з процесом прийняття рішення. Останнє не можливе без користування знанням. Згідно з теорією коґнітивного дисонансу психологічний дискомфорт може породжуватись неузгодженістю знань, що мають релевантність чотирьох типів:

1) логічна несумісність: заперечення змісту одного елементу випливає із змісту другого на основі елементарної логіки;

2) суперечливість поведінки культурним нормам: дисонанс виникає з тієї простої причини, що саме дана культура визначає, що є пристойним, а що ні. В іншій культурі ці два елементи можуть і не бути дисонансними;

3) протиріччя дедуктивним вимогам: дисонанс може виникати тоді, коли одне конкретне переконання входить до складу загальнішого переконання, але у поведінці не відображаються загальні вимоги;

4) дисонанс може виникати на основі попереднього досвіду - поводження у конкретній ситуації пов'язане з експектаціями, які радше хибні, ніж слушні згідно з досвідом.

Особистість людини нерозривно пов'язана з її ідентичністю. Виняткове значення має й середовище соціалізації. В акті еміграції, зазвичай, істотно порушується й усталений образ ідентичності, й звичний соціальний досвід. Еміграція - це, переважно, свідомий вчинок. Тож уже той факт, що особа свідомо наважується на зміну ідентичності та соціального середовища, вказує, що самому рішенню про емігрування передує тривалий когнітивний дисонанс. І поготів - когнітивний дисонанс не лише не мине внаслідок еміграції, а навпаки - поглибиться.

Як психологічний феномен особа потенційного емігранта є вельми складною. Прагнучи її наукового опредметнення, передусім розкриємо посутні риси феномена еміграції, а потім і когнітивного дисонансу, котрий проявляється передусім у фрустрації життєдіяльності.

Ключовим поняттям в теорії Фестінґера є „знання”, що виступає одним із визначальних компонентів ситуації, в якій перебуває особа. Терміни дисонанс і консонанс визначають той тип відносин, що існують, як зазначав Фестінґер, «між парами елементів». Ці елементи стосуються того, що індивід знає щодо самого себе, своєї поведінки оточення. Ці елементи, отже, є знанням. Деякі з них стосуються до знання самого себе: що даний індивід робить, що він почуває, які його потреби і бажання, що він узагалі являє собою тощо. Інші - стосуються світу, у якому він живе: що приносить даному індивіду задоволення, а що - страждання, що є несуттєвим, а що - важливим. Цілком зрозуміло, що суперечливість релевантних знань може призводити до ускладнень у процесі досягання певної мети, тобто може актуалізувати фрустраційні прояви. Відношення коґнітивного дисонансу до фрустрації - суттєва теоретична проблема, поставлена вже самим Фестінґером. Так автором теорії зазначається, що поняття «фрустрація» є конверґентним щодо поняття «коґнітивний дисонанс». Згідно з дослідженнями Д. Магнуссона коґнітивний дисонанс може виступати одним з фрустраційних чинників.

Фактором, що спонукає до еміграції є певне невдоволення ситуацією, в якій перебуває людина. Безперечно, мігранти й емігранти переживають фрустрацію. Саме фрустрація спонукає до зміни місця проживання, й вона ж - є переживанням, котре виникає на місці, куди прибуває переселенець.

Подолання деструктивних наслідків, які пов'язані із фрустраційним станом, неодмінно вимагають актуалізації механізмів рефлексії. Значення рефлексії у подолання фрустрації досі залишалося поза увагою більшості дослідників. Постання фрустрації (окрім впливу зовнішнього бар'єру) зумовлюється розладами в системі самосвідомості, які проявляються у ригідності рефлексії, що вторинно проявляється як одна із реакцій на фрустратор (М. Д. Левітовов, Р. Баркер).

Отже, когнітивний дисонанс у потенційних емігрантів розгортається як суперечливість «знання» щодо країни перебування, країни можливої еміграції та способів соціалізації як в країні перебування, так і можливої еміграції. Нездатність подолати цю суперечливість об'єктивно визначає фрустрацію, а відтак і ускладнення в діяльності.

У другому розділі - „Експериментальне дослідження проявів когнітивного дисонансу в потенційних емігрантів. Констатувальний експеримент” - розглядаються принципи організації експериментального дослідження соціальної самоатрибуції, розвитку фрустраційної толерантності та рефлексії.

З метою констатації використовувались такі методи: анкетування, опитування, спостереження.

Емпіричне вивчення психологічних особливостей потенційних емігрантів включало три етапи дослідження:

1) значущих самоатрибутивних суджень (коґнітивний аспект), які проявляються в діяльності;

2) способів реакцій на ситуативні виклики (зокрема депривації): виявлені судження могли мати стереотипний характер, найвиразніші реакції розкривали момент їхньої безпосередності, вказуючи на ставлення до змісту соціальної самоатрибуції;

3) розвитку рефлексивних здатностей: за гіпотезою, саме від розвитку рефлексії залежить можливість подолання когнітивного дисонансу, а фактично - здатність усунути суперечність соціального й інтроспекційного знання.

Констатувальна частина дослідження проводилось у 2004-2005 роках. Дослідницькі заходи охоплювали 200 осіб, які готувалися для переїзду до інших країн (переважно США та Канаду) й у виїзних документах зазначили, що за національністю вони «українці». Дослідженням спеціально не охоплювалися представники національних меншин (наприклад, євреї та німці), бо вважалася, що цим особам об'єктивно притаманні особливі самотрибутивні категорії, а відтак властиві й своєрідні форми «знання», суперечливість котрого може спричиняти когнітивний дисонанс. Залучення таких осіб спричинило б неоднорідність вибірки і, як наслідок, необхідність простеження кореляції між самоатрибутивними судженнями та національністю. Дослідженням було охоплено осіб трьох вікових груп: перша, молодь - 100 осіб (18-25 років), особи зрілого віку - 50 осіб (35-45 років), люди похилого віку - 50 осіб (від 65-ти років).

Перша частина констатувальних заходів полягала у дослідженні самоатрибутивних суджень потенційних емігрантів. Зокрема використовувалися такі методики:

1) тест Куна-Макпартланда "Хто Я?": виявлення актуальності тієї чи тієї соціальної ідентичності у структурі самокатегоризації особистості;

2) опитувальник М. Й. Боришевського, М. І. Алексеєвої, В. В. Антоненка: виявлення змістових характеристик національної самосвідомості.

Згідно до вимог використаного дослідницького матеріалу, ставилося за мету визначити:

1) ступінь самоідентифікації особистості з певними спільнотами;

2) складові афективного компоненту соціальної ідентичності;

3) впливовість коґнітивного компоненту соціальної ідентичності.

Друга частина констатувальних заходів була спрямована на розкриття індивідуально-психологічних рис потенційних емігрантів.

Зокрема, використовувалися такі методики:

модифікований малюнковий тест С. Розенцвейґа;

опитувальник 16 PF Р. Кеттелла;

вербальний фрустраційний тест Л. М. Собчик.

Обробка одержаних даних провадилася за допомогою процедури кластерного аналізу, в якому в якості багатомірного психологічного опису вибірки досліджуваних використовувались 16 показників із методики С. Розенцвейґа: кількість екстрапунітивних, інтрапунітивних, імпунітивних, перепоново-домінативних, самозахисних, потребово-наполегливих реакцій і показник GCR (ступінь соціальної адаптації) обраховувалися по кожному досліджуваному й усій вибірці загалом.

Методика малюнкових асоціацій С. Розенцвейґа уможливлювала простеження потенційної емоціогенності ситуативних впливів; спрямованість реакції (екстрапунітивні, інтропунітивні, імпунітивні); типи емоційних реакцій (з фіксацією на перепоні, з фіксацією на самозахисті, з фіксацією на задоволенні потреби); найвірогідніші варіанти поведінки в умовах зіткнення з бар'єром соціального характеру.

Опитувальник "Шістнадцять особистісних факторів” Р. Кеттелла уможливлював виявлення індивідуально-психологічних рис потенційних емігрантів. Значущість відмінностей у результатах визначалася за допомогою обрахунку t-критерію Ст'юдента. Одержані дані піддавалися кластерізації. За значущими відмінностями опосередкованих параметрів виділено дві групи, що за характером реакцій у фрустраційних ситуаціях кардинально відрізняються одна від одної. У першій групі домінують конструктивні реакції, у другій - деструктивні.

Вербальний фрустраційний тест Л. М. Собчик застосовувався з метою дослідження проявленості та спрямованості агресії й ієрархії цінностей. Даний тест слугував своєрідною сполучною ланкою для зіставлення результатів вимірювання, здійснених у першій і другій частині констатувальних заходів. Адже уможливлювалось простеження, з одного боку, реакцієвої спрямованості, а з другого, - особистісно-ціннісної самоатрибуції.

Виділені у першій частині констатувальних заходів види соціальної ідентифікації перевірялися на наявність кореляційних зв'язків із особистісними рисами та способами реагувань, їхньою спрямованістю (екстрапунітивність, інтрапунітивність, імпунітивність) та типовістю (фіксація перепонова, самозахистна, потребова), простеженими у другій частині констатувальних заходів. Зіставлення цих показників уможливило виділення якісних типів соціальної свідомості властивих потенційним емігрантам: раціонально-особистісний, раціонально-відсторонений, стереотипно-схвальний, стереотипно-заперечувальний, байдужий.

Третя частина констатувальних заходів полягала у виявленні ступеня розвитку рефлексії. Задля уможливлення подальшого дослідження з потенційними емігрантами, що увійшли до експериментальної вибірки, було проведено ряд діагностичних заходів. Мета - визначення рівнів розвитку в них рефлективної здатності. Задля цього вивчались особливості рефлексії шляхом використання таких методичних прийомів:

– аналіз рефлексивних висловлювань в усних чи письмових самозвітах (С. В. Кондратьєва, Г. Г. Самойлова, А. М. Сопіков);

– метод рефлексивної самооцінки або рефлексивних очікувань (С. В. Васьківська, Н. І. Гуткіна, В. М. Козієв, В. А. Кривошеєв);

– опитування досліджуваних (Б. П. Ковальов, М. Ю. Варбан).

Емпіричне дослідження розвитку рефлексії розгорталося як процес виявлення виокремлених В. І. Слободчиковим рівнів “шкали рефлективності”. Виділялись:

– “нульовий рівень” розвитку рефлексії (нерефлективна єдність особи та буття);

– “покладальність рефлексії” (“полагающая рефлексия”);

– “порівняльність рефлексії” (“сравнивающая рефлексия”); “визначальність рефлексії” (“определяющая рефлексия”);

– “синтезовість рефлексії” (“синтезирующая рефлексия”).

Виділені у межах перших двох частин констатувальних заходів типи самоатрибуції були зіставлені із рівнями розвитку рефлексії (за В. В. Слободчиковим) (див. табл. 1).

Таблиця 1. Результати зіставлення показників рівнів розвитку рефлексії та способів самоатрибуції (у відсотках до загальної кількості досліджуваних n=200)

Способи самоатрибуції	Рівні розвитку рефлексії за шкалою В. І. Слободчикова
	Нерефлективна свідомість	Покладальність рефлексії	Порівняльність рефлексії	Визначальність рефлексії	Синтезовість рефлексії
Раціонально- особистісний	Вік досліджуваних*
	м	з	л	м	з	л	м	з	л	м	з	л	м	з	л
	-	-	10	-	1	4	4	1	1	8	1	-	2	-	-
Раціонально- відсторонений	-	-	14	-	5	3	11	15	3	10	5	1	2	-	-
Стереотипно- схвальний	1	-	5	4	-	1	10	-	-	8	-	-	2	-	-
Стереотипно- заперечуючий	5	24	11	8	12	2	10	12	3	1	-	-	1	-	-
Байдужість	8	6	29	2	2	6	1	8	4	2	8	3	-	-	-

* Вік досліджуваних: м - молоді особи, з - зрілі особи, л - літні особи.

Проведене дослідження показало брак розвитку раціонально-осмислених способів самоатрибуції, а також превалювання стереотипного та байдужого ставлення до соціуму. Явним є зв'язок між ступенем розвитку рефлексії та особливостями сприйняття суспільних вартостей. Саме одержані упродовж констатувальних досліджень дані вказали на доцільність формування системи формувальних заходів задля розвитку у потенційних емігрантів здатності до об'єктивного сприйняття соціальних цінностей. Було доведено: чільне місце в процесі інтеріоризації соціальних цінностей посідає рефлексія (інтелектуального, предметного, соціального, й особистісного типів).

У третьому розділі - “Актуалізація рефлексивних механізмів як спосіб формування фрустраційної толерантності. Формувальний експеримент” - висвітлено опосередкований методичний інструментарій, що становив систему формувальних заходів, покликаних забезпечити якісні зміни в структурі соціальної самоатрибуції, хід проведення експериментальної частини дослідження й одержані результати.

Формувальна частина дослідження включала два напрямки: розвиток рефлексії та вироблення соціальних умінь. Вважалося, що рефлексія як така є не самодостатньою. Бо, як зазначають критики неокантіанства, рефлексія може перетворитися на деструктивне явище, цілком унеможлививши соціальну діяльність, а спричинивши лише «хворобливий» самоаналіз. Відтак вважалося, що розвиток рефлексії має доповнюватися й заходами спрямованими на розвиток комунікативних умінь: набутки рефлексії мають певним чином ставати предметом мовлення. Адже вже за І. Кантом, зміст самосвідомості (рефлексивне судження) є визначеним судженням колективним і лише завдяки його соціальній формі є об'єктивним.

Формувальні заходи провадилися в 2005-2006 роках. Для проведення формувальних заходів учасники експерименту (100 осіб) були поділені на дві вибірки: експериментальну та контрольну (по 50 осіб у кожній). Формувальні заходи проводилися з молоддю. Досліджувані були студентами (як гуманітарних, так і природничих спеціальностей), або особами, котрі нещодавно отримали вищу освіту. Вони представляли різні регіони України. Така структура вибірки дає підстави вважати, що одержані результати значною мірою характеризують українську молодь взагалі.

Тренінгові заняття проводилися з групами по 12-15 осіб у кожній

1. Розвиток рефлексивних здатностей провадився шляхом застосування інтегрального тренінгу рефлексивних умінь. Суть методичного блоку застосованого тренінгу полягала в актуалізації:

а) суперечності між наявним досвідом й ідеальними соціальними уявленнями. Себто учасники тренінгів мають збагнути невідповідність усвідомленого досвіду образам соціальних цінностей. Адже рефлексія розпочинається там, де осягається незадовільність втілення наявного взірця та виявляються відхилення від нього;

б) пошуку діяльнісних (когнітивних і конативних) способів реалізації ідеальних образів соціального життя та способів власної участі у ньому. Себто суб'єкти мають проаналізувати притаманні їм стереотипні форми діяльності;

в) переосмислення або ідеальних взірців, або наявних стереотипних способів діяльності. Загалом має відбутися становлення нової системи діяльності, що включала б мотивацію, мету, ієрархію пріоритетів, актуальних засобів. Актуалізований конфлікт між ціннісними уявленнями й рефлексивним образом має втілитися в нову форму соціальної активності.

У згаданому тренінгу опосередковувалися методи групової дискусії, психотехнічних вправ і проективного малюнку. Оскільки здатність до рефлексії трактувалася як присутність інтелектуального, екзистенційно-практичного та мотиваційного компонентів, формувальні заходи спрямовувалися згідно з формою їх прояву. У формуванні активно використовувалися форми соціально-психологічного тренінгу (Л. А. Петровська), Ю. М. Ємельянов, В. П. Захаров, Н. Ю. Хрящев).

2. Вироблення соціальних умінь провадилося за допомогою спеціально створеного соціально-психологічного тренінгу “Соціальна активність і самовтілення особистості”.

Суть тренінгу полягала:

а) в актуалізації соціального життя особистості;

б) в осягненні необхідності діяльнісного втілення соціальних цінностей;

в) у набутті навичок соціальної активності.

Застосована система заходів складалася з 6 частин, що відображали логіку формувального процесу. Це, зокрема, частина 1. “Введення”; частина 2. “Філософія соціальної відповідальності”; частина 3. «Соціальна активність»; частина 4. “Особистість і соціальні перетворення”; частина 5. “Особистість і соціальна відповідальність”; частина 6. “Соціальна активність у сучасному світі”.

У застосованих тренінгових завданнях потенційні емігранти, яким властиві були виділені способи соціальної самоатрибуції, засвідчували мотиваційно-ціннісні та поведінкові риси, присутність яких уможливлює констатацію якісних особливостей, пов'язаних із характером ставлення до соціальної сфери.

Особи, яким властивий раціонально-особистісний тип соціальної самоатрибуції, засвідчували критичне ставлення до будь-яких характеристик соціальних явищ, виявляли здатність формулювати амбівалентні судження, зазначаючи часткову (ситуативну) істинність кожного з них, завважуючи і їх суперечливість. При цьому цінності суспільного життя та цілі соціального процесу приймались як особисто значимі, що засвідчувало їхнє емоційне сприйняття й активне поведінкове втілення.

Представники раціонально-відстороненого способу соціальної самоатрибуції, виявляючи подібні критично-мисленнєві здатності, схилялись, однак, до їхнього застосування задля відособлення від соціальної сфери: предметно-рефлексивні здобутки використовувалися не для уможливлення соціальної активності, а для уникнення її, оскільки предмет інтерпретувався як чужинний.

Стереотипно-схвальне сприйняття соціальних явищ було пов'язане з емоційним реагуванням на зміни у даній царині та готовністю до активного втілення соціальних цінностей і цілей, які, однак, приймалися некритично, й у втіленні яких був присутній момент конформізму.

Стереотипно-заперечувальне сприйняття соціальної сфери проявлялось у формулюванні заздалегідно визначених як за логікою, так і за змістом негативних суджень. Негативне оцінювання поєднувалось із поведінковим униканням навіть заперечувальних дій.

Байдужість до суспільної сфери проявлялась у неготовності сформулювати будь-яке оцінкове чи аналітичне судження й униканні якоїсь визначеної, цілеспрямованої участі у втіленні соціальних цілей. Проведені тренінги показали, що розвиток критично-рефлексивних механізмів сприяє формуванню стійкості до соціального навіювання та становлення саморегуляційних властивостей.

По завершенні формувальних заходів проводилися повторні зрізи, які мали відобразити ефективність залучених заходів. Одержані результати у формі зіставлення показників рівня рефлективності та характеру способу самоатрибуції подано в табл. 2.

Таблиця 2. Результати зіставлення показників рівнів розвитку рефлексії та способів самоатибуції (у відсотках) в експериментальних групах по завершенню формувальних заходів (n=50)

Способи самоатрибуції	Рівні розвитку рефлексії за шкалою В. І. Слободчикова
	Нерефлективна свідомість	Покладальність рефлексії	Порівняльність рефлексії	Визначальність рефлексії	Синтезовість рефлексії
Раціонально-особистісний	-	-	1	8	8
Раціонально-відсторонений	-	5	12	15	10
Стереотипно-схвальний	2	5	9	10	3
Стереотипно-заперечуючий		6	4	2	-
Байдужість	-	-	-	-	-

Одержані результати показують зростання в експериментальних групах кількості осіб, яким, з одного боку, властивий раціонально-особистісний і раціонально-відсторонений тип свідомості, а з іншого, присутність сув'язної тенденції до поліпшення розвитку рефлексії - проявленішими стають порівняльний, визначальний та синтезовий типи.

Проведений поділ вибірки на контрольну й експериментальну уможливив простеження ефективності формувальних заходів. Подамо результати повторних зрізів, проведених з представниками контрольних груп (таблиця 3).

Таблиця 3. Результати зіставлення показників (у відсотках) рівнів розвитку рефлексії та типів самоатрибуції у контрольних групах по завершенню формувальних заходів (n=50)

Способи самоатрибуції	Рівні розвитку рефлексії за шкалою В. І. Слободчикова
	Нерефлективна свідомість	Покладальність рефлексії	Порівняльність рефлексії	Визначальність рефлексії	Синтезовість рефлексії
Раціонально-особистісний	-	-	6	8	3
Раціонально-відсторонений	-	-	12	12	2
Стереотипно-схвальний	2	5	9	6	2
Стереотипно-заперечуючий	4	7	8	1	-
Байдужість	8	2	1	2	-

Загальна тенденція, присутня у контрольних групах, тотожна тенденціям у групах експериментальних, одначе проявляється з набагато меншою виразністю. У порівнянні з початковими зрізами покращились показники, що характеризують спосіб самоатрибуції й рівень розвитку рефлексії. Але динаміка цього зростання поступається динаміці, що властива експериментальним групам. Загалом, як за показниками розвитку способу самоатрибуції, так і за показниками рефлективності представники контрольних груп поступаються представникам експериментальних.

Представлені у таблиці кількісні показники засвідчують ефективність вжитих формувальних заходів. Якісне зростання політичної свідомості є також унаочненням правомірності попередніх гіпотетичних положень. Простежена динаміка вимірюваних показників показує невипадковість одержаного формувального ефекту. Зв'язок “рефлективний фактор - спосіб самоатрибуції” проявляється як причинно-наслідковий. Інші емпірично простежені форми сув'язності (коґнітивні, регіональні) проявляються як невизначальні.

Багатофакторність проведеного дослідження, в якому опосередковувались самоатрибутивні, реакцієві, особистісні та рефлексивні характеристики, зумовлює надійність одержаних результатів.

Подальші перспективи дослідження особливостей подолання когнітивного дисонансу пов'язані з визначенням специфіки його прояву в представників різних національних меншин України. Доцільно також дослідити вплив гендерного чинника на прояв когнітивного дисонансу в потенційних емігрантів.

ВИСНОВКИ

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, формулюються основні положення, що випливають із аналізу його предмета, визначаються практичні рекомендації, накреслюються шляхи подальшого вивчення проблеми. Результати дослідження дають підстави для таких висновків:

Отримані у даному дослідженні дані в цілому підтвердили гіпотези, актуальність і перспективність загальної стратегії дослідження проявів когнітивного дисонансу у потенційних емігрантів.

Потенційним емігрантам властива неадаптованість до умов соціальної діяльності, нерозвиненість фрустраційної толерантності як здатності до долання бар'єрів, що виникають у життєдіяльності. Зіткнення з бар'єрами, зазвичай, призводить до виникнення фрустрацій, що мають тенденцію до переростання у особистісну якість.

Фрустраційна толерантність не формується й у процесі життєдіяльності. Навпаки, потенційним емігрантам похилого віку притаманна особистісна фрустрованість, що вказує на фактично фрустраційний характер соціальних умов у яких вони перебувають.

Успішність проведених формувальних заходів показала, що становлення фрустраційної толерантності уможливлюється розвитком здатності до рефлексії, адже існує об'єктивний зв'язок: фрустраційна толерантність - рефлексія. Рефлексивні процеси актуалізуються самим деприваційним чинником.

Розвиткові здатності до рефлексії у потенційних емігрантів сприяє організація тренінгів із забезпеченням високого рівня проблемності, наявності рефлексивних еталонів і адекватного відтворення суттєвих ознак соціального середовища.

Здійснені формувальні заходи являють собою ефективну систему, що сприяє розвиткові фрустраційної толерантності у потенційних емігрантів і, зрештою, їхньому соціальному становленню. Об'єктивність предметної спрямованості формувального впливу й узгодженість даних заходів зумовлює перспективність їхнього застосування з метою розвитку фрустраційної толерантності, як індивідуально-психологічної властивості і як способу запобігання та корекції фрустраційниїх проявів у потенційних емігрантів. Результати дослідження використовуються у роботі з потенційними емігрантами з метою поліпшення процесу їх соціального становлення - запобігання та корекції фрустраційних станів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Рождественський А.А. Фрустраційні прояви когнітивного дисонансу в потенційних емігрантів / А.А. Рождественський // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. Т. VII, вип. 5. - К., 2005. - С.280-286.

2. Рождественський А. А. Особливості переживання процесу еміграції на прикладі російських емігрантів в Україні / А.А. Рождественський // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Збірник наукових праць Інституту психології Г. С. Костюка АПН України. / За ред. В.О.Моляко. - Т.12, Вип. 6. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2008. - С. 261-267.

3. Рождественський А. А. Соціальні риси трудової міграції / А.А. Рождественський // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології Г. С. Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. - Житомир: “Вид-во ЖДУ ім. І.Франка”, 2008. - Т.7, Вип. 19. - С. 198-202.

Також результати дослідження опубліковано в матеріалах конференцій.

4. Рождественський А. А. Когнітивний дисонанс і костюківське поняття ”внутрішні суперечності” / А.А. Рождественський // Лабіринти еволюції. Становлення людини та людства: матеріали Міжнародної наукової конференції (Київ, 10-11 червня 2005 р.). / Асоціація „Новий акрополь”; КНУ ім. Тараса Шевченка; Ін-т педагог. освіти і освіти доросл. АПНУ; Київський нац. ун-т театру, кіно і телебач. ім. І. К. Карпенка-Карого. - К., 2005. - Ч. 1. - С. 31-33.

5. Рождественський А. А. Еміграція як предмет етико-психологічного дослідження / А.А. Рождественський // Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.; _ Львів: Вид-во ”Центр” Львівського національного університету імені Івана Франка, 200. _ С. 66-68.

АНОТАЦІЯ

Рождественський А.А. Вікові особливості подолання когнітивного дисонансу в потенційних емігрантів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19. 00. 07 - вікова та педагогічна психологія. - Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - К., 2009 р.

Дисертаційне дослідження присвячене розкриттю проявів вікових особливостей когнітивного дисонансу в потенційних емігрантів. Виявлено, що рішення про емігруванння не лише не ослаблює когнітивного дисонансу, а навпаки - посилює. На основі експериментальних даних показано, що подолання негативних проявів когнітивного дисонансу уможливлюється завдяки розвитку фрустраційної толерантності. Показано, що, фрустраційна толерантність справляє детермінуючий .вплив на їх соціальне становлення. У контексті вікової та педагогічної психології, фрустрація у життєдіяльності виступає, з одного боку, наслідком певної якості соціальної структури, з іншого, індивідуально-психологічною детермінантою, що визначає певні особистісні прояви. Експериментально доведено, що способом запобігання та корекції фрустраційних станів може виступати розвиток рефлексії: тією самою мірою, якою депривація виступає об'єктивним фактором виникнення фрустрацій, депривація як усвідомлена проблемність, розрив у відлагодженій діяльності виступає актуалізуючим чинником щодо звертання до засобів рефлексії.

Ключові слова: еміграція, фрустрація. соціалізація, адаптація, професійне становлення, комунікація, рефлексія.

АННОТАЦИЯ

Рождественский А.А. Возрастные особенности преодоления когнитивного диссонанса у потенциальных эмигрантов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - возрастная и педагогическая психология. Институт психологии им. Г. С. Костюка АПН Украины. - К., 2009.

Диссертационное исследование посвящено раскрытию проявлений возрастных особенностей когнитивного диссонанса в потенциальных эмигрантов. Выявлено, что принятие решения относительно эмиграции не только не ослабляет негативных проявлений когнитивного диссонанса, а наоборот - усиливает. На основании экспериментальных данных показано, что преодоление негативных проявлений когнитивного диссонанса становится возможным благодаря развитию фрустрационной толерантности. Фрустрация в социальном становлении является, с одной стороны, следствием некоторой социальной структуры, с другой, - индивидуально-психологической детерминантой, определяющей специфические личностные проявления. Рассмотрены тенденции проявления общих и частных черт состояния фрустрации в жизнедеятельности потенциальных эмигрантов. Акцентируется внимание на вопросе определяющего влияния ситуативных и субъективных факторов становления фрустрации. Указаны положительные и отрицательные стороны фрустрации как психического состояния, возникающего в системе адаптации к значимой ситуации. Именно адаптационный контекст фрустрации определяет объективность данного явления. Кроме деструктивных черт относительно целенаправленной деятельности, фрустрация сопряжена и с позитивными результатами - способствование личностному становлению индивида. Показано, что переход неопределенности фрустратора в субъективную определенность зависит от личностных черт индивида, от степени присущей ему фрустрационной толерантности.

Социальные условия, необходимо включающие коммуникацию, следование социальным нормам и реализацию надлежащих образцов знания и поведения, ведут к углублению деструктивных проявлений фрустрации. Фрустрационная толерантность не приобретается с опытом, а требует целенаправленного развития, посредством специальных формирующих средств. Непосредственно, становлению фрустрационной толерантности способствует развитие рефлексии. Необходимыми условиями формирования у потенциальных эмигрантов разрешения социальных задач выступают интериоризированные идеальные модели деятельности, осознанный опыт и планирование шагов к усовершенствованию социальных качеств, актуализирующиеся именно рефлексивными средствами в депривационной ситуации. Рассмотрена связь между самосознанием личности и самосознанием профессиональным.

Выделено, онтологическое измерение феномена фрустрации, его сущностные и структурно-функциональные особенности, основные аспекты онтогенеза. Способность человека противостоять фрустрационным ситуациям, избегать деструктивных последствий, адекватно их оценивать, рефлексировать, сопоставлять с общим деятельностным контекстом, актуализированными целями и способами деятельности (соответствующим образом переоценивать), демонстрируя поведенческую креативность, в значительной степени зависит от готовности к деятельности в депривационных условиях. Готовность к фрустрирующим влияниям может характеризоваться как индивидуально-психологическая толерантность к фрустрационным ситуациям.

Экспериментально доказано, что способами упреждения и коррекции фрустрации может выступать развитие рефлексии: в той же степени, в какой депривация выступает объективным фактором, определяющим возникновения фрустраций, в той же степени, депривация, как осознанная проблемность, разрыв традиционных способов действий выступает актуализирующим фактором по отношению к рефлексии. Продуктивным путем преодоления когнитивного диссонанса у потенциальных эмигрантов является развитие рефлексии.

Ключевые слова: эмиграция, фрустрация, социализация, адаптация, профессиональное становление, коммуникация, рефлексия.

ANNOTATION

Rozhdestvenskiy A.A. Potential emigrants' age peculiarities of cognitive discord overcoming. - Manuscript.

The thesis for achieving the degree of the candidate of Psychological sciences in speciality 19.00.07 - age-specific and educational psychology. - G.S. Kostyuk's Institute of Psychology of the Ukrainian Academy of Sciences. - Kyiv, 2009.

The investigation is aimed at disclosing the role of frustration tolerance in the structure of potential emigrant' personality. It is shown that frustration tolerance has determinant impact on their social formation. The work under consideration stresses on the notion of frustration used in the context of age-specific and educational psychology. Thus frustration in social formation is, on the one hand, the result of some certain social structure quality, on the other hand - individual psychological determinant that defines certain personal manifestation. It is empirically proved that reflexion development can act as a means of frustration states prevention and correction. Deprivation acts as an objective factor of frustration rise to the same extend as deprivation as a realized problem, a gap in organized activity, acts as a defining reason concerning the appeal to reflexion means.

Key words: emigration, frustration, socialization, adaptation, professional formation, communication, reflexion.

Размещено на Allbest.ru