Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія педагогічних наук України

Інститут психології імені Г.С. Костюка

УДК 616.1+159.9

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Особливості усвідомлення власного життєвого досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями

19.00.04 - медична психологія

Дем'яненко Юлія Олександрівна

Київ 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Останнім часом все актуальнішою стає проблема покращення якості життя людей із хронічними соматичними захворюваннями. Робота в цьому напрямі потребує відповідного удосконалення не тільки методів лікування, а й реабілітації. Сучасні дослідники у сфері медичної психології зосереджують свою увагу на підвищенні ефективності лікування та профілактики захворювань за рахунок психологічної підтримки хворих.

Найбільшу проблему на сьогоднішній день становлять хвороби системи кровообігу, смертність та інвалідизація від яких зростає кожен рік. Згідно зі статистичними дослідженнями 28,9% дорослого населення та 20,2% населення у працездатному віці внесені до структури первинної інвалідності із захворюванням серцево-судинної системи. Захворювання серцево-судинної системи є найбільш розповсюдженими у світі. В Україні хвороби системи кровообігу в загальній структурі захворюваності серед населення є вагомими, і ця тенденція зростає, за останні роки захворюваність зросла на 79,3%, поширеність - 80,8% серед усього населення. У структурі серцево-судинних хвороб лідируючі позиції займають стенокардія та гіпертонія. Тільки в Україні 20% населення страждають на гіпертонію. Все більше лікарів схильні вважати, що першопричиною названих вище захворювань є не тільки органічні зміни у структурі організму, велике значення мають і психологічні особливості хворого. Симптоматичне лікування не завжди приносить бажаних результатів, і, як правило, хвороби загострюються при виникненні сильних емоційних переживань. Тому є потреба глибокого та всебічного аналізу причин виникнення та розвитку захворювань, розгляду особистості з позиції єдності її соматичного та психологічного стану.

Довгий час вважалось, що те чи інше захворювання виникає через „патологію органа”. У кінці ХІХ - початку ХХ сторіччя почала формуватись психосоматична теорія виникнення захворювань (Ф. Александер, Ф.В. Бассін, Г.Ф. Ланг, І.П. Павлов, Ф. Данбар, Р. Росенман, В. Райх, М. Фридман, Дж. Енджел, A. Шмейл), яка підкреслювала єдність тіла і психіки та робила наголос на так званій „патології відношення”. На сьогоднішній день все більше лікарів схиляються до думки, що треба лікувати не лише тіло, а й „душу”. Однак незважаючи на те, що психосоматичні теорії поширюються у загальній медичній практиці, психологічним факторам у виникненні і розвитку захворювань недостатньо приділяють уваги, і вони залишаються на другому плані, а повинні розглядатися у взаємозв'язку з соматичними змінами в організмі.

Існуючі дослідження свідчать, що на розповсюдженість серцево-судинних захворювань впливають такі фактори, як: гострі психічні травми, хронічне психоемоційне напруження, несприятливі життєві події та зміни, а також психологічні особливості людей. Якщо узагальнити названі вище фактори, то можна зробити висновок, що основний вплив на виникнення та розвиток соматичних захворювань мають особливості людини специфічним чином реагувати на подразники, які на неї впливають. Контактуючи з навколишнім світом, людина постійно отримує інформацію, яка проходить обробку в центральних відділах нервової системи, формуючи стратегію реагування, включення нервового і гуморального механізмів, які забезпечують пристосувальну поведінку. У свою чергу, тип поведінки формується під впливом актуального психічного стану, який тісно пов'язаний із змістовно-оцінювальною картиною світу особистості. Тому для розуміння причин виникнення та розвитку серцево-судинних захворювань необхідний аналіз ставлення людини до подій її життя, дослідження її специфічного способу осмислення буття. У цьому контексті важливими є дослідження організації свідомості хворих із серцево-судинними захворюваннями через призму вміння усвідомлювати власний досвід. Вивчення згаданих вище особливостей людини можна здійснювати за допомогою методів наративної психології, яка тлумачить наратив як специфічний модус свідомості людини, в якому відображається історія життя особистості. Історії, що розповідає людина, є репрезентацією її власного життєвого досвіду, який у процесі усвідомлення та інтерпретації стає частиною „Я-концепції” особистості (В.В. Нуркова). Аналіз існуючої літератури вказує на те, що завдяки наративному методу ми можемо не тільки досліджувати психологічні особливості усвідомлення власного досвіду, а й проводити корекційну роботу для того, щоб людина могла продуктивно зі своїм досвідом взаємодіяти (Е.С. Калмикова, Е. Менгенталер, О.М. Назарук, В.В. Нуркова, Н.В. Чепелєва, О.М. Шиловська, Дж. Фридман, Дж. Комбс).

Використання наративів у процесі надання психологічної допомоги здається перспективним, оскільки: 1) дозволяє людям відокремити їх життя і стосунки від тих знань та історій, котрі, на їх думку, вже себе вичерпали; 2) допомагає їм кинути виклик тим способам життя, які вони сприймають як домінуючі, підкорюючі; 3) заохочує людей переписати історію життя у відповідності до альтернативних історій їх ідентичності, яким вони надають перевагу, і у відповідності до тих способів життя, що є найкращими для самих людей (Е.С. Жорняк). Це дасть змогу, по-перше, визначити найбільш важливі для пацієнта моменти життя. По-друге, виявити стереотипи у поведінці досліджуваних, які можуть бути змінені на більш конструктивні. По-третє, у процесі розповіді, змінивши свій текст, хворий може по-іншому поглянути на певну подію в житті, переосмислити негативний досвід, налаштуватись на досвід переборення хвороби.

Таким чином, тема дисертаційного дослідження „Особливості усвідомлення власного життєвого досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями” зумовлена як соціальною, так і науковою значимістю проблеми. Визначення особливостей породження та усвідомлення власного досвіду хворими з вадами системи кровообігу має теоретичне і практичне значення, оскільки може бути використане не тільки у реабілітаційній роботі з хворими, а й у психопрофілактичній роботі з людьми так званої „групи ризику”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження пов'язана з науково-дослідними темами лабораторії когнітивної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України „Соціально-психологічні чинники розуміння та інтерпретації особистого досвіду” (номер державної реєстрації 0104U000222) та „Розуміння та інтерпретація життєвого досвіду як чинник розвитку особистості” (номер державної реєстрації 0108U000310), затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 1 від 31.01.2005 р.) та узгоджена в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 28.09.2010 р.).

Об'єкт дослідження - процес усвідомлення особистого досвіду.

Предмет дослідження - особливості усвідомлення життєвого досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями.

Мета дослідження - визначити психологічні особливості усвідомлення власного досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями та на цій основі обґрунтувати умови використання наративних методів у корекційно-профілактичній роботі з ними.

Гіпотези дослідження:

· особливості усвідомлення власного досвіду є одним із вагомих чинників виникнення та перебігу серцево-судинних захворювань;

· особливості усвідомлення власного досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями відображаються у текстах - наративах, які за своїм змістом та будовою суттєво відрізняються від наративів, породжуваних здоровими особами;

· використання методів наративної психотерапії з метою корекційної роботи над текстами-наративами може сприяти усвідомленню та інтеграції власного життєвого досвіду у структуру свідомості особистості в іншій модальності, що сприятиме узгодженню та структуруванню цілісної „Я_концепції” та позитивному ставленню до власного життєвого досвіду, що є однією із умов поліпшення стану здоров'я осіб із серцево-судинними захворюваннями.

Відповідно до мети та на основі гіпотези дослідження були поставлені такі завдання:

- на основі теоретичного аналізу проблеми визначити психологічні чинники розвитку захворювань серцево-судинної системи;

- виявити психологічні особливості усвідомлення особистого досвіду людьми із серцево-судинними захворюваннями та їх відображення у текстах-наративах;

- визначити відмінності усвідомлення життєвого досвіду хворих з вадами серцево-судинної системи та відносно здорових людей;

- розробити психокорекційну програму, спрямовану на роботу з власним досвідом людьми з серцево-судинними захворюваннями, що ґрунтуватиметься на використанні наративних технік.

Методологічну основу дослідження становили: основні положення психологічної герменевтики (О.О. Брудний, В.Н. Дружинін, Н.В. Чепелєва, Х.-Г. Гадамер, В. Дільтей, П. Рікер), психологічний, лінгвістичний, семіотичний підходи до вивчення тексту як засобу організації особистого досвіду людини (М.М. Бахтін, Е.С. Жорняк, Е.С. Калмикова, Ю.М. Лотман, П. Лукман, Е. Менгенталер, В.В. Нуркова, Н.В. Чепелєва, Р. Барт, П. Бергер, Р.Я. Якобсон, Й. Брокмейер, Ж. Деррида, Дж. Комбс, М. Уайт, Дж. Фридман, Р. Харре), теоретичні основи психосоматики (Ф.В. Бассін, Д.І. Ісаев, Б.Д. Карварсарский, Р.О. Лурія, С.Д. Максименко, І.П. Павлов, І.М. Сеченов, Ф. Александер, Ф. Данбар); теоретико-методологічні основи психологічного дослідження людей з вадами серцево-судинної системи (Ф. Александер, К.М. Биков, Е.І. Ганелина, Ю.М. Губачов, І.А. Коваль, О.С. Копіна, Є.Ю. Коржова, Я.М. Краевский, І.Т. Курцин, Г.Ф. Ланг, В.В. Ніколаєва, В.М. Поворотов, Е.І. Соколов, Р. Розерман, М. Фридман, Є.М. Харченко, Е.О. Юматов).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотез були використані такі методи: теоретичний аналіз проблеми, аналіз текстів-наративів, автобіографічні та психодіагностичні методи, психокорекційні та психопрофілактичні методи.

Достовірність та надійність результатів дослідження базується на методологічній і теоретичній обґрунтованості вихідних даних дослідження, репрезентативній виборці, відповідності застосування діагностичного інструментарію та коректним використанням методів математичної обробки отриманих у ході дослідження даних.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:

- вперше здійснено дослідження відображення особливостей усвідомлення власного досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями; розкрито особливості усвідомлення життєвого досвіду психосоматичних хворих (на прикладі людей із діагнозом стенокардія та гіпертонія);

- поглиблено психологічні знання щодо особистісних властивостей людей із серцево-судинними захворюваннями;

- експериментально виявлено психологічні фактори, що впливають на процес усвідомлення власного життєвого досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями та його відображення у текстах-наративах таких людей;

- дістало дальшого розвитку використання наративних технік у психопрофілактичній і корекційній роботі з психосоматичними хворими, спрямованій на прийняття та усвідомлення людиною власного досвіду.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблена програма тренінгу, спрямована на осмислення та усвідомлення власного життєвого досвіду, може бути використана практичними психологами в медичних закладах у процесі психопрофілактичної та психокорекційної роботи, спрямованої на переосмислення та подолання негативно насичених домінуючих наративів у людей із хворобами серцево-судинної системи, усвідомлення ними власного позитивного життєвого досвіду, а також з метою покращення якості життя таких пацієнтів і зменшення рецидивів захворювання.

Апробація і впровадження результатів дослідження: основні результати роботи обговорювались на засіданнях лабораторії когнітивної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, а також результати дослідження були представлені на наукових та науково-практичних конференціях: „Психологічні засади здорового способу життя студентської молоді” (Чернігів 19-20 травня 2005 р.), „Методологічні засади практичної психології” (Переяслав-Хмельницький 28-29 січня 2008 р.), „Психолого-педагогічні аспекти формування та розвитку майбутнього фахівця” (Миколаїв 15-17 лютого 2008 р.), „Соціально-психологічні трансформації особистості та суспільства на сучасному етапі” (Чернігів 20-21 листопада 2008 р.).

Результати дослідження були впроваджені у кардіологічному відділенні Олександрівської міської клінічної лікарні міста Києва.

Публікації. Зміст та результати дослідження відображено в 7 одноосібних публікаціях, із них 5 статей у наукових фахових виданнях, що включено до переліку, затвердженого ВАК України та матеріалах конференцій.

Структура та обсяг роботи: Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів та висновків, подане на 161 сторінці основного тексту, включає 12 таблиць (поданих на 8 сторінках), 4 графіки (поданих на 2 сторінках), список використаних джерел (128 найменувань) і 4 додатки (поданих на 12 сторінках). Повний обсяг дисертації - 198 сторінок.

Основний зміст

Вступ містить інформацію щодо актуальності дослідження і загальні напрями дисертаційної роботи, розкриває її об'єкт та предмет, обґрунтовується мета дослідження, а також розглядаються гіпотези, основні завдання та методологічна основа дослідження. Висвітлюється наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження. Наводяться дані про апробацію результатів роботи, їх впровадження у практику. Подані відомості про публікації за темою дисертації.

Перший розділ роботи „Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблеми особистісного досвіду в контексті медичної психології” присвячений аналізу впливу різноманітних психологічних чинників на процес виникнення та розвиток психосоматичних захворювань серцево-судинної системи (стенокардія та гіпертонія).

У вітчизняній та зарубіжній літературі виділяють декілька моделей формування психосоматичних розладів, серед них найбільш відомими є психоаналітичний (Ф. Александер, Ф. Данбар, Дж. Неміах, П. Сифнеос) та психофізіологічний (К.М. Биков, В.О. Гіляровський, Є.К. Краснушкін, І.Т. Курцин, І.П. Павлов) напрями. Сучасна медицина не заперечує впливу психологічних факторів на розвиток соматичних захворювань, однак механізм їх впливу на організм людини залишається достеменно невідомим, названі вище психосоматичні теорії не дають вичерпної відповіді на питання походження та розвитку соматичних захворювань. Найбільш популярною останнім часом стає біопсихосоціальна модель формування психосоматичних розладів (О.Б. Холмогорова). Даний підхід розглядає людину з урахуванням її здоров'я і хвороби, оточення, яке вона створює сама і в якому живе, де психологічний фактор виступає у вигляді специфічного способу переробки інформації, що надходить із навколишнього середовища та традиційних характерологічних стилів поведінки у фруструючих ситуаціях.

Отже, розгляд таких психосоматичних захворювань, як гіпертонія та стенокардія, з позиції біопсихосоціального підходу поєднує у собі такі фактори ризику їх виникнення, як порушення ліпідного обміну, збільшення маси тіла, зменшення рухливості, підвищення артеріального тиску, паління тютюну, спадковість, постійне нервово-психічне напруження та характерологічні особливості людини.

Дослідники виділяють такі психологічні фактори, що впливають на розвиток серцево-судинних захворювань: схильність до хвилювання, підвищене почуття провини, високий рівень тривоги, критичне ставлення до себе, стримування агресивних проявів, ригідність, високий рівень невротизації, невпевненість у собі, невідреаговані емоції, довготривале переживання травм. Такі фактори, як підвищене переживання невдач, почуття провини, критичне ставлення до себе можуть свідчити про небажання або нездатність аналізувати свою поведінку, усвідомлювати власний досвід, що призводить до збіднення поведінкових реакцій у різних життєвих ситуаціях, використання незрілих захисних механізмів. Тому основну увагу зосереджено на зв'язку між розвитком захворювань системи кровообігу та вмінням усвідомлювати власний життєвий досвід.

Досвід розглядається як частина мовленнєвої свідомості людини, за допомогою якого можна пролити світло на поведінкові феномени. Основною функцією досвіду є обробка та впорядкування отриманої інформації (К.О. Абульханова-Славська, Г.С. Костюк, О.М. Лактіонов, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва)

Репрезентативною частиною життєвого досвіду людини стають тексти-наративи. На думку Дж. Брунера, втілення досвіду у формі історії, розповіді дозволяє усвідомити його в інтерперсональній, міжособистісній сфері. Н.В. Чепелєва розглядає тексти-наративи як зафіксовану базову концепцію життя людини, через яку переломлюються усі події та проблеми людини, і тому дослідження текстів має велике значення для розуміння людини. На думку С.Д. Максименка, завдяки онтологізації тексту, який виступає як семіотична модель суб'єктивної реальності, стає можливим дослідити складну діалектику не-символізованого буття людини. Наратив, таким чином, є одним із засобів вивчення психологічних особливостей людини, оскільки містить більш значущу для особистості інформацію та в комунікативному відношенні має більше можливостей для передачі емоційного стану і стимуляції відповідної реакції реципієнта (Є.С. Калмикова, Є. Мергентайлер).

У ході вивчення проблеми „Я-концепції” людини науковці дійшли висновку, що усвідомлення свого життєвого досвіду дорівнює усвідомленню свого „Я” як душевно-духовного стану, що відображається через призму змісту свідомості (О.О. Брудний, Л.С. Виготський, В.Ф. Петренко, С.Л. Рубінштейн, Н.В. Чепелєва). Тому суть процесу усвідомлення, на думку А.В. Воробйової, полягає у вмінні відокремлювати значення окремої події, зв'язувати окремі події за змістом, вміти узагальнювати причини появи подій або явищ, перейматися значенням слів або вчинків, робити прогноз наслідків. Завдяки процесу усвідомлення досвіду у людини з'являється можливість критичного ставлення до себе, бачення себе очима інших, виявлення своїх слабких місць, пошук самокорекції, що, в свою чергу, створює передумови для особистісного зростання. Особливо це важливо для людей із серцево-судинними захворюваннями, оскільки відповідно до існуючих досліджень, пов'язаних із вивченням психологічних складових виникнення серцево-судинних захворювань, людям із такими вадами притаманна стереотипна поведінка, яка змушує їх знову й знову діяти за певним сценарієм, не звертаючи уваги на зміну подій і обставин.

У другому розділі - „Методологічні передумови та результати дослідження особливостей усвідомлення власного досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями” - подано процедуру експериментального дослідження, розглянуто та обґрунтовано методичний інструментарій, визначено критерії поділу учасників дослідження на групи, наведено статистичні дані дослідження та проаналізовано кількісні й якісні показники отриманих результатів.

Дослідження проводилось на базі Олександрівської міської клінічної лікарні м. Києва. У дослідженні взяло участь 135 чоловік, з них 48 осіб, яким було поставлено діагноз гіпертонія 1-ї та 2-ї функціональних стадій, 33 особи з діагнозом стабільної чи нестабільної стенокардії, контрольну групу склали 54 особи без хронічних соматичних захворювань, з оптимальним та нормальним артеріальним тиском. Вік учасників дослідження складав від 20 до 55 років, оскільки до такої великої вікової групи належать люди працездатного віку, а саме вони, за даними ВОЗ, частіше за все страждають на серцево-судинні захворювання. Крім того, даний віковий період науковці відносять до зрілості, і він насичений різноманітними подіями, пов'язаними з різними видами діяльності, соціальними ролями. Цей період характеризують самостійністю людини, здатністю адекватно оцінювати себе та своє життя, на основі власного та колективного досвіду діяти за обставинами, змінювати поведінку залежно від ситуації (А. Адлер, Е. Ериксон, Г. Олпорт, К. Юнг).

Дослідження складалось із декількох етапів. На першому етапі учасникам було запропоновано написати власну автобіографію в довільному вигляді та відповісти на запитання анкети. Другий етап був спрямований на вивчення особистісних характеристик досліджуваних з метою визначення взаємозв'язку між особистісними особливостями учасників та автонаративним матеріалом. Для дослідження особистісних факторів, що впливають на процес творення автонаративів і особливості усвідомлення власного життєвого досвіду використовувались такі методики: 16-ти факторний особистісний опитувальник Кеттелла (скорочений варіант 105 питань), методика виявлення рівня тривожності, запропонована Ч.Д. Спилбергером та адаптована на російську мову Ю.Л. Ханіним, опитувальник Басса-Даркі. Третім етапом було розроблення критеріїв оцінки автобіографій та схем аналізу відповідей на анкету. Аналіз отриманого автобіографічного матеріалу за допомогою кількісних і якісних критеріїв оцінки дав змогу виділити 3 групи автобіографічних наративів: „формальні”, „ретроспективні” та „рефлексивні” автобіографії. Результати розподілу типів автобіографій представлені у таблиці.

Таблиця 1. Розподіл досліджуваних за типом автобіографії відповідно поставленому діагнозу

Із таблиці видно, що більшість автобіографій хворих відносяться до групи „формальних”. Кількісний і якісний аналіз показав, що в таких автобіографіях майже відсутня особистісна інформація, окрім власного народження, навчання та трудової діяльності, при цьому відсутні згадування про інших персонажів, окрім автора, відсутнє й емоційне забарвлення тексту.

Порівняно із групою здорових, автобіографічні тексти хворих із серцево-судинними захворюваннями, які ми віднесли до категорії „ретроспективних”, мають обмежений перелік подій життя, хоча він ширший, ніж в автобіографіях І-го типу. В автобіографічних спогадах групи хворих у 81,25% випадків йдеться про позитивні події життя, тоді як у контрольній групі вони складають 93,75%. До негативних подій у житті відносяться 18,75% подій у групі хворих і 6,25% у групі здорових. Отже, у групі хворих все ж таки зберігаються незначні тенденції, притаманні „формальним” текстам.

Різниця між автобіографіями у групах здорових та хворих, які ми віднесли до типу „рефлексивних”, відсутня. Невеликий відсоток таких автонаративів в обох групах вказує на загальну відсутність вміння аналізувати події власного життя, інтегрувати їх у структуру власного досвіду. Однак даний тип автобіографій превалює у групі хворих, що може свідчити про надмірну саморефлексію, яка у сукупності з особистісними рисами призводить до розвитку захворюваня. Таким чином, у групі хворих третій тип автобіографій можна пов'язати із такими їх особистісними характеристиками, як схильність до довготривалого обмірковування життєвих подій. Даний факт може свідчити про існування деякого усередненого рівня рефлексії, який дозволяє інтегрувати власний досвід у структуру „Я-концепції” при відносно неглибокому аналізі власних емоційних станів.

Отже, загальний аналіз автобіографій вказує на невміння більшої частини досліджуваних складати цілісні, логічно впорядковані, з гнучкою структурою тексти-описи власного життя, в яких би розкривалися не тільки певні аспекти життєдіяльності, а й була присутня рефлексія тих подій, про які йде мова. Даний факт появляється в обмеженості тем, висвітлених в автобіографіях, які переважно носять нейтральне або негативне забарвлення; основною темою в них є трудова діяльність; коло знайомих чи значимих людей описується лише у 18,5% автобіографій хворих, як правило, про них згадується мимохідь, і тому неможливо простежити взаємовідносини між ними; у текстах неможливо також простежити ставлення хворих до самих себе; хворі не схильні згадувати про хворобу, і в текстах відсутня оцінка свого теперішнього стану.

Подібні результати були отримані і у структурованому інтерв'ю, яке було опрацьоване за допомогою контент-аналізу. У більшості випадків відповіді хворих були закриті („так” або „ні”), односкладні, без пояснень. Результати опитування свідчать про однобокість у поглядах хворих на свої проблеми із здоров'ям. Так, більшість хворих не хочуть помічати незначні проблеми зі здоров'ям у минулому і фіксують свою увагу лише на теперішньому стані, що призводить до несвідомої ідеалізації свого соматичного стану в минулому і, відповідно, певної драматизації теперішнього стану. Отже, вони майже не звертають уваги на свій минулий досвід сприйняття хвороб, а відтак залишається незадіяним репертуар конструктивних методів подолання хвороб. У свідомості вкорінюється установка на пасивне ставлення до свого здоров'я, підтвердженням цього факту є відповіді на запитання про дії, спрямовані на укріплення свого здоров'я. Хоча відсоток дій, спрямованих на руйнування свого здоров'я у таких хворих невеликий, проте більшість із них використовують пасивні методи підтримки задовільного стану організму. Крім того, і хворі на гіпертонію, і хворі із діагнозом стенокардія зміну стану здоров'я пов'язують із негативними подіями, хоча при цьому ігнорують первинні, психологічні чинники стресу, акцентуючи увагу на вторинних - фізіологічних, що свідчить про відсутність усвідомлення власного досвіду. Наведені дані вказують на домінування у підсвідомості негативних емоцій, що відображується у пригадуванні негативних подій свого життя.

У теоретичному розділі було вказано, що на виникнення та розвиток психосоматичних хвороб серцево-судинної системи впливають особистісні характеристики, які відбиваються у схильності людини зациклюватись на певних емоційних станах. Для визначення особистісних рис, що притаманні групі хворих, було проведено факторний аналіз, який показав, що для групи хворих у поведінці притаманна залежність від обставин та думок інших, через ймовірно низьку самооцінку. Емоційна сфера характеризується ворожим ставленням до оточуючого середовища з проявами емоційної та непрямої вербальної агресії. Середні показники, отримані за результатами тестування, вказують, що контрольній групі притаманні прямолінійність і безпосередність, емоційність, вміння розслаблятись. Респонденти з контрольної групи в більшій мірі орієнтовані на зовнішню реальність, зумовлену обставинами. Тоді як експериментальній групі притаманна конфліктність, заглиблення у себе, в поведінці вони не обумовлюються обставинами.

Результати порівняльного аналізу за двома групами досліджуваних представлено у таблиці.

Таблиця 2. Порівняльна таблиця факторної структури особистісних характеристик досліджуваних

Отримані дані свідчать, що факторна структура відрізняється лише за третім фактором. Відповідно, для експериментальної групи в більшій мірі характерні прояви прихованої, непрямої вербальної агресії. На думку деяких науковців, вербальна агресія створює ілюзію розрядження ворожості, тоді як насправді призводить лише до накопичення деструктивних імпульсів. Можна зробити припущення, що саме неможливість, чи небажання показувати власні справжні негативні емоції, відрізняє людей з серцево-судинними захворюваннями і саме не відредаговані належним чином емоції є спусковим механізмом розвитку захворювань системи кровообігу.

Відповідно характерологічні особливості хворих можуть бути причиною напруження в основних системах відношень, породжувати конфлікти, стан невдоволення та тривогу. Хоча зі сторони ці люди хочуть відповідати вимогам суспільства, бути зовні спокійними, врівноваженими. Певні форми соціальної регламентації поведінки людини, виражена залежність особистості від підтримки інших призводять до відхилень у вираженні емоцій при стресі. Незадовільні міжособистісні стосунки й потреба у визнанні референтною групою можуть впливати на високу самооцінку й високий рівень домагань за умов, які не завжди сприятливі для їх задоволення. Таким чином, формується негармонійна легковразлива особистість, яка приховує реальні емоції та бажання від інших, чим перевантажує власну нервову систему. У їхньому житті домінують соціальні стереотипи та установки, які часто не є внутрішньо прийнятними для особистості, проте необхідність у соціальній підтримці та схваленні змушують дотримуватись цих норм. Це, на нашу думку, призводить до сприйняття оточення як агресивного.

Аналіз впливу особистісних рис та особливостей текстотворення, який було проведено за допомогою кореляційного аналізу, показав, що існує зв'язок автобіографічного матеріалу з особистісними особливостями автора. Так, автобіографії, які ми віднесли до І-го типу, пов'язані з соціально-емоційними факторами, зокрема, тексти хворих взаємопов'язані із соціальною пасивністю, стриманістю у прояві емоцій, черствістю у ставленні до оточуючих, песимістичністю у сприйнятті дійсності, схильністю до обережності, невпевненість у собі, залежністю від групи та потребі у підтримці з боку інших.

Взаємопов'язаними з наративом 2-го типу виявились такі складові: схильність приховувати агресивні почуття, виражаючи її в опозиційній манері поведінки, легко засмучуватися, невміння контролювати власні почуття, конфліктність, впертість, дратівливість, фрустрованість.

Аналізуючи взаємопов'язані фактори за 3-м типом наративу, можна зробити висновок, що для групи хворих характерні такі особистісні риси, як: висока емоційна стабільність, багатство емоційних переживань, схильність до саморефлексії, самоаналізу та незалежності; велике значення вони надають емоційності соціальних контактів. Проте їм властиві особистісна тривожність та схильність до роздратування.

Отже, проведені дослідження свідчать, що автобіографічні матеріали більшості хворих недосконалі. Іншими словами, можна сказати, що у хворих відсутній чи недостатній ступінь сформованості вміння описувати себе та своє життя.

Для оповідей досліджуваних із серцево-судинними захворюваннями характерними є відсутність розкриття в текстах власних рис та якостей; відсутність оцінки подій, складних ситуацій, а отже, відсутність саморефлексії; хронологічний, формальний виклад подій в автобіографіях; обмежена кількість персонажів, що з'являється у автобіографіях; опис у тексті подій минулого та сьогодення при відсутності планів на майбутнє.

Зазначені характеристики текстів хворих свідчать, що більшість досліджуваних не використовує ресурси свого життєвого досвіду, здатність до його усвідомлення або слабо розвинута, або взагалі відсутня; їм не притаманне цілісне сприйняття свого життєвого шляху; відсутній механізм інтерпретації життєвих подій; життєвий досвід не стає надбанням особистісного досвіду.

У третьому розділі - „Розвиток здатності до усвідомлення власного життєвого досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями” описано процедуру психологічного тренінгу „Усвідомлення власного досвіду” та надані результати його апробації. Тренінг проводився з людьми, що перебували на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні Олександрівської клінічної лікарні міста Києва.

Мета тренінгу полягала у сприянні розумінню людьми з серцево-судинними захворюваннями необхідності інтеграції життєвого досвіду у структури свідомості, що відбувається завдяки процесу усвідомлення; осмисленню ролі особистості в цьому процесі, а також у забезпеченні оволодіння уміннями та навичками попередження та подолання психоемоційних навантажень.

Основними завданнями тренінгу були: аналіз емоцій, що мають вплив на захворювання серцево-судинної системи; оволодіння уміннями та навичками попередження та подолання психоемоційних навантажень у різних ситуаціях: на роботі, вдома, при спілкуванні з іншими людьми; розвиток адекватної самооцінки і впевненості у собі; розширення сфери усвідомлення власних домінуючих ідей, установок, цінностей; корекція уявлень пацієнтів про себе і свій життєвий досвід, що полягає у визнанні особистої відповідальності за свої проблеми, розуміння можливості рішуче вплинути на ці проблеми, визнання, що більшість проблем виникає через ірраціональні уявлення, віднаходження цих уявлень та деконструкція негативних уявлень про своє життя.

Під час роботи тренінгової групи спостерігались зміни у поведінці учасників. Так, під час проведення перших занять тренінгу учасники були трохи скуті, їх розповіді не були розгорнутими, залишалось відчуття недомовленості. До третього заняття рівень саморозкриття підвищився. Ми пов'язуємо це, по-перше, із більшою згуртованістю групи, у якій склалися довірливі стосунки. Однак зміни відбулись не тільки в особливостях поведінки на заняттях, саморозкритті, але й в особливостях розуміння себе, навколишньої дійсності та минулих подій. Так, в міру зростання осмислення та інтегрування отриманої інформації у власний досвід відбувався прогрес особистих історій від текстів-описів до наративів, поглиблювався процес саморефлексії учасниками своїх почуттів та мотивації вчинків.

Після закінчення серії занять ми провели дослідження, аналогічне тому, що було проведено до початку тренінгу. У порівняльній таблиці видно, як змінилось процентне співвідношення типів автобіографій.

Таблиця 3. Порівняльна таблиця змін у типах автобіографічного матеріалу

усвідомлення власний життєвий досвід

Аналіз отриманих результатів свідчить, що після участі в тренінгу автобіографії учасників у більшій мірі стали відповідати ознакам наративу, у значній кількості текстів присутнє рефлексивне сприйняття свого минулого, проявляються причинно-наслідкові зв'язки. Автобіографіям притаманне розширення переліку подій, які пов'язані вже не тільки з професійною діяльністю автора, а й з побутовою сферою життєдіяльності. Збільшилось коло персонажів, і стало можливим простежити в тексті міжособистісні стосунки між ними. Переважала амбівалентна оцінка подій, які описуються учасниками у своїх автобіографіях. На наш погляд, позитивна чи негативна оцінка свого життя автором відіграє важливу роль у становленні цілісності особистості, ніж нейтральне ставлення до подій, що відбулися. Нейтральна оцінка не передбачає роботи особистості над процесом усвідомлення свого досвіду, тому він не інтегрується у структуру особистості, відповідно відсутня цілісна „Я-концепція”.

Після проведення тренінгових занять самопочуття учасників покращилось. Вони відзначали покращення сну, підвищення емоційного тонусу, соціальних контактів, зменшення запальності, тривожності, роздратованості. За результатами огляду лікарів було прийнято рішення деяких учасників тренінгу виписати з лікарні раніше. Таким чином, термін перебування хворих на стаціонарному лікуванні зменшився на один день. Скорочення призначених процедур та передчасна виписка із лікарні має велике значення для психологічного комфорту хворого. Отже, можна зробити висновок: впровадження психологічного тренінгу в структуру лікування та реабілітації хворих із серцево-судинними захворюваннями дає можливість зменшити термін перебування хворого в лікарні за рахунок активізації його адаптивних та компенсаторних можливостей, розвитку внутрішнього потенціалу. Відповідно на психологічному та фізіологічному рівнях формуються умови, що сприятимуть попередженню рецидивів захворювання або протіканню його в послабленій формі.

Висновки

У висновках наведені основні підсумки дослідження, які є доказом підтвердження гіпотези та розв'язання поставлених завдань. Отримані результати дозволили констатувати наступне:

Люди з вадами серцево-судинної системи мають спільні особистісні властивості, що можуть призводити до розвитку захворювання, однією з таких властивостей є слабо розвинута здатність до вербалізації власних емоцій та життєвого досвіду, що призводить до звуження семантичного простору існування особистості, збіднення репертуару змістовного наповнення досвіду, зменшення альтернативних шляхів розвитку особистості та одноманітності життєвих сюжетів.

Особливості організації та структурування особистого досвіду людини, його інтерпретація, інтеграція у структуру „Я-концепції” особистості відображаються у текстах-наративах. Тому, завдяки їх аналізу, можна досліджувати феномени, пов'язані з впорядкуванням людиною власного досвіду, особливостями поведінки та ставлення до навколишнього світу.

Домінуючими темами життєвих історій людей із серцево-судинними захворюваннями є теми, пов'язані з професійною діяльністю хворих та їх нейтральне або негативне забарвлення, що свідчить про недостатню налаштованість особистості на усвідомлене ставлення до подій власного життя і причин порушення серцево-судинної системи.

Виявлено зв'язок між особливостями наративу як відображення процесу усвідомлення та інтеграції досвіду у структуру „Я-концепції” та особистісними властивостями його автора. Досліджувані з групи хворих на серцево-судинні захворювання виявили не тільки низьку здатність до складання автобіографії, а й високі показники, пов'язані із соціальною пасивністю, стриманістю у прояві емоцій, черствістю у відношенні до оточуючих, комфортністю, песимістичністю у сприйнятті дійсності, схильністю до обережності, невпевненістю у собі та потребою у підтримці з боку інших. Названі особливості проявляються у таких характеристиках викладу автобіографічного матеріалу, як: відсутність у тексті аналізу і оцінки подій, хаотичний виклад подій, приховування особистості під голими фактами із власного життя. З розширенням наративної компетентності зростають показники саморефлексії, незалежності, при цьому для всієї групи хворих притаманні високі показники тривожності та схильності приховувати агресивні тенденції.

Людям із вадами серцево-судинної системи властиве нейтральне або негативне ставлення до подій власного життя, ідеалізація минулого і відсутність планів на майбутнє, тема самопочуття є провідною. У створюваних ними наративах домінує сюжет хвороби, відсутнє усвідомлення позитивного досвіду подолання хвороби. Зазначені факти свідчать про пасивність, вузьконаправленість та ригідність в усвідомленні та інтерпретації життєвого досвіду такими хворими.

Для гармонійного існування людини і для подальшого саморозвитку особистості необхідне розширення репертуару інтерпретації подій власного життя та інтеграція позитивного життєвого досвіду у структуру „Я_концепції” особистості.

Розроблена програма тренінгу „Усвідомлення власного досвіду” сприяє зміні структури наративного матеріалу, що проявляється у переосмисленні життєвих стратегій особистості, розширенні репертуару життєвих сюжетів, усвідомленні власної відповідальності за створення позитивного досвіду та позитивно спрямованого життєвого шляху, що, в свою чергу, сприяє прискоренню одужання людей із серцево-судинними захворюваннями.

Подальше вивчення проблеми усвідомлення власного життєвого досвіду потребує розширення дослідження стосовно інших груп хворих із психосоматичними захворюваннями, а також глибшого аналізу трансформації усвідомлення досвіду під впливом психонаративної корекції.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Дем`яненко Ю. О. Психологічний тренінг як засіб усвідомлення власного життєвого досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями / Ю. О. Дем`яненко // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія. - К., 2008. - Т. Х., вип. 7. - С. 155-165.

2. Дем`яненко Ю. О. Психосоматичні теорії: виникнення та трансформації ідеї / Ю. О. Дем`яненко // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2006. - Т.VIII, вип. 4. - С. 295-301.

3. Дем`яненко Ю. О. Наратив як засіб об`єктивації досвіду особистості / Ю. О. Дем`яненко // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - К., 2008. - Т. Х, ч. 1. - С. 148-157.

4. Дем`яненко Ю. О. Перспективи застосування наративних методів у консультуванні людей з серцево-судинними захворюваннями / Ю. О. Дем`яненко // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Випуск 31. Серія: Психологічні науки. - Чернігів, 2005. - Т. ІІ. - С. 23-27.

5. Дем`яненко Ю. О. Наратив як складова мовного характеру свідомості людини / Ю.О. Дем`яненко // Актуальні проблеми психології. - К., 2008. - Т. Х., вип. 3. - С. 198-203.

6. Дем`яненко Ю. О. Усвідомлення життєвого досвіду як умова особистісного зростання / Ю. О. Дем`яненко // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - К., 2008. - Т. 7. Екологічна психологія. - Вип. 17. - С. 65-69.

7. Дем`яненко Ю. О. Особливості репрезентації життєвого досвіду у текстах людьми з серцево-судинними захворюваннями / Ю. О. Дем`яненко // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Випуск 59. Серія: Психологічні науки. - Чернігів, 2008. - Т. І. - С. 89-94.

Анотація

Дем`яненко Ю.О. Особливості усвідомлення власного життєвого досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. - Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей наративу хворих з серцево-судинними захворюваннями як одного із засобів усвідомлення власного життєвого досвіду.

Визначено типи текстів-наративів та проаналізовано психологічні чинники, що впливають на їх породження; досліджено якісний склад автонаративів, виявлено домінуючі теми у наративах хворих; проаналізовано особливості інтеграції власного життєвого досвіду хворих у структуру „Я_концепції” особистості. На основі аналізу отриманих даних розкрито особливості усвідомлення життєвого досвіду людьми з серцево-судинними захворюваннями. Розроблено та апробовано програму тренінгу „Усвідомлення власного життєвого досвіду”, що спрямована на розширення репертуару життєвих сюжетів особистості, переосмислення життєвих стратегій, усвідомлення власної відповідальності у створенні позитивного досвіду та позитивно спрямованого життєвого шляху. Доведено, що тренінгова робота з хворими на серцево-судинні захворювання сприяє глибшому усвідомленню власного досвіду та зміні сюжетних ліній у викладенні автобіографічного матеріалу, а відтак зміні життєвих орієнтирів.

Ключові слова: наратив, усвідомлення особистого досвіду, розвиток особистості, „Я-концепція”, серцево-судинні захворювання, стенокардія, гіпертонія.

Аннотация

Демьяненко Ю. А. Особенности осознания собственного жизненного опыта людьми с сердечно-сосудистыми заболеваниями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. - Институт психологии имени Г.С. Костюка НАПН Украины, Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию особенностей нарратива больных с сердечно-сосудистыми заболеваниями как одного из способов осознания собственного жизненного опыта.

На основе анализа и обобщения психологической литературы обоснована актуальность темы исследования, охарактеризованы основные подходы к рассмотрению проблемы возникновения и развития психосоматических заболеваний. Проанализированы взгляды различных исследователей на проблему использования нарративных техник в психологии и установлено, что нарратив можно рассматривать как способ объективации базовой концепции жизни человека, его отношения к себе и окружающим, определения жизненных установок, норм, мотивов поведения, а также как способ организации, осмысления своего личного опыта.

Выявлена связь между процессом создания нарратива и осознанием личного опыта, а так же между осознанием жизненного опыта и структурой „Я-концепции” личности.

Выделены стилистические, лингвистические и психологические критерии текста, которые позволяют проанализировать особенности осознания личного опыта. В зависимости от наличия указанных критериев, степени соответствия текста признакам нарратива, содержания и степени раскрытия сюжетной линии выделены следующие типы автобиографических текстов:

- „формальные” - констатируют сухие факты биографии без оценки или анализа событий, отсутствием детализации и логической завершённости рассказа с хаотичностью в изложении материала;

- „ретроспективные” - выстроены как обзор событий прошлого, с частичным анализом своих переживаний и поступков. Структура текста целостная, но детализация отсутствует;

- „рефлексивные” - в текстах присутствуют размышления автора относительно событий пришлого, присутствует оценка событий и явлений, осознание места и роли события в жизни.

На основе полученных данных установлено, что больные в большей степени склонны порождать первый тип автонарратива („формальный”). Для автонарративов исследуемых характерно отсутствие раскрытия в текстах собственных качеств и черт характера, оценки событий, сложных ситуаций; хронологичное, формальное изложение событий в автобиографиях; ограниченное количество персонажей, которые появляются в автобиографиях; описание в текстах прошлых событий без упоминания планов на будущее. Доминирующими темами жизненных историй людей с сердечно-сосудистыми заболеваниями являются темы, связанные с профессиональной деятельностью больных, их нейтральное или негативное освещение в автобиографических текстах, что свидетельствует о недостаточном настрое личности на осознанное отношение к событиям собственной жизни и причинам, которые привели к нарушениям работы сердечно-сосудистой системы. Следовательно, большинство испытуемых не использует ресурсы свого жизненного опыта, способность к его осознанию у них или слабо развита, или отсутствует.

Выделены психологические особенности личности, которые связаны с определённым типом нарратива. Раскрыты психологические особенности, влияющие на порождения того или иного типа нарратива.

На основании эмпирического исследования была разработана программа тренинга с элементами нарративной психотерапии для людей, страдающих сердечно-сосудистыми заболеваниями. Цель тренинга - помощь в осознании людьми с сердечно-сосудистыми заболеваниями необходимости интеграции жизненного опыта в структуру сознания, что происходит благодаря процессу осознания, осмыслению роли личности в этом процессе, а также помощь в овладении навыками совладания с психоэмоциональными нагрузками.

Основные задания тренинга - анализ эмоций, влияющих на заболевания сердечно-сосудистой системы, овладение умениями и навыками предупреждения и совладания с психоэмоциональными нагрузками в разных жизненных ситуациях, развитие адекватной самооценки и уверенности в себе, расширение сферы осознания собственных доминирующих идей, установок, ценностей, коррекция представлений пациентов о себе и о своем жизненном опыте.

Выработаны принципы организации тренинга, в основе которых лежит принцип поэтапности развития группы и постепенного понимания участниками своей роли в процессе профилактики заболевания. Определены основные правила работы в группе людей с сердечно-сосудистыми заболеваниями: однотипность заболеваний (сердечно-сосудистые), отсутствие у пациентов врожденных пороков сердца или приобретённых в ходе болезни внутренних изменений, отсутствие невротических состояний, депрессий, добровольное участие в тренинге.

Внедрение тренинга в комплекс лекарственной терапии приводит к усилению лечебного эффекта, улучшению самочувствия больного, что позволяет выписать больного из стационара на один день раньше.

Ключевые слова: нарратив, осознание личного опыта, развитие личности, „Я-концепция”, сердечно-сосудистые заболевания, стенокардия, гипертония.

Summary

Demianenko Yu.O. Aspects of Perceiving of Personal Life Experience by People with Cardiovascular Diseases. - Manuscript.

Dissertation on degree of Candidate of Sciences (Psychology) in speciality 19.00.04 - Medical Psychology. - Institute of Psychology named after G.S. Kostiuk NAPS of Ukraine, Kyiv, 2011.

Dissertation deals with study of aspects of narrative of patients with cardiovascular diseases as one of the ways of perceiving of personal life experience.

There were defined narrative texts types, and there were analyzed psychological factors influencing their producing; the qualitative composition of auto-narratives was studied, dominative themes of patients' narratives were defined; the aspects of integration of personal life experience into the „self-concept” structure of person was analyzed. On the basis of analysis of the obtained data the aspects of perceiving of personal life experience by people with cardiovascular diseases were revealed. The program of training „Perceiving of personal life experience” was developed and approbated. This program is aimed at expansion of repertoire of life plots of the personality, reinterpretation of live strategies, perceiving of personal responsibility on creating of positive experience and positively directed way of living. It was proved that that training work with patients with cardiovascular diseases helps to deeper perceive personal life experience and to change plotline of autobiographic material and in such a way to change life targets.

Key words: narrative, perceiving of personal experience, personality development, self-concept, cardiovascular diseases, stenocardia, hypertonia.

Размещено на Allbest.ru