Психологія агресивності підлітків

В результаті дослідження були виявлені наступні особливості агресивної поведінки делінквентних підлітків: схильність до відкритих форм агресивного реагування з переважанням фізичних і вербальних форм агресії, з тенденцією до дії за першим спонуканням, без урахування наслідків своєї поведінки. У той же час підлітки з просоціальними (нормативними) формами поведінки проявляли агресію в прихованій формі, через непряму агресію і негативізм.

При вивченні структури агресивної поведінки у групі правопорушників було встановлено, що різні форми агресії між собою взаємопов'язані, при цьому одна форма агресії може супроводжуватися іншою і навіть виступати в якості детермінанти. У контрольній групі підлітків кореляційний зв'язок на рівні значущості 0,05 був виявлений тільки між вербальною агресією і негативізмом (мал. 1).

Одним із важливих результатів нашої роботи виступають дані, отримані при вивченні ролі особистісних та індивідуальних особливостей підлітків в детермінації агресії. У результаті дослідження була встановлена особливість структурної організації особи делінквентних підлітків, яка полягає в домінуючій кількості зв'язків між поведінковими афектами і малою кількістю зв'язків між особистісними характеристиками. Ці дані свідчать про те, що поведінка правопорушників більшою мірою регулюється не внутрішніми чинниками, а зовнішніми, і є залежною від ситуації і впливу навколишнього середовища. Дана тенденція сприяла розвитку суперечності особистості делінквентних підлітків: у них наявні, з одного боку, залежність від контролю і впливу з боку оточуючих, потреба в прихильності і прагнення до співпраці, з іншого боку - ворожість, підозрілість, демонстративність. Така властивість особистості, як агресивність, яка обумовлює агресивну поведінку, в експериментальній групі підлітків не перевищує вікової норми Це є принципово важливим в розумінні природи агресивної поведінки правопорушників.

Мал. 1. Кореляційні зв'язки між формами агресії у групі делінквентних підлітків (а), у контрольній групі підлітків (б): ФА - фізична агресія, НА - непряма агресія, Н - негативізм, ВА - вербальна агресія

Вивчення індивідуальних особливостей делінквентних підлітків дозволило встановити низькі показники соціальної ергічності, соціального темпу, соціальної пластичності і високі значення емоційності. Ці дані свідчать про високий ступінь емоційності правопорушників в комунікативній сфері, чутливості до невдач в спілкуванні, постійного неспокою в процесі соціальної взаємодії, на обмежений набір комунікативних програм в процесі спілкування.

Таким чином, високий ступінь емоційної напруги у поєднанні з невмінням обійти перешкоду сприяли розвитку стереотипів агресивного реагування, які ґрунтуються на методах наслідування

За допомогою кореляційного аналізу було встановлено, що показники агресії делінквентних підлітків взаємопов'язані з образою і почуттям провини. Серед індивідуальних властивостей кореляційний зв'язок виявлений з показниками соціального темпу й емоційності. Важливо відзначити, що найбільшу кількість зв'язків серед особистісних характеристик і показників агресії у групі правопорушників має показник «страх» і стереотипи поведінки в ситуації фрустрації, тоді як у групі підлітків із просоціальними формами поведінки найбільшу кількість зв'язків має показник «залежність».

Отримані дані свідчать про те, що агресивна поведінка правопорушників детермінована не агресивністю як стійкою властивістю деформованої особистості зі схильністю до жорстокості і насильства, а стереотипами поведінки і порушенням процесів саморегуляції, за яких агресивні дії мають захисний та демонстративний характер. Агресивні тенденції в даному випадку будуть реалізовані в основному в психотравмуючих ситуаціях, де виникає висока ймовірність емоційної напруги. У сприятливих ситуаціях ці тенденції є такими, що компенсуються настановленням на соціальну кооперацію й агресія може бути реалізована в соціально бажаних формах активності.

Для вирішення проблеми превентивних заходів та корекції агресивної поведінки необхідним є створення умов для реабілітації і розвитку делінквентних підлітків. До таких умов можна віднести оптимізацію провідної діяльності підлітків, зв'язок корекційних цілей, змісту і методів модифікації поведінки правопорушників, що можна забезпечити за допомогою реалізації програми роботи психолога з підлітками у рамках соціально-психологічного тренінгу; розвиток професійного усвідомлення і становлення професійної позиції педагогів шляхом реалізації програми роботи психолога з педагогами.

Соціально-психологічний тренінг був розроблений з урахуванням даних констатувального етапу дослідження та складався із вправ та завдань, спрямованих на формування у підлітків конструктивних поведінкових реакцій у проблемній ситуації, а також розвиток здібностей усвідомлення власного емоційного світу та почуттів інших людей, становлення емпатії.

Вибрані нами методи корекції агресивної поведінки підлітків в умовах спеціальної виховної установи Державної кримінально-виконавчої служби України були спрямовані на зміну когнітивного компоненту, емоційних реакцій та розвиток навичок конструктивного реагування в ситуаціях емоційної напруги.

Отримані в результаті формувального експерименту дані, свідчать про зниження рівня вираженості фізичної і вербальної агресії у делінквентних підлітків: на початку експерименту середні значення складали М-6,42 і М-5,64, постекспериментальні дані - М-5,58 і М-5,26. Разом із тим, відбулася зміна у бік збільшення середніх значень за шкалами непрямої агресії (доекспериментальні дані М-5,07, постекспериментальні - М-5,22) і негативізму (М-4,95 і М-5,16) відповідно.

Важливим, на наш погляд, є те, що постекспериментальні дані не мають значущих кореляційних зв'язків показника «страх» з показниками «агресивність», «індекс агресивності», «індекс мотиваційної агресії». Ці дані, указують на зміну загальної тенденції поведінки правопорушників, на перехід від пасивної, захисної позиції до більш активної та конструктивної, і свідчать про формування більш стійкої внутрішньої позиції, зниження активації захисних механізмів у вихованців спеціальної установи, прийнятті відповідальності за свою поведінку.

У таблиці 1 представлені дані, що свідчать про зниження значущості агресивних тенденцій по відношенню до загальної когнітивної стратегії досліджуваних. Так, за показником агресивності доекспериментальні дані склали 22,1 % по відношенню до загального числа представлених відповідей, тоді як після експерименту - 19,8 % Тенденція до зниження агресивності отримала підтвердження і при вивченні настановлень на соціальну кооперацію, яка виступає компенсуючим чинником розвинених агресивних тенденцій. Так, на констатувальному етапі експерименту показник відкритої агресивної поведінки склав М-(-0,58), тоді як у формувальному експерименті - М-(- 2,18) Це свідчить про посилення соціальної позиції вихованців спеціальної виховної установи Державної кримінально-виконавчої служби України і розвиток механізмів, які стримують агресивні тенденції.

Таблиця 1 - Співвідношення показників агресивності та установки на соціальну кооперацію у делінквентних підлітків (у %)

Показник	Доекспериментальні дані	Післяекспериментальні дані
Агресивність	22,1	19,8
Директивність	16,2	16,6
Страх	2,6	6,7
Афектація	25	22,6
Комунікація	9,1	9,5
Залежність	6,4	9
Демонстративність	18,6	15,8

Постекспериментальні дані свідчать про те, що в поведінці підлітків-правопорушників переважає інтропунітивна спрямованість реакцій, яка відображає їх схильність висувати надмірні вимоги до себе, посилення почуття відповідальності за свою поведінку, визнання власної провини за деструктивну поведінку. Найменший рівень вираження мають реакції екстрапунітивного типу (Е), що вказує на зниження в поведінці вихованців спеціальної виховної установи Державної кримінально-виконавчої служби України таких поведінкових проявів як агресія, ворожість, звинувачення.

Важливо відзначити, що в результаті дослідження було також виявлено підвищення загальної кількості висловів за методикою (на 32 %), що є достатньо важливим показником в інтерпретації даних тесту. Це свідчить про зміну загальної когнітивної стратегії на рівні психічної активності, більшу активність вихованців в самопрезентації, високий ступінь довіри і відвертості до діагноста, зниження настороженості і підозрілості. На підставі цих даних з'являється можливість більш повно вивчити динамічні характеристики особистостей, виділити мінливі та стабільні риси, і найдостовірніше передбачити ймовірність реалізації агресивних тенденцій.

Отже в результаті корегувальної діяльності відбулися не просто зміни в стратегії поведінки правопорушників, а їх перехід із відкритих і спрямованих форм активності у вигляді фізичної агресії до більш «соціалізованих» способів агресивних дій. Зміна в структурній організації особистості делінквентних підлітків сприяла як зниженню аспектів суперечності особистості, зниженню рівня вираженості підозрілості і ворожості, так і зміні в загальній тенденції поведінки правопорушників, їх переходу від пасивної, захисної позиції до активнішої, конструктивнішої. А це, у свою чергу, свідчить про наявність стійкішої внутрішньої позиції, зниження активації захисних механізмів у вихованців спеціальної установи, збільшення почуття відповідальності за свою поведінку. Тому для вирішення проблеми превентивних заходів, корекції агресивності та її проявів необхідним є створення умов для реабілітації і розвитку делінквентних підлітків.

У п'ятому розділі «Вікові особливості прояву агресивності» подано детальну характеристику психологічних основ агресивних дій та розкрито вікові особливості агресивної поведінки.

Агресивна поведінка неповнолітніх делінквентів визначається в першу чергу віковими чинниками - їх психіка перебуває в процесі формування, вона нестійка та особливо чутлива до впливу негативних факторів різної етіології. В силу наявності обмеженого соціального досвіду та уявлень про світ і себе, природної недосформованості когнітивної та емоційно-вольової сфер психіки, недостатніх особистих ресурсів та звуженого діапазону способів реагування у проблемних суб'єктивно та об'єктивно складних ситуаціях, навіть незначний фруструючий вплив може бути сприйнятий дуже гостро та внутрішньо переживатися як такий, що посягає на гідність, яка саме формується.

Сприяє цьому й те, що у підлітковому віці нерідко немає внутрішніх критеріїв для оцінювання об'єктивної складності труднощів, що виникають та проблемністю їх співвіднесення з соціальними еталонами та можливими наслідками. На тлі недостатньо сформованих прогностичних можливостей, та існування без тривалих перспектив на майбутнє, при виникненні фруструючої ситуації у неповнолітніх досить легко актуалізуються афективні механізми відреагування напруження, в тому числі й агресивного характеру.

Підрахунок типів основ оцінних суджень (ТООС) у групі неповнолітніх досліджуваних показує, що для ситуації прояву агресії провідним є емоційне ставлення, друге місце займають оцінні судження з утилітарно-практичною основою, третьому та четвертому місцю відповідають оцінні судження з чуттєво-утилітарною основою (ЧУ) та з основою зовнішньо заданих норм (ЗН).

Оцінні судження з основою емоційних ставлень також залишаються на першому місці і для ситуацій, не пов'язаних з агресивною поведінкою, в яких другому місцю відповідають оцінні судження з основами зовнішньо заданих норм, третьому - основи чуттєво-утилітарного типу і четвертому - оцінні судження з утилітарно-практичними основами.

Ця особливість відображає недостатню стабілізацію і сформованість внутрішніх оцінних критеріїв, притаманну неповнолітнім, певну нестійкість і гнучкість у засвоєнні норм поведінки, які задаються зовні. З одного боку, цей факт можна розглядати як показник потенційної чутливості до профілактичних заходів, спрямованих на корекцію агресивної поведінки, а з іншого - як обставину, що свідчить про схильність до негативних впливів, оскільки оцінні судження, що задаються ззовні, можуть бути як позитивними, так і негативними за своїм соціальним змістом.

Як було зазначено вище, специфіка оцінних суджень, що ґрунтуються на емоційних ставленнях, показує, що суб'єкт у своїх практичних міркуваннях та поведінці орієнтується на почуття симпатії, антипатії, схильності та байдужості. Тому, провідна роль оцінних суджень з основами за типом емоційних ставлень у групі неповнолітніх делінквентів дає можливість віднести проявлену ними агресію до типу емоційної.

Домінування емоційного елементу в практичній логіці міркувань суб'єкта ускладнює об'єктивне розуміння причини, пов'язаної з конкретним емоційним ставленням, оскільки логіка «аналізу» «замикається» на ньому, емоція ставлення переключається на емоцію ставлення, тобто на саму себе. Вказаний процес, враховуючи ступінь емоційного накопичення, можна назвати «самонакручуванням», самопідкріпленням, самодетермінацією безпосереднього емоційного ставлення. Незважаючи на те, що об'єктивні умови ситуації продовжують фіксуватися суб'єктом, що дає потенційну можливість переоцінки та корекції емоційного ставлення, посилення провідної ролі емоційного елементу в процесі практичного розмірковування суб'єкта додає його оцінним судженням зайвої суб'єктивності, спрямовуючи лінію поведінки «замкненим колом» емоційної логіки. Це забезпечило формування механізму емоційного відчуження, який виявився важливою детермінантою проявленої агресії та об'єднував у єдиний засіб цільової дії емоційну агресію як мету й інструментальну агресію як засіб досягнення саме цієї, емоційної мети. Загальна суть механізму емоційного відчуження полягає у підсиленні емоції суб'єктивного змісту і певної емоційної деконцентрації зовнішніх умов, що супутні діям (конкретного партнера за взаємодією та наслідків своїх дій для нього і себе, а також для інших оточуючих).

Діапазон прояву механізму емоційного відчуження досить широкий. У нього можуть входити внутрішні, погано диференційовані переживання («нудно», «муторно», «якось неприємно»), дратівливість, втрата почуття реальності, що спостерігається у ситуаціях вираженого зовнішнього афективно-значимого стимулу, що ускладнює оцінку внутрішнього стану, зниження емоційної чутливості суб'єкта, збільшення емоційної дистанції з оточуючими, ворожість і агресивність у поведінці у зв'язку з сильним зануренням суб'єкта у внутрішні переживання.

Аналізуючи результати дослідження можна, на нашу думку, говорити про різні рівні дії механізму емоційного відчуження, який розглядається нами як емоційний аспект психологічних основ прояву агресії і насилля, і як психологічний «антипод» механізму співпереживання.

Умовно ми виділили шість рівнів дії механізму «емоційного відчуження»: ситуативний, рольовий, ситуативно-рольовий, особистісно-ситуативний, особистісно-рольовий, особистісний (або рівень свідомості і самосвідомості)

На ситуативному рівні дія механізму емоційного відчуження зумовлена об'єктивною ситуацією, що задає емоційне напруження. На рольовому рівні умови оптимального протікання спільної діяльності потребують короткочасного усунення співчутливої ідентифікації із партнером по взаємодії як із особистістю, що володіє неповторними і лише їй притаманними якостями. На ситуативно-рольовому рівні емоційного відчуження непряме і пряме обмеження інтересів інших виправдовується особливістю ситуації і правом прийняття рішення про доцільність здійснення в цих умовах дій, що завдають шкоду. Особистісно-ситуативний рівень емоційного відчуження характеризується тим, що ситуація «структурується» у зв'язку з індивідуально-типологічними і особистісними властивостями суб'єкта: тимчасової дії психологічного особистісно-поведінкового комплексу, що забезпечує актуалізацію агресивної поведінки або розкриває тенденції, які існують латентно до прояву агресії. Особистісно-рольовий рівень показує, що рольовий статус суб'єкта агресивних дій може виявитися захисним прикриттям і виправданням власних інтересів і негативних особистісних якостей. Особистісний (або рівень свідомості і самосвідомості) показує, що емоційне відсторонення від інших є характеристикою індивідуально-ціннісних сенсів суб'єкта агресивної поведінки (часто вони ним усвідомлюються й свідомо сприймаються).

Із шести виділених рівнів емоційного відчуження агресія неповнолітніх відповідає, значною мірою, ситуативному і особистісно-ситуативному рівню дії механізму, що вказує на те, що проявлена ними агресія ще не є наслідком стійких суб'єктивних нормоутворень індивіда і, відповідно, є сприятливою для корекції і профілактики їх агресивної поведінки.

Встановлені психологічно значимі вікові відмінності основ прояву агресії слугують, таким чином, діагностичними орієнтирами у виборі корекційних заходів, що відповідають їх специфіці.

Виділення емоційності агресії неповнолітніх дає підстави розглядати у якості програми подальших наукових досліджень розробку заходів, спрямованих на практичне забезпечення:

а) соціалізації природних емоційних переживань, що опосередковують вищі соціальні почуття, які є особливим рівнем ставлення людини до світу та оточення;

б) формування у неповнолітнього уміння самостійно знаходити причинно-наслідкові зв'язки своїх афективних реакцій та сформованих емоційних ставлень;

в) уміння оволодівати закономірностями власних взаємовідносин і взаємопереживань;

г) уміння давати самостійну критичну морально-етичну оцінку своїм діям і діям оточуючих як із власних позицій, так і з позиції досить високих вимог етичних норм.

Шостий розділ «Особливості взаємодії з агресивними дітьми» присвячено розгляду індивідуальних варіантів взаємодії з агресивною дитиною; аналізу специфіки впливу сімейного та інституціонального виховання на поведінку агресивної дитини; визначенню особливостей та основних напрямків роботи психолога з батьками і педагогами агресивних підлітків.

Агресивні діти - категорія, яка найбільш засуджується дорослими. Жодна інша поведінка, ніж агресивна, так не дратує дорослих і не дезадаптує самих дітей. Нерозуміння і незнання причин агресивної поведінки призводить до того, що такі діти викликають у дорослих неприховану неприязнь і неприйняття в цілому, а у крайніх випадках - прояви агресії у відповідь, навіть з боку спеціалістів.

При плануванні програми психологічної корекції агресії необхідно, перш за все, ретельно проаналізувати, яку функцію вона виконує в кожній конкретній ситуації, які її пропорції серед інших проявів активності дитини і динаміка її виникнення.

Тактика психотерапевтичних впливів повинна будуватися залежно від природи агресивної поведінки дитини. В одному випадку слід ігнорувати агресивну тенденцію і не фіксувати на ній увагу, в іншому - включити агресивну дію в контекст гри, надавши їй нового, соціально прийнятного сенсу, у третьому - не прийняти агресію і встановити заборону на подібні дії; в четвертому - активно підключатися до ігрової ситуації - до розгортання або «розтягування» агресивної дії, в основі якої лежить страх, і домагатися емоційно позитивного вирішення психодрами. Тому уявляється доцільним будувати психологічну корекційну роботу за різних форм агресивної поведінки з урахуванням особистісних особливостей підлітків.

Складання та реалізація психокорекційних програм повинні спиратися в кожному конкретному випадку на ту чи іншу теоретичну модель, власну концепцію психолога, враховувати особливості групи та її учасників тощо. Зокрема нами, в якості основи було запропоновано програму комплексної корекції агресивності, що включає два блоки: «Психокорекційний тренінг підліткової агресивності», «Тренінг ефективності батьків».

1-й блок. Корекційний блок для агресивних підлітків являє собою психологічний тренінг інтегрального типу з елементами різних психотерапевтичних технік. Його метою є навчання підлітків пошуку альтернативних (соціально-прийнятних) способів задоволення потреб та набуття навичок конструктивної взаємодії з оточуючими (детально див. розділ 7).

2-й блок. Програма для батьків підлітків з порушеннями поведінки спрямована на створення психологічних умов для подолання батьківських обмежень і набуття досвіду позитивної взаємодії з власними дітьми за допомогою практичного тренування комунікативних навичок та зміни стилю сімейного виховання задля створення обстановки, що сприяє корекції поведінки агресивних підлітків. Тренінг має на меті інформування батьків про індивідуально-психологічні особливості особистості підлітка з агресивною поведінкою та навчання ефективним способам взаємодії з ними. У процесі роботи вирішуються наступні завдання: розпізнання та ідентифікація власних негативних емоційних станів, що виникають при спілкуванні з агресивними підлітками; навчання цілеспрямованим способам відображення негативних емоцій і прийомам регуляції психічної рівноваги; зняття особистісної скутості та обмежень; переосмислення власної позиції у виконанні соціальної ролі батьків; розвиток взаєморозуміння між батьками і дітьми та формування взаємоповаги до прав і потреб один одного; зниження тривожності й набуття впевненості в собі; формування готовності обговорювати з дітьми всі спірні й конфліктні ситуації в сім'ї тощо.

Корекційна програма для батьків складалася з 5 занять та мала наступну структуру:

Заняття 1. «Вступ до роботи. Знайомство».

Завданнями цього заняття є:

знайомство учасників тренінгової групи;

засвоєння правил групової взаємодії;

налаштування на взаємодію в одному ритмі;

визначення кола проблем у взаємодії з підлітками.

Завдання заняття було вирішено за допомогою наступних вправ: «Привітання», «Ім'я моєї дитини», «Стилі виховання», «Прокурор та адвокат», «Реальність та упередження» («Позитивні наміри дитини у фокусі уваги дорослих»), «Рефлексія».

Заняття 2. «Конструктивне спілкування».

Завданнями цього заняття є:

навчання прийомам ефективної взаємодії з підлітками;

оволодіння мовою «Я-висловів» («Я-повідомлень»);

усвідомлення почуттів, що виникають при розгортанні конфлікту із підлітком.

На занятті виконувалися наступні вправи: «Привітання», ««Так» і «ні»», «Я-вислови» («Я-повідомлення»), «Асоціації», «Рефлексія».

Заняття 3. «Активне слухання».

Завданнями цього заняття є:

розвиток навичок «активного слухання»,

формування вміння вербалізувати почуття.

Вправи: «Привітання», «Активне слухання», «Прийом парафраз», «Почуй мої почуття», «Робота з картками» («Ситуації»), «Рефлексія».

Заняття 4. «Саморегуляція».

Завданнями цього заняття є:

формування навички усвідомлення власних почуттів;

навчання прийомам саморегуляції емоційного стану, зняття напруження й відновлення гармонічного стану.

Вправи: «Привітання», «Сад моєї душі», «Прогресивна м'язова релаксація із застосуванням глибокого дихання», «Продуктивне хвилювання», «Приборкання гніву», «Рефлексія».

Заняття 5. «Правила взаємодії у сім'ї».

Завданнями цього заняття є:

заохочення прагнення до формування позитивних настановлень у взаємодії з підлітком;

навчання рівноправним відносинам із підлітком;

формування адекватної самооцінки у ролі батьків;

встановлення правил взаємодії з підлітками та меж дозволеного.

Вправи: «Привітання», «Я гарний батько (мати) тому що…», «Батьки теж люди», «Встановлення меж дозволеного», «Рефлексія».

Практика виховання свідчить про те, що одні й ті ж виховні впливи мусять бути диференційованими та базуватися на психологічно обґрунтованих засобах взаємодії. Ця обставина, як і багато інших проблем виховання, потребує не тільки методологічного, але і психологічного аналізу проблеми розвитку людської мотивації і, зокрема, аналізу внутрішніх механізмів, на які слід спрямовувати виховні впливи та в результаті яких формуються мотиваційні відносини.

Сьомий розділ «Можливості і закономірності психологічної корекції агресивної поведінки» присвячений розгляду основних напрямів і принципів психокорекційної роботи, аналізу специфіки формування у підлітків конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях, засобів формування усвідомлення власного емоційного світу, а також почуттів інших людей, розвитку емпатії.

Вибір стратегії психокорекційної роботи з агресивними дітьми та підлітками повинен будуватися, по-перше, виходячи з принципового взаємозв'язку внутрішньої (інтрапсихічної) і зовнішньої (психосоціальної) детермінації функціонування особистості. По-друге, враховувати закономірності процесу зміни поведінки, який включає стадії переосмислювання, обмірковування своєї поведінки, підготовку до її зміни, реалізацію і підтримання нового стилю поведінки. По-третє, психотерапевтичні дії повинні бути спрямовані на зміни у пізнавальній сфері особистості підлітка через переконання, навіювання, прояснення й інтерпретацію мало усвідомлюваних переживань.

Важливу роль у визначенні шляхів корекції агресивності підлітків відіграє виділення чинників, що сприяють виникненню у них агресивних реакцій. Кожний окремий прояв агресивної реакції обумовлений, як правило, складною взаємодією біологічних, фізіологічних, психологічних та соціальних детермінант, при цьому значну роль у зародженні і формуванні готовності до агресії, а також у її реалізації відіграють ситуативні фактори.

Провідними чинниками, що сприяють виникненню агресивних реакцій у підлітків зокрема є: характеристики спрямованості та самосвідомості особистості (низький рівень сформованості моральних уявлень, неадекватні самооцінка і рівень домагань), індивідуально-психологічні (емоційна нестабільність, високий рівень особистісної тривожності, низький рівень розвитку інтелекту, несформованість навичок самоконтролю поведінки та функцій прогнозування її наслідків) та соціально-психологічні (статус підлітка у колективі однолітків, низький рівень соціальної адаптації, несприятливий емоційний мікроклімат в сім'ї, характер і система виховання, вплив засобів масової інформації та компґютерних ігор тощо) передумови функціонування особистості, які можна обґєднати у відповідний симптомокомплекс особливостей підлітків, схильних до агресивних реакцій.

Головними завданнями роботи, спрямованої на зниження підліткової агресії є:

Навчання підлітків соціально прийнятним способам вираження гніву та прояву реакцій на негативну ситуацію в цілому.

Навчання підлітків навичкам самоконтролю і управління власним гнівом (навичкам саморегуляції).

Формування у підлітків конструктивних форм поведінки та основ комунікації у проблемній ситуації.

Усунення надмірного емоційного напруження й особистісної тривожності підлітків за допомогою використання техніки релаксації.

Розвиток позитивної самооцінки підлітків.

Формування здатності усвідомлення власного емоційного світу, та почуттів інших людей, розвиток емпатії.

Завдання, що були поставлені перед психокорекційною програмою, вирішувалися за допомогою бесід, рольового програвання ситуацій, виконання вправ на самопізнання і самовиховання, етюдів, пантоміми, образотворчої діяльності, фізичних вправ, рухливих ігор, психогімнастики й ауторелаксації.

Корекційна програма складалася з 12 занять та мала наступну структуру:

Діагностичний блок (3 заняття).

Завданнями цього блоку є:

знайомство (згуртування) учасників тренінгової групи,

засвоєння правил групової взаємодії,

вирівнювання стану учасників групи (мобілізація або розслаблення),

налаштування на взаємодію в одному ритмі.

Під час першого етапу тренінгу відбувається з одного боку, адаптація підлітків до умов роботи групи, а з іншого - діагностується рівень самооцінки підлітків, адекватність їх домагань, бар'єри у спілкуванні, характер та ієрархія взаємовідносин у групі, прояви неадекватних компенсаторних засобів поведінки тощо.

Заняття 1. «Знайомство». Вправи: «Привітання», «Презентація імені», «Вироблення правил групової взаємодії», «Снігова куля», «Алфавіт», «Краш-бум-бенг», «Що ти робиш?», «Рефлексія».

Заняття 2. «Самооцінка рис характеру. Самопрезентація». Вправи: «Привітання», «Об'ява», «Ніхто не знає, що я…» («Я ніколи не…»), «Мені приємно, коли..», «Мої сильні та слабкі сторони», «Я - вітер», «Рефлексія».

Заняття 3. «Єдність групи». Вправи: «Привітання», «Гіпнотичні руки (Дзеркало)», «Шосте чуття», «Головом'яч», «Груповий портрет», «Транспорт», «Острів», «Рефлексія».

Реконструктивно-формувальний блок (7 занять).

У ході другого етапу тренінгу підлітки навчаються усвідомлювати й долати негативні риси свого характеру; набувати позитивних рис та розвивати їх; навчаються адекватному самосприйняттю за допомогою негативного й позитивного зворотного зв'язку; вмінню оцінювати свій емоційний стан та стани інших людей і відповідно до цього здійснювати контроль власної поведінки; опановують методи ауторелаксації й саморегуляції.

Заняття 4. «Відреагування гніву». Завдання: спонукання підлітків до відреагування гніву у вигляді нанесення ударів у подушку або боксерську грушу; тупотіння ногами; голосних криків із використанням «склянки для криків» або «труби», зробленої з ватману; жмакання й розривання паперу тощо. Вправи: «Привітання», «Музика куль», «Битви на кулях», «Дзвінка куля», «Рефлексія».

Заняття 5. «Вербалізація гніву». Завдання: навчання підлітків вербалізації почуття гніву, його художньому зображенню, навчання сприймати гнів через сенсорні канали. Вправи: «Листи гніву», «Скульптури», «Пластичне зображення гніву», «Малюнок гніву», «Галерея негативних портретів», «Який гнів на смак, дотик тощо», «Рефлексія».

Заняття 6. «Саморегуляція». Завдання: навчання підлітків навичкам саморегуляції (встановлення та закріплення у рольовій грі правил взаємодії, виконання Вправи: «Привітання», «Правила конфліктної взаємодії», «Дротяна людина», «Скульптура настрою (стану)», «Скільки ти важиш», «Музичні імпровізації», «Обладунки (костюм)», «Перекличка», «Рефлексія».

Заняття 7. «Ефективна комунікація». Завдання: формування у підлітків конструктивних форм поведінки та навчання ефективній комунікації у проблемних ситуаціях. Вправи: «Привітання», «Симфонія конфлікту», «Єдиний ритм», «Розминки з кулями», «Робота з картинками», «Блокнотик самоспостереження», «Карта поведінки», «Корабель серед скель», «Рефлексія».

Заняття 8. «Зняття напруження». Завдання: усунення надмірного емоційного напруження й особистісної тривожності підлітків за допомогою використання техніки релаксації. Вправи: «Привітання», «Дротяна розминка», «Снігова баба», «Апельсин (лимон)», «Зсунь камінь», «Черепаха», «Розслаблення у позі морської зірки», «М'язова релаксація із використанням глибокого дихання», «Рефлексія».

Заняття 9. «Позитивна самооцінка». Завдання: розвиток позитивної самооцінки підлітків. Вправи: «Привітання», «Реконструкція позитивного образу через дитячі спогади», «Самоцінність», «Мені в тобі подобається», «Скарбничка гарних вчинків», «Зошит моїх досягнень», «Рефлексія».

Заняття 10. «Усвідомлення емоцій». Завдання: формування здатності усвідомлення власного емоційного світу та почуттів інших людей, розвиток емпатії. Вправи: «Привітання», «Як зробити підлітка агресивним», «Ставлення до світу», «Голосно й тихо», «Пара протилежностей», «Робота з фотокартками», «Погляд на світ (Фоторепортаж)», «Метафоричний автопортрет», «Галерея образів», «Символічне зображення емоцій (ігри з картками)», «Танці-протилежності», «Я сумний (радісний), коли..», «Рольова гра, в якій агресор відіграє роль жертви», «Рефлексія».

Закріплюючий блок (2 заняття).

Завданнями даного блоку є:

- закріплення набутих у процесі тренінгу навичок;

- оцінка рівня емпатії у спілкуванні;

- діагностика ступеню сформованості навичок самоконтролю;

- порівняльний аналіз характеру внутрішньогрупової взаємодії у тренінговій групі.

Завдання даного етапу тренінгу вирішуються частково за допомогою вже знайомих учасникам вправ, що дозволяє оцінити ефективність програми через порівняння початкових та кінцевих результатів та нових вправ, зокрема таких, що продемонструють міцність засвоєння навичок та готовність підлітків застосовувати їх у незнайомих ситуаціях.

Заняття 11. «У світі людей». Вправи: «Привітання», «Гіпнотичні руки (Дзеркало)», «Шосте чуття», «Стосунки», «Вінні-Пух та всі, всі, всі», «Рефлексія».

Заняття 12. «Фінал». Вправи: «Привітання», «Транспорт», «Музика куль-2», «Якби я був…», «Стонога», «Карнавал звірів», «Рефлексія», «Вогник по колу».

Важливим результатом даного етапу тренінгу є засвоєння та закріплення конструктивних форм поведінки підлітків, подолання бар'єрів у спілкуванні, й саморегуляції свого емоційного стану. Психолог повинен контролювати процес засвоєння даних прийомів учасниками тренінгу та спонукати до їх застосування у повсякденному житті.

В ході дослідження було обґрунтовано, що психологічна допомога агресивним підліткам може здійснюватися у формі запропонованої системи психологічних форм і засобів психопрофілактики та психокорекції агресивності особистості в умовах активного соціально-психологічного навчання, яка виявилася ефективною та дієвою, що доводиться статистичною обробкою даних та їх якісним аналізом.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і сучасний аналіз проблеми агресивності, результати емпіричного вивчення агресивних проявів особистості підлітків та запропоновано комплексну програму профілактики та корекції проявів агресивності підлітків. Результати емпіричного дослідження повністю підтвердили гіпотези, що були висунуті на початку роботи.

На підставі теоретичного аналізу встановлено, що агресія є складною структурною динамічною формою організації поведінки, яка змінюється в процесі соціалізації і може виступати одним з показників поведінки, спрямованої на створення власних поведінкових норм. Показано необхідність врахування зовнішніх та внутрішніх чинників, які викликають, підсилюють і провокують агресивну поведінку. Було обґрунтовано та доведено, що агресивність являє собою прояв деформації особистості, як індивідуально-патологічний інваріант загальноособистісного прагнення людини до саморозвитку, самовдосконалення і самоствердження.

Виявлено, що психологічними чинниками виникнення і розвитку агресивності особистості є специфічні переживання-комплекси, які виникають із закономірностей проходження життєвого шляху.

Одним з головних чинників виникнення та розвитку агресивності, як було виявлено в процесі дослідження, є механізм емоційного відчуження, що впливає на виникнення похідних переживань і може зайняти місце іншої ланки в емоційному процесі, аж до рівня провідного переживання, відображаючи тим самим тимчасовий або досить постійний зміст індивідуальних переживань. Причина структурування і сама структура механізму емоційного відчуження, його змістовна основа, може суттєво відрізнятися у кожного індивіда. У якості таких відмінностей можуть виступати індивідуально-психологічні й вікові особливості, умови соціалізації, життєво-значущі події тощо. Емпірично надійне психологічне діагностування системи переживань-чинників агресивності є інструментальною основою прогнозування особливостей розвитку агресивності особистості.

На відміну від традиційного розуміння агресивності, як особистісної властивості, запропонований підхід до розуміння агресивності як особливого психологічного утворення дозволяє, на нашу думку, виявити роль, значення і межі впливу різних її компонентів у різноманітті форм і проявів агресії, оскільки агресивна поведінка є інтегральним результатом взаємодії різних сторін людської індивідуальності.

У дітей і підлітків формування агресивності відбувається під впливом такого психологічного механізму, як «афект неадекватності». У неповнолітніх делінквентів агресивність формується у результаті впливу деструктивних соціальних і психологічних умов. Визначення агресивності як характерологічної риси, що відрізняє неповнолітніх правопорушників від їхніх законослухняних однолітків, звертає увагу на емоційний аспект агресивної поведінки вже на рівні індивідуальних особливостей суб'єкта, оскільки агресивність, як емоційна риса, структурує емоційно-поведінкову сферу індивіда. Встановлені у дослідженні вікові розходження психологічних основ прояву агресії робить можливим їх розгляд як психологічно значимих показників вікових особливостей екстремальних форм агресивної поведінки.

Вивчення індивідуальних особливостей делінквентних підлітків дозволило встановити високий ступінь емоційності правопорушників в комунікативній сфері, вразливості у спілкуванні, постійного неспокою в процесі соціальної взаємодії, на обмежений набір комунікативних програм в процесі спілкування.

Розроблено концепцію виникнення і розвитку агресивності підлітків як системи провідних переживань, пов'язаних зі стратегією особистісного становлення. Отримані дані свідчать про те, що агресивна поведінка правопорушників детермінована не агресивністю як стійкою властивістю деформованої особистості зі схильністю до жорстокості і насильства, а стереотипами поведінки і порушеннями процесів саморегуляції, за яких агресивні дії мають захисний та демонстративний характер.

Доведено, що стрижньовим патерном поведінки підлітків-правопорушників є власне асоціальний компонент, що полягає в дистанціюванні від суспільних стандартів поведінки. Агресивні тенденції в даному випадку будуть реалізовані в основному в психотравмуючих ситуаціях, де виникає висока ймовірність емоційної напруги. У сприятливих ситуаціях ці тенденції є такими, що компенсуються настановленням на соціальну кооперацію й агресія може бути реалізована в соціально бажаних формах активності. Тому для вирішення проблеми превентивних заходів, корекції агресивності та її проявів необхідним є створення умов для психологічної реабілітації і розвитку делінквентних підлітків.

В дисертаційному дослідженні було запропоновано та обґрунтовано програму комплексної корекції агресивності, як таку, що дозволяє ефективно вирішити поставлені перед нею завдання. Програма включає два блоки: «Психокорекційний тренінг підліткової агресивності», метою якого є навчання підлітків пошуку альтернативних (соціально-прийнятних) способів задоволення потреб та набуття навичок конструктивної взаємодії з оточуючими і «Тренінг ефективності батьків», спрямований на створення психологічних умов для подолання батьківських обмежень і набуття досвіду позитивної взаємодії з власними дітьми за допомогою практичного тренування комунікативних навичок та зміни стилю сімейного виховання задля створення обстановки, що сприяє корекції поведінки агресивних підлітків.

Доведено, що психологічна корекція агресивної поведінки дітей повинна мати комплексний, системний характер і враховувати основні характерологічні особливості агресивних дітей, зокрема такі, як: відсутність контролю над своїми емоціями; обмежений набір поведінкових реакцій у проблемних для них ситуаціях; низький рівень емпатії та високий рівень особистої тривожності. Для того, щоб результат роботи був стійким, необхідне ретельне опрацювання кожної характерологічної особливості підлітка.

В дисертаційному дослідженні були розроблені та емпірично апробовані основні напрями корекції агресивної поведінки підлітків, зокрема: зниження рівня особистої тривожності; навчання підлітків соціально прийнятним способам вираження свого гніву; навчання підлітків технікам контролю над негативними емоційними станами, а також розвиток навичок саморегуляції; формування конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях; розвиток емпатії й формування адекватного рівня самооцінки.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у розробці алгоритму раннього прогнозування агресивності дітей та підлітків; подальшому виявленні та дослідженні чинників, що впливають на прояв агресії, зокрема зв'язку ціннісно-нормативної сфери особистості з агресивною поведінкою; встановленні кореляційних зв'язків між рівнем агресивності й частотою та інтенсивністю її прояву у поведінці підлітків; дослідженні питання нейрофізіологічних і психофізіологічних механізмів агресивних поведінкових реакцій тощо.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Монографії:

2. Мойсеєва О. Є. Психологія агресивності: сутність та можливість корекції / О. Є. Мойсеєва. - К. : Видавництво ТОВ «КММ», 2008. - 208 с.

3. Мойсеєва О. Є. Психологія агресії в дитячому та підлітковому віці / О. Є. Мойсеєва. - К. : Видавництво ТОВ «3 Медіа», 2010. - 212 с.

4. Навчальні підручники, посібники та методичні рекомендації:

5. Мойсеєва О. Є. Юридична психологія : підручник / Д. О. Александров, В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко, М. В. Костицький, О. Є. Мойсеєва [та ін.] ; за заг. ред. : Л. І. Казміренко, Є. М. Моісеєва. - К. : КНТ, 2007. - 360 с. (Особистий внесок автора полягає у висвітленні тем: «Нормативна регуляція соціальної поведінки. Девіантна та делінквентна поведінка особистості», «Правова психологія»).

6. Мойсеєва О. Є. Психологія агресії: вікові та генетичні виміри : навч.-метод. посіб. / О. Є. Мойсеєва. - К. : КММ, 2010. - 128 с.

7. Мойсеєва О. Є. Психологічна корекція агресивності у дітей і підлітків : навч.-метод. посіб. / О. Є. Мойсеєва. - К. : КММ, 2010. - 170 с.

8. Мойсеєва О. Є. Кримінологічна віктимологія : навч. посіб. / Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, В. В. Василевич, О. Є. Мойсеєва [та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. - К. : Атіка, 2006. - 352 с. (Особистий внесок автора полягає у написанні розділу «Кримінологічна віктимологія злочинів, учинених стосовно неповнолітніх»).

9. Мойсеєва О. Є. Юридична психологія. Альбом схем з коментарями : навч. посіб. / Д. О. Александров, В. Г. Андросюк, Л. І. Казміренко, М. В. Костицький, О. Є. Мойсеєва [та ін.] ; за заг. ред. Л. І. Казміренко, Є. М. Моісеєва. - К. : КНТ, 2008. - 152 с. (Вид. 3-є, доопр. та допов.) (Особистий внесок автора полягає у висвітленні тем: «Нормативна регуляція соціальної поведінки. Девіантна та делінквентна поведінка особистості», «Правова психологія»).

10. Мойсеєва О. Є. Основи психології / О. Є. Мойсеєва // Навчально-методичний комплекс для студентів 1-го курсу Юридичного факультету. - К. : КНУВС, 2005. - С. 32-42.

11. Мойсеєва О. Є. Юридична психологія / О. Є. Мойсеєва // Навчально-методичний комплекс для студентів 1-го курсу Юридичного факультету. - К. : КНУВС, 2006. - С. 165-172.

12. Мойсеєва О. Є. Загальна та юридична психологія / О. Є. Мойсеєва // Навчально-методичний комплекс для студентів 1-го курсу Юридичного факультету. - К. : КНУВС, 2006. - 19 с.

13. Статті у фахових виданнях, включених до списку ВАК України:

14. Мойсеєва О. Є. Психологічні складові змісту поняття «агресивності» / О. Є. Мойсеєва // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К. : Логос, 2007. - Т. 7, вип. 13. - С. 259-263.

15. Мойсеєва О. Є. До проблеми психологічної природи агресивної поведінки школярів / О. Є. Мойсеєва // Актуальні проблеми психології. Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія : зб. наук. праць / за ред. С. Д. Максименка. - К. : ДП«Інформаційно-аналітичне агентство», 2007. - Т. Х, вип. 2. - С. 367-376.

16. Мойсеєва О. Є. Порівняльний аналіз психологічних концепцій агресії / О. Є. Мойсеєва // Проблеми сучасної психології : зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2009. - Вип. 6., ч. 2. - С. 94-103.

17. Мойсеєва О. Є. Психологічна характеристика рівнів агресивної поведінки на прикладі неповнолітніх правопорушників / О. Є. Мойсеєва // Актуальні проблеми психології. Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / за ред. С. Д. Максименка. - К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009. - Т. Х, вип. 15. - С. 328-338.

18. Мойсеєва О. Є. Теоретичні засади дослідження агресії неповнолітніх / О. Є. Мойсеєва // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2009. - Т. ХІ, ч. 3. - С. 245-255.

19. Мойсеєва О. Є. Злочинність як різновид агресивної поведінки у підлітково-юнацькому віці / О. Є. Мойсеєва // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2009. - Т. ХІ, ч. 4. - С. 267-278.

20. Мойсеєва О. Є. Мотивація агресивної та делінквентної поведінки / О. Є. Мойсеєва // Проблеми загальної та педагогічної психології : Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2009. - Т. ХІ, ч. 7. - С. 332-342.

21. Мойсеєва О. Є. Психологічний аналіз агресивності особистості / О. Є.Мойсеєва // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2010. - Т. ХІІ, ч. 1. - С. 393-404.

22. Мойсеєва О. Є. Психологічний аналіз проблеми агресії / О. Є. Мойсеєва // Проблеми сучасної психології : зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2010. - Вип. 7. - С. 444-455.

23. Мойсеєва О. Є. Психологічні виміри агресивної поведінки / О. Є. Мойсеєва // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2010. - Т. ХІІ, ч. 4. - С. 308-316.

24. Мойсеєва О. Є. Проблеми психологічного дослідження агресії / О. Є.Мойсеєва // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України «Актуальні проблеми психології» : у 12 т. / за ред. В. О. Моляко. - Т. 12, вип. 10, ч. ІІ. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. - С. 236-242.

25. Мойсеєва О. Є. Психологічні концепції агресії: минуле і сучасність / О. Є. Мойсеєва // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць / за ред. С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. - Т. 1 : Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія. - К. : Вид-во «А.С.К.», 2010. - Ч. 25. - С. 176-182.

26. Мойсеєва О. Є. Оцінні судження суб'єкта, як «одиниці аналізу» виявленої ним агресії / О. Є. Мойсеєва // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н.Каразіна / за ред. О. Ф. Іванова, О. К. Дусавицького, А. Б. Коваленко [та ін.]. - Харків, 2010. - № 902. - С. 208-213.

27. Мойсеєва О. Є. Механізм «емоційного відчуження» в структурі агресивної особистості / О. Є. Мойсеєва // Науковий вісник Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського : зб. наук. праць / за ред. А. М. Богуш. - Одеса : ПНПУ ім. К. Д. Ушинського, 2010. - № 5-6.303. - С. 3-11.

28. Мойсеєва О. Є. Психологічний аналіз агресії: поведінковий аспект / О.Є. Мойсеєва // Актуальні проблеми психології / Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія : зб. наук. праць / за ред. С. Д. Максименка. - К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. - Т. Х, вип. 16. - С. 314-323.

29. Мойсеєва О. Є. Психопрофілактика та психокорекція агресії у дітей / О. Є. Мойсеєва // Теоретичні і прикладні проблеми психології : зб. наук. праць / за ред. В. В.Третьяченко. - Луганськ : Видавництво СНУ ім. В. Даля, 2010. - № 1 (24). - С. 141-146.

30. Мойсеєва О. Є. Наукове підґрунтя психологічної профілактики та корекції агресії / О. Є. Мойсеєва // Актуальні проблеми психології: Психологія обдарованості : зб. наук. праць / за ред. : С. Д. Максименка, Р. О. Семенової. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. - Т. 6, вип. 5. - С. 232-239.

31. Мойсеєва О.Є. Психологічні особливості різновидів агресивної поведінки / О.Є. Мойсеєва // Психологічні перспективи. - Луцьк : Редакційно-видавничий відділ Волинського національного університету імені Лесі Українки, 2010. - Вип. 16. - С. 196-205.

32. Мойсеєва О. Є. Психолого-феноменологічне дослідження агресії / О. Є. Мойсеєва // Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». - Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2010. - Вип. 16. - С. 192-203.

33. Мойсеєва О. Є. Вплив сім'ї на формування агресивної поведінки підлітків / О. Є. Мойсеєва // Юридична психологія та педагогіка : науковий журнал. - К., 2011. - № 1(9). - С. 264-270.

34. Статті в інших виданнях, матеріали наукових та науково-практичних конференцій:

35. Мойсеєва О. Є. Основні напрями віктимологічної профілактики злочинів, вчинюваних проти неповнолітніх / О. Є. Мойсеєва // Матеріали наук.-практ. конф. «Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні», 22-23 квіт. 2005 р. - К., 2005. - С. 218-222.

36. Мойсеєва О. Є. Профілактика злочинів, учинюваних проти неповнолітніх: віктимологічні аспекти / О. Є. Мойсеєва // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2005. - № 3. - С. 154-160.

37. Мойсеєва О. Є. Психологічні особливості агресивної поведінки / О. Є.Мойсеєва // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права : зб. наук. праць / ред. кол. : Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, М. В. Костицький [та ін.]. - К. : Київ. нац. ун-т внутр. cправ, 2009. - С. 157-158.

38. Мойсеєва О. Є. Особливості дослідження агресивних проявів поведінки неповнолітніх / О. Є. Мойсеєва // Актуальні проблеми сучасної юридичної науки та правоохоронної діяльності : зб.наук. праць. - К. : Київ. нац. ун-т внутр. cправ, 2009. - Ч. ІІ. - С. 134-136.

39. Мойсеєва О. Є. Вплив рівня самореалізації на формування агресивної поведінки старших підлітків / О. Є. Мойсеєва // Актуальні питання психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах : зб. наук. праць. - К. : Київ. нац. ун-т внутр. cправ, 2010. - С. 38-41.

40. Мойсеєва О. Є. Роль засобів масової інформації у формуванні агресивної поведінки неповнолітніх / О. Є. Мойсеєва // Проблеми розбудови держави та громадянського суспільства в Україні : зб. наук. праць / відп. ред. Л. В. Кравченко. - К. : Київ. Нац. ун-т внутр. справ, 2010. - С. 146-148.

41. Мойсеєва О. Є. Психологічні прийоми конструктивної взаємодії з дітьми / О. Є. Мойсеєва // Матеріали ІІ Всеукр. психологічного конгресу, присвяченого 110-й річниці від дня народження Г. С. Костюка, 19-20 квіт. 2010 р. - К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. - Т. ІІІ. - С. 287-289.



АНОТАЦІЇ

Мойсеєва О. Є. Психологія агресивності підлітків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, Київ, 2011.

Дисертацію присвячено психологічному дослідженню агресивності підлітків. Наведено теоретичне узагальнення і сучасний аналіз проблеми агресивності, результати різнобічного емпіричного вивчення агресивних проявів особистості підлітків та їх чинників, запропоновано комплексну програму профілактики та корекції проявів агресивності підлітків.