Психологічна готовність молодого подружжя до гармонізації стосунків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 159.923:316.35

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Психологічна готовність молодого подружжя до гармонізації стосунків

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

Козловська Елеонора Вікторівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі соціальної роботи факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Максимова Наталія Юріївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри соціальної роботи.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, старший науковий співробітник Горностай Павло Петрович, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, завідувач лабораторією психології малих груп та міжгрупових відносин; соціальний подружжя шлюб

кандидат психологічних наук, доцент Бевз Галина Михайлівна, ДВНЗ „Університет менеджменту освіти” НАПН України, доцент кафедри загальної та практичної психології.

Захист відбудеться „23” червня 2011р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.26 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, кімн. 314.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, МСП, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий «20 » травня 2011р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І. В. Данилюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства молода сім'я часто неспроможна успішно виконувати свої функції. Серед причин цього явища: невідповідність установок, цінностей, сформованих у батьківських сім'ях, складність процесу встановлення рольової структури сім'ї, відсутність відповідальності за подружні стосунки, тобто низький рівень готовності до шлюбу. Формування готовності до гармонізації стосунків дозволить підвищити успішність адаптації молодого подружжя навіть у випадку індивідуальної неготовності до шлюбу. З цією метою необхідно визначити структуру готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків. Це дозволяє поглибити теоретичні уявлення з проблеми подружньої адаптації у перші роки шлюбу, що, у свою чергу, надає нам можливість розширити теорію психологічної готовності, увівши до наукового обігу поняття готовності на діадному рівні.

Серед досліджень, присвячених проблемі подружніх стосунків на ранніх стадіях сімейного життя, поняття гармонійних сімейних стосунків часто вживається як синонім сумісності партнерів (А. М. Обозова, М. М. Обозов, І. М. Цимбалюк та ін.), або соціальної зрілості подружжя (Є. І. Артамонова, Є. В. Єкжанов, Є. В. Зирянова та ін.). На нашу думку, це не повною мірою розкриває зміст гармонійних стосунків. П. П. Горностай, описуючи типи проблемних родин, виокремлює гармонійно-стабільні сім'ї, тобто такі, у яких рідко відбуваються конфлікти та інші порушення сімейної гармонії. Близьким до поняття гармонійних подружніх стосунків є поняття функціональних стосунків - успішне виконання сім'єю своїх функцій (У. Р. Біверс, Е. Г. Ейдеміллер та ін.), яке пов'язують із автономністю партнерів у сім'ї (М. Боуен, С. Мінухін, Д. Олсон та ін.), прозорістю комунікативних процесів у сім'ї (К. Вітакер, Д. Олсон, В. Сатір та ін.), емоційною наповненістю стосунків (Д. С. Бішоп, Н. Б. Епштейн та ін.). Проте, поняття функціональних стосунків у сім'ї, на нашу думку, не є тотожним гармонійним стосункам, оскільки останні не тільки сприяють ефективному виконанню сім'єю своїх функцій, але й створюють сприятливе середовище для особистісного зростання кожного члена сім'ї.

У сімейній психології поняття “готовність” вживається у значенні набуття особистістю системи установок та навичок, що визначають її емоційно-позитивне ставлення до шлюбу та дозволяють адаптуватися до нової ролі та нових обов'язків, тобто мова йде про індивідуальну готовність особистості до шлюбу (А. О. Денисенко, О. М. Кікінежді, З. Г. Кісарчук та ін.). Проте, зміст та структура готовності молодого подружжя, як пари та як соціально-психологічної одиниці, до гармонізації своїх стосунків залишаються нерозкритими.

Актуальність проблеми попередження подружньої дезадаптації в перші роки подружнього життя, необхідність визначення структури психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків та розробки системи її формування зумовила вибір теми дослідження “Психологічна готовність молодого подружжя до гармонізації стосунків”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось у межах науково-дослідницької теми факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка рекомендацій щодо психолого-методичного забезпечення інформаційних технологій оцінки та моніторингу якості освіти у ВНЗ України” (НДР № 08БП016-01).

Об'єкт дослідження: процес гармонізації подружніх стосунків.

Предмет дослідження: психологічна готовність молодого подружжя до гармонізації стосунків.

Мета дослідження - визначити структуру психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків.

Гіпотеза дослідження. Ми виходили з припущення про те, що психологічна готовність молодого подружжя до гармонізації стосунків має рівневу структуру, яка містить константні та динамічні компоненти. Формування готовності до гармонізації стосунків подружжя відбувається завдяки розвитку динамічних компонентів, які впливають на переосмислення партнерами константних компонентів готовності.

Досягнення мети дослідження передбачає розв'язання таких завдань:

1. Визначити методологічні засади дослідження проблеми психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків.

2. Розробити теоретичну модель готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків.

3. Емпірично дослідити структуру готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків та встановити критерії оцінки її рівня.

4. Розробити систему формування готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали: положення про розвиток особистості в процесі життєдіяльності (Г. О. Балл, Л. Ф. Бурлачук, О. І. Власова, А. Б. Коваленко, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. В. Москаленко, Ю. М. Швалб та ін.); теорія сім'ї як соціальної системи (Г. М. Бевз, М. Боуен, А. Я. Варга, Е. Г. Ейдеміллер, О. С. Кочарян, Н. Ю. Максимова та ін.); теорії установки (О. Г. Асмолов, Н. І. Сарджвеладзе, Д. М. Узнадзе, В. О. Ядов та ін.), положення гуманістичної психології про особистісне зростання (А. Маслоу, К. Роджерс та ін.).

Методи дослідження. Для дослідження психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків використано теоретичні (класифікація, систематизація, узагальнення, теоретичне моделювання) та емпіричні методи: для визначення міри задоволеності подружжя шлюбом - тест-опитувальник задоволеності шлюбом В. В. Століна, Т. Л. Романової, Г П. Бутенко; для визначення ступеня взаєморозуміння подружжя на комунікативному рівні - модифікований тест Роршаха (О. Т. Соколова); для визначення міри емоційної згуртованості партнерів - проективна методика “Сімейна соціограма” (Е. Г. Ейдеміллер); для визначення здатності партнерів до рефлексії та ступеня узгодженості проектування образу сім'ї партнерами - авторська модифікація методики “Лінія життя” (Н. Ю. Максимова, Е. Стентон) - “Лінія сімейного життя” у поєднанні з методом напівструктурованого інтерв'ю. Для визначення ступеня сумісності партнерів, їх мотивації вступу до шлюбу, батьківської моделі сім'ї та ступеня прийняття відповідальності за стосунки в сім'ї використовувався метод напівструктурованого інтерв'ю та комплексний авторський опитувальник.

Розроблена нами система формування готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків спрямована на підвищення ступеня взаєморозуміння партнерів на комунікативному рівні, ступеня відповідальності за стосунки в сім'ї та рівня рефлексивних навичок подружжя через такі змістові блоки як “розвиток сензитивності“, “конструктивна взаємодія в сім'ї” та “проектування сімейного життя”.

Інтерпретацію отриманих даних здійснено на основі використання кількісних порівняльно-статистичних методів: кореляційний аналіз (коефіцієнт кореляції рангів Спірмена), аналіз значущості відмінностей (Т-критерій Стьюдента, U-критерій Манна-Уітні), критерій Колмогорова-Смірнова для оцінки відповідності реального розподілу до нормального розподілу показників.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось впродовж 2007-2010 років. Було обстежено молоді подружні пари м. Києва, які погодились взяти участь у дослідженні за оголошенням, розміщеним у мережі Інтернет. Загальний обсяг вибірки констатувального дослідження склав 70 пар віком від 20 до 26 років, які не мали дітей, із стажем подружнього життя від кількох місяців до чотирьох років. Обсяг вибірки формувального експерименту - 40 пар.

Надійність отриманих результатів. Відповідність отриманих емпіричних результатів загальноприйнятим науковим критеріям надійності та валідності забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень, цілісною організацією дослідження, поєднанням математичних методів обробки емпіричних даних із їх якісним психологічним аналізом та репрезентативністю вибірки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше доведено, що психологічна готовність молодого подружжя до гармонізації стосунків містить константні та динамічні компоненти; константні компоненти є стабільними, можуть бути як ресурсом пари, так і джерелом конфлікту; динамічні компоненти можуть змінюватись у напрямку гармонізації, завдяки чому відбувається процес гармонізації стосунків;

- вперше виявлено, що константними компонентами психологічної готовності до гармонізації стосунків є: батьківська модель подружніх стосунків, мотивація вступу до шлюбу, сумісність партнерів; динамічними - рефлексія партнерів, прийняття відповідальності за стосунки в сім'ї, взаєморозуміння подружжя на комунікативному рівні;

- вперше доведено, що система формування готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків передбачає розвиток динамічних компонентів готовності, що призведе до переоцінки та переосмислення подружжям константних компонентів, якщо вони є джерелом конфлікту, а отже до гармонізації стосунків у сім'ї;

- доповнено уявлення про гармонійні стосунки у молодій сім'ї, а саме: складовими гармонійних стосунків є гнучкість рольової структури, автономність партнерів, узгодженість образу сім'ї в партнерів, емоційна наповненість стосунків;

- уточнено роль гармонійних сімейних стосунків, зокрема: гармонійні стосунки у сім'ї сприяють не тільки її успішному виконанню своїх функцій, але й особистісному зростанню кожного члена сім'ї;

- набули подальшого розвитку теоретичні підходи до формування готовності молоді до подружніх стосунків, а саме: визначено структуру психологічної готовності молодого подружжя як пари до гармонізації стосунків.

Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні змісту та компонентів готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків, визначенні змісту гармонійних стосунків у сім'ї, що розширює знання з подружньої адаптації та поглиблює теорію психологічної готовності, а саме: створено модель психологічної готовності до гармонізації подружніх стосунків, яка містить константні та динамічні компоненти.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані дані про зміст психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків та її рівні, система формування готовності можуть бути використані в організації роботи служб та центрів з планування сім'ї та психологічної допомоги молодій сім'ї.

Упровадження результатів дослідження здійснювалось в рамках діяльності Благодійної організації “Соціальна служба “Віфанія” спрямованої на роботу з сім'ями, які перебувають в кризових обставинах (довідка № 24 від 31.01.2011 р.), відділу у справах сім'ї, молоді та спорту Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (довідка № 85 від 08.02.2011 р.), а також у програмах дисциплін “Психологічна служба”, “Основи психологічного консультування”, “Психологія забезпечення соціальної роботи” для бакалаврів та спеціалістів напрямку “Психологія” в Університеті сучасних знань (довідка № 53 від 31.03.2011 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати наукового дослідження обговорювались на конференціях всеукраїнського та міжнародного рівня: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Психологічна допомога особистості: сучасний стан та перспективи розвитку” (Рівне, 2008), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи сучасної психології” (Запоріжжя, 2010), Міжнародній науково-практичній конференції “Успішність особистості: потенціал та обмеження” (Київ, 2010), на Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Вектори психології - 2010” (Харків, 2010), на ХІІ Міжнародній молодіжній науковій конференції “Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2010), на VI Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна робота і сучасність: теорія та практика” (Київ, 2010).

Результати наукового дослідження обговорювались на засіданнях кафедри соціальної роботи факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2007-2010 рр.); на методологічному семінарі аспірантів факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (18 травня 2010 року).

Публікації. Зміст роботи відображено у 7 одноосібних публікаціях, із них 4 наукові статті опубліковано в фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 170 найменувань, 12 з яких іноземною мовою, 12 додатків на 35 сторінках. Повний обсяг роботи становить 208 сторінок. Основний зміст дисертації викладений на 158 сторінках, містить 55 таблиць на 20 сторінках і 4 рисунки на 2 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання дослідження, його теоретико-методологічні основи й методи; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків” - визначено теоретичні засади дослідження стосунків молодого подружжя та психологічної готовності до їх гармонізації; обґрунтовано модель готовності до гармонізації стосунків.

При визначенні поняття гармонійних сімейних стосунків та їх сутності ми виходимо з положень системного підходу (У. Р. Біверс, М. Боуен, Н. Б. Епштейн, Д. Олсон), у якому основними ознаками оптимального функціонування сімейної системи є успішне виконання сім'єю своїх функцій, сприяння особистісному зростанню кожного члена сім'ї, адекватність сімейних процесів етапам життєвого циклу. Відповідно, необхідними складовими гармонійних сімейних стосунків, на нашу думку, є автономність членів сім'ї (Р. Біверс, М. Боуен, С. Мінухін, Д. Олсон), гнучкість структури сімейних ролей (П. Вацлавік, К. Маданес, Д. Хейлі), емоційна наповненість стосунків (Н. Б. Епштейн, І. У. Міллер, Г. І. Кітнер) та узгодженість образу сім'ї партнерів (С. І. Голод). Зазначені вище складові сприяють успішному виконанню сім'єю своїх функцій, створюють поле для особистісного зростання кожного члена сім'ї. Ми припускаємо, що критеріями гармонійних стосунків у сім'ї є емоційна автономність партнерів, гнучкість та задоволеність розподілом ролей у сім'ї, висока ступінь узгодженості образу сім'ї, емпатійна включеність до діяльності один одного.

При дослідженні сутності психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків ми виходимо з теорії соціальної установки (О. Г. Асмолов, Д. Кац, К. Ховланд, В. О. Ядов), відповідно до якої готовність визначається як деяка підготовленість, стійка характеристика особистості та діяльності, як цілісний комплекс, що включає мотиваційний, інтелектуальний, емоційний компоненти, і відповідає вимогам змісту та умов діяльності (К. М. Дурай-Новакова, Н. В. Кузьміна, О. Г. Мороз та ін). Формування готовності до гармонізації стосунків подружжя передбачає врахування цих трьох напрямків - когнітивного, емоційного та поведінкового.

Вагомими з точки зору успішності подолання подружжям труднощів процесу адаптації, а отже й гармонізації стосунків, дослідники виокремлюють успішність та схожість батьківських моделей подружніх стосунків, адже саме батьківська сім'я є не тільки базисом для розвитку особистості (А. Адлер, К. Юнг), але й джерелом засвоєння різноманітних паттернів поведінки (О. Б. Кізь, В. М. Целуйко). Високий ступінь сумісності партнерів (Т. В. Андреєва, А. М. Обозова, М. М. Обозов, Ю. М. Олейник), який виявляється в фізичному, персональному комфорті та високій мірі співпадіння життєвих цінностей, є наступною передумовою ефективної адаптації як і зріла мотивація вступу до шлюбу (С. І. Голод, Е. Г. Ейдеміллер, В. В. Юстицкіс). Окрім того, виокремлюють важливість навичок рефлексії у подружжя (І. С. Ладенко, М. І. Семенов, С. Ю. Степанов), а саме: здатності подружжя до аналізу процесів у сім'ї та свого місця в них, прогнозування свого сімейного життя. Прийняття відповідальності за стосунки в сім'ї (К. О. Абульханова-Славська, Т. Е. Василевська, В. К. Калін, В. А. Крутецький) поряд із взаєморозумінням подружжя на комунікативному рівні, яке передбачає високий ступінь кооперації в парі (М. М. Обозов, О. Т. Соколова), надання переваги гнучким стратегіям вирішення суперечностей (Р. Б. Хемпсон), наявність розуміння та підтримки, довірчого спілкування в парі (У. Р. Біверс, Ф. Валш, В. Сатір) мають велике значення для успішності життєдіяльності сім'ї.

Проведений теоретичний аналіз дозволяє розглядати психологічну готовність до гармонізації стосунків як таку, що містить константні та динамічні компоненти. Константними компонентами готовності є батьківська модель стосунків подружжя, мотивація вступу до шлюбу та сумісність партнерів. Константні компоненти є стабільними і визначаються як досвід партнерів, який може бути ресурсом пари, якщо він відрефлексований партнерами, або, у протилежному випадку, джерелом конфлікту. Динамічними компонентами є навички рефлексії, взаєморозуміння подружжя на комунікативному рівні та прийняття відповідальності за стосунки в сім'ї. Константні компоненти впливають на розвиток динамічних, як, наприклад, мотивація створення сім'ї має вплив на прийняття відповідальності; сумісність партнерів, взаємодія батьківських моделей подружжя сприяють або взаєморозумінню партнерів, або виникненню конфліктів. Динамічні компоненти можуть змінюватись, піддаються формуванню та розвитку, завдяки чому вирішується завдання активізації ресурсу молодої сім'ї до гармонізації, тобто самостійного вирішення проблем адаптації у перші роки подружнього життя. Розвиток динамічних компонентів унаслідок формувального впливу веде до переоцінки константних компонентів готовності (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гармонізація стосунків у сім'ї відбувається через аналіз партнерами ефективності власних поведінкових схем за допомогою рефлексії; прийняття відповідальності партнерами за сім'ю, що стимулює бажання розвивати себе та стосунки (з'являється мотивація на гармонізацію подружніх стосунків); конструктивну взаємодію в проблемних ситуаціях, за допомогою чого долаються труднощі процесу адаптації перших років подружнього життя. Сформованість та взаємопов'язаність компонентів готовності веде до переструктурування ролей у сім'ї в бік їх гнучкого розподілу, узгодженості образу сім'ї партнерів, емоційної наповненості стосунків та автономності партнерів.

Виходячи з результатів теоретичного аналізу, ми припускаємо, що критеріями психологічної готовності до гармонізації стосунків за параметром константних компонентів є зріла мотивація вступу до шлюбу; успішність та схожість батьківських моделей сім'ї; високий ступінь сумісності партнерів. Критеріями психологічної готовності до гармонізації стосунків за параметром динамічних компонентів є взаєморозуміння партнерів на комунікативному рівні, що включає високий ступінь кооперації в парі, надання переваги гнучким стратегіям вирішення суперечностей, наявність розуміння та підтримки, довірчого спілкування в парі; рефлексія партнерів, яка виявляється у здатності подружжя до аналізу процесів у сім'ї та свого місця в них, та прогнозування свого сімейного життя; прийняття відповідальності за стосунки в сім'ї як прийняття партнерами один одного як спів-суб'єктів сімейних процесів, активність обох партнерів у прийнятті рішень стосовно сім'ї, наявність цінності сім'ї в ієрархії цінностей обох партнерів.

У другому розділі - “Емпіричне дослідження психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків” - обґрунтовано принципи побудови емпіричного дослідження, проаналізовано методичні аспекти вивчення змісту та структури готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків, обґрунтовано вибір діагностичного інструментарію та наведено результати аналізу отриманих даних. Емпіричне дослідження, метою якого було визначення ознак гармонійності сімейних стосунків та критеріїв готовності подружжя до їх гармонізації, проводилося в два етапи.

На першому етапі констатувального дослідження з метою визначення значущості показників компонентів готовності до гармонізації стосунків було проведено анкетування 50 молодих подружніх пар за допомогою розробленого нами опитувальника. У результаті аналізу даних нами було виявлено такі вагомі для відчуття партнерами задоволеності шлюбом показники, які входять до компонентів готовності (Sig.< 0,05): сумісність партнерів (співпадіння життєвих цінностей партнерів, фізичний комфорт, персональний комфорт), мотивація вступу до шлюбу, батьківська модель сім'ї, взаєморозуміння на комунікативному рівні (обговорення переживань, проблем партнерами, вирішення розбіжностей, відчуття взаєморозуміння), прийняття відповідальності за стосунки в сім'ї (наявність цінності сім'ї в ієрархії життєво важливих цінностей подружжя). Наведені результати емпіричного дослідження підтверджують наші уявлення про зміст компонентів готовності до гармонізації стосунків.

На другому етапі констатувального дослідження нами було проведено діагностику готовності до гармонізації 20 молодих подружніх пар, 11 з яких задоволені своїми подружніми стосунками та 9 незадоволені.

Проведений аналіз результатів емпіричного дослідження підтвердив наше припущення про те, що значущими (Sig.<0,01) критеріями готовності до гармонізації стосунків подружжя є наступні ознаки пар, які задоволені своїми стосунками. Наявність компоненту готовності “взаєморозуміння партнерів на комунікативному рівні” визначається через такі критерії: висока здатність до кооперації в парі (100 % пар, які задоволені своїми стосунками), надання переваги гнучким стратегіям вирішення розбіжностей (35 % досліджуваних пар, які задоволені своїми стосунками, і жодна з другої групи досліджуваних), довірчі стосунки (45 % опитуваних пар, на відміну від незадоволених - тільки 10 % пар), відчуття розуміння та підтримки з боку один одного. Рефлексія, як компонент готовності, визначається через такі критерії: аналіз процесів, які відбуваються у сім'ї та своєї позиції в них (45 % опитуваних пар), здатність до прогнозування свого сімейного життя (35 % пар). Прийняття відповідальності за стосунки в сім'ї виявляється у активності в прийнятті рішень стосовно сім'ї (35 % опитуваних пар), позитивній оцінці іншого партнера як спів-суб'єкта сімейних стосунків (55 % пар), у наявності цінності сім'ї для обох партнерів (у 50 % досліджуваних цінності, що пов'язані із сім'єю названі серед основних життєвих цінностей). Для більшості сімей, які задоволені своїми стосунками, характерним є успішний досвід та схожість батьківських подружніх стосунків обох партнерів. Наявність зрілої мотивації вступу до шлюбу характерна для всіх досліджуваних пар, які задоволені своїми стосунками й лише для 5 % незадоволених. Критеріями сумісності партнерів є високий рівень фізичного, персонального комфорту та висока ступінь співпадіння життєвих цінностей.

Пари, які задоволені своїми стосунками, мають виражені ознаки гармонійності стосунків, що дозволяє емпірично підтвердити їх критерії (Sig.<0,01). По-перше, це емоційна автономність партнерів (за результатами методики “Сімейна соціограма” у 35 % пар, задоволених подружніми стосунками, присутня автономність партнерів у стосунках, на відміну від незадоволених пар - 5 %). По-друге, гнучкість, рівномірність розподілу ролей у сім'ї, задоволеність розподілом ролей у сім'ї. По-третє, висока ступінь узгодженості образу сім'ї (за результатами методики “Лінія сімейного життя” 45 % з загальної кількості досліджуваних пар). Емоційна наповненість стосунків у сім'ї виявляється у емпатійній включеності у діяльність один одного (50 % задоволених і 5 % пар незадоволених подружніми стосунками) та спектрі почуттів, які партнери переживають стосовно свого подружнього життя (широкий спектр почуттів, проте, переважають позитивні емоції та почуття - 40 % задоволених і 10 % незадоволених подружніми стосунками). Отже, аналіз результатів дослідження підтвердив визначені відповідно до теоретичної моделі критерії гармонійності стосунків подружжя та готовності до гармонізації стосунків.

Відповідно до критеріїв гармонійності стосунків подружжя та готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків, було визначено три рівні готовності: низький, середній та високий, а також виділено три відповідні їм рівні гармонійності стосунків - дисгармонійні, задовільні, гармонійні.

Встановлено, що пари, які задоволені своїми подружніми стосунками, мають високий або середній рівень готовності до гармонізації стосунків (64 % та 36 % відповідно, t_критерій = 5,9; Sig.<0,001). Пари, які не задоволені своїми стосунками, мають низьку готовність до гармонізації своїх стосунків.

Окрім того, знайшло емпіричне підтвердження припущення про взаємопов'язаність компонентів готовності, окреслених у теоретичній моделі (кореляції є значущими на рівні Sig.<0,01): сумісність партнерів взаємопов'язана із взаєморозумінням партнерів на комунікативному рівні (r = 0,482), рефлексією (r = 0,797); мотивація партнерів до вступу до шлюбу також взаємопов'язана із взаєморозумінням партнерів (r = 0,834), рефлексією (r = 0,770), відповідальністю (r = 0,663); окрім того, рефлексія взаємопов'язана із батьківською моделлю стосунків (r = 0,840), відповідальністю за стосунки в сім'ї (r = 0,697); взаєморозумінням партнерів на комунікативному рівні (r = 0,830). Аналіз наведених даних підтверджує наше припущення про тісний взаємозв'язок компонентів готовності.

У третьому розділі - “Формування психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків” - представлена система формування психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків, яка ґрунтується на авторській моделі готовності.

За результатами емпіричного дослідження та відповідно до теоретичної моделі, нами було розроблено систему формування готовності молодих подружніх пар до гармонізації стосунків. Ми виходили з того, що формування готовності подружжя до гармонізації стосунків полягає не тільки в опануванні певними навичками й вміннями (динамічні компоненти готовності), але й у переосмисленні того досвіду, який часто є джерелом конфлікту в парі, його переоцінці (константні компоненти готовності). Саме тому запропонована система орієнтована на розвиток динамічних компонентів готовності, але діяльність розгортається на матеріалі минулого досвіду партнерів.

Система формування готовності до гармонізації стосунків містить три змістовних блоки, які відповідають динамічним компонентам готовності: розвиток сенситивності (робота з емоціями та почуттями учасників, набуття ними навичок інтерпретації невербальної поведінки, прояву та вербалізації емоцій, прояву емпатії); конструктивна взаємодія (розвиток навичок у подружніх пар конструктивно взаємодіяти у ситуаціях спільного прийняття рішення та під час конфлікту); проектування сімейного життя (робота з цілями учасників стосовно свого подружнього життя, набуття ними уміння проектувати та прогнозувати події свого сімейного життя, відчувати себе суб'єктом процесів у сім'ї, ставити цілі, перетворювати проблеми в покрокові завдання, які сприяють розвитку добробуту сім'ї та сімейних стосунків).

Етап формувального експерименту, відповідно до запропонованої системи формування готовності, складався з таких частин: 1) первинна психологічна діагностика готовності до гармонізації стосунків подружніх пар; 2) формування готовності до гармонізації стосунків; 3) оцінка змін після завершення зустрічей; 4) контрольна діагностика, проведена через 3 місяці після останньої зустрічі з групою.

Формувальний експеримент складався з трьох групових зустрічей по 4,5-5 годин кожна (з інтервалом в 1 тиждень). У експерименті взяли участь 20 пар (12 пар, які мали середній рівень готовності та 8 - низький) - експериментальна вибірка та 20 пар контрольної вибірки.

Формування готовності сімей до гармонізації стосунків відбувалось шляхом розвитку рефлексії учасників, проектування образу майбутнього своєї сім'ї, удосконалення інтерактивного та перцептивного аспектів спілкування, осмислення своєї позиції у сім'ї та прийняття відповідальності за сімейні стосунки. У ході занять відбувався процес обмірковування парами можливостей корекції тих чи інших якостей та форм поведінки, які заважають гармонійним сімейним стосункам, та пошуку шляхів їх заміни на більш ефективні. Варто зазначити, що вже на етапі діагностики, під час обговорення матеріалів проективних методик, у досліджуваних пар було започатковано процеси проблематизації та рефлексії шляхом порівняння реальної сімейної ситуації з бажаною. Вагомими умовами розвитку компонентів готовності було використання таких форм організації діяльності, як тренінг сензитивності та рольові ігри, що виконували завдання підвищення рівня розвитку навичок інтерпретації невербальної поведінки подружжями, їх уміння, з одного боку, проявляти та вербалізувати свої почуття, а з іншого - зчитувати почуття партнера, показувати своє співпереживання. На цьому етапі основним завданням був розвиток такого компонента готовності як взаєморозуміння партнерів на комунікативному рівні, а саме емоційної сторони комунікативної взаємодії, оскільки результати емпіричного дослідження показали наявність проблем у сфері прояву та вербалізації емоцій та почуттів, зокрема позитивних. Рольові ігри використовувались також з метою розвитку навичок подружніх пар конструктивно взаємодіяти у ситуаціях спільного прийняття рішення та у конфлікті. Важливим моментом було прийняття відповідальності учасниками за свої сімейні стосунки, прояв активності у вирішенні проблемних ситуацій. Завдання проективного блоку, а також рефлексивне обговорення виконаних вправ мали на меті роботу з цілями учасників стосовно свого подружнього життя, розвитку уміння проектувати та прогнозувати події свого сімейного життя, відчувати себе суб'єктом процесів у сім'ї. Рефлексія та конструктивна взаємодія були вагомими складовими кожного етапу роботи. Прояв активності у спільному вирішенні проблемних ситуацій, робота з емоціями учасників сприяли формуванню відповідальності, підвищенню цінності сім'ї та цінності партнера як спів-суб'єкта сімейних стосунків.

Для контрольної діагностики змін рівня компонентів готовності та рівня гармонійності стосунків нами було застосовано методики, які використовувались на етапі констатувального дослідження. Водночас, процедура опитування відбувалась не в ході інтерв'ю, а у вигляді написання ессе на тему “Моя сім'я” за чітко окресленим планом.

Аналіз результатів дослідження показав, що після проведення формувального експерименту відбулось підвищення показників взаєморозуміння подружжя на комунікативному рівні (t_критерій = 4,14; Sig.<0,001), розвиток навичок рефлексії у подружніх пар (t_критерій = 5,4; Sig.<0,001), прийняття партнерами відповідальності за стосунки в сім'ї та сімейні процеси, (t_критерій = 4,8; Sig.<0,001) (рис. 2).

Рис. 2. Порівняння показників динамічних компонентів готовності до та після формувального експерименту

Після завершення формувального експерименту, як видно з рис. 2, відбулось суттєве зростання показників взаєморозуміння партнерів на комунікативному рівні. Так, високий ступінь кооперації в парі після експерименту проявили 90 % досліджуваних пар. Дещо нижчі результати з використання гнучких стратегій, прояву розуміння та підтримки, довіри в спілкуванні. Цікавими є зміни показників компоненту “рефлексія”: якщо прогнозування сімейного життя не проявлялось у жодної з пар, то після експерименту 30 % досліджуваних пар демонстрували цю здатність. Окрім того, більше ніж вдвічі відбулось зростання показників прийняття відповідальності за стосунки, а саме: наявності цінності сім'ї в ієрархії цінностей обох партнерів, активності у прийнятті рішень стосовно сім'ї, прийняття партнера як спів-суб'єкта сімейних процесів.

Проведення повторної діагностики показало, що зміни у якісних показниках стосунків досліджуваних пар відбулись у бік гармонійності, а саме - у 30 % пар проявились ознаки гармонійних стосунків (t_критерій = 4,0; Sig.<0,001).

Зміни показників гармонійності стосунків та готовності до гармонізації у контрольної вибірки не виявились статистично значущими.

Результати формувального експерименту підтверджують, що навіть у випадку незадовільних показників константних компонентів, розвиток динамічних компонентів готовності призводить до гармонізації стосунків у сім'ї завдяки роботі з досвідом подружжя, його переоцінці партнерами.

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та емпіричне дослідження психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків. Отримані в результаті дослідження теоретичні та емпіричні дані свідчать про досягнення мети дослідження, вирішення дослідницьких завдань і дають змогу сформулювати наступні висновки:

1. Теоретико-методологічний аналіз дослідження проблеми психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків свідчить про те, що гармонійність стосунків пов'язана із задоволеністю подружжям своїм шлюбом. Складовими гармонійних подружніх стосунків є автономність партнерів, високий ступінь узгодженості образу сім'ї партнерів, гнучкість розподілу ролей у сім'ї, емоційна наповненість стосунків. Поєднання цих складових формує поле для особистісного зростання кожного члена сім'ї. Гармонійність стосунків молодого подружжя сприяє його високій готовності до гармонізації на всіх етапах сімейного циклу.

2. Структура психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків, яка покладена в основу теоретичної моделі, містить такі компоненти: константні (батьківська модель подружніх стосунків, мотивація партнерів вступу до шлюбу, сумісність партнерів) - це минулий досвід подружжя, який не можна змінити, але можна переосмислити, переоцінити, та динамічні (взаєморозуміння партнерів на комунікативному рівні, здатність партнерів до рефлексії, прийняття подружжям відповідальності за сімейні стосунки). Останні можуть змінюватись, піддаються формуванню та розвитку, завдяки чому вирішується завдання активізації ресурсу молодої сім'ї до гармонізації, тобто самостійного вирішення проблем адаптації на початковому етапі життєдіяльності сім'ї.

3. Критеріями психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків за параметром константних компонентів є зріла мотивація вступу до шлюбу, успішність батьківських моделей сім'ї подружжя та їх схожість, високий ступінь фізичної, персональної та духовної сумісності партнерів; за параметром динамічних компонентів - високий ступінь кооперації в парі, надання переваги гнучким стратегіям під час спільного прийняття рішень, наявність розуміння і підтримки, довірчого спілкування у парі, здатність подружжя до аналізу сімейних процесів та прогнозування свого сімейного життя, прийняття партнерами один одного як спів-суб'єктів сімейних процесів, активність обох партнерів у прийнятті рішень стосовно сім'ї, наявність цінності сім'ї в ієрархії цінностей обох партнерів.

4. Система формування готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків містить елементи групового психологічного консультування та тренінгу. Вона передбачає розвиток комунікативних навичок у подружжя (інтерпретація невербальної поведінки, активне слухання, вираження емоцій, конструктивне вирішення проблемних ситуацій), розвиток навичок рефлексії (розуміння сімейних процесів, прогнозування сімейного життя), прийняття партнерами відповідальності за стосунки в сім'ї та сімейні процеси (активність у прийнятті рішень, прийняття партнерами один одного як спів-суб'єктів сімейних процесів, усвідомлення та прийняття сімейних цінностей). Унаслідок розвитку динамічних компонентів готовності відбувається переосмислення досвіду батьківських подружніх стосунків, мотивації вступу до шлюбу, сумісності партнерів, тобто відбувається гармонізація подружніх стосунків (аналіз подружжям ефективності своїх поведінкових схем, поява мотивації на розвиток сім'ї, конструктивна взаємодія у проблемних ситуаціях).

Перспективи подальших досліджень пов'язані з розробкою системи технологій соціальної роботи з активізації ресурсу сім'ї до гармонізації стосунків протягом усього життєвого циклу сім'ї, що сприятиме удосконаленню психологічного супроводу дисгармонійної сім'ї.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях,затверджених ВАК України:

1. Козловська Е. В. Гармонійні стосунки в сім`ї як фактор особистісного зростання / Е. В. Козловська // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету : зб. наук. праць. - 2008. - № 41. - С. 82-85.

2. Козловська Е. В. Психологічна готовність молодої сім`ї до самогармонізації / Е. В. Козловська // Вісник Інституту розвитку дитини. Серія : філософія, педагогіка, психологія : зб. наук. праць. - 2010. - № 8. - С. 152-157.

3. Козловська Е. В. Феномен психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків / Е. В. Козловська // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2010. - Т. ХІІ, ч. 2. - С. 115-122.

4. Козловська Е. В. Роль образу сім'ї в гармонізації стосунків молодим подружжям / Е. В. Козловська // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2010. - Т. ХІІ, ч. 3. - С. 214-221.

Тези доповідей у збірниках наукових конференцій:

5. Козловська Е. В. Психологічна готовність молодої сім`ї до гармонізації стосунків / Е. В. Козловська // Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. “Проблеми та перспективи сучасної психології”, 20 бер. 2010 р. : тези доповіді. - Запоріжжя, 2010. - С. 90-92.

6. Козловська Е. В. Складові психологічної готовності молодого подружжя до гармонізації стосунків / Е. В. Козловська // Вектори психології 2010 : міжнар. молодіжн. наук.-практ. конф., 12-13 квіт. 2010 р. : тези доповіді. - Х., 2010. - С. 53 - 55.

7. Козловська Е. В. Тренінгові технології у формуванні психологічної готовності молодої сім`ї до самогармонізації / Е. В. Козловська // Соціальна робота і сучасність: теорія та практика : VI міжнар. наук.-практ. конф., 20-21 трав. 2010 р. : тези доповіді. - К., 2010. - С. 121-122.

Анотація

Козловська Е. В. Психологічна готовність молодого подружжя до гармонізації стосунків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.05 - соціальна психологія, психологія соціальної роботи. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

У дисертації розглянуто проблеми подружньої адаптації та формування готовності до гармонізації подружніх стосунків на ранніх етапах сімейного циклу. Визначено, що психологічна готовність молодого подружжя до гармонізації стосунків включає константні та динамічні компоненти. Доведено, що розвиток динамічних компонентів готовності забезпечує ефективне перетворення сімейної структури через аналіз партнерами ефективності власних поведінкових схем; появу мотивації на гармонізацію подружніх стосунків; конструктивну взаємодію в проблемних ситуаціях. Розроблено систему формування готовності подружжя до гармонізації стосунків, яка спрямована на підвищення рівня взаєморозуміння партнерів шляхом розвитку їх комунікативних навичок, розвитку навичок рефлексії, прийняття партнерами відповідальності за сімейні процеси.

Ключові слова: психологічна готовність, молоде подружжя, гармонізація подружніх стосунків, складові гармонійних стосунків у сім'ї.

Аннотация

Козловская Е. В. Психологическая готовность молодых супругов к гармонизации отношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология, психология социальной работы. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

В диссертации рассматриваются проблемы супружеской адаптации. Психологическая готовность молодой семьи к гармонизации отношений определяется как совокупность таких навыков, умений и свойств супругов, которые обеспечивают эффективное выполнение им организационных преобразований семейной структуры, с целью ее гармоничного функционирования. Представлена модель готовности к гармонизации отношений, содержащая константные компоненты (родительская модель супружеских отношений, мотивация вступления в брак, совместимость партнеров) - это прошлый опыт партнеров, который нельзя изменить, но можно переосмыслить посредством рефлексии; динамические компоненты (взаимопонимание партнеров на коммуникативном уровне, способность партнеров к рефлексии, принятие супругами ответственности за семейные отношения). Они меняются в зависимости от внутренних и внешних факторов.

Доказано, что супружеские пары, которые довольны своими отношениями, преимущественно имеют высокий уровень готовности к гармонизации отношений в семье. Такие пары имеют в основном успешную родительскую модель супружеских отношений и зрелую мотивацию вступления в брак, высокий уровень совместимости. Кроме того, такие пары способны к пониманию и осознанию семейных процессов и своего места в них, имеют положительный дальновидный прогноз своих семейных отношений, проявляют активность в принятии решений относительно семьи, имеют высокую степень взаимопонимания на уровне общения, что проявляется в высокой кооперации пары, конструктивном и доверительном общении. Разработана система формирования готовности молодых супругов к гармонизации отношений, которая направлена на повышение уровня взаимопонимания супругов путем развития их коммуникативных навыков (интерпретация невербального поведения, активное слушание, выражение эмоций, конструктивное решение проблемных ситуаций), развития навыков рефлексии (адекватное понимание семейных процессов, прогнозирование семейной жизни), принятия партнерами ответственности за отношения в семье и семейные процессы (активность в принятии решений, принятие партнерами друг друга как ко-субъектов семейных процессов, осознание и принятие семейных ценностей).

Ключевые слова: психологическая готовность, молодые супруги, гармонизация супружеских отношений, составляющие гармоничных отношений в семье.

Annotation

Kozlowska Е. V. Psychological readiness of young couples to harmonizing their relations. - Manuscript.

Dissertation for the degree of psychology, specialty 19.00.05 - Social psychology, psychology of social work. - Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2011.

The psychological readiness of a young family to the harmonizing of relations is defined as the combination of such skills, abilities and properties of couple that provide effective performance of organizational changing of family structure, with a view to its harmonious functioning. The model of readiness to harmonizing relations, which contains constant and dynamic components, is proposed. The results of an empirical study of psychological readiness of the young couple to harmonizing relationships and testing of program of forming the readiness for the harmonization of relations are presented. This program is viewed to develop partners' communicative skills, their ability for reflection and responsibility for their family relations.

Key words: psychological readiness, a young married couple, harmonization of conjugal relations, elements of harmony in the family.

Размещено на Allbest.ru