Психологічні чинники розвитку готовності до управлінської діяльності керівного персоналу органів внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 159.9:351.74.08(043.3)

Психологічні чинники розвитку готовності до управлінської діяльності керівного персоналу органів внутрішніх справ

19.00.06 - юридична психологія

Осіпова Юлія Валеріївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі роботи з персоналом, юридичної психології, педагогіки та політології Академії управління Міністерства внутрішніх справ. психологічний керівний персонал

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Барко Вадим Іванович, Академія управління Міністерства внутрішніх справ, професор кафедри роботи з персоналом, юридичної психології, педагогіки та політології, проректор.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Сафін Олександр Джамільович, Університет економіки та права «Крок», завідувач кафедри психології;

кандидат психологічних наук Остафійчук Тетяна Василівна, Академія управління Міністерства внутрішніх справ, заступник начальника кафедри роботи з персоналом, юридичної психології, педагогіки та політології.

Захист відбудеться “30”листопада 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.731.01 в Академії управління Міністерства внутрішніх справ (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 4).

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії управління Міністерства внутрішніх справ за адресою: 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 4.

Автореферат розісланий “01”листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.Ю. Ваврик.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку системи органів внутрішніх справ України (ОВС) до керівників висуваються нові вимоги. Сучасний управлінець ОВС має володіти глибокими знаннями в галузі права, володіти навичками вирішення складних проблем, лідерства у колективі, вміти мислити стратегічно, ефективно спілкуватись, бути впевненим у собі і цілеспрямованим, мати високий інтелектуальний потенціал, самоконтроль, критично оцінювати власні можливості, виявляти власні помилки, аналізувати та коригувати власну поведінку тощо.

Проте дослідження свідчать про наявність низки суттєвих недоліків в роботі багатьох керівників. До них відносяться нераціональне використання робочого часу, невміння мотивувати і стимулювати діяльність підлеглих, відсутність належної уваги до їх проблем, неспроможність знайти правильні шляхи попередження і вирішення конфліктів, помилки у виборі оптимального стилю управління, невміння реалізувати лідерський потенціал тощо.

Зазначені недоліки значною мірою обумовлені недостатнім рівнем розвитку готовності до управлінської діяльності - комплексної характеристики, яка потребує важливих професійних знань, вмінь, навиків та індивідуальних психологічних якостей особистості. Існування багатьох проблем також пояснюється недостатньою увагою до психологічних аспектів відбору і підготовки кадрів, тому все більше набуває актуальності питання підвищення ефективності управлінської діяльності за рахунок реалізації її психологічних чинників. Керівники ОВС мають бути всебічно підготовленими до виконання складної управлінської діяльності.

Саме тому нами досліджувалась проблема психологічної готовності керівників ОВС до управлінської діяльності, питання оптимізації методів її діагностики та розвитку.

Науково-теоретичну базу дослідження склали праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених, які досліджували проблему готовності до діяльності, зокрема Б.Г. Ананьєва, В.А. Алаторцева, А. Анастазі, В.Г. Андросюка, В.І. Барка, В.М. Бесчасного, Ю.К. Васильєва, Ф. Генова, І.О. Григорянц, А.Д. Ганушкіна, К.М. Дурай-Новакової, М.І. Дяченка, Є.П. Ільїна, Л.А. Кандибовича, Л.М. Карамушки, Л.І. Казміренко, Є.О. Клімова, О.Г. Ковальова, О.О. Конопкіна, В.А. Крутецького, М.Д. Левітова, Б.Ф. Ломова, С.Д. Максименка, В.С. Медведєва, В.О. Моляки, Н.К. Мухтарова, В.М. Мясіщева, Л.С. Нерсесян, К.К. Платонова, А.Ц. Пуні, В.М. Пушкіна, С.Л. Рубінштейна, В.С. Рибалки, А.О. Смірнова, М.Л. Смульсон, А.А. Ухтомського, С.І. Яковенка та ін. Більшість дослідників приділяли увагу загальним аспектам психологічної готовності до діяльності в цілому, розглядали “готовність” як загальнотеоретичне поняття, розкриваючи її зміст, види, структуру і функції. Проте питання структури психологічної готовності до управлінської діяльності в системі МВС України, оптимізації методів її психодіагностики, прогнозування та розвитку не знайшли належного висвітлення в нормативно-правовій базі та науковій літературі.

Отже, значущість цих питань в теоретичному та в практичному аспекті й зумовило актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження виконувалась згідно з Пріоритетними напрямами наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ на період 2010 - 2014 рр. (наказ МВС України від 29 липня 2010 р. № 347), Положенням про службу психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України та Положенням про психолого-педагогічне супроводження навчально-виховного процесу у навчальних закладах МВС України (наказ МВС України від 28.07.2004 №842), Програмою психопрофілактичної роботи з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ України на 2008-2012 рр. (наказ МВС України від 07.04.2008 р. № 161). Тема виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри роботи з персоналом, юридичної психології, педагогіки та політології Академії управління МВС; узгоджена з Академією педагогічних наук України.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначенні психологічних чинників готовності керівників ОВС до управлінської діяльності та розробці засобів розвитку готовності до управлінської діяльності керівного персоналу органів внутрішніх справ.

Реалізація мети потребує послідовного розв'язування таких дослідницьких завдань:

Проаналізувати теоретичний стан розробленості проблеми розвитку психологічної готовності особистості до управлінської діяльності в ОВС.

Визначити зміст, структуру, особливості психологічної готовності до управлінської діяльності керівного персоналу органів внутрішніх справ;

Дослідити особливості управлінської діяльності в системі ОВС, її психологічний зміст та структуру, скласти перелік умов і характеристик діяльності, рис та властивостей особистості, які забезпечують оволодіння управлінською діяльністю та удосконалення в ній.

Обґрунтувати та визначити оптимальні методи діагностики готовності до управлінської діяльності керівного персоналу органів внутрішніх справ.

Визначити комплекс психологічних умов, засобів і прийомів ефективного розвитку готовності працівників органів внутрішніх справ до управлінської діяльності.

Розробити систему розвитку готовності особистості до управлінської діяльності в органах внутрішніх справ, дослідити її психолого-педагогічну ефективність, впровадити в практичну діяльність органів внутрішніх справ.

Об'єкт дослідження - управлінська діяльність керівного персоналу органів внутрішніх справ.

Предмет дослідження - психологічні чинники розвитку готовності керівного персоналу органів внутрішніх справ до управлінської діяльності.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є: психологічна теорія єдності психіки і діяльності, положення про опосередкування зовнішніх дій внутрішнім умовам розвитку (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.); принцип системного підходу в психології: системно-структурний підхід до особистості, аналізу професійної діяльності і до вивчення психологічної готовності (Б.Ф. Ломов, Г.К. Середа, З.Д. Шадріков, Б.Г. Ананьєв, П.К. Анохін, В.С. Мерлін, В.Д. Небиліцин, М.І. Дьяченко, Л.О. Кандибович, Л.С. Нерсесян, А.Ц. Пуні та ін.); теорія професійної спрямованості особистості (Є.О. Клімов, Н.В. Кузьміна, К.К. Платонов); концепція ортогональної моделі особистості (Л.М. Собчик); ідея саморозвитку і самоактуалізації особистості (А. Маслоу, Дж. Бюджентал).

Для розв'язання поставлених завдань застосовувався комплекс взаємодоповнюючих методів: теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, моделювання, узагальнення - підрозділи 1.1, 1.2, 1.3), емпіричні (пряме та опосередковане спостереження - підрозділи 2.2, 2.3, стандартизоване анкетне опитування, напівстандартизовані індивідуальні бесіди, метод експертних оцінок, констатувальний і формувальний експеримент - підрозділи 3.1, 3.2); психодіагностичні методики - (тести структури інтелекту Р.Амтхауера, Р. Кеттелла і Д. Равена; тести креативності - „Незвичайні використання” (Д. Гілфорд і Е. Торренс), „Словесні тріади” (В. Меде, К. Піорковський); теппінг-тест; особистісний опитувальник інтерперсональної взаємодії Т. Лірі; тест рівня самоактуалізації - опитувальник Джонса-Крендалла, стандартизований метод дослідження особистості - СМДО, адаптація Л. Собчик) - підрозділ 3.2.

Емпіричне дослідження проводилося у два етапи протягом 2008-2010 рр. на контингенті керівників МРВ УМВС України, які навчались в Інституті післядипломної освіти Академії управління МВС. Загальний обсяг вибірки становить 134 респондента, що відповідає статистичним вимогам. Формувальний експеримент відбувався у два етапи: на першому проведено психодіагностичне обстеження вибірки керівників, спрямоване на визначення сформованості компонентів готовності, на другому - досліджено психолого-педагогічна ефективність системи розвитку готовності до управлінської діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

Вперше:

визначено сутність і структуру психологічної готовності до управлінської діяльності керівного персоналу органів внутрішніх справ;

розроблено інформаційну модель професії керівника ОВС (рівня номенклатури МВС);

розроблено систему діагностики і розвитку готовності особистості до управлінської діяльності в органах внутрішніх справ, тренінгову програму розвитку готовності керівного персоналу ОВС до управлінської діяльності.

Удосконалено:

психологічний зміст та психологічну структуру управлінської діяльності керівника;

методичні аспекти розвитку психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до управлінської діяльності.

Дістало подальшого розвитку:

форми та засоби діагностики готовності до управлінської діяльності керівного персоналу органів внутрішніх справ;

уявлення про механізми розвитку психологічної готовності до управлінської діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації використовуються для вирішення проблем практичної реалізації розвитку психологічної готовності керівного персоналу органів внутрішніх справ до управлінської діяльності у процесі їх професійного відбору і психологічного супроводження, а також у навчальному процесі в системі підвищення кваліфікації керівного складу органів внутрішніх справ.

Впроваджено у практичну діяльність служби психологічного забезпечення МВС (акти впровадження ДКЗ МВС від 29. 03.2010 р., від 14.09.2010р.): інформаційну модель професії керівника ОВС, професіограму та психограму управлінця ОВС, а також систему діагностики і розвитку готовності особистості до управлінської діяльності в органах внутрішніх справ, у тому числі розроблену тренінгову програму: „Розвиток готовності керівного персоналу ОВС до управлінської діяльності”.

Окрім цього розроблені матеріали використовуються при підготовці занять для слухачів магістратури Академії управління МВС України за спеціальностями „Управління у сфері правопорядку ” та „Правознавство ”, а також для проведення занять у рамках підвищення кваліфікації керівного складу органів внутрішніх справ (акт впровадження Академії управління МВС України від 02 вересня 2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження апробовані на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток” (19 лютого 2010р., м. Одеса), на ІІ науково-практичній конференції „Соціально-психологічне забезпечення правоохоронної діяльності: теоретичні та прикладні аспекти” (19 березня 2010 р., м. Харків), на міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання запобігання і протидії торгівлі людьми” (30 квітня 2010 р., м. Київ, Академія управління МВС), на міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин” (12-13 травня 2010 р., м. Кам'янець-Подільський), на VІ міжнародній науково-практичній конференції „Психологічні технології в екстремальних видах діяльності” (20-21 травня 2010 р., м. Донецьк).

Узагальнені результати дослідження обговорювалися на розширеному засіданні кафедри роботи з персоналом, юридичної психології, педагогіки та політології Академії управління МВС із запрошенням науково-педагогічних працівників кафедри загальної та соціальної психології і кафедри практичної психології навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ 17 вересня 2010 року.

Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано дев'ять наукових робіт, із них чотири статті у фахових виданнях ВАК України та п'ять доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, двох додатків і списку використаних літературних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 195 сторінках. Загальний обсяг дисертації -359 сторінок, з яких список використаних джерел - 20 сторінок, додатків - 143 сторінки. Список використаних джерел складається зі 224 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, вказано методи дослідження, подано дані щодо апробації дисертаційного дослідження та впровадження здобутих результатів у практику.

У першому розділі “Теоретичний аналіз поняття та змісту психологічної готовності до управлінської діяльності в системі ОВС” розглядаються теоретико-методологічні аспекти проблеми психологічної готовності до управлінської діяльності та аналізується психологічний зміст управлінської діяльності в ОВС.

Науковці вкладають у поняття ,,психологічна готовність” різний зміст. Це пов'язано з різноманітними підходами до розуміння психіки і дослідження різних видів діяльності. Дослідниками вивчаються питання специфіки готовності людини до окремих видів діяльності і проблеми її психологічної готовності до діяльності взагалі (уточнюється поняття психологічної готовності, розглядається її структура, виявляються психологічні умови її формування). Проте, через різноманіття специфіки досліджуваної діяльності та різні підходи до вивчення поняття „психологічної готовності”, в сучасній психології поки що не існує єдиного, загальноприйнятого визначення цього поняття.

Різні підходи до визначення сутності поняття психологічної готовності висвітлюють здебільшого одну із складових цього поняття. А саме, Б.Г. Ананьєвим, С.Л. Рубінштейном психологічна готовність трактується як наявність відповідних здібностей; В.А Крутецьким, С.М. Либіним розглядається як сполучення якостей особистості, Л.А. Кандибовичем, М.І. Дьяченком визначається як особливий психічний стан особистості, П.А. Рудиком - як тимчасовий ситуативний стан, К.К. Платоновим, В.І. Ширинським розглядається як якість особистості, В.І.Барко, М.Д. Левітовим - як цілісне особистісне утворення.

Всі дослідники погоджуються з тим, що психологічна готовність - це первинна фундаментальна умова успішного виконання будь-якої діяльності. За великої різноманітності поглядів до його трактування більшість авторів вказують на два основних підходи стосовно його дослідження - функціональний та особистісний. У рамках функціонального підходу готовність розглядається як особливий психічний стан людини, завдяки якому забезпечується високий рівень виконання того чи іншого виду діяльності (Ф. Ю. Генов, С. П. Ільїн, Г. О. Ковальов, М. Д. Левітов, В. М. Мясіщев, О. В. Тімченко). У контексті особистісного підходу готовність розглядають як результат підготовленості особистості до певної діяльності, тому її розглядають як ієрархічну та багатоаспектну характеристику особистості, що містить низку компонентів, адекватних вимогам, змісту та умовам діяльності, які, у своїй сукупності сприяють суб'єкту її успішному здійсненню (М. М. Дьяченко, Л. А. Кандибович, Л.М. Карамушка, М. Левченко, В. О. Моляко, В. А. Пономаренко, К.К. Платонов, О. Д. Сафін, В.А. Сластенін, А.О.Смирнов). Окрім функціонального і особистісного підходів, готовність розподіляють також на довготривалу і ситуативну (Л.С.Нерсесян, М.І Дьяченко, Л.О. Кандибович), загальну і спеціальну (Б.Г.Ананьєв), психологічну і практичну (Ю.К. Васильєв), готовність до розумової і фізичної діяльності (О.Г. Ковальов), особистісну і процесуальну (А.Ф. Линенко).

У дослідженні психологічна готовність до управлінської діяльності розглядається в тісному взаємозв'язку функціонального і особистісного підходів, тобто на комплексному (особистісно-функціональному) рівні, враховуючи накопичений досвід науковців у рамках кожного з підходів. Такий підхід до вивчення психологічної готовності більшою мірою може відповідати вимогам складної та багатофункціональної управлінської діяльності.

На підставі аналізу різних концепцій і підходів у дослідженні ми дійшли висновку, що готовність до діяльності - це стійкий стан особистості, який обумовлює можливість людини до ефективного виконання певних функцій, є складним структурним утворенням, в основі якого лежать дві групи компонентів - об'єктивні і суб'єктивні. Перша характеризує відповідність людини вимогам професії і включає в себе складові: 1) когнітивну (знання, уміння, навички); 2) інтелектуальну (рівень і структура інтелекту); 3) комунікативну (здатність до ефективного спілкування); 4) характерологічну (наявність рис характеру, які сприяють ефективній управлінській діяльності); 5) креативну (творчий потенціал); 6) організаційну (здатність бути лідером, вести за собою, організовувати колектив). Друга характеризує відповідність професії інтересам людини і включає в себе складові: 1) мотиваційну (мотиви, потреби); 2) емоційну (професійні і пізнавальні інтереси); 3) вольову (здатність докладати вольові зусилля у професійній управлінській діяльності). Об'єктивні компоненти є водночас критеріями, які дозволяють судити про ступінь відповідності особистості вимогам діяльності, а суб'єктивні - про ступінь відповідності діяльності вимогам особистості.

Узагальнюючи різні підходи до досліджень управлінської діяльності в ОВС (С.Д Максименка, Я.Ю. Кондратьєва, В.Г. Андросюка, Л.І. Казміренко, Г.О. Юхновця, О.М. Бандурки, В.І. Барка, С.П. Бочарової, О.В. Землянської), ми характеризуємо її як різновид державного управління, роботу спеціально створених апаратів і призначених посадових осіб (керівників), спрямовану на оптимальну організацію і впорядкування функціонування органів внутрішніх справ у напрямі ефективного вирішення поставлених перед ними завдань. Серцевиною управлінської діяльності керівника є робота з людьми, тому психологічний зміст її полягає в організації впливу керівника на працівників з метою максимального ефективного досягнення цілей за умови попередження негативних явищ (конфліктів, стресів, невдоволення). Серед характеристик управлінської діяльності відокремлено низку психологічних ознак цієї діяльності, а саме: спрямованість на неухильне забезпечення законності, емоційна насиченість і напруженість, толерантність до невизначених ситуацій, конструктивна активність, колегіальність, творча спрямованість.

Другий розділ “Розвиток психологічної готовності керівного персоналу органів і підрозділів внутрішніх справ України до здійснення ними управлінської діяльності” складається з трьох підрозділів, у яких досліджено інформаційну модель керівника, методологію, форми та засоби діагностики і розвитку готовності до управлінської діяльності.

У дослідженні визначено структуру професійної управлінської діяльності керівника, до якої включено низку компонентів: мотиваційний, емоційно-вольовий, організаторський, комунікативний, прогностично-діагностичний, порівняльно-оцінювальний, проектувальний, гностичний, моральний.

За результатами дослідження запропоновано інформаційну модель керівника ОВС (рівня номенклатури МВС), яка включає в себе: професіональні вимоги (загально правову і управлінську компетентність, уміння аналізувати, прогнозувати, планувати, організовувати і контролювати, загальну ерудицію тощо); індивідуально-психологічні якості (високий рівень інтелекту, творчий потенціал, висока активність, працездатність, сила і лабільність нервових процесів; інтерес до управлінської діяльності; комунікабельність, здатність встановлювати ділові відносини з керівництвом, підлеглими, уміння переконувати і впливати на людей); морально-вольові і емоційні риси (почуття особистої відповідальності, ретельність, чуйне й уважне ставлення до людей, прагнення до саморозвитку, самоосвіти і самовдосконалення тощо); ділові і організаторські здібності (уміння підбирати працівників, уміння мотивувати, навчати підлеглих, уміння створити згуртований і дружній колектив тощо); дисципліну та ставлення до праці (особиста дисципліна, працьовитість, здатність налагодити й підтримувати дисципліну в колективі тощо); уміння забезпечити ефективну систему контролю (здатність коротко і ясно говорити по суті справи, уміння складати і опрацьовувати накази, розпорядження, ділові папери; уміння ефективно спілкуватися з керівництвом, підлеглими, громадянами).

У процесі опису інформаційної моделі, складання переліку і системного опису загальних і спеціальних вмінь та навичок, необхідних для успішного виконання управлінської діяльності ОВС нами деталізовано професіограму і уточнено психограму управлінця.

Методологічною основою психологічної діагностики об'єктивних компонентів управлінських здібностей є теорія провідних тенденцій, яка ґрунтується на використанні ортогональної моделі особистості та моделі дерева особистості Л.М. Собчик. Теорія провідних тенденцій (типологічний підхід) дозволяє виділити типові або функціональні поєднання властивостей особистості керівника та дає можливість оптимального використання низки психодіагностичних методик з метою визначення домінуючого типу реагування, динамічних, характерологічних і комунікативних особливостей, важливих для прогнозування управлінського потенціалу керівника.

У методичному аспекті з метою розвитку готовності до управлінської діяльності нами розроблена система розвитку готовності керівників ОВС до управлінської діяльності. В основу запропонованої системи покладені ідея саморозвитку і самоактуалізації особистості (А.Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл тощо), яка тісно поєднується з ключовими концепціями Дж. Бюджентала (екзистенціально-гуманістичний підхід).

Розвиток психологічної готовності до професійної управлінської діяльності відбувався під час реалізації авторського чотирьохденного тренінгу «Розвиток готовності керівного персоналу ОВС до управлінської діяльності». Метою тренінгу є професійний та особистісний розвиток керівника шляхом максимального розкриття власного потенціалу в житті і професійній діяльності. Основні завдання тренінгу: усвідомлення і розвиток власного інтелектуального і креативного психологічного потенціалу; формування комунікативних умінь і навичок продуктивної міжособистісної взаємодії; розвиток уміння і потреби у пізнанні інших людей гуманістичного ставлення до них; розвиток рис характеру, важливих для управління, емоційної стійкості при вирішенні складних професійних завдань; формування організаційних вмінь, навичок позитивної мотивації персоналу, його розвитку; практичне оволодіння психологічними методами і прийомами прийняття рішень; корекція ціннісних орієнтацій та самооцінки; вдосконалення у керівників умінь професійної діяльності, навичок саморефлексії, розвиток професійних життєвих планів і кар'єри. Тренінгові вправи мають значний розвивальний потенціал та забезпечують розвиток усіх компонентів готовності до професійної управлінської діяльності.

Третій розділ “Психологічна ефективність системи розвитку психологічної готовності до діяльності” присвячений емпіричному дослідженню ефективності діагностики та розвитку готовності керівників ОВС до управлінської діяльності. На першому етапі формувального експерименту проведено психодіагностичне обстеження вибірки керівників (134 керівника), спрямоване на визначення ступеня розвитку кожного компоненту готовності, на другому - досліджено психолого-педагогічну ефективність системи розвитку готовності до управлінської діяльності.

Психодіагностичне обстеження керівників (СМДО) дало змогу описати усереднений психологічний профіль особистості керівника ОВС. Встановлено, що для профілю характерно підвищення майже до 60 Т-балів по 9 і 4 шкалі, невелике підвищення до 56 Т-балів по 8 і 2 шкалі. Аналіз базисних шкал СМДО дозволив виділити декілька психологічних типів. Ряд з них (підвищені шкали: 2, 7 і 0; поєднані підйоми на 7 і 8 шкалах; на шкалах 2 і 4; на шкалах 4 і 8 та з підвищеними шкалами 8 і 9) виявили, що рівень окремих компонентів готовності керівників до управлінської діяльності потребує розвитку.

За допомогою методики Ю.П. Платонова оцінено всі 134 керівника (оцінки виставлялись керівниками більш високого рангу або рівного, які добре знають тих, кого оцінюють) та відібрано дві групи керівників: „успішні” (70 чол.) і „неуспішні” (64 чол.). За методикою СМДО побудовано їх усереднені профілі, зокрема узагальнена оцінка профілю „успішних” керівників дозволяє віднести його до лінійного, провідними піками в профілі є шкали №№4 і 9. Групі „неуспішних” керівників властиві профілі загостреного гіпер- і гіпостенічного типів; виділені варіації: а) конфліктний - характеризується окремими підвищеннями більше 70 Т-балів; код профілю 4, 6, 7 або 9, 8, 0; б) невротичний - відзначається підвищенням по шкалах гіпостенічного типу код профілю 2, 7, 0, 9 або 1, 3, 9; в) плаваючий - для профілю характерні високі значення більшості шкал.

Порівняльною оцінкою інтелектуальних здібностей (субтести №2, №3 Р. Амтхауера, тест Р.Кеттелла) з'ясовано, що у „неуспішних” керівників рівень здатності до абстрагування (середній коефіцієнт інтелекту становить 85 балів, в „успішних” - 100 балів) і узагальнення (середній коефіцієнт інтелекту - 95 балів, у „успішних” - 115 балів) є зниженим; середній рівень невербального інтелекту становить 95 балів, що є невисоким показником. У цілому частка осіб з високим і середнім інтелектуальним рівнем у групі „успішних” керівників є значно вищою, ніж у групі „неуспішних”. Також серед „успішних” керівників менше осіб із зниженим рівнем інтелекту.

Для успішно працюючих керівників характерні декілька типів теппінг-профілів (теппінг-тест). Приблизно половина (55%) обстежених продемонстрували середньо-сильний тип вищої нервової діяльності (ВНД), майже третина обстежених (30%) мають сильний тип ВНД, близько 10% обстежених продемонстрували профіль, характерний для середньо-слабкої нервової системи і лише 5% респондентів мають слабку нервову систему; переважна більшість „успішних” керівників мають відмінні і добрі показники лабільності нервових процесів (67% обстежених), лише 11% мають низьку лабільність. Отримані дані переконливо свідчать про важливість показників сили і лабільності нервової системи для успішної управлінської діяльності керівників.

Аналіз отриманих даних щодо мотивів вибору професії показав (модифікований варіант анкети „Мотивація професійного відбору” Б.Г.Бовіна, Н.І.Мягких), що на першому місці за ступенем важливості знаходяться мотиви і цінності, пов'язані з самореалізацією особистості (у відповідях 36% опитаних).

Дослідженням рівня самоактуалізації особистості (опитувальник Джонса-Крендалла) виявлено, що успішно працюючим керівникам в основному властивий високий і дуже високий рівень самоактуалізації. Рівень самоактуалізації і ступінь професіоналізму (за експертними оцінками) пов'язані значимими коефіцієнтами рангової кореляції Спірмена і Кендала (r = 0,40 - 0,53, р 0,01). Отже, рівень самоактуалізації може розглядатись як додатковий показник готовності особистості до управлінської діяльності в ОВС.

Таким чином, наведені результати, дозволили виокремити методики дослідження готовності (відібрані за принципом оптимізації) до управлінської діяльності, за результатами яких можна скласти якісні висновки щодо рівня сформованості у керівників компонентів готовності до діяльності. Окрім цього, дослідженням підтверджено теоретично визначену структуру готовності до управлінської діяльності в ОВС та визнано, що психологічну готовність до управлінської діяльності необхідно розвивати.

З метою визначення практичних шляхів забезпечення системи розвитку готовності до управлінської діяльності керівників ОВС у межах другого етапу формувального експерименту проведено тренінг розвитку готовності керівного персоналу ОВС до управлінської діяльності, в основу якого покладено розроблену програму розвитку готовності до управлінської діяльності.

У тренінгу „Розвиток готовності керівного персоналу ОВС до управлінської діяльності” взяли участь 25 керівників МРВ УМВС України, які проходили підвищення кваліфікації в Академії управління МВС. На початку тренінгу проведено комплексне психологічне діагностування з метою встановлення рівня розвитку готовності до управлінської діяльності. Через місяць після проведення тренінгу, здійснено повторне психодіагностичне вивчення для визначення рівня розвитку компонентів готовності до управлінської діяльності (ретест).

Отже, після проведення тренінгу середні інтегральні показники за тестом „Незвичайне використання”, зокрема легкість (швидкість), гнучкість і оригінальність вербального творчого процесу, розподілилися таким чином: середні показники творчого потенціалу учасників тренінгу дещо зросли у порівнянні з вихідним рівнем, особливо це стосується показників оригінальності мислення, де зафіксовано статистично достовірні відмінності на рівні р ? 0,05.

Узагальнені результати вихідного тестування за тестом „Словесні тріади” в динаміці виявили теж позитивні зміни, особливо це стосується індексів широти і активності словникового запасу, де зафіксовані статистично достовірні відмінності на рівні значимості р ? 0,05.

Виявлено позитивну динаміку в розвитку інтелектуального компоненту готовності до управлінської діяльності працівників, які брали участь у тренінгу: після експерименту спостерігається статистично значиме зростання рівня вербального інтелекту, діагностованого за методом Р. Амтхауера (субтести №2, №3); стосовно невербальної складової також спостерігається зростання, але менш виражене.

За методикою СМДО в результаті формувального експерименту дещо зменшились значення піків усередненого профілю за шкалами стенічного типу реагування (9 і 4), а також за шкалами гіпостенічного типу (1, 2, 7 і 8). Таким чином, спостерігається вирівнювання усередненого профілю особистості керівника в напрямі гармонізації особистості.

Результати обстежень з використанням методики ДМВ (опитувальник Лірі): після експерименту суттєво збільшились середні значення октантів, які є сприятливими для управлінської діяльності, а саме: другого і восьмого (відмінності суттєві при р ? 0,05) і зменшились середні значення несприятливих октантів - п'ятого і шостого (відмінності суттєві при р ? 0,05).

Отже, управлінські здібності керівників ОВС можливо цілеспрямовано розвивати за умови застосування у процесі професійного навчання і підвищення кваліфікації відповідних психолого-педагогічних технологій, зокрема, розробленої авторської програми і тренінгу професійного зростання.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, яка розглядалась. Перспективними є такі напрями наукових пошуків: подальша розробка методів, прийомів і засобів розвитку психологічної готовності до управлінської діяльності керівного персоналу органів внутрішніх справ, подальші дослідження ефективності використання у тренінгах особистісного та професійного зростання психолого- педагогічних технологій екзістенціально-гуманістичного підходу Джорджа Бюджентала, В. Франкла та інших дослідників цього напряму.

Висновки

У дисертації пропонується теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукової проблеми - розвитку психологічної готовності до управлінської діяльності керівного персоналу органів внутрішніх справ. Проведене дослідження дозволяє зробити такі загальні висновки:

1. Більшість науковців, які досліджували поняття «психологічна готовність до діяльності» вказують на два основних підходи до проблеми - функціональний та особистісний. Готовність класифікують за різними ознаками на довготривалу і ситуативну (Л.С.Нерсесян, М.І Дьяченко, Л.О. Кандибович), загальну і спеціальну (Б.Г.Ананьєв), психологічну і практичну (Ю.К. Васильєв), готовність до розумової і фізичної діяльності (О.Г. Ковальов), особистісну і процесуальну (А.Ф. Линенко).

У даному дослідженні психологічну готовність ми розуміємо як стійкий стан особистості, який обумовлює можливість людини до ефективного виконання певних функцій, є складним структурним утворенням, в основі якого лежать дві групи компонентів - об'єктивні і суб'єктивні. Перша характеризує відповідність людини вимогам професії і включає в себе складові: когнітивну, інтелектуальну, комунікативну, характерологічну, креативну, організаційну. Друга характеризує відповідність професії інтересам людини і включає в себе складові: мотиваційну, емоційну, вольову. Об'єктивні компоненти є водночас критеріями, які дозволяють судити про ступінь відповідності особистості вимогам діяльності, а суб'єктивні - про ступінь відповідності діяльності вимогам особистості.

2.Управлінська діяльність керівника ОВС є складним видом діяльності в системі відносин «людина-людина». Узагальнюючи різні визначення, її можна охарактеризувати як різновид державного управління, роботу спеціально створених апаратів і призначених посадових осіб (керівників), спрямовану на оптимальну організацію і впорядкування функціонування органів внутрішніх справ у напрямі ефективного вирішення поставлених перед ними завдань. Ефективність при цьому обов'язково передбачає оптимальність - досягнення максимального результату при мінімумі витрат. Серцевиною управлінської діяльності керівника є робота з людьми, отже психологічний зміст її полягає в організації впливу керівника на працівників в напрямі максимального ефективного досягнення цілей за умови попередження негативних явищ (конфліктів, стресів, невдоволення).

3. Психологічний зміст управлінської діяльності в ОВС є складним утворенням і включає в себе: визначення цілей, завдань, функцій організації; розробку оптимальної організаційної структури з використанням принципів функціонування малих груп, створення команди; організацію лідерства замість формального керівництва; координацію дій структурних підрозділів організації; підготовку і реалізацію управлінських рішень; створення системи контролю. Управлінська діяльність в системі ОВС характеризується низкою психологічних ознак, зокрема: спрямованість на неухильне забезпечення законності, емоційна насиченість і напруженість, толерантність до невизначених ситуацій, конструктивна активність, творча спрямованість, колегіальність, врахування гендерних особливостей.

4. До психологічної структури управлінської діяльності керівника можна включити низку компонентів: 1)мотиваційний, який полягає у формуванні позитивного ставлення керівника до мети та змісту діяльності, обраних способів дій; 2) емоційно-вольовий, який передбачає формування та підтримання керівником у підлеглих емоційного стану, який сприяє впевненості в успішному досягненні мети; 3) організаторський, який означає здатність керівника доводити до виконавців суть завдань, враховувати їх психологічні особливості під час розподілу обов'язків і доручень; 4) комунікативний, який виявляється у встановленні позитивних, конструктивних взаємин керівника з підлеглими, здійсненні ділового спілкування; 5) прогностично-діагностичний, який пов'язаний із прогнозуванням перспективи розвитку особистості керівника та підпорядкованого йому колективу; 6) порівняльно-оцінювальний, який включає в себе аналіз та оцінку керівником роботи підлеглих відповідно до поставленої мети; 7) проектувальний, який забезпечує перехід від загального прогнозу до конкретних напрямків і форм практичної діяльності керівника; 8) гностичний, який полягає у компетентності керівника та його діяльності; 9) моральний, який забезпечує дотримання керівником моральних норм і стандартів у процесі управління персоналом ОВС.

5. Питання розвитку готовності до управлінської діяльності є дискусійним і недостатньо вирішеними в психологічній науці. Здебільшого дослідники розглядали різні аспекти розвитку складових інтелекту, комунікативних і організаційних компонентів. Відмічається, що різні компоненти готовності по-різному піддаються цілеспрямованому розвитку. До найбільш стійких до зовнішнього впливу параметрів готовності можна віднести підструктури невербального інтелекту, креативності, емоційно-вольові складові, які формувалися на ранніх стадіях онтогенезу. Більш піддаються розвитку і змінам компоненти, які пов'язані з комунікацією, а також когнітивні, характерологічні і мотиваційні складові.

6. З метою дослідження і психодіагностики готовності використовують різні психологічні підходи, методи і методики. Найчастіше використовується об'єктивний підхід, який передбачає застосування тестів інтелекту і тестів досягнень; суб'єктивний підхід, який ґрунтується на застосуванні суб'єктивних опитувальників, опитувань стану, анкет; проективний підхід, який передбачає використання проективних методів. Переважна більшість тестів інтелекту створено на основі ієрархічних або структурних моделей, вони діагностують загальний інтелект і основні групові фактори, а саме: просторовий, числовий та вербальний.

7. В основу методології психологічної діагностики деяких об'єктивних компонентів готовності до управлінської діяльності доцільно покласти теорію провідних тенденції, яка ґрунтується на використанні ортогональної моделі особистості. Теорія дає можливість оптимального використання низки психодіагностичних методик з метою визначення домінуючого типу реагування, динамічних, характерологічних і комунікативних особливостей, важливих для прогнозування управлінського потенціалу керівника.

8. Інформаційна модель керівника ОВС включає в себе перелік умов і характеристик діяльності, рис та властивостей особистості, які забезпечують оволодіння управлінською діяльністю та удосконалення в ній. Інформаційна модель професії керівника ОВС включає в себе: професіональні вимоги (загально правову і управлінську компетентність, уміння аналізувати, прогнозувати, організовувати і контролювати, загальну ерудицію); індивідуально-психологічні якості (високий рівень інтелекту, творчий потенціал, висока активність, працездатність, сила і лабільність нервових процесів; інтерес до управлінської діяльності; комунікабельність, уміння переконувати і впливати на людей); морально-вольові і емоційні риси (почуття особистої відповідальності; ретельність, чуйне й уважне ставлення до людей; прагнення до саморозвитку, самоосвіти і самовдосконалення); ділові і організаторські здібності (уміння підбирати працівників, мотивувати; уміння створити згуртований колектив); дисципліну та ставлення до праці (особиста дисципліна, здатність налагодити й підтримувати дисципліну в колективі); уміння забезпечити ефективну систему контролю (здатність коротко і ясно говорити по суті справи, уміння складати, опрацьовувати ділові папери та ефективно спілкуватися).

9. В основу методології розвитку готовності до управлінської діяльності доцільно покласти ідею саморозвитку і самоактуалізації особистості. В методичному аспекті з метою розвитку компонентів готовності до управлінської діяльності розроблено чотирьохденний тренінг „Розвиток готовності керівного персоналу ОВС до управлінської діяльності”. Метою тренінгу є професійний та особистісний розвиток керівника шляхом максимального розкриття власного потенціалу в житті і професійній діяльності. Основними завданнями є: усвідомлення і розвиток власного інтелектуального і креативного психологічного потенціалу; формування комунікативних умінь і навичок продуктивної міжособистісної взаємодії; розвиток уміння і потреби у пізнанні інших людей гуманістичного ставлення до них; розвиток рис характеру, важливих для управління, емоційної стійкості при вирішенні складних професійних завдань; формування організаційних навичок, вмінь позитивної мотивації персоналу; практичне оволодіння психологічними методами і прийомами прийняття рішень; корекція ціннісних орієнтацій та самооцінки; вдосконалення у керівників умінь професійної діяльності, навичок саморефлексії, розвиток професійних життєвих планів і кар'єри.

10. Аналіз усередненого профілю особистості «успішних» керівників за методикою СМДО дозволяє охарактеризувати їх як людей із стенічним типом реагування, високою активністю і рівнем домагань, яскравими емоційними реакціями, лідируючим стилем поведінки, здатних до ризику і стійких до стресових впливів, вираженою тенденцією до самореалізації і протидії впливу середовища, здатних до самоконтролю. Узагальнена оцінка профілю дозволяє віднести його до лінійного, провідними піками в профілі є шкали №№4 і 9. Для „успішних” керівників характерні варіації типів профілів: а) гармонійний - шкали у профілі повністю знаходяться в зоні врівноваженої норми 40 - 60 Т-балів або незначно перевищують верхню межу норми; б) імпульсивний - у профілі відмічається підвищення по шкалах 4 і 9; в) лідируючий - у керівників цієї групи провідними шкалами в профілі СМДО є шкали 6 і 9; г) соціабельний - у керівників даної групи профіль СМДО характеризується провідними шкалами 1, 4, 9; д) демонстративний - в профілі СМДО у керівників цієї групи провідними є шкали 3, 7 і 9.

Групі „неуспішних” керівників властиві профілі загостреного гіпер- і гіпостенічного типів; виділені варіації: а) конфліктний - характеризується окремими підвищеннями більше 70 Т-балів; код профілю 4, 6, 7 або 9, 8, 0; б) невротичний - відзначається підвищенням по шкалах гіпостенічного типу код профілю 2, 7, 0, 9 або 1, 3, 9; в) плаваючий - для профілю характерні високі значення більшості шкал.

11. Дослідження із застосуванням тестів структури інтелекту, креативності, рівня самоактуалізації, міжособистісної взаємодії і теппінг-тесту, дозволило встановити, що ефективному управлінцю ОВС також важливо мати: вищий за середній рівень вербального і невербального інтелекту, добре розвинені операції аналізу і синтезу, індукції і дедукції, узагальнення і абстрагування, класифікації, уміння виділяти головне; середній або вищий за середній рівень креативності; значну силу і високу лабільність нервових процесів, велику психофізіологічну працездатність; розвинені комунікативні якості: здатність знайти оптимальну форму і „позицію” спілкування; уміння переконувати; впливати на людей; відстоювати свою точку зору; мотивацію досягнення успіху, внутрішній локус контролю, достатньо високий рівень самоактуалізації.

12. Запропонований тренінг «Розвиток готовності керівного персоналу ОВС до управлінської діяльності» сприяє розвитку організаційних, когнітивних, креативних, інтелектуальних, характерологічних, комунікативних, мотиваційно-вольових компонентів готовності до управлінської діяльності в ОВС, що виявляється у формуванні прихильності керівників до ефективних стилів керівництва, розвитку деяких показників креативності і інтелекту, зменшенню гіпернормативних значень піків у профілі особистості керівників (СМДО) за шкалами стенічного типу реагування (9 і 4), а також за шкалами гіпостенічного типу (1, 2, 7 і 8), тобто вирівнюванню усередненого профілю особистості керівника в напрямі гармонізації особистості; а також збільшенню середніх значень тих октантів у структурі міжособистісного спілкування (опитувальник Т. Лірі), які є сприятливими для управлінської діяльності, а саме: другого і восьмого, зменшенню середніх значень несприятливих октантів - п'ятого і шостого (відмінності суттєві при р?0,05). Позитивні зміни спостерігались в структурі мотивації і рівні самоактуалізації керівників. Отже, готовність до управлінської діяльності керівників ОВС можливо цілеспрямовано розвивати за умови застосування у процесі професійного навчання і підвищення кваліфікації відповідних психолого-педагогічних технологій, зокрема - розробленого авторського тренінгу професійного зростання.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Осіпова Ю.В. Оптимізація методів психодіагностики і розвитку готовності до професійної діяльності керівників органів внутрішніх справ / Ю.В. Осіпова// Юридична психологія та педагогіка. Науковий журнал Київського національного університету внутрішніх справ. - К.: Вид-во КНУВС, 2009. - №2 (6). - С.182-192.

2. Осіпова Ю.В. Підвищення ефективності управління в органах внутрішніх справ на основі розробки і використання інформаційної моделі професії керівника / Ю.В. Осіпова // Проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - Кам'янець-Подільський: Вид-во “Аксіома”, 2010. - Вип.9. - С. 203-213.

3. Осіпова Ю.В. Теоретико-психологічні аспекти розробки програми розвитку готовності до управлінської діяльності керівників органів внутрішніх справ/ Ю.В. Осіпова // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України/ За ред. С. Д. Максименка. - К.: Вид-во “Гнозіс”, 2010. - Т.XІІ, част.2.- С. 195-202.

4. Осіпова Ю.В. Психологічна готовність до управлінської діяльності в системі органів внутрішніх справ: діагностика, прогнозування, розвиток / Ю.В. Осіпова // Вісник Академії управління МВС. Науковий журнал. - К., Академія управління МВС, 2010. - №3 (15). - С. 195 - 202.

5. Осіпова Ю.В. Поняття та зміст психологічної готовності до управлінської діяльності / Ю.В. Осіпова // Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, м.Одесса, 19 лютого 2010р. - Одеса: ОДУВС, 2010. - С. 269-272.

6. Осіпова Ю.В. Методологія готовності керівників ОВС до управлінської діяльності / Ю.В. Осіпова // Соціально-психологічне забезпечення правоохоронної діяльності: теоретичні та прикладні аспекти: матеріали ІІ науково-практичної конференції, м. Харків, 19 березня 2010 р - Харків: ХНУВС, 2010. - С. 57-61.

7. Осіпова Ю.В. Розвиток у керівників оперативних підрозділів міліції психологічної готовності до управлінської діяльності / Ю.В. Осіпова // Актуальні питання запобігання і протидії торгівлі людьми: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, Академія управління МВС, 30 квітня 2010 р.- Харків: Вид-во “Права людини”, 2010. - С. 190-192.

8. Осіпова Ю.В. Підвищення ефективності управління в органах внутрішніх справ на основі розробки і використання інформаційної моделі професії керівника / Ю.В. Осіпова // Актуальні проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Кам'янець-Подільський, 12-13 травня 2010 р.- Кам'янець-Подільський: Вид-во “Аксіома”, 2010. - С. 203-213.

9. Осіпова Ю.В. Психологічні аспекти дослідження індивідуально-психологічних особливостей керівника ОВС, що сприяють ефективній управлінській діяльності / Ю.В. Осіпова // Психологічні технології в екстремальних видах діяльності: матеріали VІ міжнародної науково-практичної конференції, м. Донецьк, 20-21 травня 2010 р. - Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010р. - С. 169-171.

Анотація

Осіпова Ю.В. Психологічні чинники розвитку готовності до управлінської діяльності керівного персоналу ОВС. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 - юридична психологія. - Академія управління Міністерства внутрішніх справ, Київ, 2010. У дисертаційному дослідженні розглядаються теоретичні та прикладні питання розвитку психологічної готовності до управлінської діяльності керівного персоналу ОВС. Проаналізовано існуючі концепції і підходи до поняття “психологічна готовність”, психологічний зміст управлінської діяльності в системі ОВС, особливості діагностики та розвитку психологічної готовності до управлінської діяльності. Визначено компоненти психологічної готовності до управлінської діяльності, побудовано її структуру. Створено інформаційну модель професії керівника. Розроблено і впроваджено в практичну діяльності служби психологічного забезпечення МВС та навчальний процес Академії управління МВС систему розвитку готовності особистості до управлінської діяльності в ОВС.

Ключові слова: психологічна готовність до управлінської діяльності в ОВС, структура психологічної готовності до діяльності, інформаційна модель професії керівника, розвиток готовності до управлінської діяльності.

Аннотация

Осипова Ю.В. Психологические факторы развития готовности к управленческой деятельности руководящего состава ОВД. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 - юридическая психология. - Академия управления Министерства внутренних дел, Киев, 2010. В диссертационном исследовании рассматриваются теоретические и прикладные вопросы развития психологической готовности к управленческой деятельности руководящего состава органов внутренних дел. Проанализированы существующие концепции и подходы к понятию “психологическая готовность”, психологическое содержание управленческой деятельности в системе ОВД, особенности диагностики и развития психологической готовности к управленческой деятельности. Определены компоненты психологической готовности к управленческой деятельности в ОВД, её структура. В частности, готовность к деятельности определяется как стойкое состояние личности, которое обуславливает возможность человека к эффективному выполнению определённых функций, представляет собой сложное структурное образование, в основе которого лежат две группы компонентов - объективные и субъективные. Первая группа компонентов характеризует соответствие человека требованиям профессии и включает в себя составляющие: когнитивную, интеллектуальную, коммуникативную, характерологическую, креативную, организационную. Другая - характеризует соответствие профессии интересам человека и включает в себя составляющие: мотивационную, эмоциональную, волевую. Объективные компоненты являются в тоже время критериями, которые позволяют судить о степени соответствия личности требованиям деятельности, а субъективные - о степени соответствия деятельности требованиям личности. Разработана информационная модель профессии руководителя, которая включает в себя: профессиональные требования, индивидуально-психологические качества, морально-волевые и эмоциональные черты, деловые и организаторские способности, дисциплину и отношение к труду, умение обеспечить эффективную систему контроля. Разработана и внедрена в практическую деятельность службы психологического обеспечения МВД Украины и учебный процесс Академии управления МВД система диагностики и развития готовности личности к управленческой деятельности в ОВД. С целью развития компонентов готовности к управленческой деятельности разработан тренинг „Развитие готовности руководящего состава ОВС к управленческой деятельности”.