Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Спеціальність: 19.00.03 - психологія праці; інженерна психологія

ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВІ ЯКОСТІ КЕРІВНИКА ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

КОСТРІКІН ОЛЕКСІЙ ВІКТОРОВИЧ

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі загальної та інженерної психології Української інженерно-педагогічної академії

Науковий керівник кандидат психологічних наук, професор,

Землянська Олена Володимирівна,

Українська інженерно-педагогічна академія,

професор кафедри загальної та інженерної психології, м. Харків

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

Карамушка Людмила Миколаївна,

Інститут психології імені Г.С. Костюка

АПН України, завідувач лабораторії організаційної психології, м. Київ

кандидат психологічних наук, доцент,

Черкашин Андрій Іванович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник навчально-наукового інституту психології менеджменту, соціальних та інформаційних технологій, м. Харків

Захист відбудеться „ 23” квітня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.108. 03 в Українській інженерно-педагогічній академії за адресою 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Української інженерно-педагогічної академії за адресою: 61003 м. Харків, вул. Університетська, 16.

Автореферат розісланий „22” березня 2010 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Філенко І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Позитивний результат переходу до ринкової економіки значною мірою залежить від ефективності функціонування великої кількості організацій, фірм та підприємств із численним внутрішнім поділом на відділи, підрозділи і т.п. Продуктивна діяльність останніх, у свою чергу, залежить безпосередньо від тих, хто керує ними, тобто управлінців.

Дослідження проблеми ефективності професійної управлінської діяльності стає одним із пріоритетних наукових напрямів, а обмежена кількість досліджень і публікацій у цій сфері зумовлює актуальність розробки даної проблеми. Управлінська діяльність, як діяльність по організації виробництва, керуванню персоналом організації пред'являє особливі вимоги до психологічної сфери управлінця, але передусім до його професійно важливих особистісних якостей.

Професійна діяльність керівника сучасного підприємства вимагає спеціального аналізу її структури і функцій, характеру службових задач, які розв'язуються, організації адекватної системи підготовки та самопідготовки, розвитку професійно важливих якостей в процесі професійної соціалізації. Швидкість і складність соціально-економічних перетворень в Україні привели до багатьох позитивних зрушень у розвитку правової, демократичної держави, але супроводжувалися при цьому і багатьма соціальними явищами кризового плану, зокрема - загостренням соціально-економічної ситуації, що утруднює управлінську діяльність.

Особистість керівника має винятково велике значення для управлінської діяльності, адже саме його професійно важливі психологічні властивості визначатимуть, як будуть вирішені ті задачі, що поставатимуть перед ним, чи виявить він себе відповідальним, ініціативним, самостійним працівником, чи зможе вийти із складних та незвичних ситуацій, чи всіх зусиль докладатиме для успіху, чи зуміє зацікавити та організувати інших для спільної роботи на благо колективу і суспільства. Це визначає актуальність виконаного дослідження за темою «Професійно важливі якості керівника як чинник ефективності управлінської діяльності».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження проблеми пов'язано з реалізацією основних напрямків державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття»). Дисертаційне дослідження виконане згідно з цільовою комплексною програмою досліджень із проблем інженерно-педагогічної освіти Української інженерно-педагогічної академії (УІПА), кафедри загальної та інженерної психології УІПА (м. Харків) за темою № 6-19 «Визначення і формування інтелектуальних і комунікативних здібностей студентів інженерно-педагогічних фахів» та кафедри ЮНЕСКО «Філософія людського спілкування» Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П. Василенка.

Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою УІПА (протокол № 9 від 24.02.2009) та узгоджено з Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 30.04.2009).

Мета і завдання дослідження - виявити комплекс професійно важливих якостей керівника як суб'єкта управлінської діяльності. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання дослідження:

1.Здійснити системний теоретичний аналіз сучасних уявлень стосовно проблеми ефективності управлінської діяльності.

2.Виявити особливості фахівця як суб'єкта управлінської діяльності.

3.Побудувати структурно-функціональну модель професійної управлінської діяльності.

4.Визначити психограму керівника сучасного підприємства.

5.Розробити психодіагностичний комплекс методик як засіб визначення професійно важливих якостей особистості керівника виробничого колективу.

6.Провести емпіричне дослідження професійно важливих якостей керівника.

Об'єкт дослідження - особистість керівника у галузі професійної виробничої діяльності.

Предмет дослідження - система професійно важливих якостей керівника як детермінанта ефективності управлінської діяльності.

Основою нашого дослідження є гіпотеза, що психодіагностичне визначення професійно важливих якостей керівників, їх відповідний відбір та регулярна атестація забезпечують високу ефективність праці виробничих колективів.

Методи дослідження. Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань у роботі використовувались такі теоретичні й емпіричні методи дослідження:

· системний теоретичний аналіз стана проблеми на основі вивчення психологічної літератури;

· комплекс психодіагностичних методик вивчення особистості керівника;

· метод моделювання;

· методи математичної статистики (контент-аналіз, t-критерій Стьюдента, кореляційний аналіз за К. Пірсоном, кластерний аналіз з побудовою відповідних дендограм).

Методологічною і теоретичною основою дослідження виступили основні теоретичні положення:

системного підходу (П.К. Анохін, Б.Ф. Ломов, С.П. Бочарова, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, В.О. Татенко);

теорії єдності діяльності і психіки (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко);

про сутність професійного розвитку особистості у галузі психології праці, управління, організаційної психології (К.М. Гуревич, Б.Ф. Ломов, Ю.М. Забродін, Є.О. Климов, Л.М. Карамушка, В.Д. Шадріков, К.К. Платонов, Е.Ф. Зеєр).

Для осмислення окреслених питань велике значення мають відомі теоретико-прикладні праці, в яких були проаналізовано: психологічні аспекти змісту управління (С.П. Бочарова, А.Л. Журавльов, Л.М. Карамушка, О.В. Землянська, В.П. Казьміренко, М.Х. Мескон, Ф. Хедоурі, М. Альберт та інші), місце та роль керівника в управлінському процесі (В.М. Шепель, В.І. Маслов, В.С. Пікельна, С.Г. Молл, С.Г. Москвичов та ін.), зміст методів та форм підготовки кадрів у різних соціальних сферах (В.А. Семиченко, Н.Л. Коломінський, С.Д. Максименко, І.В. Сингаївська, В.М. Шепель, В. Зігерт, Л. Ланг та ін.), вплив на ефективність діяльності особистості негативних психічних станів (Г. Сельє, К. Ізард, Є.П. Ільїн, Л.Є. Кітаєв-Смик, С.П. Бочарова, О.В. Землянська, О.В. Тимченко, А.І. Черкашин, В.Є. Христенко та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що:

вперше:

· здійснена розробка методологічних підстав формування особистості сучасного керівника виробничого колективу як суб'єкта управлінської діяльності в галузі сільськогосподарського машинобудування;

· визначено взаємозв'язок ефективності управлінської діяльності з професійною ідентичністю, cамоактуалізацією, ціннісними орієнтаціями керівника;

· розроблено та побудовано структурно-функціональну схему (модель) психограми керівника, що поєднує змістовний та функціональний компоненти особистості і показує провідну роль окремих якостей в складі когнітивної, комунікативної та регулятивної підструктур професійної діяльності;

· при аналізі управлінської діяльності об'єднуються психологічні й психокорекційні аспекти цієї проблеми;

удосконалено:

· склад комплексу психодіагностичних методик для вивчення основних структурних компонентів особистості управлінця;

дістало подальшого розвитку:

уявлення про залежність ефективності управлінських функцій керівника від складу і рівня розвитку професійно важливих якостей особистості керівника виробничого колективу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що визначені науково обґрунтовані положення про чинники ефективності управлінської діяльності дозволяють психологічно грамотно підходити до її організації та вдосконалення. Матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі кафедри загальної та інженерної психології Української інженерно-педагогічної академії (довідка про впровадження від 08.09.2009р.) при вивченні дисциплін «Психологія праці» та «Психологія», впроваджені у навчально-виховний процес Харківського національного технічного університету сільського господарства імені П.Василенка (довідка від 15.04.2009 р.) і Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка від 15.09.2009р.). Основні концептуальні положення та рекомендації щодо вивчення професійно важливих якостей керівника та психокорекції негативних психічних станів використано в ООО «Сайенс-Маркетінг» і ОАО «АВТРАМАТ» (довідка від 22.04.2009 р. і 12.05.2009 р. відповідно). Результати, що були одержані, та практичні рекомендації можуть бути використані при професійному відборі та підготовці керівників виробництва. Розроблений методичний психодіагностичний комплекс вивчення особистості керівника може бути застосований у психологічній службі підприємства, наприклад при відборі до резерву керівників. Результати, що розкривають змістовні характеристики особистості керівника, є основою для розробки корекційних тренінгових програм.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми, що вивчається, розроблено методичний психодіагностичний комплекс, проведено емпіричне дослідження, математико-статистичну обробку та аналіз отриманих результатів і написано текст дисертації. У 2 роботах, представлених у співавторстві з О.В. Землянською, постановка завдань, емпіричні дослідження, обробка та аналіз одержаних результатів виконано особисто автором.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні теоретичні положення та результати дослідження розглядались на засіданнях кафедри загальної та інженерної психології УІПА, доповідались на науково-практичній конференції «Сучасний стан розвитку екстремальної та кризової психології» (УЦЗУ, Харків, 2007); міжнародній науково-практичній конференції «Особистісні та ситуативні детермінанти поведінки і діяльності людини» (ДНУ, Донецьк, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Гуманізація соціального управління» (Харків, 2008) ІV міжнародної науково-практичної конференції «Психологічні технології в екстремальних видах діяльності» (ДЮІ ЛГУВС ім. Е.О. Дідоренка); ІV міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні аспекти» (Інститут психології АПН України ім. Г.С. Костюка, Київ, 2009).

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 7 публікаціях (3 з яких опубліковано у фахових наукових виданнях з психологічних наук, затверджених ВАК України.).

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою та завданнями дослідження, логікою його складових частин і відповідають цільовій спрямованості. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають дванадцять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, який включає в себе 226 найменувань. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 228 сторінки друкованого тексту, з них основного тексту - 178 сторінок, обсяг 20 рисунків, 14 таблиць та додатків складає 28 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність і ступень розробки обраної теми, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами і планами, формулюється мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, його новизна та практичне значення.

У першому розділі «Проблема особистості керівника в сучасній психології» висвітлюються основні підходи до дослідження цієї проблеми в загальній, соціальній, організаційній психології, психології управління та психології праці. Уточнюється зміст понять «суб'єкт», «суб'єктність», «індивід», «індивідуально-психологічні якості». Проаналізована роль індивідуально-психологічних якостей в становленні суб'єкта управлінської діяльності.

В рамках психологічної науки проблема психології особистості безумовно є однією з важливіших, фундаментальних методолого-теоретичних проблем. Вона розкривалася в працях видатних вітчизняних вчених Б.Г. Ананьєва, П.К. Анохіна, Л.І. Анциферової, К.А. Абульханової-Славської, Л.І. Божович, Г.І. Андреєвої, С.П. Бочарової, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, С.Д. Максименка, В.М. Мясищева, К.К. Платонова, А.В. Петровського, С.Л. Рубінштейна і багатьох інших.

Проблема особистості являє собою складну комплексну проблему, вивчення якої здійснюється в різних галузях психологічної науки, зокрема, у психології праці.

Неухильне підвищення актуальності проблеми особистості обумовлено роллю «людського фактору» у всіх сферах життя суспільства - економічній, соціальній, політичній, виробничій, духовній. І задачі підвищення ефективності праці у виробничій сфері, оптимізації управління виробництвом, охорони здоров'я людей і т.д. - все це потребує пильної уваги до проблеми людини. В процесі вивчення будь-яких часткових психологічних особливостей людини, знання яких стає необхідним для вирішення тих чи інших практичних задач, перед дослідником неминуче встає питання про природу того цілого, якому вони підвладні, а саме - про природу особистості.

Особистість - це вершина психічного розвитку людини й у той же час вищий щабель саморегуляції. Цей щабель припускає:

а) виділення в навколишньому світі об'єктивних зв'язків і відносин;

б) усвідомлення самого себе як суб'єкта певної діяльності;

в) здатність до перетворюючого впливу не тільки на навколишній світ, але й на самого себе, тобто до вольової перебудови власної особистості, вироблення бажаних і викорінювання небажаних її властивостей.

За Б.Г. Ананьєвим особистість - суб'єкт труда та пізнання. Вчений прагнув урахувати найбільш істотні аспекти аналізу людини як природної й суспільної істоти. У цьому плані особистість характеризується мірою присвоєння суспільного досвіду, з одного боку, і мірою віддачі суспільству, посильного внеску в загальнолюдську скарбницю матеріальних і духовних цінностей - з іншої. До даної точки зору наближаються погляди все більшого числа дослідників.

У вітчизняній психології перші згадування поняття суб'єкта почали з'являтися в 60-х роках ХХ ст., але лише для позначення тієї особи, якій належить діяльність, спілкування, пізнання або для диференціації цих різних її якостей. А в сімдесятих розгорнулося розкриття його проблемного значення в працях С. Л. Рубінштейна, його учнів і молодих філософів. С.Л. Рубінштейн розробив філософську концепцію людини як суб'єкта, інтегруючи класичні і сучасні філософські погляди. Він створив вчення про буття, яке включає людину в якості епіцентра. Він розробляв проблему людини, а не тільки «продуктивних сил». Класичне розуміння суб'єкта з внутрішньо властивою йому активністю С. Л. Рубінштейн перетворив шляхом визначення його самодетермінації, саморозвитку, самовдосконалення, що було альтернативою зведенню людини, особистості до об'єкта маніпулювання і підпорядкування.

Уявлення про індивідуального суб'єкта часто носили оптимістичний характер, ніби суб'єкт - це завжди активна, творча людина тощо, ці уявлення стали реалістичнішими, коли суб'єкт опиняється в умовах обмежень своїх можливостей, що виникли в силу, наприклад, невідповідності його індивідуальних особливостей соціальному місцю, умовам, вимогам професійної діяльності і т.д.

Ми розглядаємо особистість як суб'єкта праці, якому притаманна система професійно важливих якостей, що зумовлюють його високу професійну компетентність, придатність, психологічну готовність до виконання певних видів діяльності.

У другому розділі «Професіографічний аналіз управлінської діяльності як системи» наводяться результати системного аналізу управлінської діяльності.

Системний підхід - це одна з характерних прикмет нашого часу, один з символів наукового дослідження, він став широко використовуватися у вивченні складних явищ психіки ще в другій половині ХХ сторіччя.

Ми розглядаємо особистість керівника як складну біосоціальну систему, найважливішим проявом активності якої служать професійна діяльність і спілкування. Тому всі компоненти психологічної структури професійної діяльності, що її утворюють: психічні процеси, стани й властивості проявляються, насамперед, саме як якості особистості, суб'єкта професійної діяльності й спілкування.

Будучи складною системою, що саморегулюється, людська особистість є також цілеспрямованою відкритою системою, здатною до розвитку, самовдосконалення, самонавчання за рахунок активного пошуку й прийому нової інформації, урахування й оцінки результатів своїх дій. Реалізуючи свою активність, що досягає вищого рівня у формі цілеспрямованої діяльності, суб'єкт перетворюється й розвивається сам, перетворюючись у свідомого суспільного індивіда - особистість професіонала-управлінця.

Суб'єктом управлінської діяльності є керівник, ефективність функціонування якого залежить, насамперед, від раціональної організації процесів керування на всіх її ієрархічних рівнях.

Керівник у системі організацій, підприємств - це особа, що наділена правом управління, прийняття рішень і є єдиноначальником у межах даних йому вищими інстанціями повноважень. Чим вище статус керівника в службовій ієрархії системи, тим ширше, різноманітніше і складніше коло розв'язуваних ним управлінських задач.

Однак загальною й основною задачею всякого керівника є реалізація ряду організаційних функцій, що вирішуються відповідно до широти і характеру наданих посадових повноважень. До цих функцій відносяться:

- загальнорганізаційні (цілеполагання, прогнозування);

- планування;

- координація;

- контролю виконання й оцінки результатів;

- матеріально-технічного забезпечення;

- мотивації;

- соціального забезпечення і соціального захисту співробітників.

Усі зазначені функції в процесі управлінської діяльності керівника взаємозалежні і здійснюються одночасно. Ефективне виконання цих функцій залежить від професіоналізму керівника, його уміння раціонально розподіляти доручення між виконавцями. Керівник зобов'язаний найбільш доцільно розподіляти обов'язки, визначати обсяг роботи з урахуванням таких факторів, як досвід співробітників, їх професійна підготовка, наявність спеціальних знань і навичок рішення службових задач, індивідуальних здібностей, стану здоров'я й ін.

У кожній системі управління є суб'єкт - керуюча ланка (керуюча підсистема) і об'єкт управління (керована підсистема). Однак у соціальних системах керування такий розподіл досить відносний. Якщо в комплексних системах «людина-техніка» є чіткий поділ суб'єкта (мислячої людини) і керованого ним технічного пристрою, то в соціальних системах ми маємо справу з взаємодією типу «людина-людина», тобто суб'єкт-суб'єктними відносинами. Це відноситься не тільки до окремих людей у структурах «начальник-підлеглий», але і також до колективних суб'єктів, у ролі яких виступають об'єднані загальною задачею групи людей типу «керівники-виконавці».

Не тільки керівник, але і кожен виконавець завжди виступає як свідома особистість. Керівник виступає як ведуча ланка в системі управління, оскільки він повинний ставити мети перед виконавцями, повідомляти їм достовірну і необхідну інформацію, контролювати процес їх виконавської діяльності й оцінювати отриманий результат. Виконавець є керованою, підлеглою ланкою в системі управління. Але при цьому він не залишається пасивним виконавцем наказів керівника, а виступає як активний суб'єкт діяльності, тому що має визначену особистісну мотивацію, своє розуміння й оцінку поставлених перед ним задач, виявляє виборче відношення до особистості керівника, що в значній мірі впливає на результат його діяльності і загальну ефективність досягнення мети в системі управління. Тому соціальна система управління - це завжди процес активної взаємодії двох індивідуальних суб'єктів, кожний з яких має властивості регуляції і саморегуляції. Будучи суб'єктами, керівник і підлеглий

здійснюють цілеспрямовану свідому діяльність, але при наявності специфіки в їх діяльності вона завжди здійснюється відповідно до загальних законів функціональних систем (Анохін П.К.).

Системоутворюючим фактором будь-якої соціальної системи управлінської діяльності є вектор «мотив - ціль», оскільки він визначає зміст і спрямованість діяльності як цілісних соціальних об'єднань (груп, підрозділів), так і окремих індивідів-керівників і підлеглих. Так, однією з головних професійних якостей керівника є здатність конструювати і чітко ставити стратегічну мету і прогнозувати перспективи діяльності керованих підрозділів, а головною професійною якістю гарного виконавця - уміння прийняти цю мету, реалізувати її в ряді тактичних задач і знаходити адекватні способи їхнього рішення.

Від професійно важливих властивостей керівника значною мірою залежать ефективність і надійність його діяльності, а також діяльності підлеглих йому співробітників, відділів і підприємства в цілому.

Дослідження проводилися в період 2005-2008рр. на ОАО «АВТРАМАТ» (завод «Поршень»), у дослідженні брали участь керівники підрозділів.

Відповідно до завдань нашої роботи, констатуючий етап емпіричного дослідження розпочинався із встановлення змісту професійно-важливих якостей керівників.

На першому етапі опитуваним було запропоновано надати якомога більше якостей ефективного, на їх думку, керівника. Робота виконувалась опитуваними індивідуально в умовах необмеженого часу. Загалом було отримано 294 відповіді у вигляді понять, які стосуються особистості керівника. В подальшому, кількість понять нами була скорочена за рахунок об`єднання максимально наближених за змістом загальних понять. Таким чином, в кінцевому підсумку ми отримали список із 80 характеристик особистості, які з різною частотою повторювались у 294 відповідях (контент-аналіз). Керуючись необхідністю розроблення психограми керівника, отримані нами характеристики (риси) були розбиті на шість блоків. Нижче поданий перелік особистісних якостей ефективних керівників, згрупованих по блокам.

1. Блок емоційно-вольових якостей:

· емоційна стабільність: врівноважений, стриманий, розсудливий;

· відповідальність: відповідальний, вольовий;

· цілеспрямованість: цілеспрямований, наполегливий, активний, енергійний, рішучий;

· впевненість в своїх діях: впевнений в собі, самовпевнений;

· вимогливість до себе: вимогливий до себе, дисциплінований, акуратний, організований;

2. Блок моральних якостей:

· об`єктивність та справедливість: справедливий, об`єктивний, неупереджений;

· доброта та співчуття: добрий, доброзичливий, чуйний, співчуваючий, терпимий, людяний;

· чесність та порядність: щирий, чесний, порядний;

· тактовність: тактовний, чемний, ввічливий, коректний, культурний;

3. Блок управлінських якостей:

· директивність: суворий, вимогливий, серйозний, мало емоційний, критичний;

· турбота про підлеглих: вміє захищати підлеглих, вміє допомагати, поважає підлеглих, турботливий, цінує підлеглих, вміє жертвувати собою;

· авторитетність: авторитетний, є прикладом;

· лідерство: лідер, організатор, вміє керувати, харизматичний;

4. Блок комунікативних якостей:

· відкритість до спілкування: комунікабельний, товариський, вміє працювати в колективі, відкритий;

· відповідальність в спілкуванні: пунктуальний, надійний;

· зовнішність: гарно виглядає; охайний; елегантний;

· проникливість: знає людей, розуміє людей, проникливий, викликає довіру, переконливий;

5. Блок інтелектуальних якостей :

· розум та освіченість: розумний, освічений, мудрий;

· вміння приймати рішення: швидко приймає вірні рішення, критичний, уважний, далекоглядний, передбачливий;

6. Блок ділових якостей:

· досвід: досвідчений, професіонал, компетентний;

· спрямованість на діло: відданий справі, працьовитий, діловий, практичний, раціональний.

Зрозуміло, що така класифікація не може претендувати на остаточність, однак її достовірність забезпечується експертною оцінкою самих опитуваних як керівників, і, на нашу думку, є достатньою для виявлення успішності керівної діяльності.

В узагальненому вигляді, значимість різних блоків якостей ефективного керівника, представлена на рис.1.

Як видно з наведеного рисунку, в сприйнятті ідеального керівника опитуваними переважає афективний компонент: більше половини характеристик ефективного керівника стосуються блоків емоційно-вольових (29%) та моральних (23%) якостей.

Провідними бажаними рисами успішного керівника виявились: емоційна стабільність (стриманість, врівноваженість), відповідальність, об`єктивність та справедливість, доброта та вміння співчувати, контактність та відкритість до спілкування.

Викликає подив, що блоки інтелектуальних та ділових якостей пояснюють досить незначну частину (10,53% та 7,72% відповідно) дисперсії згадуваних опитуваними понять, тобто опитувані вважають, що керівник повинен більшою мірою бути врівноваженим та справедливим, ніж професійним та розумним.

Рис. 1 Суб`єктивна значимість особистісних якостей ефективного керівника (% згадуваних понять).

Також слід звернути увагу на той факт, що провідними серед бажаних управлінських рис є такі, що характеризують директивно-авторитарного керівника: суворість, вимогливість та неемоційна поведінка.

На другому етапі дослідження, на підставі отриманих результатів, нами був складений контрольний список рис особистості, який був запропонований для оцінки керівникам та їх підлеглим у вигляді уніполярних 5-бальних шкал. До складу анкети увійшли поняття, які згадуються більш ніж трьома опитуваними керівниками.

Сукупна вибірка досліджуваних була розділена на дві групи - в цілому успішних керівників (34 опитуваних) та в цілому неуспішних керівників (22 опитуваних). керівник управлінський діяльність психограма

Для визначення рівня сформованості основних професійно важливих якостей керівників нами був розроблений психодіагностичний комплекс методик:

· індивідуально-психологічні якості ми вивчали, використовуючи багатофакторну особистісну методику Р. Кетелла 16-РF в модифікації А.М. Капустиної, та «Психогеометрічний тест» в модифікації В.С. Лозниці;

· ціннісно-мотиваційна сфера особистості керівників досліджувалась: за методикою САМОА (визначення базових показників самоактуалізації особистості), структура цінностей особистості на рівні переконання (не завжди проявляє себе в поведінці) та на рівні поведінки - за методикою Ш. Шварца в модифікації В.Н. Карандашева;

· емоційно-вольову сферу досліджували: встановленням системи відношень керівників досліджуваних груп до різних сфер життя людини для цього, нами була розроблена анкета, яка містила 56 понять з різних сфер життя (робота, фінанси, люди, емоційні поняття, его-блок, час, абстрактні поняття, дім), кожне з цих понять опитувані повинні були проасоціювати із кольором будь-якої картки зі стандартного 8-карткового набору тесту кольорових виборів М. Люшера, математична обробка результатів - в нашій модифікації; визначення особливостей асертивної поведінки в групах опитуваних було проведено за допомогою методики Левінсона; дослідження особливостей макіавелізму в групах опитуваних було проведено за допомогою методики «Мак-шкала» в адаптації В.В. Знакова; дослідження рівня суб`єктивного контролю особистості керівників проводилось за методикою Дж. Роттера в адаптації Є.Ф. Бажина, С.А. Голинкіної та А.М. Еткінда;

· для визначення індивідуально-типологічних особливостей опитуваних нами була застосована методика ІТО; дослідження особливостей поведінки типу А в групах було проведено за допомогою шкали поведінки, що була розроблена С.Д. Положенцевим та Д.А. Руднєвим (1990), і є модифікованим варіантом методики Фрідмана та Розенмана;

· особливості переважаючого стилю управління в групах керівників були досліджені за допомогою методики Захарова-Журавльова.

Нами були організовані соціально-психологічні тренінгові заняття з метою профілактики та корекції негативних психічних станів особистості керівника.

У третьому розділі «Емпіричне дослідження професійно важливих якостей особистості керівника» наводяться результати дослідження системи професійно важливих якостей. Для вивчення індивідуально-психологічних якостей керівників нами була використана багатофакторна особистісна методика Р. Кетелла 16-РF.

Усереднені профілі індивідуально-психологічних особливостей опитуваних в узагальненому вигляді представлені на рис. 2.

Аналізуючи наведені на малюнку дані, слід перш за все звернути увагу на наступні факти:

1. Ведучими шкалами (піками) в групі успішних керівників є контактність (А = 7,60 ± 2,25), емоційна стійкість (С = 7,30 ± 2,32), домінантність (Е = 7,00 ± 2,06), моральність (G = 7,08 ± 2,14), сміливість (Н = 7,08 ± 1,47) та напруженість (Q4 = 8,16 ± 1,07).

Мало притаманні опитуваним цієї групи безпечність (F = 4,88 ± 1,45), м`якість (І = 4,60 ± 1,15) та непрактичність (М = 4,80 ± 1,41).

2. В групі неуспішних керівників ведучими факторами є моральність (G = 7,76 ± 1,59), підозрілість (L = 6,44 ± 2,10), відчуття провини (О = 7,20 ± 1,71) та напруженість (Q4 = 8,20 ± 1,47).

Слабко виражені у опитуваних непрактичність (М = 4,32 ± 1,41), гнучкість (N = 4,68 ± 1,18) та самодостатність (Q2 = 4,68 ± 1,38).

3. Були отримані статистично достовірні розбіжності у переважній більшості показників індивідуально-психологічних якостей за Р. Кетеллом

Рис. 2. Усереднені профілі індивідуально-психологічних особливостей опитуваних досліджуваних груп (у стенах).

Характеристика ціннісно-мотиваційної сфери керівника виробництва.

Особливості самоактуалізації у опитуваних.

Дослідження базових показників самоактуалізації особистості опитуваних було проведено за допомогою методики САМОА (таблиця 1).

Наявність значних розбіжностей в показниках самоактуалізації між групами досліджуваних дозволяє передбачити їх обумовленість індивідуально-психологічними особливостями опитуваних.

Ми вивчали характер взаємозв'язків між індивідуально-психологічними особливостями опитуваних та показниками самоактуалізації (за коефіцієнтом кореляції К. Пірсона). Це дозволило виділити провідні індивідуально-психологічні особливості, що позитивно та негативно впливають на формування показників самоактуалізації у опитуваних.

Цікаво, що серед чинників, що сприяють самоактуалізації, виділені саме ті, які теоретично були описані багатьма авторами екзістенціально-гуманістичного напрямку: емоційна зрілість та сензитивність. Іншими словами, це м`якість, чутливість та сензитивність до себе та оточуючих у поєднанні із впевненістю в собі, зрілістю емоцій та думок, наявністю «внутрішнього стержня».

Сприяють самоактуалізації:	Не сприяють самоактуалізації:
висока емоційна стабільність	висока моральність та совісність
м`якість та сензитивність	високе відчуття провини
	внутрішня напруженість

Серед чинників, що не сприяють самоактуалізації, останні два - свідчать про проблеми в емоційно-вольовій сфері, а совісність слід розуміти не як слідування моральним нормам та принципам, а як їх несвідоме застосування, шаблонне наслідування та виконання навіть за відсутності необхідності цього.

Таблиця 1. Особливості показників самоактуалізації (Х ± у, стени)

Показники	успішні	неуспішні	t	p
Орієнтація в часі	12,40 ± 3,66	9,48 ± 2,19	2,02	0,05
Цінності	10,12 ± 2,13	10,56 ± 2,76	-0,56	-
Погляд на природу людини	4,38 ± 3,37	7,89 ± 1,84	-4,01	0,001
Потреба у пізнанні	8,12 ± 1,80	7,92 ± 2,38	0,60	-
Креативність	10,36 ± 3,12	7,24 ± 2,01	3,91	0,001
Автономність	11,08 ± 1,69	9,92 ± 3,24	2,32	0,05
Спонтанність	8,92 ± 3,81	7,00 ± 2,58	1,48	-
Саморозуміння	10,72 ± 2,87	7,56 ± 1,50	2,12	0,05
Аутосимпатія	10,20 ± 1,98	6,76 ± 1,14	2,20	0,05
Контактність	12,40 ± 2,01	8,17 ± 1,48	4,22	0,001
Гнучкість у спілкуванні	12,00 ± 3,60	10,40 ± 2,17	1,40	-

Тим паче, що однією із рис діяльності керівника є наявність частих моральних виборів у відносинах з підлеглими, які сильно впливають як на ці відносини, так і на ефективність діяльності колективу в цілому.

Особливості цінностей особистості (на рівні переконання, тобто нормативних ідеалів особистості, які не завжди проявляються в реальній поведінці, та на рівні поведінки, або індивідуальних пріоритетів, які найбільш часто проявляються в соціальній поведінці особистості) були досліджені за допомогою методики Ш. Шварца в модифікації В.Н. Карандашева. Результат співставлення реальних та декларованих цінностей в досліджуваних групах представлений на рис.3, 4.

Були виявлені достовірні розбіжності між досліджуваними групами: 1)по декларуванню деяких цінностей - в групі успішних керівників безпеку, владу, самостійність вважають більш важливими, ніж в групі успішних; 2)по показниках реальних ціннісних регуляторів поведінки - успішні керівники вважають менш важливими ніж неуспішні керівники - конформність та цінність традицій, а гедонізм - більш важливим. Найбільш суттєві розбіжності між досліджуваними групами констатовані по показнику цінності досягнення, який в групі успішних керівників посідає перше рангове місце, а в групі неуспішних - шосте. Цінність досягнення спрямовує поведінку на досягнення особистого (так, як його розуміє сам індивід) успіху за рахунок стабільного прояву компетентності в певній сфері діяльності. Отримані результати слід вважати цілком природними, так як «компетентною» сферою діяльності для успішного керівника є саме управлінська діяльність. Натомість в групі неуспішних керівників це компенсується цінностями влади і самостійності, які займають третє та перше рангові місця відповідно.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Успішні керівники Рис.4.Неуспішні керівники

Слід відмітити, що не дивлячись на кількісні розбіжності, сама структура цінностей в групі успішних практично не відрізняється для рівнів індивідуальних пріоритетів та нормативних ідеалів, що на нашу думку є свідченням гарної рефлексії власних джерел поведінки у опитуваних даної групи. Із наведеного рисунку 3 видно, що практично усі цінності опитуваними декларуються більшою мірою, ніж реально впливають на поведінку, виключення складають лише цінність гедонізму, яка на рівні індивідуальних пріоритетів виражена більшою мірою, та цінність самостійності, показники якої практично співпадають.

Дослідження особливостей асертивної поведінки в групах опитуваних було проведено за допомогою методики Левінсона. Результати, отримані в ході дослідження, представлені в таблиці 2.

Таблиця 2. Особливості асертивної поведінки керівників (Х ± у, стени)

Показники	успішні	неуспішні	t	p
A	83,16 ± 21,08	68,50 ± 28,02	2,31	0,05
Б	134,05 ± 36,77	125,98 ± 31,12	1,35	-
Асертивність	216,21 ± 31,15	194,48 ± 35,32	2,20	0,05

Загальний показник асертивності в групі успішних керівників достовірно вищій, ніж в групі неуспішних (216,21 ± 31,15 > 194,48 ± 35,32, р?0,05).

Дослідження рівня суб`єктивного контролю особистості керівників досліджуваних груп проводилось за допомогою методики Дж. Роттера в адаптації Є.Ф. Бажина, С.А. Голинкіної та А.М. Еткінда.

Узагальнені показники інтернальності в досліджуваних групах представлені на рис. 5.

Рис. 5. Особливості рівня суб`єктивного контролю в досліджуваних групах (у стенах).

Аналіз рисунку 5 дозволяє зробити низку висновків:

1. Відсутні значні розбіжності між показниками інтернальності в досліджуваних групах, загальні показники рівня суб`єктивного контролю знаходяться на полюсі інтернальності в успішних та неуспішних керівників.

2. Ведучими показниками інтернальності в групі успішних керівників є: відношення до здоров`я, виробничі відносини та сфера невдач. Для неуспішних керівників такими показниками виявились: відношення до невдач, відношення до досягнень та відношення до здоров`я.

3. Наймеш розвинені у успішних керівників наступні показники інтернальності: сімейні відносини, міжособистісні відносини та відношення до досягнень. У неуспішних керівників встановлені наступні найменші показники: сімейні відносини, міжособистісні відносини, виробничі відносини.

4. Великі показники інтернальності у сфері невдач в обох групах свідчать про те, що опитувані в своїх прорахунках схильні бачити наслідки власних дій, але у неуспішних керівників таке ж відношення зберігається і до досягнень, а успішні значно меншою мірою вважають досягнення тільки власною перемогою, не забуваючи про допомогу колективу та близького оточення.

ВИСНОВКИ

1.В проведеному дослідженні здійснено системний аналіз професійно важливих якостей особистості керівника виробничого колективу в галузі сільськогосподарського машинобудування. Система індивідуально-психологічних якостей особистості розглядається як сукупність взаємозалежних і взаємодіючих здібностей, яка є детермінантою процесу професіогенеза спеціаліста.

2.Професіографічний аналіз професійної діяльності керівника дозволяє визначити структуру її основних психологічних компонентів: мотиваційних, когнітивних, комунікативних та емоційно-вольових, побудувати відповідну психограму особистості керівника, а також виділити та проаналізувати основні об'єктивні та суб'єктивні фактори ефективності цієї діяльності. До об'єктивних факторів слід віднести такі стимули як соціальна структура і вимоги суспільства, зміст і рівень розвитку виробництва, соціальні традиції організації та керування виробничими структурами та ін. До суб'єктивних факторів ми відносимо: мотиваційно-цільову спрямованість суб'єкта праці, психологічну готовність, професійну підготовленість та індивідуальний досвід, компетентність, загальні та спеціальні здібності до певного виду діяльності (зокрема - до управління виробничим колективом).

3.На підставі професіографічного аналізу діяльності керівника виробничого колективу нами побудована відповідна структурно-функціональна модель, яка віддзеркалює системні зв'язки і функції когнітивних, комунікативних та регулятивних підструктур діяльності керівника. Дана характеристика основних психологічних функцій усіх цих підструктур в складі саморегульованої цілеспрямованої системи професійної діяльності керівника виробничого колективу.

4.Розроблений нами психодіагностичний комплекс методик дозволяє емпірично визначити основні психологічні складові структури професійної діяльності особистості керівника як багаторівневої і багатофункціональної системи. Запропонований комплекс методик є адекватним структурі і особливостям функціонування психічних процесів особистості керівника-фахівця як багаторівневої та багатофункціональної системи.

5.Результати емпіричних досліджень, проведених на основі запропонованих психодіагностичних методик, дозволяють визначити рівні сформованості основних професійно важливих якостей керівників, які були провідними в трьох основних блоках: інтелектуальному, емоційно-вольовому та комунікативному.

Провідними якостями в інтелектуальному блоці є: рівень розвитку інтелекту, реалістичність, практичність, критичність, гнучкість мислення. В комунікативному блоці відповідно переважають такі якості, як: відкритість, сміливість довірливість тощо; в емоційно-вольовому блоці: емоційна стабільність, самовпевненість, самоконтроль поведінки. Кількісні відмінності між рівнями сформованості вказаних особливостей дають підставу для розподілу досліджуваних на групи: успішних та неуспішних керівників. Для успішних керівників характерно: високий рівень самоактуалізації, та професійної ідентичності.

6.Було встановлено, що у теперішній час у зв'язку зі складністю соціально-економічної ситуації, кризовими явищами керівник нерідко працює в екстремальних умовах, тобто підсилюється дія стрес-факторів, напруженість роботи зростає, збільшується імовірність виникнення негативних функціональних станів. Є необхідність в розробці спеціальної системи тренінгів, що відповідає змісту виконуваної професійної діяльності керівника. В зв'язку з цим був проведений ряд тренінгових занять з метою психокорекції негативних психічних станів особистості керівника.

7.Одержані значущі кореляції між показниками сформованості професійно важливих якостей та експертними оцінками успішності професійної діяльності керівників виробничих колективів в галузі сільськогосподарського машинобудування. Ці результати дають підстави для застосування нашої методики для професійного відбору резерву керівних кадрів та їх ділової атестації.

Перспективи подальшої розробки проблеми з визначення професійно важливих якостей керівника може йти в напрямку вивчення особливостей управління виробничих колективів різного типу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Землянська О.В. Задачі психокорекційної роботі з керівниками / О.В. Землянська, О.В. Кострікін // Проблеми екстремальної та кризової психології: Зб. наук. праць. - Вип. 3. - Ч. 1. - Харків: УЦЗУ, 2007. - С. 377-386.

2. Кострікін О.В. Культура інтелекту як складова психологічної культури керівника сучасного підприємства / О.В. Кострікін // Вісник ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків: ХНПУ, 2008. - Вип.. 24. - С.74-82.

3. Кострікін О.В. Проблеми самоактуалізації сучасного керівника / О.В. Кострікін // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка, В.Д. Потапової. - Т. ХV, част. 1. - К., 2008. - С. 381-388.

4. Кострікін О.В. Проблеми управління процесом розвитку професійно важливих інтелектуальних якостей / О.В. Кострікін // Гуманізація соціального управління: Матеріали Всеукраїнської науково-практична конференції. Харків, 29 квітня 2008 р. - Харків: Вид-во Харківськ. нац. економ. ун-ту, 2008. - С. 72-76.

5. Землянська О.В. Професійно важливі якості керівника та проблема їх розвитку / О.В. Землянська, О.В., Кострікін // Психологічні технології в екстремальних видах діяльності: Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції. Донецьк, 22-23 травня 2008 р. - Донецьк: Донецьк. юридич. ін-т ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2008. - С. 82-86.

6. Кострікін О.В. Методологічні основи психологічного аналізу управлінської діяльності / О.В. Кострікін // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка. - Т. ХІ, част. 1. - К., 2009. - С. 220-229.

7. Кострікін О.В. Психологічні методи впливу на людину / О.В. Кострікін // Психологія управлінського спілкування: Текст лекцій з дисципліни „Психологія управління для слухачів магістерської програми з філософії людського спілкування. - Харків: ХНТУСГ ім. П. Василенка, 2009. - С.17-23.

АНОТАЦІЇ

Кострікін О.В. Професійно важливі якості керівника як чинник ефективності управлінської діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за фахом 19.00.03. - психологія праці; інженерна психологія. - Українська інженерно-педагогічна академія. - Харків, 2010.

Дисертація присвячена вивченню системи професійно важливих якостей особистості керівника як суб'єкта управлінської діяльності на виробництві у галузі сільськогосподарського машинобудування. Здатність керівника бути суб'єктом або суб'єктність його як конкретного індивіда, як цілісність усіх його якостей, властивостей, станів, психічних процесів досягається в процесі його професіоналізації. У числі якостей суб'єкта управління можна назвати його активність, здатність до цілеспрямованої діяльності, до саморегуляції, самодетермінації. Виявлено взаємозв'язок ефективності управлінської діяльності з рівнем самоактуалізації, ціннісними орієнтаціями керівника, компетентністю, професійною ідентичністю.

На основі системного теоретичного аналізу процесу управлінської діяльності була сконструйована її структурно-функціональна модель, що відображає систему її регуляції і функціональні зв'язки з професійно важливими підсистемами особистості

У роботі досліджена система детермінації ефективності управлінської діяльності, комплекс суб'єктивних і об'єктивних факторів.

Ключові слова: особистість керівника, суб'єкт, професійно важливі якості, самоактуалізація, професійна ідентичність.

Кострикин А.В. Профессионально важные качества руководителя как фактор эффективности управленческой деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.03. - психология труда; инженерная психология. - Украинская инженерно-педагогическая академия. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена изучению системы профессионально важных качеств личности руководителя как субъекта управленческой деятельности на производстве в отрасли сельскохозяйственного машиностроения. Способность руководителя быть субъектом или субъектность его как конкретного индивида, как целостность всех его качеств, свойств, состояний, психических процессов достигается в процессе его профессионализации. Выявлена взаимосвязь эффективности управленческой деятельности с уровнем самоактуализации, ценностными ориентациями руководителя, профессиональной идентичностью.

Профессиографический анализ профессиональной деятельности руководителя позволил определить структуру ее основных психологических компонентов: мотивационных, когнитивных, коммуникативных и эмоционально-волевых, построить соответствующую психограмму личности руководителя.

В работе исследована система детерминации эффективности управленческой деятельности, комплекс субъективных и объективных факторов. К объективным факторам нужно отнести социальную структуру и требования общества, содержание и уровень развития производства, социальные традиции организации и управления производственными структурами и др. К субъективным факторам - мотивационно-целевую направленность субъекта управления, психологическую готовность, профессиональную подготовленность и индивидуальный опыт, компетентность, общие и специальные способности к определенному виду деятельности (в частности - к управлению производственным коллективом).

Результаты эмпирических исследований, проведенных на основе предложенных психодиагностических методик, позволяют определить уровни сформированности основных профессионально важных качеств руководителей, которые были ведущими в трех основных блоках: интеллектуальном, эмоционально-волевом и коммуникативном.

Ведущими качествами в интеллектуальном блоке являются: уровень развития интеллекта, реалистичность, практичность, критичность, гибкость мышления. В коммуникативном блоке соответственно преобладают такие качества, как: открытость, смелость, доверчивость; в эмоционально-волевом блоке: эмоциональная стабильность, уверенность в себе, своих силах, самоконтроль поведения. Количественные отличия между уровнями сформированности указанных особенностей дают основание для распределения исследуемых на группы: успешных и неуспешных руководителей. Для успешных руководителей характерны: высокий уровень самоактуализации, и профессиональной идентичности.

В работе было отмечено, что в настоящее время в связи со сложностью социально-экономической ситуации, кризисными явлениями руководитель нередко работает в экстремальных условиях, т.е. усиливается действие стресс-факторов, напряженность работы возрастает, увеличивается вероятность возникновения негативных функциональных состояний. Выявлено взаимодействие регуляторных систем в триаде «управленческая деятельность - личность руководителя - функциональное состояние».

В диссертации обоснована необходимость проведения социально-психологических тренинговых занятий с целью профилактики и коррекции негативных психических состояний личности руководителя.

Ключевые слова: личность руководителя, субъект, профессионально важные качества, самоактуализация, профессиональная идентичность.

Kostrikin A.V. Professionally important skills of the chief as a factor of the effectiveness of management activity. - Typescript.

Dissertation to obtain scientific degree of candidate of psychological sciences in specialty 19.00.03 - рsychology of labour; engineering psychology. - Ukrainian Engineering-Pedagogical Academy, Kharkov, 2010.

The dissertation is concerned with the studying of professionally important chiefs' skills system as a subject of management avtivity at the factory agricultural machine-building. The chief's skill to be a subject or his subjectness as a concrete individual, as the integrity of all his qualities, characteristics, conditions, mental processes are achieved in the process of professionallization. The activeness, the skills to the purposeful activity, to self-regulation, to self-determination can be named among determined characteristics of a subject. There was shown the connection between the effectiveness of the management activity with the level of self-actualization, valuable orientation of the chief, professional identity.

The system of effectiveness determination of management activity, the complex of objective and subjective factors are investigated in this work. The necessity of social-psychological training studies for prevention and correction of negative mental conditions of the chief's personality is substantiated in the dissertation.