Діагностика і корекція протиправної поведінки неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

19.00.06 - юридична психологія

Діагностика і корекція протиправної поведінки неповнолітніх

Виконала Можайкіна Олена Станіславівна

Київ - 2010

АНОТАЦІЯ

делінквентний девіантний неповнолітній психокорекція

Діагностика і корекція протиправної поведінки неповнолітніх. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06 - юридична психологія. - Академія управління МВС. Київ, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі розробки ефективних методів і засобів психологічної діагностики і корекції делінквентної поведінки неповнолітніх в умовах закладів загальної середньої освіти.

Протиправна (делінквентна) поведінка вивчається як соціально-психологічна проблема. Вона розглядається як дрібні правопорушення, що не досягають злочину, караного в кримінальному порядку.

Дисертаційне дослідження спрямоване на комплексне вивчення психологічних та правових аспектів психологічної діагностики і корекції делінквентної поведінки неповнолітніх. Особлива увага приділяється пошуку критеріїв оцінки схильності неповнолітніх до делінквентної поведінки, оптимального комплексу методів її психологічної діагностики та психологічним умовам і можливостям ефективного використання засобів психокорекційної роботи, спрямованих на подолання агресивності, розвиток у підлітків рефлексії і адекватної самооцінки, прагнення до самореалізації, формування соціально прийнятних поведінкових патернів.

Ключові слова: протиправна поведінка, делінквентність, психологічна діагностика, корекція, підлітковий вік, агресія, правопорушення.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Завчасне запобігання і протидія злочинності сьогодні розглядається як один із пріоритетних напрямів внутрішньої політики України. Особливе занепокоєння викликає зростання протиправної поведінки неповнолітніх, адже від того, яке місце у житті суспільства займе його найбільш активна частина - підлітки і юнацтво - багато в чому залежить успішність соціально-економічних реформ та перетворень, вибір шляхів і засобів для їх досягнення.

Попередження делінквентної або протиправної поведінки неповнолітніх є актуальним завданням усіх країн. За даними міжнародних організацій, кількість молодих людей, які вчиняють правопорушення, неухильно зростає. Правоохоронні органи дедалі частіше зустрічаються з фактами залучення підлітків до злочинної діяльності, проблема правопорушень з боку неповнолітніх є комплексною: моральною, соціально-психологічною, кримінологічною, педагогічною, пов'язаною із формуванням життєвої позиції молодих громадян. Делінквентна поведінка підлітків є специфічним відображенням кризи, в якій перебуває українське суспільство, в якому процеси соціалізації зазнають значних деформацій.

Закони України, державні національні програми, чисельні підзаконні акти закріпили загальні принципи організації профілактики і корекції правопорушень серед неповнолітніх, окресливши напрями удосконалення правового забезпечення цієї діяльності. У багатьох нормативних документах обґрунтовується необхідність здійснення профілактики і корекції схильності до правопорушень на основі комплексу заходів, пропонуються певні форми і методи роботи. Однак багато положень нормативних актів залишаються нереалізованими, відсутній механізм їх втілення.

В наукових роботах вчених значне місце посідають питання, пов'язані з протиправною поведінкою неповнолітніх, вивченням її детермінант, засобів діагностики, профілактики і корекції. Проблемі правопорушень серед неповнолітніх приділяли увагу психологи і педагоги: Л.С. Виготський, Л.І. Казміренко, І.С. Кон, М.В. Костицький, О.Є. Лічко, К.О. Савонько, С.А. Тарарухін, Д.І Фельдштейн, Л. Берковітц, Дж. Боулбі, Н. Вайзман, Р. Кассенбаум, В.Т. Кондратенко, Д. Райт, А.А. Реан, Н.Ю. Максимова, В.О. Татенко та ін., зокрема таким аспектам, як соціально-психологічні чинники виникнення протиправної поведінки неповнолітніх (Ю.В.Гербєєв, Т.П. Малихіна, Г.П. Медвєдєв, В.М. Оржеховська та ін.), шляхи і засоби запобігання правопорушенням (О.Д. Дідик, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, І.В. Козубовська, С.Ю. Пащенко, В.М. Синьов, В.І. Терещенко).

Науково-теоретичні засади дослідження делінквентної поведінки неповнолітніх вивчали кримінологи: Г.А. Аванесов, Ю.М. Антонян, І.П. Васильківська, О.М. Джужа, А.І. Долгова, А.П. Закалюк, С.М. Корецький; В.М. Кудрявцев, І.П. Лановенко, О. Литвак, А.Й. Міллер, Г.М. Міньковський, П.П. Михайленко, П.П. Пастухов, А.П. Тузов, І.К. Туркевич, М.П. Чередниченко, Н.В. Яницька та інші. Окремо досліджувались можливості психологічної корекції делінквентності (С.Д. Максименко, В.М. Синьов, І.А. Фурманов, С.І. Яковенко Л.І. Мороз, А. Бандура та ін.). Питання психологічної діагностики схильності до девіантної і делінквентної поведінки частково піднімали у своїх дисертаційних дослідженнях О. Р. Благута, О.П. Лящ, Л.І. Мороз, І.А. Середницька. Проведені наукові дослідження розглядали психологічну діагностику схильності до протиправної поведінки як складову профілактичної роботи, проте методики діагностики, використані у зазначених роботах, характеризується фрагментарністю і відсутністю єдиної методологічної бази визначення показників делінквентності. Комплексних досліджень, які б розглядали корекцію протиправної поведінки неповнолітніх з позицій розвитку їх особистісного потенціалу, який з різних причин є заблокованим, поки що не достатньо.

Тематика наукових досліджень, пошук ефективних шляхів усунення зазначеного негативного соціального явища, дає підстави стверджувати, що проблема подолання правопорушень серед неповнолітніх є міжгалузевою. Досвід показує, що будь-яка корекційна робота з неповнолітніми, неможлива без комплексного застосування психолого-педагогічних форм, методів, прийомів роботи. Протидія правопорушенням неповнолітніх - багатогранний процес, який включає в себе запобігання протиправним діям, здійснення психологічної діагностики і корекції, формування гармонійної особистості.

Доцільність поглибленої, комплексної розробки зазначеної проблеми обумовлюється, насамперед, складністю об'єкта. Дослідження спрямовується на вивчення можливостей поєднання психологічного та правового аспектів вирішення проблеми. Актуальність діагностики і корекції правопорушень неповнолітніх, недостатня наукова розробка визначення оптимального комплексу діагностичних і психокорекційних засобів обумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Психологічні засади діагностики і корекції протиправної поведінки неповнолітніх в закладах загальної середньої освіти».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота за темою дослідження виконувалась відповідно до планів науково-дослідних робіт Київського національного університету внутрішніх справ, Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова, Академії управління МВС з реалізації Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, схваленої постановою Уряду від 20 грудня 2007 р. № 1767, Указу Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143 „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян ”, інших нормативно-правових актів з проблематики дослідження.

Тему узгоджено з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні протокол №3 від 27.04.2010.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування і розробка системи психологічної діагностики схильності неповнолітніх до протиправної поведінки, методів і засобів ефективної психокорекційної роботи з ними.

Відповідно до мети дослідження поставлені наступні завдання:

- здійснити теоретичний аналіз і вивчити стан досліджуваної проблеми діагностики і корекції протиправної поведінки в практиці діяльності закладів загальної середньої освіти;

- уточнити сутність і зміст понять «протиправна поведінка», «делінквентна поведінка», «девіантна поведінка», «психодіагностика», «психокорекція» поведінки неповнолітніх;

- експериментально дослідити психологічні передумови і чинники виникнення і прояву протиправної поведінки неповнолітніх, визначити психологічні показники схильності до делінквентної поведінки;

- здійснити психологічну діагностику індивідуально-психологічних особливостей неповнолітніх, які обумовлюють схильність до делінквентної поведінки, визначити оптимальний психодіагностичний інструментарій;

- виявити і обґрунтувати психолого-педагогічні та умови ефективної корекції делінквентної поведінки неповнолітніх в умовах діяльності закладів загальної середньої освіти;

- розробити програму, спрямовану на удосконалення психокорекційної роботи з підлітками в закладах загальної середньої освіти, яка ґрунтується на реалізації зазначених психологічних умов;

- визначити психолого-педагогічну ефективність розробленої програми психологічної корекції протиправної поведінки неповнолітніх.

Об'єкт дослідження - делінквентна (протиправна) поведінка неповнолітніх як соціально-психологічне явище.

Предмет дослідженн - психологічні засади діагностики і корекції протиправної поведінки неповнолітніх в загальноосвітніх закладах.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять принципи та категорії діалектичного пізнання соціальних явищ та процесів і основані на них загальнонаукові та спеціальні методи, які є засобами наукового пошуку в арсеналі гуманітарних, у тому числі психологічних наук. З метою дослідження причин та особливостей делінквентної поведінки неповнолітніх, у роботі використовувались системний, функціональний, порівняльно-правовий, математико-статистичний методи. З урахуванням специфіки мети та завдань дослідження, з метою психологічного вивчення, діагностики та аналізу схильності неповнолітніх до делінквентної поведінки, застосовані не експериментальні та експериментальні методи психологічних досліджень: анкетування, бесіди, спостереження, інтерв'ювання, експертні оцінки, психодіагностичні методи (суб'єктивні і об'єктивні опитувальники, проективні тести), констатувальний і формувальний експеримент.

Правову базу дослідження складають Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини в сфері попередження злочинів, вчинюваних неповнолітніми, чинні відомчі нормативні акти та інструктивні документи МВС України.

Емпіричну базу дослідження складають результати: аналізу статистичних даних та аналітичних матеріалів МОН України з питань делінквентної поведінки неповнолітніх, опитування 253 учнів 8-10 класів загальноосвітніх шкіл віком 14-16 років. З них за експертними оцінками психологів і педагогів характеризувались як делінквентні 62 юнаки і 56 дівчат, контрольну групу склали 70 юнаків і 65 дівчат без ознак делінквентної поведінки. Здійснено психодіагностичне обстеження зазначених підлітків, дослідження їх біографії, проведено опитування 122 вчителів та 15 шкільних психологів щодо напрямів та методів профілактики правопорушень неповнолітніх (р. 2.1; 3.1); експертного оцінювання щодо переліку якостей та властивостей, що спричиняють делінквентну поведінку (р. 3.1); констатувального експерименту, формувального експерименту (експериментальна група - 118 неповнолітніх з делінквентної поведінкою; контрольна група - 135 нормативних підлітків загальноосвітньої школи, р. 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим самостійним, комплексним юридично-психологічним дослідженням проблем діагностики і психокорекції делінквентності неповнолітніх, яке дозволило сформулювати наступні положення:

вперше:

- розроблена система психодіагностики схильності до протиправної поведінки на основі застосування оптимального комплексу методів на базі теорії провідних тенденцій;

- розроблені теоретико-психологічні підходи до здійснення ефективної психокорекції делінквентної поведінки неповнолітніх на основі поєднання ідей екзистенціальної та гуманістичної психології;

удосконалено:

- методологію і методику психологічної діагностики схильності неповнолітніх до протиправної поведінки;

- психологічні показники схильності неповнолітніх до протиправної поведінки;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні підходи до психодіагностики особистості підлітків, а також до визначення оптимальних форм, методів і засобів психокорекційної роботи з ними.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що на основі визначених розробок сформульовані:

- рекомендації для шкільних практичних психологів, педагогів, батьків щодо здійснення ефективної психокорекційної роботи з неповнолітніми, схильними до протиправної поведінки;

- розроблений психодіагностичний інструментарій для виявлення схильності неповнолітніх до протиправної поведінки;

- розробки і впроваджено в практику роботи психологів психокорекційну тренінгову програму «Психологічна корекція протиправної поведінки неповнолітніх».

Результати дослідження запроваджені у навчальний процес Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка (довідка про впровадження №38 від 10.06.2010 р.), Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка (довідка про впровадження №647 від 15.06.2010 р.), Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова (довідка про впровадження №02-10/1381 від 14.06.2010 р.).

Одержані результати та рекомендації можуть використовуватися при розробці заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності шкільних практичних психологів і громадськості щодо діагностики і психокорекції протиправної поведінки неповнолітніх; а також у процесі підвищення кваліфікації працівників міліції та вчителів загальноосвітніх шкіл.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі подається загальна характеристика роботи: обґрунтовується актуальність теми дослідження; визначається ступінь її наукової розробленості, об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження; його методологічна, теоретична основа. Розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про емпіричну базу дослідження та апробацію.

Розділ 1. «Теоретико-психологічні аспекти делінквентної поведінки та її профілактики в підлітковому і ранньому юнацькому віці» присвячений дослідженню проблем протиправної поведінки та особливостей підліткового віку в контексті делінквентних відхилень.

Проаналізовано теоретичні позиції вітчизняних та зарубіжних вчених, які досліджували проблематику протиправної поведінки підлітків. Протиправна (делінквентна) поведінка є формою антисоціальної поведінки, спрямованої проти інтересів суспільства чи особистих інтересів громадян.

З позицій суспільства за ступенем тяжкості можна виділити девіантну, асоціальну та делінквентну поведінку. Остання розглядається як сукупність протиправних вчинків, до яких, переважно, відносяться лихослів'я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, дрібні крадіжки, здирництво, хуліганство тощо. Сьогодні спостерігаються наступні тенденції у правопорушеннях неповнолітніх: орієнтація на корисливі та корисливо-насильницькі злочини, зниження віку правопорушників; поява нових правопорушень (вандалізм, ритуальні убивства тощо); збільшення кількості адиктивної поведінки, посилення групового характеру правопорушень.

Можна виділити етапи формування відхилень в поведінці неповнолітніх: дезорієнтація в нових, незвичних соціальних умовах; дестабілізація, що характеризується малоефективними спробами відновлення особистісно та емоційно значущих контактів з середовищем; дезадаптація, яка характеризується наявністю психологічно нетерпимої ситуації та відсутністю знань, щодо виходу з неї.

Проаналізовано стан психодіагностичної і психокорекційної роботи з неповнолітніми. Під поняттям «психологічна діагностика» традиційно розуміють галузь психологічної науки, яка розробляє теорію, принципи і інструменти оцінки і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей людини (Л.Ф. Бурлачук). Психологічна діагностика схильності неповнолітнього до протиправної поведінки являє собою систему методів визначення й оцінки таких індивідуально-психологічних рис, станів, процесів підлітка, які обумовлюють його потенціальну можливість вчинити протиправні дії. За останні роки певні аспекти проблеми психологічної діагностики делінквентних тенденцій неповнолітніх піднімались у наукових дослідженнях вітчизняних науковців: І.Р. Благути, О.П. Лящ, І.А. Середницької, Л.І. Мороз, Р.Г. Коваль, Н.М. Прокопенко. Питання психологічної діагностики делінквентності піднімались у низці робіт зарубіжних дослідників. Психологічну діагностику більшість авторів розглядають як елемент профілактичної роботи, методики діагностики характеризується фрагментарністю і відсутністю єдиної методологічної основи психодіагностичного обстеження.

Під психологічною корекцією в науці розуміється форма психолого-педагогічної діяльності щодо виправлення особливостей психічного розвитку, які не відповідають гіпотетичній оптимальній моделі, нормі або віковому орієнтиру. Основним змістом корекційної роботи є створення зони найближчого розвитку особистості і діяльності підлітка (Л.С. Виготський), психологічна корекція повинна будуватися як цілеспрямоване формування психологічних новоутворень, складових сутнісної характеристики підліткового віку. Специфіку корекції психічного розвитку визначає її активно формуюча функція, що припускає активний вплив на генезис і становлення психологічних новоутворень. Вивчення закордонного досвіду показує, що спеціальна корекційна робота щодо протиправної поведінки здійснюється на трьох рівнях. Первинний спрямований на усунення факторів зовнішнього середовища, вторинний має на меті попередити криміналізацію потенційних правопорушників, третинний спрямований на попередження рецидиву. Сучасна превентивна і корекційна практика характеризується наявністю різноманітних програм. Їх можна умовно поділити на три групи: спрямовані на укріплення сім'ї; на усунення шкільних факторів ризику і спеціальної корекції особистості неповнолітніх.

Розкриваються чинники, що роблять підлітка вразливим до шкідливих зовнішніх впливів. Виділяють три їх групи: біологічні, психологічні і соціальні. Біологічні пов'язані із статевим дозріванням і нестійкістю різних фізіологічних систем, в першу чергу нервової; психологічно негативне самосприйняття підлітків формується на базі негативних видів суб'єктивного досвіду; соціально для неповнолітніх характерні деформація міжособистісних зв'язків, норми неформальної групи, опір виховному впливу.

Вік ранньої юності представляє собою групу підвищеного ризику. Причинами є внутрішні труднощі перехідного віку; протиріччя перебудови механізмів соціального контролю. У делінквентних неповнолітніх порушені процеси самоаналізу та самооцінки, неадекватна самооцінка, в структурі особистості домінують негативні якості: агресивність, неврівноваженість, лінь, безвілля, безвідповідальність, конформізм, безпринципність, неуважне відношення до людей, індивідуалізм, егоїзм, грубість, нечесність, несамокритичність.

Центральним новоутворенням ранньої юності є готовність до життєвого самовизначення. Вона передбачає формування у старших школярів стійких, свідомих уявлень про свої права, обов'язки і відповідальність, моральних принципів і переконань, уміння аналізувати життєвий досвід. Самовизначення є частковим моментом процесу самоактуалізації.

Розділ 2. «Напрями оптимізації психодіагностичної і корекційної роботи з неповнолітніми в системі закладів загальної середньої освіти» присвячений дослідженню шляхів підвищення ефективності психодіагностичної і корекційної роботи на основі принципу оптимізації.

Здійснено аналіз індивідуально-психологічних особливостей делінквентних підлітків, які найбільш притаманні цій групі і можуть розглядатись як показники схильності до протиправної поведінки, водночас, бути об'єктом, на який скерована психокорекційна робота. З метою проведення констатувального експерименту сформовані дві групи підлітків: нормативна і делінквентна, які включали учнів 8 - 10 класів загальноосвітніх шкіл - дівчат і юнаків віком 14 - 16 років загальною чисельністю 253 особи. До першої (135 осіб) включено старшокласників, які позитивно характеризуються експертами і не мають негативних відхилень у поведінці, до другої (118 осіб) - підлітків, які відрізняються типовими проявами делінквентної поведінки. Для проведення психологічної діагностики обґрунтовано комплекс методів, який включав в себе об'єктивні і суб'єктивні опитувальники, а також проективні методики.

Комплекс методик забезпечує визначення основних показників схильності до делінквентної поведінки і включає в себе: опитувальник самоактуалізації особистості (САМОАЛ), індивідуальний типологічний опитувальник (ІТО), опитувальник схильності до девіантної поведінки; опитувальник інтерперсональної взаємодії; метод портретних виборів; тести рівня і структури інтелекту Р. Амтхауера і Р. Кеттелла; тести дивергентного мислення Дж Гілфорда. Комплекс побудований на типології визначення провідної (провідних) тенденцій. Остання розглядається як стрижньова якість, яка пронизує усі рівні особистості - від найнижчих, біологічних, характерологічних до найвищих - соціальної спрямованості, ієрархії цінностей. Пропонований комплекс характеризується взаємодоповнюваністю результатів, дає можливість визначати основні показники, за якими девіантні підлітки відрізняються від нормативних. Це а) базові показники стенічного-гіпостенічного типу реагування; б) характерологічні показники агресивності-тривожності, спонтанності-сензитивності; в) показники домінантності-підлеглості в інтерперсональній взаємодії; г) показники самореалізації; д) показники когнітивної сфери і здібностей.

Делінквентна група значно перевищує нормативну за показниками шкал стенічного типу реагування: агресивності (4,7 нормативні юнаки і 7,9 делінквентні; 4,5 нормативні дівчата і 7,0 делінквентні); спонтанності (4,3 проти 6,1 юнаки і 4,5 проти 5,5 дівчата); екстраверсії (4,3 проти 4,9 юнаки і 4,4 проти 5,0 дівчата); ригідності (4,2 проти 5,7 юнаки і 4,0 проти 5,5 дівчата). В цілому для дівчат характерне менше домінування проблемних тенденцій.

Використання тесту Л. Сонді свідчить про особистісну напруженість делінквентних підлітків, особистісний конфлікт, фрустрованість багатьох потреб. У юнаків вона виявляється за факторами е (епілептоїдні тенденції, 20% опитаних), s (садистські нахили, 16%), m (маніакальні прояви, 8%); у дівчат за факторами hy (демонстративність, істероїдні тенденції 24% опитаних), к (кататонічні прояви, 10%). Делінквентні підлітки відстають від нормативних за показниками вербального інтелекту. Встановлений зворотній кореляційний зв'язок між рівнем агресивності і показниками самоактуалізації: «гнучкість поведінки» (- 0.72, р?0.01); «потреба в пізнанні» (- 0.70, р?0.05); «креативність» (-0.65, р?0.01); «автономність» (-0.64, р?0.01); «саморозуміння» (-0.65, р?0.05); «самоактуалізація» (-0.60, р?0.05). Отже, високий рівень самоактуалізації супроводжується зменшенням проявів агресивності.

На основі аналізу чинників делінквентної поведінки запропонована система психолого-педагогічних умов ефективної психокорекційної роботи з підлітками.

Психодіагностичне дослідження дозволило виокремити декілька типів делінквентних підлітків, що обумовлює пошук умов психокорекційної роботи:

Тип 1 - неповнолітні з асоціальними (агресивними) тенденціями в структурі особистості (корелює з гіпертимним типом акцентуації, 48% обстежених з вибірки делінквентних, з них 72% юнаки). Умовно цей тип можна представити формулою «агресивно-прямолінійний-домінуючий».

Тип 2 - неповнолітні з домінуванням ригідних тенденцій (корелює з педантичним і застрягаючим типами акцентуації, 25% обстежених з вибірки, з них 75% юнаки). Умовна формула «недовірливо-скептичний».

Тип 3 - неповнолітні з істероїдними проявами в структурі особистості (корелює з демонстративним типом акцентуації, 20% обстежених, з них 80% дівчата). Умовна формула «лабільно-демонстративний».

Надано характеристику авторської системи методів і засобів корекції неправомірної поведінки. Розроблена експериментальна програма групової психокорекційної роботи в основі якої лежить технологія соціально-психологічного тренінгу. В якості методології обрані гуманістичні і екзистенціальні теоретичні підходи (А. Маслоу, К. Роджерс), які ґрунтуються на недирективній формі спілкування і впливу, безумовному прийнятті особистісних проблем неповнолітніх з боку психолога, уможливлюють повне розкриття особистості підлітка, зняття блоків і бар'єрів, які перешкоджають такому розкриттю особистісного потенціалу, забезпечують ефективний саморозвиток найважливіших складових психіки підлітка, від яких залежить його поведінка - мотивація, цінніснні орієнтації, самореалізація, здатність до рефлексії і емпатії. При проведенні тренінгу ми дотримувались наступних загальних правил: спілкуватись і розмовляти доброзичливо; поєднувати одночасно твердість і доброту; зменшити контроль; підтримувати підлітка; бути терплячим; постійно демонструвати взаємну довіру. Програма тренінгу також передбачає використання таких методів і засобів корекційної роботи, як групові дискусії, брейнстормінг, метод синектики, емпатії і фокальних об'єктів, рольові ігри, психодрама, психомалюнок, методи невербальної взаємодії тощо.

Розділ 3. «Система психодіагностичної і психокорекційної роботи з неповнолітніми, схильними до делінквентної поведінки» присвячений висвітленню особливостей організації психологічної діагностики і корекції неправомірної поведінки підлітків.

Розкриваються теоретико-психологічні і організаційно-методичні засади авторської концепції. Психокорекція будується на основі принципів інформованості учасників і добровільності. Одне з центральних місць надається впровадженню механізмів зміни мотивації поведінки підлітків, формуванню перспектив самореалізації, самоактуалізації і саморозвитку, нових життєвих смислів і цінностей. Потреби у саморозвитку, прагнення до самовдосконалення і самореалізації представляють значну особистісну цінність, вони є показниками особистісної зрілості і, водночас, умовою її досягнення.

Застосовано модель поетапної зміни агресивної поведінки: 1 - усвідомлення: розширення інформації про власну особистість і проблему агресивної поведінки; 2 - переоцінка власної особистості: оцінка того, що підліток відчуває і думає про себе і власну поведінку; 3 - переоцінка оточення: оцінка того, як агресивна поведінка впливає на оточення, формування бажання змінити поведінку; 4 - внутрігрупова підтримка: відвертість, довіра і співчуття групи при обговоренні проблеми агресивної поведінки; 5 - катарсис: відчуття і вираз власного відношення до проблеми агресивної поведінки, стимулювання до зміни стилю свого життя; 6 - зміцнення Я: пошук, вибір і ухвалення рішення діяти, формування упевненості в собі і здатності змінити поведінку, формування мотивації саморозвитку; 7 - пошук альтернативи: обговорення можливих замін агресивній поведінці, планування можливої моделі поведінки і життєвої перспективи; 8 - контроль за стимулами: уникнення або протистояння стимулам, що провокують агресивну поведінку; 9 - підкріплення: самозаохочення або заохочення з боку оточуючих за змінену поведінку; 10 - соціалізація: розширення можливостей в соціальному житті у зв'язку з відмовою від агресивної поведінки, планування перспектив життєвої самореалізації і саморозвитку.

Перевірена гіпотеза, згідно якої проведення авторської тренінгової програми дозволить суттєво поліпшити показники схильності до делінквентної поведінки. Запровадження програми «Психологічна корекція протиправної поведінки неповнолітніх» розглядається як формуючий експеримент.

Проведення формуючого експерименту включало три основних етапи: підготовчий (розробка плану занять, пошук та підготовка необхідних матеріалів), власне експериментальний (проведення тренінгу) та аналітичний (постекспериментальне визначення показників делінквентної поведінки та порівняння його з результатами контрольної групи).

Впровадження розробленої програми дозволило поліпшити деякі психодіагностичні показники схильності до делінквентної поведінки, зокрема: характерологічні (знизився рівень агресивності, імпульсивності, ригідності, демонстративності; у юнаків - фрустрованості за факторами епілептоїдності (з 20% до 12%), садистських нахилів (з 18% до 10%), маніакальності (з 10% до 5%); у дівчат за факторами демонстративності і істероїдності (з 24% до 15%), кататонічних проявів (з 10% до 6%); підвищилась самооцінка, змінився тип реагування в напрямі зменшення гіперстенічності; знизилась схильність до подолання норм і правил (з 72 до 60 балів у хлопців і з 63 до 53 у дівчат), до агресії і насильства (з 77 до 61 у хлопців і з 68 до 54 у дівчат), до адиктивної поведінки (з 60 до 50 у хлопців і з 55 до 46 у дівчат), до самоушкоджуючої поведінки (з 64 до 53 у хлопців і з 74 до 62 у дівчат); до делінквентної поведінки (з 81 до 64 у хлопців і 72 до 57 у дівчат (відмінності статистично значимі при р ?0,05);

поведінкові (зменшились індекси інтерперсональної взаємодії за октантами № 3 і 4, за октантом № 2 у дівчат і за октантом № 1 у хлопців; збільшились бали за октантами № 7 і 8, що свідчить про корекцію надмірної схильності до домінування, незалежності, впертості, нестриманості і агресивності, появу тенденцій до відповідальності, бажання прийти на допомогу товаришам (відмінності статистично значимі при р ?0,05);

мотиваційні (зросли потреба в пізнанні (з 7,55 до 8,50), автономність (з 6,0 до 7,30), саморозуміння (з 7,0 до 8,6), загальний рівень самоактуалізації (з 65,5 до 78,20 (відмінності значимі при р ?0,05);

когнітивні (зріс рівень вербального інтелекту: високий - на 6%, середній - на 10%, низький зменшився на 7,5%; з 18,2 до 24,1 балів зріс рівень креативності за показником оригінальності мислення (відмінності статистично значимі при р ?0,05).

Отже, авторська програма тренінгових занять сприяла озброєнню підлітків знаннями, необхідними для взаєморозуміння з ровесниками та дорослими; розвитку вмінь аналізувати власну поведінку та поведінку інших; виявленню критичності та самокритичності; розвитку вміння знаходити позитивні варіанти розв'язання різних життєвих ситуацій тощо.

ВИСНОВКИ

Узагальнення одержаних даних дало можливість зробити наступні висновки:

1. До протиправних дій в юриспруденції відносять проступки та злочини, що є видами правопорушення. Протиправна або делінквентна поведінка підлітків у даному дослідженні розглядається як сукупність протиправних вчинків, до яких, переважно, відносяться лихослів'я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування тощо. Протиправні дії неповнолітніх також можуть виявлятися у порушенні правових норм через дрібні крадіжки, здирництво, хуліганство тощо , за які, у деяких випадках, може накладатися покарання згідно з нормами адміністративного чи кримінального законодавства.

2. Психологічна діагностика представляє собою галузь психологічної науки, яка розробляє теорію, принципи та інструменти оцінки і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей людини. З позицій юридичної психології психологічна діагностика схильності неповнолітнього до протиправної поведінки являє собою наукову систему кількісних і якісних методів, використання яких уможливлює визначення й оцінку індивідуально-психологічних рис, станів, процесів підлітка, які обумовлюють його потенційну можливість вчинити протиправні дії.

У зміст поняття «профілактика протиправної поведінки» ми вкладаємо розуміння такої психологічної, виховної і правової роботи, яка виявляє схильність до визначеної поведінки, а також усуває дану проблему за допомогою системи певних заходів. Профілактика, у першу чергу, полягає в психологічній роботі з усіма старшокласниками, як схильними до делінквентної поведінки, так і цілком нормативними.

Під психологічною корекцією ми розуміємо форму психолого-педагогічної діяльності щодо виправлення таких особливостей психічного розвитку підлітка, які за системою певних критеріїв не відповідають гіпотетичній «оптимальній» моделі цього розвитку, нормі або віковому орієнтиру як ідеальному варіанту розвитку особистості на тому або іншому ступені онтогенезу. Психологічна корекція протиправної поведінки має на меті надання допомоги підлітку у становленні гармонійної особистості зі стійкою правомірною поведінкою і життєвою позицією, виправлення деяких відхилень.

3. Можливо виокремити наступні етапи формування відхилень в поведінці неповнолітніх. Перший етап - дезорієнтація підлітка в нових, незвичних для неї соціальних умовах, де напрацьовані за попередній період життя звичні способи поведінки втрачають свою ефективність, а нові способи поведінки в її арсеналі ще не вироблені; другий - дестабілізація, що характеризується спробами відновлення особистісно та емоційно значущих контактів з оточуючим середовищем і призводить до соціально-психологічного виснаження, підвищення агресивності та неприйняття оточуючого середовища, звернення до соціально негативних форм поведінки; третій - дезадаптація, яка характеризується наявністю психологічно нетерпимої для підлітка ситуації та відсутністю знань щодо можливостей виходу із складної ситуації соціально позитивним способом.

4. Дослідження підтвердило доцільність виділення трьох груп детермінант протиправної поведінки: біологічних, психологічних і соціальних. Ключовими моментами для розуміння біологічної сторони проблеми підліткових криз є нестійкість фізіологічних систем, в першу чергу нервової, дисгармонійне протікання періоду статевого дозрівання, його прискорення або затримка. В даний час велике значення надається ретардації (уповільненню) темпу статевого розвитку. З психологічного боку негативне самосприйняття підлітка формується на базі декількох різних, але пов'язаних між собою видах суб'єктивного досвіду: по-перше, вони вважають, що не мають особистісно цінних якостей або не можуть виконати особистісно-цінні дії, по-друге, що значимі для них інші, референтні особистості, не ставляться до них позитивно, або ставляться негативно; по-третє, не вміють ефективно використовувати механізми психологічного захисту, які дозволяють зняти або пом'якшити наслідки двох перших елементів досвіду. З позицій соціальних детермінат для неповнолітніх, які мають нахил до делінквентної поведінки, характерна деформація соціальних зв'язків, на першому місці стоять норми і цінності неформальної групи, вони не знаходять себе в шкільному колективі, спостерігається різкий опір будь-якому виховному впливу і педагогічним вимогам.

5. Дослідження показало, що у делінквентних підлітків спостерігається порушення процесів самоаналізу та самооцінки, (самооцінка неадекватна, здебільшого занижена, іноді - завищена). Спостерігається високий рівень домагань за умови відсутності успіху і схвалення, низька самоповага; беручи участь у антисоціальних діях підліток намагається підвищити власний психологічний статус у однолітків, знайти такі способи самоствердження, яких не було в школі, сім'ї. У більшості делінквентних підлітків в структурі особистості домінують негативні якості: агресивність, неврівноваженість, лінь, безвілля, безвідповідальність, конформізм, безпринципність, неуважне відношення до людей, прояви індивідуалізму, егоїзму, грубості, нечесності; несамокритичності. Їм часто властиві фізичні і психічні недоліки, відхилення і патології (дебілізм, психопатії і т. п.). Психологічними детермінантами ризику делінквентної поведінки є наявність у підлітків таких акцентуацій характеру, як гіпертимна, збудлива (епілептоїдна), демонстративна (істероїдна), ригідна і нестійка (афективно-лабільна). Іншим типам акцентуації, особливо сенситивному (емотивному) і психастенічному, делінквентність не властива.

6. Узагальнений психолого-педагогічний портрет делінквентних підлітків складається з таких характеристик: відчуження від сім'ї і школи; приналежність до антисоціальних угрупувань; правовий нігілізм; моральні відхилення; суперечливість світогляду; неадекватність самооцінки (занижена, завищена); нестійкі ідеали; відсутність або невизначеність життєвої перспективи; перевага матеріальних потреб над духовними; незацікавленість в навчанні; підозрілість в спілкуванні; відсутність потреби в суспільно-корисній діяльності; ваблення до алкоголю і нікотину; найчастіші мотиви правопорушень: жага пригод, чогось особливого; прагнення до демонстрації сміливості; авторитету; помста і озлобленість; жадібність і бажання одержати речі; наслідування; підвищений інтерес до грошей, статевого життя.

7. Важливою соціальною умовою формування особистості делінквентного підлітка у більшості випадків є негативні сімейні обставини: алкоголізм батьків, їх аморальна поведінка, жорстоке поводження, відсутність уваги до дітей. Більшість підлітків, схильних до протиправної поведінки, живуть в неблагополучних сім'ях, а це пов'язано із поганими житловими і матеріальними умовами, напруженими стосунками між членами родини. Проте нерідкі випадки, коли спотворену етичну атмосферу навколо неповнолітнього створюють батьки, що люблять дитину і хочуть їй добра, але не володіють достатньою педагогічною компетентністю.

8. Традиційні організаційні шляхи профілактичної і корекційної роботи з неповнолітніми, які мають прояви агресії у поведінці, це: запровадження посад фахівців у галузі психології в школах, які б виявляли та усували конфліктність, гіперагресію, жорстокість неповнолітніх; створення можливостей для реалізації активності підлітків через творчість, спорт, культурно-масові заходи; просвітницька робота, спрямована на відродження поваги до родини, взаємоповаги батьків і дітей; пропаганда здорового способу життя серед молоді; спроби підвищення рівня життя населення. В європейських країнах психокорекційні заходи набагато ширші і включають численні цільові корекційні програми для юнацтва, в яких активну участь беруть державні органи і неурядові організації.

9. З метою діагностики схильності до делінквентної поведінки доцільно використовувати комплекс методик, який забезпечує визначення основних показників схильності до делінквентної поведінки і включає в себе: опитувальник самоактуалізації особистості (САМОАЛ), індивідуальний типологічний опитувальник (ІТО), опитувальник схильності до девіантної поведінки; опитувальник інтерперсональної взаємодії; проективний метод портретних виборів; тести рівня і структури інтелекту Р. Амтхауера і Р. Кеттелла; тести дивергентного мислення Дж. Гілфорда. Такий підхід уможливлює комплексне дослідження типологічних особливостей, компонентів характеру, спрямованості, активності, міжособистісних відносин і здібностей. Комплекс побудований на типології ортогональної моделі особистості, визначення провідної (провідних) тенденцій. Остання розглядається як стрижньова якість, яка пронизує усі рівні особистості (найнижчі - біологічні; проміжні - характерологічну структуру; найвищі - соціальну спрямованість, ієрархію цінностей людини), визначає як конституціонально обумовлені властивості, так і індивідуальний стиль мотиваційної, емоційної, когнітивної і комунікативної сфери, основні аспекти соціальної спрямованості. Пропонований комплекс характеризується взаємодоповнюваністю і порівняністю результатів, дає можливість визначати основні показники, за якими девіантні підлітки статистично достовірно відрізняються від підлітків, відненсених до нормативної групи: а) конституціональні (стенічного-гіпостенічного типу реагування); б) характерологічні (агресивності-тривожності, спонтанності-сензитивності); в) поведінкові або інтерперсональної взаємодії (домінантності-підлеглості); г) мотиваційної спрямованості (самореалізації); д) когнітивні або загальних здібностей (інтелекту, креативності).

10. Психодіагностичне обстеження за допомогою низки суб'єктивних опитувальників дозволяє висновувати про те, що для підлітків делінквентної групи властиві агресивність, нестриманість і імпульсивність, впертість, лідируючий і домінуючий стиль міжособистісних відносин, прагнення бути незалежними, управляти іншими.

Так, делінквентна група значно перевищує нормативну за показниками шкал стенічного типу реагування: агресивності; спонтанності; екстраверсії; ригідності. Група делінквентних підлітків також характеризується егоцентризмом, схильністю до самоствердження, інертністю установок. Високі показники, зафіксовані за стенічними шкалами агресивності, спонтанності і ригідності свідчать про конфліктність і неконформний стиль поведінки. В цілому для дівчат характерне менше домінування проблемних тенденцій. Зафіксовано зменшення показників гіпостенічного типу реагування у делінквентній вибірці, порівняно з нормативною.

Групі делінквентних підлітків властиві знижені показники самоактуалізації, вони схильні негативно ставитися до людей, певна стереотипність, шаблонність, вузькість життєвої позиції. Для них також характерні низькі показники саморозуміння та гнучкості в спілкуванні. Водночас у них спостерігаються дещо вищі, ніж у просоціальних однолітків, показники аутосимпатії, що може розглядатись як механізм психологічного захисту. Отримані значення кореляційних зв'язків свідчать про те, що високий рівень самоактуалізації підлітків супроводжується зменшенням проявів агресивності. Таким чином, розвиток самоактуалізації сприятиме зменшенню агресивних проявів підлітків і може розглядатись як умова ефективності психокорекційної роботи.

Дані, отримані на основі використання проективних методик підтверджують результати, одержані при інтерпретації суб'єктивних опитувальників. Вони свідчать про особистісну напруженість делінквентних підлітків, поєднання в психологічному профілі різноспрямованих тенденцій, виражений особистісний конфлікт, фрустрованість багатьох потреб. Делінквентні підлітки відстають від нормативних за показниками вербального інтелекту, діагностованого за субтестами тесту Р. Амтхауера. Щодо невербального інтелекту (за культурно-вільним тестом Р. Кеттелла), то тут в обох групах спостерігаються приблизно однакові показники.

11. Психологічними умовами недопущення і корекції протиправних дій підлітків є: вилучення соціального підґрунтя протиправної поведінки, недопущення ізоляції підлітків від нормативного шкільного колективу; створення можливостей для розвитку у підлітків важливих для їх віку третинних психічних функцій, в першу чергу рефлексії і самосвідомості; залучення їх до активної діяльності, пов'язаної з реалізацією важливих для юнацтва потреб у дружбі, творчості, самореалізації, самоствердженні, професійному самовизначенні; створення можливостей для того, щоб потреби були реалізовані в сприятливих умовах, на основі соціально-значущої корисної діяльності; формування у підлітків адекватної самооцінки за рахунок організації у позашкільний час ситуацій активної, соціально позитивної групової діяльності; формування для підлітка соціально позитивної референтної групи; створення соціально-психологічної атмосфери позитивного, шанобливого, довірливого ставлення; створення для підлітка обстановки, сприятливої для застосування адекватних механізмів психологічного захисту, заснованих не на агресивних проявах, а на конструктивних елементах сублімації, раціоналізації, заміщення тощо; формування у підлітків адекватної системи ціннісних орієнтацій за рахунок створення, демонстрації зразків соціального ідеалу, які ґрунтуються на уподобаннях і вабленнях осіб даної вікової групи; застосування спеціальних методів і засобів, спрямованих на нівелювання негативних проявів акцентуацій характеру підлітків, спрямування їх позитивних сторін у продуктивні напрями діяльності.

12. Апробація розробленої програми психокорекційної роботи з делінквентними підлітками «Психологічна корекція протиправної поведінки неповнолітніх», яка ґрунтується на дотриманні вищезазначених психологічних умов, дозволила в експериментальних групах суттєво змінити на краще основні психодіагностичні показники схильності до делінквентної поведінки, зокрема:

Впровадження розробленої програми дозволило поліпшити деякі психодіагностичні показники схильності до делінквентної поведінки, зокрема: характерологічні; поведінкові; мотиваційні; когнітивні.

Апробована програма тренінгових занять сприяла озброєнню підлітків знаннями, необхідними для взаєморозуміння з ровесниками та дорослими; розвитку вмінь аналізувати власну поведінку та поведінку інших; виявленню критичності та самокритичності; розвитку вміння знаходити позитивні варіанти розв'язання різних життєвих ситуацій тощо. Вона також дала змогу визначити головні напрями подолання асоціальної поведінки підлітків, якими є: психокорекційна робота з підлітками, схильними до асоціальної поведінки; координація психолого-педагогічної діяльності навчального закладу та сім'ї.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Можайкіна О.С. Психологічний аналіз агресивності як передумови делінквентної поведінки неповнолітніх / О.С. Можайкіна // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка, Л.А. Онуфрієвої. - Вип. 8. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2010. - С. 701 - 710.

2. Можайкіна О.С. Соціально-психологічний аналіз делінквентної поведінки неповнолітніх / О.С. Можайкіна // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського: Збірник наукових праць. Серія «Психологічні науки»/ За ред. С.Д. Максименка, Н.О. Євдокимової. - Т.2. - Вип. 4. - Миколаїв: ТОВ фірма «Іліон», 2010. - С. 155 - 159.

3. Можайкіна О.С. Теоретичні засади психокорекції протиправної поведінки неповнолітніх / О.С. Можайкіна // Науковий вісник Академії управління МВС - К., 2010.

4. Можайкіна О. Актуальні питання попередження і профілактики злочинності неповнолітніх (кримінологічний аспект) / О.С. Можайкіна // Матеріали VІІ звітної науково-практичної конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ: у 2 ч. - Сімферополь: Ельіньо, 2005. - ч.1. - С. 213 - 221.

5. Можайкіна О.С. Протиправна поведінка підлітків та її профілактика / О.С. Можайкіна // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Ювілейний випуск / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. - К.: НПУ, 2000. - Ч.2. - С. 15 - 20.

6. Можайкіна О.С. Визначення факторів, які впливають на розвиток неповнолітнього - шлях до формування гармонійної особистості / О.С. Можайкіна // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. - К.: НПУ, 2001. - Випуск 41. - С. 147 - 150.

7. Можайкіна О.С. Мистецтво як засіб попередження девіантної поведінки неповнолітніх / О.С. Можайкіна // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. праць. - Вип.7 / Київський національний університет культури і мистецтв. - К., 2002. - 161 с. - Серія “Педагогіка” - С. 94 - 101.

8. Можайкіна О.С. Формування особистості неповнолітнього в контексті запобігання протиправної поведінки / О.С. Можайкіна // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць. Наукові записки Рівенського державного гуманітарного університету. Випуск 26. - Рівне: РДГУ, 2003. - С. 149 - 152.

9. Можайкіна О.С. Процес соціалізації особистості неповнолітнього: педагогічно-правовий аналіз / О.С. Можайкіна // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К., Логос, 2003. Том ХХХУІ. -С. 83 - 95.

10. Можайкіна О. Сімейне і християнське виховання як засіб попередження девіантної поведінки неповнолітніх / О.С. Можайкіна // Християнство на межі тисячоліть (економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти). Матеріали Міжнародної молодіжної науково-рпактичної конференції )15-16.03.2001 р.). Науковий збірник / Ред.кол.: Єрохін С.А., Осічнюк Ю.В., Буряк Л.І. та ін. - Київ, 2001. - С. 317 - 318.

11. Можайкіна О.С. “Попередження” і “профілактика” злочинності неповнолітніх: аналіз теорії і законодавства / О.С. Можайкіна // Крок у майбутнє: Тези доповідей учасників ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених за підтримки Київської міської державної адміністрації (22-24 травня 2002 р., м.Київ) / Уклад. Є.А.Дрок. - К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”, 2002. - С. 164.

12. Можайкіна О.С. Профілактика правопорушень неповнолітніх засобами музичної виразності/ О.С. Можайкіна // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доповідей. - К., Університет “Україна”, 2003. - С. 238 -239.

13. Можайкіна О.С. Кримінологічний аналіз причин протиправної поведінки неповнолітніх / О.С. Можайкіна // Юридичні читання молодих вчених: Тези доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2004.

14. Можайкіна О.С. Основні засоби психокорекції (профілактики) делінквентної поведінки неповнолітніх / О.С. Можайкіна // Шості юридичні читання: Тези доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції. - К., 2010.

15. Можайкіна О.С. Теоретичні аспекти формування протиправної поведінки неповнолітніх / О.С. Можайкіна // Актуальні питання запобігання і протидії торгівлі людьми: матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. - К.: Академія управління МВС 2010. - Харків: Права людини, 2010. - С. 214 - 216.

Размещено на Allbest.ru