Особливості саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Спеціальність 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія»

Особливості саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі

Васильєв Сергій Петрович

Хмельницький 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство оборони України.

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор Сафін Олександр Джамільович, Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра військової педагогіки та психології, професор кафедри.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, доцент Лефтеров Василь Олександрович, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, науково-дослідний центр психотренінгових технологій, начальник центру.

кандидат психологічних наук Каськов Ігор Васильович, Інститут педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, кафедра практичної психології, доцент кафедри.

Захист відбудеться « 10 » березня 2011 р. о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29003.

Автореферат розіслано « 07 » лютого 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник О. Б. Самохвалов

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема психічної саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі є актуальною для підготовки військових фахівців у системі інтегрованої вищої освіти, яка дозволяє разом із цивільною спеціальністю опановувати військовим фахом. Складність та напруженість навчання підвищує вимоги до адаптивних можливостей курсантів і як наслідок потребує пошуку нових шляхів їх мобілізації. Одним із напрямків підвищення ефективності адаптації курсантів є розвиток їх психічної саморегуляції.

Положення теорії психічної саморегуляції людини розвивалися в межах різних методологічних підходів: системного та функціонального (П. Анохін, О. Конопкін, В. Мерлін, В. Русалов та ін.), мотиваційного та регуляційного (Г. Айзенк, Л. Виготський, К. Левін, В. Франкл та ін.), соціально-когнітивного та диспозиційного (Д. Аткінсон, А. Бандура, Д. Макклеланд, Дж. Роттер, Д. Узнадзе, Г. Хекхаузен та ін.). У військовій психології проблема психічної саморегуляції розглядалась у напрямку забезпечення емоційно-вольової стійкості військовослужбовців (В. Бодров, О. Караяні, В. Лефтеров, О. Маклаков, О. Тімченко та ін.).

Щодо проблеми адаптації, то вона вивчалась достатньо різнобічно: розробка концептуальних і методологічних підходів (К. Бернар, Р. Лазарус, Ж. Піаже, Г. Сельє та ін.), системне вивчення структурних і рівневих компонентів (В. Березін, Ф. Василюк, В. Казначеєв та ін.), психофізіологічне забезпечення навчальної діяльності студентів вищих навчальних закладів (О. Кокун, М. Корольчук та ін.), вивчення специфічних особливостей соціальної взаємодії (Д. Андрєєва, І. Кон та ін.), умов виробничої та навчальної діяльності (Ю. Александровський, В. Асєєв та ін.), підтримка особистісного зростання в несприятливих умовах середовища (Н. Агаєв, Г. Дубровинський, І. Каськов, І. Ліпатов, В. Невмержицький, О. Назаров, О. Торіцин та ін.). Однак, у контексті адаптації чинник психічної саморегуляції майбутніх військових фахівців в умовах цивільного вищого навчального закладу спеціально не розглядався.

Таким чином, вивчення психічної саморегуляції як чинника адаптації майбутніх військових фахівців є актуальним науковим завданням, яке зумовлене необхідністю пошуку шляхів підтримки процесу їх особистісного зростання в період навчання в цивільному вищому навчальному закладі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося відповідно до перспективного та поточного планів наукових досліджень Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах науково-дослідної роботи «Розробка методологічного апарату для визначення рівня психологічної готовності особистості молодшого офіцера до військово-професійної діяльності» шифр - «Фахівець-О». Роль здобувача у виконанні цієї роботи полягає в обґрунтуванні методів психодіагностики регуляційної складової психологічної готовності особистості молодшого офіцера до військово-професійної діяльності.

Тему дисертації затверджено вченою радою Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №2 від 23.10.2008 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні АПН України (протокол № 9 від 25.11.2008 р.).

Мета дослідження - виявити особливості психічної саморегуляції курсантів та визначити основні напрямки її підвищення в період їх адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі.

Завдання дослідження:

Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми адаптації та психічної саморегуляції особистості в зарубіжній та вітчизняній психології.

Емпірично дослідити особливості психічної саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі.

Визначити основні напрямки підвищення психічної саморегуляції курсантів у процесі адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі.

Об'єкт дослідження - процес психічної саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - індивідуально-психологічний зміст процесу саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі.

Методи дослідження. З метою реалізації завдань дослідження був використаний комплекс таких методів: теоретичні (оглядово-аналітичне дослідження психологічної літератури) - для з'ясування ступеню вивчення проблем адаптації та психічної саморегуляції в психологічних дослідженнях; емпіричні: спостереження, анкетування, соціометрія, тестування (опитувальник контролю за дією «НАКЕМР» Ю. Куля в адаптації С. Шапкіна, опитувальник «Локус контролю» Дж. Роттера в адаптації О. Єлісеєва, опитувальник спрямованості особистості В. Смекала та М. Кучери в адаптації О. Єлісеєва, опитувальник «Психодіагностичний тест» В. Мельникова та Л. Ямпольського, опитувальник «ХАО - НПН», особистісний опитувальник Г. Айзенка в адаптації В. Русалова (форма А), опитувальник «Шкала реактивної (ситуативної) та особистісної тривожності» Ч. Спілбергера в адаптації Ю. Ханіна, «Прогресивні матриці Равена») - для вивчення індивідуально-психологічних особливостей адаптації курсантів до навчання в цивільному вищому навчальному закладі; експериментальний метод (квазіекспериментальний план за Д. Кемпбеллом, метод порівняльного вивчення поетапних зрізів) - для виявлення впливу індивідуально-психологічних характеристик курсантів на перебіг психічної саморегуляції в процесі їх адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі; методи статистичної обробки експериментальних даних: кореляційний аналіз за критерієм Пірсона, факторний аналіз за методом варімакс-обертання із нормалізацією за критерієм Кайзера, дисперсійний аналіз, регресійний аналіз за методом виключення компонент, кластерний аналіз за методом Варда - для статистичної обробки результатів емпіричного дослідження, виявлення кореляційних зв'язків між змінними, визначення детермінант психічної саморегуляції курсантів і студентів, індивідуально-психологічних відмінностей між ними, аналізу динаміки показників адаптації, визначення груп обстежуваних за подібними симптомокомплексами.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що:

уперше: емпіричним шляхом виявлено особливості психічної саморегуляції курсантів та визначено основні напрямки її підвищення в процесі їх адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі;

удосконалено методику вивчення індивідуально-особистісних якостей курсантів;

отримали подальший розвиток теоретичні уявлення про сутність психічної саморегуляції в процесі адаптації курсантів до навчання в цивільному вищому навчальному закладі.

Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що їх можна використати в роботі військових психологів для соціально-психологічного супроводу навчально-виховного процесу курсантів, розробки адаптаційних програм для військовослужбовців Збройних сил України та інших військових формувань; при викладанні навчальних дисциплін «Військова психологія», «Основи військової психології».

Основні результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (акт реалізації від 21.12.2009 р.); процес гуманітарного забезпечення підготовки військових фахівців для Збройних сил України Департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України (акт реалізації від 23.12.2009 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Шевченківська весна» (Київ, 2005 р.), «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 2008 р.), «Психологічні технології в екстремальних видах діяльності» (Донецьк, 2009 р.), «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 2009 р.), «Психологічні основи управління та організаційного розвитку в системі державної служби» (Луцьк, 2010 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 2005 р.) та «Особистість у сучасному соціальному просторі: соціологічний, психологічній, політологічний дискурс» (Київ, 2008 р.); науково-практичних конференціях: «Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України» (Київ, 2009 р.) та «Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України» (Київ, 2010 р.); Всеармійській науково-практичній конференції «Філософсько-методологічні та соціально-психологічні проблеми реалізації людського фактору в умовах переходу Збройних Сил України до професійної армії» (Київ, 2008 р.); ІV Всеармійському науково-практичному семінарі «Основні напрямки формування професійних якостей фахівців виховної роботи у Збройних Силах України» (Київ, 2010 р.).

Публікації за темою дисертації. Основні результати дослідження опубліковано у 15 наукових працях, із них 8 наукових статей - у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі психології.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 8 додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 179 сторінок і містить 7 рисунків та 16 таблиць. Список використаних джерел налічує 195 найменувань.

2. Основний зміст

У першому розділі - «Теоретико-методологічний аналіз проблем адаптації та психічної саморегуляції особистості у вітчизняній та зарубіжній психології» - здійснено теоретичний аналіз наукової літератури, на підставі якого було визначено мультирегуляторний підхід як теоретичний базис емпіричного дослідження.

Проблема адаптації в психологічній науці вивчалась у широкому колі напрямків психологічних досліджень, що дозволило сформувати методологічні підходи до її практичного вирішення (К. Бернар, В. Березін, Ф. Василюк, В. Казначеєв, О. Кокун, У. Кеннон, Р. Лазарус, Ж. Піаже, Г. Селье та ін.). Результати аналізу цих праць дозволили з'ясувати, що адаптація курсантів до навчання у вищому навчальному закладі є системним процесом, пов'язаним із включенням молодих людей у нові умови міжособистісних відносин і життєдіяльності. У цьому процесі поєднуються психофізіологічні, психологічні й соціально-психологічні аспекти цієї проблеми.

Аналіз теоретичних джерел (Г. Грибенюк, Г. Дубровинський, В. Конопльов, Л. Литвинова, О. Назаров, Н. Пов'якель, А. Порицький, І. Соколова та ін.) дозволяє констатувати, що для успішної адаптації курсантів в умовах цивільного вищого навчального закладу необхідно формування розвиненої системи психічної саморегуляції. Психічна саморегуляція як система регуляції активності людини розглядалась дослідниками різних психологічних шкіл (Г. Айзенк, П. Анохін, А. Бандура, Н. Бернштейн, М. Магомед-Емінов, В. Мерлін, Г. Нікіфоров, А. Реан, Дж.Роттер, В. Русалов, В. Франкл, Д. Узнадзе, Г. Хекхаузен та ін.). Визнаючи досягнення різних наукових підходів щодо з'ясування механізмів регуляції поведінки людини, необхідно констатувати певну їх обмеженість щодо опису варіативності проявів поведінки особистості, її саморегуляції.

Аналіз рівнів та структурно-функціональних моделей психічної саморегуляції різних психологічних шкіл свідчить про їх самодостатність, яка не завадила широкому впровадженню в психологічних дослідженнях таких феноменів регуляторних процесів як самоконтроль, диспозиція, локус контролю, інтроверсія, каузальна атрибуція, термінальні та інструментальні цінності, ціннісні орієнтації, соціальні норми тощо.

Методологічні підходи щодо визначення рівнів психічної саморегуляції розвивалися в напрямку розробки якісних показників, починаючи з ідеї І. Сеченова про зворотній зв'язок через «темне м'язове відчуття», пропріорецепцію м'язів як механізм саморегуляції поведінки та предметних дій: нейродинамічний, психодинамічний та особистісний (В. Мерлін, В. Русалов); внутрішній та зовнішній (А. Бандура, Дж. Роттер); диспозиції рівнів розвитку особистості (Д. Узнадзе, Д. Ядов); орієнтація на стан та дію (Ю.Куль, Г.Хекхаузен); потребнісний, ціннісний та смисловий (Д. Леонтьєв, В. Франкл). Для структурно-функціональних моделей психічної саморегуляції головним психологічним механізмом саморегуляції було визначено самоконтроль людини та його взаємозв'язок з еталонами соціальної поведінки (П. Анохін, О. Конопкін, Г. Нікіфоров, В. Моросанова).

Аналіз літературних джерел (Ю. Куль, Д. Леонтьєв, Дж. Роттер, В. Іванников, Г. Хекхаузен та ін.) дозволив виявити найбільш вагомі складові регуляторного процесу, а саме мотиваційну, диспозиційну та атрибутивну складову. Ці складові репрезентують мотиваційний та регуляційний підходи до вивчення проблеми саморегуляції в психологічній науці та складають основу мультирегуляторного підходу, на якому ґрунтується наше дисертаційне дослідження.

Таким чином, забезпечення всебічного розвитку особистості всупереч пристосувальним реакціям організму є важливою складовою підвищення ефективності навчально-виховного процесу, формування умінь і навичок майбутньої військово-професійної діяльності в курсантів. Одним із перспективних напрямків психологічних досліджень саморозвитку особистості є положення теорії психічної саморегуляції людини. З огляду на це, для успішної адаптації курсантів в умовах цивільного вищого навчального закладу необхідне формування ефективних стратегій психічної саморегуляції. Найбільш ефективним шляхом досягнення цієї мети є використання мультирегуляторного підходу, що базується на об'єднанні наукових та методологічних підходів сучасної психологічної науки.

У другому розділі - «Емпіричне дослідження особливостей психічної саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі» - на основі мультирегуляторного підходу виявлено особливості психічної саморегуляції курсантів у період адаптації до умов навчання в цивільному вищому навчальному закладі.

Як показали результати аналізу наукових праць сутність мультирегуляторного підходу полягає в тому, що процес психічної саморегуляції залежить від спрацьовування принаймні трьох складових: мотиваційної, диспозиційної та атрибутивної. Однак, визначені складові психічної саморегуляції не є самодостатніми в реалізації регуляційних сценаріїв. Зазвичай психічна саморегуляція реальної поведінки людини описується варіативністю впливу як цих складових, так і низки інших чинників, у результаті чого створюються паттерни реагування відповідно до адаптивних і регулятивних можливостей людини.

Мотиваційна складова найбільш повно описується в межах трикомпонентної концепції спрямованості особистості (на себе, на людей, на завдання).

Диспозиційна складова представлена в поглядах Ю. Куля на регуляцію дії. Метакогнітивні диспозиції (орієнтація на стан та орієнтація на дію) визначають готовність суб'єкту до дії. Показники готовності до дії постають як когнітивні репрезентації минулого (контроль дії при невдачі), сьогодення (контроль дії при реалізації) і майбутнього (контроль дії при плануванні). Взаємодія цих показників впливає на ефективність діяльності.

Атрибутивна складова характеризується рівнем зовнішнього або внутрішнього контролю, що визначає рівень відповідальності людини за свої вчинки. Екстернальність та інтернальність визначаються у вигляді континууму, що передбачає співіснування ознак обох видів контролю в людей у різному відсотковому відношенні. Це створює умови для врахування цієї варіативності в регуляторному процесі.

Для з'ясування особливостей психічної саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі було проведено емпіричне дослідження. Емпіричне дослідження проводилося на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка й будувалося на основі поєднання лонгітюдного підходу та порівняльного вивчення поетапних зрізів - схеми, що зазвичай використовується у дослідженнях розвитку особистості.

Емпіричне дослідження включало декілька етапів.

Перший етап (1999 р.) - вивчення документів, аналіз особливостей навчального процесу, бесіди з організаторами навчально-виховного процесу Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Другий етап (1999-2000 рр.) - психологічна діагностика вибірки курсантів і студентів для отримання масиву емпіричних даних та подальшого опрацювання та вивчення індивідуально-психологічних та особистісних особливостей респондентів. Особистісні особливості з'ясовувалися при дослідженні індивідуально-психологічних відмінностей курсантів і студентів та при вивченні особливостей психічної саморегуляції курсантів у період їх адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі за допомогою порівняльного аналізу. Під час другого етапу було удосконалено методику вивчення індивідуально-особистісних якостей О. Єлісеєва, зокрема її технологічну складову за рахунок упровадження мультирегуляторного підходу, а також реалізації в контексті цієї методики квазіекспериментального плану емпіричного дослідження Д. Кемпбелла; з урахуванням останнього контроль емпіричного дослідження забезпечувався шляхом побудови емпіричного комплексу послідовних навчальних процесів терміном один навчальний рік та порівняльного аналізу поетапних зрізів адаптаційного процесу курсантів першого курсу 1999 та 2000 років набору.

На третьому етапі дослідження (2004-2005 рр.) був проведений порівняльний аналіз послідовних навчальних процесів підготовки військових фахівців за формами навчання «курсант» і «4 роки студент +1 рік курсант» (студент-курсант) терміном один навчальний рік - курсантів першого курсу 2004 року набору та студентів-курсантів першого курсу 2005 року набору.

Перший емпіричний комплекс був побудований на вибірці студентів кількістю 252 особи чоловічої статі віком 18-19 років. Респонденти навчалися на економічному, юридичному та географічному факультетах та в інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У вибірку курсантів увійшли 144 особи чоловічої статі віком 17-19 років 1999 року набору та 119 осіб 2000 року набору, які проходили навчання на першому курсі Військового інституту за спеціальностями «Фінанси», «Правознавство», «Переклад», «Картографія».

Другий емпіричний комплекс включав 103 особи за формою навчання «курсант» 2004 року набору (з них 63 особи жіночої статі) та 119 осіб за формою навчання «4 роки студент +1 рік курсант» (студент-курсант) 2005 року набору (з них 81 особа жіночої статі).

Результати емпіричного дослідження особливостей психічної саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі дозволяють стверджувати, що значущі індивідуально-психологічні відмінності між курсантами та студентами, які набувають споріднених спеціальностей, курсантами та студентами-курсантами, що навчаються за єдиною навчальною програмою, але в різних умовах, впливають на особливості психічної саморегуляції в процесі адаптації до навчання.

Рівень розвитку психічної саморегуляції визначається мотиваційною, диспозиційною, атрибутивною складовими та процесуально забезпечується механізмами реактивного й соціального гальмування, що виявляється у взаємодії дихотомій «реактивність - активність», «соціальна нормативність - асоціальність» у відповідних симптомокомплексах. У реальній поведінці суб'єкта ці симптомокомплекси виявляються як стратегії психічної саморегуляції, що певним чином обумовлені особливостями особистісного розвитку в процесі соціалізації. Особливої значущості в процесі психічної саморегуляції набуває інтелектуальна складова як чинник вибору стратегій психічної саморегуляції подолання суб'єктивних перешкод, фрустрації тощо.

У процесі подвійної адаптації курсантів до умов військової служби та умов навчання в цивільному вищому навчальному закладі спостерігається посилення військово-службової складової навчально-виховного процесу за рахунок цивільно-навчальної, у результаті чого суб'єктивно підвищується значущість військової служби за рахунок навчання на цивільних факультетах. За цих умов підвищується значення регуляційних механізмів як чинника покращання навчання та служби курсантів.

Підвищення ефективності адаптаційного процесу курсантів залежить від регуляторного профілю групи певної спеціалізації навчання, який, у свою чергу, визначає диференціацію стратегій психічної саморегуляції курсантів залежно від обраного фаху (рис. 1).

Рис. 1 Порівняння регуляторних профілів у групах курсантів за спеціальностями навчання

Порівняльний аналіз поетапних зрізів послідовних навчальних процесів не виявив значущих відмінностей в адаптації та психічній саморегуляції курсантів двох наборів, що підтверджують результати дисперсійного аналізу успішності навчання (успішність у 1-му та 2-му семестрах) та військово-службової успішності (експертні оцінки командирів у 1-му та 2-му семестрах).

Однак окремі тенденції щодо навчальної та військово-службової успішності курсантів спеціальностей «Правознавство» і «Переклад» підтвердили попередній висновок про вплив спеціалізації навчання курсантів на ефективність адаптаційного процесу в цивільному вищому навчальному закладі (табл. 1).

Таблиця 1 Порівняння середніх значень зсувів успішності навчання та військово-службової успішності в послідовних навчальних процесах за формою навчання «курсант», у балах

На третьому етапі емпіричного дослідження були перевірені припущення щодо впливу умов навчання, цивільно-навчальної та військово-службової складових на ефективність процесу адаптації та значення ціннісних орієнтацій суб'єктів у формуванні стратегій психічної саморегуляції. Порівняльний аналіз поетапних зрізів послідовних навчальних процесів, що реалізовувалися за різними формами навчання за єдиною навчальною програмою, дозволив констатувати, що адаптаційні та регуляційні процеси курсантів і студентів-курсантів мають значущі відмінності. Це підтверджують результати дисперсійного аналізу (табл. 2).

Таблиця 2 Порівняння середніх значень зсувів успішності навчання та соціометричного статусу в послідовних навчальних процесах за формами навчання «курсант» і «студент-курсант», у балах

У формуванні стратегій психічної саморегуляції важливе значення мають засвоєні в процесі соціалізації цінності як головний чинник психічної саморегуляції в формуванні професійно-важливих якостей військових фахівців. У ціннісних орієнтаціях курсантів і студентів-курсантів, що навчаються за однаковими програмами, але в різних умовах, спостерігаються значущі відмінності, які впливають на формування різних світоглядів у досліджуваних (табл. 3).

Таблиця 3 Порівняння середніх показників ціннісних орієнтацій курсантів та студентів-курсантів, у балах

Пріоритетами в термінальних цінностях курсантів визначено стабільне та безпечне життя, в інструментальних - самоконтроль і вольові якості особистості, що визначає поряд із формуванням професійно-важливих якостей майбутнього офіцера тенденцію прагнення до соціального захисту (патерналістську тенденцію).

Таким чином, результати емпіричного дослідження свідчать, що в процесі адаптації курсантів до навчання в цивільному вищому навчальному закладі важливо враховувати їх розподіл за професійною ознакою. В умовах взаємодії цивільно-навчальної та військово-службової складових діяльності курсантів необхідна більша інтеграція навчально-виховного процесу підготовки військових спеціалістів у цивільний вищому навчальному закладі, що посилить вплив цивільно-навчальної складової діяльності курсантів, сприятиме удосконаленню фахової підготовки військових спеціалістів. У процесі формування засад ефективної взаємодії військових навчальних підрозділів і базових факультетів вищого навчального закладу в системі «військовий інститут - цивільний вищий навчальний заклад» необхідно враховувати особливості перебігу регуляторних процесів у групах курсантів за спеціальностями навчання.

У третьому розділі - «Основні напрямки підвищення психічної саморегуляції курсантів у процесі адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі» - розглянуто шляхи вирішення проблеми підвищення психічної саморегуляції курсантів у період їх адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі.

На підставі результатів емпіричного дослідження автором запропоновано основні напрямки підвищення психічної саморегуляції курсантів у процесі адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі, що визначають концептуальні підходи вирішення проблеми в системі «військовий інститут - цивільний вищий навчальний заклад».

Підвищення психічної саморегуляції курсантів у процесі адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі може бути реалізоване шляхом:

- створення сприятливих психологічних умов для адаптації до навчання, прогнозування та психопрофілактики чинників дезадаптації;

- формування конкурентного простору в процесі навчання курсантів, підвищення мотивації до навчально-пізнавальної діяльності;

- психологічної підтримки особистісного розвитку курсантів як чинника ефективності психічної саморегуляції в процесі адаптації, формування сталих стратегій психічної саморегуляції та професійно-важливих якостей майбутніх офіцерів;

- удосконалення підготовки військових фахівців в умовах інтегрованої вищої освіти шляхом оптимізації.

Логіка реалізації напрямків складається з кількох етапів.

На першому етапі проводяться заходи професійного психологічного відбору та психологічного вивчення під час первинної військово-професійної підготовки.

Другий етап співпадає за термінами з навчанням курсантів на першому курсі. Головним завданням цього етапу є створення сприятливих психологічних умов для адаптації до навчання, прогнозування та психопрофілактики чинників дезадаптації. Основним змістом другого етапу є проведення моніторингу адаптації курсантів до навчання та психологічна підтримка особистісного розвитку майбутніх офіцерів у процесі адаптації. Важливою умовою забезпечення успішної адаптації курсантів до умов військово-службової діяльності є формування навчальних груп з урахуванням досвіду провідних армій світу кількістю 10-12 осіб в кожній.

Психологічна підтримка особистісного розвитку курсантів у процесі адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі повинна включати:

- урахування стратегій психічної саморегуляції при вивченні індивідуально-психологічних особливостей та регуляційного профілю для визначення заходів психокорекційної роботи з метою підвищення ефективності процесу адаптації до умов навчання в цивільному вищому навчальному закладі, психопрофілактики дезадаптаційних процесів;

- підтримку референтності еталонів психічної саморегуляції курсантів (соціальних норм, статутних вимог, присяги та ін.) у процесі адаптації до умов навчання в цивільному вищому навчальному закладі;

- упровадження в навчальний процес активних методів навчання, інноваційних технологій з метою підвищення зацікавленості курсантів в отриманні професійно-важливих знань та підвищення мотивації досягнення;

- залучення курсантів до участі в роботі військово-наукового товариства, конкурсах, науково-практичних конференціях, науково-практичних семінарах з метою активізації науково-дослідної діяльності за спеціальністю;

- участь курсантів у заходах культурно-виховної роботи, художньої самодіяльності, КВК тощо з метою реалізації їх творчого потенціалу.

Третій етап реалізації основних напрямків, хоча безпосередньо не пов'язаний з адаптацією курсантів, відіграє важливу роль у подальшому формуванні професійно-важливих якостей майбутніх офіцерів. Підвищення рівня психічної саморегуляції на цьому етапі реалізується через:

- створення конкурентного простору навчальної та науково-дослідної діяльності, підвищення мотивації досягнення;

- подальше формування професійно-важливих якостей, уявлення про кар'єру офіцера;

- пріоритетне формування стратегій психічної саморегуляції, що визначають перехід від ціннісної до смислової регуляції, яка будується на смислах та перспективах подальшого життя та службового зростання.

Окрім цього, завдання підвищення психічної саморегуляції курсантів у процесі адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі не може розглядатися окремо від вирішення проблеми удосконалення підготовки військових фахівців в умовах інтегрованої вищої освіти. Реалізація цього напрямку потребує змін у нормативних документах, що регламентують організацію навчально-виховного процесу, переробки програм навчальних дисциплін та низки інших заходів, що спрямовані на підвищення інтеграції військової та цивільної систем освіти.

Таким чином, реалізація основних напрямків підвищення психічної саморегуляції курсантів у процесі адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі дозволяє створити сприятливі психологічні умови для комплексного вирішення проблеми адаптації курсантів, підвищення ефективності навчально-виховного процесу та створення конкурентного простору в процесі їх навчання, психологічної підтримки особистісного розвитку курсантів як чинника формування ефективних стратегій психічної саморегуляції, професійно-важливих якостей майбутніх офіцерів тощо. саморегуляція курсант адаптація навчання

Висновки

1. Проблема адаптації курсантів до навчання в цивільному вищому навчальному закладі є актуальною, але недостатньо вивченою проблемою. Особливості адаптації курсантів полягають у реалізації її перебігу у військово-службовій та навчальній складових діяльності. Недостатній рівень їх взаємодії призводить до підвищення впливу дезадаптаційних чинників, фрустраційної напруженості тощо. Суб'єктивне посилення військово-службової складової діяльності є чинником зниження успішності навчання, гальмування мотивації до навчально-пізнавальної діяльності курсантів. За цих умов психологічна підтримка особистісного зростання є найбільш ефективним шляхом забезпечення стабільності навчально-виховного процесу та альтернативою адаптивним реакціям організму, механізмам психологічного захисту тощо.

Аналіз рівнів та структурно-функціональних моделей психічної саморегуляції різних психологічних шкіл дозволив визначити сталі феномени регуляторних процесів, що довели свою ефективність у психологічних дослідженнях: самоконтроль, диспозиція, локус контролю, інтроверсія, каузальна атрибуція, термінальні та інструментальні цінності, ціннісні орієнтації, соціальні норми та інші. Урахування цих феноменів та методологічних підходів до їх вивчення в побудові мультирегуляторної моделі є найбільш перспективним напрямом сучасних психологічних досліджень психічної саморегуляції особистості. Визначено складові процесу психічної саморегуляції: мотиваційну, диспозиційну та атрибутивну, що поєднують між собою мотиваційний та регуляційний підходи до вивчення проблеми психічної саморегуляції.

2. Результати емпіричного дослідження свідчать, що адаптація курсантів до навчання в цивільному вищому навчальному закладі відбувається в умовах, які відрізняються від умов навчання студентів. Значущі індивідуально-психологічні відмінності між курсантами і студентами детерміновані умовами подвійної адаптації до навчання та військової служби, що впливає на особливості їх психічної саморегуляції. Найбільш вагомими чинниками, що детермінують психічну саморегуляцію в процесі адаптації до навчання, є: інтроверсія як чинник взаємодії суб'єкта із середовищем та механізм реактивного гальмування; активність як чинник поведінкових проявів та механізм соціального гальмування; соціальна нормативність як механізм психічної саморегуляції. Таким чином, особливості психічної саморегуляції курсантів детерміновані умовами навчання та більш високим порівняно зі студентами рівнем інтроверсії та соціальної нормативності.

Під час емпіричного дослідження було удосконалено методику вивчення індивідуально-особистісних якостей курсантів, зокрема її технологічну складову за рахунок використання мультирегуляторного підходу, а також реалізації в контексті цієї методики квазіекспериментального плану емпіричного дослідження Д. Кемпбелла.

На основі мультирегуляторного підходу були визначені стратегії психічної саморегуляції курсантів у процесі адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі. Ці стратегії відображають рівні розвитку психічної саморегуляції, що забезпечуються взаємодією мотиваційної, диспозиційної та атрибутивної складових та процесуально реалізуються у вищезазначених механізмах реактивного та соціального гальмування. Формування стратегій психічної саморегуляції обумовлено особливостями особистісного зростання курсантів. Вирішальне значення в формуванні соціальних еталонів психічної саморегуляції відіграють цінності, що набули значущості для курсантів у процесі соціалізації. Саме рівень інтеріоризації військово-професійних корпоративних цінностей в особистісні визначає рівень психічної саморегуляції курсантів у процесі адаптації до навчання та ефективність формування професійно-важливих якостей майбутніх офіцерів в умовах цивільного вищого навчального закладу. Ефективність адаптаційного процесу курсантів залежить від переважаючої тенденції психічної саморегуляції в групах за спеціальністю навчання, що визначається профілем стратегій психічної саморегуляції в групах.

3. Основні напрямки підвищення психічної саморегуляції курсантів у процесі адаптації до навчання у вищому навчальному закладі включають комплекс організаційних, виховних та психологічних заходів. Реалізацію основних напрямків підвищення психічної саморегуляції курсантів необхідно здійснювати в три етапи, що включають проведення заходів професійного психологічного відбору та первинного психологічного вивчення, здійснення моніторингу адаптації до навчання та психологічної підтримки особистісного зростання курсантів, підвищення мотивації досягнення, формування стратегій психічної саморегуляції, що базуються на смислах подальшого життя та службового зростання. Удосконалення підготовки військових фахівців включає заходи, що спрямовані на посилення інтеграції навчально-виховного процесу базових факультетів та військових навчальних підрозділів, підвищення дієвості військово-патріотичної роботи, рекламування військової служби.

Перспективами подальшого дослідження є: розробка та емпірична перевірка моделі психічної саморегуляції курсантів як чинника формування професійно-важливих якостей майбутнього офіцера та стратегій смислової регуляції в процесі навчання; удосконалення психодіагностичних методів вивчення стратегій психічної саморегуляції; з'ясування гендерних особливостей психічної саморегуляції курсантів в умовах цивільного вищого навчального закладу, гендерної ідентифікації та статевих відмінностей курсантів, зокрема примірювання чоловічої гендерної ролі курсантами-жінками (крос-гендерна тенденція).

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Васильєв, С. П. До проблеми саморегуляції діяльності курсантів та можливих шляхів її вирішення / С. П. Васильєв // Психологія : збірник наукових праць / ред. кол. : С. Д. Максименко, Л. В. Долинська [та ін.]. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2001. - Вип. 12. - С. 394-401.

Васильєв, С. П. До проблеми індивідуально-психологічних відмінностей студентів і курсантів в умовах цивільного вищого навчального закладу / С. П. Васильєв // Психологія : збірник наукових праць / ред. кол. : С. Д. Максименко, О. В. Скрипченко [та ін.]. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2001. - Вип. 14. - С. 379-385.

Васильєв, С. П. Стан дослідження проблеми саморегуляції у сучасній психології / С. П. Васильєв // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка [Серія: військово-спеціальні науки] : збірник наукових праць / відп. ред. Жуков С. А. - К. : Київський університет, 2001. - Вип. 4. - С. 52-56.

Васильєв, С. П. Рівні та структурно-функціональні моделі саморегуляції людини / С. П. Васильєв // Проблеми загальної та педагогічної психології : збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка. - К., 2010. - Т. ХІІ, ч. 4. - С. 56-66.

Васильєв, С. П. Адаптація до навчання в вищому навчальному закладі як психологічна проблема / С. П. Васильєв // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія №12. Психологічні науки : збірник наукових праць / голова ред. ради В. П. Андрущенко. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. - №31 (55). - С. 237-243.

Васильєв, С. П. Оптимізація системи підготовки військових фахівців в умовах цивільного вищого навчального закладу як чинник підвищення саморегуляції курсантів в процесі адаптації / Васильєв С. П. // Вісник Національної академії оборони України : збірник наукових праць / ред. Стасюк В. В. - К. : НАОУ, 2010. - Вип. 3 (16). - С. 110-116.

Васильєв, С.П. Реалізація програми підвищення рівня саморегуляції курсантів у процесі адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі / С. П. Васильєв // Збірник наукових праць №53. Серія: педагогічні та психологічні науки / гол. ред. Романишина Л. М. - Хмельницький : Вид-во НАДПСУ, 2010. - С. 162-167.

Васильєв, С. П. Емпіричне дослідження психологічних особливостей психічної саморегуляції курсантів в період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі / С. П. Васильєв // Збірник наукових праць №54. Серія: педагогічні та психологічні науки / гол. ред. Романишина Л. М. - Хмельницький : НАДПСУ, 2010. - С. 178-182.

Васильєв, С. П. Психологічні особливості саморегуляції курсантів в період адаптації до умов навчання у цивільному вищому навчальному закладі / Сергій Васильєв // Шевченківська весна : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги [Гуманітарні науки] / за заг. ред. проф. О. К. Закусила. - К. : Логос, 2005. - Вип. ІІІ : у 2-х част. - Ч. 1. - С. 14-16.

Васильєв, С. П. До проблеми психічної саморегуляції у військовій психології / Васильєв С. П. // Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє : тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції / Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К. : ВІКНУ, 2008. - Том 1. - С. 125-126.

Васильєв, С. П. До проблеми індивідуально-психологічних відмінностей студентів і курсантів як чинника адаптації до умов навчання у цивільному вищому навчальному закладі / Васильєв С. П. // Філософсько-методологічні та соціально-психологічні проблеми реалізації людського фактору в умовах переходу Збройних сил України до професійної армії : матеріали Всеармійської науково-практичної конференції 29 травня 2008 року / гол. орг. ком. Семон Б. Й. - К. : НАОУ, 2008. - Ч. ІІ. - С. 164-167.

Васильєв, С. П. До проблеми оптимізації процесу адаптації курсантів до умов навчання в цивільному вищому навчальному закладі / Васильєв С. П. // Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України : тези доповідей науково-практичної конференції / Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К. : ВІКНУ, 2009. - С. 21-22.

Васильєв, С. П. Оптимізація системи підготовки військових фахівців в умовах цивільного вищого навчального закладу як чинник підвищення саморегуляції курсантів в процесі адаптації / С. П. Васильєв // Психологічні технології в екстремальних видах діяльності : матеріали V міжнародної науково-практичної конференції (м. Донецьк, 28-29 травня 2009 р.) / оргкомітет : Бесчастний В. М., Горбачов В. П., Лефтеров В. О. [та ін.]. - Донецк : Донецький юридичний інститут ЛГУВД ім. Дідоренко, 2009. - С. 167-169.

Васильєв, С. П. До проблеми оптимізації системи підготовки військових психологів в умовах цивільного вищого навчального закладу / Васильєв С. П. // Основні напрямки формування професійних якостей фахівців виховної роботи у Збройних Силах України : тези доповідей четвертого Всеармійського науково-практичного семінару / Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К. : ВІКНУ, 2010. - С. 21-22.

Васильєв, С. П. До проблеми оптимізації професійного психологічного відбору як чинника адаптації курсантів до умов навчання в цивільному вищому навчальному закладі / Васильєв С. П. // Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України : тези доповідей науково-практичної конференції / Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К. : ВІКНУ, 2010. - С. 38-39.

Анотація

Васильев С. П. Особливості саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - «Педагогічна та вікова психологія». - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. - Хмельницький, 2010.

Дисертацію присвячено вирішенню проблеми покращання саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі. У роботі здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми адаптації та психічної саморегуляції особистості у зарубіжній та вітчизняній психології. Виявлено особливості психічної саморегуляції курсантів у період адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі. Удосконалено методику вивчення індивідуально-особистісних якостей курсантів. З'ясовано психологічні чинники, що детермінують перебіг саморегуляції курсантів у процесі їх адаптації до навчання в цивільному вищому навчальному закладі та визначено основні напрямки її підвищення.

Ключові слова: психічна саморегуляція курсантів, адаптація до навчання, цивільний вищий навчальний заклад.

Аннотация

Васильєв С. П. Особенности саморегуляции курсантов в период адаптации к обучению в гражданском высшем учебном заведении. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - «Педагогическая и возрастная психология». - Национальная академия Государственной пограничной службы Украины имени Богдана Хмельницкого. - Хмельницкий, 2010.

В диссертации раскрываются особенности психической саморегуляции курсантов в период их адаптации к обучению в гражданском высшем учебном заведении. Отмечается, что адаптация курсантом к обучению в гражданском высшем учебном заведении является системным процессом, связанным с включением молодых людей в новые условия межличностных отношений и жизнедеятельности, объединяющим, таким образом, психофизиологические, психологические и социально-психологические аспекты данной проблемы. Указывается, что обеспечение всестороннего развития личности, в противовес приспособленческим реакциям организма, является важной составляющей повышения эффективности процесса обучения. Исходя из того, что одним из наиболее эффективных направлений саморазвития человека является психическая саморегуляция, для успешной адаптации курсантов к условиям гражданского высшего учебного заведения представляется необходимым формирование у них развитой системы психической саморегуляции.

Анализ уровней и структурно-функциональных моделей психической саморегуляции разных психологических школ позволил определить феномены регуляторных процессов, которые доказали свою эффективность в психологических исследованиях: самоконтроль, диспозиция, локус контроля, интроверсия, каузальная атрибуция, терминальные и инструментальные ценности, ценностные ориентации, социальные нормы и другие. Учет этих феноменов и методологических подходов к их изучению в построении мультирегуляторной модели является наиболее перспективным направлением современных психологических исследований психической саморегуляции личности. Определены составляющие процесса психической саморегуляции: мотивационная, диспозиционная и атрибутивная, которые объединяют между собой мотивационный и регуляционный подходы к изучению проблемы психической саморегуляции.

Результаты эмпирического исследования свидетельствуют, что адаптация курсантов к обучению в гражданском высшем учебном заведении происходит в условиях, которые отличаются от условий обучения студентов. Значимые индивидуально-психологические отличия между курсантами и студентами детерминированы условиями двойной адаптации к обучению и военной службе, что влияет на особенности их психической саморегуляции. Наиболее важными факторами, которые влияют на психическую саморегуляцию курсантов в период их адаптации к обучению в гражданском высшем учебном заведении, являются: интроверсия как фактор взаимодействия субъекта со средой и механизм реактивного торможения; активность как фактор поведенческих проявлений и механизм социального торможения; социальная нормативность как механизм психической саморегуляции.

В ходе эмпирического исследования усовершенствована методика изучения индивидуально-личностных качеств курсантов, в частности ее технологическая составляющая за счет внедрения мультирегуляторного подхода, а также реализации в контексте этой методики квазиэкспериментального плана Д. Кемпбелла.

Определены стратегии психической саморегуляции курсантов в период их адаптации к обучению в гражданском высшем учебном заведении. Установлено, что формирование стратегий психической саморегуляции обусловлено особенностями личностного роста курсантов. Определяющую роль в формировании социальных эталонов психической саморегуляции играют ценности, которые приобрели значимость для курсантов в процессе социализации.

В работе определены основные направления повышения саморегуляции курсантов в процессе их адаптации к обучению в гражданском высшем учебном заведении. Предлагается комплекс организационных, воспитательных и психологических мероприятий, направленных на улучшение подготовки военных специалистов и повышение их саморегуляции в период адаптации к обучению в гражданском высшем учебном заведении. Реализацию основных направлений повышения психической саморегуляции курсантов предлагается осуществлять в три этапа, которые включают проведение мероприятий профессионального психологического отбора и первичного психологического изучения, осуществление мониторинга адаптации к обучению и психологическую поддержку личностного роста курсантов, повышение мотивации достижения, формирование стратегий психической саморегуляции, которые базируются на смыслах будущего и служебного роста. Усовершенствование подготовки военных специалистов включает мероприятия, направленные на усиление интеграции учебно-воспитательного процесса базовых факультетов и воинских учебных подразделений, повышение военно-патриотической работы, рекламирование военной службы.