Антиципаційна спроможність як чинник формування життєвих перспектив осіб юнацького віку з особливими потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 616.89-008-036.86-037+159.923-053.67

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Антиципаційна спроможність як чинник формування життєвих перспектив осіб юнацького віку з особливими потребами

19.00.04 - медична психологія

Ісаєва Єлизавета Сергіївна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка хвороба антиципація юнацький

Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент Кудріна Тетяна Семенівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри психодіагностики та клінічної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Вісковатова Тетяна Павлівна, Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова, завідувач кафедри диференціальної і експериментальної психології;

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Ткач Богдан Миколайович, Інститут психології імені Г. С. Костюка АПН України

Захист відбудеться 27 травня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.26 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м.. Київ, вул. Володимирська, 58

Автореферат розіслано “26” квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Б. А. Щербатюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стрімкі зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, та їх змістовний компонент, багато в чому визначають процес соціалізації кожного окремого індивіда. Для успішної соціалізації й формування життєвих перспектив необхідною є здатність до антиципації -- здатність людини уявити собі можливий результат дії до її здійснення (В. Вундт). Суттєві дослідження з цієї проблематики реалізовані в традиціях вітчизняної психологічної школи: антиципація як діяльність (І. П. Павлов, П. К. Анохін), як здібність, що входить до структури тієї чи іншої діяльності (А. В. Брушлинський, Б. Ф. Ломов, Є. М. Сурков, Л. О. Регуш), як здатність людини до передбачення структури майбутнього (В. Д. Менделевіч).

О. М. Арестова, Т. Ф. Базилевич Н. В. Жукова, Є. О. Сергієнко та ін. розглядають антиципаційну спроможність (за В. Д. Менделевічем) в різних ситуаціях діяльності особистості. Ми розглядаємо антиципаційну спроможність як необхідну умову для процесу формування життєвих перспектив, спираючись на концепцію неврозогенезу В. Д. Менделевіча, в якій йдеться про “потенційного невротика”, преморбідні особливості якого характеризуються нездатність передбачити хід подій, власну поведінку, іншими словами -- антиципаційну неспроможність.

Уявлення про майбутнє відображає потенційні можливості особистості. Кульмінацією формування в особистості потреб, які пов'язані з майбутнім життям, є юнацький вік. У цьому віці формується цілісне уявлення про сенс життя, зв'язок минулого, теперішнього й майбутнього, про власну віддалену життєву перспективу (Є. І. Головаха, Б. Д. Єльконін, В. В. Клименко, І. С. Кон, О. О. Кронік, С. Л. Рубінштейн, М. Л. Смульсон, В. О. Соловієнко). Сформованість цих уявлень в молодшому юнацькому віці як один з показників успішної соціалізації старшокласника переважно в аспекті фізично здорової особистості розглядається в працях багатьох дослідників, зокрема О. С. Воловіч, Є. М. Дубовська, Є. І. Головаха, Є. П. Белинська, І. О. Дьоміна, Л. Пулкінен та ін.). До того ж залишається мало вивченим у контексті розвитку особистості з особливими потребами.

У психологічній літературі відмічається звуження просторової можливості активності людини з хворобою (Б. В. Зейгарнік, Б. С. Братусь та ін.), що може призвести до зміни всього життєвого досвіду, а отже відобразитися на здатності до прогнозування. Йдеться зокрема про здатність до антиципації в структурі суб'єктивного ставлення до захворювання і з позиції розгляду антиципаційної спроможності як чинника формування життєвих перспектив. Дослідження антиципаційної спроможності висвітлюється в нашій роботі на основі вивчення внутрішньої картини хвороби.

Таким чином, дослідження особливостей антиципаційної спроможності юнаків з особливими потребами в різних нозологічних групах, дасть змогу доповнити уявлення про особливості формування ними життєвих перспектив.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження пов'язане з науково-дослідною роботою “Розробка рекомендацій щодо психолого-методичного забезпечення інформаційних технологій оцінки та моніторингу якості освіти у ВНЗ України”, № 0108U002461, що виконується на факультеті психології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Метою дослідження є встановлення взаємозв'язку між типом внутрішньої картини хвороби та здатністю до антиципації як чинника формування життєвих перспектив осіб юнацького віку з особливими потребами.

Досягнення мети дослідження передбачає розв'язання таких завдань:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми місця антиципаційної спроможності в структурі внутрішньої картини хвороби.

2. Виявити специфіку антиципаційної спроможності особистості та здійснити порівняльний аналіз її прояву в юнаків з особливими потребами в юнацькому віці.

3. На основі отриманих результатів сформулювати принципи психологічної підтримки людей з особливими потребами в період формування життєвих перспектив та перевірити її ефективність.

Об'єкт дисертаційного дослідження -- внутрішня картина хвороби людей з особливими потребами (юнацький вік).

Предмет дослідження -- антиципаційна спроможність як чинник когнітивного компоненту внутрішньої картини хвороби.

Методи дослідження. Для реалізації мети роботи та її завдань використовувалися теоретичні та емпіричні методи: теоретичний аналіз сучасного стану проблеми на базі вивчення медико-психологічної та науково-методологічної літератури; бесіда, анкетування.

З метою дослідження типу реагування особистості на захворювання був використаний “Особистісний опитувальник Бехтеревського інституту” (ООБІ); для вивчення особистісної ідентичності, самооцінки та самоставлення використовувався тест “Хто Я?” М. Куна, Т. Макпартленда, в модифікації Т. В. Румянцевої; для виявлення порушень в багатоманітній системі відносин хворого, а також визначення точок надання психотерапевтичної допомоги застосовувалися дві методики -- методика незакінчених речень Сіднея-Сакса; опитувальник Сердюка для вивчення самооцінки соціальної значущості хвороби; для визначення здатності до імовірнісного прогнозування та побудови життєвих планів використовувався тест антиципаційної спроможності (прогностичної компетентності) (В. Д. Менделевіча), для організації психологічної допомоги у формуванні життєвих перспектив -- методи гештальт терапії та тілесноорієнтованої психотерапії, методи математичної обробки результатів: первинний статистичний аналіз, U-критерій Mана-Уїтні, критерій Пірсона, t- критерій Стьюдента для залежних і незалежних вибірок (SPSS 10).

Методологічна та теоретична основа дослідження. Фундаментальні положення і принципи психології: принцип системного підходу до розуміння особистості (Б. Г. Ананьєв, Л. Ф. Бурлачук, Г. С. Костюк, К. К. Платонов, С. Л. Рубінштейн та ін.); концепції становлення та розвитку психіки особистості в онтогенезі (Л. І. Божович, Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, В. О. Роменець та ін.); теоретичні положення про антиципацію як феномен, що проходить всі рівні психічного відображення дійсності (М. О. Бернштейн, П. К. Анохін); концепція про багаторівневу будову антиципації (Б. Ф. Ломов, Є. М. Сурков); антиципаційна концепція неврозогенезу (В. Д. Менделевіч); теоретична модель внутрішньої картини хвороби (А. Гольдшейдер, Р. А. Лурія, В. В. Ніколаєва та ін.); принципи психодіагностики і психотерапії порушень у підлітково-юнацькому віці (Л. Ф. Бурлачук, С. В. Васьківська, М. М. Кабанов, Т. В. Кондрашенко, Т. С. Кудріна, А. Є. Личко, О. П. Слободяник, В. М. Смірнов, Л. М. Собчик та ін.).

Емпірична база дослідження. Дослідження проводилося на базі Міжнародного університету розвитку людини Україна (м. Київ), Луганського професійно-технічного училища-інтернату, де навчаються студенти з особливими потребами (м. Луганськ), Університету сучасних знань (м. Київ). У дослідженні взяли участь 150 осіб (86 чоловіків та 64 жінки, віком від 16 до 21 року), з них - 60 осіб з різними формами порушень опорно-рухового апарату, в тому числі ДЦП; 30 осіб із глухотою та туговухістю; 60 осіб із загальними захворюваннями.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Вперше встановлено наявність зв'язку між типом реагування на захворювання та здатністю до антиципації в осіб з особливими потребами в юнацькому віці, який полягає в такому: найбільш поширені типи реагування - ейфорійний і сенситивний, що корелюють із низьким рівнем загальної антиципаційної спроможності. Показано, що ставлення до захворювання, зокрема порушення адаптації загалом, може призводити до антиципаційної неспроможності; запропоновано комплекс засобів психологічної підтримки людей з особливими потребами на етапі вибору майбутнього життєвого шляху: індивідуальна та групова психотерапія в гештальт підході, в поєднанні з тілесноорієнтованими методами.

2. Уточнено чинники, що пов'язані з порушенням антиципаційної спроможності та впливають на адаптаційні можливості особистості з особливими потребами: обмеження в кар'єрі, матеріальні збитки, обмеження у вільному часі, почуття неповноцінності.

3. Набуло подальшого розвитку питання про вплив антиципаційної спроможності на формування життєвих перспектив осіб з особливими потребами. Підвищення рівня усвідомлення власного Я сприяє посиленню активності юнака та формуванню здатності до активного вибору життєвої позиції, а відтак підвищує рівень загальної, особистісно-ситуативної та просторової антиципаційної спроможності.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для психологічної підтримки в практиці реабілітаційної роботи з юнаками-інвалідами. Розроблена програма може бути використана в реабілітаційних цілях, а також в практиці навчання та виховання дітей з особливими потребами.

Програма психологічної підтримки, розроблена на основі отриманих результатів, використовувалася в роботі з інвалідами в КЗ “Луганський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді”. Довідка про впровадження № 197 від 02.10.2009 р. Результати дослідження також впроваджені в навчальну роботу зі студентами кафедри психології та педагогіки Університету сучасних знань м. Києва. Довідка про впровадження № 253 від 19.02.2010р.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора, результати дисертаційного дослідження опубліковані лише в одноосібних працях.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися та обговорювалися на таких наукових конференціях: “Психосоціальний розвиток особистості: формування життєвих перспектив” (Рівне, 2007); ХIII науково-практична конференція “Університет і регіон: Проблеми сучасної освіти” (Луганськ, 2007); Наукова конференція студентів та аспірантів факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2008), Міжнародна науково-практична конференції “Сучасні проблеми психології творчості” (Луганськ, 2008).

Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертації відображено у 5 наукових публікаціях, з них 3 статті у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Робота включає вступ, чотири розділи, висновки, три додатки, список використаних джерел. Зміст роботи викладений на 183 сторінках друкованого тексту, основного тексту - 150 сторінок; включає 19 таблиць, 7 рисунків. Список використаних джерел налічує 268 праць, 56 з яких іноземною мовою.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання дослідження, його методологічну основу, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, коротко охарактеризовано методики, наведено дані про апробацію результатів та впровадження їх у практику.

У першому розділі “Теоретико-методологічний аналіз проблеми впливу хвороби на особистість” розглянуто найважливіші концепції внутрішньої картини хвороби, висвітлено основні типи реагування на захворювання, а також охарактеризовано вплив хвороби на формування життєвих перспектив осіб юнацького віку. Визначено місце антиципації в структурі внутрішньої картини хвороби, описана багаторівнева структура процесу прогнозування в умовах наявності фізичних вад.

За основу було взято модель внутрішньої картини хвороби, що зустрічається під різними назвами у концепціях вітчизняних вчених (А. Гольдшейдер, Р. Конєчний, М. Боухал, Р. А. Лурія, В. В. Ніколаєва). Внутрішня картина хвороби є одним з ключових елементів у системі поведінки особистості в ситуації хвороби, що інвалідизує. Це дає можливість розглянути внутрішню картину хвороби як чинник адаптації до ситуації хвороби, усвідомлення особистістю себе, як хворого (Є. Т. Соколова, Є. Г. Філякова).

Поняття життєвої перспективи особистості в психологічній літературі характеризують переважно з огляду когнітивних механізмів: складність, чіткість, віддаленість тощо (В. Г. Асєєва, Я.В. Васильова, М. Р. Гінзбурга, Є. І. Головахи, О. О. Кронік, Л. Ю. Кубліцкене, Р. Костенбаум, К. Левін, Дж. Нюттен В.Ф. Сєєнкової, Н. М. Толстих та ін.). Існує велика кількість сучасних досліджень проблеми формування життєвих перспектив, в яких динаміка життєвої перспективи у ранній юності зумовлюється комплексом чинників: потребово-ціннісна сфера; спосіб особистісного самовизначення; особливості сприймання власного життя, його часових аспектів; кількість та якість усвідомлених міжподієвих причино-наслідкових зв'язків; локалізація рівня суб'єктивного контролю; рівень розвитку соціальних якостей; наявність успішного життєвого досвіду; статусне положення; та індивідуально-психологічні властивості індивіда (Г. В. Рудь, Л. Д. Тодорова, Л. І. Дідковська)

Розглядаючи внутрішню картину хвороби як складову суб'єктивної картини життя особистості з обмеженими можливостями, ми дійшли висновку, що недостатньо вивченим залишається питання про місце антиципаційної спроможності в структурі внутрішньої картини хвороби, і, відповідно, в структурі суб'єктивної картини життя. Існування в структурі внутрішньої картини хвороби мотиваційного та когнітивного рівнів (цілепокладання особистості в умовах хвороби) дає змогу розглядати антиципаційні здібності як системоутворюючий чинник формування картини майбутнього життя.

Аналізуючи погляди різних авторів на сутність антиципації, ми дійшли висновку, що вона розглядається як здатність людини передбачити майбутні події свого життя, спираючись на отриманий досвід, з метою уникнення стресових ситуацій та помилок (А. В. Брушлинський, Б. Ф. Ломов, В. Д. Менделеві, Є. Н. Сурков, Л. О. Регуш), і є однією з властивостей, що притаманна процесам пізнання людини (Дж. Гібсон, Ж. Піаже, У. Найсер, Д. Міллер К. Прібрам).

На основі проведеного теоретичного аналізу і для організації емпіричного дослідження було побудовано схему впливу внутрішньої картини хвороби на формування життєвих перспектив особистості, сутність якої полягає у такому:

1. Вплив хвороби на особистість реалізується через сприйняття та усвідомлення та формування до неї певного ставлення.

2. Внутрішня картина хвороби як ставлення особистості до власних обмежень, впливає на сприйняття ступеня фрустрованості соціальної сфери особистості (кар'єри, стосунків), це може призводити до дезадаптації (такого, що проявляється у внутрішньому конфлікті і може вирішуватися особистістю через саморозвиток, або вимагати психотерапевтичної допомоги);

3. Антиципаційна спроможність в структурі внутрішньої картини хвороби є чинником, який зумовлює відповідне оцінювання юнаками з особливими потребами власних можливостей (Рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Схема впливу внутрішньої картини хвороби на формування життєвих перспектив особистості

Оскільки важливою умовою розвитку антиципаційних здібностей є різноманітні види діяльності суб'єкта, в які він включається в процесі свого розвитку, то на наш погляд, в осіб з особливими потребами антиципаційна спроможність буде нижчою, ніж у здорових, в наслідок обмеження діяльності через певні фізичні вади. В системі чинників, що визначають вплив внутрішньої картини хвороби на формування життєвих перспектив, антиципаційній спроможності належить центральне місце - роль інтегрального чинника, який цей вплив обумовлює.

У другому розділі “Організація та методичне забезпечення дослідження впливу хвороби на формування життєвих перспектив особистості” обґрунтовано методики, представлено загальну стратегію дослідження, описано загальну процедуру дослідження та вибірку.

При доборі методик дослідження, ми керувалися, передусім, концептуальною обумовленістю методу, критеріями високої валідності та надійності, що забезпечувались підбором методик, спрямованих на одержання якісних та кількісних характеристик, тощо.

Дослідження мало як уточнюючий, так і пошуковий характер. Особливу увагу приділено порівняльному аналізу психологічних особливостей реагування на захворювання й антиципаційній спроможності юнаків з особливими потребами різних нозологічних форм порушень.

Дослідження проводилося в індивідуальній та групових формах на базі Міжнародного університету розвитку людини Україна (м. Київ), Луганського професійно-технічного училища-інтернату, де навчаються студенти з особливими потребами (м. Луганськ), Університету сучасних знань (м. Київ).

У дослідженні брали участь студенти 1 - 2курсів університетів, та студенти 1-3 курсів училища. Загальна кількість респондентів склала 150 осіб: 86 чоловіків та 64 жінки. Вік респондентів від 16 до 21 року.

Групи досліджуваних умовно позначено як групи порівняння:

Перша група досліджуваних - особи з різними формами порушень опорно-рухового апарату, у тому числі ДЦП:

– у віці 16-17 років -- 14 юнаків (23,33%), дівчат - 8 (13,3%).

– у віці 18-19 років -- 14 юнаків(23,33%), дівчат -- 10 (16,66%).

– у віці 20-21 року -- 11 юнаків (18,33%), дівчат - 3 (5%).

Друга група -- особи з порушеннями слуху, 30 осіб - глухота - 80%; туговухість - 20%:

– у віці 16-17 років -- 7 юнаків (23,3%), дівчат - 5 (16,6%);

– у віці 18-19 років -- 7 юнаків(23,33%), дівчат -- 2 (6,6 %);

– у віці 20-21 року -- 4 юнаків (13,2%), дівчат - 5 (16,6%).

У третю групу порівняння увійшли 60 осіб із загальними захворюваннями, такими, як бронхіальна астма -- 10 осіб (16%), цукровий діабет 1-го типу (ювенільний діабет) -- 24 особи (40%), гіпотеріоз (Г) -- 6 осіб (10%), захворювання серцево-судинної системи (вроджені вади серця) -- 20 осіб (22%):

– у віці 16-17 років - 12 юнаків (20%), дівчат - 17 (28.33%);

– у віці 18-19 років - 15 юнаків (25%), дівчат - 12 (20%);

– у віці 20-21 року - 2 юнаків (3,33%), дівчат - 2 (3,33%).

З метою орієнтації на конкретного досліджуваного на початку психодіагностичної процедури була використана бесіда вільного типу. Вона дозволила отримати багато даних не тільки прямим але й непрямим способом, підтримувати контакт із досліджуваним, забезпечила високу спонтанність прояву значущих показників. Бесіда була спрямована в першу чергу на визначення актуального стану хворого.

Досліджувані усіх трьох груп порівняння пройшли повну діагностичну процедуру. З урахуванням стану здоров'я - в групі чи індивідуально.

У третьому розділі “Особливості антиципаційної спроможності в структурі внутрішньої картини хвороби в юнаків з особливими потребами” наведені результати дослідження типу реагування на захворювання, представлені результати емпіричного вивчення складових Образу Я осіб з особливими потребами та хворих із загальними захворюваннями. Дані наведені в табл. 1.

Таблиця 1 Компоненти ідентичності , які декларуються досліджуваними

Компоненти ідентичності	пОРА та ДЦП	Гл/Тгв	ЗЗ
n	60	30	60
	Кількість висловлювань
Соціальне Я	207	210	52
Комунікативне Я	75	56	15
Матеріальне Я	8	16	1
Фізичне Я	58	41	48
Діяльнісне Я	100	90	52
Перспективне Я	21	34	10
Рефлексивне Я	308	358	205

Примітка: пОРА та ДЦП - перша група порівняння, досліджувані з дитячим церебральним паралічем та порушеннями опорно-рухового апарату; Гл/Тгв - друга група порівняння, досліджувані з глухотою та туговухістю; ЗЗ - третя група порівняння, досліджувані із загальними захворюваннями; n - кількість досліджуваних в групі.

Ознайомившись з компонентами ідентичності (складовими Образу Я) можемо зробити висновок: для юнаків з особливими потребами визначальним у ставленні до власного захворювання -- внутрішньої картини хвороби Ї є особливості таких складових Образу Я, як Комунікативне Я та Фізичне Я. Це на нашу думку пояснюється тим, що в умовах хвороби люди значну увагу приділяють своєму фізичному стану та фізичним можливостям. Актуальність Комунікативного Я обумовлена значущістю контактів з іншими, міжособистісними стосунками. Іншими словами, сфера спілкування є для них тим, що компенсує певні фізичні недоліки та дає змогу почуватися впевнено. Варто зауважити, що завдяки підрахунку середніх рангів - ми отримали змогу наочно представити домінування саме цих компонентів на тлі інших складових Образу Я.

Використання визначень Перспективного Я -- мінімальне, що також має зв'язок з уявленням особистості щодо її стосунків в колективі. У юнаків з низьким рівнем Перспективного Я відзначаються погіршення стосунків у колективі у зв'язку з хворобою (коефіцієнт кореляції -- 0,207). Звідси можна припустити, що важливим фактором для уявлення себе в майбутньому є підтримка референтної групи, добрі стосунки в ній. Загалом, отримані результати доводять, що можливість уявляти власну перспективу, та впевненість у майбутньому часто пов'язані з актуалізацією потреби в афіляції

При цьому найбільш фрустрованими сферами для людей першої групи порівняння стають професійні можливості, стосунки, планування майбутнього та постановка цілей. За значущістю перші місця для них посідають такі прояви соціального життя, як обмеження в кар'єрі, погіршення стосунків у колективі, порушення адаптації у плануванні майбутнього та постановки цілей. На фоні цього вони мають високі показники особистісно-ситуативної антиципаційної спроможності і низькі по загальній антиципаційній спроможності Останнє підтверджує актуальність і важливість для них комунікативного рівня та стратегії поведінки в конкретних життєвих ситуаціях, навіть більше, ніж здатність орієнтуватися в просторі та мати можливість будувати плани на майбутнє.

Найбільш поширеним типом реагування на хворобу в цій групі стає ейфорійний тип (57%), що проявляється у необґрунтовано підвищеному настрої, незважаючи на фізичні відчуття.

Фізичне Я та Діяльнісне Я переважає на тлі інших категорій Образу Я в групі глухих та туговухих. Значущість цього компоненту в цій групі порівняння, на нашу думку, обумовлена специфікою дефекту -- порушення в сенсорній сфері. Зазначена обставина обмежує насамперед соціальні контакти, можливість спілкуватися, а тому значущість саме цих компонентів стає компенсаторною (це наше припущення, яке, мабуть, потребує додаткового дослідження). При цьому, порівняно з групою ДЦП та порушеннями ОРА, в цій групі складовим Фізичне Я та Діяльнісне Я надається найбільшої значущості.

У ставленні до майбутнього в другій групі порівняння порушена адаптація, порівняно з іншими системами стосунків. Показники по загальній антиципаційній спроможності низькі, що, у свою чергу, підтверджує наявність певних проблем з плануванням майбутнього. Найбільш розвиненою є просторова антиципаційна спроможність. Звичайно для людини з таким дефектом більше можливостей відкривається в просторовій орієнтації, ніж, наприклад, у спілкуванні (особистісно-ситуативна антиципаційна спроможність).

Найбільш фрустрованим для досліджуваних цієї групи стає спілкування. І цілком логічно, що найменше уваги приділяється особистісно-ситуативній антиципаційній спроможності, тобто значущість здатності до антиципації на комунікативному рівні ніби оминається. Тут, на нашу думку, спрацьовує захисний механізм заперечення.

Переважаючим в типом реагування на захворювання в групі глухих та туговухих є сенситивний тип (60%). Це природно, із врахуванням специфіки дефекту - порушення в сенсорній сфері, що ніби компенсується гіперчутливістю до самого факту захворювання, що призводить до надмірної стурбованості.

Для третьої групи порівняння Діяльнісне Я виступає основним компонентом Образу Я. Це пояснюється тим, що здатність до певної діяльності підвищує самооцінку та свідчить про знання, уміння, певні досягнення та працездатність. Для таких хворих, це найкращий спосіб підтвердити свою здатність діяти. Хвороба для них стає причиною обмежень у відчутті власної сили та енергії, а також погіршенням ставлення до хворого в колективі, в сім'ї.

Найбільшого значення, для цієї групи набуває часова складова антиципаційної спроможності. Тобто, цій групи властиве орієнтування на майбутнє та здатність його планувати в аспекті часового прогнозування подій, структуруванні та орієнтації в часі.

У цій групі досліджуваних визначаються три типи реагування на захворювання: анозогностичний, сенситивний та гармонійний. Це досить різні типи реагування, сутність яких є суперечливою, якщо розглядати групу загалом. У зв'язку з цим ми не можемо однозначно стверджувати про перевагу того, чи іншого типу, як властивого саме цій групі осіб, з таким видом фізичних вад. Отже, це призводить до формування певних захисних механізмів у ставленні до хвороби, або низького рівня рефлексії.

Проведений підрахунок середніх рангів та їх аналіз для кожної окремої групи надає нам додаткової інформації щодо значущості окремих факторів для кожної з груп порівняння та виокремлення певних особливостей їх зв'язку. Для підтвердження розбіжностей в групах за різними показниками ми провели порівняльний аналіз середніх рангів для усіх груп щодо виявлення різниці між ними.

Для групи досліджуваних із загальними захворюваннями, порівняно з групою ДЦП та порушеннями ОРА, менше значення має ставлення до себе, до майбутнього, до власних цілей. На нашу думку, це обумовлене специфікою хвороби кожної з груп. Фактично хворі на ДЦП мають більше реальних обмежень, тому їх прагнення до планування, прогнозування майбутнього вище, ніж у людей із загальними захворюваннями, для яких з цим більше пов'язано острахів та напруження. При цьому значення професійної самореалізації, міжособистісних стосунків, матеріальне становище також менш значущі для групи із загальними захворюваннями, порівняно з групою ДЦП.

В усіх групах порівняння найбільш фрустрованими стають матеріальна сфера та кар'єра. Відчуття обмеженості в кар'єрі корелює з порушенням загальної адаптації у ставленні до хвороби (0,38; p? 0,001).

Найвищі показники в обмеженні відчуття сили та енергії - 25% відзначаються в групі глухих, що корелює з погіршенням стосунків у колективі та відчуттям фізичної неспроможності (коефіцієнт кореляції - 0,53; p? 0,01 та 0,702; p? 0,01).

З огляду на це можемо зробити висновок про значущість сфери спілкування для інвалідів, яка для них є ресурсом для отримання задоволення.

У юнаків з порушенням адаптації у ставленні до себе, властиве порушення адаптації до майбутнього (p? 0,01), до цілей (p? 0,01), до хвороби (p? 0,001).

Аналіз кореляції між типами реагування на захворювання та антиципаційною спроможністю виявив таке: за наявністю таких типів реагування, як неврастенічний, іпохондричний, паранояльний в особистості частіше відзначається антиципаційна неспроможність (р? 0,01). Зв'язок антиципаційної спроможності з особливостями ставлення до захворювання чітко простежується в першій та другій групі порівняння.

Таким чином, з метою підвищення показників антиципаційної спроможності та створення сприятливих умов для побудови життєвої перспективи важливе місце посідає побудова гарних стосунків в сім'ї, групі, колективі тощо. Узагальнюючи одержані результати, можна констатувати, що порушення адаптації призводить до відчуття власної обмеженості в професійному самовизначенні зокрема, та загалом в оцінці своїх можливостей. Відповідно до цього, на наш погляд, психотерапевтична робота, яка спрямована на формування адаптивних механізмів, копінг-стратегій, сприятиме впевненості юнака з особливими потребами у можливості реалізувати себе в певній професії.

У четвертому розділі “Програма психологічної підтримки осіб з особливими потребами у формуванні життєвих перспектив” висвітлено принципи побудови, структуру та результати оцінки ефективності запропонованої програми.

Програма психологічної підтримки створена з використанням тілесноорієнтованої психотерапії та гештальт терапії.

У програмі реалізовано психологічний та психотерапевтичний підхід до психологічної роботи з юнаками з особливими потребами.

Об'єктами психологічної роботи були юнаки з особливими потребами та їх родичі (рис.2).

Стратегією програми психологічної підтримки було формування гармонійної особистості, здатної долати власні психологічні та життєві проблеми, усвідомлювати власні життєві можливості та формувати життєві перспективи.

Психологічна робота складається з двох частин: теоретичної частини, де обґрунтовується вибір методів психотерапевтичної роботи з інвалідами та практичної, в якій здійснюється робота з юнаками.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Модель програми психологічної підтримки юнаків з особливими потребами у формуванні життєвих перспектив

У зв'язку із багатоплановістю різноманітних факторів, психотерапію з юнаками, що мають певні фізичні вади було побудовано на наступних принципах:

1) висока мотивація психотерапевта при роботі з хворими;

2) використання рухових вправ, спрямованих на усвідомлення власного тіла та меж індивідуальних можливостей у зв'язку з дефектом;

3) побудова індивідуальної та групової роботи з хворим на основі виявлення або формування власних ресурсів для формування уявлень про реальні можливості та обмеження;

4) чітке структурування меж, окреслення обмежень в часі, з метою формування відповідального ставлення до власної життєвої позиції.

Завдання програми:

1) підвищення рівня усвідомлення себе;

2) сприяння активності, діяльності юнака, який традиційно сприймався суспільством, як хворий, що потребує милосердного ставлення до себе;

3) формування здатностей до активного вибору життєвої позиції, замість пасивного очікування пільг та привілеїв.

Програма складається з восьми занять, які проходять в двох форматах: індивідуальному та груповому. Тривалість групової роботи 1,5-2 години. Частота занять -один раз на тиждень. Програма розрахована на 2 місяці, при цьому передбачає індивідуальну роботу з хворими, незалежно від занять в групі, що робить можливим її використання не лише в психологічних центрах, а й у шкільних умовах.

Тематика занять: 1) Розвиток усвідомлення Я, 2) Групова підтримка, 3) Усвідомлення емоцій та почуттів, 4) Сприйняття хвороби, 5) Робота з внутрішніми ресурсами, 6) Актуальність та відповідальність.

В процесі групових занять учасникам пропонувалися групові вправи, можливість обговорення переживань, які виникали під час виконання завдань, обмін власним життєвим досвідом. Індивідуальна робота будувалась як продовження групової роботи і представляло собою індивідуальну терапевтичну роботу за запитом учасника групи чи за рекомендацією.

Для перевірки ефективності психологічної програми підтримки був використаний план для двох рандомізованих груп з попереднім і підсумковим тестуванням. Крім того, вибірка якісно і кількісно репрезентувала генеральну сукупність, а також, з метою зменшення впливу перешкод на результати дослідження, було враховано особливості юнаків та виконано всі вимоги формуючого експерименту. Результати першого і другого етапів тестування експериментальної групи наведені на рис.2.

Рис. 2 Результати першого та другого етапів тестування експериментальної групи

В експериментальній групі під впливом програми психологічної підтримки підвищилися: показники загальної антиципаційної спроможності (р? 0,001), показники особистісно-ситуативної антиципаційної спроможності (р? 0,001), просторової антиципаціної спроможності (р? 0,01), що дає змогу констатувати високу внутрішню валідність формуючого експерименту. Максимальне наближення експериментальної процедури до реальності свідчить на користь високої зовнішньої валідності формуючого експерименту, що дозволяє отримані результати поширити на всіх юнаків з особливими потребами, а не лише на представників даної вибірки.

Вищенаведене дає підстави вважати, що програма психологічної підтримки - ефективна.

Висновки

1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове розв'язання проблеми впливу хвороби на формування життєвих перспектив особистості з особливими потребами. Побудовано схему впливу внутрішньої картини хвороби на формування життєвих перспектив особистості. Дані, отримані у дисертаційному дослідженні, дали можливість розробити і реалізувати комплексну програму психологічної підтримки хворих у формуванні життєвих перспектив осіб з особливими потребами.

2. Виявлено, що всі досліджувані характеризуються певним рівнем антиципаційної неспроможності, за її окремими складовими. У групі юнаків з дитячим церебральним паралічем ? показники по загальній антиципаційній спроможності нижчі, ніж в інших групах. Найменші показники за всіма складовими антиципаційної спроможності отримані в групі глухих та туговухих, що призводить до загальної антиципаційної неспроможності. Це вказує на те, що інваліди з порушенням слуху мають більші обмеження у формуванні життєвих перспектив.

3. Виявлено тип реагування на власний фізичний недолік, у юнаків з порушеннями опорно-рухового апарату та дитячим церебральним паралічем -- ейфорійний тип. Це проявляється у необґрунтовано підвищеному настрої, незважаючи на фізичні відчуття. Отже, прагнення будувати своє майбутнє отримуючи від життя все, незважаючи на хворобу, може призводити до внутрішнього конфлікту. У юнаків з глухотою та туговухістю визначений сенситивний тип реагування на захворювання -- надмірна турботливість про власний фізичний стан, можливі несприятливі враження, які можуть виникнути в оточуючих, побоювання стати тягарем для інших призводить до максимального уникнення контактів, з метою не викриття наявності дефекту іншими. Це обмежує соціальні контакти та можливість отримати власний досвід спілкування.

4. Аналіз зв'язків між рівнем антиципаційної спроможності та типом реагування на захворювання дав можливість підтвердити, що антиципаційна спроможність залежить від типу реагування на захворювання: антиципаційна неспроможність (загальна та просторова) проявляється в осіб з ейфорійним типом реагування на захворювання.

5. Низькі показники особистісно-ситуативної антиципаційної спроможності в юнаків у групі глухих та туговухих зумовлюють порушення адаптації у ставленні до майбутнього, отже, обумовлюють процес формування життєвих перспектив.

6. При дослідженні особливостей Образу Я в групі глухих та туговухих переважає Фізичне Я на тлі інших категорій. Це дає змогу сформувати основні принципи роботи з глухими на основі їх рівня усвідомленості обмежень, та актуальності питань, пов'язаних з оптимізацією контактів з оточуючими.

7. Дані, отримані у дисертаційному дослідженні, дали можливість узагальнити та систематизувати принципи ефективної психологічної роботи з юнакам, що мають певні фізичні вади, психологічної допомоги у формуванні життєвих перспектив: врахування індивідуальних психологічних особливостей хворого; врахування здатності до прогнозування майбутнього на основі отриманого власного досвіду (під час групової психотерапевтичної роботи). В експериментальній групі під впливом програми психологічної підтримки підвищився показник загальної антиципаційної спроможності, показники особистісно-ситуативної антиципаційної спроможності, просторової антиципаційної спроможності. Крім того знизилися показники порушення адаптації у ставленні до майбутнього та збільшилися показники використання визначень Перспективного Я, що дає змогу констатувати високу внутрішню валідність формуючого експерименту. Максимальне наближення експериментальної процедури до реальності свідчить на користь високої зовнішньої валідності формуючого експерименту, що дає можливість отримані результати поширити на всіх юнаків з особливими потребами, а не лише на представників даної вибірки. Вищенаведене дає підстави вважати, що така програма психологічної підтримки є ефективною.

Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо у виявленні та конкретизації найбільш значущих психологічних чинників та умов зміни соціальної ситуації розвитку на етапі формування життєвих перспектив юнаків з особливими потребами. Крім того, розроблена програма може бути розширена, з унесенням певних пунктів до спеціальної підготовки психологів, педагогів, соціальних працівників, які працюють із цією категорією підлітків, юнаків та молоді.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ісаєва Є. С. Вплив хвороби на становлення життєвих перспектив особистості / Є. С. Ісаєва // Оновлення змісту, форми та методів навчання і виховання в закладах освіти: зб. наук. праць / Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. -- Рівне : Вид-во РДГУ, 2007. - вип. 37. -- С. 70 - 73.

2. Ісаєва Є. С. Хвороба, як чинник, що перешкоджає творчому самовизначенню / Є. С. Ісаєва // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості : зб. наук. праць / За ред. В. О. Моляко. -- Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. - 2008. - Т.12. -- вип. 5. -- С. 215 - 224.

3. Ісаєва Є.С. Психологічний аналіз чинників формування життєвих перспектив особистості в умовах хвороби / Є. С. Ісаєва //Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості : зб. наук. праць; наук. ред. В. О. Моляко. -- Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. -- Т.12. -- вип. 6. -- С. 86 -- 94.

4. Ісаєва Є.С. Теоретичні аспекти проблеми ставлення до захворювання / Є. С. Ісаєва // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України; наук. ред. С. Д. Максименко. -- Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2009 -- Т. 7, вип. 19. -- С.84 -- 88.

5. Ісаєва Є. С. Мотивуючий вплив хвороби на професійне самовизначення в ранньому юнацькому віці (теоретичний аспект) / Є. С. Ісаєва // Психологія діяльності в особливих умовах : матеріали міжвузівської науково-практичної конференції, 28 квітня 2006 р. -- Харків: АЦЗУ,2006. -- С.49-- 52.

Анотація

Ісаєва Є. С. Антиципаційна спроможність як чинник формування життєвих перспектив осіб юнацького віку з особливими потребами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія - Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка. - Київ, 2010.

Виявлено, що у осіб з особливими потребами превалює ейфорійний та сенситивний типи реагування та захворювання. Доведено, що саме ці типи психологічного реагування на захворювання сприяють зниженню адаптації до життя, а власне зниженню антиципаційної спроможності.

Головним фрустратором для юнаків з особливими потребами є незадоволеність у сфері спілкування, що призводить до відсутності підтримки в референтних групах та недозволяє сформувати адекватне ставлення до майбутнього.

Запропоновано програму психологічної підтримки осіб з особливими потребами у формуванні життєвих перспектив.

Ключові слова: юнацький вік, самовизначення, самореалізація, життєва перспектива, антиципаційна спроможність, хвороба, внутрішня картина хвороби.

Аннотация

Исаева Е. С. Антиципационная состоятельность как фактор формирования жизненных перспектив людей юношеского возраста с особыми потребностями. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию особенностей антиципационной состоятельности лиц юношеского возраста с особыми потребностями в условиях формирования жизненных перспектив.

В работе определены связи между типом реагирования на заболевание и антиципационной состоятельностью людей с особыми потребностями в юношеском возрасте.

С целью исследования типа реагирования на заболевания использовался “Личностный опросник Бехтеревского института”; для изучения личностной идентичности, самооценки использовался тест М. Куна, Т. Макпартленда “Кто Я”, в модификации Т. В. Румянцевой; для выявления нарушений в системе отношений больных и определения точек психотерапевтической помощи использовались - методика незаконченных предложений Сиднея - Сакса, опросник Сердюка для изучения самооценки социальной значимости болезни; для изучения способности к вероятностному прогнозированию использовался тест антиципационной состоятельности (прогностической компетентности) В. Д. Менделевича.

Выборка состояла из 150 человек (86 юношей и 64 девушки) в возрасте от 16 до 21 года, из них 60 юношей и девушек с нарушениями опорно-двигательного аппарата и детским церебральным параличом; 30 - с глухотой и тугоухостью; 60 - с общими заболеваниями.

Выявлено, что у лиц с особыми потребностями превалирует эйфорический и сенситивный типы реагирования на заболевания, что свидетельствует о сложностях восприятия болезни, ее последствий и ограничений, к которым она может приводить или приводит. Доказано, что именно эти типы психологического реагирования на заболевание способствуют снижению адаптации к жизни, а собственно снижению уровня антиципационной состоятельности. Физический дефект влияет на Образ Я личности, тем самым влечет развитие негативного самоощущения как реакцию на восприятие окружающей социальной средой. Это деформирует характеристики межличностного взаимодействия. Так, главным фрустратором для лиц с особыми потребностями в юношеском возрасте становится неудовлетворенность в сфере общения, которая приводит к отсутствию поддержки в референтных группах и не позволяет сформировать адекватное отношение к будущему. При этом для глухих и тугоухих в юношеском возрасте наиболее фрустрирующими сферами жизни представляются материальная сфера и карьера, с наличием связи этих ограничений с нарушением общей адаптации в отношении к себе, к болезни и с будущему.

Выявлено, что наибольшая связь между типом реагирования на заболевание и антиципационной несостоятельностью проявляется у больных с нарушениями опорно-двигательного аппарата и детским церебральным параличом, а так же у больных с глухотой и тугоухостью.

Отмечено, что для глухих у тугоухих характерен высокий уровень пространственной антиципационной состоятельности, на фоне с личностно-ситуативной и временной антиципационной несостоятельностью. Важной для самореализации выступает именно пространственная ориентация, и сложности в прогнозировании временной перспективы.

Для больных с общими заболеваниями болезнь является ограничением ощущения силы и энергии, что приводит к ухудшению отношений в коллективе.

На основе полученных в исследовании результатов разработана программа психологической поддержки для людей с особыми потребностями в процессе формирования жизненных перспектив. Целью программы является психологическая поддержка больных в формировании ими жизненных перспектив. Программа психологической работы состоит из двух частей: теоретической, где обоснован выбор методов психотерапевтической работы и практической, в которой осуществляется работа с юношами и девушками, а так же членами их семьи. В основу психологической работы были положены следующие принципы: 1) высокая мотивация терапевта при работе с больными; 2) использование двигательных упражнений, направленных на осознание собственного тела и границ индивидуальных возможностей, с учетом дефекта; 3) формирование индивидуальной и групповой работы с участниками, на основе выявления или формирования собственных ресурсов для формирования представлений про реальные возможности и ограничения; 4) четкое структурирование границ, организация временных рамок, с целью формирования ответственного отношения к собственной жизненной позиции.

Ключевые слова: юношеский возраст, самоопределение, самореализация, жизненная перспектива, антиципационная состоятельность, болезнь, внутренняя картина болезни.

Annotаtion

Isaeva E. S. Antipacipate consistency as forming factor of life prospective of youth with special needs. - Typescript.

Dissertation for a academic degree in psychological science by specialty -19.00.04 - medical psychology. Kyiv National Taras Shevchenko University, Kiev, 2010.

Revealed, that persons with special needs have euphoric and sensitive types of reacting on diseases. Proved that exactly this types of reacting on diseases promote deterioration of life adaptation, notably decreasing of anticipate consistency level. Thus the main frustration factor for persons with special needs is dissatisfaction in communication area which leads to absence of support in reference groups and does not allow to form an adequate perception of future.

A psychological support program for forming life prospective for persons with special needs were offered.

Keywords: teen age, self-determination, self-actualization, life prospective, anticipate consistency, inner disease picture.

Размещено на Allbest.ru