Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний лінгвістичний університет

Кафедра психології і педагогіки

Курсова робота

на тему: Вплив атмосфери сімейного життя на процес і результат виховання дітей

Студентки 303 групи

Долгової Дарії Олександрівни

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук,

доцент Соловей М. І.

Київ - 2012



ВСТУП

Актуальність дослідження. Актуальність проблеми та її недостатнє дослідження зумовили вибір теми нашого дослідження. Немає сумнівів в тому, що сім'я - найвища цінність на Землі, яка робить життя кожної людини щасливим, повноцінним, плідним. Але за останнє десятиліття намітилася низка тривожних тенденцій, які свідчать про кризові явища в житті сім'ї, що зачіпають як подружні, так і дитячо-батьківські відносини. Зміна демографічної ситуації - падіння народжуваності і, як наслідок, збільшення питомої ваги однодітних сімей - призводить до труднощів особистісного розвитку й недостатньої комунікативної компетентності дітей, що виховуються в таких сім'ях.

Поряд зі сприятливою тенденцією активного включення батька в процес виховання ще на етапі раннього дитинства дитини настільки ж яскраво виступає тенденція дистанціювання батька від проблем виховання, його низька емоційна включеність та орієнтація на батьківство - важливий фактор у досягненні особистісної ідентичності й психологічної зрілості.

Дисгармонійність системи сімейного виховання є досить розповсюдженим симптомом дисфункції сучасної сім'ї, де актуальними показниками дисгармонії сімейного стилю виховання можна вважати зростання випадків жорстокого поводження з дітьми чи, наприклад, суперечливого виховання.

Проблеми, пов'язані з вихованням, є найбільш актуальними на сьогодні, адже деякі молоді батьки не розуміють, якої шкоди вони завдають своїм дітям через «неправильне виховання», через свій поганий приклад, через свою неготовність до виконання найголовнішої функції - функції виховання дитини. сім'я дитина виховання контроль

Від ступеню стійкості й послідовності сімейного виховання залежить стабільність збереження основних характеристик виховного процесу - типу емоційного прийняття дитини, кількості й змісту вимог і заборон, виду контролю, рівня протекції, способів вирішення конфліктів.

Дану проблему досліджували такі педагоги-науковці, як А. Макаренко, В. Семиченко, М. Стельмахович, В. Федяєва та інші.

Об'єктом нашого дослідження є умови виховання дітей у сім'ї.

Предметом дослідження є взаємозв'язок між атмосферою сімейного життя і результатами виховання дитини.

Основною метою дослідження є визначення тісноти взаємозв'язку між атмосферою сімейного життя і результатами виховання дитини.

Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання:

1. Визначити сутність та мету сімейного виховання.

2. Охарактеризувати основні тенденції у розвитку сучасної сім'ї.

3. Визначити та експериментально перевірити особливості процесу виховання дітей у різних типах сімей.

Під час написання нашої роботи були використані наступні методи:

· аналіз наукової літератури вітчизняних та зарубіжних дослідників з теми дослідження;

· анкетування, бесіда, спостереження та порівняння;

· систематизація, зіставлення здобутих фактів, узагальнення результатів дослідження.

Курсова робота складається зі вступу, 2 розділів, висновків, резюме, та списку використаних джерел.



РОЗДІЛ 1. АТМОСФЕРА В СІМ'Ї ЯК ОСНОВНА ПЕРЕУМОВА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

1.1 Сутність та мета сімейного виховання

Сім'я -- невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їхні діти (власні або усиновлені), кровні родичі чи інші особи, пов'язані родинними зв'язками з подружжям [11, c. 12].

Сім'я функціонує на основі спільного побуту, економічного, морально-психологічного укладу, виховання дітей, взаємної відповідальності. Вона забезпечує соціалізацію людини, самореалізацію особистості, захист від проблем, сприяє формуванню особистості з усталеною поведінкою.

Життєдіяльність сім'ї реалізується через основні її функції: матеріально-економічну (бюджет сім'ї, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, набуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил); житлово-побутову (забезпеченість житлом, ведення домашнього господарства, організація побуту); репродуктивну (продовження людського роду); комунікативну (створення сприятливого сімейного мікроклімату, внутрішньосімейне спілкування, взаємостосунки сім'ї з мікро- і макросередовищем, контакт із засобами масової інформації, літературою, мистецтвом); виховну (формування особистості дитини, передача їй соціального досвіду); релактивну (організація вільного часу та відпочинку).

Сім'я є також персональним середовищем життя і розвитку дитини, яке зумовлює спосіб життя та її соціальне існування. Особливості цього характеризують такі параметри [2, c. 42]:

-- соціокультурний (стосується освітнього рівня батьків, їх участі у суспільному житті). Рівень культури сім'ї визначається повагою до особистості дитини, усвідомленням впливу сімейної атмосфери на її формування, урахуванням цього при спілкуванні;

-- соціально-економічний (означає матеріальну забезпеченість сім'ї, завантаженість батьків на роботі);

-- техніко-гігієнічний (характеризує умови проживання, забезпеченість житлом, особливості способу життя);

-- демографічний (виражається в структурі та чисельності сім'ї).

Сім'я є різновіковим колективом. Структура її багато в чому залежить від звичаїв, культурних і національних традицій, моральних та правових норм. У її межах формується система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначає психологічний клімат в сім'ї. Тут формується світогляд дитини, ставлення до навколишнього світу. Спільне ведення домашнього господарства впливає на рівень матеріальної забезпеченості, можливості самореалізації особистості, її смаки, уподобання, ціннісні орієнтації. У сім'ї дитина набуває вмінь і навичок в різних сферах суспільного життя, насамперед, навичок людського спілкування. Поступово у неї формується досвід сімейного життя, ставлення до родини.

Атмосфера сімейного життя - це психологічний клімат в родині, який визначається стилем спілкування членів сім'ї, особливостями сприйняття та обміну інформацією і виражається в різних формах спільних дій батьків і дітей. Вона включає в себе духовне життя батьків і дітей, єдність їх інтересів, захоплень, переживань. В цьому випадку психологи говорять про духовну єдність сім'ї, коли кожен прагне зрозуміти інших, розділити їх турботи, допомогти. Духовна єдність згуртовує сім'ю в колектив, допомагає створенню загального стилю і тону життя.

В сім'ї закладаються основи формування особистості. Сім'я пов'язана кровними і родинними відносинами, поєднуючи подружжя, дітей і батьків, об'єднує одночасно два, три, а інколи й чотири покоління: батько й мати, бабуся й дідусь, онуки й правнуки. Шлюб двох людей ще не є сім'я. У відтворенні людського роду та у дітонародженні і вихованні полягають основні функції сім'ї [4, c. 193].

Сімейне виховання відбувається в процесі життя - у відносинах близькості, у справах і вчинках, які здійснює дитина. Зі своїх стосунків із батьком і матір'ю вона засвоює перші обов'язки перед суспільством. У сім'ї дитина рано привчається до праці. Під впливом сімейних принципів і всього сімейного укладу виховується твердість характеру, гуманізм, зосереджений розум. Саме в сім'ї дитина спостерігає й відчуває почуття любові до батьків і сама одержує від них цю любов і ласку.

К. Ушинський розуміє сімейне виховання як цілеспрямований процес формування «людини в людині». Саме виховання, говорить він, повинне готувати людину до праці, до життя. Для цього необхідно, щоб діти були розумово розвинені, морально досконалі, фізично здорові.

Він також порушує питання про виховання моральності в сім'ї. На його думку, сутність морального виховання в сім'ї не в кодексі правил поведінки, а в тому, щоб створити внутрішню спрямованість людини. Таким чином, першим і основним завданням сімейного виховання К. Ушинський уважає підготовку людини до життя [5].

Метою сімейного виховання є формування таких рис і якостей особистості, які допоможуть гідно подолати життєві труднощі, перешкоди й негаразди. Розвиток інтелекту і творчих здібностей, пізнавальних сил і початкового досвіду трудової діяльності, морального та естетичного формування, емоційної культури і фізичного здоров'я дітей -- все це залежить від сім'ї, від батьків і все це є завданнями сімейного виховання.

Отже, сім'я є невеликою соціальною групою, яка забезпечує соціалізацію людини, самореалізацію особистості та сприяє формуванню особистості з усталеною поведінкою. У ній закладаються основи формування особистості. Саме у сім'ї здійснюється сімейне виховання і саме під впливом сімейних принципів і всього сімейного укладу формуються навички, необхідні для подальшого життя у соціумі



1.2 Основні тенденції у розвитку сучасної сім'ї

Розуміння та врахування особливостей сучасної сім'ї вчителями і батьками сприяють реалізації її виховних можливостей. До найважливіших особливостей сучасності належать [4; 11; 17]:

1. Зміна ціннісних орієнтацій дітей і їх батьків. Багато представників сучасної молоді здебільшого не вірить в істинні цінності й доброчинність, почувають себе обманутими. Як результат -- збільшується кількість малолітніх злочинців. У системі життєвих цінностей у багатьох батьків переважає прагнення до збагачення, намагання виховати в дітей прагматичність, раціоналізм, воля до успіху. Благородство, доброта, вміння співчувати і допомагати іншим часто недооцінюються.

2. Відокремлення молодої сім'ї від родини. У сучасних умовах -- це об'єктивний фактор, зумовлений соціально-економічним розвитком суспільства, його продуктивних сил, рівня культури. Комплекс цих чинників забезпечує зміцнення й розвиток сім'ї як самостійного соціального інституту, який самостверджується без нехтування життєвого досвіду старших. В окремих сім'ях, які є мобільним соціально-економічним інститутом суспільства, створюється і сприятливий психологічний клімат для виховання дітей. Однак частіше молода сім'я, як правило, зазнає труднощів через побутову невлаштованість, матеріальні труднощі, професійно-виробничі негаразди, що впливає на виховання дітей.

3. Зменшення чисельності сім'ї. Зменшення народжуваності дітей спричинене загостренням конкуренції на ринку робочої сили, зайнятістю подружжя, зростанням матеріальних витрат на виховання, надмірним навантаженням на жінку-матір вдома і на виробництві, несприятливими житловими, побутовими умовами, егоїстичним прагненням батьків «пожити для себе». Збільшення кількості однодітних сімей зумовлює відчуженість між дітьми, егоїзм, оскільки вони не мають зразка виявлення турботи, поваги до інших.

4. Специфічність соціального укладу в міських та сільських сім'ях. Відмінності в культурі сімейного життя відбиваються на розвитку дітей. Особливості домашнього господарства сприяють залученню дітей до справ у сім'ї, формують у них працелюбність, вболівання за сімейні справи, відповідальне ставлення до життя. Діти виростають у специфічній морально-етичній атмосфері села, яка стримує антисоціальну поведінку, але нерідко вона пригнічує особистість, гальмує розвиток якостей, які потрібні людині в іншому середовищі. У місті такий контроль обмежений.

5. Залежність виховання від рівня освіти батьків. Існує пряма залежність освіченості батьків та успішності їх дітей. Проте з посиленням зайнятості батьків та дезінтеграцією сім'ї така залежність знижується.

6. Вплив соціально-педагогічних умов на самореалізацію. За теорією Абрахама Маслоу, якщо не задовольняти біологічні потреби дитини, не гарантувати їй безпеку, не формувати її впевненість у тому, що і в майбутньому ці потреби будуть задоволені, то проблематично очікувати від неї діяльності, яка сприятиме її подальшій самореалізації. Потреби кожної людини структуруються за ієрархічним принципом у різній послідовності. Загалом, це біологічні потреби, безпека і впевненість у майбутньому, любов та належність до конкретної соціальної групи, самооцінка, самореалізація тощо.

У 90-х роках XX ст. у зв'язку з трансформацією соціально-економічної системи в Україні виникли серйозні проблеми щодо задоволення біологічних потреб як конкретних людей, так і великих соціальних груп. Це разом з іншими чинниками (екологічна ситуація, соціально-медичні проблеми, що виникли внаслідок Чорнобильської катастрофи) значно погіршило демографічне становище в Україні, що дало підстави стверджувати про тривожний процес депопуляції її населення в останні роки XX -- на початку XXI ст. Зміна соціальних, етичних пріоритетів, прорив у вітчизняний інформаційний простір далеко не найкращих зразків масової культури спричинили, попри деякі позитивні впливи, нівеляцію змісту людського життя.

7. Обмеження позитивного впливу соціального оточення дитини. Урбанізація населення, лібералізація інформаційного простору, дефіцит спілкування в сім'ї та з ровесниками, недостатня окресленість морального ідеалу на рівні державної гуманітарної політики спричиняють маніпулювання свідомістю дитини, деформують систему життєвих пріоритетів і цінностей.

8. Нерозуміння батьками механізмів формування гуманних взаємин з дітьми, їх прагнення до рольової або особистісної позиції. Кожна з цих крайнощів має негативні наслідки: відчуження дітей від батьків, обмеження їхніх стосунків побутовою сферою («зроби, принеси, подай»). Нерідко батьки недооцінюють вплив морально-психологічних стосунків, взаємної любові, поваги, турботливості в сім'ї на виховання гуманних рис дитини. Гармонійність сімейного виховання залежить від щирості й чесності любові до дітей. Діти не можуть нормально розвиватися за рахунок авансованих почуттів, прагнуть, щоб їх сприймали і любили такими, які вони є. У цьому мудрість батьківської любові. В основі виховної діяльності у сім'ї має бути формула здорового батьківства, яку виводять з любові та вимогливості. Зосередження на любові за рахунок вимогливості призводить до неповаги авторитету батьків, і навпаки -- авторитарна, гнітюча атмосфера в сім'ї навіює дитині думки, що її не люблять і вона нікому не потрібна. Стратегія батьків у вихованні дитини має полягати в досягненні рівноваги між милосердям і справедливістю, між ніжністю й вимогливістю, між любов'ю і суворістю та у формуванні в неї рис характеру, які є основою здорового родинного життя.

Досліджуючи питання педагогічного спілкування, В.С. Грехнєв з'ясував, що зміни в суспільстві, які відбулися, дали нам прискорену фізіологічну дорослість (акселерацію), значну поінформованість, більш високу матеріальну забезпеченість батьків частини дітей, збільшення кількості малодітних сімей, високий освітній рівень батьків і їх високу соціальну активність. Все це негативно вплинуло на виховний процес у сім'ї. У частини дітей з цих причин громадянське становлення відбувається зі значним запізненням, для багатьох із них характерні політична наївність, споживацьке ставлення до життя, прагматизм [11, с.50].

Із плином часу проблеми сімейного виховання ускладнюються. Як зазначає В.А. Семиченко, останнім часом збільшилася кількість дітей, що тривалий час залишаються без догляду дорослих, батьків та вихователів [6, с. 68]. Це пояснюється тим, що нині родина переживає важкі часи - ідеологічну та професійну переорієнтацію, пошуки нової роботи, визначення нових життєвих пріоритетів, а також нерозвиненість соціальних інститутів. Погіршилася соціальна робота з дітьми: кількість спортивних секцій, гуртків спортивного, культурного, оздоровчого характеру значно скоротилася. А ті, що функціонують, втратили державну підтримку, стали платними, тому далеко не кожна родина може дозволити собі віддати туди дитину.

Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.

Таким чином, у зв'язку зі зміною особливостей сучасного життя можна виявити фактори, що впливають на процес виховання дитини не у позитивному значенні. Перш за все, ці тенденції перешкоджають реалізації виховних можливостей власне батьків та вчителів. У зв'язку з перестановкою сучасних пріоритетів життя значно ускладнюються проблеми сімейного виховання.



РОЗДЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ'Ї

2.1 Організація і проведення дослідження

Тема нашої курсової роботи зумовила проведення експериментального дослідження, яке дозволило б дати оцінку тому, як атмосфера сім'ї впливає на виховання дітей.

Отже, перед нами стоять наступні завдання:

1) провести опитування батьків за допомогою анкетування, бесіди та інтерв'ю;

2) порівняти результати нашого дослідження та дослідження науковців;

3) розробити практичні рекомендації для батьків щодо покращення процесу виховання дітей.

Було проведено анкетування трьох типів сімей: неповної багатодітної сім'ї з низьким прибутком, повної однодітної сім'ї з середнім фінансовим прибутком та фінансово забезпеченої неповної однодітної сім'ї.

Питання відповідатимуть завданням дослідження, будуть сформульовані ясно, а варіанти відповідей у закритих запитаннях будуть чіткими. Також у анкеті будуть відсутні будь-які натяки на певну відповідь. Батькам буде запропоновано спочатку відповісти на прості запитання, які стосуються певних фактів чи подій. Другий блок питань міститиме складніші запитання,де опитувані повинні будуть дати певну оцінку своїм діям чи думкам. У останньому блоку запитань батькам буде запропоновано відповісти на запитання у вільній формі, змоделювати певну ситуацію, а також запропонувати вирішення даної проблеми. Заключним етапом дослідження буде аналіз результатів анкетування. На основі цих результатів будуть зроблені висновки щодо даного дослідження.



2.2 Результати дослідно-експериментальної роботи

У результаті нашого дослідження було отримано наступні результати: усі опитані батьки вважають, що вони достатньо володіють основами педагогіки та не вважають за необхідне удосконалювати свої знання. Опитування декількох батьків показало справжню увагу до своїх дітей, їхнє знання про те, чим живе їхня дитина, її інтереси та захоплення.

Результати анкетування батьків багатодітних неповних сімей дають можливість зробити висновки, що у таких сім'ях діти відчувають психологічний дискомфорт, спричинений браком спілкування. Деякі батьки висловили думку про те, що вчителі у школі займаються вихованням дітей, тому особливого сенсу у навідуванні до школи та спілкуванні з вчителями вони не бачать. Також батьки зауважили, що діти не завжди діляться з ними своїми думками, мріями чи планами, що говорить про недовіру дітей до своїх батьків.

Щодо результатів опитування однодітних неповних сімей з достатнім фінансовим забезпеченням, то тут спостерігаються позитивні тенденції. Батьки приділяють багато уваги духовному розвитку дітей, у сім'ї панує взаємоповага та довірливе спілкування між дітьми та батьками, надається значна увага результатам дитини в школі. Таким чином, можна зробити висновок про те, що у таких сім'ях панує позитивна моральна атмосфера для розвитку дитини. Отже, якщо порівняти результати нашого дослідження з дослідженнями науковців, можна зробити висновок, що у більшості своїй сім'ї підтверджують думки вчених-педагогів щодо тенденцій виховання дітей. У повних сім'ях батьки намагаються приділяти більше уваги вихованню своїх дітей, їхньому всебічному розвитку. На противагу цьому, у неблагополучних сім'ях батьки з тих чи інших причин не можуть ґрунтовно зайнятись вихованням дітей, в результаті чого у подальшому можуть виникнути серйозні проблеми у відносинах всередині сім'ї.



2.3 Педагогічна освіта батьків та взаємодія батьків з учителями

Для ефективного сімейного виховання необхідно формувати у самих батьків педагогічно обґрунтовану цілеспрямованість на спілкування з власними дітьми. Батьків потрібно вчити здоровому образу життя, оскільки однією з найважливіших турбот батьків є турбота про здоров'я дітей. В сучасних умовах діти потребують виховання розумної практичності, ділового розрахунку, чесного підприємництва. Але спочатку всім цим повинні оволодіти батьки.

Сімейне виховання розпочинається з любові до дитини. Педагогічно доцільна батьківська любов -- це любов до дитини в ім'я її майбутнього, на відміну від любові в ім'я задоволення власних швидкоплинних батьківських почуттів, бажання батьків «купити» дитячу любов і прихильність, «сюсюкання». Сліпа, нерозумна любов деформує у свідомості дітей систему цінностей, породжує утриманство. У дітей формується зневага до праці, не розвивається почуття вдячності, безкорисної любові до батьків та інших родичів.

Виховний процес у сім'ї не має меж, початку чи кінця. Батьки для дітей -- це життєвий ідеал, нічим не захищений від пильного дитячого ока. В сім'ї координуються зусилля всіх учасників виховного процесу: школи, вчителів, друзів. Сім'я створює для дитини ту модель життя, в яку вона залучається. Існує багато гарних сімей, які усвідомлюють це високе батьківське покликання. Вплив батьків на власних дітей повинен забезпечувати їхню фізичну досконалість і моральну чистоту. Кожна дитина мимовільно й не усвідомлено повторює своїх батьків, наслідує татуся і маму, бабусю й дідуся. Саме діти відображають соціальне середовища, в якому живе сім'я [15].

Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із свідчень якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому школа має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є [12, c. 39]:

Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи.

Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання («Трудове виховання», «Найкоротший шлях до добра -- через прекрасне» тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом.

День відчинених дверей. Головна мета -- показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення школи, організації програми свята (концерту, зустрічей у класах, відвідання виставок, спортивних змагань тощо).

Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Один з варіантів -- формування проблемної тематики («Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?» тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник («Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю», «Охарактеризуйте стан Вашої дитини (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю», «Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?», «Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?» та ін.).

Відвідування батьків вдома. Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя учня, консультуванню щодо єдиних вимог до дитини, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі школи тощо. Відвідувати батьків учнів можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід вчителя викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості.

Листування. Передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи учня в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні його труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її із змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи.

Консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань.

Запрошення батьків до школи. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про шкільні проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки учня викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо учитель має рацію.

Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівці, які опікуються проблемами виховання молоді.

Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є в учнів певного класу, чи в окремої дитини.

Для забезпечення форм і змісту співпраці школи і батьків використовують усні журнали; педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах). Ефективними є спільні тематичні заходи «дерево родоводу» -- зустрічі поколінь; «у сімейному колі» (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); «родинний міст» -- зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання; «народна світлиця» -- звернення до народних традицій у сімейному вихованні; «день добрих справ» -- спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей; «дискусійний клуб» -- обговорення проблемних питань виховання; «аукціон ідей сімейного виховання», «батьківський ринг», «дні довіри», «сімейні дні в класі» тощо.

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання вчителів.

Батьківський комітет класу. Створюють з метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв'язку сім'я -- школа, для поточного коригування управлінських рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім'ї у вихованні та навчанні дітей. Діє відповідно з положенням про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. До роботи в ньому залучають найактивніших батьків, авторитетних людей з високою громадянською свідомістю, які виявляють інтерес до справ класу, школи. їх обирають на батьківських зборах класу. На засіданні батьківського комітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи. Батьківський комітет працює у тісному контакті з класними керівниками.

Загальношкільний батьківський комітет. Обирають на загальношкільних батьківських зборах із представників батьківських комітетів класів. Тоді ж обирають голову батьківського комітету школи, створюють комісії: навчальну, культурно-масової роботи, господарську, трудового виховання і професійної орієнтації, педагогічної пропаганди. Комітет пропонує рішення, які потім обов'язково розглядаються адміністрацією школи.

До сфери його діяльності входять піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.

У роботі з батьківськими комітетами вчителі, адміністрація школи повинні виявляти тактовність, доброзичливе, уважне ставлення до їх пропозицій, своєчасно реагувати на них, розуміти, що їх діяльність сприяє спілкуванню, зближенню педагогів з батьками і на цій основі успішному вирішенню багатьох складних питань виховання.

Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань. Сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом. Налагодження контактів, спілкування батьків з дітьми, класним керівником у процесі виконання педагогічних рекомендацій сприяє зближенню дітей з батьками.

Адресовані батькам рекомендації, прохання найчастіше стосуються таких аспектів шкільного життя:

-- проведення безпосередньої роботи з дітьми: індивідуальної (наставництво, шефство), групової (керівництво гуртком за інтересами);

-- надання організаційної допомоги вчителю: наприклад, сприяння в проведенні екскурсій (надання транспорту, забезпечення путівками), організація зустрічей з цікавими людьми, комплектування класної бібліотеки, клубу аматорів книги тощо;

-- участі у зміцненні матеріальної бази школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінетів, виготовлення обладнання, приладів, ремонт школи тощо).

В організації такої роботи з батьками важливо знайти їх можливості (чим вони можуть допомогти школі), коректно висловити свої пропозиції у письмовій формі (найкраще це робити на класних батьківських зборах).

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учитель повинен враховувати важливість таких чинників [15]:

1. Запрошення батьків до співробітництва. Часто вчитель вважає, що батьки перебувають в опозиції до нього. Намагаючись запобігти можливим запереченням з їх боку, він починає розмову в директивному тоні замість того, щоб зрозуміти їх почуття, виявивши стриманість, відкритість. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками -- перший крок до співпраці з ними.

2. Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.

3. Визнання важливості батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4. Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.

5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог. До них належать:

-- використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків;

-- довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. Психологічно батьки готові підтримати потреби школи. Навіть ті батьки, які не мають педагогічної підготовки й освіти, з розумінням і відповідальністю ставляться до виховання дітей;

-- педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї. Класний керівник -- особа офіційна, але за специфікою своєї роботи може стати свідком стосунків, які приховуються від сторонніх. Якою б не здавалася йому сім'я, учитель повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім'ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини;

— життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості. Формування особистості дитини передбачає подолання труднощів, протиріч у її житті. Важливо, щоб це сприймалося як вияв закономірностей розвитку (нерівномірність, стрибкоподібний характер, причинно-наслідкова обумовленість, вибіркове ставлення дитини до виховних впливів), тоді складнощі, протиріччя, несподівані результати не викликатимуть розгубленості у педагога.

В сучасних умовах необхідні глибокі й фундаментальні дослідження з проблем сімейного виховання, якими займаються Центри сім'ї і дитинства, Інститут педагогіки АПН України, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, педагогічні університети й інститути та ін. Складена національна програма «Діти України», яка спрямована на пріоритетне вирішення проблем дитинства: внесені і затверджені Верховною радою України зміни і доповнення до «Кодексу про шлюб та сім'ю України», прийнято Верховною Радою України Закон «Про Державну допомогу сім'ям з дітьми» (23.12.1993) та ін. Досліджується проблема сімейного виховання з урахуванням релігійних традицій; передбачається обґрунтування принципів використання народної педагогіки в сімейному вихованні. У цьому зв'язку заслуговує на увагу творчість М.Г. Стельмаховича та В.О. Сухомлинського [16].

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що для ефективного сімейного виховання необхідно формувати педагогічно обґрунтовану цілеспрямованість у самих батьків на спілкування з власними дітьми, так як вплив батьків на власних дітей повинен забезпечувати їхню фізичну досконалість і моральну чистоту. На сучасному етапі утвердження нових суспільних цінностей, а також із процесами глобалізації, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Саме тому школа має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи.



ВИСНОВКИ

В ході дослідження нами були виконані поставлені завдання.

1. В сім'ї закладаються основи формування особистості. Під впливом сімейних принципів і всього сімейного укладу виховується твердість характеру, гуманізм, зосереджений розум. сутність морального виховання в сім'ї не в кодексі правил поведінки, а в тому, щоб створити внутрішню спрямованість людини. Таким чином, першим і основним завданням сімейного виховання є підготовка людини до життя.

Метою сімейного виховання є формування таких рис і якостей особистості, які допоможуть гідно подолати життєві труднощі, перешкоди й негаразди. Розвиток інтелекту і творчих здібностей, пізнавальних сил і початкового досвіду трудової діяльності, морального та естетичного формування, емоційної культури і фізичного здоров'я дітей -- все це залежить від сім'ї, від батьків і все це є завданнями сімейного виховання.

2. Основною негативною тенденцією розвитку сучасних сімей є те, що у системі життєвих цінностей в багатьох батьків переважають прагнення до збагачення, намагання виховати в дітей прагматичність, раціоналізм, волю до успіху. Благородство, доброта, вміння співчувати і допомагати іншим часто недооцінюються.

Головна позитивна тенденція - відокремлення молодої сім'ї від родини. У сучасних умовах -- це об'єктивний фактор, зумовлений соціально-економічним розвитком суспільства, його продуктивних сил, рівня культури. Комплекс цих чинників забезпечує зміцнення й розвиток сім'ї як самостійного соціального інституту, який самостверджується без нехтування життєвого досвіду старших.

3. Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Школа має дбати про постійний розвиток педагогічних знань батьків, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є: педагогічний лекторій, класні батьківські збори, відвідування батьків вдома, університет педагогічних знань, консультації батькам тощо.

Дана робота присвячена визначенню впливу атмосфери сімейного виховання на процес і результат виховання дітей.

По-перше, у процесі дослідження ми визначили сутність та мету сімейного виховання.

По-друге, охарактеризували основні тенденції у розвитку сучасної сім'ї.

По-третє, визначили та експериментально перевірили особливості процесу виховання дітей у різних типах сімей.

По-четверте, визначили основні принципи педагогічної освіти батьків та охарактеризували основні напрями взаємодії батьків з учителями.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аметова Є. Р. Про значення сім'ї у формуванні вільної особистості дитини // Педагогіка і психологія. - 2006. - № 2. - С. 36.

2. Зайченко І.В. Педагогіка / І. В. Зайченко . - К.: Освіта України, 2008. - 523 с.

3. Картузов А.Г. Ответственное отцовство: Новые формы социальной работы. / А. Г. Картузов. - М., 2009. - 210 с.

4. Кошонько Г.А. Вплив сімейного виховання на формування особистості дитини / Г. А. Кошонько //Психологічні науки. - 2010. - №53. - С. 191-196.

5. Кузьмінський А.І. Педагогіка родинного виховання: Навч. посіб. / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. - К.: Знання, 2006. - 324 с.17.

6. Михайлик В.Б. Виховання в сім'ї // Позакласний час. - 2006. - № 13-14. - С. 66-68.

7. Пастух Л.В. Вплив сім'ї на розвиток духовності дітей // Психол. газета. - 2006. - № 13. - С. 2-4.

8. Рибальченко І.М. Взаємодія з батьками. - Х.: Вид. група „Основа”, 2007. - 208 с.

9. Семенова Н. А. Підвищення педагогічної майстерності батьків у процесі педагогізації сімейних відносин // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. Випуск 19. - К.: Видавничий центр КНЛУ, НМАУ, 2002. - С. 10-13.

10. Трикутник партнерства: педагоги - батьки - діти. - Х.: Веста: Видавництво „Ранок”, 2008. - 240 с.

11. Федяєва В. Сімейне виховання як об'єкт історико-педагогічних досліджень // Шлях освіти . - 2004. - № 2. - С. 50

12. Шерстюк О.М., Марценюк В.А., Мотигін В.В. Тато-школи: як створити та забезпечити стале функціонування. Методичний посібник: - Вінниця: ФОП Данилюк В.Г., 2009 - 124 с.

13. 7я.ру: все о детях и семне. Семейный портал. [Електронний ресурс.]. Режим доступу: http://www.7ya.ru. - Назва з екрану.

14. Вчитель вчителю, учням та батькам. [Електронний ресурс.]. Режим доступу до журн.: http://teacher.at.ua. - Назва з екрану.

15. Дім та сім'я. Нотатки на полях. [Електронний ресурс.]. Режим доступу до журн.: http://www.homelifes.ru/page/rozvitok-i-vihovannja-ditini. - Назва з екрану.

16. Мама-Тато: сайт для батьків, усе для дітей. [Електронний ресурс]. Режим доступу до вид.: http://www.mama-tato.com.ua/. - Назва з екрану.

17. Международный центр отцовства. [Електронний ресурс]. Режим доступу до вид.: http://uafathers.com. - Назва з екрану.

18. Тато-школа. Всеукраїнська мережа. [Електронний ресурс]. Режим доступу до журн.: http://papa-ua.net. - Назва з екрану.

19. Тренинг ПРО. Тренинги профессионального и личного роста. [Електронний ресурс]. Режим доступу до журн.: http://www. http://trening.biz.ua. - Назва з екрану.

20. Форум психологии. В поисках истины. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.rsd.in.ua. - Назва з екрану.

Размещено на Allbest.ru