Проблема девіантної поведінки у дівчат

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Як суб'єкт соціальних відносин особистість характеризується соціальною активністю, здатністю впливати на оточення, змінюючи його і себе. Причому активна діяльність особистості лише тоді є продуктивною, коли вона узгоджується з культурними надбаннями суспільства, коли її поведінка взаємозв'язана з оточуючими і має соціальний характер.

Соціальна поведінка -- це дії людини стосовно суспільства, інших людей, до оточуючої природи і речей.

Діяльність і поведінка особистості детермінується, тобто обумовлюється, обмежується не лише внутрішнім механізмом мотивації, взаємодії потреб, інтересів, цінностей особистості. Ззовні на поведінку людини впливають існуючі у суспільстві норми.

За своїм характером соціальна поведінка, може бути найрізноманітнішою: альтруїстичною або егоїстичною, законослухняною або протизаконною, серйозною або легковажною, коректною або грубою і т. д.

Унаслідок різноманітних причин духовного, економічного, політичного характеру в суспільстві завжди є люди з девіантною поведінкою,

Девіантна поведінка -- поведінка, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів. Наприкінці XIX і початку XX століття були поширені біологічні і психологічні трактування причин девіації.

Італійський лікар Цезаре Ломброзо вважав, що існує прямий зв'язок між злочинною поведінкою і біологічними особливостями людини. Особливе значення він додавав рисам обличчя. Американський лікар і психолог Вільям Шелдон підкреслював важливість будови тіла. Прихильники психологічного трактування пов'язували девіацію з психологічними рисами (нестійкістю психіки, порушенням психологічної рівноваги і т. п.).

Залежно від способів взаємодії з реальністю і порушення тих чи інших норм суспільства девіантна поведінка поділяється на п'ять типів:

1 - делінквентна - девіантна поведінка, яка у крайніх своїх проявах є діями, що тягнуть за собою кримінальне покарання. Характерна для людей; - з нестійким внутрішнім світом; - з високим рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників правових норм; - можуть лише випадково вчинити злочин.

Делінквентна поведінка може проявитися, зокрема, в бешкетництві і бажанні порозважатись (наприклад, підліток з цікавості і за компанію може кидати з балкону важкі предмети чи їжу в перехожих, отримуючи задоволення від точності попадання в "жертву"; людина може зателефонувати в диспетчерську аеропорту і попередити про нібито закладену в літаку бомбу; щоб привернути до себе увагу, молодий чоловік може спробувати залізти на телевізійну башту).

2 - адиктивна поведінка - одна з форм девіантної поведінки з формуванням прагнення до втечі від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану через вживання деяких речовин чи постійну фіксацію уваги на певних видах діяльності, що спрямоване на розвиток і підтримання інтенсивних емоцій.

Особливості людей з адиктивними формами поведінки: - прагнення говорити неправду; - прагнення звинувачувати інших, знаючи, що вони невинні; - прагнення до втечі від відповідальності у прийнятті рішень; - стереотипність, повторюваність поведінки; - залежність; - тривожність.

3 - патохарактерологічний тип девіантної поведінки - поведінка, зумовлена патологічними змінами характеру, які сформувались у процесі виховання: розладами особистості (психопатії), явно вираженими акцентуаціями характеру, невротичним розвитком особистості.

Дисгармонійність рис характеру призводить до того, що змінюється уся структура психічної діяльності людини.

Найбільш характерні мотиви: - прагнення до реалізації неадекватно завищеного рівня домагань; - тенденція до домінування і володарювання; - впертість; - образливість; - нетерплячість до протидії; - схильність до самозвинувачення і пошуків приводів для розрядки афективного напруження; - егоцентризм; - жага визнання;

4 - психопатологічний тип девіантної поведінки - ґрунтується на психопатологічних симптомах чи синдромах, що є проявами тих чи інших психічних захворювань. Як правило, мотиви поведінки психічно хворого залишаються незрозумілими до тих пір, поки не будуть виявлені основні ознаки психічних розладів.

Людина може проявляти девіантну поведінку через:

- порушення сприймання - галюцинації чи ілюзії (наприклад, закривати чимось вуха, до чогось прислухатись, шукати неіснуючий об'єкт, розмовляти із собою),

- порушення мислення (наприклад, висловлює, відстоює і намагається досягти поставленої мети на основі неадекватного тлумачення дійсності, активно обмежувати сфери свого спілкування з оточуючим світом через нав'язливі ідеї і страхи),

- порушення вольової активності (здійснює нерозумні і незрозумілі вчинки чи місяцями бездіє, здійснює стереотипні рухи чи надовго застигає в одноманітній позі).

5 - девіації, зумовлені гіперздібностями людини - людина, здібності якої значно перевищують середньостатистичні, розглядається як така, що виходить за рамки нормальної (це прояв обдарованості, таланту, геніальності у якійсь одній з діяльностей людини).

Відхилення в бік обдарованості в одній сфері часто супроводжується девіаціями у повсякденному житті. Така людина часто виявляється непридатною до "побутового, приземленого" життя. Вона нездатна правильно розуміти і оцінювати вчинки та поведінку інших людей, виявляється наївною, залежною і неготовою до труднощів повсякденного життя.

1. Профілактика та корекція

Проблема на сьогодні набуває глобальності оскільки все частіше дівчата стають на протиправний шлях, тому профілактика повинна проводитися ще у початкових класах, коли формується характер особистості.

Умови успішної профілактики: використовувати організаційні форми вирішення проблеми, доступні для дівчат шкільного віку; навчати основам саморегуляції поведінкою; спілкування з мікросоціумом дівчат.

Профілактична робота здійснюється на таких рівнях:

· Особистісному (консультування, тренінги)

· Сімейному (посилення позитивного впливу батьків)

· Соціальному (розглядає проблеми суспільства)

Ефективність профілактичної роботи забезпечується вчасністю, доцільністю проведення заходів, а також виявлення осіб групи ризику (дівчат із неблагополучних сімей, понижений рівень комунікації).

Вагоме значення має як профілактична робота над масовою свідомістю, загалом так і з мікросередовищем дівчат, зокрема оскільки референтне оточення є основою соціалізації неповнолітніх. З огляду на це необхідно проводити профілактику роботи з попередженням розвитку негативних явищ у суспільстві вцілому.

Програма профілактики девіантної поведінки дівчат підлітків повинна допомогти сформувати відповідний рівень соціально-психологічної компетентності. Дівчата повинні розуміти межі дозволеного і чітко розрізняти способи вирішення важливих для них проблем.

До методів профілактики девіантної поведінки відносять:

· психологічні тренінги;

· виховні бесіди, лекції;

· освітні програми.

Будь-яка програма психологічної профілактики девіантної поведінки включає в себе кілька основних блоків, серед яких:

1. Профілактика психологічних залежностей.

2. Формування позитивного ставлення до себе і позитивного «Я-мислення».

3. Профілактика сексуальних відхилень.

Соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки допомагає молодій дівчині навчитися вирішувати свої проблеми загальноприйнятими, законними методами і способами.

Залежно від рівня шкоди, завданої інтересам суспільства, групи або особистості розрізняють кілька видів девіантної поведінки:

· деструктивне, що приносить шкоду тільки самому підлітку - мазохізм і т.д.;

· асоціальна, що заподіює шкоду соціальній групі (сім'ї, друзям, сусідам) - наркоманія, алкоголізм і т.д.;

· протиправне, виявляє собою порушення правових їм моральних норм суспільства - хуліганство, грабежі, вбивства і т.д.

Корекція - організаційні заходи запобігання і обмеження проблем дівчат, повернення до нормального стану життєдіяльності осіб груп ризику.

Загалом профілактично-корекційна робота спрямована на реалізацію таких функцій:

* виховну (поновлення позитивних якостей, що переважали до появи девіантної поведінки);

* компенсуючу (формування прагнення компенсувати певні соціальні недоліки, активізація діяльності у тій сфері, де особистість може досягти успіху, реалізувати потребу в самоствердженні);

* стимулюючу (активізація позитивної суспільно корисної діяльності через зацікавлене емоційне ставлення до особистості);

* корегуюча (виправлення негативних якостей особистості, коригування мотивації, ціннісних орієнтацій, атитюдів, поведінки);

* регулятивну (забезпечення впливу учасників міжособистісної взаємодії для зміни ступеня участі особистості у груповій діяльності з поступовим переходом до саморегуляції і самоконтролю).

Корекційна робота повинна охоплювати низку напрямів:

1. Організацію виховання в школі, сім'ї та в інших місцях де перебуває дівчина групи ризику.

2. Надання допомоги, що проявляється в консультуванні суб'єктів що здійснюють профілактичну роботу.

3. Використання методів і прийомів роботи.

4. Робота з сім'єю.

2. Способи профілактики девіантної поведінки

Для профілактики девіантної поведінки використовуються такі способи:

· турбота про матеріальної забезпеченості неповнолітніх та членів їх сімей;

· організація дозвілля підлітків. При цьому організовувати дозвілля дітей та підлітків слід на належному рівні - відповідно до вимог часу, так, щоб це було по-справжньому цікаво дітям;

· проведення освітніх курсів і програм, що сприяють просвітництву молоді та відразі підлітків від алкоголізму, куріння і вживання інших наркотичних речовин;

· пропаганда здорового способу життя, заборона реклами алкоголю, тютюнових виробів.

Рівні профілактики девіантної поведінки повинні охоплювати всі верстви населення і всі структури суспільства. Без систематичної, комплексної профілактики домогтися стійких позитивних результатів неможливо.

Методи і способи профілактики повинні відповідати вираженості проявів девіантності.

Дуже важливі для профілактики небажаної поведінки нормальні, довірчі відносини з батьками. Буває так, що дівчата та й взагалі підлітки демонструють девіантну поведінку тільки в певних ситуаціях - тільки вдома, тільки в школі або з друзями. Батькам дуже важливо прагне до доброзичливим відносинам зі своєю дитиною - підліток повинен розуміти, що навіть якщо він зробив помилку, батьки не відмовляться від нього, він завжди може розраховувати на підтримку і допомогу своїй сім'ї. Тільки так можна бути впевненим, що у разі виникнення проблем підліток в першу чергу звернутися за допомогою до батьків.

Профілактику девіантної поведінки у дівчаток підліткового віку доцільно проводити диференційовано відносно дівчаток і дорослих. Також слід враховувати психічний та психологічний стан дівчаток, їх вік і ступінь залученості в якийсь вид девіації. Профілактика девіантної поведінки повинна бути послідовною, поетапної. Виділимо основні напрямки роботи соціального педагога з профілактики девіантної поведінки у дівчаток-підлітків:

. Інформування дівчаток підліткового віку;

. Формування у дівчаток адекватної самооцінки, здатності критично ставитися до самої себе;

. Розвиток емоційно-вольової сфери;

. Включення дівчаток-підлітків у соціально значущі види діяльності, створення ситуації успіху в обраному виді діяльності;

Розвиток сприятливих відносин співробітництва і кооперації між дівчатками-підлітками і однолітками, забезпечують можливість позитивного особистісного розвитку. Розглянемо реалізацію вказаних напрямків роботи соціального педагога в контексті профілактики девіантної поведінки у дівчаток-підлітків більш докладно.

Найбільш яскравою і наочною формою роботи соціального педагога з інформування дівчаток-підлітків може стати перегляд та обговорення фільмів. Зараз існує безліч фільмів на тему девіантної поведінки з хорошим виховним потенціалом. Наприклад, фільм "Всі помруть, а я залишуся", в якому розповідається про трьох дівчаток, які страждають від великої кількості всяких комплексів, легко піддаються впливу.

Цікавою формою роботи соціального педагога щодо заповнення інформаційних прогалин у знаннях дівчаток-підлітків є диспут, який передбачає зіткнення різних точок зору і задовольняє потребу учасників у спілкуванні, дозволяє компетентно і плідно обговорювати проблеми, доводити і переконувати, аргументовано відстоювати свою точку зору. Темами для диспуту можуть виступити такі питання, як: "Чим ризикують дівчатка-підлітки, вживаючи алкоголь і наркотики", "Я у світі людей", "Статеве питання" і ін.

Адекватна самооцінка забезпечує ‹емоційний стан неповнолітніх дівчаток, стимулює їх діяльність, вселяє в них впевненість у досягненні намічених цілей. Дівчинка-підліток з адекватною самооцінкою володіє повноцінною рефлексією себе і своїх вчинків, вміє адекватно і гармонійно реалізовувати себе у взаєминах з однолітками і в соціально корисної діяльності. Тому особливо важливо для соціального педагога допомогти дівчаткам-підліткам позбутися хибного уявлення про себе, яке часто виникає під впливом мікросередовища, стимулювати формування адекватної самооцінки; допомогти дівчаткам побачити свої достоїнства, сильні сторони характеру, оцінити здібності, які в сукупності можуть стати надалі стрижнем її особистості, визначити її життєвий шлях і допомогти знайти їй шляхи самовираження.

Соціальний педагог повинен допомогти дівчаткам-підліткам зміцнити свою самооцінку, навчити їх переживати конфлікти і справлятися з ними, надавати їм можливість усвідомити власний і чужі почуття У результаті такої цілеспрямованої діяльності у дівчаток-підлітків формуються здорові цінності і здорове ставлення до навколишнього світу.

Ще один напрямок за рішенням розглянутої проблеми - розвиток емоційно-вольової сфери особистості: розвиток вольових якостей, вміння керувати собою, своїм емоційним станом, адекватно реагувати на педагогічні впливи. У дівчаток підліткового віку слід формувати такі вольові якості як: гальмувати прагнення і мотиви, здатні привести до вчинків, що завдає шкоди суспільству; концентрувати зусилля на головному, найбільш важливим у даний час;

Дівчинка-підліток з несформованими вольовими якостями легко йде на порушення суспільних норм, підкоряючись чужій волі, чужим моральним ідеалами. Галагузова М.А. зазначає, що у підлітків, що допускають аморальні витівки, вчинки і злочини, відсутні сформовані вольові якості.

Наступний напрямок у діяльності соціального педагога - це включення дівчаток-підлітків у соціально значущі види діяльності, со-будівля ситуації успіху в обраному виді діяльності. На думку, А.Д. Гордєєва, найважливіша людська потреба - бути активним, сто-то здійснювати, діяти, реалізовувати. Дорослі по-різному стримують активність дитини, якій д...оводиться мириться "з переважаючими силами дорослих". Однак, підростаючи, у дівчаток зростає потреба проявити себе в діяльності. Згодом ця потреба може бути задоволена різними способами - через творення або через руйнування.

Не менш важливим напрямком роботи соціального педагога з профілактики девіантної поведінки є розвиток відносин співробітництва і кооперації між дівчатками-підлітками і однолітками, забезпечують можливість позитивного особистісного розвитку. Розвиток особистості, ступінь впевненості в собі, емоційне благополуччя в цілому визначається в значній мірі складною системою взаємодії окремих підсистем особистісної мікросередовища, в процесі взаємодії з якою і активної діяльності в ній формуються особистісні якості дівчаток-підлітків. Однією з таких підсистем є група однолітків. Для дівчаток дуже важливо належати до якої-небудь групи, але коли вони не можуть контролювати процеси, в які включені, позбавлені можливості прагнути до загальної мети і відчувати власне призначення в групі і організації не сформовані відносини до діяльності провідною для колективу, як до засобу самовираження , то наслідком цього стає відчуження.

На мою думку найважливішим інститутом що має здійснювати профілактику девіантної поведінки у дівчат має бути сімя, якби батьки правильно виховували та доглядали за дітьми то у працівників соціальних служб було б значно менше роботи. Найефективнішим методом профілактики я думаю є інформація і не яка небудь, а якісна, правильна яка б в подальшому змогла допомогти дівчинці сформувати себе як особистість та принести користь суспільству.

Висновок

Проблема девіантної поведінки у дівчат має психологічні, педагогічні, соціальні, юридичні та інші аспекти. Незважаючи на всі вжиті сьогодні державні заходи, виховний потенціал сім'ї недостатньо підкріплюється позитивними тенденціями в духовно-моральному розвитку й вихованні дівчаток у громадській сфері.

Серйозної уваги як і раніше вимагає підвищення педагогічної та психологічної культури батьків. Вирішення цих конкретних організаційних завдань дозволить створити умови для виконання найважливішої функції - попередження і корекцію несприятливих явищ соціальної дезадаптації дівчаток. девіантна поведінка особистість дезадаптація

Девіантна поведінки у дівчаток-підлітків характеризується особливостями підліткового віку: емоційна незрілість, недостатньо розвинене вміння контролювати власну поведінку, розміряти бажання і можливості в задоволенні своїх потреб, бажання самоствердитися і стати дорослим, орієнтація на однолітків.

Найкраще запобігти цьому ще в ранньому віці дитини.

Список використаної літератури

1. Парфанович І.І. Методичні рекомендації з профілактики девіантної поведінки у дівчат. - Тернопіль: ТНПУ, 2014.-96 с.

2. Кондрашенко В. Г. Девиантное поведение у подростков. - Минск, 1988.

3. 2. Актуальні аспекти сощальної роботи з девіантною молоддю. - Донецьк, 1996

Размещено на Allbest.ru