Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

УДК 159.923:613.8

ЕМОЦІЙНО-ОСОБИСТІСТНІ ОСОБЛИВОСТІ

ОСІБ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ

19.00.04 - медична психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ШЕВЧЕНКО РОСІНА ПЕТРІВНА

Харків - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: Академік УАН, доктор психологічних наук, професор ВІСКОВАТОВА Тетяна Павлівна, Інститут математики, економіки і механіки Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, кафедра диференціальної та експериментальної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор МИХАЙЛОВ Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, завідувач кафедри

Член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор БАЛЛ Георгії Олексійович, Інститут психології АПН України ім. Г.С. Костюка, лабораторія методології і теорії психології, завідувач лабораторії

Захист відбудеться „ 25 ” грудня 2007 р. о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України, за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58

Автореферат розісланий „ 23 ” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук, доцент Н. К. Агішева



АНОТАЦІЯ

Шевченко Р.П. Емоційно-особистісні особливості осіб з ІХС - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. - Харківська медична академія післядипломної освіти: Харків, 2007 р.

У дисертаційній роботі на основі багатобічного вивчення антропометричних, психосоціальних і медико-біологічних чинників отримана комплексна характеристика емоційно-особистісних особливостей осіб з ІХС. психосоціальний ішемічний серце гендерний

Визначені емоційно-особистісні особливості осіб з ІХС залежно від віку, гендерних характеристик, рівня освіти, а також тяжкість захворювання.

Виявлена порівняльна медико-психо-соціальна характеристика осіб з ІХС і виявлений ступінь її впливу на виникнення і розвиток ІХС.

Використання реабілітаційно-корекційного комплексу в умовах стаціонару дозволило в науково-прикладному аспекті розробити основні принципи обліку особистісно-емоційних характеристик, сприяючих виникненню і розвитку ІХС.

Ключові слова: психосоматичні відхилення, антропометричні, психосоціальні, медико-біологічні чинники, емоційно-особові особливості, ступінь тяжкості клінічного стану, реабілітаційно-корекційний комплекс.



АНОТАЦИЯ

Шевченко Р.П. Эмоционально-личностные особенности лиц с ишемической болезнью сердца - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. - Харьковская медицинская академия последипломного образования. Харьков, 2007 г.

На основе многостороннего изучения антропометрических, психосоциальных и медико-биологических факторов в представленном исследовании получена комплексная характеристика эмоционально-личностных особенностей лиц с ишемической болезнью сердца.

Изучение лиц с ишемической болезнью сердца было проведено при помощи следующих методов: личностные изменения при помощи многопрофильного личностного опросника MMPI-2, личностного опросника А.Т. Джерсайлд, эмоциональные отклонения при помощи проективной методики “Несуществующее животное”, методики “Самочувствие-активность-настроение”.

В диссертации представлено решение научной задачи разработки реабилитационно-коррекционного комплекса, который включил в себя сочетание системы антропометрической, психосоциальной и медико-биологической составляющих, является эффективным способом улучшения характеристик эмоционально-личностной сферы, личного и социально-трудового статуса больных ИБС.

Установлена определённая корреляция возрастных и эмоционально-личностных характеристик. С увеличением возраста увеличивались показатели ипохондричности: в возрастной категории от 45 до 54 лет - 72 Т-балла, от 55 до 64 лет - 74 Т-баллов, после 65 лет - 84 Т-балл (р<0,05); индивидуалистичности: от 45 до 54 лет - 69 Т-балла, от 55 до 64 лет - 75 Т-баллов, после 65 лет - 78 Т-балла (р<0,05); депрессии: от 45 до 54 лет - 72 Т-балла, от 55 до 64 лет - 77 Т-баллов, после 65 лет - 81 Т-баллов (р<0,05); стремление к экономии сил, неудовлетворенность своим положением в социуме (р<0,05); чувство одиночества: от 45 до 54 лет - 5,83 %, от 55 до 64 лет -7,49 %, после 65 лет - 17,49 % (р<0,05); разочарованности: от 45 до 54 лет - 5,83 %, от 55 до 64 лет -7,49 %, после 65 лет - 10,83 % (р<0,05). Другие параметры также изменялись в пределах незначительных отклонений от средненормативных показателей.

Были установлены определённые гендерные особенности эмоционально-личностных характеристик. Наибольшие отклонения наблюдались среди следующих показателей: индивидуалистичность: мужчины - 80 Т-баллов, женщины - 73 Т-балла (р<0,05); депрессия: мужчины - 80 Т-баллов, женщины - 73 Т-балла (р<0,05); ипохондричность: мужчины - 78 Т-баллов, женщины - 74 Т-балл (р<0,05); длительные размышления о себе, самоизучение, интровертированность (р<0,05); ощущение одиночества: мужчины - 14,99 %, женщины - 9,99 % (р<0,05); высокой утомляемости: мужчины - у 16,66 %, женщины - 11,66 % (р<0,05). Остальные параметры так же изменялись, однако, все они незначительно отличались от средненормативных показателей.

Так же была выявлена корреляция эмоционально-личностных характеристик с уровнем образования: депрессия: высшее образование - 85 Т-балла, средне-специальное - 74 Т-балла, среднее - 64 Т-балла (р<0,05); ипохондричности: высшее образование- 84 Т-балла, средне-специальное - 75 Т-баллов, среднее - 65 Т-балла (р<0,05); индивидуалистичность: высшее образование - 83 Т-балла, средне-специальное - 71 Т-балл, среднее - 62 Т-балла (р<0,05). недоверие, тревожность, опасливость в отношениях с окружающими, подозрительность и напряженность в отношенияхим (р<0,05); чувство одиночества: высшее образование - 18,33 %, средне-специальное - 16,66 %; среднее - 11,66 % (р<0,05); изнурённость: высшее образование - 15,83 %, средне-специальное - 13,33 %; среднее - 10,83 % (р<0,05). Другие параметры также изменялись в пределах незначительных отклонений от средненормативных показателей.

Установлена взаимосвязь между нозологической принадлежностью заболевания и эмоционально-личностными характеристиками: ипохондричность: у больных со стенокардией - 75 Т-балла, у перенесших инфаркт миокарда - 78 Т-баллов (р<0,05); депрессия: у больных со стенокардией - 73 Т-баллов, у перенесших инфаркт миокарда - 80 Т-баллов (р<0,05); индивидуалистичность у больных со стенокардией - 70 Т-баллов, у перенесших инфаркт миокарда - 77 Т-баллов (р<0,05); расхождение между реальным и идеальным Я: у больных со стенокардией - 12,49 %, у перенесших инфаркт миокарда - 18,33 % (р<0,05), сонливость: у больных со стенокардией- 9,16 %, у перенесших инфаркт миокарда 14,99 % (р<0,05). Остальные параметры так же изменялись, однако, все они незначительно отличались от средненормативных показателей.

С увеличением количества перенесенных инфарктов миокарда в анамнезе нарастала индивидуалистичность: один инфаркт миокарда - 68 Т-баллов, два - 82 Т-балла, три - 89 Т-баллов, четыре - 104 Т-балла (р<0,05); депрессия: один инфаркт миокарда - 75 Т-баллов, два - 79 Т-балла, - 88 Т-баллов, четыре - 98 Т-баллов (р<0,05), ипохондричность: один инфаркт миокарда - 73 Т-балла, два - 79 Т-баллов, три - 86 Т-баллов, четыре - 96 Т-баллов (р<0,05); инертность мышления, стереотипность, банальность в суждениях, тенденция к размышлениям о себе, своем месте и предназначении в социуме (р<0,05); безучастность: один инфаркт миокарда - 5,83 %, два - 7,49 %, три - 10,83 %, четыре - 18,33 % (р<0,05). Другие параметры так же изменялись, однако, в пределах средненормативных показателей.

Тяжесть общего клинического состояния влияла на эмоционально-личностные характеристики следующим образом. Депрессия: лёгкая степень - 64 Т-балла, средняя - 78 Т-баллов, тяжёлая - 78 Т-баллов, очень тяжёлая - 100 Т-баллов) (р<0,05), индивидуалистичность: лёгкая степень - 65 Т-баллов, средняя - 75 Т-баллов, тяжёлая - 80 Т-баллов, очень тяжёлая - 99 Т-баллов (р<0,05), ипохондричность: лёгкая степень - 68 Т-баллов, средняя - 79 Т-баллов, тяжёлая - 80 Т-баллов, очень тяжёлая - 95 Т-баллов (р<0,05); стремление к экономии эмоциональных и физических сил (р<0,05); одиночество: лёгкая степень - 6,66 %, средняя -12,49 %, тяжёлая - 14,16 %, очень тяжёлая - 19,16 % (р<0,05); разочарованность: лёгкая - 9.16 %, средняя - 11,66 %, тяжёлая - 14,16 %, очень тяжёлая - 18,33 % (р<0,05). Остальные параметры так же изменялись, однако, все они незначительно отличались от средненормативных показателей.

Установлены наибольшие информативные показатели изменений эмоционально-личностного состояния, которые использовались как количественный критерий оценки эффективности реабилитационно-коррекционного комплекса: снижение эмоциональной лабильности (разность - 23 %), ипохондричности (разность - 26 %), депрессии (разность - 20 %); понижение ощущения равнодушия (разность - 22 %), желания отдохнуть (разность - 19,17 %), улучшение настроения (разность - 16,66 %), уменьшение состояний сонливости (разность - 15,00 %); сокращении продолжительности санаторно-восстановительного курса (разность - 16,66 %). Высокая степень эффективности достигнута у 76,60 % основной группы, средняя степень - у 13,32 % больных, низкий - у 9,99 % (р<0,05).

Ключевые слова: психосоматические отклонения, антропометрические, психосоциальные, медико-биологические факторы, эмоционально-личностные особенности, степень тяжести клинического состояния, реабилитационно-коррекционный комплекс.



ANNOTATION

Shevchenko R.P. Emotionally-personal special features of persons with ischemic heart disease. - Manuscript.

The dissertation for the candidate degree in psychological science on speciality 19.00.04 - medical psychology. - the Kharkov medical academy of post degree education. Kharkov, 2007

In the dissertation on the basis of versatile study of anthropometric, psychosocial and medical-biology factors the composite description of emotionally-personal special features of persons with ischemic heart disease is got.

The patopersonality emotional features of persons with ischemic heart trouble depending on the age, gendering descriptions, the level of education, and similarly weights of disease.

Comparative medic-psychosocial description of persons is exposed with ischemic heart trouble and the degree of its influence on the origin and development of ischemic heart trouble is exposed.

The use of rehabilitation-correction complex in the conditions of permanent establishment allowed in the scientific-applied aspect to develop basic principles of account of personality-emotional descriptions that influent on the origin and development of ischemic heart trouble.

Keywords: anthropometric, psychosocial, medical-biology factors, emotionally-personal special features, degree of weight of the clinical being, rehabilitation-correction complex.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У останні десятиліття, за даними вчених (Галачьян А. Р., 1954; Банщиков В.М., 1960; Авербух Е.С., Лебедев Б.А. 1961; Вангейм К.А. 1962; Вітенко І.С., Піскун В.М., 1984; Александров А.А., 1993; Б'ялов Ф.І., 2002; Сідоров П.І., Соловйов А.Г., Новікова І.А. 2006; Coote D., Tenenbaum G. 1998) збільшився відсоток захворюваності населення серцево-судинними розладами, особливо у осіб працездатного віку, серед яких ішемічна хвороба серця (ІХС) займає провідне місце.

В результаті перенесення хворим ІХС інфаркту міокарду (ІМ), а також рецидивів і загострень протягом захворювання, пацієнт часто втрачає здібність до рухової активності, у нього знижується фізична працездатність, розвиваються комплекси психосоціальної дезадаптації (Зайцев В.П., Аро-нов Д.М., Шарфнадель М.Г., 1982; Волков В.С., Белякова Н.С., 1983; Во-лож О.І., 1990, Вісковатова Т.П., 1996; Михайлов Б.В., 2002; Hamalainen H., Smith R. 1997). Виявлення особливостей характеру хворого з ІХС дозволить розробити адекватні психотерапевтичні методи своєчасної психологічної корекції, але і включити в цей психологічний процес особливо значущі для хворого аспекти, що сприятиме більш швидкої їх соціальної реабілітації і відновленню професійного статусу.

Важливою складовою питання психосоматичних взаємозв'язків у клініці ІХС є визначення особливостей емоційно-особистісної сфери залежно від тяжкості соматичного стану. В зв'язку з цим необхідне комплексне багатобічне вивчення психологічних особливостей індивіда виходячи з антропометричних, соціальних показників з урахуванням анамнезу хворого.

Виявлення особливостей, впливу психоемоційного стану хворого ІХС на розвиток і перебіг ІХС, допоможе медичному персоналу підбирати індивідуальні, особистісто-орієнтовані методи лікування, що значно підвищить ефективність медико-відновлювального лікування. Знання особливостей психічної сфери хворого ІХС, включення самого хворого в медико-відновлювальний процес, підвищить ефективність медикаментозного курсу, зменшить тривалість перебування в лікарняних умовах, поверне працездатність пацієнтові. Отже, дана медико-психологічна проблема має ще і важливий соціально-економічний аспект. На жаль, як показав аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, в роботах вчених Барбараш О.Л., Лебедевой Н.Б., Жуковой Е.Ю., Тульчинського М.Я., Бармараш Л.С. (2001); Боброва В. А., Жарінова О.І., Волченко Г.В., Китура О.Е. (2001); Віноку-ра В.А., Кліценко О.А., Симаненкова В.І. (2001) її висвітлення недостатньо і фрагментарно.

Таким чином, підвищення ефективності медико-відновлювального процесу і зниження соціально-економічних витрат за рахунок перебування осіб ІХС в стаціонарі, та етапи санаторно-курортного лікування, а також недостатня розробленість даних питань в спеціальній літературі зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану дослідження кафедри диференціальної і експериментальної психології Інституту математики, економіки і механіки Одеського національного Університету ім. І.І.Мечникова за темою основних науково-дослідних робіт „Психологія часу” (№ держреєстрації 0197U019181) Наукового центру психології часу Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.

Мета дослідження. Розробити реабілітаційно-корекційний комплекс заходів для осіб з ІХС з урахуванням особистісно-емоційних характеристик і основних соціально-психологічних чинників, що сприяють виникненню і розвитку ІХС.

Для досягнення цілей дослідження у роботі були поставлені такі завдання:

1.Встановити особистісні особливості хворих на ІХС залежно від віку, гендерних характеристик, рівня освіти, а також тяжкість захворювання.

2.Вивчити особливості особистісно-емоційної сфери у осіб з ІХС залежно від віку, гендерних характеристик, рівня освіти, клінічних проявів і тяжкості захворювання.

3.Провести порівняльний аналіз психологічних і соціальних характеристик осіб з ІХС і виявити ступінь їх впливу на виникнення і розвиток ІХС.

4.Розробити реабілітаційно-корекційний комплекс для осіб з ІХС в умовах клінічного стаціонару.

5.Визначити ефективність розробленого реабілітаційно-корекційного комплексу на основі порівняльного динамічного вивчення психологічних характеристик у осіб з ІХС в умовах стаціонарного лікування.

Об'єкт дослідження: взаємозв'язок психічного і соматичного у осіб з ІХС.

Предмет дослідження: емоційно-особистісні особливості хворих на ІХС з урахуванням тяжкості захворювання.

Методи дослідження. Вивчення осіб з ІХС було проведене за допомогою наступних методів: особистісні зміни вивчались за допомогою багатопрофільного особистісного опитувальника MMPI-2 (Бурлачук Л.Ф., Моро-зов С.М ,1999), та опитувальника А.Т. Джерсайлд (Немов Р.С., 1995); емоційні відхилення вивчались за допомогою проективної методики “Неіснуюча тварина” та методики “Самопочуття-активність-настрій”.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше:

- проведено комплексний порівняльний аналіз особистісних девіацій у осіб з ІХС, виходячи з антропометричних, соціальних і клінічних показників;

- виявлені особливості психоемоційного стану у осіб з ІХС залежно від антропометричних, психосоціальних і медико-біологічних чинників;

- запропоновано принцип оцінки системи психоемоційних відхилень у осіб з ІХС виходячи з тяжкості клінічного стану хворих з серцево-судинними порушеннями;

- розроблена класифікація чинників, які обумовлюють виникнення взаємозв'язку психологічних проявів і соматичного стану осіб з ІХС;

- розроблені принципи формування медико-психофізичних реабіліта-ційно-корекційних заходів у осіб з ІХС;

удосконалено та уточнено:

- поняття “реабілітаційно-корекційний комплекс”;

- удосконалення методів оцінки психоемоційних відхилень в клініці ІХС;

- розширення і поглиблення переліку клінічних відхилень при визначенні особливостей психоемоційних відхилень у осіб з ІХС в залежності від тяжкості загального соматичного полягання.

Практичне значення одержаних результатів:

Розроблений реабілітаційно-корекційний комплекс, визначені особливості його застосування залежно від бального рангу тяжкості клінічного стану хворих з серцево-судинними порушеннями.

Розроблено бальне рангування тяжкості клінічного стану хворих із серцево-судинними порушеннями, що дозволяє визначати першочерговість проведення реабілітаційно-корекційного комплексу.

Розроблені критерії ефективності застосування реабілітаційно-корекційного комплексу у осіб з ІХС.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження докладалися і обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної конфліктології” (Р. Молдова, м. Тирасполь, 2001), на науковій конференції “Молода спортив-на наука України” (Львів, 2007), на 60-ій професорсько-викладацькій науко-во-технічній конференції Одеського національного морського університету (Одеса, 2007), на науково-практичних конференціях 411 Одеського військового госпіталю.

Публікації. Основні результати дослідження викладені в 10 наукових статтях, зокрема 3 - в спеціалізованих наукових виданнях ВАК. З них 9 виконано одноосібно, 1 спільно. У співавторстві внесок дисертанта склав 2/3 від загального об'єму статті, а саме: розроблена програма фізичних вправ реабілітаційно-корекційного комплексу.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків до них, загального висновку, списку використаних джерел, додатків. Загальній обсяг дисертації - 231 стор. (Основний текст - 160 стор.). Список використаних джерел включає 221 найменування, з них 32 іноземних авторів. Робота ілюстрована 30 малюнками, 40 таблицями.

ЗМІСТ РОБОТИ

В основу роботи було покладене комплексне дослідження 180 осіб з ІХС, з них 120 чоловік в основній групі і 60 в контрольній.

Контингент випробовуваних був розділений на три вікові категорії: перша - хворі від 45 до 54 років (60 чоловік), друга - хворі від 55 до 64 років (60 чоловік), третя - хворі старше 65 років (60 чоловік).

При відборі випробовуваних в основну групу враховувалися наступні клінічні показники: “ІХС з стенокардіею” - 60 чоловік; “ІХС з інфарктом міокарду” (ІХС з ІМ) - 60 чоловік. З 60 хворих ІХС з інфарктом міокарду 39 чоловік перенесли один ІМ, 10 чоловік - два, 8 чоловік - 3, і три людини перенесли чотири ІМ. З 39 хворих, які перенесли 1 ІМ у 20 він характеризувався як дрібноочаговий, у 19 - як великоочаговий.

Для визначення характеру взаємозв'язку між психологічним статусом і ступенем тяжкості діагнозу були виділені основні захворювання досліджених, їх клінічна тяжкість. Привласнивши абсолютній відсутності хворобливих змін в області серцево-судинної системи 0 балів, була розроблена бальна оцінка соматичних відхилень. На її основі досліджені були розподілені на групи по ступеню тяжкості загального клінічного стану: легкий ступінь (до 15 балів) - 46 чоловік, середній (16-25 балів) - 50 чоловік, помірний (26-35 балів) 20 чоловік, важкий (36-45 балів) - 4 людини.

Дослідження емоційно-особистісних особливостей осіб з ІХС по антропометричних, психосоціальних і медико-біологічних чинниках дозволило встановити наступне.

За допомогою методики MMPI-2 була виявлена кореляція негативних емоційно-особистісних характеристик з віком. За шкалою “іпохондричність”: у віковій категорії від 45 до 54 років - 72 Т-бала, від 55 до 64 років - 77 Т-балів, після 65 років - 81 Т-бал (р<0,05). Збільшення за шкалою “емоціональна лабільність”: від 45 до 54 років - 72 Т-бала, від 55 до 64 років - 74 Т-балів, після 65 років - 84 Т-балів (р<0,05). Підвищення за шкалою “депресія”: від 45 до 54 років - 69 Т-балів, від 55 до 64 років - 75 Т-балів, після 65 років - 78 Т-балів (р<0,05).

За допомогою проективної методики “Неіснуюча тварина” було виявлено, що зі збільшенням віку у хворих зростало прагнення до економії сил, незадоволеність своїм положенням у соціумі (р<0,05).

За допомогою особистісного опитувальника А.Т. Джерсайлд було виявлено, що із збільшенням віку у хворих зростали несприятливі емоційно-особові особливості. Сильний рівень вираженості в характеристиці “самотності” в категорії від 45 до 54 років - у 5,83 % досліджених, від 55 до 64 років - у 7,49 % досліджених, після 65 років - у 17,49 % досліджених (р<0,05), у останніх 69,19 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; у характеристиці “розбіжність між реальним і ідеальним Я”: від 45 до 54 років - у 4,99 % досліджених, від 55 до 64 років - у 6,66 %, після 65 років - у 15,83 % досліджених (р<0,05), у останніх 72,52 % рівень показників характеристиці був в межах норми.

За даними методики “САН” було виявлено зростання негативних показників у більш старших хворих за характеристиками “пасивний - активний”: від 45 до 54 років - у 6,66 % досліджених, від 55 до 64 років - у 9,99 % досліджених, після 65 років - у 11,66 % досліджених (р<0,05), у останніх 71,69 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; “охочий відпочити - змагатися”: від 45 до 54 років - у 4,99 % досліджених, від 55 до 64 років - у 7,49 % досліджених, після 65 років - у 9,16 % досліджених (р<0,05), у останніх 78,36 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; “повний надій - розчарований”: від 45 до 54 років - у 5,83 % досліджених, від 55 до 64 років -у 7,49 % досліджених, після 65 років - у 10,83 % досліджених (р<0,05), у останніх 75,85 % хворих рівень показників шкали був в межах норми.

За допомогою методики MMPI-2 було виявлено більшу кількість негативних показників у хворих чоловічої статі. За шкалою “емоційна лабільність” у осіб чоловічої статі - 80 Т-балів, у осіб жіночої статі - 73 Т-бала (р<0,05); за шкалою “депресія” у осіб чоловічої статі - 78 Т-балів, у осіб жіночої статі - 74 Т-бала (р<0,05); за шкалою “іпохондричність” у осіб чоловічої статі - 77 Т-балів, у осіб жіночої статі - 71 Т-бал (р<0,05).

За допомогою проективної методики “Неіснуюча тварина” було виявлено, що тривалі роздуми про себе, само вивчення спостерігалися більшою мірою у хворих чоловічої статі, ніж у жінок (р<0,05). У осіб жіночої статі більше, ніж у хворих чоловічої статі екстравертованість, вони більшою мірою були спрямовані на події майбутнього (р<0,05).

За допомогою особистісного опитувальника А.Т. Джерсайлд були виявлені більш негативні показники у хворих чоловічої статі. У характеристиці “самотність” сильно виражений рівень у осіб чоловічої статі у 14,99 % досліджених, жіночої у 9,99 % (р<0,05), у останніх 75,02 % хворих рівень показників шкали був в межах норми.

За даними методики “САН” були виявлені більш негативні характеристики у хворих чоловічої статі: високий рівень стомлюваності у 16,66 % чоловіків і 11,66 % жінок (р<0,05), у останніх 74,18 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; виснаженості у 14,16 % чоловіків і 11,66 % жінок, млявості у 18,33 % чоловіків і 14,16 % жінок (р<0,05), у останніх 67,51 % хворих рівень показників шкали був в межах норми.

За допомогою методики MMPI-2 було виявлено, що рівень освіти корелював з наступними характеристиками: за шкалою “депресія” у хворих з вищою освітою - 85 Т-бала, з середньо-спеціальною - 74 Т-бала, з середньою - 64 Т-бала (р<0,05); за шкалою “іпохондричність”: у хворих з вищою освітою - 84 Т-бала, з середньою-спеціальною - 75 Т-бала, з середньою - 65 Т-бала (р<0,05); за шкалою “індивідуалістичність”: у хворих з вищою освітою- 83 Т-бала, з середньо-спеціальною- 71 Т-бала, з середньою - 62 Т-бала (р<0,05).

За допомогою проективної методики “Неіснуюча тварина” було виявлено, що недовіра, тривожність, боязкість в стосунках з тими, що оточують, підозрілість і напруженість, властиві найбільшою мірою хворим з вищою освітою, поступово зменшувалися у хворих з середньо-спеціальною і середньою (р<0,05).

За допомогою особистісного опитувальника А.Т. Джерсайлд було виявлено, що зі збільшенням рівня освіти у хворих наростало відчуття самотності: у групі з вищою освітою - у 18,33 % хворих, з середньо-спеціальною - у 16,66 % хворих; з середньою - у 11,66 % хворих (р<0,05), у останніх 53,35 % хворих рівень показників шкали був в межах норми.

За даними методики “САН” зі збільшенням рівня освіти наростала виснаженість: у групі хворих з вищою освітою - у 15,83 % хворих, з середньо-спеціальною - у 13,33 % хворих; з середньою - у 10,83 % хворих (р<0,05), у останніх 60,01 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; розслаблення: у групі хворих з вищою освітою - у 17,49 % хворих, з середньою-спеціальною - у 14,99 % хворих; з середньою - у 9,16 % хворих (р<0,05), у останніх 58,36 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; розчарованість: у групі хворих з вищою освітою - у 14,16 % хворих, з середньо-спеціальною - у 9,99 % хворих; з середньою- у 6,66 % хворих (р<0,05), у останніх 69,19 % хворих рівень показників шкали був в межах норми.

Дослідження емоційно-особистісних особливостей осіб з ІХС залежно від наявності ІМ в анамнезі, величини осередку ураження (дрібноочаговий, великоочаговий), а так само кількості перенесених ІМ за допомогою методики MMPI-2 було виявлено зростання негативних характеристик у хворих з важчим соматичним станом.

За допомогою методики MMPI-2 було виявлено зростання негативних характеристик у хворих, що перенесли ІМ порівняно з особами з стенокардіею: за шкалою “емоційна лабільність” у осіб з стенокардією - 73 Т-балів, у осіб, що перенесли ІМ, - 80 Т-бала (р<0,05); за шкалою “депресія” у осіб з стенокардією - 75 Т-балів, у осіб, що перенесли ІМ, - 78 Т-бала (р<0,05); за шкалою “індивідуалістичність” у осіб з стенокардією - 70 Т-балів, у осіб, що перенесли ІМ, - 77 Т-балів (р<0,05).

У групах хворих, що перенесли дрібноочаговий і великоочаговий ІМ був виявлений взаємозв'язок зростання емоційно-особистісних відхилень з соматичним станом: за шкалою депресії у хворих ІХС, що перенесли дрібноочаговий ІМ, - 66 Т-балів, у хворих ІХС, що перенесли великоочаговий ІМ, - 75 Т-балів (р<0,05); за шкалою “іпохондричність” у хворих ІХС, що перенесли дрібноочаговий ІМ, - 71 Т-балів, у осіб, що перенесли великоочаговий ІМ, - 80 Т-балів (р<0,05); за шкалою “індивідуалістичність” у хворих ІХС, що перенесли дрібноочаговий ІМ, - 62 Т-балів, у осіб, що перенесли великоочаговий ІМ, - 74 Т-балів (р<0,05) .

У хворих, що перенесли більшу кількість ІМ було відмічено зростання негативних емоційно-особистісних характеристик: за шкалою “індивідуалістичність” у хворих, що перенесли один ІМ, - 68 Т-балів, два інфаркти - 82 Т-бала, три інфаркти - 89 Т-балів, чотири інфаркти - 104 Т-бала (р<0,05), за шкалою “депресія” у хворих, що перенесли один ІМ, - 75 Т-балів, два інфаркти - 79 Т-балів, три інфаркти - 88 Т-балів, чотири інфаркти - 98 Т-балів (р<0,05), за шкалою “іпохондричність” у хворих, що перенесли один ІМ, - 73 Т-бала, два інфаркти - 79 Т-балів, три інфаркти - 86 Т-балів, чотири інфаркти - 96 Т-балів (р<0,05).

За допомогою проективної методики “Неіснуюча тварина” було виявлено, що тенденція до роздумів про себе, своє місце і призначення в соціумі, інертність мислення, стереотипність, банальність в думках більшою мірою у хворих, що перенесли ІМ, чим у хворих ІХС (р<0,05). Зануреність в світ власних переживань, егоцентричність була виявлена більшою мірою у хворих, що перенесли великоочаговий ІМ, ніж у хворих, що перенесли дрібноочаговий ІМ (р<0,05). Прагнення до економії емоційних і фізичних сил наростало у хворих, що перенесли більшу кількість ІМ (р<0,05).

За допомогою особистісного опитувальника А.Т. Джерсайлд було виявлено зростання негативних емоційно-особистісних особливостей у хворих з більш важким станом. Сильно виражений рівень в характеристиці “розбіжність між реальним і ідеальним Я” в групі хворих з стенокардією, - у 12,49 % досліджених, в групі хворих, що перенесли ІМ, - у 18,33 % досліджених (р<0,05), у останніх 69,18 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; в характеристиці “самотність” в групі хворих з стенокардією - у 11,66 % досліджених, в групі хворих, що перенесли ІМ, - у 14,99 % досліджених (р<0,05), у останніх 73,35 % хворих рівень показників шкали був в межах норми. Необхідно відзначити сильно виражений рівень в характеристиці “розбіжність між реальним і ідеальним Я” в групі хворих ІХС, що перенесли дрібноочаговий ІМ, - у 7,49 % досліджених, в групі хворих ІХС, що перенесли великоочаговий ІМ, - у 15,83 % досліджених (р<0,05), у останніх 76,68 % хворих рівень показників шкали був в межах норми. Зі збільшенням кількості перенесених ІМ в анамнезі наростали негативні емоційно-особові особливості. У характеристиці “самота” сильно виражений рівень в групі хворих, що перенесли один ІМ, - у 4,99 % досліджених; у групі хворих, що перенесли два ІМ, - у 7,49 % досліджених; у групі хворих, що перенесли три ІМ, - у 11,66 % досліджених; у групі хворих, що перенесли чотири ІМ, - у 17,49 % досліджених (р<0,05), у останніх 58,37 % хворих рівень показників шкали був в межах норми.

За даними методики “САН” було виявлено зростання негативних характеристик з погіршенням в соматичному стані: високий рівень сонливості у 9,16 % хворих з стенокардією і 14,99 % хворих ІХС, що перенесли ІМ (р<0,05), у останніх 75,85 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; бажання відпочити у 9,16 % хворих з стенокардією та 14,99 % хворих ІХС, що перенесли ІМ (р<0,05), у останніх 75,85 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; байдужість у 8,33 % хворих ІХС з стенокардією і 17,49 % хворих ІХС, що перенесли ІМ (р<0,05), у останніх 74,18 % хворих рівень показників шкали був в межах норми. Високий рівень в характеристиці “охочий відпочити” в групі хворих, що перенесли дрібноочаговий ІМ, - у 9,99 % досліджених; у групі хворих, що перенесли великоочаговий ІМ, - у 16,66 % досліджених (р<0,05), у останніх 73,35 % хворих рівень показників шкали був в межах норми. Із збільшенням кількості перенесених ІМ в анамнезі наростав рівень в характеристиці “байдужий”: у групі хворих, що перенесли один ІМ, - у 5,83 % досліджених; у групі хворих, що перенесли два ІМ, - у 7,49 % досліджених; у групі хворих, що перенесли три ІМ, - у 10,83 % досліджених; у групі хворих, що перенесли чотири ІМ, - у 18,33 % досліджених (р<0,05), у останніх 57,52 % хворих рівень показників шкали був в межах норми.

За допомогою методики МMPI-2 було виявлене зростання емоційно-особистісних відхилень в групах хворих з важчим загальним клінічним станом. Максимальне підвищення в середніх профілях за шкалою депресії: у хворих легкого ступеня тяжкості загального клінічного стану - 64 Т-балів, середнього ступеню тяжкості - 78 Т-балів, важкого ступеню - 78 Т-балів, дуже важкого - 100 Т-балів (р<0,05); значущий підйом за шкалою індивідуалістичності: у хворих легкого ступеня тяжкості загального клінічного стану - 65 Т-балів, середнього ступеню тяжкості - 75 Т-балів, важкого ступеню - 80 Т-балів, дуже важкого - 99 Т-балів (р<0,05); за шкалою іпохондрії: у хворих легкого ступеня тяжкості загального клінічного стану - 68 Т-балів, середнього ступеню тяжкості - 79 Т-балів, важкого ступеню - 80 Т-балів, дуже важкого - 95 Т-балів (р<0,05).

За допомогою проективної методики “Неіснуюча тварина” було виявлено, що у хворих з важчим загальним клінічним станом наростала інертність, стереотипність в побудові висновках, егоцентричність (р<0,05).

За допомогою особистісного опитувальника А.Т. Джерсайлд було виявлене зростання негативних характеристик у хворих з важчим загальним клінічним станом: у характеристиці “самотність” у 6,66 % хворих легкого ступеня тяжкості загального клінічного стану, 12,49 % хворих середнього ступеня тяжкості, 14,16 % хворих важкого ступеня, 19,16 % хворих дуже важкого (р<0,05), у останніх 47,53 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; у характеристиці “розбіжність між реальним і ідеальним Я”: у 9,16 % хворих легкого ступеня тяжкості загального клінічного стану 10,83 % хворих середнього ступеня тяжкості, 13,33 % важкого ступеню, 16,66 % дуже важкого (р<0,05), у останніх 50,02 % хворих рівень показників шкали був в межах норми.

За допомогою методики “САН” було виявлено зростання негативних характеристик у хворих з важчим загальним клінічним станом: високий рівень розчарованості 9,16 % хворих легкого ступеня тяжкості загального клінічного стану, 11,66 % хворих середнього ступеня тяжкості, 14,16 % важкого ступеню, 18,33 % дуже важкого (р<0,05), у останніх 46,69 % хворих рівень показників шкали був в межах норми; зростання негативних показників в характеристиці “самопочуття погане - хороше”: у 7,49 % хворих легкого ступеня тяжкості загального клінічного стану, 9,16 % хворих середнього ступеня тяжкості, 17,49 % хворих важкого ступеня, 19,16 % хворих дуже важкого (р<0,05), у останніх 46,70 % хворих рівень показників шкали був в межах норми.

У представленому дослідженні розглянуті суть системи реабілітаційно-корекційного комплексу, а також його ефективність у відновленні емоційно-особистісного стану коронарного хворого.

Введено поняття реабілітаційно-корекційного комплексу - поєднання системи антропометричної, психосоциальної і медико-біологічної складових, що направлені на відновлення, корекцію або компенсацію особливостей емоційно-особистісної сфери, особистого і соціально-трудового статусу хворих ІХС.

Визначені складові реабілітаційно-корекційного комплексу:

- серія бесід, проведених з хворим. Тематика бесід визначалася складовими реабілітаційно-корекційного комплексу: антропометричною, психосоці-альною і медико-біологічною;

- два комплекси фізичних вправ, розроблені з урахуванням тяжкості загального клінічного стану хворого;

- серія бесід з родичами хворого. Тематика бесід визначалася так само антропометричною, психосоціальною і медико-біологічною складовими;

- навчання родичів фізичним вправам, необхідних для продовження реабілітації хворого після виписки із стаціонару.

Використання в реабілітаційно-корекційному комплексі антропометричних показників дозволило врахувати вікову категорію, гендерні характеристики і рівень освіти досліджених хворих.

Реабілітаційна складова за психосоціальними показниками дозволила врахувати особливості типу вищої нервової діяльності досліджуваних, наявність психотравмуючих ситуацій в житті хворих в даний час, а так само в період до захворювання, наявність в актуальному стані хворих виражених порушень в психо-емоційної сфері, загальної психофізичной слабкості, розладів сну та ін..

При розробці реабілітаційної складової за медико-біологічними даними були враховані наявність спадкової обтяженості, анамнестичні дані з урахуванням захворювань, що розташовують до розвитку ІХС, а так само актуальний соматичний стан хворих з індивідуальними особливостями перебігу хвороби (клінічна форма ІХС, величина і локалізація поразки міокарду, наявність і кількість рецидивів захворювання, наявність і ступінь інвалідності).

Реабілітаційна програма за антропометричними показниками враховує вікову категорію, гендерні характеристики, рівень утворення досліджених.

Реабілітаційна програма за психосоціальними показниками складена з урахуванням особливостей типу вищої нервової діяльності, психотравмуючих ситуацій в житті хворих в даний час, а також в період до захворювання, наявність в актуальному поляганні виражених порушень в емоційно-особовій сфері, загальній психофізичній слабкості, розладів сну та ін..

Реабілітаційна програма за медико-біологічними даними враховує наявність спадкової обтяженості, анамнестичні дані з урахуванням захворювань, що розташовують до розвитку ІХС, а також актуальний соматичний стан хворих з індивідуальними особливостями перебігу хвороби (клінічна форма ІХС, величина і локалізація поразки міокарду, наявність і кількість рецидивів захворювання, наявність і ступінь інвалідності).

Для оцінки переважного фону в настрої, як показника загального психосоматичного стану випробовуваних після проведення реабілітаційно-корекційного комплексу, були використані методики ММРІ-2, “Само-почуття - активність - настрій”.

Дослідження осіб, що пройшли реабілітаційно-корекційний комплекс, за допомогою ММРІ-2, виявило помірно виражену іпохондричність, психосоматичну предиспозицію, наявність в структурі особи рис, що обумовлюють психосоматичні відхилення, визначають механізми виникнення і розвитку хвороби. Помірно виражений стан депресії сигналізує про трохи знижений загальний психо-емоційний фон, обумовлений соматичним станом, а також про збільшення в міцних соціальних зв'язка після проходження реабілітаційно-корекційного комплексу.

Дані демонструють поліпшення в психо-емоційному стані хворих після проведення з ними роботи по складових реабілітаційно-корекційного комплексу.

Хворі, що взяли участь в апробації реабілітаційно-корекційного комплексу, проходили потім коротший за часом відновлювальний курс в санаторних умовах. У 76,60 % випадків особи, що перенесли ІМ, поверталися до роботи вже після 2-х місяців лікування і віднолювального періоду (1 міс. в лікарняному стаціонарі і 1 міс. в умовах санаторно-курортного лікування).



ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено рішення наукової задачі розробки реабілітаційно-корекційного комплексу, який враховує систему антропометричних, психосоціальних і медико-біологічних складових, є ефективним засобом поліпшення характеристик емоційно-особистісної сфери, особистого і соціально-трудового статусу хворих ІХС.

2. Встановлена певна кореляція вікових та емоційно-особистісних характеристик. Із збільшенням віку зростали показники іпохондричності: від 45 до 54 років - 72 Т-бала, від 55 до 64 років - 74 Т-бала, після 65 років - 84 Т-бала (р<0,05); індивідуалістичність: від 45 до 54 років - 69 Т-бала, від 55 до 64 років - 75 Т-балів, після 65 років - 78 Т-балів; депресії: у віковій категорії від 45 до 54 років - 72 Т-бала, від 55 до 64 років - 77 Т-балів, після 65 років - 81 Т-бал (р<0,05); прагнення до економії сил, незадоволеність своїм положенням в соціумі (р<0,05); відчуття самоти: від 45 до 54 років - 5,83 %, від 55 до 64 років -7,49 %, після 65 років - 17,49 % (р<0,05); розчарованості: від 45 до 54 років - 5,83 %, від 55 до 64 років -7,49 %, після 65 років - 10,83 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників.

3. Були встановлені певні гендерні відмінності емоційно-особистісних характеристик. Найбільші розбіжності спостерігалися за такими показниками: індивідуалістичність: чоловіки - 80 Т-балів, жінки - 73 Т-бал; депресії: чоловіки - 80 Т-балів, жінки - 73 Т-бала (р<0,05); іпохондричністі: чоловіки - 78 Т-балів, жінки - 74 Т-бала (р<0,05); тривалі роздуми про себе, самовивчення, інтровертированість (р<0,05); відчуття самоти: чоловіки - 14,99 %, жінки - 9,99 % (р<0,05); стомлюваність: чоловіки - у 16,66 %, жінки - 11,66 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників.

Також була виявлена кореляція емоційно-особистісних характеристик з рівнем освіти: депресія: вища освіта - 85 Т-бала, середньо-спеціальна - 74 Т-бала, середня - 64 Т-бала (р<0,05); іпохондричність: вища освіта - 84 Т-бала, середньо-спеціальна - 75 Т-балів, середня - 65 Т-бала (р<0,05); індивідуалістичність: вища освіта - 83 Т-бала, середньо-спеціальна - 71 Т-бал, середня - 62 Т-бала (р<0,05); недовір'я, тривожність, боязкість в стосунках з тими, що оточують, підозрілість і напруженість у відносинах (р<0,05); відчуття самотності: вища освіта - 18,33 %, середньо-спеціальна - 16,66 %; середня - 11,66 % (р<0,05); виснаженість: вища освіта - 15,83 %, середньо-спеціальна - 13,33 %; середня - 10,83 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників.

4. Встановлено взаємозв'язок між нозологічною приналежністю захворювання та емоційно-особистісних характеристик. Іпохондричність: у хворих з стенокардією - 75 Т-бала, у тих, що перенесли ІМ - 78 Т-балів (р<0,05); депресія: у хворих з стенокардією - 73 Т-балів, у тих, що перенесли ІМ - 80 Т-балів (р<0,05); індивідуалістичність у хворих з стенокардією - 70 Т-балів, у тих, що перенесли ІМ - 77 Т-балів (р<0,05); розбіжність між реальним і ідеальним Я: у хворих з стенокардією - 12,49 %, у тих, що перенесли ІМ - 18,33 % (р<0,05); самотність: у хворих, що не перенесли ІМ, - 11,66 %, у тих, що перенесли ІМ, - 14,99 % (р<0,05); бажання відпочити у хворих з стенокардією - 9,16 %, у тих, що перенесли ІМ - 14,99 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників.

5. Зі збільшенням кількості перенесених ІМ в анамнезі наростала індивідуалістичність: один ІМ - 68 Т-балів, два - 82 Т-бала, три - 89 Т-балів, чотири - 104 Т-бала (р<0,05); депресія: один ІМ - 75 Т-балів, два - 79 Т-бала, - 88 Т-балів, чотири - 98 Т-балів (р<0,05), іпохондричність: один ІМ - 73 Т-бала, два - 79 Т-балів, три - 86 Т-балів, чотири - 96 Т-балів (р<0,05); інертність мислення, стереотипність, банальність в думках, тенденція до роздумів про себе, свого місця і призначення в соціумі (р<0,05); байдужість: один ІМ - 5,83 %, два - 7,49 %, три - 10,83 %, чотири - 18,33 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників.

6. Тяжкість загального клінічного стану впливала на емоційно-особистісні характеристики наступним чином. Депресія: легкий ступінь - 64 Т-бала, середній - 78 Т-балів, важкий - 78 Т-балів, дуже важкий - 100 Т-балів (р<0,05), індивідуалістичність: легкий ступінь - 65 Т-балів, середній - 75 Т-балів, важкий - 80 Т-балів, дуже важкий - 99 Т-балів (р<0,05), іпохондричність: легкий ступінь - 68 Т-балів, середній - 79 Т-балів, важкий - 80 Т-балів, дуже важкий - 95 Т-балів) (р<0,05); прагнення до економії емоційних і фізичних сил (р<0,05); самотність: легкий ступінь - 6,66 %, середній -12,49 %, важкий - 14,16 %, дуже важкий- 19,16 % (р<0,05); розчарованість: легка - 9.16 %, середня - 11,66 %, важка - 14,16 %, дуже важка - 18,33 % (р<0,05). Інші параметри також змінювалися але в межах незначного відхилення від коридору нормативних показників.

7. Встановлені найбільш інформативні показники змін емоційно-особистісного стану, які застосовувались як кількісні критерії оцінки ефективності моделі реабілітаційно-корекційного комплексу: зниження емоційної лабільності (різниця - 23,34 %), іпохондричності (різниця - 26,02 %), депресії (різниця - 20,16 %); відчуття байдужості (різниця - 22,50 %), бажання відпочити (різниця - 19,17 %), поліпшення настрою (різниця - 16,66 %), зменшення станів схильності до сну (різниця - 15,00 %); скорочення тривалості санаторно-відновного курсу (різниця - 16,66 %) (р<0,05). Високий ступінь ефективності досягнута у 76,60 % хворих основної групи, середній ступінь - у 13,32 % хворих; низький - у 9,99 % (р<0,05).



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Скрипченко Р.П. Сравнительная характеристика психических особенностей больных ИБС (по возрасту и полу) // Вісник національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут”. - Київ: Політехніка, 2003. - №1(7). - с.161-168.

2. Скрипченко Р.П. Особенности психического статуса больных ИБС, перенесших и не перенесших инфаркт миокарда // Науково-практичний журнал південного наукового центру АПН України „Наука і освіта”. - Одеса, 2003.- №2-3. - с.66-68.

3. Скрипченко Р.П. Психоэмоциональные особенности больных ИБС, перенесших мелкоочаговый и крупноочаговый инфаркт миокарда.// Науково-практичний журнал південного наукового центру АПН України „Наука і освіта”.- Одеса, 2003. - №4. -с.47-51.

4. Скрипченко Р.П. Зависимость психического статуса больного ИБС от степени тяжести клинического заболевания.// Науково-практичний журнал південного наукового центру АПН України „Наука і освіта”.- Одеса, 2004. - №2. -с.39-43.

5. Скрипченко Р.П. Некоторые особенности психо-эмоционального состояния лиц с заболеваниями сердца. // Психологія на перетині тисячоліть. Сборник научных работ участников Пятых Костюковских чтений, 1999.- с. 202-206.

6. Скрипченко Р.П. Некоторые особенности состояния интеллектуальной недостаточности при врождённых пороках сердца. // Опыт и перспективы развития психологии в Приднестровье. Материалы Международной научно-практической конференции.- Тирасполь, 2000.- с.170-172.

7. Скрипченко Р.П. Некоторые особенности психосоматических взаимосвязей в трудах В.М. Бехтерева. // Динаміка наукових досліджень. Материалы международной научно-практической конференции.- том 10. Психология.- Днепропетровск: Наука і освіта, 2003.- с. 29-31.

8. Скрипченко Р.П. Некоторые аспекты социализации больных с психоэмоциональными девиациями. // Крок у майбутнє. Третья всеукраинская научно-практическая конференція студентов, аспирантов и молодых ученых.- Київ: Політехніка, 2003.- с.42-43.

9. Висковатова Т.П., Шевченко Р.П. Психокоррекционные возможности иcпользования физических загрузок в клинике ишемической болезни сердца // Молода спортивна наука України. Збірник наукових праць з галузі фізичної культури та спорту.- выпуск 11.- Львов, 2007.- с.71-72 (особистий внесок - 2/3 розробки, складена система реабілітаційно-корекційного комплексу)

10. Шевченко Р.П. Проблема зростання захворювань серцево-судинними відхиленнями населення сучасної України // 60-я професорко-викладацька науково-технічна конференція Одеського національного морського університету.- Одеса, 2007.- с. 75.

Размещено на Allbest.ru