Психологічна характеристика невстигаючих учнів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Житомирський державний університет ім. І.Франка

Курсова робота

На тему: «Психологічна характеристика невстигаючих учнів»

Виконав: Боровська Т.В.

Житомир

-2012-

Зміст

Вступ

1. Теоретичний аналіз педагогічної діяльності з невстигаючими дітьми в умовах освітнього закладу

1.1 Шкільна неуспішність як педагогічна проблема

1.2 Організація роботи педагога з невстигаючими дітьми в умовах освітнього закладу

2. Вивчення педагогічної діяльності з невстигаючими дітьми в умовах освітнього закладу

2.1 Організація і планування дослідження

2.2 Інтерпретація результатів дослідження діяльності педагога з невстигаючими дітьми

2.3 Програма корекції педагогічної неуспішності

Висновок

Список літератури

Вступ

У широкому розумінні важковиховуваність та навчальна неуспішність -- ці поняття, що пояснюють випадки труднощів, з якими стикається педагог при організації і здійснюванні виховного та навчального процесів. У вузькому розумінні ці терміни використовується для позначення наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини (на відміну від правопорушень і патології психічної активності), який потребує відповідної уваги й спеціальних зусиль педагога для подолання його. Розрізняють норми біологічні, які належать до організму людини, соціальні, які належать до його поведінки серед інших людей, та психологічні, пов'язані з його індивідуально-типологічними проявами як особистості й суб'єкта власної життєдіяльності. Дітей і підлітків, які мають відхилення від загальноприйнятих або статистично достовірних показників норми, але не демонструють ознак психічної патології, у педагогічній практиці зазвичай класифікують як "важких".Шкільну психологічну дезадаптацію як одну з психологічних передумов важковиховуваності дитини вивчали багато науковців. Узагальнивши досвід їхньої роботи, можна виділити такі важливі для психолого-педагогічної практики положення:

* Усвідомлення зв'язку, який утримує в єдності поняття адаптація й дезадаптація. Так, при входженні в нове соціальне середовище за необхідністю виникають симптоми дезадаптації, які проявляються у психологічній напрузі й зниженні ефективності діяльності людини. В міру розвитку механізмів адаптації такі симптоми поведінки, як правило, зникають, і поведінка стає адаптованою.

* Виділення первинної й вторинної дезадаптації, різниця яких реєструється за критерієм наявності або відсутності змін соціального середовища дитини. Первинна дезадаптація в цьому розумінні є явище, яке за необхідністю виникає у дитини на початку шкільного навчання (вступ до школи, перехід у середню й старшу школу). Її психологічний зміст полягає в тому, що вона "запускає" у дію функціонування й дальший розвиток особистісних механізмів адаптації дитини до нових норм і правил поведінки шкільного життя через усвідомлення їх і більш-менш довільну регуляцію здійснення. Період первинної адаптації -- найвідповідальніший. Його орієнтовна тривалість складає строк від першого півріччя до кінця першого року навчання. Саме в цей час у дітей формується ставлення до педагогів і школи, класного колективу й навчальної діяльності. У випадку позитивного закінчення первинної адаптації це ставлення стає довірливо-зацікавленим. Якщо ж дитині так і не вдалося досягти певного психологічного оптимуму активності в навчальному колективі, то її переживання будуть недовірливо-тривожними. В останньому випадку необхідно говорити вже про вторинну дезадаптацію. У ситуаціях, коли по закінченні річного строку навчання дитина демонструє погану пристосованість до школи й це може проявлятися у її низькій успішності, негативному ставленні до класного колективу або вчителя, у небажанні відвідувати навчальний заклад і в підвищеній дратівливості або конфліктності в ньому, то є підстави говорити про роз гортання процесу її вторинної дезадаптації, яка є наслідком неспроможності учня самостійно подолати ті психолого-педагогічні проблеми, з якими він зіткнувся під час шкільного навчання. В цьому випадку для визначення ступеня й характеру важковиховуваності дитини з метою надання психокорекційних рекомендацій психологові необхідно використовувати спеціальні методи дослідження. і методи дослідження.

1. Теоретичний аналіз педагогічної діяльності з невстигаючими дітьми в умовах освітнього закладу

1.1 Шкільна неуспішність як педагогічна проблема

П.П. Блонський під неуспішністю розуміє ситуацію, в якій поведінка і результати навчання не відповідають виховним і дидактичним вимогам школи. Неуспішність виражається в тому, що учень має слабкі навички читання, рахунку, слабко володіє інтелектуальними вміннями аналізу, узагальнення та ін Систематична неуспішність веде до педагогічної занедбаності, під якою розуміється комплекс негативних якостей особистості, щосуперечать вимогам школи, суспільства. Це явище вкрай небажане і небезпечне з моральної, соціальної, економічної позицій. Педагогічнозапущені діти часто кидають школу, поповнюють групи ризику. Неуспішність - складне і багатогранне явище шкільної дійсності, яка потребує різнобічних підходів при її вивченні.

М.А. Данилов пов'язує неуспішність з рушійними силами процесу навчання і його протиріччями. Відповідно до цієї позиції, в тих випадках, коли суперечливе єдність можливостей учнів і ще, що від них вимагається, порушується, виникає неуспішність. В. Оконь визначає неуспішність як порушення взаємодії між учнями, вчителями і зовнішніми умовами.

А.А. Бударний справедливо вказує, що неуспішність є поняття до певної міри умовне, конкретний зміст якого залежить від встановлених правилперекладу учнів.

І.В. Дубровіна трактує неуспішність як невідповідність підготовки учнів обов'язковим вимогам школи в засвоєнні знань, розвитку умінь і навичок, формуванні досвіду творчої діяльності та вихованості пізнавальних відносин. Попередження неуспішності передбачає своєчасне виявлення й усунення всіх її елементів. Неуспішність школярів закономірно пов'язана з їх індивідуальними особливостями і з тими умовами, в яких протікає їх розвиток . Найважливішим із цих умов педагогіка визнає навчання, і виховання дітей у школі. Саме дидактика покликана дати визначення неуспішності, що це завдання не може бути вирішена іншими науками, так як поняття неуспішності є перш за все дидактичне поняття, пов'язане з основними категоріями дидактики - змістом і процесом навчання.

Поняття «неуспішність» тісно пов'язана з «педагогічною занедбаністю». Проблема педагогічної занедбаності досить добре вивчена в педагогічній науці. Існує багато робіт по даній проблемі. Але саме поняття «педагогічно занедбані» у сучасній теорії та практиці часто вживається як синонім поняттю «важкі» діти.

Поняття «педагогічної занедбаності» характеризує історію виховання дитини, а «важкий» - говорить про результати такого виховання. «Педагогічно запущений» рано чи пізно стає «важким» Російська педагогічна енциклопедія поняття «педагогічна занедбаність» розглядає, як стійке відхилення від норми в моральному свідомості і поведінці дітей і підлітків, обумовлені негативним впливом середовища й помилками виховання.

Педагогічний словник під редакцією Кірова це ж поняття розглядає як відхилення від норми в поведінці особистості, обумовлене недоліками виховання. Основні причини: відсутність правильного виховання в сім'ї, часта зміна школи, викладачів, негативний вплив вулиці та бездоглядність. У педагогічній енциклопедії педагогічна занедбаність розглядається як відхилення від норми в поведінці, навчальної діяльності, обумовлене недоліками виховання. С.С. Гіль дає таке визначення - це нерозвиненість, неосвіченість, невихованість дитини, відставання його розвитку від власних можливостей, вимог віку, викликане педагогічними причинами і піддається корекції педагогічними засобами [8; 36]. Однак дослідження, виконані в руслі цього підходу, не можна вважати достатніми, вони спрямовані на з'ясування зовнішніх зв'язків явища і залишають в тіні його внутрішню будову.

Відставання - це невиконання вимог (або одного з них), яке має місце на одному з проміжних етапів всередині того відрізку навчального процесу, який є тимчасової рамкою для визначення успішності. Слово «відставання» позначає і процес нагромадження невиконань вимог, і кожен окремий випадок такого невиконання, тобто один з моментів цього процесу.

Суперечливість такого розуміння і термінології закладена в самій сутності досліджуваного явища: процес відставання складається з актів відставання.

Неуспішність і відставання взаємопов'язані. У неуспішності як продукті синтезовані окремі відставання, вона підсумок процесу відставання. Різноманітні відставання, якщо вони не подолані, розростаються, переплітаються один з одним, утворюють в кінцевому рахунку неуспішність.

Детальніше зупинимося на соціальних умовах як факторі неуспішності. Соціальні умови як фактор успішності взаємодіють з можливостями дітей. Це умови, в яких діти живуть, навчаються, виховуються, побутові умови, культурний рівень батьків і навколишнього середовища, наповнюваність класів, обладнання школи, кваліфікація вчителів, наявність і якість навчальної літератури та багато іншого.

І цей фактор так чи інакше враховується при визначенні змісту навчання. У визначенні елементів неуспішності необхідно спиратися на дидактичну, методичну та психологічну літературу, використавши програми тапідручники, а також результати спостережень педагогічного процесів. Методичні матеріали, програми і підручники розкривають конкретний зміст кожного предмета і частково - загальні принципи та ідеї, покладені в їх основу.Психологічна та педагогічна література роз'яснює цілі і завдання, нового змісту, його особливості.

Як елементи неуспішності виступають такі недоліки навчальної діяльності школяра:

1) не володіє мінімально необхідними операціями творчої діяльності, комбінування і в новій ситуації наявних знань, умінь і навичок);

2) не прагне отримувати нові знання теоретичного характеру;

3) уникає труднощів творчої діяльності, пасивний у зіткненні з ними;

4) не прагне до оцінки своїх досягнень;

5) не прагне розширювати свої знання, вдосконалювати вміння та навички;

6) не засвоїв понять в системі.

Зазначені риси становлять ознаки поняття «неуспішність» тим навчальних предметів, в яких провідна роль належить діяльності творчого характеру, заснованої на знаннях, уміннях і навичках. Неуспішність, як підсумок, характеризується наявністю всіх елементів. У процесі ж навчання можуть виникнути окремі її елементи, вони-то й постають як відставання. Дійсно, шкільна неуспішність є соціально-педагогічною проблемою. На неуспішність дитини впливає багато факторів, які потрібно усувати в міру їх надходження.

Класифікації причин невстигаючих школярів

Є спроби тим чи іншим чином згрупувати причини неуспішності. Так, наприклад, А.М. Гельмонт, поставив завдання співвіднести причини неуспішності з її категоріями. Їм виділені причини трьох категорій неуспішності: глибокого і загального відставання (I категорія), часткової, але відносно стійкою неуспішності (II категорія), епізодичній неуспішності (III категорія). Як причини I категорії відзначені: низький рівень попередньої підготовки учня; несприятливі обставини різного роду (фізичні дефекти, хвороба, погані побутові умови, віддаленість місця проживання від школи, відсутність турботи батьків); недоліки вихованості учня (лінь, недисциплінованість), його слабке розумовий розвиток [4, 43]. Деякі інші спроби згрупувати причини неуспішності більше відповідають теоретичним вимогам. Зокрема, цікавить схема П.П. Борисова.

У ній розглядаються три групи причин неуспішності:

I. Загальнопедагогічн причини.

II. Психофізіологічні причини.

III. Соціально-економічні та соціальні причини.

Причини I групи народжуються, як вважає автор, недоліками навчально-виховної роботи вчителів. Відповідно ці обставини діляться на дидактичні(порушення принципів і правил дидактики) та виховні (головним чином недооцінка позакласної та позашкільної роботи з дітьми).

Друга група причин обумовлена порушеннями нормального фізичного, фізіологічного та інтелектуального розвитку дітей.

Причини III групи, зазначає П.П. Борисов, безпосередньо не залежать від волі вчителів та учнів. До них він відносить слабку матеріально-технічну базу школи, низький рівень дошкільного виховання дітей, не розробленість проблем мови навчання, домашні умови життя учнів, культурний рівень батьків, стосунки в сім'ї, брак вчителів.

У даній класифікації внутрішнє стосовно учневі причини (стан здоров'я, особливості психіки) відчленований від зовнішніх (шкільні умови, соціальні умови); умови навчання відділені від більш широких соціальних умов. Однак тут є непослідовність. Психофізіологічні причини також мало залежать від волі вчителів та учнів, як і соціальні. З іншого боку, так пов'язувати недоліки навчально-виховної роботи тільки з діяльністю вчителя.

Е.А. Аркін, А.Б. Залкін причиною неуспішності вважали соціальні чинники:

-Несприятлива атмосфера в родині;

- Погані житлові умови;

- Відсутність книг і навчальних посібників;

- Переповненість класів;

- Слабкі в професійному відношенні кадри.

Соціальні причини - неблагополучні умови життя, негідну поведінку батьків, відсутність домашнього режиму, бездоглядність дитини,матеріальне становище родини.

У першу чергу соціальні причини, тобто зниження цінності освіти в суспільстві, нестабільність існуючої освітньої системи. «Цілеспрямована роботашколи з попередження неуспішності може дати належні плоди лише при загальному поліпшенні соціальних умов». (В. С. Цетлін) На жаль, ми на місцях не зможемо вирішити дану проблему.

До числа зовнішніх причин слід віднести і недосконалість організації навчального процесу на місцях (нецікаві уроки, відсутність індивідуального підходу, перевантаження учнів, несформованість прийомів навчальної діяльності, прогалини у знаннях і т.д.).

Треба відзначити і негативний вплив ззовні - вулиці, сім'ї. За часів активної виховної роботи, ця причина відступала на другий план. Але зараз вона як ніколи актуальна, тому що ми розгубили способи боротьби з нею, а створювати їх заново дуже складно . Так само існують і фізіологічніпричини неуспішності.

Типи невстигаючих школярів

Тривале вивчення шкільної неуспішності дає підставу зробити висновок, що вона має типові прояви. Тип невстигаючого школяра характеризується своєрідним поєднанням найважливіших властивостей особистості, що склалися в результаті тривалої неуспішності, яка визначає його досягнення у навчальній роботі. В основу типології невстигаючих школярів багато авторів кладуть вивчені ними причини неуспішності. Так надходить, зокрема, Л.С. Славіна: типи невстигаючих виділяються нею по домінуючою причини. Одну групу невстигаючих становлять учні, у яких відсутні дієві мотиви навчання, іншу - діти зі слабкими здібностями до навчання, третю - з неправильно сформованими навичками навчальної праці і не вміють працювати. Той же метод ісп6ользуют А.А. Бударний, Ю.К. Бабанський та деякі інші автори. Знань про внутрішню будову неуспішності такого роду типології не дають.

Шкільна неуспішність дійсно соціально-педагогічна проблема, має в ряді випадків соціально-педагогічні причини виникнення і в результаті, навчаннідіти поповнюють ряди групи ризику.

1.2 Організація роботи педагога з невстигаючими дітьми в умовах освітнього закладу

Педагог - це посада, призначена для професіонала, компетентного фахівця, конкретного суб'єкта виховної системи. Він не схожий на шкільного вчителя або іншого працівника освітньої системи. Йому доводиться діяти безпосередньо, в середовищі, що оточує особистість -спілкуватися з сім'єю, «працювати» на вулиці, де немає звичної ситуації зі звичним і певним шкільним режимом, наявністю авторитетів і т.д.

Діяльність соціального педагога звернена, насамперед, до особистості учня. Безумовно, що розвиток особистості дитини не може бути розглянуто поза соціального контексту, проте завдання соціального педагога полягає не в адаптації учня, а в створенні умов для розвитку її активного ставлення до світу. Педагог, користуючись результатами діяльності психолога, працює з дитиною, перш за все, займаючись безпосередньо розробкою і реалізацією.

Вся професійна діяльність соціального педагога по суті являє собою комплекс заходів з виховання, освіти, розвитку і соціальний захист осіб у закладах і по місцю проживання учнів. Професійна успішність соціального педагога визначається результативністю його діяльності та її суспільним визнанням. шкільний педагогічний невстигаючий неуспішність

Методи роботи соціального педагога з невстигаючими дітьми.

Першорядне увагу при вивченні неуспішності педагог звертає на сім'ю і становище в ній дитини. Разом із сім'єю він розробляє для нього варіанти реабілітаційної програми. Тут важливо разом переконати дитину в правильності обраного шляху виходу з кризи. З ним обговорюється режим дня, його вільний час, його справа. Методом переконання педагог може досягти успіху, якщо він досить володіє правовими знаннями, щоб переконати дитину в наслідках його антигромадської поведінки. За допомогою цього методу соціальний педагог може домогтися, щоб вихованець сам почав шукати шлях виходу з ситуації, що склалася.

У практиці роботи деякі педагоги складають «карту сім'ї», де дається характеристика кожного члена сім'ї, вказуються дати народження знаменних подій в сім'ї. Визначається статус сім'ї, її релігійна та національна приналежність, житлові умови, сусідство. «Картку» доповнює вивчення виховання в сім'ї. Як і скільки батьки проводять часу з дитиною, чи є у них спільні справи, яка форма спілкування, розмовляє чи батько з сином, чи проводять разом вільний час, що читають, чи відвідують клуби [2, 21]. Чи можлива співпраця всередині сім'ї, або всі відносини зводяться до наказів дорослих. Соціальному педагогу важливо врахувати всі відносини всередині сім'ї, відносини дорослих між собою, дорослих і дітей, родичів та інших людей, які живуть в сім'ї. Робота соціального педагога з батьками може здійснюватися при відвідуванні сімей, проведення групових консультацій, а також консультацій з окремими батьками в центрах.

Також, найпоширенішим і природним є метод спостереження. Саме він дає педагогові найбільше матеріалу для виховної роботи. Педагог спостерігає за спілкуванням дитини, її поведінкою в сім'ї, в школі, на уроці, з однолітками, його працею. Не кожному педагогу вдається досягти успіху в спілкуванні з дітьми. Але цю здатність можна розвинути. Педагогу допоможуть записи своїх спостережень, а спілкування ближче потрібно починати з двома-трьома хлопцями, постаратися дізнатися їх. Працюючи з групою робити позначки про окремі хлопців, намагаючись не залишити без уваги «непомітних». Нотатки допоможуть звернути увагу і на пасивних.

Найчастіше педагог вдається до методу бесіди. Важливо, щоб до бесіди соціальний педагог готувався. У цьому йому допоможеанкетування, складений заздалегідь питальник або результати комісії, яка зробила висновок при вступі дитини до зазначеної установи. Допоможе скласти уявлення про дитину вивчення його біографії, його вчинків і мотивів .

Дослідники виділяють ще метод соціометрії , при якому, для математичної обробки збираються дані бесід, анкетування, опитування та алгоритмів, оцінки кризового стану дитини.

При вивченні дитини педагог не може обійтися без аналізу його психологічного та соціального стану, того, що дослідники називають «ядром дитини».

Шляхи подолання неуспішності:

1. Педагогічна профілактика - пошуки оптимальних педагогічних систем, в тому числі застосування активних методів і форм навчання, нових педагогічних технологій, проблемного та програмованого навчання, інформатизація педагогічної діяльності. Ю. Бабанским для такої профілактики була запропонована концепція оптимізації навчально-виховного процесу. У США йдуть шляхом автоматизації, індивідуалізації, психологізації навчання.

2. Педагогічна діагностика систематичний контроль і оцінка результатів навчання, своєчасне виявлення прогалин. Для цього застосовуються розмови вчителя з учнями, батьками, спостереження важким учнем з фіксацією даних в щоденнику вчителя, проведення тестів, аналіз результатів, узагальнення їх у вигляді таблиць за видами допущених помилок. Ю. Бабанским запропонований педагогічний консиліум - рада вчителів з аналізу й розв'язання дидактичних проблем відстаючих учнів. Вибір заходів не довільний, а обумовлений попередньо отриманими даними, які потребують аналізу та соціально-педагогічної інтерпретації. Тому певний час в діяльності соціального педагога, особливо на початковому етапі, займає вивчення психолого-медико-педагогічних особливостей особистості учнів і соціального мікросередовища, умов життя. У процесі вивчення виявляються інтереси й потреби, труднощі і проблеми, конфліктні ситуації, відхилення в поведінці, типологія сімей, їх соціокультурний і педагогічний портрет та ін Тому в методичному багажі соціального педагога значне місце займають діагностичні методики: тести, опитувальники, анкети та ін Цілком очевидно, що діагностичний інструментарій соціального педагога включає в себе як соціологічні, так і психологічні методики. Також великий інтерес представляють різні звіти, довідки, таблиці, документи, медичні карти учнів та інше, що завжди є в наявності в будь-якій освітній установі. Використовуються також специфічні методи соціальної роботи, такі як метод соціальної біографії сім'ї, особистості, а також соціальна історіямікрорайону, діагностика соціального середовища.

У процесі дослідження соціальний педагог може отримати абсолютно конфіденційну інформацію, тому його дії визначаються професійним обов'язком і етичним кодексом.

3. Педагогічна терапія - заходи щодо усунення відставань у навчанні. У вітчизняній школі це додаткові заняття. На Заході - групи вирівнювання.Переваги останніх в тому, що заняття в них проводяться за результатами серйозної діагностики, з підбором групових та індивідуальних засобів навчання. Їх ведуть спеціальні вчителі, відвідування занять обов'язково.

4. Виховний вплив. Оскільки невдачі в навчанні пов'язані частіше за все з поганим вихованням, то з невстигаючими учнями має проводитися індивідуальна планована виховна робота, яка включає і роботу з родиною школяра . Педагогікою накопичений значний досвід подолання неуспішності. Аналіз різноманітних практичних заходів дозволив виявити деякі принципові положення.

На перший план у роботі з невстигаючими школярами висуваються виховні і розвиваючі педагогічні впливи. Метою роботи з невстигаючими визнається не тільки заповнення прогалин у їх навчальної підготовки, але водночас і розвиток їх пізнавальної самостійності. Це важливо тому, що, наздогнавши своїх товаришів, учень не повинен надалі від них відставати. Допускається тимчасове зниження вимог до неуспевающим школярам, ??що дозволить їм поступово надолужити згаяне. Здійснюється нейтралізація причин неуспішності (усунення негативно діючих обставин і посилення позитивних моментів)

При розробці шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, як правило, мається на увазі створення особливо сприятливих умов для невстигаючих школярів. Розробляються також окремі заходи, що поширюються на всіх учнів; вони служать для загального поліпшення умов навчання і виховання учнів у школі. Сюди відносяться пропозиції щодо покращення обліку та контролю, рекомендації про те, як активізувати пізнавальну діяльність учнів та їх самостійність, посилювати творчі елементи в ній, стимулювати розвиток інтересів. Плідними видаються шляху перевиховання відносин, запропоновані в деяких педагогічних та психологічних роботах: поставити перед учнем такі доступні для нього завдання, щоб він міг досягти успіху. Від успіху, навіть самого незначного, може бути прокладений міст до позитивного відношенню до навчання. З цією метою використовують ігрову і практичну діяльність, долучають невстигаючих учнів старших класів до занять з відстаючими учнями молодших класів. У даному випадку педагогічна діяльність змусила учнів зрозуміти цінності знань, критично поставитися до своїх занять в школі

Для попередження неуспішності, як показав аналіз умов, які викликають відставання, основне значення має вдосконалення процесу навчання, посилення його виховує і розвиває впливу. Рекомендації спрямовані на вирішення цих питань як в індивідуальній роботі з учнями, так і в роботі з усім класом

Дуже важливо своєчасно виявити причини неуспішності і усунути їх. Якщо в молодших класах у дитини не виробилися навички і бажання вчитися, то з кожним роком труднощі у навчанні будуть рости, як сніжний ком. Тоді батьки звертають увагу на стан дитини і починають у терміновому порядкубрати репетиторів. Але, як правило, буває пізно. У дитини сформувалося вже негативне ставлення до процесу навчання, і він не розуміє більшості дисциплін. Нескінченні «опрацювання» з боку батьків погіршують іноді і без того поганий мікроклімат у сім'ї

У практичній роботі метою є встановлення причин неуспішності окремого учня у зв'язку з виявленням неуспішності. Соціально-педагогічна діяльність МОУ «БСОШ» здійснюється в наступному: при виявленні та усуненні причин неуспішності школярів соціальний педагог користується методами спостереження, переконання, бесіди, соціометрії. Проводить комплекс заходів з різними віковими категоріями по корекції неуспішності. Дітей у школі багато, тому соціальний педагог у деяких випадках не встигає під час усунути причини неуспішності. А так само проводитиметься робота:

1) Взаємодії з класним керівником: семінари (обговорення успішності і заходів, які вживають по роботі з невстигаючими); консультації; педради; виступи на батьківських зборах.

2) Робота з неблагополучними сім'ями: відвідування вдома; консультації; індивідуальні бесіди.

3) Робота з учнями девіантної поведінки: індивідуальні бесіди; відвідування вдома; відвідування уроків.

4) Робота з сім'ями опікуваних дітей: обстеження матеріально-побутових умов; організація літнього відпочинку.

5) Робота з учнями: бесіди (Бесіди по класах «Твій читацький формуляр», «Статут школи - Закон нашого життя»); відвідування уроків; анкетування («Мій друг це ....», Експрес - анкета «Що ти знаєш про свої права і обов'язки »); дискусії (« Добро і зло. Причини наших перепусток »); тестування (« Шкільний тест розумового розвитку »); класні години (« Основи здорового способу життя »,« Навіщо ми вчимося? »,« Суд над цигаркою » ); загальношкільні заходи («Осінній бал», «Бал - маскарад», громадський свято «Без берізки я не мислю Росії», КВК, свято «Зоряний похід», святковийконцерт до Дня вчителя, фольклорне свято «Масляна».

6) Методична робота: семінари («Школа - другий дім», «Сімейне виховання в школі», «Класний годину або годину класного керівника», «Пріоритетні види виховної діяльності»); наради; робота з ЗМІ.

У ході роботи ми проаналізували існуючі підходи до поняття педагогічної неуспішності. Нами встановлено, що під педагогічної неуспішністю слід розуміти стійке відхилення від норми в поведінці, моральному свідомості, навчальної діяльності, що виявляється в нерозвиненості, неосвіченості і невихованості дитини, відставанні його розвитку від власних можливостей, обумовлені негативним впливом середовища й помилками у вихованні, частою зміною шкіл і викладачів, негативним впливом вулиці, бездоглядністю. Тобто ця проблема викликана педагогічними причинами і, отже, усувається за допомогою корекції педагогічними засобами.

Риси неуспішності можуть проявлятися чітко, але можуть і ховатися за зовні благополучним поведінкою. Невстигаючий дитина є психічно нормальним і фізично здоровим, але не володіє знаннями та вміннями, необхідними для нормальної життєдіяльності. Навчанні діти легко можуть засвоювати інформацію, на відміну від важких підлітків вони піддаються педагогічному впливу.

У теоретичній частині роботи ми розкрили причини і типи невстигаючих дітей, методи роботи з педагогічно невстигаючими школярами. Нами також були запропоновані шляхи подолання неуспішності школярів: педагогічна профілактика, педагогічна діагностика, педагогічна терапія, виховний вплив.

2. Вивчення педагогічної діяльності з невстигаючими дітьми в умовах освітнього закладу

2.1 Організація і планування дослідження

Мета: описати діяльність соціального педагога з невстигаючими дітьми і розробити програму корекції педагогічної неуспішності, зробити оцінку її результативності.

База дослідження: МОУ «Бабушкінський середня загальноосвітня школа».

Вибірка: учні Бабушкінської середньої загальноосвітньої школи. Брали участь 15 школярів: 5 дівчаток, 10 хлопчиків. Діти пропускають заняття в школі без поважних причин, небажання вчитися мотивують лінню. У деяких відставання в навчанні відбувається також за медичними показаннями: слабке здоров'я, часто хворіють.

Діагностичний інструментарій:

5 клас, 1996 рік народження., 11 років, 22,% невстигаючих;

6 клас, 1995 рік народження., 12 років, 27,3% невстигаючих;

7 клас, 1994 рік народження., 13 років, 25% невстигаючих.

Всі діти навчаються в Бабушкінської середньої загальноосвітньої

школі. У цих класах простежується великий відсоток невстигаючих дітей.

Відомості про сімґю і взаємини в ній

1. Сімя не повна-33,3%(немає батька), сімя повна-66,7%

2. Мати, від 35 до 43 років, професія: продавець (33,3%), немає постійного місця роботи(33,3%), домогосподарка (20%), бухгалтер (13,3%). Батько, від 34 до 44 років, професія: будівельник (20%), немає постійного місця роботи (13,3%), лісник (6,7%), підприємець (13,3%), не працює (6,7% ).

3. Не простежувалися

4. Взаємини батьків з дитиною: довірливо-поважні (73,3%), напружені (26,7%).

5. Матеріальне становище родини: нижче середнього (33,3%), середню (66,7%).

6. Житлові умови: Приватні будинки (40%), приватизовані квартири (60%).

7. Умови життя підлітка: окрема кімната (100%).

8. На питання 8-10,17 відповіли так (100%), на 11-13 немає (100%).

9. Ми бачимо, що більшість сімей повних, так само переважає великий відсоток зайнятості батьків. Взаємовідносини з дитиною в основному довірливо-поважні і у кожної дитини є окрема кімната. У сімей високий соціальний статус, санітарно-гігієнічні умови задовільні.

Особистісна карта дитини

1. Спрямованість інтересів: на трудову діяльність (53,3%), на досягнення в спорті (26,7%), не визначилися (20%).

2. Активність: не виявляє активність у суспільному житті (46,7%), рідко беруть участь у громадських справах (53,3%).

4. Ініціативність: рідко сам починає нову справу (100%).

5. Товариськість: віддає перевагу індивідуальні форми роботи й відпочинку (40%), товариський з однокласниками (26,7%), товариський з хлопцями старше за віком (33,3%).

Впевненість у собі: всі хлопці виконують доручення без допомоги інших, звертаються за допомогою лише у разі дійсної необхідності (100%). Рішучість: коливається перед відповідальним рішенням (46,7%), рішучі.

Положення дитини в колективі

1. Авторитет: авторитетом не користується: (53,3%), користується авторитетом у частини однокласників (13,3%), користується авторитетом в окремих учнів (33,3%).

2. Симпатії: користується симпатією в окремих дітей (80%), не користуються симпатією (20%).

3. Прояв агресії: агресивність проявляється через погрози, лайку, ворожі вигуки (66,7%), агресію не проявляє (26,7%), часто з застосуванням фізичної сили (6,7%).

Велика частина невстигаючих авторитетом не користуються, симпатією в окремих дітей. В основному хлопці схильні до вербальної агресії.

Відхилення від соціальних і культурних норм і в поведінці

1. Відношення до алкоголю: Терпиме (26,7%), епізодичне вживання алкоголю (26,7%), нейтральне (33,3%), нерозуміння шкоди, який приносить алкоголь (13,3%).

2. Відношення до куріння: епізодичне паління (40%), нейтральне ставлення (60%).

3. Культура мови: епізодичне лихослів'я (33,3%), уникнення цензурних виразів у школі (46,7%), уникнення цензурних виразів зовсім (20%). У більшості невстигаючих простежуються відхилення від соціальних і культурних норм і в поведінці.

Соціальний паспорт особистості дитини, спрямований на виявлення причин і умов соціальної адаптації, дитячо-батьківських відносин, побутових умов і т.д. Комплексна експрес-діагностика педагогічної неуспішності дітей (Р. В. Овчарова), спрямована на визначення ступеня неуспішності в процентному співвідношенні. Метою її є визначення рівня деформації та характеру дисгармоній різних сторін, якостей і властивостей особистості, виявлення шляхів і способів їх профілактики та корекції; прогнозування подальшого розвитку дитини. Вона складається з 5 шкал, що включають в себе питання, що визначають властивості самосвідомості, спрямованості суб'єкта на спілкування, діяльність, загальну тривожність, вплив виховної мікросередовища школи і сім'ї. Педагогічна неуспішність діагностується при наявності збігів по 1, 4, 5 і однієї з решти шкал (2, 3) або за всіма шкалами. При легкому ступені занедбаності число збігів становить 10-25%, при вираженому ступені - 25-50%, при високій - 50% і більше.

Модифікований опитувальник, спрямований на виявлення ставлення до себе, до навколишнього світу, планів на майбутнє і т.д.

2.2 Інтерпретація результатів дослідження діяльності педагога з невстигаючими дітьми

Результати первинної діагностики

У результаті проведення діагностичного обстеження педагогічної неуспішності дітей, визначили, що рівень неуспішності перебувати у вираженій ступеня - у 87% школярів, у легкій у 13% школярів. У сімей високий соціальний статус, діти живуть у доволі сприятливих умовах, у 100% дітей свої окремі кімнати. Активність у громадських справах виявляють рідко, але діти самовпевнені, намагаються добитися всього самі, але на жаль навчання в них на другому місці. Соціальний паспорт особистості дитини.

1. Брав участь ти коли-небудь у громадських справах? Що конкретно ти робив? Чи сподобалося тобі? Що ти відчув?

-Брав участь, переважно в молодших класах, у заходах, присвячених загальношкільними свят, ставлення нейтральне, виникло почуття відповідальності (6,7%);

- Ні, не брав участі (-а-) (26,7%);

- Брав участь, але рідко (13,3%);

- Брав участь, не сподобалося (13,3%);

- Брав участь, в основному в спортивних заходах (40%).

Діти в основному брали участь у спортивних заходах.

2. Чи подобається тобі твоя сім'я? Які відносини в ній? Чи хотів ти щось змінити?

-Подобається, відносини з мамою і бабусею хороші, змінити нічого не хочу (13,3%);

- Напружені стосунки з вітчимом, а з матір'ю хороші (13,3%);

- Подобається, змінити нічого не хочу (60%);

- Не подобатися, хочу змінити взаємини в сім'ї, особливо з батьком (13,3%).

Більшість дітей не хочуть нічого змінювати в сім'ї, їх все задовольняє.

3. Якби ти опинився на місці батька, у якого є дитина, він погано вчитися, пропускає заняття, щоб ти йому сказав (а) і як зробив (а)?

-Не знаю (40%);

- Поговорив би з ним (33,3%);

- Поговорив би, але вчитися б не змушував, нехай сам вибирає (6,7%);

- Лаяла б і поговорив (20%).

У дітей немає досвіду виховання, тому їм важко відповісти на це питання з точки зору батьків.

4. З ким тобі легше спілкуватися: з молодшими за віком, зі старшими, з ровесниками?

-Немає різниці (60%);

- Ровесники і старше за віком (13,3%);

- З однолітками (26,7%).

Діти не бачать різниці у віці в спілкуванні.

5. Які твої плани на майбутнє?

-Не знаю (47,7%);

- Не замислювався (лась) (53,3%).

Хлопці живуть одним днем, вони не замислюються про майбутнє, що їх чекає далі при такому ставленні до навчання.

6. Чому тобі не хочеться ходити до школи? Чим ти займаєшся в той час, коли прогулювати?

-Шкільний час мені цікавіше зайняти своїми справами: погуляти. Коли

прогулюю, блукаю по вулицях (6,7%);

- Не хочеться, хочеться погуляти (46,7%);

- Лень (13,3%);

- Хочеться пограти в комп'ютерні ігри (26,7%);

- Багато хворію, а коли хворію - нікуди йти не полювання (6,7%).

В основному, в той час, коли потрібно сидіти за партою на уроці, діти гуляють, грають у комп'ютерні ігри, «виховання наклало свій відбиток».

7. Як ти сам думаєш, чому не хочеш вчитися?

-Лінь (53,3%);

- Не знаю (40%);

- Мені просто не хочеться знаходитися в цьому класі (6,7%).

Не бажання вчитися мотивують лінню.

Підводячи підсумки опитування, ми бачимо, що більшість дітей не бажають вчитися і мотивують це лінню. Адже проблема не тільки в дитині, значить педагогам потрібно впроваджувати все більш нові технології викладання, але і на педагогів всі проблеми покладати теж не потрібно. Діти приходять зі школи і так як батьки перебувають на роботі, займаються не уроками, бо, як ми вже з'ясували, їм ліньки.

Висновок

Робота сучасної загальноосвітньої школи як відкритої соціально-педагогічної системи передбачає розширення її виховних і освітніх функцій. Освітні установи знаходять нову соціальну роль, що сприяє формуванню перспективних культурно-освітніх моделей.

Соціальний педагог виявляє які потребують соціальної допомоги дітей. Це, в першу чергу, навчанні діти, які в силу своїх здібностей не можуть засвоїти шкільного курсу. Неуспішність - складне і багатогранне явище шкільної дійсності, яка потребує різнобічних підходів при її вивченні. Це діти, які переживають стреси або в колективі однолітків, у школі, чи в сім'ї. Це діти хворі, з тими чи іншими вадами, школярі, які долучилися до наркотиків або алкоголю. Найчастіше вони перебувають на обліку в комісії у справах неповнолітніх. А також це діти обдаровані. Іноді допомогу цим дітям може складатися тільки в тому, щоб розібратися в їх відносинах з оточуючими. В іншому випадку - навчити контролювати свої вчинки, бути в собі упевненим.

Після закінчення даного дослідження ми прийшли до наступних висновків: неуспішність визначається як невідповідність підготовки учнів обов'язковим вимогам школи в засвоєнні знань, розвитку умінь, навичок, формуванні досвіду творчої діяльності та вихованості пізнавальних відносин. Може виражатися у певних показниках, що відображають результат освіти, безпосередньо пов'язана з утриманням та процесом утворення, може виявлятися в процесі навчання і тоді визначається через поняття відставання і його ознаки. Спочатку ми визначили комплекс причин, якими викликається неуспішність і типи невстигаючих школярів. У результаті проведення діагностичного обстеження, ми виявили, що найбільш поширеними причинами шкільної неуспішності є низька мотиваційна сфера, лінь школярів і конфліктні відносини з вчителями. Потім ми виявили методи роботи соціального педагога з невстигаючими дітьми та запропонували шляхи подолання неуспішності школярів. У практичній частині роботи ми провели модифікований опитувальник, спрямований на виявлення ставлення до себе, до навколишнього світу, планів на майбутнє і зробили аналіз соціального паспорта особистості дитини, спрямований на виявлення причин і умов соціальної адаптації, дитячо-батьківських відносин, побутових умов, оформивши в таблицю. Нами була складена і реалізована програма корекції неуспішності зі своїми цілями і завданнями і на основі даних, отриманих в результаті проведення повторної діагностики, доведено ефективність реалізованої корекційної програми.

Вся професійна діяльність соціального педагога являє собою комплекс заходів з виховання, освіти, розвитку і соціальний захист осіб у закладах і по місцю проживання учнів. При роботі соціального педагога з невстигаючими школярами повинні дотримуватися система роботи і впроваджуватися програми.

Досвід роботи соціального педагога в школі широко поширюється. Підвищення ефективності діяльності соціального педагога в школі відбувається за рахунок взаємозв'язку його роботи зі шкільним психологом, класними керівниками, заступником директора з виховної роботи. Також важлива допомога більш «високих» соціальних служб. Ефективність діяльності ще підвищується на основі обміну досвідом роботи.

Список літератури

1. Алемаскин, М.А. Виховна робота з підлітками / М.А. Алемаскин - М., 1990.

2. Баженов, В.Г. Виховання педагогічно запущених підлітків / В.Г. Баженов - Київ, 1996.

3. Бардін, К.В. Щоб дитина успішно навчався / К.В. Бардін - М., 1999.

4. Блонський П.П. Шкільна неуспішність. Ізбр. Пед. Вироб. М., 1996.

5. Бєлкін, А.С. Виховання дисциплінованості, попередження неуспішності. Збірник наукових праць / А.С. Бєлкін. - М., 1991.

6. Галагузова, М.А. Соціальна педагогіка / М.А. Галагузова - М., 1998.

7. Гельмонт А.М. Про причини неуспішності та шляхи її подолання. М., 1998.

8. Гіль, С.С. Актуальні напрями соціально - педагогічної діяльності в загальноосвітніх установах / С.С. Гіль - Омськ, 1996.

9. Грищенко, Л.А. Психологія, що відхиляється і завдання педагогічної реабілітації важковиховуваних учнів / Л.А. Грищенко, Б.І. Алмазов. - Свердловськ, 2000.

10. Давидов, В.В. Проблема розвивального навчання / В.В. Давидов - М.: Педагогіка, 1986.

11. Захаров, Л.І. Як попередити відхилення в поведінці дитини / Л.І. Захаров - М., 1996.

12. Зюбин, Л.М. Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи з важкими учнями / Л.М. Зюбин - М., 1998.

13. Зюбин, Л.М. Навчально-виховна робота з невстигаючими / Л.М. Зюбин - М., 1998.

14. Кащенко, В.П. Педагогічна корекція / В.П. Кащенко - М., 1997.

15. Климова, М.Є. Емоційне виховання в сім'ї / М.Є. Клімова - Мінськ, 1996.

16. Козубовський, І.В. Профілактика правопорушень серед учнів / І.В. Козубовський - Київ, 1999.

Размещено на Allbest.ru