Психологічне забезпечення процесу адаптації фахівців до умов професійної діяльності

3.2 Психологічна структура і чинники дезадаптації майбутніх вчителів

В питанні адаптації молодих фахівців важливим є аспект дезадаптації, особистості, має забезпечувати узгоджену трудову взаємодію у суспільно-корисній діяльності. Професійна адаптація майбутніх вчителів має забезпечувати активну діяльність молодого вчителя, збіг його з інтересами колективу тощо. Але нерідко виникають процеси дезадаптації - тобто збільшення ступеня невідповідності умов праці, клімату колективу з потенціалом, прагненням, якостями особистості. Молодий працівник, приходячи у колектив, на виробництво, в даному випадку - майбутній вчитель, який приходить у шкільний колектив, мріє реалізувати свої знання, вміння, прагне вдосконалення свого професійного рівня, набути нові знання, досвід. Вірно обрана професія прискорює, полегшує адаптацію.

Якщо майбутній вчитель - студент - відчуває на початку педагогічної діяльності нестачу знань, вмінь або взагалі неспроможність знайти контакт з учнями або колективом вчителів, то адаптуватися йому буде важко. Будуть зростати дезадаптаційні процеси. Тому для студентів дуже важливо вірно обрати професію, вже при навчанні у вузі впевнитись, що професія обрана вірно. Цьому мають сприяти: проходження практики у школах, робота у літніх таборах відпочинку дітей та ін. , де б студент мав змогу перевірити свої здібності до роботи вчителя.

Якщо студент не дуже серйозно ставиться до цього аспекту, не враховує помилок, прорахунків, то це може призвести до дезадаптації замість адаптації, коли він почне трудову діяльність. У молодого вчителя може формуватись впевненість у неспроможності до роботи, у невірно обраній професії тощо. З вибором професії тісно пов'язаний такий момент у професійній адаптації, як початок трудової діяльності. Тут також часто виникають дезадаптаційні проблеми.

Дезадаптація може виникнути, якщо умови праці не задовольняють особу, якщо вона чекала більшого, якщо вона відчуває, що її потенціал є значнішим, ніж цього вимагає виконувана нею робота. Чим більша буде розбіжність між бажаним, очікуваним молодим вчителем та реальною дійсністю повсякденної праці, тим значнішими, швидшими будуть процеси дезадаптації. Можливість дезадаптації залежить від змісту; умов, характеру праці, початкової професійної підготовки молодого вчителя, організації праці в робочому колективі, перспектив росту молодого фахівця.

Професійна адаптація випускника педагогічного вузу є дуже складним, специфічним, багатофакторним процесом із своєю функціональною структурою, яка виражає особливості форм змісту діяльності молодого вчителя. Як вважає Б. О. Федоришин, професіоналізація майбутнього фахівця починається ще під час навчання У школі, а завершується після успішної професійної адаптації до умов педагогічної діяльності [44, с. 26-27].

Професійна адаптація проходить ряд стадій. Ці стадії відмінні в залежності від того, чи вчилася молода людина в педагогічному класі або в педагогічному училищі, чи відразу вступила до педагогічного вузу. Так, О. Г. Мороз [23] виділяє такі періоди професійної адаптації молодого вчителя:1-й етап - професійне самовизначення;2-й етап - адаптація студентів першого курсу до вимог навчання за фахом:3-й етап - динаміка професійної підготовки студентів у вищому навчальному закладі;4-й етап - процес адаптації молодого вчителя, зростання його педагогічної майстерності.

На першому етапі молодь знайомиться із суттю професії вчителя, її значенням у суспільстві, вимогами педагогічної професії до особистості. На другому етапі відбувається змістовне, творче пристосування студентів-першокурсників до вимог професії вчителя до обраної спеціалізації до нових форм, методик навчальної виховної роботи. Тому, якщо виникають проблеми у студента на цих етапах, виділяють наступні форми дезадаптації:

1)дезадаптація формальна стосується пізнавально-інформаційного непристосування студентів до нового оточення, до структури вищої школи, до змісту навчання у ній, до її вимог і обов'язків студентської молоді. Навчальний процес у вищій школі супроводжується труднощами, про що свідчать відсів, низький рівень функціонального стану, слабка успішність студентів у початковий період навчання, відсутність зв'язку між шкільною успішністю та інтелектуальними можливостями студентів.

2)дезадаптація суспільна - проблеми пов'язані з процесами внутрішньої дезінтеграції: невмінням, небажанням об'єднуватись як із членами студентської групи, курсу, факультету, так і з студентським оточенням в цілому. Такі явища обумовлюються невмінням обирати адекватні засоби адаптаційної стратегії в реальній ситуації та з динамічними особливостями професійної адаптації.

3)дезадаптація дидактична - проблеми пов'язані з непідготовленістю студентів до нових форм і методів навчальної роботи у вищій школі. На третьому етапі професійної адаптації майбутнього вчителя студент у процесі навчання здобуває необхідні професійні знання, практичні навички для виконання педагогічної діяльності, він чітко, впевнено пов'язує свої життєві плани з роботою вчителя у школі.

Відповідно до цього О.Г. Мороз виділяє такі механізми професійної адаптації майбутнього вчителя:

- Фізіологічний: перебудова внутрішнього стереотипу, який склався відповідно до змін у зовнішньому стереотипові;

- Психологічний: зміна звичок, звичного способу поведінки і способу життя;

- Соціально-психологічний: перебудова і встановлення бездефектних стосунків особистості з колективом [23].

За умови, коли всі ці об'єктивні та суб'єктивні фактори при переході молодого вчителя у шкільний колектив набувають не позитивного, а негативного характеру, то процес дезадаптації неминучий. На четвертому етапі професійної адаптації велике значення має атмосфера колективу, відносини між його членами, відносини між керівництвом та колективом, традиції, установки колективу, створення сприятливої чи несприятливої атмосфери для молодих вчителів.

Соціально-психологічна адаптація відображається і в активному пристосуванні молодих вчителів до системи взаємовідносин у конкретному колективі, у формуванні позитивних контактів з товаришами по роботі і з адміністрацією, у певному рівні задоволення особистості відносинами у колективі. Якщо клімат колективу несприятливий, допомога молодому фахівцю відсутня, якщо він не може налагодити позитивних контактів з колективом, або має напружені відносини з адміністрацією - все це може призвести до наростання дезадаптаційних процесів.

Слід відзначити, що дезадаптація у даному випадку може виникнути як через несприятливі умови, які створює для новачка колектив, адміністрація, так і через особисті якості молодого спеціаліста. Можливо, що новачок не може знайти спільну мову з колективом, керівництвом через некомпетентність молодого спеціаліста, недостатню професійну підготовленість, нездатність його виконувати: доручену справу або через якості характеру такі, які вкрай необхідні вчителю, а молодий спеціаліст їх не має: контактність, вміння спілкуватись з учнями, колегами, здатність до самовдосконалення, вихованість, належний рівень культури і т. п. В такому випадку молодий спеціаліст буде відчувати невідповідність між вимогами колективу та власними можливостями, можуть виникати дезадаптаційні процеси замість адаптації.

Адаптація може бути максимальною лише у випадку повного ототожнення такої відповідності працівника посаді, яку він займає яка 6 була якнайповнішою. Разом з тим, і суб'єкт адаптації і об'єкт знаходяться у постійному розвитку. Якщо педагогічний колектив вдосконалюється швидше за розвиток молодого фахівця, то це також може викликати процес дезадаптації.

Адаптація має зворотній характер: дуже важливим є встановлення динамічної відповідності між робочим місцем та адаптантом і його подальший професійний ріст. На адаптаційні процеси впливає також організація праці, обслуговування робочих місць, вивчення передових методів, прийомів праці, підвищення кваліфікації, продумане планування роботи.

Дезадаптаційні процеси можуть викликати відсутність професійного росту, перспектив професійного вдосконалення, зайняття вищої посади, тощо. Ознаками процесу дезадаптації можуть бути наступні:- недостатньо добра, або навіть погана робота молодого вчителя, низький рівень його зацікавленості в результатах праці;- прагнення змінити місце роботи;- відсутність активної участі у суспільному житті, у житті колективу;- відсутність інтересу до професійного педагогічного росту;- постійні конфлікти з колективом, керівництвом, учнями;- ігнорування інтересів колективу;- незадоволення своєю працею, її результатами, місцем роботи. У випадку дезадаптації у працюючого може виникнути прагнення відновити втрачену відповідність, тобто реадаптуватися. Процес дезадаптації може бути більш менш інтенсивним.

Як правило індивід прагне відновити цю відповідність не за рахунок зменшення своїх потреб, а за рахунок вдосконалення сфери прикладення своєї праці, або за рахунок її зміни. Формування у свідомості індивіда бажання перемінити роботу, процес дезадаптації виявляється суб'єктивно через його незадоволення різними сторонами життєдіяльності колективу. Про це реально можуть свідчити деякі риси поведінки. Вони можуть відображатися у зменшенні об'єму продуктивності пращ, зниженні суспільної активності, в порушеннях трудової дисципліни, конфліктах і т. і.

Є можливість зупинити процес дезадаптації внаслідок зміни умов роботи, місця роботи всередині трудового колективу. Якщо неможливо у межах даного закладу досягти відповідності між потенціалом працівника та можливістю його реалізації, то відбувається процес постійної плинності кадрів, що в більшості випадків негативно впливає на розвиток закладу, організації. Таким чином, процеси адаптації і дезадаптації тісно пов'язані. Вони є різними сторонами одного процесу - процесу входження молодого вчителя у педагогічний шкільний колектив, становлення його як професіонала, фахівця, формування його як особистості.

3.3 Експериментальне дослідження професійної адаптації майбутніх вчителів

Застосовуючи комплекс методик, що відповідають показникам професійної адаптації, можна отримати уявлення про характер цього явища в різних його аспектах. Такими показниками адаптованості майбутніх учителів були обрані показник професійної спрямованості, показник диспозиційних характеристик особливості, показник способу життя людини.

ОРІЄНТОВАНА АНКЕТА (ОА)

Для оцінювання професійної спрямованості майбутніх вчителів ми використали особистісний тест "The orientation Inventory" - орієнтована анкета, модифікована В. Смекалом та М. Кучером [48, с. 12]. Спрямованість як система відносин особистості до дійсності являє собою наступну тріаду: відношення до праці і до результатів праці; відношення до інших людей як членів колективу; відношення до самого себе, до своєї особистості. У зв'язку з цим розподіляють ділову спрямованість "на задачу" (НЗ - task-orientation), спрямованість "на взаємодію" з іншими людьми (ВД - interaction-orientation) і особистісну спрямованість "на себе" (НС - self-orientation). Методика "ОА" включає 30 питань, спрямованих на виявлення словесних реакцій піддослідного в умовах, що пропонуються, пов'язаних з діяльністю та участю в них інших людей. Відповіді піддослідного залежать від того, яким видам активності та винагороди він надає перевагу в більшій чи меншій мірі. У піддослідного створюється враження, що за допомогою цєї методики отримують "орієнтовану інформацію" про нього. У дійсності ця анкета дозволяє вивчити основну життєву й професійну орієнтацію (Таблиця 1). Спрямованість "на задачу" відображає зміст мотивів, які спричинені самою діяльністю, заглиблення в процес діяльності, прагнення до пізнання сутності діяльності, до оволодіння новими вміннями та навичками. Як правило, така людина прагне до збільшення продуктивності праці, тому намагається довести свою точку зору, яку вважає корисною для виконання того чи іншого завдання. Спрямованість "на взаємодію" спостерігається тоді, коли кроки людини визначаються потребами у спілкуванні, прагненням підгримувати добрі стосунки з колегами по роботі. Така людина виявляє зацікавленість спільною діяльністю, інтерес до норм, цінностей, традицій колективу. Йому властиві легкість, доступність у спілкуванні, вміння налагодити систему взаєморозуміння з товаришами. Спрямованість "на себе" створюється превалюванням мотивів власного благополуччя, прагненням до самоактуалізації й самореалізації. Така людина цілеспрямована, наполеглива, інтроспективна, бачить у праці насамперед можливість задовольнити свої цілі, не залежить від ставлення до себе з боку інших людей.

Названа анкета розрахована на одержання орієнтовної Інформації про деякі особливості діяльності. На кожен пункт анкети є три варіанти відповіді, позначені літерами А, В, С. З відповідей на кожен пункт обирається той з них, що якнайкраще висловлює точку зору піддослідного, який є для нього найбільш цінним або ж здається найправильнішим. Літера відповіді (А, В чи С) пишеться напроти номера питання у графі "Найбільше". Потім з цих же питань обирається той, що найменше співвідноситься з точкою зору піддослідного, найменш цінний для нього чи майже не відповідає дійсності. Літера відповіді пишеться напроти номера питання в графі "Найменше". Для кожного питання використовуються тільки дві літери.

Обробка даних "ОА" проводиться наступним чином:

Якщо зазначена в "ключі" літера (А, В, С) занесена до рубрики "'Найбільше", то їй приписується 2 бали по даному виду спрямованості. Якщо літера розташована під індексом "Найменше" - їй приписується 0 балів. Потім підраховується кількість відповідно 2 і 0 по кожному з видів спрямованості. Із загальної кількості двійок віднімається кількість нулів до цієї різниці додається 30. Ця сума характеризує рівень кожного виду спрямованості. Якщо кількість нулів перевищує кількість двійок, то різниця між ними віднімається з числа 30. Загальна сума балів по всім трьом видам спрямованості повинна дорівнювати 90. У результаті обробки даних виявляється домінуюча спрямованість за рахунок більшої кількості набраних балів. Для діагностики соціально-психологічної адаптації ми використали методику К. Роджерса і Р. Даймонда [41, с. 417-421].

МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ К. РОДЖЕРСА І Р. ДАЙМОНДА

В анкеті міститься 101 питання про людину, її спосіб життя - думки, хвилювання, звички, стиль поведінки. Їх завжди можна співвіднести з нашим власним способом життя. Прочитавши чи прослухавши чергове висловлювання анкети, потрібно порівняти його із своїми звичками, своїм способом життя й оцінити, наскільки воно може бути віднесене до самого себе. Для того, щоб позначити відповідь у бланку, необхідно обрати потрібний варіант оцінки (один із семи), пронумерованих цифрами від "0" до "6":"0" - це мене абсолютно не стосується;"1"- мені це властиве у більшості випадків; "2" - сумніваюся, що це можна віднести до мене; "3" - вагаюся, що це можна віднести до себе;"4" - це схоже на мене, але немає впевненості;"5" - це схоже на мене; "6" - це точно про мене.

Показник "А" базується на відповідях на 34 питання анкети і характеризує рівень адаптованості людини. Результати "до" нижньої межі норми (зони невизначеності) - 68 балів - інтерпретуються як надзвичайно низькі, означають відповідний рівень адаптованості, а "після" найвищого показника у зоні невизначеності (136 балів) - як високі. Інші категорії, що є складовими тесту за методикою діагностики К. Роджерса і Р. Даймонда, доповнюють загальну картину професійної адаптації майбутніх учителів. Так, показник "L" характеризує ступінь прийняття інших людей. Він визначається на основі шести питань з прийняття і семи питань з неприйняття. Висновки щодо означеного показника робляться згідно з нормами для кожної позиції - 12-14 балів для прийняття і 14-28 балів для неприйняття. За аналогією досліджуються й решта показників - прийняття самого себе (показник "S"), емоційна комфортність людини (показник "Е'), інтернальність (показник "І") - для з'ясування рівня самоконтролю особи, прагнення до домінування (показник "D"), вміння; абстрагуватися від повсякденних проблем. ІКрім того, окремі питання тесту дають змогу виявити правдивість відповідей респондентів виокремити достовірні анкети, що є придатними для опрацювання за вказаною методикою. Кожен з цих показників має свої норми оцінювання.

Таким чином, використання методики діагностики соціально-психологічної адаптації за К. Роджерсом і Р. Даймондом має на меті вивчення тих чинників, що безпосередньо впливають на її рівень і спираючись на результати опитування, в деякій мірі можуть стати підставою для практичних рекомендацій.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного емпіричного дослідження процесу професійної адаптації майбутнього вчителя до педагогічної діяльності, можна зробити висновок про важливість даної тематики для розвитку сучасної психолого-педагогічної думки в Україні. Теоретичний аналіз наукової психологічної педагогічної літератури показав, що питання вивчення особистості студентів потребують поглибленого дослідження і є досить актуальними.

1. Психічна регуляція педагогічної діяльності являє собою складний акт, який припускає наявність не тільки визначених професійних знань, умінь, а й сформованості у майбутнього вчителя комплексу якостей, можливостей, властивостей особистості, що відповідають вимогам педагогічної професії. Тому все реальніше відчувається потреба У підході, при якому предметом дослідження є професійна діяльність як цілісне явище, а не окремі її аспекти.

Вирішення завдань, пов'язаних з подальшим удосконаленням підготовки педагогічних кадрів, перебуває В прямій залежності не тільки від орієнтації студентів на професію вчителя, а й від адаптації їх до педагогічної діяльності. У зв'язку з цим становлять інтерес дослідження, що розкривають теоретичні основи підготовки випускників педвузу до педагогічної діяльності. Професійне становлення вчителя В динаміці розглядається в літературі на таких рівнях: інтуїтивному, репродуктивному, репродуктивно-творчому, творчо-репродуктивному, творчому.

В основі кожного рівня лежить відповідний рівень підготовленості випускника педагогічного вузу. Процес професійного становлення особистості - складний процес, при якому особистість поступово переходить із одного внутрішнього стану в інший. Якості особистості динамічні. Тому при формуванні готовності до майбутньої вчительської діяльності важливо акцентувати увагу на різних аспектах такої готовності.

В цьому плані необхідні комплекси дослідження, які б розкрили сферу специфіки і різноманітність умов, що забезпечують результативність виховання морально-психологічної, професійної підготовки студентів до педагогічної праці.

2. Професійна адаптація майбутнього вчителя має ряд істотних особливостей і залежить від багатьох умов: соціальних, психологічних, професійних і особистісних. Теоретичне осмислення, дослідження процесів адаптації майбутнього вчителя має сприяти покращенню підготовки студентів педагогічних вузів до професійної діяльності, скоротити терміни адаптації молодого вчителя, оптимізувати професіоналізацію молодого вчителя. Професійна адаптація молодого вчителя є процесом активної взаємодії особистості і соціального середовища з метою досягнення таких стосунків між ними, які найбільшою мірою забезпечують ефективність педагогічної діяльності, розвиток шкільного колективу та особистісну задоволеність професійною самореалізацією.

Для цілісного процесу професійної адаптації майбутніх вчителів мають вагу виділені компоненти: виробничо-технологічні елементи адаптації домінують при професійній підготовці, соціально-психологічні при процесуальних аспектах педагогічної діяльності. Ступінь збіжності професійної спрямованості з реальним змістом педагогічної діяльності є тим суттєвим показником, яким визначаються особливості динаміка адаптаційного процесу молодого вчителя.

3. Вивчення показників чинників професійної дезадаптації майбутніх вчителів показало, що існує дисфункція, диспропорція між тією професійною роллю, яка пов'язана з професією вчителя і особистими якостями суб'єкта адаптації. Процес професійної адаптації - це нестаціонарний процес, В якому перебуває майбутній вчитель при переході від одних норм, вимог, установок до інших. Виділяють такі види професійної дезадаптації студентів: формальна, суспільна та дидактична.

Складовою частиною професійної адаптації майбутнього вчителя виступають шляхи і способи керування цим процесом.

Найбільш раціональними шляхами керування адаптацією можна вважати:

1. Оптимізацію діяльності педагогічного колективу вузу, школи по прискоренню процесу адаптації студентів, молодих вчителів;

2. Раціональні форми допомоги педагогічного вузу студентам, молодим вчителям у їх професійній адаптації через організацію психологічної служби вузу.

Размещено на Allbest.ru