Методи психології праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Введение

Психологія праці - одну з найважливіших галузей психологічної науки. Вона вивчає розмаїття проявів психіки у трудовій діяльності, її розвиток у різних видах праці, вплив тривалої роботи з психіку, відповідність організації процесів праці психічним і психофізіологічним особливостям людини та інші прояви особистісних, психологічних іиндивидуально-типологических чинників у праці. Трудова діяльність є основними видами діяльності дорослої людини.

У своїй роботі я докладно розгляну основні методи психології праці.

Зазвичай, у науках розрізняють дві основні методу, використовуваних як засобу наукового дослідження: спостереження й другий експеримент. Але різні галузі психології у зв'язку з специфікою об'єкта вивчення застосовують й інші методи, і навіть ряд допоміжних засобів. З іншого боку, конкретне застосування психологічних методів має у окремих напрямах психологічної науки свою специфіку. Це випливає з особливостей об'єкту і цілей дослідження. Приміром, загальна психологія, вивчаючи психологічні закономірності, мають універсальне, теоретичне значення, часто змушена абстрагуватися від того ж соціального і зниження фізичної середовища, у якій протікає реальна діяльність людини, і зажадав від особистості конкретного індивідуума. Прикладние галузі психології, зокрема та колективна психологія праці, навпаки, що неспроможні розглядати людини поза умов своєї діяльності, і навіть життя жінок у цілому.

Проведення досліджень, у психології пред'являє досліднику певних вимог: 1) використання методів має задовольняти принципам марксистської філософії. Це означає, що вивчення конкретного явища необхідно розглядати у взаємозв'язку коїться з іншими явищами, у розвитку й єдності протилежностей, у можливому переході кількості у нову фазу тощо. п.; 2) кожен метод може бути об'єктивним методом, т.е. розкривати реальні закономірності психічної діяльності; 3) на вирішення певної завдання, чи перевірки висунутої гіпотези дослідник повинен вибирати конкретні методи чи проектувати нові методичні кошти, т.е. методи повинні бути адекватними завданню, а чи не навпаки. Це, здавалося, очевидне вимога нерідко порушується, особливо у науково-практичних дослідженнях, коли без достатніх підстав береться ряд методичних коштів у розрахунку те що, що вони, то, можливо, дозволять вирішити це завдання. У зв'язку з цим важко можу погодитися з, хто вважає, що у практичних дослідженнях можна вирішувати самостійно користуватися психологічними методами особам, які мають достатньої психологічної підготовки.

У психології праці більшість методів можна застосовувати у трьох досить самостійних планах: 1) для психологічного аналізу професійної діяльності, т.е. для «психології професій»; 2) різноманітних конкретних досліджень (добору кадрів, виробничого навчання, втоми, різної раціоналізації тощо. буд.); 3) на дослідження конкретної особи, її мотивів, потреб, схильностей, здібностей та інших.

Перший, і другий плани допускають застосування методів до групи осіб, виконують певний вид професійної діяльності. Третій план передбачає використання методів стосовно конкретної людини, у різних видах своєї діяльності (під час фахової роботи, на перервах роботи, у години відпочинку і дозвілля).

Залежно від характеру дослідження найчастіше одне із методів є основним, але, зазвичай, він доповнюється низку інших методів.

Зазвичай, у навчальних посібниках у самій різноманітної послідовності викладається сутність кожного з методів. Разом про те доцільніше дати спочатку зведення всіх основних методів психології праці узагальненому вигляді, оцінити весь арсенал методів ніби з «пташиного польоту». З цією метою їх слід у вигляді загальної схеми і тільки, потім розкрити основний зміст кожного з методів. Природно, що і всяка схема вона дає спрощене уявлення про сукупності методів психології праці. Вона, звісно, неспроможна відбивати всіх взаємозв'язків між окремими методами, зате дозволяє відразу зорієнтуватися у цьому комплексі методів, якими користується психологія праці.

1. Сводка всіх основних методів психології праці узагальненому вигляді

У цiеi роботі представлені дві основні розділу методів (див. схему 1): цілеспрямоване вивчення закономірностей перебігу професійної діяльність у природних умовах (А.) і цілеспрямоване вивчення організації умов та способів виконання професійного діяльності (Б). Між цими двома розділами методів розташовується іще один додатковий розділ, що включає статистику найрізноманітніших даних (У). Розділ Увзаимосвязан з розділами Проте А й Б.

У розділі А можна назвати дві основні методу: I - метод спостереження та II - метод опитування, і навіть III метод - аналіз різної виробничої документації, який би найповніше використання у перших двох. Розділ Б ділиться на лабораторний експеримент (I) і виробничий (природний) експеримент (II). Вони взаємопов'язані між собою й розділом статистики (У).

Перейдемо тепер до найбільш детальному розбору методів розділу А.

I. Метод спостереження. Його можна підрозділити на метод безпосереднього спостереження професійної роботи і на так званий трудовий метод - участь самого психолога у конкретній вигляді праці (на схемою - 1). Обидва методу взаємопов'язані між собою.

У чистому вигляді методи 1 і 2, зазвичай, дають досліднику замало інформації та тому їх оснащують цілу низку додаткових методів та допоміжних коштів. На схемою усі вони об'єднані під цифрою 3. Усі додаткові методи лікування й допоміжні кошти може бути розбитий п'ять груп: а) вимір різних параметрів процесу праці; б) алгоритмічний спосіб описи праці; в) аналіз продуктів праці; р) аналіз хибних дій, нещасних випадків і; буд) експериментально-психологические і фізіологічні проби під час перебігу професійної діяльності.

II. Метод опитування. Метод опитування може мати різноманітні форми. На схемою виділено п'ять основних форм: 1) розмова, 2) усне опитування (інтерв'ю), 3) письмовий опитування (анкета), 4) біографічні і автобіографічні дані (психологічні анамнез), 5) метод узагальнення незалежних характеристик.

Перейдемо до розгляду схеми у розділі Б, який, як було зазначено, включає лабораторний (I) і виробничий (II) експерименти.

I. Лабораторний експеримент. У психології праці можна використовувати 5 основних видів експерименту: I) абстрактний експеримент; 2) модель окремих елементів трудового процесу; 3) моделі професійної діяльність у цілому; 4) реальна трудова діяльність у умовах лабораторії; 5) метод тестів.

II. Виробничий експеримент. Тут можна назвати:

1. Внесення різноманітних змін - у устаткування, технологію, прийоми, теми й ритм роботи. 2. Метод штучно їдеавтоматизации.

Така загальна схема основних методів психології праці. Перейдемо тепер до короткої характеристиці сутності кожного з методів.

2. Метод безпосереднього спостереження

У психології праці метод безпосереднього спостереження застосовується дуже широко. Під час проведення досліджень, у умовах реального виробництва та його питому вагу набагато вища, ніж методу експерименту. Спостереження як метод передбачає, передусім, складання програми спостереження. Після попереднього ознайомлення з об'єктом дослідження намічаються загальна програма спостереження, і чіткий план спостереження конкретних явищ на певних відтинках часу. Не можна вести наукове стеження усіма важливими психолога елементами професійної діяльності одночасно. Важливе місце при науковому спостереженні займає фіксація результатів спостереження, т.е. ведення спеціального розгорнутого протоколу, форма якого заготовляється заздалегідь. З міркувань який завжди можливо заповнювати протокол у ході спостереження, але форму його психолог має виголосити про себе і по закінченні спостереження записати результат до протоколу. Метод наукового спостереження досить складний, і ведення їх треба спеціально навчатися.

Метод безпосереднього спостереження широко застосовують у всіх трьох планах використання методів: для психологічного аналізу професій, для конкретних досліджень у сфері психології праці та на дослідження особистості працюючого.

Цей метод дозволяє описати обстановку, у якій протікає працю, вивчити трудові дії і операцій, і навіть поведінка працюючих осіб загалом. Спостереження важко робочих різною кваліфікацій допомагає розкриття деяких закономірностей формування навичок, виділенню негараздів становленні майстерності. Тривале спостереження протягом робочого дня може показати характер змін робочих прийомів та правильної поведінки що під впливом втоми. Спостереження над поведінкою окремого індивідуума по-різному своєї діяльності (на роботі, на перервах, у житті, під час дозвілля) дозволяє розкривати ряд особливостей особистості.

Безпосередньо спостерігати можна лише зовнішні прояви людини під час діяльності. Під них припадає основну складність наукового спостереження. Психолог мусить уміти дати правильне психологічне тлумачення цим зовні піднаглядним фактам, р. е. розкрити об'єктивну сутність можна побачити явищ.

Слабка сторона методу безпосереднього спостереження у тому, що кілька істотних, психологічних компонентів професійної діяльності немає зовнішніх проявів та, отже, може бути виявлено цим методом. Приміром, не можна виявити шляхом спостереження хід мисленнєвої діяльності під час вирішення виробничих завдань, приховані емоційні гніву й багато іншого. У зв'язку з цим навіть у тих дослідженнях, де метод спостереження є головним, дотримуються низки форм методу опитування, інші додаткові методи лікування й спеціальні допоміжні кошти.

Насамперед, слід зазначити на різноманітні засоби об'єктивної реєстрації низки параметрів професійної діяльності (на схемою 1а). Це - вимір зони робочого місця (сенсорні і моторні поля), виміри у часі послідовності активної діяльності, перерв відпочивати, змушених пауз (фотографія робочого дня), вимір часу виконання трудових операцій, діянь П. Лазаренка та їх окремих елементів (хронометраж), реєстрація фізичних зусиль на керівні органи, антропометричні виміри робочої пози та інших. Сучасна техніка реєстрації дозволяє значно підвищити точність вимірів з допомогою спеціальних датчиків, встановлюваних різні частини устаткування й на тіло одного працюючого, не заважаючи його роботі. Результати подібних вимірів фіксуються на спеціальних записуючих пристроях, розміщені поза робочої зони і навіть можуть бути до спеціального приміщення. Можливо використаний і телеметричний спосіб реєстрації. При спостереженні можна використовувати фото- і кінозйомки робочої пози, міміки, р

обочих рухів, маршрутів переміщення робочого під час праці та т. п. Використовують у своїй як звичайну кінозйомки, а й зване «>рапидкино», широко що застосовується в сучасному спорті. Нині можливість застосування нових і нових допоміжних засобів при науковому спостереженні безупинно зростають.

Якщо фотографія робочого дні й хронометраж ведуть із допомогою секундоміра, необхідно заздалегідь заготовити форму протоколу, у якому фіксують результати вимірів за певний проміжок часу. Для фотографії робочого дня форма протоколу повинна містити 6 основних граф.

Результати фотографії робочого дня фіксуються потімввиде стрічкових діаграм чи графіків, що дає понад чітке уявлення про чергуванні праці та непраці протягом 8-годинний діяльності робочого і вільного про питомій вазі основний рахунок і допоміжної роботи. Кількість граф в протоколі для хронометражу залежить від характеру професійної діяльності.

Аналіз продуктів праці (на схемою1в) в ряді досліджень істотним додатковим методом до методу безпосереднього спостереження. По-перше, аналіз бракованою продукції дозволяє виявляти деякі вимоги професій до психіці одного працюючого. Приміром, З.Я. Рубинштейн[1] виходячи з докладного аналізу масового шлюбу роботіперфористок (було проаналізовано понад 80 тисяч бракованих перфокарт) показала, що, шлюб обумовлений сенсорним компонентом діяльності (плутає очей), а чи не моторним (плутає рука), як і вважалося раніше. У результаті було розроблена нову методику професійного навчанняперфористок. По-друге, аналіз продуктів праці в осіб різною кваліфікації дає можливість виявляти своєрідність ходу формування певних навичок. По-третє, вивчення змін якості продукції протягом робочого дня дозволяє повніше аналізувати динаміку працездатності, т.е. отримувати даних про вплив тривалої роботи з ті чи інші психологічні компоненти професійної діяльності.

Близьким до методу аналізу продуктів діяльності є метод вивчення хибних дій («збоїв» під час роботи), нещасних випадків і (на схемою1г). Аналіз цих матеріалів дозволяє повніше розкривати психологічну сутність професій, потребують підвищеної точності роботи, та специфіку про «небезпечних професій». З масового вивчення аварійних ситуацій можуть бути розроблені пропозиції щодо раціоналізації устаткування й прийомів роботи, складено програми спеціальних тренувальних вправ на формування складних навичок. Аналіз нещасних випадків дозволяє виявляти роль «особистого чинника» в промисловому травматизмі та аваріях.

Спосіб описи професійної діяльності (на) є допоміжним засобом методу спостереження, застосовуваного для психологічного аналізу професій. Такий спосіб був позичений психологами у кібернетиків з середини 1950-х років ХХ століття. Багато кібернетики, математики, фахівці з галузі електроніки, які у роки почали займатися деякими психологічними проблемами, насамперед у сфері інженерної психології, широко його рекламували. Це був своєрідного, на щастя короткочасного, кібернетичного «буму» в психології. Разом про те цей спосіб може бути корисним як допоміжного засобу чіткої й швидкої об'єктивної символічною фіксації послідовності трудових актів, там, де цей послідовність можна суворо формалізувати. Алгоритмічний спосіб описи процесів управління широко представлено спеціальної літературі. У психології цей спосіб реєстрації найчастіше застосовується оскільки вона описана А.А. Ляпуновим. [2] Ляпунов вважає, що алгоритмічне опис, можливо, використовуватиме аналізу будь-яких системам управління, зокрема й у біологічних. Відповідно до цього способу поруч із фіксацією послідовності трудових актів символічно реєструються ті умови, виконання чи невиконання яких обумовлює здійснення тих чи інших актів. У кібернетиці символічне зображення сукупності актів і перевірених умов, розміщених у певної послідовності, називається логічного схеми, чи алгоритму. Окремі акти називаються у кібернетиці елементарними операторами, відбивають послідовне виконання трудових операцій, за наявності необхідних перевірених умов, які називаються логічними. Як оператори, і логічні умови належать до логічного схеми, що характеризує перебіг конкретної професійної діяльності.

Для повного ознайомлення з допомогою алгоритмічного засобу опису праці варто звернутися до психологічної літературі 1960-х років, й у першу чергу до робіт У.М. Пушкина[3] і Р.М. Зараковского. [4]

Не заперечуючи певної корисності алгоритмічної фіксації послідовності трудових актів у залежність від логічних умов, слід зазначити, що кілька авторів відводять складання алгоритмів хіба що чільне місце в психофізіологічному аналізі праці. З цією не погодитися. Алгоритмическое опис, по-перше, не розкриває психологічного змісту професій, їїперцептивних, інтелектуальних процесів, специфіки моторних актів; по-друге, вона дає тимчасових характеристик праці. З іншого боку, у багатьох видах, навіть досить простого робочого праці, в усіх психологічні компоненти може бути описані з допомогою логічних схем. Це зазначає, і Пушкін У.Н. [5] Алгоритмическое опис в деяких випадках зручним додатковим засобом до детальному хронометражу і докладним протоколів? спостереження. У цілому нині захоплення кібернетичним підходом до дослідження психічної діяльність у реальних видах праці минув. Цілком мають рацію У.П. Зінченко й У.М. Гордон у цьому, що «на сьогодні цей підхід вже втратив початковууниверсальность». [6]

Експериментальні психологічні і фізіологічні проби (на схемою1д) дозволяють доповнити безпосереднє стеження об'єктивними вимірами деяких психофізіологічних змін у процесі виконання професійного діяльності. Вони дозволяють хіба що «побачити» деякі особливості проявів психіки, які недоступні прямому спостереженню. Суто психологічні проби, зазвичай, можна брати, лише відриваючи робочого з його праці. У зв'язку з цим їхня застосовують зазвичай «до» і «після» роботи, соціальній та обідню перерву або за «змушених паузах». Вони мають: займати мінімальне час і «бути суто цілеспрямованими, т.е. бути суворо обумовлені характером даної професійної діяльності, не вимагати складної апаратури. Це може бути стислі виміру обсягу уваги, його концентрації, і розподілу і перемикання, швидкості і точність рухових реакцій, обсягу короткочасною пам'яті, швидкості розв'язання окремих розумових завдань тощо. п. У разі реального виробництва може бути успішно використані фізіологічні і психофізіологічні проби, якими побічно можна будувати висновки про психічних станах робочого. Розвиток експериментальної техніки дозволяє нині брати дехто з тих проб, не відриваючи працівника з його праці. З допомогою системи спеціальних, не заважаючих робочому датчиків і які реєструють пристроїв можна вимірювати (часом навіть дистанційно) частоту пульсу, частоту та глибину дихання, м'язовий тонус і тремор рук, температуру тіла, і різних ділянок шкіри, робити виміри частоти злиття мерехтінь (>ЧСМ), хроноксии, реєструвати руху очей, повороти голови, м'язів гортані й мови при внутрішньому мовленні, кожно-гальванические і судинні реакції зніматиелектромиограмму, електрокардіограму, електроенцифалограмму та інших. Детальна розшифровка результатів ці спостережень дозволяє багато додати матеріалам прямого спостереження. Конкретному застосуванню фізіологічних і психофізіологічних проб відводиться, чимало місця у численної літератури з з психології та фізіології праці, якої ми і відсилаємо читачів.

3. Трудовий метод

Трудовий метод призначений для психологічного аналізу професій. У сучасному літератури з психології праці сутність трудового методу ніде не розкривається. Винятком є нагадування про цьому методі у книзі До. До. Платонова. [7] Оскільки використання елементів, там, де це, можливо, можна вважати корисним додатковим методом інших методів психологічного вивчення професійної діяльності, необхідно зупинитися у ньому хоча б коротко.

Трудової метод почав розроблятися в роки існування радянської психотехніки професорами І. М. Шпильрейном і З.Р. Геллерштейном. Сутність його тому, що з психологічного розуміння професії «сам психолог починає освоювати даний вид праці, хіба що поєднуючи ніби одна особа робочого, знає професійну роботу, психолога, вміє і хоче її описать…» [8]»… Ми хочемо з'єднати робочого, знає трудовий процес, психолога, вміє його описати і порівняти з трудовими процесами за іншимипрофессиях». [9]

Процес вивчення починався із загального ознайомлення структурою підприємства, цеху, ділянки, після чого вибирало? конкретне робоче місце і психолог починав роботу як учень під керівництвом заводського інструктора. Для подолання можливого суб'єктивізму рекомендувалося вивчати одну професію одночасно двом і навіть трьом психотехнік, яким заборонялося обмінюватися своїми міркуваннями професію остаточно навчання. Досвід роботи показав подібність основних даних, отриманих різними психотехніками. Професії вивчалися до таких результатів, що психотехніку працювати без інструктора. Природно, що трудовий метод був лише з професії середньо і кваліфікації, навчитися яким психолог міг за 2-3 тижня.

Після кожного дня навчання «учень» писав спеціальний протокол, до складу якого 5 основних пунктів: 1. Опис робочогодня. Сюди входило виклад змісту роботи, все випадкові епізоди та його переживання - «учнем» у цей день. 2. Труднощі. Це фіксація те, що сьогодні було найбільш важким в оволодінні професією. 3. Вправа. У цілому цей пункт записувалися позитивні зрушення у професіональній роботу з порівнянню з днями. Відзначалися ступінь автоматизації рухових актів, усунення зайвих рухів, збільшення кількості та поліпшення якості роботи. Цей пункт протоколу дав змогу виявити порівняльнуупражняемость окремих психофізіологічних компонентів професійної діяльності. 4. Втома. Під цією рубрикою в протоколі фіксувалося почуття втоми протягом робочого дня: порушення автоматизації, поява хибних дій, і навіть об'єктивні показники зниження продуктивності і забезпечення якості праці. Вони перерізали собі найбільшлабильние стосовно зовнішнього середовища і тривалості роботи психофізіологічні процеси. 5. У цілому цей пункт записувалися міркування щодо дефектах у створенні і режимі праці, про нераціональних елементах устаткування, і навіть вади інструктажу. Усе це дозволяло, робити припущення про вдосконаленні самої роботи, обстановки, де вона протікає, та молодіжні організації виробничого навчання.

Творці трудового методу вбачали у ньому ряд переваг проти іншими методами психологічного вивчення професій, головними із яких вважати такі.

1. Одержання шляхом особистого досвіду деяких психологічних даних, недоступних спостереженню і з різним формам опитування фахівців. Приміром, якщо спостереженні над роботоюмюльтипельной телефоністки склалося думка про винятковому значенні моторної спритності рук телефоністки, то вивчення цій професії трудовим методом показало, «…як незначна того ступеня моторної спритності, яку вимагають цей фах проти безперервним напрямомвнимания». [10] Отже, трудовий метод дозволив «…висвітлити темні куточки, що ховаються зазвичай від спостерігача через обмеженість його полем зору зовнішніми проявами праці та від опитуваного особи, недієздатного аналізувати свій власний трудовийопит». [11]

2. Вивчення професійної діяльності як «в поперечному», а й у «подовжньому» розрізі, т.е. у процесі оволодіння професією. Були отримані цікаві даних про поступової автоматизації різних компонентів діяльності, появу «загального імпульсу» серії рухових актів, суб'єктивних симптоми втоми, деавтоматизации професійного досвіду під впливом втоми та інших.

3. Більше обгрунтоване внесення раціоналізаторських речень із урахуванням особистого досвіду до організації праці, конструкцію устаткування й т. п.

Разом із цим у трудовому методі були й слабких місць, які критикувалися у роки, як деякими радянськими вченими, і поруч зарубіжнихпсихотехников. Передусім зазначалися суб'єктивізм трудового методу у зв'язку з тим, що він спирається на дані самоспостереження психолога. Відзначалися йогонеекономичность, оскільки застосування його вимагало занадто чимало часу, і обмеженість видів праці, щодо що їх можна використовувати.

Автори трудового методу, не заперечуючи ролі спостережень протоколювання психологом своїх переживань, і психічних станів і під час функційрабочего-ученика, відзначали, що матеріали дозволяють «глибші й повніше розкрити психофізіологічну природупрофессии…». [12] Вони набагато об'єктивніше, ніж показання робочого, не який вивчав «свою професію із єдиною метою психологічного аналізу та більш-менш зненацька захопленого анкетою». З іншого боку, автори трудового методу підкреслювали, що цісамонаблюдений психологів є єдино цінними в трудовому методі, оскільки вона передбачає широке використання «всього арсеналу інших професійнихметодов». [13]

Протягом часу існування радянської психотехніки трудових методом, повному обсязі чи частково, було проаналізовано низку найрізноманітніших професій:вагоновожатого, мюльтипельной та розподільної телефоністки, наборщици ручного набору, ткалі, окремі професії електролампового виробництва, шофера, палітурника, продавця, машин ста паровоза, залізничного диспетчера, токаря, слюсаря, столяра, пожежного, кранівника, штамповщика, льотчика, деякі детальні професії апаратників автоматизовано хімічної промисловості, диспетчера електропідстанції та інших.

Хоча трудовий метод ні, та й може широко застосовуватися у сучасної психології праці, використання елементів, там, де це можливим, можна вважати корисним.

Висновок

Резюме: Ю.У. Котелова наводить таку класифікацію методів психології праці. Вона поділяє все розмаїтість методів втричі великі розділи А, Б і У.

Розділ А, своєю чергою, підрозділяється втричі блоку. До першого ставляться різні варіанти методу спостереження: Метод спостереження; Метод безпосереднього спостереження професійної діяльності; Трудової метод - участь самого психолога у конкретній вигляді праці.

У зв'язку з труднощами застосування цих методів, до них додаються допоміжні методи і засоби: Виміри різних параметрів процесу праці; Алгоритмічний спосіб описи праці; Аналіз продуктів праці; Аналіз хибних дій, нещасних випадків і; Експериментально - психологічні і фізіологічні проби під час перебігу професійної діяльності.

Другий блок розділу А містить різновиду методу опитування: Метод опитування; Розмова; Устний опитування (інтерв'ю); Письмовий опитування (Анкета); Біографічні і автобіографічні дані (психологічний аналіз); Метод узагальнення незалежних характеристик.

Третій блок методик розділу А - це аналіз різної виробничої документації у роботі методикам з I і II блоку.

Далі в класифікації методів йде розділ Б, у якому види експериментальних методик: Лабораторний експеримент; Абстрактний; Модель окремих елементів трудового процесу; Моделі професійної діяльність у цілому; Реальна трудова діяльність у умовах лабораторії; Метод тестів

Виробничий експеримент: Внесення різноманітних змін - у устаткування, технологію, прийоми, теми й ритм роботи; Метод штучноїдеавтоматизации.

До поділу У >Котелова Ю.У. відносить різноманітні статистичні методи роботи з цими. Цей поділ динамічно пов'язує розділи Проте й Б.

Крім такої класифікації методів психології праці, існують інші, нерозглянуті у цій роботі. Наприклад, Є. А. Климов у своїй класифікації методів психології праці до переліченим емпірико-познавальним методам з класифікації Ю.У. Котеловой додає: Методи побудови теорії; Методи побудови прості і складні теоретичних об'єктів; Методи інтерпретації; Номологизации; Визначення; Верификації; Докази; Пояснення.

Конструктивні методи психології праці: засоби навчання, розвитку суб'єкта праці, розвиткупрофессионально-важних властивостей (тренажери, ділові гри); консультування - метод збагачення і перетворення знань і уявлень людини себе, професії, про співвідношенні своїх і інтересів влади з певної групою чи декількома групами професій; методи корекції поведінки, стану суб'єкта праці; методи реконструкції - перетворення робочого простору, органів управління і коштів індикації, режиму праці та відпочинку, способів планування праці, нормування і функцію контролю (у межах організаційного проектування й реконструкції трудових завдань і форм організації праці).

Список використаної літератури

психологія спостереження праця

1. Абрамов У.М. Основи фізіології і психології праці. М., 1986

2. Агапова Ч.Т. Психофизиологические основи організації праці. - Куйбишев, 1983История радянської психології праці: Тексти 20-30-х ХХ століття./ Під ред. У.П. Зінченко й ін. - М., 1983

3. Климов Є. А. Введення ЄІАС у психологію праці: Підручник. М., 1998

4. Котелова Ю.У. Нариси з психології праці. Навчальний посібник. Видавництво Московського університету, 1986

Размещено на Allbest.ru