Самовизначення молоді як соціальна проблема та соціологічна категорія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Самовизначення молоді як соціальна проблема та соціологічна категорія

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Самовизначення молоді як категорія соціології

2. Практичні дослідження самовизначення молоді

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Результатом самовизначення на кожному етапі життєвого шляху людини стає певна позиція, яку вона посідає в різних сферах життєдіяльності. Самовизначення молоді являє собою закономірний результат розвитку особистості, її становлення. Він пов'язаний із формуванням соціальної позиції людини у становленні до світу, суспільства людей, до самого себе. Самовизначення особистості має відносно самостійні види: професійне, соціальне, громадське та сімейне визначення, самовизначення у сфері освіти, дозвілля, спілкування.

На проблему самовизначення учнівської молоді впливають перетворення в системі політичної влади, соціально-економічні зміни, які відбулися в останнє десятиліття в нашій країні, трансформація громадського життя. Соціально-психологічні риси сучасної дійсності характеризуються посиленням соціальної стратифікації, зниженням ролі традиційних інститутів соціалізації, кризою механізмів соціальної регуляції, модифікацією суспільних цінностей, зміною нормативних уявлень про взаємини особистості й суспільства, уявлень про майбутнє. У цих умовах молоде покоління одержує велику автономію та ступінь самостійності, що розширює сферу його самовизначення з одного боку, а з іншого ? ускладнює цей процес.

Аналіз проблеми самовизначення особистості досить широко представлено у філософській (Н. Зотов, О. Дробницький. О. Здравомислов, Д. Валєєв), соціологічній (К. Абульханова-Славська, І. Кон, Л. Коган, М. Титма, Є. Шорохов) і психологічній літературі (В. Лебедева, Є. Кузьмін, В. Мерлін), яка характеризує дану проблему самовизначення як одну з найбільш актуальних. З філософської точки зору самовизначення як потребу в самореалізації відображає стратегічні сторони людського буття. При взаємодії індивіда й середовища складаються об'єктивно-суб'єктивні механізми, що формують ціннісні орієнтації суб'єкта. Основним механізмом є суспільні потреби.

Єднальною ланкою між потребами й орієнтаціями виступають суспільні інтереси, що переломлюються через суспільний настрій, думку, ідеали. Змінення умов життя веде до посилення протиріч між суспільною потребою й ціннісними орієнтаціями молоді. З соціологічної точки зору відносно постійним результатом самовизначення молоді є соціальна позиція як інтегральна характеристика її життєвого простору, що з'єднує в собі об'єктивне й суб'єктивне, соціальне й індивідуальне.

Соціальна позиція є результатом тих специфічних відносин, у які молодь вступає в процесі самовизначення й містить суб'єктивне осмислення, усвідомлення свого положення в системі суспільних відносин. Формою самовизначення молоді виділяють соціальну адаптацію як гармонізацію взаємозв'язків соціального суб'єкта з навколишнім середовищем; ідентифікацію ототожнення себе з взірцем, групою, різновидом якої є імітація, наслідування, визнання норм, свідоме або несвідоме відтворення індивідом досвіду інших людей, вчинків, дій. У психологічному плані самовизначення є відносно самостійним етапом соціалізації, сутність якого полягає у формуванні в індивіда осмислення цілі й сенсу життя, готовності до самостійної життєдіяльності на основі співвіднесення своїх бажань, можливостей і вимог, запропонованих до нього з боку навколишніх і суспільства в цілому.

Більш повному погляду на проблему самовизначення допомагає розгляд співвідношення даного поняття з іншими поняттями - «ціннісні орієнтації», «життєвий план», «життєва програма» (І. Бестужев-Лада, В. Василенко, В. Водзинський, Г. Дилигенський, М. Дьомін, В. Лісовський, В. Немировський, В. Тугаринов, В. Шубкін), «тимчасова перспектива» (Є. Головаха, В. Ковальов, О. Кронік, М. Толстих, В. Чудновський), що є складовими життєвого самовизначення і характеризують його процеси.

Орієнтації ? професійні, соціальні, життєві ? як особливі види відносин людини до світу є відносинами ціннісними, оскільки об'єкт цих відносин має значимість для суб'єкта. Оцінюючи значимість предметів і явищ об'єктивної дійсності, індивід співвідносить їх зі своєю оціночною системою, у якій відбиті його особистісні особливості. Тобто ціннісні орієнтації як компонент свідомості і поводження є єднальною ланкою між соціальним середовищем і індивідуальною свідомістю людини, між свідомістю, діяльністю, поведінкою. Уявлення про особистісний смисл формуються в ході реалізації діяльного ставлення суб'єкта до об'єктивної дійсності. Отже, за допомогою орієнтації індивід вибирає соціально значимі об'єкти, в результаті оцінки корисності й важливості для індивіда дані об'єкти одержують статус цінності. У структурі суспільної й індивідуальної свідомості цінності виступають ідеалами, узагальненими уявленнями про блага і прийняті способи їхнього одержання, що переважають. Сенс життя формується в ході усвідомлення людиною свого життя, виникає у процесі суб'єктивного вибору майбутнього образу, стилю життя.

Таким чином, у сучасній українській дійсності особливу актуальність набуває проблема формування особистісного і соціального самовизначення молоді.

1. Самовизначення молоді як категорія соціології

Проблема самовизначення в сучасній дійсності пов'язана з такими процесами, як зміна характеру праці в інформаційному суспільстві порівняно з індустріальним, руйнування сімейного виробництва, розвиток інформаційно-технологічних інновацій тощо. Трансформація сфери соціально-економічних відносин веде до зміни на суспільному, груповому й особистісному рівнях. На рівні суспільства в цілому це виражається, насамперед, у зміні форм соціальної організації, кризі нормативних уявлень про відносини особистості й суспільства, посиленні соціальної стратифікації. Руйнування і трансформація соціальних інститутів та структур привели до втрати людьми ідентичності як громадян визначеної держави. На рівні соціальної групи зросла невизначеність соціальних ситуацій. Зміна соціальних ролей веде до зростання впливу особистісного початку (індивідуальних цінностей, орієнтації). Особистісна ідентифікація є основою соціальної поведінки при звичних неефективних способах орієнтації в навколишньому середовищі, розпаді соціальних спільнот. На рівні особистості змінюється тимчасовий компонент життєвих планів: відбувається скорочення тимчасових планів, людина живе сьогоднішнім днем, підвищується тривожність, актуалізуються специфічні захисти. Зараз становлення і формування молоді відрізняється від становлення попередніх поколінь. Нова соціальна ситуація об'єктивно обумовлює велику автономію і ступінь самостійності молодого покоління, розширює сферу його свідомого самовизначення.

Самовизначення учнівський молоді характеризується багато-масштабністю. Так, на думку М. Бахтіна, Ф. Василюка, М. Гінзбурга, Л. Красноплахтової, А. Матуленіса, В. Сафіна, В. Століна, Д. Фельдштейна, особистісне самовизначення виступає інтегруючим компонентом розвитку суб'єкта. Є. Клімов, В. Степанський, Н. Пряжніков вважають професійне самовизначення системоутворюючим центром для всієї системи можливих самовизначень підростаючої людини. Р. Веерман, І. Кон, О. Петровський, І. Чеснокова, В. Яд, підкреслюють, що незалежно від того, чи йде мова про вибір професії або світоглядний пошук, самовизначення є, в першу чергу, визначенням свого становища у світі, тобто соціальним самовизначенням. Багато авторів визнають необхідність комплексного підходу до вивчення проблеми самовизначення (Є. Весна, В. Лебедева, Е. Саар).

Життєве самовизначення розглядається як сукупність особистісного, професійного й соціального самовизначення при інтегруючому початку особистісного самовизначення як особистісної ідентичності, що має ціннісно-значеннєву природу і являє собою активне визначення своєї позиції стосовно соціально значимих цінностей

У процесі самовизначення особистості важливу роль грає соціальний інститут освіти, що реалізує загальні задачі соціального відтворення, готує молодь до життя і праці. Зміст і умови навчання створюють неоднакові передумови для формування операційних механізмів інтелекту, особистісного розвитку, включення в суспільну сферу. Сучасні освітні програми, що визначають зміст освіти певного рівня і спрямованості, підрозділяються на загальноосвітні і професійні. Загальна задача освіти - дати кожному суспільно необхідний рівень знань, створити умови для розвитку здібностей, сформувати навички самоосвіти, підготувати молодь до усвідомленого вибору й освоєння професії. Професійні освітні програми спрямовані на рішення задач послідовного підвищення професійного рівня, підготовку фахівців відповідної кваліфікації. До професійних відносяться програми: початкової професійної освіти, середньої професійної освіти, вищої і післявузівської професійної освіти.

Одним із найважливіших факторів, що впливають на формування життєвого самовизначення учнівської молоді, є система освіти. У цьому зв'язку особливого значення набуває аналіз особливостей життєвого самовизначення випускників відповідно до різного рівня освіти (школа, коледж, ВНЗ), їх уявлень про умови й фактори самовизначення, способів здійснення поставлених цілей. А також уявлень про перешкоди, що стоять перед молодою людиною на тому етапі її життєвого шляху, коли відбувається інтенсивне професійне становлення, йде формування сімейних відносин, трудових навичок, громадянських позицій і моральних настанов. Можна припускати, що соціальне оточення, включаючи освітню, сімейну ситуацію, неоднаково впливає на рішення зазначених проблем. Тому необхідним є облік того впливу, який має старше покоління на процес життєвого самовизначення молоді. Вивчення поставлених проблем має на меті підвищити ефективність життєвого самовизначення випускників освітніх установ в умовах сучасної дійсності

Спосіб життя відбиває соціальні принципи організації способу життєдіяльності суб'єкта, а стиль життя відтворює варіанти життєдіяльності, можливі в рамках даних соціальних принципів і норм організації життя особистості. Спосіб життя детермінується образом майбутнього. Образ майбутнього -репрезентація у свідомості об'єктів, відсутніх у ситуації, актуальної взаємодії людини зі світом, у ньому аналізується значення досвіду суб'єкта і моделюються варіанти майбутнього. Процеси самовизначення обумовлюються змістом життєвих планів, життєвою програмою. Життєвий план і життєва програма припускають, з одного боку, передбачення майбутнього суб'єктом, з іншої ? представляють оцінку дійсного становища суб'єкта, його місця в суспільній структурі. Константа життєвих планів - мети, ідеї ? є змістом ціннісних орієнтації. Життєві плани ? засіб здійснення цілей, їх конкретизація в хронологічному й змістовному аспектах. Життєві плани ? конкретні події. Життєві цілі ? абстрактні орієнтири. Життєві програми відрізняють комплексність і ймовірний характер прогнозування тривалих відрізків життєвого шляху. Життєва програма розуміється як сукупність життєвих цілей особистості. Тобто життєва програма охоплює процеси віддаленого майбутнього, а життєві плани ? найближчі цілі. Життєвий шлях особистості розуміється як схожий у ряді істотних моментів з життєвими шляхами інших людей, тому що життя в єдиному макросередовищі створює деяку спільність сучасників-співгромадян. У структурі життєвого плану особливу значимість набуває хронологічна узгодженість життєвих цілей ? тимчасова перспектива, що представляє собою стратегію реалізації цілей у часі.

Отже, самостійне рішення молодому поколінню приходиться приймати, спираючи не на життєвий досвід, а на уявлення про своє майбутнє. Уявлення про майбутнє ? невід'ємна частина життєвого шляху, тому що обумовлює суб'єктивний образ його розвитку. Узагальнюючи вищезазначене, можна визначити, що життєве самовизначення ? не тільки ціннісне відношення до визначеного або образу стилю життя, а відношення, опосередковане особистісним змістом, втілене в суб'єктивному уявленні про бажаний образ майбутнього. Поняття життєве самовизначення підкреслює два основних моменти: по-перше, мова йде про життєве самовизначення - входження молоді в сфери громадського життя, по-друге, про самовизначення, а не про зовнішнє визначення молоді, саме цим підкреслюється внутрішня його детермінація. У сучасних умовах внутрішня детермінація життєвого самовизначення супроводжується волею вибору молодою людиною свого майбутнього.

2. Практичні дослідження самовизначення молоді

Практичне дослідження І. Антоненко [1]. У ході емпіричного дослідження життєвого самовизначення випускників освітніх установ різного рівня, що було проведене І. Антоненко за методикою М. Куна «Хто Я?» було з'ясовано, що випускники шкіл і вузу визначають себе частіше як члена групи, ніж як особистість. Загальна кількість номінацій класифікації «Я сам» серед відповідей випускників шкіл склала 51,12%, серед відповідей випускників ВНЗ - 45,78%. Загальна сума номінацій класифікації «Я в групі» ? відповідно 55,61% і 59,13%. При розташуванні отриманих даних у ранговій послідовності з'ясувалося, що найбільша кількість відповідей набрала номінація «ідентифікація з людством» (22,45% серед відповідей випускників шкіл, 20,89% ? серед відповідей випускників ВНЗ). Це дійсно найважливіша родова властивість ? належність до людського співтовариства. Наступні місця серед відповідей випускників шкіл зайняли номінації: «ідентифікація із статевовіковим шаром» (15,17%), «ідентифікація з освітнім шаром» (8,32%), «родинна ідентифікація» (7,88%). У випускників ВНЗ трохи інший розклад: «родинна ідентифікація» (16,09%), «ідентифікація із статевовіковим шаром» (12,11%). «ідентифікація з освітнім шаром» (10,4%). Одне з останніх місць серед відповідей випускників шкіл займає номінація «ідентифікація з роботою» (1,09%).

Отже, можна зробити висновок про значимість для випускників шкіл статевовікових характеристик, тому що саме в шкільному віці відбувається опанування соціальних ролей, що розширюються, і освіти, за допомогою якої випускники припускають включитися в громадське життя. Для випускників вузу значима родинна ідентифікація, тому що саме родина, батьки найчастіше визначають освітній рівень, а також на перший план виходить побудова власної родини.

Планування життя випускниками різного освітнього рівня розглядається в рамках найближчої перспективи. Серед випускників вузів друге місце зайняло твердження: «на кілька років», що є наслідком їх вікової й освітньої відмінності від випускників шкіл і коледжів, і дозволяє будувати плани на більш тривалий термін. Далеку перспективу відзначили 37,43%. Випускники шкіл і коледжів будують плани на найближчий час. Далеку перспективу відзначили відповідно 17,81% і 23,52%. Це вказує на проміжне положення випускників шкіл і коледжів, що планують надалі продовжити навчання. Твердження “розплановане все життя” відзначили 11,87% випускників ВНЗ, 9,16% коледжів і тільки 0,91% випускники шкіл. Це знов-таки підкреслює їх вікові й освітні відмінності.

Таким чином, зі збільшенням віку і підвищенням освітнього рівня перспектива планування розширюється. Твердження «розплановане все життя» має більший відсоток серед відповідей старшого покоління випускників ВНЗ, майже в два рази менше ? серед відповідей старшого покоління випускників шкіл.

При плануванні життєвого самовизначення важливим фактором, на думку всіх респондентів, є здібності випускників. Способи досягнення поставлених цілей молоде і старше покоління однозначно розглядають на рівні професійного самовизначення (одержання освіти). Умови і фактори, що сприяють досягненню цілей, випускники освітніх установ різного рівня розглядають на рівні особистісного самовизначення.

Таким чином, можна дійти висновку, що в умовах значної зміни соціально-економічних умов одні компоненти уявлень про життєве самовизначення молоді більш стійкі, мають спадкоємний характер при переході від старшого покоління до молодшого через їх близькість до базових, загальнолюдських цінностей ? уявлень про умови й фактори життєвого самовизначення; фактори, що враховуються при плануванні майбутнього; образ очікуваного самовизначення; способи досягнення; умови і фактори, що сприяють досягненню цілей. Інші показники піддаються змінам у своїй більшості, а саме: уявлення про умови і фактори, що перешкоджають досягненню цілей. Виділяються гендерні особливості випускників освітніх установ різного рівня: юнаки розглядають життєве самовизначення в аспекті великих соціальних спільнот, дівчата ? у просторі малого соціального оточення.

С. Скутнева [2] проаналізувала аспекти та особливості входження молоді у доросле життя.

Трудова сфера. Мотивація праці є важливим показником спрямованості відтворювальних процесів. У сучасній соціології вона розглядається як вирішальний фактор соціальної еволюції. Показники дослідження підтверджують тенденцію 90-х років ? переорієнтацію молоді від переваги нематеріальних цінностей до матеріальних: лідируючим мотивом у юнаків і дівчат є гарна оплата праці ? 28,6% і 28,3%. Можливість професійного росту знаходиться на другому місці в ранжированном ряду вимог, що пред'являються роботі (16,6% і 16,2%). Третім по значущості чинником для юнаків (9,5%) є престижність роботи, а для дівчат (11,1%) ? самореалізація, самоствердження. Далі слід значимість незалежності ? для юнаків (7,8%), спілкування ? для дівчат (9,2%). Якщо для дівчат на тлі прагматичних цінностей зміст роботи є найбільш значущим чинником, то для юнаків особливо значимі зовнішні атрибути професії (статусна / інструментальна функція майбутньої спеціальності).

Сімейна сфера. Результати дослідження дозволили виявити, в чому молодь бачить підстави для створення сім'ї. Це, по-перше, в прагненні проявити свою турботу і любов до близької людини 25,4% молодих людей і 27,8% дівчат); по-друге, в бажанні мати дітей (відповідно: 8,4% і 19,3%); по-третє, в реалізації потреби у взаєморозумінні, психологічної підтримці, захисті (15,5% і 21,7%); по-четверте, у потребі відчути свою самостійність (14,3% і 9,8%). Як бачимо, найбільше розходження між уподобаннями з підстав створення сім'ї спостерігається в третьому пункті: дівчата більше потребують у взаєморозумінні, психологічній підтримці, захисті. Асоціація сімейного життя з задоволенням найважливіших емоційно-психологічних потреб проявляється у затвердженні респондентів про те, що «сім'я ? це теплота, розуміння, взаємна психологічна підтримка» ? 44,8% молодих людей і 63,6% дівчат. За своєю значимістю це обставина стоїть на першому місці. 12,4% хлопців та 11,8% дівчат припускають, що саме в сім'ї людина може бути самим собою. Для 10,6% молодих людей третім за значимістю стоїть твердження: «сім'я ? це діти, їх виховання»; дівчини (7,2%) на третє місце висунули те, що саме сім'я приносе людині найбільше задоволення. Дана розбіжність свідчить про деяку зміну ставлення сучасних дівчат до материнства. Адже багато життєвих планів, прагнення, надії у жінок залишаються нереалізованими через материнські обов'язки. І молоді люди, і дівчата головним вважають в сімейних відносинах любов (16,4% і 16,9%), а також щастя (12,3% і 11,8%). Автори задавали респондентам питання, що передбачає перелік осіб, що складають сім'ю.

Методика була розрахована на автоматичну реакцію, в якій повинна виявитися найбільш поширена ієрархія ролей і відносин, характерна для певної культурної моделі. Перерахування членів сім'ї молоді люди починають з матері ? 41,5% (потім згадується батько ? 38,8%), а дівчата з чоловіка ? 41,9% (потім дружина ? 42,3%). Це яскрава ілюстрація, з одного боку, живучості моделі сім'ї, орієнтованої а фігуру матері, а з іншого, ? впливу старої традиції, вибудуваної навколо фігури чоловіка. Виявлення ідеального поділу домашньої праці в шлюбі вироблялося щодо наступних сімейних занять: 1) ведення домашнього господарства, 2) заробляння грошей, 3) розподіл сімейного бюджету, 4) виховання дітей, 5) догляд за батьками, 6) ремонт будинку. Були запропоновані наступні відповіді про те, хто повинен це робити: дружина, чоловік, обидва партнера. При аналізі даних по всіх шести сімейним заняттям виявлені уподобання їх виконання у дівчат (відповідно: 57,8%; 53,8%; 63,6%; 66,2%; 85,4%; 58,2%). Подібного рівноправності з виконання сімейних завдань в чоловічих перевагу не спостерігається. Більшість молодих людей вважають, що ведення домашнього господарства ? це основному роль дружини ? 61,6%, а виконувати функцію основного добувача і «годувальника» в родині повинен чоловік ? 56,8%. Таким чином, молоді люди мають в більшій мірі установки на радіціонний тип сімейних відносин у побуті, дівчата ж схиляються до егалітарної типу, тобто хочуть ділити все обов'язки порівну.

Гендерна специфіка виявлена ??і в тому, що стосується найближчих перспектив молоді. В цілому 31,5% респондентів планують продовжити освіту. Причому дана тенденція характерна для дівчат (36,6%), ніж для молодих людей (26,4%). Виходячи з прагнення до матеріального достатку в житті, молоді люди та дівчата планують заснувати свою справу ? 18,8% і 10,8%, працювати за фахом у комерційних структурах (третя позиція у молодих людей ? 16,6%, четверта позиція у дівчат ? 8%). Співвідношення бажаючих працювати за спеціальності в державних і в комерційних структурах становить 1: 2 у молодих людей, а у дівчат відзначена зворотна тенденція ? 2: 1. Можна припустити, що дівчат привертає почуття впевненості в стабільності державних структур та / або вони відчувають непідготовленість до роботи в комерційних, недержавних структурах, де оплата праці найчастіше вище, ніж у державному секторі. Тому і «основними здобувачами родини» прийнято вважати чоловіків (51,5% респондентів вважають за краще, щоб гроші заробляв чоловік). Дівчата практично не прагнуть присвятити себе вдома, родині ? хочуть цього лише 2,8%, ? молоді ж люди бажають, щоб жінка займалася домашнім господарством ? 61,6%.

Отже, можна констатувати тенденцію пріоритетів дівчат / жінок на користь професійної сфери. Таким чином, на тлі прагматизму особистісних орієнтирів молоді у свідомості дівчат / жінок відбувається поступовий перехід від традиційної моделі «чоловіки годувальника і жінки - частково домогосподарки» до моделі «двох годувальників» / «двох домохазяїнів», а для молодих людей характерна наступність головних елементів традиційного культурного ідеалу гендерних відносин. У сучасному суспільстві від дівчат / жінок вимагається «відповідність» нетрадиційній моделі поведінки.

ВИСНОВКИ

Сучасна епоха характеризується бурхливими соціально-економічними перетвореннями, що відбуваються в суспільстві, яке переходить до динамічної, непередбачуваної форми розвитку. Змінюються умови і способи праці, з'являються нові професії, що вимагають відповідних знань і умінь. Світ вступив в епоху нової економіки, економіки нових знань, нових технологій. Саме нові знання стають визначальним фактором у розвитку сучасності, бурхливий розвиток якого приводить до стрімких змін як у соціальній, так і економічних сферах життя суспільства. Нова економіка висуває нові вимоги до якостей, здібностей і вмінь, необхідних сучасній людині, до професійних якостей особистості. Назріла нагальна необхідність у

формуванні навичок професійного самовизначення у молоді. До моменту закінчення школи вони повинні мати психологічну базу для самовизначення і самореалізації, у школярів повинні бути розвинені потреби в праці, володіння певними трудовими навичками, здатність до творчої діяльності, потреба у спілкуванні, вміння орієнтуватися різних галузях знань, вони повинні вміти самоактуалізувати своє покликання.

Звідси випливає важливість проблеми професійного самовизначення молоді на сучасному етапі. Сучасною наукою накопичено значний досвід як теоретичний, так і емпіричний в розгляданні проблем самовизначення та орієнтації молоді. У соціологічному підході самовизначення характеризує входження покоління в соціальні структури і сфери життя.С. Рубінштейн розглядав проблему самовизначення з точки зору психологічного підходу, у світлі принципу- зовнішні причини діють переголюючись через внутрішні умови. К. Абульханова-Славська центральним моментом самовизначення вважала самодетермінацію, власну активність, усвідомлення особистістю своєї позиції. Л. Божович розглядала проблему самовизначення у віковому аспекті, зокрема вона характеризує самовизначення як особистісне новоутворення старшого шкільного віку, пов'язане з усвідомленням себе як члена суспільства і необхідністю вирішувати проблеми свого майбутнього.

Аналіз результатів емпіричного дослідження дозволив установити відповідність між структурою й аспектами життєвого самовизначення. Серед умов і факторів досягнення життєвого самовизначення визначальне місце займають компоненти на рівні особистісного самовизначення. Способи досягнення поставлених цілей розуміються на рівні професійного самовизначення. Образ очікуваного самовизначення трактується на рівні соціального самовизначення.

Дані дослідження говорять про те, що молодь невпевнено вступає в самостійне життя і потребує підтримки з боку держави. В даний час необхідна проробка можливих пріоритетів в області державної молодіжної політики.

Основними напрямками діяльності державних органів по вирішенню молодіжних проблем на основі проведеного соціологічного дослідження є: створення законодавчої основи, вироблення молодіжної політики і прийняття управлінських рішень, вдосконалення кадрової та організаційної діяльності, та ін. Необхідно проведення постійно діючого комплексного соціологічного дослідження, яке дозволяє бачити динаміку молодіжних проблем, виявляти вузлові, пріоритетні проблеми поліпшення діяльності державних органів щодо їх вирішення. Використання даних проведених соціологічних досліджень в діяльності владних органів створює сприятливі можливості для вдосконалення діяльності державних органів по вирішенню молодіжних проблем.

Отже, аналіз процесу життєвого самовизначення молоді малих міст в сучасних умовах дозволяє стверджувати, що сьогодні вона характеризується високим динамізмом, соціальною диференціацією, диференціацією цінностей і життєвих установок, зниженням значення смис-ложізненних цінностей і нерівними стартовими можливостями при виборі того чи іншого шляху життєвого самовизначення.

У висновку хотілося б ще раз сказати про актуальність досліджень, пов'язаних з проблемами молоді. Дослідження в цій області соціології необхідні для дозволу тієї кризи, яку переживає сьогодні Українська держава. А зв'язок таких аспектів соціології молоді, як життєве самовизначення і ціннісні орієнтації очевидна. Тільки ретельні і систематичні дослідження в галузі соціології молоді можуть допомогти зрозуміти причини того, що відбувається в нашому суспільстві. Необхідно зрозуміти суть молодіжних шукань, відмовитися від безумовного осуду того, що несе з собою життєве самовизначення молоді, диференційовано підходити до явищ життя сучасної молоді.

самовизначення молодь учнівський

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антоненко І.Ю. Сучасні соціально-психологічні особливості ціннісно-змістового самовизначення учнівської молоді / І.Ю. Антоненко // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка. Т.XI, част. 3. - К., 2009. - С.7-16.

2. Баріхашвілі І.І. Психологічні основи профорієнтації та професійного самовизначення: Навчальний посібник / І. І. Баріхашвілі, М. П. Ворона, Г. В. Грищенко / за заг. ред. І. М. Старікова. - К. : "Видавничий дім "Професіонал", 2009. - 208 с.

3. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределениемолодежи / Е. И. Головаха. - К. : Наук. думка, 1988. - 144 с.

4. Закон України "Про освіту" // www.zakon.gov.ua

5. Скутнева, С. В. Гендерные аспекты жизненного самоопределения молодежи [Текст]: общественно-политическая литература / С.В. Скутнева // Социологические исследования. - 2003. - №11. - С.73-78.

Размещено на Allbest.ru