Агресія як соціально-психологічний феномен

Про подібне прагнення, і до того ж прямо протилежне до вияву агресивної поведінки, говорив в США на початку минулого століття Д. Карнегі. А тому, якщо поєднати одне - концепцію П. Анохіна в прагненні людини, як і будь-якого іншого живого організму, отримувати заздалегідь спланований нею результат, з іншим - необхідністю використання нею для цього інших живих організмів, ми отримаємо один дуже цікавий висновок: таку наперед сплановану діяльність людини, яка буде спрямовуватись нею на отримання настільки сприятливого становища, яке б дозволяло їй вміло і вдало використовувати інших людей в своїх цілях. Що, проте, передбачає два взаємовиключних результати: або їхнє використання на основі взаємної вигоди, або - маніпуляцію ними. І оскільки поняття взаємної вигоди завжди передбачає необхідність щось і самому робити для інших - цей шлях завжди сприймається як важчий і не настільки привабливий, як все те ж прагнення підчинити інших своїй волі, що й призводить в результаті до тієї “війни всіх проти всіх?, яку в свій час так яскраво описував ще Т. Гоббс, і квінтесенцією якої для нас стали тепер погляди Е. Фромма:

· втеча людини від реальності і пов'язаної з нею відповідальності за самостійне прийняття рішень;

· поділ агресивної поведінки людини, що виникає як реакція на фрустрацію, страх, чи несправедливе відношення до неї з боку інших людей, на доброякісну і злоякісну, конструктивну і деструктивну.

Отже, людина -- істота соціальна, а це означає, що найбільше на прояв людської агресії впливають зовнішні, тобто соціальні фактори. Це люди, матеріальні та статусні проблеми.



Розділ 2. Емпіричне дослідження агресії як соціально-психологічного феномену

2.1 Описання методик дослідження

Виходячи з цього, можна розділити прояви агресії на два основні типи: перший - мотиваційна агресія, як самоцінність, другий - інструментальна, як засіб (маючи на увазі при цьому, що і та, й інша можуть виявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і сполучені з емоційними переживаннями (гнів, ворожість). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властивих особистості деструктивних тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем імовірності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії.

Однією з подібних діагностичних процедур є опитувальник Басса-Дарки [10]. На думку авторів, під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області об'єктно - суб'єктних відносин.

Ймовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним у творчій діяльності, так як потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують в людях здатність до усунення і руйнування перешкод, подолання того, що протидіє цьому процесу.

Агресивність має якісну і кількісну характеристики. Як і всяка властивість, вона має різну ступінь вираженості: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна людина повинна володіти певним ступенем агресивності. Відсутність її призводить до пасивності, відомості, конформності і т.д.

А. Бас, прийняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожість і визначив останню як: “... реакцію, розвиваючу негативні почуття і негативні оцінки людей і подій? [11]. Створюючи свій опитувальник, диференціює прояви агресії і ворожості, А. Бас і А. Дарка виділили наступні форми агресій:

1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма агресія - обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.

3. Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при щонайменшому збудженні (запальність, грубість).

4. Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

5. Образа - заздрість і ненависть до оточуючих за дійсні і вигадані дії.

6. Підозрілість - у діапазоні від недовіри і обережності по відношенню до людей до переконання в тому, що інші люди планують і приносять шкоду.

7. Вербальна агресія - вираз негативних відчуттів як через форму (крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (прокляття, погрози).

8. Почуття провини - висловлює можливе переконання суб'єкта в тому, що він є поганою людиною, що надходить зло, а також відчуваються їм докори сумління.

Визначення показників та форм агресії за методикою А. Баса та А. Дарки (адаптація О. Осницького)

Вік досліджуваного: з 12 років.

Процедура дослідження: психолог пропонує прочитати твердження і з'ясувати, наскільки воно відповідає стилю поведінки, способу життя досліджуваного, та дати відповідь: “так”, “мабуть, так”, “мабуть, ні”, “ні”.

Текстовий матеріал:

1. Іноді я не можу подолати бажання комусь нашкодити.

2. Іноді я можу пліткувати про людей, яких недолюблюю.

3. Я легко роздратовуюсь, але й легко заспокоююсь.

4. Якщо мене не улестити, прохання не виконаю.

5. Не завжди одержую те, на що маю право.

6. Знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

7. Якщо не схвалюю вчинки інших людей, даю їм це відчути.

8. Якщо обманюю когось, відчуваю почуття провини.

9. Мені здається, що я здатен ударити людину.

10. Ніколи не нервуюся настільки, щоб кидати речі.

11. Завжди розумію чужі недоліки.

12. Коли встановлене правило не подобається мені, хочу його порушити.

13. Інші люди завжди вміють використовувати сприятливі обставини.

14. Мене непокоять люди, які ставляться до мене надто дружньо.

15. Часто не погоджуюся з людьми.

16. Іноді міркую над безсоромними речами.

17. Якщо хтось ударить мене, я йому не відповім.

18. Коли я розгніваний, я грюкаю дверима.

19. Я більше роздратований, ніж здається.

20. Якщо хтось намагається керувати мною, я роблю все навпаки.

21. Мене пригнічує моя доля.

22. Вважаю, що деякі люди мене не поважають.

23. Не можу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною.

24. Уникання роботи повинно викликати почуття провини.

25. Хто грубо ставиться до мене або моєї сім'ї, буде обов'язково покараний.

26. Я не здатен на грубі жарти.

27. Мене охоплює гнів, коли наді мною насміхаються.

28. Коли люди виставляють себе керівниками, я намагаюся довести їм протилежне.

29. Майже щотижня бачу когось із тих, хто мені не подобається.

30. Дуже багато людей заздрять мені.

31. Вимагаю, щоб люди поважали мої права.

32. Мене пригнічує факт, що я мало чого роблю для своїх батьків.

33. Люди, які постійно дратують мене, заслуговують на ляпас.

34. Від злості іноді буваю похмурим.

35. Якщо до мене ставляться гірше, ніж я на те заслуговую, я не засмучуюсь.

36. Якщо хтось намагається порушити мій настрій, я не звертаю уваги.

37. Іноді я дуже заздрю, хоча й не показую цього.

38. Іноді мені здається, що наді мною насміхаються.

39. Навіть коли злюся, не вдаюся до “міцних” виразів.

40. Хочу, щоб мої гріхи були пробачені.

41. Якщо хтось ударить мене, лише інколи даю здачі.

42. Ображаюся, коли не виходить по-моєму.

43. Іноді люди дратують мене своєю присутністю.

44. Немає такої людини, до якої б я відчував ненависть.

45. Мій принцип: “Ніколи не довіряй чужинцям”.

46. Якщо хтось дратує мене, я ладен сказати про нього все, що думаю.

47. Роблю багато такого, про що потім жалкую.

48. Якщо злюся, можу вдарити кого-небудь.

49. З десятирічного віку у мене не було сплесків гніву.

50. Часто відчуваю себе так, ніби ось-ось вибухну.

51. Якби люди знали, що я відчуваю, мене б вважали важкою людиною.

52. Завжди думаю про те, які приховані причини змушують людей робити щось приємне для мене.

53. Коли на мене кричать, я кричу у відповідь.

54. Невдачі пригнічують мене.

55. Встряваю у бійки не більше й не менше за інших.

56. Можу пригадати такі випадки, коли хапав якісь речі та ламав їх від гніву.

57. Іноді відчуваю, що можу першим почати бійку.

58. Іноді відчуваю, що життя до мене несправедливе.

59. Раніше вважав, що більшість людей говорить правду, тепер так не вважаю.

60. Сварюся тільки зі злості.

61. Коли щось вчиняю неправильно, то відчуваю провину.

62. Якщо для захисту своїх прав треба застосувати силу, я її застосовую.

63. Іноді виражаю свій гнів тим, що стукаю по столу.

64. Буваю грубим із людьми, які мені не подобаються.

65. У мене немає ворогів, які б намагалися скривдити мене.

66. Не вмію поставити людину на місце, навіть коли вона на це заслуговує.

67. Часто думаю, що живу неправильно.

68. Знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

69. Не переймаюся через дрібниці.

70. Мені рідко здається, що люди намагаються зробити мені щось погане.

71. Часто погрожую людям, не маючи наміру виконати погрози.

72. Останнім часом я став занудою.

73. У розмові часто підвищую голос.

74. Намагаюся приховувати погане ставлення до людей.

75. Краще погоджуся, ніж сваритимуся.

Ключ до тесту:

“1” - фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої людини.

“2” - вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (сварка, крик, вереск), так і через зміст мовних звертань до інших (погрози, прокляття).

“З” - непряма агресія - використання у непрямий спосіб чуток, пліток та вияв афектів у криках, тупотінні ногами.

“4” - негативізм - опозиційна форма поведінки, спрямована проти авторитетів та керівництва, яка може виявлятися від пасивного опору до активних дій проти вимог, правил, законів.

“5” - роздратування-схильність до збудження, готовність виявити грубість, запальність.

“6” - підозріливість - схильність до недовіри та обережного ставлення до людей, упевненість у недобрих намірах оточуючих.

“7” - образливість - вияв ненависті до оточуючих та заздрості, що обумовлено почуттям гніву, незадоволеності однією людиною або всім світом за дійсні або уявні страждання.

“8” - почуття провини - ставлення та дії щодо себе або оточуючих, які переконані в тому, що досліджуваний є поганою людиною або діє неправильно: безсовісно, некорисно, зле.

“1”	“3”	“5”	“4”	“7”	“6”	“2”	“8”
1+	2+	3+	4+	5+	6+	7+	8+
9-	10+	11-	12+	13+	14+	15+	16+
17-	18+	19+	20+	21+	22+	23+	24+
25+	26-	27+	28+	29+	30+	31+	32+
33+	34+	35-	36-	37+	38+	39-	40+
41+	42+	43+		44+	45+	46+	47+
48+	49-	50+		51+	52+	53+	54+
55+	56+	57+		58+	59+	60+	61+
62+	63+	64+			65-	66-	67+
68+		69-			70-	71+
		72+				73+
						74-
						75-
К=11	К=13	К=9	К=20	К=13	К=11	К=8	К=11

Відповіді “так” і “мабуть, так” об'єднуються, так само і відповіді “мабуть, ні” та “ні”.

У випадку збігу відповіді з ключем, ставиться 1 бал. Сума балів, помножена на коефіцієнт, вказаний внизу таблиці кожного параметру агресивності, дає можливість одержати нормовані показники, які характеризують індивідуальні й групові результати (нульові значення не враховуються).

Сумарні показники:

(“1” + ”2” + “3”): 3 = ІА - індекс агресивності;

(“6” + “7”): 2 = ІВ - індекс ворожості.

2.2 Організація емпіричного дослідження

Дослідження проводилось в Одеському кол-центрі мережі Київстар у якому прийняло участь 20 респондентів, з них 6 чоловіків, та 13 жінок, віком від 19 до 28 років. Для його проведення ми взяли вище описану методику і виборку з кількістю потрібних людей трудового колективу.

Проведення методики відбувалось наступним чином. Ми роздали стимульний матеріал, тобто бланки з 75 питаннями, що наведені у попередньому пункті. Потім попросили їх підписати: в верхньому правому кутку листка (треба було написати прізвище і ім'я). Після того надали наступну інструкцію: “В опитувальнику уважно прочитайте кожне твердження й оцініть, наскільки воно відповідає вашому стилю поведінки, способу життя. Вам потрібно відповісти “так”, якщо твердження відповідає вам і вашій поведінці, і “ні”, - якщо не відповідає, також якщо не впевненні відповідайте “мабуть, так” чи “мабуть, ні”. Довго не задумуйтесь. Працюйте швидко”.

Поки респонденти заповнювали бланки, ми спостерігали за їх реакцією на тест, на його доступність, зрозумілість, також відповідали на питання стосовно тесту, якщо щось було незрозумілим.

Після того як всі завершили відповідати на питання, ми зібрали тести, подякували трудовому колективу за приділену увагу і розуміння.

Отже, після спостерігання, можна зробити наступний висновок. Тест виявився цілком доступним для розуміння та сприйняття. Респонденти бути в більшості випадків задоволені, деяким було не цікаво, або навіть нейтрально поставилися до цієї процедури.



2.3 Аналіз результатів дослідження

Дослідження ми завершили аналізом та інтерпретацією отриманих даних. Інтерпретацію проводили підраховуючи бали за зазначеним в описанні методики ключем.

Відповіді “так” і “мабуть, так” об'єднувались, так само і відповіді “мабуть, ні” та “ні”. У випадку збігу відповіді з ключем, ставили 1 бал.

В кінцевому результаті ми повинні виявити індекс агресивності та індекс ворожості, які рахуються за наступними формулами:

Фізична агресія + вербальна агресія + непряма агресія = (“1” + ”2” + “3”): 3 = ІА - індекс агресивності;

Підозрілість + образливість = (“6” + “7”): 2 = ІВ - індекс ворожості.

За отриманими результатами ми повинні дізнатися у кого яка індивідуальна форма агресивності переважає та виявити загальний, тобто колективний рівень агресивності та ворожості.

За результатами інтерпретацій вищезазначеної методики, ми отримали наступні дані (див. додаток А)

У респондентів найбільш активно проявляється вербальна агресія - слова, які заподіюють біль і змушують людину повірити в те, що він складає собі, напевно, уявлення про навколишній його світ і про неї саму та найменше негативізм - реакція на якусь незадоволену потребу.

У деяких учасників дослідження ми отримали збільшений рівень агрессивності. Їх відрізняє енергійність, активність, безпечність, віра в успіх. При цьому у відносинах з людьми вони проявляють себе як наполегливі, дратівливі, такі, що не терплять конкуренції, непіддатливі впливу інших людей, ставляться до них з упередженням, насторожено. Їм властива екстраверсія. Вони живуть за власними законами й міркуваннями, агресивно відстоюють свої права на самостійність, незалежні, діють сміливо, енергійно, активно. У груповій діяльності їх часто обирають лідерами, особливо, якщо діяльність пов'язана з суперництвом, змаганнями або ризиком, бо для них характерна соціальна сміливість, рішучість, потяг до ризику і гострих відчуттів, велика емоційна активність.

Випробовувані, що не схильні до агресивності, характеризуються як спокійні, пристосовані, з низьким рівнем тривожності . Причому вторинний фактор -- є сукупним показником високого рівня емоційної стабільності, чуйності, товариськості, довірливості, терпимості , життєрадісності, спокою, організованості, високого самоконтролю і розслаблення, заспокоєності. Характеризують таку особистість як спокійну, вільну від невротичних симптомів, реалістичну у ставленні до життя. В емоційній сфері відзначаються: емоційна зрілість, урівноваженість, емоційна стійкість, несхильність до випадкових коливань настрою. Психологічний портрет особистості, яка не піддається агресивності, характеризується нефрустрованістю, котра виявляється у відсутності сильних спонукань і бажань, спокійному ставленні до успіхів і невдач, задоволеності існуючим станом справ.

Емпіричні дослідження щодо осіб з різним рівнем агресивності, які були отримані за допомогою методики “Діагностика показників і форм агресії” А. Баса - А. Дарки, показали, люди, схильні до агресивних фізичних, вербальних та непрямих проявів, для яких властиве відчуття підозрілості та образи, прагнуть до самостійності, незалежності, ігнорують соціальні умовності й авторитетів, діють енергійно, агресивно відстоюють свої права на самостійність. Вони легко сприймають життя, їх характеризує несприйнятливість до погрози, сміливість, потяг до ризику, настороженість у відносинах з іншими людьми, дратівливість, високий рівень тривожності, напруженість, занепокоєння, збудженість.

Отже, ми не претендуємо на абсолютний результат, тому що розуміємо, що 1 методика не може дати нам достовірних результатів. Мета курсової роботи досягнута.

Висновок

Людина - вельми агресивна істота, дитина виявляє перші ознаки
агресивності задовго до того, як навчиться говорити. Агресивність
підпорядковується своїм законам, дуже своєрідним і деколи непередбачуваним. Ці закони впливають не тільки на поведінку кожної людини, включаючи політиків і військових, але і на поведінку суспільства та держави.

З визначень агресії, агресивної поведінки та агресивності зрозуміло, що ці поняття не одне і те ж. Під агресією розуміється і саме почуття, що зароджується в нас в силу якихось причин, і наші дії, які є наслідком переживання цього почуття, при цьому наші дії можуть бути різними, наприклад, в одній і тій же ситуації різні люди будуть вести себе по-різному. Звідси випливає і визначення агресивності - це властивість нашої особистості. А так як це властивість особистості, а всі особи відрізняються один від одного, значить, і їх поведінка буде різною. Рівень агресивності у всіх різний. Адже когось можна назвати агресивною особистість, а про когось говорять, що він дуже спокійний. Що ж стосується агресивної поведінки, то це різні дії людини, викликані станом агресії.

Небезпека агресивності полягає в тому, що це засвоєний стиль поведінки, якщо так можна виразитися. У цьому зв'язку важливо зазначити, що саме з вихованням дитини закладається модель її поведінки, і агресивність у дорослому житті є наслідком засвоєння тих моделей поведінки, які були прикладом в дитинстві.

Взагалі кажучи, факторів, що впливають на виникнення агресії величезна безліч. Існують вагомі біологічні, генетичні і біохімічні фактори, що сприяють прояву насильства. Але думка більшості вчених зводиться до того, що некоректно обґрунтовувати агресивну поведінку як генетично закладену у людській природі. Поведінка, набута шляхом навчання, може проявлятися в різних життєвих ситуаціях. При цьому велике значення має переконання, світогляд людини, її характер, темперамент. Але слід враховувати, що кожен з них, сам по собі, навряд чи викличе агресію. Швидше за все, це буде комплекс чинників, сукупність яких і доведе людини до “точки кипіння ?.

Таким чином, з вище згаданного пояснення природи агресивності, можна зробити наступні висновки:

· прояв агресії пояснюють біологічні і соціальні фактори;

· агресивність може бути не тільки жорстокою, але і нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання;

· агресивні дії можуть бути ослаблені або спрямовані в соціально прийнятні рамки за допомогою позитивного підкріплення неагресивного поводження, орієнтації людини на позитивну модель поведінки, зміна умов, що сприяють проявові агресії.



Список використаної літератури

1. Адлер Альфред. Наука жить - К., 2007 - 288с.

2. Адлер Альфред. Мотив власти// Адлер Альфред. К., 1997- С.235-241.

3. Айзенк Г. Ю. Структура особистості// Психологія особистості в трудах закордонних психологів. Хрестоматія/ ред. А. А. Реана - СПб.: Питер, 2000 - 320 с.

4. Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Медицина, 1975. - 448 с.

5. Аверин В. А. Психология детей, подростков и взрослых: Учеб. пособие. - 2-е изд., перераб. - СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2000. - 314 с.

6. Бандура А. Подростковая агрессия / А. Бандура, Р. Уолтерс. - М.: Апрель Пресс; ЭКСМО-Пресс, 2000. - 512 с.

7. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль СПб.: прайм-Еврознак, 2008. - 512 с.

8. Дроздов О. Ю., Скок М. А. Проблеми агресивної поведінки особистості: Навчальний посібник. -- Чернігів: ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка, 2000. - 156 с.

9. Занюк С. С. Психологія мотивації та емоцій: Навч. посібник для студентів гуманіт. факультетів ВНЗ. - Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин, держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. - 180 с.

10. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. - Ростов-н/Дону: Феникс, 2007. - 512 с.

11. Лемак М. В., Петрище В. Ю. Методичне видання Психологу для роботи. Діагностичні методики./ У., 2009 - 615с.

12. Лоренц К. Агресія. Так называемое зло/: Пер. с нем. / К. Лоренц. - М.: Издательская група « Прогресс»; «Универс», 2008. - 227с.

13. Немов Р. С. Психологія. В 3 книгах. Книга 1.Общие основы психологии - М.: Издательчтво ВЛАДОС, 2008. - 688 с.

14. Обухова Л. Ф. Вікова психологія: підручник для вузів. - М., 2008. -460 с.

15. Психологічний словник. / під ред. В. П. Зінченко, Б. Г. Мещерякова. М., 2008. - 460 с.

16. Ричардсон Д., Бэрон Р. Агрессия СПб: Питер, 2001. -- 352 с.

17. Румянцева Т. Г. Агрессия: проблемы и поиски в западной философии и науке. - М., 2004. - 150с.

18. К.В. Сельченок Психология человеческой агрессивности - Мн., 2007. - С.471.

19. Сукиасян С.Г. Агрессия: социальный или биологический феномен? - Ер.: Асогик, 2004. - 177 стр.

20. Фромм А. Азбука для родителей: пер. с англ. И. Г. Константинов/ Аллан Фром - Л:, 2009. - 352 с.

21. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия /З. Фрейд Харьков: Фолио, 2010. - 285 с.

22. Шостакович Б. В., Дмитриева Т. Б. Агрессия и психическое здоровье. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. - 464 с.

Размещено на Allbest.ru