Культура як одна з динамічних характеристик етносу

Вивчення зв’язку між культурою і психологічними характеристиками етносу. Система цінностей та норм поведінки. Міжкультурні та міжособистісні відмінності у ступені індивідуалізації поведінки, співвідношенні між її реактивними та активними компонентами.

Рубрика Психология
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 11.11.2014
Размер файла 15,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Культура як одна з динамічних характеристик етносу

культура психологічний поведінка міжособистісний

У другій половині XX ст. культуру найчастіше називали основним чинником, що міститься в основі міжкультурних відмінностей психіки. Багато етнопсихологічних шкіл займається вивченням зв'язку між культурою і психологічними характеристиками етносу. Тому, особливо актуальним завданням сучасної етнопсихологічної науки є з'ясування сутності поняття “культура”. У різних наукових галузях було представлено майже 250 визначень культури.

Найкоротше і найширше визначення належить американському культур - антропологу М. Херсковіц. На його думку, культура - це частина людського оточення, яка створюється самими людьми. У такому розумінні до культури належить кожний, навіть найпростіший предмет, який створений людиною, будь-яка думка, що з'явилася при його створенні. “Культура - це те, що не є природа”, - зазначив дослідник.

Грель під поняттям “культури” розумів сукупність ідеалів, символів, норм, засад, надбань, цінностей, організації та спроб людської діяльності в духовній і матеріальній сферах, що створені, осягнуті та засвоєні нацією упродовж всієї своєї історії. Е. Се-пір визначив культуру як цивілізацію з власним національним духом.

2. Чинники розвитку культури

Специфічність елементів культури зумовлено такими групами чинників: - соціально-психологічними чинниками крос-культурних відмінностей - потребою в ідентифікації зі своєю групою і водночас диференціацією від представників інших груп; - об'єктивними умовами навколишнього середовища, географічного положення, до яких належать ландшафт, клімат, флора і фауна.

У далекому минулому природа дозволяла людині виживати та жити. Дії, які винагороджувалися, ставали звичними і складали основу для відмінностей від інших груп, систем цінностей, норм та правил поведінки. Формування такої системи збільшувало ймовірність виживання групи. У результаті члени групи переживали задоволення від належності до неї, а елементи культури приймалися та використовувалися усіма учасниками міжособистісного спілкування. Культурна система закріплювалася у свідомості, фіксувалася на камені, кераміці, на папері, передавалася наступним поколінням і регулювала поведінку кожного індивіда.

3. Функції культури

Однією з основних функцій культури виступає забезпечення національного самовідтворення згідно з інтересами та потребами нації.

Важливою функцією культури є регулятивна, завдяки якій культура певною мірою визначає поведінку людей. Адже існують значні міжкультурні та міжособистісні відмінності у ступені індивідуалізації поведінки, співвідношенні між її реактивними та активними компонентами. Таким чином, впливаючи на соціальну поведінку, культура зумовлює появу соціотипічної поведінки особистості (О.Г. Асмолов), в якій виявляються типові програми для цієї культури. Така поведінка регулює вчинки людини у різноманітних ситуаціях, стандартних для даної спільності (етносу), звільняючи людину від прийняття індивідуальних рішень. Типовими програмами культури, які регулюють поведінку людини, виступають традиції та звичаї. Традиції належать до духовної сфери життя суспільства, а звичаї - до поведінкової. Традиції - це особливості ставлення людини до світу (цінності, інтереси, переконання та моральні норми), що передаються від покоління до покоління. Звичаї-це стереотипи поведінки індивіда.

4. Взаємозв'язок між культурою та етносом

У сучасній науці існують такі точки зору на взаємозв'язок між культурою іі етносом: - межі культури та етносу не тотожні. З одного боку, елементи однієї культури можна виявити у різних етносів. З іншого боку, в різних етносів можуть бути несхожі елементи культури (наприклад, у різних регіонах України відрізняються будівлі, кухня). Не заперечується й існування субкультур в межах єдиної культури; - культура ототожнюється зі спільністю, яка складає етнос. Згідно з цим розумінням культура охоплює усі прояви соціальної життєдіяльності без розподілу на сфери господарювання, політики, соціальних взаємин і культури у вузькому розумінні. Тобто, культура виступає важливим проявом суспільства чи етносу в цілому.

Культура етнічної спільності не є простою сумою культур її представників. Культуру етнічної спільності складає сукупність витворів, цінностей і способів поведінки, які прийняті та визнані етнічною спільністю і набули важливого соціального, етичного та морального значення для її представників, визначаючи “обов'язкову” поведінку, наприклад, правила пристойності й т. ін. Культура етнічної спільності - це сукупність реальних, актуальних, функціонуючих творів і зразків, які відіграють визнану роль у житті всіх представників етнічної спільності. Дотримання власної культури виступає однією з важливих детермінант розвитку етносу. Передаючись від покоління до покоління, духовна культура зберігається, і тому може самостійно еволюціонуватися. У порівнянні з матеріальною духовна культура не має обмежень.

Аспекти культури - аксіологічний, символічний, організаційний, діяльнісний - тісно взаємопов'язані. Так, базові уявлення про світ і вірування етносу (символічний аспект) реалізуються і відображаються в побуті його життя (організаційний аспект) і в кінцевому підсумку оформляються у певну ціннісно-нормативну систему - зі своїми пріоритетами і своєрідними зв'язками між окремими ціннісними орієнтирами (аксіологічний аспект), а спосіб життя і систему цінностей, в свою чергу обумовлюють форми поведінки і способи діяльності членів етнічної групи (діяльнісний аспект). Нарешті, типові форми поведінки і способи діяльності служать підкріпленням і опорою панівним в етнічній групі уявлень і вірувань (подібно до того, наприклад, як систематична молитва підтримує в людині віру, не дає їй ослабнути і згаснути).

5. Понятя ментальності

Ментальність -- поняття відносно нове в науці. Воно увійшло в наукову сферу в середині 50-х років ХХ ст. завдяки дослідженням французьких учених Ж. Люб'є і Р. Мандру. Останнім часом це поняття стало дуже популярним і широковживаним.

Терміном “ментальність” визначають певні соціально-психічні явища, тому, зазначає Л. Красавін, можна говорити про ментальність притаманну певній епосі, оскільки ментальність відображає духовний світ людини чи соціальної спільності, епохи або етнокультури.

Етнічна ментальність проявляється в домінуючих життєвих настроях людей, у характерних особливостях світовідчуття, світосприймання, в системі моральних вимог, норм, цінностей та принципів виховання, у співвідношенні магічних і технологічних методів впливу на дійсність, у формах взаємин між людьми, в сімейних засадах, у ставленні до природи та праці, в організації побуту, свят, у конкретних актах самоорганізації етносу тощо.

Таким чином, якщо йдеться про якусь психологічну рису етносу або особливість його поведінки, можна почути, що “це закладено в нашій ментальності” або “це не відповідає нашій ментальності”. Отже, можна дати таке визначення поняття “ментальність”:

Ментальність -- це цілісний вираз духовних спрямувань, що не зводяться до суми суспільної свідомості (релігії, науки, мистецтва тощо), а є специфічним відображенням дійсності, зумовленим життєдіяльністю народу в певному географічному і культурно-історичному середовищі етносу. Таким чином, ментальність -- важливий етнопсихологічний феномен, і саме вона виступає інтегральною етнопсихологічною ознакою особистості, народу, нації.

Ментальність розглядають як систему, що створена трьома компонентами -- емоційним, пізнавальним і поведінковим. Емоційний (емотивний) компонент ментальності складається з емоційних станів і переживань.Емоційний компонент дає певний енергетичний заряд ментальності, стимулює пізнавальну та поведінкову діяльність, мотивує її певним чином.

Пізнавальний (когнітивний) компонент ментальності складається зі знання про об'єкти і ситуації життєдіяльності, які є результатом набуття індивідуального життєвого досвіду (навчання).Пізнавальний компонент ментальності значною мірою дає змогу орієнтуватися народові в певних історичних ситуаціях.

Поведінковий (конативний) компонент -- це той компонент, що виражається у діях, вчинках етносу. Завдяки поведінковому компоненту реалізуються ціннісні орієнтації етносу.

Отже, етнічна ментальність -- це цілісна система образів, уявлень, ціннісно-смислових утворень і “своєрідних правил життя”, що стимулює і регулює найдоцільніший у цих культурних і природних умовах тип поведінки.Типові психологічні риси етносуб'єктів, що зафіксовані в їхній ментальності, є водночас і своєрідними “мітками” того природного і соціального середовища, у якому вони сформувалися.

Саме етнічна ментальність стає на сучасному етапі відносно самостійним і навіть визначальним соціально-історичним фактором, що зумовлює не тільки процеси етногенезу, а й суспільно-політичні процеси в державі.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Дослідження суїцидальної поведінки як соціально-психологічного явища. Умови формування і вікові особливості суїцидальної поведінки. Аналіз взаємозв'язку сімейного виховання та суїцидальної поведінки підлітків. Профілактична робота з дітьми групи ризику.

    курсовая работа [82,5 K], добавлен 14.06.2015

  • Аналіз преадаптивних стратегій та їх переваги перед адаптивними формами поведінки. Зв'язок процесу соціальної адаптації з процесом індивідуалізації, засвоєнням моральних норм. Основні стратегії адаптивної поведінки студентів-першокурсників, їх форми.

    статья [24,2 K], добавлен 24.04.2018

  • Психологічна діагностика схильності особи до ненормативної поведінки та розробка комплексу заходів щодо її психологічної корекції. Профілактика та подолання відхилень від норм поведінки в підлітковому віці. Педагогічні особливості девіантної поведінки.

    дипломная работа [139,9 K], добавлен 02.06.2019

  • Аналіз понять агресії та агресивності, трактування їх природи та детермінації різними психологічними школами, причина виникнення в підлітковому віці. Психологічна діагностика агресивної поведінки підлітків та розробка методики з її корекції та усунення.

    курсовая работа [115,2 K], добавлен 22.06.2009

  • Лідерство і його вплив на порушення поведінки молоді. Дослідження взаємозв'язку між схильністю до девіантної поведінки і лідерськими якостями поведінки. Сучасні концепції: загальні типології і типи лідерства. Емпіричне дослідження лідерських якостей.

    курсовая работа [114,1 K], добавлен 06.03.2012

  • Методологічні підходи дослідження проблем девіантної поведінки. Основні причини, що приводять підлітків до девіантної поведінки. Девіація як процес. Основні вияви девіантної поведінки. Передумови формування девіантної поведінки у родині та у школі.

    курсовая работа [42,7 K], добавлен 13.10.2012

  • Психологічна характеристика конфлікту і конфліктної взаємодії в малій групі. Характеристика юнацького віку, особливості його конфліктної поведінки у школі та у відносинах з батьками. Емпіричне дослідження стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях.

    дипломная работа [637,0 K], добавлен 12.03.2010

  • Поверхові риси особистості за Р.Б. Кеттеллом. Чотири категорії людей за описом Айзенка. Психофізіологічні відмінності особистостей. Особливості взаємозв'язку особистісних рис та типу нервової системи. Динамічна та емоційна сторони поведінки людини.

    курсовая работа [189,2 K], добавлен 29.04.2014

  • Проблема статево-рольової поведінки особистості та її вивчення у сучасній психолого-педагогічній літературі. Пубертат та особливості того, як він відбувається. Комунікативні риси та стиль спілкування юнаків та дівчат. Вивчення структури самосвідомості.

    дипломная работа [58,9 K], добавлен 03.06.2011

  • Проблема мотивації як одна з ключових у соціально-психологічній характеристиці будь-якої людської діяльності. Визначення мотиву і мотивації поведінки і діяльності у психологічній, соціологічній та правовій літературі. Кримінально-правова роль мотивації.

    реферат [26,6 K], добавлен 02.05.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.