Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

19.00.04 - медична психологія

УДК 159.923.2:179.8:646.7.

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

АВТОРЕФЕРАТ

ОБРАЗ ФІЗИЧНОГО Я: СТАНОВЛЕННЯ ТА ДЕФОРМАЦІЇ У ПАЦІЄНТІВ З КОСМЕТИЧНИМИ ВАДАМИ

МОЛЯКО РОКСОЛАНА

ВАЛЕНТИНІВНА

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі психодіагностики та медичної психології факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Бурлачук Леонід Фокович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри психодіагностики та медичної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Шестопалова Людмила Федорівна, Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, завідувач відділу медичної психології; кандидат психологічних наук Сорокіна Олена Анатоліївна, Академія праці та соціальних відносин Федерації профспілок України, доцент кафедри соціальної роботи та практичної психології.

Провідна установа: Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, кафедра дитячої, соціальної та судової психіатрії, Міністерство охорони здоров'я України, м. Київ.

Захист відбудеться “21” червня 2006 р., о 17.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.10 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01030, Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01030, Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розіслано “20” травня 2006 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Долинська

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні роки все більшого значення набуває проблема впливу зовнішності людини на її успішність у різних сферах діяльності: професійній, комунікативній, лідерській тощо. Люди з привабливою зовнішністю можуть досягати більших успіхів у житті, краще налагоджувати соціальні стосунки, ніж непривабливі (П. Хеден). Недоліки зовнішності, вади (реальні або надумані) можна долати різними шляхами. Допомогти в цьому людині можна не лише медичними втручаннями (косметологія, пластична хірургія), а й психологічними методами.

Про значення і роль Я згадується вже у давньогрецьких філософів (Сократ, Марк Аврелій). Ґрунтовні дослідження цієї проблеми в зарубіжній медичній психології починаються в середині минулого століття, а в Україні -лише в останні роки. Виник новий напрям - психології тілесності, яка вивчає суб'єктивне відображення людиною власного фізичного тіла.

Слід зазначити, що існує певна невизначеність відносно терміну „образ фізичного Я”. У зарубіжній психології здебільшого вживається термін „образ тіла” (body image), суперечки існують лише відносно розуміння цього поняття. Наприклад: образ тіла розглядається як складна комплексна єдність сприймань, установок, оцінок, уявлень, пов'язаних як з тілесною зовнішністю, так і з функціями тіла (С. Фішер; Р. Шонц); образ тіла розглядається як результат психічного відображення, як певна розумова картина свого власного тіла (Д.Бенет; Дж. Чаплін). У вітчизняній психології не існує єдиного терміну, а вживається ряд понять, що характеризують однакові чи близькі за змістом психічні явища. Найбільш поширеними є поняття „образ фізичного Я” (або „образ тілесного Я”) та „образ тіла”. Образ тіла - уявлення особистості про зовнішність, про ступінь естетичності будови тіла (А.О. Реан). У сучасній довідниковій літературі з психології наводиться таке визначення образу тіла: образ тіла - системотворчий структурний елемент образу Я, уявлення про себе в аспекті тілесності.

У психологічній літературі також вживається конструкт „схема тіла” (М. Боньєр). Схема тіла - психологічна структура, в якій відображена конструкція власного тіла людини. Лише завдяки її наявності можлива успішна координація рухів різних частин тіла людини (А.О. Реан). У психологічних дослідженнях поняття „схема тіла” та „образ тіла” чітко розмежовуються: схема тіла описує стабільне і постійне знання про своє тіло, а образ тіла розглядається як результат свідомого або несвідомого психічного відображення, як певна розумова картина свого тіла (О.Т. Соколова).

Результати психологічних досліджень доводять значущість образу фізичного Я у формуванні особистості, розкривають механізм впливу самооцінки Я-фізичного на поведінку людини у соціумі (Х.Л. Бі; Б.М. Бурн; Р. Комер; М. Мольц; Ф. Райс; С. Фішер).

В останні десятиріччя проблема образу фізичного Я вивчається в медичній психології. Розробляються такі питання як деформації образу фізичного Я при порушеннях харчової поведінки, дисморфофобічних розладах, порушеннях статевої ідентифікації (А.Н. Дорожевець; О.С. Кочарян; В.І. Крилов; Б.В. Нічіпоров; О.Т. Соколова).

Негативне емоційне ставлення до вад зовнішності може деформувати особистість, знижуючи самооцінку, викликаючи тривожність і депресивні стани. Особливо гостро ці процеси відбуваються у підлітковому і юнацькому віці (Л.С. Виготський; І.С. Кон; А.Є. Лічко; В.Д. Менделевич; О.Т. Соколова). Низька самооцінка зовнішності в цілому чи окремих її рис, за певних об'єктивних і суб'єктивних чинників, може стати причиною розвитку межових психічних розладів. На цьому етапі необхідна своєчасна психологічна допомога і застосування психокорекційних методів (Л.Ф. Бурлачук; І.А. Грабська; Н.Ю. Максимова; В.Д. Меднелевич), психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров'я (В.М. Бєлов; Г.К. Дзюб; О.С. Кочарян; Л.Ф. Шестопалова).

Але проблема становлення образу фізичного Я, його вікової динаміки, психологічних чинників виникнення деформацій і пов'язаних з ними негативних емоційних станів залишаються недостатньо розробленою. Недостатньо вивченими залишається й проблеми деформацій образу фізичного Я у пацієнтів з хворобами шкіри чи необхідності проведення пластичної операції, вікової динаміки цих деформацій, впливу реальних чи надуманих дефектів зовнішності на появу деформацій образу фізичного Я. Порівнюючи з накопиченим зарубіжним досвідом, стан наукової розробки у вітчизняній психології вимагає теоретичних та емпіричних досліджень, в яких були б враховані також культурно-соціальні особливості нашої країни.

Таким чином, соціальна значущість проблеми та її недостатнє наукове вивчення обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Образ фізичного Я: становлення та деформації у пацієнтів з косметичними вадами”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота входить до плану науково-дослідної теми кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Психодіагностика особистості”. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №7 від 2 березня 2005 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №7 від 27 вересня 2005 року).

Об'єкт дослідження - образ фізичного Я особистості.

Предмет дослідження - становлення образу фізичного Я та його деформації у пацієнтів з косметичними вадами.

Мета дослідження полягає у вивченні особливостей становлення та деформацій образу фізичного Я пацієнтів підліткового та юнацького віку з косметичними вадами та доцільності використання психокорекційних методів у випадку деструктивних змін у такому образі.

Гіпотеза дослідження: становлення образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами підліткового та юнацького віку характеризується віковими, статевими та індивідуальними відмінностями. Образ фізичного Я може значно деформуватися під впливом сукупності зовнішніх та внутрішніх чинників, зниження деструктивного впливу яких засобами психокорекційного тренінгу сприятиме підвищенню самоприйняття особистості.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан теоретичних розробок та дані емпіричних досліджень образу фізичного Я особистості і визначити теоретичні підходи до проблеми дослідження.

2. Підібрати адекватний методичний інструментарій для психодіагностики образу фізичного Я у підлітковому та юнацькому віці.

3. Виявити особливості становлення образу фізичного Я та його деформації у пацієнтів з косметичними вадами підліткового та юнацького віку.

4. Розробити структурно-функціональну модель образу фізичного Я, визначити вірогідні чинники деформацій образу фізичного Я та стратегії поведінки особистості при таких деформаціях.

5. Обґрунтувати, розробити та апробувати тренінг щодо психокорекції деформацій образу фізичного Я особистості у підлітковому та юнацькому віці.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають положення про визначення поведінки людини як функції особистісних рис та ситуації (Л.Ф. Бурлачук); уявлення про поняття та місце образу фізичного Я в структурі Я-концепції (М.І. Боришевський; Р. Бернс; О.Є. Гуменюк; А.Н. Дорожевець; О.Т. Соколова; В.В. Столін; С. Фішер); уявлення про структуру образу фізичного Я як взаємодію когнітивного, афективного та поведінкового компонентів (О.Т. Соколова); значущість підліткового та юнацького віку як сенситивних періодів у процесі становлення образу фізичного Я, важливість формування адекватної самооцінки зовнішності у цих вікових періодах (В.А. Авєрін; В.М. Бєлов; Х.Л. Бі; Б.М. Бурн; М. Кле; Ф. Райс; А.О. Реан; О.Т. Соколова); вивчення хвороб (соматичного та психічного характеру) та пов'язаних з ними деформацій образу фізичного Я (І.В. Вараксін; А.Н. Дорожевець; М.В. Коркіна; О.С. Кочарян; В.І. Крилов; Б.В. Нічіпоров; О.Т. Соколова).

Методи дослідження. Для реалізації завдань дослідження використовувався комплекс теоретичних (аналіз та систематизація досліджень у наукових літературних джерелах, інтерпретація та узагальнення результатів теоретичних та емпіричних досліджень), психодіагностичних (спостереження, бесіда, особистісні опитувальники, тести, анкета-опитувальник, метод семантичного диференціалу) та психокорекційних методів (тренінг).

Статистичний аналіз отриманих результатів проводився з використанням кореляційного аналізу (t-критерій Стьюдента, коефіцієнт кореляції Пірсона) та інших методів математичної обробки даних.

Етапи і база дослідження. Психодіагностичне дослідження проводилось упродовж 2000-2003 рр. На першому етапі (2001 рік) вивчався стан проблеми у науковій літературі; на другому етапі (2001-2002 рр.) проводилось експериментальне дослідження; на третьому етапі (2002-2003 рр.) проводився аналіз та інтерпретація результатів дослідження. База дослідження: Інститут краси (м. Київ), відділення хірургії міської клінічної лікарні № 10 (м. Київ), відділення пластичної хірургії медичного центру МедАРС (м. Київ), Аграрний університет (м. Київ), Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (м. Київ), школа-ліцей № 38 (м. Київ).

Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:

- вперше на емпіричному рівні у вітчизняних культурно-історичних умовах розглянута проблема становлення образу фізичного Я та його деформацій у пацієнтів з косметичними вадами підліткового та юнацького віку; виявлено вірогідні чинники (об'єктивні, суб'єктивні, соціальні, комунікативні, родинні, ґендерні та культурно-етнічні) таких деформацій образу фізичного Я та характер їх впливу на виникнення деструктивних емоційних станів; визначено захисні поведінкові стратегії особистості підлітків та юнаків при існуючих деформаціях образу фізичного Я (пасивно-адаптивна, пасивно-деструктивна, активно-адаптивна, активно-деструктивна, сублімаційно-творча); розроблено структурно-функціональну модель образу фізичного Я та його деформацій; обґрунтовано програму тренінгу з психокорекції деформацій образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами підліткового та юнацького віку;

- уточнено уявлення про характер взаємозв'язку між низькою самооцінкою Я-фізичного і тривожністю, що може привести до виникнення невротичних станів і межових психічних розладів; уточнено вікові і ґендерні особливості становлення образу фізичного Я;

- набули подальшого розвитку теоретичні уявлення про становлення образу фізичного Я у підлітків і юнаків; проведено систематизацію існуючих теоретичних розробок та даних емпіричних досліджень з проблеми образу фізичного Я у психологічній науці.

Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю використання отриманих результатів дослідження та програми психотренінгу в роботі з підлітками та юнаками у медичних закладах, загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах з метою попередження виникнення деформацій образу фізичного Я. Знання чинників, які викликають деформації образу фізичного Я, дозволяє здійснювати індивідуальний підхід при побудові психокорекційних програм. Володіння інформацією про вікові і гендерні особливості становлення образу фізичного Я дає змогу застосовувати програми попередження деформацій і пов'язаних з ними емоційних розладів особистості.

Підтверджено ефективність психокорекційної роботи, що супроводжує медичне лікування, метою якої є подолання деформацій образу фізичного Я у пацієнтів з хворобами шкіри та тих, які потребують чи перенесли пластичні операції.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням валідних і надійних взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті і завданням дисертаційної роботи, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих результатів та застосуванням методів математичної статистики.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та отримали схвалення на науково-методичній конференції “Навчальна продуктивна діяльність у різних ланках системи освіти” (м. Бердянськ, 1998 р.); Міжнародному науковому семінарі з проблем медичної психології (м. Лейден, Нідерланди, 1998 р.); Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів „Ломоносов-2003” (м. Севастополь, 2003 р.); засіданнях кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2002-2005 р.).

Конкретні результати дослідження та особливості проведення психокорекційної роботи знайшли своє впровадження у практичній роботі психологів: Інститут краси, м. Київ (довідка №27 від 12 квітня 2005 року), Інститут Дерматокосметології доктора Богомолець, м. Київ (довідка №35 від 10 травня 2005 року), школа-ліцей № 38, м. Київ, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, м. Київ.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з них 6 статей у фахових наукових журналах, затверджених ВАК України, 3 статті у наукових збірниках, 2 матеріали конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (267 найменувань, з них 110 іноземною мовою), додатків. Текст дисертації викладено на 205 сторінках, основна частина дисертації - на 166 сторінках. Робота містить 8 таблиць та 14 рисунків на 12 сторінках тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі дисертації „Проблема образу фізичного Я в психологічній науці” здійснюється аналіз теоретичних підходів до проблеми Я-концепції і образу фізичного Я в її структурі, з'ясовується будова такого образу фізичного Я, його функції у розвитку особистості, визначаються деформації образу фізичного Я при різних соматичних та психічних захворюваннях (М.І. Боришевський; Р. Бернс; О.Є. Гуменюк; О.Т. Соколова; В.В. Столін), виявляється співвідношення понять „Я-образ” та „образ фізичного Я особистості” (Д. Бенет; А.Н. Дорожевець; А.О. Реан; О.Т. Соколова; С. Фішер; Р. Шонц).

Спираючись на позиції провідних вчених, ми визначаємо образ фізичного Я як структурний компонент Я-образу, що виявляється у самопізнанні Я-фізичного, його самосприйманні і самооцінці.

Дослідження образу тіла у зарубіжній психології почали формуватися у 60-70-ті роки минулого століття (С. Журард, Р. Секорд; Х. Когут; С. Уейнстейн; С. Фішер, С. Клівленд; Т. Шаш; Ф. Шонц). В останні десятиліття увага психологів була спрямована на розлади харчової поведінки, розлади статевої ідентифікації, гендерні дослідження проблеми образу тіла у пацієнтів з фізичними дефектами і тих, що потребують пластичної операції, культурно-соціальні аспекти формування образу тіла та інше.

Проведено теоретичний аналіз існуючих підходів до проблеми образу фізичного Я, що склалися у вітчизняній психології, починаючи з розгляду дисморфофобічних захворювань (М.В. Коркіна; А.Є. Лічко), образу фізичного Я в аспекті вікових змін (В.А. Авєрін; В.Н. Куніцина; А.О. Реан; О.Т. Соколова) і закінчуючи проблемами вивчення деформацій образу фізичного Я при нервовій анорексії та булімії, порушенні статевої ідентифікації (А.Н. Дорожевець; О.С. Кочарян; В.І. Крилов; О.Т. Соколова).

Приділено увагу новому напряму у психологічній науці - психології тілесності (Г.В. Ложкін, А.Ю. Рождественський; В.Н. Нікітін; В.В. Ніколаєва, А.Г. Аріна; Т.М. Титаренко; А.Ш. Тхостов).

Проаналізовано структуру образу фізичного Я як взаємодії когнітивного, афективного та поведінкового компонентів (О.Т. Соколова), розглянуто структуру образу тіла, що має чотири рівні: схема тіла, тілесне Я, тілесне уявлення і концепція тіла (Р.Шонц). Як сукупність установок на себе виділяються такі компоненти фізичного Я: Я-ідеальне, Я-реальне, Я-дзеркальне, Я-фантастичне, Я-динамічне (П.І. Сидоров, А.В. Парняков).

Проведено аналіз та систематизацію існуючих досліджень деформацій образу тіла у людей з різними психічними та соматичними захворюваннями, у тому числі при хворобах шкіри чи необхідності проведення пластичної операції, прояви тривожності при деформаціях образу фізичного Я (Н.Д. Лакосіна, Г.К. Ушаков; М. Мольц; Ф. Райс; А.О. Реан; О.Т. Соколова; П. Хеден).

Зроблено огляд робіт з вивчення хвороб (як соматичного, так і психічного характеру) та пов'язаних з ними деформацій образу фізичного Я: синдром дисморфофобії (М.В. Коркіна; Б.В. Нічіпоров), нервова анорексія та булімія (І.В. Вараксін; А.Н. Дорожевець; В.І. Крилов; О.Т. Соколова), порушення статевої ідентифікації (О.С. Кочарян; О.Т. Соколова), деформації образу фізичного Я у пацієнтів стоматологічної клініки, різні розлади схеми тіла. Вплив дерматологічних хвороб на появу деформацій образу фізичного Я проявляється насамперед у пацієнтів з ураженнями обличчя (О.В. Богомолець; В.Д. Менделевич; Ф. Райс). Встановлено, що різні косметичні вади викликають дискомфорт психічного стану людини та можуть бути досить травмуючими для неї. Особливо це стосується підліткового та юнацького віку, коли відбувається значний тілесний розвиток і кожне відхилення від „стандартного” розвитку викликає у людини хвилювання, тривогу, напруженість.

Проводячи теоретичний огляд літератури, ми дійшли висновку, що проблема деформацій образу фізичного Я у пацієнтів з дерматологічними захворюваннями залишається на сьогодні майже не вивченою у вітчизняній психології. В галузі пластичної та реконструктивної хірургії проблема образу фізичного Я розробляється здебільшого за кордоном (Р. Комер; М. Мольц; Ж.-М. Субіран; П. Хеден).

Необхідність застосування психотерапії при лікуванні пацієнтів з хворобами шкіри та в практиці реконструктивної, пластичної хірургії доводиться рядом вчених (В.П. Адаскєвіч, В.П. Дуброва; О.В. Богомолець; Л.А. Болотна, І.М. Сєрбіна, Є.С. Шмєлькова, В.М. Сідєльнік; Н.Д. Лакосіна, Г.К. Ушаков; А.А.Мутаєв; П. Хеден; В.А. Цепколенко, В.В. Грубнік, К.П. Пшеніснов).

Багатьма вченими (як медиками, так і психологами) підкреслюється необхідність поглибленого вивчення проявів тривожності та депресивних станів у пацієнтів з хворобами шкіри (Ю.Ф. Антропов, Ю.С. Шевченко; О.В. Богомолець; Л.А. Болотна, І.М. Сєрбіна, Є.С. Шмєлькова, В.М. Сідєльнік; В.Д. Тополянський, М.В. Струковська). Складним є питання взаємозв'язку неадекватної самооцінки фізичного Я та виникнення межових психічних розладів, яке також потребує більш глибокого вивчення (О.В. Ліпова, І.В. Максимова; Ф. Райс; А.О. Реан; О.Т.Соколова).

У другому розділі „Дослідження становлення образу фізичного Я у підлітковому та юнацькому віці” дається загальна характеристика методів дослідження та вибірки, аналізуються вікові, статеві та індивідуальні особливості становлення образу фізичного Я у підлітковому та юнацькому віці, особливу увагу звернено на опис деформацій образу фізичного Я в індивідів з надуманими косметичними вадами у підлітковому та юнацькому віці.

Всього у дослідженні взяли участь 170 осіб чоловічої та жіночої статі віком від 13 до 21 року.

Загальна кількість пацієнтів з косметичними вадами становила 80 осіб підліткового та юнацького віку (експериментальна вибірка), у тому числі: 15 пацієнтів підліткового віку чоловічої статі, 20 пацієнтів підліткового віку жіночої статі, 20 пацієнтів юнацького віку чоловічої статі, 25 пацієнтів юнацького віку жіночої статі. Вибірка досліджуваних з косметичними вадами складалася із пацієнтів з дерматологічними захворюваннями різної етіології (вугрова хвороба, атопічний дерматит, коловидне облисіння). Всього було обстежено 60 пацієнтів з хворобами шкіри (тривалість захворювання перебігом 0,5 - 4 роки) та 20 пацієнтів клінік реконструктивної та пластичної хірургії (тривалість захворювання - вроджена або 1-5 років). У клініках пластичної хірургії дослідження проводилося в доопераційний період. Пацієнти звернулися до клінік для проведення таких операцій: ринопластика, реконструкція уражених опіками ІІ-ІІІ ступеню ділянок шкіри, корекція вух.

Загальна кількість досліджуваних, що не мають косметичних вад становила 90 осіб підліткового та юнацького віку (контрольна група). До цієї вибірки ввійшли учні загальноосвітніх шкіл та студенти вищих навчальних закладів, у тому числі: 20 осіб підліткового віку чоловічої статі, 25 осіб підліткового віку жіночої статі, 20 осіб юнацького віку чоловічої статі, 25 осіб юнацького віку жіночої статі.

Відповідно до завдань дослідження нами були використані такі психодіагностичні методики:

1. Шкала реактивної та особистісної тривожності Ч. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна. 2. Шкала нейротизму особистісного опитувальника Г. Айзенка. 3. Семантичний диференціал (спеціально розроблений для дослідження варіант методики). 4. Тест САРТ - кольоровий тест незадоволеності власним тілом (The Color-A-Person Body Dissatisfaction Test, CAPT, автори О.В. Вулей, С. Ролл, 1991 р.). Переклад та апробацію тесту проведено дисертантом. 5. Проективна методика „Автопортрет” („Намалюй людину”, інтерпретація Є.С. Романової, О.Ф. Потьомкіної, 1992 р. та авторська інтерпретація). 6. Опитувальник-анкета ставлення до зовнішності (авторська розробка).

Як додаткові використовувалися методики: 1. Бесіди з досліджуваними. 2. Методика самоопису зовнішності. 3. Методика „об'єктивного” оцінювання зовнішності.

Застосування методик „САРТ” та „Семантичний диференціал” дало можливість визначити вікові і статеві відмінності у самооцінці окремих частин зовнішності, дослідити, якою мірою досліджуваних влаштовує власна зовнішність і яка дистанція між Я-реальним та Я-ідеальним. Виявлено розбіжності у самооцінці Я-реального та Я-ідеального образу фізичного Я у підлітковому та юнацькому віці. При порівнянні одержаних результатів за методикою „Семантичний диференціал” встановлено вікові і статеві відмінності у самооцінці Я-ідеального та Я-реального у підлітків та юнаків, а саме: 1) найбільший розрив в оцінках Я-реального та Я-ідеального образу фізичного Я у всіх досліджуваних виявлено за такими шкалами: „красива” - „некрасива”, „струнка” - „сутула”; 2) оцінки Я-реального у представників жіночої статі є нижчими за їх оцінки ідеальної жінки; 3) у дівчат вимоги до ідеальної жінки є значно вищими, ніж у хлопців.

Визначення рівня незадоволеності (задоволеності) окремими частинами тіла з'ясовувалося за допомогою тесту САРТ. Виявлено значну різницю в оцінках власної зовнішності у представників чоловічої і жіночої статі. Найбільші відмінності спостерігаються в оцінці таких частин тіла як стегна, сідниці, литки, верхня та нижня частина рук. Виявилося також, що представники жіночої статі у підлітковому та юнацькому віці більше занепокоєні своєю зовнішністю. Найбільше незадоволення у жіночої статі як підліткового, так і юнацького віку викликають сідниці (х=3,65 за 5-бальною шкалою), верхня частина стегон (х=3,50), нижня частина стегон (х=3,35 для юнацького віку). Найбільше незадоволення у чоловічої статі обох вікових категорій викликають плечі (х=4,24 для юнацького віку), передпліччя (х=4,0), груди (х=3,71).

У цьому ж розділі наведено результати дослідження категорії людей (з контрольної вибірки), які не мають косметичних вад за об'єктивними показниками (оцінка експертів), але самі вони вважають, що мають певні недоліки зовнішності. За допомогою „Опитувальника-анкети ставлення до зовнішності”, методики „Автопортрет”, бесід з досліджуваними, самоопису зовнішності, методики „об'єктивного” оцінювання зовнішності з'ясувалося, що у підлітковому віці група людей з вигаданими дефектами зовнішності становила 12% від загального числа контрольної вибірки, у юнацькому віці - 26%. Причому кількість таких людей жіночої статі майже вдвічі вища, ніж чоловічої в обох вікових категоріях. За іншими методиками з'ясувалося, що люди з надуманими косметичними вадами мають підвищений рівень ситуативної та особистісної тривожності, нейротизму, низький рівень загальної самооцінки зовнішності та самооцінки окремих частин тіла.

Виявлено чотири типи самооцінки зовнішності: висока (позитивне ставлення до власної зовнішності незалежно від її дефектів і узгодженості із існуючими стандартами соціуму), низька (негативна оцінка образу фізичного Я при наявності дефектів, а також при їх відсутності, коли зовнішність можна розглядати як “норму”), індиферентна (відносна безпечність і байдужість до властивостей зовнішності, спокійне ставлення до неї незалежно від наявності чи відсутності дефектів), адекватна самооцінка.

Аналіз результатів дослідження показав ряд тенденції: 1) наявність афективно-когнітивної оцінки Я-фізичного; 2) існування значного розриву між Я-реальним і Я-ідеальним образу фізичного Я; 3) суттєва різниця в оцінюванні окремих частин зовнішності (тіла і обличчя); 4) неоднакове оцінювання Я-фізичного представниками протилежної статі.

У розділі аналізуються чинники, що викликають деформації образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами, захисні психологічні стратегії, наводиться структурно-функціональна модель образу фізичного Я. Виникнення деформацій образу фізичного Я у підлітків та юнаків з косметичними вадами (як реальними, так і надуманими) може відбуватися під впливом різних груп чинників:

1. Об'єктивні чинники (наявність вад зовнішності різних ступенів тяжкості). 2. Суб'єктивні чинники (низька самооцінка, підвищена ситуативна та особистісна тривожність, підвищений рівень нейротизму, що може мати місце як при наявності об'єктивної вади зовнішності, так і при їх відсутності). 3. Соціальні чинники (вплив засобів масової інформації, реклами та інше). 4. Комунікативні чинники (ставлення і оцінка оточуючими зовнішності людини у процесі спілкування). 5. Родинні чинники (вплив сім'ї на формування образу фізичного Я дитини). 6. Гендерні чинники (ставлення і оцінка особами протилежної статі зовнішності людини у процесі спілкування). 7. Культурно-етнічні чинники (стандарти, що складалися у певній етнічній групі). деформований психічний розлад тривожність

Розглянуто захисні психологічні стратегії, які людина „використовує” у разі наявності у неї реальних чи надуманих косметичних (чи інших) вад зовнішності: пасивно-адаптивна стратегія, пасивно-деструктивна стратегія, активно-адаптивна стратегія, активно-деструктивна стратегія, сублімаційно-творча стратегія.

Виходячи з існуючих на сьогоднішній день підходів до розгляду проблеми образу фізичного Я у психологічній науці (В.А. Авєрін; А.Н. Дорожевець; М. Кле; Р. Комер; М.В. Коркіна; В.І. Крилов; В.Д. Менделевич; Ф. Райс; А.О. Реан; О.Т. Соколова; С. Фішер), а також проведеного дослідження, нами була побудована структурно-функціональна модель образу фізичного Я. Розроблена модель включає чотири складові: 1) сутність образу фізичного Я; 2) образ фізичного Я і його структура; 3) розвиток образу фізичного Я у підлітковому та юнацькому віці; 4) індивідуальні відмінності у становленні образу фізичного Я (норма і деформації).

У третьому розділі „Деформації образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами” представлено результати дослідження образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами (хвороби шкіри чи необхідність пластичної операції), проведено порівняльний аналіз цих результатів із отриманими на контрольній вибірці, а також описані змістові та процесуальні аспекти психокорекційного тренінгу з пацієнтами та результати повторного психодіагностичного дослідження.

При дослідженні самооцінки частин тіла, загальної самооцінки зовнішності, рівня тривожності та нейротизму у пацієнтів з косметичними вадами за тестом САРТ було з'ясовано, що самооцінка частин тіла в експериментальній вибірці набагато нижча, ніж у контрольній. Встановлено, що у пацієнтів жіночої статі з косметичними вадами загальна самооцінка всіх частин тіла нижча, ніж у чоловіків (наприклад, загальна шкала САРТ = 2,01 за 5-бальною шкалою для жінок юнацького віку, загальна шкала САРТ = 2,42 для юнаків). Найбільше незадоволення у пацієнтів обох статей та обох вікових категорій викликає обличчя (х = 1,06 за 5-бальною шкалою для жінок юнацького віку). Також у жінок викликають незадоволення сідниці (х=1,18 для підліткового віку), стегна (х = 1,5 для юнацького віку), у чоловіків - плечі (х = 2,0 для юнацького віку), передпліччя (х = 1,6 для юнацького віку).

З'ясовано, що пацієнти з косметичними вадами мають в середньому підвищений рівень ситуативної та особистісної тривожності та високий рівень нейротизму, на відміну від людей без косметичних вад (за опитувальником „Шкали реактивної та особистісної тривожності Ч. Спілбергера - Ю.Л. Ханіна”, „Шкала нейротизму опитувальника Г. Айзенка”). Рівень ситуативної тривожності є підвищеним у пацієнтів і становить в середньому 70 балів по групах (рівень ситуативної тривожності у контрольній вибірці дорівнює 30-34 балам, що відповідає середньому рівню ситуативної тривожності). Рівень особистісної тривожності також є підвищеним у пацієнтів і дорівнює 51-58 балів по групах (у контрольній вибірці - 27-30 балів, що відповідає середньому рівню особистісної тривожності). Показник нейротизму у пацієнтів є вище середнього рівня і дорівнює 18-19 балів по групах (контрольна вибірка - 11-12 балів).

Результати кореляційного аналізу (коефіцієнт кореляції Пірсона) показали, що для пацієнтів з косметичними вадами характерний високий обернений зв'язок між шкалами ситуативної та особистісної тривожності, шкалою нейротизму та тестом САРТ, результатами за методикою семантичного диференціалу: високому рівню ситуативної тривожності відповідає низька самооцінка частин тіла (r = -0,79; р < 0,001); високому рівню нейротизму відповідає низька самооцінка частин тіла (r = -0,62; р < 0,001); високому рівню ситуативної тривожності відповідає низька загальна самооцінка образу фізичного Я (r = 0,65; р < 0,001); високому рівню нейротизму відповідає низька загальна самооцінка образу фізичного Я (r = 0,55; р < 0,001).

Обґрунтовано необхідність проведення психотренінгу з пацієнтами з косметичними вадами. У багатьох наукових працях підкреслюється важливість проведення психокорекційної роботи з пацієнтами, що мають хвороби шкіри або звертаються до пластичних хірургів (Ю.А. Александровський; О.В. Богомолець; Л.А. Болотна, І.М. Сєрбіна, Є.С. Шмєлькова, В.М. Сідєльнік; В.І. Крилов; М. Мольц; О.О. Мутаєв; П. Хеден; В.А. Цепколенко, В.В. Грубнік, К.П. Пшеніснов).

З метою подолання підвищеної тривожності та депресивних станів у досліджуваних з різними вадами зовнішності нами було обґрунтовано, розроблено та апробовано „Тренінг профілактики і подолання тривожності у пацієнтів з косметичними вадами (підлітковий і юнацький вік)”. У завдання тренінгу входило: підвищення рівня самоповаги, зняття негативних наслідків тривожності, усунення проблеми незадоволеності власною зовнішністю. Тренінг проводився з такими групами підлітків та юнаків: пацієнти з косметичними вадами, які звернулися за допомогою до лікарів-косметологів чи пластичних хірургів; підлітки та юнаки, які не мають об'єктивних вад зовнішності, але негативно ставляться до власного тіла. Заняття в групах проводилися протягом місяця по три години на тиждень. У психокорекційній роботі були застосовані вправи на складання опису своєї зовнішності (такий, який я є і яким я хочу себе бачити), малюнки самого себе. Були застосовані наступні прийоми переінтерпретації симптомів тривожності, налаштування на конструктивні емоційні переживання.

Після проведення тренінгу було здійснено повторне психодіагностичне дослідження (за тими ж методиками) і порівняно отримані результати. У таблиці 1 наведено результати дослідження до та після тренінгу.

Таблиця 1 - Середні показники шкал нейротизму, ситуативної тривожності, тесту САРТ та семантичного диференціалу до та після психотренінгу (середні показники у балах)

	Експериментальна група (N = 80)
	До експерименту	Після експерименту
	Шкала нейротизму	Ситуативна тривожність	Тест САРТ	Семантичний диференціал	Шкала нейротизму	Ситуативна тривожність	Тест САРТ	Семантичний диференціал
Юнаки	Х	18,7	68,6	31,4	5,8	17,9	54,4	41,1	4,9
	Д	19,2	69,9	30,2	6,3	18,3	55,7	39,3	5,0
Підлітки	Х	18,6	68,3	31,1	6,2	17,5	54,1	41,3	5,0
	Д	19,0	69,4	30,9	6,2	17,7	56,7	39,3	5,2
	Контрольна група (N = 90)
	До експерименту	Після експерименту
	Шкала нейротизму	Ситуативна тривожність	Тест САРТ	Семантичний диференціал	Шкала нейротизму	Ситуативна тривожність	Тест САРТ	Семантичний диференціал
Юнаки	Х	12,1	31,2	73,1	2,7	12,0	31,4	72,9	2,7
	Д	12,9	33,1	71,7	2,7	12,8	32,7	71,3	2,9
Підлітки	Х	11,5	31,3	73,7	2,6	11,7	31,5	73,7	2,6
	Д	11,4	31,1	73,2	2,6	11,3	31,2	73,0	2,6

Встановлено, що рівень ситуативної тривожності у пацієнтів знизився до 54-56 балів, а рівень загальної самооцінки зовнішності (за методикою семантичного диференціалу) та рівень самооцінки частин тіла (за тестом САРТ) підвищився. Кореляційний аналіз (за t-критерієм Стьюдента) статистично підтвердив ефективність проведеного тренінгу (р < 0,001).

У психологічних дослідженнях не існує однозначної думки щодо взаємозв'язку рівня тривожності та самооцінки: одні дослідження констатують вплив підвищеного рівня тривожності на низьку самооцінку, інші - навпаки (О.В. Ліпова, І.В. Максимова; Ф. Райс; А.О. Реан; О.Т. Соколова). Ми притримуємося точки зору, що існує складний взаємозв'язок рівня тривожності та рівня самооцінки зовнішності, в якому обидві категорії є взаємозалежними.

Виявлені особливості становлення та деформацій образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами підтвердили гіпотезу дисертаційного дослідження та дозволили зробити наступні загальні висновки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами (шкірні хвороби чи необхідність пластичної операції) підліткового та юнацького віку, яке полягає у вивченні становлення та деформацій образу фізичного Я та доцільності використання психокорекційних методів у разі деструктивних змін в образі фізичного Я.

1. Аналіз стану теоретичних розробок та даних емпіричних досліджень з проблеми образу фізичного Я свідчить про недостатність теоретичних узагальнень, емпіричних досліджень та необхідність поглибленого вивчення цього явища. Мало уваги, особливо це стосується вітчизняної науки, приділяється вивченню деформацій образу фізичного Я при соматичних та психічних захворюваннях. Майже нерозглянутими залишаються питання про особливості становлення образу фізичного Я та його деформації у пацієнтів з шкірними хворобами чи тих, які потребують пластичної операції.

2. У дослідженні виявлено вікові, ґендерні та індивідуальні особливості становлення образу фізичного Я. У підлітків 13-14 років в більшості випадків ще не виявляється значного занепокоєння своєю зовнішністю; в старшому підлітковому віці негативне ставлення до своєї зовнішності збільшується, індиферентне - зменшується. В ранній юності значно зростає відсоток негативного ставлення до Я-фізичного, при цьому зменшується індиферентне і позитивне. Виявилося, що жінки вважають фізичну привабливість більш важливою, ніж чоловіки, і більш незадоволені своєю зовнішністю.

У підлітковому віці група людей з надуманими дефектами зовнішності становила 12% від загального числа контрольної вибірки, у юнацькому віці - 26%.

3. Виявлено чотири типи самооцінки зовнішності: висока (позитивне ставлення до власної зовнішності незалежно від її дефектів і узгодженості із існуючими стандартами соціуму), низька (негативна оцінка образу фізичного Я при наявності дефектів, а також при їх відсутності, коли зовнішність можна розглядати як “норму”), індиферентна (відносна безпечність і байдужість до властивостей зовнішності, спокійне ставлення до неї незалежно від наявності чи відсутності дефектів), адекватна самооцінка.

4. Розроблено структурно-функціональну модель образу фізичного Я, в якій представлені: сутність та структура образу фізичного Я, розвиток образу фізичного Я, рівні деформацій образу фізичного Я.

Виявлено захисні психологічні стратегії, які людина „використовує” у разі наявності у неї реальних чи надуманих косметичних (чи інших) вад зовнішності: пасивно-адаптивна стратегія, пасивно-деструктивна стратегія, активно-адаптивна стратегія, активно-деструктивна стратегія, сублімаційно-творча стратегія.

Показано, що процес деформації образу фізичного Я має таку динаміку: вади зовнішності (реальні, надумані) викликають зниження самооцінки зовнішності та підвищення тривожності, що призводить до виникнення деформацій образу фізичного Я, а надалі до появи межових психічних розладів (синдром дисморфофобії, нервова анорексія та булімія).

5. Доведено, що пацієнти з косметичними вадами більш незадоволені власною зовнішністю, ніж юнаки та підлітки, які таких вад не мають. У більшості пацієнтів проявляється підвищений рівень ситуативної та особистісної тривожності, високий рівень нейротизму (порівняно з контрольною групою). У пацієнтів з косметичними вадами виявлено типи самооцінки Я-фізичного: адекватна, підвищена, знижена, індиферентна. Самооцінка частин тіла у пацієнтів з косметичними вадами нижча, ніж у людей, які не мають вад зовнішності. Найбільше незадоволення у досліджуваних підліткового та юнацького віку викликає обличчя, у жінок також - сідниці і стегна, у чоловіків - плечі.

Результати кореляційного аналізу показують, що у пацієнтів з косметичними вадами високому рівню ситуативної тривожності та нейротизму відповідає низька самооцінка частин тіла та низька загальна самооцінка образу фізичного Я.

6. Деформації образу фізичного Я можуть бути обумовлені реальними причинами: аномалії тіла та обличчя від народження; набуті тілесні аномалії (ушкодження, втрати тощо); зміни тіла в процесі зростання дитини (ожиріння, схуднення тощо); гіпертрофовані аномалії, які можуть бути нормою, але не відповідають стандартам і еталонам краси. Деформації можуть бути обумовлені і надуманими, неіснуючими реально вадами зовнішності.

Виникнення деформацій образу фізичного Я у підлітків та юнаків з косметичними вадами (як реальними, так і надуманими) може відбуватися під впливом різних груп чинників: об'єктивних, суб'єктивних, соціальних, комунікативних, родинних, ґендерних та культурно-етнічних чинників.

Деформований образ фізичного Я впливає на ускладнення соціальної комунікації індивіда, міжособові стосунки, порушує афективну сферу, викликає стани тривожності, знижує активність індивіда у соціумі, в тяжких випадках призводить до психічних розладів.

7. Для психокорекції деформованого образу фізичного Я у підлітковому та юнацькому віці ефективним є тренінг, спрямований на профілактику і подолання тривожності і підвищення рівня загальної самооцінки зовнішності та самооцінки окремих частин тіла. В кінцевому результаті у підлітків та юнаків підвищується самоповага, впевненість у собі, відбувається прийняття себе та актуалізуються процеси особистісного зростання.

Ми усвідомлюємо, проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, тому напрямами подальшої роботи можуть бути: вивчення образу фізичного Я як чинника успішності адаптації суб'єкта у професійній діяльності; дослідження впливу деформацій образу фізичного Я в осіб зрілого віку на формування у них „залежності” від пластичної хірургії, особливості образу фізичного Я у зрілому віці у людей з косметичними вадами.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Моляко Р.В. “Схема тіла” як об'єкт психологічного дослідження // Психологія: Збірник наукових праць. - Вип. 3 (6). - К.: НПУ. - 1999. - С. 64-71.

Моляко Р.В. Самооценка внешности в подростковом и юношеском возрасте // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - №4. - С.18-20.

Моляко Р.В. Психологічне дослідження “Я-образів” // Вісник Харківського ун-ту. - Харків. - 1999. - №452. - С. 98-101.

Моляко Р.В. Відхилення у самооцінці Я-образу зовнішності пацієнтів косметологічної клініки // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2003. - Т.4, вип. 3. - С. 215-221.

Моляко Р.В. Фізичний Я-образ у розвитку самосвідомості підлітків та юнаків, деформації образу та їх психокорекція // Неперервна професійна освіта: Теорія і практика. - 2003. - Вип. 3-4. - С. 184-189.

Моляко Р.В. Психокорекційні стратегії деформацій Я-образу зовнішності в юнацькому віці // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - № 6. - С. 78-80.

Моляко Р.В. Процеси самоідентифікації школярів та їх урахування в діяльності педагога // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: Проблеми і пошуки: Збірник наукових праць. - Вип. 13. - К. - Запоріжжя. - 1999. - С.161-167.

Моляко Р.В. Ставлення підлітків до власної зовнішності (функціонування фізичного „Я-образу”) // Обдарована дитина. - 2001. - №2. - С. 36-41.

Моляко Р.В. Усвідомлення підлітками і юнаками власного фізичного Я-образу // Горизонты образования. - 2003. - №4 (5). - С. 130-135.

Моляко Р.В. Роль фізіогномічного “Я-образу” в діяльності учнів // Збірник наукових повідомлень за матеріалами республіканської науково-методичної конференції “Навчальна продуктивна (творча) діяльність у різних ланках системи освіти”. - Ч.2. - Бердянськ: Бердянський пед. ін-т. - 1998. - С. 93-99.

Моляко Р.В. Физическое „Я” в структуре самопознания подростка // Материалы научной конференции „Ломоносовские чтения” 2003 г. и Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых учёных „Ломоносов-2003”. - Севастополь: НПЦ „ЭКОСИ-Гидрофизика”. - 2003. - С.145.

АНОТАЦІЇ

Моляко Р.В. Образ фізичного Я: становлення та деформації у пацієнтів з косметичними вадами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню становлення та деформацій образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами (шкірні хвороби чи необхідність пластичної операції) підліткового та юнацького віку. Встановлено особливості деформованого образу фізичного Я у пацієнтів з косметичними вадами, його вікову динаміку, вплив як реальних, так і надуманих дефектів зовнішності на виникнення деформацій образу фізичного Я. Встановлено захисні психологічні стратегії індивіда з деформованим образом фізичного Я. Розроблено структурно-функціональну модель образу фізичного Я. Виявлено динаміку процесу деформації образу фізичного Я: вади зовнішності (реальні, надумані) викликають зниження самооцінки зовнішності та підвищення тривожності, виникають деформації образу фізичного Я, які призводять до появи межових психічних розладів (синдром дисморфофобії, нервова анорексія та булімія). Обґрунтовано, розроблено, апробовано та впроваджено психотренінг по подоланню та профілактиці тривожності у пацієнтів з косметичними вадами підліткового та юнацького віку.

Ключові слова: образ фізичного Я, косметичні вади, самооцінка, тривожність, деформації образу фізичного Я, психологічні захисні стратегії, психокорекція.

Моляко Р.В. Образ физического Я: становление и деформации у пациентов с косметическими дефектами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова, Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию становления и деформаций образа физического Я у пациентов с косметическими дефектами (заболевания кожи или необходимость пластической операции) подросткового и юношеского возраста. Объектом исследования является образ физического Я личности, предмет исследования - становление образа физического Я и его деформации у пациентов с косметическими дефектами. Опираясь на позиции разных исследователей, мы придерживаемся определения понятия образа физического Я как структурного компонента Я-образа, который проявляется в самопознании Я-физического, его самопринятии и самооценке.

Рассмотрены основные теоретические подходы к проблеме образа физического Я. Подчеркивается недостаточность теоретических и эмпирических исследований образа физического Я в отечественной психологии, неоднозначная трактовка данного понятия. Систематизируются существующие подходы к описанию структуры образа тела. Анализируются направления психологических исследований образа тела последних десятилетий: нарушения пищевого поведения, нарушения половой идентификации, гендерные особенности проблемы образа тела, образ физического Я у пациентов с дефектами внешности, культурно-социальные аспекты формирования образа тела.

Установлены возрастные, гендерные и индивидуальные особенности становления образа физического Я у пациентов с косметическими дефектами и у людей без явных дефектов внешности в подростковом и юношеском возрасте. Среди людей с отсутствием объективных косметических дефектов существует группа испытуемых с воображаемыми дефектами внешности.

Установлено четыре типа самооценки внешности: высокая (позитивное отношение к собственной внешности независимо от ее дефектов и согласованности с существующими стандартами социума), низкая (негативная оценка образа физического Я при наличии дефектов, а также при их отсутствии, когда внешность можно рассматривать как “норму”), индифферентная (относительная беспечность и безразличие к особенностям внешности, спокойное отношение к ней независимо от наличия или отсутствия дефектов), адекватная самооценка. Анализируются особенности деформаций образа физического Я у пациентов с косметическими дефектами подросткового и юношеского возраста. Изучена взаимосвязь самооценки внешности и повышенной тревожности у пациентов с косметическими дефектами. Такие пациенты имеют повышенный уровень ситуативной и личностной тревожности, высокий уровень нейротизма, для них характерна низкая общая самооценка внешности и отдельных частей тела. Наиболее отрицательную оценку пациенты всех категорий испытуемых дают лицу. Возникновение деформаций образа физического Я у подростков и юношей с косметическими недостатками (как реальными, так и воображаемыми) может происходить под воздействием разных групп факторов: объективных, субъективных, социальных, коммуникативных, семейных, гендерных, культурно-этнических.

Рассмотрены защитные стратегии индивида с деформированным образом физического Я: пассивно-адаптивная стратегия, пассивно-деструктивная стратегия, активно-адаптивная стратегия, активно-деструктивная стратегия, сублимационно-творческая стратегия. Разработана структурно-функциональная модель образа физического Я, в которой представлены: сущность и структура образа физического Я, развитие и уровни деформаций образа физического Я.

Изучена динамика процесса деформации образа физического Я: недостатки внешности (реальные, воображаемые) вызывают снижение самооценки внешности и повышение тревожности, возникают деформации образа физического Я, которые приводят к появлению пограничных психических расстройств (синдром дисморфофобии, нервная анорексия и булимия).

Показана необходимость и эффективность проведения психокоррекционной работы с пациентами, у которых деформирован образ физического Я. Проведение тренинга, направленного на профилактику и преодоление тревожности, приводит к понижению ситуативной тревожности, а уровень общей самооценки внешности и самооценки частей тела повышается.

Ключевые слова: образ физического Я, косметические дефекты, самооценка, тревожность, деформации образа физического Я, психологические защитные стратегии, психокоррекция.

R.V. Molyako Body image: formation and deformations at patients with cosmetic defects. - Manuscript.

Dissertation on gaining of scientific degree of candidate of psychological science after speciality 19.00.04 - medical psychology. - National Pedagogical University after Dragomanov, Kiev, 2006.

The thesis is devoted to the research of formation and deformations of body image at patients with cosmetic defects (skin diseases and plastic surgery) of juvenile and youth age. Determined the peculiarities of the deformed body image at patients with the cosmetic defects, it's age dynamics, influence of real and invented defects of appearance on the origin of body image deformation. Determined protective psychological strategies of the individual with a deformed body image. Developed the structure - functional model of body image. Dynamics of deformed body image: defects of the appearance (real, invented) cause the decline of self-appraisal of exterior and rise of anxiety, appear deformations of body image, which result in appearance of border psychic diseases (syndrome of dysmorphophobia, anorexia nervosa and bulimia). It was developed, approved and conducted psihotrening on overcoming and prophylaxis of anxiety at patients with the cosmetic defects of juvenile and youth age.