Психологія управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Львівський регіональний інститут державного управління

Кафедра кадрової політики та державної служби

Творча робота

Психологія управління

Виконала: слухачка групи ДСд-11

Дроздик Віта Василівна

Львів - 2013

Вступ

З усіх проблем, з якими стикалося людство в процесі своєї історії, мабуть, найбільш заплутаною є загадка самої людини. В яких різноманітних напрямах велися пошуки, яку численну кількість концепцій було висунуто, але чітка і точна відповідь дотепер вислизає від нас.

"Людина - це таємниця, і якщо будеш її розгадувати, то не кажи, що даремно згаяв час; я цю загадку все життя розгадую, бо хочу бути людиною."

Ф. Достоєвський

На сьогодні не сформувалося загальноприйнятої думки про те, який підхід необхідно застосувати психологам до вивчення особистості.

Проблема мотивації і мотивів поведінки - одна із стрижневих у психології. «Звідки беруться і як виникають мотиви та цілі індивідуальної діяльності? Що вони собою являють? Розробка цих питань має величезне значення не лише для розвитку теорії психології, а й для вирішення багатьох практичних завдань »пише Б. Ф. Ломов.

Для чого нам необхідне вивчення мотивації? Згадаймо книгу Д. Карнегі: «Як завоювати друзів і впливати на людей». Через усю цю книгу йде одна основна думка. Єдина можливість змусити людину зробити будь-чого - це зробити так, щоб він сам захотів зробити це.

Вивчення мотивації нам необхідно, так як це один з методів управління особистістю, впливу на її потреби та бажання.

1. Основні концепції Абрахама Маслоу та його внесок у розвиток основних ідей психології управління

Абрахам Харольд Маслоу відомий американський психолог народився 01.04.1908 року в Нью-Йорку. Був найстаршим з семи дітей Самуїла Маслова і Рози Шиловської. Стосунки Маслоу зі своїми батьками, єврейськими іммігрантами з Києва, були напруженими. Середню освіту здобув у безкоштовних нью-йоркських школах. За порадою батька, поступив в юридичний коледж, однак втративши інтерес до навчання, він навіть не закінчив першого курсу. У кінці 1928 року він одружився на Берті, своїй двоюрідній сестрі. Вони поступили у Медісонський університет (штат Вісконсін), де Маслоу став бакалавром (1930), магістром (1931), доктором (1934) психології.

Абрахам Маслоу, представник гуманістичного напряму в розвитку психології, стверджував, що адекватна і життєздатна теорія особистості повинна торкатися не тільки глибини, а й висоти, яких кожна людина здатна досягти.

Люди найвищою мірою свідомі й розумні створіння без домінуючих несвідомих потреб і конфліктів. Життя людини неможливо зрозуміти, якщо не брати до уваги найвищі прагнення: зростання, самоактуалізацію, прагнення до здоров'я, пошуки ідентичності й автономності, жагу прекрасного та інші способи вираження прагнення "нагору".

А. Маслоу писав: життя людини характеризується тим, що люди майже завжди чогось бажають. Він припустив, що всі потреби людини - вроджені або інстинктоїдні та організовані в ієрархічну систему пріоритету або домінування.

Широко відома, іноді приписувана Маслоу так звана «Піраміда Маслоу» -- діаграма, що ієрархічно представляє людські потреби. Проте в жодній з його публікацій такої схеми немає, навпаки, він вважав, що ієрархія потреб не є фіксованою і найбільшою мірою залежить від індивідуальних особливостей кожної людини. «Піраміда потреб» введена, ймовірно, для спрощеного викладу ідеї ієрархії потреб, зустрічається вперше в німецькомовній літературі 1970-х років, наприклад, у першому виданні підручника У. Стоппа (1975 рік).

Його теорія потреб знайшла широке застосування в економіці, займаючи важливе місце в побудові теорій мотивації і поведінки споживачів.

Ієрархію потреб, згідно з Маслоу, утворюють:

- фізіологічні потреби;

- потреби в безпеці;

- потреби в любові і прихильності;

- потреби у визнанні та оцінці;

- потреби в самоактуалізації - реалізації здібностей і талантів.

За Маслоу, це послідовне розташування основних потреб в ієрархії е головним принципом, який лежить в основі організації мотивації людини. Слід зазначити: неважливо, наскільки високо просунулася людина в ієрархії потреб - якщо потреби нижчого рівня перестануть задовольнятися, людина повернеться на цей рівень і залишиться там, поки ці потреби не будуть достатньою мірою задоволені. Маслоу зазначає, що мотивація до розвитку слабше ніж фізіологічні потреби і потреби в безпеці, повазі. Процес самоактуалізації може бути обмежений:

- негативним впливом минулого досвіду і звичками, які виникли в результаті цього, що замикають нас у непродуктивній поведінці;

- соціальним впливом і груповим тиском, який діє часто проти наших смаків і суджень;

- внутрішніми захистами, які відокремлюють нас від самих себе.

А. Маслоу запропонував нам картину свого бачення найвищих досягнень людського досвіду, порівнюючи життя дефіцитарне (Д-життя) і буттєве (Б-життя).

Д-життя - це в основному прагнення задовольнити існуючий дефіцит або вимоги оточення. Таке життя характеризується рутиною та одноманітністю, прагненням займатися речами нескладними, але приємними, відмовою ставитися до чогось серйозно. Люди, які живуть так, нудні й живі тільки наполовину. Щастя для них полягає в тому, що вони переживають відчуття безпеки і задоволення. Вони надають перевагу помірним досягненням, які не потребують багато сил, над честолюбними цілями, які б вимагали від них повністю розкрити себе.

Б-життя А. Маслоу визначає як ривок або зусилля, коли людина використовує всі свої здібності в повну силу. Воно включає найбільш щасливі та хвилюючі моменти людського існування, а також моменти найбільшої зрілості, індивідуальності й наповненості. Концепція Маслоу про "пік переживання" (вершинні переживання) підходить до життя метамотивованих людей. Взагалі вершинні переживання - це особливо радісні та хвилюючі миті в житті кожної людини; вони можуть бути викликані сильним почуттям любові, сприйняттям твору мистецтва, переживанням виняткової краси природи, інтенсивними, піднесеними подіями. Пік переживання в найбільш широкому розумінні слова - це моменти, коли ми глибоко захоплені, схвильовані світом і пов'язані з ним; це характеристика найкращих хвилин буття людини, найщасливіших моментів життя, переживань екстазу, блаженства, найбільшої радості, благодаті.

До числа таких самоактуалізованих людей Маслоу відносив Авраама Лінкольна, Томаса Джефферсона, Альберта Ейнштейна, Елеонору Рузвельт, Джейн Адамс, Вільяма Джеймса, Альберта Швейцера, Олдоса Хакслі і Баруха Спінозу.

Помер видатний дослідник 08.06.1970 року в Нью-Йорк.

маслоу особистість маніпуляція мотивація

2. Мотивація як фактор управління особистістю

Мотивація як психологічне явище трактується по-різному. В одному випадку - як сукупність факторів, що визначають поведінку. В іншому - як сукупність мотивів. У третьому - як спонукання, що викликає активність організму і визначає її спрямованість. І так далі. Для однозначності сприйняття поняття «мотивація» у даному тексті ми будемо розглядати мотивацію як динамічний процес формування мотиву (як підстав вчинку).

В.Г. Асєєв вважає, що важливою особливістю мотивації людини є позитивна та негативна мотивація. При позитивній мотивації у людини виникає спонукання до безпосередньої реалізації потреби. Негативна мотивація, навпаки, виступає як само заборона, гальмує спонукання до реалізації потреби.

Мотивація, розглянута як процес, теоретично може бути представлена у вигляді шести наступних одна за іншої стадії.

Перша стадія - виникнення потреб. Потреба виявляється у вигляді того, що людина починає відчувати, що йому чогось не вистачає.

Виявляється вона в конкретний час і починає "вимагати" від людини,щоб він знайшов можливість і зробив якісь кроки для її усунення.

Потреби можуть бути самими різними. А. Маслоу (Маслов) ділить їх наумовні п'ять груп:

Фізіологічні потреби

Потреби в безпеці

Соціальні потреби

Потреби в повазі

Потреби в самореалізації

Друга стадія - пошук шляхів усунення потреби. Раз потреба виникла і створює проблеми для людини, то він починає шукати можливості усунути її: задовольнити, придушити, не помічати. Виникає необхідність щось зробити, щось почати.

Третя стадія - визначення цілей (напрямки) дії. Людина фіксує, що і якими засобами він повинен робити, чого домогтися, щоб отримати для того, щоб усунути потребу. На даній стадії відбувається ув'язування чотирьох моментів:що я повинний одержати, щоб усунути потребу;що я повинен зробити, щоб отримати те, що бажаю;якою мірою я можу домогтися того, чого бажаю;наскільки те, що я можу одержати, може усунути потребу.

Четверта стадія - здійснення дії. На цій стадії людина витрачає зусилля для того, щоб здійснити дії, які, в кінцевому рахунку, повинні надати йому можливість одержання чогось,щоб усунути потребу. Тому що процес роботи робить протилежне вплив на мотивацію, то на цій стадії може відбуватися коригування цілей.

П'ята стадія - одержання винагороди за здійснення дії. Проробивши певну роботу, людина або безпосередньо одержує те, що він може використовувати для усунення потреби, або те, що він може обміняти на бажаний для нього об'єкт. На даній стадії з'ясовується те, наскільки виконання дій дало бажаний результат. Залежно від цього відбувається або ослаблення, або зберігання, або ж посилення мотивації до дії.

Шоста стадія - усунення потреби. У залежності від ступеня зняття напруги, що викликається потребою, а також від того, викликає усунення потреби ослаблення або посилення мотивації діяльності,людина або припиняє діяльність до виникнення нової потреби,або продовжує шукати можливості і здійснювати дії по усуненню потреби.

До групи психологічних способів впливу на людей належать прохання, пропозиція, переконання, примус, маніпуляція, зараження, наслідування тощо. Це механізми, які діють насамперед на несвідоме.

Прохання. Цей метод використовують, коли не хочуть надавати впливу офіційний характер або коли хтось потребує допомоги. У багатьох випадках суб'єктам (особливо дітям і підлеглим) лестить, що замість наказу старший за віком або посадою просить, тим самим показується залежність прохача від того до кого він звертається.

Прохання дуже впливає, якщо вбирається в ясні і ввічливі формулювання і супроводжується повагою до права відмовити.

Пропозиція (рада). Запропонувати кому-небудь щось - значить представити на обговорення це щось як відому можливість (варіант) рішення проблеми. Прийняття суб'єктом пропозиції залежить від ступеня безвиході становища, в якому він знаходиться, від авторитетності особи, яка пропонує, від привабливості пропонованого і від особливостей особистості самого суб'єкта.

Переконання. Це метод впливу на свідомість особистості через звернення до її власного критичного судження. Основою переконання служить роз'яснення суті явища, причинно-наслідкових зв'язків і відносин, виділення соціальної та особистісної значущості вирішення того чи іншого питання. Переконання можна вважати успішним, якщо людина спроможна самостійно обгрунтувати прийняте рішення, оцінюючи його позитивні і негативні сторони. Переконання як психологічний вплив має створювати у людини переконливість у правоті іншого і власну впевненість у правильності прийнятого рішення.

Примус. Ця форма впливу використовується зазвичай тоді, коли інші методи впливу на мотивацію виявляються недієвими або коли немає часу, щоб їх використати.

Примус діє тільки у тому випадку, якщо який змушує маєбільш високий статус, ніж примушує.

Позитивною стороною примусу є те, що воно може сприяти зняттю конфліктної ситуації на даному відрізку часу і суб'єктом виконання необхідних дій. Крім того, це один із способів виховання почуття обов'язку.

«Людина, яка не вміє примусити себе робитите, чого не хоче, ніколи не досягне того, чого хоче» К.Д. Ушинський.

Маніпуляція. Під маніпуляцією розуміють приховане від адресата спонукання його до зміні ставлення до чого-небудь, прийняття рішень і виконання дій, необхідних для досягнення маніпулятором власних цілей. При цьому важливо, щоб адресат вважав ці думки своїми власними, а не «наведених» ззовні і визнавав себе відповідальним за них.

Зараження. Зараження як психологічний механізм як процес передачі емоційного стану від людини або групи іншому (іншим). Особливо яскраво проявляється у трудовому ентузіазмі, в на снагу уболівальників на стадіоні.

Наслідування - це проходження будь-якому наприклад, зразком, прийняття та відтворення зовнішніх і внутрішніх особливостей інших людей, привабливих для даного суб'єкта.

Виділяють різні види наслідування: мимовільне і довільне, логічне і нелогічне внутрішнє і зовнішнє, наслідування-мода і наслідування-звичай тощо.

Проблеми практичного підходу до мотивації особистості.

Знання логіки процесу мотивації не дає істотних переваг в управлінні цим процесом. Можна вказати на декілька чинників, які ускладнюють і роблять неясним процес практичного розгортання мотивації.

Важливим чинником є не очевидність мотивів. Можна припускати, здогадуватися з приводу того, які мотиви діють, але в явному вигляді їх "Виокремити" неможливо.

Наступним важливим чинником є мінливість мотиваційного процесу. Характер мотиваційного процесу залежить від того, які потреби ініціюють його. Однак самі потреби знаходяться між собою в складній динамічній взаємодії, найчастіше суперечачи один одному або ж, навпаки, посилюючи дії окремих потреб - при цьому складові цієї взаємодії можуть змінюватися в часі, змінюючи спрямованість і характер дії мотивів тому навіть при найглибшому знанні мотиваційної структури людини, мотивів його дії можуть виникати непередбачені зміни в поведінці людини і непередбачена реакція з його боку на мотивують дії.

З іншого боку сила впливу одного і того ж мотиватора неоднакова, а часом і протилежна, для різних людей. Сила впливу того чи іншого мотиватора залежить від властивостей особистості, від його статі

Неоднозначна реакція конкретної особистості на ті чи інші дії не дає чіткого рецепта управління поведінкою людини. Спроби розв'язати цю проблему призвели до появи безлічі різних теорій мотивації. З точки зору класифікації Х. Шольца, доцільно їх розподіл - в залежності від предмета аналізу - на три головних напрямки:

Теорії, в основі яких лежить специфічна картина працівника - ці теорії виходять з певного образу працівника, його потреб і мотивів. До них відносяться такі як «XY-теорія» Макгрегора, теорія «Z» Оучи

Внутрішньоособистісні теорії - аналізують структуру потреб і мотивів особистості і їх прояв. Це теорія ієрархії потреб А. Маслоу, теорія потреб К. Альдерфера, теорія двох факторів Ф. Херцберг.

Процесуальні теорії - виходять за рамки окремого індивіда і вивчають вплив на мотивацію різних факторів середовища. До теорій цього типу відносять теорію трудової мотивації Д. Аткінсона, теорія справедливості С. Адамса, теорія мотивації В. Врума.

Хоча між цими теоріями є принципові відмінності, вони тим не менше мають щось спільне в своїй основі, що відображає певну спільність у мотивації людини до дій.

3."Пам'ятка-порадник" молодому державному службовцю

Управлінська діяльність сприятиме налагодженню ефективних взаємовідносин державних службовців з громадянами та формуванню позитивного іміджу влади та її представників тоді коли буде організована на таких засадах як:

· усвідомлення реальних соціально-психологічних явищ;

· знаннях психологічних особливостей індивідуальної і групової поведінки;

· психологічних основ управлінського спілкування та здійснення управлінського впливу.

Практичні поради молодим службовцям:

Пам'ятка № 1 (тим хто хоче стати ефективним керівником) Справжній керівник ніколи не може бути задоволеним собою на 100%.

Пам'ятка № 2"Погана злагода краща доброї сварки" Компроміс прийнятий хоча б тому, що не роз'єднує, а об'єднує людей.

Пам'ятка № 3 (слухачам співрозмовникам) Ефективне слухання - це основа отримання точної інформації. Запам'ятати більш надійно почуте Ви можете тоді, коли слухаєте з розумінням.

Пам'ятка № 4 Посміхайтесь! Посмішка - це запорука щирої прихильності до Вас оточення. Ставтесь до людей так, як би Ви хотіли, щоб Вони ставились до Вас.

Пам'ятка № 5 (тим хто хоче вільно керувати своїм робочим часом) Після того, як Ви навчитесь організувати свою працю, все інше, чого Вам належить навчитись в галузі управління, видається Вам "дитячою забавою".

Висновки

Абрахам Харольд Маслоу відомий американський психолог народився 01.04.1908 року в Нью-Йорку. Був найстаршим з семи дітей Самуїла Маслова і Рози Шиловської. Стосунки Маслоу зі своїми батьками, єврейськими іммігрантами з Києва, були напруженими. Середню освіту здобув у безкоштовних нью-йоркських школах. За порадою батька, поступив в юридичний коледж, однак втративши інтерес до навчання, він навіть не закінчив першого курсу. У кінці 1928 року він одружився на Берті, своїй двоюрідній сестрі. Вони поступили у Медісонський університет (штат Вісконсін), де Маслоу став бакалавром (1930), магістром (1931), доктором (1934) психології.

Широко відома, іноді приписувана Маслоу так звана «Піраміда Маслоу» -- діаграма, що ієрархічно представляє людські потреби. Проте в жодній з його публікацій такої схеми немає, навпаки, він вважав, що ієрархія потреб не є фіксованою і найбільшою мірою залежить від індивідуальних особливостей кожної людини. «Піраміда потреб» введена, ймовірно, для спрощеного викладу ідеї ієрархії потреб, зустрічається вперше в німецькомовній літературі 1970-х років, наприклад, у першому виданні підручника У. Стоппа (1975 рік).

Мотивація є ключем до поведінки людини. Не тільки зовнішнє середовище і ситуація визначає стан особистості, а й її внутрішні причини.

Ось кілька правил, які допоможуть в управлінні мотивацією.

Перше правило: позитивного підкріплення, особливо в довгостроковій перспективі.

Друге правило: Підкріплення повинні бути конкретними і невідкладними.

Третє правило: непередбачуваним і нерегулярні

Четверте правило: Проявіть щиру увагу до оточуючих.

П'яте правило: Дайте людям почувати себе переможцем.

Шосте правило: Виділяти проміжної мети і заохочувати їх до досягнення.

Сьоме правило: Дайте людям почуття свободи дій, можливість контролювати ситуацію.

Восьме правило: терпеливо створити установку на співпрацю, добиватись спочатку маленьких поступок.

Дев'яте правило: Не принижуйте інших, дайте їм можливість "зберегти обличчя".

Десяте правило: Великі перемоги за які дісталась нагорода, звичайно, викликає заздрість, а невеликі та часті перемоги приносять задоволення.

Одинадцяте правило: Розумна внутрішня конкуренція - двигун прогресу.

Список використаних джерел

1. Розанова В.А. Психологія управління - М.: ЗАТ «Бізнес-школа« Інтел- Синтез », 2000.

2. Авчіренко Л.К. Управління спілкуванням - М.: ИНФРА-М; Новосибірськ: НГАЕіУ, 1999.

3. Удальцова М.В., Авчіренко Л.К. Соціологія і психологія управління - М.: ИНФРА-М; Новосибирск: Сибирское угоду, 1999.

4. Пугачов В.П. Керівництво персоналом організації - М.: Аспект Пресс, 1999.

5. Кравченко А.І. Соціологія - М.: «Академический проект», Видавнича корпорація «Логос», 1999.

6. Ільїн Є.П. Мотивація і мотиви - СПб.: Видавництво «Пітер», 2000.

7. Карнегі Д. Як завоювати друзів і впливати на людей: Пер. с англ./заг. ред. і предисл. Зінченко В.П. і Жукова Ю.М. - М.: Прогресс, 1989.

Размещено на Allbest.ur