Психологічні особливості образу довкілля в свідомості підлітків

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.КОСТЮКА

АПН України

УДК 159.922.6

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ ДОВКІЛЛЯ

В СВІДОМОСТІ ПІДЛІТКІВ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

ВЕРНІК ОЛЕКСІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

Київ - 2004

¶Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України, лабораторія екологічної психології

Науковий керівник:кандидат психологічних наук МОСКВИЧОВ Святослав Георгійович, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор ЯКОВЕНКО Сергій Іванович, Київський інститут внутрішніх справ при НАВС, начальник кафедри юридичної психології

кандидат психологічних наук, професор ДОЛИНСЬКА Любов Василівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри психології

Провідна установа:Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна МОН України, кафедра загальної психології

Захист відбудеться “ 27 “ квітня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Панківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України (01033, м. Київ, вул. Панківська, 2)

Автореферат розісланий “ 27 “ березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Андрієвська В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження особливостей образу довкілля у свідомості підлітків зумовлюється необхідністю вивчення соціально-психологічних процесів, пов'язаних з погіршенням екологічного стану навколишнього середовища, а також потребами розробки стратегій і технологій його поліпшення. Саме від змісту уявлення про довкілля і ставлення до нього багато в чому залежить людська діяльність на усіх рівнях її прояву, починаючи із забруднюючої та вандалістичної поведінки у місцях перебування людини (школа, вулиця, штучні і природні зони відпочинку тощо) і закінчуючи актами перетворення природного оточення (поворотами річок, утворенням штучних морів, вирубкою лісів, викидом шкідливих речовин та інше).

Підлітковий вік, на нашу думку, є найважливішим у вивченні особливостей образу довкілля в свідомості людини, оскільки, з одного боку, саме тоді, на відміну від дітей-дошкільнят і молодших школярів, з'являються психічні утворення, що грають важливу роль у його формуванні (І.С.Кон, Ж.Піаже) і, з іншого боку, в підлітків образи-уявлення не залежать від специфіки діяльності (А.А.Гостєв, Є.Н.Сурков), як то спостерігається у переважної більшості дорослих.

Відзначимо, що образ довкілля тісно пов'язується з уявленням - специфічним рівнем психічного відображення, який є перехідним між рівнями відчуття і сприймання й мови і мислення (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов, Г.С.Костюк, І.М.Сєченов). Разом з тим, йому, як і будь-якому психічному образу, притаманні значення (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв) і, особливо, психосемантичний простір (О.Ф.Петренко).

Різним аспектам формування образів-уявлень присвячено значну кількість теоретичних та експериментальних досліджень як в Україні, так і далеко за її межами. Однак переважна їх більшість не торкається екологічного аспекту, який чи не найбільше виявляється саме в образі довкілля. З іншого боку, в роботах, що висвітлюють екопсихологічні проблеми, недостатня увага приділяється структурі та формуванню образу довкілля. Певною мірою пов'язаними з даним питанням можна вважати розробки проблеми екологічної свідомості (С.Д.Дерябо, А.І.Калмиков, В.І.Панов, В.О.Скребець, В.А.Ясвін) та психологічних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (О.М.Гарнець, І.В.Дубровіна, В.І.Єкимова, Е.О.Лазебна, А.М.Льовочкіна, В.О.Моляко, С.Г.Москвичов, В.Г.Панок, Н.В.Тарабрина, С.І.Яковенко та ін.). У цих роботах головна увага приділялася проблемам в дошкільнят, молодших школярів, дорослих - працівників станції, “ліквідаторам”, евакуйованих чи тих, хто проживає у зоні РЕК тощо. Однак у цих дослідженнях не ставилося завдання вивчити саме загальні властивості образу довкілля, зокрема, у свідомості підлітків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою теми лабораторії екологічної психології Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України “Дослідження психологічних умов діяльності в предметно-природничому середовищі” (реєстраційний номер 0100U000131), затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України (протокол № 11 від 23.10.2002р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології України (протокол № 7 від 23.09.2003р.)

Об'єкт дослідження - процес формування уявлень у свідомості підлітків.

Предмет дослідження - психологічні особливості образу довкілля в підлітковому віці.

Мета дослідження: виявити особливості семантичного простору й структури образу довкілля в свідомості підлітків, в тому числі з точки зору їх специфічних ставлень, а також з'ясувати його співвідношення з певними соціально-психологічними чинниками (сімейними стосунками, самооцінкою, спрямованістю особистості).

Гіпотеза. Образ довкілля у підлітків має стійку психосемантичну структуру, а його зміст безпосередньо проектується в площину особистісного ставлення та поведінки щодо навколишнього середовища.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження було визначено завдання:

- здійснити теоретичний аналіз психологічних особливостей образу довкілля у підлітковому віці;

- визначити психосемантичну структуру образу довкілля в свідомості підлітків;

- дослідити динаміку змін психосемантичної структури образу довкілля в різних статевих та вікових групах підлітків;

- дослідити поведінкові моделі та ставлення підлітків до навколишнього середовища з позиції почуття власності.

Методологічною основою дисертаційного дослідження виступають положення про рівні психічного відображення (Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов, І.М.Сєченов), про категоріальну будову психологічної науки та про образ як базисну системоутворюючу категорію свідомості (А.В.Петровський, М.Г.Ярошевський), про трирівневу структуру свідомості (О.М.Леонтьєв), про розвиток особистості і психіки дитини (П.П.Блонський, Д.Брунер, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Ж.Піаже, С.Л.Рубінштейн та ін.), про сутність, психологічні механізми та умови формування особистості в підлітковому віці (П.П.Блонський, Л.С.Виготський, І.С.Кон, Г.С.Костюк, Ж.Піаже, В.В.Столін, П.Р.Чамата та ін.), про розвиток екологічної свідомості (С.Д.Дерябо, О.А.Калмиков, М.В.Костицький, І.В.Кряж, С.Г.Москвичов, В.І.Панов, В.О.Скребець, В.А.Ясвін), про особливості сприйняття і поведінки в довкіллі (І.Альтман, Р.Баркер, Дж.Гібсон, К.Крайк, О.В.Рудоміна-Дусятська, М.Хейдметс).

У дослідженнях використовувалися такі методи: теоретичний аналіз; спостереження; бесіда; психосемантичні методи (суб'єктивне шкалювання, асоціативний експеримент, семантичний диференціал), тестові (“Натурофіл”, “ЕЗОК”, визначення рівня самооцінки та ін.), а також проективні (“незавершених речень”, “малюнок сім'ї”, “будинок-дерево-людина”) методики. У процесі кількісної обробки одержаних даних застосовувалися методи математичної статистики (перевірка гіпотез).

Контингент досліджуваних складали учні 7-10-х класів середніх шкіл м. Києва.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалась теоретичним аналізом проблеми, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих емпіричних даних, обґрунтованим використанням методів математичної статистики тощо.

Наукова новизна. Розкрито деякі еколого-психологічні особливості образу довкілля у підлітків. Виявлено його психосемантичну структуру й досліджено особливості відповідного семантичного простору. Досліджено особливості образу довкілля в проекції специфічного ставлення підлітків (з позиції почуття власності). Отримало подальший розвиток визначення психологічних особливостей відношення “Людина-Природа”, а саме в контексті ставлення підлітків до “живої природи”.

Теоретичне значення. Розширено й поглиблено знання щодо процесу формування образу довкілля в системі уявлень людини. Визначено еколого-психологічні особливості образу довкілля в підлітковому віці. Встановлено стійку психосемантичну структуру образу довкілля та виявлено його провідні змістові компоненти. Досліджено образ довкілля з точки зору особистісного ставлення і поведінки щодо навколишнього середовища.

Практичне значення. Виявлено існування залежності між поведінкою підлітків щодо об'єктів довкілля й ставленням до них з позиції почуття власності, а також між аномальною (в статистичному сенсі) структурою цього ставлення та існуванням розладів у сімейних стосунках. У семантичному просторі образу довкілля виокремлюються корельовані фактори - “Оцінка”, “Упорядкованість”, “Звичність”.

Розроблено засоби діагностування рівня розвитку уявлення про довкілля та ставлення до нього, які дозволяють виявити загальну спрямованість формування образу довкілля й відхилення від неї у школярів різних статево-вікових груп.

Положення, що виносяться на захист:

1. Актуальність вивчення образу довкілля саме у підлітковому віці визначається якісно новими утвореннями двох взаємозалежних чинників: мислення (формально-операційний тип) і самосвідомості (“Я-концепція”).

2. Образ довкілля у підлітків складається з семи семантичних класів, які умовно можна назвати: “Речі”, “Люди”, “Місця перебування”, “Природа”, “Діяльність”, “Об'єкти духовної сфери”, “Я”.

3. У семантичному просторі образу довкілля виокремлюються фактори “Сила”, “Активність”, “Оцінка”, “Упорядкованість” і “Звичність”, причому останні три корелюють між собою;

4. Серед складових образу довкілля семантичний клас “Природа” не домінує, причому в старших підлітків цінність і інтенсивність ставлення до об'єктів цієї групи зменшується;

5. Основний характер ставлення підлітків до об'єктів з групи “Природа” в різних вікових групах залишається незмінним, однак виявлено розбіжності залежно від статі.

6. Образ довкілля з позиції почуття власності у підлітків має стійку, незалежну від їх віку структуру.

7. Існує залежність між поведінкою стосовно об'єктів довкілля і ставленням до них з позиції почуття власності;

8. Існує зв'язок між аномальною структурою ставлення до довкілля (з позиції почуття власності) та існуванням розладів у сімейних стосунках.

Апробація результатів дослідження здійснювалася: на ІІІ з'їзді Товариства психологів України (Київ, 2000), ІІ Російській конференції з екологічної психології (Москва, 2000), науково-практичній конференції “Українська духовність на рубежі тисячоліть” (Київ, 1999), науково-практичній конференції “Сучасні проблеми екопсихології” (Харків, 1999), звітних сесіях Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України (Київ, 2000; Київ, 2001), IІI Російській конференції з екологічної психології (Москва, 2003), Міжнародній конференції “Сучасні проблеми екологічної психології” (Київ, 2003). Зміст роботи неодноразово обговорювався на засіданнях лабораторії екологічної психології Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України.

Зміст та результати дослідження відображено у 8 наукових публікаціях (з них 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 155 найменувань, та додатків, де вміщено методичні та ілюстративні матеріали. Основний зміст роботи викладено на 149 сторінках. Дисертація містить 30 таблиць, 2 діаграми та 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано його об'єкт, предмет, мету; сформульовано гіпотезу і завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, описано форми апробації, подано положення, що виносяться на захист. Представлено основний категоріальний апарат дослідження.

Перший розділ під назвою “Теоретичний аналіз процесу формування образу довкілля в системі уявлень підлітків” присвячено висвітленню проблеми формування образів-уявлень в підлітковому віці.

У дисертації розглядається історичний розвиток поглядів на довкілля в психологічній науці. Відзначається, що для різних психологічних напрямів характерні істотні відмінності в усвідомленні й визначенні психологічної сутності поняття “довкілля”. Зокрема, стосовно ролі й змісту довкілля як факту і чинника психічного розвитку людини у вітчизняній науці згадуються його дослідження в роботах Л.С.Виготського і Г.С.Костюка. Ці праці було ініційовано дослідами педологів - науковців, які одними з перших почали вивчати середовище як окрему психологічну компоненту розвитку дитини. Аналізується роль довкілля в “теорії поля” К.Левіна, у працях науковців біхевіористської школи, інвайронменталістів, а, також, у сучасних розробках російської еколого-психологічної школи.

На основі аналізу існуючих поглядів на поняття “довкілля” і “образ довкілля” в дисертації сформульовано робочі їх визначення. Під довкіллям розуміються зовнішні чинники, умови й ситуації у життєдіяльності людини, в яких розвиваються її певні властивості, якості. А образ довкілля утворюється сукупністю образів об'єктів, що виокремлюються людиною в її оточенні.

У дисертаційному дослідженні образ довкілля розглядається як складова системи уявлень, що презентує другий рівень психічного віддзеркалення (1-й - відчуття й сприймання; 2-й - уявлення; 3-й - мова й мислення). Образи рівня уявлень, на думку багатьох науковців, є перехідними між чуттєвим сприйняттям й мисленням. З ними пов'язують досить широке коло психічних явищ: образну пам'ять, уяву, образи в особливих станах (зокрема, у гіпнозі) та ін. Психічний образ ще з античних часів виступав як основа уявлень про душу і свідомість. Його особливістю є двозначність: з одного боку, це - наукове поняття, інструмент пізнання психічного, а, з іншого боку, незалежно від розвитку психологічного знання, це - реалія буття, причинний вплив якої на поведінку живих істот існує об'єктивно (О.М.Леонтьєв). Категоріально поняття образу виникло в результаті відмежування психічної дійсності, яка виявляється насамперед у знанні про довкілля й дається у формі відчуттів, сприймань, уявлень і думок, від дійсності біологічної і фізичної, тобто від самих речей і тілесних органів, за допомогою яких можливе передавання такого знання. Але дане відмежування відбулося лише за рахунок співвіднесення з фізичними та фізіологічними процесами. Отже, категорія образу є (за М.Г.Ярошевським та А.В.Петровським) системоутворюючим компонентом (“ядром”) “свідомості”, під чим розуміється цілісний образ дійсності (тобто сфери людської дії), що реалізує мотиви і відношення індивіда та включає його переживання себе самого і переживання світу, в якому існує суб'єкт. Однією з ключових властивостей психічного образу є значення як сукупність ознак, що необхідна для класифікації (Л.С.Виготський, О.Ф.Петренко).

При аналізі системи знань в науковій літературі зазначається, що психічні образи рівня уявлень вивчені значно менше, ніж образи відчуттів і сприймань та поняття. Така ситуація була характерною для 50-х років ХХ ст. (Є.І.Ігнатьєв), середини 70-х (Л.М.Веккер, О.М.Леонтьєв), кінця 80-х (Б.Ф.Ломов) і спостерігається нині. Однак у повсякденному житті людина має справу, насамперед, саме з образами цього рівня. В емпіричній психології стверджувалося, що уявлення (образ уявлення) - це похідна відчуття й сприймання, основними характеристиками якої є нестійкість, аконстантність й фрагментарність. Проте в подальших дослідах (А.В.Бєляєва, М.В.Гамезо, Б.Ф.Ломов, В.Ф.Рубахіна, О.М.Суркова та ін.) виявилася й інша сторона уявлень. З одного боку, можна казати про їх узагальненість (складність), що виявляється в об'єднанні пов'язаних між собою сприйнять, понять і уявлень. З другого - про існування образів, яким не відповідає жоден об'єкт матеріальної дійсності (зокрема, уявлення про квантову механіку).

Прийнято виокремлювати такі характеристики образів рівня уявлень (Г.С.Костюк):

– схематизацію як формування певних еталонів за рахунок редукування одних ознак й підкреслення інших. Тут можна казати про образи-еталони, когнітивні карти тощо;

– панорамність, яка дозволяє суб'єкту виходити за рамки наявної ситуації;

– зміну співвідношення просторово-часових параметрів. Йдеться про те, що послідовний (у просторі та / або часі) процес сприйняття певного предмета чи явища дійсності перетворюється в симультанний;

– контекстну залежність. Подібно до образів-сприйнять уявлення залежать від діяльності, яку виконує суб'єкт.

Творення таких образів тісно пов'язують з психічними процесами уяви, пам'яті, мислення. Характерною рисою образів рівня уявлень є те, що у них виявляється активний випереджальний характер пізнання людиною предметного світу.

У дослідженні розглядається зв'язок образу довкілля з образом світу, процес побудови якого ґрунтується не просто на фізіології та анатомії, а на екології у її відношенні до морфології органів чуття (О.М.Леонтьєв). Деякі характеристики образу світу притаманні й образу довкілля. Зокрема, його становлення є переходом за межі безпосередньо чуттєвої “картинки”; чуттєві модальності обов'язково утворюють підґрунтя образу довкілля, подібно до зображення - образ є не зображенням, а тим, що зображене.

Крім того, образ довкілля тісно пов'язаний з екологічною свідомістю, під якою розуміється, з одного боку, сукупність екологічних уявлень, ставлень до природи, стратегій і технологій взаємодії з нею, а, з іншого, - науково-практичне відображення зв'язку людини та суспільства з теперішнім і майбутнім довкілля й необхідності гармонізації відносин між ними.

На зміст образу довкілля, серед іншого, істотно впливає специфічне ставлення людини до нього: вважається, що об'єкти довкілля належать або їй, або іншим, або нікому. Таке ставлення можна назвати “почуттям власності”. З точки зору класифікацій почуттів останнє можна вважати предметним (за С.Л.Рубінштейном), як вираження в усвідомленому переживанні певного ставлення людини до світу, інтелектуальним (Е.Клапаред) або інтелектуально-праксичним (П.М.Якобсон), як почуття, завдяки якому пізнаються відношення між об'єктами і те, наскільки самі ці об'єкти дійсно існують. Оскільки будь-які частини мови, відбиваючи відношення між об'єктами, разом із тим можуть віддзеркалювати певне ставлення до них, варто говорити про почуття “і”, почуття “якщо”, почуття “але”, почуття “через”. психосемантичний довкілля підлітковий

Власність є одним з найбільш поширених термінів у буденній свідомості й водночас однією з найменш вивчених понять у науці. Етимологічно воно належить до того, що пов'язане із ставленням людини до речей, інших людей, самої себе, довкілля в цілому. Чи не найпершими в становленні самосвідомості людини формуються почуття, виражені в поняттях “Моє”; “Чуже”. Майже кожен об'єкт людського оточення, включаючи навіть людей, сприймається, серед іншого, й у деякому відношенні до суб'єкта сприйняття - з позицій почуття власності. “Мій”, “твій”, “її” або “нічий”, так або інакше, свідчать про те, чим ми володіємо (квартира, автомобіль, гроші, здібності, характер, розум тощо). Однак ще й досі однозначності у думках і, взагалі, чіткого визначення цього явища не існує, незважаючи на досить значну кількість наукових праць з політології, економіки, права, філософії, соціології, в яких предметом досліджень виступає саме власність. Відзначимо факт звуження змісту поняття “власність” в роботах економістів до рівня суто економічної категорії, і те, що правознавці здебільшого схильні ототожнювати “власність” з “правом власності”, часто використовуючи їх як синоніми. У зв'язку з останнім слід виокремити ідеї О.О.Костенка, який чітко розрізняє “право власності” і “власність”. Тут “власність” трактується як щось належне виключно до окремої людини, що рефлектується суспільством через “право власності”. “Право” ж є властивістю суспільства, що рефлектується людиною. Наприклад, життя людини є її природною власністю, проте право на життя є вже рефлексією суспільства, що, у свою чергу, рефлектується людиною.

У психологічному контексті доцільно розглядати не явище власності як таке, а певне ставлення людини до тих чи інших об'єктів оточення, її почуття щодо них. У такому плані ця проблема у світовій психології розглядається досить рідко. Одним з перших на неї звернув увагу В.Джеймс, який ввів розрізнення між поняттями “Я” та “Моє”. Під першим розумілося більш обмежене й чітке відчуття людиною себе самої, тоді як друге поняття насамперед пов'язане з індивідуальним змістом і тому більш цікаве при вивченні особистості. С.Л.Франк писав, що речі та середовище, які є необхідними в житті людини, становлять для неї продовження власної духовно-тілесної особистості, “розширення” її тіла. Серед основних властивостей почуття власності в нашому дослідженні виокремлюється його зв'язок з такими процесами, як:

- освоєння або оволодіння, тобто пристосування (зміна) себе (відповідно) до зовнішнього об'єкта;

- засвоєння, або зміна зовнішнього об'єкта відповідно до себе;

- присвоєння як володіння чи керування, з одного боку, і феномен атрибуції - з іншого;

- відчуження.

Нарешті, у дисертаційному дослідженні обґрунтовується вибір саме підліткового віку й розглядається його специфіка стосовно психічних процесів, пов'язаних з формуванням образу довкілля. Разом з удосконаленням процесів відчуття, сприйняття, пам'яті та мовлення, а також з якісною зміною змісту навчальної діяльності (від емпіричних узагальнень до теоретичних понять), найважливішими в підлітковому віці є дві специфічні компоненти розвитку: поява формальних операцій (Ж.Піаже) і якісно новий рівень самосвідомості, що пов'язується з утворенням “Я-концепції” (І.С.Кон). Так, перше ініціює можливість оперування з абстрактними і узагальненими поняттями (яким є, зокрема, “довкілля”), а друге дозволяє говорити про “Я” (якщо “Я” дитини у більш ранньому віці можна звести до суми ідентифікацій із значущими іншими, то у підлітків сприймання й осмислення своїх емоцій та вчинків уявляються проявами власного “Я”). Отже, психологічні аспекти відношення “Я-довкілля” набувають особливої актуальності саме у підлітковому віці.

Другий розділ, що має назву “Аналіз результатів емпіричного дослідження особливостей образу довкілля у підлітків”, присвячено обґрунтуванню принципів побудови і застосування конкретних методик дослідження, а також аналізу отриманих емпіричних даних.

Виходячи з трирівневої структури свідомості (О.М.Леонтьєв), у емпіричному дослідженні було використано такі методи вивчення значення і особистісного змісту образу довкілля у свідомості підлітків: психосемантичні (синтез асоціативного експерименту з суб'єктивним шкалюванням, семантичний диференціал), проективні (“незавершених речень”, малюнкові методики) й тести. У роботі зазначаються переваги і недоліки кожного з методів.

Інформація збиралася у середніх школах №209, №267, №71 (технічний ліцей) та в українському гуманітарному ліцеї при Київському Національному університеті ім.Т.Г.Шевченка, а також у дитячому відділі центральної районної бібліотеки ім. Костомарова Шевченківського району м. Києва (1999-2002 роки). Досліджували уявлення і ставлення підлітків 13-16 років до довкілля. Всього в дослідженні брала участь 191 особа (97 дівчат і 94 хлопці), з них: 27 чол. вчилися у 7-му класі, 51 - у 8-му, 58 - у 9-му й 55 - у десятому.

Насамперед нас цікавила психосемантична структура образу довкілля. Для цього ми застосували оригінальну методику, що ґрунтується на методах асоціативного експерименту і суб'єктивного шкалювання. Отримані дані оброблялися в декілька етапів. На першому етапі об'єкти занадто низької абстракції (“подруга Наталка”, “вчителька Олена Іванівна” та ін.) замінювалися на слова з більш високою абстракцією - “друг / подруга”, “вчитель” тощо. Наступний етап полягав у складанні таблиці частот появи у вибірці тих чи інших об'єктів. Ці відомості було використано по-перше, у наступних етапах обробки поточної методики і, по-друге, при конструюванні матеріалу для дослідження семантичного диференціалу образу довкілля. Серед іншого, досліджувалася наповненість множини довкілля об'єктами (мається на увазі відношення сукупності різних об'єктів до загальної їх кількості). Було показано, що приріст нових назв об'єктів оточення істотно зменшувався - з 13% на початку до трохи більше 1% наприкінці. Далі з множини оточуючих об'єктів, що називалися підлітками, за допомогою кластерного аналізу було виокремлено семантичні класи, які умовно були названі: “Речі”, “Люди”, “Місця перебування”, “Природа”, “Діяльність”, “Об'єкти духовної сфери”, “Я”. Перш за все визначалася складність або диференційованість кожного з виділених класів, як кількість різних об'єктів. Серед отриманих результатів звертає на себе увагу слабка диференційованість груп “Люди” (13%) і “Місця перебування” (11%), враховуючи їх домінування у загальному співвідношенні (друге і третє місце). Водночас група “Природа” майже в два рази різноманітніша (22%).

Звертає на себе увагу змістова схожість структури довкілля, що уявляється підлітками, зі структурою ставлень особистості до “об'єктів” “середовища”, яку теоретично виділив О.Ф.Лазурський. Перетинаються вони за шістьма із сімох виявлених за нашою методикою групами - “Я”, “Матеріальні цінності”, “Оточуючі люди”, “Природа і тварини”, “Праця і навчання”. Останню можна співвіднести з групою “Діяльність”. “Добро і зло” та “Наука і мистецтво”, які разом можуть бути віднесені до групи “Об'єкти духовної сфери буття”. У результаті порівняння даних, одержаних за допомогою додаткових методик (“незавершені речення” і “Домінанта”), виявилося, що в усіх трьох випадках місце “Природи” у вузькому розумінні не домінуюче, але й не слабке.

Слід відмітити ще й такий факт: за допомогою методики “незавершених речень” встановлено, що найбільш негативні емоції в підлітків викликає група “Місця перебування” (школа, вулиця, транспорт та ін.), а найбільш позитивні - “Об'єкти духовної сфери” (музика, любов тощо). Відзначимо й цікаву особливість у віковому розподілі.

Пік важливості групи “Люди” спостерігається в учнів 8-х класів (близько третини), тоді як найнижче місце займають об'єкти групи “Природа” (лише 8,5%). Водночас у молодших і старших підлітків “Природа” незначно домінує над “Людьми” (приблизно на 3%). Варто згадати про майже цілковиту відсутність статевих відмінностей в уявленні про структурі довкілля - як у кожній віковій групі, так і в цілому. Виявлена розбіжність стосується лише групи “Природа”, яка є більш різноманітною у дівчаток.

У подальшому ми досліджували психосемантичний простір образу довкілля у підлітків методом побудови семантичного диференціалу. Поняття були взяті з результатів дослідження за попередньою методикою. При виборі шкал використовувались дані Ч.Осгуда, Р.Бентлера та А.Лавойє, адаптовані В.Ф.Петренком у ході побудови вербального семантичного диференціалу на матеріалі російської лексики. На основі подібності отриманих оцінок будувалась матриця відстаней, що перетворювалася за допомогою факторного аналізу (метод головних компонент, який включав програму повороту факторних структур за принципом нормованого Varimax). В процесі факторного аналізу використовувалися такі комп'ютерні статистичні пакети, як Statistica (версія 4.5), SPSSWIN (версія 6.1), StatGraphics Plus (версія 2.1), причому два останні - для перевірки результатів, отриманих у першому випадку.

В результаті обробки було виділено п'ять факторів і знайдено навантаження за ними на основі як індивідуальних, так і усереднених даних: “Оцінка”, “Упорядкованість”, “Сила”, “Звичність”, “Активність”. Отримані фактори відображають виміри семантичного простору образу довкілля і становлять 89,17% загальної дисперсії (див. табл.1).

Таблиця 1. Кореляція між факторами семантичного диференціалуобразу довкілля в свідомості підлітків

	Оцінка	Впорядкованість	Сила	Звичність	Активність
Оцінка	1	0,691	0,313	0,584	0,447
Впорядкованість	0,691	1	0,431	0,695	-0,176
Сила	0,313	0,431	1	0,272	-0,040
Звичність	0,584	0,695	0,272	1	0,038
Активність	0,447	-0,176	-0,040	0,038	1

Базові фактори суб'єктивного семантичного простору - “Оцінка”, “Сила”, “Активність” - відносно слабко корелюють між собою, тоді як між “Упорядкованістю”, “Звичністю” і “Оцінкою” спостерігається досить високий (близько 0,6 і 0,7) прямий зв'язок.

Таким чином, оцінка оточення є позитивною за умови його впорядкованості чи звичності й навпаки. Виходячи з отриманих даних, можна, серед іншого, стверджувати, що в середньому довкілля оцінювалося підлітками позитивно і здавалося досить упорядкованим, звичним і живим, але скорше слабким, ніж сильним. Зазначимо, що мова йде не про знання, а про емоційний тон, образне переживання.

У дослідженні особливостей ставлення до живої природи як елемента образу довкілля ми вивчали такі його параметри, як інтенсивність і модальність (С.Д.Дерябо, В.А.Ясвін; методики “Натурофіл”, “ЕЗОК”). Виявилося, що інтенсивність ставлення до природи у підлітків є слабко-середньою, найсильнішою компонентою зв'язку з природою є емоційна, а найслабкішою - когнітивна та охоронна.

Відзначимо й наявність чіткої тенденції до зниження інтенсивності у ставленні до природи в старших підлітків. Цікавим є й те, що в останніх коефіцієнт охоронної компоненти зв'язку з природою є значно вищим, ніж у інших груп підлітків (22% проти 13-14%). Говорячи про статеві відмінності, слід звернути увагу на домінування емоційної компоненти у ставленні до природи в осіб жіночої статі й потребово-корисної - в осіб чоловічої статі.

Наступний напрям дослідження стосувався особливостей ставлення підлітків до оточення з позиції власності.

На основі запропонованої моделі вивчалося співвідношення між відповідними рівнями й перевірялася гіпотеза щодо існування певного зв'язку з деякими іншими чинниками.

В отриманих результатах ми звернули увагу на два моменти. По-перше, в абсолютно переважній кількості випадків на перших місцях стоять об'єкти (взагалі-то, різні), що залучаються досліджуваними до кола “моїх”, незалежно від співвідношення рівнів “мого”, “чужого”, “нічиєго”; по-друге, в суттєво більшої кількості досліджуваних превалює саме рівень “моє”. Так, у вибірці з 191 підлітка 7-10 класів він займає в середньому 57 відсотків, тоді як “нічиє” 26,5, а “чуже” - ще на 10 відсотків менше (рис.1).



Рис. 1. Проекція образу довкілля у площині почуття власності (усереднені дані у відсотках)

Слід відзначити, що у цьому випадку майже відсутніми виявилися статеві відмінності. Щодо вікових особливостей - спостерігався невеликий спад частки рівня “Моє” від молодших до старших підлітків.

Виходячи з вказаного вище, особливий інтерес викликають епізоди істотного відхилення від такого розподілу, інакше кажучи, ті випадки, коли у школярів превалюють інші рівні почуття власності, або рівень “Моє” виявляється “гіпердомінуючим”. Серед учнів сімох класів різних шкіл, а також серед відвідувачів бібліотеки таких виявилося близько чверті (20-30%), причому вони були розподілені майже рівномірно.

В подальшому ми досліджували цих школярів, застосовуючи додаткові проективні методики (“Малюнок сім'ї”, “Будинок-дерево-людина”) й бесіди. Під час інтерпретації ми використовували дані, наведені К.Маховером, Дж.Буком, Р.Бернсом і С.Кауфманом, Ч.Ширном та К.Расселом. Серед проаналізованих малюнків сім'ї в 83% випадків було виявлено певні особливості, які, найімовірніше, характеризують проблемні взаємини з рідними.

Насамперед відзначимо, що сам автор або відсутній на малюнку (40%), або розміщений справа у віддаленні від інших й / або намальований останнім (57%)^**Ще одна досліджувана не намалювала батька й намалювала останньою матір (праворуч у віддаленні).. Перше в більшості випадків, що описуються в літературі, свідчить про відсутність почуття спільності, емоційного контакту з сім'єю. Друге - про відчуженість від сім'ї. Такі дані певною мірою підтвердилися щодо більшості з цих підлітків, з одного боку, у малюнках будинку, з іншого - у процесі наступної бесіди (за кілька тижнів після тестування).

У дисертації досліджувався зв'язок структури почуття власності (“Моє”, “Чуже”, “Нічиє”) з різними типами поведінки стосовно об'єктів довкілля (деструктивна, конструктивна, нейтральна). Найперше, що звернуло на себе увагу, це елементи з мінімальним й максимальним значенням. Виявляється, що найменш властивою для досліджуваних є деструктивна й нейтральна поведінка щодо об'єктів, які вважаються “своїми”. Водночас найбільше випадків цієї ж поведінки трапляється у відношенні до об'єктів, які вважаються “нічиїми”.

З урахуванням того, що другим за значущістю у спільному розподілі є показник конструктивної поведінки щодо об'єктів, які вважаються “своїми”, можна зробити деякі важливі практичні висновки. По-перше, щоб об'єкти довкілля зазнавали найменшого руйнування, їх слід вивести з кола “нічиїх”, тобто зробити так, щоб школярі ставилися до них як до “чужих” або (що найкраще) як до власних.

З іншого боку, негативні наслідки так званих конструктивних дій стосовно природних об'єктів (неусвідомлене перетворення) можна зменшити за умови, якщо людина не буде почувати себе їх господарем. Зауважимо, що дані висновки узгоджуються з основними ідеями розвитку екологічної свідомості. Людина не повинна, як це представлено у антропоцентричному типі екосвідомості, бездумно розширювати власне володіння, “підкорювати” природу, що не є її власністю.

З іншого боку, дані висновки певною мірою розходяться з уявленнями щодо екоцентричного типу екологічної свідомості. Природа, об'єкти якої, згідно з даними першої методики, найчастіше вважалися нічиїми, є “найпершим претендентом” на руйнування. Останнє може свідчити про реальний розвиток екологічної свідомості в підлітків. Що стосується даних про деструктивну поведінку, то тут спостерігається досить чітка впорядкованість. У частковому розподілі можна побачити, що руйнування найчастіше спостерігається стосовно “нічиїх” об'єктів оточення. У випадку “чужих” цей показник знижується, а щодо своїх - зменшується ще майже на 10%. Водночас, порівнюючи часткові розподіли за типами поведінки, можна помітити, що найбільше коливання показників відбувається саме в разі руйнівних дій, а найменше - за нейтральної поведінки: від 35,75% (або 1004 випадків) стосовно “своїх” до 29,59% (831 випадок) стосовно “чужих” об'єктів, що становить близько 6%. Стосовно статевих відмінностей зазначимо, що вибір конструктивних дій у щодо “свого” в осіб жіночої статі істотно перевищує не тільки деструктивні, але й нейтральні дії (43% проти 26% і 31% відповідно), тоді як у юнаків цей показник є меншим (38%) і майже дорівнює показникові нейтральних дій (37%).

Таким чином, дівчата більше за хлопців схильні до перетворювальних та відновлювальних дій стосовно об'єктів, які вважають “своїми”. Разом з тим, у ставленні до чужого хлопці перш за все вибирають саме деструктивні дії (38%) і в останню чергу - нейтральні (28%), а дівчатам, навпаки, однаковою мірою притаманні нейтральна і деструктивна поведінка (по 35%). У останніх ці дані можуть свідчити про меншу суб'єктивну значущість чужого.

Найбільш високим у ставленні до “нічийого” в обох групах виявляється показник деструктивної поведінки (40% у дівчат і 39% у хлопців). Але, якщо в підлітків чоловічої статі коефіцієнт конструктивної поведінки трохи перевищує відповідний коефіцієнт нейтральної (31% і 30% відповідно), то у дівчат спостерігається протилежне: конструктивні дії щодо об'єктів зі сфери нічийого (27%) вибираються на 6% рідше, ніж нейтральні.

Спираючись не упроваджену трирівневу структуру почуття власності (“Моє”, “Чуже”, “Нічиє”) у ставленні до довкілля, ми вважали логічною ідею про існування зв'язку між самооцінкою і розвитком рівня почуття “Моє”. Дійсно, можна припустити, що у людини з низькою самооцінкою зазнає негативного впливу і ставлення до тих об'єктів оточення, які вважаються своїми. Воно може виявлятися у превалюванні деструктивних дій щодо них або в домінуванні інших, ніж “Моє”, рівнів почуття власності. Для перевірки цієї гіпотези ми вимірювали рівень самооцінки і обчислювали коефіцієнт кореляції за формулою Пірсона. Для множини “Моє” він дорівнює 0,012, а для множини балів деструктивних дій щодо власних об'єктів значення коефіцієнта трохи вище, однак теж близьке до 0 (0,163).

Такий результат виявився досить несподіваним, адже він свідчить про відсутність зв'язку між чинниками, що розглядаються. Отже, ми не можемо стверджувати, що, наприклад, підліток з низькою самооцінкою і до власних речей ставиться погано, або що “Моє” в його ставленні до довкілля є менш розвиненим за інші рівні.

ВИСНОВКИ

На основі узагальнення отриманих результатів зроблено висновки, що підтверджують основну гіпотезу дослідження:

- Вивчення образу довкілля саме у підлітковому віці актуальне у зв'язку з появою двох якісно нових утворень: формально-операційного типу мислення і “Я-концепції”.

- Психосемантична структура образу довкілля у підлітків є відносно стійкою стосовно їх віку і статі й складається з семи семантичних класів, які умовно можна назвати: “Речі”, “Люди”, “Місця перебування”, “Природа”, “Діяльність”, “Об'єкти духовної сфери”, “Я”. Така структура певною мірою відповідає теоретично виокремленим О.Ф.Лазурським групам ставлень особистості до об'єктів середовища. Домінуючим компонентом, з точки зору як складності, так і потужності, є “Речі”. “Природа” міститься посередині, що підтверджується й результатами, отриманими за допоміжними методиками. У семантичному просторі образу довкілля виокремлюються фактори “Сила”, “Активність”, “Оцінка”, “Упорядкованість” і “Звичність”, причому три останні корелюють між собою (коефіцієнти зв'язку близькі до 0,6 і 0,7).

- У старших підлітків цінність та інтенсивність ставлення до об'єктів групи “Природа” знижується, однак превалюючий характер ставлення до “Природи” (“естетичне”, “пізнавальне”, “охоронне”, “прагматичне”) в різних вікових групах підлітків (на відміну від статевих) є незмінним.

- Проекція образу довкілля у площину специфічного ставлення особистості (почуття власності) не корелює із структурою спрямованості особистості. Однак, існує залежність між моделлю поведінки стосовно об'єктів довкілля і ставленням до них з позиції почуття власності, зокрема найменш властивою для досліджуваних є деструктивна й нейтральна поведінка щодо об'єктів, які вважаються “своїми”. Водночас найбільше випадків цієї ж поведінки трапляється у відношенні до об'єктів, які вважаються “нічиїми”. Нарешті, спостерігається зв'язок між аномальною (у статистичному сенсі) структурою ставлення до довкілля з точки зору почуття власності і наявністю розладів у сімейних стосунках.

Перспективи подальшої розробки проблеми передбачають: уточнення і конкретизацію компонентного складу й структури образу довкілля в системі уявлень людей різних статевих, вікових і соціальних груп; з'ясування специфічних закономірностей і механізмів розвитку уявлення про довкілля і ставлення до нього; розробку психолого-педагогічних формуючих і корекційних методик, спрямованих на розвиток у школярів адекватного ставлення до об'єктів безпосереднього оточення (шкільне майно, об'єкти вулиці, зони відпочинку тощо) і довкілля в цілому.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ВІДБИТО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Вернік О.Л. Деякі властивості почуття власності // Збірник наукових праць № 5'2, Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть - К., 1999.

2. Вернік О.Л. Особливості проявів самосвідомості в підлітків та молодших школярів, евакуйованих з зони РЕК // Вісник Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти. Матеріали науково-практичної конференції “Психолого-педагогічні проблеми адаптації населення, що постраждало від Чорнобильської катастрофи”. - Тернопіль, 1997. - С. 48-50.

3. Вернік О.Л. Психосемантичні особливості оточення в уявленні підлітків // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України. - Т. 2. - Ч. 5. - К., 2000 - С. 61-67.

4. Верник А.Л. Чувство собственности у подростков в контексте психологии окружающей среды // Тезисы ІІ российской конференции по экологической психологии. - М., 2000.

5. Верник А.Л. Психосемантические особенности образа среды в представлении подростков // Тезисы III российской конференции по экологической психологии. - М., 2003.

6. Вернік О.Л. Деякі особливості уявлення про середовище в підлітків - мешканців Києва // Розвиток ідей Г. С. Костюка в сучасних психологічних дослідженнях: Наукові записки Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України. - Вип. 20. - К., 2000 - С. 87-95.

7. Вернік О.Л. Особливості ставлення підлітків до оточення з позиції почуття власності // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України - Т. 3.- Ч. 2. - К., 2001. - С. 223-229.

8. Вернік О.Л. Деякі особливості специфічного ставлення і поведінки підлітків в довкіллі // Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія. Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України - Т. 7.- Ч. 1 - К., 2003. - С. 52-56.

АНОТАЦІЯ

Вернік О. Л. Психологічні особливості образу довкілля в свідомості підлітків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна і вікова психологія. - Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню процесу формування образу довкілля в системі уявлень підлітків. Показано, що образ довкілля є однією з ключових складових екологічної свідомості підлітків. Доведено доцільність його вивчення саме в підлітковому віці. Визначено семантичну структуру образу довкілля. Побудовано його психосемантичний простір у свідомості підлітків та виявлено деякі особливості. Досліджено специфіку ставлення підлітків до “живої природи”, як компоненти образу довкілля. Доведено незалежність проекції образу довкілля у площину специфічного ставлення (позиція почуття власності) від статевих і вікових особливостей людини. Виявлено пряму залежність між деструктивною поведінкою, спрямованою на об'єкти довкілля, і ставленням до них як до нічиїх. Досліджено статеву та вікову специфіку інших його складових серед учнів 7-10-х класів середніх шкіл.

Ключові слова: свідомість, образ, уявлення, довкілля, екологічна психологія, екологічна свідомість, підліток.

АННОТАЦИЯ

Верник А. Л. Психологические особенности образа окружающей среды в сознании подростков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г. С. Костюка АПН Украины. - Киев, 2004.

Диссертация посвящена изучению процесса формирования образа окружающей среды в системе представлений подростков. Найдена психосемантическая структура и рассмотрено семантическое пространство образа окружающей среды. Показаны половые и возрастные различия в процессе его формирования. Исследован специфический аспект отношения к среде (с позиции чувства собственности).

В работе проанализированы существующие подходы к психологическому содержанию понятия “среда” (Л.С.Выготский, Г.С.Костюк, Баркер, К.Крайк, Р.де Янг, И.Альтман, В.И.Панов, А.А.Калмыков), имеющие существенные отличия в рамках различных направлений исследований. В контексте диссертационного исследования среда понимается как совокупность условий, факторов и ситуаций в жизнедеятельности человека, в которых развиваются определенные его свойства и качества, а образ среды - как совокупность образов объектов, окружающих человека в его представлении (воображении). Образ среды является составляющим элементом образа мира (А.Н.Леонтьев).

На основе теоретического анализа обосновано изучение специфического вида отношения к среде и ее составляющим - с позиции чувства собственности, которое представлено на трех уровнях, условно названных “Мое”, “Чужое”, “Ничье”.

Обосновано также изучение образа среды именно в подростковом возрасте, что связано с появлением в этом возрасте качественно новых образований: в мышлении (формально-операциональный тип, Ж.Пиаже) и самосознании (“Я-концепция”, И.С.Кон).

Психосемантическая структура образа среды в системе представлений подростков имеет семь составляющих, условно названных: “Вещи (Предметы)”, “Люди”, “Места пребывания”, “Природа”, “Деятельность”, “Духовная сфера”, “Я”. Доминирующим как по сложности, так и по мощности является класс “Вещи”. “Природа” занимает место в середине иерархии классов. Вышеназванные классы определенным образом соответствуют теоретически выделенным А.Ф.Лазурским группам отношений личности.

В семантическом пространстве образа среды выделяются пять факторов “Оценка”, “Упорядоченность”, “Обычность”, “Активность”, “Сила”. Причем первые три коррелируют между собой (коэффициент связи около 0,7).

Результат проекции образа среды в плоскость специфического к ней отношения (позиция чувства собственности) не коррелирует со структурой направленности личности (по Е.Климову), т. е. не является верным вывод о том, что если личность направлена на себя, то и в ее образе среды превалируют “Свои” объекты (и наоборот). В то же время между типами поведения по отношению к объектам среды и отношением к ним с позиции чувства собственности найдена связь. В частности, деструктивное поведение преобладает в отношении объектов среды, являющихся “Ничьими”, тогда как конструктивные, т. е. восстановительные или преобразующие, действия преобладают в отношении объектов, которые человек считает “своими”. Кроме того, существует связь между аномальной (в статистическом смысле) структурой образа среды (с позиции чувства собственности) и наличием проблем во взаимоотношении с семьей (отчуждение, отсутствие чувства общности, эмоционального контакта).

Относительно половозрастных особенностей образа среды выявлено:

- у лиц женского пола доминирует эмоциональный тип связи с природой, тогда как у лиц мужского пола - прагматичный (т. е. в первую очередь, ее “полезность”);

- наиболее сильный уровень интенсивности отношения к природе наблюдается у младших подростков, тогда как у старших этот уровень наиболее слабый;

- у младших подростков в структуре образа среды с точки зрения чувства собственности наблюдается минимальный уровень “Чужих” и максимальный уровень “Своих” объектов.

- конструктивные действия по отношению к объектам среды, считающимся своими, существенно доминируют у девушек, тогда как у юношей они практически уравнены с нейтральными.

Ключевые слова: сознание, образ, представление, среда, экологическая психология, экологическое сознание, подросток.

ANNOTATION

Vernik O.L. Psychological peculiarities of environment image in consciousness of teenagers. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate's degree in psychology. Speciality 19.00.07: educational and developmental psychology. - The Institute of Psychology named by G. S. Kostyuk, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2004.

The dissertation is devoted to the studying of the creation of environment image in the system of reoresentations among teenagers. It is shown that the environment image is one of the key constituents of the environmental consciousness. The advisability to study environment image among teenagers has been proved as well as its semantic structure has been determined. The psychosemantic space of environment image in the consciousness of teenagers is constructed and some features are revealed. The specificity of the relation to an “animate nature” as the component of environment image has been investigated. The independence of the projection of environment image on a specific plane (the sense of ownership) from gender and age characteristics of teenagers has been proved. It has been revealed the direct dependence between destructive behavior toward environmental objects and attitude to them as to nobody's. The gender and age specificity of the other components of environment image among the schoolchildren 12-16 years of age has been researched.

Key words: consciousness, image, imagination, environment, environmental psychology, environmental consciousness, teenager.

Размещено на Allbest.ru