Соціально-психологічний імідж сучасного керівника

Основний зміст роботи

У Вступі обгрунтовано актуальність дослідження, вказано об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотези та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну цінність роботи, наведені дані про апробацію роботи.

Перший розділ "Соціально-психологічна характеристика іміджу керівника" присвячений розкритттю міри психологічної вивченості феномену іміджу, виділенню етапів формування поняття "імідж", первинних та вторинних факторів процесу утворення іміджу, а також описанню зв'язків між іміджем керівника і системою очікувань підлеглих щодо особистості управлінця та між іміджем керівника і іміджем всієї організації.

Розвиток уявлень про явище іміджу керівника, усвідомлення його значення та функцій пройшли ряд етапів, але й насьогодні процес ще не завершився. Розвиток цих уявлень ми вирішили розглядати з двох сторін - стосовно наукових уявлень про імідж і стосовно побутових, точніше суспільних уявлень про нього. Перший етап формування уявлень про імідж охоплює значний період часу від початку 60-х до кінця 80-х років. Головна особливість цього етапу стосовно вітчизняної науки полягає у тому, що поняття "імідж" ще не було поширеним. Його заміняли розглядання особистісних якостей керівника, управлінських функцій планування і контролю, психологічного клімату колективу, питання ідеологічної та професійної підготовки керівників. Підготовка кадрів керівників для країни була одним з головних завдань і напрямків діяльності відповідних структур держави. Таке визначення державного завдання висувало на перший план дещо “ідеальний” тип керівника, який був підібраний точно за існуючими критеріями.

Тільки на початку 90-х років з'явилася література, де вивчався більш адаптований до вітчизняних умов тип керівника і приділялась увага таким факторам, як одяг, манери, зовнішність та привабливість керівника. Серед вчених, які займалися цими питаннями, можна назвати В.М.Шепеля, А.М. Омарова, В.І. Лебедєва, І.В. Бізюкову та інших.

В цей же час за кордоном з'явилося дослідження Р. Баумейстера із самопрезентації, яке базується на припущенні, що кожна людина зацікавлена у тому враженні, яке вона справляє на оточуючих. Поняття самопрезентації, безпосередньо пов'язане із системою міжособистісного сприймання, закономірно наближало науку до розгляду іміджу. До цього напрямку слід віднести й дослідження різноманітних особливостей керівника, без яких вивчення іміджу як суттєвої характеристики надалі було б неможливим. На рівні суспільної свідомості поняття "імідж" тільки почало входити до активного лексикону, але в побутовому розумінні його зміст варіював у дуже широких межах. У цей час під іміджем розумілися лише його зовнішні атрибути без уваги до внутрішніх факторів.

Після 1992 року розпочався другий етап, для якого було характерно збільшення видань, що розглядають імідж, обговорення змісту поняття в наукових колах. На другому етапі інтерес до психологічних проблем управління різко зростає. Цей інтерес пов'язаний із соціально-психологічним питанням практики управління в організаціях, фірмах, компаніях. За останнє десятиліття психологія як наука стала не просто модною, а і необхідною. Все більше уваги приділяється психологічним проблемам взаємовідносин в колективі, психологічним питанням спілкування між людьми і бар'єрам, які перешкоджають оптимальному взаєморозумінню, а керівник опиняється в центрі уваги психологів. Серед вітчизняних дослідників, які працювали над розкриттям психологічних особливостей керівника, досліджували процеси міжособистого сприймання та становлення іміджу керівника можна назвати О.О. Бодальова, Н.Г. Любимову, Р.Л.Кричевського, Є. Соловйова, а серед зарубіжних - Л. Браун, М. Вудкока, Д. Френсіс, Д.Фрасера та інших. Цей етап, що триває і зараз, закріпив необхідність не тільки зовнішніх атрибутів у самому явищі іміджу керівника, а й почав додавати до них ще внутрішні, суттєві характеристики іміджу, пов'язані з особистістю керівника. Але не дивлячись на зростаючу кількість видань управлінського характеру, проблема визначення факторів, конкретних психологічних механізмів, які беруть участь в утворенні іміджу або в процесі його цілеспрямованого формування залишається невирішеною.

З точки зору утворення та функціональних особливостей імідж є соціально-психологічною категорією. Введення поняття соціально-психологічного іміджу спонукає до вивчення саме соціально-психологічних механізмів його утворення та розвитку. Соціально-психологічний імідж керівника об'єднує в собі не тільки соціальний статус, соціальні зв'язки цього керівника, але і його психологічні особливості та якості. Ми вважаємо, що в процесі утворення іміджу беруть участь багато факторів, одні з яких є первинними, а інші - вторинними. Сукупна дія цих факторів складає загальну функціональну структуру процесу утворення іміджу.

Первинні фактори діють при першій зустрічі з керівником, йдуть раніше вторинних за часом і складають первинну, або перцептивну, стадію утворення іміджу. Вторинні фактори продовжують утворювати імідж при тривалій взаємодії з керівником, пов'язані з більш глибоким пізнанням підлеглими його особистості і складають вторинну, або діяльнісну, стадію утворення іміджу.

Первинна стадія включає такі елементи: первинну інформацію про особистість (зовнішність, одяг, жести, манери), перше враження і галоефект, які є пов'язаними між собою. Елементи первинної інформації в процесі цілеспрямованого формування іміджу комплексно входять в структуру самопрезентації. Необхідність в презентації себе іншим людям зростає з кожним днем, особливо для тих керівників, які бажають досягти успіху. До ефективної самопрезентації схильні впевнені в собі люди, які мають адекватно-позитивну самооцінку. Складність феномена смопрезентації полягає в тому рівні зрілості керівника, який дозволяє, спираючись на реальну оцінку власних якостей та здібностей, довести свою корисність для організації.

Стадія вторинного утворення іміджу відбиває характерні риси управлінської діяльності і включає такі елементи: професійні та особистісні якості, здібності, знання, уміння, навички керівника, система його спілкування та поведінки. Вплив елементів первинної стадії поширюється на елементи вторинної, діяльнісної стадії, коли характер першого враження або ефекту ореолу продовжує впливати на загальний характер образу, який складається на вторинній стадії.

Зміст поняття "імідж" був би неповним без двох додаткових ланок розробленої нами схеми: "імідж і мотивація" та "імідж керівника - імідж організації". До першої ланки належать очікування підлеглих щодо керівника та його іміджу, які на відміну від посадових інструкцій і інших регуляторів поведінки в групі носять неформальний характер і характер, котрий не завжди усвідомлюється. Система очікувань підлеглих щодо особистості керівника має дві основні сторони: право очікувати від керівника поведінки, що відповідає рольовій позиції і обов'язок

поводитися відповідно їхнім очікуванням. Очікування людей, які безпосередньо сприймають керівника і стихійно утворюють його образ, істотно впливають на характер самого іміджу.

Що стосується мотиваційної сили іміджу, то вона зумовлена специфікою ролі керівника, як центральної постаті в організації, взірця для наслідування.

Імідж керівника як мотиватор діяльності підлеглих впливає на результати їхньої роботи, задоволеність працею, соціально-психологічний клімат колективу, емоційний стан кожного працівника. Особливість ролі, яку виконує керівник, полягає в безпосередньому впливі на підлеглих, котрий повинен перебувати в дієвості виховання підлеглих особистим прикладом, вчинками і своєю поведінкою, регулярним спілкуванням, попередженням емоційної притупленості, сполученням вимогливості і демократизму, проведенням принципової діючої лінії роботи, не впадаючи в амбіції, створюючи плідну трудову атмосіеру. Позитивний імідж управлінця постає важливим чинником більш досконалого функціонування організації.

Ланка "імідж керівника - імідж оргавнізації" нагадує, що керівник є головним представником своєї установи і саме через його імідж оточуючі оцінюють всю організацію та складають уявлення про неї в цілому. Позитивний ефект від індивідуального іміджу поширюється на уявлення про всю організацію і створює її імідж. Імідж організації певною частиною визначається тим, як керівник може її презентувати. Отже індивідуальна презентація переплітається з організаційною презентацією. Тому цілеспрямоване створення іміджу повинно враховувати ще й представницьку функцію керівника, здійснення якої є потрібним для успішної діяльності всієї організації.

Другий розділ "Емпіричне дослідження процесу утворення іміджу керівника" присвячений розгляду двох сторін явища іміджу та описанню конкретних етапів, методик і результатів дослідження. В самому явищі іміджу присутні дві сторони - синхронічна та діахронічна. Синхронічна сторона іміджу стосується безпосередньо прояснення суті поняття, а діахронічна - процесу утворення, підтримки та розвитку іміджу. Ці дві сторони нерозривно пов'язані між собою й постійно доповнюють одна одну, що дає можливість для всебічного вивчення особливостей іміджу.

Емпіричне дослідження проводилося у два етапи на протязі трьох років. Ним було охоплено 50 керівників середньої ланки, які працюють в системі міського та обласного управління міста Запоріжжя.

На першому етапі респондентам була запропонована розроблена нами анкета, основним завданням якої було: виявити уявлення керівників щодо поняття іміджу; виявити елементи, що реально утворюють імідж керівника. На підставі отриманих даних ми вважали за можливе підтвердити або спростувати ті чи інші елементи моделі утворення іміджу.

Встановлено, що 80% опитаних керівників до основних параметрів іміджу віднесли: комунікабельність, професіоналізм, порядність, здібність до оперативного прийняття рішень. Всі респонденти вважають, що імідж не поверхнева характеристика особистості, а включає й глибинні особливості керівника. Перше враження про керівника (віднесене до первинної стадії утворення іміджу) істотно впливає на імідж, вважають 70% респондентів. Воно складається із вражень про зовнішність, інтелект, комунікабельність, компетентність та інші параметри. 100% респондентів погоджуються з тим, що самопрезентація - це необхідне для керівника уміння, яке допомагає досягти успіху. Всі респонденти підкреслюють, що уміння спілкуватися дуже важливе для керівника, його поведінка є взірцем для інших, а також вважають, що імідж керівника безпосередньо пов'язаний з іміджем всієї організації. Отже, результати анкети підтвердили розроблену схему та її елементи.

На другому етапі було обгрунтовано вибір діагностичних методик та проведено емпіричне дослідження іміджу керівників.

Відомо, що адекватно-позитивне ставлення керівника до себе дуже важливе для досягнення успіху. Різні аспекти такого ставлення дають уявлення про можливий шлях самопрезентації керівника при цілеспрямованому формуванні іміджу. За методикою В.В. Століна було доведено, що 80% респондентів мають достатній рівень адекватно-позитивного самовідношення. Вони впевнені в собі, послідовні в діяльності та прийнятті рішень. Проте, 20% опитаних керівників мають загальні низькі показники за основними шкалами методики, низьке глобальне самовідношення та очікують негативного ставлення з боку інших людей.

Тест управлінських якостей Л.Д. Кудряшової був використаний при дослідженні вторинної стадії утворення іміджу. Управлінські якості - це синтез професійних і особистісних якостей керівника. Запитання тесту були розділені на 4 категорії: ораторське мистецтво, істотні ознаки ефективного управління, особистісні якості та ставлення до підлеглих. Результати тесту дозволили виділити групу респондентів (80%), які за критеріями тесту мають достатній рівень розвитку важливих для управління якостей та здібностей. Цей тест дозволив докладно проаналізувати особистість кожного респондента, стиль його роботи та взаємодії з людьми.

В дослідженні також був використаний модифікований тест-опитувальник мотивації досягнення та тенденції уникнення невдач А. Мехрабіана. Використання цієї методики згідно з нашою схемою можна віднести як до ланки "імідж і мотивація", так і до вторинної стадії утворення іміджу, бо мотивація на досягнення успіху сприяє продуктивній діяльності не тільки керівника, але й усієї організації. Співвіднесення типу мотивації (спрямування на досягнення успіху або на уникнення невдач) із самовідношенням керівника дає уявлення про переважання в поведінці кожного керівника певної тенденції, в залежності від якої перебуває міра зусиль на створення та підтримку власного іміджу.

Була виділена група респондентів (82%), у яких переважає спрямованість на досягнення успіху. Ці дані корелюють з показниками за тестами самовідношення та управлінських якостей, де також було виділено аналогічний відсоток респондентів з позитивним самовідношенням та достатнім рівнем розвитку управлінських якостей.

Згідно з розробленою моделлю, на вторинній (діяльнісній) стадії утворення іміджу керівника особливого значення набуває стиль спілкування керівника. Стиль спілкування з оточуючими людьми може створити позитивний або негативний імідж керівника в залежності від тих прийомів, які є в арсеналі спілкування керівника. Особливості взаємодії та спосіб спілкування керівника повинні бути не тільки ефективними, продуктивними, але й носити на собі переважно позитивний емоційний заряд.

Для вивчення системи спілкування керівника був використаний тест В.М. Шепеля "Ваш стиль спілкування". Були отримані наступні результати: 78% опитаних керівників характеризуються помірною агресивністю у спілкуванні і взаємовідносинах з оточуючими. 22% респондентів надмірно миролюбиві.

Ставлення керівника до власного іміджу - психологічний регулятор власної поведінки. Використана методика "Оцініть свій імідж" Дж. Ягера не тільки надала інформацію щодо самооцінки керівників, а й дозволила порівняти всі результати проведеного дослідження. Тобто був визначений ступінь сформованості іміджу конкретного керівника і тієї оцінки, що надає він сам власному іміджу та своїй особистості. Ця методика показала також рефлексивні особливості респондентів.

Виявилося, що 80% опитаних керівників позитивно ставляться до власного іміджу, приділяють достатньо уваги зовнішньому вигляду, особистій гігієні, тощо. Але 20% не дуже серйозно ставляться до свого іміджу і займаються ним лише час від часу. Позитивне ставлення до власного іміджу пов'язане із позитивним стилем соціальних відносин. У респондентів з позитивним ставленням до власного іміджу високі показники за цим тестом корелюють з такими ж високими показниками за попередніми методиками ( самовідношення, управлінських якостей, мотивації досягнення та уникнення невдач). Результати методики Джена Ягера дозволили виділити окрему групу респондентів із стійкими позитивними показниками за всіма використаними методиками, що досліджують основні елементи процесу утворення іміджу.

У висновках підбито підсумки дисертаційної роботи, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми. На підставі аналізу та узагальнення результатів дослідження зроблено основні висновки, які підтверджують гіпотезу дослідження і висунуті на захист положення.

1. Результати проведеного теоретико-емпіричного дослідження дали змогу побудувати загальну теоретичну модель процесу утворення іміджу керівника в сучасних умовах діяльності та виділити психологічні особливості його змісту. Імідж керівника формується як система перцептивно обумовлених та діяльнісно опосередкованих уявлень про його особистість. В процесі формування іміджу керівника безпосередньо приймають участь два головних змістовних блоки: сам керівник і оточуючі його люди. Перший блок має синтезуюче значення і складається із характеристик керівника як особистості і як фахівця своєї справи. Другий змістовний блок стосується особливостей сприйняття особистості керівника оточуючими людьми. За своїм змістом, структурно-функціональною побудовою та часовим перебігом імідж керівника суттєво відрізняється від інших форм буденних уявлень про людину - має системну побудову і складається з перцептивних, когнітивних та мотиваційно-оцінних компонентів. Процес утворення іміджу проходить певні стадії, як перехід від первинних вражень про людину до системного уявлення про неї.

2. За змістом імідж керівника є складним соціально-психологічним явищем. Психологічною основою для побудови уявлення про керівника стають його емоційно-поведінкові реакції, індивідуально-характерологічні прояви особистості та ділові якості, які він демонструє в процесі спілкування та вирішення управлінських завдань. Внаслідок особливої позиції керівника не тільки в організації різноманітних виробничих процесів, але й у системі відносин з оточуючими людьми, в процесі створення іміджу беруть участь майже всі особистісні та ділові якості керівника. В уявленні оточуючих ці прояви узагальнюються та, згідно нашої схеми, складаються у декілька блоків: перцептивний, когнітивний та мотиваційно-оцінний.

3. Складний, та почасти суперечливий зміст іміджу пред'являє особливі вимоги до його психологічної побудови. Змістовні компоненти іміджу постійно динамічно взаємодіють у напрямку досягнення цілісного образу та внутрішньо несуперечливого уявлення про керівника. Цілісність іміджу залежить від внутрішньої психологічної узгодженості названих вище трьох соціально-психологічних компонентів (емоційно-поведінкові реакції, індивідуально-характерологічні прояви особистості та ділові якості) та виявляється в узгодженні уявлень про мотиваційно-цільові засади діяльності керівника, засоби вирішення управлінських завдань, вербальні та невербальні компоненти спілкування.

Особливості змісту іміджу визначають його мотиваційно-оцінювальну функцію, бо імідж ніколи не є простою фіксацією тих чи інших властивостей керівника, а відбиває ставлення до нього оточуючих. Модальність, чи то знак іміджу, є однією з його головних соціально-психологічних характеристик. Модальність іміджу (його знак - позитивний чи негативний) залежатиме від загального ставлення до керівника, яке формується за рахунок позитивного чи негативного емоційного фону сприймання його особистості, системного уявлення про нього та від відповідності змісту іміджу очікуванням людей. Саме тому імідж набуває мотивуючої сили та спонукає людей діяти у напрямку підтримки керівника чи, навпаки, протидіяти йому.

4. За показником часового перебігу утворення іміджу керівника також має свою специфіку. Утворення іміджу - це тривалий процес, котрий проходить певні стадії, за яких відбувається перехід від первинних вражень про людину до системного уявлення про неї. Можна виділити первинну та вторинну стадії, що розподілені за принципом часу отримання та специфіки отриманої інформації про суб'єкт сприйняття.

Первинна стадія - перцептивна - пов'язана з першим знайомством із керівником та включає таку інформацію, яка визначається законами соціальної перцепції. Фактори, що впливають на перше враження, при формуванні іміджу керівника виконують особливу функцію - для оточуючих вони стають індикаторами стилю управлінської діяльності керівника. Внаслідок цього первинні враження набувають стійкого характеру і відіграють значну роль у подальшому становленні іміджу.

Спрямованість сучасних керівників на підвищення ефективності власної діяльності та діяльності всієї організації, на досягнення оптимальних результатів краще доводить свідомий вибір індивідуальних стратегій формування іміджу та необхідність його позитивного характеру. Підвищення ефективності діяльності керівника та його взаємодії в управлінській системі дає можливість визначення індивідуальних стратегій формування іміджу. Саме в цьому вбачається найбільш перспективна лінія продовження теми дослідження.

В рекомендаціях, які логічно випливають з висновків пропонуються основні напрямки роботи психологів, іміджмейкерів-професіоналів та самих керівників, спрямовані на застосування професійного підходу до цілеспрямованого створення іміджу. Ці рекомендації було розроблено завдяки нашому дослідженню. Отже:

Цілеспрямоване формування іміджу можливе шляхом спирання на реальні характеристики особистості, а не за умови його цілком штучного створення, що стверджує необхідність індивідуального підходу до кожного керівника.

Створення іміджу грунтується не тільки на активізації реальних якостей керівника, які визнаються соціально бажаними в тій або іншій сфері, а й на знанні закономірностей, пов'язаних з процесом міжособистісного сприймання.

Елементи зовнішності, манер, одягу та інші невербальні компоненти комунікації, при цілеспрямованому формуванні іміджу комплексно входять до структури самопрезентації. Розвиток навичок самопрезентації у керівника, як можливості подати себе іншим людям сприяє більш адекватному сприйняттю керівника з боку оточуючих його людей.

При формуванні іміджу керівника необхідно враховувати очікування підлеглих щодо особистості управлінця, які істотно впливають на його образ.

Керівники вищої ланки управління, які створюють власний імідж, або їх іміджмейкери повинні враховувати роль засобів масової інформації (ЗМІ) при формуванні іміджу. У випадку із суспільними діячами та вищими керівниками, ЗМІ стають основним транслятором їх ідей, поглядів та особистісних рис.

Створити позитивний та привабливий власний імідж - означає працювати не тільки на підвищення особистого статусу, але й на загальну ефективність організації. Тому, формуючи власний імідж, керівник формує імідж всієї організації. Позитивний імідж, який веде до емоційних реакцій довіри і, нерідко, симпатії, може сприяти більш швидкому процесу створення загальних інтересів і мотивувати інших як можна продуктивніше. Крім того, при всіх інших ситуативних умовах позитивний імідж дає більше гарантій для здійснення співробітництва, ніж конфронтації.