Особливості спілкування та комунікативних навичок дітей дошкільного віку

У загальному вигляді завданням соціометрії є вивчення неофіційного структурного аспекту соціальної групи і що панує в її психологічній атмосфері. Розглянемо цей метод більш докладно.

Предметна область соціометрії - емоційні стосунки людей у групах (симпатії, неприязнь, байдужість).

Тому емоційні відносини людей у групах представляють атомістичну структуру суспільства, яка недоступна простому спостереженню і може бути розкрита тільки за допомогою соціальної мікроскопії.

Вивчення "первинних атомістичні структур людських відносин" розглядається як "попередня і необхідна основна робота для більшості Макросоціологічних досліджень". Одне з центральних понять цієї теорії, що означає найпростішу одиницю почуття, що передається від одного індивіда до іншого, що детермінує кількість і успішність міжособистісних відносин, в які вони вступають.

Суть "загальної теорії соціометрії" полягає в затвердженні того, що соціальні системи є привабливо-відштовхуюче-нейтральними системами, які включають в себе не лише об'єктивні, які проявляються зовні, відносини (макроструктура), а й суб'єктивні, емоційні відносини, часто невидимі зовні (мікроструктура).

Мета соціометричною теорії сформулювати закони емоційних відносин в групах.

Як і всякий метод, соціометрія має свої переваги і недоліки. До явних переваг відносяться наступні:

1. Соціометрія заповнила вакуум, що з'явився в результаті відсутності інших методів, що дозволяють вивчати взаємини;

2. Соціометрія давала результати у формі кількісних індексів;

3.Соціометричне опитування відносно просте як в проведенні, так і в аналізі результатів.

4. Використання соціометрії дозволяє проводити вимір авторитету формального і неформального лідерів для перегрупування людей у командах так, щоб знизити напруженість у колективі, що виникає через взаємну ворожість деяких членів групи.

5.Соціометрична процедура проводиться груповим методом, його проведення не вимагає великих часових витрат (до 15 хв.). Вона дуже корисна в прикладних дослідженнях, особливо в роботах по удосконалюванню відносин у колективі.

До недоліків методу соціометрії відносять наступні:

1.Специфічність і ситуативність картини, що виявляється (фіксація переважно емоційних відносин, що виражаються в симпатіях і антипатіях; не виявляються дійсні мотиви виборів і ін.);

2.Можливість навмисного спотворення результатів в умовах неанонімного тесту;

3.Обмеженість можливостей, зокрема, через динамічність відносин, яку важко уловити.

Що ж дозволяє виявити соціометричне опитування? По-перше, соціометрія дозволяє визначити полягання взаємин в організації і на цій основі виявити її неформальну структуру (мікрогрупи, неформальних лідерів, соціометричний статус кожного члена групи, його потребу в спілкуванні і психологічну сумісність з іншими і ін.)

По-друге, соціометрія дозволяє оцінити авторитет різних членів групи, виявити їх місце в неофіційній структурі організації.

По-третє, соціометричне опитування дозволяє визначити рівень групової згуртованості і роз'єднаності як різних підгруп, так групи в цілому.

По-четверте, соціометрія дозволяє виконати психотерапевтичну функцію. Участь в соціометричному опитуванні спонукає випробовуваних до подальшого аналізу своїх відносин з іншими співробітниками і нерідко стимулює коректування власної поведінки.

Нами була використана соціометрична методика «Секрет», спрямована на дослідження комунікативних навичок дітей дошкільного віку, дослідження взаємин між дітьми в групі дитячого саду та визначення рівню взаємодії в групі дошкільнят.

Серед методів збору первинної соціальної інформації найпопулярнішим є метод опитування.

Опитування -- метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

За допомогою опитування можна одержати інформацію, яка не завжди відображена в документальних джерелах чи доступна прямому спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним, джерелом інформації є людина -- безпосередній учасник, представник, носій досліджуваних явища чи процесу. Вербальна (словесна) інформація, одержана завдяки цьому методу, значно багатша, ніж невербальна. Вона легше піддається кількісному опрацюванню та аналізу, що дає змогу широко використовувати для цього обчислювальну техніку. На користь цьому методу служить і його універсальність, оскільки під час опитування реєструють мотиви діяльності індивідів, результати цієї діяльності.

При опитуванні важливою є взаємодія психолога та опитуваного. Дослідник втручається у поведінку респондента, що, звичайно, не може не позначитися на результатах дослідження. Інформація, одержана від респондентів за допомогою опитування, відображає реальність тільки в тому аспекті, в якому вона існує в свідомості опитуваних. Тому завжди слід враховувати можливе спотворення інформації при застосуванні опитування, що пов'язано з особливостями процесу відображення різних аспектів соціальної практики у свідомості людей.

Плануючи збір інформації методом опитування, слід брати до уваги й умови, які можуть впливати на її якість. Однак зважити на всі обставини практично неможливо. Тому умови, не взяті до уваги, належать до випадкових чинників. Ними, наприклад, можуть бути місце і обставини проведення опитування. Ступінь незалежності інформації від впливу випадкових чинників, тобто її стійкість, називається надійністю інформації. Вона залежить від здатності суб'єкта давати одні й ті ж відповіді на одні й ті самі запитання, визначається незмінністю цих запитань і варіантів відповідей на них для всієї обраної сукупності респондентів або кожної з її груп.

Для підвищення надійності інформації слід дбати про незмінність якомога більшої кількості умов збору інформації: місцевих обставин опитування, порядку формулювання запитань і відповідей на них, впливів дослідників на респондентів у процесі спілкування.

Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний:

а) сприйняв потрібну інформацію;

б) правильно зрозумів її;

в) зміг згадати, за необхідності, події минулого;

г) обрав достеменну відповідь на поставлене запитання;

ґ) зміг адекватно висловитися.

Важливо також, щоб опитуваний не тільки міг, а й хотів щиро відповісти на запитання.

Якість первинної інформації значною мірою залежить від вимірювального інструменту -- соціологічного питальника (бланк інтерв'ю, анкета). Критеріями їх оцінки є стійкість і обґрунтованість.

Стійкість інструменту вимірювання -- ступінь відтворення результатів вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій самій групі і за тих самих умов.

Обґрунтованість інструменту вимірювання -- ступінь відповідності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик і характеристик, які планувалося виміряти.

Обґрунтований інструмент вимірювання повинен бути стабільним.

Перевірка якості вимірювального інструменту є складною, трудомісткою, але необхідною процедурою. Без неї не можливо визначити наукову значущість одержаних результатів.

Щодо достовірності зібраної інформації опитування передбачає такі основні фази:

а) адаптацію;

б) досягнення поставленої мети;

в) завершення опитування.

Кожне опитування починається з фази адаптації, під час якої у респондента створюють мотивацію до відповіді на запитання і готують його до дослідження. Фаза адаптації складається із звернення і декількох перших запитань. Звернення є зав'язком, початком опитування. Щоб респондент зміг надати потрібну інформацію, необхідно підготувати його до цього: пояснити зміст питальника, мету опитування, при роботі з анкетою -- правила її заповнення, і, поступово ставлячи запитання, підвести його до теми дослідження. Основне завдання -- встановити контакт з респондентом, «зав'язати розмову». Тому нерідко психолог формулює спершу запитання, відповіді на які не дають пов'язаної з темою дослідження інформації, але залучають опитуваного до розмови.

Складніше сформувати в опитуваних мотивацію до участі у дослідженні. Для цього необхідно їх зацікавити, зачепивши актуальні життєві проблеми. Формулювання мети дослідження, пояснення можливості використання його результатів для задоволення потреб респондентів -- все це актуалізує участь в опитуванні, стимулює прагнення респондента надати достовірну інформацію.

Однак дослідження не завжди пов'язані з потребами опитуваних. Так, при опитуванні експертів звернення повинно відповідати таким мотивам, як престижні міркування, прагнення принести користь іншим. До опитуваного звертаються як до компетентного спеціаліста, експерта з досліджуваної проблеми.

На вірогідність одержаної в процесі опитування інформації впливає побоювання респондента, що його відверті відповіді стануть відомими іншим людям, керівництву і будуть використані йому на шкоду. Анонімне опитування зменшує вплив цього чинника і підвищує достовірність соціологічних даних.

Основний зміст другої фази опитування -- досягнення поставленої мети -- полягає у зборі основної інформації, необхідної для вирішення сформульованих завдань.

Остання фаза -- завершення опитування. Наприкінці питальника вміщують функціонально-психологічні «легкі» запитання, які знімають напруження у респондента і дають змогу йому виявити свої почуття.

Опитування класифікують за різними критеріями. За характером взаємозв'язків соціолога і респондента їх поділяють на заочні (анкетні) та очні (інтерв'ю), кожен з яких має свої різновиди; за ступенем формалізації -- стандартизовані і нестандартизовані (вільні); за частотою проведення -- одноразові й багаторазові; за охопленням об'єкта -- суцільні й вибіркові.

Опитування можуть проводитися як інтерв'юерами, так і через питальник, який респондент отримує поштою або Інтернетом.

Методи опитування в психології мають допоміжне значення, зазвичай вони доповнюють спостереження і експеримент. Іноді опитування включається в ці методи дослідження як їх складова частина. Результати опитування обробляються зазвичай статистичними методами.

Для успішного проведення опитування необхідно виконання ряду правил: опитування не повинен бути надто трудомістким; питання повинні бути зрозумілі досліджуваному; не слід ставити навідних запитань, оскільки вони можуть зумовити характер відповідей і зробити їх недостовірними; відповідає на питання повинен бути впевнений в доцільності опитування і не боятися негативних наслідків відповідей. Опитування звичайно передує передмовою, що створює атмосферу довіри і розуміння єдності цілей дослідника і опитуваного. Можливість не вказувати своє прізвище на опитувальному листі у ряді випадків дозволяє отримати більш повну інформацію.

Переваги: недорогі, можливість вивчення актуальної інформації, можливість одноразового отримання великої кількості інформації (числових даних), результати опитування легко презентувати.

Вади опитування: люди часто не кажуть правду (особливо про особисті питання), люди роблять помилки (навіть намагаючись дати правдиву відповідь), важко зробити репрезентативну вибірку, люди часто відмовляються від участі в опитуваннях, ще менше людей повертає питальники під час самоопитувань, скласти добрий питальник дуже важко.

Види опитування: опитування бувають описові та аналітичні.

Опитування може бути: усним та письмовим.

Різновид усного опитування - метод бесіди - являє собою вільний діалог між дослідником і досліджуваним на певну тему.

Метод інтерв'ю - різновид бесіди. На відмінну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній обстановці, під час інтерв'ю дослідник ставить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника.

Метод анкетування (різновид опитування) - це письмове опитування за допомогою попередньо складеного переліку запитань.

Метод тестів. Тест - це стандартизований метод, що використовується для вимірювання якостей і здібностей особистості, тобто короткочасне для визначення рівня розвитку деяких особливостей особистості.

Види: тести успішності; тести визначення (загальних, спеціальних) здібностей; індивідуальні; групові; спеціальні; інтелектуальні; тести досягнень; особистісні тести; інтересів; мотивів; установок; цінностей; проективні, тощо

Найважливішими характеристиками тесту є:

1.Надійність - ступінь узгодженості результатів, одержуваних при багаторазовому застосуванні тестової методики;

2.Валідність - показник точності, з якою методика вимірює ту якість, для вимірювання якої вона призначена.

Методи збору даних - інтерв'ю (індивідуальні та групові, телефонні та персональні) та самоопитування (під наглядом або без нього). На відміну від глибинних, інтерв'ю під час опитувань коротші та більш структуровані. Опитники - це списки питань.

Наше дослідження особливостей спілкування дітей в дошкільному віці проходило у листопаді 2013 року в Безіменському дитячому садку № 1. Дослідження проводилося з дітьми 3-6 років у вигляді гри «Секрет», в першу половину дня. В дослідженні приймали участь 14 дітей дошкільного віку.

В даній групі дошкільників було проведено дослідження спілкування дітей дошкільного віку. Метою дослідження було виявлення особливостей спілкування дітей дошкільного віку.

Завданням дослідження було вивчення комунікативних навичок дітей дошкільного віку.

Перед початком дослідження проходило знайомство та були створені довірливі відносини між дослідником і випробуваними.

2.2 ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ.ПІДВЕДЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

На першому етапі дослідження були досліджені комунікативні навички дітей дошкільного віку.

Вітчизняні психологи, певний проміжок часу, розглядали комунікативні навички головним чином у контексті діяльнісного підходу, суть якого полягає в тому, що всі психічні властивості людини виявляються тільки в діяльності і зумовлюють придатність індивіда до виконання певних її видів. Вони включають орієнтуючу (соціоперцептивну) та операційну (виконавчу) складові.

Прихильники психологічного підходу вважають комунікативні навички системою індивідуально-психологічних і фізіологічних ресурсів особистості, що забезпечують оптимальність спілкування між партнерами.

В традиціях соціально-психологічного підходу, комунікативні навички пояснюються як такі, що знаходять вияв на рівні реалізації трьох сторін спілкування (комунікативній, перцептивній, інтерактивній) і передбачають розвинений рівень соціально-психологічної адаптації індивіда, вміння психологічно впливати на оточуючих, переконувати їх і прихиляти до себе.

Тобто, це навички до побудови таких міжособистісних відносин, які забезпечують успішність у спілкуванні і психологічну сумісність у різних сферах взаємодії. Вони пов'язані із різними підструктурами особистості і виявляються у навичках суб'єкта вступати у соціальні контакти.

Таким чином за допомогою методики «Секрет» були виявлені такі результати.

Таблиця 2.1.

Розподілення дітей за рівнем спілкування в групі (%)

На підставі даних визначимо статусне положення кожної дитини і розподілимо всіх дітей по умовним статусним категоріям:

1. «Бажані» (6-7виборів) - Юшковец Поліна.

2. «Прийняті» (3-5виборів) - Мезенцева Настя, Уткін Ілля, Ігор Гааг, Миколаїв Кирило, Шустикова Галя, Новикова Віка, Самойлов Мишко.

3. «Пропущені» (1-2 вибору) - Халупа Ліза, Яковенко Света, Кирпичева Анна, Череніченко Поліна, Слівніцін Саша, Сидоров Микита.

4. «Ізольовані» (0 виборів) - ні.

Рівень добробуту взаємин у групі - це співвіднесення 1 +2 і 3 і 4.Значіт: 1 +7 і 7 +0, т.о. виходить високий рівень взаємодії, так як 1 і 2 показник більше, ніж 3 і 4 це свідчить про високий рівень благополуччя в групі.

Емоційне благополуччя чи самопочуття дітей в системі особистісних взаємин залежить і від числа взаємних виборів, визначається коефіцієнт взаємності (КВ):

КВ = (Р1 / Р) * 100%,

де Р - загальне число виборів, зроблених в експерименті; Р1 - число взаємних виборів . Значить: КВ = 13/42 * 100% = 31% - це говорить про емоційний благополуччя і про високий відсоток взаємності, що говорить про наявність мікрогрупи в колективі. Виявлено 4 мікрогруп: 1.Юшковец Поліна, Гааг Ігор, Шустикова Галя; 2. Самойлов Міша і Гааг Ігор; 3. Шустикова Галя, Яковенко Света; 4.Уткін Ілля, Сидоров Кирило, Слівніцін Саша.

На другому етапі були виявлені причини ізоляції та визнання дошкільнят у групі.

На підставі соціометричного експерименту ми виявили «ізольованих», "неприйнятих" дітей і спостерігали за їх поведінкою, ставленням до них інших дітей групи у всіх видах діяльності і у всіх режимних моментах, а також за реакціями дорослих на ті чи інші ситуації. На кожну «ізольовану» дитину заводили щоденник спостережень, куди записувались всі факти її поведінки. Крім цього аналізувались умови сімейного виховання дітей, їх поведінка і особливості спілкування у попередні роки перебування в дитячому саду, їх взаємини не тільки з однолітками, але і дорослими. Дослідження доповнюють індивідуальної бесідою з кожною «ізольованою» дитиною.

Фактичний матеріал спостережень заносимо в таблицю (Додаток С).

На третьому етапі дослідження ми виявили лідируючих дітей у групі, за якими спостерігали у різних режимних моментах і в різних видах діяльності. Для цього на кожну дитину-лідера заводили щоденник спостережень, де фіксували способи спілкування, його зміст і широту, прояви активності. У щоденнику відзначалися і особливості спілкування лідера з дорослими (вихователями, батьками). Крім цього при складанні характеристики лідера враховували умови і характер виховання вдома і в дитячому саду в попередні роки.

Таблиця №3

Особливості поведінки лідера в різних видах діяльності

Таким чином, можна зробити висновок щодо лідируючих якостей Поліни Ю. - це впевненість, імпульсивність; комунікативність відбувається взаємодія з усіма членами групи; зацікавленість у тій справі яке вона виконує; екстравертованність, відкритість,присутні мотиви, які спонукають її прагнути до активних дій.

Також ми з'ясували причини ізоляції дошкільнят, які можуть бути приховані:

* в особистісних якостях;

* в труднощах взаємин з однолітками.

У більшості випадків - це труднощі операційного та мотиваційного характеру. Труднощі операційного характеру (I тип): недостатня розвиненість ігрових навичок і умінь, відсутність позитивних форм взаємодії і спілкування з однолітками. Труднощі мотиваційного характеру (II тип): розбіжність провідних потреб дитини і однолітків у групі; егоїстична спрямованість у поведінці. Можуть поєднуватися обидва типи.

Що ж до особливостей розвитку спілкування з однолітками, то діагностика виявлення рівня розвитку спілкування з однолітками по основними параметрами спілкування дала хороші результати.

Більшість дітей, хоча й не завжди, виявляють ініціативу; їх ініціативні звернення до сверстника ще не відрізняються наполегливістю, проте вони, погоджуються грати друг з одним, відгукуються на пропозицію робити щось спільно; діти епізодично висловлюють емоційний стан (всміхаються, сердяться), використовують жести і знайомі слова, фрази у відповідь звернення ровесника - це у своє чергу свідчить, що в дітей розвивається потреба у спілкуванні один з одним, складаються передумови задля їх подальші взаємодії.

Отже, з отриманих результатів діагностичного дослідження, ми в змозі зробити висновок, що дітям старшого дошкільного віку притаманні такі особливості спілкування як: інтерес до сверстника, прагнення дитини привернути увагу однолітка до своїх дій, бажання дітей діяти спільно, прагнення підлаштуватися під них, наслідування дій однолітка, бажання робити щось разом, відсутність ввічливості, щедрості.

Слід пам'ятати, що у центрі взаємодій дітей між собою перебуває дорослий. Саме він допомагає дитині виділити однолітка і спілкуватися із ним на - рівних.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

В результаті поведеного емпіричного дослідження проведеного з дошкільнятами 5-6 років було виявлено, що згуртованість групи перебуває на середньому рівні, емоційне благополуччя в групі в нормі. Не було виявлено «ізольованих» дітей, що говорить про те, що в групі діти один з одним взаємодіють і немає жодної дитини, яка би залишалася на самоті або взагалі не з ким не спілкувався. Але при цьому присутні «пропущені» діти причини сховані в особистісних якостях, в труднощах взаємини з однолітками. Відсутність позитивних форм взаємодії і спілкування з однолітками, егоїстична спрямованість в поведінці, сором однолітків у деяких видах діяльності, також можливі причини переходу або з одного садка в інший, або з однієї групи в іншу, тому що діти не можуть звикнути і тому спочатку не приймають.

Також був виявлений один лідер в групі. При спостереженні в групі були виділені активні способи спілкування, прояву активності у видах діяльності (ігровій, конструктивній, образотворчої, трудової).

Загалом соціометричні дані показали, що спілкування з однолітками в дитячому садку носить ситуативний характер, тобто сьогодні я граю з тим-то, так як він мені дав іграшку. Комунікативні навички дітей тільки формуються. Дошкільнята вже не тільки розповідають про себе, а й звертаються з питаннями до однолітка. Їх спілкування тільки починає набувати внеситуативного характеру.

Отже головне прагнення до комунікації народжується із прагнення дитини до самопізнання і самооцінки. Сфера контактів з рівними собі грає важливу роль в спільному психічному розвитку дитини. Спілкування з рівним партнером складає благодатні умови для пізнання дітьми своїх можливостей шляхом вільного виявлення творчого, оригінального початку. Спілкування з однолітками стимулює розвиток ініціативності дошкільників. Основним змістом спілкування однолітків в ранньому віці стають спільні ігри, саме взаємини у спільних іграх формують здатність входити у товариство гравців, діяти в ньому певним чином, встановлювати товариські і дружні стосунки.

Спілкування має велике значення у формуванні людської психіки, її розвитку і становленні розумної культурної поведінки. Через спілкування з психічно розвинутими людьми людина набуває всі свої вищі пізнавальні здібності і якості.

ВИСНОВКИ

Отже, дана робота показала, наскільки велике значення має спілкування для психічного розвитку дітей в дошкільному віці.

У процесі спілкування, дитина засвоює соціокультурні норми і правила, носієм яких є дорослий. До старшого дошкільного віку у дітей з'являється потреба в доброзичливій увазі однолітка. З'являється інтерес до однолітка як до особистості, важливою і цікавою незалежно від її досягнень і предметів, якими вона володіє. Уміння співпереживати, підтримувати однолітка неможливо без високого рівня розвитку міжособистісних відносин, які формуються тільки в процесі спілкування.

Оскільки спілкування в дошкільному віці є найважливішою діяльністю розвитку і становлення особистості дитини, необхідно створювати умови для ефективного формування процесу спілкування, налагодження контактів та міжособистісних відносин. Дітям, з високим рівнем психічного розвитку та, відповідно, благополучним в спілкуванні, легше адаптуватися до нової ситуації соціального розвитку, до нової діяльності і, в цілому , до всіх змін.

У цей час у спілкуванні дитини з однолітками виникають досить складні взаємини, істотно впливаючи на розвиток її особистості. Бо спілкування з дітьми - необхідна умова психологічного розвитку дитини. Потреба в спілкуванні рано стає її основною соціальною потребою. Спілкування з однолітками відіграє важливу роль в житті дошкільника. Воно є умовою формування громадських якостей особистості дитини, прояву і розвитку початків колективних взаємин дітей у групі дитячого саду.

Таким чином, в цій роботі з вивчення спілкування дошкільників ми дійшли висновків :

1.Взаємовідносини дітей дошкільного віку не досить стійкі.

2.Основними мотивами вибору є - ігрові, трудові і моральні.

3.Вдалим методом тренування встановлення взаємовідносин є спільна діяльність.

4. Міжособистісні відносини - особистісно значуще, емоційно - когнітивне відображення людьми один одного в процесі міжособистісної взаємодії . Їх специфічна риса - емоційна основа, тобто міжособистісні відносини будуються на основі певних почуттів, що народжуються у людей по відношенню один до одного.

5. Визначивши положення кожної дитини в групі і її соціометричний статус можна проаналізувати структуру міжособистісних відносин у цій групі.

6 . В основі розвитку міжособистісних відносин у групі лежить потреба в спілкуванні, і ця потреба змінюється з віком. Якщо 2 - 3 - річні діти практично не спілкуються з однолітками, і більш значущим для них є дорослий, то в старшому дошкільному віці спілкування з дорослими поступово йде на другий план.

Тож слід звернути увагу на те , що у дошкільнят велике значення має оцінка особистих якостей дитини, позитивні особистісні якості стають одним з мотивів вибору дітьми один одного для спільної діяльності і спілкування. Те чи інше положення дитини в системі особистих взаємовідносин не тільки залежить від певних якостей його особистості, але , в свою чергу, сприяє виробленню цих якостей.

Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури та проведене практичне дослідження підтверджують поставлену гіпотезу: особистісні якості старшого дошкільника впливають на його положення в системі міжособистісних відносин, також здійснюючи вибір однолітка для спілкування та сумісної діяльності, дошкільники керуються його особистісними якостями, комунікативними навичками та вміннями.

Размещено на Allbest.ru