Рольові та ділові ігри у тренінгу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття гри

2. Рольова гра в тренінгу

3. Ділова гра

4. Порівняння ділової та рольової ігор

Висновок

Список літератури

Вступ

Серед активних методів навчання чільне місце належить грі. Є багато концепцій ігрової діяльності. їх численність зумовлена як різними методологічними підходами, з погляду яких визначається гра, так і складністю та різноманітністю феномену гри та її функцій.

На думку науковців, гра - це особлива форма життя, вироблена або створена суспільством для керування розвитком молодого покоління; тобто це особливе педагогічне творіння, хоча створили її не окремі люди, а суспільство в цілому. Сам процес виникнення гри був «масовим», у ньому природно-історична закономірність проявлялася у різноманітній свідомій діяльності окремих людей.

Гра - це наслідок діяльності, за допомогою якої люди перетворюють дійсність, змінюють світ. Сутність людської гри полягає у здатності перетворювати навколишній світ, відтворюючи його. У грі формується й виявляється потреба індивіда стати суб'єктом, керівником своєї діяльності, впливати на світ. Головним у грі є не результат, а сам процес, переживання, пов'язані з ним. Хоча ситуації, у яких грає людина, уявні, дії та переживання, почуття реальні. Тому, з погляду психології, гра виникає тоді, коли з'являються потреби, що не можуть реалізуватись у певний момент життя. У такому сенсі гра - це реалізація підсвідомих бажань, але не одиничних, а узагальнених.

Діючи в уявному полі, у вигаданій ситуації людина вільна, тобто сама визначає свої вчинки, зважаючи на власне «Я», одночасно підсвідомо підкоряючись правилам гри, що непомітно для гравця розвиває вміння визначати мету, прогнозувати наслідки, вибирати краще рішення в конкретних обставинах, виконувати власні задуми, діяти активно та цілеспрямовано. Навчальна і виховна функції, цінність гри полягають у тому, що, керуючи змістом і правилами гри, можна непрямо управляти процесом формування та розвитку необхідних професійних якостей, стимулювати ініціативу, самостійність гравців у ході виконання ігрових завдань.

Мотиви ігрової діяльності містяться у ній самій і здатні виконувати роль «пускового пристрою» для формування інших (навчальних, професійних) мотивів. Гра перетворює студента в суб'єкта педагогічного процесу, забезпечує формування принципів певної діяльності (яка імітується), вольових якостей, цілісного досвіду, необхідного в майбутній професії. Ця властивість гри зумовлює її місце у навчальному процесі. Отже, гра - діяльність, що імітує реальні дії або умови, основною метою якої є процес, а не результат. Тому гра є ефективним методом навчання в будь-якому віці.

1. Поняття гри

рольова ділова гра тренінг

Б.Г. Ананьєв, одне із основоположників вітчизняної психологічної науки, пише, що гра посідає чільне місце у соціальному формуванні людини, як суб'єкта пізнання й агентської діяльності. У штучно відтворених умовах людина програє різні життєві і виробничі ситуації, що необхідним його розвитку, зміни його соціальних позицій, ролей у суспільстві, на формування фахових зацікавлень, потреб і навиків.

Французький учений Р. Калуа у роботі «Структура і класифікація ігор» визначає загальні характеристики, за якими гра вільна (учаснику немає жодних зобов'язань), ізольована в часі та просторі, регламентована правилами, у ній створюється і підтримується високеемоціанально-інтелектуальна напруга учасників системою управління, їх взаємодією.

До ознаками гри спеціалісти відносять насамперед ігровий контекст, до складу якого: ігрову зону (реальну чи психологічну); час і, у межах яких здійснюється ігрове дію. Контекст гри це, за словами М.М. Бахтіна, атмосфера швидких і різких змін, ризику і звершень.

І.В.Вачков відмітає, що гра «створює нову модель світу, прийнятної її учасників. У межах цієї моделі задається нова уявна ситуація, змінюються семантичні сенси предметів і безкомпромісність дій, часто «спресовується» час, вщерть повнячись інтелектуальними й емоційнішими подіями».

Будь-яка гра немислима без правил, які, за словами А.Р. Асмолова, «вважатимуться повноважними представниками тенденції до стійкості, стабільності, повторюваність життя». І «ніякі правила, прийняті грі, не дозволяють передбачити все ходи, всіх можливих варіанти, тобто. виходить, що гра - це водночас як і сховище норм, зберігаючи стійкість буття, і школа соціалізації, готовності до непередбачуваності життя».

З одного боку, гра є жорстку структуру, оскільки він жадає від учасників обов'язкового дотримання правил, які її хід. З іншого правил гри, обмежуючи ступеня свободи, допускають, проте, різноманітні імпровізації і варіативність поведінки.

Отже, гра утворює суперечливе єдність свободи й необхідність, заданості і гіпотетичності, жорсткості ігрових обставин й умовності поведінкових кордонів.

Серед психологів інтерес до гри вже є традиційним. Досить назвати лише окремих авторів класиків психології, - займалися проблемами гри: Бюллер, А. Валлон, Л. З. Виготський, Гросс, А. У. Запорожець, Коффка, А. М. Леонтьєв, Ж. Піаже, З. Л. Рубінштейн, З. Фрейд, У. Штерн, Д. Б. Ельконін.

У психології практично загальноприйнятої є думка, за якою гра служить ефективним засобом соціалізації і адаптацію обставинам життя, нейтралізації cтресо породжуючих навантажень і, отже, засобом оздоровлення.

На думку ряду дослідників, психологічними механізмами гри є заміщення, витіснення, сублімація. Причому динаміка заміщення у грі розгортається в підметі контролю і експериментуванню просторі, що відрізняє гру від ірраціональних і ідеальних засобів і сфер заміщення (сновидінь, фантазій). Через це гра перетворюється на одне з найважливіших коштів психотерапії і психотренінгу.

2. Рольова гра в тренінгу

Рольова гра -- складна системна інтерактивна техніка, у процесі застосування якої використовується рольова структура ведення заняття, тобто певний набір ролей, які регламентують діяльність і поведінку його учасників.

Організаційною одиницею рольової гри виступає умовна проблемна ситуація. Вона розгортається у процесі заняття як окремий сюжет. В його основу може бути покладена навчальна або реальна управлінська (професійна) проблема, формування якої містить відповідне питання (або серію питань).

Для проведення рольової гри, крім проблемної ситуації, також необхідний достатній для відтворення такого сюжету набір ролей (учасників управлінської ситуації), які розподіляються між учасниками заняття. Кожній особі, що бере участь у грі, відведена певна роль у вигляді рольових приписів від керівника, яких вони мусять дотримуватися протягом гри.

Рольова гра проходить у кілька етапів.

Спочатку керівник заняття повідомляє учаснику тему, мету, ознайомлює всіх партнерів зі змістом кожної ролі, після чого створюються рольові групи.

Далі здійснюється опанування ролей і з'ясування суті проблемного питання чи сутності ситуації.

Протягом наступного стану учасники гри готуються безпосередньо до обговорення проблеми чи відтворена ситуації, тобто формують спільну думку щодо питань, які їм належить опрацювати па занятті, або ж виробляють стратегію поведінки в управлінській ситуації, закладену певною роллю.

У міру готовності учасників гри починається етап обговорення проблеми або відтворення «реальної» управлінської ситуації. Виголошення міркувань послідовно надається різним рольовим групам, які висловлюють власну позицію з аналізованої проблеми або ж моделюють необхідні «конфліктні» дії.

Протягом гри керівник визначає смислову лінію аналізу теоретичної проблеми або управлінської ситуації, порушує чи ставить додаткові запитання і завдання. Він заохочує до гри всіх присутніх в атмосфері доброзичливості, взаємодопомоги, рівноправності. Керівник завершує заняття підбиттям підсумків, наголошуючи на змісті та реалізації психолого-методичного замислу.

У сучасній психологічній науці існують різні класифікації рольових ігор. Однією з можливих є така класифікація, якої дотримуються автори даного розділу і в основі якої лежить тип завдань та ролей, що використовуються під час гри. Отже, виділяють навчально-рольові та ділові ігри.

Основне призначення навчально-рольової гри полягає в тому, щоб за допомогою так званих «навчальних» ролей розв'язати такі завдання:

* залучити всіх учасників заняття до обговорення теоретичних проблем організаційної психології;

* виділити основні аспекти і методи аналізу актуальних проблем конкретної теми або навчального курсу в цілому;

* сформувати позитивне ставлення, інтерес до проблеми, що обговорюється. Враховуючи те, що активність учасників занять досить часто обумовлюється не лише зовнішніми факторами (наприклад, формою організації спільної діяльності), а й внутрішніми (інтерес до порушеної проблеми, позитивне ставлення до інших учасників гри, достатній рівень знань та комунікативних умінь тощо), застосування навчально-рольової гри доцільне в тих випадках, коли внутрішні фактори відсутні або недостатньо виражені.

Забезпечуючи досить жорстку регламентацію пізнавальної діяльності учасників занять при відтворенні ними різних за змістом і призначенням ролей, навчально-рольова гра стимулює і прискорює їхню активність, сприяє поступовому переходу до пробудження спонтанної, тобто нерегламентованої активності під час застосування складніших і менш регламентованих занять (групова дискусія тощо).

Структура навчально-рольової гри передбачає наявність трьох типів рольових груп: «генератори ідей», «критики», «арбітри».

«Генератори ідей» відшукують оптимальні варіанти розв'язання проблемного питання чи управлінської ситуації, окреслюють різні шляхи їх вирішення, обґрунтовуючи свою відповідь як теоретично, так і па конкретних прикладах.

Функція групи «критиків» полягає в тому, щоб критично і водночас конструктивно аналізувати відповіді «генераторів ідей». З цією мстою вони ставлять питання репродуктивного або проблемного характеру, що допомагають уточнити точку зору «генераторів ідей» або розкрити наявні в ній суперечності. На основі аналізу проблемного матеріалу «критики» формулюють власні пропозиції щодо розв'язання питання, або ж коли слушне рішення вже знайдено «генераторами ідей», його чіткіше формулюють і обґрунтовують.

«Арбітрам» надається право спільно прийняти найбільш оптимальне рішення, використовуючи у разі необхідності потрібну довідкову, наукову літературу, періодичну пресу тощо. Крім того, «арбітри» мають оцінити ефективність роботи кожної групи як за змістом (оцінка внеску певної групи у розв'язання проблемного питання, аналіз самого процесу пошуку правильного рішення), так і за доцільністю методичних прийомів (як була налагоджена спільна робота членів кожної групи, характер активності учасників обговорення).

За допомогою навчально-рольової гри можна розв'язати різні навчально-рольові завдання. Найтиповіші з них:

* організація керівником заняття сумісної роботи з його учасниками для виділення істотних ознак основних понять організаційної психології (за окремою темою або курсом в цілому);

* забезпечення керівником заняття активного обговорення проблемних питань (чи проблемних ситуацій), що мають теоретичний характер.

3. Ділова гра

Ділова гра найчастіше застосовується на вирішення організаційно-виробничого завдань як безпосередньо на підприємствах і установах, і для підготовки та перепідготовки керівних і інженерних кадрів [2].

Історію їх виникненню фахівці будують до 1932 року, коли М. М. Бірштейн провела у Ленінграді ділову гру по організаційно-виробничому випробувань. У 1966 року була створена перша великомасштабна ділова гра «Реформа», 1968 року ділова гра «Астра» (Ленінградський фінансово-економічний інститут, професор І. М. Сіроєжкін.). Було створено кілька наукових центрів для розробки теорії та практики ділових ігор (Москва, Санкт-Петербург, Київ, Новосибірськ, Челябінськ та інших.), постійно проводяться семінари по активним методам навчання.

Особливо широко ділові гри залучатися останніми роками. Нині у світі використовується понад 2000 ділових ігор.

І. В. Вачков пропонує розглядати п'ять видів ділових ігор:

1. Виробничі

2. Організаційно - діяльнісна

3. Проблемні

4. Навчальні

5. Комплексні.

У психологічних тренінгах ділові ігри використовуються, але, зазвичай, у кілька «урізаному» вигляді, що зазвичай позначається дефіцит часу й провідний віддає перевагу більш «терапевтичним» процедурам. Адже, хай ішлося, ділові гри все-таки "ділові", а чи не "психологічні". Вони більшою мірою пов'язані з націленістю влади на рішення адміністративних, виробничих чи то навчальних завдань.

Ділова гра спрямована на те, щоб імітуючи реальні управлінські ситуації за допомогою «справжніх», а не «навчальних» ролей, забезпечити формування умінь і павичок, необхідних для ефективного розв'язання управлінських ситуацій. Введені до використання ролі відображають функції тих реальних посадових осіб, які беруть участь у вирішенні конкретних проблем («директор заводу», «президент фірми», «керівник лабораторії» тощо). Вид професійної діяльності, у процесі виконання якої виникають управлінські проблеми, визначає тип ділових ігор (бізнесові, освітньо-педагогічні, військові).

Ділова гра може сприяти розвитку певних особистісних якостей її учасників:

* знижувати ригідність та стереотипність мислення;

* підвищувати здатність до творчості;

* посилювати почуття відповідальності за результати прийнятих рішень в ситуації управлінського ускладнення;

* сприяти становленню толерантності у спілкуванні;

* впливати па адекватність самооцінки;

* орієнтувати па самопізнання, самоаналіз та самовдосконалення особистості тощо.

Необхідними умовами проведення ділової гри є:

* відбір управлінських та професійних ситуацій, які б відповідали професійним інтересам та рівню підготовки учасників заняття;

* адекватне, відповідне змісту конкретної діяльності і ситуації, вивчення «конфліктних» ролей;

* повноцінне виділення критеріїв і показників оцінки результативності роботи учасників гри.

Крім того, ефективність ділової гри досягається за умови дотримання принципу переміни ролей, спрямованого па засвоєння всіма учасниками гри різних рольових функцій, а також принципу рольової перспективи, що забезпечує поступове опанування учасниками ділової гри дедалі складнішими і відповідальнішими ролями і, відповідно, павичками, необхідними для запобігання та розв'язання конфліктів.

За допомогою ділової гри можна розв'язати такі завдання:

* закріпити теоретичний матеріал з організаційної психології по окремій темі або цілому навчальному курсу;

* сформувати практичні вміння та павички, необхідні для розв'язання певних типів психолого-управлінських завдань;

* сприяти усвідомленню необхідності та можливості запобігти і розв'язати певні психолого-управліпські ситуації.

З метою ефективної психологічної підготовки менеджерів авторами розроблено, крім загальних принципів проведення рольових ігор, спеціальну систему ігор. Наприклад, навчально-рольова гра на тему «Розробка посадової інструкції працівника» передбачала формування посадових інструкцій, які розкривають зміст найбільш важливих професійно-функцінальних ролей у сучасній організації. Для її проведення створювалися відповідні групи («генератори ідей», «опоненти . . «арбітри»), введення яких сприяло активному обговоренню змісту конкретних професійно-функціональних ролей. Результатом гри стає розробка учасниками заняття посадових інструкцій, які стосувалися змісту конкретних професійно-функціональних ролей.

Або, скажімо, розроблена авторами ділова гра «Прийом на роботу» моделювала ситуацію прийому керівником організації па роботу нового працівника. Основна мета гри полягала в тому, щоб проаналізувати, наскільки керівник організації, окрім основних вимог до майбутньої роботи працівника, намагається ознайомитися з його потребами і визначити програму подальшої індивідуальної роботи з ним. Наприклад, під час роботи з представниками освітніх організацій у процесі гри можуть моделюватися як різні за своїм управлінським статусом ролі керівників освітніх закладів («директор школи», «завідувач райво (міськво)» тощо), так і різні за своїм змістом ролі працівників, які влаштовуються на роботу («молодий спеціаліст», «досвідчений вчитель, який змінив місце роботи» та ін.).

Крім того, існують й інші рольові ігри, присвячені, наприклад, розробці концепції діяльності організації, формуванню «управлінської» та «виконавчої» команди, які теж потребували конкретного «проектування» загальних принципів проведення рольових ігор.

Разом з аналізом конкретних управлінських ситуацій у процесі психологічної підготовки менеджерів і персоналу організацій доцільно застосовувати соціально-психологічний тренінг, який дозволяє відпрацювати, «відтренувати» у слухачів психолого-управліпські та психолого-професійні вміння і павички, необхідні для забезпечення ефективної діяльності та розвитку організації.

За останні два-три роки в закордонних психолого-управлінських виданнях з перекладом українською мовою чітко розкрито зміст соціально-психологічних тренінгів, спрямованих на розв'язання актуальних психолого-управлінських завдань:

* відбір персоналу в організації;

* забезпечення успішної адаптації персоналу організації;

* формування ефективного ділового спілкування керівників та працівників;

* попередження та розв'язання конфліктів в організації;

* формування лідерських якостей керівників;

* формування «управлінської команди»;

* введення змін в організації;

* формування корпоративної культури.

Позитивно оцінюючи появу спеціалізованої літератури з питань проведення соціально-психологічного тренінгу, зазначимо, що проблема розробки змісту соціально-психологічних тренінгів, зокрема па матеріалі діяльності вітчизняних організацій, на жаль, перебуває на першому етані своєї розробки. Відтак авторами посібника було розроблено або адаптовано низку соціально-психологічних тренінгів, про які йтиметься у другій частині книги у процесі аналізу різних технологій діяльності організаційних психологів.

Послідовність використання активних методів та форм проведення занять не є чітко визначеною. В одних випадках аналіз певної проблеми теми може розпочинатися з проблемної лекції, де висвітлювались основні теоретичні питання, а закріплюватися матеріал може за допомогою ділових ігор, тренінгів тощо. В інших випадках «стартом» для розгляду теми може стати психологічний практикум, під час проведення якого слухачі можуть зацікавитися тими чи іншими характеристиками їх діяльності, а потім детально їх розглянути па проблемній лекції. Розгляд теми може також розпочинатися з «мозкового штурму», під час якого слухачі назвали б цілу низку певних особливостей управлінської та професійної діяльності, які в процесі подальшої лекції систематизуються та детально висвітлюються. Проблемно-пошукові методи навчання як основні можуть доповнюватися й інформаційно-репродуктивними методами, наприклад при ознайомленні слухачів з дуже важливою інформацією, фактами, цифрами. Застосування певної системи та послідовності методів і форм проведення занять визначається конкретною темою, особливостями аудиторії та реальною навчальною ситуацією.

Використання наведених вище різних видів інтерактивних технік буде представлено у другій частині посібника при розкритті змісту конкретних технологій роботи організаційних психології.

4. Порівняння ділової та рольової ігор

Якщо порівняти ситуацію ділової гри з тією ситуацією, з якою людина стикається у рольовій грі, то можна побачити кардинальні відмінності, зумовлені відсутністю імітаційної моделі в останньої, а значить, не передбачає зовнішньої матеріалізованій (у вигляді системи ігрових правил) експлікації орієнтовною структури та організації діяльності. У рольовій грі людина стикається про невизначеною ситуацією, коли при відсутності природного стихійного «організму», в якому існує реальні діяльність, необхідно цю діяльність відтворювати.

Дня того, щоб вирішити це завдання, граючий-виконавець тієї чи іншої ролі повинен привнести в "порожню" ситуацію вміст реальної діяльності. Таке привнесення, звичайно, можливо тільки на основі глибокого знання відтворної діяльності, соціальних ролей, що розігрується проблеми і вміння усвідомити, відрефлексувати дану діяльність і ту ситуацію, в якій вона здійснюється. По суті, учаснику пропонується проробити роботу по реконструкції систем орієнтирів, на які він спирається а ході реальної діяльності. Ці умови повторюють ту задачу, яку розв'язує актор, намагаючись виконати на сцені (тобто без природного виправдання) ту чи іншу дію.

Рольова гра не ефективна, просто «не йде», перероджується в дискусію, якщо учасники не знайомі з безпосередньо відтворюється діяльністю. Так, при організації переговорних ігор студенти не можуть налагодити природні переговори, а починають як би викладати теоретичний матеріал з проблеми, перетворюючи «Переговори» в теоретичну дискусію.

Вищевикладене дозволяє пояснити ще один цікавий факт:

Нібито випадкове відмінність в областях застосування ділових і рольових ігор. Його пояснюють тим, що ділові ігри запропоновані економістами і військовими, тому основна область додатка методу - економіка та політика, військова справа, а рольові ігри запропоновані соціальними психологами, тому основна область їх застосування - це тренінг комунікативних навичок. Хотілося б підкреслити не випадковість цього явища.

Висновок

За визначенням, гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається й удосконалюється самоврядування поведінкою.

У грі важливо не освоєння певних знань, умінь і навичок - це завдання тренінгу, а побудова особистого ставлення і особистого розуміння прожитих на грі подій. Особисте ставлення не може бути правильним або неправильним, воно або виникає, або ні. І ставлення гравців до гри може бути зовсім не таким, яке припускали організатори.

Необхідно конкретизувати деякі типові помилки при використанні ігрових методів у психологічних тренінгах:

Недостатній зв'язок отриманий в іграх досвіду з повсякденною реальністю, перетворення ігрових дій на самоціль.

Надмірно часте застосування ігор розважального плану при недооцінки інших методів, що веде до перетворення ведучого в масовика-витівника.

Ігнорування емоційного стану учасників (як байдужість, так і надмірно сильні емоції є перешкодою в роботі).

Втрата почуття такту, перетворення тренінгового заняття в «душевний стриптиз» або психотерапевтичну сесію.

Багато психологів так само говорять про те, що некоректна або безвідповідальна робота організаторів гри породжує безвідповідальне і вельми негативне явище - «ігроголізм». Тобто в такий стан справ, коли гра перетворюється для людини в єдиний простір дії. Людина використовує гру як компенсацію власної неуспішності в житті. Частіше за все це пов'язано з побудовою ігор за шаблоном: у декількох іграх поспіль повторюються ситуації, з яких гравці вже навчилися виходити. Після серії подібних ігор у гравців з'являється відчуття власної «крутості» - ми всі вміємо - і прагнення діяти тільки в освоєній вже області - у грі.

Список використаних джерел

1. Абдукадирова Л. Ю. Теорія і практика соціально-психологічного тренінгу Учеб. посібник. - Ф: Видавництво «ФГУ», 2005. - 192 с.

2. Грецов О. Г. Радість спілкування: соціально-психологічний тренінг для підлітків / Психологія у шкільництві: практичний психолог - професія нової доби. - СПб.: Йдеться, 2001. - 360 с.

3. Вачков І. В. Основи технології групового тренінгу. Учеб. посібник. - М:Ось-89, 1999. - 256. - с.

4. Винославська О. В., Бреусенко-Кузнєцов О. А., Зливков В. Л., Апішева А. Ш., Васильєва О. С. Психологія. Навчальний посібник / К.: Фірма "ІНКОС", 2005.- 351 c.

5. Ментс М. Ефективний тренінг з допомогою рольових ігор (Ефективне використання рольових ігор тренінгу). - СПб., 2001. - 350 с.

6. Ортинський В. Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с

7. Платов В. Я. Ділові гри: розробка, організація та проведення: Підручник. - М.: Профиздат, 1991. - 156 с.

8. Смид Р. Групова робота з дітьми і підлітками. - М., 2000.

9. Фопель К., Бар'єри, блокади і кризи у груповий роботі (збірник вправ). - М.:Генезис, 2003. - 259 с.

10. Як побудувати своє «Я» / Під ред. У. П. Зінченка. - М.: Педагогіка. 1991. - 384 с.

Размещено на Allbest.ru