Категорія норми у дослідженні та регулюванні функціональних станів людини

Результати ЕЕГ вимірювань також дозволяють говорити про те, що тип міжпівкульової організації мозку і динаміка міжпівкульових взаємовідносин можуть розглядатися як індикатори адаптації студентів до психоемоційних навантажень. Виявилося, що для осіб дезадаптованої (1-ї) групи в умовах психоемоційного навантаження характерним є збільшення на ЕЕГ питомої ваги повільнохвильової активності тета- і дельта- хвиль у порівнянні з вихідними значеннями, що було статистично незначущим у групі нормально адаптованих осіб. Студенти вказаних двох груп розрізнювалися у фоні за коефіцієнтом міжпівкульової асиметрії (КМА), який був достовірно вищим в осіб з нормальною адаптивною реакцією на стресове навантаження. При проведенні фотостимуляції спостерігалася різноспрямована динаміка КМА - він зменшувався у студентів другої групи і збільшувався у дезадаптованих осіб.

Проведений нами кореляційний аналіз виявив зворотну залежність загального індексу потужності альфа-ритму і рівня особистісної тривожності (r= -0,64, р<0,05), а також пряму кореляцію дисперсії середньочастотного спектру ритмограми з ситуативною й особистісною тривожністю (відповідно r=0,75 і r=0,68, р<0,05) лише у студентів 1-ї групи. Що стосується ідентифікації міри емоційного напруження в групі нормально адаптованих студентів, то лінійних кореляцій не отримано. Ймовірно існує нелінійна, складно-опосередкована залежність між особистісними і функціональними показниками, яка припускає наявність різної міри взаємозв'язку між вказаними показниками в залежності від функціонального стану й індивідуально-типологічних властивостей людини. У зв'язку з цим визначення меж норми безвідносно до встановлення того або іншого функціонального стану не можна вважати коректним.

Зроблено висновок про те, що погіршення функціонального стану людини відображається у збільшенні лінійних взаємозв'язків між компонентами системи і зменшенні їх варіативності. Характер взаємодії безлічі елементів системи знаходить своє відображення в частотному діапазоні різних ритмічних процесів, що відбуваються як в самій системі, так і при реорганізації її в метасистему. При цьому централізація рівня управління системою виражається в збільшенні періоду коливань, а інтенсивність модуляцій ритмічних процесів тими або іншими частотами вказує на міру залученості до регуляції ритму відповідного рівня управління. Згідно одержаних нами даних, найбільш показовими в ідентифікації стану психоемоційного напруження є низько- і середньочастотні складові частотних діапазонів як в спектрі ЕЕГ (тета-ритм), так і в спектрі РГ, а також зростання рівня тривожності, що виявляється за допомогою тестів MMPI і Спілбергера.

З вищенаведеного випливає, що використання тільки результатів психологічного тестування для оцінки міри психоемоційного напруження явно недостатнє. Необхідно розробляти об'єктивні методи діагностики функціонального стану і станів психоемоційного напруження, які можуть бути використані у психологічній та педагогічній практиці. А це, в свою чергу, вимагає розробки ефективних методичних підходів до оцінки результатів, що отримуються, в аспекті індивідуальної норми.

У шостому розділі "Експериментальні основи розробки концепції індивідуальної норми функціональних станів" показано, що закономірності розвитку функціонального стану, властиві конкретному суб'єкту, є одним із чинників, що визначають збереження психічного і фізичного здоров'я людини. Пізнання цих закономірностей тісно пов'язане з проблемою норми, яка трактується не як набір певних критеріїв оцінки, а як процес, пов'язаний із забезпеченням функціонального оптимуму. Вказується, що існуючий недолік методів, які використовуються при оцінці норми стану, полягає передусім у тому, що при реєстрації параметрів не розмежовуються варіація параметру, яка виникає при зміні стану, і його варіація в межах самого стану. При проведенні моніторингових спостережень для визначення меж норми, особливо в умовах значного психоемоційного напруження, доцільно будувати функції розподілу варіацій параметра відповідно кожному зі станів.

У підрозділі 6.1 "Модельні побудови і розробка алгоритму оцінки індивідуальної норми функціонального стану студентів на прикладі ритмо-кардіографічних досліджень" наведені уявлення про критерії оцінки індивідуальної норми, які базуються на частотних характеристиках серцевого ритму. Розглядається конкретний приклад побудови індивідуальної характеристики динаміки математичного очікування середніх значень частоти серцевого ритму (Mr-r) у студентів при пред'явленні їм різних навантажень інформаційного та психоемоційного характеру (виконання завдань тесту Равена в умовах штучно створеного дефіциту часу і виконання подумки арифметичних дій над двозначними числами). Серед цих студентів були виділені 2 групи: ті, хто успішно виконують завдання (ефективні), і ті, хто мають ускладнення при виконанні завдань (неефективні).

Факторний аналіз матриць кореляцій між частотними складовими спектрів серцевого ритму, отриманими як фонові та під час розв'язання арифметичних задач і при виконанні тесту Равена в умовах дефіциту часу, дозволив виділити три чинники: метаболічний (низькочастотний), васкулярний (середньочастотний) і респіраторний (високочастотний); незалежні вектори утворили осі трьохмірних векторних вегетативних просторів реакцій серцевого ритму у відповідь на навантаження. Виявилося, що найбільш значні відмінності між групами при розв'язанні арифметичних задач полягали в більш вираженому зменшенні дисперсії високочастотних складових серцевого ритму в групі неефективних осіб.

При неефективній переробці інформації, в ході виконання тесту Равена, істотно переважало прискорення серцевого ритму і спостерігалося зменшення дисперсії всіх частотних складових РГ, що свідчило про посилення активації симпатичної нервової системи і переважання оборонних рефлексів. По мірі виконання завдання спостерігалось збільшення часткової участі судинного (середньочастотного) компоненту в загальній дисперсії РГ, що вказувало на зростання психоємоційного напруження у цих осіб.

Ефективна діяльність приводила до зменшення частоти серцевого ритму і збільшення його дисперсії, що свідчило про вагусну активацію і відображало наявність орієнтувальної реакції і реакції уваги.

Зіставлення відносної участі параметрів, що контролюються, у відповідній реакції на стимули в ряді випадків показує на їх нерівнозначну представленність в загальній системній реакції в окремих індивідів, що проявляється або в переважанні дихального компонента, або судинного, або метаболічного і може оцінюватися як індивідуальна форма реакції з підвищеною частковою участю одного з компонентів.

Встановлена закономірність приводить до деяких важливих положень, які можна представити у вигляді наступних аналітичних залежностей. Суть їх полягає в тому, що певному стану системи відповідає суто обмежений діапазон варіацій дольового внеску в цілісну системну реакцію того або іншого параметра. При цьому чим меншою є напруженість стану, тим меншою є дольова участь компонента, що контролюється, в кінцевому результаті. Чим більша напруженість стану системи, тим буде меншим діапазон варіацій приросту параметра. Таким чином, одне із завдань визначення індивідуальної норми полягає в поділі варіації, яку несе в собі параметр при вимірюванні, на його варіацію в межах стану і варіацію за рахунок зміни самого стану з подальшим вивченням функції розподілу варіації приросту параметра і варіації стану.

Спираючись на ці уявлення, робиться висновок, що: а) нормою стану можна вважати такий стан, в якому забезпечуються максимальні умови взаємозамінності параметрів в мультипараметричних відносинах; б) нормою параметра, що контролюється, в даному конкретному стані у конкретного індивідуума буде таке його значення, при якому відзначається найбільший діапазон варіацій приросту параметра, а зону функціонального оптимуму складає відстань в одну сигму від цього значення. Для встановлення цих закономірностей доцільно використовувати навантажувальні стимули.

У сьомому розділі "Сучасні підходи до регуляції функціонального стану людини" показано, що для успішної діяльності в емоційно насичених ситуаціях першорядного значення набуває формування правильної стратегії індивідуальної поведінки людини, виховання у неї навичок довільного контролю, регуляції й управління власним психоемоційним станом, створення індивідуальної антистресової стійкості, особливо в осіб молодого віку.

У зв'язку зі сказаним в роботі наводиться детальний аналіз існуючих підходів до оптимізації психоемоційної та психофізіологічної сфер людини, розкриваються переваги і недоліки техніки холотропного дихання як найбільш концептуально розробленої моделі трансперсональної терапії. Наводяться дані літератури про те, що спектр переживань, які мають місце у процесі холотропного дихання, багато в чому схожий із тими феноменами, що можуть спостерігатися при різних методах сенсорної та моторної депривації, біозворотного зв'язку, електричної стимуляції мозку і т.п. (С. Гроф). У зв'язку з цим припускається існування деякого загального механізму, що веде до тих чи інших особистісних трансформацій. У той же час відзначається, що незважаючи на досить широкі можливості цієї психокорекційної техніки, вона до сьогоднішнього часу не одержала належного використання, а психологічні механізми, що спричинюють особистісні зміни, вивчені недостатньо.

У підрозділі 7.1 "Прикладні аспекти проблеми регуляції функціонального стану студентів" аналізуються психопрофілактичні і психокорекційні ефекти техніки холотропного дихання. У наших дослідженнях ця методика являла собою проведення циклу семінарів, що складалися з шести 3-годинних занять 3 рази на тиждень. Контроль змін здійснювався за допомогою методик, вказаних в табл.1. Тестування проводилося на початку і в кінці семінару з холотропного дихання.

Відмічені зміни зводилися до наступного: 1) соматичні та фізіологічні прояви, що полягали в змінах тонусу м'язів, ряду вегетативних показників, порушенні сприйняття часу і простору під час сеансу холотропного дихання; 2) зміни спектру частотних складових стаціонарної ритмограми у вигляді збільшення питомого внеску дисперсії середньочастотних компонентів РГ у загальну дисперсію серцевого ритму після сеансу холотропного дихання; 3) зміна електродермальних характеристик БАТ у бік їх гармонізації, що проявлялося в зменшенні середньоквадратичного відхилення кожного значення від середнього в кінці семінару з холотропного дихання в порівнянні з вихідними даними; 4) значне зниження особистісної та ситуативної тривожності, що визначалася за тестом Спілбергера, практично у всіх випробуваних; 5) зміна особистісного профілю (за даними тесту Міні-мульт) у бік оптимальних його значень, що було особливо значущим відносно таких шкал, як F, 1, 2, 3, 4, 7, 9 і незначущим для 6-ї і 8-ї шкал. На основі цього робиться висновок, що відсутність достовірних психодинамічних змін в осіб з провідним піком на 6-й або 8-й шкалах тесту Міні-Мульт, ймовірно, було пов'язано з настороженістю і високим рівнем свідомого контролю у цих студентів по відношенню до того, що відбувається. Вказується на доцільність застосування щодо цих осіб когнітивних психотерапевтичних підходів для отримання максимально можливого ефекту.

У підрозділі 7.2 "Структурно-функціональна схема механізмів оптимізації функціонального стану студентів (на прикладі техніки холотропного дихання)" зроблена спроба проаналізувати ті механізми, завдяки яким здійснюються вищезгадані зміни, що приводять до особистісних трансформацій. Акцент робиться на неспецифічній активації (частим і глибоким диханням) ретикулярної формації та коркових відділів головного мозку, що приводить до формування стану тривоги зі всіма вегетативними її компонентами й емоційними реакціями, що опосередковуються лімбічною системою. Виникнення явищ гіпоксії, на фоні тривоги, приводить до дифузного пониження коркової активності та вибіркового полегшення гальмових зв'язків. У цих умовах будь-який стимул, а в сеансах холотропного дихання таким стимулом може стати музика або тілесноорієнтований зовнішній вплив, приводить до "розгальмування" емоцій та переживань, що раніше подавлялися. Усвідомлення витіснених подій й емоцій, відреагування на ці події у вигляді плачу, сміху, проявів люті, гніву приводять до того, що існуючі раніше тимчасові зв'язки в корі головного мозку руйнуються, збільшується число коркових елементів, що беруть участь в цій реакції, що спричиняє за собою усунення явищ "психологічного захисту". В наших дослідженнях це проявлялося в позитивній особистісній динаміці у всіх осіб, сеанси холотропного дихання яких завершувалися глибокою релаксацією. У цих студентів спостерігалися зміни (за даними самозвітів) в ієрархії потреб, значущості тих або інших подій, оптимізувалася афективна сфера, підвищувалося почуття спільності з іншими людьми.

Вказується, що подальші етапи психокорекційних впливів обов'язково повинні включати прийоми навчання, що дозволяють перетворювати негативні й агресивні реакції особистості на умовні стимули в позитивне і корисне до них ставлення. Таким чином, результати проведених досліджень підтверджують головні гіпотези і дозволяють зробити такі

ВИСНОВКИ

I. Загальнотеоретичний та методологічний рівень розгляду категорії норми у дослідженні та регулюванні функціонального стану людини дозволив сформулювати ряд положень, що сприяють більш повному розумінню цієї проблеми у сфері психофізіологічних досліджень.

1. Норма - це об'єктивно існуючий феномен, необхідною основою становлення і розвитку якого є діалектична єдність детермінованих і ентропійних процесів. У своїй головній сутності норма повинна розглядатися як процес, і може бути відображена тільки в формі закономірностей флюктуації параметрів, що контролюються.

2. Реалізація норми визначається умовами середовища, властивостями та фазою розвитку системи. Конкретні прояви норми завжди носять імовірнісний (статистичний) характер, визначаються мірою відповідності об'єкта середовищу і виражаються діапазоном функціонального оптимуму.

3. У своєму кількісному вияві нормою такої складної біопсихосоціальної системи, як людина, можна вважати такий стан, в якому забезпечуються максимальні умови взаємозамінності параметрів у мультипараметричних системних відносинах і спостерігається найбільша дисперсія у варіації приростів параметра, що контролюється.

4. Як психологічна категорія норма, в аспекті якісного аналізу, визначається здатністю людини до варіацій у відносинах з іншими людьми, встановлення своєрідного "функціонального оптимуму" з метою підтримки динамічної рівноваги в міжособистісних і внутрішньоособистісних відносинах (так само як і з навколишнім природним середовищем) за допомогою різних способів саморегуляції для досягнення значимих цілей соціально прийнятним шляхом.

II. Проекція загальнотеоретичних і методологічних положень та висновків, зроблених у процесі дослідження, на таку конкретну групу осіб як студентство, з урахуванням особливостей функціональних станів, що розвиваються у студентів у процесі адаптації до умов навчання у вузі, дозволила одержати ряд результатів, що повніше розкривають специфіку психологічних норм.

1. Норми в психофізіології осіб студентського віку являють собою специфічний спосіб закріплення психофізіологічних, особистісно-індивідних і міжособистісних відносин, що невпинно міняються в ході суспільно-економічних перетворень, з метою впорядкування ентропійних процесів, які визначаються індивідуально-типологічними властивостями студентів у залежних від педагогічного процесу умовах.

2. Систематичний вплив на студентів різнобічних стресових чинників призводить до виникнення у них певної адаптаційної реакції, яка характеризується перерозподілом активності психофізіологічних параметрів у мультипараметричних взаємовідносинах із зміною їх питомого внеску у загальну системну реакцію. При цьому у різних осіб один і той же вид діяльності в схожих умовах може бути забезпечений психофізіологічними системами сформованими на різній структурно-функціональній основі, що визначається сукупністю конституційних, функціональних та особистісно-індивідних детермінант.

3. Нормативні значення (норму) тих або інших показників доцільно представляти не у вигляді абсолютних цифрових значень, а у вигляді перцентильних відрізних точок. При цьому в загальному розподілі параметра необхідно виділяти тих осіб показники яких віднесені до крайніх областей перцентильного розподілу. Це пов'язано з тим, що студенти, психофізіологічні параметри яких належать до серединної ділянки кореляційного поля, мають інші системні взаємовідносини в порівнянні з тими особами, параметри яких належать до периферії кореляційного поля.

4. Встановлено, що чим далі індивід відстоїть від середньопопуляційних значень за своїми індивідуально-типологічними характеристиками, тим менш пластична система структурно-функціональних відношень у нього формується, що призводить до звуження діапазону адаптивних реакцій.

5. Частотні характеристики спектрів електроенцефало- і ритмокардіограм виступають як індикатори напруження процесів адаптації та можуть бути використані для об'єктивного контролю функціональних станів людини. При цьому посилення модуляції серцевого ритму в середньочастотному спектрі ритмокардіограми може служити маркером станів психоемоційного напруження.

6. Встановлено, що психокорекційна техніка холотропного дихання містить в своїй основі механізми, які приводять до оптимізації (через фазу дестабілізації) психодинамічного паттерна та поточного функціонального стану студентів. У зв'язку з цим ця методика може бути використана як метод підвищення адаптивних якостей та функціональних можливостей людини.

7. Розроблені в даному дослідженні теоретичні й методичні основи оцінювання функціонального стану студентів в аспекті популяційної та індивідної норми дозволяють поглибити розуміння однієї з центральних для психологічної науки проблеми норми і намітити практичні шляхи оптимізації неоптимальних станів, що є вкрай важливим для підвищення ефективності педагогічного процесу та психологічного його супроводу у вищій школі.

Перспективи дослідження. Межі нашої роботи не дозволили розв'язати ще ряд проблем, які могли б поглибити вивчення категорії норми в психофізіологічних дослідженнях. Потребують подальшого вивчення і вдосконалення способи оцінювання функціональних станів людини, критерії та показники, що характеризують норму таких станів в осіб різних вікових категорій та професійної діяльності.

Необхідним також є збагачення арсеналу способів оптимізації функціонального стану людини та регулювання відхилень від норми. Необхідним є подальше опрацювання результатів дисертаційного дослідження з метою створення комп'ютерних діагностичних систем.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Монографія: Балабанова Л. М. Категория нормы в психологии студенческого возраста (теоретико-методологический аспект). - Харків: Консум, 1999. - 240 с.

2. Статті у наукових фахових журналах, збірниках та окремих наукових виданнях:

2.1. Балабанова Л. М. Психологічні аспекти індивідуальних стратегій адаптації студентів до умов навчання у вузі // Наука і освіта. - 1997. -№ 1. - С. 29 -31.

2.2. Балабанова Л. М. Основные детерминанты психокоррекционного процесса в терапии зависимости. //Збірник наук. статей “ Сучасні підходи та моделі розв'язання проблеми попередження правопорушень, наркоманії серед учнівської і студентської молоді”. - Київ, 1997. - С. 171 - 175.

2.3. Балабанова Л. М. Поняття індивідуальної норми як характеристики стану здоровья // Наука і освіта. - 1998. - № 1. -- С. 89 -93.

2.4. Балабанова Л. М., Макаренко П.В. Некоторые аспекты оптимизации психоэмоционального состояния курсантов. // Наукові записки Харківського військового університету. - 1999. - Вип. 2. - С. 85-89.

2.5. Балабанова Л. М. Проблема нормы в психологических и социальных исследованиях. //Наукові записки Харківського військового університету. - 1999. - Вип. 3. - С. 103 - 109.

2.6. Балабанова Л. М. Системные принципы детерминации психо-физиологических взаимоотношений у студентов первых лет обучения в вузе. // Вісник ХДУ, сер. Психологія. - 1999. - №. 432. - С. 18 - 24.

2.7. Балабанова Л. М. Деякі шляхи оптимізації психоемоційного стану учнівської та студентської молоді. // Професійна освіта: теорія і практика. - 1999. - №. 8. -- С. 93 - 97.

2.8. Балабанова Л. М. Стадії психологічної адаптації курсантів до умов навчання і алгоритм їх оцінки з позицій індивідуальної норми. // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1999. - Вип. 5. - С. 242 - 247.

2.9. Балабанова Л. М. На пути к пониманию категории нормы в психологии // Наука і освіта. - 1999 - №. 1 - 2. - С. 32 - 36.

2.10. Балабанова Л. М. Системні уявлення про індивідуальність людини

// Психологія. Зб. Наукових праць Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова. - 1999. - Вип. 2. -- С. 15 - 23.

2.11. Балабанова Л. М., Дусенко Д.И. Особенности реакций сердечного ритма студентов на психоэмоциональную и информационную нагрузки. // Наука і освіта. - 1999. - № 3-4. - С. 52 -54.

2.12. Балабанова Л. М. Методика холотропного дихання як засіб формування емоційної толерантності студентів. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - .№. 3 - С. 184-189.

2.13. Балабанова Л. М. Психоемоційний стрес в учбовій діяльності студентів // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 1999. - №2. - С. 226-231.

2.14. Балабанова Л. М. Аддиктивное поведение и особенности его проявления у лиц подросткового возраста. // Професійна освіта: теорія і практика. - 1999. - № 9. -- С. 90 - 95.

2.15. Балабанова Л. М. Психолого-педагогічні проблеми студенського віку // Психологія. Збірник.наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. - 1999. - Вип. 2. - С. 169 - 174.

2.16. Балабанова Л. М. О системной природе психологических норм // Вісник Харківського університету - Сер.Психологія, 1999. - № 460. - С. 9 - 12.

2.17. Балабанова Л. М. Некоторые механизмы психокоррекционных воздей-ствий: модельные построения // Наука і освіта. - 1999. - № 5-6. - С. 48 -51.

2.18. Балабанова Л. М. К вопросу исследования психических состояний человека // Наукові записки Харківського військового університету. - 1999. - Вип. 6.- С. 185 - 191

2.19. Балабанова Л.М., Серветський І.В. Щодо проблем психології екстремальності // Вісник Запоріжського юридичного інституту. - 1999. - N4. - С. 205 - 212.

2.20. Балабанова Л.М. Актуализация процессов психосоматического совершенствования студентов в условиях высшей школы //Вісник Харківського університету . Сер. Психологія - 2000. - № 472. - С. 14 - 19.

2.21. Балабанова Л.М. Нерівновісні функціональні стани у навчальній діяльності студентів і методи їх виявлення //Наукові записки Харківського військового університету. - 2000. - Вип. 6. -. - С. 151-157.

2.22. Балабанова Л.М. Перцентильні стандарти та їх використання в оцінці направленості адаптаційного реагування людини // Вісник Харківського університету. - Серія Психологія. - 2000. - № 483. - С. 7-10.

2.23. Балабанова Л.М. Аналіз онтологічних основ психологічних норм (на прикладі мовних побудов) // Зб. наук. праць “Мови й культура народів Приазов'я”. - Бердянський держ. педагог. інститут ім. П.Д. Осипенко. - 2000. - Ч. 2.. - С. 125 - 133.

2.24. Балабанова Л. М. Ритмокардіографічні побудови як метод об' єктивної діагностики психічних станів людини //Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2000. - № 1. -- С. 220 - 227.

3. Методичні рекомендації:

3.1. Балабанова Л.М., Боб Д.О., Дусенко Д.І., Шаронов В.Б. Автома-тизированный метод контроля за физической подготовленностью и функцио-нальным состоянием организма студентов // Методичні вказівки. - Харків, ХАІ. - 1985. - 21 с.

3.2. Ленчин В.Н, Крамаренко А.В., Борисов В.В.,. Дусенко Д.И, Балабано-

ва Л.М. Способ определения внутрижелудочкового давления // Авторское свидетельство СССР №1526649 от 1989 г.

Балабанова Л. М Категорія норми у дослідженні та регулюванні функціональних станів людини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.02 - психофізіологія. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. -Київ, 2001.

В дисертації представлена концепція дослідження категорії норми та її використання в оцінці та регулюванні функціональних станів людини.

На прикладі психофізіологічних досліджень норма розглядається як процес, який забезпечує оптимальність функціонування системи у взаємодії із середовищем. Приводиться методика та алгоритм оцінки значень показників, що характеризують психофізіологічну структуру особистості студентів та особливості функціонального стану в період їх адаптації до умов навчання у вузі в аспекті популяційної та індивідної норми. Показана специфіка адаптивного реагування студентів перших років навчання у вузі, яка визначається сукупністю індивідуально-конституційних, психофізіологічних та особистісних детермінант. Розроблено шляхи оптимізації функціональних станів студентів на прикладі методики холотропного дихання з урахуванням сучасних підходів до психокорекційного процесу.

Ключові слова: популяційна норма, індивідна норма, алгоритм оцінки фукціонального стану, процес адаптації, психокорекційний процес.

Балабанова Л. М. Категория нормы в исследовании и регуляции функциональных состояний человека. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора психологических наук по специальности 19.00.02 - психофизиология. Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. - Киев, 2001.

В диссертации представлена концепция исследования категории нормы и её использование в исследовании и регуляции функциональных состояний человека.

Объектом исследования являются психофизиологические особенности лиц студенческого возраста в период их адаптации к условиям обучения в вузе в аспекте групповой и индивидной нормы.

Целью исследования являлась разработка концептуальных и методологических основ определения нормы параметров, характеризующих психофизиологические особенности человека (студентов в период их адаптации к условиям обучения) и его текущее функциональное состояние для проведения коррекции возникающих отклонений в различных условиях жизнедеятельности. Для достижения намеченной цели были поставлены и реализованы следующие задачи:

1. Осуществить теоретический анализ категории нормы. Выявить естественнонаучные и социальные предпосылки формирования норм и показать их значимость в различных сферах человеческой деятельности; определить условия и особенности становления и развития понятия "норма" в сфере психологических исследований.

2. Выявить характерные особенности изменения психологических, морфофункциональных, психофизиологических и психодинамических параметров в процессе адаптации студентов к условиям обучения в вузе и установить системные принципы организации их в единую функциональную систему. Рассмотреть долевую значимость психодинамических и морфофункциональных параметров в формировании различных функциональных состояний у студентов и особенности их проявления у различных индивидов.

3. Разработать алгоритм оценки функционального состояния студентов и выявить компенсаторные механизмы явлений дезадаптации студентов в процессе их профессионального обучения. Показать необходимость перехода от среднестатистических критериев оценки вариативности изучаемых параметров к их оценке в аспекте индивидуальной нормы. Разработать методологические подходы к определению нормы как функционального оптимума.

5. Установить основные психофизиологические характеристики и диагностические критерии оценки оптимального функционального состояния студентов в различные периоды их учебной деятельности, с целью выявления, отклоняющихся от нормы изменений в их поведении и жизнедеятельности; раскрыть основные психологические механизмы, принципы и методические приемы оптимизации функционального состояния и поведения студентов при развитии у них отклоняющихся от нормы изменений.

6. Осуществить экспериментальную проверку предложенной методики оптимизации и коррекции функционального состояния студентов (на примере холотропного дыхания) и разработать комплекс практических рекомендаций, направленных на повышение работоспособности студентов в различных условиях их учебной деятельности.

Научная новизна полученных результатов заключалась в:

- расширении представления о норме как о динамическом системно-функ-циональном образовании, диалектически сочетающем в себе вероятностно-ста-тистические характеристики и свойства функционального оптимума, что углубляет понимание проблем нормы в сфере психологических исследований;

- теоретическом и методологическом обосновании необходимости оценки функционального состояния человека через категории популяционной и инди-видной нормы, что позволило разработать модельные построения и алгоритм оценки функциональных состояний студентов в различные периоды их учебной деяльности;

- дальнейшем развитии теоретических представлений о психофизиологи-ческих механизмах личностных трансформаций, которые наблюдаются у студен-тов в процессе оптимизации их функционального состояния (на примере техники холотропного дыхания), что позволило расширить существующие подходы к пси-хокоррекционной работе среди студенческой молодежи.

Практическое значение исследования заключается в:

- разработке структурной схемы психофизиологической адаптации студен-тов к условиям обучения, которая показывает необходимость именно на стадии первичной адаптации идентифицировать студентов с явлениями адаптационного напряжения и расценивать их как группу лиц с высоким риском развития проявлений дезадаптации;

- опробован и внедрен в практику алгоритм оценки функционального состояния студентов в аспекте индивидуальной и популяционной нормы, который может быть использован для адекватной оценки и прогноза изменений, возникающих у студентов в процессе обучения;

- разработке экспериментальных подходов к идентификации явлений психоэмоционального напряжения у студентов с помощью ритмокардиогра-фических построений, что может быть использовано при создании компьютерных диагностических систем;

- на основании результатов исследования предложена методика оптими-зации функционального состояния студентов (на основании техники холотропного дыхания ), которая может быть практически использована для предупреждения и коррекции явлений психоэмоциональной дезадаптации, которые возникают у студентов в процессе обучения, с целью повышения эффективности пе-дагогического процесса и психологического его сопровождения в высшей школе.

Ключевые слова: популяционная норма, индивидная норма, алгоритм оценки функционального состояния, процесс адаптации, психокоррекционный процесс.

Balabanova L. M. The norm category іn research and regulatіon of human functіonal states.- Manuscrіpt.

Dіssertatіon for a Doctor's degree іn spesіalіty 19.00.02 - Psychophysіology. - G.S. Kostіuk Instіtute of Psychology of Academy of Pedagogіcal Scіence of Ukraіne, Kіev, 2001.

The dіssertatіon presents the conceptіon of researchіng the norm category and іts usіng іn іnvestіgatіon and regulatіon of human functіonal states. The conceptіon іs based on the prіncіples of system approach.

Norm іs consіdered as a process, whіch provіdes an optіmal system's functіonіng іn іts іnteractіon wіth the envіronment. The methods and algorіthm of the estіmatіon of іndexes, whіch characterіze the psychophysіologycal structure of a student's personalіty and peculіarіtіes of functіonal states durіng the perіod of adaptatіon to condіtіons of hіgher school іn aspects of the populate norm and of the іndіvіdual one, have been defіned.

The specіfіcіty of the adaptіve reactіons of junіor students, determіnesd by the complex of the іndіvіdually-constіtutіonal, psychophysіologocal and personalіty determіnants, have been shown. The ways to optіmіze students' functіonal states, usіng the technіque of cholotrop breathіng, and approaches to the psychocorrectіve process, have been developed.

Key words: populate norm, іndіvіdual norm, estіmatіon algorіthm of the functіonal state, process of adaptatіon, psychocorrectіve process.

Размещено на Allbest.ru