Корекція психофізичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ДЕФЕКТОЛОГІЇ АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

КОРЕКЦІЯ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ГЛУХИХ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

19.00.08 - Спеціальна психологія

КРЕТ ЯНА ВІТАЛІЇВНА

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному університеті

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор,дійсний член АПН України СИНЬОВ Віктор Миколайович

Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, завідувач кафедри соціальної педагогіки

Офіційні опоненти доктор педагогічних наук, доцент шеремет Марія Купріянівна Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри логопедії кандидат психологічних наук Борщевська Людмила В'ячеславівна Інститут дефектології АПН України, лабораторія діагностики психічного розвитку аномальної дитини, старший науковий співробітник

Провідна установа Інститут психології імені Г.С. Костюка

АПН України, лабораторія психології навчання,

м. Київ

Захист дисертації відбудеться 26 вересня 2000 р. о 16 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті дефектології АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту дефектології АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “23” серпня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Колупаєва А.А.



Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.08 - спеціальна психологія - Інститут дефектології АПН України, Київ, 2000. - 244 с.

У роботі висвітлюються результати корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку засобами артикуляційної і пальчикової гімнастики у поєднанні з рухливими і мовленнєвими іграми.

Визначено, що глухі діти відстають від своїх чуючих одноліток у фізичному розвитку, пізнавальній діяльності і психомоторних функціях. У них спостерігається відставання за основними антропометричними показниками (довжина тіла, маса тіла, об'єм грудної клітки, ЖЄЛ).

Корекційно-виховна робота ґрунтувалась на застосуванні спеціальних методів навчання, які спираються на широке використання усієї системи збережених аналізаторів і спрямованих на компенсацію наслідків глухоти.

Мовленнєве забезпечення корекційного процесу будується на широкому залученні наочних компонентів, спрощенні словниково-граматичних форм викладу навчального матеріалу.

У ході експериментального навчання глухих дітей доведено, що оптимальне співвідношення занять артикуляційною і пальчиковою гімнастикою у поєднанні з рухливими і мовленнєвими іграми дозволяє певним чином нівелювати розбіжності у рівні фізичного розвитку, психомоторних функцій і пізнавальної діяльності.

Ключові слова: психофізичний розвиток, психомоторика, пізнавальна діяльність, корекція, пальчикова і артикуляційна гімнастика.

Крет Я.В. Коррекция психофизического развития глухих детей старшего дошкольного возраста. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.08. - специальная психология - Институт дефектологии АПН Украины, Киев, 2000. - 244 с.

Исследование посвящено актуальной психолого-педагогической проблеме коррекции отклонений в психофизическом развитии глухих детей старшего дошкольного возраста. В диссертации отражены результаты коррекции психофизического развития глухих детей при помощи артикуляционной и пальчиковой гимнастики в сочетании с подвижными и речевыми играми. На этапе констатирующего эксперимента установлено, что глухие дети старшего дошкольного возраста отстают от своих слышащих сверстников в уровне физического развития, познавательной деятельности и психомоторных функций. Наблюдается отставание в физическом развитии по основным антропометрическим показателям (длина тела, масса, объем грудной клетки, жизненная емкость легких).

Проведенная оценка моторной зрелости позволила диагностировать моторный возраст глухих детей и конкретизировать уровень развития отстающих звеньев моторики.

Установлено, что у глухих детей отмечаются нарушения хода рассуждений при решении задач, трудности установления внутренних, причинных связей явлений.

Коррекция психофизического развития глухих детей строилась на принципах единства коррекции и развития, возрастного и индивидуального в развитии, диагностики и коррекции и на деятельностном принципе ее осуществления; на применении специальных методов обучения, основанных на широком использовании всей системы сохранных анализаторов и направленных на компенсацию последствий глухоты; на системе дидактических принципов: доступности, наглядности, индивидуального подхода, последовательности и систематичности, связи теории и практики, коррекционной направленности обучения и воспитания, единства обучения основам наук и словесной речи, интенсивного развития слухового восприятия.

Эффективность коррекционного воздействия достигалась различным сочетанием и варьированием артикуляционной и пальчиковой гимнастики, речевых и подвижных игр, использованием предметно-практической деятельности, рационального соотношения словесных, наглядных и практических методов.

Основой применявшейся методики был показ, оперативная и поэлементная корректировка со стороны обучающего, с предельно возможным использованием вербальных компонентов.

Предложенная методика была основана на развитии зрительно-пространственной ориентации и зрительной памяти, зрительно-моторной координации и тонко координированных движений рук, развитии речи, формировании правильного дыхания, фонематического слуха, расширении словарного запаса.

Речевое общение выступало в экспериментальном обучении и коррекции психофизического развития важнейшим средством, которое способствовало реализации коммуникативной функций языка, стимулировало накопление словарного запаса. Сообщения, адресованные детям данной категории, требовали более широкого привлечения наглядных компонентов, упрощения словарно-грамматических форм изложения учебного материала.

Под влиянием разработанного содержания артикуляционной и пальчиковой гимнастики, речевых и подвижных игр, применяемых средств и методов коррекционного воздействия на психофизическое развитие глухих детей, наблюдались существенные изменения в их развитии.

Психокоррекционные и развивающие занятия оказали положительное влияние на уровень физического развития, что позволило существенно нивелировать различия по основным антропометрическим показателям. Произошло развитие всех компонентов психомоторики (реципрокная координация, тонко координированные движения пальцев рук, темп и ритм движений, графический навык). Причиной этого является приобретение детьми практического опыта выполнения действий, в которых произвольная регуляция движений пальцев осуществляется преимущественно на основе кинестетических ощущений. Движения глухих детей стали носить более координированный и плавный характер, у них развилась способность к сравнению своих действий с наглядным образцом. При выполнении заданий графического характера у глухих детей сгладились нарушения пространственной регуляции, ослабилось напряжение пишущей руки.

Под влиянием коррекционно-воспитательного воздействия у глухих детей экспериментальной группы произошло повышение уровня развития познавательной деятельности. Глухие дети более осознанно воспринимали задачу, цель, у них появились навыки планирования необходимых действий и последовательного их выполнения, расширился словарный и лексический запас, позволяющий им объяснять свои действия, что сделало развернутым процесс постепенного осмысления диагностического материала.

Установлено, что занятия артикуляционной и пальчиковой гимнастикой в сочетании с подвижными и речевыми играми способствуют не только коррекции психофизического развития, но и создают предпосылки для развития речи и речевой моторики.

Ключевые слова: психофизическое развитие, психомоторика, познавательная деятельность, коррекция, пальчиковая и артикуляционная гимнастика.

Kret Yana. Correction of psychophysical development of the deaf children of the elder preschool age. Manuscript.

The dissertation for Candidate degree in psychology, specialty 19.00.08 - special psychology - Institute of defectology of APS of Ukraine, Kiev, 2000. - 244 рg.

The results of the correction of the deaf children's psychophysical development at the age of 5-6 years by means of articulation and finger gymnastics combined with movement and speech games are represented in this work. It has been defined that deaf children of a preschool age fall behind of their hearing coevals in the level of their cognitive activity's development and psychomotion functions. They lag behind in main anthropomethric indexes (weight, height, the volume of a thorax, vital capacity of lungs).

The corrective and educational work has been based on the implementation of special methods of Teaching - wide usage of all the system of saved analyrators aimed on the compensation of the deafness results.

Speech maintenance of a corrective process has been built on the wide usage of the visual components, on the simplification of a vocabulary and grammar forms of the studying material account.

In the process of the experimental teaching of the deaf children it has been proved that optimal correlation of the articulation exercises and finger gymnastics combined with movement and speech games allow to minimize the difference in the level of psychomotion functions development and cognitive activity.

Key words: psychophysical development, psychomotions, cognitive activity, a correction, a finger and articulation gymnastics.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Інтеграція дітей з особливими потребами в суспільство є провідною ідеєю Конвенції про права дитини, прийнятої ООН. Це пояснює необхідність проведення відповідних досліджень і забезпечення даного процесу в дефектології.

Актуальність і необхідність подальшого вивчення проблеми обумовлена багатьма причинами. Склалась вкрай несприятлива економічна, соціальна, екологічна обстановка, яка провокує виникнення хронічних захворювань, гостро проявляється спадкова патологія, підвищується рівень травматизму. Більшість дітей з відхиленнями в розвитку через існуючі соціальні та фізичні бар'єри позбавлені можливості нарівні з іншими дітьми реалізовувати свої здібності.

Підготовка до школи глухих дітей залежить від виявлення у них максимальних і потенційних можливостей до навчання та корекції недоліків психічного розвитку на ранньому етапі (Л.В. Борщевська, Л.О. Венгер, Л.С. Виготський, В.В. Засенко, Н.М. Стадненко, Л.І. Фомічова, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченко).

Корекція психофізичного розвитку глухих дітей дозволяє суттєво нівелювати різницю між нормою та патологією. Рання діагностика дозволить одержати відомості про рівень та особливості розумового й фізичного розвитку дитини, визначити її індивідуально-психологічні особливості. Одержані дані допоможуть забезпечити диференційований підхід до корекційно-виховного процесу. Співвідношення соціальних факторів з особливостями розвитку дітей, визначення первинних і вторинних дефектів, виявлення часу їх виникнення і умов виховання визначають вибір прийомів корекції в навчально-виховному процесі.

У зв'язку з цим виникла необхідність подальшої розробки наукових основ діагностики та корекції недоліків психофізичного розвитку глухих дітей.

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить у план науково-дослідних робіт Запорізького державного університету і Міністерства освіти й науки України (“Корекційне значення ранньої діагностики дітей-інвалідів, № державної реєстрації 0197 UO 12782”).

Об'єкт дослідження - психофізичний розвиток глухих дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - особливості діагностики і корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження полягає в розробці шляхів діагностики і корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотезою дослідження є припущення, що корекційний вплив занять артикуляційною та пальчиковою гімнастикою у сполученні з рухливими та мовленнєвими іграми дозволять значною мірою нівелювати розбіжності в рівні фізичного розвитку, психомоторних функцій та пізнавальної діяльності між глухими та чуючими дітьми і скоротити терміни їх підготовки та адаптації до школи.

Для досягнення мети і перевірки гіпотези були поставлені наступні завдання:

1. Визначити особливості фізичного розвитку, психомоторних функцій та пізнавальної діяльності у глухих дітей старшого дошкільного віку.

2. Обґрунтувати принципи, зміст психокорекційної та розвивальної роботи в експериментальній групі глухих дітей.

3. Розробити мовленнєве забезпечення корекційно-виховного процесу з глухими дітьми старшого дошкільного віку.

4. Визначити вплив експериментальної методики на корекцію психо-фізичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку.

Методологічною основою дослідження є положення про компенсацію порушених функцій людини шляхом використання збережених аналізаторів, а також розроблені в психології положення про зв'язок пізнавальної діяльності з нейрофізіологічними функціями центральної нервової системи (Л.С. Виготський, Ю.О. Єрмалаєв, І.П. Павлов, І.М. Сеченов, Є.Ф. Соботович); про провідне значення соціальних факторів (Д.Б. Ельконін, О.М. Леонтьєв, О.О. Леонтьєв, В.С. Мухіна); про загальні й специфічні особливості аномального розвитку (Л.В. Борщевська, Т.Д. Ілляшенко, В.І. Лубовський, А.Г. Обухівська, М.С. Певзнер, Т.В. Розанова, Н.М. Стадненко, Ж.І. Шиф); про зв'язок дрібної моторики з мовленнєвою функцією (О.В. Запорожець, М.М. Кольцова, О.М. Мастюкова, М.К. Шеремет); про корекційну ефективність спеціального навчання і виховання (В.І. Бондар, Т.П. Вісковатова, О.І. Дячков, В.М. Синьов, В.В. Тарасун, Л.І. Фомічова, М.Д. Ярмаченко).

Методи дослідження. Методи, які використовувалися для розв'язання поставлених завдань, умовно поділені на психологічні, психолого-педагогічні й математичні. Вивчення особливостей розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку здійснювалося за допомогою спостережень та спеціальних експериментальних досліджень, зокрема, психодіагностичних методик. Ефективність запропонованої корекційної системи перевірялася у формуючому експерименті. Статистична обробка дозволила виявити середні для кожного контингенту параметри оцінюваної величини, а також її варіативність.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

узагальнено теоретичні положення з проблеми діагностики і корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку;

встановлено особливості та потенційні можливості фізичного розвитку, психомоторних функцій та пізнавальної діяльності глухих та чуючих дітей старшого дошкільного віку;

розроблено методику корекції психофізичного розвитку глухих дошкільників засобами артикуляційної і пальчикової гімнастики у поєднанні з мовленнєвими і рухливими іграми.

Теоретична значущість роботи полягає у збагаченні змісту спеціальної психології стосовно проблеми діагностики і корекції психофізичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку, встановленні зв'язку між розвитком у них дрібної моторики і пізнавальної діяльності.

Практична значущість роботи. Результати досліджень використовуються на факультетах практичної психології та дефектології вищих навчальних закладів освіти, в системі післядипломної освіти практичних психологів і дефектологів. Зміст і висновки дослідження можуть слугувати для розробки психолого-педагогічних рекомендацій і стандартів спеціальної освіти, удосконалення діючих програм спеціального навчання і виховання в спеціальних дошкільних закладах.

Особистий внесок автора. Автором розроблено методику діагностики і корекції психофізичного розвитку глухих дітей на основі використання артикуляційної і пальчикової гімнастики у поєднанні з ігровою діяльністю.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях (Дніпропетровськ, 1996, 1999 р.р, Мінськ, 1997р., Вітебськ, 1997, 2000 р.р., Луцьк, 1999 р., Київ, 2000 р.); на Всеукраїнських наукових конференціях аспірантів (Львів, 1998, 2000 р.р.), на П'ятих Костюківських читаннях (Київ, 1999 р.), на науково-методичній конференції (Запоріжжя, 1999 р.), на науковій сесії з дефектології (Київ, 2000 р).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 20 праць, з них 18 статей (2,8 авт. арк.), 2 тез доповідей (0,07 авт. арк.).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 244 сторінки, з яких 179 сторінок основного тексту. У тексті міститься 63 таблиці (на 39 сторінках), 46 малюнків (на 15 сторінках). У списку використаної літератури 189 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

психокорекційна робота глухий психологія

У вступі обґрунтовується актуальність теми, відзначається зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, наведені дані про апробацію основних положень дослідження.

У першому розділі дисертації “Стан проблеми дослідження у теорії та практиці дефектології” зроблено аналіз науково-літературних джерел з досліджуваної проблеми, систематизовано наукові дані з проблем діагностики аномального розвитку. Соціальна й психолого-педагогічна значущість проблеми діагностики і корекції аномального розвитку обумовлені особливою увагою дефектологів до її наукової розробки (В.І. Бондар, Л.С. Виготський, В.І. Лубовський, І.М. Соловйов, В.М. Синьов, Т.В. Розанова, Л.І. Фомічова, М.К. Шеремет, М.Д. Ярмаченко).

Важливою ланкою у корекційно-виховному процесі є своєчасна діагностика, яка дозволяє виявити відхилення у психофізичному розвитку глухої дитини. Удосконалення потребує науково-теоретичний аспект обстеження дитини і розробка методик, спрямованих на виявлення особливостей її психофізичного розвитку з метою створення індивідуальних корекційних програм, які забезпечують розвиток мовлення та інших психічних процесів і функцій (В.І. Лубовський, Т.В. Розанова, Н.М. Стадненко).

Експрес-методика, розроблена Н.М. Стадненко, Т.Д. Ілляшенко, А.Г. Обухівською, Л.В. Борщевською для дослідження розумового розвитку дітей дошкільного віку, дає можливість оцінити не тільки кінцевий результат діяльності обстежуваної дитини, але і прослідкувати за тим, як дитина сприймає завдання; як його виконує; чи потребує допомоги; у якій формі її необхідно надавати, чи є вона достатньою для успішного виконання завдання. При ускладненнях, які виникають у процесі розв'язання задач наочно-дійового характеру, необхідно виявити причину відхилень: нерозуміння інструкції чи дефект моторики.

Основні положення діагностики психомоторних функцій розроблені М.І. Озерецьким. Не виявлені у ранньому віці відхилення в розвитку психомоторних функцій пізніше викликають особливі труднощі у навчанні (письмо, малювання, ручна праця). Т.В. Нестерова відзначала, що у глухих дітей спостерігається сплутування окремих дактилів, запізнюється або порушується формування відповідних рухів, мають місце труднощі координації пальців рук.

Дослідження Т.В. Єгорової, Т.В. Розанової, Н.М. Стадненко, Ж.І. Шиф переконливо свідчать, що синтез методик дозволить забезпечити діагностику психофізичного розвитку і виконати при цьому спектр корекційних заходів, спрямованих на розвиток фізичних і духовних сил глухої дитини.

У процесі корекції психофізичного розвитку глухих дітей необхідне раціональне поєднання засобів наочного та словесного навчання (О.І. Дячков, Н.Ф. Засенко, С.О. Зиков, К.В. Луцько, Е.І. Пущин, М.Д. Ярмаченко). Мовленнєві особливості цих дітей призводять до звужування обсягу інформації, що надходить у процесі навчання, і обмеженню комунікативних можливостей індивіда в цілому (Р.М. Боскіс, Б.Д. Корсунська, Ж.І. Шиф).

Дослідження свідчать про те, що серед актуальних проблем сурдопсихології удосконалення форм, методів і засобів психокорекційної роботи з глухими дошкільниками є однією з найбільш значущих. Принциповим є положення про те, що психокорекційна робота з даною категорією дітей не повинна бути якимось самостійним розділом у навчально-виховному процесі, а має пронизувати усі напрямки діяльності спеціального закладу.

У другому розділі “Експериментальне вивчення особливостей розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку” визначено рівень фізичного розвитку, пізнавальної діяльності і психомоторних функцій на етапі констатуючого експерименту; показано, що втрата слуху обмежує можливості фізичного розвитку. Встановлено, що у глухих закономірність збільшення довжини тіла аналогічна чую-чим дітям. Однак показники у глухих дітей дещо нижчі порівняно з чуючими однолітками. Також виявлено, що у глухих дітей спостерігається не такий інтенсивний приріст маси тіла. Показники ОГК (обсяг грудної клітки) у глухих дівчаток значно нижчі, ніж у хлопчиків. Глухі діти в показниках ОГК відставали від чуючих одноліток. Зміна середніх показників ОГК при вдиху і видиху проходить аналогічно ОГК в момент паузи. Показники ЖЄЛ (життєвої ємкості легенів) збільшувалась у всіх категорій дітей. Однак у глухих дітей дані ЖЄЛ нижчі порівняно з чуючими однолітками. Суттєва різниця помічена між глухими і чуючими дівчатками 6 років, що склало 0,7 кг (0,78%) в показниках сили кисті правої руки.

У процесі дослідження визначали рівень фізичного розвитку за антропометричними показниками: довжина тіла, маса тіла, ОГК. Одержані результати дозволили розподілити глухих і чуючих дітей за ознаками гармонійності і дисгармонійності фізичного розвитку. Гармонійний розвиток мали 61,4% хлопчиків і 60,1% дівчаток у віці 5 років. До 6 років їх кількість збільшилась до 62,5% і 63,9%. Серед чуючих дітей, що мали гармонійний розвиток, хлопчиків було більше (75,4% і 82,1%), ніж дівчаток (73,2% і 77,7%) у віці 5-6 років. Найбільша кількість дисгармонійно розвинених дітей була серед глухих дівчаток 5 років - 39,7%. Таким чином, у глухих дітей старшого дошкільного віку відзначається відставання у фізичному розвитку за основними антропометричними показниками. Недостатній розвиток мовленнєвого дихання обумовив низькі показники ЖЄЛ. Це спричиняє уповільнене створення складних умовних зв'язків, відставання у формуванні між сенсорної взаємодії і рухової сфери.

При порівняльному аналізі розвитку психомоторних функцій у глухих і чуючих дітей у віці 5-6 років виявлено, що втрата слуху супроводжується в різній мірі загальною моторною недостатністю, а також недорозвитком рухів пальців рук, оскільки вони тісно пов'язані з мовленнєвою функцією.

Встановлено, що за методикою “Перебір пальців” у 38,4-41,6% глухих дітей низький рівень розвитку тонко координованих рухів. Глухим дітям притаманне індуктивне, глобальне сприймання моделі дії, що лишає її просторово-часових координат. У них недостатньо розвинена здатність створювати перцептивно-рухові ансамблі, яка проявляється у невмінні виконувати рухи у певній серії. Усі рухові порушення пов'язані з пірамідальною, екстрапірамідальною і мозковою недостатністю.

За методикою “Реципрокна координація рухів” встановлено, що у глухих дітей порушено послідовне відтворення, що найбільше пов'язане з невмінням уявити модель виконання завдання в цілому, тобто здійснити попередню апперцепцію і розуміння. У них спостерігались явища дезавтоматизації і порушення координації на виснаженні.

При застосуванні методики “Асиметричне постукування (2-1)” у 50-54,1% глухих дітей виявився низький рівень координації і відчуття ритму. Чуючих дітей 5-6-річного віку з низькими показниками було відповідно 6,6% і 3,3%. Ця різниця обумовлена сенсорним дефіцитом, який заважає відтворити рухи за наочним зразком у заданому ритмі, а також уповільнення рухів при виконанні, наявність пропульсивних ударів і схожості рухів обома руками. У цілому було визначено, що причиною порушення рухів є недорозвиток премоторних зон кори головного мозку.

У 53,8-65,4% 5-річних глухих дітей експериментальної і контрольної груп спостерігалася несформованість графічних навичок. У 6-річному віці їх кількість зменшилась. Оцінюючи діяльність глухих дітей при виконанні графічних проб, необхідно відзначити специфічне виконання: графічні дії характеризуються примітивною зображувальною лінією; наявність графічних стереотипів обумовлена бідністю графічних образів і однотипністю графічних засобів; більш виражене зрушення пропорцій при зображенні, ніж у чуючих дітей; невміння порівнювати власне зображення зі зразком і виявляти помилки.

Одержані у процесі дослідження дані дозволили розподілити глухих і чуючих дітей у групи відповідно до рівнів моторного розвитку: моторно-зрілі, умовно-зрілі і діти з суттєвим відставанням у моторному розвитку. Встановлено, що у віці 5 років 54,9% і 53,3% глухих дітей експериментальної і контрольної груп мали суттєве відставання у моторному розвитку. До 6-ти років їх кількість зменшилася до 51,1-53%. У чуючих дітей лише у 8,5% і 3,3% відмічалось відставання у формуванні психомоторних функцій.

Таким чином, встановлено, що розвиток психомоторних функцій у глухих дітей суттєво відстає від розвитку чуючих одноліток. У зв'язку з цим затримується формування графічних навичок. Тому розвитку моторики глухих дітей слід приділяти спеціальну увагу.

Результати психологічної діагностики глухих і чуючих дітей на етапі констатуючого експерименту подано у процесі виявлення рівня розвитку пізнавальної діяльності, і проводилось за методиками Л.В. Борщевської, Н.О. Головань, С.Д. Забрамної, Т.Д. Ілляшенко, Т.В. Розанової, Н.М. Стадненко, А.Г. Обухівської.

У процесі дослідження встановлено, що 57,6% 5-річних і 41,7% 6-річних глухих дітей експериментальної і контрольної груп мали низький рівень розвитку просторових уявлень. Про це свідчить невміння порівнювати фігури, бачити в них спільне і різне; невміння аналізувати зразки, передбачати розміщення частин фігури.

Різниця у виконанні завдань глухими і чуючими 5-річними дітьми за методикою “Виключення зайвого предмета” склала 1,16 бала, у 6-річних 1,1 бала. При цьому 38,4-42,3% глухих дітей у віці 5 років мали низький рівень розвитку процесів узагальнення. Характерною особливістю їхньої діяльності була обмеженість у самостійних діях і необхідність у постійному стимулюванні роботи.

Низький рівень розвитку мислення, який виявився за методикою “Четвертий зайвий”, встановлено у 42,3%, 30,7% дітей 5 років, у 33,3%, 29,2% глухих дітей 6 років і у 10% чуючих дітей.

При виконанні завдання за методикою “Групування предметів” глухі діти різняться від своїх чуючих одноліток тим, що групують предмети за ситуаційною ознакою. Низький рівень розвитку мислення відзначено у 42,3% і 46,2% 5-річних і у 41,7% 6-річних глухих дітей експериментальної і контрольної груп.

Виконання завдань за методикою “Зорова пам'ять” дітьми з порушенням слуху дозволило виявити недорозвиток цього виду пам'яті. Знижені показники виконання пояснюються тим, що у них порушено цілісне сприйняття предметів, яке є однією із важливих складових сенсорного розвитку дитини.

Розумова працездатність глухих дітей характеризується порушенням і нестійкістю уваги, невмінням проаналізувати одержаний результат і співставити його з поставленим завданням.

Низький рівень інформованості про предмети і явища оточуючого середовища виявлено у 38,4% і 45,8% глухих дітей експериментальної і контрольної груп. Різниця у середніх показниках між глухими і чуючими дітьми склала: у віці 5 років - 1,61 бали; 6 років - 1,55 бали. Особливостями виконання завдання “Сюжетний малюнок” були: відсутність стійкого інтересу до виконання завдання, маніпулювання малюнками, довільне примірювання малюнків до порожніх місць. Ефективність виконання завдання досягалася за допомогою навідних запитань, прямого втручання, пояснення принципу і показу виконання.

У результаті констатуючого експерименту встановлено, що глухі діти значно відстають від чуючих за рівнем розвитку пізнавальних психічних процесів (сприйняття, мислення, пам'ять, увага). У них відзначаються порушення логіки у міркуваннях при розв'язуванні завдань, труднощі у встановленні внутрішніх, причинно-наслідкових зв'язків між явищами.

У розділі 3 “Психолого-педагогічні умови корекції психофізичного розвитку глухих дітей” представлено зміст і організацію психокорекційної роботи, мовленнєве забезпечення корекційного процесу та результати експериментального навчання і виховання глухих дітей; подано психокорекцій ну програму, яка розроблена на основі артикуляційної і пальчикової гімнастики, мовленнєвих і рухливих ігор.

Корекція психофізичного розвитку глухих дітей експериментальної групи будувалася за такими принципами: єдності корекції і розвитку; урахування вікового та індивідуального у розвитку; діагностики і корекції розвитку та за принципом здійснення корекції у процесі діяльності. Корекційно-виховний вплив здійснювався з урахуванням принципових положень його організації: а) психокорекційна спрямованість навчання в спеціальних закладах орієнтується на збережені функції і потенційні можливості дітей з психофізичними вадами; б) максимально раннє включення цих дітей в систему спеціально-організованого психолого-педагогічного впливу є необхідною передумовою продуктивного розвитку у них компенсаторних процесів, корекції дефектів і профілактики вторинних відхилень.

Зміст корекційних занять був однаковим для всіх глухих дітей експериментальної групи (50 осіб). Глухі діти контрольної групи (50 осіб) працювали за програмами для спеціальних дошкільних закладів для дітей з вадами слуху. Чуючі діти (60 осіб) займалися за загальноприйнятою програмою для масових дошкільних закладів.

Експериментальна група глухих дітей виконувала 15-20 хвилинний комплекс артикуляційної і пальчикової гімнастики 6 разів на тиждень протягом одного року: 2 рази на заняттях зі слухового сприймання, 1 раз на заняттях з ритміки, 3 рази під час позанавчальних занять. У першому півріччі було проведено 96 занять з артикуляційної і пальчикової гімнастики та 48 занять з рухливих і мовленнєвих ігор. У другому півріччі відповідно 100 і 40 занять.

Запропонована методика базувалася на розвитку зорово-просторової орієнтації і зорової пам'яті, зорово-моторної координації і тонко координованих рухів рук, на розвитку мовлення, формуванні правильного дихання, удосконаленні фонематичного слуху, розширенні словникового запасу. Основою методики, що використовувалась, був показ, оперативне і поелементне коректування з боку педагога з гранично можливим застосуванням вербальних компонентів.

Комплекс пальчикової гімнастики (30 вправ) складався з двох блоків: а) розвитку загальної моторики, статичної і динамічної координації рухів, темпо-ритмічної організації рухів; б) розвитку дрібної моторики пальців рук, статичної, динамічної і реципрокної координації, диференціації та переключенні рухів.

При підборі вправ для артикуляційної гімнастики (15 вправ) враховували періоди артикуляції звуку: приступ (екскурсія), витримка (середня частина), відступ (рекурсія). Виконання вправ поєднували з демонструванням малюнка.

При проведенні формуючого експерименту з глухими дітьми виходили з того, що пріоритет слід віддавати рухливим іграм, які мають свої особливості: образність; виконання рухів з повною віддачею рухових здібностей (елементи змагання); вільність рухів; виконання цілісних рухів і окремих рухів без глибокої регламентації затрачених зусиль; раптова зміна ситуацій; творча ініціативність дій; присвоєння окремим членам гри відповідних ролей.

Мовленнєві ігри використовувалися для розвитку розуміння спрямованого до дітей мовлення, формування правильної вимови, продуктивного усного мовлення, лексико-граматичної сторони усного мовлення, діалогічного і монологічного мовлення, словникового складу.

Програма корекції психофізичного розвитку глухих дітей будувалася за системою дидактичних принципів: загальних (активності, свідомості, доступності, наочності, індивідуального підходу, послідовності і систематичності) і спеціальних (інтенсивного розвитку слухового сприймання, опори на предметно-практичну діяльність, активізації мовленнєвого спілкування).

Найбільш ефективним і раціональним методом корекції психофізичного розвитку глухих дітей виявився ігровий, в якому поєднується артикуляційна і пальчикова гімнастика, мовленнєві і рухливі ігри. Таке поєднання дозволяє скоротити терміни нівелювання різниці у рівні фізичного розвитку, психомоторних функцій і пізнавальної діяльності у глухих дітей старшого дошкільного віку.

Недостатність мовленнєвого розвитку глухих дітей ускладнює, по-перше, сприймання інформації, яка містить опис і виконання завдань за різними методиками; по-друге, засвоєння техніки та методики виконання завдань, оскільки у цьому випадку скорочуються можливості корекційного впливу; по-третє, одержання вихідних даних, які визначають порядок виконання тестів, ігор, дій.

Відсутність слуху змушує знаходити спеціальні форми поєднання наочного і словесного навчання. Інформацію, яка містила словесні компоненти і передавалася під час гри, було поділено на дві групи. Перша група об'єднувала інформацію, спрямовану на опис нестандартного обладнання, наочних посібників: малюнків, кінокільцівок. Друга група включала інформацію, необхідну для опису структури рухових дій при виконанні мовленнєвих і рухливих ігор. Ці повідомлення були поділені на оперативні і неоперативні. Перші необхідно подавати безпосередньо в процесі ігрової діяльності, другі призначені для подачі їх глухим дітям до та після гри.

Найбільш ефективним варіантом для глухих є комплекс інформації, яка подається у графічному вигляді у супроводі наочних засобів. Частиною такого комплексу є навчальні посібники, журнали для дітей даної вікової групи. Коректуюча оперативна інформація, адресована глухим дітям у період занять пальчиковою гімнастикою, повинна в оптимальному випадку надходити, не порушуючи безперервності рухів. У залежності від контингенту глухих дітей, особливостей їх підготовки, конкретного призначення самого повідомлення його форма може варіюватися.

Психокорекційна робота дозволила значно нівелювати різницю між глухими і чуючими дітьми у фізичному розвитку у більш короткі терміни. Встановлено, що процес безперервного збільшення кількості клітин або їхніх розмірів призводить до збільшення довжини і маси тіла. Показники довжини тіла глухих дітей експериментальної групи були вищі, ніж у їхніх одноліток із контрольної групи. Збільшення довжини тіла глухих і чуючих дітей пов'язано із збільшенням маси тіла. Зростання показників маси тіла у глухих дітей експериментальної групи склало 2,0-3,3 кг, у контрольній - 0,9-1,3 кг. Дослідженням встановлено, що зростання ОГК (пауза) був вищий у дітей експериментальної групи (2,0-3,9 см) порівняно з їхніми однолітками із контрольної групи (0,5-1,4 см). Зміни також відбулися і у функціях вдиху і видиху.

Ігрова підготовка у глухих дітей експериментальної групи сприяла формуванню нових міжклітинних і міжзональних зв'язків у підкоркових і коркових утвореннях мозку. У глухих дітей експериментальної групи збільшилися показники розвитку м'язів рук і плечового поясу. Різниця у порівнянні з чуючими дітьми склала в експериментальній групі 0,4-1,2 см, а в контрольній - 0,8-1,7 см. Аналогічні зміни відбулися в об'ємі правого передпліччя. Зростання показників ЖЄЛ у глухих дітей експериментальної групи склало 93,2-208 см³, в контрольній - 28,3-124 см³. Різниця у показниках сили кисті рук між глухими дітьми експериментальної групи і чуючими була менш суттєва (0,2-0,7 кг), ніж у контрольній групі (0,6-1,2 кг).

Кількість глухих дітей 6-7-річного віку з гармонійним фізичним розвитком збільшилась до 65,3-72,2%. Чуючих дітей з гармонійним фізичними розвитком виявлено 82,2-86,6%.

Таким чином, рання психокорекційна і розвивальна робота з глухими дітьми старшого дошкільного віку дозволила певним чином нівелювати різницю у фізичному розвитку між ними і чуючими однолітками.

Проведеними дослідженнями встановлено, що високого рівня розвитку тонко координованих рухів досягли 57,7-58,3% 6-7-річних глухих дітей експериментальної групи. При цьому зростання показників склало 42,4-45,8% в експериментальній і 3,8-4,2% в контрольній групі глухих дітей. Підвищення результату в експериментальній групі прямо пов'язане з тим, що діти більш вільно почали виконувати дії, пов'язані з ізольованими рухами пальців рук. Причиною таких явищ є удосконалення аналітико-синтетичної діяльності ЦНС глухих дітей, а також набуття ними практичного досвіду у виконанні дій, у яких регуляція рухів пальців рук здійснюється в основному за рахунок кінестетичних відчуттів.

Високого рівня розвитку реципрокної координації досягли 65,3-66,6% глухих дітей експериментальної групи у віці 6-7 років. Середній результат у групі збільшився на 1,23 і 1,13 бали. У контрольній групі глухих дітей зростання показників склало 0,16 бала. Рухи глухих дітей експериментальної групи стали більш координованими і плавними. У результаті розвитку складного рівня копіювання вони навчилися дотримуватися правил виконання завдань, у них розвинулася здатність до порівняння своїх дій з наочним зразком.

Глухих дітей у віці 6 років, які показали низький рівень розвитку циклічних локомоцій в експериментальній групі виявлено 7,7%, і 46,1% в контрольній. У віці 7 років їх кількість склала 8,3% і 50% відповідно.

У пробах темпо-ритмічного характеру "Асиметричне постукування (2-1)" 61,5-66,6% глухих дітей експериментальної групи показали покращання плавності, ритмічності. У них відбувається більш легке регулювання зміни темпу рухів. Експериментальні заняття сприяли розвитку умінь виконувати рухи за наочним зразком в чітко заданому ритмі, підвищився контроль за регулюванням рухів, більш плавно проходив процес вироблення "кінестетичної мелодії" рухового акту, здійснився перехід від тенденції синхронності у виконанні рухів обома руками до асинхронності. Ці зміни пов'язані з розвитком премоторних зон кори головного мозку.

У 50% глухих дітей контрольної групи виявлено низький рівень розвитку темпо-ритмічної координації.

Кількість глухих дітей експериментальної групи, які показали високий рівень розвитку графічних навичок, збільшилась до 61,5-70,8%. У віці 6-7 років сформованість графічних навичок відзначали лише у 7,7-16,6% глухих дітей контрольної групи. У процесі виконання графічних проб у глухих дітей експериментальної групи зменшились порушення просторової регуляції, послабилось напруження руки, яка пише; діти навчились чітко дозувати силу натиску при накресленні графічних зображень, яка відбувалася за рахунок рухів пальців рук і кисті, а не за рахунок рухів передпліччя і плеча.

Кількість моторно-зрілих глухих дітей в експериментальній групі збільшилася на 53,3% і 51,8% у віці 6-7 років. Отже у 57,6-70,8% глухих дітей відмічали сформованість усіх компонентів моторики, удосконалення організації рухів на різних рівнях, покрашення контролю і регуляції рухових актів. Встановлено, що 46,7% і 45,8% глухих дітей контрольної групи - це діти з суттєвим відставанням у моторному розвитку.

Таким чином, вибір адекватних засобів і методів психокорекційної роботи дозволив значно зменшити, а у ряді випадків і зовсім нівелювати різницю між глухими дітьми експериментальної групи і їхніми чуючими однолітками.

Встановлено, що під впливом корекційної роботи відбулися значні зрушення у розвитку пізнавальної діяльності глухих дошкільників. Кількість дітей експериментальної групи, які досягли високого рівня розвитку просторового мислення, після проведення формуючого експерименту збільшилася у середньому на 43% і 41,7%, а у контрольній групі лише на 3,9% і 4,2% відповідно. Встановлено також, що високий рівень розвитку процесів узагальнення виявлено після експерименту у 50-58,3% глухих дітей експериментальної групи і 11,5%-25% дітей контрольної групи.

Значне покрашення результатів глухих дітей експериментальної групи при виконанні підсумкових завдань, які вимагали логічного наочно-образного мислення, обумовлено тим, що дошкільники не тільки відкидали помилкові варіанти, але певною мірою фіксували умови, за яких вони досягали позитивного результату, тобто поступово підходили до практичного узагальнення досвіду дій.

Дослідженням встановлено, що після проведення корекційних занять у 65,4-66,6% глухих дітей експериментальної групи і тільки у 11,5-12,5% дітей контрольної групи виявлено високий рівень розвитку зорової пам'яті.

Найбільш суттєві зміни відбулися у дітей експериментальної групи на рівні розвитку розумової працездатності. Високий рівень спостерігали у 61,5-66,6% з них. У контрольній групі лише 7,7% і 8,4% дітей були здатні до тривалої розумової напруги. Розумова працездатність глухих дітей експериментальної групи супроводжувалася стійкістю уваги, планомірністю власних дій, умінням проаналізувати одержаний результат і співставити його з поставленим завданням.

Виконання контрольних завдань показало, що у глухих дітей експериментальної групи (у порівнянні з контрольною) значно розширився словниковий запас, який дозволив пояснювати свої дії, стало більш продуктивним використання педагогічної допомоги.

ВИСНОВКИ

1. Дослідження показало, що у глухих дітей спостерігається відставання у фізичному розвитку за основними антропометричними показниками (довжина тіла, маса тіла, об'єм грудної клітки). Недостатній розвиток мовленнєвого дихання обумовило низькі показники життєвої ємкості легенів (ЖЕЛ). Встановлено, що 37,9% глухих дітей у віці 5-6 років мають дисгармонійний фізичний розвиток.

2. Розвиток психомоторних функцій у глухих дітей суттєво відстає за всіма показниками від їхніх чуючих одноліток. У глухих дітей віком 5-6 років запізнюється вступ до функціонування вищих коркових рівнів організації рухів, що не забезпечує прогресивний розвиток точних і силових рухів, а також не створює необхідні умови для засвоєння більшої кількості рухових навичок і предметних ручних маніпуляцій. У зв'язку з цим у них затримується формування графічних навичок. Проведена оцінка моторної зрілості дозволила встановити, що 53% глухих дітей мають суттєве відставання у моторному розвитку.

3. Глухі діти відстають від чуючих на рівні розвитку пізнавальних психічних процесів (сприйняття, мислення, пам'ять). У них відзначається порушення послідовності суджень при встановленні внутрішніх, причинних зв'язків між явищами. Успішність виконання глухими дітьми різних логічних операцій залежить від унаочнення запропонованого матеріалу і підкріплення його життєвим досвідом. Порівняне вивчення особливостей запам'ятовування наочного матеріалу у глухих дітей і чуючих дозволило виявити, що цей вид пам'яті у чуючих дітей утримує більшу кількість об'єктів. Розумова працездатність глухих дітей супроводжується порушенням і нестійкістю уваги, недостатньою спрямованістю діяльності, невмінням проаналізувати одержаний результат і співставити його з поставленим завданням, виснаженістю.

4. Ефективність корекційного впливу на психофізичний розвиток глухих дошкільників досягається різним поєднанням і варіюванням артикуляційної і пальчикової гімнастики, мовленнєвих і рухливих ігор, використанням предметно-практичної діяльності, при раціональному співвідношенні словесних, наочних і практичних методів.

5. Мовленнєві обмеження глухих дітей старшого дошкільного віку в період проведення формуючого експерименту проявлялись: в обмеженому обсязі лексичного запасу, недостатньому оволодінні деякими поняттями навчального і життєвого плану і меншою мірою, порівняно з чуючими дітьми, в рівні оволодіння граматичними кодами. У зв'язку з цим повідомлення, запропоновані дітям даної категорії, вимагають більш широкого залучення наочних компонентів, спрощення словниково-граматичних форм викладу навчального матеріалу.

6. Психокорекційні і розвивальні заняття позитивно вплинули на рівень фі-зичного розвитку глухих дітей старшого дошкільного віку, що дозволило певним чином нівелювати розбіжності за основними антропометричними показниками. Систематичні корекційної заняття сприяли гармонійному фізичному розвитку у 69,4% глухих дітей експериментальної групи.

7. Корекція психофізичного розвитку позитивно вплинула на розвиток психомоторних функцій глухих дітей експериментальної групи. Причиною цього є удосконалення аналітико-синтетичної діяльності ЦНС глухих дітей, а також набуття ними практичного досвіду у виконанні дій, в яких регуляція рухів пальців рук здійснюється переважно на основі кінестетичних відчуттів. Рухи глухих дітей стали носити більш координований і плавний характер, у них розкинулась здатність до порівняння своїх дій з наочним зразком. При виконанні завдань графічного характеру у 65,3-68% глухих дітей експериментальної групи у віці 6-7 років зменшились порушення просторової регуляції, ослабла напруженість руки, якою дитина пише, вони навчилися більш чітко дозувати силу натиску, накреслювання графічних зображень відбувалося за рахунок рухів пальців і кисті. Кількість моторно-зрілих глухих дітей збільшилась на 53,3%.

8. Під впливом корекційно-виховних дій у глухих дітей експериментальної групи відбулося підвищення рівня розвитку пізнавальної діяльності. Це прояви-лось у тому, що глухі діти більш усвідомлено сприймали завдання, мету. У них з'явилися навички планування необхідних дій і послідовного їх виконання; розширився словниковий і лексичний запас, відзначено досить продуктивне використання ними допомоги, що дало змогу зробити розгорнутим процес поступового осмислення діагностичного матеріалу. Високий рівень розвитку пізнавальних психічних процесів виявлено у 56,1% і 61,9% глухих дітей експериментальної групи у віці 6-7 років, що на 41,8-44,1% вище, ніж у контрольній групі їхніх одноліток, що також доводить ефективність проведеної психокорекційної роботи.

Здійснене дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми, для подальшого вивчення якої, на нашу думку, актуальним для спеціальної психології та корекційної педагогіки, зокрема, є питання про психофізіологічні механізми взаємовпливів психомоторної сфери, пізнавальної та мовленнєвого розвитку різних категорій аномальних дітей, в тому числі зі складною структурою дефекту; удосконалення змісту компенсаторних програм корекційного впливу на їхній розвиток та технології реалізації таких програм з урахуванням індивідуальних і типологічних особливостей дітей.

Основний зміст дослідження відображено в таких публікаціях автора:

1. Крет Я.В., Байкина Н.Г. Возрастные особенности психомоторных функций у глухих школьников // Тези доповідей наукової конференції викладачів і студентів університету. - Запоріжжя, 1993. - С.97. - 0,02 авт. арк.

2. Байкіна Н.Г., Крет Я.В., Романенко О.В., Білоусова З.Г. Реабілітаційне значення ранньої психодіагностики аномальної дитини // Формування, збереження і зміцнення здоров'я підростаючого покоління як обов'язковий компонент системи національної освіти: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ,1996. - С. 166-170. - 0,05 авт. арк.

3. Крет Я.В., Романенко А.В. Преподаватель нового типа глазами студентов // Научно-исследовательская и методическая работа в средних и высших учебных заведениях: проблемы, поиски, решения: Сб. науч. ст. - Минск, 1997. - С. 102-103. - 0,05 авт. арк.

4. Байкина Н.Г., Крет Я.В. Содержание и форма научно-исследовательской работы в учебном процессе по дефектологии со студентами факультета социальной педагогики и практической психологии // Научно-исследовательская и методическая работа в средних и высших учебных заведениях: проблемы, поиски, решения: Сб. науч. ст. - Минск, 1997. - С. 245-247. - 0,075 ав. арк.

5. Крет Я.В., Байкина Н.Г. Реабілітаційне значення ранньої психодіагностики аномальної дитини // Науковий вісник. - Вип. 1. - Харків, 1997. - С. 77-79. - 0,075 авт. арк.

6. Крет Я.В., Мироненко О.И., Байкина Н.Г. Особенности психомоторики детей 5-7 лет с задержкой психического и речевого развития // Совершенствование форм и методов физического воспитания учащихся общеобразовательных школ: Материалы научно-практической конференции. - Витебск, 1997. - С. 102-104. - 0,05 авт. арк.

7. Шляхи корекції психомовленнєвого розвитку у дітей 5-6, 6-7 років за допомогою фізичних вправ // Молода спортивна наука України: Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції аспірантів. - Львів, 1998. - С. 44-48. - 0,2 авт. арк.

8. Рання діагностика психофізичного розвитку дітей з затримкою психічного розвитку у віці 5-6, 6-7 років // Теорія та методика виховання: Зб. наук. пр. - Вип. ІІІ. - Харків: ХДПУ, 1998. - С. 74-79. - 0,2 авт. арк.

9. Диагностика психомоторных функций у детей с нарушением слуха и задержкой психического развития в возрасте 5-7 лет: Зб. наук. пр. П'ятих Костюковських читань. - Т.2. - К, 1998. - С. 186-191. - 0,3 авт. арк.

10. Крет Я.В., Байкина Н.Г. Методика развития познавательной деятельности детей с потерей слуха в возрасте 5-7 лет // Шляхи розвитку здібностей у дітей з особливими потребами: Збір. наук. пр. - Вип. 16. - Ч.2. - Київ-Запоріжжя, 1999.- С. 49-53. - 0,1 авт. арк.

11. Психодіагностика сенсомоторних функцій у дітей з порушенням слуху та із затримкою психічного розвитку // Механізми та критерії діагностики психофізичного розвитку дітей в системі корекційної роботи: Науково-методичний альманах Міжнародної науково-практичної конференції. - Ч.2. - Дніпропетровськ, 1999.- С. 27-28. - 0,05 авт. арк.

12. Вплив несприятливих природних і антропогенних факторів на психічний розвиток дитини // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: Зб. наук. пр. - Луцьк, 1999. - С. 413-420. - 0,4 авт. арк.