Індивідуально-психологічні особливості військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІЙСЬКОВИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

УДК 355.13 : 159.96 (048)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ З ГРАНИЧНИМИ НЕРВОВО-ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ

20.02.02 - військова педагогіка та психологія

ДОРОШЕНКО Михайло Миколайович

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Військово-медичному інституті Української військово-медичної академії та Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України

Науковий керівник - доктор психологічних наук, професор

Корольчук Микола Степанович.

Військовий гуманітарний інститут НАОУ, професор кафедри соціальної та військової психології.

Офіційні опоненти: - доктор психологічних наук, старший науковий

співробітник

Титаренко Тетяна Михайлівна.

Інститут соціальної та політичної психології АПН України, завідувач лабораторії соціальної психології особистості;

- кандидат психологічних наук, доцент

Ніколенко Дмитро Олександрович.

Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, начальник психологічного факультету.

Провідна установа - Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН

України, м.Київ.

Захист відбудеться “22” травня 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.702.02 у Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України за адресою: 02093, м.Київ, вул. Росошанська, 3 (тел. 566-41-22).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України.

Автореферат розісланий “20” квітня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мірошниченко О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

військовослужбовець нервовий розлад психогігієна

Актуальність теми. Сучасні умови військово-професійної діяльності пов'язані з рядом особливостей, які ставлять високі вимоги до індивідуально-психологічних властивостей і функцій організму. Під час військової служби для військовослужбовців строкової служби особливе значення, поряд з природними, технічними, мають специфічні соціально-психологічні фактори, які зумовлюють входження у військовий колектив і засвоєння характерних групових норм поведінки, стилю стосунків між військовослужбовцями, які складаються на основі регламентації специфічних відносин, зміни раніше вироблених індивідуальних механізмів психологічного захисту, ломки звичного життєвого стереотипу (Б.С.Фролов, 1988; В.І.Шостак, 1991; В.М.Ігнаткін, К.В.Козаков, 1995; В.В.Нечипоренко, С.В.Литвінцев, 1996; М.С.Корольчук, 1997; С.Х.Уразов, І.В.Доровських, 1998).

Підвищення вимог до стану психічного здоров'я військовослужбовців зумовлює необхідність розробки нових підходів до діагностичних критеріїв, впровадження в практику психодіагностичних методик, які могли б забезпечити об'єктивну оцінку індивідуально-психологічних особливостей, раннє виявлення граничних нервово-психічних розладів, прогнозування успішності військово-професійної діяльності, що грунтуються на уявленнях про стійкі індивідуально-психологічні властивості, риси особистості (Б.М.Теплов, 1961; R.Cattell, 1971; В.С.Мерлін, 1973; В.М.Русалов, 1979, 1989; І.В.Равіч-Щербо, 1988; К.Г.Юнг, 1995; Г.В.Ложкін, 1996, 1998; М.В.Макаренко, 1996; П.П.Криворучко, 1998; Г.Ю.Айзенк, 1999).

Зафіксоване в даний час підвищення інтересу до вивчення індивідуально-психологічних властивостей пов'язане з ростом частоти граничних розладів психіки. Результати досліджень осіб у віці 18-21 років показали, що 15% - мають незадовільну нервово-психічну стійкість, 8% - не задоволені міжособистісними стосунками, 5% - потребують додаткового психологічного обстеження та корекції. Крім цього, близько 50% звільнених із Збройних Сил через хворобу - це особи з нервово-психічними розладами (М.А.Дмитрієва із співавт., 1979; В.І.Шостак, 1990; Ю.В.Тельних і інші, 1991; М.С.Корольчук, 1997). На зростання частоти граничних нервово-психічних розладів у військовослужбовців строкової служби звертають увагу В.В.Куліков (1989) і М.І.Грінцов (1996), які стверджують, що такі відхилення посідають основне місце в структурі психічних розладів. Це ставить вивчення психологічних факторів формування даних порушень у ряд найбільш актуальних завдань (В.М.Крайнюк, 1999).

Сучасний етап вивчення психологічних аспектів граничних нервово-психічних розладів характеризується визнанням поліфакторної природи психічних порушень, участю в їхньому формуванні психологічних, біологічних та соціальних чинників, специфічна взаємодія яких сприяє виникненню відповідних форм невротичних і психічних реакцій і станів, які супроводжуються дезорганізацією поведінки і зниженням ефективності виконання військово-професійних обов'язків (М.С.Корольчук, 1985, 1996; Г.В.Морозов, А.М. Іваніцкий, 1988; Ю.А.Александровський, 1993; Є.М.Харченко, 1992; С.Х.Уразов, І.В.Доровський, 1998).

Разом з цим не досить розробленими до цього часу залишаються питання визначення індивідуально-психологічних властивостей і психотипологічних відмінностей у системі психології взагалі і військовій психології зокрема. Аналіз наукової літератури з проблеми сутності індивідуально-психологічних властивостей і методів їх дослідження в сучасній психологічній науці показав, що вона відрізняється недостатньою цілісністю і розробленістю при вивченні осіб з граничними нервово-психічними розладами.

Таким чином, існує потреба в комплексному дослідженні стійких індивідуально-психологічних особливостей морфологічної, темпераментальної, інтелектуальної і особистісної складової індивідуальності.

На основі комплексного вивчення стійких індивідуально-психологічних властивостей військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами можливі використання результатів з метою ранньої діагностики вказаних розладів, прогноз їх розвитку та виділення групи ризику. Тому вивчення даної проблематики є досить актуальним для вдосконалення системи комплектування і функціонування військових підрозділів Збройних Сил України. Тема входить до плану наукових досліджень Наукового центру Української військово-медичної академії “Удосконалення методів комплектування бойової обслуги, екіпажів та учбових груп з метою забезпечення ефективного навчання військовим фахам ” (реєстраційний № 0199 V 000002).

Важливість і актуальність проблеми зумовили вибір теми дослідження “Індивідуально-психологічні особливості військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами”.

Об'єкт дослідження: військовослужбовці з граничними нервово-психічними розладами.

Предмет дослідження: прояви індивідуально-психологічних особливостей у військовослужбовців практично здорових і з граничними нервово-психічними розладами.

Мета дослідження: виявити індивідуально-психологічні особливості у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами; обгрунтувати комплекс методик своєчасної психологічної діагностики; прогнозувати успішність військово-професійної діяльності.

Основна гіпотеза: виникненню граничних нервово-психічних розладів у військовослужбовців сприяють певні індивідуально-психологічні особливості. Застосування комплексного вивчення морфологічної, темпераментальної, інтелектуальної і особистісної складових індивідуальності дає можливість виявлення й аналізу індивідуально-психологічних властивостей і психотипологічних відмінностей військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами. Прогнозування і профілактика граничних нервово-психічних розладів можливі за умов ранньої психодіагностики комплексу стійких індивідуально-психологічних особливостей.

Завдання дослідження:

1/ вивчити теоретичні підходи в дослідженні індивідуально-психологічних властивостей і психотипологічних відмінностей індивідуальності;

2/ виявити індивідуально-психологічні особливості військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами;

3/ визначити індивідуально-психологічні властивості у практично здорових військовослужбовців і провести порівняльний аналіз отриманих результатів з показниками груп військовослужбовців, які мають граничні нервово-психічні розлади;

4/ обґрунтувати комплекс діагностичних методик раннього виявлення індивідуально-психологічних властивостей, які є інформативними для військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами;

5/ розробити організаційно-методичні рекомендації щодо психогігієни і психопрофілактики граничних нервово-психічних розладів з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей.

Теоретичною та методологічною основою дослідження стали фундаментальні психологічні положення про структуру індивідуальності (М.Пенде, 1930; К.Д.Ушинський, 1950; Б.Г.Ананьєв, 1968, 1996; В.С.Мерлін, 1977, 1986; Б.Ф.Ломов, 1984; В.Д.Менделевич, 1998; А.В.Лібін, 1999; С.Д.Максименко, 1999).

Отриманий під час дослідження матеріал аналізувався за допомогою понятійного апарату, який прийнято використовувати у військовій (М.І.Пірен, 1996; Г.В.Ложкін, 1996; М.С.Корольчук, 1996, 1997) і диференціальній психології (В.М.Русалов, 1979; Б.В.Овчінніков з співавт., 1994; А.В.Лібін, 1999), а також іридології (B.Jensen, 1982; Є.С.Вельховер, 1988, 1992). У дослідженні дотримувалася природньонаукова парадигма (В.І. Слободчіков, Є.І.Ісаєв, 1995).

Головним методологічним принципом дослідження індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців стало положення про те, що індивідуальна і психотипологічна своєрідність не втрачається при наявності граничних нервово-психічних розладів (А.Є.Лічко, 1985; Г.К.Ушаков, 1987; Б.Д.Карвасарський, 1990; Ю.А.Александровський, 1993).

Організація роботи. Матеріалом для виконання роботи стали результати дослідження індивідуально-психологічних властивостей і психотипологічних відмінностей у військовослужбовців строкової служби і курсантів віком 18 - 22 років.

З метою розв'язання поставлених завдань робота організаційно виконувалася у три етапи.

На першому етапі було вивчено та здійснено конструктивно-критичний аналіз головних теоретичних підходів у дослідженні індивідуально-психологічних особливостей у сучасній літературі з психології і психопатології. Було виявлено і науково обгрунтовано комплекс психодіагностичних методик, використання якого відповідало меті і завданням дослідження.

На другому етапі дослідження емпірично визначалися індивідуально-психологічні властивості і психотипологічні відмінності у практично здорових військовослужбовців (125 чоловік, контрольна група №1).

На третьому етапі досліджувалися індивідуально-психологічні властивості і психотипологічні відмінності у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами: невротичні і психогенні реакції (37 військовослужбовців, експериментальна група №2); неврози і психопатії (43 військовослужбовця, експериментальна група №3). Проводилася порівняльна характеристика проявів індивідуально-психологічних властивостей і психотипологічних відмінностей у військовослужбовців практично здорових і з граничними нервово-психічними розладами. На цьому ж етапі розроблялися методичні рекомендації і визначався комплекс психодіагностичних методик раннього виявлення індивідуально-психологічних властивостей і психологічних типів.

Така організація дослідження дозволила з'ясувати структуру індивідуально-психологічних особливостей, використати комплекс психодіагностичних методик, які характеризують найбільш суттєві індивідуально-психологічні властивості військовослужбовців з психоневротичними реакціями і станами.

Для математичної обробки отриманих даних застосовувався метод параметричного порівняння середніх значень за критерієм Стюдента, кореляційний, регресивний і дисперсний аналіз. Цифрові матеріали дослідження були статистично оброблені на комп'ютері за допомогою пакетів Microsoft Exel, Statistica.

Надійність та вірогідність результатів забезпечувалися використанням комплексу взаємодоповнюючих методів і досягалися шляхом відповідного добору груп, створенням адекватних умов обстеження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що на основі теоретичного та емпіричного дослідження:

- набула подальшого розвитку система наукових поглядів щодо рівневого вивчення особливостей індивідуально-психологічних властивостей осіб з граничними нервово-психічними розладами;

- визначено особливості індивідуально-психологічних властивостей у військовослужбовців практично здорових і з граничними нервово-психічними розладами;

- запропоновано комплекс діагностичних методик, дослідження якими охоплює найбільш стійкі індивідуальні і психотипологічні особливості індивідуальності;

- виявлено суттєву кореляційну залежність між показниками психологічних діагностичних методик і психофізіологічними даними райдужної оболонки ока осіб з граничними нервово-психічними розладами.

Особистий внесок автора:

- визначив теоретико-методичні засади дослідження індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами;

- виявив і провів аналіз індивідуально-психологічних властивостей і особливостей психологічних типів військовослужбовців практично здорових та з граничними нервово-психічними розладами;

- визначив зміст організаційно-методичних рекомендацій для психологічного забезпечення професійної діяльності військових спеціалістів.

Практична значущість дисертаційного дослідження полягає в тому, що запропонований комплекс діагностичних методик виявився інформативним для вивчення індивідуально-психологічних особливостей і виявлення індивідуальних та психотипологічних властивостей військовослужбовців при масових обстеженнях і дозволяє забезпечувати індивідуальний підхід у його використанні.

Запропоновано діагностичні показники індивідуально-психологічних властивостей військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами та встановлено їх прогностичну значущість. Виділено специфічні відмінності індивідуальних властивостей і особливостей психологічних типів.

Використання отриманих даних у психодіагностичній діяльності при професійному психологічному доборі дає змогу виділяти військовослужбовців до групи ризику за можливим формуванням психічних розладів, своєчасно надавати їм диференційовану психологічну допомогу. Розроблено організаційно-методичні рекомендації щодо психогігієни та психопрофілактики граничних нервово-психічних розладів з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців. Вони можуть стати базовими для офіцерів структур виховної роботи Збройних Сил та інших військових формувань України.

Апробація результатів дослідження.

Результати дослідження були викладені і обговорені на засіданні Вченої ради Військово-медичного відділення при Українському державному медичному університеті ім. О.О.Богомольця (м.Київ, 1994р.); на кафедрі авіаційної, морської медицини та психофізіології Військово-медичного інституту УВМА (м.Київ, 1999р.); на кафедрі соціальної і військової психології і Вченій раді Військового гуманітарного інституту НАОУ (м.Київ, 1999р.); на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми військової науки” (м. Київ, 1995р.); на Другому з'їзді товариства психологів України (м.Київ, 1996р.); на конференції “Індивідуальні психофізіологічні властивості людини та професійна діяльність” (м.Черкаси, 1997р.); на XY з'їзді Українського фізіологічного товариства (м.Донецьк, 1998р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми безпеки української нації на порозі XXI сторіччя” (м.Київ-Чернівці, 1998р.); на сьомій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть (м.Київ, 1999р.).

Результати дослідження використовувались:

-під час психологічного добору офіцерів медичної служби при наборі на факультет підготовки військових лікарів у Військово-медичний інститут Української військово-медичної академії;

- під час психологічного добору абітурієнтів до Української військово-медичної академії на факультет підготовки лікарів для Збройних Сил України Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця та призову юнаків у районних та міському військових комісаріатах;

- при прийнятті експертного рішення в психіатричному відділенні Головного клінічного госпіталю МО України щодо ступеню придатності військовослужбовців до військової служби;

- в системі підготовки військових лікарів-психофізіологів і психологів для Збройних Сил України в Українській військово-медичній академії і Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України;

- для психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у Харківському інституті льотчиків та Чернівецькому державному університеті ім. Ю.Федьковича.

Впровадження результатів проведеного дисертаційного дослідження підтверджуються відповідними актами.

Наукові публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в шести публікаціях, які наведені в авторефераті.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел та додатків. Рукопис дисертації становить 235 сторінок комп'ютерного тексту (з них 23 таблиці, 7 рисунків, 1 діаграма, 7 додатків - 56 стор.; список використаних джерел включає 249 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання роботи. Розкрито наукову новизну, теоретичну основу і практичне значення. Наведено дані про апробацію роботи і впровадження її результатів у практику.

У першому розділі “Сучасний стан вивчення індивідуально-психологічних особливостей у психічно здорових і осіб з граничними нервово-психічними розладами” визначено основні теоретичні підходи, вихідні положення дослідження та вивчення індивідуально-психологічних особливостей.

Аналіз літератури показує, що недолік теоретичних узагальнень і концептуальних інтеграцій призвів до значної кількості неупорядкованих емпіричних даних в експериментальній психології та психопатології у вивченні індивідуальних властивостей і психотипологічних відмінностей. Узагальнюючи всю різноманітність аспектів, дослідження проблеми вивчення індивідуально-психологічних особливостей можна об'єднати у сім головних напрямів:

- морфологічний (А.С.Віреніус, 1904; М.Я.Брейтман, 1924; W.H.Scheldon, 1940; B.Jensen, 1970; В.І.Куліков, 1988; Є.С.Вельховер, 1992; Е.Кречмер, 1995;);

- темпераментальний (С.Фулье, 1896; І.П.Павлов, 1951; M.Zuckerman, 1971; В.С.Мерлін, 1973; В.М.Русалов, 1989, 1992; Я.Стреляу, 1982, 1993);

- інтелектуальний (А.Кемпінські, 1975; М.А.Холодна, 1990, 1997; J.R.Royce, A.Powel, 1993; К.Г.Юнг, 1995; А.Аугустінавічуте, 1998);

- особистісний (А.Є.Петрова, 1923; R.Cattell, 1971, 1990; К.Леонгард, 1981; Д.М.Олдхем, Л.Б.Морріс, 1996; Г.В.Олпорт, 1998);

- конституційний (Г.Кленке, 1856; М.Пенде, 1930; Б.А.Нікітюк, 1991; Ч.В.Пак, 1995; К.Р.Култер, 1996; Д.Фроулі, 1998);

- характерологічний (Ф.Полан, 1896; А.Г.Ковальов, В.М.Мясіщев, 1957; М.Д.Левітов, 1964; А.Є.Лічко, 1983; А.Ф.Лазурський, 1995);

- інтегральної індивідуальності (К.Д.Ушинський, 1950; Б.Г.Ананьєв, 1968; В.М.Русалов, 1979; В.С.Мерлін, 1986; Л.Я.Дорфман, 1993; В.В.Білоус, А.І.Щебетько, 1996).

Складові індивідуальності співвідносяться в єдиному концептуальному просторі. Виділені частини індивідуальності хоча і менше цілого, але при структурно-функціональному їхньому вивченні дають уявлення про ціле. У вивченні індивідуальності осіб з граничними нервово-психічними розладами підходи, що існують, відображають або окремі індивідуально-психологічні властивості, які зумовлюють і супроводжують граничні психічні розлади (В.Я.Сьомке, 1990; В.А.Абрамов, С.О.Пуцай, 1991; Ю.А.Александровський, 1993; В.М.Крайнюк, 1999), або клініко-індивідуальні чи емпірично-феноменологічні описові психологічні типології (К.Леонгард, 1981; А.Є.Лічко, 1983; Д.М.Олдхем, Л.Б.Морріс, 1996; П.Б.Ганнушкін, 1998; Н.Мак-Вільямс, 1998). Теоретико-дедуктивні психологічні типології, де за одиницю опису індивідуальності береться цілісне утворення, потребують вивчення індивідуально-психологічних особливостей у військовослужбовців практично здорових та з граничними нервово-психічними розладами (I.B.Myers, 1962; D.Keirsey, M.Bates, 1984; Ю.П.Поліщук,1993; К.Г.Юнг, 1995; І.М.Владимірова, Б.В.Овчинніков, 1995; А.Аугустінавічуте, 1998).

Аналіз літератури і практичний досвід свідчать, що удосконалення існуючих, апробація й обґрунтування нових підходів у вивченні індивідуально-психологічних особливостей є одним із перспективних і необхідних умов наукового пошуку. Раннє виявлення індивідуальних властивостей та особливостей психологічних типів сприяє виділенню групи ризику і ефективній профілактиці нервово-психічних зривів, удосконаленню і підвищенню якості комплектування військових підрозділів Збройних Сил України. Проводився пошук ефективних методів дослідження особливостей граничних нервово-психічних розладів у військовослужбовців строкової служби, що й розглядається у наступному розділі.

У другому розділі “Організація роботи і обгрунтування методик дослідження” розглядаються шляхи досягнення мети та розв'язання завдань роботи.

В основу побудови системи методів даного дослідження була покладена класифікаційна схема Б.Г.Ананьєва (1968). Вона включає чотири великі групи методів (організаційні, емпіричні, методи обробки даних і інтерпретаційні), кожна з яких розглядається як визначений етап психологічного дослідження, що в цілому дозволяє охопити повний дослідницький цикл. Прагнення отримати повну інформацію про індивідуально-психологічні особливості призвело нас до необхідності використовувати системний підхід (М.Пенде, 1930; Б.Ф.Ломов, 1984; В.С.Мерлін, 1986, 1996; О.О.Понукалін, 1993), представляти індивідуальність як цілісну реальність (В.В.Белоус, А.І.Щебетенко, 1996; К.Г.Юнг, 1997; В.Д.Менделевич, 1998). Це дало можливість розглядати індивідуально-психологічні особливості на морфологічному, темпераментальному, інтелектуальному і особистісному рівнях.

При доборі методик дослідження ми намагались, по-перше, використати ті, які застосовувались раніше в дослідженнях індивідуально-психологічних властивостей і котрі відповідають меті та завданням роботи; по-друге, застосовувати комплекс психологічних методик, що дозволило отримати інтегральні характеристики на всіх рівнях індивідуальності; по-третє, одержати необхідний матеріал, який буде сприяти розв'язанню ряду наукових і організаційно-методичних питань системи психологічного забезпечення ефективної професійної діяльності, професійного добору спеціалістів.

На другому і третьому етапах емпіричного дослідження індивідуально-психологічних особливостей (усього 205 військовослужбовців) за допомогою комплексу методик вивчали: властивості особистості - опитувальники 16 особистісних факторів Кеттела (В.М.Мельніков, Л.Т.Ямпольскій, 1985; Л.А. Лепіхова, 1989) і Айзенка (В.Л.Марищук із співавт., 1990); психологічні типи - опитувальник Кейрсі (Б.В.Овчинніков та інші, 1994); темперамент - опитувальник структури темпераменту (В.М.Русалов, 1989, 1992); властивості нервової системи - методика тепінг-тест (Є.П.Ільїн, 1981) і субтест “лінеограми” міокінетичної методики (В.Д.Балін та інші, 1987; Г.А.Євдокимова, 1993); морфопсихологічні показники - іридологічний метод, який включає іридоскопію і іридографію (Н.Б.Шульпіна, 1974; Є.С.Вельховер із співавт., 1988, 1992).

Після теоретичного обгрунтування використовували комплекс діагностичних методик, що відповідає основним вимогам психологічних досліджень. Це дозволило перейти до аналізу результатів власного дослідження.

У третьому розділі “Результати емпіричного дослідження індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами і контрольної групи” досліджувались індивідуальні властивості та особливості психологічних типів у військовослужбовців практично здорових і з граничними нервово-психічними розладами. Ми здійснили порівняльну характеристику морфологічних, темпераментальних, інтелектуальних і особистісних середньогрупових показників. Крім цього, визначили мету і зміст організаційно-методичних рекомендацій, які спрямовані на ранню діагностику індивідуально-психологічних властивостей, виділення групи ризику і профілактику виникнення граничних нервово-психічних розладів.

Аналіз і узагальнення отриманих результатів показали певну своєрідність індивідуально-психологічного профілю військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами за середніми значеннями показників, що за більшістю індивідуально-психологічних властивостей відрізняються в порівнянні з групою практично здорових. При цьому зазначимо, що виділені нами групи з психоневротичними реакціями (гр.№2) і психоневротичними станами (гр.№3) при емпіричному дослідженні виявили якісну подібність їх між собою, тобто граничні нервово-психічні розлади в цілому є особливою групою психопатологічних проявів.

В результаті порівняння особистісних властивостей (16 ФОО - первинні і вторинні фактори, ознаки Айзенка) виявили, що загальними індивідуально-психологічними особливостями для військових з граничними нервово-психічними розладами є: у емоційно-вольовій сфері - виражена емоційність або нейротизм, емоційна нестійкість - слабкість “Я” (фактор С), чутливість і лабільність, підвищена імпульсивність або більш низький самоконтроль поведінки (фактор Q3), фрустрованість або напруженість (фактор Q4), гіпотимія або схильність до почуття провини (фактор O), несумлінність або слабкість “зверх-Я” (фактор G), особистісна тривожність (усе при р<0,001), а також зниження кортикального контролю (вторинний фактор); у комунікативній сфері - характеризуються відособленістю і відчуженістю (фактор A), боязкістю (фактор H), покірністю (фактор E), самодостатністю (фактор Q2), інтровертністю (опитувальник Айзенка); у інтелектуальній сфері виявлено відносне зниження формального інтелекту, тямущості, кмітливості (фактор В), усе при р<0,01.

З метою оцінки кількості і специфіки зв'язків властивостей особистості між собою в групах застосовувався кореляційний аналіз. Встановлено, що система зв'язків груп з граничними нервово-психічними розладами виражається в посиленні більшості базисних шкал. Аналіз суттєвих кореляційних зв'язків в різних групах виявив ранжований ряд, що свідчить про інформативність особистісних факторів: сміливість-боязкість (Н-41,6), емоційна стійкість-нестійкість (С-39,5), напруженість-розслабленість (Q4-35,4), занепокоєність-безтурботність (F-31,2), самовпевненість-схильність до почуття провини (О-27,0), самоконтроль-імпульсивність (Q3-27,0), самостійність-залежність від групи (Q2-24,9), добросердечність-відчуженість (А-22,9).

Результати, отримані за допомогою психотипологічного опитувальника Кейрсі, показали розподіл на чотири типологічних групи: відчуттєво-імпульсивні, відчуттєво-мисленнєві, інтуїтивно-чуттєві, інтуїтивно-мисленнєві. При цьому в групах із граничними психічними розладами переважала типологічна група інтуїтивно-чуттєвих (р<0,05). Вони проявились у прагненні до пошуку сенсу життя, становленні і самовираженні, глибині спілкування і гармонійності взаємовідносин з людьми. В групі з психоневротичними реакціями (гр.№2) переважала також типологічна група відчуттєво-імпульсивних (р<0,05), військовослужбовці якої характеризуються прагненням до задоволення своїх потягів і імпульсів, спонтанністю і безпосередністю, орієнтовані на процес дії “тут і зараз”. Навпаки, типологічна група відчуттєво-мисленнєвих, переважала серед контрольної групи (р<0,01), характеризується високорозвиненим почуттям обов'язку, схильністю дотримуватись соціальних норм і правил, організованістю і здоровим консерватизмом.

Виходячи з того, що кожна типологічна група має 4 психологічних типи, ми отримали 16 психологічних типів. У типологічній групі відчуттєво-імпульсивних існують суттєві розбіжності тільки психотипу ISFP (почуттєво-відчуваючий інтроверт), що переважає серед військовослужбовців із психоневротичними реакціями (16,26,0% - гр.№2, 0,80,4% - гр.№1, при p<0,05; 9,34,4% - гр.№3). Серед представників наступної типологічної групи (інтуїтивно-чуттєвих) психотип INFP (чуттєво-інтуїтивний інтроверт) також суттєво вищий у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами у порівнянні з контролем (16,26,0% - гр.№2, 20,9 6,2% - гр.№3, 4,81,9% - гр.№1, р<0,05). Переважає серед військовослужбовців з психічними реакціями та станами в цій психологічній групі і психотип INFJ (інтуїтивно-почуттєвий інтроверт) (24,37,0% - гр.№2, 20,65,9% - гр.№3, 7,22,3% - гр.№1, р<0,05).

Характерними індивідуально-психологічними особливостями перелічених психологічних типів є недостатня ясність в аналізі і судженнях та зваженого прийняття рішень, слабкість і пасивність у сприйманні конкретних відчуттів.

Серед практично здорових найбільш повно представлена типологічна група відчуттєво-мисленнєвих, де існують значні розбіжності в групах між психотипами ESTJ (мисленнєво-відчуваючий екстраверт) (24,03,8% - гр.№1, 2,71,6% - гр.№2; 1,10,5% - гр.№3, р<0,01) і ESFJ (відчуваюче-почуттєвий екстраверт) (23,23,7% - гр.№1, 2,72,1% - гр.№2, 9,34,4% - гр.№3, відповідно при р<0,01 і р<0,05). Єдиний інтуїтивний психотип, що домінує серед контрольної групи - це ENFJ (чуттєво-інтуїтивний екстраверт) (12,82,9% - гр.№1), в порівнянні з військовослужбовцями з психоневротичними станами (2,31,9% - гр.№3, при р<0,01; 5,43,7% - гр.№2).

Дослідження переважних інтелектуальних функцій у структурі психологічних типів показало, що у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами переважають інтуїція і почуття (р<0,01), у той час як у групі практично здорових - відчуття і мислення. Крім того, військовослужбовці з психоневротичними реакціями і станами демонстрували і велику інтроверсію (р<0,01), тенденцію збільшення імпульсивності.

Дослідивши фундаментальні складові властивості темпераменту за опитувальником Русалова - ергічність, пластичність, швидкість (темп) і емоційну чутливість, ми виявили, що військовослужбовці з граничними нервово-психічними розладами відрізняються більш низьким предметним (ергічність, пластичність і темп) і комунікативним (соціальна ергічність і темп) аспектами активності, але в той же час характеризуються більш вираженою соціальною пластичністю і різко вираженою предметною і соціальною емоційністю (при р<0,01). Отже, це свідчить про більш низький життєвий тонус, гіпоактивність, замкнутість, знижену швидкість моторно-рухових операцій (сповільненість психомоторики), перевагу стереотипних форм діяльності, комунікативну імпульсивність і підвищену емоційність, що виявляється в занепокоєнні, тривозі, уразливості.

Для дослідження структур темпераменту застосовувався кореляційний аналіз, що виявив більше суттєвих кореляційних зв'язків в групах військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами. Розрахунок відсотків сильних кореляційних зв'язків виявив інформативність таких властивостей темпераменту - соціальна ергічність - 54,1; ергічність, темп, соціальний темп - 50,0; пластичність - 45,8; соціальна емоційність - 29,1.

При вивченні типологічних властивостей нервової системи за психомоторними показниками (тепінг-тест, субтест “лінеограми” міокінетичної методики) одержали результати, які дозволяють аналізувати індивідуальні особливості військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами і визначити, що вони переважно володіють середньо-слабким і слабким типом нервової системи, середньо-низькою лабільністю, тобто більш низькою ергічністю компоненту активності, а також мають порушення балансу основних властивостей нервової системи у бік переваги гальмування (р<0,05). Контрольна група характеризується середнім (середньо-сильним і середньо-слабким) типом нервової системи, середньо-високою лабільністю, більш частим балансом властивостей нервової системи (р<0,01). Спостерігається тенденція до збільшення темпераментальної емотивності (51,38,21% - гр.№2; 22,56,60% - контроль, р0,01 і 37,27,37% - гр.№3), а характерологічна емотивність вища в контролі (30,07,24% - гр.№1; 11,64,88% - гр.№3, р0,05; 16,36,07% - гр.№2). Військовослужбовці з психоневротичними станами більш аутоагресивні (37,87,97% - гр.№2; 17,56,0% - контроль, р0,05; 25,66,65% - гр.№3).

Аналіз індивідуально-психологічних особливостей за маркером морфологічної складової індивідуальності (іридологічний метод) на основі вивчення загальних і локальних знаків (ознак) райдужної оболонки підтвердив наявність у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами психічних властивостей, що дозволяє відрізнити їх від групи контролю.

Так, військовослужбовці з психоневротичними реакціями і станами продемонстрували низький рівень енергетичної активності складової індивідуальності (темперамент), що визначався за більш м'яким типом райдужної оболонки (V-VI ступінь) - р0,01, при цьому переважали радіально-лакунарний і радіально-волокнистий її типи, р0,05; недостатнє самостійне розкриття очної щілини (верхнього повіка) - р0,05; тонкі верхні сегменти зіничної кайми - р0,01; зміни форми і зашлакованість (II ступінь) автономного кільця - р0,01; лакуни і розволокнення сектора зони мозку “активного життя” (Б.Дженсон, Д.В.Бодін, 1996) або вітальності (С.Hall, 1980) - р0,01.

Крім того - характерна підвищена емоційність або схильність до афектів у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами, що виявились в концентричних і глибоких адаптаційних кільцях в кількості 5-6 (р<0,01); деформації зіниці у вигляді верхнього або “центрального” уплощення - р0,05; децентрації зіниці доверху (р0,01). Оскільки показник кількості адаптаційних кілець у різноманітних секторах райдужки з'являвся у випробуваних випадковим чином, ми будували лінійне рівняння регресії. Виявили, що для райдужної оболонки правого ока наявність трьох і більш, а для лівого - чотирьох і більш адаптаційних кілець є діагностичним і прогностичним критерієм. Такі зміни можуть свідчити про лабільність і гіперчутливість психіки, можливість частих проявів сильних емоцій (афектів), тобто емоційної нестійкості у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами, які мають підвищені психічні навантаження.

З огляду на особливу важливість локальних знаків райдужки (ділянки розволокнення строми, лакуни, вибухання і розірвання автономного кільця, пігментні і токсичні плями), ми виявили в окремих функціональних секторах (F.Roberts, 1962; B.Jensen, 1964; C.Hall, 1980), декілька “несприятливих” зон у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами, це: “утома” (р0,05), сектор вітальності (р0,01), “п'яти-почутєва” область (р0,05) і надбаний розум (р0,05).

Імовірність психічного неблагополуччя, як показало побудоване рівняння регресії для розволокнення строми райдужної оболонки в проекції зони мозку, діагностично і прогностично достатньо одного розволокнення, а для лакун критерієм є наявність хоча б однієї з них в двох райдужних оболонках зони мозку.

З метою вивчення взаємозв'язків отриманих результатів дослідження темпераментальних, інтелектуальних і особистісних особливостей застосовували кореляційний і дисперсний аналіз, а також порівняння за критерієм Стюдента між групами з ознаками райдужної оболонки.

Дані кореляційного аналізу показали взаємозв'язок емотивності (0,36) і домінантності - фактор Е (0,40) з токсичною променистістю; м'якосердності або ніжності - фактор I (0,42) і довірливості - фактор L (-0,39), високого самоконтролю поведінки - фактор Q3 (0,38) і ірраціональності - фактор Кейрсі (0,39) з лакунами райдужки в зоні мозку і т.д.

Для вивчення зв'язку індивідуально-психологічних властивостей з показниками райдужної оболонки, значення яких носили описовий характер, використовувався дисперсний аналіз (за критерієм Фішера-F), із якого слідує, що, наприклад, фактор А (шизотимія-циклотимія) і фактор О (гіпертимія-гіпотимія) пов'язані з типом райдужної оболонки (р<0,05 і р<0,01), а фактор G (слабкість “зверх-Я”- сила “зверх-Я”), темп і емоційність (Русалов) у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами пов'язані з щільністю райдужки ( p<0,05).

За критерієм Стюдента виявили, що боязливість (фактор Н), довірливість (фактор L) і більш низький темп (Русалов) у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами взаємозв'язані з недостатнім розкриттям очної щілини (верхнього повіка). При емоційній нестійкості - слабкісті “Я” (фактор С), слабкості “зверх-Я” (фактор G), гіпотимії (фактор О), нейротизмі (Айзенк), домінуванні почуттєвої функції (Кейрсі) спостерігається деформація зіниці.

Отже, райдужна оболонка ока дозволяє діагностувати “ядро” темпераменту - це характеристика складової індивідуальності з боку енергетичної інваріантності (активність, реактивність), яка виявляється у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами у дефіцитарних порушеннях, також підвішеній емоційності або схильності до афектів. Виявили і зв'язок з деякими інтелектуальними функціями й властивостями особистості.

На основі отриманих результатів визначається зміст організаційно-методичних рекомендацій щодо психогігієни та психопрофілактики граничних нервово-психічних розладів у військовослужбовців з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей.

Автор бачить подальші перспективи дослідження в теоретичному осмисленні загальних психологічних закономірностей, структури і функціонування індивідуальності, комплексному вивченні індивідуально-психологічних особливостей і відмінностей, практичному удосконаленні діагностики індивідуально-психологічних властивостей у військовослужбовців при професійно-психологічному доборі, профілактиці граничних нервово-психічних розладів з метою розробки системи психологічного забезпечення професійної діяльності.

ВИСНОВКИ

1. На основі аналізу наукової літератури з проблеми раннього виявлення індивідуально-психологічних властивостей та застосування інформативних методів психодіагностики осіб з граничними нервово-психічними розладами виявлено, що викладення цієї проблеми характеризується нечіткістю термінології, неупорядкованістю емпіричних методів і їхніх діагностичних можливостей, недостатньою цілісністю і розробленістю методичних засобів вивчення осіб з граничними нервово-психічними розладами, зокрема військовослужбовців. У дисертації описано теоретико-методичні підходи до оцінки індивідуально-психологічних особливостей і відмінностей, обгрунтовано методики їхнього дослідження та розуміння граничних нервово-психічних розладів як особливої і окремої групи психопатологічних порушень.

2. Основні теоретичні підходи дослідження індивідуально-психологічних особливостей у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами грунтуються на вивченні стійких індивідуально-психологічних властивостей, які виявляються на морфологічному, темпераментальному, інтелектуальному і особистісному рівнях індивідуальності.

3. Дослідження показало, що індивідуально-психологічні властивості практично здорових військовослужбовців проявляються середньою і високою емоційно-вольовою стійкістю, комунікативністю, екстравертністю, перевагою в психологічних типах мисленнєвої та відчуттєвої інтелектуальних функцій, ергічністю і пластичністю, середнім типом нервової системи і середньо-високою лабільністю, балансом властивостей нервової системи, а також щільністю, прозорістю, одноколірністю і збалансованістю частин райдужної оболонки ока.

4. Особливості індивідуально-психологічних властивостей у військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами проявляються дисгармонійністю і недостатнім рівнем розвитку складових індивідуальності, емоційно-вольовою нестійкістю і схильністю до афектів, імпульсивністю, чутливістю і лабільністю, низьким самоконтролем поведінки, недостатньою спроможністю до ефективної міжособистісної взаємодії, інтровертністю, перевагою в психологічних типах інтуїтивної і почуттєвої функції, зниженою енергетичною активністю, підвищеною ригідністю, середньо-слабким і слабким типом нервової системи, середньо-низькою лабільністю і порушенням основних властивостей нервової системи з перевагою гальмування, аутоагресією, деяким зниженням рівня інтелектуального розвитку, які корелюють з меншими чистотою, щільністю і прозорістю райдужної оболонки.

5. Для виявлення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців рекомендується досліджувати такі індивідуально-психологічні властивості як рівень енергетичної активності, емоційність, вольова і інтелектуальна сфери, рівень збалансованості та розвиток індивідуальності.

Безпосередньо індивідуально-психологічні властивості і особливості психологічних типів у військовослужбовців визначаються такими методиками: 16 ФОО Кеттела, Д.Кейрсі, В.Русалова, Г.Айзенка, іридологічний метод, тепінг-тест, лінеограми,

6. Використання на практиці організаційно-методичних рекомендацій, які застосовуються для діагностики індивідуально-психологічних особливостей, дає можливість виділити групу ризику, своєчасно надавати військовослужбовцям диференційовану психологічну допомогу.

Теоретичні підходи й отримані емпіричні результати дослідження індивідуальних властивостей і особливостей психологічних типів використовуються в існуючій системі психологічного забезпечення підготовки військових лікарів-психофізіологів і психологів в Українській військово-медичній академії для Збройних Сил України, під час професійно-психологічного добору призовників і офіцерів медичної служби у вищі навчальні заклади МО України, під час підготовки військових психологів, офіцерів виховних структур у Військово-гуманітарному інституті НАОУ, що сприяє індивідуальному підходу у виховній роботі та сприяє профілактиці психічних розладів і поліпшенню характеристик набору військових спеціалістів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Дорошенко М.М. Конституціональний підхід у вивченні індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців з граничними психічними розладами // Зб. наук. пр. Київського військового гуманітарного інституту. - Випуск 4 (11). - 1999. - С. 18-22.

2. Дорошенко М.М. Іридологічний метод дослідження психічних якостей військовослужбовців з граничними психічними розладами // Зб. наук. пр. Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України. - Випуск 5(12) - 1999. - С. 27-32.

3. Дорошенко М.М. Особливості психологічних типів військовослужбовців з психоневротичними реакціями і станами // Зб. наук. пр. Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України. Випуск 6(13) - 1999. - С. 9-14.

4. Дорошенко М.М. Іридологічний метод в комплексній оцінці психофізіологічного стану і резервів військових фахівців Проблеми військової охорони здоров'я та шляхи її реформування: Зб. наук. пр Української військово-медичної академії. - Київ: Логос, 1998. - С.153-156.

5. Дорошенко М.М. Іридологічний метод в оцінці системної цілісності організму // Проблеми безпеки Української нації на порозі ХХІ сторіччя: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Ч.2. - Київ-Чернівці, 1998. - С. 452-457.

6. Дорошенко М.М. Конституціональний підхід у вивченні індивідуально-психологічних відмінностей осіб з різним рівнем психічного здоров'я // Особливості формування та становлення психофізіологічних функцій в онтогенезі: Матеріали Всеукраїнського наукового симпозіуму. - Київ-Черкаси, 1999. - С.31.

Дорошенко М.М. Індивідуально-психологічні особливості військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 20.02.02 - військова педагогіка та психологія. - Військово-медичний інститут Української військово-медичної академії. Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України, Київ, 2000.

Автором описано теоретико-методичні підходи у вивченні індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців з граничними нервово-психічними розладами. Виявлено індивідуально-психологічні властивості морфологічної, темпераментальної, інтелектуальної і особистісної складових індивідуальності. Розроблено та запропоновано організаційно-методичні рекомендації щодо психогігієни і психопрофілактики граничних нервово-психічних розладів з урахуванням індивідуально-психологічних властивостей і психотипологічних відмінностей.

Ключові слова: індивідуально-психологічні особливості, граничні нервово-психічні розлади, військовослужбовець, психодіагностика, властивість, відмінність, складові індивідуальності.

Дорошенко М.Н. Индивидуально-психологические особенности военнослужащих с пограничными нервно-психическими расстройствами. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 20.02.02 - военная педагогика и психология.- Военно-медицинский институт Украинской военно-медицинской академии. Военный гуманитарный институт Национальной академии обороны Украины, Киев, 2000.

Автором описаны теоретико-методические подходы и обоснованы методики исследования индивидуально-психологических свойств и психологических типов у военнослужащих с пограничными нервно-психическими расстройствами и практически здоровых.

Материалом для выполнения работы стали результаты психологического исследования индивидуально-психологических особенностей у военнослужащих срочной службы и курсантов в возрасте 18-22 лет. С целью решения поставленных задач работа выполнялась в три этапа. На первом этапе проводилось изучение и анализ основных теоретических подходов в исследовании индивидуально-психологических особенностей в современной психологической литературе. Был выявлен и научно обоснован комплекс диагностических методик, применение которого соответствовало цели и задачам исследования. На втором этапе исследования эмпирически выявили индивидуально-психологические свойства и психотипологические различия у практически здоровых военнослужащих (125 человек контрольной группы №1). На третьем этапе исследовались индивидуально-психологические свойства и психотипологические различия у военнослужащих с пограничными нервно-психическими расстройствами: невротические и психогенные реакции (37 военнослужащих экспериментальной группы №2), неврозы и психопатии (43 военнослужащих экспериментальной группы №3). Проводили сравнительную характеристику проявлений индивидуально-психологических особенностей у практически здоровых и военнослужащих с пограничными нервно-психическими расстройствами. На этом же этапе разработаны и предложены методические рекомендации для психодиагностики и профилактики пограничных нервно-психических расстройств с учётом индивидуально-психологических свойств и психотипологических различий. Такая организация исследования позволила выяснить возможности предложенных методов ранней психодиагностики индивидуально-психологических особенностей у военнослужащих. На всех этапах обследования индивидуально-психологические свойства и психотипологические различия у 205 военнослужащих срочной службы и курсантов исследовали с помощью комплекса методик: 16 ФЛО Кэттелла, Г.Айзенка, Д.Кейрси, В.Русалова, теппинг-теста, линеограм, иридологического метода.

Анализ и обобщение полученных результатов показали определённое своеобразие индивидуально-психологического профиля у военнослужащих с пограничными нервно-психическими расстройствами, которые за большинством показателей индивидуально-психологических свойств достоверно отличались в сравнении с группой практически здоровых. При этом выделенные нами группы с психоневротическими реакциями и состояниями при эмпирическом исследовании обнаружили качественное подобие между собой.

Особенности индивидуально-психологических свойств военнослужащих с психоневротическими реакциями и состояниями проявляются в составляющих индивидуальности (личности, интеллекта, темперамента, морфологии) эмоционально-волевой неустойчивостью, импульсивностью, чувствительностью и лабильностью, низким самоконтролем поведения, недостаточной состоятельностью к эффективному межличностному взаимодействию, интровертностью, преимуществом в психологических типах интуитивной и чувственной функции, сниженностью энергетической активности и темпа, повышенной ригидностью, средне-слабым и слабым типом нервной системы, средне-низкой лабильностью и нарушением основных свойств нервной системы в сторону преобладания торможения, некоторым снижением уровня интеллектуального развития, которые коррелируют с менее чистой, прозрачной и плотной радужной оболочкой.

Для выявления индивидуально-психологических особенностей рекомендуется исследовать такие индивидуально-психологические свойства, как эмоциональность, волевая и интеллектуальная сфера, уровень энергетической активности, уровень сбалансированности и развития индивидуальности.

Ключевые слова: индивидуально-психологические особенности, пограничные нервно-психические расстройства, военнослужащие, психодиагностика, свойства, различия, составляющие индивидуальности.

Doroshenko М.M. Individual-psychological features of the military men with boundary psychological disorders. - Manuscript.

Dissertation the scientific degree of candidate of psychological sciences on the topic 20.02.02 - military pedagogy and psychology. - Military-medical institute of Ukraine Army-medical college academy. Military humanitarian institute of National academy of Defense of Ukraine, Kyiv, 2000.

The author described the theoretical-methodical approaches in learning individual-psychological features of the military men with boundary psychological disorders. The morphological, temperamental, intellectual and personal proper individuality are revealed. The methodical recommendations for psychological diagnostics and preventive maintenance of occurrence of boundary psychological disorders with the registration of individual-psychological properties and psychotypological differences are offered.

Key words: individual-psychological features, boundary psychological disorders, military men, psychological diagnostics, properties, difference, individual proper.

Размещено на Allbest.ru