Професійна Я-концепція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

Кафедра психології

Реферат на тему

«Професійна Я-концепція»

Львів 2012

Вступ

В сучасній психологічній науці серед найважливіших психологічних утворень особистості виділяється її Я-концепція - складна динамічна система уявлень людини про саму себе.

Останнім часом помітно зросли вимоги суспільства до особистості й педагогічної діяльності майбутнього вчителя. Пошук нових напрямів психолого-педагогічної діяльності, які б відповідали сучасним запитам, детермінують постійний розвиток і вдосконалення професійного Я.

Виникають істотні суперечності в процесі розвитку професійного самопізнання в загальній структурі Я-концепції особистості викладача. Вони виявляються між величезною значущістю професійного самопізнання в навчально-професійній діяльності майбутнього фахівця.[4]

Процес професійно-особистісного становлення має рефлексивно значущий характер, тому рефлексія майбутнього педагога постає як базовий компонент професійно-особистісного самовизначення студента, що забезпечує динамічні процеси розвитку його ціннісно-смислової сфери професійної Я-концепції.[6]

Майбутній фахівець, у процесі професійної підготовки, пізнає власні якості й характеристики своєї ж Я-концепції. Він сам створює особистість.

Тому важливо одразу розуміти і правильно ставити ціль розвитку в процесі педагогічної діяльності. Виходячи з цього можемо сміливо сказати про те, що студент, а в майбутньому спеціаліст (педагог) повинен чітко знати, яким чином має бути побудоване його навчання, задля отримання навичок формування позитивної професійної Я-концепції, щоб в майбутньому могти правильно побудувати свою діяльність (в тому числі педагогічну), аби не завдати школи власному оточенню.

професійний самоефективність людина

1. Загальне поняття Я-концепції

Аналіз професійної Я-концепції неможливий без короткої характеристики її базової категорії - загальної Я-концепції. Адже, будучи її підвидом, професійна Я-концепція «успадковує» у загальному її основне смислове та функціональне призначення. Ч.Х.Кулі описував Я-концепцію як «Я», яким його хочуть бачити інші. На його думки, яка є алегоричною, спостерігаючи в дзеркалі себе, ми спостерігаємо свій одяг, зачіску та інше і ставимося до них у відповідності з тим, як би ми їх хотіли бачити. Точно так само ми бачимо таке ж віртуальне дзеркало і намагаємося зрозуміти його думки про себе.

У рамках такого ж бачення цієї теорії сучасні дослідники І.Кон, С.Пантілеев позначили Я-концепцію як сукупність всіх уявлень особистості про себе, сполучених з їх оцінкою. Т.Шибутані звернув увагу на динамічний аспект Я-концепції, позначивши її як систему образів Я, що постійно змінюють один одного. К.Роджерс говорив про Я-концепцію, широко трактуючи її як систему самосприйняття, що включає сприйняття взаємин Я з іншими і пов'язані з цим цінності.[10]

У традиції соціально-психологічного знання до 60-70х років ХХ століття оформився науковий інтерес до раціонального та емоційного компоненту структури «Я». Їх співвідношення було предметом наукової дискусії і окремих концептуальних розбіжностей. Дж.Біне вважав тісно взаємопов'язаними Я-концепцію і самооцінку (когнітивний і афективний компоненти), в той час як С.Епштейн жорстко поділяв їх, пояснюючи це принциповими відмінностями між стабільними і погодженими поданнями про себе і динамічним самоставлення.

Найбільш «зручною» для соціальної психології виступила теорія Р.Бернса, який представив Я-концепцію як сукупність установок, спрямованих на самого себе і структурно представляє з себе (1) образ «Я» (когнітивний компонент), (2) самооцінку (афективну оцінку цього уявлення) і (3) поведінкову реакцію. У свою чергу всі ці три компоненти можуть бути представлені в трьох іпостасях:

(1) реальне «Я» (установки, пов'язані з актуальними здібностями, ролями і статусами);

(2) соціальне «Я» (установки, пов'язані з думкою людини про те , як його бачать інші);

(3) ідеальне «Я» (установки, пов'язані з уявленням людини про ідеальне «Я»).

Відзначимо, що саме таке широке розуміння «Я-концепції» як фінальної точки вектора розвитку самовідношення (емоційний компонент) і як акумулюючого результату для синтезу всіх уявлень про себе (когнітивний компонент) є найбільш ефективним для отримання дослідником цілісної картини установок, спрямованих на себе і ставлення до себе. Таке «широке» розуміння поширюється нами не тільки на загальну, але і на професійну Я-концепцію.[12]

2. Професійна Я-концепція. Різні погляди

У 1949 р. під час конференції в штаті Колорадо (США) Дональд Сьюпер вперше позначив професійну Я-концепцію як один з видів Я-концепції, визначивши її як «результат компромісу між успадкованими генетично якостями і здібностями, можливостями грати різні соціальні ролі і оцінкою того, якою мірою це поєднується з очікуваннями керівництва та колег ».

Декількома роками пізніше Д.Сьюпер в спробі популяризувати даний термін визначив професійну Я-концепцію як «набір характеристик самосприйняття, усвідомлюваних індивідом як професійно релевантні». У цій роботі крім традиційних особистісних якостей він окремо виділив такі риси, як самооцінку, ясність мислення, впевненість, стабільність і відчуття реальності.

Нарешті, в одному зі своїх останніх праць Д.Сьюпер позначив схожість професійної Я-концепції з особистісними конструктами для роз'яснення тези про можливу спрямованості індивіда на себе і на ситуацію. Також він окремо виділив нові для його теорії значущі компоненти професійної Я-концепції: самооцінку і самоефективність.

Звернемо увагу, що всі визначення Д.Сьюпера були позбавлені конкретики і операціонально складової, що залишало свободу для інтерпретації даного терміну його послідовниками. [13]

Однак більш науковим, що відображає комплексну сутність професійної Я-концепції можна назвати визначення, дане сучасною російською дослідницею С.Т.Джанерьян, зя якою професійна Я-концепція - система сполучених з оцінкою уявлень людини про себе як суб'єкта професійної діяльності та як особистості, призначена для реалізації тих чи інших за змістом смислових відносин людини до професії і через це для забезпечення його власного функціонування і саморозвитку чи самореалізації в професії .

С.Т.Джанерьян робить спробу опису Я-концепції як системи з виділенням системоутворюючого фактора, цільового призначення, складу, структури, функцій і інтегральних характеристик. Аналіз теоретичних джерел дозволяє автору прийти до висновку про те, що центральною ланкою в професійній Я-концепції є саме смислове ставлення до професії, знаходження глибинних смислів своєї діяльності. Це приймає провідну роль і в зв'язку окремих елементів, і в поєднанні особистісних і професійних компонентів професійної Я-концепції. Функціонально-цільове її призначення полягає в пізнанні та усвідомленні людиною самого себе, свого місця в регуляції та інтеграції власної поведінки і діяльності (для професійної Я-концепції, відповідно, в професійній діяльності). Звідси випливають і конкретні функції: регуляція діяльності, забезпечення взаємин з професійною спільнотою, розвиток особистості в професійній сфері тощо.[12]

3. Властивості професійної Я-концепції

Рівень розвитку теорії дозволяє на даний момент узагальнити найважливіші постулати, що стосуються цього психологічного конструкту і роблять його настільки значущим в емпіричних дослідженнях, сформулювавши наступні властивості професійної Я-концепції:

1. Професійний розвиток є безперервним процесом реалізації та «кристалізації» професійної Я-концепції.

2. Розвиток професійної Я-концепції є не завжди усвідомлений процес, однак завданням самої людини, а також, як допоміжної сили, фахівців (включаючи психологів) є досягнення максимального ступеня усвідомленості і ясності професійної Я-концепції, а також по можливості - керованості та контрольованості.

3. Вплив соціального оточення і поточної професійної ситуації проявляється в постійному коректуванні аспектів професійної Я-концепції.

4. Задоволеність роботою залежить від того, якою мірою індивід знаходить адекватні можливості для реалізації своїх інтересів, здібностей, особистісних якостей у професійних ситуаціях, тобто від ступеня узгодженості зовнішньої соціальної ситуації і професійної Я-концепції [7].

У останньому, принциповому для нас постулаті ховається важлива формула суб'єктивної успішності професійного та кар'єрного розвитку: саме професійна Я-концепція, як сукупність уявлень про свій професійний розвиток, «відповідає» за відсутність внутрішніх конфліктів, гармонію і благополуччя і в кінцевому рахунку за відчуття своєї успішності в професії і кар'єрі. Тому з практичної точки зору є надзвичайно важливим «мозаїчна» відповідність між базовими характеристиками і шкалами Я-концепції та реальною навколишньою професійною та організаційною дійсністю.[7]

4. Структура професійної Я-концепції

Однак все ж найбільший інтерес для будь-якого дослідника представляє безпосередньо структура професійної Я-концепції, те, які змінні та фактори ми можемо до неї включити.

Очевидним є той факт, що уявлення про своїх інтелектуальні або вольові якості відіграють важливу роль у вибудовуванні відносин до свого професійного «Я», однак систематизація подібних факторів і змінних приведе нас до виходу за рамки аналізу професійної Я-концепції. Тому ми загостримо свою увагу на найбільш популярних і значущих складових цього конструкту. Схематично ж, слідуючи поділу Я-концепції на когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти, ми умовно визначили її структуру наступним чином:

Поведінковий компонент - це реальна професійна поведінка.

Когнітивний компонент - містить в собі уявлення про свої професійно-релевантні якості, професійну самоефективність, певні кар'єрні орієнтації, уявлення про кар'єру, працю і професійну затребуваність.

Емоційний компонент - включає в себе, самооцінку як таку, професійну самооцінку, відчуття професійної затребуваності.[8]

5. Стадії розвитку професійної Я-концепції

Проблема стадій розвитку професійної Я-концепції вирішується дослідниками в первісному ключі теорії Д.Сьюпера і лише фокусує нашу ??увагу на питаннях самосвідомості в рамках уже відомих численних моделей професійного становлення.

Вітчизняна дослідниця Л.Б.Шнейдер узагальнює виділені Д.Сьюпером стадії наступним чином: розвиток Я-концепції, будучи процесом встановлення компромісу між уявленням про себе і соціальною реальністю, може бути описано у п'яти стадіях:

1) Стадія пробудження (дитинство і рання юність): за рахунок предметних і соціальних вимог сім'ї і оточення розвиваються основні професійно-релевантні здібності, інтереси і цінності, набуваються загально-професійні уявлення та поняття. Виникаючі тут професійні бажання ще детерміновані, нестабільні або фіксовані нереалістично.

2) Стадія дослідження (юнацтво, рання дорослість): відбувається спеціалізація професійних переваг і реалізація першого професійного рішення. Важливо, що сприйняття і дослідження професійного світу може початися з випадкового вибору, і лише потім реальність може прийматися під кутом зору професійних перспектив і можливостей.

3) Стадія встановлення і консолідації (після завершення професійної освіти) складається з фаз проби (відразу після початку трудової діяльності) та стабільності (фаза кристалізації професійної Я-концепції). Ця стадія характеризується найбільшим імпульсом професійного творення і розвитку, але в той же час саме на ній можливі найбільш важкі професійні кризи, які здатні часто приводити до повторення циклу розвитку професійної Я-концепції, починаючи з I стадії.

4) Стадія збереження - підпорядкована лейтмотиву прагнення до захисту свого досягнутого раніше професійного статусу. Успішність цієї стадії (заняття керівних постів або протидія інновацій, до яких людина може бути не готова) залежить від ряду особистісних характеристик та успішності побудови кар'єри.

5) Стадія пенсіонерства - означає відхід з професійного життя і передбачає аналіз досягнутих результатів. Наявність у людини ясної професійної Я-концепції, відповідної реальним можливостям, робить ймовірність реалізації кар'єрних планів високою, а виникнення гострих особистісних криз після виходу на пенсію - низькою. [5,7]

6. Види професійної Я-концепції

При аналізі видів професійної Я-концепції можна виділити реальну та ідеальну професійні Я-концепції. Перша - це уявлення особистості про себе як про професіонала, а друга більше співвідноситься з професійними бажаннями й надіями.

Більш дробову класифікацію пропонує В.Козієв, розділяючи професійну Я-концепцію на 4 категорії:

1) актуальне Я - тобто те, яким себе бачить професіонал;

2) ретроспективне Я - тобто яким себе оцінює професіонал у порівнянні з початком роботи;

3) ідеальне Я - тобто яким професіонал хоче стати;

4) рефлексивне Я - тобто як, з точки зору професіонала, його сприймають інші.

Виділення В.Козієвим тимчасового аспекту професійної самосвідомості дає можливість для фіксації змін. Він пов'язує рівень майстерності професіонала з розвитком тієї чи іншої складової професійної самосвідомості: розвиток актуального Я пов'язано з високим ступенем досягнень в рефлексивному Я, тобто розумінні того, як тебе оцінюють інші. Схожі класифікації приводять і багато інших дослідників.[3]

У зарубіжних роботах останніх років використовувалася наступна класифікація, яка відповідає практичним цілям різних досліджень. Власне феномен професійної Я-концепції вивчався на трьох рівнях:

а) індивідуальний - передбачає, що самосприйняття «виводиться» виключно з сприйманих відмінностей і подібностей з іншими людьми;

б) відносний - грунтується на самосприйнятті, але вже на базі різних зв'язків і рольових взаємин зі значущими іншими;

в) колективний - грунтується на самосприйнятті, пов'язаному з членством в соціальних групах і з протиставленням своєї і «чужих» груп.

В рамках досліджень цих трьох рівнів Я-концепції стосовно до професійного середовища були отримані цікаві результати. В багатоетапному експерименті дослідників Габріеля і Гарднера було виявлено, що в рамках роботи в одній організації між чоловіками і жінками не існує значущих відмінностей тільки на рівні індивідуальної Я-концепції: при цьому жінки більш схильні приділяти увагу процесам, пов'язаним з відносною Я-концепцією, а чоловіки - з колективною, тобто для перших самосприйняття будується на основі порівняння себе зі значимими іншими в рамках міжособистісного, а для других - в рамках міжгрупового спілкування.

Не дивно також і те, що людей з ведучим рівнем індивідуальної Я-концепції відрізняли більш яскраво виражені унікальні установки щодо себе, в той час як суб'єктивні норми, продиктовані родиною, друзями, ЗМІ та іншими, були більш значущі для людей з вираженою «колективною» Я-концепцією.[13]

7. Самоефективність і професійна самоефективність

Відносно недавно в психології набули поширення роботи, присвячені вивченню самоефективності та її місця в структурі професійної Я-концепції.

Термін «самоефективність» був запропонований А. Бандурою і позначає переконаність людей у ??своїй ефективності, яка, в свою чергу, впливає на рівень їх мотивації, що відбивається у величині і тривалості зусиль щодо виконання завдання. Високий рівень самоефективності передбачає відсутність стратегії уникнення в разі виникаючих труднощів. Джерела поповнення інформації про свою самоефективності, за А.Бандура, можуть бути наступними:

а) успішне виконання діяльності;

б) научіння через спостереження;

в) низький рівень емоційного збудження (тривожності);

г) соціальне схвалення.

Так як очікування від своєї самоефективності поведінково специфічні, то можна виділити безліч типів самоефективності в залежності від виду діяльності.[1]

Одним з таких видів можна назвати професійну самоефективність (вважається, найважливішим елементом професійної Я-концепції) - переконання індивіда в тому, що він здатний демонструвати таку поведінку, яка дозволить йому досягти бажаного результату в професії і праці.

Одним з перших досліджень, які підтвердили ще на початку 1980-х 20-го століття однозначну позитивну зв'язок між загальними кар'єрними успіхами і високим рівнем самоефективності, стало дослідження Хаккетт і Бетц.

У більш пізніх дослідженнях, що стосуються саме професійної сфери розвитку, перевірялись зв'язок між рівнем самоефективності і ступенем активності і гнучкості в роботі, а також актуальності потреби постійного пошуку нових варіантів працевлаштування і ця гіпотеза отримала абсолютне підтвердження. [6]

Тому з отриманих даних можна зробити висновок про важливість самоефективності в структурі професійної Я-концепції для підвищення успішності професійної діяльності і ступеня задоволеності нею.

Саме тому з точки зору практичних завдань робота з уявленнями про самоефективність співробітників може стати грамотним інструментом в руках кар'єрного консультанта, який може застосовувати тренінги та методики групової роботи з метою підвищення її рівня.[2]

У контексті розмови про професійну самосвідомості крім безпосередніх установок, спрямованих на професійну сферу, не можна забувати і установки на кар'єру з позицій більш широкого погляду на професію. Дійсно, крім змістовних професійних пристрастей людині властиві (найчастіше більш сильно виражені) установки на кар'єрний розвиток. Адже професійний розвиток є лише частиною процесу побудови кар'єри, що включає, на думку більшості дослідників, не тільки організаційний, але й якраз професійний компонент.[5]

8. Професійна Я-концепція педагога

Педагогічна Я-концепція вчителя - усвідомлення вчителем норм, правил, моделі педагогічної професії, сформованість професійного кредо, концепції педагогічної праці, співвіднесення себе з професійним еталоном, ідентифікація з професією, очікувана оцінка себе референтними людьми, а також адекватна самооцінка.[2]

Формування Я-концепції найчастіше відбувається стихійно, без належного методичного забезпечення і психолого-педагогічного керівництва. Педагог цілеспрямовано або неусвідомлено фіксує задоволення чи незадоволення собою, поведінкою, впевненість чи невпевненість у власних силах, у зв'язку з чим у нього формується цілісна концепція - упевненість (невпевненість) у собі, здатність (нездатність) впоратися з непередбаченою ситуацією. Переважання в його діяльності конструктивних виходів і напружених ситуацій формує стійку позитивну Я-концепцію, а різні Я-образи несуть у собі однорідну інформацію про його професійні якості. У вчителя складається цілісна система ставлень до себе як до фахівця, який діє ефективно, результативно, здатний долати труднощі.[5,7]

За необгрунтовано оптимістичної позитивної Я-концепції педагог ігнорує невдачі, спричинені його прорахунками, не надає особливого значення необхідності осмислити, проаналізувати ситуацію, з'ясувати причини неблагополуччя. Позитивна Я-концепція з високою самооцінкою часто позбавляє педагога потреби у саморозвитку, самовдосконаленні, підвищенні рівня майстерності, критичному самоаналізі. За таких умов Я-концепція педагога не розвивається. Навіть за обставин, коли факти свідчать про протилежне, його свідомість ігнорує це, акцентує увагу на супротивному. [6]

Нерідко буває, що вчитель бачить у своїй діяльності тільки невдачі, болісно сприймає найменші помилки, свої успіхи пояснює випадковим збігом обставин, допомогою та підтримкою інших людей. Свідомість нав'язує йому дивовижні інтерпретації, заперечення очевидних фактів. Замість спокійного сприйняття, осмислення, аналізу реалій, пошуку шляхів виходу із неблагополучних ситуацій у нього виникають страх, образи, ворожість, гнів, відчуття провини. Усе це породжує негативні Я-образи, що впливають на формування негативної Я-концепції. Такий стан часто переживають молоді педагоги на початку професійної діяльності. Кожна педагогічна ситуація сприймається ними як невизначена, що загрожує емоційному благополуччю, авторитету, соціальним відносинам. Такі люди часто вороже, навіть жорстоко ставляться до себе, переживають страх і незручність за власні невдалі вчинки, докоряють собі за недостатню силу волі, не можуть встояти перед новими внутрішніми чи зовнішніми спонуками.[9]

Я-концепція потребує постійного самопідкріплення. Досвідчений педагог не боїться діяти у нових ситуаціях, сміливо йде у будь-яку аудиторію. Перебільшені уявлення про свою досвідченість створюють враження у людей про надмірну самовпевненість. Такі фахівці діють енергійно, експресивно, нерідко здійснюють пряму комунікативну атаку, завдяки чому перемагають там, де навіть компетентніші люди відчувають сумніви.[4]

Висновок

Отже, зміст професійної Я-Концепції становлять уявлення про себе стосовно різних сторін професії й кар'єри, щодо професійного оточення, характеристик самої людини, близьких їй людей, членів родини, життєвих і сімейних подій, життєвих ситуацій.

Розглядаючи професійну Я-Концепцію як актуалізацію частини

змісту загальної Я"Концепції, в результаті її осмислення у зв'язку із професією ми вважаємо, що:

1) саме в цьому змісті можна говорити про єдність самосвідомості. Самосвідомість людини єдина в силу того, що ті самі уявлення про себе можуть входити в зміст його різних “Я”, крім можливості проведення між ними чіткої межі;

2) оскільки актуалізація професійної Я-Концепції пов'язана з процесом осмислення, її зміст є глибоко індивідуальним і для конкретної людини може бути пов'язаний з об'єктами й суб'єктами, прямо із професією не співвіднесеними.

Процес формування професійної самосвідомості майбутніх педагогів відбувається в процесі фахового навчання. Тому завдання вищих навчальних закладів вбачається в тому, щоб забезпечити майбутніх спеціалістів необхідними умовами для активізації розвитку професійної Я-концепції.

З огляду на вище зазначене, ми вважаємо, що провідними психолого-педагогічними умовами формування професійної Я-концепції в умовах професійної підготовки майбутніх педагогів є: реалізація діалогічного підходу до організації навчального процесу у вищих навчальних закладах, допомога студентам в актуалізації професійної рефлексії на фахове самовизначення, включення в навчальний процес активних методів формування особистості.

Список використаної літератури

1. Волкова Н.Т. Если мы хотим сотрудничать.: Книга для преподавателей и воспитателей. М.,1996.- 384с.

2. Степанов В.А. Самооценка психических и физических качеств будущих учителей. // Педагогика,- 2004 - №7с.45-50.

3. Крушельницкая О.Б. Условия эффективности перцептивного общения преподавателя со студентами //Психологическая наука и образоваяие.-2003.- №Зс.48-51.

4. Коць М.О. Експериментальні засоби встановлення професійної взаємодії майбутнього вчителя.// Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - №1,2,3. - С.ЗЗ-36, 40-43, 47.

5. Войтович Н. О. Проблеми організації клімату у внз //Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - №10. - С.6-9.

6. Калошин В.Ф, Самоактуалізація викладача //Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №1. - С.7-9.

7. Исаев Е.И. Становление и развитие профессионального сознания будущего педагога.// Вопросы психологии. - 2000. - №4. - С.57-66.

8. Кондратьев С.В. Типические особенности педагогического взаимодействия // Вопросы психогии.-2004.- №4.- С.130-137.

9. Мазниченко М. Педагогические фобии и мании: классификация и преодоление // Народное образование. - 2004. - №7. - С.233~239.

10. Матвієнко П. Позитивна "Я -- концепція" вчителя.// Завуч.-2003.-№10. - С.6-8.

11. Прохоров А.О., Васильева Т.Н. Связь черт характера и психологических состояний педагогов //Вопросы психологии. - 2001.-№3. - С.57-69.

12. Андрійчук І. П. Формування позитивної Я-концепції особистості майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки - Автореферат канд. дис. - К. 2003

13. Рикель А.М. Профессиональная Я-концепция и профессиональная идентичность в структуре самосознания личности. - Москва, 2011

Размещено на Allbest.ru