Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема. Види та форми діяльності практичного психолога освіти, їх загальна характеристика

План

1. Забезпечення психічного і особистісного розвитку дитини, як головний напрям діяльності практичного психолога освіти. Системи шкільної психологічної служби. Види та форми психологічної роботи

2. Нерозривний зв'язок діагностики з корекцією та розвитком дитини

3. Основні види професійної діяльності практичного психолога та рівні функціонування згідно з Положення про психологічну службу системи освіти України

4. Єдність та взаємодія всіх видів діяльності психолога освіти

5. Характеристика науково-методичної, соціально-педагогічної, виховної та управлінської діяльності практичного психолога освіти

6. Зміст діяльності Українського науково-методичного центру, обласного центру практичної психології та соціальної роботи і практичного психолога навчального закладу

психолог дитина освіта соціальний

1. Забезпечення психічного і особистісного розвитку дитини, як головний напрям діяльності практичного психолога освіти. Системи шкільної психологічної служби. Види та форми психологічної роботи

Конкретна діяльність та засоби роботи практичного психолога не можуть і не повинні бути жорстко запрограмованими яким-небудь одним теоретичним підходом до вирішення проблем шкільної служби. Психолог має бути вільним в своєму виборі. Будь-яка робота з учнями основана перш за все на тих чи інших наукових уявлень, перш за все на розумінні психологом джерел та умов психічного розвитку дитини.

При певних умовах всі здорові діти володіють здібністю до розвитку (Д.Б. Ельконін, Л.І. Божович, Л.С. Виготський). Тому, вважається, що вчитель не має підстав пояснювати невдачі своїх учнів тільки їх поганим розумовим розвитком, так як воно само визначається навчанням, в залежності від його особливосте організації. Освіта має сенс тільки тоді, коли розвиває здібності кожної дитини в різноманітних галузях знань та діяльності.

Магістральний напрямок діяльності практичного психолога освіти - забезпечення психічного і особистісного розвитку дітей. Ця діяльність здійснюється практичним психологом співвідносно на двох рівнях - актуальному та перспективному. На першому рівні вирішуються злободенні проблеми, пов'язані з тими або іншими труднощами в навчанні або вихованні дітей, порушеннями в їх поведінці, спілкуванні, формуванні особистості тощо. На другому рівні вирішуються проблеми розвитку всіх учнів школи або дитячого садка, встановлення індивідуальності кожної дитини.

В залежності від характеру проблеми психолог має справу здебільшого з окремими учнями, класами, групами, вчителями, батьками. В США на цій підставі виділяються дві системи шкільної психологічної служби - «пряма» служба і «непряма».

У разі «прямої» служби психолог особисто працює з учнями. Це традиційний та найбільш поширений варіант, він передбачає безпосередній контакт психолога з дитиною, котрий включає у себе тестування, поради та деякі форми когнітивного та поведінкового «лікування».

«Непряма» служба передбачає роботу психолога з спеціалістами інших професій (вчителі) та непрофесіоналами (батьки), тобто з усіма, хто в свою чергу безпосередньо працює з «проблемним» школярем. Основні форми роботи: консультація, тренінг для педагогів та батьків та ін.

Спільна мета «прямої» та «непрямої» служб - корегувати проблеми. Додаткове завдання «непрямої» служби - покращити знання та вміння інших професіоналів та непрофесіоналів так, щоб вони могли більш ефективно запобігати або вирішувати подібні проблеми у майбутньому. Міллер переконував психологів нести психологію в маси, потому що, це буде засобом, який сприяє психічному здоров'ю людей.

«Непряма» служба здатна обслугувати більшу кількість учнів, ніж «пряма». Однак, американські психологи вважають, що варто використовувати як ту, так і іншу: деякі випадки потребують прямої уваги та вміння психолога, в той самий час як з іншими можуть ефективно впоратись вчителі, батьки або навіть однолітки. Саме тому психологи повинні бути компетентними в обох варіантах служб, для того щоб застосувати той, котрий на даний випадок буде більш надійним.

І «пряма» й «непряма» служби забезпечуються наступними видами психологічної роботи: профілактикою, діагностикою, корекцією, консультацією.

Звісно всі ці види пов'язані та в практичній роботі психолога існують у в нерозривній єдності. Їх виділяють для того, щоб визначити специфічний зміст та методичну забезпеченість кожного. За І.В. Дубровіною, на перспективному рівні вирішення проблем основний вид роботи шкільного психолога є психопрофілактика, на актуальному - психокорекція. Але такий вид роботи, як діагностика, необхідний при вирішенні проблеми будь-якого рівня - як актуального так й перспективного.

Діагностика

Слово «діагноз» означає розпізнавання, виявлення. Психодіагностична діяльність розглядається переважно в якості інструмента дослідження чи обстеження, а отже, як діяльність обслуговуюча. Що оцінювати, що вимірювати - визначається програмою теоретико-експериментального дослідження або цілями консультативної, профілактичної, корекційної, реабілітаційної роботи. Відповідь на питання «як?» повинна віднайти і запропонувати сама психодіагностика.

Існує і специфічна зворотня залежність: можливості психодіагностики визначають (обмежують чи, навпаки, стимулюють) те, які цілі може поставити перед собою дослідник чи практик від психології. Саме тому психодіагностика не зводиться тільки до діяльності на замовлення, але й включає в себе самостійні теоретико-методологічні розробки нових принципів, підходів, а також більш досконалих способів та засобів діагностування. Психодіагностика являє собою поглиблене проникнення психолога у внутрішній світ досліджуваного за допомогою спеціального методичного інструментарію. На основі одержаних результатів здійснюється прогнозування подальшого розвитку потенціалу досліджуваних, п також планується психологічна корекція.

Психологічна діагностика як галузь психологічного знання призначена для вимірювання, оцінки і аналізу індивідуально-психологічних і психофізіологічних особливостей людини, а також для виявлення відмінностей між групами людей, об'єднаних за якою-небудь ознакою.

Профілактика

Психологічна профілактика - це попередження дезадаптації (порушення процесу пристосування до середовища) персоналу організації або дітей у навчальному закладі, просвітницька діяльність, створення сприятливого психологічного клімату в установі, здійснення заходів по попередженню і зняттю психологічного перевантаження дорослих і дітей тощо. Психологічна профілактика, яка здійснюється у закладах освіти, передбачає:

1) відповідальність за дотримання в установі (дошкільний навчальний заклад, загальноосвітня школа, інтернат, дитячий будинок, ліцей, коледж тощо) психологічних умов, необхідних для повноцінного психічного розвитку і формування особистості дитини на кожному віковому етапі;

2) своєчасне виявлення таких особливостей дитини, які можуть призвести до певних складнощів, відхилень у її інтелектуальному й емоційному розвитку, у поведінці й стосунках з дорослими та ровесниками;

3) попередження можливих ускладнень у зв'язку з переходом дітей до наступного вікового етапу розвитку.

Про психологічну профілактику йдеться тоді, коли психолог на основі своїх знань і досвіду здійснює сукупність заходів, спрямованих на попередження можливого неблагополуччя у психічному і особистісному розвитку дітей, створення психологічних умов, які найкраще впливають на такий розвиток. Психолог має вміти прогнозувати можливість виникнення у дітей певних психологічних проблем, виходячи із особливостей їх віку, індивідуальних особливостей, соціальної ситуації розвитку і на цій основі планувати та здійснювати профілактичну роботу. Отже, особливістю правильно організованої психопрофілактичної роботи в закладі освіти є те, що психолог розпочинає її тоді, коли дитина чи група дітей ще не мають певних проблем й ініціатива у її здійсненні повністю належить йому самому. Проте практика здійснення профілактичної діяльності психологом свідчить про те, що часто він розпочинає її проводити її лише тоді, коли негаразди у поведінці, навчальній успішності, взаєминах з ровесниками і дорослими людьми уже мають місце у дитини чи підлітка.

Корекція

Психологічна корекція - це спрямований психологічний вплив на визначені психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування індивіду. Психокорекція є напрямом психологічного впливу на ті або інші психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку та функціонування особистості. Цей напрямок діяльності психолога має на меті сприяння повноцінному психічному та особистісному розвитку дитини.

Основні завдання психолога, який працює з дітьми наприклад, дошкільного віку полягають у психологічному супроводі природного розвитку дитини, який включає розвиток основ довільності психічних процесів у неї і тренування психічних процесів та функцій.

Під психологічною корекцією розуміють - доцільно організовану систему психологічних впливів, спрямованих на зміну визначених особливостей (властивостей процесів, станів, ознак) психіки.

Застосуванню психологічної корекції повинна передувати системна, комплексно організована психологічна діагностика, спрямована на виявлення психічних особливостей і сторін особистості дитини.

Розрізняють психологічну корекцію індивідуальну і групову:

У індивідуальній відбувається безпосередній вплив на конкретну людину з боку психолога, який використовує для цього різні методи роботи.

У груповій вплив здійснюється на групу людей, як правило близьких за віком і які мають майже подібні проблемами. Тут вплив на конкретного індивіда здійснюється шляхом організації спеціального процесу взаємодії учасників групи, у результаті якого і досягається мета корекції.

Консультація

Метою консультаційної діяльності практичного психолога є підвищення рівня психологічної компетентності, заохочення до вивчення кожної дитини, розвиток психологічного мислення, допомога кожному в опануванні методів індивідуального і особистісно зорієнтованого підходу у вихованні.

Консультаційну роботу психолог освіти проводить як з педагогічним працівниками закладу, так і з батьками учнів.

Метою консультаційної роботи із батьками особливо дошколят є привернути увагу батьків до долі власної дитини, допомогти зрозуміти вирішальне значення ранніх та дошкільних років у розвитку особистості, ролі тата і мами і родинної атмосфери загалом у формуванні таких базисних якостей дитини, як почуття впевненості, захищеності, вміння радіти, співчувати, виявляти творчу ініціативу, бути активним, дбати про добрі стосунки з членами сім'ї, з друзями, вміти гідно поводитися в разі перемоги чи поразки.

Психологічне консультування передбачає кваліфіковану допомогу психолога у розв'язанні тих проблем, з якими до нього самостійно або за порадою інших людей. В основі психологічного консультування лежить глибоке розуміння психологом суті проблеми, висвітлення об'єктивної точки зору та сприяння усвідомленню провідних моментів тупикової ситуації, а також надання конкретних рекомендацій щодо шляхів розв'язання актуальних питань згідно інтересів клієнта, але таким чином щоб це було прийнятно для кола його оточення.

Психологічне консультування орієнтоване на розвинуту особистість, здатну активно і, головне, самостійно формувати свої відносини з навколишнім світом.

Основні форми роботи психолога освіти

Найчастіше психолог використовує консультативну бесіду, урок психології, консиліум та тренінг.

Консультативна бесіда

В психологічній практиці бесіда використовується з різною метою, наприклад, 1) для встановлення контакту з випробовуваним й введення його в ситуацію експерименту (контактна бесіда); 2) задля перевірки дослідницьких гіпотез (експериментальна бесіда); 3) як метод отримання даних про властивості особистості (діагностичне інтерв'ю); 4) задля надання психологічної допомоги (клінічне інтерв'ю) (Данілова).

Всі ці види бесіди тісно пов'язані один з одним, та мають спільні якості. Будь - яка бесіда починається з встановлення контакту і може містити в собі елементи діагностики та психологічного впливу на клієнта. Консультативна бесіда має визначений план. Але її ступінь стандартизації може бути різноманітним: від запрограмованого інтерв'ю по типу анкети до бесіди, яка протікає в вільній формі, з встановленою стратегією, але вільною тактикою.

Повністю стандартизовану бесіду використовують при масових опитуваннях найчастіше, коли необхідно за короткий час отримати якомога більше даних. Психолог в суровій послідовності дає кожному випробуваному вже складені питання, потім дослідник отримує добрі результати, які потім виражає в кількісній формі. Такий тип бесіди не потребує високої кваліфікації психолога. Але така регламентована бесіда суттєво зменшує емоціональний контакт з випробуваним. Саме тому при індивідуальному обстеженні, де треба проникнути в внутрішній світ особистості, зрозуміти її ускладнення, то така форма бесіди не найкращій варіант.

Урок психології

На уроках психології спеціаліст надає дитині знання про саму себе і навчає отримувати ці знання; допомагає йому стати соціально адаптованим; сприяє розвитку пізнання, розуміння себе й інших; сприяє особистісному зростанню підлітка, його самовизначенню та вибору життєвих цінностей та шляху; створює умови для розкриття творчого потенціалу; дати основні відомості про психологічні функції, процеси і утворення; удосконалює комунікативні навички.

Рекомендовано використовувати лекції, психодіагностичні практикуми, експресивні методи творчого самовираження, соціально - психологічні тренінги, дискусії, аналіз конкретних ситуацій, ігрове моделювання, імітаційні ігри, тому що класична форма занять не буде такою корисною та ефективною.

Уроки психології походять на соціально - психологічні тренінги. Такі уроки не можна обмежувати чіткими рамками програмного ведення, так як в вході заняття намічений задум може змінюватися.

Роль викладача психології досить складна, тому що включає в себе одночасно функції педагога, психолога, керівника малої групи і її учасника. Як учитель, викладач психології дає теоретичні знання, організовує і направляє групову дискусію з обговорення психологічних проблем. Як психолог він грамотно здійснює всі діагностичні процедури, їх аналіз та інтерпретацію, таким чином, щоб це служило і цілям, навчанням і в той же час сприяло створенню обстановки довіри на занятті. Як керівник малої групи психолог керує всім процесом, змінюючи різні стилі керівництва. Як член групи він нарівні з дітьми бере участь у всіх іграх, вправах тощо.

Консиліум

Завдання консиліуму:

1. Виявлення характеру і причин відхилень в поведінці й навчанні учнів.

2. Розробка програми виховних заходів з метою коррекції відхилень у розвитку.

3. Консультація у вирішенні складних або конфліктних ситуацій.

Принципи організації роботи консиліуму:

1. Повага до особистості і опора на позитивне.

2. «Не нашкодь».

3. Інтеграція психологічного та методичного знання (максимальна педагогізація діагностики).

Консиліум розглядається як самостійна форма колективної розумової діяльності зі специфічним колом діагностико - виховних завдань, тому що він

· систематично діючий;

· з постійним складом учасників;

· наділений правом рекомендувати і контролировати.

Діагностична функція консиліуму полягає в вивченні соціальної ситуації розвитку, визначенні домінанти розвитку, потенційних можливостей і здатностей учнів, розпізнаванні характеру відхилень у їх поведінці, діяльності та спілкуванні.

Виховна функція консиліуму включає в себе розробку проекту педагогічної корекції у вигляді ряду навчально-виховних заходів, які рекомендуються класному керівнику, вчителю - предметнику, батькам, учнівському активу та ін. Всі ці заходи можуть носити лікувальний, контролюючий, дисциплінуючий а також корекційний характер.

Реабілітовна функція пропонує захист інтересів дитини, яка знаходиться під впливом несприятливих сімейних або навчально-виховних умов.

Склад консиліуму формується з урахуванням його мети (керівник консиліуму, психолог, шкільний лікар, інспектор ІНД, фахівець-консультант, педагоги, члени батьківського комітету, бажані для дитини референтні особи).

Підготовчий етап: складається діагностична карта учня. Для цього використовують діагностичний мозковий штурм, діагностичний ланцюжок та монолог.

Другий етап: проводиться засідання, на якому присутні учні та їх батьки. Процедурна схема засідання: оргкомітет, заслуховування характеристики, її доповнення членами консиліуму, співбесіда з батьками та учнями, підготовка педагогічного діагнозу, обмін думками та пропозиціями щодо корекції учнів, вироблення рекомендацій.

Документація консиліуму включає в себе три найменування:

· наказ по організації консиліуму і його складу на навчальний рік;

· журнал консиліуму;

· діагностичні карти учнів.

Щодо психолого-педагогічного консиліуму то він може розглядати проблеми які, пов'язані з диференціацію навчання, створенням класів з поглибленим викладанням і класів адаптації, щадного навантаження, питаннями профвідбору, профконсультації та ін..».

Тренінг

Тренінг - це групова форма роботи з педагогами, учнями, батьками, мета якого розвиток компетентності спілкування. Соціально - психологічний тренінг може мати конкретну спрямованість: тренінг чутливості, рольової, ділової поведінки і т.д. Кожен тип тренінгу має діагностичну задачу, яка вирішується не стільки ведучим, скільки самими учасниками.

Особливе значення в умовах школи має тренінг спілкування. Професія вчителя належить до типу професій «людина - людина.. Комунікативні здібності вчителя (вміння адекватно сприймати іншого, точно передавати йому інформацію і переживання через слово, інтонацію мови, міміку), як правило, розвинені слабко.

Мета соціально-психологічного тренінгу (Т- групи) - розвиток соціального інтелекту, навичок професіонально - педагогічного спілкування.

Група формується з педагогів, які бажають підвищити свій соціальний інтелект. Максимальне число учасників в групі - 25 осіб (медіогруппа), оптимальна кількість - 7-9 чоловік (мікрогрупах).

Програма навчання в групі складається з трьох частин.

Перша частина - вступна лекція з проблеми спілкування. Учасники знайомляться з загальними поняттями і механізмами психології групи, психології спілкування.

Друга частина - власне тренувальна. Рекомендована тривалість її близько 60 год (тривалість одного сеансу до 1,5 год).

Третя частина - аналіз тренувальної частини.

Ведення групи соціально - психологічного тренінгу - особливий вид викладацької та психологічної діяльності, він вимагає певних особистісних та професійних якостей, тому:

1. Ведучий групи повинен користуватися повною довірою учнів.

2. Ведучий повинен бути вільний від тенденцій самоствердження за рахунок оточуючих а також розпізнавати і нейтралізувати такі у інших учасників.

3. Ведучий повинен вміти « знешкоджувати » виникаючі гострі ситуації, агресивність, що маскується під прямоту і відвертість.

4. Етичне забарвлення міжособистісного досвіду, одержуваного учасниками групи, вирішальним чином залежить від психологічного профілю та рівня морального розвитку особистості ведучого.

Перш ніж запропонувати учасникам групи якусь техніку, психолог повинен сам попрацювати з нею. Перш ніж почати роботу з групою, необхідно, принаймні, близько місяця щодня тренуватися по 1-2 години, інакше повз ведучого пройдуть непоміченими багато важливих моментів в роботі учасників тренінгу.

Навчання спілкуванню в групі соціально - психологічного тренінгу має багато переваг. Учасники групи починають відчувати велику симпатію один до одного, вони стають більш відкритими, змінюють власні установки, вони активні та ініціативні.

Заняття в групах социально-психологічного тренінгу можуть стати провідним засобом розвитку комунікативних здібностей вчителів, а це гарантія підвищення їх професіоналізму.

2. Нерозривний зв'язок діагностики з корекцією та розвитком дитини

Принцип єдності діагностики і корекції відображає сутність психокорекції, її спрямованість, цілі і завдання. Д.Б. Ельконін зазначав, що необхідна спеціальна діагностика, спрямована на контроль за ходом психічного розвитку дітей з метою корекції виявляються у них відхилень. Контроль за процесом розвитку повинен бути особливо ретельним, щоб виправлення можливих відхилень у розвитку починалося як можна раніше. Психолог не просто ставить діагноз і розробляє програму подальшого розвитку особистості, здібностей, а й значною мірою сам здійснює частину корекційної, виховної роботи [Ельконін, 1980].

Діагностико - корекційний напрям роботи психолога освіти - один з найважчих, він потребує спеціальної психологічної підготовки психолога - практика. Й. Шванцара робив акцент на тому, що психологічний тест являється засобом, який може дати позитивні результати тільки тоді, коли він знаходиться в руках людини, яка дійсно варта називатися психологом, тобто володіти спеціальною психологічною кваліфікацією, необхідними якостями особистості, дотримуватися етичних принципів.

В діагностиці необхідно вміти визначати психологічну проблему, правильно ставити питання, отримати потрібну інформацію від учнів, батьків, вчителів, проаналізувати інформацію та сформулювати висновок, який спрямований на аналіз одиничного, конкретного випадку. Навіть Л.С. Виготський попереджав, що: «Дослідник повинен пам'ятати, що, відправляючись від даних, від симптомів та ознак, він повинен вивчити та визначити особливості, характер процесу розвитку, котрий безпосередньо не даний йому, але котрий в дійсності лежить в основі всіх ознак що спостерігаються. Таким чином, в діагностиці розвитку завдання дослідника полягає не тільки в встановленні відомих симптомів та їх систематизації, не тільки в угрупуванні відомих явищ за їх зовнішніми рисами, але й виключно у тому, щоб с допомогою мисленнєвої обробки цих зовнішніх даних проникнути в внутрішню сутність процесів розвитку».

Таким чином, початок використання будь-якого методу корекційного впливу передує діагностичний етап, метою якого є комплексне психологічне обстеження, за результатами якого визначаються вид, шляхи і засоби подальшого психологічного впливу. Така діагностика повинна бути комплексною і вимагає застосування набору психологічних методів, спрямованих на дослідження різних психічних процесів, особистісних якостей і форм діяльності. Ефективність психокорекції залежить від старанності і глибини постановки психологічного діагнозу. Разом з тим діагностика не тільки передує психологічному впливу, але і служить засобом контролю змін особистості, емоційних станів, поведінки, пізнавальних функцій у процесі корекційної роботи, а також є інструментом оцінки її ефективності.

3. Основні види професійної діяльності практичного психолога та рівні функціонування згідно з Положення про психологічну службу системи освіти України;

Що таке психологічна служба в системі освіти - це сукупність закладів, установ, підрозділів і посад, що складають єдину систему, основу якої становлять фахівці у сфері практичної психології і соціальної педагогіки: практичні психологи, соціальні педагоги, методисти, директори (завідувачі) навчально-методичних кабінетів (центрів) психологічної служби.

Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров'я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів, студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Основними видами діяльності психологічної служби є:

1. Діагностика - психологічне обстеження вихованців, учнів, студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту і умов індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;

2. Корекція - здійснення психолого-медико-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

3. Реабілітація - надання психолого-педагогічної допомоги вихованцям, учням, студентам, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;

4. Профілактика - своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі;

5. Прогностика - розробка і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів і складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп та міжгрупових відносин.

Психологічна служба системи освіти України функціонує на трьох рівнях:

· науковому, на якому вивчає закономірності психічного розвитку і формування особистості вихованця, учня, студента з метою розробки методів і методик професійного застосування психологічних знань;

· прикладному, на якому здійснює соціально-психологічне забезпечення процесу навчання і виховання, включаючи розробку навчальних програм, підручників, професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців;

· практичному, на якому забезпечує безпосередню роботу практичних психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах.

4. Єдність та взаємодія всіх видів діяльності психолога освіти

Основні види роботи психолога освіти: психопрофілактика, психодіагностика, психокорекція, психологічне консультування та психологічна просвіта. Всі зазначені види роботи тісно взаємодіють. Психодіагностичні дані в школі необхідні для того, щоб:1) дати можливість психологу визначити програму подальшої роботи з дитиною - робити акцент або на розвитку або на корекції; 2) перевірити наскільки ефективними були профілактичні заходи; 3) надати правильний напрям консультативному процесу; 4) обрати найбільш актуальну для даної школи або дитячого садка тематику психологічної просвіти та ін. Саме тому автор наголошує на тому що, психодіагностику не варто виділяти як окремий вид роботи, а говорить про діагностико - корекційну, діагностико-розвивальну діяльність психолога.

Психолог повинен володіти всіма видами роботи, тому що тільки в сукупності вони дають змогу професіонально вирішувати ті завдання, які стоять перед ним.

Психологічна просвіта - найперше прилучення педагогічного колективу, учнів та батьків до психологічних знань.

Психологічна профілактика - на основі своїх знань та досвіду психолог проводить роботу на попередження можливого неблагополуччя в психічному та особистісному розвитку дітей.

Психологічне консультування - допомога в вирішенні тих проблем, з котрими до психолога приходять самі (або за рекомендаціями, або за проханням самого психолога) вчителі, учні, батьки.

Психологічна діагностика - поглиблене проникнення психолога в внутрішній світ дитини.

Психологічна корекція - усунення відхилень в психічному та особистісному розвитку дитини. Розвиток здібностей дитини, робота по формуванню її особистості.

В будь - якій ситуації кожен з видів роботи може займати перше місце в залежності не тільки від тієї проблеми, котру вирішує психолог освіти а й від специфіки закладу, де він працює.

Психолог діагностує різноманітного типу труднощів учнів, пов'язані з навчанням в школі. Шкільна успішність або неуспішність являються головною проблемою в гармонійному розвитку особистості дитини, а також в становленні здібностей, в підготовці його до трудової діяльності. Психолог освіти підходить до кожного учня з оптимістичним прогнозом можливостей його розвитку. Він розробляє реальну програму с ним, виходячи з уявлень про те, що з підвищенням уваги, спеціальними психолого-педагогічними заходами можливо допомогти кожній здоровій дитині краще вчитися, глибше засвоювати знання. Психологічне обстеження допомагає розкрити причини неуспішності та одночасно вказує шляхи її покращення. Оптимальний розвиток невстигаючих дітей багато в чому залежить від правильного заключення психологічного обстеження, результатом якого повинні стати відповідні рекомендації умов и методів виховання та навчання.

До психолога найчастіше звертаються з проблемами небажання вчитися, з низькою успішністю учнів або дитина вчиться нижче своїх можливостей. Але під маскою байдужості та небажання вчитися, криється просто невміння вчитися. Тому психолог повинен володіти необхідними професіональними засобами, які дозволять зрозуміти особливості інтелектуального та мотиваційного розвитку дитини, і запропонувати конкретну індивідуальну психолого-педагогічну програму роботи з нею.

Психолог також займається особистісними проблемами учнів: тривожність(шкільна), комплексами, труднощами в поведінці, в взаємовідносинах з оточуючими. Психолог разом з педагогами складає програму роботи з важкими дітьми, з підлітками, дітьми з неблагополучних сімей, попереджує та усуває конфлікти між батьками та дітьми, між вчителями та учнями, налагоджує взаємодію між школою та сім'єю. Підліткам та старшим школярам важливо спілкування, а особливо з однолітками, порушення в поведінці беруть свій початок в конфліктах з дорослими чи однолітками. Тому учні часто звертаються до психолога за допомогою налагодити свої взаємини як з товаришами, так і з вчителями та батьками, розвинути окремі особистісні якості, скласти програму самовиховання тощо.

Психолог займається профорієнтаційною роботою. Він консультується з тими дітьми, у яких невизначені інтереси, відставання у школі, недоліки в структурі здібностей…і це ускладнює вибір професії. Оптимальний вибір професії необхідно забезпечити перш за все тим учням, у котрих без психологічної допомоги можуть виникнути пониження самооцінки, почуття непридатності до майбутнього навчання в освітніх закладах.

5. Характеристика науково-методичної, соціально-педагогічної, виховної та управлінської діяльності практичного психолога освіти

Робота психолога освіти ніколи не носить тільки прикладний характер. Тому що психолог освіти постійно використовує у своїй роботі наукові відомості з різних областей психології, вікової фізіології та педагогіки. Як кажуть : «поганий той вчитель, який кілька років працює за одним і тим же конспектом уроку». Уявити собі педагога - психолога, який дає одні й ті ж рекомендації після проведення діагностики або одними і тими ж словами проводить консультації, просто неможливо. Будь-який висновок про особистість та поведінку людини виправдано, тільки якщо воно має під собою строгу науково обґрунтовану базу. І.В. Дубровіна пише, що «педагог - психолог поєднує в собі вченого і практика: вченого в тому сенсі, що він повинен бути компетентним дослідником і сприяти одержанню знань про дитину, а практика - в тому, що він застосовує ці знання». Слід ще раз повторити, що і сама професія практичного психолога освіти виникла тільки тоді, коли педагогічна практика випробувала велику потребу в ній, а психологічна наука виявилася готова цю потребу задовольнити. Засновуючи свою роботу на даних науки, майже кожен психолог освіти рано або пізно приходить до необхідності проведення власної наукової або методичної роботи. Він стикається з тим, що не знаходить у літературі пояснення і способів вирішення конкретних випадків зі своєї практики, з необхідністю повторної перевірки або створення норм для використовуваних діагностичних методик, з необхідністю узагальнення результатів своєї роботи. Науковий підхід в роботі, таким чином, є основою власної науково - методичної діяльності психолога освіти. Наукова робота практичного психолога освіти виражається у вивченні дітей та дитячих колективів, формуванні власного «банку « діагностичних та корекційно-розвивальних методів, узагальненні результатів своєї роботи, а методична - у виборі та розробці методичної теми, провідною до вдосконалення навичок у тій чи іншій області та у фіксуванні результатів корекційно-розвивальної діяльності, власне у відпрацюванні та вдосконаленні навичок.

Соціально-педагогічну діяльність психолога освіти як вид професійної діяльності можна розглядати через реалізацію ним комплексу соціально - педагогічних заходів превентивного характеру, логічно вибудуваних педагогічних дій, спрямованих на особистісний розвиток і саморозвиток людини, педагогічну корекцію поведінки, нормалізацію взаємин з навколишнім середовищем, забезпечення соціального захисту та підготовку людини до самозахисту.

Головна мета соціально - педагогічної діяльності практичного психолога освіти є сприяння саморозвитку особистості та формування індивідуальності людини. Психолог своєю діяльністю прагне сформувати переконаність людини в тому, що він володіє великим потенціалом, який має бути обов'язково реалізований, може самостійно вийти з кризових ситуацій і вирішити виникаючі проблеми, але для цього необхідно вірити в свої сили і можливості, проявити ініціативу, активність і самостійність. Тому завдання соціально - педагогічної діяльності фахівця - підтримати, стимулювати і забезпечити умови розвитку здібностей людини, створити сферу реалізації наявних у нього знань, умінь і навичок на основі включення дітей і дорослих у соціально значиму діяльність і стимулювання соціальних ініціатив.

Основна ідея соціально - педагогічної діяльності психолога освіти це ідея суб'єктності, що припускає розгляд людини як активного учасника захисного процесу, здатного самостійно і адекватно оцінювати складні ситуації і приймати оптимальні рішення. Здійснюючи педагогічну корекцію поведінки і нормалізацію взаємин людини в соціальному середовищі, психолог в якості цільового та пріоритетного напрямку своєї діяльності виділяє профілактичну роботу, яка спрямована на те, щоб запобігти можливим життєвим труднощам, кризовим ситуаціям і проблемам людини. Сприяючи своєчасному виявленню і запобіганню конфліктних, кризових і проблемних ситуацій, психолог освіти постійно перебуває серед людей, розділяє їх інтереси і потреби. Він постійно спілкується з людьми, будує відносини з ними на основі діалогу, що допомагає йому розбиратися в складній системі взаємовідносин, впливати на спілкування, стосунки між людьми, на ситуацію в мікросоціумі.

Виховна діяльність

Головна мета виховання - передача новим поколінням суспільно - історичного досвіду, накопиченого попередніми поколіннями. У процесі виховання відбувається планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість людини, мета якого - формування норм поведінки, цінностей, установок, моральних принципів. Результатом цього процесу стає готовність випускника школи до самостійного життя в суспільстві та продуктивної праці. За словами Л.В. Байбородової і М.І. Рожкова, виховання включає в себе три взаємопов'язані процеси: «виховні впливи, прийняття їх особистістю і при цьому процесу виникає самовиховання».

Для підвищення цілеспрямованості виховного процесу він будується виходячи з певних закономірностей:

1) виховання здійснюється лише на основі активності дитини при взаємодії його з соціальним середовищем; 2) освіта і виховання єдині; 3) виховні впливу повинні бути цілісні, чому сприяє збіг поведінки педагога і декларованих ним принципів, несуперечливість пропонованих їм вимог.

Головну так би мовити роботу з виховання здійснюють батьки і педагоги. А психолог освіти по-перше, передає педагогам і батькам знання, необхідні їм у процесі виховання. Ефективність виховання підвищується, якщо батьки і вчителі усвідомлюють психологічні закони і механізми формування особистості. Інша сфера знань, необхідних для їх роботи, - психологічні основи організації спілкування педагогів, батьків та учнів, в ході якого і відбуваються передача і засвоєння норм і цінностей.

Наступна область психолого-педагогічних знань, необхідних у вихованні, - знання про зміст, форми і методи саморозвитку і самовиховання школярів. Знання вікових особливостей дітей, періодів, в які вони особливо чутливі до думки оточуючих і, значить, легше засвоюють принципи, норми і правила утвердження себе в суспільстві однолітків і дорослих, також надає допомогу педагогам у їхній роботі.

По-друге, вихованню і, особливо, самовихованню учнів сприяє корекційно-розвиваюча робота, проведена практичними психологами. У її ході відбувається відпрацювання відповідних знань, умінь і навичок, тренування форм поведінки, усвідомлене прийняття норм і принципів поведінки в суспільстві. Корекційно-розвиваюча робота допомагає дітям освоювати соціальні ролі і зв'язки, що існують між людьми в суспільстві, основи самопізнання і самовизначення.

По-третє, діти люблять копіювати, а потім і свідомо відтворювати поведінку, манеру спілкування, систему цінностей людей, які їм подобаються або з якими вони часто стикаються в житті. Психолог освіти може стати таким зразком для наслідування. Він зможе виховати у дітей поняття про норми і правила, що діють в сучасному демократичному суспільстві, якщо в роботі і житті буде слідувати певним принципам виховання.

Будь-який фахівець, що має справу з групою людей (учнів), займається організацією її діяльності, постановкою і досягненням цілей спільної роботи, тобто виконує по відношенню до цієї групи функції управління. Саме постановка мети, застосування певних способів її досягнення і заходів впливу на колектив - головні ознаки наявності управління в групі людей. Основна мета цієї діяльності - забезпечення гармонії в розвитку колективу і школи в цілому. Серед найважливіших принципів управління виділяють:

* цілісність (колектив розглядається як цілісна система);

* ієрархічність (у колективі виділяють неіерархізірованную структуру);

* цільову спрямованість (досягнення цілей є найважливішим критерієм ефективного розвитку колективу);

* наукову обґрунтованість;

* поєднання централізації і децентралізації (у колективі можливе розділення повноважень, але при цьому лідер несе одноосібну відповідальність за події в ньому);

* демократизацію

Керуючи групою психолог освіти виконує кілька функцій: планування (визначає, що, ким, коли, де і як буде виконано); організацію - забезпечення виконання плану, в тому числі необхідними матеріальними ресурсами (наприклад, підручниками, наочними посібниками, діагностичними методиками) і підбір людей, здатних виконати поставлену мету; керівництво, яке полягає в напрямку впливу на членів колективу з тим, щоб вони виконували заплановану роботу і самовдосконалювалися; мотивацію або стимулювання - це спонукання психологом себе та інших до роботи з досягнення поставлених цілей; контроль (порівняння отриманих результатів із запланованими). Всі перераховані функції важливі у спілкуванні педагога - психолога з учнями та вчителями, але особливо слід зупинитися на функції мотивації. Доведено, що позитивна мотивація навчання значно підвищує успішність дитини, він з більшою охотою ходить до школи, швидше розуміє і запам'ятовує навчальний матеріал, активніше його використовує. Серед стимулів, що впливають на хорошу роботу, виділяють матеріальні і моральні. Матеріальних стимули забезпечують батьки. Моральних стимули - заохочення і осуд. Крім того, в якості мотивуючого чинника можна використовувати надання учневі такого завдання, яке буде цікаво виконувати, яке дозволить йому спілкуватися з однокласниками, виявиться під силу і дасть можливість розвиватися, дозволить проявити самостійність.

6. Зміст діяльності Українського науково-методичного центру, обласного центру практичної психології та соціальної роботи і практичного психолога навчального закладу

Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи є головною організацією психологічної служби системи освіти України, який здійснює організаційні, координаційні та науково-методичні функції у галузі практичної психології і соціальної педагогіки.

Загальноукраїнський науково-методичний центр практичної психології діє на базі Науково-дослідного інституту психології АПН України, Інституту системних досліджень Міністерства освіти України.

До повноважень Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи належать:

Ш науково-методичне забезпечення психологічної служби системи освіти України;

Ш здійснення психометричного нагляду, забезпечення діяльності психометричної комісії, організація соціально-психологічної експертизи методів, методик, новацій у галузі освіти;

Ш розробка методичних вимог до змісту діяльності психологічної служби, координація науково-прикладних досліджень та методичних розробок;

Ш дотримання державних вимог до змісту діяльності психологічної служби, координація науково-прикладних досліджень та методичних розробок;

Ш участь в експертизі діяльності, ліцензуванні державних і недержавних навчальних закладів та підрозділів психологічної служби системи освіти.

Ш Центри практичної психології і соціальної роботи (методисти) є основними організаційно-методичними структурами психологічної служби освіти в області, районі (місті). Вони здійснюють організаційні, координувальні та навчально-методичні функції у галузі практичної психології і соціальної роботи.

Обласні, районні (міські) центри (методисти):

Ш забезпечують діяльність психологічної служби освіти регіону згідно з державними вимогами;

Ш надають методичну, інформаційну підтримку практичним психологам, соціальним педагогам;

Ш беруть участь в організації підвищення кваліфікації спеціалістів служби, їх атестації та професійному зростанні, кадровому забезпеченні служби, сертифікації фахівців;

Ш організовують діяльність методичних об'єднань практичних психологів і соціальних педагогів;

Ш координують науково-дослідні, практичні дослідження за пріоритетними напрямками діяльності психологічної служби;

Ш беруть участь в оцінці, прогнозуванні та формуванні освітньої політики в регіоні;

Ш впроваджують досягнення психологічної науки та передового досвіду.

Центри практичної психології і соціальної роботи (методисти) організовують діяльність «Телефонів довіри», кабінетів корекції кризових станів, психологічних (сімейних) консультацій, профільних консультпунктів, реабілітаційних центрів залежно від соціально-психологічних потреб регіону.

Практичний психолог навчального закладу:

v бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного індивідуального розвитку вихованців, учнів, студентів, збереження їх повноцінного психічного здоров'я;

v проводить психолого-педагогічну діагностику готовності вихованця, учня, студента до навчання та сприяє їх адаптації до нових умов навчально-виховного процесу, допомагає у виборі навчального закладу згідно з рівнем психічного розвитку;

v розробляє та впроваджує розвивальні, корекційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей вихованців, учнів, студентів;

v сприяє вибору учнями і студентами професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя;

v здійснює превентивне виховання, профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших залежностей і шкідливих звичок серед підлітків;

v проводить психологічну діагностику і психолого-педагогічну корекцію девіантної поведінки вихованців, учнів, студентів;

v формує психологічну культуру вихованців, учнів, студентів, педагогів, батьків або осіб, які їх замінюють, консультує з питань психології, її практичного використання в організації навчально-виховного процесу.

Тестові завдання

1. ) В якій країні виділили дві системи психологічної служби?

а) в США; в) в Росії;

б) в Німеччині; г) в Франції.

2. ) «Пряма» служба передбачає роботу психолога з:

а) вчителями; в) групами людей;

б) батьками; г) учнями.

3. ) «Пряма» й «непряма» служби забезпечуються наступними видами психологічної роботи:

а) діагностика та корекція; в) діагностика та профілактика;

б) консультація та прогностика; г) з всіма перерахованими.

4. ) Існують такі види корекції:

а) індивідуальна та групова; в) тільки групова;

б) тільки індивідуальна; г) про що взагалі йдеться?

5. ) При якій формі роботи психолога освіти дитина отримує знання про саму себе:

а) тренінг; в) урок психології;

б) консиліум; г) консультаційна бесіда.

6. ) Ефективність психокорекції залежить від:

а) компетентності психолога;

б) старанності і глибини

постановки психологічного аналізу;

в) діагностики; г) від вибору психологічних методів.

7. ) Психологічна служба системи освіти України функціонує на трьох рівнях:

а) прикладному, практичному, науково - методичному;

б) виховному та соціально - педагогічному;

в) науковому, прикладному, практичному;

г) тільки на науковому.

8. ) Психологічна просвіта - це…

а) прилучення педагогічного колективу до психологічних знань;

б) прилучення учнів та батьків до психологічних знань;

в) поглиблене проникнення психолога в внутрішній світ дитини;

г) усунення відхилень в психічному та особистісному розвитку дитини.

9. ) Головна мета соціально - педагогічної діяльності практичного психолога:

а) сприяння саморозвитку особистості та формування індивідуальності людини;

б) передача новим поколінням суспільно історичного досвіду, накопиченого попередніми поколіннями;

в) вивченні дітей та дитячих колективів, вибір та розробка методичної теми;

г) забезпечення гармонії в розвитку колективу і школи в цілому.

10. ) Методисти організовують діяльність:

а) кабінетів корекції кризових станів;

б) телефонів довіри та психологічних консультацій;

в) реабілітаційних центрів; г) усі перераховані.

Питання для самоконтролю

1. Опишіть діяльність «прямої» та «непрямої» служб, їх мета та особливості роботи.

2. Що передбачає психопрофілактика, яка здійснюється в закладах освіти.

3. Яка мета консультаційної роботи?

4. Перерахуйте та опишіть функції консиліуму.

5. Вплив діагностики на результати корекційної роботи.

6. Яка основна мета діяльності та види діяльності психологічної служби.

7. Що таке психологічна корекція та психологічне консультування?

8. Охарактеризуйте науково - методичну діяльність практичного психолога освіти.

9. Охарактеризуйте управлінську діяльність практичного психолога освіти.

10. Зміст діяльності практичного психолога навчального закладу.

Література

1. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики/Науч.- исслед. ин-т общей и педагогической психологии Акад. Пед. Наук СССР. - М.: Педагогика. 1991.

2. Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования: Учебное пособие для студентов вузов и практических работников. - М.:ТЦ «Сфера», 2000

3. Дуткевич Т.В, Савицька О.В. Практична психологія: Вступ до спеціальності. - К.: Центр учбової літератури, 2010

Размещено на Allbest.ru