Вплив когнітивного стилю особистості на процес спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Iнститут психологiї ім. Г.С. Костюка

АПН України

УДК 159.95:159.9:316.77

Вплив когнітивного стилю особистості на процес спілкування

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Студенікін Андрій Анатолійович

Київ 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному університеті iм. I.I. Мечникова

Захист відбудеться “ 22 ” червня 1999 року о 11-00 годині на засіданні спеціалiзованої вченої ради Д 26.453.01 в Iнститутi психології iм. Г. С. Костюка АПН України за адресою: 252033, м.Київ, вул.Паньківська, 2, тел.244-19-63.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України ( 252033, м.Київ, вул.Паньківська, 2 ).

Автореферат розісланий “ 22 ” травня 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Алексєєва М.І.

Анотація

Студенікін А.А. Вплив когнітивного стилю особистості на процес спілкування.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології.- Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 1999.

Дисертація присвячена дослідженню природи когнітивного стилю та його впливу на поведінку індивіда у сфері спілкування. Проведене теоретичне та експериментальне дослідження показало, що механізм когнітивного стилю виявляється в характеристиках образу інших людей та самого себе, що дозволило виділити два протилежних особистісних типи, з особливостями їх проявів поведінки у сфері спілкування. Відмінності між ними полягають насамперед в різних стратегіях спілкування, а саме в об'ємі, мотивах спілкування, в позитивності оцінки партнерів по спілкуванню. Отримані реультати дозволяють підійти до типологізації суб'єктів спілкування і дають змогу в майбутньому будувати прогноз на основі вимірювання когнітивного стилю.

Ключові слова: інтра- та інтерперсональна диференційованість, аналітичність сприйняття, стабільність, варіативність, ідентифікація, стратегія спілкування.

перецепція суперечливість когнітивний

Аннотация

Студеникин А.А. Влияние когнитивного стиля личности на процесс общения.- Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии.- Институт психологии им. Г. С. Костюка АПН Украины, Киев, 1999.

Диссертация посвящена исследованию природы когнитивного стиля и его влияния на поведение индивида в сфере общения. Рассматривается зарождение понятия “когнитивный стиль” и его изучение в зарубежной психологии, стиль деятельности и когнитивный стиль, представленный в отчественной психологии, связь когнитивного стиля с интеллектом и способностью к обучению, другими свойствами личности.

Проведенное теоретическое исследование показало, что когнитивный стиль проявляется в реальном взаимодействии людей друг с другом, он накладывает отпечаток на социально-перцептивные характеристики человека, связан с мотивацией поведения. Неоспоримо влияние его и на такую сферу деятельности, как общение.

Когнитивно-стилевые особенности индивида оказывают существенное влияние на создаваемый им образ других людей и самого себя, находя проявления в степени аналитичности восприятия социального мира, которая объединяет в себе весь комплекс рассматриваемых параметров когнитивного стиля (полезависимость - поленезависимость, понятийную дифференцированность и когнитивную сложность). Наиболее явно отражающими степень аналитичности восприятия являются две характеристики социальной перцепции: интерперсональная дифференцированность, понимаемая как предрасположенность индивида подчеркивать сходство или различие между людьми, в том числе между собой и окружающими (величина идентификации); и интраперсональная дифференцированность, которая включает в себя два аспекта: дифференцированность разных свойств личности (вариативность оценки) и дифференцированность изменения одного и того же свойства личности кросс-ситуативно, т.е. чувствительность к изменению степени выраженности конкретной характеристики у данного человека в различных ситуациях (стабильность оценки). Интра- и интерперсональная дифференцированность тесно взаимосвязаны.

Анализ психологического смысла различий в степени дифференцированности оценочно-измерительной деятельности и их проявлений в сфере общения предполагает и проявление когнитивного стиля в сфере общения.

Проведенное экспериментальное исследование лиц с разным когнитивным стилем позволило выделить два противоположных личностных типа (хотя, разумеется, большинство людей находится в континууме между этими полюсами).

Так, индивиды, находящиеся на полюсе синтетичности, характеризуются высокой позитивностью оценки окружающих, склонностью к подчеркиванию сходства между собой и приятными им людьми, большой пристрастностью при оценке симпатичных и несимпатичных им людей, а также большой потребностью в общении, с доминированием нравственных, эмоциональных мотивов общения и мотивов самоутверждения.

“Аналитики”, наоборот, проявляют себя как лица с низкой позитивностью оценок окружающих, слабым видением сходства между собой и другими, не склонные к подчеркиванию различий между приятными и неприятными людьми и не очень стремящиеся к общению. Преобладающими у них являются познавательные мотивы общения.

Несмотря на все отличия между “синтетиками” и “аналитиками”, невозможно выделить какой-либо из них как лучший или худший. Каждый имеет свои достоинства и недостатки. Различия же заключаются, прежде всего, в противоположных стратегиях общения.

Полученные результаты позволяют подойти к типологизации субъектов общения и предоставляют возможность в будущем строить прогноз на основе измерения когнитивного стиля.

Ключевые слова: когнитивный стиль, интра- и интерперсональная дифференцированность, аналитичность восприятия, стабильность, вариативность, идентификация, стратегия общения.

Summary

Studenikin A.A. Influence of person cognitive style to communication process. - Manuscript.

The dissertation for a candidate degree in Psychological Sciences Speciality - 19.00.01 - general psychology, history of psychology. - G. S. Kostyuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kiev, 1999.

Thesis for a candidate degree is aimed at investigating the nature of cognitive style ant its person behaviour in communication sphere. Theoretic and experimental research showed that cognitive style basis evidences in other peoples and themselves shapes characteristics which allowed to note two individual types, including two types differ first of all in different strategies of communication such as communication volume and motives, communication partners estimation. Received results allows to approach typologization of communication subjects and gives possibility to built forecast on basis of cognitive style measuring.

Key words: intra - and interpersonal differentiation, analytic of perception, stability, identification, communication strategy.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Проблема когнiтивних (пiзнавальних), когнiтивно-стильових характеристик спiлкування обумовлене рядом дуже важливих обставин. Перш за все вона визначається особливостями сучасного стану нашого суспiльства - акцентом на розвиток особистостi, прiоритетом соцiальної галузi, переорiєнтацiєю полiтичних, соцiально-економiчних вiдносин i т. iн. Це надає особливого значення дослiдженням, що спрямованi на одержання цiлiсних уявлень про поведiнку, дiяльнiсть, спiлкування людини, чиїм неодмiнним складником є соцiально-перцептивнi та оцiночнi створення.

Розвиток мiжнародних, мiжнацiональних, мiжконфесiйних вiдносин, що деколи приймає гострi та суперечливi форми, також робить необхiдним розгляд когнiтивних та когнiтивно-стильових аспектiв спiлкування, бо в них знаходить вiдображення глибинна нацiональна та соцiальна культура, традицiї, звичаї народу, - а якщо їх не враховувати, неможливо вирiшити виникаючi проблеми.

Бурхливий розвиток аудiовiзуальних засобiв комунiкацiї, компґютерних технологiй, рiзке пiдвищення їхньої ролi в соцiально-полiтичному життi суспiльства, в галузi освiти, науки, мистецтва, сприяє ще бiльшiй актуалiзацiї вивчення особливостей оцiнок iншої людини та самооцiнок, атрибутивного потенцiалу особистостi, її здiбностей. Оскільки вони є важливими складниками поведінки особистості, вони впливають на формування образу соцiальної дiйсностi, визначають характер контактiв з нею, передбачають рiвень довiри до рiзних джерел iнформацiї, вiдношення до них, забезпечують органiзацiю зворотних звґязкiв в усiх формах та рiзновидах взаємодiї.

В останнiй час в звґязку з розвитком практики соцiального навчання, соцiально-психологiчного тренiнгу, пiдготовки особистостi до рiзних видiв дiяльностi, кiлькiсть питань, важливих для галузi спiлкування, значно вирiсла. Пояснюється це, в першу чергу, тим, що психологи-практики зiткнулись з фундаментальною помилкою - недооцiнкою ролi соцiально-перцептивних явищ, оцiночних вiдношень в органiзацiї повсякденного спiлкування. Корекцiя таких помилок практично неможлива, якщо психолог, психотерапевт, ведучий тренiнгових груп не має знань про формування структури та змiсту оцiнок та самооцiнок, становлення афiлiативних тенденцiй особистостi, взаємозвґязок когнiтивного стилю та мотивацiї спiлкування.

Іншою обставиною, що дiє на актуалiзацiю вивчення впливу когнiтивно-стильових особливостей особистостi на характер спiлкування, є логiка розвитку самої психологiї. Тут проявляється переорiєнтацiя в бiк дослiдження взаємодiї особистостi та групи, взаємовпливу особистостi та спiлкування, спiлкування та спiльної дiяльностi. В результатi посилилася цiкавiсть до тих аспектiв спiлкування, якi справляють безпосереднiй вплив на груповi процеси, спiльну дiяльнiсть. Принципового значення набула проблема iндивiдуальностi в процесi пiзнання соцiальної дiйсностi, розвитку її соцiально-перцептивної сфери.

Інтерес психологiв до когнiтивного стилю повґязаний з його всепроникаючим впливом на рiзнi аспекти поведiнки людини (Е.І Маствилискер, М.Вікат, В.Колга, О.Г.Асмолов, В.М.Аллахвердов, М.В.Смірнов; I.Neulipp, W.Powers, M.Bertini та ін.). Знаючи когнiтивний стиль людини, можна робити прогноз стосовно багатьох особливостей її дiяльностi в галузi освiти, працi (Т.В.Снєгірьова, К.М.Платон, А.Л.Южанінова, М.О.Холодна; F.McKenna, C.Groot, W.Crockett, D.Orr та ін.). Нерозробленiсть проблеми звґязку когнiтивного стилю та специфiки спiлкування як в теоретичному, так i в практичному планi, про яку говорять такi психологи, як М.С.Єгорова, А.А.Єршов, І.Н.Козлова, М.С.Роговін, М.О.Холодна; B.Johnson, M.Nias, E.Berger та ін., а також обґєктивна необхiднiсть дослiджень в даному напрямку й зумовили вибiр теми нашої дисертацiї “Вплив когнiтивного стилю особистостi на процес спiлкування”.

Зв`язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Робота виконана в межах проблемної теми кафедри психологiї Одеського державного університету iм. I.I. Мечникова “Роль психологiчної освiти у становленнi та розвитку української iдеї у свiдомостi нацiональних меншин України”. Номер держреєстрацiї 0197U017689. Процес виховання, навчання, в тому числi й психологiчного, включає до себе спiлкування мiж двома людьми. Формування української iдеї неможливе без врахування iндивiдуальностi людини. В нiй вiдображається культура, традицiї, звичаї осiб рiзних нацiональностей, особливостi пiзнавальних механiзмiв, когнiтивного стилю, який впливає на характер соцiально-перцептивних та оцiночних утворень.

Об'єктом дослідження є когнітивний стиль як прояв особистісної організації та вплив його на процес спілкування.

Предмет дослідження - психологічні прояви індивідуальних когнітивно-стильових особливостей особистості в сфері спілкування.

Мета дослідження: - розкрити індивідуальні когнітивно-стильові особливості особистості, характер їх проявлень та можливості психологічного прогнозу в сфері спілкування.

Основні гіпотези нашого дослідження такі:

механізм когнітивного стилю проявляється в характеристиках образу інших людей і самого себе, впливаючи тим самим і на поведінку індивіда в сфері спілкування;

спільним знаменником параметрів когнітивного стилю: полезалежності - поленезалежності, понятійної диференційованості та когнітивної складності, - може бути ступінь аналітичності сприйняття навколишнього світу.

У відповідності з поставленою метою й гіпотезами визначено наступні завдання дослідження:

1) проаналізувати теоретичні концепції, в рамках яких виникло й розвивається поняття когнітивного стилю, показати суперечливість й неоднозначність розуміння його природи та місце в структурі особистості;

2) виділити формальні характеристики соціальної перцепції, що відповідають проявленню природи когнітивного стилю, та експериментально зафікувати звґязок між особливостями соціальної перцепції та різноманітними параметрами когнітивного стилю; выявити психологічні механізми, що обумовлюють ці звґязки;

3) розкрити особливостi проявiв когнiтивного стилю, його звґязок з мотивацією поведiнки iндивiдiв при спiлкуваннi;

4) установити характер взаємозвґязку між параметрами когнiтивного стилю та визначити їх роль в психологічному прогнозуванні процесу спілкування.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали ідеї когнітивної психології відносно спілкування як інформаційного обміну (Р.Краусс, С.Шеннон, Д.Кінгсбурі, Ф.Хайдер, К.Черрі та ін.), індивідуальних особливостей сприйняття (Г.Уіткін, Дж.Келлі, Р.Гарднер, Дж.Клейн, Д.Ройс, В.М.Аллахвердов та iн.), диспозиційної теорії особистості (Г.Олпорт, Р.Кеттелл, Г.Айзенк, В.А.Ядов та iн.), концептуальні положення системного підходу, зокрема в його використанні до дослідження особистості, діяльності та спілкування (О.Г.Асмолов, Б.Г.Ананьєв, Б.Ф.Ломов та iн.), розуміння спілкування як умови формування та розвитку особистості (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, В.Н.Мясіщев, С.Л.Рубінштейн та ін.), діалогічності спілкування (Л.І.Анцифьорова, Л.А.Радзіховський, А.В.Брушлінський та ін.), розгляд людини як субґєкта власної життєдіяльності (К.О.Абульханова-Славська, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, І.Г.Белявський, С.Л.Рубінштейн, Т.М.Тітаренко та ін.), уявлення про детермінованість процесу становленя особистості шляхом формування її якостей (А.В.Петровський, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва, Н.І.Повґякель та ін.), творчом потенціалі особистості (Л.С.Виготський, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов та ін.), а також механізмів формування понять (Л.С.Виготський, Дж.Брунер, Р.Хейгуд, Л. Бурн та iн).

Для розкриття суміжних завдань і перевірки гіпотез використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів і методичних прийомів дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослiдження; польові спостереження; тести: “АКТ-70”, “Фігурки Готтшальда”, батарея тестів Векслера, “Неструктуйовані малюнки” і “Широта класифікації” за Р. Кеттеллом, Реп-тест, модифіційований варіант Реп-тесту (для діагностики мотивації спілкування); опитувальники: 16-факторний опитувальник Кеттелла (форма А), опитувальник Г. Айзенка, опитувальник Спілбергера (для вимірювання особистісної тривожності); методики: сортування об'єктів за Р.Гарднером, “Оцінка властивостей” і “Шкала полярних суджень” (спеціально розроблені), спеціальна методика для вияву об'єму спілкування.

Надiйнiсть та вiрогiднiсть результатiв дослiдження забезпечувалась репрезентативнiстю вибiрки (229 дослiджуваних), об`єктивнимим методами дiагностики, тестами, адекватними метi та завданням дослiдження, перевiркою конкретних результатiв за допомогою рiзних методик, якiсним та точним аналiзом емпірічних даних.

Обработка та набiр даних здiйсненi у текстовому редакторi Word 7.0 для Windows 95.

Наукова новизна роботи полягає в розкритті можливостей прогнозування в сфері спілкування на засадах точного виміру когнітивного стилю; виявленнi зв'язків когнітивного стилю з особливостями соціальної перцепції та проявiв їх у комунiкативнiй дiяльностi, розкритті психологічних механізмів, що призводять до утворення цих звґязкiв. Проаналізовані особливості деяких параметрів когнiтивного стилю, показан характер взаємовідносин між ними. Виділені формальні характеристики соціальної перцепції, що відповідають прояві природи когнітивного стилю. Знайден звґязок між стильовими та змістовними особливостями сприйняття соціального світу. Показан вплив когнітивного стилю на мотивацію спілкування. Видiленi два протилежнi особистiснi типи з особливостями будування тактики поведiнки в процесi спiлкування.

Теоретичне значення. В дісертації здійснюється підхід до вивчення соціальної перцепції і будування тактики поведінки в сфері спілкування з боку внутрьопсихічних механізмів, що дало можливість досліджувати процесуальні характеристики пізнання людиною себе та інших, а також спосіб формування її поведінки в сфері спілкування. Комплексний та всебiчний аналiз когнiтивного стилю надав можливість встановити характер звґязків між різноманітними параметрами і розглядати ступінь аналітичності сприйняття навколишнього світу як іх спільний знаменник, що сприяє більш поглибленому розумiнню природи когнітивного стилю. Показан зв`язок з iншими особистiсними властивостями. Вивчення природи когнітивного стилю надало можливість встановити його взаємозалежність з мотивацією поведінки, що виявляє себе, закрема, і в сфері спілкування.: в змісті мотивів спідкування і формально-динамічних апектах спілкування. Цей підхід в цілому сприяє кращому розумiнню самої особистостi та іі поведінки при спілкуванні.

Практичне значення. Теоретичнi положення, емпiричнi результати та висновки, що викладенi у дисертацiйнiй роботi, дають змогу на основi точного вимiрювання когнiтивного стилю робити прогноз багатьох особливостей поведiнки людини в процесi спiлкування, що має велике значення:

- в галузi освiти, індивідуалізації процесу навчання, у тому числі і психологічного, коректування виховного процесу;

- в психотерапевтичній практиці, в психологiчному консультуванні, треінгах соціального навчання - для досягнення максимального успіху. В цьому разі важливим є як врахування когнітивного стилю пацієнта та вплив його на спілкування з психотерапевтом в процесі психотерапевтичного сеансу, так і покращення комунікативного потенціалу пацієнта впливанням на його когнітивно-стильові особливості;

- при професiйному відборі (профпридатність, вияв схилень до деяких професій) - для найбільш точного визначення психологічних якостей людини;

- в галузі засобів масової комунікації. Без врахування психологічних особливостей сприйняття, механізмів переробки інформації: законів формування образу, категорізації, винесення суджень и т. ін., неможливий правильний підбір та структурування інформації при поданні повідомлення, визначення якостей комунікатора, каналов і засобів передачі інформації.

Крім того, результати, одержані в дисертаційному дослідженні, були використані при підготовці курсу з когнітивної психології, а також спецкурсу з когнітивних стилів на факультетах психології; прикладної лінгвістики; математики, економіки та механіки ОДУ ім. І.І.Мечникова; при підготовці практичних психологів.

Основні положення, які виносяться на захист:

Під впливом ряду зовнішніх і внутрішніх факторів у індивідів формується схильність до категоризації об'єктів на певному рівні узагальненості, що складає основу когнітивного стилю.

Стосовно сфери соціальної перцепції ця схильність проявляється в інтра- й інтерперсональній диференційованості (підкресленні чи урівнюванні відмінностей при сприйнятті й оцінці інших людей, а також при співставленні себе з оточуючими).

Відмінності в ступені диференційованості соціального світу у осіб з різними когнітивними стилями передбачають особливості проявів їх поведінки в сфері спілкування:

в об'ємі реального спілкування (за часом і за кількістю партнерів);

в змістових характеристиках образов інших людей і самого себе;

в перевазі певних мотивів спілкування, в формально-динамічних аспектах спілкування.

Особи з протилежним когнітивним стилем мають рiвний успiх в соцiальнiй взаємодiї.

Між різними параметрами когнітивного стилю існує певний взаємозв'язок.

6.Параметри когнітивного стилю можуть бути інтерпретовані в термінах оціночно-вимірювальних шкал.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на науково-практичних міжнародних конференціях в м.Києві (1997,1998), на II з'їзді Товариства психологів України (Київ, 1996), всеукраїнській конференції молодих наукових працівників (Київ, 1998), всеукраїнській науковій конференції “Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан і перспективи розвитку” (Київ, 1998), на V Костюкiвських читаннях (Киів, 1999), на засіданнях кафедри психології Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова.

Впровадження результатiв дослiдження. Матеріали дисертації були використані при підготовці курсу з когнітивної психології, спецкурсу з когнітивних стилів, на факультетах прикладної лінгвістики; математики, економіки та механіки; на психологiчному вiддiленні ОДУ ім. І.І. Мечникова, при підготовці практичних психологiв.

Публiкацiї. Проблеми та результати дисертацiйного дослідження відображені в 5 публікаціях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який нараховує 229 найменувань, чотирьох додатків. Основну частину дисертації виконано на 156 сторінках, повний обсяг - 183 сторінок; містить 6 таблиць (4 стор.).

2. Основний змiст роботи

У вступі обгрунтовується вибір теми, її актуальність, визначається предмет, мета, гіпотези, методи й методичні прийоми дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, формулюються положення, що виносяться на захист, наводяться дані про апробацію й проведення в практику результатів дослідження, описується структура й обсяг дисертації.

У першому розділі “Загальні проблеми вивчення когнітивного стилю” розглядаються два основних підходи до вивчення когнітивного стилю. Перший існує в рамках гештальтпсихологічної школи (Г.Уіткін; Д.Гуднау та ін.) і розробляє параметр полезалежність-поленезалежність. Другий - психоаналітичної (Р.Гарднер; Дж.Клейн; Ф.Гольцман та ін.) - і розглядає когнітивний стиль як взаємоупорядковану систему когнітивних аттитюдів, яка створює особливий структурний рівень особистості. Сюди відносяться: понятійна диференційованість, рефлексивність-імпульсивність і т. п. Прикладом ще одного напрямку в дослідженні когнітивного стилю є когнітивна складність-простота (Д.Бірі), в основі якої лежить теорія особистісних конструктів Дж.Келлі.

При всій різниці в змісті теоретичних концепцій і в експериментальних процедурах, які використовуються для вимірювання параметрів когнітивного стилю, вказані підходи до їх вивчення містять і загальні риси. Когнітивно-стильові особливості розуміються всіма авторами як особистісні утворення, що мають значну генералізованість і проявляються в різноманітних характеристиках поведінки в різних сферах діяльності.

Дається аналіз стилю діяльності (В.С.Мерлін і Є.А.Климов; Е.І.Маствіліскер і Г.Є.Дикопольський; Б.Г.Ананьєв). Когнітивний стиль регулює когнітивні процеси (сприйняття, мислення, пам'ять та ін.). Діяльність - більш складне психічне явище, ніж процес, вона включає в себе багато процесів. Таким чином, стиль діяльності повинен містити в собі прояви різних процесуальних стилів, у тому числі й когнітивних. Так, в стилі спілкування, як в частковому виді стилю діяльності, проявляються особливості і когнітивного стилю (М.Вікат і В.Колга; А.Г.Асмолов; В.М.Аллахвердов; В.М.Смірнов).

Були розглянуті теоретичні й експериментальні дослідження різних авторів (Ф.Мак-Кенней; Б.М.Теплов; Г.Уіткін; Ф.Вернон; В.Клейєс; К.Гроот; В.Крендалл і Ч.Синклдам; М.А.Холодна; В.Н.Дунчев та І.М.Палей) з розрізнення природи здібностей і когнітивно-стильових особливостей особистості, а також виявлення зв'язку когнітивного стилю з інтелектуальним успіхом.

Власне емпіричне дослідження виявило наступні результати. Показники поленезалежності найбільш тісно корелювали з вербальним інтелектом, хоча слід було б чекати такого зв'язку між невербальним інтелектом. Співставлення показників понятійної диференційованості й інтелекта виявило майже повну відсутність зв'язку між ними, що говорить про більшу автономію цього параметра когнітивного стилю від рівня інтелекту. Спостерігається навіть тенденція до негативного зв'язку між понятійною диференційованістю й вербальним інтелектом. Можна припустити, що опосоредкованою ланкою між ними є здібність до узагальнення, яка лежить в основі вербального інтелекту.

Таким чином, питання про ступінь незалежності когнітивного стилю від рівня інтелекту й креативності повинно вирішуватися для кожного параметра окремо, незважаючи на те, що на перший погляд між ними є близька схожість.

Що стосується зв'язку когнітивного стилю з успіхом у навчанні, то тут можна говорити про те, що поленезалежні індивіди мають більшу здібність до навчання, що досягається завдяки доброму структуюванню матеріала. Зв'язок понятійної диференційованості з успіхом у навчанні менш однозначний (С.Бел; Р.Розенстратен і А.Потайєр; М.Ніаз; Б.Франк і К.Кайре).

Дослідження зв'язків когнітивного стилю з рівнем інтелекту і здібністю до навчання дають можливість краще усвідомити механізми розумової діяльності, розмежувати здібності й інструментальні особливості особистості: стратегії, тактики й стилі переробки інформації. Виявлення зв'язків між когнітивним стилем і особливостями навчання може стати основою для індивідуалізації цього процесу з метою підвищення його ефективності.

Проаналізовано роботи, присвячені співставленню когнітивного стилю з властивостями особистості, які мають відношення до форми міжособистісної взаємодії: інтроверсією, здібністю до емпатії, конформностью, тривожністю та ін. (П.Вайс і С.Гремер; К.Гроот; Ф.Еванс і Д.Файн; В.Колга та ін.), а також власне кореляційне дослідження по вияву зв'язків поленезалежності з властивостями особистості, які виявлялись з допомогою 16-факторного питальника Кеттелла (форма А).

Підсумовуючи дані різних авторів і власні дані, можна зробити висновок про те, що чим більше розрізняються методи визначення властивостей особистості й когнітивного стилю, котрі співставляються з ним, тим менш вірогідний зв'язок між ними. Значно більший зв'язок між показниками когнітивного стилю й властивостями особистості виявляється при використанні проявів властивостей поведінки (наприклад, частоти пульсу для визначення тривожності). Крім того, когнітивний стиль не зводиться до однієї властивості, навіть до такої глобальної як тривожність чи екстраверсія. Він являє собою спосіб переробки інформації й тому проявляється більше там, де є дія (реальна поведінка, об'єктивні тести), а не рефлексія (питальники). Параметри когнітивного стилю можуть знаходитися в різних взаєминах з рівнем інтелекту й окремими властивостями особистості, що пояснюється особливостями їх природи. Тому кожен параметр когнітивного стилю повинен розглядатися як окремий показник особистісної організації, що не зводиться до інших.

У другому розділі “Вплив полезалежності-поленезалежності й понятійної диференційованості на індивідуальні особливості спілкування” розглядається полезалежність-поленезалежність і її прояви в поведінці у сфері спілкування. На основі даних багатьох авторів про прояви полезалежного-поленезалежного стилю в реальній поведінці в процесі спілкування й особливостях сприйняття себе й інших людей (Г.Уіткін і Д.Гудинаф; Ш.Корчин; І.Поллак і А.Койва; Л.Грюнфельд і Танг Ранг Лін; М.Бертіні; Р.Сабателлі та ін.) виділено два основних моменти. А саме, поленезалежні індивіди в більшій мірі орієнтовані на спілкування, а поленезалежні - імперсонально орієнтовані. Перші прагнуть здобути необхідну інформацію в інших людей і тому прикладають багато зусиль на встановлення з ними хороших відносин, а другі діють самостійно й демонструють незалежність від оточуючих.

І полезалежні, і поленезалежні індивіди є рівними в соціальній компетентності. Хоча, як може здатися, полезалежні краще встановлюють контакти з іншими людьми, одначе, в деяких ситуаціях вони не завжди є бажаними партнерами, і перевага надається поленезалежним. Якщо розглядати осіб з різним когнітивним стилем з точки зору їх професійної компетентності, то і ті, і інші в рівній мірі можуть оволодіти спеціальністю, що потребує встановлення міжособистісних відносин (наприклад, вчитель, психотерапевт). Основні відмінності містяться в особливостях їх стиля спілкування, котрі знаходяться у відповідності з певним когнітивним стилем..

Отже, відмінності між полезалежними й поленезалежними носять не рівневий характер, при якому одні оцінюються вище інших, а стильовий, тобто той, який полягає в різниці способів виконання одної й тої ж діяльності при однаковій якості результата.

Розкривається вплив когнітивно-стильових особливостей на характер диференційованості сприйняття та оцінки себе й інших людей. Виявлено, що ступінь аналітичності сприйняття, який об'єднує в собі весь комплекс розглянутих параметрів когнітивного стилю, виявляється в інтер- та інтраперсональній диференційованості (стабільності, варіативності оцінки, ідентифікації).

Величина диференційованості в оцінці об'єктів припускає взаємозв'язок з орієнтовною діяльністю, оскільки орієнтовна реакція виступає насамперед як відгук на нові стимули. Отже, чим більша диференційованість сприйняття об'єктів, тим більша їх кількість сприймається як нові, тобто ті, що викликають орієнтовну реакцію.

Такий механізм припускає і взаємозв'язок між тривожністю і когнітивним стилем. Адже стан тривожності виникає в ситуації непевності, цьому є підтвердження в цілому ряді досліджень (С.Спілбергер). З іншого боку, тривожність розглядається як стан активації організма, який викликає посилення орієнтовної реакції.

В результаті виходить замкнутий ланцюжок зв'язків між непевністю, тривожністю, особливостями орієнтації та ступенем диференційованості при сприйнятті й оцінці об'єктів. Так, непевність ситуації викликає стан тривожності, який, в свою чергу, впливає на посилення орієнтовної реакції, що призводить до диференційованості сприйняття й оцінки об'єктів і, в остаточному підсумку, знову до підвищення непевності. Цей механізм діє в умовах конкретної ситуації. Але при багаторазовому повторенні зв'язки можуть зміцнюватися, що призводить до формування певного синдрома підвищеної орієнтовної активації, високої тривожності й великої аналітичності сприйняття.

Незважаючи на це, ступінь аналітичності не є у однієї й тієї ж людини завжди однаковим, він може змінюватися в залежності від ситуації та стану самого індивіда. І.М.Палей висунув гіпотезу про існування ієрархічно організованої системи оціночно-вимірювальних шкал, згідно якої кожна людина має досить великий набір шкал різного масштабу, які використовуються в різних ситуаціях в залежності від зовнішніх і внутрішніх умов. Відмінності між системами шкал полягають не стільки в їх кількості, скільки в величині діапазона між максимально дрібними й максимально узагальненими шкалами, а також в легкості переходу від однієї з них до іншої.

Зрушення до одного з полюсів осі аналітичності й неможливість перейти до протилежного полюса в рівній мірі призводять до неадекватності й перекручення в оціночно-вимірній діяльності. Найбільш ефективна поведінка досягається при наявності системи шкал різного масштабу й великої мобільності пересування між ними: від низького рівня узагальненості до високого і навпаки. Такий тип поведінки, одначе, потребує значних енергетичних втрат.

Представлені результати власного експериментального дослідження впливу полезалежності -поленезалежності та понятійної диференційованості на особливості соціальної перцепції й прояву їх у сфері спілкування, в якому: 1) визначено характер зв'язків між полезалежністю-поленезалежністю та понятійною диференційованістю, а також прояв їх в особливостях оцінки себе та інших людей (варіативності,стабільності,ідентифікації); 2) виявлено ступень впливу вказаних параметрів когнітивного стилю на реальний об'єм спілкування.

Рівень поленезалежності замірявся за допомогою тестів “Фігурки Готтшальда” і “АКТ - 70”, в яких перед досліджуваним ставилось завдання якнайшвидше і найточніше знайти просту еталонну фігуру в складному геометричному зображенні. Показниками поленезалежності слугували: загальний час пошуку фігур, кількість правильних вирішень завдань і продуктивність, тобто співвідношення другого показника до першого.

Ступінь понятійної диференційованості визначався за допомогою методики сортування об'єктів за Р.Гарднером. Досліджуваний отримував інструкцію про те, що він має повну свободу в групуванні об'єктів, при цьому підкреслювалось, що будь-який варіант самого способу сортування, кількості створюваних груп і числа об'єктів в них є правильним.

В якості об'єктів сортування використовувався наступний стимульний матеріал: набір із 35 слів, що позначали різні властивості чи риси особистості (наприклад, товариськість, активність, емоційність і т.п.); набір із 35 слів, що позначали поняття, які відносяться до категорії “час” (година, вік, декада і т.п.); 14 фотокарток людей, обличчя яких відображали різні емоційні стани; 35 китайських ієрогліфів; складні геометричні фігури (20 шт.); кути від 3 до 90 градусів (30 видів); список прізвищ - 35 учасників експеримента. Показниками понятійної диференційованості слугували кількість груп, на які випробовуваний розкладав стимульний матеріал, та кількість об'єктів в найбільшій з них.

Для виявлення ступеня диференційованості сприйняття і стабільності оцінки себе та інших людей були спеціально застосовані дві методики: “Оцінка властивостей” і “Шкала полярних суджень”. В першій випробовуваний повинен був оцінити себе й двох інших учасників експеримента, котрих він найкраще знає, за ступенем вираження кожної з десяти запропонованих якостей, що відображають особливості спілкування з іншими людьми (наприклад, товариськість, дружелюбство, тривожність і т.п.). Оцінка проводилась за семибальною шкалою: 1 бал - мінімальне вираження якості; 7 балів - максимальне. Дослідження проводилось двічі з інтервалом в 9 місяців. Показником стабільності оцінки себе та інших людей служила сумарна різниця за всіма якостями між першим та другим замірюваннями, взята за абсолютною величиною. Величина ідентифікації себе з іншими людьми визначалась за сумарною різницею всіх якостей між самооцінкою й оцінкою інших людей (середнє арифметичне двох замірів відносно двох людей).

У другій методиці, “Шкала полярних суджень”, досліджуваному пропонувались 25 пар суджень відносно спілкування з іншими людьми, що відображають протилежні точки зору. Наприклад, “Я дуже рідко розчаровуюсь в людях” - “Я дуже часто розчаровуюсь в людях”. Він повинен був на шкалі, розбитій на 10 поділок, що знаходилися між цими полярними судженнями, відзначити знаком те місце, до якого, на його думку, він більше схиляється. Крім того, досліджуваному слід було відповісти ще за двох людей, яких він оцінював за попередньою методикою. Показником варіативності самооцінки й оцінки інших людей був спеціальний індекс: Вар=(а+в)/п, де а і в - частота використання двох найбільш часто відзначених градацій; п - число використаних градацій з десяти можливих. З допомогою цього індекса ми визначали міру різноманітності використаних градацій безвідносно до величини відхилень від середньої. Величина ідентифікації себе з іншими людьми знаходилась за сумою відмінностей у відповідях, які давались від свого й чужого імені.

Для виявлення індивідуальних відмінностей в об'ємі реального спілкування також було розроблено спеціальну методику. Суть її ось у чому. Досліджуваний повинен був на протязі тижня кожного дня з 8 до 24 години якнайточніше відзначати загальний час свого спілкування. Показником об'єму спілкування слугував середній час спілкування випробовуваного на протязі дня, виражений в хвилинах. Крім того, для перевірки достовірності даних здійснювалось співставлення їх з даними оцінки товариськості своєї й інших учасників експеримента, що були отримані за допомогою методики “Оцінка властивостей”. Показником самооцінки товариськості слугувала середня величина за двома замірами, показником оцінки товариськості інших - середня величина за двома замірами, що були зроблені декількома оцінюючими особами (від 2 до 5 чоловік).

Дослідження за цією методикою проводилось з участю 35 студентів психологічного відділення ОДУ.

Було також проведено додаткові експерименти за дещо іншою методикою. Так, випробовуваним слід було відмічати не час спілкування, а кількість людей, з якими їм доводилось спілкуватися на протязі дня і кількість контактів з ними (показник об'єму спілкування ). Крім того, для перевірки валідності даних подавався питальник Айзенка (Форма А). Ці експерименти було проведено на 35 студентах Одеського державного політехнічного університету.

Для визначення характеру зв'язків між параметрами когнітивного стилю і особливостями соціальної перцепції було вирахувано рангові коефіцієнти кореляції. В результаті було виявлено велику кількість значимих зв'язків між співставленими параметрами, що свідчать про правильність нашого припущення про прояв індивідуально-стильових особливостей у сприйнятті й оцінці себе й інших людей. Виявлені взаємозв'язки в більшості випадків відповідали нашій гіпотезі. (табл. 1 ).

Таблиця 1 Експериментально отримані взаємозв'язки між параметрами когнітивного стилю і особливостями соціальної перцепції

* Незначні зв'язки.

Другим завданням експериментального дослідження був розгляд проявів когнітивно-стильових особливостей особистості в реальній поведінці, а саме, в об'ємі спілкування з іншими людьми. Були розглянуті звя'зки між когнітивним стилем та усіма показниками комунікабельності, включаючи й екстраверсію по Айзеку. Отримані дані свідчать про присутність зв'язку між показниками реального спілкування й параметрами когнітивного стилю. В одних випадках вона досягла рівня значущості, в інших, правда, тільки намічувалась. Так, особи з високим рівнем комунікабельності виявили низький показник понятійної диференційованості та виразну полезалежність. Показник екстраверсії по Айзеку не дав ніякого значного зв'язку з показниками когнітивного стилю.

Зв'язок когнітивного стилю з об'ємом спілкування, виявлений у наших досліджуваних, може отримати таке пояснення. Особи з високою аналітичністю проявляють себе при аналізі соціальних явищ як люди з нестабільною самооцінкою та оцінкою оточуючих, схильні до оперування мілкомасштабними шкалами. Вони дуже диференційовано сприймають різних людей, підкреслюючи при цьому більше момент відмінності, ніж схожості між ними. Виходячи з цього, можна припустити, що суб'єктивна невизначеність у прийнятті рішень при міжособистісній взаємодії у них буде значно підвищена, зважаючи на увагу до великої кількості другорядних факторів. З іншого боку, особам з низькою аналітичністю властиве більш узагальнене, стереотипізоване сприйняття інших людей, що, в свою чергу, призводить до спрощеного розгляду ситуації міжособистісної взаємодії та зниження суб'єктивної невизначеності у поведінці. Описані відмінності й призведуть до двох протилежних стратегій спілкування.

Індивіди з високою аналітичністю прагнуть до звуження кола спілкування, оскільки більшість людей просто пригнічує їх своєю строкатістю та різноманітністю психологічних рис, які вони не в змозі систематизувати та засвоїти. Особам з низькою аналітичністю широке коло спілкування доступніше, оскільки вони не мають жодного уявлення про всю складність та багатогранність людських характерів й відносин, орієнтуючись на стереотипи поведінки у тій чи іншій ситуації. Зрозуміло, що у цьому описі занадто згущені фарби, бо подано лише крайні типи, насправді ж люди існують у континіумі між цими двома полюсами.

Слід додати, що якщо розглядати ці типи з точки зору ефективності пристосованості до соціальної взаємодії, то неможливо виділити будь-який з них як кращий чи гірший. Кожен має свої переваги та недоліки. Якщо “синтетики” діють більш успішно у ситуаціях, що вимагають перенесення навичок, то “аналітики”, які добре виділяють нове у проблемній ситуації, швидко знаходять нові способи вирішення, відмовляючись від старого алгоритму. Ці закономірності можна віднести і до сфери спілкування. А саме, сильною рисою “синтетиків” є їхня здатність узагальнювати свій досвід, витворювати алгоритм поведінки у різних ситуаціях, однак, з цієї ж причини вони можуть і не помітити змін в ситуації, у результаті чого їхній алгоритм виявиться малоефективним. “Аналітикам”, навпаки, неважко виявити будь-які відмінності та зміни, але їм важко створити загальний алгоритм поведінки, який би підходив до багатьох ситуацій.

Для перевірки припущення про однакову успішність у соціальній взаємодії осіб з протилежними когнітивно-стильовими особливостями було проведено співставлення точності передбачення відповідей за методикою “Шкала полярних суджень” з понятійною диференційованістю та поленезалежністю. Ми виходили з того, що основою для ефективної взаємодії з іншою людиною є адекватне уявлення про неї та правильний прогноз відносно її поведінки в тій чи іншій ситуації і, таким чином, вважали за можливе розглянути показник точності передбачення чужих відповідей як міру соціальної компетентності. Кореляційний аналіз точності передбачення з показниками когнітивного стилю не виявив ні одного значного зв'язку. Таким чином, цей експеримент підтвердив наше припущення про рівну успішність в прогнозуванні поведінки інших людей індивідами з протилежними когнітивними стилями.

Третій розділ “Вплив когнітивної складності на індивідуальності особливості оцінки себе та інших людей” був присвячений аналізові когнітивної складності і її проявів в особливостях соціальної перцепції. Когнітивна складність розглядається як фактор, що впливає на поведінку індивіда в сфері спілкування (В.Крокетт; М.Хелл; І.М.Козлова; Д.Орр; Т.В.Снегірьова і К.М.Платон; А.Л.Южанінова; Ю.Сапник; Д.Голлін та ін.). Слід відзначити, що така характеристика з повною підставою може бути віднесена до стильової, тому що вона впливає не на результат, а власне на стиль спілкування. Успіх же у встановленні контактів з іншими людьми може залежати від різних обставин, до яких належать і характеристики партнерів (стать, вік, ставлення до суб'єкта спілкування), і мети спілкування, і ситуації, і т.п. В конкретних умовах більш компетентними можуть виявитися як когнітивно складні індивіди, так і когнітивно прості. Без вагання, когнітивна складність дає її носію можливість більш повного, насиченого, нюансованого відображення світу, сприйняття непомітних для інших відтінків людських взаємовідносин. Але крім явних достоїнств цього полюсу когнітивного стилю, є і негативні його риси, які містяться головним чином в надлишковому характері отримуваного знання, тим самим пригнічуючому та стримуючому суб'єкта, який примушує його переборювати протирічну інформацію, що надходить від інших людей. З іншого боку, когнітивно простим недоступний весь об'єм і розмаїття інформації, що є в наявності, вони не в змозі побачити тонкі ниті, що пов'язують людей і відносини, які проходять крізь них - і в цьому їх слабкість. Але в той же час вони позбавлені недоліків, властивих когнітивно складним індивідам, і тому поведінка їх буде більш стабільною. Все це природнім чином накладає свій відбиток на реальний процес спілкування, одначе усереднений результат його залишається в незалежності від показника величини когнітивної складності.

Висвітлено результати експериментального дослідження впливу когнітивної складності на особливості соціальної перцепції з наступних завдань: по-перше, виявити вплив когнітивної складності на різні напрямки сприйняття себе та інших людей. По-друге, розглянути взаємозв'язок між стильовими та змістовими характеристиками оцінки себе та інших людей. По-третє, вивчити зв'язки між трьома параметрами когнітивного стилю: когнітивною складністю, полезалежністю - поленезалежністю та понятійною диференційованістю.

Когнітивна складність і особливості самооцінки й оцінки інших людей визначалась за методикою Реп-тесту. Однак, список ролей був дещо змінений у порівнянні з класичним варіантом теста Дж.Келлі, що пов'язано з віком наших випробовуваних (студенти молодших курсів). Наприклад, замість ролі “дружина” ми ввели роль “знайома дівчина” і т. д. Оскільки ставилось завдання досліджувати зв'язки когнітивної складності з понятійною диференційованістю, то слід було підібрати такі показники когнітивної складності, котрі були б максимально наближені до мір аналітичності, що визначаються за допомогою теста сортування об'єктів. Тим самим співставлення цих параметрів буде найбільш адекватним. Таким чином, як міра когнітивної складності використовувались: індекс Бірі, індекс зв'язності, кількість плеяд, кількість конструктів у найбільшій плеяді, кількість одиничних конструктів.

Показниками соціальної перцепції, що визначалися за допомогою Реп-теста, виступали: середня величина ідентифікації себе з іншими людьми, число максимальних значень ідентифікації себе з іншими людьми, розмах ідентифікації, позитивність самооцінки, середня величина позитивності оцінки інших людей.

Для співставлення когнітивної складності з поленезалежністю, що визначається за тестом “АКТ-70”, було взято три показника: кількість правильних рішень, час вирішення та загальна продуктивність. В якості показників понятійної диференційованості використовувались кількість груп та кількість об'єктів в найбільшій групі, а також число одиничних об'єктів. Ці показники вираховувались окремо для набору “Риси характеру”, тому що він найбільш близький за змістом Реп-тесту. Також були взяті сумарні однойменні показники за наборами: “Час”, “Фотокартка”, “Риси характеру”.

Крім того, всім досліджуваним для вимірювання особистісної тривожності було пред'явлено питальник Спілбергера.

Експеримент проводився за участю студентів психологічного відділення ОДУ (15 жінок та 11 чоловіків) та студентів Одеського державного політехнічного університету (9 жінок та 13 чоловіків).

Кореляційний і факторний аналіз відповідних показників когнітивної складності й особливостей сприйняття себе та інших людей свідчив про велику силу зв'язків між різними мірами когнітивної складності, а також між ними й особливостями соціальної перцепції, з яких очевидно, що особи, які оперують малим числом конструктів (з низькою когнітивною складністю), оцінюють себе й інших людей переважно в позитивному ключі, ідентифікують себе із багатьма знайомими людьми і є малотривожними. Індивіди, які знаходяться на іншому полюсі, тобто ті, що володіють широким діапазоном конструктів (з високою когнітивною складністю), сприймають себе й інших людей менш позитивно, мало ідентифікують себе зі своїм оточенням та високотривожні.

Таким чином, введення нового виміру - величини позитивності оцінки себе та інших людей - дозволило виявити взаємозв'язок між стильовими та змістовими гранями сприйняття. Психологічний смисл її такий, що узагальнене сприйняття оточуючих дозволяє виявляти велику схожість між собою та іншими людьми, а це, в свою чергу, призводить до більш позитивної їх оцінки при умові достатньо високої самооцінки.

Слід відзначити, що отримані дані відповідають раніше описаним тенденціям. Так, підтвердився позитивний зв'язок між полезалежністю та високим рівнем ідентифікації себе з оточуючими. Показник варіативності, що визначився за величиною розмаху ідентифікації, виявив криволінійну залежність з когнітивною складністю та понятійною диференційованістю. Тим самим було знайдено підтвердження поєднання високої аналітичності з низькою проективною тенденцією.

Шляхом аналізу даних про співвідношення між когнітивною складністю, понятійною диференційованістю та полезалежністю-поленезалежністю одержані такі результати: повна відсутність значимих зв'язків між полезалежністю-поленезалежністю й когнітивною складністю та наявність їх між понятійною диференційованістю й когнітивною складністю. При цьому з усіх мір понятійної диференційованості тільки показник кількості об'єктів в найбільшій групі при сортуванні набору “Риси характеру” дав значимі позитивні зв'язки з рядом показників Реп-тесту. Тобто значимим виявився зв'язок з когнітивною складністю не узагальнених показників понятійної диференційованості, що визначається за трьома субтестами, а приватного показника за набором “Риси характеру”.

Отримані дані можна пояснити наступним чином. Визначення когнітивної складності та понятійної диференційованості будувалося в концептуальній модальності на матеріалі, що відноситься до сфери міжперсональної взаємодії в експериментальній ситуації, яка орієнтувала досліджуваних на різні варіанти правильного рішення і прийняття його на основі індивідуальної переваги. Поленезалежність же вимірювалась в перцептивній модальності на матеріалі, не пов'язаному з міжособистісною взаємодією, і в експериментальній ситуації, яка характерна для діагностики здатностей особистості. І хоча всі три характеристики відображають ступінь диференційованості при сприйнятті навколишньої дійсності, незважаючи на це, описані обставини значно ослаблюють чи зводять до нуля зв'язки між параметрами полезалежності-поленезалежності, з одного боку, і когнітивної складності й понятійної диференційованості з другого.

Четвертий розділ “Прояв когнітивного стилю в особливостях мотивації спілкування” розкриває характер звґязку мотивації та когнітивного стилю. На основі даних дослідження природи когнітивного стилю (Р.Гарднер; Г.Уіткін; Е.Бергер і Л.Гольдберг; Д.Ройс та ін.) було зроблено висновок про зв'язки його з мотивацією поведінки людини, у тому числі і в сфері спілкування. Багато авторів відзначають специфічність потреби в спілкуванні, обумовлену тим, що її задовільнення потребує участі інших людей, і об'єктом її є відносини між партнерами (А.В.Петровський; Ш.М.Чхартишвілі; М.І.Лісіна і Е.М.Богуславська; Н.Д.Творогова; Р.О.Максимова та ін.)

Однак в розглянутих роботах не було дано ні змістовного аналізу мотивації спілкування, ні класифікації мотивів, що може бути пов'язано у відсутності надійних методів діагностики наявного широкого спектра мотивів спілкування (М.Ш.Магомед-Еминов; Н.М.Пейсахов; А.А.Єршов; Є.Т.Соколова). Нам уявляється найбільш перспективним при діагностиці мотивації спілкування використання метода особистісних конструктів Дж.Келлі. Є.О.Федотова, Н.В.Яковлєва і Т.В.Галкіна уже застосовували Реп-тест (модифікований варіант) для вивчення ієрархічних відносин між мотивами. Ми, в свою чергу, також розробили модифікований варіант Реп-тесту для діагностики мотивації спілкування, про застосування якого мова піде в наступному підрозділі.