Особливості життєвих планів сліпих старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості життєвих планів сліпих старшокласників

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Радикальні економічні реформи, корінні зміни в суспільному житті, входження України в ринкові відносини ставлять нові вимоги до розв'язання проблем підготовки молоді до життя в таких умовах. Гострота цієї загальносоціальної, а передусім психолого-педагогічної проблеми посилюється стосовно випускників шкіл для сліпих.

У програмі «Освіта. Україна ХХІ століття» зазначається, що педагогіка і психологія мають активно сприяти соціально-економічним реформам в Україні. Дефектологічний розділ цього документа включає проблеми мотиваційного забезпечення навчальної і трудової діяльності аномальних дітей та психології поведінки такої людини в суспільстві.

Розгляд психологічних особливостей життєвих планів сліпих старшокласників у соціологічному, соціально-психологічному та педагогічному аспектах дає змогу виявити ті реальні протиріччя і проблеми, які стоять перед випускниками шкіл-інтернатів для сліпих.

Дослідження, стосовно особливостей особистісного розвитку сліпих та їх вияви у різних сферах життєдіяльності (В. Андреяускас, К. Бюрклен, Г.О. Буткіна, П. Віллей, Л.С. Виготський, П.М. Залюбов-ький, М. І. Земцова, В.П. Єрмаков, А.О. Крогіус, В.В. Кобильченко, О.Г. Литвак, І. С. Моргуліс, В.М. Ремажевська, Г. Пуочяускене, Т.П. Свиридюк, Є. П. Синьова, Е.М. Стерніна, А.О. Суславічюс, В. І. Чераньов, Е.Л. Ютріна, О.Я. Фесенко та інші) довели, що важкий сенсорний дефект - повна або часткова втрата зору як ядерна ознака такого типу аномального розвитку, серйозно порушуючи взаємодію особистості з навколишнім середовищем, викликає низку вторинних і третинних ознак у структурі дефекту і позначається, зокрема, на розвиткові соціальних потреб, обмеженні соціального досвіду, виникненні певних характерологічних особливостей сліпої людини. Слід наголосити, однак, що специфіка життєвих планів сліпих, зокрема в такий сензитивний період виникнення і розвитку цього особистісного новоутворення, як старший шкільний вік, досі предметом спеціального дослідження не була.

Отже, об'єктом дослідження є спрямованість особистості сліпого старшокласника в майбутнє, а предметом - особливості планування власного життя у різних його сферах та специфічні умови формування життєвих планів сліпих старшокласників.

Дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова в галузі спеціальної психології та педагогіки; воно пов'язане з планами науково-дослідної роботи АПН України, концепцією розвитку дефектологічної науки в Україні, загальною проблемою інтеграції аномальних дітей у суспільстві.

Мета дослідження полягає у психологічній характеристиці планів старшокласників шкіл для сліпих у різних сферах майбутньої життєдіяльності, виявленні основних детермінант їх формування та найсуттєвіших для соціалізації особистості з глибоким порушенням зору напрямів і засобів корекційно-виховного впливу на них.

При цьому ми виходили з гіпотези про те, що викликана тяжким сенсорним дефектом (сліпотою) своєрідна соціальна ситуація розвитку особистості з більшою або меншою детермінуючою силою позначається на специфіці її життєвого планування, хоча «ядро особистості» - її соціальну спрямованість - не зачіпає. Передбачалося, що різнобічний системний психологічний аналіз життєвих планів сліпих старшокласників допоможе знайти дійові резерви поліпшення роботи шкільних педагогів, психологів, батьків, працівників соціальних служб для молоді, співробітників УТОСу щодо керування процесами соціалізації, соціально-трудової адаптації випускників цього типу спеціальних шкіл, інтеграції їх у суспільстві.

Для перевірки гіпотези і досягнення поставленої мети дослідження спрямовувалося на вирішення таких завдань:

визначення основних методологічних позицій і розробка валідних методичних процедур збору емпіричного матеріалу щодо особливостей життєвих планів з урахуванням специфіки пізнавальної діяльності сліпих;

виділення і обґрунтування основних сфер майбутньої життєдіяльності сліпих старшокласників, у яких відбувається її планування, а також системи критеріїв і показників якості сформованості в них відповідних життєвих планів;

психологічний аналіз життєвих планів старшокласників із з'ясуванням їх специфічних характеристик з точки зору тифлопсихологічних закономірностей;

розробка рекомендацій щодо організації цілеспрямованого педагогічного та психолого-консультативного впливу на формування життєвих планів сліпих старшокласників як суттєвого компонента особистісної спрямованості, морально-психологічної готовності до реалізації себе як активного, свідомого і відповідального суб'єкта власної життєдіяльності.

Наукова новизна одержаних результатів пов'язана з тим, що проблема життєвого планування в тифлопсихології взагалі досліджується вперше, отже, вирішення всіх зазначених вище задач, по суті дає нову, раніше не відому інформацію для відповідної галузі психологічної науки і практики. Так, особисто здобувачем:

- розроблено комплексну методику вивчення життєвих планів з адаптацією конкретних дослідницьких процедур для використання їх в роботі зі сліпими;

- запропоновано для аналізу основні сфери життєдіяльності інвалідів по зору, принципово значущі для їх адаптації в суспільстві (професійна діяльність; міжособистісне спілкування; матеріально-побутове забезпечення; дозвільні заняття та самовдосконалення) і з'ясовано особливості життєвих планів у кожній із зазначених сфер;

- на підставі зіставлення якостей сформованості планів у різних сферах життєдіяльності виявлено специфічні для сліпих особистісні характеристики життєвого планування, зокрема вплив псевдокомпенсаторних психічних новоутворень за типом психологічного захисту;

- виділено суттєві зони психічного розвитку сліпих старшокласників, які потребують спеціальної уваги з точки зору освітньо-виховного та психокорекційного впливу для забезпечення готовності особистості до самостійного життя.

У подальшому розвиткові наукового розуміння соціальної природи особистості, провідної ролі соціальних факторів у формуванні її спрямованості при наявності складних взаємозв'язків між біологічним (зокрема важким сенсорним дефектом) і соціальним у цьому процесі ми вбачаємо теоретичне значення проведеного дослідження для тифлопсихології. Воно полягає також в обгрунтуванні шляхів реалізації ідеї інтеграції інвалідів з глибокими порушеннями зору в соціальне середовище через психолого-педагогічну корекцію вторинних відхилень у структурі спрямованості особистості, а саме її життєвих планів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені та дослідно перевірені комплексна методика виявлення життєвих планів сліпих і критерії оцінки якості їх сформованості можуть бути використані педагогами і психологами спеціальних шкіл-інтернатів у процесі вивчення особистості учнів та розробки програм корекційно-виховної роботи, а також працівниками служб для молоді, підприємств УТОСу, для сприяння соціально-трудовій адаптації сліпих, поліпшення реабілітаційної роботи з ними. Результати дослідження важливі для підвищення ефективності профвідбору та профконсультації сліпих, перегляду кола їх професій, освітньо-виховної роботи у спеціальних інтернатах та в системі УТОСу, для підготовки і підвищення кваліфікації тифлопсихологів і тифлопедагогів, подальших наукових пошуків у спеціальній, педагогічній та соціальній психології. Результати дослідження використовуються в навчальному процесі кафедри тифлопедагогіки НПУ імені М.П. Драгоманова, на курсах підвищення кваліфікації працівників УТОСу.

Дослідження проводилося з 1993-го по 1998 рік. Експериментальною базою були спеціальні школи-інтернати для дітей з глибокими порушеннями зору, зокрема 10-х класів середньої спецшколи-інтернату №5 м. Києва, 12-х класів Львівської середньої спецшколи-інтернату №100 та Харківської школи-гімназії для сліпих. Дослідною роботою було охоплено 152 учні, а також учителів та вихователів зазначених шкіл, батьків сліпих дітей.

Методологічна основа дослідження та його методи будуть охарактеризовані нижче в основному змісті роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались і були схвалені на Всеукраїнській науково-практичній конференції з проблем дефектології (2-3 листопада 1994 року, м. Київ), на звітних наукових конференціях викладачів НПУ імені М.П. Драгоманова (1994-1998).

За матеріалами дослідження опубліковано 5 статей, 1 тези, в яких розкрито основний зміст дисертації.

Структура дисертації: вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел (160 найменувань обсягом 14 сторінок). Загальний обсяг дисертації - 187 сторінок. У тексті вміщено 15 таблиць (загальний обсяг - 7 сторінок), 8 рисунків на 3 сторінках.

Основний зміст роботи

старшокласник сліпий виховний корекційний

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання дослідження, розкриваються наукова новизна, практичне і теоретичне значення роботи.

У першому розділі дисертації «Проблема життєвих планів особистості в загальній та спеціальній психолого-педагогічній літературі» зроблено аналіз науково-літературних джерел з досліджуваної проблеми.

У підрозділі 1.1. «Соціально-психологічні та педагогічні аспекти вивчення і формування життєвих планів старшокласників» підкреслюється, що на сьогодні визначилася низка напрямів досліджень, у яких у тому або іншому аспектах розглядаються питання формування життєвих планів молоді. Аналіз цієї проблеми проведено у соціально-філософському (І. Є. Бекешина, А.В. Гербенкін, Л.Н. Коган, Л.В. Сохань та ін.), психологічному (Є. І. Головаха, І. С. Кон, В.С. Магун, В.Н. Немировський, В.А. Ядов та ін.), педагогічному плані (К.В. Вербова, Р.Г. Гурова, В.В. Ксенофонтова, А.В. Мудрик та ін.).

Предметом досліджень багатьох учених у галузі педагогіки, психології, соціології були питання профорієнтації, особливостей переходу юнаків до дорослого стану, мрій та прагнень молодої людини тощо, які, торкаючись загальнопсихологічної проблеми особистості, тією або іншою мірою мають стосунок до питання формування реалістичних життєвих планів молоді (Б.Г. Ананьєв, І. Д. Бех, Л. І. Божович, Л. І. Буєв, В. І. Бестужев, Ю.А. Замошкіна, А.Г. Здравомислов, С.Н. Іконнікова, Є. А. Климов, О.В. Киричук, О.М. Леонтьєв, В.Т. Лісовський, С.Д. Мак-сименко, В.П. Рожин, М.Н. Рудкевич, Б.М. Теплов, А. І. Шкаратан, І. Н. Шлапак, В.А. Ядов та ін.).

Проведений нами аналіз праць зазначених авторів свідчить про те, що вони використовують низку понять, які відбивають різноманітні аспекти ставлення людини до майбутнього: мрія, мета, самовизначення, орієнтація, перспектива, установка, план.

Спираючись на праці К.В. Вербової, В.В. Засенка, І. С. Кона, В.М. Синьова та ін., ми розглядали життєвий план особистості не тільки як наявність у неї цілей на майбутнє, але й реальних способів досягнення таких цілей з урахуванням особистих можливостей, суспільних вимог та обставин.

Далі в дисертації наголошується на сензитивності для формування життєвих планів вікового періоду юнацтва, особливо випускних класів школи, за І. С. Коном, «останнього етапу підготовки до життя».

Встановлено, що, як правило, життєва мета з'являється у 14 - 16 років і має характер напівмети; поступово діапазон її розширюється, у юнака накопичуються життєвий досвід, знання і тільки після цього формуються визначені життєві плани.

У дисертації особливо акцентуються ті аспекти досліджень у загальній психології та педагогіці, які допомагають зрозуміти специфіку сформованості та якості життєвих планів сліпих.

Принципово важливим вважаємо позицію щодо поділу життєвих планів на ситуативні, спрямовані на досягнення найближчої мети, та корінні, що відбивають загальну, стрижневу мету. При всій необхідності та корисності ситуативних планів цілісність особистості в єдності її головних ціннісних орієнтацій, її цілеспрямованість, наполегливість та самостійність, на нашу думку, пов'язані зі сформованістю саме корінних планів.

Корисними для психолого-педагогічних аспектів проблеми формування життєвих планів молоді є матеріали досліджень, де з'ясована роль у цьому процесі уяви та нерозривно пов'язаних з нею мрії, фантазії (Б. І. Додонов, І. С. Кон).

Підрозділ 1.2. «Вивчення життєвих планів випускників спеціальних шкіл у дефектологічній науці» присвячується висвітленню стану розробки досліджуваної нами проблеми при аномаліях розвитку особистості. Підкреслено, що в різних галузях дефектології за останні десятиріччя проведено дослідження, які розглядають проблеми підготовки до самостійного життя учнівської молоді з глибокими вадами психофізичного розвитку, проте лише монографічна праця В.В. Засенка безпосередньо присвячена особливостям життєвих планів глухих (головним чином у сфері професійної діяльності) і педагогічним умовам їх формування. Окремі питання спрямованості в майбутнє осіб із порушеннями слуху досліджувались також О.П. Гозовою, О. І. Іваницьким, М.М. Нудельманом. У олігофренопедагогіці та психології розумово відсталих дітей питання, що опосередковано характеризують специфіку ставлення олігофренів до майбутнього (передусім до професії), вивчали О.К. Ага-велян, В. І. Бондар, В.Ю. Карвяліс, Н.Л. Коломінський, А.А. Корнієнко, В.О. Ліпа, А. І. Раку, В.М. Синьов, К.М. Турчинська та ін.

Значну увагу в цьому підрозділі дисертації приділено особливостям особистісного розвитку сліпих, пов'язаним із проблемою формування їхніх життєвих планів.

Уже на початкових етапах розвитку наукової тифлопсихології зазначалося, що сліпота зумовлює специфіку не лише пізнавальної діяльності, але й накладає відбиток на всю особистість (К. Бюрклен, М. Мольденгауер, С. Секакк, Г. Гергард, А. Поеч, А.А. Крогіус та ін.). Ідея про те, що особистісні особливості сліпих детерміновані відповідними соціальними умовами. У тифлопсихологічних працях Л.С. Виготського, М. І. Земцової, О.Г. Литвака, І. С. Моргуліса, В.С. Сверлова, Є. П. Синьової та ін., проте О.Г. Литвак застерігає проти ігнорування факторів, прямо пов'язаних зі сліпотою. Передусім це пов'язано з тим, що сліпота значно перешкоджає задоволенню багатьох потреб особистості, зокрема соціальних, що викликає своєрідні психічні стани типу фрустрацій, які, у свою чергу, позначаються на виникненні сталих рис особистості, її установках та життєвих позиціях (В. Андреяускас, Р.П. Бандзявічене, Г.О. Буткіна, В.Ю. Карвяліс, Т. Малевський, І. С. Моргуліс, Г.Б. Пуочяускене, Є. П. Синьова та ін.). В дослідженнях доведено, що, створивши відповідні педагогічні та соціально-психологічні умови життєдіяльності та виховання, можна суттєво впливати на компенсаторні процеси, які коригують розвиток особистості сліпих у її соціально значущих якостях (В.В. Кобильченко, Е.М. Стерніна, А. І. Суславічюс, В. І. Чераньов, Е.Л. Ютріна, О.Я. Фесенко та ін.).

У тифлологічній літературі (В.М. Акімушкін, М. І. Земцова, В.П. Єрмаков, І. С. Моргуліс та ін.) наведено досить багато прикладів вражаючих досягнень сліпих у різних сферах діяльності. Однак А. І. Суславічюс у експериментальному дослідженні системи соціальних установок осіб з глибокими дефектами зору встановив, що їхні особистісні установки на складну працю досить несприятливі, і підкреслив принципову необхідність виховання у сліпих упевненості у власних силах і творчих можливостях. І. С. Моргуліс, Є. П. Синьова, О.Я. Фесенко констатують факти значних труднощів випускників шкіл сліпих у сферах, пов'язаних з організацією вільного часу, налагодження міжособистісних стосунків і виділяють ці сфери життєдіяльності як такі, що потребують спеціальних корекційно-виховних зусиль.

Ми не знайшли у тифлопсихологічній літературі спеціальних досліджень з проблем планування майбутнього життя особами з глибокими порушеннями зору (крім роботи Н.Г. Морозової стосовно інтересів і мрій сліпих дітей), хоча питанням профорієнтації та працевлаштування випускників шкіл-інтернатів для сліпих приділяється досить багато уваги (В.П. Єрмаков, Л. Є. Єрмілова, В.П. Жохов, М.Ф. Зарецький, В.Ю. Карвяліс, Б. І. Коваленко, А.Й. Новіцкіс та ін.).

Підрозділ 1.3. дисертації висвітлює методологію та методи дослідження, вироблені нами на підставі зробленого вище аналізу його теоретичних засад. Сукупність принципів: детермінізм, єдності свідомості і діяльності, розвитку психіки у діяльності, особистісного, комплексного та каузально-генетичного підходу, а також теоретичні положення, що розвивають їх у сучасній українській гуманістичній, особистісно орієнтованій психології (І. Д. Бех, С.Д. Максименко, О.В. Киричук, В.О. Татенко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко та ін.) становлять загальну методолого-теоретичну основу нашого дослідження.

Методологічне значення для проведення дослідження мали також позиції наукової дефектології про єдність закономірностей розвитку нормальних і аномальних дітей, складну структуру дефекту, провідну роль соціальних факторів у компенсації дефектів аномального розвитку (Л.С. Виготський, В.В. Засенко, М. І. Земцова, О.Г. Литвак, В.М. Си-ньов, М.Д. Ярмаченко та ін.).

Для розв'язання задач дослідження ми розробили комплексну методику збору емпіричних даних щодо особливостей життєвих планів сліпих старшокласників, що включала у взаємопов'язаному варіанті такі методи: аналіз документації, зокрема катамнестичних даних, спостереження, аналіз продуктів діяльності учнів (зокрема написання за спеціальним завданням і планом творів), анкетування (зокрема пропонувалася спеціальна програмована анкета, що містила понад 80 запитань), збір та зіставлення незалежних характеристик на учнів, тестування (зокрема спеціально розроблений тест незакінчених речень), соціометрія тощо. При цьому основною серед емпіричних методів дослідження була індивідуальна бесіда, що неодноразово проводилася з кожним сліпим учнем, охопленим дослідженням на різних етапах.

Теоретичні методи дослідження включали аналіз, порівняння, систематизацію, узагальнення теоретичних та емпіричних даних.

У дисертації обґрунтовано також виділення чотирьох сфер життєдіяльності, в яких мають бути досліджені плани сліпих старшокласників щодо свого майбутнього: професійна діяльність; матеріально-побутове забезпечення; міжособистісні стосунки з іншими людьми; непрофесійні дозвільні заняття. Охарактеризовано основні критерії, за якими ми оцінювали якість сформованості життєвих планів сліпих старшокласників: стійкість, широта, соціальна спрямованість, дієвість та конкретність, усвідомленість, реальність та адекватність, перспективність.

Розділ П дисертації «Психологічна характеристика життєвих планів випускників шкіл для сліпих, умови їх формування і корекції» присвячений обговоренню результатів дослідження. У підрозділі 2.1. розглядаються питання стосовно планів у сфері майбутньої професійної діяльності. Встановлено, що на початку навчального року в 10 класі такі плани були тільки 14,0% учнів, а у 12 класі - у 36%. Наприкінці року показники дещо зростають: у 10 класі - до 23,0%, у 12 класі - до 56,0%. Отже, значна частина сліпих старшокласників, навіть з тих, хто отримує повну загальну середню освіту, не планує професійної діяльності, вважаючи її неможливою для інваліда в нинішніх соціально-економічних умовах і розраховуючи на пенсію та допомогу батьків. Зазначимо, що нині більша частина незрячих випускників перебуває на опікуванні рідних, отримуючи мінімальну пенсію. Взагалі аналіз даних працевлаштування сліпих (за статистикою УТОСу) свідчить, що від загальної кількості інвалідів по зору І та П груп працевлаштовано близько 65,0% (інші живуть на пенсію); від цієї кількості 54,0% - на підприємствах УТОСу, які працюють за робітничими професіями. Проте, серед професій, що передбачені офіційною програмою спецшколи для сліпих дітей, жодна не стає предметом життєвого планування випускників хоча певна кількість молоді (2,3%) пов'язує майбутню професійну діяльність з УТОСом, але роботу за отриманою у школі робітничою професією не планує.

Взагалі серед професій, за якими планують працювати сліпі випускники, в абсолютній більшості названі ті, що потребують подальшого навчання і престижні для сліпих. За даними дослідження, названі сім професій проранжовані нами так: учитель, масажист, музикант, соціолог, психолог, юрист, програміст (в поодиноких випадках називалися професії в галузі гуманітарних наук - мовознавство, історія, менеджмент, приватний підприємець, продавець). Як свідчать статистичні дані про працевлаштування інвалідів по зору та наукова література, всі ці професії можуть бути доступними для сліпих. Оцінка планів за критерієм реальності та адекватності, тобто їх відповідності можливостям конкретного учня і перспективам його працевлаштування, показала, що 29,0% таких планів нереальні (тобто неадекватно завищені). Водночас 35,0% професійних планів сліпих випускників можна вважати неадекватно заниженими. З точки зору дійового компонента життєвого плану, тобто розуміння конкретних шляхів досягнення мети, сліпі планують для опанування названими професіями отримати вищу або середню спеціальну освіту: при цьому в реалізації своїх планів 97,0% опитуваних велику надію покладають на сторонню допомогу, особливо батьків. Кількість планів на кваліфіковану престижну професійну діяльність інтелектуального характеру прямо пропорційна шкільній успішності сліпих учнів. Проте цікаво, що перспективу реалізації таких планів вони найчастіше вбачають у досить віддалених вікових масштабах: 35,0% - у віці 40 років, 57,8% - у віці 30 років. Це дає підстави оцінювати життєву орієнтацію сліпих старшокласників у сфері інтелектуальної професійної діяльності швидше як мрію, ніж план, і вважати, що тут присутня псевдокомпенсаторна реакція особистості на інтуїтивну присутню невпевненість у власних можливостях.

Загалом при низці позитивних рис у життєвих планах (відсутність випадків асоціальної орієнтації, певна сталість, усвідомленість і конкретність тощо) спрямованість сліпих старшокласників у своє професійне майбутнє має суттєві вияви недосконалості: у більшості випускників 10-річної і майже у половини 12-річної школи життєві плани в цій сфері взагалі відсутні; робітничі професії, які передбачені шкільними програмами, не пов'язуються з майбутнім життям; коло бажаних для оволодіння професій досить обмежене. Виражені тенденції до неадекватно занижених життєвих планів, сподівання на значну допомогу інших, встановлення занадто віддалених перспектив реалізації життєвих планів, що розглядається нами як псевдокомпенсаторне утворення.

Отже, спеціальні школи-інтернати для сліпих мають активізувати роботу щодо посилення профінформування, профорієнтації та профвідбору учнів з урахуванням їхніх інтелектуальних і фізичних можливостей. Необхідно переглянути коло доступних для сліпих професій і внести відповідні корективи у зміст шкільної освіти. Актуальним є створення спеціальних методик профдіагностики сліпих з погляду відповідності їхніх індивідуальних функціональних можливостей вимогам тих чи інших професій, особливостям робочих місць із запобіганням негативного впливу на здоров'я, соціалізацію особистості сліпої людини. Потребує значного поліпшення робота школи у тісній взаємодії з сім'ями сліпих дітей щодо виховання в них позитивних інтересів, нахилів, здібностей, активної життєвої позиції, самостійності, відповідальності, віри у власні можливості.

Далі в дисертації аналізуються плани сліпих старшокласників щодо матеріально-побутового забезпечення (підрозділ 2.2) і зазначається, що в основі їх формування лежать знання економічного характеру та реальний досвід людини. Саме обмеженість таких знань і досвіду внаслідок специфічних умов життєдіяльності у спецшколі-інтернаті детермінує особливості планів сліпих учнів щодо майбутнього матеріально-побутового забезпечення. Передусім слід зазначити що ці плани виявились занадто оптимістичними, а то й нереальними. Так, суми передбачуваного щомісячного доходу коливаються в більшої частини опитуваних у межах від 500 доларів (20,0%) до 1000 доларів і більше (32,0%). Тільки 11,0% учнів планують цей показник у межах від 45 до 150 доларів, а 12,0% не можуть його назвати взагалі. При цьому всі респонденти розраховують на пенсію по інвалідності, 30,0% обмежуються тільки нею, а ще 12,0% планують отримувати також додаткову допомогу від батьків. Отже, до такої характеристики життєвих планів у цій сфері, як нереальність, можна додати і недієвість, тобто небачення конкретних шляхів досягнення накреслених орієнтирів. Аналогічну картину виявлено і в інших напрямах антиципованого матеріального добробуту. Так, 93,0% опитуваних планують мати власну окрему квартиру, 50,0% - капітальний цегляний будинок (до речі, цей показник, за даними Є. І. Головахи, у зрячих випускників середніх шкіл значно скромніший - 23,3%).

Про недієвість, нереальність, неусвідомленість життєвих планів сліпих старшокласників у зазначеній сфері свідчить і те, що на пропозицію визначити, коли названі плани можуть бути здійснені, 45,0% учнів дали відповідь на зразок: «Важко сказати», а 19,0% прямо відповіли: «Ніколи», визнавши тим самим, що їхні плани в цьому випадку є просто мрією, фантазією.

Порівняння даних, отриманих від учнів 10 та 12 класів на початку та наприкінці навчального року, засвідчило ситуативність та нестійкість життєвих орієнтирів у зазначеній галузі.

У дисертації наведені конкретно приклади експериментальних бесід зі сліпими старшокласниками та зіставлено одержану інформацію з даними, зокрема, про їхній реальний сімейний достаток. Це дає можливість встановити залежність завищеного рівня домагань сліпих старшокласників від добробуту сім'ї.

У цілому життєві плани сліпих старшокласників (навіть випускників 12-річної школи) у сфері матеріально-побутового забезпечення виявляються несформованими за параметрами реальності, дійовості, сталості, усвідомленості. Це актуалізує необхідність роботи спецшколи у галузі економічної освіти учнів (передбачений діючим навчальним планом предмет «Основи економічних знань» явно не вирішує цього завдання), виховання в них розумних, реальних цивілізованих потреб у сфері матеріального добробуту, формування повноцінних життєвих планів з обов'язковим умінням надавати їм дійові характеристики, тобто усвідомленням соціально значущих з точки зору правових та моральних норм способів реалізації бажаних перспектив.

У підрозділі 2.3. аналізуються життєві плани сліпих старшокласників у сфері міжособистісних стосунків з іншими людьми. Вивчалися такі аспекти цієї сфери, як бажане дружнє оточення і власне місце в ньому, майбутнє подружнє життя.

Під час дослідження виявлено, що життєві плани сліпих учнів випускних класів щодо встановлення міжособистісних стосунків у майбутньому самостійному житті мають особливості, зумовлені зниженням активності в цілому та умовами життя в школі-інтернаті, зокрема.

З погляду більш-менш реалістичних уявлень свого бажаного майбутнього в цій сфері життєдіяльності можна говорити про наявність життєвих планів у випускників 10-річної спецшколи для сліпих у 73,0% та 89,0% - у 12-ти річній школі. Ці цифри майже не змінюються на початку і в кінці навчального року, що свідчить про певну сталість і усвідомленість таких планів. Щодо інших показників їх сформованості тут у сліпих виявлено певну якісну своєрідність, суттєву, на наш погляд, для глибинних характеристик їхньої психології. Так, передусім ця своєрідність виявляється у невпевненості сліпого в можливості визнання себе як особистості оточуючими людьми з широкого кола спілкування. Найбільш доступним і реальним випускники вважають визнання їх батьками і вже знайомими такими ж інвалідами по зору та спілкування в цьому колі. Отже, плани сліпих часто виявляються неадекватно заниженими (в середньому 83,0% від загальної кількості наявних планів). Випускники вважають, що значною мірою на визнання їх впливатимуть старі зв'язки та особистісні оцінки, які виробились у оточуючих за роки навчання в школі. Тому 71,0% учнів розраховують на це вже у віці до 20 років.

На наш погляд, інтуїтивно відчуваючи неспроможність зарекомендувати себе високо позитивно в якійсь діяльності через поганий зір та недостатність відповідних досвіду і спілкування, випускники шкіл для сліпих лише в 18,7% випадків вважають за неможливе досягти визнання оточуючих після 30 років.

Певний вплив на структуру передбачуваних міжособистісних стосунків має планування майбутньої професії. Сам по собі вихід на новий рівень спілкування у випускних класах, з обговоренням перспектив на майбутнє, дає змогу учням, які раніше не приваблювали до себе, піднятися на вищий рівень.

Вплив на планування майбутніх міжособистісних стосунків має внутрішня особистісна позиція учнів. Ті, хто займає стосовно оточуючих позиції «активності під натиском», «крайньої залежності від інших», «капітуляції перед труднощами» (за Г.О. Буткіною), найчастіше перебувають у несприятливих статусних категоріях під час навчання в школі і здебільшого їхні життєві плани щодо міжособистісних спілкувань обмежуються сімейним колом. Оптимістичніше (але далеко не завжди реально) випускники шкіл для сліпих ставляться до свого майбутнього подружнього життя. Планується створити сім'ю переважно у віці до 23 років у парі з людиною, яка матиме високу заробітну плату. При цьому стан порушення зору майбутньої дружини або чоловіка не має значення. У шлюбі сліпі найчастіше розраховують на «деяку допомогу» майбутнього чоловіка або дружини, батьків, родичів, знайомих.

Певний песимізм виявляється при визначенні кількості друзів у майбутньому. Більшість (64,5%) сподіваються мати 1-2 друзів, 16,5% опитуваних взагалі не розраховують на дружнє спілкування.

Характерно що плани у сфері майбутніх взаємостосунків з іншими людьми порівняно з життєвими планами в інших сферах є найменш усвідомленими з погляду їх дієвості. Так, на запитання про те, що зараз треба робити для реалізації відповідних планів щодо побудови сприятливих міжособистісних стосунків, лише 11,0% випускників 12-річної школи змогли дати хоча б відносно конкретну відповідь, що відбивє наміри вдосконалювати свої особистісні якості з допомогою самовиховання тощо. Але зазначимо при цьому, що сліпі старшокласники досить точно уявляють собі риси людей, яких вони обрали б для дружнього спілкування. Серед морально-характерологічних особистісних якостей бажаного друга передусім називаються його готовність допомогти, чесність, доброта, скромність, а також ерудиція, життєрадісність. Це підтверджує дані Є. П. Синьової, отримані в експериментально-психологічному дослідженні взаємостосунків сліпих у шкільних колективах.

У цілому плани сліпих старшокласників у зазначеній сфері потребують значних корекційно-виховних зусиль школи щодо поліпшення їх за такими критеріями, як широта, адекватність, усвідомленість і дієвість. Шкільна практика має збагатитися такими формами, як соціальні зв'язки вихованців, активізація і формування у них уміння спілкуватися, зокрема через спеціальні тренінги, залучення до усвідомленого самовиховання, різнобічна підготовка до майбутнього сімейного життя, моральна побудова міжстатевих стосунків тощо.

У підрозділі 2.4. «Життєві плани сліпих випускників у сфері занять у вільний час» підкреслюється, що вільний час розкриває широкі можливості для розвитку інтересів і творчих здібностей; фізичного і духовного удосконалення; реалізації потреб особистості у самовизначенні, спілкуванні; активного засвоєння культурних, морально-етичних цінностей, підвищення реабілітованості незрячих.

Характеризуючи діяльність молодих людей у вільний час, виділяємо дві його функції: 1 - рекреації, поновлення фізичних і психічних потенцій; 2 - власне розвитку особистості - збагачення її фізичних і духовних, емоційних та інтелектуальних сторін, задатків та здібностей.

Раніше проведені дослідження (Є. П. Синьова) показали, що вільний час сліпої людини, яка не навчається в школі-інтернаті, а часто не працює, має своєрідності, пов'язані з особливостями виявів активності при сліпоті, наявності інтересів та організації зовнішнього стимулювання з боку підприємств чи первинних організацій УТОСу.

У нашому дослідженні вивчалися питання, пов'язані з вільним часом старшокласників безпосередньо у школі-інтернаті, у порівнянні з їхніми планами на заняття під час дозвілля після нього. Зокрема, з'ясовувалися: величина вільного часу учнів та його структура; загальна мотивація проведення дозвілля; потреби та інтереси у проведенні вільного часу; задоволеність вільним часом; фактори, що впливають на стиль проведення вільного часу.

Аналіз отриманих даних показує, що вільний час учнів шкіл-інтернатів для сліпих дітей становить приблизно 5 годин на добу і включає 12 досить типових серед незрячих дітей видів діяльності, які плануються і після закінчення школи. При цьому зміст планів щодо проведення вільного часу практично не залежить від віку старшокласників і є ідентичним у 10 та 12 класах.

З 12 видів дозвільних занять найпоширенішими у сліпих підлітків є: слухання радіо, телепередач, музики; любительські заняття (ліплення, в'язання, вивчення іноземних мов); прогулянки на свіжому повітрі.

Обираючи вид діяльності на дозвіллі, наші респонденти керуються здебільшого бажанням «отримати задоволення», «просто відпочити», «отримати нову інформацію», «поспілкуватися з друзями». Близько 25,0% випускників виявляють наміри у разі можливості зайнятись якимись новими справами, розраховуючи при цьому на додатковий заробіток.

У цілому незрячі не виявляють стурбованості щодо проведення вільного часу як у школі, так і в майбутньому; вищеназвані його форми для них звичні й доступні; будь-яке нововведення потребує підвищення активності, пов'язане з проблемами пересування в просторі, подолання різних перешкод. Проте ця сфера життєдіяльності незрячих потребує удосконалення і психолого-педагогічної допомоги.

Життєві плани сліпих старшокласників щодо використання ними вільного часу відповідають звичним і поширенням у їхньому середовищі формам, що розглядаються нами як позитивні в тому розумінні, що вони не завдають шкоди оточуючим. Але з огляду на те, що вони не спрямовані на активні позитивні перетворення у своїй власній особистості або чогось навколо, їх за соціальною спрямованістю можна вважати нейтральними.

Обмеження активності, викликані порушеннями зору, відбиваються на виборі занять на дозвіллі, їх коло виявляється надто звуженим: майже не плануються відвідування театрів; заняття фізкультурою і спортом; туристичні походи, що відображає загальну досить пасивну життєву позицію сліпих випускників.

Крім роботи щодо розширення кола інтересів і нахилів сліпих учнів, надання їм сталості через розвиток мережі гуртків, секцій, об'єднань тощо з виходом за межі інтернату і наданням можливостей широкої соціальної презентації досягнень учнів у різних видах аматорської діяльності (Е. Ютріна, І. С. Моргуліс, Е.М. Стерніна, Є. П. Синьова та ін.), у школах слід проводити спеціальні заняття для формування у сліпих умінь організовувати свій час узагалі і вільний зокрема. В дисертації представлені рекомендації щодо змісту і методики проведення таких занять.

Висновки

При активізації останнім часом уваги психологічної науки і тифлопедагогіки до питань розвитку і формування особистості в умовах глибокого зорового дефекту проблема життєвих планів сліпих учнів, особливо в такий сензитивний період їх становлення як старший шкільний вік, досі предметом спеціального дослідження не була.

Як свідчать дослідження, в загальній психології особистості, віковій і педагогічній психології, інших галузях дефектології, зокрема сурдопедагогіці, вивчення особливостей планування молоддю свого майбутнього життя є перспективним для поглибленого розуміння психологічних закономірностей розвитку особистості, соціальних і педагогічних моделей соціалізації людини. Гострота проблеми посилюється сучасним етапом стану суспільства в Україні, а також актуальністю завдань гуманізації освіти і виховання молоді.

У проведеному дослідженні, методологічно основаному на принципах детермінізму в розумінні психічних явищ, єдності свідомості і діяльності, особистісного підходу, на теоріях про соціальну ситуацію розвитку, складну структуру дефекту, провідну роль соціальних факторів у компенсації дефектів аномального розвитку, доведено валідність розробленої нами, з урахуванням особливостей сліпих, комплексної методики вивчення їхніх життєвих планів, обґрунтовано основні сфери майбутньої життєдіяльності сліпих, значущі для їх післяшкільної інтеграції в суспільство, особистісної реабілітації. Запропоновано також систему критеріїв, необхідних і достатніх для оцінки якостей сформованості життєвих планів сліпих старшокласників: соціальна спрямованість, широта, стійкість, дієвість і конкретність, усвідомленість, реальність і адекватність, перспективність життєвих планів як значущого компонента і показника спрямованості особистості у майбутнє.

Аналіз зібраних емпіричних даних показав, що в названих вище сферах майбутньої життєдіяльності плани сліпих старшокласників (навіть за їх наявності, що виявлено далеко не у всіх учнів) сформовані нерівномірно: найбільше їх виявлено у сфері занять на дозвіллі, найменше - у сферах матеріально-побутового забезпечення та міжособистісних стосунків; при цьому на отриманих показниках виражено відбивається досвід сліпих учнів шкіл-інтернатів, значно обмежений особливими умовами життєдіяльності та виховання. Специфічними є плани у сфері майбутньої професійно-трудової діяльності, які майже не пов'язані з тими професіями, що вивчаються у школі за офіційно діючими програмами. Тобто досвід участі у трудових процесах відіграє тут украй негативну роль. Типовими, загальними для всіх сфер життєдіяльності характеристиками планів сліпих старшокласників є їхня позитивно-нейтральна соціальна спрямованість, звуженість, недостатня стабільність, досить поверхова усвідомленість, реальність, проте в парадоксальному поєднанні занадто оптимістичних оцінок умов майбутнього життя з неадекватно заниженою оцінкою власних можливостей.

Реалізація планів у більшості орієнтована на віддалену в часі перспективу, пов'язується зі сподіваннями на значну допомогу інших людей, головним чином сім'ї. Є підстави вважати вербалізовані учнями цілі життєдіяльності більшою мірою мріями, навіть фантазіями, ніж справді життєвими планами. Це розглядається нами як псевдокомпенсаторне особистісне утворення внаслідок інтуїтивної невпевненості у власних силах і можливостях.

4. Проведене дослідження дало можливість виявити також специфічні особливості планування сліпими учнями свого майбутнього в різних сферах життєдіяльності. Так, крім зазначених вище рис, плани у сфері професійно-трудової діяльності хибують на недостатньо реальну оцінку можливостей, а також у ряді випадків є неадекватно заниженими при врахуванні власних можливостей працевлаштування. Плани у сфері матеріально-побутового забезпечення відбивають брак економічних знань і відсутність відповідного досвіду. Значна кількість сліпих випускників тут сподівається лише на пенсії по інвалідності при досить (занадто) високих запитах щодо майбутнього добробуту. Більшість планів у галузі спілкування з іншими людьми у сліпих підлітків неадекватно занижені, а звідси - досить песимістичні, недієві з точки зору намірів самоудосконалення. Нарешті, досить обмежено і пасивно сліпі старшокласники уявляють собі і відповідно планують майбутню діяльність у галузі дозвільних занять.

Все це пов'язане, за нашими даними, не прямо із зниженою активністю сліпих як наслідком глибокого дефекту зорової функції, а зі своєрідністю соціальної ситуації розвитку, яка є типовою для сліпих вихованців в умовах спеціальної школи-інтернату і об'єктивно перешкоджає становленню їх активності, самостійності як свідомих і відповідальних суб'єктів власної життєдіяльності.

5. На підставі психологічного аналізу особливостей життєвого планування сліпих старшокласників ми виявили основні напрями корекційно-виховного впливу на цей процес і виробили відповідні рекомендації педагогічного характеру.

Основний зміст дослідження відображений у таких публікаціях

1. До питання про формування реальних життєвих планів у сліпих старшокласників // Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К., 1994. - С. 137-138.

2. До питання про вивчення життєвих планів у галузі професійної діяльності випускників шкіл сліпих // Український державний центр соціальних служб для молоді. Інформаційно-методичний бюлетень. Довіра і надія, 1995. - №5. - С. 23-26.

3. Роль родини у формуванні життєвих планів незрячих старшокласників. Виховання дітей з особливими потребами в сім'ї. - К., 1998. - С. 37-42.

4. Особливості життєвих планів сліпих старшокласників. Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова /Укл. П.В. Дмитренко, І. М. Ковчина, Н.М. Скоробогатько, О.П. Симоненко. - К.: НПУ, 1998. - Вип. 1. - С. 153-158.

5. Комплексний підхід в формуванні спрямованості особистості сліпих старшокласників. Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова /Укл. П.В. Дмитренко, І. М. Ковчина, Н.М. Скоробогатько, О.П. Симоненко. - К.: НПУ, 1998. - Вип. 2. - С. 104-109.

Размещено на Allbest.ru