Размещено на http://www.allbest.ru/

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 37.034.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ У ПІДЛІТКІВ СТАРШОГО ВІКУ В ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ

13.00.07 - теорія та методика виховання

ВОЛОШИНА ОКСАНА ВАСИЛІВНА

Херсон - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Сметанський Микола Іванович, доктор педагогічних наук, професор, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

Хоружа Людмила Леонідівна, доктор педагогічних наук, професор, Київський міський педагогічний університет імені Бориса Грінченка, проректор з наукової роботи;

Нусінова Жанна Наумівна, кандидат педагогічних наук, доцент, Херсонський державний університет, професор кафедри педагогіки та психології.

Захист відбудеться "12" жовтня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м. Херсон, вул.. 40 років Жовтня, 27, ауд. 256 (зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету (73000, м. Херсон, вул.. 40 років Жовтня, 27).

Автореферат розісланий "7" вересня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Бухтій.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. На сучасному етапі розвитку українського суспільства виховання толерантності набуло особливої актуальності. Здійснюються наміри по-новому подивитися на світ, подолати перепони, які роз'єднують людей, утвердити між ними стосунки на засадах гуманізму та взаєморозуміння. Тому активізується процес пошуку ефективних механізмів виховання дітей у дусі толерантності, поваги до прав і свобод інших людей незалежно від їхньої національної, соціальної приналежності, поглядів, світосприйняття, способів мислення та поведінки.

Міжнародна практика визначила толерантність у якості необхідної умови спілкування людей різних культур, етнічних і міжконфесійних груп. Ця тенденція відображена в "Декларації принципів толерантності", підписаній у листопаді 1995 року 185 державами - членами ЮНЕСКО, у тому числі й Україною. У документі зазначено, що "толерантність означає повагу, сприйняття і розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Толерантність - це єдність у різноманітті".

Виховання толерантності в людських стосунках є стратегічним завданням освіти у ХХІ ст. Така значущість толерантності в сучасному житті спричинила необхідність створення в педагогічній науці "педагогіки толерантності", основне завдання якої має бути зосереджене на дослідженні сутності толерантності, шляхів її втілення в суспільну практику як соціальної норми та цінності, принципу міжособистісної й міжгрупової взаємодії.

Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дає підстави стверджувати, що ідеї виховання толерантності мають глибоке коріння в поглядах Ж.Ж. Руссо, Г. Сковороди, Л. Толстого, М. Монтессорі, К. Вентцеля, Р. Штейнера, М. Реріха, О. Швейцера, К. Ушинського, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі (подаємо в хронології).

Дослідженню підлягали й окремі педагогічні аспекти толерантності. Зокрема, розглядалося формування ставлення вихованців до толерантності як суспільно значущої цінності (В. Береговий, І. Бех, Т. Болотіна, Б. Гершунський, О. Грива, О. Клєпцова, І. Крутова, В. Лекторський, М. Міріманова, Р. Ріердон, П. Степанов); виховання міжетнічної толерантності (Г. Абдулкарімова, Н. Єдигова, Н. Магомедова, Ф. Малхозова, Н. Мольденгауер, З. Мубінова, В. Тишков); формування міжособистісної толерантності учнівської молоді (Г. Безюлєва, Г. Скрябіна, Г. Солдатова, О. Шарова, Г. Шеламова); розвиток толерантності в контексті педагогічної взаємодії (Ю. Тодоровцева).

Розробкою методичних рекомендацій з формування толерантності в школярів займаються сучасні вчені: О. Асмолов, Л. Байбородова, В. Бєляєва, В. Глєбкін, М. Ковальчук, М. Магура, Г. Погодіна, М. Рожков, Г. Солдатова, Л. Федоренко, Л. Шайгерова, О. Шарова, О. Щеколдіна.

У пошуках шляхів, форм і методів формування в підростаючого покоління толерантності ми скористалися результатами дисертаційних досліджень Н. Єдигової, П. Комогорова, О. Матієнко, З. Мубінової, І. Пчелінцевої, О. Скрябіної, П. Степанова, Ю. Тодоровцевої, О. Шавріної та ін.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що дослідники зосереджуються, головним чином, на обґрунтуванні загальних теоретичних основ виховання толерантності учнівської молоді. При цьому недостатньо уваги приділено пошукам форм і методів толерантного виховання учнівської молоді в процесі позакласної роботи, використанню кращих зразків зарубіжного досвіду, що негативно позначається на результатах теорії і практики розв'язання проблеми. У той же час позакласна робота має великі потенційні можливості у формуванні толерантності в учнівської молоді.

Особливого значення набуває проблема виховання толерантності для підлітків старшого віку. Це сенситивний період морального дозрівання, під час якого відбувається становлення самосвідомості особистості, формується світогляд, самооцінка та уявлення про самого себе. Саме в цей період суттєво змінюється соціальна ситуація розвитку особистості. Психологи виявили внутрішню суперечливість моральної свідомості старших підлітків, у якій ригоризм і категоричність оцінок парадоксальним чином уживаються з демонстративним скепсисом і сумнівами в обґрунтованості багатьох загальновизнаних норм. До тих пір, поки в підлітка не сформувалася власна система цінностей, він легко скочується до морального релятивізму: якщо все відносно, значить, усе дозволено.

Вивчення та аналіз стану проблеми свідчать про наявність глибоких протиріч: між нагальною потребою суспільства в толерантній особистості та недостатньою спрямованістю системи освіти на її виховання; між потребою освітньої практики в науково-методичному та змістовному забезпеченні процесу виховання толерантності та недостатньою його розробленістю в педагогічній теорії та практиці.

Актуальність проблеми та недостатнє її вивчення обумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Педагогічні умови виховання толерантності у підлітків старшого віку в позакласній роботі".

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами, темами: дослідження є складовою науково-дослідної теми кафедри педагогіки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського ("Теоретико-методологічні основи педагогічної підготовки майбутніх учителів") (державний реєстраційний №0397U002868). Тема дослідження затверджена рішенням ученої ради Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол № 12 від 25.06.2003 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №10 від 23.12.2003 р.).

Об'єкт дослідження - моральне виховання підлітків старшого віку.

Предмет дослідження - педагогічні умови виховання толерантності в підлітків старшого віку в позакласній роботі.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови ефективного впливу позакласної роботи на формування толерантності в старших підлітків.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що рівень виховання толерантності в підлітків старшого віку в процесі позакласної роботи значно поліпшиться, якщо її організація передбачатиме:

– зорієнтованість на розвиток толерантності як якості особистості старших підлітків;

– створення толерантного виховного простору;

– реалізація виховного процесу на засадах діалогічного підходу;

– формування в підлітків позитивних установок стосовно себе та оточуючих людей.

Досягнення поставленої мети дослідження і перевірка висунутої гіпотези потребує послідовного розв'язання таких завдань:

1) з'ясувати сутність феномена "толерантність" як якості особистості;

2) розробити показники та рівні сформованості толерантності в старших підлітків;

3) теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови виховання толерантності в підлітків старшого віку в позакласній роботі;

4) розробити й експериментально апробувати програму з формування толерантності в старших підлітків у позакласній роботі.

Методологічну і теоретичну основу дослідження складають:

– концепція особистісно-орієнтованого виховання (І. Бех, О. Бондаревська, І. Зязюн, Г. Костюк, С. Максименко, В. Моргун, К. Роджерс, С. Рубінштейн,, І. Якіманська та ін.);

– гуманістичні педагогічні концепції навчання та виховання (Л. Толстой, К. Ушинський, К. Вентцель, Р. Штейнер, В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, А. Маслоу, Г. Оллпорт, К. Роджерс, В. Береговий, Т. Болотіна, Б. Гершунський, О. Грива, О. Клєпцова, П. Степанов, О. Степанова, В. Тішков, Л. Хоружа та ін.);

– теорія моделювання гуманістичних виховних середовищ (В. Караковський, Ю. Мануйлов, Н. Селіванова, Г. Серіков та ін);

– концепції самовиховання особистості (Г. Ковальов, Л. Рувинський, М. Сметанський, В. Сухомлинський та ін.);

– теорія "діалогу культур" (М. Бахтін, В. Біблєр);

– концепція саногенного мислення (Ю. Орлов);

– концептуальні положення міжнародних та загальнодержавних нормативних документів, у яких знайшли відображення проблеми демократизації та гуманізації всіх сторін життя сучасного суспільства і системи освіти ("Декларація принципів толерантності", Конституція України, Закон України "Про освіту", Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття), Національна програма "Діти України", Концепція громадянського виховання, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.).

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувався комплекс взаємопов'язаних теоретичних і емпіричних методів дослідження:

– теоретичні методи (аналіз, порівняння, моделювання, узагальнення) використовувалися з метою вивчення психолого-педагогічної літератури і визначення концептуальних засад дослідження, уточнення сутності та змісту виховання толерантності в підлітків;

– емпіричні методи (анкетування, інтерв'ю, бесіда, пряме й непряме спостереження, метод експертних оцінок, самооцінювання, тестування) застосовувалися з метою вивчення сформованості толерантності в підлітків;

– формувальний експеримент використовувався для перевірки ефективності обґрунтованих педагогічних умов виховання толерантності в підлітків старшого віку;

– методи математичної статистики застосовувались для обробки одержаних даних, виявлення кількісних та якісних залежностей між досліджуваними явищами.

Організація та основні етапи дослідження. Дослідницька робота здійснювалася поетапно протягом 2002-2007 рр.

На пошуково-теоретичному етапі (2002-2003 рр.) опрацьовувалися наукові джерела з досліджуваної проблеми; з'ясовувалися сутність і зміст виховання толерантності в підлітків, визначалися показники та рівні її сформованості.

На пошуково-емпіричному етапі (2003-2004 рр.) дослідження вивчався та узагальнювався досвід організації виховання толерантності в підлітків у позакласній роботі, обґрунтовувалися педагогічні умови, форми, методи і прийоми виховання толерантності, визначалася робоча гіпотеза й завдання дослідження, розроблялася методика формувального експерименту.

На етапі дослідно-експериментальної роботи (2004-2006 рр.) розроблялися та впроваджувалися в практику педагогічні умови виховання толерантності в підлітків старшого віку в позакласній роботі, вносилися корективи до методики експериментального дослідження, уточнювалася гіпотеза.

На корекційно-узагальнювальному етапі дослідження (2006-2007 рр.) систематизувалися й узагальнювалися результати, отримані з теоретичного аналізу проблеми та дослідно-експериментальної роботи; формулювалися загальні висновки, розроблялися науково-практичні рекомендації щодо виховання толерантності в підлітків старшого віку в процесі позакласної роботи.

Експериментальна база: навчальні заклади Вінниці (середня ЗОШ І-Ш ступенів № 4 ім. Д. Менделєєва, середня ЗОШ І-Ш ступенів № 19, навчально-виховний комплекс: середня ЗОШ І-Ш ступенів - гімназія № 6, фізико-математична гімназія № 17) і Вінницької області (ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Сокілець Немирівського району, Агрономічненська ЗОШ І-ІІІ ступенів Вінницького району, ЗОШ І-ІІ ступенів с. Шепївка Калинівського району); використано в роботі Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Дослідженням було охоплено 835 учнів старших класів; 144 учителі; 130 батьків.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

– вперше обґрунтовано педагогічні умови виховання толерантності в підлітків старшого віку в процесі позакласної роботи: зорієнтованість на розвиток толерантності як якості особистості старших підлітків; створення толерантного виховного простору; реалізація виховного процесу на засадах діалогічного підходу; формування в підлітків позитивних установок стосовно себе та оточуючих людей;

– уточнено сутність феномена "толерантність" як якості особистості;

– визначено показники та рівні сформованості толерантності в старших підлітків;

– дістали подальший розвиток уявлення про вплив педагогічного процесу на розвиток толерантності учнівської молоді.

Практичне значення дослідження. Обґрунтовані зміст, форми і методи виховання толерантності в підлітків старшого віку в позакласній роботі впроваджено в школах Вінниці та Вінницької області. Запропоновані педагогічні умови виховання толерантності і методика організації позакласної роботи зі старшими підлітками використовувалася на курсах класних керівників, організованих у 2005-2006 н.р. у Вінницькому інституті післядипломної освіти вчителів. Розроблені методичні рекомендації щодо підвищення ефективності педагогічного впливу на цей процес, а також запропонована методика організації позакласної роботи може використовуватися для подальших досліджень проблеми виховання толерантності учнів різних вікових груп.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічним обґрунтування вихідних положень; застосуванням комплексу методів, адекватних цілям і завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних результатів; можливістю повторення експерименту; застосуванням методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися і були схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях "Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми" (Вінниця, 2006); "Управління в освіті" (Львів, 2007); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Наука та практика 2007" (Полтава, 2007); на науково-методичних семінарах викладачів кафедри педагогіки ВДПУ ім. М. Коцюбинського (Вінниця, 2004, 2005, 2006, 2007).

Матеріали дослідження впроваджено у виховний процес навчальних закладів м. Вінниці: ЗОШ І-Ш ступенів № 4 ім. Д. Менделєєва (довідка №186 від 07.05.07), гімназії № 6 (довідка № 172 від 30.04.07), фізико-математичної гімназії № 17 (довідка № 149 від 16.04.07) та Вінницької області: ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Сокілець Немирівського району (довідка №108 від. 07.05.07), ЗОШ І-ІІ ступенів с. Шепївка Калинівського району (довідка № 43 від 10.05.07) та використано в роботі Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 313 від 12.05.07).

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 9 одноосібних публікаціях фахових видань, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 174 сторінках. Список використаних джерел містить 223 назви. У роботі 10 таблиць, 12 рисунків, 3 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь її розробленості; визначено об`єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету, гіпотезу, завдання, розкрито теоретичну та методологічну основу, методи та етапи дослідження; висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи; подано відомості про апробацію дисертації та впровадження її результатів у практику.

У першому розділі "Виховання толерантної культури підлітків як соціально-педагогічна проблема" здійснено історико-генетичний аналіз феномена "толерантність" як якості особистості, визначено його структурні компоненти, показники та рівні сформованості; висвітлено зарубіжний та вітчизняний досвід виховання толерантності учнівської молоді.

У теорії сучасного наукового знання виокремилися різні підходи до розуміння феномена "толерантність", через що наявні різноманітні і позбавлені єдності контексти у визначенні його сутності. Так, розглядаючи це поняття крізь призму еволюційно-біологічного контексту, автори під толерантністю розуміють, з одного боку, адаптацію організму до несприятливих впливів середовища, а з іншого, витривалість організму до болю, тобто здібність переносити біль, ліки та інші несприятливі фактори. У політичному контексті дослідники концентрують увагу переважно на розумінні толерантності як різновиду взаємовідносин між різними сторонами, індивідами, соціальними групами, державами, політичними партіями, за якою сторони виявляють сприйняття й терпіння щодо різниці в поглядах, уявленнях, позиціях та діях. В етичному плані толерантність трактується як риса пасивного характеру, не спрямована на дії, що виражається в ліберальному сприйнятті відмінностей (В. Величко, О. Дергай, Г. Дмитрієв, Д. Карпович), та як активна позиція, що критично підтримує іншу думку, збагачує власний досвід (О. Грива, Г. Погодіна, Г. Солдатова, Л. Шайгерова, О. Шарова). В аспекті психологічного підходу позиція толерантності на рівні соціального індивіду виступає як внутрішнє бажання зовні відповідати нормам толерантного ставлення й поведінки стосовно себе та оточуючих. На рівні особистості - як власна система поглядів, цінностей, мотивів, як результат внутрішнього рефлексивного осмислення й засвоєння ідей толерантності як цінності, що виражається в прагненні людини будувати стосунки з собою, іншими людьми, природою, мирно, без примусу, в процесі конструктивного розв'язання проблем за допомогою діалогу, вільного та відповідального вибору (М. Бубер, А. Маслоу, Г. Оллпорт). У контексті педагогіки толерантність трактується як готовність прийняти інших такими, якими вони є, взаємодіяти з ними на засадах згоди через розвиток їхньої особистості, відкритої до сприйняття інших культур, здатної поважати багатогранність людської думки, запобігати конфліктам або розв'язувати їх ненасильницькими засобами (О. Асмолов, Г. Безюлєва, Т. Болотіна, О. Грива, М. Міріманов, Б. Ріердон, П. Степанов, О. Тишков, О. Тодоровцева, В. Шалін, Г. Шеламова та ін.).

Ми виявили, що поняття "толерантність" зазнавало зміни в процесі історико-культурного розвитку та становлення філософської думки; виділили такі етапи становлення толерантності як педагогічної проблеми: Античність та давнина (Платон, Сократ, Конфуцій бачили в толерантності шлях до гармонізації життя); християнство та Давня Русь (заповіді Володимира Мономаха з проповіддю терпимого ставлення до людей); епоха Просвітництва (Джон Локк, Вольтер та інші розуміли толерантність як віротерпимість); кінець ХІХ - початок ХХ ст. (теорія Л. Толстого про моральне виховання - теорія про ствердження толерантності в житті); кінець ХХ - початок ХХІ століття (актуалізація проблеми толерантності).

Аналіз наукових досліджень з проблеми толерантності дає підстави розглядати її як моральну якість особистості, що характеризує терпиме ставлення, повагу, сприйняття та розуміння інших людей, незалежно від їхньої етнічної, національної або культурної приналежності; інших поглядів, характерів, звичок; різних культурних груп чи їхніх представників, різноманітних форм самовираження та самовиявлення людської особистості.

Як цілісне особистісне утворення толерантність виступає у вигляді її складових: когнітивної, аксіологічної, інструментальної. Ці складові органічно взаємопов'язані, взаємовпливають і взаємозумовлюють одна одну.

З'ясовано також показники та рівні толерантної вихованості особистості.

Виходячи із сутності толерантного виховання та враховуючи предмет дослідження, визначено основні показники виявлення рівнів сформованості толерантності в підлітків старшого віку: пізнавальний, чуттєво-мотиваційний, поведінковий.

На основі проаналізованої теоретично-прикладної літератури, власних експериментальних досліджень ми дійшли висновку, що толерантна вихованість може характеризуватися трьома рівнями, а саме: високим (активним), середнім (активно-ситуативним) і низьким (пасивним). Найважливішими показниками їх вираженості є знання толерантних норм і правил, відповідні судження, почуття та вчинки.

Високий (активний) рівень сформованості толерантності характеризується тим, що діти мають різнобічні, повні, міцні, глибоко усвідомлені знання про сутність поняття "толерантність", завжди готові до діалогу, співробітництва та позитивної взаємодії з представниками різних культур при збереженні власної ідентичності; у них сформоване стійке ціннісне ставлення до себе, інших, батьківщини, людства, природи; толерантність переходить в осмислену необхідність і потребу. Діти завжди доброзичливі до оточення, готові прийти на допомогу людям похилого віку і молодшим за себе, охоче допомагають друзям, дбають про успіх усього колективу. Постійно прагнуть до розширення і поглиблення знань про толерантність.

Середній (активно-ситуативний) рівень сформованості толерантності визначається тим, що в дітей знання про толерантність досить повні, але глибоко не усвідомлені; вони (діти) мають чіткі уявлення про важливість толерантності в суспільстві, але не завжди готові до діалогу, співробітництва та позитивної взаємодії; ціннісне ставлення до себе, інших сформоване фрагментарно. Учні доброзичливі, готові допомогти іншим у випадку явної необхідності.

Низький (пасивний) рівень засвідчує, що в дітей знання про сутність толерантності поверхові або зовсім відсутні; характеризується пасивністю, небажанням взаємодіяти, недостатньою вихованістю в них толерантних якостей; вони проявляють інколи ознаки інтолерантності; не хочуть розширити й поглибити наявні знання, вирізняються хибним уявленням про свою винятковість, прагненням переносити відповідальність на оточення, високим рівнем тривожності; ціннісне ставлення до інших не сформоване. Такі діти не виявляють турботи про своїх близьких, а тим більше про інших людей.

Аналіз теорії та практики виховання толерантності учнівської молоді дає підставу стверджувати, що ця проблема привертає увагу науковців багатьох країн світу. Заслуговує на особливу увагу досвід виховання толерантності в Росії, де воно зведене у ранг державної політики (Федеральна програма "Формування установок толерантної свідомості і профілактика екстремізму в російському суспільстві" на 2001-2005 рр.). Вивчення, творче осмислення зарубіжного досвіду виховання толерантності можуть бути корисними для українських дослідників та практиків.

У другому розділі "Обґрунтування та експериментальне дослідження педагогічних умов виховання толерантності у старших підлітків у позакласній роботі" обґрунтовано педагогічні умови ефективного впливу позакласної роботи на толерантне виховання підлітків старшого віку, розроблено методику організації та проведення педагогічного експерименту, проаналізовано його результати.

Доведено, що спрямування виховної роботи на формування толерантності особливо важливо для підлітків старшого віку. Становлення сучасного підлітка протікає в ситуації соціально-економічної нестабільності, ціннісно-нормативної невизначеності, коли істотно деформовані характерні для стабільних суспільств механізми передачі цінностей від старшого покоління до молодшого. Цінності, якими керувалися підлітки 40-90-х років ХХ століття, відрізняються від тих, які декларують сучасні їх ровесники. Першим були властиві цінності колективістського характеру, а сьогодні домінують індивідуалістичні. У сучасному суспільстві є серйозний дефіцит позитивного впливу на дітей. Якісні зміни макросередовища супроводжуються й деформацією сім'ї, яка не виконує таких важливих функцій, як формування в дітей почуття психологічного комфорту, захищеності. В останні роки в підлітків поряд з високим інтелектом, глибокими знаннями, широким кругозором деколи розвивається почуття своєї винятковості, надмірної самовпевненості, прагнення до самоствердження своєї незалежності. Це призводить їх до дратівливості, нетерпимості, агресії у ставленні до ровесників, учителів, батьків, до міжособистісних конфліктів, неприйняття навколишньої дійсності.

Важливу роль у моральному становленні підлітків відіграє школа, яка через навчально-виховний процес забезпечує соціалізацію особистості. Складовою цього процесу є позакласна робота, яка створює умови для формування нових інтересів, накопичення досвіду колективного життя, сприяє формуванню самостійності учнів, дозволяє розширити та поглибити знання, закріпити набуті на уроках уміння й навички, розвинути здібності дітей, задовольнити їх різноманітні інтереси, організувати практичну, суспільно корисну діяльність і дозвілля. Позакласна виховна діяльність не регламентується обов'язковими програмами (вони мають рекомендаційний характер). Містить різноманітний арсенал методів, засобів, прийомів, які можна досить широко застосовувати для того, щоб забезпечити ефективність процесу формування основ толерантної поведінки.

За результатами констатувального етапу дослідження виявлено, що лише 8 % підлітків старшого віку мають активний рівень сформованості толерантності, 44 % - активно-ситуативний, 48 % - пасивний. Ці дані засвідчили, що формуванню толерантної культури особистості не приділено належної уваги в виховній роботі навчальних закладів.

У процесі формувального експерименту теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено комплекс педагогічних умов забезпечення ефективності виховання толерантності в підлітків старшого віку в процесі позакласної роботи: зорієнтованість на розвиток толерантності як якості особистості; створення в освітньому закладі толерантного виховного простору; реалізація виховного процесу на засадах діалогічного підходу; формування в підлітків старшого віку позитивних установок стосовно себе та оточуючих людей.

Обґрунтовані педагогічні умови покладено в основу експериментальної методики формування толерантності старших підлітків, дослідна перевірка якої тривала протягом трьох років на базі Вінницької загальноосвітньої школи № 4 ім. Д. Менделєєва. Для проведення формувального експерименту відібрано учні восьмих класів: двох експериментальних, загальною чисельністю 56, і двох контрольних (62 учні). Організація виховного процесу в експериментальних класах передбачала проведення одночасної роботи з учнями, їхніми батьками та педагогами на організаційному, основному та підсумковому етапах експерименту.

Організаційний етап: ознайомлення педагогів і батьків з метою, завданнями та змістом експерименту; аналіз планів виховної роботи; розробка методики проведення позакласної роботи; визначення учасників експерименту, проведення інструктажу та забезпечення організаторів необхідними методичними матеріалами; визначення рівня сформованості толерантності учнів на початковому етапі експерименту.

Основний етап: упровадження програми експериментального дослідження з формування толерантності у старших підлітків у процесі позакласної роботи; вивчення та аналіз динаміки сформованості в них комунікативної толерантності; проведення просвітницької та методичної роботи серед організаторів експерименту.

Підсумковий етап: проведення кінцевого заміру рівня сформованості толерантності в учнів експериментальних та контрольних класів; аналіз, систематизація та узагальнення результатів; зіставлення теоретичних положень із практичними результатами експерименту; інформування вчителів про підсумки експериментальної роботи.

Експериментальна програма складена з урахуванням вікових і психологічних особливостей підлітків старшого віку. Вона базується на принципах варіативності, поступовості, системності, логічної послідовності подання матеріалу.

У процесі формування толерантності в підлітків старшого віку в позакласній роботі застосовано систему організаційних методів виховної роботи: тренінгові заняття, лекції, заняття-практикуми, обговорення моральних дилем, аналіз проблемних ситуацій, ігри, вправи, бесіди.

Компетентність учнів у сфері стосунків забезпечували тренінги міжособистісного спілкування. Їх мета - навчити підлітків самостійно аналізувати та усувати причини комунікативних труднощів, глибше пізнавати себе й однокласників і таким чином набувати толерантного досвіду. Тренінгові заняття організовано як моделі різноманітних життєвих ситуацій спілкування.

В експерименті використано різноманітний спектр ігор: сюжетно-рольові, імітаційні, ілюстративні, пошуково-рольові, комунікативні, ділові та інші. Під час гри було відсутнє повчання та моралізування, демонструвався лише конкретний поведінковий еталон, який пізніше обговорювався.

Метод аналізу проблемних моральних ситуацій передбачав педагогічне моделювання емоційно значущих для підлітків завдань, які вимагають активного пошуку рішень у процесі зацікавленого спілкування. У якості продуктивного методу виховної роботи використовувалися бесіди ("Мистецтво спілкування", "Риси толерантної й інтолерантної особистості" та інші), під час яких виявлялися розбіжності в поглядах на певні моральні проблеми, виникала можливість перетворити їх на предмет детального аналізу та рефлексії.

Виховний потенціал дискусійного обговорення моральних дилем забезпечувався тим, що підлітки отримували можливість висловлювати свої ідеї, уточнювати власне розуміння поняття "толерантність", оцінювати наслідки різних способів розв'язання ситуацій і, загалом, спільно думати, відчуваючи задоволення від інтелектуального пошуку та спілкування. Під час експериментальної роботи широко застосовувалися такі прийоми інтерактивної взаємодії, як "велике коло", "акваріум", "мозковий штурм", "ломка стереотипів", "спільная думка", "рольова маска", "обмін ролями", "корекція позицій" тощо.

Особливої уваги заслуговують вправи з формування саногенного мислення, яке свідомо спрямоване на подолання негативних емоційних переживань, психічне оздоровлення й постійну підтримку позитивного образу Я. Це передбачало включення механізмів самозміни на підставі вибору між "Я повинен" або "Я обираю". Це ефективний засіб розв'язання складних психотравматичних проблем, який ґрунтується на свідомому аналізі власних переживань, ставлень та емоціогенних факторів.

З метою розвитку в підлітків здатності до розуміння, співпереживання, співчуття, довіри і чуйності в ході експериментальної роботи нами проведена благодійна акція "Тиждень добрих справ". У межах цієї акції учням запропоновано на добровільних засадах допомагати, підтримувати тих, кому, на їхню думку, потрібна увага.

У контексті виховання толерантності організована спільна діяльність батьків та дітей (сімейні конкурси "Спортивна сім'я", "Дружна сім'я", конкурс сімейних газет, знайомство з захопленнями в сім'ї "Світ наших захоплень", спільні екскурсії, "Свято сім'ї").

Застосування зазначених вище форм виховання толерантності дало змогу активізувати процес засвоєння вихованцями толерантних знань, формування толерантних переконань, збагачення досвіду толерантної поведінки в процесі їхньої участі в розв'язанні різних ситуацій, що передбачало діалогічну взаємодію в системах "педагог - старший підліток", "учень - учень".

Установлено, що діалогізація спілкування та стосунків стимулює розвиток взаємин учителя й учня як рівноправних партнерів. Діалог сприяє розвитку взаєморозуміння, поваги до особистості, співпереживання. У рівноправному спілкуванні учень вчиться розуміти цінність думок співрозмовника, поважати його і свою гідність, усвідомлює особисту значимість. Виховуючий характер спілкування досягався за рахунок його гуманізації, створення атмосфери психологічного комфорту, встановлення особистого контакту на основі паритетного партнерства, забезпечення емоційного благополуччя підлітків, використання вербальних і невербальних засобів взаємодії; створення умов для самовираження та подолання комплексу неповноцінності окремих підлітків.

У роботі доведено, що важливою умовою розвитку толерантності старших підлітків є створення толерантного виховного простору. Під толерантним простором ми розуміємо організацію та реалізацію взаємостосунків усіх суб'єктів навчально-виховного процесу, побудованих на принципах толерантності та спрямованих на ділове, безконфліктне спілкування та моральне виховання учнів.

Реалізація програми з формування толерантності передбачала також підготовку педагогів до здійснення виховання толерантності підлітків старшого віку, для чого застосовувались активні форми творчої взаємодії із класними керівниками, вчителями: проблемно-методичні семінари, педрада, круглий стіл, консультації, інтерактивні навчально-пізнавальні заняття, тренінги.

У роботі нами враховано те, що виховний процес буде ефективним лише за умови забезпечення адекватності виховних впливів батьків і педагогів. За цих умов необхідним виявилося здійснення роботи із педагогічного всеобучу батьків з метою підвищення рівня їх компетентності, для чого застосовано такі форми роботи: тематичні батьківські збори, проведення консультацій, бесід (індивідуальних, групових), лекційних занять, семінарів, тренінгів, рольових ігор тощо.

Після завершення формувального експерименту проведено контрольні зрізи, які за методикою аналогічні тим, що застосовувались у процесі констатувального експерименту.

Як засвідчують здобуті експериментальні дані, відбулися позитивні зміни в розвитку комунікативної толерантності в учнів експериментальних класів. Учасники експерименту набули навичок комунікативної толерантності, яка відіграє роль стабілізуючого фактора в процесі формування позитивної комунікативної настанови. У старших підлітків контрольних класів також відбулися незначні зміни розвитку толерантності, однак вони не досягають рівня статистичної значущості і, очевидно, зумовлені загальною динамікою вікового розвитку. Відбулися позитивні зміни в толерантності учителів та батьків.

Застосування непараметричного критерію Вілкоксона засвідчило, що зміни рівнів комунікативної толерантності старших підлітків експериментальних груп мають статистично достовірний характер (б=0,05).

Динаміка рівнів вихованості толерантності підлітків старшого віку на основі усереднених показників представлена гістограмою (рис.).

Формувальний етап експерименту підтвердив ефективність розробленої на основі обґрунтованих педагогічних умов методики виховання толерантності в підлітків старшого віку в позакласній роботі. В учнів експериментальних класів відбулися статистично достовірні кількісні та якісні зміни, що проявилися в позитивній динаміці рівнів розвитку толерантності. Зокрема, зменшилася кількість учнів з низьким рівнем толерантності (з 48 % до 10 %).

Натомість зросла кількість школярів з високим рівнем (з 8 % до 69 %). Динаміка спостерігається також у зміні кількості учнів з середнім рівнем толерантності: перед проведенням формувального експерименту їх було 44 %, після його завершення - 21 %.

Експериментальні класи Контрольні класи

Рис. Динаміка розвитку толерантності старших підлітків на початку і в кінці експерименту

Такі зміни пояснюються тим, що певна кількість учнів з цим рівнем досягла вищого рівня толерантності. У контрольних групах за час проведення формувального експерименту теж сталися певні зрушення, проте вони не досягають рівня статистичної значущості.

Результати експериментального дослідження підтвердили правильність висунутої гіпотези. толерантність особистість виховання позакласна

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження педагогічних умов виховання толерантності в підлітків старшого віку в процесі позакласної роботи дає змогу сформулювати такі висновки:

1. Сучасні соціокультурні трансформації, бігатовікова світова історія міжнаціональних, міждержавних і міжрелігійних конфліктів та війн, ріст тероризму спричинили необхідність виховання людини з позитивною, толерантною свідомістю та поведінкою. Школа як соціальний інститут має достатній потенціал для виховання дітей у дусі толерантності, що міститься в системності шкільної освіти.

2. Здійснений аналіз наукової літератури з проблеми дослідження свідчить про неоднозначність трактування толерантності в різних культурах. Зокрема, існують еволюційно-біологічний, політичний, етичний, психологічний, педагогічний підходи у тлумаченні цього поняття.

Ретроспективний аналіз стану проблеми формування толерантності учнів у педагогічній теорії та практиці дає підстави трактувати толерантність як моральну якість особистості, що характеризує терпиме ставлення, повагу, сприйняття та розуміння інших людей незалежно від їхньої етнічної, національної або культурної приналежності; інших поглядів, характерів, звичок; різноманітних форм самовираження та самовиявлення людської особистості.

3. Структура толерантності як цілісне особистісне утворення включає такі складові: когнітивну, аксіологічну, інструментальну. Основними показниками виявлення рівнів толерантної вихованості в старших підлітків виступають:

- пізнавальний - знання історії та культури народів світу, регіону мешкання людини; гендерних, вікових, етнічних, соціальних відмінностей; процесів, характерних для сучасності; усвідомлення та прийняття людиною складності, багатомірності, відносності, неповноти та суб'єктивності особистих уявлень про світ;

- чуттєво-мотиваційний - ціннісні настанови на особистість та культуру; паритетні, поважливі стосунки, соціальна відповідальність, подолання стереотипів, упереджень, агресії;

- поведінковий - уміння вступати в контакт, взаємодіяти з іншими людьми та групами, спілкуватися з представниками інших культур, діяти в умовах полікультурності, гетерогенних груп, полікультурно мислити.

4. Унаслідок проведеної науково-пошукової роботи з'ясовано, що толерантність як якість особистості найповніше характеризується трьома рівнями: високим (активним), середнім (активно-ситуативним) і низьким (пасивним).

5. Установлено, що підлітковий вік - це сенситивний період морального дозрівання, під час якого відбувається становлення самосвідомості, формується світогляд, самооцінка та уявлення про самого себе. Соціальний аспект прояву толерантності підлітка полягає як у взаєминах із дорослими, так і з ровесниками.

6. Значні потенційні можливості у вихованні толерантності підлітків старшого віку містяться в позакласній роботі, яка характеризується партнерським характером взаємодії педагогів зі школярами, добровільною участю вихованців у заняттях. Це пояснюється тим, що вона не носить регламентований характер, передбачає можливість застосування різноманітних форм, методів, прийомів та засобів виховання, дає можливість залучити до активної взаємодії усі соціальні інститути, що сприяє вихованню і розвитку сприятливого толерантного середовища.

7. На основі аналізу теорії та практики толерантного виховання учнів у ході дослідження обґрунтовано умови ефективного впливу позакласної роботи на виховання толерантності в підлітків старшого віку: зорієнтованість на розвиток толерантності як якості особистості старших підлітків; створення толерантного виховного простору; реалізація виховного процесу на засадах діалогічного підходу; формування в підлітків позитивних установок стосовно себе та оточуючих людей. Комплексне забезпечення обґрунтованих педагогічних умов має можливість успішно розвивати толерантність вихованців.

8. Формувальний етап експерименту підтвердив ефективність розробленої на основі обґрунтованих педагогічних умов методики виховання толерантності в підлітків старшого віку в позакласній роботі. В учнів експериментальних класів відбулися істотні зміни в структурних компонентах згаданої якості. Це виявилося у позитивній динаміці рівнів вихованості толерантності: високого рівня досягли 69 % учнів, зменшилась кількість (з 48 % до 10 %) підлітків з низьким рівнем вихованості толерантності. В учнів контрольних груп виявлено нижчі показники за всіма критеріями. Після проведення експерименту відбулися суттєві позитивні зміни в розвитку комунікативної толерантності вчителів та батьків учнів експериментальних класів.

Результати експериментального дослідження підтвердили правильність висунутої гіпотези.

Проведене нами дослідження не претендує на вичерпне розв'язання проблеми виховання толерантності у підлітків старшого віку в позакласній роботі. Її складність і значний обсяг пояснює той факт, що не всі питання, пов'язані з темою дисертації, одержали достатнє обґрунтування і висвітлення. Запропонована нами методична технологія виховання толерантності є лише частиною складної багатогранної роботи з виховання толерантності в підлітків старшого віку в позакласній роботі. Перспективним є вивчення можливостей і специфіки формування толерантності в учнівської молоді різних вікових періодів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Волошина О.В. Категорія "толерантності" та її парадокси. Наукові записки. - Вінниця: ВДПУ, 2005. - Вип. 12. - С. 183-188.

2. Волошина О.В. Педагогічні проблеми виховання толерантності у підлітковому віці. Наукові записки. - Тернопіль: ТНПУ, 2005. - Вип.3. - С. 20-24.

3. Волошина О.В. Діалог як педагогічна умова виховання толерантності. Наукові записки. - Вінниця: ВДПУ, 2005. - Вип. 14. - С. 99-101.

4. Волошина О.В. Про показники та рівні сформованості толерантності в старших підлітків. Наукові записки. - Вінниця: ВДПУ, 2006. - Вип. 16. - С. 133-138.

5. Волошина О.В. Зарубіжний досвід виховання толерантності. Наукові записки. - Тернопіль: ТНПУ, 2006. - Вип. 4. - С. 230-236.

6. Волошина О.В. Педагогічні умови виховання толерантності в підлітків у позакласній роботі. Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми.// Зб. наук. праць. - Київ-Вінниця: ДОВ "Вінниця", 2006. - Вип. 9. - С. 116-122.

7. Волошина О.В. Генезис становлення толерантності як педагогічної проблеми. Наукові записки. - Вінниця: ВДПУ, 2007. - Вип. 19. - С. 65-71.

8. Волошина О.В. Проблема формування толерантності в сучасних педагогічних дослідженнях.//Рідна школа. - 2007. - № 3. - С. 18-23.

9. Волошина О.В. Толерантність як компонент професійної культури вчителя. Наукові записки. - Вінниця: ВДПУ, 2007. - Вип. 21. - С. 82-85.

АНОТАЦІЯ

Волошина О.В. Педагогічні умови виховання толерантності у підлітків старшого віку в позакласній роботі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія та методика виховання. - Херсонський державний університет. - Херсон, 2007.

У дисертації з'ясовано сутність поняття "толерантність" крізь призму еволюційно-біологічного, політичного, етичного, психологічного, педагогічного підходів. Визначено структуру, показники та рівні сформованості толерантності. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід толерантного виховання учнівської молоді, висвітлено роль позакласної роботи в цьому процесі. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови виховання толерантності в підлітків старшого віку в процесі позакласної роботи: зорієнтованість на розвиток толерантності як якості особистості старших підлітків; створення толерантного виховного простору; реалізація виховного процесу на засадах діалогічного підходу; формування в підлітків позитивних установок стосовно себе та оточуючих людей.

Розроблено та експериментально апробовано програму з формування толерантності в старших підлітків, яка включає систему організаційних форм виховної роботи: тренінгові заняття, обговорення моральних дилем, аналіз проблемних ситуацій, сюжетно-рольові, імітаційні, ділові, комунікативні ігри, вправи, бесіди, а також активні форми творчої взаємодії з педагогами та батьками.

Ключові слова: толерантність, виховання толерантності, комунікативна толерантність, структура, показники, рівні толерантної вихованості, позакласна діяльність, педагогічні умови.

АННОТАЦИЯ

Волошина О.В. Педагогические условия воспитания толерантности подростков старшего возраста во внеклассной работе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Херсонский государственный университет. - Херсон, 2007.

Диссертация посвящена актуальной проблеме современности воспитанию толерантности подростков старшего возраста в процессе внеклассной работы. В работе осуществлён семантический анализ термина "толерантность", раскрыта сущность данного феномена сквозь призму эволюционно-биологического, политического, этического, психологического, педагогического подходов. Осуществлен ретроспективный анализ состояния проблемы формирования толерантности учащихся в педагогической теории и практике. Проанализировав научную литературу по проблеме исследования, мы рассматриваем толерантность как моральное качество личности, характеризующее терпимое отношение, уважение, принятие и понимание других людей независимо от их этнической, национальной или культурной принадлежности; взглядов, характеров, привычек; различных культурных групп или их представителей, разнообразных форм самовыражения и самопроявления человеческой личности.

Раскрыта структура толерантности, составными которой являются когнитивный, аксиологический, инструментальный компоненты. Определены показатели (познавательный, чувственно-мотивационный, поведенческий) и уровни сформированности толерантности у старших подростков (активный, активно-ситуативный, пассивный).

В работе проанализированы психолого-педагогические особенности воспитания толерантности подростков старшего возраста, определены особенности социализации современной учащейся молодежи.

Охарактеризован зарубежный и отечественный опыт воспитания толерантности. Доказано, что значительные потенциальные возможности по воспитанию толерантности старших подростков содержит внеклассная работа, которая характеризуется партнерскими взаимоотношениями между педагогами и учащимися; содержит разнообразный арсенал методов, приемов, средств, предполагает работу с родителями.

В процессе экспериментальной работы теоретически обоснованы и практически апробированы педагогические условия, обеспечивающие формирование толерантных знаний, толерантных качеств и толерантного поведения старших подростков в процессе внеклассной работы: направленность на развитие толерантности как качества личности подростков старшего возраста; создание толерантного воспитательного пространства; реализация воспитательного процесса на основе диалогического подхода; формирование у подростков положительных установок относительно себя и окружающих.

Разработана и экспериментально проверена программа по воспитанию толерантности у старших подростков во внеклассной работе, включающая систему организационных форм воспитательной работы: тренинговые занятия, обсуждение моральных дилемм, анализ проблемных ситуаций, сюжетно-ролевые, имитационные, деловые, коммуникативные игры, упражнения, беседы. Использовались активные формы творческого взаимодействия с классными руководителями, учителями, родителями подростков: проблемно-методические семинары, круглый стол, консультации, интерактивные учебно-познавательные занятия, тренинги, лекционные занятия.

Анализ результатов констатирующего и формирующего эксперимента дали возможность проследить динамику в изменении уровней толерантной воспитанности подростков старшего возраста контрольных и экспериментальных классов, что позволило сделать вывод об эффективности предлагаемой методики воспитания толерантности старших подростков во внеклассной работе и подтверждении гипотезы, выдвинутой в работе.

Ключевые слова: толерантность, воспитание толерантности, коммуникативная толерантность, структура, показатели, уровни толерантной воспитанности, подросток старшего возраста, внеклассная деятельность, педагогические условия.

ANNOTATION

Voloshina. O.V. The Pedagogical Conditions of upbringing tolerance in teenagers of senior age in extracurricular work. - Manuscript.

The dissertation on receiving a scientific degree of the Candidate of Pedagogical Sciences in specialty 13.00.07 - The Theory and the Technique of Education. The Kherson State University, Kherson, 2007.

The dissertation is devoted to the explanation of "tolerance" through the prism of evolutionally-biological, political, ethics, psychological, pedagogical approaches. Its structure, indexes and levels of formation are defined in it. Foreign and domestic The experience of foreign and domestic upbringing of youth tolerance is analyzed here and the role of extracurricular work is reflected in this process.

The pedagogical conditions of upbringing tolerance in teenagers of senior age in extracurricular work are the optically grounded and experimentally tested.

It is proved in work that the increase of level of tolerant upbringing is carried out in condition of using method which foresee conducting educational work with teenagers of senior age by taking into consideration interactive forms and methods and also informative-consulting work with teachers and parents on problems of upbringing tolerance. The efficiency of this method is experimentally approved.

Key words: tolerance, education of tolerance, communicative tolerance, structure, parameters, levels of the tolerant education, extracurricular activity, pedagogical conditions.