Емоційна стійкість людини та її діагностика

У четвертому розділі дисертації “Форми відображеної оцінки емоційної стійкості людини” представлено результати декількох емпіричних досліджень, що були сплановані для підтвердження інформативності різних аспектів відображеної оцінки емоційної стійкості, узагальнений зміст яких було виявлено за допомогою запропонованої у роботі комп'ютерної моделі діагностики емоційної стійкості.

У підрозділі 4.1 доведено, що фрустраційну толерантність людини як один з аспектів виявлення емоційної стійкості, можна опосередковано оцінити за показниками рівня сформованості в людини такої інтегративної особистісної властивості, яка наприкінці 20-го століття стала розглядатись у психології особистості під назвою “емоційний інтелект” (Дж.Майєр, П.Саловей, 1990,1993; Д.Гоулман, 1985, 1998 та інші).

На підставі детального теоретичного аналізу феномену (Е.Л.Носенко, Н.В.Коврига, 2003) та результатів проведеного автором емпіричного дослідження (на вибірці із 120 студентів) і результатів досліджень інших авторів доведено, що наявність у людини високого рівня сформованості емоційного інтелекту забезпечує фрустраційну толерантність у складних ситуаціях, бо сформований емоційний інтелект дозволяє суб'єктові діяти у різноманітних ситуаціях життєдіяльності (у тому числі й складних) відповідно до настановлень, сформованих у нього в процесі попереднього досвіду, а не імпульсивно під впливом ситуаційних змін. Тобто, високий рівень розвитку емоційного інтелекту дає людині спроможність відчувати себе значною мірою “звільненою” від безпосередніх ситуаційних вимог. Мотивування такої поведінки здійснюється суб'єктом не ззовні, а зсередини. Людина в зовнішній поведінці виявляє помірний рівень сенситивності до емоціогенних подразників та інтенсивності реагування на них. Як було продемонстровано на матеріалі розглянутих у цьому розділі роботи емпіричних даних, суб'єкти, що мають високий рівень емоційного інтелекту, відчувають також досить високий рівень психологічного благополуччя, адаптованості до змінних умов.

У підрозділі 4.2 доведено роль переважання стратегії концентрації на проблемі в індивідуальному репертуарі засобів психологічного подолання стресу як форми відображеної оцінки емоційної стійкості. Це проілюстровано на прикладі спортивної діяльності. Доведено, зокрема, що емоційну стійкість спортсменів (група досліджуваних становила 64 особи), яка оцінювалась за наявністю спроможності на етапі досягнення рівного рахунку у змаганні із суперником активізувати себе на досягнення перемоги, опосередковує стратегія концентрації на проблемі, якій спортсмени надають перевагу. Той факт, що в ході дослідження було підтверджено гіпотезу про те, що для суб'єктів, які демонструють пріоритетність стратегії концентрації на проблемі, провідними є такі особистісні риси, як сумлінність, відкритість досвіду, емоційна лабільність, доводить перспективність пошуку відображених форм діагностики емоційної стійкості серед стратегій стресоподолання, яким людина надає перевагу.

В основу тези про доцільність вважати показником емоційної стійкості пріоритетність стратегії концентрації на проблемі у репертуарі індивідуальних стратегій подолання стресу покладено ідею про тісний зв'язок цієї стратегії з пошуковою активністю людини. Остання є головною передумовою успішності адаптації людини до змінних умов життєдіяльності (В.С.Ротенберг, В.В.Аршавський, 1984).

Роль активних стратегій подолання стресу у прогнозуванні емоційної стійкості людини доведена також в емпіричному дослідженні характеру вибору батьками важкохворих дітей тих чи інших стратегій стресоподолання. Дані, отримані в результаті проведеного емпіричного дослідження (до участі в якому було залучено групу з 62 батьків важкохворих дітей), дають підстави стверджувати, що розглянуті у природній стресовій ситуації особливості поведінки суб'єктів (батьків важкохворих дітей) підтверджують надійність прогнозування емоційної стійкості людини із урахуванням переваг, які вона надає стратегії концентрації на проблемі в індивідуальному досвіді стресоподолання. Переважання в індивідуальному досвіді людини стратегії емоційного реагування як засобу психологічного подолання стресу, навпаки, можна розглядати як форму виявлення емоційної вразливості.

Теоретичною підставою для такого висновку є те, що стратегії стресоподолання, як підтвердило це дослідження, є стійкими стильовими ознаками поведінки людини у стресогенних умовах життєдіяльності. За наведеними у цьому розділі дослідження посиланнями на дані інших авторів, саме ті суб'єкти, що сприймають таке тяжке випробування долі, як важка хвороба дитини, як вирок, а не як виклик, виявляються схильними до виникнення у них психосоматичних захворювань стресогенного походження. Це дає можливість стверджувати, що доступні зовнішньому спостереженню стилі реагування людини на емоційні подразники, на підставі яких можна розпізнати притаманні людині стійкі стратегії стресоподолання, можуть бути формами відображеної (опосередкованої) оцінки емоційної стійкості та емоційної вразливості людини.

Фактично у проаналізованих у цьому розділі змінах у поведінці батьків важкохворих дітей, яким притаманні різні стратегії психологічного подолання стресу, ми простежили типові ознаки макроструктури виконання взаємопов'язаних форм діяльності, що змінюються при виникненні в людини стану емоційної напруженості. Йдеться про звуження аспектів діяльності, яким суб'єкти приділяли увагу до появи емоціогенного фактора - хвороби дитини. Як встановлено емпірично, батьки хворих дітей з домінуванням стратегії емоційного реагування на стрес припиняють підтримувати свій соціальний статус, різко зменшують якість піклування про здорових дітей (навіть молодшого віку, які не спроможні цього зрозуміти), змінюють свій стиль життя, впадають у депресивний стан. Жінки втрачають шлюбні стосунки з чоловіками, що призводить до руйнування сімей.

Ці ознаки емоційної напруженості, які можна співвіднести з послідовно-аналітичним модусом контролю над діяльністю, значно меншою мірою притаманні, за даними розглянутого емпіричного дослідження, батькам хворих дітей, що дотримуються стратегії концентрації на проблемі як засобу психологічного подолання стресу. В їх діяльності простежується збереження структури цілей діяльності, що є формою виявлення емоційної стійкості.

З урахуванням отриманих даних, у межах цього розділу розглянуто також новий перспективний напрямок, що тільки починає формуватись у дослідженнях стресоподолання, - саногенез. За допомогою цього терміна ми переклали з англійської мови назву феномену “salutogenesis”,розгляду якого присвячений підрозділ 4.3.

Саногенез є порівняно новою у психології парадигмою у дослідженнях стресу і шляхів та засобів його подолання (Viviers, 1997). Він, на наш погляд, має перспективу замінити традиційну патогенетичну парадигму з її корекційним підходом до підвищення ролі оптимальної стресоподолаючої поведінки у забезпеченні ефективного функціонування людини та збереження її здоров'я (Viviers, 1997). Саногенез базується на постулаті, що потенційні стресори завжди можуть виникнути як у професійній, так і в повсякденній діяльності людини і до них треба ставитись як до тимчасових перешкод, з якими можна ефективно впоратись на шляху досягнення мети діяльності, якщо сприймати їх як “виклики” до продовження активної діяльності. Таке ставлення до стресорів призведе до формування оптимальних стратегій стресоподолання. У цьому світлі так звана акціональна орієнтація людини (Ю.Куль, 1985), тобто, орієнтація на активну діяльність на відміну від ситуативно-зумовленої орієнтації на власний стан в умовах дії стресора, може розглядатись як передумова ефективного психологічного подолання стресу. При орієнтації на діяльність стресор скоріше буде сприйматись як “виклик” до досягнення мети діяльності, а не як загроза її зриву.

На користь обґрунтованості гіпотези про те, що наявність у людини настановлення на активну діяльність у стресогенних умовах є найважливішою передумовою емоційної стійкості, свідчать і наведені нами у цьому розділі роботи дані іспанських дослідників (A.Sanches Elvira, M.P.Gonzales, R.Lopez, 1998). У той час як суб'єкти, орієнтовані на концентрацію на проблемі й активний пошук шляхів її вирішення, характеризуються як оптимістичні і змагальні індивідууми, особи, які віддають перевагу емоційно орієнтованій стратегії стресоподолання, відрізняються високими показниками за всіма традиційно “хворобливими” рисами особистості, а саме: ворожістю, гнівливістю, нетерплячістю, тривожністю, схильністю до депресивних настроїв, песимізму. За зазначеними вище властивостями, розбіжності між суб'єктами з високими і низькими показниками частотності використання стратегії емоційного реагування є значущими при с<0,001. Наявність властивостей особистості, що входять до психологічного профілю суб'єктів з домінуючою емоційною стратегією реагування на стресогенні показники призводить з часом до розвитку різних захворювань психосоматичного походження, таких як кардіоваскулярні, гастроентерологічні, імунологічні тощо. (на це вказують, зокрема, і зарубіжні дослідники, наприклад, Friedman, 1990]). Вони встановили, що в осіб, які віддають перевагу стратегії концентрації на проблемі, на відміну від осіб, що обирають емоційне реагування як стратегію подолання стресу, переважають так звані “здорові” (healthy) риси особистості.

Отже, характер стратегії подолання стресу відіграє, як свідчить рефероване дослідження і дослідження інших авторів, опосередкувальну роль у механізмі можливого негативного впливу стресу на здоров'я.

Якщо навіть неусвідомлені механізми психологічного захисту шляхом здійснення активного соціально-психологічного навчання і глибинної психотерапії (О.Ф.Бондаренко, 1997; Т.С.Яценко, 2006; P.Cramer, 2002 та ін.) можуть стати об'єктом цілеспрямованого впливу з метою „корекції особистості”, то розглянуте у цьому підрозділі роботи положення дослідників про можливість забезпечення саногенезу особистості, одним з компонентів якого є оволодіння особистістю ефективними стратегіями стресоподолання, можна теж вважати цілком реалістичним. Для вирішення цього потрібні подальші дослідження, спрямовані на пошук шляхів зменшення “питомої ваги” у стресоподоланні стратегій, пов'язаних з різними формами емоційно-орієнтованого реагування або уникнення проблем. Механізм їх виникнення стає зрозумілим, якщо врахувати, що змістом емоційно-орієнтованого подолання стресу, як свідчить аналіз відповідних опитувальників, є самозвинувачення, самопокарання, закріплення внутрішньої атрибуції всіх проблем, що трапляються у житті людини. Це негативно впливає на сприйняття себе як суб'єкта життєдіяльності і завдяки цьому спричиняє зниження позитивного образу Я як найважливішої передумови психологічного благополуччя людини.

Четвертий розділ роботи завершується розглядом механізму виникнення психосоматичних захворювань, зумовлених вибором неадекватних стратегій реагування на стрес, відмовою від активності. Він простежений у процесі емпіричного дослідження, проведеного у групі підлітків, хворих на виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки. У дослідженні здійснено порівняльний аналіз поведінки здорових підлітків і хворих на виразкову хворобу психосоматичного ґенезу в ситуаціях виникнення ускладнень при вирішенні підлітками серії інтелектуальних завдань (загальна кількість обстежених - 45).

Встановлено, що хворі відмовляються від пошуку рішення при виникненні труднощів значно раніше, ніж здорові підлітки, тобто, демонструють домінування в них стратегії уникнення проблеми, а не стратегії концентрації на проблемі і значно нижчий рівень активності при виконанні діяльності. На підставі цього емпіричного дослідження ми зробили такі висновки.

Неспецифічний фактор - реакція капітуляції, яка є похідною від так званої “відмови від пошуку”, сприяє розвиткові психосоматичної патології. Наслідки відмови від пошуку найбільш демонстративно виявляються у підлітків через психофізіологічні особливості розвитку пубертантів. У ситуації фрустрації у психосоматичних хворих спостерігається зростання напруження внаслідок нездатності впоратися з ситуацією, що знижує продуктивність виконуваної діяльності і призводить до відмови від пошуку. Реакція капітуляції в останніх є життєвою позицією і застосовується в повсякденному житті. Для здорових випробовуваних реакція капітуляції має ситуативний характер. Фіксація на перешкоді в ситуації невизначеності у психосоматично хворих виникає внаслідок ускладнень при реалізації неусвідомлюваного прагнення продемонструвати значущість власної особистості, яка блокована причинами зовнішнього або внутрішнього характеру. Отримані результати можуть стати основою для урахування психосоматичної патології як форми відображеної оцінки емоційної вразливості суб'єкта.

На підставі теоретичного дослідження та емпіричної перевірки основних положень роботи про зміст феномену “емоційна стійкість” та підходів до його діагностики в роботі зроблені такі загальні висновки:

1. Поняття “емоційна стійкість”, що до недавнього часу вживалось переважно у застосуванні до особливостей функціонування людини як суб'єкта специфічних видів діяльності в екстремальних умовах, за показниками успішності або неуспішності виконання якої і здійснювалась діагностика цієї особистісної властивості, потребує нового підходу до його операціоналізації.

2. Емоційну стійкість доцільно розглядати як інтегративну властивість особистості, що виявляється у переважній диспозиції суб'єкта професійної діяльності та життєдіяльності у цілому підтримувати або відновлювати рівновагу організму як “активної підсистеми” з постійно змінюваним середовищем. Операційною ознакою такої диспозиції можна вважати збереження при ускладненні умов професійної діяльності або життєдіяльності у цілому психічного стану оптимального функціонування, зумовлених ним особливостей перебігу психічних процесів, що у свою чергу відбиваються у стані здоров'я людини, особливостях реалізації нею вищих психічних функцій, психологічному благополуччі та емоційному інтелекті.

2.1. Успішність формування такої властивості особистості визначається як сутнісними (онтологічними) характеристиками суб'єкта, у тому числі формально-динамічними характеристиками емоційності у структурі індивідуальності, так і особливостями індивідуального досвіду, в процесі якого формуються мотиваційні, вольові, емоційні та інтелектуальні якості, що становлять у їх сукупності „мотиваційно-енергетичний ресурс” особистості.

2.2. Емоційна стійкість та емоційна вразливість, незалежно від того, чи розглядаються вони як полярні властивості особистості за всіма найбільш характерними особливостями їх виявлення, чи як різні властивості, що мають спільну групу вузлових характеристик, можуть протиставлятись як різні властивості особистості за критерієм їх значущості для успішного врівноваження суб'єкта із змінюваним середовищем, однією з форм виявлення якої можна вважати збереження гомеостазу.

2.3. Операційні ознаки емоційної стійкості чи емоційної вразливості доцільно шукати в показниках психічних станів, що виникають у суб'єкта життєдіяльності під впливом зміни умов існування, і розглядати статистичні розподіли станів як прояви особистісних властивостей.

2.4. Якщо визнати обґрунтованим положення про те, що міжфункціональні системи, які інтегрують певні стани, не обмежуються лише психічною сферою, а обов'язково виходять у межі біології (бо стан є всеохопним), відображення звичних для людини психічних станів правомірно шукати і в показниках її здоров'я, і в особливостях реалізації вищих психічних функцій, і в характеристиках перебігу психічних процесів. Це дозволяє вважати продуктивною ідею про відображену оцінку аспектів стану як динамічного джерела інформації про наявність у людини тих чи інших стійких особистісних властивостей.

3. Успішна діагностика емоційної стійкості можлива з урахуванням трьох модифікацій існування психічного: „процеси-стани-властивості особистості” і провідної ролі стану як центральної ланки у міжфункціональній системі, форми існування особистісно неповторної психіки людини.

3.1. Враховуючи багаторівневість форм психічного відображення як відправний пункт формування функціональної системи людини, можна очікувати, що відображення ситуації, що виникає в процесі діяльності (або ширше - в процесі життєдіяльності), може здійснюватись:

- на сенсорно-перцептивному рівні (тобто за схемою умовного рефлексу);

- на рівні, опосередкованому мисленням (тобто зі спиранням на інтелектуальний компонент);

- на надситуативному рівні (тобто зі спиранням на сформовані в суб'єкта настановлення, норми, цінності, стереотипи функціонування за певних умов діяльності).

3.2. Емоційній вразливості відповідає поведінка за екстремальних умов діяльності, яка ініціюється на найнижчому (сенсорно-перцептивному) рівні відображення ситуації, має високий рівень залежності від ситуації і здійснюється за схемою рефлекторної дії. Виникненню такої форми реагування на складну ситуацію сприяє на особистісному рівні закритість новому досвіду, низький рівень самоконтролю, високі рівні нейротизму, тривожності, сенситивності до змін у ситуації, нетолерантність до невизначеності. Образ ситуації, яка формується у людини, містить її оцінку як загрозливої, непередбачуваної, не доступної контролю. Це породжує негативні емоції різних модальностей, зокрема страх або гнів. Залежно від особливостей темпераменту поведінка може розвиватися відповідно до схеми імпульсивного активного реагування або пасивної капітуляції.

3.3. Якщо відображення складної ситуації діяльності (життєдіяльності) здійснюється на рівні, опосередкованому мисленням, що свідчить про наявність у людини більш високого рівня емоційної розумності, то вона виявляється у змозі свідомо контролювати й регулювати свою діяльність. Ресурси для такого контролю можуть виявитися достатніми, але можуть і вичерпатися через їх перенапруження, що призведе до виникнення стресу.

3.4. Якщо ж відображення ситуації відбувається на надситуаційному рівні, людина готова зберегти первинний для неї врівноважений стан, що дає можливість свідомо обирати ту лінію поведінки в екстремальних умовах діяльності, яка була апробована в попередньому досвіді, інтеріоризованому у вигляді продуктивних схем поведінки. Така організація поведінки властива суб'єктам, які впевнені у власній “суб'єктній ефективності” (користуючись терміном А.Бандури), толерантні до ситуацій невизначеності, є відкритими новому досвіду, готові зберігати високий рівень пошукової активності. Це свідчить про ініціацію психічних процесів на рівні їх усвідомлення і про відносну незалежність суб'єкта від ситуативних обмежень.

3.5. Пошук критеріїв для операціоналізації поняття „емоційна стійкість” через характеристики психічних станів людини поставив проблему виокремлення показників для розпізнавання стану оптимального функціонування, який у цій роботі розглядається як притаманний емоційно стійким суб'єктам (точніше, як стан, що переважає в їх індивідуальному досвіді), і стану емоційної напруженості, який за умов виникнення стресорів переважає в індивідуальному досвіді емоційно вразливих суб'єктів. Емоційна напруженість дезорганізуюче впливає на діяльність, яку суб'єкт виконує на її тлі. Це зумовлено як виникненням несприятливого образу світу, так і особливостями загального функціонального стану мозку (генералізоване збудження кори, порушення диференціації процесу її активації тощо). З іншого боку, аналіз стану оптимального функціонування, на відміну від стану емоційної напруженості, підказує, що його характерними ознаками є збереження звичного для індивіда рівня реалізації психічних функцій, стабільність якісних характеристик перебігу психічних процесів, оптимальна ефективність діяльності, яку суб'єкт виконує у цьому стані.

4. З урахуванням розглянутих типових ознак різних психічних станів у дослідженні розроблено й апробовано комп'ютерну методику діагностики емоційної стійкості людини. У її структуру у другій серії включено стресор неуспіху при виконанні суб'єктом інформаційно-переробної діяльності перцептивно-мнемічного типу. Вибір цього типу діяльності обумовлений тим, що за її параметрами можна досить точно простежити готовність психіки суб'єкта або зберігати високу функціональну активність в умовах впливу стресорів, що прийнято вважати показником емоційної стійкості, або втрачати її, що може свідчити про емоційну вразливість. Описана в роботі методика прогнозування емоційної стійкості людини за характеристиками змодельованої для цієї мети перцептивно-мнемічної діяльності дає можливість здійснювати макро- і мікроаналіз особливостей реагування суб'єкта на емоціогенні подразники, зокрема, на новизну ситуації, її невизначеність, несподівану появу ускладнень, що створюють загрозу виникненню стану емоційної напруженості.

4.1. Реагування суб'єкта на зміни в умовах виконання змодельованої діяльності можна оцінювати в пропонованому методі її комп'ютерного моделювання за низкою психофізіологічних показників, зокрема, за обраним суб'єктом модусом переробки інформації - цілісно-інтуїтивним або послідовно-аналітичним; за відображеними в характері виконання змодельованої діяльності ознаками орієнтації суб'єкта на дію або на стан; за показниками стаціонарності / нестаціонарності якісних і кількісних характеристик діяльності; за ознаками асиметрії між кількісними показниками ефективності виконання взаємопов'язаних компонентів цілісної діяльності; за показниками комунікативної (мовної) діяльності суб'єктів, включених у розроблену модель завдяки використанню комбінованої - наочно-образної і мовної форм пред'явлення інформації.

4.2. Емпірична перевірка придатності моделі для завдань діагностики емоційної стійкості, що здійснювалась на авіадиспетчерах (деякі особливості діяльності яких відтворено у цій моделі), на студентах у період їх адаптації до нових умов навчання, дозволила підтвердити її валідність: показники ефективності виконання змодельованих завдань виявились пов'язаними з особистісними характеристиками суб'єктів, встановленими за допомогою відповідних психодіагностичних методик.

5. У дослідженні доведено можливість прогнозування емоційної стійкості також за показниками рівня сформованості емоційного інтелекту людини, домінування в її досвіді психологічного подолання стресу активних стратегій за показниками виявлення психосоматичних розладів. Вони інтерпретуються у роботі як форми відображеної оцінки емоційної стійкості. Згадані форми діагностики емоційної стійкості перевірено на спортсменах, на підлітках із захворюваннями психосоматичного ґенезу, у яких виявлено нижчі показники пошукової активності порівняно зі здоровими однолітками, що інтерпретовано як механізм виникнення захворювання. Узагальнені у роботі аспекти виявлення емоційної стійкості та емоційної вразливості, відображені у характеристиках перебігу психічних процесів і станів, проілюстровано на прикладі аналізу поведінки батьків важкохворих дітей. Залежно від стратегій психологічного подолання, які обирають ці суб'єкти для впорання зі стресом, у них проявляються або ознаки дистресу, або ознаки оптимального функціонування.

6. Подальші перспективи досліджень емоційної стійкості людини пов'язані з розвитком саногенетичного підходу до формування психологічної готовності людини до впорання з численними стресорами, зі з'ясуванням ролі активної трудової діяльності людини у формуванні в неї схильності щодо вибору стратегії концентрації на проблемі як відносно стійкої стильової ознаки особистості; з розширенням номенклатури ознак відображеної оцінки емоційної стійкості людини. Перспективним напрямком подальших досліджень у сфері діагностики емоційної стійкості є перевірка гіпотези щодо нейрофізіологічної детермінованості орієнтації на стан (а не на діяльність), притаманної окремим індивідуумам, як ознаки емоційної вразливості.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА:

1. Монографії

1.1. Аршава І.Ф. Емоційна стійкість людини та її діагностика: Монографія. - Д.: Вид-во ДНУ, 2006. - 336с.

1.2. Носенко Э.Л., Аршава И.Ф. Теоретико-психологические основы компьютерной диагностики эмоциональной устойчивости: Монография. - Д.: РВВ ДНУ, 2006. - 235с. (Здобувач теоретично обґрунтувала положення про особливості виявлення та методи діагностики емоційної стійкості, здійснила аналіз результатів емпіричних досліджень з комп'ютерного моделювання, зробила наукові висновки).

2. Підручники, навчально-методична література

2.1. Аршава І.Ф., Черненко М.І. Психофізіологія: Підручник (рекомендований Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів). - К.: Вища освіта, 2006. - 308 с. (Здобувачем особисто розроблено концепцію і структуру підручника, написані розділи 1-9).

2.2. Аршава І.Ф., Капшукова О.Г. Психологія здоров'я: Навчальний посібник. - Д.: РВВ ДНУ, 2006. - 92с. (Здобувачем особисто розроблено структуру роботи, основні її положення, написані розділи 1-5).

2.3. Аршава І.Ф. Експериментально-психологічні та психофізіологічні методи дослідження в авіаційній психології й медицині: Метод. рекоменд. - Д.: РВВ ДНУ, 2002. - 24с.

2.4. Аршава І.Ф. Психопрофілактика і психотерапія в системі медично-психологічної реабілітації осіб, праця яких пов'язана із значним нервово-психічним напруженням: Метод. вказівки. - Д.: РВВ ДНУ, 2004. - 16 с.

3.Статті у наукових журналах, збірниках та окремих виданнях

3.1. Аршава И.Ф. Психологические основы механизмов развития психосоматических заболеваний // Вісн. Дніпропетр. ун-ту.: Сер. Педагогіка та психологія. - Д., 1997. - Вип.2. - С. 82-86.

3.2. Аршава И.Ф. Психопрофилактика и психокоррекция психосоматических расстройств с позиций системного подхода // Вісн. Дніпропетр. ун-ту.: Сер. Педагогіка та психологія. - Д., 1998. - Вип.1. - С. 4-7.

3.3. Аршава И.Ф. Психологическая диагностика состояний психической дезадаптации // Вісн. Дніпропетр. ун-ту.: Сер. Медицина і охорона здоров'я. - Д., 1998. - С. 15-18.

3.4. Аршава І.Ф., Філіпчева Г.О., Філіпчев В.В. Отклоненные альтернативы и проблема индивидуальности //Вісн. Харків. держ. ун-ту.: Сер. Психологія, політологія. - Х., 1999. №439/99.- Ч.1,2. - С. 5-8 (Здобувачем особисто розроблено концепцію роботи, зроблені наукові висновки).

3.5. Аршава И.Ф. Значимость психопрофилактики, психогигиены и психотерапии в системе лечебно-реабилитационных мероприятий // Медицина: проблеми теорії та практики. Міжвузівський зб. наук. праць. - Д.: Наука і освіта, 1999. - Вип.1. - С. 6-9.

3.6. Аршава И.Ф. Условия формирования и особенности диагностики профессионального выгорания у авиационных специалистов // Вісн. Дніпропетр. ун-ту.: Сер. Педагогіка та психологія. - Д., 2001. - Вип. 7. - С. 54-58.

3.7. Аршава И.Ф. К вопросу о диагностике и систематике дезадаптированной психической деятельности //Вісн. Дніпропетр. нац. ун-ту.: Сер. Педагогіка та психологія. - Д., 2002. - Вип. 8. - С. 3-7.

3.8. Аршава И.Ф. Медицинские и психологические маркеры профессионального (эмоционального) выгорания специалиста // Вісн. Дніпропетр. ун-ту.: Сер. Медицина та охорона здоров'я. - Д., 2002. - Вип.3. - С. 23-26.

3.9. Аршава І.Ф. Емоційна стійкість людини оператора: напрями змін парадигми досліджень //Вісн. Дніпропетр. ун-ту.: Сер. Педагогіка та психологія. - Д., 2005. - Т.11. - С. 3-7.

3.10. Аршава І.Ф. Шляхи урахування ознак емоційності як стійкої властивості індивідуальності при вирішенні завдань діагностики емоційної стійкості // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. - К., 2006. - Т.8. - Вип. 4. - С. 6-13.

3.11. Аршава І.Ф., Носенко Е.Л. Системний підхід до вивчення емоційної стійкості людини у світлі новітніх досліджень емоцій і психічних станів // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2006. - Т.8. - Вип. 5. - С. 229-243 (Здобувачем особисто проведено аналіз стану цієї проблеми у вітчизняній і світовій літературі, зроблені наукові висновки).

3.12. Аршава І.Ф. Функціональні стани людини в процесі адаптації до екстремальних умов діяльності (у парадигмі “особистість - стан”) // Вісн.АПН України.: Педагогіка і психологія. - К.: Педагогічна преса, 2006. - №4 (53) - С.82-90.

3.13. Аршава І.Ф. Підходи до діагностики емоційної стійкості з орієнтацією на функціональний стан суб'єкта в екстремальних умовах діяльності // Вісн. Дніпропет. ун-ту.: Сер. Педагогіка та психологія. - Д., 2006. - Вип. 12. - С.3-8.

3.14. Аршава І.Ф. Підходи до операціоналізації феномена “емоційна стійкість” як основи для вдосконалення його діагностики // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України/ За ред. академіка С.Д. Максименка. - К., 2006. - Т.8. - Ч.9. - С. 13-20

3.15. Аршава И.Ф. Формы “отражённой” оценки эмоциональной устойчивости при решении задач её диагностики // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна.: Сер. Психологія. - Х.: ХНУ, 2006. - Вип.36. - №740. - С.16-20.

3.16. Аршава І.Ф. Про можливості комп'ютерного моделювання процесів переробки інформації до завдань діагностики емоційної стійкості людини // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. - К.: Логос, 2006. - Т.7. - Вип. 9. - С. 6-12.

3.17. Аршава І.Ф., Носенко Е.Л., Хижа О.Л. Особливості підходу до розробки комп'ютерної методики діагностики емоційної стійкості // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова.: Сер.12. Психологічні науки: Зб. наук. пр. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2006. - №15 (39). - С.31-36 (Здобувачем особисто розроблено структуру роботи, запропоновано новий підхід до діагностики емоційної стійкості, здійснено набір і узагальнення матеріала дослідження, зроблені наукові висновки).

3.18. Аршава І.Ф. Комп'ютерне моделювання процедури діагностики емоційної стійкості людини // Вісн. Нац. техн. ун-ту України “КПІ”.: Сер. Філософія. Психологія. Педагогіка. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2006. - №3. - С.77-90.

3.19. Аршава І.Ф. Категоріальний статус феномена “емоційна стійкість” та його особистісних детермінант з позиції адаптаційної та когнітивної теорії стресу // Наукові записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. - К.: Міленіум, 2006. - Вип. 27. - С. 319-329.

3.20. Аршава И.Ф. До питання про ідентифікацію типів психічних станів як форми прояву емоційної стійкості або емоційної вразливості суб'єктів діяльності // Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка. - К., 2007. - Т.ІХ. - Ч.1. - С.45-50.

3.21. Аршава И.Ф. Перевірка валідності комп'ютерної діагностики емоційної стійкості людини (на контингенті авіадиспетчерів) // Вісн. Нац. техн. ун-ту України “КПІ”.: Сер. Філософія. Психологія. Педагогіка. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2007. - №1. - С.46-49.

3.22. Аршава І.Ф. Реакції батьків на тяжку хворобу дитини в залежності від притаманних їм стратегій стресоподолання. // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка - К.: Логос, 2007. - Т.7. - Вип.10. - С. 24-33.

3.23. Аршава І.Ф., Гаврилюк Т.О. Особистісні ресурси регуляції поведінки в ситуаціях спортивної діяльності підвищеної значущості // Вісн. Чернігівського держ. пед. ун-ту. Сер. Психологічні науки. - Чернігів, 2006. - Т.1. - С. 21-25. (Здобувачем особисто розробленго концепцію роботи, її положення, зроблені наукові висновки).

3.24. Аршава І.Ф. Деякі механізми виникнення психосоматичних захворювань, зумовлених вибором неадекватних стратегій реагування на стрес // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д.Максименка. - К.: Міленіум, 2007. - Вип.34. -С 350-361.

3.25. Аршава І.Ф., Капшукова О.Г Деякі аспекти діагностики соціально-психологічної дезадаптації студентів першокурсників в умовах ВНЗ // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. праць Всеукраїнської наук. - практ. конф. - Херсон, 2006. - С. 15-17. (Здобувачем особисто визначено основні напрямки дослідження, здійснено набір матеріалу, узагальнені результати дослідження).

3.26. Аршава І.Ф., Назаренко О.О. Деякі аспекти взаємозв'язку між рівнем розвитку особистості та адаптацією до стресогенних умов. // Вісн. Чернігівського держ. пед. ун-ту.: Сер. Психологічні науки. - Чернігів, 2006. - Т.1. - С. 25-27. (Здобувачем особисто опрацьовано основні концептуальні підходи до проблеми, зроблено наукові висновки).

3.27. Аршава И.Ф., Аршава А.В. Психотерапевтический аспект реабилитации некоторых категорий летно-диспетчерского состава как метод повышения психологической надежности // Человек в авиации и проблемы сохранения его здоровья: Сб. материалов 3-го Междунар. конгресса по авиационной и космической медицине. - М., - 2000. - С. 11-12. (Здобувачем особисто визначено основні напрямки дослідження, здійснено набір матеріалу та його статистична обробка, зроблені наукові висновки).

3.28. Аршава И.Ф. Значимость стрессогенных факторов профессиональной деятельности в возникновении состояний психической дезадаптации у авиадиспетчеров // Матеріали І Всеукраїнської наук.- практ. конф. “Україна наукова - 2001”.: Сер. Медичні та біологічні науки. - Д.: Наука і освіта, 2001. - Т.6.- С. 4-6.

3.29. Аршава И.Ф. Новый подход к оценке психоэмоционального состояния авиадиспетчера //Матеріали 4 Міжнар. науково-техн. конф. „АВІА-2002”, Т.1, - К., НАУ, 2002. - С. 13. 117-13. 118.

3.30. Аршава И.Ф. Психофизиологические особенности авиационных специалистов в процессе их профессиональной деятельности // Матеріали 8 Міжнар. наук.-практ. конф. “Франція і Україна в контексті діалогу національних культур” - “Альянс-Франсез”. - Д., - 2002. - С. 5.

3.31. Аршава І.Ф. Комплексна оцінка психоемоційного стану диспетчерів авіакосмічного профілю // 9 Конгрес СФУЛТ, присвячений 25-річчю СФУЛТ: Тези доповідей. - Луганськ-Київ-Чикаго. - 2002. - С. 282-283.

3.32. Аршава И.Ф. К вопросу об эмоциональной устойчивости авиадиспетчеров. // Актуальные вопросы медицинского обеспечения безопасности полетов: Сб. научн. трудов Российской научн.-практ. конф. - Иркутск. - 2003. - С. 29-30.

3.33. Аршава И.Ф. Синдром хронического эколого-профессионального перенапряжения как предиктор развития психосоматической патологии у авиационных специалистов // Матеріали 7 Міжнар. наук.-прак. конф. “Наука і освіта - 2004”.: Сер. Клінічна медицина. - Т.46. - Д.: Наука і освіта. - 2004. - С.5-6.

3.34. Аршава И.Ф. Некоторые психофизиологические характеристики изменений функционального состояния авиадиспетчеров в процессе их профессиональной деятельности //Materially II miedzynarodowej naykowe-partycznej konferencji “Wykszta, cenie I nauka bez granic - 2005”. - Sp.Zoo “Nayka i studia”. Psychologia I socjologia. Przemysl - Praga, 2005. - T.20. - Р.31-32.

3.35. Аршава И.Ф. Некоторые устойчивые характеристики эмоциональности в структуре личности как аспект диагностики стрессоуязвимости // Материалы 5-го Междунар. науч.-практ. конгресса Ассоциации авиационно-космической, морской, экстремальной и экологической медицины России “Человек в экстремальных условиях: здоровье, надёжность и реабилитация”: - М., 2006. - С. 242-243.

3.36. Arshava I.F. Predicting emotional stability from other stable individual characteristics of emotionality // 13-th European Conference on Personality. - Greece, Athens, 2006.

3.37. Аршава І.Ф., Носенко Е.Л., Хижа О.Л. Система тестування емоційної стійкості людини // Математичне та програмне забезпечення інтелектуальних систем (MPZIS - 2006): Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. - Д., 2006. - С. 4-5. (Здобувачем особисто розроблено основні положення роботи, визначено основні напрямки дослідження, зроблено наукові висновки).

3.38. Аршава І.Ф. Деякі особливості системного підходу до діагностики емоційної стійкості // Матеріали конференції 11-го Конгресу СФУЛТ. - Полтава - Київ - Чикаго, 2006. - С.147-148.

3.39. Arshava I.F. Some stable features of emotionality in the personality structure as predictors of pronness to stress //2 International interdisciplinary congress “Neuroscience for Medicine and Psychology”; Sudak, Crimea, Ukraine. - 2006. - P. 47-48

Крім того, окремі положення дисертації викладено також у 17 опублікованих тезах і матеріалах доповідей на інших наукових з'їздах, конгресах, семінарах, конференціях та у 9 методичних рекомендаціях.

АНОТАЦІЯ

Аршава І.Ф. Емоційна стійкість людини та її діагностика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук за спеціальністю 19.00.02 - психофізіологія. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2007.

На базі теоретичного й емпіричного дослідження функціональних станів людини як форми інтегрованого виявлення стійких властивостей особистості і особливостей перебігу психічних процесів, детермінованих можливою зміною психічних станів у відповідь на ускладнення ситуації професійної діяльності або життєдіяльності в цілому, обґрунтовано новий підхід до опосередкованої (відображеної) діагностики емоційної стійкості людини.

Виникнення стану емоційної напруженості при ускладненнях професійної діяльності або життєдіяльності чи збереження стану оптимального функціонування (гомеостазу) розглядаються як прояви відповідно емоційної вразливості та емоційної стійкості.

Розроблено комп'ютерну модель для прогнозування емоційної стійкості людини за характеристиками ефективності виконання нею інформаційно-переробної когнітивної діяльності в умовах передбаченої в моделі загрози стресу “неуспіху”. Валідність моделі перевірено емпірично.

Виявлено різноманітні форми відображеної (опосередкованої) оцінки емоційної стійкості людини за параметрами рівнів сформованості емоційного інтелекту, переважання в індивідуальному досвіді людини проблемно-орієнтованої стратегії стресоподолання, відсутності ознак психосоматичних розладів, особливостей реалізації вищих психічних функцій (мовлення, стилі гумору та ін.).

Ключові слова: емоційна стійкість, функціональні стани, стрес неуспіху, комп'ютерне моделювання, “відображена” (опосередкована) діагностика, психофізіологічні механізми, психосоматичні розлади, стратегії впорання зі складними ситуаціями.

Arshava, I.F. Human Emotional stability and its diagnostics. - Manuscript.

The dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Psychological science in specialty 19.00.02 - psychophysiology. - Institute of Psychology of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine named after G.S. Kostyuk, Kyiv, 2007.

On the basis of the theoretical and empirical research of the functional psychic states as the form of the integrated manifestation of the personality traits and the dynamics of psychic processes, determined by the possible change of the psychic states under the demanding work or life situations a new approach to operationalising emotional stability and its “reflected” diagnostics is substantiated. The еmergence of the state of emotional stress in response to the demanding work or life situation or retention of the optimal functional state (homeostasis) are claimed to be viewed as alter ego of the emotional instability or emotional stability respectively. A computer model for predicting emotional stability from the characteristics of an information-processing cognitive activity performance under failure stress has been developed and empirically validated. Other forms of the so called “reflected” diagnostics of emotional stability are described (emotional intelligence, preferred coping strategies, psychosomatic disorders, humor styles, etc.).

Key words: trait emotional stability, psychic states, failure stress, homeostasis, computer modeling, “reflected” diagnostics, psychophisiological mechanismus, psychosomatic disorders, coping strategies.

Аршава И.Ф. Эмоциональная устойчивость человека и её диагностика. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора психологических наук по специальности 19.00.02 - психофизиология. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2007.

В диссертации на основании проведенных теоретических и эмпирических исследований концептуального статуса и категориальной базы исследований феномена “эмоциональная устойчивость” как интегративного личностного свойства обоснована необходимость смены подхода к диагностике данного психического феномена. Доказано, в частности, что диагностика эмоциональной устойчивости по характеристикам успешности выполнения субъектом профессиональной деятельности непосредственно в экстремальных условиях сужает поле исследований феномена, который в настоящее время рассматривается не только как детерминанта успешности выполнения профессиональной деятельности в экстремальных условиях, но и как характеристика субъектного развития личности, важная предпосылка успешности жизнедеятельности человека в целом.

Для решения задачи “выведения” процедуры диагностики эмоциональной устойчивости за рамки узкопрофессионального контекста предложено рассматривать его в парадигме “психические процессы - состояния - психические свойства личности”, с отведением психическому состоянию роли ведущего звена в межфункциональной системе проявлений психического.

С помощью системного анализа функционального состояния эмоциональной напряжённости как формы отражения субъектом “сложной” ситуации, функции мозга и регулятора поведения, обоснована трактовка стойкой диспозиции субъекта к переживанию этого состояния как формы проявления эмоциональной неустойчивости, а состояния “оптимального функционирования” как формы эмоциональной устойчивости. Разработана система показателей для распознавания переживания субъектом рассмотренных выше психических состояний. При этом регулярное проявление состояния эмоциональной напряжённости в ответ на усложнение ситуации профессиональной деятельности или жизнедеятельности в целом предложено рассматривать как проявление эмоциональной неустойчивости, а сохранение состояния оптимального функционирования - как операциональный признак эмоциональной устойчивости.

Разработана и валидизирована в процессе проведения эмпирических исследований на репрезентативных выборках компьютерная модель диагностики эмоциональной устойчивости человека. В основу модели положено выполнение субъектом, чья эмоциональная устойчивость диагностируется с помощью компьютерной модели, информационно-перерабатывающей перцептивно-мнемической деятельности (внешне напоминающей радиообмен информацией между авиадиспетчером и пилотом). В условия одной из серий заданий смоделированной деятельности включена угроза возникновения стресса “неуспеха”, создаваемая путём превышения объёма кратковременной памяти в заданиях, предлагаемых для восприятия. По сохранению или ухудшению показателей эффективности переработки информации в серии заданий, следующей за стрессогенным воздействием, где нет превышения оптимальной информационной нагрузки, судят об эмоциональной устойчивости или неустойчивости субъекта деятельности. Валидность модели проверена эмпирически, путём сравнения успешности выполнения смоделированных заданий группами испытуемых с разными показателями индивидуально-типологических и личностных детерминант эмоциональной устойчивости. С помощью кластерного анализа в каждой из выборок выделены группы испытуемых, различающиеся по показателям успешности выполнения заданий смоделированной деятельности. Различия между группами прослежены по показателям полноты восприятия информации и скорости её переработки, с учётом которых производится оценка асимметрии в показателях эффективности выполнения взаимосвязанных компонентов заданий и стационарности / нестационарности процесса переработки информации.

Выделены специфические особенности макроструктуры протекания рассматриваемых процессов, которые описываются в виде целостно-интуитивного и последовательно-аналитического модусов переработки информации. Последние распознаются по показателям асимметрии.

Выявлены разнообразные формы отражённой (опосредованной) диагностики эмоциональной устойчивости человека по следующим параметрам: эмоционального отношения к жизни при изменении её условий; эмоционального интеллекта, преобладающих в индивидуальном опыте человека стратегий совладания со стрессом, признаков психосоматических расстройств, особенностей реализации высших психических функций (коммуникативной, проявления чувства юмора и других).

Обоснована актуальность саногенетического подхода к формированию психологической готовности человека к жизнедеятельности в условиях воздействия постоянных стрессоров.

Ключевые слова: эмоциональная устойчивость, функциональные состояния, стресс неуспеха, компьютерное моделирование, “отражённая” (опосредованная) диагностика, психофизиологические механизмы, психосоматические расстройства, стратегии совладания с трудными ситуациями.

Размещено на Allbest.ru