Психологічні особливості підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості підприємницької діяльності

Вступ

Економічна психологія -- наука, яка вивчає економічне мислення, суб'єктивну форму існування й розвитку економічних потреб та інтересів окремої особи, колективу й суспільства, а також аспекти національної свідомості, психології, цілей та ідеалів основних суб'єктів економічної діяльності, які опосередковано впливають на розвиток продуктивних сил. Економічна психологія сформувалася в 60-ті XX ст. у працях західних психологів: Г. Саймона, П. Альбу, Дж. Катона та ін. Вони стверджують, що предметом Економічна психологія є передусім економічна поведінка людини, а "психологічні витрати" повинні зараховуватися до витрат виробництва товарів і послуг. Специфіка економічного мислення працівника певної спеціальності й професії залежить від сфери його діяльності, посади, характеру праці та інших факторів. Найважливіші завдання Економічна психологія: формування в окремого працівника, трудового колективу почуття господаря, а у працездатного населення -- національної економічної ідеї. Почуття господаря можна сформувати насамперед у людини -- власника. Формування національної економічної ідеї залежить від вибору моделі соціально-економічного розвитку країни, отже, від того, які тип і форма власності домінують, від характеру економічної та політичної влади, менталітету народу, панівної в суспільстві ідеології тощо. Предметом вивчення Економічна психологія повинні стати закони становлення, функціонування й розвитку національної економічної свідомості, аналогічні закони, притаманні свідомості населення у сфері безпосереднього виробництва, обміну і споживання. Важливим завданням Економічна психологія є відкриття законів розвитку свідомості (на рівні окремого індивіда, трудового колективу, суспільства) в інших сферах суспільного відтворення. Економічна свідомість, Економічна психологія -- важливі елементи духу народу, його духовності, національного характеру, роль яких у соціально-економічному прогресі суспільства зростає. Економічна психологія як наука формується на межі економічної теорії та психології.

Основні розділи економічної психології

1) Характеристика економічної психології як галузі науки

· Предмет економічної психології

· Об'єкт економічної психології

· Методи економічної психології

2) Історія розвитку економічної психології

3) Уявлення про людину в економічній психології

4) Психологія власності

5) Психологія грошей

6) Психологічні аспекти споживчої поведінки

7) Психологія багатства та бідності

8) Психологічна оцінка якості життя

9) Економічна соціалізація

10) Прийняття економічних рішень

11) Психологія інвестиційної діяльності

12) Психологія домашніх фінансів

13) Психологія підприємництва

14) Психолого-економічні аспекти правопорушень

15) Психологія зайнятості і безробіття

16) Психологічні аспекти макроекономіки

17) Психолого-экономичсекие аспекти податків та оподаткування

18) Диференціальна економічна психологія

19) Проблеми економічної психології в глобальному світі

Підприємництво як особливий тип економічного мислення характеризується сукупністю оригінальних поглядів і підходів до прийняття рішень, які реалізуються в практичній діяльності. Центральну роль тут відіграє особистість підприємця. Підприємництво - це не рід занять, а склад розуму і властивість натури. "Бути підприємцем - означає робити не те, що роблять інші", - вважав І. Шумпетер. "Потрібно мати особливе уявою, даром передбачення, постійно протистояти тиску рутини. Потрібно бути здатним знайти нове і використовувати його можливості. Потрібно вміти ризикувати, переборювати страх і діяти не в залежності від подій і процесів - самому ці процеси визначати".

Підприємцем рухають воля до перемоги, бажання боротьби, особливий, творчий характер його праці. Що стосується інтелекту підприємця то він, на думку І. Шумпетера, сильно обмежений і вибірковий: спрямований на досить вузьке коло явищ, які підприємець вивчає досконально. Обмеженість кругозору не дозволяє підприємцеві порівнювати багато різних варіантів досягнення своєї мети і віддаватися довгим коливанням.

1. Актуальність дослідження проблеми

Щодо актуальності дослідження слід зазначити, що протягом останнього десятиріччя, починаючи з моменту здобуття Україною державної незалежності, на її території інтенсивно відбуваються процеси відродження підприємницької діяльності. Вона поступово стає природною складовою української економіки, що свідчить про її просування до ринкових форм і методів господарювання.

Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників. Однією з неодмінних умов досягнення високої результативності є отримання необхідних знань, уявлень про форми, принципи та сфери підприємницької діяльності. Але окрім знань у сфері економіки, фінансів, менеджменту, права та інших соціально-економічних наук, що допомагають підприємливим особистостям заснувати, організувати та вести господарську діяльність, для успішного розвитку професійної підприємницької діяльності, для глибинного розуміння сутності економічних процесів необхідні й психологічні знання. Адже, як уже зазначалось авторами розділу [9; 14], моделі розроблені в рамках економічних теорій, стають недостатньо адекватними для вирішення багатьох економічних проблем. Причиною є постійна дія так званого «людського фактора». Це обумовило появу нового, самостійного напрямку в економічній психології -- психології підприємницької діяльності. Тому важливим завданням організаційних та економічних психологів є надання психологічної допомоги діючим суб?єктам підприємницької діяльності (підприємцям), що передбачає опанування ними відповідних психотехнологій.

2. Зміст феномена «підприємництво» та основних історичних етапів його розвитку

Аналізуючи зміст феномена «підприємництво» та основні історичні етапи його розвитку, варто насамперед зазначити, що в сучасній науці відсутня єдність в розумінні цього явища. Загальноприйнятої теорії підприємництва поки що не створено, хоча потреба в ній вже давно стала нагального. Основні причини відсутності теорії:

* підприємництво -- порівняно повий феномен;

* це явище, що постійно розвивається, тому воно змінюється навіть в своїх змістовних характеристиках і має глибоку специфіку в різних історичних, економічних та соціокультурних умовах;

* це складне багатоаспектне явище, в якому тісно перетинаються економічні, соціальні та психологічні сторони.

Окрім того, одне з труднощів визначення поняття «підприємництво» полягає також в тому, що це слово є одночасно загальновживаним (побутовим) поняттям і науковим терміном.

Так, у тлумачному словнику «підприємництво» тлумачиться як діяльність, пов?язана зі створенням, підтримкою та розвитком підприємства, «справи», а також з виробництвом товарів і послуг. У свого чергу, підприємливість розглядається як характеристика активної діяльності людини, яка означає, що людина регулярно та успішно досягає своєї мети завдяки винахідливості, кмітливості, вмінню здійснити щось в потрібний момент. Отже, навіть уже в широкому розумінні поняття «підприємництво» та «підприємливість» має певний психологічний зміст. Ефективна підприємницька діяльність вимагає наявність у її суб?єкта певних психологічних якостей, ідентифікація та розвиток яких є, на думку авторів, одним із завдань психології підприємницької діяльності.

Поглибленому розумінню сутності підприємництва як наукового явища може сприяти аналіз основних історичних етапів вивчення цього феномена.

А отже, зазначимо, що процес розвитку теоретичних основ підприємництва формувався внаслідок трьох «хвиль» наукового аналізу підприємництва.

Перша «хвиля» була пов?язана з концентрацією уваги па явищі підприємницького ризику і виникла ще в XVII ст. Вперше поняття «підприємець» (фр. - entrepreneur -- посередник) у науковий обіг запровадив англійський економіст Р. Кантільйон. Він висунув положення про ризики як основної функціональної характеристики підприємництва. Економіст-теоретик вважав, що підприємець -- це будь-який індивід, що вміє передбачати і в якого є бажання прийняти па себе ризик, спрямований у майбутнє, чиї дії характеризуються надією одержати прибуток і водночас готовністю до втрат.

Ж.-Б. Сей мав особистий досвід у сфері бізнесу, і тому відрізнявся образним сприйняттям підприємництва, чого були позбавлені інші класичні економісти. Ж.-Б. Сей говорить про підприємця як про особу, «яка береться за свій рахунок і ризику і на свою користь зробити певний продукт». Згідно з твердженням Ж.-Б. Сея, підприємець -- це людина, яка організує інших людей у рамках виробничої одиниці. Він поставив підприємця в центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло па багатьох теоретиків-економістів.

A. Сміт характеризував підприємця як власника (тобто людину, що самостійно планує, організовує тс чи інше виробництво і розпоряджається його результатами). Власник іде па ризик, що спонукається мотивом одержання прибутку.

Друга «хвиля» пов?язана з виділенням факту інноваційності як найважливішої відмінної риси підприємництва. Основоположником цього напрямку є один з найбільших представників світової економічної думки американець Й. Шумпетер.

Вивчаючи закономірності суспільного прогресу, Й. Шумпетер робить висновок, що рушійною силою економічного розвитку є підприємець, діяльність якого «полягає у створенні і втіленні нових комбінацій». Нові комбінації можуть вивести економічну систему на новий рівень рівноваги, а їх безпосереднім результатом може бути: виготовлення нового, дотепер невідомого споживачу блага; відкриття нових технологій і нових способів комерційного застосування товару; освоєння нових ринків збуту; відкриття нових джерел сировини; проведення реорганізації виробництва (підриви монополії) тощо.

Підхід Й. Шумпетера до визначення підприємця як суб?єкта, що здійснює нові комбінації, означає неможливість тривалий час залишатися таким. З моменту масового впровадження пової комбінації у виробництво особа, яка вперше ЇЇ застосувала, втрачає можливість називатися підприємцем. Таким чином, не існує окремого класу підприємців. Крім того, підприємець, за Й. Шумпстером, не є власником.

Погляд на підприємця як на новатора, вперше запропонований Й. Шумпетером, став своєрідним фундаментом теорії підприємництва.

Поява третьої «хвилі» розвитку теорії підприємництва пов?язана з теоретичними розробками псоавстрійської школи економічного аналізу, найбільш видатними представниками якої були Л. фон Мезес і Ф. Хайєк. Ця «хвиля» відрізняється зосередженням уваги па особливих особистіших якостях підприємця (здатність реагувати на зміни економічної ситуації, самостійність у виборі і прийнятті управлінських рішень) і па ролі підприємця як регулюючого початку в ринковій економічній системі, тобто підприємництво забезпечує рух ринків до етапу рівноваги |26|.

Суб?єкт господарювання, за Л. фон Мезесом, діє в стані невизначеності, його уявлення про ситуацію па ринку недосконалі, а в основі прибутку лежить чисто спекулятивний процес. Однак у масштабах всієї економіки прибутки і збитки взаємно погашаються і встановлюється рівновага.

На думку Ф. Хайєка, підприємництво -- це скоріше характеристика поведінки людини, а не особлива її форма. Мета такої поведінки -- пошук і дослідження нових економічних можливостей.

Значний внесок у розвиток теорії підприємництва зробили представники австро-німецької школи (М. Вебер, В. Зомбарт).

Так, для М. Вебера підприємницька діяльність є втілення раціональності в широкому сенсі слова (ефективність, максимум віддачі від вкладених коштів, вибір найкоротшого шляху до обраної мети й ін.).

B. Зомбарт, розглядаючи мету діяльності підприємця, виділяє головне це сприяння зростанню і процвітанню власної справи. Окрім того, він говорить про збільшення прибутку, яка розглядається як друга мета, яка підлегла головній і необхідна як умова досягнення процвітання своєї фірми. Аналізуючи особисті якості підприємця, В. Зомбарт дійшов висновку про необхідність поєднання в ньому властивостей «завойовника», «організатора», «торговця».

Таким чином, в широкому розумінні підприємництво необхідно розглядати як складний соціально-економічний та соціально-психологічний феномен, специфіка якого визначається історичними та економічними особливостями розвитку підприємницького середовища і своєрідністю психології особистості як основного суб?єкта підприємницької активності.

3. Розуміння підприємництва як типу поведінки та як виду підприємницької діяльності

Що стосується розуміння підприємництва як типу поведінки та діяльності особистості, то слід зазначити, що саме ці два основні підходи існують сьогодні в сучасній науковій літературі.

Перший підхід розглядає підприємництво як особливий тин поведінки підприємництво як поведінка. Під підприємницькою поведінкою розуміється ланцюг послідовно здійснюваних вчинків, які спрямовані на отримання суб?єктивних переваг від різниці між докладеними зусиллями та отриманим результатом в процесі придбання, зберігання матеріальних та духовних цінностей.

Пачковський Ю.Ф., розглядаючи підприємництво як особливий тип поведінки, виділяє наступні її складові:

* особлива чутливість до змій і прагнення щось змінити у своєму житті (елемент ініціативи);

* взяття па себе відповідальності за можливі невдачі і поразки, готовність ризикувати (елемент ризику);

* сприяння реалізації і використанню нових технологічних можливостей шляхом впровадження у життя винаходів та інновацій; організація або реорганізація соціально-економічних механізмів для того, щоб з вигодою використати наявні ресурси і конкретну ситуацію (елемент новаторства);

* самостійність суджень під час прийняття важливих рішень (елемент свободи);

* спрямованість па діяльне перетворення навколишнього світу, побудову нових відносин; вміння випереджати події і вести конкурентну боротьбу (елемент активності).

На думку авторів, вказані елементи відображають специфічні ознаки підприємництва як певного типу поведінки.

У рамках другого підходу підприємництво розглядається як особливий вид людської діяльності -- підприємництво як діяльність. Тобто підприємницька діяльність порівнюється з іншими видами професійної діяльності. При цьому аналізуються їхні спільні ознаки, а також специфічні для цього виду діяльності. Як і будь-яка діяльність людини, суб?єкта соціальної взаємодії, підприємницька діяльність має певну психологічну структуру. Нагадаємо, що структура будь-якої діяльності включає такі елементи: мету, засоби, результат та процес.

Тож можна стверджувати про те, що до психологічної структури підприємницької діяльності входять системи:

* потреб;

* мотивів;

* цілей;

* предметів;

* засобів досягнення цілей;

* Дій;

* результатів.

4. Cутність та основні функції підприємницької діяльності

Стосовно більш детального аналізу змісту та основних функцій підприємницької діяльності варто ще раз уточнити тлумачення таких понять як «підприємництво», «підприємницька діяльність» та «підприємці». Співвідношення даних феноменів може мати такий вигляд.

Підприємництво -- це вид діяльності, тому доцільним є використання поняття «підприємницька діяльність».

Підприємницька діяльність -- самостійна, здійснювана за власною ініціативою, на власний ризик, систематична діяльність, яка спрямована на виробництво товарів, надання послуг та ін. з метою отримання прибутку.

Підприємці -- це особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, виступають суб?єктами цієї діяльності.

Сутність підприємницької діяльності глибше розкривається через її основні функції:

* інноваційну (творчу) -- полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, пов?язаних з господарським ризиком;

* ресурсну -- передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів;

* організаційну -- полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, реклами тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням;

* стимулюючу (мотиваційну) -- зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

5. Значення особистісного потенціалу підприємницької діяльності

Щодо значення особистісного потенціалу підприємницької діяльності варто нагадати, що передумовами розвитку підприємництва є об?єктивні умови в суспільстві та суб?єктивні чинники, тобто якості особистості, які сприяють ефективному виконанню такої діяльності.

Виходячи із значення суб?єктивних факторів у забезпеченні ефективності підприємницької діяльності, можна зробити висновок про те, що одним з головних зав дань психології підприємницької діяльності є аналіз її особистісного потенціалу. Під особистісним потенціалом підприємницької діяльності слід розуміти сукупність психологічних характеристик особистості, які обумовлюють успішність даної діяльності.

Аналіз літератури з цієї проблематики свідчить про недостатню розробку досліджень, спрямованих па вивчення особистісних якостей українських підприємців, їх типології. Тому актуальними для українських психологів є створення психологічного профілю успішного сучасного вітчизняного підприємця, розробка типології підприємців тощо.

Щодо зарубіжних досліджень з цієї проблеми, то узагальнений портрет західного підприємця представлений в роботах А.І. Агеєва. Він включає її себе переважно універсальні психологічні характеристики: (інтелектуальні, комунікативні, вольові якості), а також деякі ділові якості, впливаючи на результати бізнесу у цілому або па його окремі складові (див. табл. 9.1).

Таблиця 1. Особистісний профіль підприємця (за А.І. Агеєвим )

Якості	Прояви якостей
Пошук можливостей та ініціативність	а) бачить і використовує нові або незвичні ділові можливості; 6) діє до того, як його змусять вчиняти обставини
Завзятість і наполегливість	а) готовий до неодноразових зусиль, щоб подолати перешкоду; б) змінює стратегії, щоб досягнути мети
Готовність до ризику	а) віддає перевагу ситуаціям «виклику» або помірного ризику; б) віддає перевагу діям, щоб зменшити ризик або контролювати результат
Орієнтація на ефективність	а) знаходить шляхи робити речі краще, дешевше, швидше; б) прагне досягати досконалості, поліпшувати стандарти ефективності
Залучення до робочих дій, контактів	а) бере на себе відповідальність та готовий на особисті жертви заради виконання роботи; б) береться за справу разом з працівниками або самотужки
Цілеспрямованість	а) чітко висловлює цілі, має довгострокове бачення; б) постійно ставить і корегує короткотермінові завдання
Прагнення бути інформованим	а) особисто збирає інформацію про клієнтів, постачальників, конкурентів; б) використовує особисті і ділові контакти для своєї інформованості
Систематичне планування і спостереження	а) планує, розділяючи основні завдання на підзавдання; б) розробляє або використовує процедури спостереження за виконанням робіт
Здатність переконувати і встановлювати зв?язки	а) використовує обережні стратегії для впливу і переконання людей; б) використовує ділові й особисті контакти як засіб досягнення цілей
Незалежність і самовпевненість	а) прагне до незалежності від правил і контролю інших людей; б) покладається лише на себе у ситуації протистояння відсутності успіху; в) вірить у свою здатність виконувати складні завдання

В зарубіжній літературі розроблено різні класифікації психологічних типів підприємців. Є подібні розробки і в літературі російських авторів.

Наведемо приклад однієї з таких типологій.

1. «Технологічний підприємець» -- переважно екстраверт, орієнтований на повну самореалізацію своїх аналітичних та інтуїтивних здібностей, помірно схильний до влади, уникає підпорядкування, стурбований лише успіхами справи, а не особистою фінансовою винагородою.

2. «Дрібний підприємець» -- оптиміст, відрізняється здатністю витримувати дуже інтенсивне трудове навантаження, порівняно з найманими працівниками, завжди економічно орієнтований.

3. «Масовий підприємець» -- людина, котра розділяє погляди, які існують у суспільній свідомості, що підприємництво -- це спосіб самореалізації кожної людини, яка потребує успіху і хоче перевірити власні здібності в конкурентній боротьбі; гроші для неї --- над усе, свідчення успіху, а не самоціль або засіб завоювання влади.

4. «Стратегічний підприємець» -- віддає перевагу рішенням великомасштабного характеру, які стосуються реорганізації, купівлі-продажу компаній, їх переорієнтації тощо. Для нього характерно діяти своєчасно, обдумано і швидко.

5. «Підприємець-чемпіон» -- розглядає конкурентну боротьбу і бізнес як захоплюючий вид спорту.

6. «Підприємець-новатор» -- винахідник, здатний долати опір своїм ідеям і йти до кіпця, конформіст, схильний довіряти виконавцям і компаньйонам, з переважанням неекономічної мотивації (статусу, суспільного визнання тощо).

7. «Підприємець-посередник» -- діючий на «зовнішньому кордоні» організації. Для нього характерне прагнення до відчуття успіху, схильність до зобов?язань, відчуття власної значущості, економічна мотивація, орієнтація па комерційний результат.

6. Психологічні особливості діяльності вітчизняних підприємців та їх потреба в психологічній підтримці

Було проведене спеціальне дослідження психологічних особливостей українських підприємців, що працюють в сфері торгівельного бізнесу і вивчено їх потреби в психологічній підтримці. У дослідженні взяли участь майже 100 підприємців. Було використано такі методи, як анкетування та інтерв?ю.

На підставі аналізу відповідей на запитання анкети стосовно ціннісно-мотиваційних аспектів підприємницької діяльності учасниками опитування виділено такі найбільш привабливі сторони своєї діяльності: свобода і незалежність у прийнятті рішень, в поточному та стратегічному плануванні своєї діяльності та робочого часу, відсутність контролю -- «сам собі господар» (70,0 % опитаних); прагнення досягнення успіху у своїй власній справі (69,0 %); насичене професійне спілкування, пов?язане з постійним спілкуванням та взаємодією в бізнес-середовищі (50,0 %); можливість отримання вельми високого прибутку (25,0 %). Отримані відповіді свідчать про полімотивоваиість підприємницької діяльності і ламають існуючі в суспільстві стереотипи стосовно того, що отримання високого прибутку є одним з провідних мотивів підприємницької діяльності: Одначе зауважимо той факт, що соціальні мотиви, зокрема «потребу визнання в суспільстві» представлено у незначної кількості опитаних -- лише в 19 %.

Аналізуючи особистістісні якості, чимало опитаних підприємців зазначили, що їм властиві: відповідальність (81,0 %); комунікабельність (62,5 %); вміння піти па компроміс (62,5 %); вміння самостійно приймати рішення (56,0 %); незалежність (56,0 %); розвинена інтуїція (56,0 %). Проте значно менше підприємців зазначили наявність у них таких важливих для підприємницької діяльності якостей, як: уміння ризикувати (44,0 %); лідерські якості (31,0 %); здатність до самоорганізації та організації роботи колективу (31,0 %); вміння доводити почату справу до кінця (19,0 %) тощо. Саме ці особистісні якості підприємці хотіли б розвивати та вдосконалювати для підвищення ефективності підприємницької діяльності.

Що стосується безпосередньо здійснення підприємницької діяльності, то переважна більшість підприємців (від 67,0 до 94,0 %) зазначили, що вони тою чи іншою мірою зазнають ускладнень в реалізації функцій планування, організації та здійснення контролю. Позитивно оцінюючи роль конкурентоздатної команди в забезпеченні успішності підприємницької діяльності (80,0 % опитаних), підприємці засвідчили доволі нечіткі уявлення про сутність команди, її структуру, принципи функціонування та механізми формування. Також 90,0 % підприємців вказали па те, що їх діяльність постійно супроводжується стресовими ситуаціями, а 57,0 % заявили, що не вміють успішно долати їх.

Отримані дані, свідчать про необхідність надання психологічної підтримки підприємцям з боку організаційних психологів.

Це підтверджується також результатами опитування підприємців, серед яких 75,0 % заявили, що вони потребують психологічної підтримки. Пріоритетними напрямками психологічної допомоги підприємцями були названі такі: а) психологічна підтримка у розв?язанні професійних завдань (створення іміджу фірми, проведення тренінгу продаж для підготовки персоналу, підготовка до роботи з «важкими» клієнтами тощо) -- 75,0 %; б) психологічна підтримка діяльності персоналу (відбір та оцінка діяльності персоналу, формування сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі тощо) -- 50,6 %; в) падання індивідуальних психолого-управлінських консультацій для підприємців (визначення стилю вашої підприємницької діяльності, його переваг та обмежень; розробка програми професійного та особистісного вдосконалення; опанування прийомами запобігання та подолання стресу тощо).

Підприємницькі здібності - це талант особливого роду. Психологічний портрет вітчизняних підприємців вказує на їх відмінні від інших людей риси: самостійність, відповідальність, ризик, ініціативність і схильність до новаторства.

Опис особистості підприємця є одним з перших кроків бізнесмена-початківця до підприємницької діяльності. Одним з перших творців психологічного портрета підприємця є Ст. Зомбарт, який стверджував, що дух підприємництва - одна із складових частин капіталістичного духу, поряд з міщанством і бюрократичністю.

Підприємець повинен володіти наступними якостями:

· завойовника (духовна свобода, воля і енергія, завзятість і постійність);

· організатора (здатність правильно оцінювати людей, змушувати їх працювати, координуючи їхні дії);

· торговця (здатність вербувати людей без примусу, збуджувати в них інтерес до своєї продукції, вселяти довіру).

Міщанину потрібні інші якості:

· господарність, пов'язана з раціональним веденням справ, розумною економією і ощадливістю;

· ділова мораль, являемая комерційної солідністю і благонадійністю, вірністю договором і суворим веденням звітності.

Третя складова капіталістичного духу - бюрократія. Риси бюрократа: відданість корпорації, робота заради її прибутку - спосіб особистого кар'єрного просування і благополуччя, колективний інтерес, дисципліна, потреба в чіткій інструкції, наявність закріплених функцій.

Примітно, що при настільки різнобічної характеристики капіталістичного духу Ст. Зомбарт поставив підприємництво на перше місце. Якщо з даної картини усунути підприємця, вийде інший господарський уклад. Тому не дивно, наскільки часто колишні уряди Росії, прагнучи до тоталітаризму, боролися з підприємництвом, усуваючи цим найменшу можливість прояву елементів капіталізму.

У рамках соціально-психологічної теорії депривації (процес скорочення або позбавлення можливості задоволення життєвих потреб індивідів або груп) було встановлено, що вихідці з соціально ущемлених верств населення та національних меншин мають більш високий підприємницький потенціал, ніж представники заможних верств.

До важливим для психологічного портрета підприємця якостей відносяться:

· в інтелектуальному блоці: компетентність, комбінаторний дар, розвинена уява, реальна фантазія, розвинена інтуїція, перспективне мислення;

· у комунікативному блоці: талант координатора зусиль співробітників, здатність і готовність до соціально лояльному спілкування з іншими людьми і в той же час уміння йти проти течії;

· в мотиваційно-вольовий блок: схильність до ризику; внутрішній локус контролю, прагнення боротися і перемагати, потреба в самоактуалізації і суспільному визнанні, переважання мотиву досягнення над мотивом уникнення невдачі.

Підприємець асоціюється з хорошим здоров'ям, невичерпною енергією та оптимізмом. Літературні дані і виконані дослідження доводять лише обов'язкова наявність компонентів, наведених у мотиваційно-вольовий блоці, бо підприємець насамперед діюча фігура, активна, шукаюча. Ці компоненти присутні в його психологічному портреті незалежно від форми підприємництва (виробниче, комерційне, фінансове).

Специфічні особливості підприємця

Визначення підприємництва акцентує увагу на самостійності діяльності, що передбачає вибір, ризик, відповідальність. Дослідження представників малого та середнього бізнесу показали, що у російських підприємців комплекс самостійності і автономності виражений особливо яскраво. Кроскультурні дослідження визначили, що російські підприємці малого та середнього бізнесу більшою мірою відчужені від суспільства і психологічно захищені від соціального несхвалення, ніж, приміром, німецькі. Це пов'язано з розвитком російського підприємництва в умовах незбалансованого ринку, без реальної і послідовної підтримки з боку держави, в соціокультурному середовищі несхвалення, і демонструє відкрите протиставлення бізнесу державі і крайній прояв індивідуалізму.

Західні, а особливо американські, теорії мотивації визнають у якості головного прагнення людини потяг до успіху. Успіх - це удача в досягненні якої-небудь мети, суспільне визнання, хороші результати в роботі. І підприємець, «роблячи» яке-небудь «підприємство», розраховує на його успіх. Сучасні вітчизняні соціологи відзначають складність цього явища і різноманіття умов успіху підприємництва. Він може бути досягнутий внаслідок дії одного або кількох чинників, обставин, причин і бути результатом досить різних форм поведінки. На досягнення підприємницького успіху можуть вплинути:

· просте везіння (випадково опинився в потрібний час в потрібному місці і при цьому зумів не втратити шанс);

· активний пошук «того самого виграшного варіанту» з використанням методу проб і помилок;

· компетентний розрахунок різних комбінацій і вибір оптимального варіанту на основі теоретичних вишукувань;

· отримання і використання у сприятливий час конфіденційної інформації чи іншого виду ресурсу;

· використання власних унікальних здібностей, досвіду, компетентності у якості товару, що дає дохід.

Додамо до цього загальну точку зору російського і американського фахівців у сфері бізнесу на мотиви і набір професійних якостей підприємця.

Мотиви:

· бажання бути господарем своєї долі;

· прагнення подолати відчуження професійної діяльності від іншої, злити роботу і життя воєдино, змінити принцип «працювати, щоб жити» на «жити, щоб працювати»;

· бажання отримувати гідну винагороду за свою працю і значно покращити своє матеріальне становище.

Наведемо якості підприємця, зазначені Б. Карлоф:

· Воліє приймати рішення самостійно.

· Сприйнятливий до нового, націлений на отримання результатів.

· Відкритий для конструктивної критики і похвали.

· Прагне брати активну участь у бізнесі, а тому безмірно щасливий у невеликій організації.

· Любить швидкий розвиток та нововведення.

· В діловому оточенні, при розширенні бізнесу відчуває себе як риба у воді.

· Вкрай вимогливий до себе і до здібностей своїх компаньйонів.

В умовах сучасного постіндустріального суспільства, коли кожен є реальним або потенційним учасником процесів, які суттєво впливають на життя інших людей, а іноді і людства в цілому, коли завдяки досягненням цивілізації будь-яка людина може опинитися в ситуації, де від його поведінки залежить благополуччя або навіть доля багатьох, зростає роль моральності. Підприємці за своїм статусом визначають добробут найманих ними людей і оточуючих організацій, що входять у сферу їх діяльності.

Підприємницький ризик - це небезпека потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів або недоотримання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне їх використання. Підприємницький ризик може бути зрозумілий як втрати: матеріальні, трудові (робочий час, фінанси), збиток здоров'ю і життя, престижу, а також морально-психологічний збиток. Рисами підприємницького ризику, на думку деяких авторів, є суперечливість, альтернативність і невизначеність. Таким чином, заняття підприємництвом завжди пов'язане з ризиком або небезпекою.

Будь-яка людська діяльність, в тому числі підприємницька, має певну структуру. Вона містить цілі - майбутні результати, на досягнення яких спрямована діяльність, потреби, мотиви, що спонукують до діяльності, предмет, видозміна якого можливо для досягнення мети, знання про цей предмет, способи і засоби досягнення цілі, а також умови діяльності.

Відмінні риси підприємництва, спрямовані на отримання прибутку як головної мети, це-самостійність, відповідальність, невизначеність, ризикованість, творчість, новаторство, ініціативність.

Підприємництво - новаторська діяльність людей, що належать до особливої соціальної групи, званої підприємцями, які володіють рідкісними здібностями, що дозволяють нести тягар не тільки відмінних рис цієї діяльності, але і розвивають економіку функцій з метою одержання прибутку.

Оскільки підприємницька діяльність є масовою, пошукова активність стає чинником виживання системи, особливо яскраво виявляється в періоди заборон на її існування. Згідно думку А. Р. Щедровицького, будь-яка діяльність не може зникнути за бажанням окремої людини або групи людей, якщо є об'єктивно існуючої, необхідною для суспільства. Будь-яка система функціонує за своїми законами, традиціями, нормами, які потрібно знати і дотримуватися для досягнення бажаних та суспільно корисних результатів.

Психологічний портрет підприємця виділяє особистісні риси, що відрізняють його від інших людей. Зарубіжні і вітчизняні автори одностайні щодо низки рис, характерних для підприємця. Це творча економічна активність, прийняття ризику, товариськість, прагнення до самореалізації, стресостійкість та ін. Є і ряд відмінностей, що дозволяють виділити особливості вітчизняного підприємця в порівнянні з закордонним. Це слабка включеність в соціум, низька оцінка корисності його діяльності з боку соціуму, невисока оцінка моральних якостей підприємця з боку соціуму і т.п.

Поведінка підприємців

До відкриттів великої важливості можна віднести заяву З. Фрейда про домінуючу роль несвідомого в людській поведінці. Великий психоаналітик вважав, що ця область психіки заповнена витісненими з свідомості людини різного роду незадоволеними бажаннями, переважно сексуального характеру. Накопичуючись, вони набувають величезну силу і прориваються у вигляді агресії, нав'язливих ідей, неординарних вчинків і т.д.

У нашій країні теорія Фрейда з 30-х рр. піддавалася різкій критиці. Аж до 60-х рр. були припинені переклади та публікації робіт з психоаналізу. Незважаючи на це, у тридцяті роки в Грузії знаменита школа психолога-експериментатора Д. Н. Узнадзе використовувала сучасні західні знання з психології несвідомого для створення теорії установки. Лише на початку 70-х рр. ці роботи були переведені на російську мову. В результаті експериментів Д. Н. Узнадзе виявив, що прийнята двухзвенная схема (стимул-реакція), що пояснює поведінку, не зовсім правильна. А саме, між стимулом і реакцією знаходиться деякий освіту, яке було названо установкою.

Класичне визначення установки звучить наступним чином: у разі наявності якої-небудь потреби і ситуації її задоволення у людини виникає установка - стан готовності до здійснення певного поведінкового акту. Узнадзе і його послідовники вважають, що при неодноразовому зіткненні потреби і ситуації установка фіксується. За словами Ш. А. Надирашвили, різноманіття стійких взаємозв'язків індивіда з зовнішнім світом вставлено системою фіксованих вторинних установок, тоді як безпосередня поведінка управляється динамічної первинної, або актуальною, установкою. При цьому всі фіксовані установки знаходяться в області несвідомого, а актуальні - у свідомій сфері, бо їх формування відбувається за обставин, з якими стикається минулий досвід людини.

Вітчизняні дослідники А. Д. Смирнов, В. Ф. Максимов, Д. Н. Акулятко та ін. бачать мотиваційну структуру підприємця так. По-перше, необхідно гостре бажання виділитися, проявити себе, задовольнити здорове честолюбство. По-друге, прагнути до незалежності. По-третє, бажати принести благо суспільству. По-четверте, задовольнити особисті потреби у лідерстві. По-п'яте, проявити потреба у самовираженні, самоактуалізації, яка є відчайдушною боротьбою за безсмертя (за А. Маслоу, Р. Олпорту і К. Роджерсом). Найбільш яскраво виражена така мотивація у творчих людей, і полягає вона в прагненні «залишити після себе слід на землі».

Ні в одній з перерахованих вище мотиваційних структур не зустрічається досить актуальна для російських підприємців мотивація вимушеного заняття цим видом діяльності на шкоду своїм інтересам. Назвемо її вимушеної мотивацією забезпечення себе і своєї сім'ї життєво важливими предметами споживання. Щоб забезпечити реальність втілення у життя будь-якого з перерахованих вище мотивів, необхідний відповідний дохід. У зв'язку з цим В. С. Автономов пише, що досягнення великих прибутків для підприємця є необхідною умовою для задоволення життєвих потреб, а також символом успіху.

Наступним елементом підприємницької діяльності є спосіб і засоби досягнення мети. Під ними розуміються особливі знання, уміння, навички, а також здібності і задатки.

Значна кількість дослідників дотримується думки, що навчити підприємництву не можна. Для цього роду діяльності необхідні особливі здібності. Природного ж передумовою розвитку здібностей є наявність задатків - деяких вроджених анатомо-фізіологічних особливостей мозку і нервової системи. До задаткам, згідно позиції вітчизняного психолога Ст. А. Крутецкого, належать типологічні властивості нервової системи, природні властивості аналізаторів, індивідуальні варіанти функціонування кори головного мозку.

Люди володіють вродженими індивідуальними відмінностями у здібностях. Тому у деяких є переваги в оволодінні певною діяльністю. Задатки визначаються генетичною програмою і проявляються у вигляді здібностей - прижиттєвих утворень, що формують соціальний досвід людини, умови його життя, навчання та виховання.

Твердження, що підприємцем треба народитися, підтверджує наступний факт: за обстеженням, проведеним у США та інших країнах, 50-72% випадків у засновників фірм принаймні один з батьків має вільну професію. Ці цифри значно перевищують показники по іншим видам діяльності. В Гарвардську школу бізнесу, наприклад, приймають людей, що володіють підприємницьким типом особистості за спеціальним тесту Мейерса-Бріггса. У результаті 83% випускників цієї школи залишаються підприємцями не менше 5 років, що суттєво відрізняє їх від тих, хто не має ніякої спеціальної підготовки. Для контрасту - такий приклад: 5500 осіб, які виявили бажання навчатися, але не пройшли тест після закінчення школи бізнесу, лише 28% були здатні організувати власну справу. Якщо навести дані по Росії, за опитуваннями соціологів в Санкт-Петербурзі, підприємництвом хотіли б займатися (про здібності мова не йде) до 12% населення, а в тверській глибинці - менше 1%.

Дж. Долан та О. Лидсей визначають підприємництво як здатність до творчості, підкреслюючи, що створення максимально розвивають творчу активність ситуацій - ключова проблема підприємництва та інноваційних процесів, так само як і досягнення вершин у мистецтві. Аналогічне розуміння ми зустрічаємо у Р. Макконнел і Л. Брю, які вважають, що підприємницькі здібності - це особливого роду людський талант. Здатність розуміється тут як одна з якостей особистості, обнаруживающееся у швидкості, глибині і міцності оволодіння знаннями, вміннями і навичками, які застосовуються в конкретній діяльності.

За твердженням Шумпетера, першим основним якістю підприємця є розвинена інтуїція, що заповнює недолік інформації. Ґрунтовна підготовка, спеціальні знання, здатність до логічного аналізу можуть стати лише джерелом невдач. Друга основна якість - сильна воля, яка допомагає долати не тільки інерцію власного і суспільного мислення, але і опір середовища - традицій, правових і моральних норм і т.п. Нарешті, третім якістю є розвинене уяву, допомагає замислюватися нові комбінації і знижувати ступінь невизначеності, що живе у свідомості кожного підприємця.

Підприємці, за твердженням Б. Карлоф, творчі, винахідливі, енергійні люди. Часто це непересічні особистості, насилу вписуються в адміністративно-корпоративну культуру. Вони можуть будувати кораблі, вчитися грати на піаніно, створювати компанії. Загалом, значення їх для створення і процвітання фірми неможливо переоцінити.

В даний час ні в одній країні світу не існує професії «підприємець», незважаючи на те, що підприємництво як заняття існує. Найпоширенішим серед дослідників підприємництва є думка, що йому практично неможливо навчити.

Є ще два дуже важливих якості підприємця, що відзначаються дослідниками.

Перше - здатність доводити справу до кінця, друге - вміння об'єднати навколо себе людей, сприяють виконанню основних завдань.

Професор кафедри підприємництва в США Р. Хизрич і його колега, професор факультету маркетингу М. Пітерс вважають, що спеціальні курси для підприємців можуть виробити у слухачів, здатних до бізнесу, необхідні вміння і дати потрібні знання. Посилаючись на Р. С. Ронстад, вони призводять 14 найменувань особливих підприємницьких умінь і знань. Ось деякі з них:

· ясне розуміння підприємництва;

· відділення фактів від міфів;

· вміння давати виважені оцінки;

· вміння знаходити нестандартні рішення;

· уміння вести себе і приймати рішення в умовах невизначеності;

· вміння виробляти нові комерційні ідеї;

· вміння оцінювати перспективність нових ідей;

· знання, необхідні для створення нової справи;

· вміння оцінити зовнішню ситуацію;

· вміння оцінювати дії з точки зору етики і моралі;

· вміння укладати угоди, встановлювати контакти, вести переговори;

· уміння отримати належне.

На думку авторів, більшість з перелічених умінь можна виробити у людей, що мають особливі вроджені задатки, що говорить про необхідність первинного відбору на курси підприємців.

Залишається з'ясувати, які саме задатки сприяють прояву підприємницьких здібностей, і тоді може з'явитися унікальна можливість виявляти схильних до підприємництва з раннього дитинства.

Отже, з'ясовано ще одне розуміння підприємництва як здатності, а також необхідність знаходити людей, що володіють цим рідкісним даром. Щоб людина проявив себе як талановитий підприємець, що приносить користь суспільству, недостатньо мати рідкісні здібності і певні мотивації. Необхідні сприятливі умови, які, як живильне середовище, виховають з підприємницьких насіння зрілі і соковиті плоди економічного добробуту.

Р. Рейг розкрив секрет почесності підприємництва в Америці. Він пише, що не існує суперечностей між підприємницької і громадянською культурою. Вони можуть успішно поєднуватися. Там, де цей синтез є, підприємницька активність облагороджується. Якщо державні погляди на методи вирішення економічних проблем сумісні з підприємницькими інтересами, це забезпечує якісний і кількісний підйом підприємництва. У результаті бізнесмен в США - це національний герой і приклад для наслідування.

На думку А. В. Агеєва, неминучим атрибутом будь-яких структурних зрушень, створення нових i росту існуючих виробництв є новаторство. Він дає таку інтерпретацію підприємницької діяльності: підприємництво - новаторська економічна діяльність, де новаторство полягає в комбінуванні виробничих факторів або, іншими словами, у створенні, зміні або розвитку організаційних структур з метою відкриття або зростання виробництва тих або інших товарів або послуг.

Новаторство часто йде «рука об руку» з творчістю і винахідництвом. Щоб створити що-небудь нове, навіть у вигляді ідеї, необхідно мислити певним чином. Далеко не кожному дано на основі минулих знань сконструювати принципово нову ідею, а потім за допомогою особливих здібностей розрубати стереотипи суспільного мислення і втілити цю ідею в життя. С. В. Кретов визначає підприємництво як спосіб мислення ініціативного людини, швидко мобілізуючого наявні ресурси на організацію виробництва в який-небудь надприбутковою сфері чи галузі.

Фахівці, що вивчають психологічні особливості сучасних українських підприємців відзначають у них набір далеко не оптимальних особистісних якостей, які, тим не менш, дозволяють їм вести свій бізнес з урахуванням вітчизняних економічних і соціальних реалій:

Ш раціоналістичність - прагнення все прорахувати, передбачити і врахувати;

Ш недовірливість - сприйняття світу як ненадійного, часто прямо ворожого, що призводить до прагнення посилити контроль за всім, також підозріливість стосовно своїх працівників і партнерів по бізнесу;

Ш агресивність - схильність до вирішення проблем силовимі методами замість пошуку компромісів, а також схильність до афектних спалахів у взаємовідносинах з персоналом;

Ш авторитарність - переважання домінуючого стилю керівництва, нетерпимість до критики чи свободи думок.

Дж. Стівенс виділив ряд особистісних якостей характеру, які заважають людині гармонійно і успішно жити і діяти. Він назвав їх «драконами» й показав, що особистісні особливості можуть бути як корисними, так і шкідливими для людини. До числа цих рис Стівенс, зокрема, відніс:

Ш зарозумілість, в основі якої може ховатися страх перед власною незахищеністю, негативними оцінками, або завищене уявлення про власну значущість.

Ш нетерплячість, яка проявляється в страхові втратити час. Люди, заражені подібним страхом, постійно перебувають у стані стресу, намагаються здобути максимум за короткий проміжок часу і живуть мріями про майбутнє, не вміючи жити в сьогоденні. Зовнішніми проявами поведінки таких людей буде легка збудливість, грубість, дратівливість, запальність і поспішність у рішеннях. Внутрішніми проявами будуть неспокій, схильність до паніки, дратівливість і примхливість.

Ш жадібність. Зовні вона виявляється в егоїзмі, скнарості, схильності до гендлярства і заздрості до чужого багатства, а на внутрішньому рівні - в почутті обділеності й ненаситності.

Зовсім позбутися цих рис характеру неможливо, але їх можна «приручити» і використовувати на благо собі і людям.

Слід зазначити, що крім власне особистісних якостей, підприємець повинен володіти набором специфічних знань, умінь і навичок в тій області, в якій він працює. Зрозуміло, що для успішного ведення фінансових операцій підприємець повинен володіти хоча б мінімальним набором знань у фінансово-кредитній сфері та бухгалтерському обліку, а людина, яка вирішила організувати виробництво меблів повинна мати мінімальну технічне освіту. Тим не менше, ці обмеження не є визначальними.

Часто бувало так, що підприємець отримував спеціальні знання та вміння вже в ході розвитку свого бізнесу, а на перших його етапах він діяв або інтуїтивно, або за допомогою залучених фахівців. Головне тут - бажання вчитися і підвищувати свою кваліфікацію з метою вдосконалення свого бізнесу, а таке бажання належить уже до особистісних якостей (допитливості, наполегливості, амбітності).

економічний психологія підприємницький діяльність

Висновок

Таким чином, можна зробити висновок про те, що підприємницькою діяльністю в торгівлі займаються незалежні, самостійні люди, які прагнуть досягти особистісного успіху, реалізувати та ствердити себе. Підприємництво розглядається як діяльність, визначена її структура, виділено основні риси та громадські функції. Це дозволяє дати визначення підприємництва з точки зору діяльності. Підприємництво - це новаторська діяльність людей, що належать до особливої соціальної групи, що називаються підприємцями, що володіють рідкісними здібностями, які дозволяють нести тягар відмінних рис цієї діяльності і розвивають економіку функцій з метою одержання прибутку. А для підвищення ефективності своєї роботи підприємцям необхідно розвивати певні особистісні якості та вдосконалювати багато психологічних складових підприємницької діяльності. Допомогти вирішити ці завдання підприємцям можуть організаційні психологи, використовуючи діагностичний та корекційно-розвивальний компоненти даної технології.

Список використаної літератури

1. Багієв, Г.Л. Організація підприємницької діяльності. Навчальний посібник Г.Л. Багієв, О.М. Асаул; під загальною ред. проф. Г. Л. Багієва. - СПб.: Вид-во С.-Петерб.гос.ун-та економіки і фінансів, 2004. - 233 с.

2. Дафт Р. Організації. Підручник для психологів та економістів. - Спб.: Прайм-Еврознак, 2004. - 352 с.

3. Занковського О.М. Організаційна психологія .- М.: Флінта: МПСІ, 2000. - 648 с.

4. З.Е. Скринник Психологія ділового успіху та підприємницької діяльності. Конспект лекцій / Львів, 2010 - 239 с.

Размещено на Allbest.ur