Фактор часу в "психологічному профілі" керівника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Фактор часу в “психологічному профілі” керівника

Молдаванова Аліса Володимирівна

Одеса - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі диференціальної і експериментальної психології ІМЕМ Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: Доктор психологічних наук, професор Цуканов Борис Йосипович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри диференціальної і експериментальної психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Лушин Павло Володимирович Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри психології.

кандидат психологічних наук Багмет Інна Михайлівна, Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського, в.о. доцента кафедри теоретичної та прикладної психології.

Провідна установа: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Коробіцина М.Б.

Анотація

часовий керівник психіка

Молдаванова А.В. Фактор часу в “психологічному профілі” керівника. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Одеський національний університет, Одеса, 2004.

В роботі досліджені особливості опосередкованого відношення керівників до часу за чотирма основними параметрами: часова перспектива, суб'єктивна швидкість плину часу, особливе ставлення до нього, як до суб'єктивної реальності і цінності, а також вміння практично розпоряджатись часом (планувати, розподіляти, використовувати). Ці особливості досліджені з урахуванням механізмів безпосереднього переживання часу керівниками: метрики та топології часу в їх психіці.

Проведено локалізацію та визначено місце суб'єктів-керівників на шкалі суцільного спектру “-типів”. Встановлено і описано залежність рівня успішності суб'єкта в керівній діяльності від особливостей його опосередкованого відношення до часу.

В дисертації також визначається особлива роль фактора часу в умовно прийнятому “психологічному профілі” керівника і описується, як саме, важливі для нього якості, які складають основу “профілю”, пов'язані з фактором часу. Встановлений і обґрунтований оптимальний рівень прояву цих якостей у керівників. Доведено, що цей рівень є узгодженим з особливостями опосередкованого відношення керівників до часу.

Встановлено також оптимальний для менеджерів рівень мотивації досягнень і показано, як саме він узгоджений з часовими властивостями їх психіки.

Ключові слова: “психологічний профіль”, особливості опосередкованого відношення до часу, безпосереднє переживання часу, часові властивості психіки, “-тип”, часова перспектива, мотивація досягнень.

Аннотация

Молдаванова А.В. Фактор времени в “психологическом профиле” руководителя. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01. - общая психология, история психологии. - Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 2004.

В работе исследуются особенности опосредованного отношения руководителей ко времени по четырем основным параметрам: временная перспектива, субъективная скорость течения времени, особенное отношение ко времени, как к субъективной реальности и ценности, а также умение практически распоряжаться временем (планировать, распределять, использовать). Эти особенности исследованы с учетом механизмов непосредственного переживания времени руководителями: метрики и топологии времени в их психике.

Проведена локализация и определено место субъектов-руководителей на шкале сплошного спектра “-типов”. Установлена и описана зависимость уровня успешности субъекта в управленческой деятельности от особенностей его опосредованного отношение к времени. Кроме того, показана связь между местом локализации руководителя на шкале “-типов” и предпочитаемой стратегией принятия решений, а также стилем осуществления управленческой деятельности.

В диссертации также определена особая роль фактора времени в условно принятом “психологическом профиле” руководителя и описано, как именно важные для него качества, которые составляют основу “профиля”, связаны с фактором времени. Установлен и объяснен оптимальный уровень проявления этих качеств у руководителей. Доказано, что этот уровень согласован особенностями опосредованного отношения руководителей ко времени.

Также установлен оптимальный для менеджеров уровень мотивации достижения и показано, как именно он согласован с временными свойствами их психики.

Таким образом, существенно дополнены теоретико-методологические основы психологии управления с учетом психологии времени, разработан принцип дифференциации потенциальных руководителей, исходя из их личностных качеств и особенностей опосредованного отношения ко времени. Полученные результаты позволяют существенно пересмотреть ряд предыдущих научных положений, которые сложились в сфере исследования феномена успешного управления.

Разработанный опросник для исследования опосредованного отношения руководителей ко времени, вместе с методом хронометрической пробы, позволяет осуществлять диагностику менеджерской пригодности и выделять из претендентов потенциально успешных руководителей. Результаты исследования могут быть использованы в обучающих курсах и спецкурсах по теории менеджмента и психологии управления. Они также нашли практическое применение в управленческом консультировании, диагностике, повышении квалификации, переобучении руководителей, проведении тренингов и семинаров по управлению временем.

Ключевые слова: “психологический профиль”, особенности опосредованного отношения ко времени, непосредственное переживание времени, временные свойства психики, “-тип”, временная перспектива, мотивация достижения.

Annotation

Moldavanova A.V. Time Factor in the “Psychological Profile” of a Manager. - Manuscript.

Dissertation to gain the Candidate degree in psychological sciences, specialty 19.00.01 - General Psychology, the History of Psychology. - Odesa National Mechnikov University. - Odesa, 2004.

The dissertation contains the research of managers' peculiarities of the determined attitude towards time based on four parameters: the time perspective, subjective rate of time flow, the special treatment of time as subjective reality and special value, and the ability to use time in practice (to plan, to allocate and to use it). We study these peculiarities considering the mechanisms of the immediate experiencing of time by managers: metrics and topology of time in their psyche.

We have done the localization and determined the place of managers-subjects on the scale of the continuous spectrum of “-types”. The cause-effect connection between the level of subject's success in management and his/her peculiarities of the determined attitude towards time has been determined and described.

The special role of the time factor in the conventionally determined “psychological profile” of a manager is determined in the dissertation. It is also described, how the important manager's qualities (included in the “profile”) are connected with the time factor. We have determined and explained the optimal level of these managers' qualities, which is based on their special determined attitude towards time.

The most optimal level of achievement motivation is determined for managers. It is explained how this level is connected with the time peculiarities of managers' psyche.

Key words: “psychological profile”, peculiarities of the determined attitude towards time, the immediate experiencing of time, time peculiarities of the psyche, “-type”, the time perspective, achievement motivation.

1. Загальна характеристика роботи

З теорії менеджменту відомо, що якість управління підприємством та колективом безпосередньо залежить від особистісних якостей керівників та їх управлінської обдарованості. Саме людський фактор є вирішальним в управлінні, бо від того, наскільки якісно здійснюється керівництво, і залежить стабільність прибутку фірми, існування та розвиток підприємства в цілому, а також здатність впоратись із зовнішніми змінами та ризиками. І тут перед дослідниками постає дуже важливе запитання: чим саме визначається цей хист керівника і чи можна його розвивати, формувати, виховувати. Особливо актуальним є це питання для країн з перехідною економікою, які знаходяться на стадії розвитку, зокрема для України, бо розвиток цих держав та його ефективність і визначається керівниками: лідерами економічної, політичної та соціально-громадської сфер.

Сучасна психологія управління більше зосередилась на визначенні саме того, якими якостями повинна бути наділена людина, аби досягти успіху в сфері менеджменту. Для психології управління дуже суттєвим є розподіл факторів успішності на більш та менш важливі, а також виокремлення тих факторів, які є приоритетними для менеджерів. Чисельні рекомендації та вимоги до особистості керівника та його знань, умінь, навичок накопичуються нескінченно. З цього різноманіття так і не зрозуміло, які саме з них є найбільш важливі для дійсно успішного керівника.

Актуальність дослідження. Дослідження психологічних передумов успішності керівників є предметом та одним із найважливіших завдань психології управління. Існує велика кількість різних психологічних теорій та поглядів на те, якими якостями повинна бути наділена людина, щоб стати успішним керівником. Значну увагу цій проблемі приділяли закордонні автори, які досліджували особистість менеджера в ринкових умовах (Т. Коно, А. Моріта, Р. Стюарт, Л. Якокка, П. Друкер, Р. Фішер, Ф. Тейлор, А. Слоун, Т. Петерс та інші). В психології радянського періоду, не зважаючи на те, що економіка була командно-адміністративною, також досліджували фактори успішності керівників, які ґрунтувалися на морально-політичних якостях особистості (Ф.Ф. Анаупу, Годунов А.А., Ємишин П.С.). Із змінами ринкових умов та політичної ситуації, в Україні та Росії також знайшли поширення дослідження факторів та передумов успішності керівників, які працюють в різних сферах (Чирикова А.Е., Швалб Ю.М., Данчева О.В, Каганець І., Канюка Г.С., Коломінський Н.Л., Шкурко Я.І., Кошинець О.Ю., Карамушка Л.М., Афанасенко В.С., Галчанський А.Ю., Трофімов А.Ю., Возняк Л.С., Юркевич Г.Й.).

Виокремленою знаходиться низка досліджень, в яких емпірично визначається роль фактору часу в діяльності успішних менеджерів. Так, в дослідженнях Л. Зайверт, П. Друкер, Г. Алдер, Х. Сильва, Р. Стоун, Л. Якокка підкреслюється особливе вміння керівників розпоряджатися часом, планувати його та використовувати найкращим чином. Загальні психологічні потенції до планування часу та різні часові режими поведінки суб'єктів, в тому числі і суб'єктів керівної діяльності, досліджувались К.А. Абульхановою-Славською, В.І. Ковальовим, В.Ф. Серенковою, Т.Н. Березиною, Н.Ю. Григоровською, Л.Ю. Кубліцкене. В цих дослідженнях піднімалось питання про загальні особливості типового відображення часу, відношення до нього та часової перспективи.

Проте, не зважаючи на кількість перелічених досліджень, вони виявились вкрай неузгодженими між собою щодо чітко побудованого профілю успішного керівника. Що стосується фактора часу, то значна частина дослідників лише на рівні емпіричного досвіду підкреслювала його значення в діяльності менеджерів. Цілеспрямовані дослідження ролі та місця фактора часу в “психологічному профілі” керівника не проводились. Ця проблема залишається, практично, відкритою і потребує суттєвого доповнення. Крім того, в психології управління не існує відповідних методів часової діагностики менеджерів та визначення їх професійного потенціалу за найсуттєвішим фактором - фактором часу. Тому обране дослідження є актуальним, бо воно спрямоване на вирішення означеного кола питань.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана за темою основних науково-дослідних робіт “Психологія часу” (№ держреєстрації 0104U000498) Наукового центру психології часу Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Автором досліджувалася своєрідність часової організації психіки суб'єктів-керівників.

Мета дослідження полягає у визначенні ролі та місця фактора часу в “психологічному профілі” керівника. Завдання дослідження:

шляхом критичного аналізу відповідних літературних джерел, визначити найбільш важливі властивості та якості, покладені в основу “психологічного профілю” керівника;

з'ясувати значущість і вагомість фактора часу з емпіричного опису діяльності менеджерів;

визначити основні параметри опосередкованого відношення суб'єкта до часу та розробити відповідний інструментарій для їх дослідження.

визначити своєрідність опосередкованого відношення до часу у суб'єктів-керівників та визначити їх місце серед типологічних груп;

побудувати “психологічний профіль” керівника з урахуванням фактора часу та провести його практичну верифікацію.

Об'єктом дослідження обрано фактор часу в “психологічному профілі” керівників.

Предметом дослідження є особливості часової організації психіки керівника та своєрідність його часових властивостей і якостей.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань методом критичного аналізу було вилучено низку психологічних якостей, які об'єднано в умовний “психологічний профіль” керівника. Також були вилучені найсуттєвіші ознаки опосередкованого відношення до часу та вміння ним розпоряджатись у відомих менеджерів. Для вивчення диференційованого та опосередкованого відношення до часу у свідомих індивідів, був спеціально розроблений опитувальник (Молдаванова А.В., Цуканов Б.Й.), який був верифікований на репрезентативній рандомізованій вибірці та на вибірці суб'єктів-керівників. На обох вибірках використовувався експериментальний метод хронометричної проби для з'ясування метрики безпосереднього переживання часу суб'єктами. Поряд з перерахованими методами використовувався тест Елерса для з'ясування рівня мотивації досягнень у керівників, суб'єктивне шкалювання успішності їх діяльності на керівних посадах та суб'єктивне шкалювання ступеню виразності якостей, які складають їх “психологічний профіль”. Враховувались також мимовільні реакції та висловлювання піддослідних під час роботи з опитувальником та проведення хронометричної проби. В окремих випадках використовувався метод бесіди та самозвіту піддослідних.

Всього в різних дослідницьких завданнях взяли участь 344 особи (з них 111 керівників різного рівня).

Наукова новизна одержаних результатів:

Вперше встановлено своєрідність часової організації психіки суб'єкта-керівника.

Вперше показано, що за рівнем безпосереднього переживання часу суб'єкт-керівник локалізується в зоні рівноважного типу.

Вперше встановлено, що на рівні опосередкованого відношення до часу, за своєю часовою перспективою суб'єкт-керівник спрямований в теперішнє.

Доведено, що якості “психологічного профілю” керівника відповідно узгоджені з часовою організацією його психіки.

Встановлено, що особливості часової організації суб'єкта-керівника узгоджені з його оптимальним рівнем мотивації досягнень.

Встановлені відмінності в прийнятті рішень керівниками в залежності від особливостей часової організації їх психіки.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується тим, що в дослідженні на різних контингентах суб'єктів-піддослідних було виявлено та встановлено своєрідність організації часу в їх психіці за механізмами безпосереднього переживання та на рівні опосередкованого відношення. Саме порівняння суб'єктів з рандомізованої вибірки, які за власною одиницею часу були віднесені до рівноважних, з суб'єктами вибірки, в яку ввійшли керівники різних рівнів, дає підстави верифікувати останніх, як приналежних до рівноважної групи.

Порівняння результатів, одержаних з допомогою опитувальника, теж показало ідентичність опосередкованого відношення до часу, як у групі рівноважних з рандомізованої вибірки, так і в групах керівників. Встановлена реальна приналежність суб'єкта-керівника до рівноважного типу, зі своєрідною часовою організацією, склала підґрунтя для перевірки достовірності результатів дослідження на практиці. Так, випадково вилучені суб'єкти-керівники за своєю часовою організацією теж виявилися у межах рівноважного типу.

Наукове значення роботи полягає у суттєвому доповненні теоретичних основ психології менеджменту з урахуванням законів психології часу, а також у розробці принципів диференціації потенційних керівників за їх особистісними якостями та особливостями опосередкованого відношення до часу. Визначається та доводиться пріоритетність цього фактору в щоденній діяльності керівників, а також чітко встановлюється локалізація типу “менеджер” на шкалі суцільного спектру “- типів”. Отримані результати дозволяють суттєво переглянути низку попередніх наукових положень, які склалися в сфері досліджень успішного керівництва.

Практичне значення дослідження. Розроблений нами опитувальник для дослідження особливостей опосередкованого відношення керівників до часу разом із методом хронометричної проби дозволяють проводити діагностику менеджерської придатності і виділяти з претендентів потенційних керівників. Результати дослідження можуть знайти використання в навчальних курсах та спецкурсах з теорії менеджменту та психології управління.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені та використовуються в навчальній та консультативній діяльності Інституту післядипломної освіти керівників водного транспорту (м. Одеса) та консалтингової фірми “АНТ” (м. Кіровоград). Особливості відношення суб'єкта до часу враховуються при формуванні відповідних програм професійної підготовки чи перепідготовки працюючих менеджерів, а також тих, хто вирішив стати підприємцем та започаткувати власну справу. Акти впровадження додаються.

Апробація роботи. Матеріали дисертаційного дослідження викладено на Третіх, Четвертих та П'ятих Міжнародних психологічних читаннях (Харків, 1999, 2002, 2003), на Конференції “Психологічні засади розвивальної освіти” (Інститут психології АПН України ім. Г.С. Костюка, Київ, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-психологічні проблеми удосконалення управлінської діяльності”, (МАУП, Київ, 2001), засіданні секції психології в Одеському будинку вчених (вересень, 2003 року), а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (протягом 2000-2003 років).

Основний зміст дисертації викладено у восьми друкованих роботах автора, з них сім - у фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація має обсяг 189 сторінок і складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і п'яти додатків. Ілюстративний матеріал поданий у 2 таблицях, 1 фото та 17 рисунках.

Список використаних джерел включає 183 найменування, з них 41 іноземною мовою.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність та рівень дослідження обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання роботи, методи дослідження, обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, розкрито наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про апробацію результатів та структуру роботи.

У першому розділі “Аналіз досліджень “психологічного профілю” керівника“ шляхом аналізу відповідної зарубіжної та вітчизняної літератури з менеджменту та наявної літератури з психології управління, розкрито психологічний зміст понять “підприємець”, “бізнесмен”, “менеджер”, визначено їх основні відмінності та спільні риси. Крім того, в розділі наведено перелік основних функцій і якостей керівника та описано основні професійні вимоги до нього. Ці якості умовно поєднано в так званий “психологічний профіль” менеджера. До профілю віднесено найбільш суттєві риси, що згадуються та описуються багатьма дослідниками (Ф.Ф. Анаупу, Годунов А.А., Ємишин П.С., Чирикова А.Е., Швалб Ю.М., Данчева О.В, Каганець І., Канюка Г.С., Коломінський Н.Л., Шкурко Я.І., Кошинець О.Ю., Карамушка Л.М., Афанасенко В.С., Галчанський А.Ю., Трофімов А.Ю., Возняк Л.С., Юркевич Г.Й., Т.Коно, А.Моріта, Р. Стюарт, Л. Якокка, П. Друкер, А. Маслоу, Р. Фішер, Ф. Тейлор, А. Слоун, Т. Петерс та інші).

З аналізу цих досліджень виходить, що існують певні якості, які є властивими для менеджера, як такого, не залежно від того, до якої культури чи до якого суспільства він належить: цілеспрямованість, рішучість, спритність, гнучкість поведінки, готовність ризикувати, впевненість в собі, конкурентноздатність, енергійність, прагнення до успіху, вміння спілкуватися, ініціативність та вміння подобатись людям. Але існує багато розбіжностей щодо того, які з цих якостей є основними, а які другорядними. І, до того ж, попередниками не вивчалось, яким має бути оптимальний рівень прояву цих якостей в успішних керівників.

В дослідженнях приділялася увага фактору часу в діяльності керівника (Л. Зайверт, П. Друкер, Г. Алдер, Х. Сильва, Р. Стоун, Л. Якокка, К.А. Абульханова-Славська, В.І. Ковальов, В.Ф. Серенкова, Т.Н. Березина, Н.Ю. Григоровська, Л.Ю. Кубліцкене). Вони зводилися до підкреслення важливості вміння планувати час та ефективно його використовувати. Вважалося, що ефективно працюючий менеджер повинен вміти “володіти” часом. Проте за межами поля зору дослідників залишалася сама специфічність фактору часу в структурі “психологічного профілю” менеджера і те, що саме складає психологічну основу вміння керівників, які працюють ефективно, володіти часом. Питання про роль і місце фактору часу в “психологічному профілі” керівника залишилося невивченим тому, що розділи психології управління та психології часу знаходяться в різних площинах. Ця проблема потребує належного вирішення.

Окремі дослідники намагались виявити, якими є і якими повинні бути особливості мотиваційної сфери керівників. Особливе значення приділялось мотивації досягнень. Проте, у дослідженнях не визначалось, яким саме повинен бути рівень цієї мотивації для того, аби менеджер міг успішно здійснювати свою діяльність. Також невизначеним є місце мотивації досягнень в “психологічному профілі” керівника.

В підсумку до розділу зроблено висновки про необхідність дослідити особливості опосередкованого відношення керівників до часу, побудувати більш узагальнений “психологічний профіль” керівника та визначити роль фактору часу в його структурі. Це й склало основні завдання дисертаційного дослідження.

У другому розділі роботи - “Диференціація опосередкованого відношення суб'єктів до часу” описані два рівні відображення часу в психіці суб'єкта (опосередковане відношення та безпосереднє переживання), виділені та описані основні параметри опосередкованого відношення до часу та подано їх аналіз, а також здійснено диференціацію опосередкованого відношення до часу в типологічних групах суцільного спектру “-типів”.

Аналіз досліджень в межах психології часу (Фресс П., Елькін Д.Г., Рубінштейн С.Л.) показав, що час переживається суб'єктом як реальність на двох рівнях: безпосереднє переживання та опосередковане відношення до часу у вигляді понять.

Опосередковане відношення до часу є характерним лише для людини, бо воно виникає в онтогенезі завдяки соціальному досвіду та мові, яка є інструментом для оцінки проміжків часу, які безпосередньо переживаються. Аналіз літературних джерел засвідчив, що часова організація психіки свідомих індивідів проявляється на рівні опосередкованого відношення до часової перспективи (минуле, теперішнє, майбутнє) та в суб'єктивній оцінці плинності часу, які і складають основу діяльності та поведінки людини.

В той час, як більшість дослідників опосередкованого відношення до часу (К.А. Абульханова-Славська, В.І. Ковальов, В.Ф. Серенкова, Т.Н. Березина, Н.Ю. Григоровська, Л.Ю. Кубліцкене та інші) не брали до уваги іншого рівня - безпосереднього переживання часу - і описували ті часові закономірності, які проявляють себе в діяльності, не розкриваючи їх психологічну основу. В інших дослідженнях (Б.Й. Цуканов) було встановлено, що особливості опосередкованого відношення до часу будуються в онтогенезі на основі безпосереднього переживання і закінчують своє формування у свідомих індивідів у віці 20-25 років.

Для вивчення особливостей опосередкованого відношення до часу було спеціально розроблено опитувальник з 57 тверджень (Молдаванова А.В., Цуканов Б.Й.), в якому закладені основні параметри цього відношення:

Часова перспектива суб'єкта.

Оцінка суб'єктивної швидкості плину часу.

Розуміння та оцінка часу суб'єктом, як цінності.

Практичне ставлення до часу та його використання суб'єктом.

Для відображення кожного з чотирьох параметрів опосередкованого відношення були розроблені твердження, які відображають найбільш узагальнені ставлення людей до власного часу. При цьому, в кожній групі були виділені основні (базові), другорядні (менш важливі) та фонові твердження в залежності від того, наскільки чітко вони відображають той чи інший параметр опосередкованого відношення до часу. Опитувальник проходив апробацію на репрезентативній рандомізованій вибірці з 107 осіб у віці 20-25 років.

Для поглибленого аналізу взаємозв'язку між особливостями опосередкованого відношення до часу та механізмом його безпосереднього переживання, індивідів з рандомізованої вибірки, відповідно до їх “-типів”, було розподілено на п'ять типологічних груп (холероїдна, сангвіноїдна, рівноважна, меланхолоїдна та флегматоїдна) за допомогою метода хронометричної проби (Цуканов Б.Й.). В рандомізованій репрезентативній вибірці в межах чотирьох типологічних груп індивідів виявлені диференційовані особливості опосередкованого відношення до часу. При цьому, у представників рівноважної групи (0,86 с 0,94 с) виявлено здатність найбільш диференційовано відображати власний час, що дозволяє їм оптимально оперувати ним, ефективно його використовувати і практично розпоряджатися. Принципово відмінною особливістю відношення до часу рівноважного типу є векторизація його на теперішнє та незначний (помірний) суб'єктивний дефіцит часу.

Встановлені нами “часові” властивості в певній мірі були відзначені іншими дослідниками щодо суб'єктів, здатних виконувати функції керівників (В.Ф. Серенкова, Н.Ю. Григоровська, Л.Ю. Кубліцкене та інші). Тому було зроблено припущення, що саме в групі суб'єктів рівноважного типу слід очікувати локалізацію індивідів, які обрали для себе діяльність керівника. Відповідно було сформульоване наступне завдання: перевірити місцезнаходження керівників різних рівнів у суцільному спектрі “-типів” і дослідити особливостей їх опосередкованого відношення до часу.

У третьому розділі “Особливості відношення до часу у керівників з різним рівнем успішності“ досліджувалися особливості опосередкованого відношення до часу в групах найуспішніших та середньо успішних керівників, фіксувалася локалізація менеджерів на шкалі суцільного спектру “-типів” та проводилася тонка диференціація особливостей опосередкованого відношення до часу в залежності від місця суб'єкта на цій шкалі.

Для дослідження було відібрано групу суб'єктів, які вже працюють на керівних посадах різного рівня управління і представляють різні за напрямком роботи та формою власності організації. За критерій відбору приймалася наявність стажу керівної роботи, тобто наявність досвіду успішного керівництва організацією протягом не менше двох років. Для участі в дослідженні були запрошені менеджери різних категорій: керівники державних структур та неурядових організацій, менеджери бізнес сфери, а також менеджери підприємств змішаної форми власності та приватні підприємці. Керівникам пропонувалося за шкалою з семи балів суб'єктивно оцінити успішність своєї діяльності. Вибірку було розділено на групи відповідно до рівня суб'єктивної успішності діяльності менеджерів: найуспішніші (6-7 балів), середньо успішні (3-5) та найменш успішні (1-2 бали). В групі найменш успішних виявилися так звані “випадкові” керівники, дані яких не було враховано в загальному дослідженні. З вибірки (61 особа) до подальшого дослідження були залучені 54 особи.

За допомогою розробленого опитувальника були вивчені особливості опосередкованого відношення до часу найуспішніших та середньо успішних керівників. Встановлено, що за опосередкованим відношенням до часу суб'єкти, які обрали в своєму житті діяльність керівника, вирізняються в особливу групу з виразним практичним ставленням до часу; вмінням його цінувати, розподіляти і використовувати. При цьому, рівень успішності керівники відрізняється в залежності від структурованості особливостей опосередкованого відношення до часу.

Порівняння менеджерів з індивідами, які відносяться до різних типологічних груп з рандомізованої вибірки, показало, що час у психіці менеджерів на рівні опосередкованого відношення структурований ідентично індивідам рівноважного типу з чіткою орієнтацією в теперішнє та незначним суб'єктивним дефіцитом плинності часу (рис. 1).

З відібраними керівниками проводилася бесіда, під час якої вони розповідали про свою діяльність на займаній посаді та наводили приклади її успішності. У 15 найуспішніших керівників були визначені “-типи” за допомогою хронометричної проби. Для кожного відібраного керівника результати хронометрування аналізувалися разом із заповненим раніше опитувальником опосередкованого відношення до часу. У відібраних успішних керівників індивідуальні одиниці часу розташувалися в межах: 0,86с0,94с. Таким чином, за “-типом” успішний суб'єкт-керівник (менеджер) чітко локалізується в межах рівноважного типу, а ступінь успішності діяльності керівника, його вміння розпоряджатися часом, планувати та цінувати час знаходяться у відповідній залежності від ступеню наближення до “ідеального” рівноважного типу. Далі було проведено тонку диференціацію особливостей опосередкованого відношення до часу керівників, які знаходяться з різних сторін від “ідеального” рівноважного типу. Вона показала, що мають місце певні відмінності у цьому відношенні в залежності від “-типу” керівника. У менеджерів, які пройшли хронометричну пробу, встановлені різні тенденції оперування своїм часом. Керівники з 0,86с0,9с більше націлені на постійний облік часу та можливість “його виграти”, ніж точно розрахувати, вони розписують час по днях. Менеджери з =0,9с не дуже поспішають, а отже, ставляться до часу виключно практично, як до грошей, вони вміють його розподіляти з точністю до хвилин, а також заповняють будь-який вільний час справами. Керівники з 0,9с0,94с майже не відчувають дефіциту часу, а отже, вважають, що повністю володіють ним, можуть його дарувати, а також “прискорювати” чи “уповільнювати”. Вони розписують час по тижнях. Для успішної діяльності керівникам з 0,9с треба розписувати час більш дрібно, ніж для керівників із 0,9с. Таким чином, опосередковане відношення керівників до часу є диференційованим і відрізняється відповідно до тривалості їх власної одиниці часу.

В дослідженні одержала наукове обґрунтування і експериментальне підтвердження природно зумовлена залежність між здатністю до оперування часом керівниками та їх наближенням до “рівноважного” типу.

В четвертому розділі - “Психологічний профіль” керівника з урахуванням фактора часу“ досліджується співвідношення між визначеними раніше особливостями опосередкованого відношення керівників до часу та оптимальним рівнем мотивації досягнень в їх “психологічному профілі”. З урахуванням отриманих результатів будується й описується узагальнений “психологічний профіль” керівника та наводяться рекомендації щодо можливостей його використання для професійного відбору та діагностики менеджерів. Для дослідження рівня мотивації досягнень у керівників було використано відомий тест визначення рівня мотивації досягнень Елерса. Цей тест був попередньо стандартизований на рандомізованій репрезентативній вибірці з 114 осіб у віці 20-25 років: Мн16 (низька мотивація), Мв22 (висока мотивація).

Після стандартизації тест був використаний на контингенті 50 осіб-слухачів факультету менеджменту Одеського регіонального інституту державного управління Української академії державного управління при Президентові України. Критерієм відбору слухачів на цей факультет був обов'язковий стаж роботи на керівній посаді щонайменше два роки.

Виявлено, що у вибірці суб'єктів-керівників має місце середній рівень мотивації досягнень (16М22). Дані наведені на рисунку 2. Середній рівень виразності мотивації має своє пояснення у концепції П.В. Симонова щодо залежності рівня мотивації від збалансованості функцій в індивідуальній комбінації чотирьох мозкових структур суб'єкта: лобна кора-гіппокамп, мигдалина-гіпоталамус.

Рис. 2. Розподіл мотивації досягнення успіху в групі керівників

З відповідних досліджень (В.Д. Небиліцин, В.М. Русалов, П.В. Симонов, Б.Й. Цуканов) відомо, що лобна кора та гіппокамп виявляються провідними структурами, які визначають тип орієнтації суб'єкта у часовій перспективі. Лобна кора чітко орієнтована в майбутнє, а гіппокамп - в минуле. Відповідно, суб'єкти з переважанням лобної кори (екстраверти) - сильно замотивовані і спрямовані в майбутнє, а суб'єкти з переважанням функцій гіппокапма (інтроверти) - слабко замотивовані і спрямовані в минуле. Так, індивіди холероїдної та сангвіноїдної груп живуть в суб'єктивному дефіциті часу і відносяться до екстравертивного типу. Навпаки, суб'єкти меланхолоїдної та флегматоїдної груп живуть в спокійному уповільненому та бездефіцитному часовому режимі і відносяться до інтровертивного типу.

У випадку “ідеального” рівноважного типу, коли має місце рівновага в парі лобна кора - гіппокамп (П.В. Симонов), має місце і векторизація в дійсне теперішнє, особливо при наближенні до “ідеального” рівноважного типу (Б.Й. Цуканов). Враховуючи встановлені співвідношення (Cottle, Doob) між рівнем мотивації та суб'єктивною метафоризацією швидкісних ознак плинності часу можна стверджувати, що оптимальним для рівноважного типу виявився середніний рівень мотивації досягнення.

Керівникам цієї ж вибірки пропонувалось суб'єктивно оцінити в балах (1-min, 10-max) ступінь виразності у себе дванадцяти виділених якостей “психологічного профілю”: 1) цілеспрямованість, 2) рішучість, 3) спритність, 4) гнучкість поведінки, 5) готовність ризикувати, 6) впевненість в собі, 7) конкурентноздатність, 8) енергійність, 9) прагнення о успіху, 10) вміння спілкуватися, 11) ініціативність, 12) вміння подобатись людям. В результаті, за рівнем суб'єктивного шкалювання були побудовані індивідуальні “психологічні профілі” керівників (рис. 3).

Вони також визначали рівень суб'єктивної успішності своєї діяльності за допомогою семибальної шкали. До узагальненого “профілю” були включені результати тільки тих менеджерів, які оцінили свою діяльність як дуже успішну (6-7 балів) або середньо успішну (3-5 балів).

Встановлено, що “профіль” керівників характеризується середнім рівнем мотивації досягнень, з такими найбільш виразними якостями, як гнучкість поведінки, енергійність та вміння спілкуватися з людьми. Помірні рішучість та ініціативність узгоджуються з такою рисою, як ситуативна обережність, яка є надзвичайно важливою при прийнятті відповідальних рішень. Усі ці психологічні особливості також узгоджені з оптимальним рівнем суб'єктивного прагнення до успіху.

Оптимальний рівень виразності найбільш важливих якостей в “психологічному профілі” керівника за їх суб'єктивною значущістю також виявився узгодженим з часовою організацією психіки рівноважного індивіда. Своєрідна унікальність поєднання цих якостей для менеджерів полягає у своєчасному прояві в їх керівній діяльності. Це, з одного боку, відрізняє керівників від інших людей, а з іншого боку, обумовлює успішність їх діяльності в обраній сфері. Так, при наполегливій праці та при використанні адекватних методів можна розвинути у людини окреслені якості, але для того, щоб вчасно ними скористатися, необхідно мати саме особливу часову організацію психіки, а саме таку, як у “рівноважного” типу. Прояв оптимального рівня мотивації, співвідношення психологічних якостей, орієнтація в теперішнє, практичне (ділове) ставлення до часу, здатність планувати його та розпоряджатись ним, як власністю, вирізняють узагальнений “психологічний профіль” менеджера. Він виявився повністю узгодженим з фактором часу та максимально наближеним до рівноважного типу.

Проведене дослідження дозволяє по-новому переглянути структуру психологічних властивостей керівників з урахуванням виключної ролі фактору часу в організації їх психіки. За результатами дослідження, встановлено, що інтегральна роль фактора часу в “психологічному профілі” керівників проявляється в типі керівництва, прийнятті рішень та в загальній успішності діяльності. Ці результати були апробовані та використані для консультування вже працюючих керівників, а також для діагностики професійних здібностей тих, хто збирається працювати менеджером, або планує розпочинати власну справу. Узагальнений “психологічний профіль” керівника з урахуванням фактора часу може слугувати надійним еталоном для професійного та кадрового відбору.

У висновках підсумовано і викладено результати теоретичного й експериментального дослідження, визначено перспективи подальшої розробки проблеми.

Результати дослідження дали змогу зробити такі висновки:

В дослідженнях, які проводилися в межах психології управління та менеджерської діяльності, було виділено низку найважливіших якостей успішного суб'єкта-керівника. Ці якості і властивості характеризують керівника, як суб'єкта управлінської діяльності і можуть бути об'єднані в умовний “психологічний профіль”.

Дослідники та високо успішні менеджери відзначили надзвичайну важливість фактору часу в керівній діяльності, але не намагалися спеціально вивчати природу і структуру часової організації психіки суб'єкта-керівника. Питання про фактор часу в “психологічному профілі” керівника та своєрідність часової організації його психіки на рівні опосередкованого відношення до часу залишається майже невивченим.

Опосередковане відношення індивіда до часу складається з чотирьох рівнів: часова перспектива (спрямованість в минуле, теперішнє, майбутнє), суб'єктивна швидкість плину часу, надання часу цінності та практичне ставлення до нього. Індивідуальні особливості опосередкованого відношення до часу суб'єктів виявилися повністю узгодженими із механізмом його безпосереднього переживання.

Найбільш чітке та диференційоване опосередковане відношення до часу, порівняно з іншими, виявлено у представників рівноважної групи (0,86с0,94с): за часовою перспективою індивіди цієї групи чітко спрямовані в теперішнє, за швидкістю плину часу, вони відчувають незначний його дефіцит. Саме рівноважні індивіди надають часу ознаки цінності та, як наслідок, вміють ним найкращим чином розпоряджатись (ефективно планувати, використовувати, розподіляти).

Суб'єкти, які обрали в своєму життєвому шляху роль керівника, за особливостями безпосереднього переживання часу та опосередкованого відношення до нього, чітко локалізуються в межах рівноважної групи. За часовою організацією психіки, вони спрямовані в теперішнє, відчувають незначний суб'єктивний дефіцит часу, вважають час своєю реальністю та надають йому цінності, вміють ним найкращим чином розпоряджатись, порівняно з іншими індивідами. Чітко прослідковуються певні відмінності в особливостях опосередкованого відношення до часу у керівників з різним рівнем суб'єктивної успішності своєї діяльності.

Якості, які є властивими для менеджера, як такого, не залежно від того, до якої культури чи до якого суспільства він належить, умовно поєднані в “психологічний профіль” керівника. До списку цих якостей віднесені наступні: цілеспрямованість, рішучість, спритність, гнучкість поведінки, готовність ризикувати, впевненість в собі, конкурентноздатність, енергійність, прагнення до успіху, вміння спілкуватися, ініціативність та вміння подобатись людям. Оптимальний рівень виразності цих якостей у керівників виявився узгодженим з часовою організацією їх психіки.

Відмінною особливістю у “психологічному профілі” керівників є оптимальний для них середній рівень мотивації досягнень, який найкращим чином забезпечує ефективність їх діяльності. Оптимальна середня мотивація узгоджена з часовою структурою психіки менеджерів на рівнях безпосереднього переживання та опосередкованого відношення до часу.

Всі психічні якості керівника, що складають його “психологічний профіль”, оптимально поєднані між собою за особливою структурою фактора часу. Таке поєднання зумовлює найбільш відповідну успішність в керівній діяльності.

Дослідження часової організації психіки керівників має практичне значення. Воно дозволяє проводити діагностику професійної здатності керівників, їх потенціалу щодо оперування часом, планування, професійного зростання, підготовки та перепідготовки керівних кадрів, професійної орієнтації, консультування та навчання менеджерів.

Перспективи подальшого дослідження часової організації психіки керівників полягають у більш детальному вивченні залежності між типом прийняття рішень та місцем локалізації менеджерів на шкалі суцільного спектру “-типів”, дослідженні впливу переживання життєвої кризи на ефективність діяльності керівників, дослідженні коливань інфрадіанної активності управлінської діяльності, тощо.

Основні публікації

1. Молдаванова А.В. Ознаки психологічного профілю менеджера // Вісник Харківського Державного Університету. Матеріали ІІІ Харківських Міжнародних психологічних Читань. 1999. № 439. Ч. 4,5. - С. 97-100.

2. Молдаванова А.В. Структура психологічного профілю менеджера// “Наука та освіта”. № 5-6. Одеса. 1999. - С. 57-59.

3. Молдаванова А.В. Психологічні ознаки успішного менеджера // Вісник Одеського національного університету. 2001. Т. 6. Вип. 2. Психологія. - С. 63-68.

4. Молдаванова А.В. Роль дослідження психологічного профілю успішного менеджера для навчання та підготовки керівних кадрів// Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д. Максименка “Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології”, АПН України, Інститут психології ім. Г.С. Костюка, Київ, 2002. - С. 259-264.

5. Молдаванова А.В. Аналіз психологічного профілю успішного керівника. // Вісник Харківського університету. 2002. № 550 Ч. 2 Психологія. - С. 216-218.

6. Молдаванова А.В. Фактор часу в структурі психологічного профілю успішного керівника. // Вісник Одеського національного університету. 2003. Т. 8. Вип. 10. Психологія. - С. 85-94.

7. Молдаванова А.В. Дослідження часової організації успішних керівників. // Вісник Харківського національного університету. 2003. № 599. Серія “Психологія”. - С. 231-235.

8. Moldavanova A.V., Infra-Dias Biorhythm Of The Manager's Activity, The First World Congress Of Chronobiology, Sapporo, Japan, 2003 - p. 165.

Размещено на Allbest.ru