Міфологічний компонент ментальності особистості (культурно-історичний підхід)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського (м. Одеса)

УДК 159.923.2:82-343(043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

МІФОЛОГІЧНИЙ КОМПОНЕНТ МЕНТАЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

ЯРЕМЧУК ОКСАНА ВАСИЛІВНА

Одеса - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова Міністерства освіти та науки України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Білявський Ілля Григорович,Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, завідувач кафедри загальної та соціальної психології.

Офіційні опоненти: академік АПН України, доктор психологічних наук, професор Максименко Сергій Дмитрович, директор Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України

кандидат психологічних наук, доцент Симоненко Світлана Миколаївна кафедра теорії та методики практичної психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського

Провідна установа:Інститут соціальної і політичної психології АПН України

Захист дисертації відбудеться “22” червня 2004 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.03 в Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К. Д.Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, ауд.14.

Автореферат розісланий “21” травня 2004 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Цибух Л. М.

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження визначається, насамперед, нагальною потребою науково-зваженого вивчення впливу сучасних системних глобалізаційних процесів на психологічний простір людської життєдіяльності, у виявленні передумов, форм, наслідків інтенсифікації взаємозв'язку між соціокультурними та психологічними феноменами. Різноманіття психокультур лежить в основі багатства людської цивілізації, особливо в епоху глобалізації, у той самий час розходження в плані культурної самобутності, ментальності часто стають причинами криз і конфліктів.

У контексті вироблення нових парадигм психологічного знання, здатних вмістити всю складність позначених процесів, слід оцінити можливості психологічної науки, інвентаризувати її конкретні методи і наробітки. Діалог між етнічними ментальностями, узгодження світоглядних позицій, вироблення певних моделей мультикультурності та поліетнічності постають найважливішими вимогами ХХІ сторіччя. У контексті вивчення ментальності особистості, включаючи її філо- та онтогенетичні складові, інваріантні, усталені та динамічні рівні, прийнятним є формування методологічного простору, декларованого постмодерністською парадигмою знання. Інтегральним поняттям для культурно-історичного підходу, досить ємним для охоплення впливу об'єктивних змін у постмодерністському соціокультурному, інформаційному, економічному, політичному просторі на індивідуальне й етнічне психічне, є ментальність.

Актуальність дисертаційного дослідження полягає в аналізі ментальності як феномену індивідуального та колективного свідомого і несвідомого в культурно-історичному підході: так, предметно-понятійне поле ментальності простежено в наукових вишукуваннях М.Блока, Ж. Ле Гоффа, Л.Февра; М.М.Бахтіна, Л.С.Виготського, А.Я.Гуревича, Г.Д.Гачева, Б.С.Гершунського, Б.Ф.Поршнєва, й українських вчених І.Г.Білявського, Н.В.Роменця; М.Й.Боришевського, В.Т.Куєвди, І.Г.Манохи, В.М.Павленко, М.Пірен, Б.Попова, М.А.Чепи, та дослідників з української діаспори Д.Донцова, О.Кульчицького, Ю.Липи, М.Шлемкевича, В.Яніва.

Дослідження феномену міфу в структурі ментальності зумовило звернення до праць таких дослідників, як К.-Г.Юнг; М.Гайдегер, М.Еліаде, Е.Кассірер, Л.Леві-Брюль, К.Леві-Стросс, Б.Маліновський, В.Тернер, Н.Фрай, Дж.Фрезер; О.М.Афанасьєв, О.Веселовський, Я.А.Голосовкер, О.Ф.Лосєв, Е.М.Мелетинський, О.О.Потебня, В.Пропп, А.Л.Топорков, та праць таких українських дослідників як Г.Грабович, С.Кримський, Т.Мейзерська, Я.Поліщук та ін.

Структура ментальності особистості, взаємозв'язок її компонентів, вплив колективного несвідомого на ментальність у цілому аналізовані нами на матеріалі універсального міфу про Світове Дерево, що базується на комплексному архетипі Світового Дерева, який конструює інваріантне підґрунтя ментальності особистості. Наша принципова позиція полягає в розгляданні архетипу Світового Дерева як стрижневого та інтегрального, з'єднуючого навколо себе решту загальновідомих архетипів колективного несвідомого, що справляють відчутний вплив на індивідуальну та колективну ментальність. Розробляючи даний мало досліджений у психологічній науці аспект несвідомого рівня ментальності, ми залучили до аналізу низку релігійно-міфологічних першоджерел та праць теолого-міфологічного напрямку, а також наробки зарубіжної та вітчизняної етнографічної та етнопсихологічної науки.

Теолого-міфологічний напрямок представлений працями таких вчених, як: К.-Г.Юнг; А.Я.Гуревич, Е.Мелетинський, Б.А.Рибаков; Я.Гарасим, С.Губерначук, М.Драгоманов, Г.Лозко, О.Потебня, В.Н.Сокир, К.Сосенко, В.Шаян. Ми залучаємо до власного дослідження етнічних та глобалізаційних вимірів ментальності такі види міфу, як: архаїчний, міф масової культури та індивідуальний авторський міф.

Індивідуальний авторський міф є малодослідженою проблемою в психології, через це ми запроваджуємо науковий аналіз індивідуального авторського міфу драми-феєрії Л.Українки “Лісова пісня”, простежуючи такі аспекти, як переломлення архетипу Світового Дерева в авторській свідомості, що є проявом української ментальності, творче застосування структури архетипів, які поєднуються авторською уявою в систему, здатну відобразити актуальні проблеми взаємовідносин людини та світу. Ми спираємося на наукові міждисциплінарні доробки з філології, міфології, психології творчості тощо таких вчених, як М.Еліаде, Дж.Кемпбелл, Е.Мелетинський; Ф.Бабій, Т.Борисюк, Т.Возняк, Т.Гундорова, В.Давидюк, М.Драй-Хмара, В.Кордун, Т.С.Мейзерська, А.І.Паньков, Я.Поліщук, Л.Українка. Зазначені наукові праці допомагають осмислити етнонаціональну специфіку індивідуальної та колективної ментальності та психоетнічний компонент ментальності особистості в період сучасного глобалізаційного процесу та формування світової культури. Нагальність та недостатня розробленість цих питань спонукали дисертанта розпочати дослідження з теми “Міфологічний компонент ментальності особистості (культурно-історичний підхід)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження “Міфологічний компонент ментальності особистості (культурно-історичний підхід)” здійснювалося в межах комплексної наукової теми кафедри психології Інституту математики, економіки і механіки Одеського національного університету “Роль психологічної освіти у становленні та розвитку української ідеї у свідомості національних меншин України” (№ держреєстрації 0197U01/689).

Об'єкт дослідження - ментальність особистості.

Предмет дослідження - особливості репрезентації міфологічного компоненту в структурі ментальності особистості.

Мета - встановлення особливостей міфологічної складової в структурі ментальності особистості.

Досягнення мети, доведення або спростування гіпотези передбачають постановку і розв'язання таких завдань:

1.) визначити основні теоретико-методологічні основи вивчення ментальності і міфу;

2.) здійснити психологічне дослідження міфологічного компоненту в структурі ментальності особистості в глобалізаційну епоху;

3.) розглянути глобальність та етнічність як полюсні тенденції прояву міфологічного компоненту ментальності особистості;

4.) виявити взаємозв'язок етнічної ідентичності і ментальності особистості в умовах культурної глобалізації;

5.) запровадити психо-історичну реконструкцію глобальних та етнічних вимірів архетипу Світового Дерева в якості загальнокультурної моделі картини світу, що структурує ментальність особистості та етносу;

6.) здійснити системне прикладне дослідження архаїчного та індивідуального авторського міфу як форм маніфестації архетипу Світового Дерева на матеріалі теолого-міфологічних текстів певних етнічних традицій та драми-феєрії Л.Українки “Лісова пісня”.

Гіпотеза. Спираючись на психолого-історичний дискурс вивчення ментальності як складного багаторівневого феномену, представленого на глобальному, етнічному та особистісному рівнях усвідомлюваними та неусвідомлюваними змістами, ми припустили, що:

1. Міфологічний компонент ментальності, представлений, перш за все, міфом і архетипом, є інтегральним у структурі несвідомого рівня останньої завдяки своїй давності, усталеності в індивідуальному та колективному психічному, спроможності охоплювати світ загалом, задавати координати картини світу. В міфологічному компоненті ментальності особистості оприявнюються як інваріантний, так і культурно-історичний шари ментальності, що уможливлює вивчення загальнокультурної моделі картини світу та її переломлення в ментальності особистості при самовизначенні етнічної ідентичності останньої в умовах культурної глобалізації.

2.Глобальність та етнічність є полюсними тенденціями прояву міфологічного компоненту ментальності в глобалізаційну епоху, для якої характерні міфологізація етнічної ідентичності особистості й індивідуальне авторське міфотворення як альтернативні засоби актуалізації та трансформації етнічної ментальності. Індивідуальне авторське міфотворення впливає на формування етнічної ментальності і водночас виступає явищем, супроводжуючим особистісний розвиток та реалізацію індивідуального потенціалу “Я”.

3.Універсальний комплексний архетип Світового Дерева є інтегральним структуростворюючим конструктом ментальності, моделюючим загальнокультурну картину світу та індивідуально-особистісний образ світу через інтеріоризацію етнічного світобачення та трансформацію національного традиційного світогляду в процесі креації індивідуального авторського міфу. Шляхом психоісторичної реконструкції “Я”-маніфестацій даного архетипу в індивідуальному авторському міфотворенні уможливлюється простеження інтегрування нових психічних змістів у сталу картину світу особистості.

Теоретико-методологічною основою дослідження обрані:

принципи: історизму, єдності психіки та культури, історико-психологічного генезису особистості; загальнопсихологічна концепція діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко; М.Й.Боришевський, Н.В.Чепелєва); принципи єдності свідомості та діяльності, активності суб'єкта у процесі діяльності і спілкування (С.Л.Рубінштейн; К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Моляко; М.I.Алексєєва, В.В.Андрієвська, Г.О.Балл, В.В.Клименко, О.П.Саннікова, В.О.Шатенко); наробки шкіл: культурно-історичної школи (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Д.С.Лихачов, Б.Ф.Поршнєв, Н.В.Роменець; М.Й.Боришевський, В.Т.Куєвда, І.Г.Маноха, В.М.Павленко), школа аналітичної психології К.-Г.Юнга, школи “Анналів” (М.Блок, Л.Февр; А.Я.Гуревич), школи історичної психології (І.Г.Білявський, В.А.Шкуратов; М.А.Чепа), школи гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл), підходи до вивчення міфу Дж.Фрейзера (міфоритуальна або “кембриджська” школа) та К.-Г.Юнга (юнгіанська школа), школи міфокритики Н.Фрая та його послідовників в російській та українській науці (О.Веселовський, О.Лосєв; В.Грабович, Т.Мейзерська, В.Нарівська, Я.Поліщук та ін.), підхід до вивчення міфу М.Еліаде, структуралістський напрямок у дослідженні міфу (К.Леві-Стросс та його послідовники: Ю.Лотман, З.Мінц, В.Пропп, В.Топоров, Б.Успенський та ін.); етнопсихологічні концепції національної картини світу (О.Кульчицький, Е.Онацький, Б.Цимбалістий, М.Шлемкевич; В.Жмирь, С.Кримський, М.Пірен та ін.); теоретичні розробки змістової моделі суб'єктивного образу світу (Ю.А.Аксьонова, О.Ю.Артем'єва, Н.М.Корольова, В.Ф.Петренко, С.М.Симоненко).

Методи дослідження. Завдання дослідження були реалiзованi шляхом застосування наступних методів та підходів: системний, комплексний, історико-хронологічний, проблемно-логічний, порівняльний, структурно-функціональний, крос-культурний підходи, в руслі яких використовувалися метод наукового спостереження, метод аналізу продуктів діяльності особистості, метод психо-історичної реконструкції (I.Г.Бiлявський), психолінгвістичні методи, метод аналізу ментальності “крізь призму універсальних категорій культури” (А.Я.Гуревич), психосемантичний аналіз, символьна реконструкція, метод архетипів (К.Юнг), метод міфокритики.

Наукова новизна дослiдження полягає в тому, що:

Вперше на теоретичному рівні здійснюється спроба структурувати ментальність і представити її як поліфункціональну динамічну систему, беручи в якості інтегрального та структуроутворюючого міфологічний компонент ментальності. Доповнено уявлення про предметно-понятійне поле вивчення ментальності та міфу в контексті культурно-історичного підходу.

Вперше досліджено міфологічний компонент в структурі ментальності особистості в глобалізаційну епоху та розглянуто глобальність та етнічність в якості полюсних тенденцій прояву міфологічного компоненту ментальності особистості. Набуло подальшого розвитку вивчення психологічних аспектів впливу глобалізаційних процесів на особистість, з метою чого міждисциплінарне поняття “глобалізація” залучено до психологічного дискурсу. Доповнено уявлення про несвідомі форми об'єктивації ментальності (міф, символ, ритуал тощо) з метою концептуалізації змін ментальності особистості та простеження впливу на останню в рамках сучасних політтехнологій, PR, рекламного міфодизайна.

Вперше запропоновано розгляд міфологізації етнічної ідентичності особистості й індивідуального авторського міфотворення як альтернативних засобів актуалізації та трансформації етнічної ментальності. Вперше визначено психокультурні чинники міфологізації етнічної ідентичності в умовах культурної глобалізації. Вперше було співвіднесено якісні особливості індивідуальної авторської міфотворчості Л.Українки зі специфікою процесу самоактуалізації творчої особистості на терені української ментальності.

Вперше введено поняття індивідуального авторського міфу в структуру системного прикладного психологічного дослідження міфологічного компоненту ментальності. Доповнено уявлення про характер взаємовідносин між архаїчним та індивідуальним авторським міфом в контексті архетипів колективного несвідомого в ментальності особистості.

Вперше було застосовано метод психо-історичної реконструкції (І.Г.Білявський) для вивчення глобальних та етнічних вимірів визначеного архетипу колективного несвідомого (архетип Світового Дерева). Апробовано використання психосемантичного аналізу для дослідження “Я”-маніфестації архетипу Світового Дерева в індивідуальній авторській міфотворчості, продемонстровано евристичний потенціал методу міфокритики (Н.Фрай) в культурно-історичній психології. Розроблено структуру системного прикладного дослідження міфологічного компоненту ментальності особистості на методологічній засаді історичної психології І.Г.Білявського.

Теоретична значущiсть полягає:

в уточненні структури ментальності як цілісної багаторівневої системи, що може розглядатися водночас як процес і результат креації образу світу; спосіб створення картини світу і своєрідна методологія пізнавальних стратегій особистості, що задає певні прийоми та психологічні форми процесу пізнання світу (“розумовий інструментарій”, “психологічне оснащення” представників певної культури); семантична матриця свідомості, на яку накладається жива функціонуюча дійсність (А.Я.Гуревич); дискурс, що відбиває процес роздумування, а також правила ”обговорювання світу” (М.Фуко), які пов'язані з внутрішньою логічною структурою застосовуваної мови, тобто з відповідними розумовими конструкціями; синкретичний гнозис навколишньої дійсності, що є логіко-інтуїтивним і раціонально-емоційним водночас та відбиває свідомий та несвідомий рівні пізнавальної діяльності особистості;

в обґрунтуванні та вивченні міфологічного компоненту у структурі ментальності особистості та його співвідношень зі усвідомлюваним та неусвідомлюваним змістами ментальності особистості, в розкритті специфічної якісної структури міфу як універсального психокультурного феномену, первісного коду символів, смислів, світоглядних уявлень, що базуються на архетипічному підґрунті, в розгляданні ментальності особистості в контексті глобалізаційних процесів, що спричиняють трансформацію картини світу особистості;

в поданні міфологізації етнічної ідентичності особистості та індивідуального авторського міфотворення як альтернативних засобів актуалізації та трансформації етнічної ментальності, у виділенні комплексу психокультурних чинників міфологізації етнічної ідентичності особистості в умовах культурної глобалізації, в залученні поняття “індивідуальний авторський міф” в структуру психологічного дослідження глобальних та етнічних вимірів архетипу Світового Дерева.

Практична значущість. Наробки дисертаційного дослідження служитимуть подальшому вивченню актуальних проблем загальної, етнічної, соціальної та політичної психології, філософії, культурології, націології, психолінгвістики. Основні положення, висновки роботи можуть використовуватися при викладанні загальної та соціальної психології, політичної психології, економічної психології, курсів з глобалізації та глобалістики, управлінської культури, філософії культури, історії філософії й історії науки, етнопсихології, народознавства, міжнародних відносин та інших дисциплін у навчальних закладах різного рівня. Результати дослідження можуть бути застосовані практикуючими психологами, психотерапевтами та психіатрами при визначенні й уточненні основних параметрів і пріоритетів формування індивідуального та колективного свідомого та несвідомого, а також при концептуалізації поняття особистого міфу, що є операціональним та евристичним у психотерапевтичному процесі. Матеріали дисертаційного дослідження уможливлюють розробку особистісних та групових психологічних тренінгових програм з політичного менеджменту та маркетингу, політичного та рекламного PR, корекційних програм з іміграційної та соціальної роботи з соціально-дезадаптованими і девіантними особистостями, іміджмейкінгу на індивідуальному та етнічному рівнях (національна ідея, імідж-легенда, національна мрія тощо).

Особистий внесок автора. На основі аналізу теоретико-емпіричних досліджень автор концептуалізувала, узагальнила предметно-понятійне поле вивчення ментальності, обґрунтувавши наявність глобального етнічного та особистісного рівнів в структурі ментальності, що виявляються, насамперед, в несвідомій частині останньої, систематизував теорії, що пояснюють її структуру, компонентний склад; дослідила представленість міфологічного компоненту в структурі ментальності особистості та етносу, розкрила змістове наповнення міфологічної складової в семантичному полі ментальності; дослідила загальні закономірності прояву глобальності та етнічності як полюсних тенденцій представленості міфологічного компоненту ментальності в умовах культурної глобалізації та запропонувала комплекс психо-культурних чинників міфологізації етнічної ідентичності особистості в глобалізаційну епоху; запропонувала комплексне системне прикладне дослідження архетипу Світового Дерева як загальнокультурної моделі картини світу, усталеної в культурному просторі та часі; запровадила психо-історичну реконструкцію архетипу Світового Дерева на матеріалі теолого-міфологічних та художньої творчості; апробувала метод міфокритики та психосемантичного аналізу при дослідженні архаїчного та індивідуального авторського міфу; залучила міждисциплінарні поняття “глобалізація” та “індивідуальний авторський міф” до дискурсу культурно-історичної психології.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні висновки і теоретичні положення дисертації апробовані в наукових публікаціях, обговорені на аспірантських і професорсько-викладацьких семінарах кафедри психології Інституту математики, економіки та механіки Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, у виступах на регіональних, усеукраїнських та міжнародних конференціях, семінарах, читаннях. Серед них: Міжнародні Рубінштейнівські читання (Одеса, 20-23 травня 1992 р.); Міжнародна конференція ЮНЕСКО “Історичне пізнання: традиції і новації” (Іжевськ, 18-20 жовтня 1993 р.); Міжнародні психологічні читання пам'яті П.І.Зінченко (Харків, 10-13 листопаду 1993 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості” (Луцьк, 18-23 червня 1994 р.); Міжнародні Костюківські читання (Київ, 22-25 травня 1998 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 28 жовтня - 4 листопаду 2002 р.); ІV Харківські Міжнародні психологічні читання “Психологія в сучасному вимірі: теорія та практика” (Харків, 18-19 квітня 2002 р.); Усеукраїнська науково-практична конференція “Практична психологія і суспільство” (Одеса, 4-6 липня 2001 р.); Усеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика” (Київ, 25-27 листопада 2002 р.); 57 наукова конференція професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 2-6 грудня 2002 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Підприємництво як чинник економічного та соціального розвитку” (Одеса, 24-25 жовтня 2003). Ряд аспектів дисертаційної роботи були впроваджені при викладанні дисертантом в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова, Міжрегіональній Академії управління персоналом (Одеська філія) лекційних курсів для спеціалістів-психологів, філософів, культурологів, менеджерів, а також спецсемінарів, спецпрактикумів тощо (акт №22 від 17.04.2004). Результати дисертаційного дослідження Яремчук О.В. були використані при розробці психологічних аспектів спецкурсу “Сучасні концепції глобалістики” для магістрів Одеського державного економічного університету (акт №01-17/310 від 10.03.2004), а також при викладанні курсу “Політична психологія” в зазначеному вузі (акт №01-17/309 від 10.03.2004).

Надiйнiсть i вiрогiднiсть отриманих результатiв забезпечувалися рiзнобiчним теоретичним аналiзом дослiджуваної проблеми, адекватним методологічним обґрунтуванням основних теоретичних положень; коректним використанням методичного інструментарію, що вiдповідає предмету, метi та завданням дослiдженням, Результати дисертаційного дослідження відбиті в депонованому рукописі та 11 статтях у наукових збірниках, чотири з яких входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України з психології.

Структуру дисертації складають вступ, три розділи, які об'єднують шість підрозділів, висновки та список використаних джерел. Основний змiст роботи викладено на 235 сторiнках. Повний обсяг дисертації складає 265 сторінки. Кількість використаних джерел включає 370 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність, значущість, сформульовано мету і завдання роботи, характеризується стан наукової розробки теми, джерельна, методологічна і методична база, визначено наукову новизну, практичне і теоретичне значення її результатів.

У першому розділі дисертації “Концептуалізація понять ментальності та міфу в сучасній психології” аналізуються основні джерела, у яких з'ясовуються проблеми, закономірності, особливості та специфіка прояву ментальності як категорії людського психічного у психологічному просторі особистості, засадні положення стосовно чого були сформульовані культурно-історичним підходом. Аналіз досліджуваної теми вимагає визначення і наукового розгляду специфічних законів функціонування ментальності як складного соціосемантичного утворення, цілісного, інтегрального феномену, в якому поєднані загальнолюдські, універсальні, а не тільки індивідуально-неповторні фрагменти. З розвитком психології, логіки, лінгвістики, культурології термін “ментальність”, введений у науковий обіг на початку ХХ століття Л.Леві-Брюлєм, набув у кожному окремому науковому напрямку свого специфічного тлумачення.

Автор роботи зупиняється на вивченні саме неусвідомлюваних компонентів ментальності і розглядає форми, в яких вони найчастіше оприявнюються, акцентуючи дослідницьку увагу на тих з них, які підкреслюють людську всезагальність. У роздiлi робиться аналіз наявних концепцій ментальності, внаслідок чого ми вважаємо за потрібне констатувати, що предметно-понятійне поле її вивчення є достатньо широким, охоплюючи цілу низку щаблів від ідейно-теоретичного, повсякденно-емоційного до несвідомого, що спричинює відсутність чіткого визначення, ускладнює структурування та систематизацію її елементів. Виходом із зазначеного скрутного становища може бути перенесення акценту у вивченні ментальності на систематизацію формальних елементів ментальності. Ми вважаємо за необхідне розробити уявлення про структуру, функції, механізми піддержання стабільності або ж динаміки картини світу, визначити місце несвідомих змістів ментальності в її предметно-понятійному полі, усвідомлюючи засадничий зв'язок останніх із психічною діяльністю і розвитком особистості та етносу як соціокультурної системи. Ми вважаємо найбільш прийнятним для вивчення формального боку ментальності як системи визначення ментальності В.Храмової через те, що в центрі уваги опиняється психологічне оснащення представників певної культури (“розумовий інструментарій, за А.Я.Гуревичем), що передбачає, між іншим, вивчення форм раціонального та міфологічного мислення, а саме, понять, уявлень, образів, архетипів тощо. За В.Храмовою, “ментальність - це чуттєво-мисленнєвий інструментарій освоєння довкілля, тому вона є природним баченням світу, достеменно не прорефлексованим і логічно не обґрунтованим. У культурно-історичному вимірі суспільного буття ментальність постає як спільне психологічне оснащення представників певної культури, що дає змогу хаотичний потік різноманітних вражень інтегрувати свідомістю у певне світобачення”.

З точки зору автора даної дисертаційної роботи, ментальність - система уявлень, образів, архетипів, що складають собою психологічне оснащення особистості та її чуттєво-мисленнєвий інструментарій і виявляються в системі поглядів, понять, оцінок, норм на засаді властивих для даного етносу знань, вірувань та міфів.

У сучасній психологічній антропології міф трактується як універсальний культурний феномен, значення якого виходить поза конкретні часові виміри (проте, в кожну епоху інсталюється в духовних координатах часу) як первісний код символів, смислів, світоглядних уявлень чи, за узвичаєним у науці терміном, архетипів. Міфологічний компонент ментальності представлений, перш за все, міфом та архетипом, хоча автор побіжно наводить й інші змістові складові першого. В контексті зазначеного завдання, в якості методологічної основи дисертаційного дослідження обрана традиція аналітичної психології К.-Г.Юнга, а з точки зору наявності існуючих методів для вивчення універсальних неусвідомлюваних вимірів ментальності за основу взята школа міфокритики Н.Фрая та його послідовників в українській та російській науці. В розділі послідовно доводиться, що через міф як інтегральний принцип та основну форму оприявнення несвідомого в ментальності можливе осягнення та усвідомлення таких формальних елементів ментальності, як архетип, символ, образ тощо. Дані наукові завдання можуть бути розв'язані на матеріалі архаїчного та індивідуального авторського міфів, що інтегрують в собі глобальний, етнічний та особистісний рівні ментальності.

На наш погляд, перспективи психологічного дослідження ментальності пов'язані з осмислюванням цього феномену в якості складної системи, що саморозвивається. Слід зазначити багаторівневість функціонування цієї системно-структурної цілісності, що дозволяє інтерпретувати ментальність: 1) як процес і результат креації образу світу в залежності від того, який саме аспект цікавить дослідника - динамічний або статичний; 2) як спосіб створення картини світу і своєрідну методологію пізнавальних стратегій особистості, що задає певні прийоми та психологічні форми процесу пізнання світу; 3) як семантичну матрицю свідомості, на яку накладається жива функціонуюча дійсність (А.Я.Гуревич); 4) як дискурс, що відбиває процес роздумування, а також правила ”обговорювання світу” (М.Фуко); 5) як синкретичний гнозис навколишньої дійсності, що є логіко-інтуїтивним і раціонально-емоційним водночас та відбиває свідомий та несвідомий рівні пізнавальної діяльності особистості.

Безумовно, у комплексному міждисциплінарному психологічному дослідженні необхідно враховувати раціональний та ірраціональний компоненти ментальності, свідому та несвідому її складові, особистісний, етнічний та глобальний рівні цього складного соціосемантичного феномену, висвітлюючи конкретні психологічні аспекти цієї наукової проблематики адекватними валідними та евристичними методами для кожного конкретного науково-практичного завдання.

Враховуючи багаторівневість структури ментальності, слушним є виділення інтегрального компоненту, що зберігає цілісність системно-структурного поля останньої. На наш погляд, у якості такого може розглядатися міфологічний компонент ментальності особистості. У другому розділі “Психологічне дослідження міфологічного компоненту в структурі ментальності особистості в глобалізаційну епоху” при аналізі зміни ментальності особистості в сучасному глобалізаційному процесі ми залучаємо до даного культурно-психологічного дослідження положення стосовно явища глобалізації у сфері культури, політики, економіки, інформації, громадського життя тощо. Автор роботи прослідковує основні суспільні тенденції в царині глобалізаційного процесу, їхнє відбиття у психіці індивіда, його світогляді та ментальності, цікавлячись, насамперед, частково або повністю не усвідомлюваними особистістю трансформаціями її світовідчуття, що спричиняють кардинальну зміну картини світу й, у зв'язку з цим, ставлять на порядок денний необхідність усвідомлення структурних механізмів ментальності, динаміки взаємозв'язку її компонентів.

Трансформація ментальності особистості в умовах глобалізації досліджується автором в контексті розгляду глобальності та етнічності як полюсних тенденцій прояву міфологічного компоненту ментальності особистості, причому ця полюсність вивчається як в позитивному, так і в негативному сенсах, що дає змогу системно оцінити психологічні наслідки глобалізації, її вплив на ментальність особистості. Серед найбільш значущих проявів останнього слід назвати зміну просторово-часового континууму, віртуалізацію людської життєдіяльності. Розгляд цієї проблематики крізь призму міфологічного компоненту ментальності і складає зміст розділу.

Сьогодні, коли перспектива єдності світової культури вперше за всю історію людства стає реальністю в світлі культурної глобалізації, і підключення до неї національних культур може привести не тільки до подолання їхньої замкнутості, але й до втрати самобутності та етнічної своєрідності, українська культура знаходиться на відповідальному відрізку свого шляху, на якому їй належить знайти відповідь на черговий виклик часу. Цей процес не повинен зводитися до простого кон'юнктурного “осучаснення” архаїчних елементів народної культури.

Важливе місце в цьому процесі посідає трансформація етнічної ідентичності та спільноти, тенденція міфологізації етнічної ідентичності особистості, яка позначається комплексом психокультурних чинників, що відіграють роль своєрідних механізмів психологічного захисту національної “Я-концепції”. Серед них: 1) міфологізація мови як основного елементу збереження етнічної ідентичності; 2) міфологізація конфесійної належності та посилення її значення для формування етнічної ідентичності особистості; 3) формування символічної належності до певних соціо-культурних верств, що традиційно визначають самототожність етносу; 4) усвідомлення належності до пращурів, ідея кревної родинної спільності всіх поколінь певного етносу; 5) відродження язичництва, первісних міфів, що відбивають прадавній етнічний політеїзм; 6) психологічна ідентифікація з видатними постатями національної історії та культури, що, в свою чергу, є здебільшого зміфологізованими; 7) сакралізація етнічної території як життєдайного джерела вітальності та духовності етносу; 8) формування міфологічного образу ворога, що виконує функцію психологічного захисту особистості і етносу в ситуації інтерпретування негативного соціального і індивідуального досвіду; 9) поляризація етнічної ідентичності біля визначених історичних періодів етнопсихокультурного, соціально-політичного та економічного розвитку спільноти, що пов'язані з віхами становлення національного характеру та ментальності; 10) актуалізація пошуку вісі психокультурного розвитку етнічної особистості та спільноти з метою орієнтування процесу етнічної самореалізації та презентації етносу у світовому співтоваристві (відродження національної ідеї, створення імідж-легенд етносу).

Підхід до розуміння етнічної ментальності з точки зору наявності певних універсалій, що “пронизують” смислове поле “універсума культури” робить доцільним вивчення міфологічної складової ментальності особистості, що акумулює в собі національний та глобальний психологічний досвід, репрезентований архетипами колективного несвідомого. Міфологічний компонент ментальності особистості та етносу оприявнюється, перш за все, у символіці міфологічних та релігійних традицій, ритуалів та культів, що зумовлює необхідність психо-історичної реконструкції глобальних та етнічних вимірів базових універсальних архетипів на матеріалі міфологічних текстів визначених етносів. Автор досліджує архетип Світового Дерева, насамперед, тому, що даний архетип виступає інтегральним структуростворюючим конструктом ментальності, моделюючим загальнокультурну картину світу та індивідуально-особистісний образ світу через інтеріоризацію етнічного світобачення та трансформацію національного традиційного світогляду в процесі креації індивідуального авторського міфу. У цьому дослідженні ми спираємося на досвід аналітичної психології К.-Г.Юнга, що співвідносив даний архетип та типологічний ряд його символів-об'єктивацій: Світове Дерево, Хрест, Ісус Христос, Мандала, - з процесом особистісної індивідуації як становленням психічної цілісності.

У третьому розділі “Психо-історична реконструкція глобальних та етнічних вимірів архетипу Світового Дерева: структура та результати системного прикладного дослідження” з метою простеження спорідненості загальнокультурних уявлень різних народів, автор дисертації залучила в якості предмета аналізу архетип Світового Дерева як універсальної моделі світу, що знаходить незмінне вираження в міфології, теології, фольклористиці етнокультур, що дуже різняться між собою.

Крос-культурний психологічний аналіз оригінальних творів Біблії, Кабали, Бхагаватгіти, Старшої Едди, Тибетської Книги Мертвих, Літопису Руського, Велесової Книги уможливив доведення нами наступного: сталість та древність символу Світового Дерева пояснюється тим, що він слугував засобом для передачі досвіду, накопиченого попередніми поколіннями, сприяв прилученню до духовних цінностей етнічної культури, процесу соціалізації індивідів. З точки зору етнопедагогіки, даний архетип та його символи значущі ще й тому, що закладають основи індивідуального світосприймання, образа “Я”, відбиваючи в собі глибинні шари психіки, пропонуючи конструктивну виховну модель самоактуалізації особистості, матрицю відтворення фізичної і духовної цілісності індивіда, етносу і світу. Теза про те, що архетип Світового Дерева є універсальною знаковою моделлю людської психіки, що включає в себе інші, більш часні архетипи (матері і батька, матерії і духу, чоловічого і жіночого, сезонності тощо) знайшла своє підтвердження завдяки крос-культурному аналізові космогонічних міфів різних етносів, особливий акцент при цьому зроблено на найбільш репрезентантних психологічно і теолого-міфологічних традиціях, представлених у текстах скандинавського епосу та Кабали і слов'янського, особливо українського, фольклору.

Запровадження нами крос-культурного психологічного аналізу уможливило уяснення значущості для структурування ментальності особистості та етносу архетипу Світового Дерева як: 1) універсальної моделі Всесвіту, яка задає основні бінарні опозиції просторово-часового континууму свідомості; 2) вісі, навколо якої організується індивідуальне та колективне несвідоме особистості та етносу; 3) динамічного конструкту розвитку людської психіки в антропо- та онтогенезі.

Ми вважаємо, що даний архетип, виявлений у космогонічних міфах різних етносів, може бути розглянутий як основний інваріантний полісемантичний конструкт психіки особистості, що зумовлює сприйняття індивідом просторово-часового континууму і задає основні опозиції свідомості (минуле-сьогодення-майбутнє, пори року, числові відносини, кольори, елементи, опозиції верх-низ, правий-лівий, чоловіче-жіноче, сторони світу) та є моделлю індивідуації як процесу гармонізації підсвідомого, свідомого і надсвідомого, вираженою в метафорі зв'язку основних зон Всесвіту.

В розділі також характеризується еволюція міфологічної свідомості в контексті творчого підходу до етнічної традиції шляхом створення індивідуальних авторських міфів в сучасній культурі модерну та постмодерну. Через аналіз індивідуального авторського міфу ми прагнули подати психологічний образ культурної епохи - не так у різноликості, як, насамперед, у характерності тенденцій, адже міф, актуалізуючи конкретний варіант рецепції культурного досвіду людства, водночас апелює до найзагальнішого смислу речей, який втілює література своїм надзавданням. З метою обґрунтування високого семантично-образного статусу Дерева у культурній традиції українців, досліджується драма-феєрія Л.Українки “Лісова Пісня”, у якій присутній самодостатній авторський міф. У розділі послідовно доводиться новаторство Лесі Українки у застосуванні міфологеми Світового Дерева, адже вона не імітує первісний міф, який відображує космогонічні процеси, а ілюструє за допомогою архетипу Світового Дерева необхідність “пересотворення” світу людьми з досконалою внутрішньою природою. Дане положення вивчається психологічною наукою в проблематиці процесу індивідуації за К.-Г.Юнгом. Ми відзначаємо також тенденцію до виникнення індивідуальних авторських міфів в сучасну епоху, у яких реалізується творче переосмислення етнічних традицій і зміна семантичного наповнення архетипів у зв'язку з актуальними проблемами розвитку ментальності особистості і новими екзистенційними завданнями особистості в перехідні культурноісторичні періоди. Останнє знову ж таки підтверджує гіпотезу стосовно стрижневого положення міфологічного компоненту в структурі ментальності особистості.

В ході психосемантичного аналізу міфологічних текстів про Світове Дерево ми простежуємо інваріантість несвідомих схем ментальності в космогонічних концепціях старожитності. Разом з тим, символіка архетипу Світового Дерева продовжує існувати й у наступні епохи, підтверджуючи універсальність імпліцитної психологічної схеми, яка задає координати картини світу, людської свідомості, та визначає місце людини в динамічному світі.

Можна констатувати еволюцію міфологічної свідомості в контексті творчого підходу до етнічної традиції завдяки створенню індивідуальних авторських міфів в сучасній культурі модерну та постмодерну. В процесі створення індивідуального авторського міфу Л.Українка органічно поєднує прадавні архетипи та ритуальні форми, міфологічні моделі, елементи культурного досвіду суспільства з новим змістом, пов'язаним з ідеальним уявленням про високу духовність, екзистенційними пошуками людини постмодерну.

Типологічна спорідненість авторської моделі світу в драмі-феєрії Л.Українки “Лісова пісня” з загальнокультурною моделлю, представленою архетипом Світового Дерева, зумовлена його універсальністю. У структурованій та ієрархізованій схемі буття, створеній в драмі-феєрії, присутня мотивація до створення сакрального світу з ініціативи людини, який стає втіленням її відповідальності. На нашу думку, суть індивідуального авторського міфу Л.Українки проявлено в ідеї гармонійного взаємопроникнення різних зон Всесвіту, (верхня, середня, нижня) в різних сферах, представлених архетипом Світового Дерева; тож “пересотворення” світу полягає в доповненні світу людей природністю, відкритістю та конструктивністю світу природи.

В даному розділі запроваджується психосемантичний аналіз індивідуального авторського міфу в драмі-феєрії Л.Українки “Лісова пісня”. В ході цього аналізу ми розглядаємо “Я”-маніфестацію архетипу Світового Дерева в індивідуальній авторській міфотворчості як форму актуалізації та трансформації етнічної ментальності. На наш погляд, специфікою індивідуального авторського міфу Л.Українки є поєднання в питому цілісність чотирьох елементів естетичної культури: міфологічного коду образності; класичної світової культурної традиції; української ментальності; естетичного досвіду модернізму. Символіка “Лісової пісні” Л.Українки гармонічно поєднує: первісний смисл образу, смислові інваріанти, незавершеність, “відкритість” асоціацій та аналогій символічного образу. Важливо, що первісний смисл образів, джерела якого - в українському фольклорі, опирається на колективне несвідоме, міфологічні архетипи.

Звертаючись до язичницьких сюжетів, Л.Українка створила у “Лісовій пісні” візійну модель світу, семантична наповненість якої виявляється в єдності трьох площин: авторської уяви, волі та ідейної спрямованості; первісних архетипно-міфологічних знаків, інтегрованих у авторській моделі; наскрізних типологічних образів та тенденцій, характерних для мистецьких пошуків епохи модерну.

Таким чином, ми пересвідчилися в тому, що архетип Світового Дерева здатний моделювати загальнокультурну картину світу та індивідуально-особистісний образ світу через інтеріоризацію етнічного світобачення та трансформацію національного традиційного світогляду в процесі креації індивідуального авторського міфу. Ми також констатували евристичну цінність психоісторичної реконструкції “Я”-маніфестацій даного архетипу в індивідуальному авторському міфотворенні, що уможливлює вивчення інтегрування нових психічних змістів у сталу картину світу особистості.

У висновках зазначаються конкретні результати наукового пошуку автора роботи, описуються перспективи і напрями подальшої наукової розробки окресленої проблематики, пропонуються практичні рекомендації щодо використання одержаних результатів.

В дисертації здійснено теоретико-методологічний аналіз феномену ментальності та запропоновано модель її дослідження у безпосередньому зв'язку з глобалізацією суспільства та міфологією.

1. Аналізуючи предметно-понятійний дискурс вивчення ментальності та міфу вітчизняними та зарубіжними психологічними школами, ми дійшли висновку, що значення і структура понять “ментальність” та “міф” потребують подальшого уточнення з урахуванням полісемантичності та поліфункціональності, а також принципово міждисциплінарного статусу цих категорій. На наш погляд, уявляється продуктивним окрім раціонального, свідомого рівня ментальності включати в її структуру також несвідомий, розглядаючи в рамках останнього міфологічний компонент ментальності особистості, репрезентований, перш за все, міфом та архетипом.

2. Міф трактується нами як універсальний культурно-психологічний феномен, значення якого виходить поза конкретні часові виміри (проте, в кожну епоху інсталюється в духовних координатах часу), як первісний код символів, смислів, світоглядних уявлень, відбиваючих універсальні архетипи колективного несвідомого. Зафіксовано, що специфічна якісна структура міфу дозволяє відбити тенденцію до холістичності в психіці та соціальному житті, що виявляється, насамперед, у синтезі логіки й емоцій. Тому міф є оригінальною формою пізнання і включеності людини у світ і навколишню дійсність, способом структурування й упорядкування психічних конструктів на шляху до набуття людської психікою переважної цілісності.

3. Це можливе завдяки таким особливостям міфу, як здатність крізь призму індивідуальності людини чи речі вбачати всезагальність устрою живого; принципова синкретичність використання понять-образів, що є комплексами розуміння, емоційного сприйняття і поведінки, сполучення символічно-конкретного за допомогою метафори; використання інтелектуального “бриколажу”, надання онтологічного простору для об'єктивації системи архетипів, взаємозв'язок яких може бути здійснений завдяки приналежності останніх до однієї міфологічної картини світу.

4. Ментальність є складною поліфункціональною системою, що представлена усвідомлюваними та неусвідомлюваними психічними змістами на глобальному, етнічному та особистісному рівнях, і може розглядатися як: 1) процес і результат креації образу світу; 2) спосіб створення картини світу і своєрідна методологія пізнавальних стратегій особистості; 3) семантична матриця свідомості, на яку накладається “жива функціонуюча дійсність”; 4) дискурс, що відбиває процес роздумування, а також правила ”обговорювання світу”; 5) синкретичний гнозис навколишньої дійсності, що є логіко-інтуїтивним і раціонально-емоційним водночас та відбиває свідомий та несвідомий рівні пізнавальної діяльності особистості. В міфологічному компоненті ментальності особистості оприявнюються як інваріантний, так і культурно-історичний шари ментальності, цей компонент є інтегральним у структурі несвідомого рівня останньої.

5. Психологічне дослідження міфологічного компоненту в структурі ментальності особистості в глобалізаційну епоху показало, що глобальність та етнічність є полюсними тенденціями прояву міфологічного компоненту ментальності в умовах культурної глобалізації, причому ця полюсність має як позитивні, так і негативні прояви, які дають змогу системно оцінити психологічні наслідки глобалізації, її вплив на ментальність особистості. Серед найбільш значущих проявів зміни ментальності в епоху глобалізації слід назвати зміну просторово-часового континууму, віртуалізацію людської життєдіяльності.

6. В умовах культурної глобалізації спостерігаються тенденції міфологізації етнічної ідентичності особистості й індивідуального авторського міфотворення (альтернативних засобів актуалізації та трансформації етнічної ментальності). Індивідуальне авторське міфотворення впливає на формування етнічної ментальності і водночас виступає явищем, супроводжуючим особистісний розвиток та реалізацію індивідуального потенціалу “Я”.

7. Міфологізація етнічної ідентичності особистості позначається комплексом психокультурних чинників, що відіграють роль своєрідних механізмів психологічного захисту національної “Я-концепції”. Серед них: 1) міфологізація мови як основного елементу збереження етнічної ідентичності; 2) міфологізація конфесійної належності та посилення її значення для формування етнічної ідентичності особистості; 3) формування символічної належності до певних соціо-культурних верств, що традиційно визначають самототожність етносу; 4) усвідомлення належності до пращурів, ідея кревної родинної спільності всіх поколінь певного етносу; 5) відродження язичництва, первісних міфів, що відбивають прадавній етнічний політеїзм; 6) психологічна ідентифікація з видатними постатями національної історії та культури, що, в свою чергу, є здебільшого зміфологізованими; 7) сакралізація етнічної території як життєдайного джерела вітальності та духовності етносу; 8) формування міфологічного образу ворога, що виконує функцію психологічного захисту особистості і етносу в ситуації інтерпретування негативного соціального і індивідуального досвіду; 9) поляризація етнічної ідентичності біля визначених історичних періодів етнопсихокультурного, соціально-політичного та економічного розвитку спільноти, що пов'язані з віхами становлення національного характеру та ментальності; 10) актуалізація пошуку вісі психокультурного розвитку етнічної особистості та спільноти з метою орієнтування процесу етнічної самореалізації та презентації етносу у світовому співтоваристві (відродження національної ідеї, створення імідж-легенд етносу).

8. Система психо-культурних чинників міфологізації етнічної ідентичності може бути запропонована: 1) у якості психологічної програми діагностування стану національної “Я”-концепції; актуальності механізмів психологічного захисту етнічної ментальності та визначення рівня самоактуалізації етнічної особистості, стану етнічної ідентичності особистості, сформованості національного іміджу; 2) у якості формування “зони найближчого розвитку” етнічної особистості, сталості національної самосвідомості та можливостей самореалізації індивідуального потенціалу “Я” на терені етнічної ментальності в умовах культурної глобалізації, створення моделі нового типу людини (“Homo Globalis”), .

9. Психо-історична реконструкція глобальних та етнічних вимірів архетипу Світового Дерева підтвердила доцільність розглядання данного архетипу як загальнокультурної моделі картини світу, інтегрального структуроутворюючого конструкту ментальності, моделюючого індивідуально-особистісний образ світу через інтеріоризацію етнічного світобачення та трансформацію національного традиційного світогляду в процесі креації індивідуального авторського міфу. Шляхом психоісторичної реконструкції “Я”-маніфестацій даного архетипу в індивідуальному авторському міфотворенні уможливлюється простеження інтегрування нових психічних змістів у сталу картину світу особистості.

10. Встановлено, що на рівні повсякденної практики процеси глобалізації охоплюють психічне в разі підключеності людини до певного глобалізаційного міфу, котрий, подібно до всіх міфів, пропонує деякий проект порятунку, не забезпечений раціональними пропозиціями, а такий, що апелює до почуттів, неодмінного несвідомого прагнення людини повернутися до міфічного втраченого раю. Глобалізація в проекції на особистісні структури виявляється у вигляді певних трансформацій цих структур, що відбивається на системі уявлень, переживань, ідентифікаційних інтенцій, ціннісних орієнтацій і настановлень особистості.

11. Сучасність характеризується актуалізацією елементів стародавнього міфологічного мислення в різних сферах культури та громадського життя, проявом чого є тенденції карнавалізації драматичного мистецтва, музики, неоміфи та неоритуали в кіномистецтві, маскультурі, політиці, рекламі, внаслідок чого змістовна глибина архаїчної міфології мінімізується. Сучасні міфи використовують архаїчну схему та форму міфу, набуваючи характер виконання обряду чи магічного акта, що заміняє реальність, та пристосовуючи її до потреб сучасної цивілізаційної ситуації; виступають в ролі поліфункціонального засобу здійснення соціальних стратегій, створюючи і картину світу, і її споживачів, які вже самі підтримують її своєю діяльністю. Ренесанс міфологізованої свідомості не в останню чергу визваний потребою сучасної масової людини заново об'єднати світ, що втратив для неї визначеність і зрозумілість.