Предмет дослідження становлять особливості вияву внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта на емпіричному матеріалі АСПН, зокрема психоаналізу комплексу тематичних малюнків.

Мета дослідження полягає у виявленні глибинно-психологічних детермінант внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта на емпіричному матеріалі АСПН, зокрема методики психоаналізу комплексу тематичних малюнків.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що внутрішня суперечливість психіки властива самій її структурі й виявляється у характеристиках об'єктивної дезінтегрованості, спричиненій дією психологічних захистів, які спрямовані на суб'єктивну зінтегрованість (ілюзорну цілісність) психіки шляхом соціально-перцептивних викривлень та відступів від фактологічної реальності.

Часткові гіпотези:

· притаманний несвідомому процес символізації внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта може бути експліковано методом психомалюнка, що забезпечить цілісно-образну репрезентацію глибинно-психологічних чинників його функціонування;

· формування внутрішніх суперечностей відбувається під впливом едіпової залежності суб'єкта, що детермінує розвиток системи психологічних захистів.

Відповідно до мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз ступеня опрацювання у психологічній науці проблеми внутрішніх суперечностей.

2. З'ясувати психологічну сутність феномена "внутрішня суперечність" у контексті психодинамічного підходу до психокорекції психіки суб'єкта, який синтезовано відображено у "Моделі внутрішньої динаміки психіки".

3. Окреслити характерні особливості об'єктивування внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта та дослідити зв'язок цього феномена із процесом символізації змісту несвідомого.

4. Проаналізувати детермінанти об'єктивної інтеграції внутрішнього світу суб'єкта шляхом надання йому діагностико-корекційної допомоги у пізнанні та конструктивному розв'язанні внутрішньої суперечності, зумовленої глибинно-психологічними механізмами.

5. Визначити характер взаємозв'язків емоційного стану суб'єкта із внутрішньою суперечливістю його психіки.

6. Обґрунтувати шляхи оптимізації підготовки психологів-практиків крізь призму дослідження внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта.

Методологічну основу роботи становлять філософські положення про взаємозумовленість психічних явищ у контексті системного підходу та взаємозв'язків цілого і часткового в ракурсі суб'єктивної та об'єктивної реальності феномена психічного; теорії розвитку та саморозвитку психіки суб'єкта, відображення єдності психіки й діяльності, розвитку психіки в системних характеристиках; психодинамічного підходу до розуміння методів групової психокорекції, зокрема методу активного соціально-психологічного навчання.

Теоретичне значення одержаних результатів виражається тим, що у суб'єкта виявлено тенденції розвитку внутрішньої суперечливості психіки, пов'язаної з його глибинно-психологічними (здебільшого інфантильними) цінностями; підтверджено теоретичне та практичне значення психодинамічної моделі психіки суб'єкта, розробленої академіком АПН України Т.С. Яценко стосовно механізмів формування і засобів корекції внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта; встановлено опосередкованість взаємозв'язків між внутрішньою суперечливістю та зовнішньо простежуваною конфліктністю; виявлено взаємозв'язок внутрішньої суперечливості з базовими формами психологічних захистів суб'єкта.

Практичне значення роботи. Одержані результати можуть бути багатоаспектно використані:

· у науково-дослідницькій сфері, оскільки доведено можливість об'єктивного вивчення несвідомої сфери суб'єкта в аспекті пізнання внутрішніх суперечностей його психіки;

· у процесуально-практичній сфері - визначено роль діагностико-корекційного процесу у виявленні характеристик глибинно-психологічних механізмів внутрішньої суперечності психіки шляхом використання методу активного соціально-психологічного навчання;

· в освітньопрактичній сфері - обґрунтовано необхідність проходження майбутніми психологами глибинно-психологічної психокорекції за методом АСПН із метою вивчення власних неусвідомлюваних детермінант внутрішньої суперечливості психіки, що тим самим сприяє їх нівелюванню. У контексті вирішення порушеної в дисертації проблеми особливої значущості набула методика психоаналізу комплексу тематичних малюнків, яка дозволила об'єктивувати логіку несвідомого ("іншу логіку") та зіставити її з логікою свідомого.

Основні наукові положення впроваджено у процес навчання студентів психологічного факультету Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 993/01-11 від 16.06.04) та у навчально-виховний процес Черкаського гуманітарно-правового ліцею і загальноосвітньої школи № 11 (довідка № 129 від 17.05.04), Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (довідка № 67/01-02 від 18.03.2004); у розробку галузевого стандарту вищої освіти Міністерством освіти і науки України, зокрема освітньо-кваліфікаційної характеристики "бакалавр" зі спеціальності 6.010100 "Практична психологія" (довідка № 24-03 від 18.12.2003); у підготовку психологів-практиків Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди (довідка № 27 від 06.04.2001), Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка (довідка № 22/1474 від 27.04.2001), Слов'янського педагогічного університету (довідка № 1727 від 25.03.2003), Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 151 від 18.03.2004), Вітебського обласного інституту підвищення кваліфікації і перепідготовки керівних працівників та спеціалістів освіти, Білорусь (довідка № 99/17-24 від 11.12.1999), Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, Росія та ін.

У 1999-2002 рр. дисертантка брала участь у міжнародному науково-практичному проекті EU-INTAS # 99-01699 RUKAD "Психологічні ресурси підвищення рівня емоційного благополуччя підлітків Росії, України та Киргизстану" (довідка № 33-8-6 від 08.06.2004).

Упровадження результатів наукового пошуку здійснювалося шляхом опублікування концептуальних положень дисертації у процесі розробки і викладання лекційних курсів, проведення спеціальних семінарів та у ході виступів на обласних і міських семінарах психолого-педагогічних працівників різних категорій у вищеназваних містах України, Білорусі та Росії, а також на практичних заняттях для студентів психологічних факультетів і слухачів факультетів перепідготовки з фаху "Практична психологія" у системі педагогічної освіти; для заступників директорів із виховної роботи, класних керівників, педагогів-організаторів та інших категорій педагогічних працівників.

Вірогідність наукових результатів і висновків дослідження забезпечується базовими теоретико-методологічними положеннями, верифікованими світовою психокорекційною практикою; системним аналізом наукових джерел та емпіричного матеріалу груп активного соціально-психологічного навчання і методикою психоаналізу комплексу тематичних малюнків.

Особистий внесок автора при підготовці публікацій у співавторстві полягає в обґрунтуванні актуальності проблеми внутрішньої суперечливості психіки та методів її дослідження, важливих для розвитку практичної психології, зокрема глибинно-психологічної психокорекції.

Апробацію результатів дисертаційного дослідження здійснено на кафедрі практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Концептуальні положення було представлено в наукових доповідях на Всеукраїнському науковому семінарі "Методи підготовки фахівців до професійного спілкування" (Черкаси, 1997), Міжнародному семінарі з гуманістичної психології та педагогіки (Рівне, 1998), П'ятих костюківських читаннях (Київ, 1998), Міжнародному семінарі "Шляхи пошуку емоційного благополуччя підлітків України, Росії та Киргизстану" (Черкаси, 2000), Міжнародному семінарі "Проведення діагностичних замірів за проектом RUKAD" (Обнінськ, 2000), Міжнародній науковій конференції "Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології" (Київ, 2001), VII Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта 2004" (Дніпропетровськ, 2004).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 14 публікаціях, з них 6 статей, написаних без співавторів, у тому числі 3 статті - у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 2 розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (549 найменувань українською та іноземними мовами) і 2 додатків. Обсяг тексту дисертації становить 233 сторінки. Робота містить 25 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, окреслено об'єкт, предмет, визначено мету і завдання наукового пошуку, сформульовано гіпотезу, викладено базові методологічні та теоретичні положення, з'ясовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, представлено відомості щодо апробації результатів дослідження та структуру роботи.

У першому розділі - "Теоретичні та методологічні засади пізнання внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта" - проаналізовано ступінь наукового опрацювання порушеної проблеми. Такий підхід дозволив підсумувати, що учені досліджували питання внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта у контексті внутрішньо-особистісного конфлікту, про це свідчать роботи в галузі психоаналізу, зокрема З. Фрейда, А. Фрейд, М. Кляйн, К. Хорні, М. Естер Хардінг та ін.

У психологічній літературі проблему суперечливості висвітлено в контексті з'ясування сутності поняття "конфлікт" (див. наукові студії А.Я. Анцупова, А.И. Шипилова, І.В. Ващенко, Н.В. Гришиної, М.Н. Корнєва, Г.В. Ложкіна, Н.І. Пов'якель та ін.). Слід відзначити, що учені трактували поняття "конфлікт" досить широко - як "суперечність". В першому розділі доводиться, що поняття "суперечність" має ширшу семантику, ніж "конфлікт", і є необхідною складовою психічної організації суб'єкта.

Традиційно проблема суперечностей досліджувалась у філософії, зокрема радянськими ученими. Однак вважалося, що в соціалістичній державі мають місце лише неантагоністичні протиріччя. На думку дослідників, така форма їх вирішення, як конфлікт, є досить рідкісним явищем і здебільшого виражається через внутрішньо-особистісний чи міжособистісний конфлікт, інколи у вигляді конфлікту "особистість - група".

У параграфі "Поняття суперечності та його представленість у літературі" представлено аналіз літературних та історичних джерел, наукових праць, який дозволяє констатувати, що учені досліджували проблему суперечності у контексті пошуку психічної моделі Всесвіту.

У параграфі "Глибинно-психологічні чинники внутрішньої суперечливості психіки" висвітлено психоаналітичні дослідження внутрішнього конфлікту, зокрема праці З. Фрейда, який аналізував конфлікт на двох різних рівнях: топіки - конфлікт між системами й інстанціями та економіки і динаміки - конфлікт між потягами. Для засновника психоаналізу більш вагомим був другий тип роз'яснення, хоча чітку межу між цими двома рівнями встановити складно, оскільки будь-яка психічна інстанція, що бере участь у конфлікті, необов'язково відповідає певному типові потягів. У межах першої метапсихологічної теорії конфлікт виникає, з позицій топіки, як протиставлення систем Несвідомого і Передсвідомого-Свідомого, розділених цензурою. Це протиставлення порівнюється з антитезою принципу задоволення та принципу реальності, при якій принцип реальності прагне до панування над принципом задоволення.

Відзначено, що психоаналітичне дослідження проблематики суб'єкта розпочалося з вивчення конфлікту між Ід (Воно) та утвореннями Его (Я) (про що свідчать істерії, неврози нав'язливості та ін.), далі - боротьби між Его та Супер-Его (Над-Я) (що виявляється в меланхолії), і нарешті продовжилося з'ясуванням конфліктів між Его та зовнішнім світом. У всіх цих конфліктах Его індивіда прагне відчужити частину власного Ід. Таким чином, інстанція, що створює захист, та сила, яка проникає, завжди залишаються незмінними. Зазнають модифікацій лише мотиви, що спонукають Его використовувати захисні заходи, спрямовані на те, щоб створити собі безпеку та запобігти переживанню незадоволення.

Досліджуючи особливості функціонування Его, В. Райх увів до наукового обігу поняття "характер Его", згідно з яким внутрішні характеристики суперечностей набувають тілесних виявів - скутості, напруженості, постійної посмішки, зверхності, іронічної та зухвалої поведінки, що є залишками потужних захисних процесів у минулому. Ці тілесні вияви відірвалися від своїх похідних ситуацій (конфліктів з інстинктами та афектами) і перетворились у постійні риси характеру, "броню характеру". Формування броні характеру відбувається внаслідок суперечності між інстинктивними потребами та зовнішнім світом, який фруструє ці потреби. Вивчаючи пацієнтів, В. Райх дійшов висновку, що в основі всіх реакцій лежить не антитеза між любов'ю та ненавистю і не антитеза між еросом та інстинктом смерті, а антитеза між Его та зовнішнім світом.

У параграфі "Детермінанти внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта" зосереджено увагу на феномені Едіпового комплексу та на його характеристиках у сучасних дослідженнях. Підкреслено, що едіпова залежність знаходить вираження у внутрішній суперечності, яка має вияв у розбіжності між логікою свідомого і логікою несвідомого. Саме в едіповий період розвитку дитини під впливом механізмів ідентифікації та амбівалентних почуттів до близьких людей виникає тенденція "до слабкості", що виражається через почуття меншовартості. Тенденція ж "до сили" базується на нормативних цінностях і забезпечує просоціальну спрямованість активності суб'єкта, проте одночасна реалізація інтересів інфантильного "Я" (що відповідає тенденції "до слабкості"), послаблює його шляхом відтягування енергії та відступів від реальності, які породжуються системою психологічних захистів. Таким чином наголошується, що тенденція "до сили" і тенденція "до слабкості" співіснують у психіці, створюючи емоційне напруження та дисфункції поведінки. Ця суперечність відображається у деструктивних виявах заздрощів, ревнощів, дискредитації, невдоволенні, агресії, намаганні використати людей у своїх інтересах, що породжується інфантильними потребами та почуттям меншовартості. У роботі закцентовано увагу на тому, що глибинно-психологічний ракурс індивідуально-неповторної суперечливості психіки визначається загальними глобальними суперечностями, які визначаються тенденціями: до сили і до слабкості; до життя і до смерті; до людей і від людей (тенденція до психологічної імпотенції). Функціонування захисної системи породжує суперечність між логікою свідомого і логікою несвідомого.

У параграфі "Символічна репрезентація внутрішньої суперечливості" визначено роль символу у пізнанні феномена внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта та представлено методичні підходи до його дослідження. Констатується факт обмеженості тестового підходу до інтерпретації психомалюнків, які завжди є символічно репрезентативними. Натомість наголошується на більш широких можливостях психоаналітичного підходу до інтерпретації малюнка (порівняно з тестовим), що передбачає не лише врахування феномена полівалентності змісту символіки, але й діалог з автором, який є неодмінною складовою процесу психоаналізу комплексу тематичних психомалюнків. Останнє зумовлено необхідністю синтезу як свідомих, так і несвідомих аспектів психіки в процесі роботи з комплексом малюнків. психомалюнок психіка суперечливість

Особливу увагу в контексті внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта сфокусовано на дослідженні широкої палітри української символіки, що представлена у працях О.А. Донченко, Ю.В. Романенка, А.В. Фурмана, які серед характеристик духовного світу українства вирізняють дуалістичну цілісність несвідомого і надсвідомого, ірраціонального і розумового, почуттів і волі.

У другому розділі - "Емпіричне пізнання внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта" - висвітлено проблему пізнання внутрішніх суперечностей психіки суб'єкта методом психоаналізу комплексу тематичних малюнків, доведено дієвість "Моделі внутрішньої динаміки психіки" (див. Рис. 1) для аналізу та розуміння емпіричного матеріалу, отриманого в групах АСПН. Представлено психодинамічну теорію, розроблену Т.С. Яценко, у контексті інших теорій психологічної практики, зокрема онтопсихології, інтегрального психоаналізу, трансперсональної психології, психосинтезу та ін.

У параграфі "Методика психоаналізу малюнку в контексті пізнання внутрішньої суперечності" представлено науково-узагальнювальний аналіз внутрішньої суперечливості психіки на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних малюнків. У результаті інтерпретації малюнків вдалося констатувати розбіжність "слова" автора, як наслідку саморефлексії, із глибинно-психологічною сутністю змісту малюнків, що дає змогу розкрити процес психоаналізу. Психодинамічна теорія дозволила підтвердити факт, що інтеграція психіки на рівні самосприйняття її особою (носієм) відбувається під впливом системи психологічних захистів, які зінтегровують свідомий і несвідомий рівні внаслідок системи викривлень соціально-перцептивної інформації, що спричинює її розбіжність із фактологічною реальністю.

В цьому сутність суб'єктивної зінтегрованості психіки, що існує поряд з її об'єктивною дезінтегрованістю, яку яскраво ілюструють психомалюнки.

У контексті розкриття сутності внутрішньої суперечності важливо наголосити, що для суб'єкта не існує абстрактних, позбавлених емоцій нормативних цінностей: кожна цінність, яка обумовлює його поведінку, набуває відтінку умовної, особистісно значущої під впливом зінтегрованості із глибинними детермінантами. За таких умов глибинно-психологічні цінності задають енергетико-емоційний потенціал, що визначає готовність до активності, яка певним чином спрямовує поведінку суб'єкта. За цінностями (нормативними та умовними) стоять фактично два різновиди захистів: базові і ситуативні (периферійні). За глибинно-психологічними цінностями приховуються базові захисти, а за нормативними цінностями (зорієнтованими на потреби та вимоги соціуму) - ситуативні, хоча потрібно враховувати, що ці різновиди захистів між собою дуже тісно пов'язані і не існують один без одного. Саме ці види психологічного захисту визначають спільність та єдність інтеграційного механізму - "від слабкості до сили". Без цього інтеграційного механізму захисна система втратила б свою "захисну" виправданість для її носія (суб'єкта). Умовність цінності полягає в тому, що вона пов'язана з первинними лібідними об'єктами, презентанти яких шляхом інтроекції та ідентифікації впливали на формування психіки суб'єкта. Останні органічно поєднуються із його єством і (на несвідомому рівні), виражають сферу очікувань, зорієнтованих на підтвердження чеснот "Я". Окрім того, є глибинно-психологічні цінності, дію яких суб'єкт не усвідомлює. Об'єктивно вони виявляються в очікуваннях та емоційних реакціях і можуть бути досліджені із залученням психоаналізу комплексу тематичних малюнків, що дозволяє констатувати залежність таких цінностей від первинних стадій розвитку психіки суб'єкта та ін. Результати дослідження дають підстави говорити про певну суперечність між цінностями суб'єкта, які мають біхевіоральне вираження та доступні зовнішньому спостереженню, і цінностями, що детермінують поведінку відповідно до "ідеалізованого Я" та створюють ілюзію сутності єства особи. Відомо, що ідеалізація завжди передбачає певний відступ від фактологічної реальності, а це є передумовою виникнення внутрішньої суперечливості психіки. Таким чином, внутрішні суперечності можуть посідати чільне місце як такі, що пов'язані з "образом Я" суб'єкта та проблемою гармонійності його особистісного розвитку і соціального становлення.

У контексті порушеної проблеми сформульовано положення щодо критеріїв об'єктивування (констатації) внутрішньої суперечливості психіки, а саме: наявність об'єктивної дезінтегрованності психіки при внутрішній суб'єктивній її зінтегрованості на ілюзорних засадах.

У параграфі "Емоційні показники наявності внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта" здійснено теоретичний огляд проблеми депресії як вияву внутрішньої суперечливості та емпіричне дослідження депресивності за допомогою методики П. Хейманса "Депрескоп".

Проаналізовано ступінь ризику депресивності серед 250 підлітків експериментального майданчику м. Черкаси та здійснено порівняльний аналіз результатів дослідження інших регіонів, задіяних у міжнародному науково-дослідницькому проекті EU-INTAS #991699 RUKAD "Психологічні ресурси підвищення рівня емоційного благополуччя підлітків Росії, України та Киргизстану".

Дослідження дозволило констатувати, що депресивність є емоційним показником внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта і що серед найбільш ефективних психокорекційних методів, спрямованих на подолання депресивності, є метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), застосування якого уможливлює глибинно-психологічне пізнання психіки суб'єкта. Особливо адекватним у контексті поставлених проблем є метод психоаналізу тематичних малюнків.

ВИСНОВКИ

У висновках синтезовано результати наукового пошуку і викладено концептуальні положення дисертації:

1. Аналіз науково-теоретичної літератури (праць вітчизняних та зарубіжних психологів), присвяченої темі внутрішньої суперечливості психіки суб`єкта, дозволяє стверджувати, що окреслена проблема потребує спеціальних досліджень у глибинно-психологічному ракурсі. Сутність поняття конфлікту та внутрішньо-особистісного конфлікту з'ясовано у наукових роботах І.В. Ващенко, Н.В. Гришиної, Г.М. Дубчак, Є.О. Клімова, С.Б. Кузікової, В.Г. Ложкіна, В.П. Москальця, Л.Е. Орбан-Лембрик, Н.І. Пов'якель, О.Б. Фанталової та ін., а також у психоаналітичних дослідженнях М. Кляйн, З. Фрейда, А. Фрейд, К. Хорні, К.Г. Юнга. Проблему суперечностей також частково розроблено у контексті дослідження феномена психічної енергії (М. Естер Хардінг та ін.) та тілесно-орієнтованої терапії (В. Райх, А. Лоуен).

2. В основу дослідження покладено методику психоаналізу комплексу тематичних малюнків, що дозволило розкрити багатоаспектність образної символіки та виявити спроможність діалогу в психоаналітичному об'єктивуванні внутрішніх суперечностей психіки. Саме в символі цілісно виражаються суперечливі тенденції, що зумовлюють його полізначність.

3. Психомалюнки сприяють об'єктивуванню внутрішньої суперечності через цілісний образ, в якому інтегровано та несуперечливо представлено зміст свідомого і несвідомого. Таким чином, притаманний несвідомому процес символізації пов'язаний із внутрішньою суперечливістю психіки суб'єкта, яка в малюнку набуває цілісного вираження, чим уможливлює цілісно-образну репрезентацію глибинно-психологічних чинників суперечливості психіки.

4. Найбільш близьким до категорії внутрішньої суперечності є поняття "конфлікт", який у науковій літературі залишається поза розкриттям його взаємозв'язків із внутрішньою суперечливістю психіки. Тому окреслені в науково-психологічній літературі характеристики конфліктів не репрезентують змісту внутрішньої суперечливості психіки у зв'язку з відсутністю представленості її глибинно-психологічних детермінант.

5. У дисертації доведено, що внутрішня суперечливість психіки властива самій її структурі, яка виявляється в об'єктивній дезінтегрованості, зумовленій дією психологічних захистів, які спричиняють суб'єктивну зінтегрованість (цілісність) психіки шляхом викривлень та відступів від фактологічної реальності з метою підтвердження сутності "ідеалізованого Я".

6. Внутрішня суперечливість пов'язана з процесами витіснень, опорів, заміщень тощо, які зумовлюють зміст передсвідомого, та з глибинно-психологічними цінностями, що імпліцитно каталізують поведінку суб'єкта. Критичне осмислення наукової літератури дозволило зробити висновок про наявність спрощеного підходу до розуміння категорії психічного без спроби розкриття її суперечливої сутності. Останнє властиве академічному підходу до досліджень, у площину яких переважно попадає сфера свідомого.

7. Дослідження показало, що формування внутрішніх суперечностей відбувається під впливом едіпової залежності суб?єкта, що дає поштовх до розвитку системи психологічних захистів та амбівалентності почуттів. Едіпова залежність формує підвалини глибинно-психологічних цінностей, визначає зміст ідеалізованого "Я" та впливає на створення генерального механізму захистів "від слабкості до сили".

8. Внутрішня суперечливість психіки визначає сутність глибинно-психологічних аспектів, які детермінують зміст "логіки несвідомого", що діаметрально протилежно визначає спрямування психічної енергії стосовно "логіки свідомого". Аналіз емпіричного матеріалу дозволяє не лише виявити базові форми захисту, але й констатувати їхній зв'язок із логікою свідомого.

9. Внутрішня суперечливість психіки за своєю сутністю не може бути безпосередньо представлена у свідомості суб'єкта. Глибинно-психологічний зміст її детермінант маскується від свідомості шляхом дії механізмів символізації змісту несвідомого: згущення, зміщення, натяку, гіперболізації, мінімізації та ін. Логіка несвідомого може бути розкрита лише завдяки цілісному аналізові поведінкового матеріалу суб'єкта через асоціативно-семантичні зв'язки, що детермінуються глибинно-психологічними цінностями, започаткованими в едіповій ситуації дитинства.

10. У зв'язку з латентною природою механізмів, що визначають зміст внутрішньої суперечливості психіки, цей феномен важко піддається вивченню за допомогою опитувальників, зокрема тестових методик, зорієнтованих на вивчення свідомого самосприйняття, без врахування цілісних характеристик психіки (несвідомих аспектів). Метод психоаналізу комплексу тематичних малюнків виявився адекватним до завдань, поставлених у дисертації, зміст якої дозволяє зробити акцент на важливості діалогічної взаємодії з автором малюнків.

11. Емоційним показником внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта є депресивність, посилена тривожність, агресія. Серед діагностичних методик, що відкривали можливість дослідженню депресивних виявів і тривожності, слід виділити методику "Депрископ", яку було використано в межах міжнародного проекту "RUKAD" з метою вивчення психологічних ресурсів підвищення рівня емоційного благополуччя підлітків Росії, України та Киргизстану. Отримані результати доводять наявність кореляцій між рівнем тривожності та виявом депресивності і внутрішньою суперечливістю психіки підлітків.

12. Внутрішня суперечливість психіки суб'єкта піддається пізнанню лише через виявлення системних характеристик психіки суб'єкта, що визначають логіку свідомого та несвідомого ("іншу логіку"), динаміка яких нерідко має діаметрально протилежне спрямування.

Перспективи розвитку. Проблема дисертаційного дослідження є надзвичайно багатоаспектною і не вичерпується матеріалами, представленими у роботі. Вважаємо перспективними такі напрями подальшого їх опрацювання: аналіз співвідношення та взаємозв'язків свідомих та несвідомих аспектів психіки в ракурсі вивчення внутрішньої її суперечливості; зіставлення традиційних та інноваційних підходів до дослідження глибинних аспектів психіки; динаміка професійного розвитку психолога-практика в контексті його глибинної психокорекції особистісних характеристик.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Аврамченко С.М. Пізнання внутрішньої суперечливості психіки суб'єкта методом психомалюнку. - Рукопис.

Аврамченко С.М. Познание внутренней противоречивости психики субъекта методом психорисунка. - Рукопись.