Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України

УДК 159.955: 164.053

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Психологічні механізми прийняття рішень у побутовій діяльності

Редько Володимир Вікторович

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Швалб Юрій Михайлович, Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри педагогіки і соціальної роботи

Офіційні опоненти:

- доктор психологічних наук, професор Ложкін Георгій Володимирович, Національний університет фізичного виховання і спорту, завідувач кафедри педагогіки і психології

- кандидат психологічних наук, доцент Чорнобровкін Володимир Михайлович, Луганський державний педагогічний університетімені Тараса Шевченка, завідувач кафедри психології

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія соціальної психології особистості, м. Київ

Захист відбудеться 25 листопада 2003 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2).

Автореферат розіслано "20" жовтня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Андрієвська

Анотації

Редько В.В. Психологічні механізми прийняття рішень у побутовій діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена визначенню психологічних механізмів прийняття рішень у побутовій діяльності.

У роботі проведено теоретико-методологічний аналіз побутової діяльності; визначено соціокультурні, соціально-психологічні та психологічні ознаки побутової діяльності, описано її психологічну структуру як систему провідних мотивів, ієрархію цільових конструктів, форм і засобів їх реалізації та визначено в ній функціональну роль процесу прийняття рішень, розроблено модель процесу прийняття рішень у побутовій діяльності та проведено емпіричне дослідження процесу прийняття рішень у побутовій діяльності, визначено психологічні засади використання моделей процесу прийняття рішень для практичних і прикладних напрямків психологічних досліджень.

Встановлено, що у побутовій діяльності прийняття рішення є провідною формою цілепокладання і здійснюється як багаторівневий та багатоступінчастий процес узгодження особистісної значущості споживчих цільових конструктів та міри суб'єктивних витрат на їх досягнення.

Ключові слова: прийняття рішення, психологічні механізми, цілепокладання, побутова діяльність, побутова поведінка, поведінка споживача, модель процесу прийняття рішень.

Редько В.В. Психологические механизмы принятия решения в бытовой деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 - общая психология, история психологии. - Институт психологии имени Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию психологических механизмов принятия решений в бытовой деятельности.

В работе представлен анализ современных теоретических подходов и экспериментальных исследований проблемы принятия решений в различных сферах деятельности и социального поведения индивида. Выделены четыре уровня исследования процесса принятия решений, для каждого из которых существует свой ведущий аспект рассмотрения проблемы. В психологических исследованиях процесс принятия решений рассматривается в пределах проблемы целеполагания (целеобразования). Большинство исследований процесса принятия решений осуществляется на материале решения различного рода интеллектуальных заданий или проблем. Существующие теоретико-экспериментальные исследования социального поведения и взаимодействия фактически не раскрывают механизмов принятия решений в повседневной жизни человека, в сфере его бытовой деятельности.

Выявлено, что в социокультурном плане бытовая сфера выделяется как особая деятельность по "ведению домашнего хозяйства", которая имеет свои традиции, нормы и правила осуществления. В социально-психологическом плане бытовая деятельность является значимой составной частью способа жизни людей, которая характеризуется содержательными и стилевыми особенностями. В бытовом сознании четко определены три ведущих социальных стереотипа, характеризующих бытовую деятельность: повседневность, необходимость и возобновляемость. В психологическом плане бытовая деятельность является полимотивированной при двух ведущих мотивах: мотив комфорта в организации жизненного пространства и мотив социального сравнения.

По целевому признаку выделено четыре типа (уровня) целевых конструктов в бытовой деятельности: поддержания бытовых условий на определенном уровне; улучшение условий бытовой деятельности; улучшение бытовый условий жизни; изменение условий способа жизни. Переход от уровня к уровню связан с существенным изменением структуры расходов, а именно: субъективного времени на принятие решения относительно изменений, физического времени на исполнение намеченных действий, финансовых расходов на обеспечение изменений. Наиболее развернутую форму процесс принятия решений в бытовой деятельности принимает при изменениях, которые связаны с финансовыми издержками, т. е. в потребительской сфере.

Экспериментально выявлено, что механизмы принятия решения о покупке и употреблении повседневных предметов имеют мифилогизированный компонент и существенно зависят от ряда социальных факторов: индивидуально-психологических, социально-психологических, социально-экономических и гендерных (поло-ролевых установок и представлений о феминности/маскулинности).

Группа индивидуально-психологических факторов содержит представления о недопустимости либо целесообразности употребления того или иного предмета, индивидуальные вкусы, устоявшиеся привычки относительно предмета и способов его употребления и отношение личности к собственным привычкам.

Вторую группу образуют три фактора: мода, представления о социальных допустимых способах употребления и представления о связи потребления определенной марки товара с социальным статусом личности. Группу социально-экономических факторов образуют: наличие предметов, соответствующих привычкам; разнообразие марок и сортов товара; разветвленность торговой сети и ценовые характеристики товаров. Гендерный фактор связан с тем, что принятие решений и способы употребления существенно зависят от поло-ролевых установок и представлений о феминности/маскулинности.

Доказано, что принятие решения осуществляется как многоступенчатый процесс, основными звеньями которого являются:

возникновение желания изменений;

обоснование необходимости изменений;

переформулирование желания в форму намерения;

согласование намерения с членами семьи;

информационный поиск референтных источников информации и соответствия товаров намерениям;

семейное согласование финансовых, временных и физических потерь;

установление субъективных критериев соответствия конкретной марки товара (услуги) намерению через определение ее потребительских характеристик;

непосредственный выбор товара в месте покупки.

На каждом этапе на принятие решения влияет ряд факторов объективного и субъективного характера, определяющих его процессуальные и содержательные параметры.

Проведенное исследование не раскрывает всех аспектов проблемы. Перспективы дальнейшего исследования мы видим в конкретизации научных представлений о психологической структуре бытовой деятельности и особенностях функционирования регулятивных механизмов, углубление знаний относительно психологических механизмов принятия решения как социально-психологического процесса на уровне семейной структуры и индивида.

Ключевые слова: принятие решения, психологические механизмы, целеполагание, бытовая деятельность, бытовое поведение, поведение потребителя, модель процесса принятия решения.

Redko V.V. Psychological devices of making decision in everyday activities. - The manuscript.

The thesis is done for the scientific candidate degree acquisition in the area of Psychological Sciences within the speciality 19.00.01 - General Psychology, The History of Psychology. - The Institute named after G.S. Kostyuk, The Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.

The thesis is devoted to the study of psychological devices in the process of making decision in everyday activities.

The theoretical methodological analysis was applied to the study of everyday activities; the investigation marked social and cultural, psychological indications of everyday activities, it was given the psychological structure of everyday activities in terms of the system of leading motivations, the hierarchy of earmarked constructors, forms and ways of their realisation, also as far as hierarchy is concerned, there was pointed the functional role of making decision in everyday activities, and the process of making decision in everyday activities was empirically analysed, the psychological founding of the models use process while making decision in everyday activities was formed for different practical and applied approaches.

It was proved that in everyday activities the process of making decision is the main aimed form and it is performed in a very complicated many-sided way of the personal significance sequence of the consumers' earmarked constructors and in terms of the subjective expenses for their realisation.

The key words: making decision, psychological devices, aim, everyday activities, everyday behaviour, consumer's behaviour, the model of making decision.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема прийняття рішень є однією з центральних для дуже широкого кола досліджень, пов'язаних з визначенням психологічної структури та механізмів регуляції поведінки та діяльності. На сьогодні загальновизнано, що прийняття рішення лежить в основі будь-якої цілеспрямованої діяльності і входить до її психологічної структури як необхідний та невід'ємний компонент. Більше того, дослідження останніх років довели, що здатність до прийняття рішень є суттєвою складовою особистості, яка зумовлює характер її соціальної активності, здатності до вироблення нових стратегій життєдіяльності, адаптації до стрімких соціально-економічних змін у суспільстві.

Дослідження процесу прийняття рішень розпочалися ще у 20-х роках ХХ століття, хоча впродовж майже півсторіччя розроблялися тільки окремі її аспекти. Так, А. Файоль, який запропонував одну з перших психологічних теорій управління, вказував, що прийняття рішення є центральною ланкою управлінської діяльності, та вважав, що саме вона зумовлює її ефективність. Прийняття рішення розглядається в контексті вивчення процесів мислення і волі представниками Вюрцбурзької школи на чолі з О. Кюльпе. У школі К. Левіна проблема прийняття рішення розглядалась як складова процесу цілеутворення та рівня домагань. Б.М. Теплов в роботі "Ум полководца" доводить, що здатність до прийняття рішення є однією із складових таланту видатних військових.

Активне та різнобічне дослідження цієї проблеми у вітчизняній психології розпочалося у середині 70-х років. На цьому етапі було проведено багато досліджень загальнопсихологічного напрямку, які охопили різні рівні та аспекти процесу прийняття рішень. Так, нейропсихологічні та психофізіологічні рівні цього процесу вивчалися такими видатними вченими, як П.К. Анохін, О.Р. Лурія, Є.А.Умрюхін, О.Д. Хомська, В.Б. Швирков та інші. На сенсорно-перцептивному рівні цю проблему досліджував Ю.М. Забродін. Особлива увага була приділена мисленнєвим компонентам прийняття рішень в процесі вирішення задач різного характеру, в тому числі творчих (Д.Н. Завалішина, В.О. Моляко, Я.А. Пономарьов та інші). Були розроблені та запропоновані й загальні теорії прийняття рішень (Я.Козелецький, Г.В. Ложкін, Б.Ф. Ломов, В.Ф. Рубахін, О.К. Тихомиров та інші).

Серед найважливіших висновків цього етапу досліджень можна виділити два моменти. По-перше, було доведено, що процес прийняття рішень є одним із аспектів загальної філософсько-психологічної проблеми вибору, і в цьому плані вона далеко виходить за межі окремих діяльнісних процесів, а постає як проблема особистості. По-друге, в психологічному плані прийняття рішення є окремим етапом більш широкого процесу постановки цілей суб'єктом діяльності. Саме на цих засадах продовжувалися дослідження у 80-90-ті роки, які охопили широкий спектр проблем вікової та педагогічної психології (Л.І. Божович, В.В. Давидов, В.В. Рєпкін, Ю.І. Машбиць, Ю.М. Швалб), інженерної психології (Ю.Л. Трофімов), соціальної психології (М.Р. Бобнєва, Д. Майєрс, Н.Ф. Наумова), а також практичних та прикладних сфер психології.

Не дивлячись на значну кількість досліджень, далеко не всі аспекти процесу прийняття рішень розроблені достатньо. Так, поза увагою дослідників залишився великий прошарок проблем, що пов'язані з побутовою діяльністю людини. Фактично ця сфера життя майже не досліджена, хоча зрозуміло, що вона не менш значуща для людини, ніж будь-яка професійна діяльність. У сучасних маркетингових дослідженнях (Дж. Еванс та Б. Берман, Ж-Ж. Ламбен) доводиться, що побутова поведінка та діяльність є складним предметом суто психологічного аналізу, що потребує побудови особливих теоретичних моделей та засобів емпіричних досліджень.

Таким чином, проблема нашого дослідження зумовлена актуальністю вивчення специфіки побутової діяльності і відсутністю теоретико-експериментальних моделей дослідження процесу прийняття рішень у цій значущій сфері життєдіяльності людини.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної проблеми лабораторії екологічної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України "Дослідження психологічних умов діяльності в предметно-природному середовищі" (реєстраційний номер 0100U000131), затверджена Вченою радою Інституту (протокол №2 від 22 лютого 2001 року) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №10 від 24.12.2002 року).

Об'єкт дослідження - процес прийняття рішень як складова частина регулятивних механізмів поведінки та діяльності.

Предмет дослідження - психологічна структура та механізми процесу прийняття рішень у побутовій діяльності.

Мета дослідження - з'ясування психологічних механізмів та розробка теоретико-експериментальних моделей процесу прийняття рішень у побутовій діяльності.

В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що побутова поведінка в психологічному плані утворює окремий тип діяльності із притаманними їй системою мотивів, цілей та засобів реалізації, а прийняття рішень відбувається як процес узгодження особистісної значущості споживчих цільових конструктів та міри суб'єктивних витрат на їх досягнення.

Завдання дослідження:

Провести теоретико-методологічний аналіз побутової діяльності та визначити в ній функціональну роль процесу прийняття рішень.

Розробити модель процесу прийняття рішень у побутовій діяльності.

Розробити інструментарій та провести емпіричне дослідження процесу прийняття рішень у побутовій діяльності.

Розробити психологічні засади використання визначених у дослідженні моделей процесу прийняття рішень для практичних і прикладних напрямків психологічних досліджень.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають загальнопсихологічні положення теорії діяльності О.М. Леонтьєва, концепція рівневої організації свідомості (В.П. Зінченко, С.Л. Рубінштейн), концепції цілепокладання як регулятивної основи діяльності (О.К. Тихомиров, Ю.М. Швалб), теорії прийняття рішень (Я. Козелецький, Г.В. Ложкін, В.Ф. Рубахін), теорії соціальної поведінки (М. Бобнєва, С. Московічі).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс психологічних методів: теоретичний аналіз проблеми; моделювання; масові опитування та анкетування; групові фокусовані інтерв'ю; індивідуальне глибинне інтерв'ю; контент-аналіз; статистичні методи обробки емпіричних даних.

Наукова новизна дослідження полягає в тому що вперше в коло психологічних досліджень включено побутову діяльність людини як окрему сферу її буття, визначено соціокультурні, соціально-психологічні та психологічні ознаки побутової діяльності, описано психологічну структуру побутової діяльності як системи провідних мотивів, ієрархії цільових конструктів, форм та засобів їх реалізації, встановлено місце і функціональне призначення процесів прийняття рішення в цьому виді діяльності.

Теоретичне значення роботи полягає у розширенні психологічних уявлень щодо структури та механізмів прийняття рішення як форми цілепокладання. Встановлено, що у побутовій діяльності прийняття рішення є провідною формою цілепокладання і здійснюється як багаторівневий та багатоступінчастий процес узгодження особистісної значущості споживчих цільових конструктів та міри суб'єктивних витрат на їх досягнення. Розроблено теоретичну модель процесу прийняття рішень у побутовій діяльності, яка поєднує інтра- та інтерпсихологічні компоненти як необхідні ланки цілісного процесу.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання розроблених моделей та конкретних методик у прикладних психологічних дослідженнях в сфері маркетингу та реклами, пов'язаних із побутовою сферою життєдіяльності людей; моделі прийняття рішення як інтерпсихологічного процесу можуть використовуватися у роботі практичних психологів із сім'єю та сімейними конфліктами; матеріали дослідження можуть бути включені у курс загальної психології до теми "Діяльність".

Надійність та вірогідність наукових результатів забезпечується методологічним обґрунтуванням вихідних положень, використанням системного та діяльнісного підходів при організації дослідження, застосуванням адекватних методів теоретичного аналізу та експериментального дослідження проблеми, поєднанням кількісних та якісних методів обробки та аналізу емпіричних даних.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати дослідження доповідались і дістали схвалення на Міжнародній науковій конференції "Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології" (Київ, грудень, 2002); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість" (Київ, квітень, 2002); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Освіта як фактор національної безпеки" (Київ, грудень 2002 р.); на VІ Костюківських читаннях "Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку" (січень 2003 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді" (Луганськ, жовтень, 2003 р.); на засіданнях лабораторії екологічної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка.

Результати дослідження впроваджуються в маркетинговій та рекламній діяльності Представництва фірми "Шерінг АГ" (Німеччина) в Україні (довідка № 345/1 від 20 березня 2003 р.), у навчальному процесі Міжрегіональної Академії Управління при підготовці менеджерів та практичних психологів (довідка №853 від 14 березня 2003 р.) та у Науково-методичному центрі міського управління освіти м. Херсона при розробці практичними психологами соціально-психологічних тренінгів в сфері маркетингу (довідка №44/01-06 від 17 березня 2003 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в 9 одноосібних публікаціях автора, серед яких 7 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, матеріали конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який нараховує 182 найменування, 6 додатків. Матеріали дисертації викладено на 219 сторінках комп'ютерного тексту (основного - 171), що містить 14 таблиць, 2 схеми на 6 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми та проблеми дослідження; визначено об'єкт, предмет та мету дослідження; сформульовано гіпотезу і завдання; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, вказується сфера апробацій та впровадження результатів дослідження, наводяться дані про структуру роботи.

У першому розділі "Соціальні та психологічні моделі процесу прийняття рішень" аналізуються сучасні теоретичні підходи та експериментальні дослідження проблеми прийняття рішень у різних сферах діяльності та соціальної поведінки індивіда.

Проведений теоретичний аналіз показав, що прийняття рішення є однією із ключових філософсько-психологічних проблем, яка пов'язана із процесами вільного вибору та цілепокладання. На сьогодні можна виокремити принаймні чотири рівні дослідження процесу прийняття рішень. По-перше, це філософський рівень, на якому проблема прийняття рішень розглядається як складова частина загальної проблематики свобідної волі людини (Е. Гартман, Г.В. Ф.Гегель, І. Кант, Ф. Ніцше, А. Шопенгауер). По-друге, це загальнометодологічні дослідження прийняття рішень як властивості будь-якої активної системи (Р. Акофф, П.К. Анохін, Ф. Емері, С.В. Ємельянов, Е.Л. Наппельбаум, Н.Ф. Наумова). По-третє, це соціологічний (соціально-психологічний) рівень, на якому процес прийняття рішень розглядається у контексті детермінант соціальної поведінки та соціальної взаємодії (Е. Аронсон, М.І. Бобнєва, М. Вебер, Е. Дюркгейм, О. Конт, Г. Ліндсей, С. Московічі, М.М. Обозов, Т. Парсонс, А.В. Петровський, Дж. Тернер, Л.І. Уманський, Дж. Хоманс). По-четверте, рівень конкретно-психологічних досліджень внутрішньої структури та механізмів процесу прийняття рішень (Ю.М. Забродін, Ю. Козелецький, Б.Ф. Ломов, Я.А. Пономарьов, О.К. Тихоміров; Дж. Аткінсон, Н. Ах, К. Бюлер, Р. Гоулд, С. Ескалоне, А. Карстен, Д. Мак-Клеллан, К. Марбе, А. Мішот, П. Сірс, Г. Уатт, Л. Фестінгер, Н. Фізер, Дж. Франк, Х. Хекхаузен, Ф. Хоппе, та інші).

Для кожного рівня існує свій провідний аспект розгляду проблеми, але кількість підходів до її розв'язання незначна. У методологічному плані можна виділити такі підходи: конкретно-синкретичний підхід, де предметом дослідження виступають цілісні, конкретні події; рівневий підхід до проблеми прийняття рішення, де закладаються основи системно-структурного принципу та формується уявлення про комплексність проблеми; абстрактно-аналітичний підхід, який передбачає виокремлення в емпіричній моделі прийняття рішення структурних рівнів організації даного явища і побудову дискретних (абстрактно-аналітичних) моделей; синтетичний підхід, орієнтований на синтез закономірностей прийняття рішення, які були отримані за абстрактно-аналітичного підходу, побудови аналітико-синтетичних моделей і з'ясування конкретних закономірностей прийняття рішення.

У психологічних дослідженнях процес прийняття рішень найчастіше розглядається у рамках проблеми цілепокладання (цілеутворення). У цих рамках найбільш вагомими є такі проблеми: постановки цілі, тобто з'ясування того, як задається і (або) формується ціль, яка визначає особливості і динаміку функціонування системи в цілому; визначення результату, тобто вивчення того, як задаються і (або) формуються результати функціонування і як оцінюються ці результати відносно цілі; формування способів досягнення результатів передбачають дослідження операційного складу і внутрішньої організації процесів рішення; усвідомлення критеріїв оцінки (переваг) цілей, результатів і способів дії.

При визначені психологічних механізмів прийняття рішення як процесу стратегічного вибору, вказується на наявність п'яти головних принципів. Це: альтернативність, альтернативна побудова життя, у тому числі світу цілей; антиномічність, яка полягає в тому, що в граничні підстави вибору закладаються обґрунтовані, але логічно несумісні припущення про індивідуальне існування; взаємодія між основними елементами цілепокладання: метою, системою переваг, об'єктивними умовами; випадковість, неоптимальність вибору, яким стверджується, що вибір як розрахунок, оптимізація, побудований на врахуванні наявних, відомих, оцінених можливостей, не розширює коло актуальних потенцій; вільне структурування й інтерпретація об'єктивного і суб'єктивного виборів. Виходячи з цього, "психологічна" теорія рішень розробляє коло проблем, пов'язаних з прийняттям рішень у п'яти основних напрямках:

- досліджуються процеси виникнення у людини уявлень про завдання, пов'язане з прийняттям рішень;

- описуються процеси оцінки суб'єктивної цінності результатів - корисності;

- визначається суб'єктивна імовірність обставин, від яких залежать результати і наслідки прийнятого рішення;

- з'ясовуються стратегії вибору поведінки (стратегії описують, як люди інтегрують інформацію про корисність і імовірність результатів, і те, які правила вибору альтернатив вони використовують);

- досліджуються фактори, які керують процесом рішення - довкілля, особливості особистості того, хто приймає рішення, вплив соціальної групи.

Значну роль відіграють дослідження, у яких розкривається сутність окремих етапів процесуального розгортання процесів прийняття рішення. Як правило, виділяються такі етапи у процесі прийняття рішень: фаза розпізнавання ситуації невизначеності із загального "потоку" своєї активності; фаза репрезентації у формі суб'єктивного уявлення про завдання прийняття рішення; фаза активного формування альтернатив самим суб'єктом на основі відображення зовнішніх факторів; фаза вибору з наявних альтернатив; фаза реалізації прийнятого рішення, яка передбачає складну і розгалужену активність суб'єкта; фаза компенсації невдалих рішень.

Остання фаза зумовлює зворотний характер більшості типів рішень. Можливість компенсації рішення, з одного боку, стає можливою тільки в результаті активної взаємодії суб'єкта і середовища, а, з іншого, часто відбувається в результаті актуалізації нових і досить потужних суб'єктивних детермінант, які спрямовані на те, щоб перекласти причини помилок на зовнішні обставини і факти.

Переважна кількість досліджень процесу прийняття рішень відбувається на матеріалі вирішення різного роду інтелектуальних завдань чи протиріч. Наявні теоретико-експериментальні дослідження соціальної поведінки та взаємодії фактично не розкривають механізмів прийняття рішень у повсякденному бутті людини, в сфері її побутової діяльності.

У другому розділі: "Соціальна та психологічна структури побутової діяльності" наведено результати емпіричного дослідження побутової діяльності, побудовано моделі її макроструктурних та психологічних характеристик, показано, що прийняття рішень у побутовій діяльності переважно стосується її споживчої частини та описано дослідження поведінки споживача у маркетингових дослідженнях.

Аналіз літератури показав, що на сьогодні психологічні дослідження побутової діяльності майже відсутні, і тільки у рамках соціології та соціальної психології є дуже невелика кількість теоретичних та емпіричних досліджень буденної поведінки, яка має свою психологічну будову і особливі механізми її регуляції. Побутова діяльність є важливою складовою буденного існування людини і становить відносно самостійну сферу життєдіяльності. Спираючись на ці уявлення, нами було проведено емпіричне дослідження, мета якого на цьому етапі полягала у встановленні зовнішніх меж побутової діяльності та її психологічної макроструктури.

Дослідження проводилося у два етапи. На першому етапі вирішувалось завдання встановлення загальної зовнішньої інфраструктури побутової діяльності, тобто нам треба було встановити перелік конкретних діяльностей, дій та поведінкових актів, які, з точки зору пересічної людини, входять до складу побутової діяльності. При цьому ми припустили, що склад побутової діяльності може суттєво залежати від загальних ознак способу життя людей, і прийняли за первинне розподіл на сільський та міський способи життя, що знайшло відображення у структурі вибірки.

Вибірку склали 1200 респондентів у віці від 23 до 55 років. З них: по 600 чоловік жителів м. Києва та Київської області; чоловіків - 47%, жінок - 53%. Така вибірка забезпечувала загальну статистичну надійність та достовірність отриманих результатів.

Результати дослідження показали, що в соціокультурному плані побутова сфера виділяється як особлива діяльність по "провадженню домашнього господарства", причому, розміри "господарства", конкретний перелік видів діяльності по його веденню, ступінь особистої участі та інші параметри можуть варіювати в надзвичайно широких межах. Вона має свої традиції, норми і правила здійснення, припускає наявність певних здібностей і необхідності оволодіння відповідними знаннями, уміннями і навичками. Сферу побутової діяльності утворюють 15 основних видів діяльності. Причому дев'ять з них є, безумовно, провідними та визначальними: кожна з них набрала не менше 70% голосів. До них відносяться: прибирання помешкання (квартири); миття посуду; покупки; приготування їжі; прання білизни та одягу; прасування білизни та одягу; дрібний ремонт квартири; дрібний ремонт одягу чи взуття; заготівля продуктів харчування на зиму.

В той же час, міські жителі частково відносять до сфери побутової діяльності читання газет, журналів, художньої літератури, слухання радіо і різні хобі, тоді як мешканці сіл ці види діяльності відносять виключно до розваг, вільного часу та відпочинку. Цікавим є також той факт, що городяни відносять до сфери побуту такі аспекти свого життя, як відстоювання у чергах (особливо в недавньому минулому) та поїздки у транспорті, але при цьому підкреслюють, що це відноситься до побуту, але не є побутовою діяльністю.

На другому етапі дослідження предметом нашої уваги стало питання про ті суб'єктивні підстави, за якими усі зазначені види діяльності об'єднуються в одну сферу. Для його вирішення в анкеті задавалися прямі запитання про те, чому кожен вид діяльності був віднесений до тієї чи іншої сфери; а для отримання більш поглиблених даних було проведено дослідження методом фокусованого інтерв'ю. Було проведено шість фокус-груп: по три в м. Києві та Київській області в 2001 р., в яких взяли участь 58 осіб, з них: 31 жінка і 27 чоловіків; за віком від 23 до 34 років - 25%, від 35 до 44 - 50%, від 45 до 55 - 25%. Отримані матеріали було оброблено методом контент-аналізу.

Виявлено, що в соціально-психологічному плані побутова діяльність є значущою складовою частиною способу життя людей, що може характеризуватися через змістовні і стильові особливості. У буденній свідомості чітко виокремлюється три провідні соціальні стереотипи, які характеризують побутову діяльність. Це стереотипи: "повсякденність" - за ним стоїть уявлення про побутову діяльність як сукупність тих видів роботи, які треба виконувати кожен день; "необхідність" - за ним стоїть уявлення про обов'язковість побутової діяльності; "відновлюваність" - за ним стоїть уявлення про циклічність, рутинність та нескінченність побутової діяльності.

В психологічному плані побутова діяльність, як свідчать результати дослідження, є полімотивованою, але серед мотивів можна виділити два провідних. По-перше, це мотив комфорту в організації життєвого простору. При визначенні цього типу мотивації респонденти використовують багатий набір епітетів, які відображують позитивні емоційні стани задоволення, самоповаги, цінності зробленого тощо. По-друге, це мотив соціального порівняння. У буденній свідомості мотивація порівняння набуває двох форм - як стимулююча і як гальмівна мотивація. Стимулююча мотивація формулюється як позитивний соціальний взірець, а гальмівна мотивація формулюється як порівняння із, безсумнівно, негативним взірцем. Мотивація соціального порівняння є зовнішньою, стимулюючою та нормативною. Вона відбиває у свідомості ідею необхідності докладання зусиль у побутовій сфері життєдіяльності.

За цільовою ознакою можна виділити чотири типи (рівні), цільових конструктів у побутовій діяльності:

підтримки побутових умов у певному стані;

полегшення (поліпшення) умов побутової діяльності;

поліпшення побутових умов життя;

зміни умов життя.

Перехід від рівня до рівня пов'язаний із суттєвою зміною структури витрат суб'єктивного часу на прийняття рішення щодо змін, фізичного часу на виконання дій, фінансових витрат на забезпечення змін.

Найбільш розгорнуту форму процес прийняття рішень у побутовій діяльності приймає щодо змін, пов'язаних із фінансовими витратами, тобто у споживчій сфері.

Поведінка споживача - особливий вид соціальної поведінки, яка має свої специфічні психологічні і соціально-психологічні механізми регуляції. Поведінку споживача (за винятком споживання для задоволення базових потреб) треба розглядати як поведінку з непрямим цілепокладанням і чіткою міфологічною структурою. Основними видами поведінки споживача є ритуальна і демонстративна поведінка.

Прийняття рішення споживачем детермінується взаємодією внутрішніх (потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, соціальні настановлення, індивідуальні особливості) і зовнішніх (статус, позиція, роль, соціальні норми, вплив культури, соціальних груп, "значущих інших") факторів. Чим більш складним є рівень форми прийняття рішення (звичайне, обмежене, розширене, імпульсивне), тим більший ступінь його детермінації взаємодією факторів внутрішнього і зовнішнього планів.

Проведене дослідження та аналіз літератури дозволяють сформулювати низку методологічних вимог до організації і проведення емпіричного дослідження процесу прийняття рішення споживачем. Ці процеси повинні моделюватися:

як повний цикл прийняття рішення від розпізнання суб'єктом необхідності в ньому і закінчуючи його реалізацією;

в структурі цілісної діяльності суб'єкта, а саме у побутовій діяльності;

опосередковано - через відтворення більш загального і цілісного регулятивного контуру (в який процеси прийняття рішення включалися б самим індивідом як один з необхідних засобів регуляції діяльності);

як ієрархічно організована система, кожен рівень якої детермінований різним ступенем взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів.

У третьому розділі "Функціональна структура процесу прийняття рішень у побутовій діяльності" наведено результати та аналіз даних низки емпіричних досліджень структури процесу прийняття рішень у споживчій поведінці та в разі поліпшення побутових умов життя пересічної сім'ї.

Дослідження проводилося у три етапи. На першому етапі предметом емпіричного дослідження виступили особливості прийняття рішень в процесі придбання предметів повсякденного вжитку. Дослідження проводилося методом фокус-груп. Вибірку склали 36 осіб: 16 жінок та 20 чоловіків віком від 19 до 45 років. Дослідження проводилося в 2001 році в м. Києві.

На другому етапі предметом дослідження виступили особливості процесу прийняття рішень при поліпшенні умов побутової діяльності за рахунок придбання і використання різноманітної побутової техніки та приладів. Методика дослідження: анкетне опитування та метод фокус-груп. Вибірку при анкетуванні склали 800 осіб. Обсяг вибірки визначався як відсоткова вибірка від середньої кількості сімей, що проживають у місті. Вибірку при проведенні фокус-груп склали 38 осіб (було проведено 4 фокус-групи). Загальну вибірку склали: за віком: група від 25 до 35 років - 50%; група від 35 до 50 років - 50%; за статтю: чоловіки - 50%; жінки - 50%; за доходами: група із середніми доходами - 70%; група з доходами вище середнього - 30%. Дослідження проведено у 2001 році в м. Києві. Статистична обробка даних проводилася по стандартизованій комп'ютерній програмі аналізу "ОСА", розробленій та прийнятій Інститутом соціології НАН України.

На третьому етапі предметом дослідження виступили особливості процесу прийняття рішень при поліпшенні побутових умов життєдіяльності за рахунок придбання і використання сучасних засобів зв'язку (телефону). Вибірку дослідження склали 245 сімей. Об'єм вибірки визначався як відсоткова вибірка від середньої кількості сімей, що проживають у місті та стоять на черзі на встановлення телефону. Методика дослідження: анкетне опитування (200 сімей), та метод фокус-груп (45 представників сімей). Опитування проводилося по районованій вибірці відповідно до структури населення.

Отримані результати досліджень показали, що структура процесу прийняття рішень у споживчій поведінці, як одній з головних сфер побутової діяльності, суттєво залежить від рівня того цільового конструкту, який має бути здійсненим. Хоча споживання предметів повсякденного вжитку і є максимально індивідуалізованим процесом, механізми прийняття рішення мають виразну міфологізовану компоненту і суттєво залежать від низки соціальних чинників. У дослідженні було виділено чотири типи чинників, що визначають прийняття рішення про купівлю та споживання предметів повсякденного вжитку.

По-перше, це індивідуально-психологічні чинники. Ця група чинників містить уявлення про припустимість та доцільність вживання того чи іншого предмету, індивідуальні смаки, уподобання та пристрасті, усталені звички щодо предмету та засобів вживання і, що дуже важливо, ставлення особистості до власних звичок.

По-друге, це соціально-психологічні чинники. Цю групу утворюють три провідних фактори - мода, уявлення про соціально припустимі засоби та уявлення про зв'язок споживання певної марки товару із соціальним статусом особистості, тобто ті фактори, які відбивають субкультурні характеристики життя людини.

По-третє, це соціально-економічні чинники. Цю групу утворюють такі фактори, як: наявність різнорідних предметів, що відповідають схожим потребам (звичкам); розмаїття товарних марок та сортів товару; розгалуженість торгівельної мережі; цінові характеристики товарів.

По-четверте, це гендерний чинник - прийняття рішень та способи споживання суттєво залежать від статево-рольових настановлень та уявлень про фемінність/маскулінність.

Процес прийняття рішень щодо поліпшення побутових умов діяльності має більш складну функціональну структуру. Виникає мотиваційний чинник, який проявляється у бажанні "покращити життя" та формуванні споживчих (купівельних) намірів. За показником сформованості мотивації можна виділити три рівні, які відрізняються силою мотивації; виваженістю та конкретністю прийнятого рішення; часових, цінових та територіальних обмежень:

споживачі, що абстрактно бажають щось покращити, але не зорієнтовані на покупку;

споживачі, що бажають покращити щось конкретне, але не впевнені, що зможуть це зробити;

споживачі, що бажають покращити щось конкретне та мають конкретні споживчі наміри.

За змістом всі три категорії мотивів конкретизуються у орієнтації на щось принципово нове, чи на заміну того, що є. Такий засіб структурування мотиваційних чинників дає змогу будувати типологічні матриці для визначення рівня готовності до прийняття рішення. Наведемо одну з таких матриць, як приклад даного засобу аналізу.

Згрупування отриманих визначень дало змогу побудувати типологічну матрицю рівня готовності до прийняття рішення за якістю та змістом мотиваційних компонентів (таблиця 1).

Таблиця 1. Типологічна матриця мотиваційної готовності споживачів до прийняття рішення (в %)

Зміст намірів	Всього	Характер мотивації
		Абстрактно бажають	Зорієнтовані на конкретні зміни	Мають конкретні споживчі наміри
Орієнтація на принципово нові товари	32,3	21,4	7,2	3,7
Орієнтація на покупку-заміну наявних предметів	67,7	13,9	34,2	19,6

Дані таблиці показують два істотних факти. По-перше, мотиваційна готовність значною мірою залежить від змісту споживчих намірів. Тут ми бачимо, що на сьогодні переважна кількість людей зорієнтована на заміну наявних предметів, а не на купівлю принципово нових товарів. По-друге, зміст намірів пов'язаний із ступенем конкретності мотиваційної готовності до прийняття рішення.

У суб'єктивному просторі прийняте рішення щодо покупки товарів побутової техніки мотивується: необхідністю заміни наявного предмету побутової техніки; бажанням підтримати образ життя родини на сучасному рівні; прагненням до полегшення домашньої праці, економії сил та часу; бажанням придбати щось нове, щоб змінити спосіб життя; можливістю вкладання грошей у побутову техніку.

Прийняття рішення відбувається як багатоступеневий процес, основними ланками якого є:

виникнення бажання змін;

обґрунтування необхідності змін;

переформулювання бажання у форму наміру;

узгодження наміру із членами родини;

інформаційний пошук референтних носіїв (джерел) інформації та відповідності товарів (послуг) намірам;

сімейне узгодження щодо витрат необхідних ресурсів (фінансових, часових та фізичних);

встановлення суб'єктивних критеріїв відповідності конкретної марки товару (послуги) наміру через визначення її споживацьких характеристик;

остаточне прийняття рішення через встановлення об'єктивних параметрів здійснення наміру (час, місце, марка та інші ознаки предмету);

безпосередній вибір товару у місці купівлі.

На кожному етапі на прийняття рішення впливає низка чинників об'єктивного та суб'єктивного характеру, які визначають його процесуальні та змістовні параметри.

Прийняття рішення при реалізації цільового конструкту, спрямованого на зміну умов життя, передбачає наявність усвідомлюваної потреби у змінах способу життя. Сама ця потреба є складним психологічним утворенням, що виникає під впливом різноманітних економічних, соціальних, демографічних та соціально-психологічних факторів. До них відносяться такі, як загальне зростання темпу життя, розширення сфер та форм ділової активності, можливість накопичення значних фінансових ресурсів, розпад патріархальної сім'ї, велика територіальна розкиданість членів сім'ї тощо.

Суб'єктивна потреба у змінах умов способу життя пов'язана із такими психологічними чинниками, як: уявлення про необхідні елементи сучасного життя; виробнича необхідність; потреба в безпеці; поява нових звичок; уявлення про зміну власного соціального статусу. Ступінь суб'єктивної необхідності багато у чому залежить від структури соціально-виробничих умов життя і тих вимог, які вони висувають людині. В свою чергу, наявність сформованої потреби визначає ставлення особистості до власних фінансових можливостей. Чим вище суб'єктивне переживання потреби, тим більше готовність до витрати грошей на її задоволення, тим активніше індивід шукає необхідні в цьому випадку фінанси.

В той же час, саме визначення фінансових можливостей багато у чому залежить від того, як людина оцінює об'єктивні можливості задоволення своїх потреб. В цьому плані об'єктивна можливість є поєднанням опису ситуації і її оцінки населенням.

Процес прийняття рішення включає такі ланки:

усвідомлення нових власних можливостей;

пошук сфер реалізації нових можливостей;

конкретизація у образі соціально значущого об'єкта;

рішення про вкладання ресурсів у цей об'єкт.

Істотно, що ситуація знаходження нових можливостей відкривається, як правило, перед одним з членів родини, а ініціатором змін може виступати будь-який член родини. Прийняття рішення виступає як механізм зміни способу буття родини у цілому.

Проведене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу, а одержані результати дозволили зробити такі загальні висновки.

Висновки

побутовий соціокультурний мотив конструкт

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми психологічних механізмів прийняття рішень у побутовій діяльності, що виявляється у розширенні психологічних уявлень щодо структури та механізмів прийняття рішення як форми цілепокладання, визначенні соціокультурних, соціально-психологічних та психологічних ознак побутової діяльності, виявлені структури побутової діяльності як системи провідних мотивів, ієрархії цільових конструктів форм і засобів їх реалізації, встановленні місця і функціонального призначення процесів прийняття рішення в цьому виді діяльності, розробці теоретичної моделі процесу прийняття рішень у побутовій діяльності.

1. На сьогодні можна виокремити принаймні чотири рівні дослідження процесу прийняття рішень. Для кожного рівня існує свій провідний аспект розгляду проблеми, але кількість підходів до її розв'язання незначна. У психологічних дослідженнях процес прийняття рішень найчастіше розглядається у рамках проблеми цілепокладання (цілеутворення). Переважна кількість досліджень процесу прийняття рішень здійснюється на матеріалі вирішення різного роду інтелектуальних завдань чи проблем. Наявні теоретико-експериментальні дослідження соціальної поведінки та взаємодії фактично не розкривають механізмів прийняття рішень у повсякденному бутті людини, в сфері її побутової діяльності.

2. В соціокультурному плані побутова сфера виділяється як особлива діяльність по "веденню домашнього господарства", причому, розміри "господарства", конкретний перелік видів діяльності по його веденню, ступінь особистої участі та інші параметри можуть варіювати в надзвичайно широких межах. Вона має свої традиції, норми і правила здійснення, передбачає наявність певних здібностей і необхідності оволодіння відповідними знаннями, уміннями і навичками.

В соціально-психологічному плані побутова діяльність є значущою складовою частиною способу життя людей, що може характеризуватися через змістові і стильові особливості. У буденній свідомості чітко виокремлюється три провідні соціальні стереотипи, які характеризують побутову діяльність. Це стереотипи: "повсякденності", "необхідності" та "відновлюваності".

3. В психологічному плані побутова діяльність є полімотивованою, але серед мотивів можна виділити два провідних. Це мотив комфорту в організації життєвого простору і мотив соціального порівняння.

За цільовою ознакою можна виділити чотири типи, цільових конструктів у побутовій діяльності:

підтримки побутових умов на певному рівні;

полегшення (поліпшення) умов побутової діяльності;

поліпшення побутових умов життя;

зміни умов життя.

Перехід від рівня до рівня пов'язаний з істотною зміною структури витрат, а саме: суб'єктивного часу на прийняття рішення щодо змін, фізичного часу на виконання дій, фінансових витрат на забезпечення змін.

Найбільш розгорнуту форму процес прийняття рішень у побутовій діяльності приймає в разі змін, пов'язаних із фінансовими витратами, тобто у споживчій сфері.

4. Механізми прийняття рішення про купівлю та споживання предметів повсякденного вжитку мають виразну міфологізовану компоненту і суттєво залежать від низки соціальних чинників.

По-перше, це індивідуально-психологічні чинники. Ця група чинників містить уявлення про припустимість та доцільність вживання того чи іншого предмету, індивідуальні смаки, уподобання та пристрасті, усталені звички щодо предмету та засобів вживання і, що дуже важливо, ставлення особистості до власних звичок.

По-друге, це соціально-психологічні чинники. Цю групу утворюють три провідних фактори - мода, уявлення про соціально припустимі засоби вжитку та уявлення про зв'язок споживання певної марки товару із соціальним статусом особистості, тобто ті фактори, які відбивають субкультурні характеристики життя людини.

По-третє, це соціально-економічні чинники. Цю групу утворюють такі фактори, як: наявність різнорідних предметів, що відповідають схожим потребам (звичкам); розмаїття товарних марок та сортів товару; розгалуженість торгівельної мережі; цінові характеристики товарів.

По-четверте, це гендерний чинник - прийняття рішень та способи споживання суттєво залежать від статево-рольових настановлень та уявлень про фемінність/маскулінність.

5. Прийняття рішення відбувається як багатоступеневий процес, основними ланками якого є:

виникнення бажання змін;

обґрунтування необхідності змін;

переформулювання бажання у форму наміру;

узгодження наміру із членами родини;

інформаційний пошук референтних носіїв (джерел) інформації та оцінка відповідності товарів (послуг) намірам;

сімейне узгодження щодо витрат необхідних ресурсів (фінансових, часових та фізичних);

встановлення суб'єктивних критеріїв відповідності конкретної марки товару (послуги) наміру через визначення її споживчих характеристик;

остаточне прийняття рішення через встановлення об'єктивних параметрів здійснення наміру (час, місце, марка та інші ознаки предмету);

безпосередній вибір товару у місці купівлі.

На кожному етапі на прийняття рішення впливає низка чинників об'єктивного та суб'єктивного характеру, які визначають його процесуальні та змістовні параметри.

Перспективи дальшого дослідження проблеми полягають у конкретизації наукових уявлень про психологічну структуру побутової діяльності та особливості функціонування регулятивних механізмів, поглибленні знань щодо психологічних механізмів прийняття рішення як соціально-психологічного процесу на рівні сімейної структури та індивіда.

Зміст дисертаційного дослідження відображений у таких публікаціях автора

1. Редько В.В. Філософські і науково-теоретичні підходи до проблеми прийняття рішень // Зб. наук. пр. "Психологія" НПУ імені М.П. Драгоманова. - Вип. 14. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2001. - С. 44-51.

2. Редько В.В. Проблема прийняття рішень у соціологічних, соціально-психологічних та психологічних теоріях // Зб. наук. пр. "Психологія" НПУ імені М.П. Драгоманова. - Вип. 15. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. - С. 101-108.