Особливості "я-концепції" дорослих інвалідів з ампутаційними дефектами кінцівок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття науково ступеня кандидата психологічних наук

ОСОБЛИВОСТІ "Я-КОНЦЕПЦІЇ" ДОРОСЛИХ ІНВАЛІДІВ З АМПУТАЦІЙНИМИ ДЕФЕКТАМИ КІНЦІВОК

Купрєєва Ольга Іллівна

Київ - 2003

Анотації

Купрєєва О.І. Особливості Я-концепції дорослих інвалідів з ампутаційними дефектами кінцівок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей "Я-концепції" осіб молодого та зрілого віку з ампутаційними дефектами кінцівок у віддаленому періоді після ампутацій.

Виявлено, що у осіб з ампутаційними дефектами кінцівок у віддаленому періоді після ампутацій превалюють дезадаптивні типи ставлення до власного фізичного дефекту. Фізичний дефект впливає на "Я-концепцію" спричинює розвиток негативного самоставлення, неприйняття власного "Я", зниження рівня самоповаги, самоінтересу, деформує характеристики міжособистісної взаємодії, зокрема комунікативні, призводить до порушень в міжособистісних стосунках та соціальній адаптації в цілому.

Встановлені особливості "Я-концепції" інвалідів з ампутаційними дефектами кінцівок вказують на необхідність надання їм психологічної допомоги у віддаленому періоді після ампутацій.

Ключові слова: "Я-концепція", ампутаційні дефекти кінцівок, віддалений період, внутрішня картина дефекту, емоційно-ціннісне самоставлення, міжособистісні ставлення.

ампутація дефект психологічний інвалід

Купреева О.И. Особенности Я-концепции взрослых инвалидов с ампутационными дефектами конечностей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию особенностей "Я-концепции" людей с ампутационными дефектами конечностей молодого и зрелого возраста в отдаленном периоде после ампутаций.

Исследовались особенности "Я-концепции" инвалидов в возрасте 20 -50 лет. С целью решения поставленных задач работа выполнялась в два этапа.

На первом этапе проводилось пилотажное исследование в ходе, которого был определен комплекс диагностических методик, соответствующих цели и задачам исследования. В процессе пилотажного исследования была разработана и адаптирована проективная методика исследования эмоционально-ценностного отношения субъекта к своему "Я" в контексте отношения к окружающим "Я, Значимые, Другие". Надежность и валидность методики были подтверждены ее конструктной и эмпирической валидностью. Конструктная валидность проверялась путем корреляции параметров методики "Я, Значимые, Другие" с факторами самоотношения "Методики исследования самоотношения" (С. Пантелеева, В. Столина). Эмпирическая валидность проверялась методом контрастных групп - здоровых испытуемых и испытуемых с травмами и нарушениями опорно-двигательного аппарата. Сравнение полученных данных показало высокие значимые расхождения по всем параметрам методики.

На втором этапе проводилось экспериментальное исследование "Я-концепции" инвалидов молодого и зрелого возраста с ампутационными дефектами конечностей в отдаленном периоде после ампутаций.

Результаты экспериментального исследования показали, что в отдаленном периоде после ампутаций у взрослых инвалидов преобладают дезадаптивные типы отношений к своему физическому дефекту: анозогнозический, эргопатический и смешанные типы. Особенностью внутренней картины дефекта молодых инвалидов является преобладание эмоциональной оценки своего дефекта, тогда как у инвалидов зрелого возраста во внутренней картине дефекта ведущим является его рациональная оценка.

Инвалидизирующий физический дефект влияет на "Я-концепцию" обуславливая развитие негативного самоотношения, непринятие своего "Я", снижения уровня самоуважения, самоинтереса, формирование компенсаторно высокой самооценки. Установлено, что у молодых инвалидов значительные изменения происходят, прежде всего, в эмоционально-оценочной составляющей "Я-концепции". У инвалидов зрелого возраста изменения происходят в когнитивном компоненте "Я-концепции".

Результаты экспериментального исследования свидетельствуют о наличии существенных проблем в сфере межличностных отношений у инвалидов с ампутационными дефектами конечностей. Преобладание неконструктивных типов межличностного взаимодействия, гиперидеализация значимых людей, склонность враждебно воспринимать социальное окружение усиливает их ориентацию в общении на узкий круг - близких людей. Неадекватность самовосприятия и восприятия окружающих людей приводит к деструкции общения и обуславливает изоляцию инвалида от макросоциального окружения.

Выявленные особенности "Я-концепции" взрослых инвалидов указывают на необходимость оказания им психологической помощи в отдаленном периоде после ампутаций. Сформулированы принципы, основные направления и задачи психологической помощи. Описаны практические случаи психокоррекции.

Ключевые слова: "Я-концепция", ампутационные дефекты конечностей, отдаленный период, внутренняя картина дефекта, эмоционально-ценностное самоотношение, межличностные отношения.

Кupryeyeva, O.I. Peculiarities of Self-conception of disabled adults with amputated limbs. - Manuscript.

Dissertation for the academic degree of the Candidate of Psychology in specialty 19.00.07 - pedagogical and developmental psychology. G.S.Kostiuk Institute of Psychology at the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.

The author is investigating the specific features of the Self-conception in young and mature adults that experienced limb amputation, as these are manifested in the distant period after amputation.

The evidence is given that deadaptive attitude towards their physical impairment is characteristic of persons with amputated limbs. The physical defect affects their Self-conception, promotes negative self-attitude and non-acceptance of their own Selves, results in the lower self-esteem and interest in their Selves, distorts characteristics of interpersonal interaction, including communicative dimension, causes disorders in interpersonal relations and in the sphere of social adaptation in general.

The elicited features of the Self-conception specific to disabled adults with amputated limbs are indicative of the need for psychological support to be provided in the distant period after amputation.

Key words: Self-conception, limbs amputation, distant period, internal view of the defect, emotional and values-related self-attitude, interpersonal relationships.

1. Загальна характеристика роботи

Дослідження психології людини з обмеженими фізичними можливостями зумовлено, перш за все, соціальним запитом. Для успішної реінтеграції інвалідів суспільство необхідно розкрити психологічні проблеми, що пов'язані із входженням інвалідів в соціум. Разом з тим, дослідження "Я-концепції" інвалідів важливе й для психологічної науки, оскільки це дає можливість визначити вплив інвалідизуючого фізичного дефекту, як психотравмуючого фактору, на особистість людини.

Аналіз теоретичних та емпіричних досліджень "Я-концепції" (І.С. Кон, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін, Г.С. Костюк, П.Р. Чамата, М.Й. Боришевський, І.І. Чеснокова, О.Т. Соколова, Г.М. Прихожан, Р. Бернс, М. Розенберг) дозволяє стверджувати, що "Я-концепція" є одним з провідних компонентів особистісного функціонування.

Інвалідизуючий фізичний дефект здійснює виражений емоційний вплив на особистість (А.В. Криничанський, А.К. Напрієнко, Т.Р. Михайлова, Н.Б. Шабаліна та ін.). Відомо, що наслідками цього впливу є: емоційні розлади (П.В. Каменченко, В.Ю. Воробйов та ін.), різноманітні психічні порушення в гострому періоді після ампутацій (М.А. Зорін, G. Shukla, S. Sahu), характерологічні зміни особистості (Т.Р. Михайлова). Зазначені функційні розлади закріплюючись з часом, негативно впливають на соціальну адаптацію людини з інвалідністю. Вона відособлюється від оточуючих, не може реалізувати свої потреби та здібності, а перебуваючи в трудовому чи навчальному колективі почуває себе людиною "другого ґатунку". Все це вказує на необхідність надання цим людям психологічної допомоги, ефективність якої залежить від розкриття закономірностей особистісного ставлення до власного інвалідизуючого дефекту, та дослідження внутрішнього світу особи з фізичним дефектом, стрижнем якого є її "Я-концепція".

Проте особистісні зміни, які відбуваються у віддаленому періоді після ампутацій, тобто коли термін ампутацій більший ніж 3-5 років, практично не вивчалися. Основні теоретичні та практичні дослідження проведені у клінічному руслі та спрямовані, головним чином, на виявлення та корекцію психічної патології в гострому періоді після ампутацій кінцівок. Людина, яка стала інвалідом в дорослому віці і тривалий час живе вже після ампутацій кінцівок, випадає з поля зору дослідників, ніби вона зупиняється у процесі розвитку в соціально-психологічному сенсі, з історії розвитку самої себе як конкретної людини, як реально діючого суб'єкта життєдіяльності.

Розробка концептуальних підходів дослідження "Я-концепції" дорослих інвалідів, як системного інтегрального психічного утворення, є не тільки важливою науковою проблемою, але й необхідною складовою частиною реабілітаційної роботи, що спрямована на ефективну психологічну та соціальну адаптацію людей з даною патологією у віддаленому періоді після ампутацій кінцівок.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної роботи: "Особливості критеріїв переносимості навантажень інвалідів окремих нозологій, які займаються спортом", шифр 1.2.9, номер Держєстрації 0199U000936, замовник - Державний комітет України з фізичної культури і спорту; 1998 р.

Об'єкт дослідження - особистість людей з ампутаційними дефектами кінцівок.

Предмет дослідження - "Я-концепція" інвалідів молодого та зрілого віку з ампутаційними дефектами кінцівок.

Мета дослідження - визначити вплив фізичного дефекту на "Я-концепцію" та міжособистісні стосунки людей з ампутаційними дефектами кінцівок у віддаленому періоді після ампутацій.

Ми виходили з припущення про те, що інвалідизуючий фізичний дефект є фактором, який впливає на зниження відчуття власної цінності, спричиняє неприйняття образу "Я", деформує характеристики міжособистісної взаємодії, зокрема комунікативні, призводить до порушення соціальних зв'язків. Це негативно відображається в "Я-концепції" людини, міжособистісних стосунках та соціальній адаптації в цілому.

Для досягнення поставленої мети дослідження та перевірки гіпотези було поставлено такі завдання:

1. Розробити теоретико-методологічні підходи до дослідження "Я-концепції" інвалідів молодого та зрілого віку з ампутаційними дефектами кінцівок у віддаленому періоді після ампутацій.

2. Дослідити спрямованість змін "Я-концепції" у віддаленому періоді після ампутацій осіб, які зазнали ампутації кінцівок.

3. Вивчити особливості міжособистісних стосунків людей з ампутаційними дефектами кінцівок у віддаленому періоді після ампутацій.

4. Розробити принципи, завдання та напрями психологічної допомоги дорослим інвалідам з ампутаційними дефектами кінцівок у віддаленому періоді після ампутацій.

Методологічну та теоретичну основу дослідження складають фундаментальні положення і принципи психології: принцип системного підходу до вивчення особистості (Б.Г. Ананьєв, С.Д. Максименко, В.С. Мерлін, Б.Ф. Ломов); положення про особистість як активний суб'єкт діяльності (С.Л. Рубінштейн, К.А. Абульханова-Славська, М.Й. Боришевський, Л.Ф. Бурлачук); положення та принципи концепції психології ставлень (А.Ф. Лазурський, В.М. Мясищев); положення концепції про особистісний сенс "Я" (В.В. Столін); положення про аутопластичну картину хвороби (А. Гольдшейдер, О.Р. Лурія).

Для реалізації програми дослідження був проведений теоретичний аналіз проблеми впливу фізичних дефектів та хронічних соматичних хвороб на особистість та використовувався комплекс методів: "Особистісний опитувальник Бєхтєревського інституту - ЛОБИ" для вивчення внутрішньої картини фізичного дефекту, як сукупності когнітивних, емоційних та поведінкових реакцій на власний фізичний дефект; "Шкала самооцінки тривожності" (Ч. Спілбергер, Ю. Ханін) для вивчення особистісної тривожності; з метою вивчення самоставлення використовувся "Опитувальник самоставлення" (С.Р. Пантелєєв, В.В. Столін); авторська проективна методика "Я, Значущі, Інші" з метою вивчення емоційно-ціннісного ставлення до власного "Я" та навколишніх людей.

Статистична обробка даних включала розрахунки середніх величин та їх стандартних похибок; виявлення зв'язку між досліджуваними характеристиками за допомогою коефіцієнту рангової кореляції Спірмена (R_s); виявлення достовірності досліджуваних параметрів за допомогою t - критерія Стьюдента.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

- поглиблено концептуальні підходи до вивчення особистості людини з ампутаційними дефектами кінцівок;

- вперше визначено особливості "Я-концепції" людей молодого та зрілого віку з ампутаційними дефектами кінцівок у віддаленому періоді після ампутацій, а саме сприйняття фізичного дефекту, як дефекту власної особистості;

- розроблено методику дослідження емоційно-ціннісного ставлення суб'єкта до власного "Я" в контексті його ставлення до оточуючих;

- виявлено порушення в міжособистісних стосунках людей з ампутаційними дефектами кінцівок у віддаленому періоді після ампутацій, а саме: посилення орієнтації на вужче коло оточуючи, переважно рідних (мікросоціум), негативне ставлення до інших людей (макросоціальне оточення);

- дістали подальший розвиток підходи до вирішення проблем психологічної допомоги особам з ампутаційними дефектами кінцівок, а саме доведена необхідність застосування такої допомоги у віддаленому періоді після ампутацій.

Теоретичне значення дослідження полягає: у виявленні особливостей "Я-концепції" дорослих людей з інвалідизуючим фізичним дефектом у віддаленому періоді після ампутацій; розробці методики дослідження емоційно-ціннісного ставлення людини до власного "Я" у контексті ставлення до оточуючих; у виявлені та обґрунтуванні зв'язку між наявністю інвалідизуючого фізичного дефекту, особливостями "Я-концепції" та міжособистісними стосунками людей з ампутаційними дефектами кінцівок.

Практичне значення: одержані результати дослідження дозволили розробити рекомендації, що використовуються: в спецкурсах для слухачів курсів удосконалення лікарів з лікувальної фізкультури та спортивної медицини Післядипломної академії удосконалення лікарів ім. Шупика; у практичній роботі з ортопедотравматичними хворими відділення медичного забезпечення та реабілітації інвалідів Українського центру спортивної медицини; у реабілітаційній роботі реабілітологів, тренерів міського фізкультурно-оздоровчого клубу для інвалідів "Прометей"; у побудові відновлювальних програмах для інвалідів спортивно-реабілітаційного клубу для інвалідів "Славутич"; в програмі підготовки команди інвалідів-спортсменів з сидячого волейболу Міського центру Інвалідного спорту "Інваспорт".

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях лабораторії психології соціально дезадаптованих неповнолітніх; на IV-му Міжнародному конгресі "Олімпійський спорт та спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації" (Київ, 2000 р.); на II-й міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми виховання та навчання людей з особливими потребами" (Київ, 2001 р.); на IV-й науково-практичній конференції "Психологічна наука в медичній та соціальній практиці" (Київ, 2002 р.); на III-й Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами" (Київ, 2002); на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика" (Київ, 2002).

Теоретичні положення і висновки дисертації відбиті у 9 наукових публікаціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 214 найменувань робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, додатків. Загальний обсяг дисертації 199 сторінок. Робота ілюстрована 33 рисунками та 15 таблицями.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, об'єкт, предмет, гіпотезу, завдання дослідження, його методологічну основу та методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі "Теоретико-методологічні підходи до вивчення "Я-концепції" інвалідів" здійснено аналіз наукового матеріалу з проблеми впливу патологій та дефектів опорно-рухового апарату на особистість, а також досліджень "Я-концепції" як показника функціонування особистості. Визначено особливості психологічної корекції як компонента соціальної реабілітації інвалідів.

Аналіз існуючих наукових підходів до дослідження взаємовпливу соматичного дефекту та психіки людини, показав, що в загальній проблематиці психосоматичних ставлень вчені виділяють два аспекти: вплив психічних факторів на соматичну сферу людини (Ф. Александер, Б.В. Зейгарник, В.І. Гарбузов, М. Струковська та ін.) та вплив соматичних станів на психіку людини, так звані психогенії (Л.І. Вассерман, О.Ю. Коржова, В.В. Ніколаєва, О.Т. Соколова та ін.).

Фізичний дефект, а саме ампутаційні дефекти кінцівок, обмежують взаємодію людини з навколишнім середовищем та спричиняють виникнення психопатологічних станів, які досліджуються у клінічному руслі (П.В. Каменченко, М.А. Зорін, Т.Р. Михайлова, Е. Wittkower). Дослідниками виділено найпоширеніші типи ставлення до власного фізичного дефекту в осіб з травматичними ушкодженнями опорно-рухового апарату у гострому періоді хвороби (Б.П. Редько, Т.Л. Лактюшина).

Основним змістовним новоутворенням психіки, в якому відображається весь процес внутрішньої перебудови особистості людини в умовах хвороби, фізичного інвалідизуючого дефекту є внутрішня картина хвороби (А. Гольдшейдер, О.Р. Лурія, Л.І. Вассерман). Аналіз наукових праць з дослідження внутрішньої картини хвороби показав, що існують різні терміни на означення даного феномену, пов'язані з поліморфністю переживань людини при різних патологічних соматичних станах (О.Р. Лурія, Л.Л. Рохлін, В.М. Мясищев, Lipowski та ін.); створені різноманітні класифікації особистісних ставлень до хвороби (О.Ю. Коржова, А.І. Лічко т ін.); виокремлено рівні відображення внутрішньої картини хвороби (В.В. Ніколаєва); виявлено зв'язок ставлення особистості до власного дефекту чи захворювання з мотиваційною сферою людини до хвороби (Б.В. Зейгарник, В.В. Ніколаєва); з віком людини (А.В. Квасенко); з характером захворювання (О.Ю. Коржова, Б.Г. Стопоров, Є.В. Крайніков); з преморбідними особливостями особистості (Б.В. Зейгарник).

"Я-концепція" є критерієм особистісного функціонування людини (І.С. Кон, М.Й. Боришевський, П.Р. Чамата, О.Т. Соколова, Р. Бернс та ін.). Вона тісно пов'язана із самоставленням особистості, яке включає в себе систему самооцінок та систему емоційних ставлень (С.Р. Пантелєєв, В.М. Ніколаєва, О.Ш. Тхостов). Існує, також, зв'язок між ставленням до себе і ставлення до іншого, взаємоперехід внутрішнього ставлення у зовнішнє і навпаки (С.Л. Рубінштейн, Н.Ю. Максимова, Г.М. Прихожан, Т.М. Титаренко та ін.).

Аналіз існуючих наукових підходів до дослідження "Я-концепції" показав, що на формування позитивної "Я-концепції" та самоставлення впливає багато факторів, серед яких важливе місце займають соматичні патології. Зокрема дослідження (О.А. Заржицька, В.М. Блейхер, Є.С. Креславський та ін.) показали, що наявність у людини соматичних хвороб спричинює формування низької самооцінки, низького ступеню когнітивної диференційованості образу "Я", деформує міжособистісні стосунки.

Проблема тривожності тісно пов'язана із соматичними патологіями (Ю.О. Олександровський, В.Д. Тополянський, Ф.Б. Бєрєзін та ін.). В психології тривожність розглядають як емоційний стан та як рису особистості (Ю.Л. Ханін, Ч. Спілбергер). Дослідники визначають, також, тривожність, як функцію міжособистісних стосунків (Г. Саллівен, К. Хорні), вивчають тривожність та внутрішній конфлікт (Д. МакКлеланд, К. Роджерс, Б.Д. Карвасарський), локалізацію джерела тривоги (Л.А. Китаєв-Смик, Ю.А. Олександровський) та зазначають, що патологічні соматичні стани спричинюють наявність деструктивної тривожності. Тому цей показник ми вивчали в експериментальному дослідженні.

Дослідники (Г.О. Власова, В.Г. Григоренко, Н.Б. Шабаліна, А.В. Криничанський та ін.) вказують на значущість психологічного аспекту реабілітації хворих та інвалідів. Основні практичні доробки з даної проблеми базуються на патогенетичному методі психотерапії (В.М. Мясищев), системі особистісно-орієнтованої психотерапії (Б.В. Зейгарник, В.М. Ніколаєва та ін.).

Аналіз вікової періодизації дорослої людини дає підставу стверджувати про наявність характерних особливостей "Я-концепції" в період молодості та зрілого віку (В.Ф. Моргун, Т.М. Титаренко, М.В. Гамезо, Д.Й. Фельдштейн, Е. Еріксон та ін.).

Аналіз літератури показав, що основні дослідження осіб, які перенесли ампутації кінцівок у дорослому віці, проводилися у клінічному руслі та спрямовані, головним чином, на виявлення психічної патології в гострому періоді після ампутацій. Особливості "Я-концепції", пов'язані з емоційно-оцінковим ставленням до власного фізичного дефекту та соціально-психологічною адаптацією практично не вивчалися. Дослідження цих феноменів є необхідним у віддаленому періоді після ампутацій і потребують глибшого аналізу саме у психологічному аспекті.

У другому розділі "Розробка інструментарію та організація дослідження особистості з набутим фізичним дефектом" викладено процедуру дослідження, визначено експериментальну вибірку та розглянуто конкретні психодіагностичні методики.

Робота організаційно виконувалася у два етапи; всього у дослідженні взяли участь 298 досліджуваних. На першому етапі було здійснено пілотажне дослідження, в якому взяли участь 100 осіб із травматичними ушкодженнями та захворюваннями опорно-рухового апарату та 120 здорових осіб, що склали контрольну групу. В ході пілотажного дослідження були визначені діагностичні методики, що використовувалися на основному етапі дослідження.

Найбільш інформативною методикою для дослідження особистісного ставлення до свого інвалідизуючого фізичного дефекту у віддаленому періоді після ампутацій виявився "Особистісний опитувальник Бєхтєревського інституту - ЛОБИ". Зазначена методика базується на теоретичній концепції психології ставлень та діагностує значущі для людини ставлення, що склалися під впливом перенесених ампутацій кінцівок. В основу типології ставлень до фізичного дефекту покладено класифікацію типів А.Є. Лічко та Н.Я. Іванова. Отримані дані аналізувалися у двох напрямах: по максимальних значеннях сум діагностованих коефіцієнтів, що характеризують тип ставлення до фізичного дефекту, та по профілю шкальних оцінок, які характеризують внутрішню картину фізичного дефекту, як елемент самосвідомості - сукупність когнітивних, емоційних та поведінкових реакцій на власний фізичний дефект.

Методика діагностики самооцінки рівня тривожності Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна, була використана нами для дослідження особистісної тривожності, оскільки вона виявляє тривожність як властивість особистості, що спричинюється багаторазовим впливом стресової ситуації.

Для дослідження самоставлення особистості з інвалідизуючим фізичним дефектом була застосована методика "Опитувальник вивчення самоставлення" (В.В. Столін, С.Р. Пантелєєв). Дана методика найточніше розкриває самоставлення як структурно-складне утворення, яке включає в себе: самоповагу, аутосимпатію, самокерування, самовпевненість, самоприйняття та ін.

Результати пілотажного дослідження довели необхідність розробки психодіагностичної методики для дослідження емоційно-ціннісного ставлення суб'єкта до власного "Я" у контексті ставлення до навколишніх людей, яка б враховувала особливості особистості з інвалідизуючим дефектом (підвищену настороженість до діагностичних процедур, емоційну нестабільність, вразливість, перевагу деструктивних психологічних захистів), була б структурно простою, компактною, та спроможною уникати впливу захисних механізмів особистості. Діагностичних методик для дослідження емоційно-ціннісного ставлення суб'єкта до власного "Я" в контексті ставлення до навколишніх, які б враховували психічні особливості осіб з фізичними дефектами мало, та й вони використовуються у клінічних дослідженнях, як допоміжні.

Нами була розроблена проективна методика "Я, Значущі, Інші", що теоретично базується на положеннях концепції психологічних ставлень В.М. Мясищева. Методика направлена на діагностику емоційно-оцінкового ставлення суб'єкта до власного "Я", "Значущих" близьких людей та "Інших" людей (соціальне оточення) та діагностику характеру міжособистісної взаємодії з оточуючими людьми. Проективна спрямованість методики дозволяє дослідити неусвідомлене ставлення до самого себе та інших людей.

Надійність та валідність розробленої методики було підтверджено її конструктною та емпіричною валідністю. Конструктна валідність перевірялася шляхом кореляції параметрів методики "Я, Значущі, Інші" з факторами самоставлення методики дослідження самоставлення (В. Столін, С. Пантелєєв). Емпірична валідність перевірялася методом контрастних груп - 100 осіб з ушкодженнями опорно-рухового апарату та 120 здорових досліджуваних. Порівняння отриманих даних здорових досліджуваних з даними досліджуваних з ушкодженнями опорно-рухового апарату показало високі значущі розходження по всіх параметрах методики, особливо по параметру "ставлення до Інших" (t = 55,08), "оцінка якостей Інших" (t = 38,84), "ставлення до власного "Я" (t = 29,99) при р ? 0,001.Для даної методики були виведені нормативні показники, як для людей з патологіями опорно-рухового апарату, так і для здорових людей. Узагальнення одержаних результатів, дозволило, також, розробити типологію міжособистісної взаємодії. Ми виокремили сім найбільш характерних типи міжособистісної взаємодії: "Асертивний тип " взаємодії - це переживання людиною цінності власного "Я", що виявляється у самостверджувальній поведінці; "Дисгармоній тип" взаємодії характеризується переважанням тісної взаємодії з соціальним оточенням при психологічний та емоційній віддаленості від значущих близьких людей; "Захисний тип" взаємодії відбиває прагнення людини бути у взаємодії як із значущими близькими людьми, так і соціальним оточенням; "Співробітництво" - цей тип відбиває конструктивну взаємодію з оточуючими; при "Парному типі" міжособистісних стосунків переважає взаємодія із значущими близькими людьми за віддаленості від соціальних контактів; "Залежний тип" взаємодії демонструє підлеглість, залежність людини від оточуючих, слабкість "Я" та невпевненість у собі; виявом его-орієнтації у міжособистісних взаєминах є "Егоцентричний тип" взаємодії.

На другому етапі проводилося поглиблене експериментальне дослідження "Я-концепції" дорослих інвалідів з ампутаційними дефектами кінцівок. Було досліджено 38 осіб (25 чоловіків та 13 жінок) віком від 20 до 50 років. З них: 17 осіб з ампутацією однієї нижньої кінцівки, 20 осіб з ампутаціями обох нижніх кінцівок та одна особа з ампутованими нижньою та верхньою кінцівками. За віком досліджуваних було розподілено на дві підгрупи: молоді інваліди 20-35 років (21 особа) та інваліди зрілого віку 36-50 років (17 осіб). Всі досліджувані перебували у віддаленому періоді після ампутацій. З них, на момент дослідження, у 52,4% молодих інвалідів і 52,9% інвалідів зрілого віку термін ампутацій становив 3 роки, та відповідно у 47,6% інвалідів молодого віку і 47,1% старших інвалідів термін ампутацій кінцівок складав 5 років. Контрольна група складалася із 40 здорових людей. Обидві вибірки були однорідні за критеріями віку та статі.

У третьому розділі "Аналіз та інтерпретація результатів дослідження впливу ампутаційних дефектів кінцівок на особистість" аналізуються результати проведеного емпіричного дослідження, визначаються основні принципи, напрями та завдання психологічної допомоги інвалідам з ампутаційними дефектами кінцівок у віддаленому періоді після ампутацій.

Дослідження типу ставлення до власного фізичного дефекту виявило, що у віддаленому періоді після ампутацій кінцівок обстеженим притаманні дезадаптивні гомогенні типи ставлення, що складають 73,7%. У картині цих типів ставлення до дефекту переважають ергопатичний тип (відхід від дефекту, інвалідності в роботу, надцінне, стенічне ставлення до неї) - 28,9% та анозогнозичний тип (ігнорування, заперечення фізичного дефекту, активне відкидання думок про його наслідки) - 26,3% (рис.1).

Рис. 1 Розподіл гомогенних типів ставлень до фізичного дефекту

Гармонійний тип ставлення до власного фізичного дефекту діагностований лише у 7,8% досліджуваних інвалідів. Важливим є те, що зазначений тип ставлення виявлено тільки у інвалідів 36-50 років, що свідчить про перевагу більш адекватного ставлення до дефекту саме у зрілому віці.

Змішані (неоднорідні) типи ставлення до дефекту характерні для 26,3% досліджуваних експериментальної групи (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл змішаних типів ставлень до фізичного дефекту

Суперечливе поєднання у змішаних типах ставлень теоретично повністю протилежних станів, як то, анозогнозії та іпохондрії, тривожності та дисфорії свідчить про суперечливість самої структури особистісних ставлень, внутрішній конфлікт, що спричинює порушення соціально-психологічної адаптації.

Аналіз структури внутрішньої картини дефекту показав наступне: рівень емоційної оцінки, переживання дефекту переважає у змісті внутрішньої картини дефекту досліджуваних інвалідів віком 20-35 років. Характерна для них негативна емоційна реакція на власний фізичний дефект відображається у зростанні середніх показників всіх складових внутрішньої картини дефекту, особливо по шкалах тривожності (х=9,71), сенситивності (х=17,9) і апатії (х=3,86).

У інвалідів 36-50 років у внутрішній картині дефекту на перший план виступає раціональна оцінка власного інвалідизуючого дефекту, що відображається у збільшенні показників гармонійного (х=35) та ергопатичного (х=29,4) профілю, зменшенні показників по всіх шкалах внутрішньої картини дефекту, особливо по шкалах тривожності (х=4,8) та сенситивності (х=14).

Рис. 3. Середні значення показників внутрішньої картини дефекту у різних вікових групах

Достовірні розходження по шкалах внутрішньої картини дефекту у досліджуваних обох вікових груп свідчать про досить високу адаптацію до власного фізичного дефекту у зрілому віці порівняно з молодим віком. Це пов'язано, на наш погляд, із сформованістю "Я"-структур, зрілою самосвідомістю та посиленням когнітивного компоненту "Я-концепції" в період зрілого віку.

Порівняно з досліджуваними контрольної групи інвалідам притаманна висока особистісна тривожність (х=48,26). Ця тривожність у зв'язку із фізичним дефектом стає характерною рисою особистості, і при низькій соціальній адаптації обумовлює наявність інтраперсонального конфлікту.

Високий рівень особистісної тривожності значно переважає у інвалідів молодого віку (36,9%), тоді як більшості інвалідів зрілого віку притаманний середній рівень тривожності, а високий рівень тривожності виявлено лише у 15,8%, що, також, свідчать про кращу адаптацію до власного фізичного дефекту у зрілому віці, порівняно з молодим віком. Високий рівень тривожності позитивно корелюють з виявленими дезадаптивними типами ставлень до власного дефекту (r=+0,75), що, безумовно, свідчить про їхній взаємозв'язок.

Дослідження самоставлення інвалідів показало, що у віддаленому періоді після ампутацій кінцівок окремий фізичний дефект сприймається ними як дефект особистості в цілому, дефект їх власного "Я". Загалом це відбивається у негативному самоставленні, неприйнятті реального "Я", низькому рівні аутосимпатії, самоповаги, саморозуміння, самокерування.

Аналіз змістових складових самоставлення виявив відмінності у ставленні до власного "Я" у інвалідів молодого та зрілого віку. Так, у інвалідів молодого віку під впливом ампутаційних дефектів кінцівок найістотніших негативних змін зазнає емоційне приймаюче ставлення до себе, яке виражається у зниженні аутосимпатії, самоінтересу, самоприйнятті, високому рівні самозвинувачення.

У інвалідів зрілого віку в цілому переважає позитивне ставлення до себе. Діагностовані негативні зміни самоставлення, спричинені фізичним дефектом, передусім, пов'язані із зниженням почуття самоповаги, яка в зрілому віці більшою мірою базується на внутрішніх еталонах особистості. У досліджуваних інвалідів 36-50 років рідко проявляються афективні реакції на власне "Я", про що свідчить низький рівень самозвинувачення, високий рівень самоінтересу, прийняття себе й саморозуміння порівняно з інвалідами молодого віку. На наш погляд, виявлені відмінності у самоставленні досліджуваних інвалідів можна пояснити домінуванням різних складових "Я-концепції" у період молодості та зрілості. Переважання когнітивної складової "Я-концепції" у зрілому віці сприяє реалістичнішому ставленню до себе та регулює емоції, спрямовані на власне "Я". Тоді як, переважання емоційно-оцінкового рівня "Я-концепції" у період молодості, емоційна вразливість неминуче супроводжуються негативними емоціями до свого "Я".

Особистість інвалідів характеризуються суперечливістю, конфліктністю самооцінки. Результати проективної методики "Я, Значущі, Інші" показали, що більшій половині досліджуваних притаманна висока самооцінка (55%), власне "Я" сприймається як енергійне, діюче, але за цим криються страх, непевність у собі, залежність від оцінок оточуючих. Досліджувані визнають у себе наявність позитивних рис та якостей, але знецінюють їх, оскільки це не співпадає з їх негативним образом "Я". Наявність цих суперечливих тенденцій є проявом психологічного захисту.

Для інвалідів у віддаленому періоді після ампутацій кінцівок істотними є проблеми в сфері міжособистісних стосунків. Вони схильні сприймати світ та навколишніх людей як ворожо наставлених проти них (53%). Невдачі у встановленні та підтриманні контактів з соціальним оточенням значно посилюють їх орієнтацію на вузьке коло людей - переважно близьких. Слід відзначити, що 34,7% досліджуваних молодих інвалідів прагнуть до активної соціальної взаємодії із оточуючими, тоді як у інвалідів 36-50 років це прагнення виявлено всього у 17%.

У інвалідів виявлена схильність до значної ідеалізації значущих близьких людей, бачення в них значно більше позитивних рис, чеснот, ніж негативних рис та недоліків (47%). Разом з цим у більш широкому соціальному оточенні 51% інвалідів відмітили негативні риси та недоліки. Не виключно, що оцінка значущих близьких та навколишніх людей відбувається через оцінку власного "Я": а саме власні наявні, або бажані, чесноти приписуються найближчим людям, тоді як негативне, власні недоліки переносяться на психологічно віддалених - інших оточуючих людей.

Для інвалідів у віддаленому періоді після ампутацій найбільш характерними виявилися дезадаптивні типи міжособистісної взаємодії: парний, захисний, залежний та егоцентричний типи взаємодії (рис. 4).

Рис. 4. Частота прояву типів міжособистісної взаємодії в обох групах

Тип співробітництва є найменш характерним типом міжособистісних стосунків для даного контингенту досліджуваних. Переважання неконструктивних типів взаємодії свідчить про порушення міжособистісних ставлень, нерозвиненість стосунків з макросоціальним оточенням, про симбіотичну залежність від близьких людей.

Аналіз та інтерпретація графічних даних малюнків за проективною методикою "Я, Значущі, Інші" свідчать, що досліджуваним інвалідам притаманні тривожність, вразливість, прояви агресії, особливо до соціального оточення, невпевненість у власному "Я", відчуття внутрішнього дискомфорту, загальний негативний емоційний стан.

Виявлені негативні зміни "Я-концепції" досліджуваних інвалідів вказують на необхідність надання їм психологічної допомоги, яка повинна бути спрямована на оптимізацію соціально-психологічної адаптації у віддаленому періоді після ампутацій. В ході дослідження нами було випрацювано такі принципи та напрями. Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії (перетворення традиційного ставлення до інваліда, як до пасивного пацієнта (об'єкту) психологічних впливів, на визнання його активним суб'єктом психотерапевтичного процесу); принцип самоцінності (формування у інвалідів віри, переконань у власні можливості, розуміння цінність власної особистості); принцип прийняття себе (корекція системи ставлень та формування внутрішньої готовності, перспектив подальшого життя в умовах інвалідизуючого фізичного дефекту); принцип саморозвитку (формування у інвалідів потреб у самовдосконаленні, самокорекції, прагнення до змін міжособистісних стосунків в напрямку їх гармонізації); принцип моніторингу (першочергове комплексне діагностичне дослідження з подальшим контролем динаміки ефективності психокорекції).

В психологічній корекції "Я-концепції" дорослих інвалідів було виокремлено три напрями, що відповідають її основним компонентам. В ході психокорекційної роботи когнітивного компоненту необхідно враховувати особливості ставлення людини до власного фізичного дефекту. Першорядним завданням в цьому напрямі є подолання надцінного ставлення до втрати кінцівок, формування гармонійного ставлення до фізичного дефекту. Внутрішня картина дефекту впливає на вибір шляхів та методів психологічної допомоги у даному напрямку.

Психологічна корекція емоційно-оцінкового компоненту "Я-концепції" інвалідів має бути спрямована, перш за все, на зниження тривожної симптоматики, підвищення власної цінності і значущості, прийняття себе та особистості іншої людини.

Одне з основних завдань корекції поведінкового компоненту "Я-концепції" є розвиток навичок конструктивних способів поведінки, налагодження міжособистісних стосунків. Важливим є формування в інвалідів мотивації до саморозвитку, переходу корекції у самокорекцію, самопідтримання, як засобу, який регулює розвиток позитивного й адекватного самоставлення.

Обираючи форми та методи психокорекційної роботи необхідно враховувати індивідуальні особливості особи, ступінь вираженості фізичного дефекту. Однією з важливих складових роботи має бути проведення консультаційної та психокорекційної роботи з родичами та близькими осіб з фізичними дефектами.

У висновках підбиваються підсумки проведеного теоретичного та емпіричного дослідження, які підтверджують висунуту гіпотезу; окреслено перспективи подальшої розробки проблеми. Узагальнення результатів дослідження дозволило констатувати наступне:

1. Психологічний аспект впливу ампутацій кінцівок на особистість є мало вивченим. Основні дослідження осіб з ампутаціями кінцівок проводилися у клінічному руслі, та направлені на подолання психічних патологічних станів одразу після ампутацій кінцівок.

2. У віддаленому періоді після ампутацій кінцівок фізичний дефект впливає на "Я-концепцію", а саме: спричиняє розвиток негативного самоставлення, неприйняття власного "Я", зниження рівня самоповаги, самоінтересу, що виявляється у компенсаторно завищеній самооцінці. У молодих інвалідів зазнає змін, перш за все, емоційно-оцінкова складова "Я-концепції", що виявляється у зниженні аутосимпатії, негативному самоставленні та підвищеному самозвинуваченні. У інвалідів старшого віку найістотніші зміни відбуваються у когнітивній складовій "Я-концепції".

3. У інвалідів, які знаходяться у віддаленому періоді після ампутацій превалюють дезадаптивні гомогенні типи ставлення до власного фізичного дефекту: анозогнозичний - ігнорування, заперечення, активне відкидання думок про наявність та наслідки фізичного дефекту; ергопатичний - відхід від дефекту в роботу, надцінне, стенічне ставлення до неї, та змішані типи ставлення до власного фізичного дефекту. Поєднання протилежних станів (анозогнозії, іпохондрії, тривожності, дисфорії) у змішаних типах ставлень свідчить про суперечливість структури особистісних ставлень.

4. У внутрішній картині дефекту молодих інвалідів 20-35 років переважає афективно-емоційне ставлення до власного фізичного дефекту, тоді як у інвалідів у віці 36-50 років у суб'єктивній картині дефекту превалює раціональна оцінка дефекту. Внутрішня картина дефекту позитивно корелює з рівнем особистісної тривожності, яка стає типовою рисою особистості та свідчить про наявність інтраперсонального конфлікту. Вищий рівень тривожності спостерігається у групі молодих інвалідів 20-35 років.

5. Для досліджуваних з фізичним дефектом типовими є істотні проблеми в сфері міжособистісних стосунків. Схильність ворожо сприймати навколишніх людей, перевага неконструктивних типів міжособистісних взаємодій, значна ідеалізація близьких людей посилює їх орієнтацію в міжособистісних стосунках на вузьке коло значущих людей. Це в багатьох випадках призводить до соціальної ізоляції, відмежування від соціального оточення та втрати навичок конструктивної взаємодії з ним.

6. Виявлені особливості "Я-концепції" осіб з ампутаційними дефектам кінцівок у віддаленому періоді після ампутацій засвідчують необхідність надання їм психологічної допомоги. В цей період психологічна допомога має бути спрямована на перебудову, врегулювання, а при необхідності формування гармонійного ставлення до власного фізичного дефекту; формування позитивного самоставлення та ставлення до інших людей; корекцію рівня особистісної тривожності; формування навичок конструктивної взаємодії з метою реінтеграції інвалідів в суспільство.

Перспективи дальшого дослідження полягають у визначенні психологічних особливостей "Я-концепції" інвалідів з різними набутими та вродженими фізичними дефектами опорно-рухового апарату. Необхідно зосередити увагу на подальшому удосконаленні й адаптації психодіагностичних методик та розробленні програм психологічної допомоги як інвалідам, так і їх найближчому оточенню.

Основні положення та результати дослідження відображені у таких публікаціях

1. Купрєєва О.І. Особливості емоційної сфери інвалідів-спортсменів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. Максименко С.Д. - К., 2000. - Том 2, частина 2. - С. 68-72.

2. Купрєєва О.І. Ставлення до свого "фізичного Я" інвалідів з ампутацією кінцівок // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. Максименко С.Д. - К:, 2000. - Том 2, частина 5. - С. 55-61.

3. Купрєєва О.І. Особливості образу "Я" інвалідів з ампутаційними дефектами кінцівок // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. / За ред. Максименко С.Д. - К:, 2001. - Том 3, частина 1. - С. 55-60.

4. Купрєєва О.І. Психологічні особливості соціальної адаптації інвалідів з ампутаційними дефектами кінцівок // Актуальні проблеми виховання та навчання людей з особливими потребами: Збірник наукових праць №2 / За заг. Ред.. П.М. Таланчука, Г.В. Онкович. - К., Університет "Україна" 2002. - С. 236-237.

5. Купрєєва О.І. Психологічні аспекти ампутації кінцівок у осіб середнього віку // Соціальна політика і соціальна робота. - 2002. - №3, 4. - С. 132-140.

6. Купреева О.И. Особенности отношения к физическому дефекту инвалидов-спортсменов, перенесших ампутацию конечностей // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Матеріали четвертого Міжнародного наукового конгресу. Київ, 2000. - С. 609.

7. Купреева О.И. Диагностика образа "Я" инвалидов-спортсменов с ампутационными дефектами конечностей // Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини: Матеріали сьомої Міжнародної науково-практичної конференції. - Одеса, 2001. С. 81.

8. Купреева О. Влияние психологических особенностей инвалидов-спортсменов с ампутационными дефектами конечностей на их спортивные достижения // Physical Education and Sport. Sixth International Scientific Congress Modern Olympic Sport a Sport for all. Warsaw, June 6-9, 2002. - Part 2. - P. 362-363.

9. Купреева О.И. Метод диагностики степени социальной дезадаптации у людей с ампутационными дефектами конечностей // Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. Київ, 25-27 листопада 2002. - С. 231-235.

Размещено на Allbest.ru