Соціально-психологічні особливості управлінської діяльності керівника закладу освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

УДК 159.9:316.37

Соціально-психологічні особливості управлінської діяльності керівника закладу освіти

19.00.05 - соціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Кощинець Олена Юріївна

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника.

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія психології мас та організацій м. Київ.

Захист відбудеться “25“ грудня 2001 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ - 33, вул. Панківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “23 “ листопада 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.О. Балл

управлінський школа психологічний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розв'язання завдань сучасної освіти, зокрема середньої загальноосвітньої школи, оптимізація навчально-виховного процесу передбачає врахування різних чинників - політичних, економічних, законодавчих, соціальних тощо. Вагоме місце серед них посідають соціально-психологічні чинники, що пов'язані із урахуванням індивідуально-психологічних особливостей людей та закономірностей спілкування в соціальних групах. Вивчення практичної роботи управлінських кадрів закладів середньої освіти і підготовки їх до професійної діяльності дозволяє встановити наявність суперечностей між: об'єктивною необхідністю вдосконалення праці керівників загальноосвітніх шкіл через підвищення ефективності їхньої соціально-психологічної підготовки та недостатньою розробкою її засобів і методів; важливою роллю соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи, його комунікативного потенціалу в реальній управлінській практиці та істотними прогалинами у вивченні цих питань у вітчизняній психології.

Аналіз відповідної наукової літератури Д. Бодді, М. Вудкок, Ф. Генов, А.Л.Журавльов, В.Г. Зазикін, В.П. Казміренко, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, Р. Л. Кричевський, О.Г. Молл, Л.Е. Орбан-Лембрик, О.Ю. Панасюк, Р. Пейтон, В.В. Третьяченко, Ю.Л. Трофімов, Д. Френсіс, Р.Х. Шакуров, В.М. Шепель, Ю.М. Швалб, Б. Швальбе, Я.І. Шкурко, Г.Й. Юркевич та ін. показує, що проблема управлінської діяльності керівника є предметом дослідження багатьох вчених. Проте не досить вивченими є аспекти, пов'язані зі специфікою прояву соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи в реальній управлінській практиці. Недостатньо розглянутим залишається питання обумовленості ефективності управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи особливостями прояву його комунікативного потенціалу в навчально-виховному процесі.

Усвідомлення недостатності теоретичної та практичної розробки зазначеної проблеми та її актуальність на сучасному етапі оптимізації управління в системі середньої освіти зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Соціально-психологічні особливості управлінської діяльності керівника закладу освіти”.

Вибраний напрям дослідження має зв'язок з науковими програмами Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Тема дисертації входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної психології як складова теми “Психологія становлення особистості професіонала” (протокол №6 від 26.03.1996 р.), затверджена в раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології (протокол №7 від 26.10.2000 р.).

Мета дослідження: розкрити роль соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи у підвищенні ефективності його управлінської діяльності.

Об'єкт дослідження: управлінська діяльність керівника закладу середньої освіти.

Предмет дослідження: соціально-психологічні властивості керівника закладу середньої освіти, шляхи підвищення ефективності його управлінської діяльності.

Гіпотеза дослідження: своєрідність прояву комунікативного потенціалу керівника загальноосвітньої школи визначає специфіку його управлінської діяльності, значною мірою обумовлюючи ефективність управління.

Завдання дослідження:

На основі теоретичного аналізу з'ясувати соціально-психологічний зміст особистісного профілю керівника закладу середньої освіти та значення відображених у цьому профілі якостей в управлінні загальноосвітньою школою.

Розробити соціально-психологічну модель управлінської взаємодії керівника загальноосвітньої школи.

В дослідно-експериментальній роботі показати обумовленість ефективності управлінської діяльності керівника закладу середньої освіти особливостями прояву його комунікативного потенціалу.

Визначити напрямки врахування соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи в оптимізації його управлінської діяльності.

Методологічну основу дослідження складають розроблені в психології положення, що розкривають сутність особистості, спілкування та спільної діяльності (Г.М. Андреєва, Г.О. Балл, О.О. Бодальов, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, В.А. Семиченко, Т.С. Яценко та ін.), характеризують загальні положення теорії управління в соціальній психології (В.П. Казміренко, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.В. Третьяченко, Ю.М. Швалб та ін.), обгрунтовують соціально-психологічні та етнопсихологічні підходи в управлінні освітою (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, В.Г. Крисько, Г.В. Ложкін, М.І. Пірен, Р.Х. Шакуров та ін.).

Для розв'язання накреслених завдань використовувались наступні методи: теоретичний аналіз (із використанням вітчизняних і зарубіжних наукових джерел), моделювання, анкетування, бесіди, вивчення ділової документації, експертна оцінка та самооцінка, тестові методики, формуючий експеримент, статистичні методи обробки даних.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше предметом теоретичного та експериментального дослідження став комунікативний потенціал керівника загальноосвітньої школи та особливості його прояву в управлінській діяльності. Обгрунтовано місце і роль комунікативного потенціалу в особистісному профілі директора загальноосвітньої школи, визначено основні складові цього потенціалу (перцептивно-рефлексивні особливості, емоційно-емпатійні можливості, комунікативні знання і вміння, потреба у спілкуванні), які інтегруються в комунікативній готовності до управління, соціально-психологічному відображенні управлінської реальності, комунікативній програмі поведінки і проявляються у спілкуванні та взаємодії. Сформульовано напрямки врахування соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи в оптимізації його управлінської діяльності.

Теоретичне значення дослідження. Розкрито ціннісну детермінацію управлінської діяльності керівника закладу середньої освіти, показано взаємозв'язок рівня потреби у спілкуванні із стильовими особливостями керівництва, встановлено вплив характеристик потребово-мотиваційної сфери керівника на задоволеність управлінською взаємодією. Розроблено соціально-психологічну модель управлінської взаємодії із урахуванням особливостей прояву комунікативного потенціалу керівника загальноосвітньої школи.

Практичне значення дослідження визначається можливістю використання отриманих результатів в управлінській діяльності керівників закладів середньої освіти (а також під час їхньої перепідготовки та підвищення кваліфікації) з метою оптимізації управлінської взаємодії та поліпшення ефективності управління навчально-виховним процесом.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічним обгрунтуванням вихідних положень, відповідністю методів дослідження меті та завданням, репрезентативністю вибірки, поєднанням якісного і кількісного аналізу експериментальних даних.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на Міжнародній науковій конференції “Особистість в розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні” (Івано-Франківськ, 2000 р.), на звітно-наукових конференціях викладачів, засіданнях кафедри соціальної психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (2000, 2001 рр.), на науково-практичних конференціях вчителів Івано-Франківської області.

Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено в процес перепідготовки керівників загальноосвітніх шкіл Івано-Франківської області (довідки: № 01 - 8413 від 5.09.2001 р.; № 99601 - 23013 від 4.09.2001. р.).

Основний зміст і результати дисертації висвітлено в 6 публікаціях автора.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 244 найменувань та 16 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 196 сторінках. Робота містить 13 таблиць, 15 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, виділено об'єкт і предмет дослідження, визначено його мету, гіпотезу та завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади роботи, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, подано дані про апробацію роботи та впровадження її результатів у практику управління закладами середньої освіти.

У першому розділі “Управлінська діяльність керівника закладу середньої освіти як предмет психологічного аналізу” міститься теоретичний аналіз існуючих у сучасній психології підходів до досліджуваної проблеми.

В роботі здійснена спроба узагальнити наявні здобутки вчених-психологів стосовно управлінської діяльності керівника закладу освіти за декількома напрямами.

Системно-структурний та генетичний підходи Л.М. Карамушка орієнтовані на розгляд психологічної готовності керівників закладів середньої освіти до управління в сукупності основних компонентів цієї готовності - мотиваційного, когнітивного, операційного, особистісного. З позиції особистісно-діяльнісного підходу Н.Л. Коломінський управлінська діяльність керівника закладу освіти аналізується за змістом, метою і процесом. Представники соціально-психологічного напряму Л.М. Карамушка, Л.Е. Орбан-Лембрик, Я.І. Шкурко та ін. зосереджують свою увагу на вивченні міжособистісної ділової взаємодії, виокремленні соціально-психологічних вимог до керівника закладу освіти.

Основу акмеологічного підходу Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, А.О. Деркач, Л.Е. Орбан-Лембрик, І.М. Семенов, О.Ю. Панасюк та ін. становить розгляд управлінської діяльності керівника закладу освіти як однієї з форм прояву професіоналізму, досягнення в ньому вершин майстерності. Етнопсихологічний підхід В.Г. Крисько, Ю.І. Палеха, М.І. Пірен та ін. розглядає особистість керівника закладу освіти як представника національної еліти, який формує управлінську культуру держави. Гуманістичний підхід Г.О. Балл, М.Й. Боришевський, О.В. Киричук, С.Д. Максименко, Т.М. Титаренко та ін. орієнтований на дослідження проблем побудови управлінських стосунків на основі партнерства, діалогічної взаємодії, важливості розуміння та врахування керівником індивідуально-психологічних особливостей працівників у процесі управлінської взаємодії. Системний підхід В.П. Казміренко, В.В. Третьяченко, В.Т. Циба, Р.Х. Шакуров та ін. передбачає розгляд управлінської діяльності керівника навчального закладу як підсистеми загальної системи освіти, акцентує увагу на актуалізації використання законів соціально-психологічної регуляції в управлінській діяльності.

У працях М. Альберта, О.М. Бандурки, С.П. Бочарової, М. Вудкока, Д. Френсіса, Ф. Генова, А.Л.Журавльова, О.В.Землянської, В.П. Казміренка, Є.О. Климова, О.Г. Ковальова, А.М. Лєбєдєва, О.Г. Молл, С.Г. Москвичова, Л.Е. Орбан-Лембрик, Ю.Ф. Пачковського, В.Ф. Рубахіна, І. Ружички, А.Л. Свенцицкого, Ю.Л. Трофімова, В.В. Третьяченко, М.В. Туленкова, Ю.М. Швалба, Б. Швальбе, Х. Швальбе, В.М. Шепеля, Г.Й. Юркевич та ін. відображено психологічні аспекти змісту управління переважно бізнесом та виробництвом і меншою мірою осередками інших соціальних сфер. Проблемам психології та педагогіки управління середньою освітою присвятили праці Ш.А. Амонашвілі, В.І. Бондар, А. Головченко, М.М. Дарманський, Л.М. Карамушка, Н.І. Карасьова, Н.Л. Коломінський, М.В. Кухарев, І. Литвинов, С.В. Семенець, Р.Х. Шакуров, Я.І. Шкурко та ін. На основі цих досліджень в роботі дається соціально-психологічна характеристика особистості керівника загальноосвітньої школи та показані соціально-психологічні особливості його управлінського розвитку. Опрацювання наукової літератури з проблеми ефективності управлінської діяльності дає підставу констатувати, що вона здійснюється через взаємодію та спілкування людей на різних рівнях, тому очевидним є важливість соціально-психологічного підходу до аналізу даного виду діяльності.

Стосовно розкриття сутності ділового спілкування, то в психологічній літературі накопичено великий доробок вчених як із соціально-психологічного та етнопсихологічного аспектів цього спілкування (Г.М. Андреєва, К.О. Абульханова-Славська, О.О. Бодальов, Л.А. Петровська, А.С. Петрова, А.У.Хараш, Ю.Л.Ханін, С.А. Шеїн, Т. Шибутані та ін.), так і щодо його прояву в різних видах діяльності. Зокрема, вивченню проблем педагогічного спілкування присвятили свої праці такі вчені як Г.О. Балл, І.Г.Белявський, Л.П. Гримак, В.С. Грехнєв, А.О. Деркач, А.Б. Добрович, Л.В. Долинська, В.І.Кабрин, В.О. Кан-Калик, О.В. Киричук, Н.В. Кузьміна, С.Д. Максименко, В.П. Москалець, С.О. Мусатов, М.В. Савчин, В.А. Семиченко, С.В.Терещук, М.В.Тоба, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко та ін. Проблеми спілкування в управлінні досліджують В.Г. Зазикін, В.П. Казміренко, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, Л.Е. Орбан-Лембрик, В.В. Третьяченко, А.П. Чернишов, Р.Х. Шакуров, Я.І. Шкурко, Г.Й. Юркевич та ін.

Здійснений у роботі аналіз літературних джерел з проблематики ділового спілкування дозволяє підтримати тих вчених, які підкреслюють, що управлінська діяльність керівника поза комунікацією, без співпраці й діалогу, без взаємодії та сприйняття людьми один одного не може існувати. Відповідно до цього, адекватне розв'язання поставленої у даному дослідженні проблеми можливе через розробку і впровадження соціально-психологічної моделі взаємодії керівника загальноосвітньої школи з його оточенням. Водночас зрозуміти сутність прояву соціально-психологічних властивостей керівника закладу середньої освіти в управлінні неможливо без урахування особливостей його управлінського розвитку, визначення соціокультурних, етнопсихологічних та соціально-психологічних чинників, які детермінують цей процес і мають вагомий вплив на формування складових комунікативного потенціалу особистості.

У другому розділі “Емпіричне дослідження соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи” викладається загальна стратегія дослідження, обгрунтовується система методів та методичних прийомів, наводяться результати аналізу отриманого масиву даних щодо прояву соціально-психологічних властивостей керівника закладу середньої освіти в реальній управлінській практиці.

Загальна процедура дослідження включала чотири етапи.

На першому, теоретико-аналітичному, етапі відбувалося вивчення наукової літератури, проводилося експертне оцінювання управлінської діяльності керівника закладу освіти, формувалося модельне уявлення про соціально-психологічні чинники ефективності управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи, на основі чого була накреслена соціально-психологічна модель його управлінської взаємодії, а також відібрані варіанти методик: “Схильність до певного стилю керівництва” Є. Ільїн, “Діагностика структури мотивів трудової діяльності” Т. Бадоєв, “Ціннісні орієнтації” М. Рокіч, “Діагностика соціально-психологічних настановлень особистості в мотиваційно-потребовій сфері” О. Потьомкіна, “Діагностика основних тенденцій поведінки в реальній групі” В.Стефансон, “Мотивація успіху і боязнь невдачі” А. Реан, “Визначення потреби в активності” Є. Ільїн, “Потреба у спілкуванні” Ю. Орлов та ін., “Діагностика рівня емпатії” В. Бойко, “Діагностика ригідності” Г. Айзенк. За авторським варіантом анкети досліджувався загальний рівень ефективності та результативності комунікативної діяльності керівника загальноосвітньої школи, діагностувалися соціально-психологічні властивості керівника закладу середньої освіти.

Другий етап мав на меті складання первинного масиву даних щодо соціально-психологічних властивостей керівника закладу середньої освіти. Отримані дані одночасно слугували контрольними та вихідними в оцінці соціально-психологічних показників ефективності управлінської діяльності керівника.

Третій етап був підпорядкований застосуванню методів активного навчання в експериментальній групі. На цьому етапі також відбувалося встановлення типових особливостей структурних складових комунікативного потенціалу керівника, їх взаємозв'язок із соціально-психологічним середовищем загальноосвітньої школи.

Четвертий, підсумковий, етап передбачав формування висновків, науково-практичних рекомендацій, шляхів підвищення ефективності управлінської діяльності, напрямів врахування соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи в оптимізації управління. Загалом різними формами дослідно-експериментальної роботи було охоплено 152 керівники загальноосвітніх шкіл Івано-Франківської області. Статистична обробка даних включала кореляційний і факторний аналіз, визначення коефіцієнта Спірмена та критерію Ст'юдента.

У ході дослідження ми припустили, що для оптимізації соціально-психологічних складових управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи доцільно створити модель його управлінської взаємодії, компоненти якої слугуватимуть прообразом діяльності керівника в реальній практиці. Аналіз наукової літератури, вивчення реальної управлінської практики, бесіди з директорами загальноосвітніх шкіл, експертне оцінювання управлінської діяльності керівників (на курсовій перепідготовці експертами були методисти Івано-Франківського інституту вдосконалення та підвищення кваліфікації вчителів, а для кожного директора зокрема завідувачі, інспектори районного і міського відділу освіти) дали підставу для виокремлення п'яти взаємопов'язаних блоків у моделі управлінської взаємодії керівника загальноосвітньої школи: мета управлінської взаємодії та засоби її досягнення; особистісний профіль керівника; комунікативні властивості інших учасників управлінського процесу; соціокультурні та етнопсихологічні чинники зовнішнього і внутрішнього середовища, які обумовлюють ефективність управлінської взаємодії; соціально-психологічне середовище (особливості соціально-психологічного відображення управлінської реальності).

Процес моделювання управлінської взаємодії, експертне оцінювання комунікативних характеристик керівника загальноосвітньої школи дозволив в якості критеріїв ефективності управлінської взаємодії керівника загальноосвітньої школи виокремити наступні показники: соціально-психологічні чинники, що впливають на задоволеність управлінською взаємодією; соціально-психологічне середовище колективу; настановлення на результат діяльності; реалізація комунікативної програми поведінки. Щодо особистісного профілю керівника системи середньої освіти, то соціально-психологічний зміст його структурних компонентів, за результатами аналізу та узагальнення даних, отриманих від експертів стосовно управлінської діяльності керівників та шляхів її оптимізації, вміщує: когнітивний компонент; потребово-мотиваційну сферу; операційні властивості; соціокультурні та соціально-психологічні умови розвитку керівника. З огляду на досліджувану проблему важливу роль відводимо комунікативному потенціалу керівника закладу середньої освіти. Вказаний потенціал охоплює притаманні керівникові комунікативні можливості та властивості (перцептивно-рефлексивні, емоційно-емпатійні, комунікативні знання, вміння та навички, комунікативну готовність до управлінської діяльності, комунікативну програму поведінки тощо), об'єктивні і суб'єктивні, що проявляються як свідомо, так і стихійно.

Стосовно специфіки прояву соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи в реальній управлінській практиці, то вивчення отриманих результатів показало помітну різницю в значущості знань залежно від віку керівників, загального стажу управлінської діяльності. Так, різкими є відмінності між значущістю знань з педагогічної психології, психології особистості: керівники віком понад 50 років вказують на необхідність знань з педагогічної психології у 63,4% випадках, з психології особистості - у 61,5%, тоді як керівники віком від 40 до 50 років - відповідно у 33,3% і 48,6%; керівники від 30 до 40 років - у 25,9% і 40,4%. Щодо потребово-мотиваційної сфери, то домінуючими в структурі мотивів керівників є управлінський блок мотивів з невеликим переважанням суто управлінських над педагогічними мотивами. Найнижчу сходинку посіли мотиви особистісного розвитку керівника. При цьому потребу бути лідером відчувають всього 6,6% опитаних, потребу керувати людьми - 0,7%.

Досліджуючи складові комунікативного потенціалу керівника загальноосвітньої школи, ми запропонували керівникам із сорока якостей (перелік складений експертами), необхідних в управлінській діяльності, вибрати 20 найбільш значущих і прорангувати їх за ознакою значущості. Для зручності якості, виділені керівниками і експертами, систематизували в такі чотири групи: 1) якості, пов`язані із ставленням керівника до самого себе, своєї особистості, саморозвитку; 2) якості, пов`язані із виконанням управлінської діяльності; 3) якості, пов'язані із ставленням до учасників управлінської взаємодії; 4) власне комунікативні якості. Найбільш високі оцінки серед експертів за ознакою значущості одержали три групи якостей: друга, третя та четверта. При цьому третя група якостей має найвищі оцінки, що вказує на їхню важливу роль у спільній діяльності керівників, у налагодженні оптимальної взаємодії між учасниками управлінського процесу. Порівняння оцінки експертами та самооцінки найбільш значущих якостей третьої та четвертої груп свідчить в основному про близькість в оцінках, що говорить на користь об'єктивності їх виокремлення.

У ході опитування керівників загальноосвітніх шкіл були виокремлені наступні групи труднощів, які найбільш часто зустрічаються в управлінській діяльності: труднощі, пов'язані безпосередньо з виконанням управлінської діяльності; труднощі, зумовлені недостатнім рівнем розвитку складових комунікативного потенціалу (невміння проводити ділову бесіду, незнання і невміння володіти методами переконуючого впливу, низька культура спілкування, великі дисперсійні втрати, переважання бар'єрів спілкування, незнання ефектів перцепції та ін.); труднощі, пов'язані з характерологічними особливостями керівника. Так, на труднощі у поповненні знань з психології спілкування вказало 28,3% опитаних, що свідчить про готовність керівників вчитися, наявність резерву у саморозвитку. Такий стан справ корелює з визнанням труднощів у самовдосконаленні (23,4%) а також із високими комунікативними знаннями.

Систематизація даних стосовно задоволеності керівників управлінською взаємодією показує, що результати самооцінки керівників і оцінки експертів не виявляють суттєвого розходження і групуються ближче до низького рівня задоволеності роботою. Виявилось також, що керівники, незалежно від віку й стажу управлінської діяльності, характеризувалися низьким і нижче середнього рівнем потреби у спілкуванні. Високий рівень потреби у спілкуванні не отримав жодного позитивного вибору, низький - 69,7%, нижче середнього - 30,3%. Вказаний факт свідчить про необхідність спеціальної комунікативної підготовки керівників.

Загалом вивчення специфіки прояву соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи в реальній практиці дозволяє констатувати наступне: 1) хоча комунікативні знання перебувають у полі зору керівників загальноосвітніх шкіл, проте на практиці вони застосовуються не ефективно, про що свідчать труднощі, які виникають в управлінні (більшість з них соціально-психологічного характеру); 2) керівники загальноосвітніх шкіл завищують свої комунікативні вміння, водночас реальна управлінська практика показує наявні резерви у використанні й актуалізації складових комунікативного потенціалу; 3) аналіз результатів прояву домінуючих мотивів в управлінні загальноосвітньою школою свідчить про недостатній рівень управлінської мотивації; 4) аналіз оцінювання властивих керівникам якостей вказує на невисоку значущість серед них комунікативних, на недооцінку керівниками своїх особистісних комунікативних можливостей в управлінській діяльності, що активізує проблему розвитку названих якостей зокрема та ефективного використання складових комунікативного потенціалу керівника взагалі.

Узагальнюючи результати першого і другого етапів дослідження, констатуємо нагальну потребу активізації соціально-психологічних властивостей керівника на етапі його курсової підготовки.

У третьому розділі “Аналіз соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи” показується обумовленість ефективності управлінської діяльності керівника закладу середньої освіти особливостями прояву його комунікативного потенціалу, визначаються основні напрями врахування соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи в оптимізації його управлінської діяльності.

Дослідно-експериментальна робота була спрямована на вирішення наступних завдань: з`ясування обумовленості ефективності діяльності керівника загальноосвітньої школи властивостями його комунікативного потенціалу через виявлення впливу ціннісної сфери керівника на його управлінську діяльність, визначення впливу мотиваційно-потребової сфери на задоволеність управлінською взаємодією, вивчення взаємозв`язку рівня потреби у спілкуванні із стильовими особливостями керівництва; пошук найбільш вдалих напрямів та шляхів врахування соціально-психологічних властивостей особистості в оптимізації управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи. Експеримент передбачав як констатуючий, так і формуючий етапи. В ньому брали участь дві групи учасників - експериментальна (керівники Долинського району Івано-Франківської області та міста Долини, всього 30 осіб) та контрольна (керівники загальноосвітніх шкіл Калуського району і м. Калуша, всього 29 осіб). Згідно з розробленою моделлю управлінської взаємодії аналізу піддавались складові комунікативного потенціалу керівника, які вивчалися з метою урахування взаємозв`язку між ними та ефективністю управлінської діяльності.

На початок експерименту проведене опитування керівників не показало суттєвих розбіжностей у цінностях (як термінальних, так і інструментальних) двох зазначених груп керівників загальноосвітніх шкіл. Обидві групи керівників характеризувалися пріоритетом серед термінальних цінностей матеріальних над духовними цінностями і цінностями особистісного розвитку. Зіставлення інструментальних цінностей керівників обох груп також не виявило значних розходжень. У переважної більшості керівників спостерігалася утилітарно-прагматична спрямованість потребово-мотиваційної сфери. Керівники як контрольної, так і експериментальної групи характеризувалися низьким рівнем задоволеності роботою (більше 70% опитаних). На початок експерименту незалежно від віку і стажу управлінської діяльності потреба у спілкуванні керівників обох груп перебувала здебільшого на рівні нижче середнього або середньому. При цьому такі тактики поведінки в конфліктній ситуації, як уникнення, конформізм, компроміс, домінували в керівників експериментальної та контрольної груп, а тактики схильності до перемоги, до пошуку рішення, прийнятного для двох сторін, отримали менше виборів.

На етапі формуючого експерименту для керівників експериментальної групи було проведено спеціальний семінар з метою підвищення комунікативної компетентності, розширення теоретичного світогляду, набуття практичних навичок сприймання керівниками реальностей управління. Актуалізація пізнавальної активності керівників, їх інтелектуально-мотиваційних та творчих здібностей досягалась шляхом: а) вдосконалення змістового аспекту теоретичної комунікативної підготовки на спеціальному семінарі; б) залучення керівників (учасників семінару) до самостійного пошуку відповідей на проблемні питання; в) оновлення практичного компоненту курсової комунікативної підготовки (творчі завдання, моделювання управлінських ситуацій, максимально наближених до управлінської практики).

Результати опитування керівників після проведення формуючого експерименту залишались в контрольній групі на тому ж рівні, що й раніше: термінальна цінність інтелектуального розвитку залишилася на 6-й позиції, упевненість у собі - на 10-й, творча діяльність - на 13-й, цікава робота - на 9-й; серед інструментальних цінностей продовжували переважати працелюбність, відповідальність, самоконтроль, сумлінність у виконанні доручень. В експериментальній групі отримані результати показали дещо іншу картину: у керівників до 35 років термінальна цінність інтелектуального розвитку з 5-ї позиції змістилася на 2-у, упевненість в собі з 12-ї позиції на 8-у, творча діяльність з 14-ї на 11-у, цікава робота з 11-ї на 7-у. Серед інструментальних цінностей у керівників до 35 років домінуючими стали тверда воля, терпимість до думки інших, уміння приймати обдумані рішення. У керівників від 35 до 50 років, окрім матеріальних, вагому сходинку посіли цінності особистісного розвитку, такі як пізнання, інтелектуальний розвиток, суспільне визнання, творча діяльність; серед інструментальних - широта поглядів, освіченість, сміливість у відстоюванні власних думок. У керівників понад 50 років переважали такі цінності як активне діяльне життя, матеріально забезпечене життя, спокій в країні, мир, здоров`я, самоконтроль, працелюбність, раціоналізм.

Аналіз участі керівників у модельованих управлінських ситуаціях дозволив окреслити наступні тенденції в динаміці ціннісних орієнтацій: 1) для керівників до 35 років зросла значущість набуття соціального досвіду, професійних навичок, особистісного вдосконалення, розвитку; такі керівники легше піддаються формуючим впливам, активно засвоюють нові форми й методи навчання, налаштовані на діалогічність у взаємодії, зворотний зв`язок; 2) керівники до 50 років підкреслили значущість пізнання, освіченості, впевненості в собі; 3) у керівників третьої вікової категорії (понад 50 років) змін як серед термінальних так і серед інструментальних цінностей майже не відбулося, що свідчить про стереотипність їхнього мислення, високий ступінь ригідності, консерватизм.

Системність занять на етапі формуючого експерименту, накопичення комунікативного досвіду, вмінь, навичок контролювати свій потребово-мотиваційний стан сприяли появі нових мотивів, потреб керівників. У потребово-мотиваційній сфері стали переважати мотиви посадового росту, отримання нової інформації, потреби у самовизначенні і професійному вдосконаленні. Аналіз поводження керівників в управлінських ситуаціях показав, що зросла вага спрямованості мотивації керівника на успіх, на результат діяльності. Спостереження за засвоєнням теоретичного матеріалу керівниками шкіл показало, що бажаний ефект досягається за умови, коли розв`язання питання, проблеми, ситуації дозволяє задовольнити потреби особистості, не викликає внутрішнього дискомфорту, не суперечить тим цінностям, що вже сформувалися в особистості, сприяє формуванню навичок практичної групової взаємодії.

Для перевірки та закріплення практичних комунікативних навичок керівникам було запропоновано взяти участь у діловій грі “Управлінські сходини”, розробленій автором. Її мета полягала у моделюванні управлінського шляху особистості керівника за схемою адаптація-індивідуалізація-інтеграція, засвоєнні статусно-рольових позицій на кожному етапі, виробленні комунікативної програми поведінки в управлінні. Спостереження за керівниками показали, що на перших етапах ділової гри вони важко входили у групову роботу, були інертні, блокували інформацію, включали в дію захисні механізми. Це змусило нас вжити в ній елементи соціально-психологічного тренінгу і застосувати їх на початковій так званій розминці. До кінця гри намітилась тенденція до групової нормалізації, вироблення загального згуртованого тону роботи в команді, бажання співробітництва, прагнення знаходити компромісні рішення у розв'язанні проблеми. В ході проведення практичних занять ми застосовували також таку форму роботи як круглий стіл, мета якого полягала в аналізі змісту та особливостей управлінського спілкування керівників закладів освіти, актуалізації потреби у спілкуванні.

Загалом, головним результатом третього етапу дослідження було підтвердження припущень про наявність взаємозв'язку між виокремленими структурними блоками соціально-психологічної моделі взаємодії і про обумовленість ефективності управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи особливостями прояву його комунікативного потенціалу. Опитування керівників після проведення експерименту показало, що в експериментальній групі мав місце середній рівень задоволеності управлінською взаємодією - на відміну від низького в контрольній.

Формуючі заходи сприятливо позначилися на комунікативній компетентності керівників: помітним є підвищення рівня потреби у спілкуванні (в експериментальній групі зафіксована потреба у спілкуванні на рівні вище середнього, в контрольній - залишилася на рівні нижче середнього), серед тактик поведінки в конфліктних ситуаціях в експериментальній групі переважають прагнення до перемоги, пошук оптимального рішення, компроміс, а в контрольній - домінуючими залишилися попередні: уникнення, конформізм, компроміс.

Комунікативна підготовка на спеціальному семінарі допомогла накреслити систему вимог, які забезпечують ефективність формування потреби у спілкуванні, а також комунікативної компетентності керівників загальноосвітніх шкіл: етапність, послідовність, систематичність підготовки; задоволення реальних потреб учасників семінару; опанування керівниками технологіями внутрішньо-групової сенситивності, комунікативної компетентності, побудови міжособистісних відносин, інноваційних процесів, реалізації групових задумів; поєднання теоретичних аспектів навчання і практичних елементів занять; врахування індивідуальних, психофізіологічних, етнопсихологічних особливостей особистості; надання переваги розвивальному навчанню; урахування особливостей “групового чинника”, які дозволяють активізувати кожного учасника взаємодії за рахунок включення групових резервів та їх впливу на конкретного індивіда.

Проведення дослідно-експериментальної роботи сприяло визначенню основних напрямків врахування соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи в оптимізації його управлінської діяльності.

У висновках підбито підсумки проведеного теоретичного й експериментального дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, намічено перспективи подальшої розробки проблеми.

1. Показано, що пошук адекватних засобів вивчення соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи перетворюється на сучасному етапі розвитку управління у вузлову проблему. Осмислення і розв'язання цієї проблеми в дослідженні забезпечується з позицій обгрунтування необхідності урахування соціально-психологічних властивостей керівника закладу середньої освіти у підвищенні ефективності його управлінської діяльності. З огляду на сказане в дисертації суттєво переосмислюється феномен “особистісний профіль керівника загальноосвітньої школи”: його соціально-психологічний зміст орієнтує керівника на розуміння й усвідомлення своєї праці як принципово комунікативної в тій її частині, де йдеться про керівництво людьми.

2. Запропонована в дослідженні соціально-психологічна модель управлінської взаємодії знайшла підтвердження у формуючому експерименті і може слугувати науковим обгрунтуванням для розробки подальших рекомендацій щодо оптимізації управлінської діяльності керівника закладу середньої освіти.

3. Підтверджено, що досягнення директорами загальноосвітніх шкіл належної ефективності в управлінні закладами середньої освіти великою мірою обумовлюється актуалізацією їхнього комунікативного потенціалу. Структурні компоненти комунікативного потенціалу керівника загальноосвітньої школи найбільш результативно проявляються в комунікативній готовності до управлінської взаємодії, комунікативній програмі поведінки в системі управління, соціально-психологічному відображенні управлінської реальності.

4. Найбільш значущими цінностями для керівників виступають: інтелектуальний розвиток, творча діяльність, цікава робота, тверда воля, терпимість до думки інших, уміння приймати обдумані рішення, відповідальність, котрі, в першу чергу, забезпечують належну продуктивність в управлінні закладами середньої освіти. Встановлено вплив характеристик потребово-мотиваційної сфери особистості на задоволеність керівника управлінською взаємодією. Важливими соціально-психологічними чинниками, які підвищують рівень задоволеності управлінською взаємодією, є: комунікативна компетентність учасників управлінського процесу; демократичний стиль керівництва; діалогічна взаємодія; задоволення потребово-мотиваційної сфери учасників управлінської взаємодії; мотивація досягнення успіху у взаємодії; високий рівень міжособистісних ділових стосунків; реалізація статусу керівника в певній рольовій позиції; мотивація взаємодії; настановлення на результат взаємодії. Формуванню схильності до демократичного стилю керівництва сприяють середній (та вище середнього) рівень потреби у спілкуванні, службово-товариська форма спілкування, діалогічне спілкування, тактики поведінки в конфліктних ситуаціях, такі як прагнення до перемоги, пошук оптимального рішення, компроміс.

5. Виокремлені в дослідженні основні напрями врахування соціально-психологічних властивостей керівника загальноосвітньої школи в оптимізації його управлінської діяльності спрямовані на формування й розвиток значущих комунікативних властивостей керівника, активізацію управлінської взаємодії в загальноосвітній школі, корекцію і профілактику деформацій ділового спілкування в навчально-виховному процесі. Дієвим важелем для підвищення управлінської діяльності керівника є актуалізація його комунікативного потенціалу. Цьому сприяють можливості комунікативного вдосконалення керівників на курсовій перепідготовці через її теоретико-методологічну та практичну складові.

Подальше дослідження прояву соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи вбачаємо у використанні потенційних комунікативних можливостей резерву управлінських кадрів в системі середньої освіти, у дослідженні соціально-психологічних механізмів адаптації молодого керівника до вимог організації, вивченні психологічних особливостей регресивного розвитку особистості керівника.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Кощинець О.Ю. Соціально-психологічні особливості впливу керівника на підлеглих Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія (за матеріалами Міжнародної наукової конференції “Особистість в розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні”, 6 - 7 жовтня 2000 року, Івано-Франківськ). - Івано-Франківськ: “Плай”, 2000. - Вип. 5. - Ч. 1. - С. 154 - 159.

2. Кощинець О.Ю. Співвідношення “індивідуального” і “групового” в управлінській діяльності керівника закладу освіти Психологія. Збірник наукових праць. - Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2000. - Вип. 11. - С. 415 - 421.

3. Кощинець О.Ю. Соціально-психологічні складові особистісного профілю керівника системи освіти Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: “Плай”, 2001. - Вип. 6. - Ч. 1. - С. 267 - 272.

4. Кощинець О.Ю. Вплив психологічних властивостей особистості на ефективність управлінської діяльності керівника Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: “Плай”, 2001. - Вип. 6. - Ч. 2. - С. 238 - 246.

5. Кощинець О.Ю. Вплив соціально-психологічного середовища на управлінську діяльність керівника закладу освіти Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки (за матеріалами виступів учасників звітно-наукової конференції кафедр Прикарпатського університету, 3 - 7 травня 2001 року, Івано-Франківськ). - Івано-Франківськ: “Плай”, 2001. - Вип. 2. - С. 189 - 194.

6. Кощинець О.Ю. Соціально-психологічні особливості управлінської діяльності керівника закладу освіти Психологія. Збірник наукових праць. - Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2001.- Вип. 12. - С. 297 - 301.

Размещено на Allbest.ru