Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Психологічні особливості соціалізації сучасного підлітка»

19.00.05 - соціальна психологія

Абдюкова Надія Володимирівна

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Прикарпатському університеті ім.Василя Стефаника.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Орбан Лідія Ернестівна

завідувач кафедри соціальної і педагогічної психології

Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника

Офіційні опоненти:доктор психологічних наук,

старший науковий співробітник

Максимова Наталія Юріївна

завідувач лабораторією психології соціально

дезадаптованих неповнолітніх Інституту

психології ім.Г.С.Костюка АПН України

кандидат психологічних наук, доцент

Хоружий Сергій Миколайович

Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова,

кафедра психології та педагогіки, доцент

Провідна установа: Інститут соціальної і політичної психології АПН України (м.Київ)

Захист відбудеться “ 29 ” березня 2000 р. о _14_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 64; т.221-32-85.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розісланий “ 28 ” лютого 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради М.Н.Корнєв

Загальна характеристика робот

Актуальність дослідження. Сучасний етап суспільного розвитку характеризується трансформацією соціально-економічної, політичної, культурно-освітньої та інших сфер життєдіяльності. Результатом цього стає зміна якісної основи громадської свідомості, в якій відображаються новітні реалії життя. Разом з цим, сучасність характеризується також загостренням багатьох суперечностей, нестійкістю та різноманітністю орієнтацій і установок, що вносить в життя певну напруженість та викликає появу негативних тенденцій у процесі соціалізації підростаючої особистості.

В цілому, сучасні особливості розвитку українського суспільства справляють на особистість, її формування та становлення подвійний вплив: з одного боку, науково-технічний прогрес обумовлює появу нових економічних відносин, які в свою чергу вимагають від індивіда підвищення його загально- і спеціальноосвітнього рівня, культурного рівня, поглиблення й розширення світогляду, розвитку технологічно нових вмінь, навичок і здібностей, високого рівня усвідомленості громадського обов'язку та особистої відповідальності і т.д.; з іншого боку, об'єктивні зміни різноманітних сторін життєдіяльності індивіда ускладнюють процес становлення його особистості, створюючи нові колізії та проблеми, що виникають у сфері взаємодії та взаємовідносин.

Практика показує, що сучасні інститути соціалізації не забезпечують повного задоволення потреби формування у підлітків ціннісних орієнтацій, суспільно схвалених нормативних уявлень, світоглядних переконань та життєвих позицій. Причина цього - одностороннє бачення ними процесів навчання і виховання, яке реалізується через систему “суспільство - діти” (в той час як сучасність вимагає актуалізації системи “діти - суспільство”) і обумовлює появу та поглиблення маргінальності підростаючої особистості.

Вивченню досліджуваної проблеми сприяли праці вітчизняних та зарубіжних вчених, в яких розкриті загальні теоретико-методологічні, соціально-психологічні проблеми становлення особистості /К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.П. Буєва, Л.Ф. Бурлачук, М. Вінн, Ж. Годфруа, В.П. Казміренко, О.В. Киричук, Дж. Кольман, І.С. Кон, М.Н. Корнєв, Н.Ю. Максимова, А.А. Мілтс, В.П. Москалець, М.В. Савчин, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Б. Чередрецька та ін./.

Аналіз літератури показує, що особливості підліткового віку в цілому, а також особливості процесу соціалізації підростаючої особистості зокрема вивчені досить широко. Про це свідчать дослідження М.Й. Боришевського, К.М. Гуревич, Р.Г. Гурової, О.А. Донченко, Т.В. Драгунової, М.Т. Дригус, І.В. Дубровіної, В.І. Ілійчука, І.С. Кона, В.А. Крутецького, А.Є. Лічко, Н.Ю. Максимової, В.С. Мухіної, Л.Ф. Обухової, Л.Е. Орбан, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, А.В. Петровського, Д.І. Фельдштейна, С.М. Хоружого та ін.

Якщо розглядати здобутки вітчизняної наукової думки з проблем становлення особистості підлітка на основі критерію інститутів соціалізації, то можна зазначити, що особливості впливу сімейного оточення на підростаючу особистість, її стосунки з батьками та іншими родичами розглянуті в дослідженнях М.І. Алексєєвої, В.Д. Єрмакова, В.С. Заслуженюка, Т.К. Комарової, С.В. Кондратьєвої, М.П. Осьмак, 0.Б. Старовойтенко, Л.П. Синютки, С.М. Хоружого; особливості впливу шкільного оточення - А.М. Алексюка, Ю.К. Бабанського, Л.М. Зюбіна, О.В. Киричука, А.В. Фурмана та ін.; особливості впливу неформального оточення - С.А. Бєлічевої, М.І. Бобневої, І.М. Гояна, К.М. Лаврової, Ф.С. Махова, Л.І. Новікової, І.С. Полонського, Ю.І. Яковенко та ін.

В психологічній літературі значне місце займають праці, присвячені вивченню таких явищ, як важковиховуваність підлітків /В.Г.Баженов, Н.Ю. Максимова, О.С. Матвійчук, К.Л. Мілютіна, Л.І. Новікова та ін./; аномалії розвитку їх психіки й відхилення у поведінці /Б.С. Братусь, Б.В. Зейгарник, В.В. Корольов, В.М. Кудрявцев, К.С. Лебединська, А.Є. Лічко, Л.М. Семенюк та ін./. Проблема профілактики та попередження порушень поведінки підростаючої особистості, її дезадаптації та десоціалізації розкривається такими вченими, як С.А. Бєлічева, Б.С. Кобзар, І.О. Литвинов, Г.М. Міньковський, В.М. Оржеховська та ін.

Разом з тим, окремі аспекти проблеми становлення особистості в підлітковому віці висвітлені недостатньо: відсутня чітка класифікація механізмів і способів соціалізації, особливостей їх функціювання в умовах поведінкової дезадаптації та десоціалізації; мало досліджені статевовікові особливості соціалізації і десоціалізації підлітків. Особливої уваги і вивчення потребують питання впливу нестабільних зовнішніх умов на процес становлення підростаючого покоління, аналізу психологічних основ його вибіркового ставлення до свого оточення та формування системи внутрішніх поведінкових регуляторів. Крім того, з огляду на значне збільшення й розширення потоку інформації та її легкодоступність для підлітка, важливо з'ясувати вплив агентів соціалізації на формування у нього ціннісно-нормативних уявлень, переконань, ціннісних орієнтацій, установок тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Даний напрям дослідження має зв'язок з науковими програмами Прикарпатського університету ім.В.Стефаника, зокрема, входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної і педагогічної психології і розробляється як складова загальнокафедральної наукової теми “Психологія становлення особистості профе-сіоналом” (протокол №6 засідання Ради філософського факультету Прикарпатського університету ім.В.Стефаника від 26.03.1996р.). Крім того, вибраний напрям дослідження має зв'язок з державною науковою темою “Психологія суїцидів у сучасній Україні” (реєстраційний № 3/99), яка розробляється професорсько-викладацьким складом Прикарпатського університету ім. В.Стефаника.

Об'єкт дослідження - процес соціалізації в підлітковому віці.

Предмет дослідження- психологічні умови і чинники, що забезпечують ефективність процесу соціалізації сучасного підлітка.

Мета дослідження полягає у виявленні специфіки процесу соціалізації підлітка в сучасних умовах.

Гіпотеза дослідження: ми виходимо з припущення, що процес соціалізації підростаючої особистості на сучасному етапі розвитку нашого суспільства ускладнюється соціокультурними характеристиками її мікросередовища. Визначальними чинниками ефективності процесу соціалізації особистості є розвиток суспільно схваленої спрямованості її інтересів, ціннісних орієнтацій, мотивів поведінки, а також становлення позитивної Я-концепції.

Задачі дослідження:

І. Проаналізувати теоретичні аспекти проблеми соціалізації особистості в цілому.

2. Розкрити сутнісну характеристику процесу соціалізації особистості в підлітковому віці на сучасному етапі.

3. Виявити умови і чинники, що впливають на ефективність процесу соціалізації сучасного підлітка.

4. Визначити шляхи оптимізації процесу соціалізації сучасного підлітка.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній висвітлені теоретичні аспекти проблеми соціалізації сучасного підлітка; уточнені змістовна та процесуальна сторони соціалізації підростаючої особистості; виявлені умови і чинники, що впливають на ефективність процесу соціалізації сучасного підлітка; визначені шляхи оптимізації даного процесу в сучасних умовах. В роботі вперше розкрито особливості сучасного процесу становлення підростаючої особистості, а також здійснено їх порівняння з особливостями соціалізації підлітків 70 - 80-х рр. психологічний соціалізація підліток

Теоретичне значення дослідження. В роботі вперше зроблено порівняльний аналіз процесу соціалізації особистості в підлітковому віці на сучасному етапі розвитку суспільства та в 70-80-х роках; розширено та поглиблено відомості про психологічні особливості процесу становлення особистості підлітка в умовах його сімейного та шкільного оточення і неформального середовища; виявлено умови, що сприяють утвердженню референтності певної групи в очах підлітка і визначають особливості вибіркового ставлення до них; розкрито причини, що обумовлюють зниження референтної значущості сімейного і шкільного колективів і сприяють переходу підлітка до середовища стихійних неформальних груп та об'єднань; визначено чинники, які виступають “каталізатором” відхилень у поведінці сучасного підлітка та становлення антисуспільної спрямованості його інтересів, потреб і цінностей.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у спеціалізованих лекційних курсах для студентів педагогічних училищ і вузів з питань становлення особистості підлітка, відхилень у його поведінці та їх попередження. Результати дослідження вже знайшли своє застосування в практиці роботи шкільних психологічних служб. Крім того, знання про особливості процесу соціалізації сучасного підлітка в цілому, про референтну групу як важливий механізм цього процесу зокрема, а також про причини, які обумовлюють втрату її значущості, допоможуть вчителям-предметникам і класним керівникам здійснювати прогнозування та педагогічне керівництво формуванням ціннісних орієнтацій учнів, більш ефективно здійснювати їх моральне виховання, розвивати самосвідомість.

Впровадження результатів дослідження в практику. Теоретичні положення і результати експериментального дослідження використовувались на заняттях з курсу “Соціальна психологія”, що проводились із студентами спеціальності “Психологія” філософського факультету Прикарпатського університету ім.В.Стефаника (довідка № 08-01-331 від 26.12.99 р.), а також в роботі психологічних служб загальноосвітніх шкіл № 20 та 14 м.Івано-Франківська (довідки № 149 від 25.05.99 р. та №105 від 25.05.99 р.).

Апробація результатів дослідження. Зміст головних положень та результатів дослідження обговорювався на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського університету /1996 - 1999 рр./, на засіданнях наукового семінару кафедри соціальної психології Прикарпатського університету /листопад 1997р., жовтень 1998р./ та на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українознавство в педагогічному процесі освітніх установ”, яка проходила в жовтні 1997р. у місті Івано-Франківську.

Публікації. Матеріали дослідження знайшли своє відображення в семи наукових статтях автора.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 211 сторінках друкованого тексту, містить 18 таблиць, 10 рисунків, 11 додатків. Список використаних джерел складається з 200 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу і задачі дослідження; розкрито наукову новизну, практичне і теоретичне значення дослідження; вказано сферу апробації результатів дослідження та впровадження їх у практику; описано структуру дисертації тощо.

У першому розділі - “Теоретичні аспекти проблеми соціалізації сучасного підлітка” - подано сутнісну характеристику процесу становлення особистості в цілому та його особливостей в підлітковому віці зокрема; визначено питання, які потребують подальшого вивчення.

Проведений аналіз наукової літератури з питань соціалізації особистості дав змогу виокремити в цій дефініції декілька аспектів: філософський, соціологічний, психологічний та педагогічний. В цілому ж, соціалізація вивчається вченими (М.Н. Корнєв, В.В. Москаленко, Л.Е. Орбан та ін.) у двох головних аспектах: дослідження її у філогенезі та онтогенезі.

Оскільки соціалізація полягає в засвоєнні індивідом соціального досвіду внаслідок його взаємодії зі своїм найближчим оточенням, тобто в переводі зовнішніх поведінкових регуляторів, які представлені різноманітними нормами (соціальними, моральними, етичними, правовими і т.д.), у внутрішні установки, переконання і т.д., то її змістовну сторону складають ті особистісні надбання і утворення, які формуються в її процесі. А процесуальну сторону характеризує те, як і під дією яких механізмів відбувається дане формування. На думку С.А. Бєлічевої, остання включає в себе такі поняття, як загально соціальні детермінанти, інститути, механізми, способи та агенти соціалізації. Загальносоціальні детермінанти соціалізації - це певні умови існування суспільства в цілому і його окремих груп зокрема, котрі створюють той чи інший фон, на якому відбувається формування особистості, і котрі, позначаючись на умовах життєдіяльності її найближчого оточення, справляють опосередкований вплив на дане формування. Інститути соціалізації - це конкретні групи людей, в яких особистість безпосередньо здобуває досвід, засвоює соціальні норми та цінності. Соціалізація відбувається під дією різноманітних впливів, що походять або від макро-, або від мікросередовища. Так, якщо мова йде про цілеспрямовані впливи, що здійснює суспільство на формування особистості, то це - агенти соціалізації. Вони діють на макрорівні через засоби масової комунікації, культуру та мистецтво тощо і впливають на формування переконань, уявлень, ціннісних орієнтацій, установок особистості в цілому. Якщо ж мовиться про психологічні впливи, що діють на рівні найближчого оточення індивіда, то це - механізми соціалізації. Дані впливи часто характеризуються стихійністю та неорганізованістю, але саме завдяки їм відбувається перевід зовнішніх поведінкових регуляторів у внутрішні. Слід зазначити, що систематичного аналізу і чіткої класифікації механізмів соціалізації у вітчизняній психологічній науці практично нема. Вивчення численної наукової літератури дало нам змогу виокремити та класифікувати наступні механізми процесу соціалізації: 1) неусвідомлювані механізми соціалізації (навіювання, наслідування, психологічне зараження, ідентифікація); 2) усвідомлювані механізми соціалізації (переконання, групові експектації, вплив авторитету) тощо.

Соціалізація представляє собою не просто процес засвоєння індивідом певних норм і цінностей, а й активне їх відтворення, що стає можливим лише внаслідок переведення їх у внутрішній, особистісний план. Процес такого переведення характеризується різною мірою усвідомлюваності індивідом власного ставлення до норм і цінностей свого оточення. Тому, на наш погляд, доцільним стало виокремлення усвідомлюваних і неусвідомлюваних механізмів соціалізації. Останні проявляються здебільшого в ранньому дитинстві і виражаються через такі явища, як навіювання, наслідування, психологічне зараження та ідентифікація. Серед дорослих дані механізми також мають місце, але характерною їх особливістю є те, що вони вже певною мірою усвідомлюються ними внаслідок сформованості критичного ставлення до оточуючого світу і вищого, ніж у дитини, рівня самосвідомості.

Поряд з інститутами та агентами соціалізації її процесуальна сторона включає ще й способи соціалізації, під якими вчені розуміють конкретні види взаємодії індивіда із середовищем, за допомогою яких він активно включається в суспільне життя і засвоює соціальний досвід.

Яскравим показником результативності соціалізації в підлітковому віці, а також важливим критерієм оцінки рівня соціальної зрілості підлітка виступають якісні характеристики його поведінки. Саме поведінка як форма взаємодії з оточуючим середовищем, що опосередкована зовнішньою (рухливою) та внутрішньою (психічною) активністю, відображає змістовну сторону засвоєних підростаючою особистістю ціннісно-нормативних уявлень, моральних принципів та світоглядних переконань. Аналіз літератури показав, що вона формується під впливом двох чинників: макро- і мікросередовища (соціальний чинник) та особливостей особистості (психологічний чинник). Якщо в якості мікросередовища розглядати сімейне /в широкому значенні слова, тобто родинне/, шкільне та позашкільне оточення підлітка, то ще одним важливим чинником, який обумовлюватиме його поведінку можна вважати характер поколінних /міжпоколінних, тобто "дорослі - діти", чи внутрішньопоколінних, тобто "діти - діти", "дорослі - дорослі"/ зв'язків (тобто психолого-педагогічний чинник).

В цілому ж, процес засвоєння підлітком норм поведінки включає в себе чотири етапи: 1) обізнаність з нормою, розуміння її змісту; 2) ототожнення своєї поведінки з нормою; 3) бажання наслідувати норму; 4) здатність реалізувати її. Теоретичний аналіз проблеми соціалізації особистості дає змогу дійти висновку, що сучасні підлітки вже на першому етапі даного процесу стикаються з певними труднощами: неспівпадання змісту деяких норм з їх реальними проявами породжує явище когнітивного дисонансу і ускладнює засвоєння ними ціннісно-нормативної системи суспільства. Крім того, серед зазначених вище чинників намітився ряд негативних тенденцій, які в цілому також ускладнюють процес становлення підростаючої особистості. Збільшення кількості безпритульних дітей, утвердження серед них схильності до адиктивної поведінки, скоєння злочинів, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність і т.д. - яскраве свідчення цьому. Тенденції, котрі породжують дані явища, мають місце як на рівні сімейного оточення, так і на рівні шкільного і позашкільного середовища. Необхідність їх виокремлення, з'ясування суті та особливостей впливу на підлітка - одні з складових моментів у розкритті процесу його соціалізації в сучасних умовах.

У другому розділі - “Порівняльний аналіз психологічних особливостей соціалізації підлітків 70-90-х рр.” - описано програму, процедуру і результати експериментального дослідження психологічних особливостей процесу становлення особистості сучасного підлітка та розкрито їх відмінності від аналогічного процесу підлітків 70-80-х рр.

Під час дослідження використовувались наступні методики: “Ціннісні орієнтації” (М. Рокича); референтометрія; “Ставлення до дітей” (тест батьківського ставлення, розроблений В.В.Століним та адаптований Р.С. Нємовим); “Діагностика рівнів сформованості у підлітків здатності до саморегуляції індивідуальної поведінки”; “Опитувальник Ч. Спілбергера” (для з'ясування рівня тривожності); “Незакінчені речення”. Для отримання додаткової інформації застосовувались розроблені нами анкети (для підлітків, їх батьків і вчителів), використовувався аналіз продуктів діяльності підлітків (для визначення успішності їх учбової діяльності), експертна оцінка, бесіди, спостереження.

Експериментальне долідження охопило 455 підлітків віком 14-15 років, 150 батьків та 150 вчителів Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей. Обробка його результатів здійснювалась із застосуванням методів математичної статистики (t - критерій Ст'юдента, коефіцієнти рангової кореляції Спірмена і Кендалла, а також ?²- критерій).

Результати дослідження свідчать, що психологічні особливості процесу соціалізації сучасних підлітків і підлітків 70-80-х рр. характеризуються якісними відмінностями, що найбільш чітко простежується, зокрема, в сферах їх ціннісних та професійних орієнтацій, інтересів та захоплень, а також у референтних зв'язках та у рівнях саморегуляції поведінки.

Так, аналіз ціннісних орієнтацій сучасних підлітків дозволив встановити, що вони відображають як загальні тенденції розвитку суспільства, так і характерні особливості підліткового віку. Для благополучних підлітків серед термінальних цінностей найважливішими виступають здоров'я (середній ранг - 2,86), любов (5,38), наявність хороших та вірних друзів (6,03), матеріально забезпечене життя (7,58) та життєва мудрість (8,11); серед інструментальних - вихованість (5,82), охайність (6,82), життєрадісність (7,47), нетерпимість до недоліків у собі та інших (7,56), відповідальність (7,81). А найменш важливими: розваги (11,13), краса природи та мистецтва (11,65), продуктивне життя (11,78), щастя інших (13,26) та творчість (14,55) /серед термінальних цінностей/ і виконавчість (11,01), широта поглядів (11,10), великі запити до життя (12,49), ефективність у справах (12,55) та освіченість (13,17) /серед інструментальних/.

Проведений нами порівняльний аналіз ціннісних орієнтацій сучасних підлітків і підлітків 80-х рр. виявив важливі тенденції у формуванні спрямованості особистості перших. Так, за даними Л.Е.Орбан, серед підлітків 80-х рр. найбільше цінувались чесність (83,6%), товаристськість (67%), доброта (54,3%), скромність (53%), правдивість (41,7%) і т.д., тобто мова йшла про домінування духовних цінностей над матеріальними, суспільних інтересів над індивідуальними. На сучасному етапі відчувається переоцінка цінностей: здоров'я, любов, наявність хороших та вірних друзів, матеріально забезпечене життя і т.д. свідчать про перевагу індивідуальних інтересів та цінностей серед сучасних підлітків. Звичайно, раніше така ситуація класифікувалася б як негативна, але на даний час однозначно негативно її оцінювати неможна, оскільки вона обумовлена швидше помітними змінами суспільства, ніж особистісними недоліками підростаючого покоління.

Отже, можна сказати, що на вибір підлітками цінностей свого життя, на формування їх світоглядних позицій та особистості в цілому значний вплив справляють як зовнішні (соціальні), так і внутрішні (особистісні) чинники. Дане твердження не втрачає своєї актуальності та правильності й тоді, коли ми говоримо про важковиховуваних підлітків. Група останніх була виокремлена нами на основі експертної оцінки педагогів і психологів шкіл, а також на основі наших спостережень за даними учнями. Головними критеріями при формуванні цієї групи були визначені якісні характеристики поведінки і успішності підлітків. Вибрані ними цінності демонструють їх прагнення до матеріального достатку, розваг, свободи і незалежності при ігноруванні таких важливих цінностей, як активне, дієве життя, творчість, освіченість, розвиток і т.д., котрі діють у сферах пізнання та трудової діяльності. З іншого боку, вони чітко відображають існуюче в неформальному середовищі важковиховуваних ставлення до загальнолюдських цінностей у найважливіших сферах суспільного життя і свідчать про деформацію їхньої свідомості й особистості в цілому, про поведінкову дезадаптацію, яка проявляється в орієнтації на ті цінності, що носять далеко не суспільно схвалену спрямованість.

Дослідження С.М. Хоружого, яке проводилось із недисциплінованими підлітками в 70-х рр., свідчить, що найважливішими цінностями для тих із них, які володіли адекватною самооцінкою, були: чесність, охайність, працелюбність, вміння володіти собою, а найменш важливими - допитливість, відповідальність, колективізм, скромність, ввічливість тощо. Співставлення даних результатів із результатами нашого дослідження показало, що, на відміну від своїх попередників, серед сучасних важковиховуваних повного знецінення зазнали чесність та працелюбність, а стійкими залишились лише уміння володіти собою, або тверда воля, (серед найважливіших цінностей) та відповідальність, допитливість, або освіченість, (серед найменш важливих цінностей). Виходячи з цього, можна зробити висновок про посилення девальвації моральних цінностей і цінностей, пов'язаних з трудовою діяльністю, яке має місце в середовищі сучасних важковиховуваних підлітків.

Найвищою формою моральних цінностей та найбільш істотною характеристикою особистості виступає її ідеал. Результати нашого дослідження свідчать, що у порівнянні із своїми попередниками, сучасні підлітки якісно змінили своє уявлення про нього і стосується це перш за все номенклатури осіб, яких вибирають в якості ідеалу. Так, для підлітків 70-х рр. (М.І. Судаков) ідеалами були люди, які виступали символами відданості Батьківщині (В.І. Ленін, Ф.Е. Дзержинський, О. Мересьєв, С. Тюленін, Ю. Гагарін, В. Чкалов та ін.). Серед підлітків 80-х рр. (Л.Е. Орбан) значно менше називаються попередні особи, натомість більшого визнання отримують М.С. Горбачов (серед державних діячів) і В. Цой, Ю. Нікулін, Л. Гурченко (серед співаків та акторів). Сучасні підлітки взагалі не називають в якості ідеалу В.І. Леніна чи Ф.Е. Дзержинського (більше того, переважаюча їх більшість навіть не знають що це за люди і чим вони займались), а також і не називають сучасних державних діячів. Для них ідеалами здебільшого виступають спортсмени (брати Кличко, А. Шевченко, С. Ребров, З. Зідан, М. Тайсон, М. Джордан); актори (А. Шварцнегер, Б. Уілліс, Д. Лундгрен, Ж.-К. Вандам, Е. Тейлор, а також акторські образи Нікіти і Ксени); співаки (Р. Мартін, Б. Спірс, У. Хьюстон, Н. Могилевська, О. Пономарьов та ін.).

Отже, можна зробити висновок, що названі підлітками ідеали характеризуються чітким зв'язком із сучасністю. Якщо в 70-80-х рр. підлітки в якості ідеалів називали своїх попередників (космонавти, льотчики, державні діячі, герої Великої Вітчизняної війни), які чимало зробили для своєї країни, то сучасні підлітки називають своїх сучасників, однак здебільшого не вітчизняних.

Зафіксовано зміни і у виборі підлітками значущих особистісних якостей людини. Так, у 70-х рр. до переліку таких якостей належали любов до Батьківщини і готовність захищати її, чесне і самовіддане служіння народу, сила волі, хоробрість і сміливість тощо. У 80-х рр. серед них на перше місце ставились ті, що мали моральний характер (чесність, товаристськість, доброта і т.д.), а вже потім суспільний характер (вміння допомагати людям, жити в колективі дружно, заступатися за слабшого і т.д.). Для сучасних підлітків хоч і залишилась домінанта моральних якостей, однак вже не суспільного, а індивідуалістського характеру. Вони вже не називають такі якості, що пов'язані із любов'ю до своєї країни, служінням іншим людям і т.д., а чесність і тверда воля посідають середнє місце у їх виборах, натомість найважливішими для них виступають доброта, справедливість, вихованість, почуття гумору, щирість, відповідальність тощо.

Результати референтометрії свідчать, що для благополучних підлітків особливо значущими виступають родинне - 52,4% (при домінуванні референтності матері) і позашкільне середовища - 35,6%. Значущість школи обрали 12% дітей. Для важковиховуваних особливо значущим виступає позашкільне оточення - 73% при різкому зниженні як родинного - 21,8%, так і шкільного середовища - 5,2%. Підтверджено, що група ровесників визначає смаки і вподобання підлітків, формує їх емоційно-динамічні та комунікативні якості, а група дорослих впливає на вибір ними майбутньої професії, розвиток інтелектуальних і вольових якостей.

Як благополучні, так і важковиховувані підлітки орієнтовані у своїх референтних зв'язках на позашкільне оточення, тобто коло спілкування у них однакове, проте значущість його різна. Бесіди з першими дозволили встановити, що серед них позашкільне спілкування складається на основі спільних інтересів (65,4%) або іншими словами - суспільно-значущої діяльності /гуртки, секції, художні та спортивні школи і т.д./. Крім того, воно формується при спільній організації та проведенні відпочинку (34,6%). А серед важковиховуваних таке спілкування в більшості випадків (69%) виникає на основі безцільного проведення часу, а також внаслідок спільного відпочинку (21%) і різних захоплень (10%). Отже, неформальне дружнє спілкування цих підлітків організовується здебільшого поза суспільно-значущою діяльністю, суспільно-схваленими інтересами та захопленнями. Такі підлітки складають “групу ризику”, яка виявляє найбільшу схильність до антисуспільної орієнтації в цілому та криміналізації зокрема.Характерною їх особливістю виступає те, що на даний час вони утворюють вже власну, замкнену субкультуру, відособлену та ізольовану від оточуючого світу, чого не спостерігалося раніше.

Важливо підкреслити ще одну особливість проведеної референтометрії: для благополучних підлітків у родинному середовищі, на відміну від попередніх років, домінує значущість матері, тобто на сучасному етапі саме вона виступає координуючим і спрямовуючим центром у процесі соціалізації підростаючої особистості в умовах сім'ї.

Рівень соціального розвитку підлітків тісно пов'язаний з рівнем готовності їх до активного, дієвого життя в суспільстві, до майбутньої професійної діяльності. Результати проведеного дослідження дозволили зробити висновок, що значна частина сучасних підлітків не усвідомлює залежності майбутніх життєвих досягнень від якості здобутої освіти. На правомірність даного висновку вказують й результати методики “Ціннісні орієнтації” М. Рокича: такі цінності як освіченість, творчість, ефективність у справах виступають для них найменш значущими. В цілому, при виборі майбутньої професії підлітки, з одного боку, називають їх широкий спектр, а з іншого - виражають певну невпевненість у професійному самовизначенні, яка обумовлюється перш за все важкодосяжністю сучасних умов освіти, тобто соціальним чинником. Ієрархія бажаних професій зазнала певних змін.Так, серед сучасних підлітків престижними вважаються такі професії, як інженер, юрист, лікар, економіст, а вже потім вчитель, тоді як ще десять років назад (дослідження А.О. Деркача, Л.Е. Орбан) найпрестижнішою вважалася професія вчителя. На відміну від попередніх років, домінуючим мотивом у виборі ними бажаної професії є мотив грошового достатку при одночасному зменшенні значущості тих професій, які приносять користь іншим людям і суспільству.

Ефективною умовою соціалізації підростаючої особистості виступає формування у неї досвіду саморегуляції поведінки, яке здійснюється шляхом активного переведення зовнішніх поведінкових регуляторів у внутрішній план особистості. Результати дослідження свідчать, що серед сучасних підлітків найпоширенішим є середній рівень (59%) сформованості здатності до саморегуляції поведінки. Порівняльний аналіз особливостей саморегуляції підлітків 70-90-х рр. (М.Й. Боришевський, М.І. Бобнєва, С.А. Бєлічева) свідчить про існуючу серед сучасних підлітків тенденцію до зниження її рівня, що пов'язане перш за все з чинниками соціального характеру: відмова від старої авторитарної системи суспільства при одночасній несформованості її чіткої альтернативи; явища “подвійної моралі” і когнітивного дисонансу; труднощі в задоволенні потреби в персоналізації і т.д. ускладнюють процес соціалізації сучасного підростаючого покоління і зумовлюють зниження рівня його саморегуляції.

За умов існування в суспільстві розбіжностей декларованих та реальних норм і цінностей, наявності соціальної нерівності, труднощів у передбачуваності майбутнього життя і слабкого соціального захисту в цілому закономірним стає підвищення рівня тривожності як серед дорослих, так і серед підлітків. За результатами “Опитувальника Ч.Спілбергера”, високою особистісною тривожністю характеризуються 56,9% сучасних підлітків; помірною - 41,9%; низькою - 1,2%. У порівнянні з підлітками минулих десятиріч серед сучасних підлітків зросло занепокоєння тими проблемами, що пов'язані з майбутнім життям (16,1% по відношенню до 5,8% підлітків 80-х рр.), професійним самовизначенням (відповідно 14,8% та 6,2%), взаєморозумінням із батьками (11,3% та 4,1%), екологічною ситуацією (8,0% та 5,1%). Натомість зменшили важливість проблеми самовдосконалення (для сучасності - 1,9%; для минулого - 9,5%) і життя оточуючих людей (відповідно 1,7% та 7,2%).

На сучасному етапі актуалізується проблема впливу агентів соціалізації (зокрема, засобів масової інформації) на процес становлення підростаючої особистості. Обмеженість сфери захоплень та інтересів сучасних підлітків сприяє тому, що більшість свого вільного часу вони проводять біля телеекранів (55,8%), зміст окремих передач яких насичений агресивністю та пропагандою культу сили. Враховуючи високу сензитивність дітей підліткового віку до впливів зовнішнього середовища, вважаємо, що дослідження даної проблеми може бути визначене як одне з найбільш необхідних і перспективних.

У третьому розділі - “Психологічна характеристика соціалізації підлітка в умовах сучасного мікросоціуму” - описуються позитивні і негативні тенденції сімейного, шкільного і позашкільного середовищ та їх вплив на процес становлення особистості сучасного підлітка; розкриваються шляхи оптимізації даного процесу.

Результати дослідження свідчать, що сім'я як первинний інститут соціалізації дитини на сучасному етапі характеризується втратою значного потенціалу виховних можливостей у процесі її становлення. До найважливіших чинників, які зумовлюють таке становище, належать: збільшення кількості розлучень, кількості неповних і вторинних сімей; висока трудова зайнятість батьків і зменшення в зв'язку з цим часу, який відводиться на виховання дітей; тенденція до однодітності, породжена збільшенням витрат на утримання, виховання і навчання дітей тощо.

Слід зазначити, що серед опитаних нами сімей домінує такий тип батьківського ставлення, як “кооперація”, тобто дорослі проявляють постійний інтерес до підлітка, його захоплень та здібностей, а спілкування між ними здебільшого відбувається на рівних позиціях. Однак, як вказують і підлітки (77,8%), і їх батьки (41,3%) досить часто в сім'ях виникають конфлікти. Підлітки вважають, що головною їх причиною виступає відсутність взаєморозуміння, а батьки вказують на погану поведінку дітей. Значну роль в даній ситуації відіграє низький рівень психолого-педагогічних знань дорослих. Так, 55,3% з них вказали, що вони нічого не читають і не відвідують ніяких курсів, а орієнтуються у вихованні підлітка на власний життєвий досвід; 25,3% - дізнаються про виховання і розвиток дітей з телепередач і програм радіо; 16,7% - читають спеціальну літературу; 0,7% - відвідували психолого-педагогічні курси.

Низький рівень знань про особливості підліткового віку продемонстрували й вчителі. Із 150 опитаних нами педагогів жоден не зміг назвати ці особливості в комплексі; в поодиноких випадках називались або інтенсивний фізичний розвиток, або статеве дозрівання тощо.

В цілому, процес становлення особистості підлітка в умовах сучасного шкільного середовища характеризується як позитивними, так і негативними особливостями: перші проявляються в гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу, у відході від авторитарного стилю взаємодії (72,7% вчителів керуються демократичним стилем; 20% - ліберальним; 7,3% - авторитарним); другі - у зниженні авторитету вчителя і педагогічної діяльності в цілому (економічним підкріпленням цього виступає те, що люди з вищою педагогічною освітою отримують за кваліфіковану працю мізерну платню); слабкій організації позаурочної діяльності підлітків і відході від організованих форм суспільно корисної діяльності; низькому професійному рівні молодих педагогів.

Результати дослідження свідчать, що в структурі особистості педагога найбільш важливими як для підлітків (47,9%), так і для самих педагогів (52,9%) виступають моральні якості. Це, з одного боку, може бути свідченням того, що школа за своєю суттю виступає моральним середовищем, а з іншого -підтвердженням актуальності проблеми підготовки педагогічних кадрів, оскільки якими б важливими в структурі особистості вчителя не виступали моральні якості, сучасність вимагає домінування професійних.

Позашкільне середовище підлітків представлене різноманітними об'єднаннями і товариствами, гуртками і клубами, в яких проходить організований (керований) вільний час підлітків, а також неформальними групами, в яких цей час проходить як неорганізований (стихійний). Слід зазначити, що змістовні особливості підліткових організацій тісно пов'язані з соціокультурними характеристиками суспільства. Так, на відміну від попередніх років, коли єдино- важливою була піонерська організація, сучасні підлітки наділені правом вибору, оскільки таких організацій, в яких проходить їх керований вільний час зараз дуже багато. Однак, за результатами нашого дослідження, більшість підлітків (92,3%) не належать до жодної з них. Їх дозвілля проходить здебільшого в стихійних неформальних групах ровесників. Вплив таких груп на процес соціалізації підлітка може бути позитивним або негативним в залежності від того, якими виступають зміст та спрямованість їх діяльності, цінностей, норм та ідеалів. Характерними особливостями сучасних неформальних груп, в основі яких не закладена суспільно-значуща діяльність, виступає їх крайня відособленість, а також посилена, у порівнянні з минулими роками, схильність до адиктивної поведінки.

Виходячи з висвітлених тенденцій сучасного мікросоціуму, можна зробити висновок, що шляхи оптимізації процесу соціалізації підлітка включають в себе реалізацію завдань двох рівнів: на загальнодержавному рівні це вдосконалення соціально-економічних умов його найближчого оточення та забезпечення умов для проведення культурного дозвілля тощо; на мікрогруповому рівні - збагачення і узгодження функцій, вимог і впливів всіх інститутів соціалізації підлітка; забезпечення високого рівня психолого-педагогічних знань батьків та вчителів з питань його вікових особливостей; створення умов для його ефективного самоствердження в сімейно-побутовій, навчальній та позашкільній сферах і т.д.

У висновках підведено узагальнюючі підсумки дослідження.

1. В дисертаційному дослідженні доведено, що соціалізація сучасного підлітка - складний та суперечливий процес, який характеризується структурною ієрархією взаємопов'язаних компонентів, і який відрізняється від особливостей становлення особистості підлітків 70-80-х рр. До найбільш значущих відмінностей процесу соціалізації сучасного підростаючого покоління належать: переоцінка ціннісних орієнтацій та зміна ідеалів, розширення референтних зв'язків та зміна змістовності спілкування в них; зниження рівня саморегуляції.

2. Показано, що загальні тенденції сучасного етапу суспільного розвитку, віддзеркалюючись у свідомості підростаючої особистості, впливають на формування її ціннісних орієнтацій та світоглядних позицій. Порівняльний аналіз ціннісних орієнтацій підлітків 70-90-х рр. дозволив зробити висновок, що у сучасного підростаючого покоління цінності суспільного характеру поступилися цінностям індивідуального характеру. Зазнала зміни й номенклатура осіб, яких вибирають в якості ідеалу: до неї вже не включаються державні діячі (ні минулих, ні сучасних років), натомість визнаються ідеалами сучасні спортсмени, актори, співаки (здебільшого іноземні). Порівняльний аналіз найбільш цінних особистісних якостей для підлітків цих років свідчить, що серед сучасних підлітків значно знецінились якості суспільної спрямованості при одночасному підвищенні значущості якостей індивідуалістської спрямованості.

Вивчення ціннісних орієнтацій благополучних і важковиховуваних підлітків дозволило зробити висновок, що перші здебільшого орієнтуються на цінності, які мають моральну спрямованість, другі - обирають цінності з матеріальною спрямованістю. Встановлено, що серед сучасних важковиховуваних, на відміну від своїх попередників, має місце посилення девальвації моральних цінностей і цінностей, пов'язаних з трудовою діяльністю.

3. Результати дослідження свідчать, що сучасні підлітки характеризуються високим рівнем особистісної тривожності. Серед них зросло занепокоєння тими проблемами, що пов'язані з майбутнім життям, професійним самовизначенням, взаєморозумінням із батьками, екологічною ситуацією в країні. Паралельно з цим зменшили важливість проблеми у сферах самовдосконалення і життя оточуючих людей.

Результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати про існуючу серед сучасних підлітків тенденцію до зниження рівня саморегуляції поведінки.

4. Встановлено, що сучасні підлітки не усвідомлюють залежності майбутніх життєвих досягнень від якості здобутої освіти. Зафіксовано зміни в ієрархії бажаних професій. Так, серед них престижними вважаються такі професії, як інженер, юрист, лікар, економіст, а вже потім вчитель. Домінуючим мотивом у виборі сучасними підлітками бажаної професії, на відміну від своїх попередників, є мотив грошового достатку.

5. Сучасні інститути соціалізації характеризуються втратою значного потенціалу виховних можливостей у забезпеченні процесу становлення особистості підлітка. До найважливіших чинників, які зумовлюють таку ситуацію, належать: в умовах сім'ї - збільшення кількості розлучень, тенденція до однодітності, висока трудова зайнятість батьків і т.д.; в умовах школи - зниження авторитету вчителя і педагогічної діяльності в цілому, слабка організація позаурочної діяльності учнів і відхід від організованих форм суспільно корисної діяльності, низький професійний рівень молодих педагогів і т.д.; в умовах позашкільного середовища - малоефективність реалізації морального потенціалу підліткових організацій та об'єднань при одночасній відсутності у більшості підлітків бажання бути їх членами, зубожіння сфери культурного дозвілля, збільшення кількості стихійно утворених неформальних груп і т.д.

6. Шляхи оптимізації процесу соціалізації підлітка включають в себе: створення сприятливих умов його перебування в сімейному, шкільному та позашкільному середовищах, які б стимулювали його розвиток, забезпечували можливість ефективного самовизначення та самоствердження; максимальне використання емоційно-позитивного впливу на нього з боку референтно значущих дорослих та ровесників; організація корисного проведення вільного часу; збагачення і утвердження виховуючих функцій всіх інститутів соціалізації, координація їх зусиль; забезпечення високого рівня психолого-педагогічних знань дорослими вікових осбливостей підлітка тощо.

Результати дослідження не вичерпують всіх аспектів проблеми. Подальшу перспективу її досліджень вбачаємо в аналізі сучасних механізмів і способів процесу становлення особистості підлітка в залежності від його статі, рівня життя сім'ї, типу навчального закладу; у виявленні закономірностей впливу агентів соціалізації на засвоєння ним ціннісно-нормативних уявлень.

Основні положення дисертації відображені в наступних публікаціях

1. Абдюкова Н.В. Особливості соціалізації особистості в маргінальний період (на межі підліткового і юнацького віку) // Соціалізація особистості школяра / За ред. Л.Е.Орбан.-Івано-Франківськ,1996.-С.26-33.

2. Абдюкова Н.В. До проблеми розуміння і оцінки соціальних явищ підлітками // Збірник наукових праць: філософія,соціологія,психологія.-Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського ун-ту,1996.-Вип.1.-Ч.1.-С.92-98.

3. Абдюкова Н.В. Вплив десоціалізуючих факторів на процес становлення неповнолітніх // Збірник наукових праць: філософія,соціологія,психологія.-Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського ун-ту,1996.-Вип.1.-Ч.2.-С.132-138.

4. Абдюкова Н.В. Об'єктивні і суб'єктивні фактори досягнення особистістю вершин професіоналізму // Психологія професійної діяльності і спілкування / За ред. Л.Е.Орбан, Д.М.Гриджука.-К.: Преса України,1997.-С.14-21.

5. Абдюкова Н.В. Етнопсихологічний аспект становлення особистості підлітка в умовах мікросоціуму // Українознавство у педагогічному процесі освітніх установ. Збірник статей / За ред. Р.Скульського, В.Костіва.-Івано-Франківськ, 1997.-С.4-8.

6. Абдюкова Н.В. Криміногенна неформальна група як фактор десоціалізації підлітків // Збірник наукових праць: філософія,соціологія,психологія.-Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського ун-ту,1998.-Вип.2.-Ч.1.-С.129-136.

7. Абдюкова Н.В. Психологічні особливості поведінкових реакцій підлітків // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.-Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського університету,1999.-Вип.3.-Ч.1.-С.229-236.

Анотація

Абдюкова Н.В. Психологічні особливості соціалізації сучасного підлітка.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія.- Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено вивченню психологічних особливостей процесу соціалізації сучасного підлітка. Розглядаються чинники, які впливають на становлення підростаючої особистості. Показано, що якісні характеристики цих чинників можуть сприяти успішній соціалізації підлітка або ускладнювати її. Останнє проявляється через процес десоціалізації. Описано головні шляхи оптимізації процесу соціалізації сучасного підлітка.

Ключові слова: соціалізація, десоціалізація, підліток, референтна група.

Summary

Abdyukova N.V. Psychological peculiarities of socialization of a modern adoloscent.- Manuscript.

Dissertation for a candidate's degree by specialiti 19.00.05 - social psychology. - National University named after Taras Shevchenko, Kiev, 2000.

The thesis is dedicated to the investigation of psychological peculiarities of socialization of a modern adoloscent. Factors which influence on the process of adoloscent's becoming a personality are presented. It is shown that qualitative characteristics of these factors can promote a successful socialization of the adolescent or can complicate it. The last is revealed through the process of desocialization.

Keywords: socialization, desocialization, adolescent, reference group.

Аннотация

Абдюкова Н.В. Психологические особенности социализации современного подростка.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология.- Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2000.

Диссертация посвящена исследованию психологических особенностей социализации современного подростка.

Во введении обоснована актуальность проблемы, определены объект, предмет, цель, гипотеза и задачи исследования; раскрыты научная новизна, практическое и теоретическое значение исследования; указана сфера апробации результатов исследования и внедрение их в практику; описаны структура и объем диссертации.

В первой главе раскрыто сущность процесса социализации в целом и его особенностей в подростковый период. В результате анализа научной литературы определено два главных направления исследований проблемы социализации: филогенетический и онтогенетический. Кроме того, установлено, что изучаемая дефиниция включает в себя несколько аспектов: философский, социологический, психологический и педагогический. Психологический аспект объединяет общепсихологический, социально-психологический и психолого-педагогический подходы к проблеме социализации, что подчеркивает ее разноплановость и требует учета принципа системности в ее исследовании.

Важным показателем результативности социализации в подростковом возрасте, а также одним из основных критериев оценки уровня социальной зрелости подростка являются качественные характеристики его поведения. Анализ социально-психологической литературы показал, что оно формируется под непосредственным влиянием двух факторов: микросреды (социальный фактор) и особенностей личности (психологический фактор). Если в качестве микросреды рассматривать семейное, школьное и внешкольное окружение подростка, то еще одним существенным фактором, который обусловливает его поведение, можна считать характер межпоколенных и внутрипоколенных связей (психолого-педагогический фактор). Перечисленные факторы могут способствовать успешной социализации подростка или усложнять ее. Последнее проявляется через процесс десоциализации, в ходе которого осуществляется усвоение (активное или пассивное) отрицательных установок, жизненных убеждений, мировоззренческих позиций, которые носят четкую антиобщественную направленность.

Во второй главе описано программу, процедуру и результаты исследования психологических особенностей социализации современного подростка, а также раскрыто их отличия от аналогичного процесса подростков 70-80-х гг.

Достижение главной цели экспериментального исследования обеспечивалось комплексным подбором методик, которые разрешали относительно быстро получать необходимую информацию и в то же время подтверждали ее достоверность и надежность (анкетирование подростков, родителей и учителей; методики "Незаконченные предложения", "Ценностные ориентации", "Диагностика уровней сформированности способности подростков к саморегуляции индивидуального поведения", "Отношение к детям", "Опросник Ч.Спилбергера", референтометрия, а также использовались беседа, наблюдение, экспертная оценка и анализ продуктов учебной деятельности подростков).

В целом, социализация современного подростка - сложный психологический процесс который качественно отличается от особенностей становления личности подростков 70-80-х гг., что чётко прослеживается в изменениях их ценностных ориентаций, идеалов, уровня саморегуляции поведения.

Результаты исследования свидетельствуют, что социализация современного подростка происходит на фоне некоторой психологической неопределенности и высокой личностной тревожности. Значительная часть подростков не осознает зависимость будущих жизненных достижений от успешной учебы и серьезной профориентационной подготовки. Анализ мотивации выбора ими будущей профессии разрешил сделать вывод, что среди них доминируют индивидуалистические мотивы с направленностью на удовлетворение материальных потребностей.

В результате проведения референтометрии подтверждено, что содержание деятельности, на основании которой образована и существует референтная группа, обусловливает как поведение подростка, так и содержание усвоенных им ценностно-нормативных представлений.

В третьей главе описано положительные и отрицательные тенденции семейного, школьного и внешкольного окружения подростка и их влияние на процесс становления его личности; указано пути оптимизации данного процесса.