Ігротерапія та її застосування у психокорекційній практиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ігротерапія та її застосування у психокорекційній практиці

Ми не замислюємося про те, яке значення в наший життя мають ігри, в які ми грали в сопливо-ніжному віці. Чому саме з пісочницею, ляльками і піжмурки ми асоціюємо наше дитинство? Виявляється це самий кращий шлях до наший психічній стійкості, до позбавлення від страхів і до ум Ще в 20-і роки минулого століття психотерапевти А. Фрейд, М. Клейн, Г. Хаггельмут назвали дитячу гру методом лікування, при якому діти розвивають свої здібності, вчаться долати конфлікти і нелади. Починалося все з малювання: малюк малює свій будинок, свою сім'ю і таким чином символічно висловлює те, що поки йому не вдається висловити - свої страхи, емоційний стан, психологічні травми. А, як відомо, перший крок до будь-якого вирішення проблеми - назвати її. Поки дитина не уміє визначати об'єктивно весь світ, він відображає в своїх нешкідливих іграх свій психічний стан і рівень уміння спілкуватися з іншими дітьми. До цих пір малюнок є непоганим тестовим контролем дитячого емоційного настрою і одним із занять ігротерапії. Незабаром була вивчена і застосована музична і шахова ігротерапія, як не тільки засіб розуміння дитини, але вже і методи впливу на дитячий мозок, спроби напряму емоцій і відчуттів дитини в потрібне русло. Погодитеся, навряд чи дитина отримає позитивний заряд під звуки хард-рока, ну а шахи ще у стародавніх арабів вважалися кращим лікуванням від всіх нервових хвороб і розвивали мислення, незалежно від віку. У наш час для найменших найкориснішою вважається пісочна ігротерапія.

Вже давно була пояснена любов дітей до пісочниці. Там малюки починають дружити з однолітками, там відбуваються перші бійки із-за совочків і відерок, там непосида відчуває себе спокійно і комфортно. Скільки разів ви із здивуванням спостерігали картину багатогодинного блаженства дитяти на пляжі або в коробці з піском? Дивний ефект пісочниці поки до кінця не пояснений. Але дуже важливо дати дитині можливість пересипати цей терапевтичний будматеріал (заспокоює і розслабляє), ліпити з нього всілякі фігури, будівлі, міста (будить неймовірну фантазію, розвиває дрібну моторику рук), відшукувати зариті скарби (створює зацікавленість) і просто складати казки і малювати їх (творчий вихід існуючої проблеми, розвиває мову мови). Пісок привертає маленьких «будівельників» своєю незвичайною структурою і новими відчуттями, які вони випробовують при тому, що стосується піску. А якщо пісок ще і відображає всі сліди, залишені малюком, то його навряд чи відірвеш від важливих занять протягом годинника два. Пісочна ігротерапія - рекорд посидючості для будь-якої дитини. Ігротерапія (Авторська технологія роботи з іграшками) - відгалуження психодрами, де місце ведучого займає психотерапевт, а роль групи «беруть» на себе «іграшки», які включають будь-які предмети, побутові дрібниці. У арсеналі терапевта також: фарби, пластилін, олівці, кубики, головоломки, конструктори, дитячі книги з картинками і інші образотворчі засоби, які були або, «волею долі», не були в світі дитини.

Використання «іграшок» в психотерапевтичній роботі дає можливість клієнтові розглянути, поторкати, послухати, відчути і пригадати запах того, що турбувало багато років і породило хворобу, порожнечу, самоту, адиктивне або співзалежна поведінка.

Спектр застосування ігротерапії вельми широкий і передбачає можливість роботи з синдромом післятравматичного стресу, при хроніфікації печалі, з ранніми дитячими травмами з амнестичним компонентом.

Метод ігротерапії допомагає вирішувати не тільки особові, але і як наслідок цього професійні труднощі. У рекорд короткі терміни інструмент ігротерапії дозволяє добиватися конкретних і відчутних результатів у сфері бізнесу:

у стратегічному і креативному підборі, управлінні персоналом;

у збільшенні продуктивності праці кожного працівника;

у підвищенні ефективності діяльності компанії в цілому.

Такий підхід дає ігротерапії ряд цікавих можливостей і, в деяких випадках, специфічних переваг перед іншими психотерапевтичними методами.

Психолог і розробник методів ігротерапії М. Панфілова зробила вивід про те, що за допомогою гри можна навчити дітей правильно будувати діалог, впливати на психіку малюків, збавляти з гіперактивність і агресію. Автор пропонує зразкові плани ігрової терапії з дітьми і батьками, описує терапевтичні і розвиваючі ігри, знайомить з прийомами і методами взаємодії дорослих з гіперактивними, тривожними, агресивними дітьми. За допомогою ігротерапії Панфілової зараз в багатьох дитсадках проводять заняття на розслаблення («Сніговик тане»), мову і вихід негативних емоцій («Лаятися овочами»).

Таким чином, гра, нарівні з казкотерапією, стала кращою «практикою розвитку» (С.Л. Рубінштейн) для всіх дітей, незалежно від розумових і фізичних можливостей. У грі дитина починає гнучкіше мислити, вчиться ухвалювати самостійні рішення і вести діалог з тими, що оточують. Купуючи кубики, пірамідки або конструктори своєму чаду ми купуємо йому його мозок, логіку. А фізичний розвиток? Тренування пальчиків, рук і всього тіла краще всього проходить саме в ігровій формі.

Основною, найдоступнішою і ефективнішою ігровою терапією вважається ролева, а простіше кажучи - гра в ляльки. Всі наші дітки люблять давати лялькам імена реальних людей, які їх оточують, найчастіше, своєї сім'ї. Наприклад, дівчинка говорить, що ця лялька буде мамою, а ось та - татом. При грі не тільки досвідчений лікар, але і сам батько може з'ясувати, що турбує малятка, що їй подобається, а що - ні. «Мама» з «татом» дружно ходять за ручку - емоційна обстановка в сім'ї сприятлива; ляльки б'ються або дитина не бажає з ними дружити - вже наявність конфлікту. Будуючи свій власний будиночок, дитина підказує ті речі, які йому не вистачає в реальності, або говорить про свої страхи і комплекси.

Мало з'ясувати проблему - за допомогою ігрової терапії можна підказати крихті правильну поведінку, пояснити певну ситуацію або навіть вилікувати психотравму, що тільки зароджується. Адже з віком наші «ужастики дитинства» приймають непоправні загострені форми, хоча позбавитися від них реально до 4_х років від народження.

Вже в два роки діти із задоволенням грають в хованки, піжмурки, в добрих і злих героїв і квачі. Для чого? По-перше, фізичний рух, а по-друге, позбавлення від страхів. Діти по черзі виявляються «спійманими» своїми страхами, а потім і що «ловлять» свій страх. Якщо «зайчик» тікає від кровожерної «сови», він випліскує свою боязнь в грі, а потім, стаючи «совою», перемагає її остаточно. У науці роль зайчика називається зняттям емоційного напруження, а роль сови - корекцією внутрішніх страхів. В той же час в таких заняттях ігротерапії відбувається вихід агресії, що накопичилася, яку дитина поступово вчиться контролювати. Знамениті «гусаки-лебеді», «козаки-розбійники» або «стрілялки» дають можливість виходу негативу. Дитина виявляється в ролі доброго героя, а потім і злого, співпереживати і розуміти опонента. По-друге, беручи участь в активних подіях, малюк вчиться за допомогою ігротерапії спілкуванню. Це початок уміння спілкуватися, сприймати в грі інших хлоп'ят і розширювати свій об'єктивний світ (М. Панфілова «Ігротерапія спілкування»).

Сьогоднішні дошкільники помітно відрізняються від своїх однолітків попередніх років. Але все більше зустрічається дітей з відхиленнями в поведінці: одним абсолютно незнайомий стан спокою, зосередженості, інші, навпаки, можуть годинами грати наодинці, говорити тихо, уникати контактів з однолітками і дорослими. У таких випадках поведінка характеризується як що відхиляється, неконструктивне. Порушення поведінки є причиною багатьох труднощів в розвитку дитини. Вони істотно стримують придбання навиків спілкування, служать джерелом нерозуміння, неприйняття з боку тих, що оточують, надають руйнуючу дію на здоров'ї, і, кінець кінцем, можуть привести до спотвореного розвитку особи.

Формування розумної або довільної поведінки є найважливішим завданням виховання дітей дошкільного віку. Довільна поведінка дитини - це поведінка осмислене, ініціативне і надситуативне. Свідомість означає, що дитина усвідомлює себе джерелом поведінки. У довільній поведінці ініціатива діяти певним чином, поступати, так або інакше, належить дитині. Він здатний поводитися незалежно від обставин (і навіть всупереч ним), що впливають на нього, керуючись при цьому власними, свідомо поставленими цілями. Завдяки цій здатності реактивна поведінка дитини перетворюється на активне і робить його не рабом обставин, а господарем і над ними і над самим собою. Дитина знаходиться «не усередині» ситуації, а «над нею».

Поведінка, що відхиляється, неконструктивне, виявляється в агресивності, капризах, нестриманості, гіперактивності і тому подібне Основними причинами неконструктивної поведінки дітей старшого дошкільного віку вважають: особливості нейродинамічних властивостей; дефіцит батьківської уваги; стиль взаємин з однолітками; недолік рухової активності і фізичного навантаження.

Сучасна наука розглядає ігротерапію як один з найбільш ефективних засобів корекції неконструктивної поведінки.

Використання гри в психологічній і психотерапевтичній практиці отримало назву ігротерапія. За визначенням М.І. Чистякової ігрова терапія - це метод психотерапевтичної дії на дітей і дорослих з використанням гри. У його основі лежить визнання того, що гра робить сильний вплив на розвиток особи. Мета використання ігрової терапії - не міняти і не переробляти дитини, не учити її якимсь спеціальним поведінковим навикам, а дати можливість «прожити» в грі ситуації, що хвилюють його, при повній увазі і співпереживанні дорослого.

Сьогодні існує декілька видів ігрової терапії: недирективна, директивна і змішана ігротерапія.

Недирективна ігрова терапія - це цілеспрямована терапевтична система, центром якої є дитина як самостійна особа, здібна до саморозвитку. Цілі недирективної ігротерапії узгоджуються з внутрішнім прагненням дитини до самоактуалізації. Даний вид ігрової терапії на особі дитини, а не на його проблемі, основна увага тут приділяється

тому, щоб дитина стала адекватнішою як особа при вирішенні поточних і майбутніх проблем. На думку Г.Л. Лендрет, завдання ігрової терапії полягають в тому, щоб допомогти дитині: 1). стати відповідальнішим в своїх діях і вчинках; 2). розвинути позитивнішу Я-концепцію; 3). стати більш самокерованим; 4). виробити велику здібність до самосприйняття; 5). оволодіти відчуттям контролю; 6). розвинути сензитивність до процесу подолання труднощів; 7). розвинути внутрішнє джерело оцінки; 8). знайти віру в себе.

Основні принципи педагога, які утворюють базис терапевтичних відносин і полегшують реалізацію внутрішніх джерел зростання дитини, - це природність, безумовне ухвалення, розуміння.

Директивна ігрова терапія - це форма, в якій педагог виступає в ролі організатора, керівника психотерапевтичного процесу з ухваленням на себе відповідальності за досягнення цілей психотерапії. Вона базується на теорії соціального навчання, основним завданням є навчання дитини адекватній соціальній поведінці шляхом наслідування (еталону, іншим дітям, педагогові). При цьому афектній стороні дитячої гри не приділяється великої уваги. При директивній поведінці педагог структурує хід ігротерапії, визначає поведінка дитини, вимоги співпраці в терапії. Психологічний механізм ідентифікації дозволяє дитині засвоїти необхідні конструктивні позиції і способи поведінки в різних життєвих ситуаціях.

При корекції неконструктивної поведінки у дітей методом директивної ігрової терапії проводиться цикл ігор, які пропонуються дорослим дитині, із стандартним ролевим способом взаємодії між ними. Форма організації коректувальних ігор може бути як індивідуальною, так груповою і фронтальною. При цьому що вводиться дорослим роль-образ допомагає подолати дитині особову проблему.

Змішана ігрова терапія - це метод психотерапії, заснований на інтеграції директивною і недирективною ігротерапії. Синтез найбільш вдалих прийомів ігрової терапії різних форм дозволяє в достатньо короткий проміжок часу використовувати різні варіанти ігрових дій з урахуванням індивідуальних можливостей дитини.

Використання змішаної ігрової терапії для корекції особової сфери у дошкільників стає можливим при чіткому відстежуванні особових новоутворень і так званих переміщень в поведінці дитини. Уміння педагога своєчасне відреагувати на ці зміни дозволяє гнучко використовувати ігрові ситуації, що підвищує ефективність психотерапевтичного процесу і значно спрощує його використання.

У сучасній вітчизняній науці технології використання елементів ігротерапії представлені в дослідженнях А.У. Захарова, М.І. Чистякової, М.Э. Вайнер, Р.А. Широкової, Л. Костіной.

Існує безліч різних методик психологічної допомоги дітям: ігротерапія, казкотерапія, арт - терапія, пісочна терапія та інші. Їх ефективність вже давно доведена. Сьогодні ми пропонуємо батькам освоїти деяку просту ігрову техніку.

Можливо, дитячий психолог проведе ігротерапію професійніше, але користь від занять, які проводять самі батьки, ще очевидніша. Адже при цьому міняється не тільки дитина; міняються батьки, міняються відносини між дітьми і батьками. Коли дорослі грають з дітьми, вони самі неначе потрапляють в своє дитинство, стають більш безпосередніми в спілкуванні, починають краще розуміти своїх дітей.

Гра має виняткове значення для психічного розвитку дитини. Вона дозволяє йому зберігати і набувати психічного здоров'я, визначає його відносини з тими, що оточують, готує до дорослого життя. Гра допомагає дитині набути певних навичок в тій або іншій діяльності, у тому числі і в спілкуванні, засвоїти соціальні норми поведінки, підвищує життєвий тонус, покращує емоційний і фізичний стан. Гра володіє лікувальною дією, позбавляє від психотравми, дозволяючи пережити травмуючі життєві обставини в полегшеній формі.

Основа ігротерапії - це повне ухвалення індивідуальності дитини. Поважайте його бажання, не примушуйте його грати насильно, зробіть так, щоб гра приносила радість. Дозуйте емоційне навантаження на дитину, спостерігайте за його самопочуттям.

Перш ніж зайнятися ігротерапією, звернете увагу на вашу сімейну ситуацію і взаємини з дитиною. Серйозні конфлікти і неблагополучний стан самих батьків - головний чинник, що перешкоджає вирішенню психологічних проблем у дітей.

Список літератури

1. Адлер А. Практика і теорія індивідуальної психології. М., 1995

2. Асмолов Г. По той бік свідомості: методологічні проблеми некласичної психології. - М.: Сенс, 2002.

3. Вілюнас К. Психологія розвитку мотивації. Спб.: Мова, 2006.

4. Джеймс У. Психологія. М., Педагогіка, 1991.

5. Зейгарник В. Теорії особи в зарубіжній психології. - М.: Вид-во Моськ. ун-та, 1982.

6. Леонтьев А. Психологія сенсу. М., Сенс, 2003.

7. Нуркова В. Пам'ять. Загальна психологія. У 7 т.т. Під ред. Братуся Т.3. М.: Академія, 2006

8. Загальна психологія. Тексти: У 3 т.т. / Отв. ред. В.В. Півнів. Ред.-сост. Ю.Б. Дормашев, С.А. Капустін. М.: УМК Психологія; Генезис, МПСИ, 2001-2006.

9. Психологія уваги / Під ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М.: АСТ, 2008.

10. Психологія індивідуальних відмінностей / Під ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М: АСТ, 2008.

післятравматичний ігротерапія психокорекційний травма

Размещено на Allbest.ru