Соціально-психологічні особливості формування особистості неповнолітніх правопорушників

Харків - 2005р.

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Самойлов

Микола Григорович, Національний університет

внутрішніх справ, професор кафедри загальної психології та педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Москалець

Віктор Петрович, Прикарпатський університет ім. Василя

Стефаника, кафедра загальної та експериментальної

психології, завідувач кафедри;

кандидат психологічних наук, доцент Афанасьєва

Наталія Євгенівна, Національний університет

внутрішніх справ, кафедра загальної психології та

педагогіки, доцент кафедри.

Провідна установа: Київський юридичний інститут МВС України, кафедра юридичної психології

Захист відбудеться „ 1 ” жовтня 2005 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий „ 29 ” серпня 200 5 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Попова Г.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Гострота проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх визначається зростаючою агресивністю протиправних дій, збільшенням злочинів, чинених у групах, і ростом злодіянь з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, убивств, зґвалтувань і ін. Щорічно за даними кримінальної статистики МВС України реєструється від 32 до 40 тисяч злочинів зроблених неповнолітніми.

Так, за сім років (з 1998 по 2004 р.) ними зроблено більш 215 тисяч злочинів, серед них: 1890 убивств, 980 тяжких тілесних ушкоджень, часто зі смертельним результатом, близько 7100 розбійних нападів, 18,5 тисяч грабежів, 142 тисячі крадіжок особистого майна. Безумовно, це є відображенням процесів, що відбуваються в суспільстві: соціально-економічні і політичні трансформації в суспільстві дуже істотно впливають на злочинність і ці проблеми повинні вирішувати політики, юристи, соціологи. Що стосується психологічних аспектів даної проблеми, то існуючі тепер дослідження підтверджують відмінність індивідуально-психологічних якостей злочинців від таких у законослухняних громадян.

Питанням психології неповнолітніх злочинців також приділяли увагу цілий ряд дослідників. Вивчалися проблеми впливу на особистість неповнолітніх утримування їх в ізоляторах, колоніях, спецінтернатах (Н.П.Крейдун, 1990), досліджувалися особливості їхньої Я-концепції (В.М.Раєва, 2000), і мотивації поведінки (О.М.Павлик, 2004). Існують роботи, у яких психологами аналізуються закони злочинного світу молоді (В.Ф.Пирожков, 2004).

З психологічних позицій науковий інтерес представляє з'ясування причин і факторів, що детермінують злочин, тобто які саме особистісні особливості відрізняють звичайного підлітка від потенційного злочинця. У роботах С.Д.Максименко, Ю.М.Антоняна й ін. показано, що рушійними силами поведінки взагалі і протиправної зокрема є індивідуально-особистісні характеристики людини, обумовлені її когнітивними, афективними і регулятивними особливостями.

Однак аналіз літератури свідчить про те, що досліджень, присвячених вивченню цих найважливіших особистісних складових у неповнолітніх правопорушників, одиниці. Більш того, у більшості робіт автори розглядають неповнолітніх правопорушників як монолітну групу, без їхньої диференціації, обліку їхньої правової компетенції, виду зробленого злочину, стану й умов, у яких він був здійснений.

Варто також підкреслити, що ріст кількості досліджень проблеми злочинності неповнолітніх свідчить про її актуальність, хоча, незважаючи на це багато питань залишаються не вирішеними. Одним з основних напрямків у цій проблемі є вивчення причин, що визначають формування особистості підлітка, здатного порушувати закони.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження проблеми пов'язане з реалізацією основних напрямків Державної національної програми „Освіта” („України у ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти в Україна у ХХІ столітті, Національної програми „Діти України”, затвердженої Указом Президента України № 63 від 18.01.96 р., Комплексної програми з профілактики безпритульності і правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві, спрямоване на виконання Указу Президента України „Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої безпритульності” № 113, прийнятого 28 січня 2000 р.

Дисертаційну роботу виконано відповідно до „Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.” (п.2.9), затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., згідно з „Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.” (п.6.3), затвердженим Вченою радою НУВС 23 березня 2001 р., а також низки Законів України: „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, „Про попередження насильства у сім'ї” та ін.

Об'єкт дослідження - особистість неповнолітніх правопорушників.

Предмет дослідження - особливості формування особистості неповнолітніх правопорушників.

Мета дослідження - встановити роль соціально-психологічних факторів формування особистості неповнолітніх правопорушників.

Задачі дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз літератури, присвяченій проблемі дослідження особистості неповнолітніх правопорушників.

2. Установити відмінності в самосвідомості, самовідношенні і саморегуляції між неповнолітніми правопорушниками і їх законослухняними однолітками.

3. Вивчити когнітивні, афективні і регулятивні особливості Я-концепції і рівні самоактуалізації неповнолітніх правопорушників.

4. Виявити взаємозв'язок між особистісними характеристиками неповнолітніх правопорушників, типом зробленого ними злочину, їхнім станом і умовами, у яких він був зроблений.

5. Встановити значення соціально-правових вимог у формуванні особистості неповнолітніх правопорушників і обгрунтувати можливість корекції їх особистісних якостей в умовах колонії.

Гіпотеза дослідження. Передбачається, що взаємодія індивідуально-особистісних і соціально-правових факторів, що відбиваються в Я-концепції делінквентних підлітків і характеризуються відхиленями у самопізнанні, самоповазі, самоприйнятті, самоактуалізації і самоконтролі, є основною умовою формування протиправного поводження підлітків.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених задач використовувалися наступні методи:

- науково-теоретичний аналіз літератури за даною проблемою;

- аналіз особистих справ вихованців колонії; бесіди, спостереження;

- проективні методи: МКВ, “Неіснуючі тварини”, “Малюнок людини”, методика СМИЛ (варіант MMPI);

- суб'єктивні методи: ДМВ, РСК, самоактуализаційний тест Э.Шострома в адаптації М.В.Загіки, експрес-діагностика адаптивності, рефлексивний тест “Хто Я?”, тести на інтуіцію і проникливість;

- варіаційно-статистичні і кореляційні методи за рекомендаціями О.В.Сідоренко (2001).

Новизна дослідження полягає в тому, що

вперше:

- встановлено відмінності в самопізнанні, самовідношенні і саморегуляції між неповнолітніми правопорушниками, що здійснили конкретні види злочинів, і їхніми законослухняними однолітками;

- показано вплив особистісних якостей на формування делінквентної поведінки підлітків і прояв різних видів їхньої злочинної діяльності, що відбувалася в різних умовах і в різному стані;

- виявлено роль соціальних і правових факторів у формуванні Я-концепції і схильності підлітків до порушення законів;

одержали подальший розвиток уявлення про Я-концепцію індивіда в зв'язку з встановленням особливостей прояву Я-реального, Я-ідеального і Я-очікуваного в неповнолітніх правопорушників і взаємозв'язок цих проявів з визначеним видом злочинної діяльності;

зроблений значний внесок у персонологію: отримані дані про особистість злочинця і виявлені умови і фактори, що детермінують її формування в підлітків з делінквентною поведінкою.

Практичне значення дослідження зводиться до того, що:

- отримані експериментальні дані про когнітивні, афективні і регулятивні особливості Я-концепції і рівні самоактуалізації правопорушників, що відрізняють їх від законослухняних однолітків, можуть бути використані практиками з метою ранньої діагностики ознак можливих відхилень у поведінці. Це дозволить вживати своєчасних заходів профілактики підліткової злочинності працівникам органів і служб у справах неповнолітніх;

- відомості про характеріологічні риси підлітків, що зробили злочини, забезпечать підвищення ефективності виховної і психокорекційної роботи з ними в системі виправно-виховних установ;

- дані про роль соціально-психологічних і правових факторів, що впливають на формування особистості підлітків, знайдуть застосування в роботі психологів навчальних закладів, центрів у справах неповнолітніх, психотерапевтів при реабілітації підлітків із груп ризику, у роботі відділів сім'ї і молоді, органів виконавчої влади, а також працівників міліції, сприяючи зниженню темпів росту злочинності неповнолітніх;

- матеріали дисертації являють собою внесок у юридичну психологію і безпосередньо в реалізацію однієї з найважливіших її задач: вивчення особистості злочинця і дослідження психолого-правових особливостей злочинної діяльності;

- дані дисертаційного дослідження можуть використовуватися в учбово-методичній роботі педагогічних і юридичних університетів, а також навчальних закладів системи МВС; методологічне забезпечення даної роботи й отримані нові відомості про особистісні фактори, що сприяють потенційному прояву визначеного виду злочинної діяльності, можуть застосовуватися в наукових дослідженнях, які проводяться за цієї тематикою.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що автором особисто здійснений аналіз літературних джерел, проведені всі серії експериментальних досліджень, якісно і кількісно оброблені отримані дані, сформульовані основні положення і висновки і написаний текст дисертації. У спільній статті з Л.А.Перелигіною і М.Г.Самойловим автором дисертації здійснене експериментальне дослідження, а обробка даних і написання тексту було здійснено співавторами.

Апробація результатів дослідження. Отримані в дослідженні результати розглядалися на засіданні кафедр загальної і прикладної психології Національного університету внутрішніх справ та кафедри психології Чернівецького національного університету ім. Ю.Ф.Федьковича (2001-2004); у доповідях і повідомленнях на науково-практичній конференції „Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ: стан та перспективи” (Харків, 2003); на І міжвузівській науково-практичній конференції „Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України” (Харків, 2003); на міжнародній науково-практичній конференції „Психологія сучасності: наука і практика” (Одеса, 2003).

Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено в 5 публікаціях, з них 4 - у фахових виданнях з психології, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 179 сторінок машинописного тексту, містить 6 рисунків, 19 таблиць. Список використаних джерел складає 190 найменувань, з них іноземних джерел - 38.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У „Вступі” представлені відомості про актуальність досліджуваної проблеми, сформульовані мета і задачі роботи, визначені її об'єкт, предмет, а також новизна і практичне значення, наведено дані про апробацію та структуру дисертації.

У першому розділі „Сучасний стан дослідження проблеми становлення особистості неповнолітніх правопорушників” здійснено теоретичний аналіз проблеми, що вивчається. Розглядаються уявлення дослідників про умови та особливості формування особистості підлітків, які, порушуючи юридичні вимоги суспільства, становляться злочинцями (R.O'Sullivan, 1990; R.A.Baron et.al., 1994; В.В.Королев, 1992; С.А.Кулаков, 1998; H.Parker et. al., 1998; Т.Д.Молодцова, 1999; В.Д.Менделевич, 2001 та ін.).

Оскільки Я-концепція являється „ядром” особистості, то зроблено аналіз літератури, яка присвячена Я-концепції, її складових і ролі в регуляції поведінки. У більшості досліджень виділяють такі блоки Я-концепції: когнітивний, емоційно-оціночний і регулятивно-поведінковий (Р.Уайли, З.Бернс, С.Д.Максименко, І.С.Кон, В.В.Столін та ін.).

Далі розглядаються літературні джерела, присвячені дослідженню самосвідомості неповнолітніх і її значення в девіантній поведінці. Слід зазначити, що є достатня кількість досліджень де аналізуються питання особливостей самосвідомості, самопізнання, осмислення результатів поведінки, а також критерії поведінки, яка відхиляється від норм суспільства. Але слід зауважити, що, незважаючи на велику кількість досліджень, проблему першоджерел такої поведінки підлітків не вирішено, як і єдиної платформи в поглядах на неї психологів не знайдено. Не беручі до уваги безліч різних факторів, на які наголошують автори, що вивчали делінквентну та девіантну поведінку у підлітків, можна відмітити наступне. Цю поведінку розглядають і як відхилення від норм моралі, культури та потреб суспільства, і як зміни в психічному здоров'ї, і як не виконання юридичних вимог, тобто пряме порушення законів, яке класифікують вже як кримінальну поведінку.

В цьому ж розділі є матеріали аналізу досліджень особистісних рис підлітків з девіантною поведінкою. Їх автори дійшли до висновку, що в перелік таких рис обов'язково входить низька самоповага, порушення саморегуляції та локусу самоконтролю.

Разом з тим, незважаючи на велику кількість робіт, присвячених проблемі формування девіантної поведінки, багато її аспектів залишаються не з'ясованими. Так більшість авторів, які вивчали психологію неповнолітніх правопорушників, розглядають їх як цілісну групу, без врахування виду злочину скоєного конкретною особою, не враховуються також умови його здійснення та стан злочинця в цьому діянні. Не знайшли також обґрунтування такі питання, як роль правової свідомості та усвідомлення міри відповідальності за скоєний злочин. Не піддавалися аналізу особливості агресивності, конфліктності і взагалі Я-концепції у неповнолітніх правопорушників, які мають різний тип кримінальної поведінки і скоїли злочини, що відрізняються між собою.

Другий розділ „Понятійний апарат, організація і методи дослідження” розпочинається з наведення робочих визначень і понять, які використовуються в дисертаційному досліджені. В матеріали розділу також увійшли дані про досліджуваних осіб з характеристикою їх вікових, соціальних та юридичних вимірів: статтей, за якими їх засуджено, та об'єднання в групи відповідно стану, в якому були скоєні злочини і умови їх здійснення.

Так, було виділено 4 групи неповнолітніх правопорушників віком 15-18 років, чоловічої статі, які утримувались в Куряжській виправно-трудовій колонії. З них було сформовано експериментальну групу кількістю 84 особи, яка була розділена на 4 групи відповідно до статей Кримінального Кодексу України, які вони порушили: група З - злодії, в яку увійшли засуджені за крадіжку особистого та державного майна (ст. 115); група Х - хулігани, яка об'єднувала неповнолітніх, що скоїли різні хуліганські вчинки (ст. 121); група В - вбивці, складалася з засуджених за вбивство або за нанесення тяжких тілесних ушкоджень з літальним результатом (ст. 185); група Г - ґвалтівники, яка об'єднала ґвалтівників (ст. 187). Ці групи в залежності від того, в якому стані був скоєний злочин (в тверезому - т, чи в стані сп'яніння - а), а критерієм подальшого поділу було визначення чи був злочин скоєний в групі (г), чи індивідуально (і). Таким чином було виділено 16 підгруп: Зга, З іа, Згт, Зіт; Хга, Хіа, Хгт, Хіт; Вга, Віа, Вгт, Віт; Гга, Гіа, Ггт, Гіт. За медичними показниками всі учасники експерименту були соматично та психічно здоровими.

Паралельно була сформована контрольна група (n=80), яка складалася з учнів шкіл м. Харкова, які за статевими, віковими та медичними показниками відповідали своїм перевесникам з експериментальної групи.

Для реалізації мети і задач дослідження були використані наступні методи.

Методику колірних виборів ми використовували для визначення особистісних характеристик неповнолітніх правопорушників з метою створення групового психологічного портрету з врахуванням скоєного ними типу злочину.

Методика діагностики міжособистісних відношень дала можливість з'ясувати особливості кожного оптанта у відношеннях до оточуючих.

Методика визначення рівня суб'єктивного контролю дозволяла виявити рівень інтернальності досліджуваних і встановити її значення в скоєнні саме того злочину, який був притаманний конкретній особі.

За допомогою самоактуалізаційного тесту ми визначили рівень розвитку особистості правопорушників, їх потенційні можливості само актуалізації та фактори, які заважають цьому процесу.

Крім того були використані тести на проникливість, рефлексивний тест „Хто Я?”, а для визначення зв'язку агресивних ворожих реакцій з типом скоєного злочину використовувалась методика А.Баса і А.Даркі.

Для нас важливим було визначення і адаптивних можливостей засуджених підлітків, для цього була застосована методика експрес-діагностики адаптивності.

Визначення міри впливу соціальних і юридичних факторів на протиправну поведінку неповнолітніх правопорушників здійснювалося за допомогою цільових бесід, інтерв'ювання та розробленою з цією метою анкети.

Психологічну корекцію виконували з врахуванням вимог до застосування прийомів, розроблених спеціально для засуджених неповнолітніх (R.Howells, 1986). Враховувались також рекомендації для оволодіння прийомами саморегуляції та самоконтроля (А.А.Реан, 2003), а також підходи до когнітивного реконструювання (Р.Блекборн, 2004) і структурованих тренінгів навчання, контролю гніву і моральної розсудливості (D.Farrington, 1992).

Математична обробка кількісних даних та встановлення кореляційних зв'язків між дослідженими чинниками здійснювалася за рекомендаціями О.В.Сидоренко (2001).

Третій розділ „Роль соціальних, індивідуально-психологічних і правових чинників в прояві Я-концепції неповнолітніх правопорушників” вміщує матеріали, які дають відповідь на такі питання: якими рефлексивними особливостями відрізняються правопорушники і законослухняні підлітки, як ці особливості змінюються в групах правопорушників в залежності від типу скоєного ними злочину і особистісних якостей. Вивчалися також особливості їх самопізнання, самоповаги, самосприйняття, самооцінки і здатності до саморегуляції психічних станів. Всі ці показники одержані у підлітків 16 підгруп з аналізом стану, в якому скоєно злочин, його типом (за статтею КК України) та умов злодіяння.

Перш за все, використовуючи методику колірних виборів, ми з'ясовували особистісні особливості засуджених підлітків в залежності від типу злочину. Так, по-перше, показано, що від законослухняних підлітків їх відрізняє наявність яскраво вираженого протесту проти існування їх у навколишніх умовах: вони мають труднощі з адаптацією, слабко контрольоване поводження з вираженою агресією, тривожністю і відчуттям дискомфорту.

Специфіка протиправної поведінки багато в чому пояснюється типом зроблено ними злочину. Для злодіїв, наприклад, характерні порушення ідентифікації власного Я, підкреслений індивідуалізм. Хуліганам більше властива напруженість фізичних потреб і тілесний дискомфорт. Вбивці більшою мірою проявляють імпульсивність, агресивність і слабкий самоконтроль дій. Ґвалтівники відрізняються ірраціональністю намірів, вираженим індивідуалізмом і високими домаганнями на тлі емоційної нестиглості.

Визначення особистісних профілів (за методикою самоідентифікації особистості) дало можливість переконатися в наявності загальних для усіх досліджених правопорушників чинників (Табл.1). До них можна віднести показники 8 шкали (індивідуалістичності): вони максимальні для всіх груп - злодіїв (82 Т-бала), ґвалтівників (76 Т-балів), хуліганів (75 Т-балів) і вбивць (72 Т-бала). При цьому у хуліганів за цією шкалою максимальна кількість балів у тих з них, які скоїли злочин у групі і в стані алкогольного сп'яніння (86 Т-балів). Такі показники співпадають з даними інших авторів, які підкреслюють, що більшість злочинів скоєних підлітками відбувається в групі п'яних делінквентів. В нашій вибірці такі умови скоєння злочину та стану неповнолітніх більшою мірою спостерігалися в групі хуліганів і вбивць (від 65 % до 70 %), найменшою - в групах злодіїв і насильників (від 57 % до 62 %).

Таблиця 1. Кількісні показники дослідження особистості неповнолітніх правопорушників, розділених на групи по характері зроблених ними злочинів (у Т-балах)

Слід зазначити підвищення показників 7 шкали (тривожності) особливо у злодіїв (74 Т-бали) і у ґвалтівників (75 Т-балів). Це означає, що у них домінують такі особистісні риси, як емоційна напруга, невпевненість у собі, помисливість, обережність, ранимість і сенситивність до думок оточуючих, а також залежність від їх впливу.

Але найбільш обширну інформацію про особистісні якості досліджених правопорушників одержано після аналізу даних за методикою Р.Кетела (Табл. 2). Перш за все показники всіх груп досить суттєво відрізнялись від аналогічних в групі контролю, а, по-друге, спостерігається чітка диференціація прояву особистісних рис у засуджених з різною „спеціалізацією”. Отримані дані свідчать, що для неповнолітніх правопорушників характерними є такі риси як скептичність і байдужість по відношенню до інших, відсутність інтелектуальних інтересів, емоційна нестійкість, дуже низька нормативність поведінки, жорсткість, підозрілість, тривожність, депресивність, низький самоконтроль, гіперзбудженість, фрустрованість і низька самооцінка.

Таблиця 2. Дані про особистісні особливості неповнолітніх правопорушників, які зробили різні види злочинів (у балах)

Дослідження когнітивної сфери правопорушників показало значні відрізнення і її показників від аналогічних у їх законослухняних перевесників. Так у засуджених неповнолітніх домінують зовнішні орієнтири: зовнішній вигляд, одяг, фізичний розвиток (92,4 % проти 44,4 % у контрольній групі). Орієнтири на внутрішні чинники у них дорівнюють 6,2 %, а у законослухняних 54,6 %; власне ім'я присутнє у 16,5 % перших і у 67,7 % других.

Для засуджених підлітків найбільш значимими являються: уміння за себе постояти, не жадність, сміливість (тобто „крутизна”). Такі рефлексивні орієнтири свідчать про те, що основною потребою вихованців колонії являється не стільки спілкування, як у їх законослухняних однолітків, скільки спроможність виживати в тяжких умовах соціальної ізоляції.

Слід зауважити, що у правопорушників домінує негативне ставлення до всіх однолітків (або близьких за віком), крім самих близьких друзів. Очевидно в такому сприйманні засудженими інших людей проявляється механізм проекції і таке негативне сприйняття оточуючих є проявою негативного відношення до себе.

Встановлена також переривчастість і диспропорції в психологічному часі неповнолітніх правопорушників. Весь період до того, як їх помістили в колонію, випадає з області їх оперативної рефлексії.

Майбутнє для них починається з моменту, коли вони будуть звільнені, а весь інший відрізок часу - це теперішній час.

Перевірка самооцінки та самовідношення у правопорушників за допомогою самоактулізаційного тесту і діагностики міжособистісних відношень, показала, що стосовно самооцінки у них виявлений дисбаланс позитивних і негативних самооцінок. Їх самооцінки емоційно бідні і у 80 % мають позитивний знак, а у 9 % нейтральні за знаком. Негативні оціночні судження зустрічаються тільки у 7 % правопорушників. Такий дисбаланс самооцінки - це порушення в роботі афективної сфери.

Стосовно рівня самоактуалізації можна підкреслити, що він у засуджених підлітків значно нижчий (в 2-3 рази) в порівнянні з групою контролю. Як за двома основними, так і за більшістю допоміжних шкал їх показники свідчать, що самоактуалізація у них на дуже низькому рівні. Тільки за шкалою агресивність вони мають вдвічі більший показник: 63,0 % в порівнянні з контролем, де виявлено 32,3 %.

Слід підкреслити, що недостатній розвиток власних орієнтирів в житті правопорушників (за шкалою підтримки у них 30,0 % проти 60,2 % в контролі) означає їх велику залежність від референтної групи. А внаслідок того, що у них орієнтація в соціальному просторі спрямована на зовнішню підтримку, внутрішня при цьому відстає в розвитку. Але саме орієнтація на внутрішню підтримку лежить в основі переходу з зовнішніх форм контролю поведінки на внутрішній самоконтроль і в прийнятті відповідальності за свою поведінку на себе. Ці дані дають можливість пояснити, чому підлітки більшу кількість злочинів роблять в групах та й ще у п'яному вигляді. Тому, що орієнтація на зовнішню підтримку і тенденція перекласти відповідальність за вчинки на інших обумовлює необхідність бути разом з ними. В групі починає працювати принцип „розмивання” особистості і особистісної відповідальності за дії, які вчиняються зграйками розбещених, одурманених алкоголем або наркотиками підлітків.

У відповідності до мети нашого дослідження ми в незначній мірі змінили методику діагностики міжособистісних відношень, використовуючи при цьому її можливості виміряти три образи Я: Я-реального, Я-ідеального та Я-очікуваного. При цьому виявилися значні розходження (більше 9 балів). Така ситуація означає ригідність та відсутність гнучкості системи Я-концепції, та зниження їх можливостей до саморегуляції. Різниця між Я-реальним та Я-ідеальним більше 5 балів, що зустрічається у 79,2 % засуджених (контроль 41,2 %) дає право вважати це показником поведінки, яка відхиляється від суспільних норм. Про це також свідчить і різниця між Я-реальним і Я-очікуваним (56,6 % проти 15,2 % в контролі).

Слід підкреслити, що показники стенічних варіантів міжособистісної поведінки у правопорушників на 12 і більше балів перевищують аналогічні у законослухняних підлітків. Це значить, що вони трудно уживаються поряд з іншими і дезадаптовані в міжособистісних відношеннях.

Однією з головних умов протиправної поведінки підлітків є порушення в їх саморозумінні, самооцінці і саморегуляції. Це приводить до зниження рівня їх адаптації, який, в порівнянні з групою контролю, нижче в 4,5-5 разів (Табл. 3).

Таблиця 3. Кількісні показники рівня адаптації неповнолітніх правопорушників і законослухняних школярів (в ум. од.)

Примітки: КВ - вегетативний коефіцієнт по Шипошу; СВ - сумарне відхилення; Ср - саморегуляція; ПС - психічне стомлення; Т - тривожність; П - працездатність; КА - коефіцієнт адаптації

Так, у них збільшується психічна стомлюваність: від 5 ум. од. в нормі до 10,5 ум. од. у ґвалтівників і до 9,3 ум. од. у злодіїв. Зростає також рівень тривожності; при цьому сумарне відхилення від норми дорівнює 15,6 ум. од. при 3,1 ум. од. в контролі. Працездатність найбільшою мірою знижується у злодіїв.

Засуджені неповнолітні характеризуються також підвищеним рівнем конфліктності (в 1,5-2 рази вище, ніж в контролі): максимальний він у хуліганів (41 бал), мінімальний - у злодіїв (28 балів). Визначення рівня агресивності у неповнолітніх правопорушників показало, що він теж значно відрізняється від осіб з групи контролю. Так, для вбивць характерним є високий рівень фізичної агресії - 87,4 % (контроль - 45,4 %), для злодіїв - непрямої агресії - 50,6 % (контроль - 26,3 %), для хуліганів - дратівливості і непрямої агресії - 77,7 % і 82,6 % відповідно (контроль - 33,4 % і 49,3 %, до речі теж досить висока, що свідчить про низький рівень культури у звичайних підлітків), а для ґвалтівників - підозрілість - 66,6 % (контроль - 36,5 %).

Кореляційний аналіз показав наявність позитивної кореляції між фізичною агресією, дратівливістю і образою. Непряма агресія має позитивну кореляцію з дратівливістю (r=0,44), негативізмом (r=0,57), образою (r=0,36) і вербальною агресією (r=0,55). Аналіз показав, що підозрілість виявляє значиму кореляцію тільки з образою і дратівливістю (r=0,20 і 0,43), а найбільш важливими в формуванні агресивних форм поводження є ворожі реакції дратівливості і негативізму, так як вони виявляють значні кореляції з усіма шкалами опитувальника.

При трактовці саморегуляції як механізму корекції процесів самопізнання і самооцінки, оперативного самоконтролю поведінки з врахуванням зворотного зв'язку з соціумом, для забезпечення згоди Я-образів в системі Я-концепції становиться зрозумілим аналіз складових останньої. Для цього досліджувався рівень самоактуалізації, попарні різниці між Я-реальним, Я-ідеальним та Я-очікуваним за абсолютними величинами з врахуванням знаку різниці.

В результаті встановлено, що у неповнолітніх правопорушників спостерігається тенденція превалювання екстернального локусу контролю над інтернальним. Аналіз позитивних і негативних різниць показав, що в групі правопорушників кількість позитивних різниць перевищує кількість негативних, а саме різниця запускає процес саморегуляції і реалізацію всіх можливостей, або починають діяти захисні механізми, робота яких може привести до дезадаптації і зниження ефективності процесу саморегуляції, що і спостерігалося у неповнолітніх правопорушників.

В наступному підрозділі розглядаються чинники, які впливають на прояв протиправної поведінки неповнолітніх. Встановлення рівня стресогенності подій, які для підлітків мали велике значення, показало, що за всіма чотирма їх життєвими сферами (сім'я, школа, особисте життя, товариші) знайдено інтенсивний прояв негативних почуттів. Це почуття горя, смутку, тривоги. Показано, що в колишньому житті засуджених підлітків, в їх сімейному та соціальному оточенні 71,6 % подій оцінювались ними негативно і були для них стресогенними.

Особливо велике значення мали взаємовідносини з батьками (або тими, хто їх заміняв) в сім'ї. На жаль переважна більшість родин, в яких жили неповнолітні правопорушники, мали ворожу атмосферу: в них превалювали брехня, лайки, безчинства, а матеріальний рівень та рівень культури і освіти батьків був низьким. Отже соціальні фактори також мали суттєве значення в формуванні протиправної поведінки досліджених підлітків.

Обізнаність неповнолітніх правопорушників в області права, ступінь їх розуміння юридичної відповідальності за злочини та відношення їх до правової сфери суспільства ми з'ясовували за допомогою розробленої для цієї мети анкети. В результаті показано, що засуджені підлітки достатньо володіють інформацією відносно міри покарань при порушенні законів, але правові норми суспільства їх не влаштовують. Вони їх порушують, більшою частиною підкоряючись поглядам, які існують у вельми значимій для них референтній групі.

Особливо глибокий негативний слід в емоційно-вольовій сфері засуджених підлітків залишають ті права і „закони”, які засновані в колонії і діють на них через страх, ненависть, подавлену агресію. Вони переконують підлітків повірити в їх силу і непохитливість. Це є однією з головних причин складності процесу їх перевиховання в колонії і потребує надмірних зусиль для їх цілеспрямованої психологічної корекції.

Тому в наступній частині нашого дослідження була проведена корекція особистісних якостей та соціально-правових установок вихованців колонії. На наш погляд, це можна робити тільки після переконання в тому, що вони вам повірили, а добитися їх довіри неймовірно важко. Для цього треба щоб вони відчули ваше щиросердечне бажання співчувати та допомогти їм порадою.

Для реалізації цієї мети використовувався 80-годинний соціально-психологічний тренінг з попереднім навчанням їх методам самоконтролю, саморегуляції, самооцінки і релаксації.

Головною умовою в ефективності тренінгу, на наш погляд, являється переконаність підлітків у вашій повній самовіддачі цій роботі і віра в те, що ви робите це не заради отримання якихось даних (тобто для себе), а в протилежність від більшості оточуючих бачите в них добрі, людяні якості і прийшли допомогти саме їм, інакше кажучи, працюєте заради них.

Результати проведеного соціально-психологічного тренінгу свідчать про можливість корекції як особистісних якостей засуджених підлітків, так і їх соціально-правових установок. Показано, що використання соціально-психологічного тренінгу дозволило підняти (в середньому на 5-7 %) рівень самосприйняття та самооцінки. Взагалі показники самоактуалізації підлітків збільшились, але, крім зазначених, не досить суттєво.

Слід зазначити, що перевірка рівня адаптації, внаслідок дії на правопорушників соціально-психологічного тренінгу, також показала наявність змін в позитивному напрямку. Особливо важливо те, що після соціально-психологічного тренінгу знизились показники тривожності, а рівень саморегуляції навпаки підвищився. Були зафіксовані їх зміни на рівні 1,5-2 ум. од., причому величина впливу соціально-психологічного тренінгу на чинники, які аналізувалися, залежала від виду скоєного підлітками злочину. максимальні зміни спостерігалися у злодіїв і хуліганів, а менш значущі (на рівні 0,4-0,5 ум. од.) - у вбивць та ґвалтівників.

Перевірка ефективності дії на особистісні якості правопорушників соціально-психологічного тренінгу (за допомогою методики Кетела) дала змогу переконатись в неоднозначності впливу як на різні якості їх особистості, так і в зв'язку зі скоєним ними злочином.

Так, узагальнюючи одержані дані, можна відмітити, що в найбільшій мірі змінювались якості підлітків, які характеризують їх емоційно-вольову сферу, потім йшли зміни особливостей міжособистісної взаємодії і в найменшій мірі змінювались їх інтелектуальні якості. При цьому слід зазначити, що за більшістю шкал більш значимі зміни після соціально-психологічного тренінгу спостерігались в групах злодіїв і хуліганів і менш суттєві - в групах вбивць і ґвалтівників.

Дослідження можливості за допомогою соціально-психологічного тренінгу подіяти на прояв агресії у вихованців колонії показало, що це також можливо (Табл. 4). Але одні її види, такі як фізична, непряма агресія і меншою мірою дратівливість, знизились на 3-8 %, а негативізм, образа, підозрілість і вербальна агресія зменшились лише на рівні 1,5-2,5 %.

Таблиця 4. Показники видів агресії неповнолітніх правопорушниківдо й після соціально-психологічно тренінгу (в %)

Таким чином, використання СПТ дало можливість переконатись в необхідності його застосування з метою корекції особистісних якостей і соціально-правових установок засуджених підлітків в умовах колонії.

психологічний особистість неповнолітний правопорушник

ВИСНОВКИ

Експериментальні дані, отримані в дослідженні, дозволяють стверджувати, що формування особистості неповнолітніх правопорушників залежить від сукупності соціально-психологічних і правових факторів, що впливають на розвиток їхньої Я-концепції, що визначає прояв протиправної діяльності підлітків і має істотні відмінності від такої в законослухняних підлітків.

1. У процесі формування особистості неповнолітніх правопорушників відбуваються перекручування в сферах самопізнання, самовідношення й саморегуляції, які детермінують їх девіантне поводження. Так, у сфері самопізнання в правопорушників домінують не внутрішні параметри (якості особистості), а зовнішні ознаки: зовнішній вигляд, одяг, фізичний розвиток. Виключення в 84,6 % випадків з описів власного імені свідчить про порушення в них самоідентифікації.

На існування порушень у сфері самопізнання вказує факт переривчастості й диспропорції в психологічному часі: з області оперативної рефлексії в них випадає період часу до влучення в колонію, майбутнє починається з моменту звільнення, а все інше - це період теперішнього часу.

2. Самовідношення, що формується за допомогою афективних процесів, у неповнолітніх правопорушників відрізняється від їхніх законослухняних однолітків. Самоповага, самоприйняття і самооцінка, які його складають, значно нижче в засуджених, ніж у законослухняних підлітків.

Установлено, що самовідношення у правопорушників впливає на характер злочинної діяльності. Так, у злодіїв переважає владно-лідируючий стиль, у хуліганів - незалежно-домінуючий стиль, а у ґвалтівників - прямолінійно-агресивний стиль поводження. Що стосується вбивць, то у них високі показники за всіма стенічними стилями.

Одна з основних причин, що штовхнули неповнолітніх на злочин, полягає в особливостях їхньої Я-концепції, у їхній самооцінці що відбувається, у нездатності налагодити оптимальні взаємини з навколишніми, у дезадаптації до соціуму й в одночасному небажанні їх все це визнати.

3. У неповнолітніх правопорушників, на відміну від законослухняних однолітків, домінують стенічні варіанти міжособистісного спілкування, що свідчить про їхню нелагідність і дезадаптацію в міжособистісних відносинах. Засуджені визнають, що в них превалюють такі риси характеру, як владність, лідерство, незалежність, прямолінійність, агресивність. Дослідження останньої показало залежність між видом зробленого злочину й типом агресивних ворожих реакцій. Так, вбивцям властивий високий рівень фізичної агресії, злодіям - непрямої агресії, хуліганам - дратівливості й вербальної агресії, а ґвалтівникам - підозрілості. Наявність вище перерахованих рис характеру правопорушників різко знижує рівень їх правосприймаємої адаптації. У них установлене збільшення (в 2 рази в порівнянні з контролем) психічної стомлюваності, тривожності (в 1,5 рази) при одночасному падінні працездатності, рівня саморегуляції (у три рази) і коефіцієнта адаптації (майже у два рази).

Протиправне поводження засуджених залежить від рівня їх конфліктності, що також відрізняється не тільки в них і законослухняних підлітків, але й у середовищі перших залежно від виду зробленого ними злочину. Так, у хуліганів він найвищий - 41 бал (у контролі 20 балів), а в злодіїв найбільш низький - 28 балів, вбивці й ґвалтівники мають рівень конфліктності 35 й 32 бала відповідно.

4. Сфера саморегуляції неповнолітніх правопорушників має багато перекручувань: установлена тенденція до переваги у них екстернального локусу контролю над інтернальним. Про відсутність лабільності їхньої системи Я-концепції й зниженні можливостей саморегуляції свідчать значні (більше 9 балів) розбіжності образів Я-реального, Я-ідеального і Я-очікуваного, або майже повна відсутність розбіжності між ними. Встановлення в них різниці на рівні 5 балів між Я-реальним й Я-ідеальним дозволяє вважати цей показник ознакою поводження, що відхиляється від соціальних норм.

Різниця в 5 балів між Я-реальним й Я-очікуваним, при виявленні в підлітків, може бути діагностичною ознакою девіантного поводження. У неповнолітніх правопорушників переважають позитивні різниці між Я-образами, що можна пояснити домінуванням у їхній саморегуляції владно-егоїстичних інтересів у навколишнім оточенні.

5. Психологічна корекція особистісних якостей і соціально-правових утановок неповнолітніх правопорушників можлива при використанні соціально-психологічного тренінгу.

Встановлено, що за допомогою соціально-психологічного тренінгу можна скорегувати самоактуалізацію підлітків, понизити рівень їх агресивних ворожих реакцій, а рівень соціальної адаптації, навпаки, підвищити. При цьому можливе коректування особистісних якостей, у першу чергу емоційно-вольової сфери, потім комунікативних й у найменшому ступені інтелектуальних якостей.

Питання, які потребують подальших досліджень:

- глибоке обґрунтування системи профілактики протиправної поведінки підлітків;

- розробка дійових програм для установ та організацій по вихованню поваги, свідомого відношення і виконання законів;

- дослідження взаємовідносин засуджених у виправно-трудових колоніях і пошук шляхів їх гуманізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Малиш Н.В. Особливості індивідуально-особистісних характеристик неповнолітніх правопорушників // Вісник Харківського університету. - Харків, 2003. - № 599. - С. 208-210.

2. Малиш Н.В. Особенности межличностных отношений несовершеннолетних правонарушителей, совершивших разные виды преступлений // Наука і освіта. Спец. вип.: ”Психологія особистості: досвід минулого, погляд у майбутнє”. - Одеса, 2004. - № 6-7. - С. 170-173.

3. Малиш Н.В. Взаємозв'язок між агресивністю і видом злочинів, скоєних неповнолітніми правопорушниками // Наукові записки Харківського університету повітряних сил. - 2005. - Вип. 1 (22). - С. 196-201.

4. Перелигіна Л.А., Самойлов М.Г., Малиш Н.В. Особливості фрустраційної толерантності неповнолітніх правопорушників і вплив соціальної ізоляції на розвиток особистості // Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - 2003. - т. 5, ч. 5. - С. 231-236.

5. Малиш Н.В. Особистісні риси й особливості поводження неповнолітніх правопорушників // Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України. Мат. І міжвузівської науково-практичної конференції. - Харків: Академія пожежної безпеки України, 2003. - С. 52-54.

АНОТАЦІЯ

Малиш Н.В. Соціально-психологічні особливості формування особистості неповнолітніх правопорушників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06. - юридична психологія. Національний університет внутрішніх справ. МВС України. - Харків, 2005.

Досліджувались неповнолітні правопорушник чоловічої статі, які утримувались в виправно-трудовій колонії. Останні були розділені за видом скоєного злочину на злодіїв, хуліганів, вбивць і ґвалтівників.

Встановлено, що їх особистісна сфера характеризується рядом особливостей, до яких належать висока тривожність, дратівливість, конфліктність, репресивність і агресивність. Показані значні зрушення в їх Я-концепції та в соціально-правових установках. Після використання соціально-психологічного тренінгу одержані позитивні зміни в особистісний сфері засуджених підлітків, які обумовлені особливостями їх протиправної поведінки і видом скоєного ними злочину. Робиться висновок про складність, але високу актуальність необхідності психологічної корекції неповнолітніх правопорушників в умовах виправно-трудових колоній.

Ключові слова: неповнолітні правопорушники, Я-концепція делінквентів, соціально-правові чинники, адаптація, конфліктність, агресивність.

АННОТАЦИЯ

Малыш Н.В. Социально-психологические особенности формирования личности несовершеннолетних правонарушителей. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 - юридическая психология. Национальный университет внутренних дел. МВД Украины. - Харьков, 2005.

В работе изучались особенности личностной сферы и социально-правовых установок несовершеннолетних правонарушителей, содержавшихся в исправительно-трудовой колонии. Установлены отличия в самопознании, саомоотношении и саморегуляции правонарушителей от их законопослушных сверстников.

Исследованы когнитивные, аффективные и регулятивные особенности Я-концепции осужденных подростков. Показаны весьма существенные отличия определяемых параметров от аналогичных у обычных школьников. Обнаружены взаимосвязи и взаимодействия между личностными характеристиками несовершеннолетних правонарушителей, типом преступлений, которые они совершили, и условиями, в которых они были совершены. Установлена зависимость между показателями адаптивности, конфликтности, агрессии и степенью проявления этих качеств личности у подростков, которые совершили преступления в группе или в одиночку, пьяные или трезвые.

Осуществлен анализ влияния социальных факторов на формирование личности и противоправное поведение подростков. Делается акцент на большой роли в этом процессе условий воспитания и взаимоотношений в семье. Подчеркивается при этом роль материальной обеспеченности семьи, а также уровня образованности и культуры родителей.

Установлен уровень знания и выполнения юридических требований общества подростками, отношение их к закону и роль этих факторов в их противоправном поведении.

С целью психологической коррекции несовершеннолетних правонарушителей, содержащихся в исправительно-трудовой колонии, их обучали методам релаксации, саморегуляции, самоконтроля и самооценки состояний. При помощи социально-психологического тренинга подтверждена возможность коррекции личностных качеств и социально-правовых установок осужденных. Разъясняются условия оптимизации этого процесса. Подчеркивается большая сложность осуществления его в условиях социальной изоляции подростков и, в то же время, актуальность и необходимость его проведения с целью перевоспитания осужденных и профилактики рецидивизма.

Ключевые слова: несовершеннолетние правонарушители, Я-концепция, социально-правовые факторы, адаптация, конфликтность, агрессивность.

Annotation

Malysh N.V. Social - psychological features of personality formation of minor offenders. - the Manuscript.

The dissertation for a candidate's of psychological sciences degree on a speciality 19.00.06 - juridical psychology. National University of Internal Affairs. The Ministry of Internal Affairs of Ukraine. - Kharkov, 2005.

The minor offenders of a male who are taking place in a training school were investigated. The last have been divided by the form perfect crime into thieves, hooligans, murderers and tyrants.

It is established, that their personal sphere is characterized by a number of features, which comprises high uneasiness, irritability, conflictness, depression and aggression. Significant changes in their I-concept and in social - legal installations are shown.

After application of social - psychological training positive changes in personal sphere of the condemned teenagers which have been caused by features of their illegal behaviour and a kind of the crime accomplished by them are received. It is judged about complexity, but thus a high urgency and necessity of psychological correction of minor offenders in labour colony conditions.

Key words: minor offenders, I-concept, social - legal factors, adaptation, conflictness, aggression.

Размещено на Allbest.ru